ФІНАНСОВІ ІННОВАЦІЇ: СУТЬ ТА ПРОБЛЕМИ ЇХ ПОШИРЕННЯ
Андрощук І.В.
Кравчук О.М., к.е.н.
Луцький національний технічний університет
Розглянуто теоретичні питання щодо появи, розвитку та використання фінансових інновацій.
Узагальнено значення фінансових інновацій з погляду розвитку економічних відносин
Досліджено можливі наслідки впровадження фінансових інновацій в економіку країни.
Ключові слова: фінансові інновації, інноваційна діяльність, фінансові інструменти, фінансові технології, інновації розвитку, нові фінансові операції, нові фінансові продукти.
In the article the theoretical questions of appearance, development and use of financial innovations are examined. The significance of financial innovations from the point of economic relations is generalized. The possible consequences of introducing financial innovations in the economy of country are also investigated.
Key words: financial innovations, innovative activity, financial instruments, financial technologies, innovations of development, new financial operations, new financial products.
Актуальність проблеми. Однією з головних умов формування конкурентоздатної стратегічної перспективи розвитку підприємства є насамперед його інноваційна активність. Впровадження інновацій дедалі частіше розглядається як єдиний спосіб підвищення конкурентоздатності товарів, що виробляються, підтримки високих темпів розвитку і рівня прибутковості. Питання про фінансові інновації є дуже важливим для економіки України, оскільки будь-яке підприємство, успішне підприємство, формується і розвивається на основі фінансування, інвестування, науково-технічного прогресу та інновацій.
Аналіз останніх наукових досліджень. Питанням про фінансові інновації займалося безліч вчених та науковців: Г.В. Карпенко, А.П. Данькевич, Ф. Мишкін, Ю.О. Кахович та інші. У своїх працях вони досліджували інноваційну діяльність в Україні, можливість впровадження фінансових інновацій в українську економіку, передумови виникнення та еволюцію форм фінансових інновацій.
Однак питання щодо появи, розвитку та використання фінансових інновацій, їх значення з погляду розвитку економічних відносин, а також можливі наслідки їх впровадження в економіку України вимагають подальших досліджень і висвітлення як у науковій, так і публіцистичній літературі.
Мета роботи. Метою роботи є розкриття суті фінансових інновацій, дослідження їх появи, розвитку, значення з погляду економічних відносин і наслідків впровадження в економіку країни.
Викладення основного матеріалу дослідження. Однією з ключових характеристик сучасної фінансової глобалізації, безперечно, є високий темп фінансових інновацій, які, в свою чергу, виступають її рушійною силою. Інноваційність, з одного боку, проявляється у багатьох аспектах фінансової глобалізації, а з іншого, — виступає в ролі джерела подальшого поглиблення цього процесу. Суперечливість проявів фінансової глобалізації та ступінь її зв'язку з фінансовими інноваціями породжують сьогодні наукові дискусії, оскільки власне фінансова глобалізація є явищем суперечливим, здатним принести не лише вигоди, а й виступати джерелом різноманітних ризиків [4].
Проте значних успіхів у розвитку інноваційної сфери найближчим часом, за прогнозами експертів, годі й очікувати. Причиною цього є, насамперед, відсутність практичного досвіду ведення інноваційної діяльності в ринкових умовах. Коріння цієї проблеми сягає в минуле. Воно пов'язане з орієнтацією науково-дослідних інституцій на виконання державних, в основному, військово-промислових, замовлень і відсутністю можливостей для самостійного виведення нових виробів на ринок. Багато проблем на цьому шляху виникає через відсутність добре сформованої інфраструктури підтримки горизонтальних зв'язків між підприємствами, науковими і фінансовими організаціями.
Під інновацією розуміють успішне комерційне використання і виконання нових ідей, знань і технологій, а по-друге, процес перетворення нової ідеї в безпосередній соціально-економічний ефект. Інноваційний процес тягнеться від зародження ідеї до її комерційної реалізації, охоплюючи весь комплекс відносин: виробництво, обмін, споживання. Він об'єднує науку, техніку, освіту, економіку, підприємництво, управління, і зумовлений характером і якістю їх взаємодії та взаємозв'язків. Інновація — результат колективних зусиль, де успіх залежить не лише від сфери науки і техніки, але від значно ширшого спектру галузей та соціального оточення.
Поняття „інновація" і „інноваційна діяльність" визначають ціль, задачі і напрями розвитку суспільного виробництва. Першим термін „інновація" ввів в науку відомий австро-американський економіст Й. Шумпетер в 1911 p., визначивши „інновації*" як „нові комбінації" [2].
Фінансові інновації — методи, застосовувані підприємствами для здійснення операцій з новими видами фінансових активів чи нових операцій з наявними активами задля ефективнішого використання їхніх фінансових ресурсів [6].
Фінансова інновація є набором нових фінансових інструментів і фінансових технологій. Залежно від покладених на неї функції вона покликана розв'язувати різні завдання щодо реалізації товару або надання нових видів послуг, що є життєвоважливим для кожного підприємства.
Еволюційний розвиток фінансових інновацій передбачає три кроки:
Заставні фінансові інновації з коригованою процентною ставкою;
Ф'ючерсні ринки для фінансових інструментів;
Опціонний ринок для боргових інструментів [3].
Зрозуміло, що коли йдеться про фінансові інновації, то маються на увазі інновації, що функціонують у фінансовій сфері. Поняття «фінансова інновація» передбачає якісний стрибок у роботі фінансового сектору, по суті — це вид творчості, який веде до появи зовсім нової, революційної технології, або новий поворот у використанні вже відомої ідеї.
Прикладом такої творчості є розширення сфери строкових контрактів на торгівлю товарами й фінансовими інструментами, які раніше не використовувалися на ф'ючерсних майданчиках, введення нових варіантів свопів, створення нових типів взаємних фондів чи використання «смітникових» облігацій для фінансування викупу.
Фінансова інновація складається з нових фінансових інструментів і фінансових технологій.
Фінансові інструменти поділяються на:
— концептуальні засоби — поняття й концепції, що лежать в основі фінансів як неформальної дисципліни (теорія вартості, теорія хеджування та ін.);
-фізичні засоби — інструменти й процеси, які можна використати для досягнення конкретної мети (інструменти — звичайні акції, цінні папери з фіксованим доходом і т. п.; процеси — електронна система торгівлі цінними паперами та ін.).
До нових (відносно) фінансових інструментів належать брокерські рахунки управління готівкою, облігації, забезпечення пулом іпотек, процентні свопи, конвертовані облігації з правом дострокового погашення, звільнені від податку облігації з плаваючою ставкою і ще багато інших.
Фінансова технологія — це економічна й фінансова теорії, математичні й статистичні методи, комп'ютерна й телекомунікаційна техніка і т. п. Прикладом нових фінансових технологій виступає поява на Нью-Йоркській фондовій біржі комп'ютерної системи для поточного звіряння обсягу купівлі і продажу, відомої під назвою ДОТ-системи (DesignatedOrderTurnaround(DOT) System)
Фінансові інновації так само, як будь-які інші, можна поділити на: -кризові інновації, головною ознакою яких є розв'язання проблеми реалізації товару (роботи, послуги) у зв'язку з падінням попиту на нього і зменшенням обсягу його продажу, а також складнішої проблеми — виживання господарюючого суб'єкта на ринку в умовах жорсткої конкуренції. Кризова інновація спрямована на ліквідацію організаційної, виробничої, економічної чи фінансової кризи господарюючого суб'єкта;
-інновації розвитку, метою яких є підвищення конкурентоспроможності продукту і самого господарюючого суб'єкта в майбутньому. Такі інновації викликані перспективними прогнозами господарської діяльності, наприклад прогнозами втрат конкурентоспроможності товару, падінням іміджу господарюючого суб'єкта, можливим його банкрутством;
-нові фінансові операції, до яких належать форми контролю і обліку руху грошових коштів і цінних паперів (замінники грошей), методи планування фінансових показників, методологія складання фінансових планів різних видів (баланс доходів і витрат, план грошових потоків, бюджетування, оперативні фінансові плани та ін.), прийоми фінансового аналізу, форми організації фінансової роботи господарюючого суб'єкта, інтерактивне й інше аналогічне інвестування капіталу та інші дії, пов'язані зі спробою захоплення господарюючого суб'єкта (наприклад, дії "інвесторів-стерв'ятників"), дії із захоплення нових фінансових ринків;
-нові фінансові продукти, які є формою матеріалізації таких фінансових операцій, які мають невідчутну форму, тому їх не можна продати. Втілюються у вигляді інструкцій, правил, методичних вказівок, формул, графіків, тобто якогось певного документа, який, у свою чергу, є фінансовим продуктом, а отже, об'єктом купівлі-продажу.
Як самостійна економічна категорія фінансова інновація має такі особливості:
-обов'язковість продажу нового фінансового продукту на ринку фінансових інновацій, тобто якщо продукт або операція не реалізовані, вони не є новими;
-обов'язковість реалізації фінансової операції на ринку або всередині господарюючого суб'єкта;
-функціональна залежність фінансової інновації від часу, тобто кожна інновація має свій життєвий цикл;
-особливість самого фінансового продукту, яка виражається: у наявності масового й одиничного попиту;
— у функціонуванні лімітованого й нелімітованого продукту); в існуванні продукту у формі майна й у формі майнових прав [1].
Технологічні інновації прискорили і посилили процес глобалізації. Так, нові засоби зв'язку підвищили швидкість здійснення міжнародних операцій та сприяли збільшенню їх обсягу, зокрема через створення розрахунково-платіжних систем СВІФТ, ТАРГЕТ тощо.--PAGE_BREAK--
Як вважають експерти, інновації, що з'явилися останнім часом, створюють на фінансових ринках атмосферу невизначеності, невпевненості, нервозності, що підвищує нестабільність і можливість різких коливань, особливо на ринках держав, що розвиваються, і країн з перехідною економікою [5].
Світові тенденції в сфері розвитку технологій, на перший погляд, здаються далекими від української дійсності. Однак прагнення України стати повноцінним членом міжнародної торгової системи вимагає відповідності світовим вимогам і стандартам. Конкуренція з кожним днем стає динамічнішою. Досвід компаній, що успішно розвиваються, свідчить, що сьогодні виживає той, хто вміє швидко реагувати на зміни й постійно займається інноваціями. У всьому світі інновації сьогодні — це не примха, а необхідність виживання, збереження конкурентоздатності й подальшого розвитку. Яскравий приклад — суперечка провідних компаній на ринку мотоциклів початку 1980-х років. Тоді Yamahaзробила спробу атакувати компанію Honda, а та у відповідь замість традиційного зниження цін вибрала інноваційну стратегію і за вісімнадцять місяців випустила на ринок 113 нових моделей мотоциклів, не залишивши супернику жодних шансів на успіх.
Оновлення існуючих та створення нових фінансових продуктів і послуг стало провідним чинником розвитку світових фінансових ринків протягом останніх 30-ти років. Фінансові інновації своєю появою ініціюють масштабні перетворення відповідних фінансових ринків і, як наслідок, впливають на розвиток економіки в цілому [1].
Необхідність інноваційного шляху розвитку в Україні не підлягає сумнівам. При чому, вже зроблено вагомі кроки: розроблено і прийнято відповідну законодавчу базу, створено законодавчі передумови для функціонування ринку венчурного капіталу, розвивається мережа інноваційних структур, діють численні програми підтримки окремих проектів. Водночас, інновації все ще не стали реалією, формою та змістом вітчизняної економіки. Чому? По-перше, в нас, як і в більшості країн з перехідною економікою, існують закономірні перепони для широкого розповсюдження інновацій: дешева робоча сила, яка витісняє дорогу техніку; недостатність ринкових перетворень, що обумовлює слабкі позиції середнього класу — головного носія інновацій у суспільстві; загальмоване протягом кризового періоду оновлення основних фондів. Сьогодні реалією стало катастрофічне звуження ринку висококваліфікованої робочої сили, спроможної масово втілювати інновації. До того ж високі технології розвинулися в нас на тлі загального зубожіння. Попиту на високі технології у нас немає, бо його просто економічно не може бути, тому що ми поки що «не вживаємо» стільки високих технологій. Законодавчу базу в сфері іноваційної політики загалом можна вважати задовільною. Але спільний недолік законів, спрямованих на підтримку інноваційних процесів в країні, за оцінкою експертів, полягає увідсутності пріоритетної підтримки дійсно інноваційних проектів, які забезпечують розвиток технологічного устрою всієї економіки. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності» виділяє вісім найважливіших пріоритетів. Проте вони деталізуються і розмиваються у тридцяти восьми пріоритетах. На думку фахівців, таке розпорошення і розконцентрованість може не дати очікуваних результатів.
Економіка України сьогодні відчуває значну нестачу інвестиційних коштів. Істотну допомогу у процесі залучення інвестицій може надати фінансовий ринок, який останнім часом розвивається дуже стрімко. Основною перепоною, що стримує його зростання, і надалі є нестача цікавих для інвестора фінансових інструментів. Тому на даному етапі розвитку фінансового сектору економіки основну увагу варто приділити питанню впровадження на ринку капіталів нових фінансових інструментів. З одного боку, це має сприяти подальшому ефективному розвиткові банківських і небанківських фінансових інституцій, зокрема пенсійних фондів, страхових компаній, торговців цінними паперами, з другого — створити нові джерела покриття бюджетного дефіциту й фінансування пріоритетних програм розвитку тих чи інших галузей економіки та об'єктів інфраструктури. Адже важливою функцією нових фінансових інструментів є надання можливості юридичним і фізичним особам для легального повернення в реальний сектор економіки коштів, які обертаються поза банківським сектором, що, у свою чергу, сприятиме зміцненню фінансової системи в цілому [1].
Основним фактором, що стримує інноваційну діяльність, є відсутність коштів для фінансування інноваційних змін. Це багато в чому зумовлено низьким ступенем зацікавленості різних економічних суб'єктів в інвестуванні капіталу в інноваційні процеси. Що ж стосується ресурсу, який має підтримувати інноваційну діяльність, то для того, щоб відбулися помітні структурні зміни в економіці, на думку економістів, потрібно не менше 5-10 % валового внутрішнього продукту щороку. Тобто треба вкладати фінансові ресурси обсягами 10-20 млрд. грн. Таких ресурсів, які могли б бути використані державними і недержавними інвесторами, зараз в країні просто немає. Інший бік цієї проблеми — держава не може постійно лише субсидувати. Необхідне масове залучення приватного і банківського капіталу до кредитування та інвестування новітніх досліджень та їхнього впровадження. Ситуація погіршується ще й через відсутність організаційно-економічних механізмів інвестування масштабних технологічних змін. Існуючий порядок фінансування державних науково-технічних програм, як правило, не забезпечує досягнення заданих кінцевих результатів. Органи виконавчої влади на різних рівнях неефективно використовують кошти для інноваційної трансформації. У той же час недержавні комерційні структури поки ще не зацікавлені в здійсненні довгострокових проектів, що забезпечували б базові технологічні зміни.
Однією з головних проблем є й інформаційне забезпечення інноваційних процесів. Вільний доступ до інформації про об'єкти інтелектуальної власності, можливості їх комерціалізації може стати тим інструментом, що призведе до активізації інноваційних процесів в Україні. Поки що ми не маємо подібного інструменту розвитку інноватики в країні.
На жаль, українське підприємництво досі не стало інноваційним. У західних країнах підприємництво розглядається як особливий тип господарювання, в основі якого — пошук нових можливостей виробництва товарів і послуг на основі інновацій та вміння залучати ресурси з найрізноманітніших джерел. Процес виробництва передбачає створення нових благ, впровадження нових методів виробництва, освоєння нових ринків збуту; здійснення реорганізації в галузі і створення промислової організації нового типу. У нас же мале підприємництво здебільшого орієнтується на торговельно-посередницьку діяльність. Кількість інноваційно-активних підприємств не перевищує 10 % від їхньої загальної кількості.
Головним спонукальним мотивом для розробки інновацій є бажання і прагнення керівництва підприємства здійснювати стратегічну діяльність взагалі і, зокрема, вести інноваційну політику. Іншими словами, на підприємстві мусить бути лідер-новатор, який готовий виділити ресурси на розробку нової продукції, а в запровадженні інновацій повинен бути зацікавлений весь персонал. Ще однією умовою для впровадження інновацій є ефективна система маркетингу і збуту. Більшість невдач з виведенням інновацій на ринок фахівці пояснюють тим, що вони виникають на базі нових знань, а не потреб, тоді як покупцям потрібен не новий товар, а нові вигоди. Найпростішим і пріоритетним напрямом в цьому аспекті може стати активізація процесів впровадження міжнародних і європейських стандартів у процес виробництва продукції. Саме впровадження стандартів спонукає менеджмент підприємства до оновлення технологій виробництва, отримання знаків якості на відповідну продукцію.
Водночас, викликають занепокоєння можливі негативні наслідки зростання кількості фінансових інновацій: теоретичні розробки західних вчених-економістів свідчать про те, що в певних умовах безконтрольний «інноваційний бум» у фінансовій сфері містить загрозу для макроекономічної рівноваги, що підтверджено практикою розвинутих країн.
Висновки та перспективи подальших наукових розробок в даному напрямі. З огляду на сформульовані вище проблеми варто зазначити, що активізація інвестиційної та інноваційної діяльності потребує якісно нової організації взаємозв'язків і взаємодії між усіма учасниками інноваційного процесу, закріплення нових функцій за відповідними органами управління на державному і регіональному рівнях. Найпершими стратегічними завданнями розвитку інноваційної економіки має стати формування сприятливого середовища для діяльності суб'єктів господарювання, яке спонукало б до створення та примноження реальної, а не віртуальної доданої вартості, підвищення конкурентоспроможності продукції.
Сфера фінансових інновацій потребує численних подальших наукових досліджень за наступними напрямками: розбудова національної інноваційної системи, яка б передбачала розвиток інфраструктури та фінансово-кредитних механізмів взаємодії всіх учасників інноваційного процесу; ефективність інноваційної діяльності, яка насамперед залежить від того, як взаємодіють між собою учасники єдиної колективної системи одержання і використання нових знань і технологій: науково-дослідні інститути, вузи, конструкторські бюро, підприємства та інші інноваційні структури, діяльність яких спрямована на розробку і виробництво конкурентоспроможної продукції; доцільність впровадження інновацій.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Карпенко Г.В. Фінансові інновації: питання теорії та можливості впровадження в економіку країни / Г.В. Карпенко, А.П. Данькевич // Фінанси України. — 2008. — №9. — СІ 11— 118.
Кахович Ю.О. Інновація та інноваційна діяльність: сутність і визначення / Ю.О. Кахович // Інвестиції: практика та досвід. — 2007. — №4. — С.29-31.
Мишкін Ф. Фінансові інновації: передумови виникнення та еволюція форм / Ф. Мишкін // Фінансовий ринок України. — 2008. — №5. — С.21-24.
Медвідь Т. Глобалізація як каталізатор розвитку фінансових інновацій банків / Т. Медвідь // Ринок цінних паперів України. — 2007. — №9-10. — С. 21-27.
Мозговий О.М. Міжнародні фінанси: Навч. посіб. / О.М. Мозговий, Т.Є. Оболенська, Т.В. Мусієць. — К.: КНЕУ, 2005. — 557 с.
Фінансовий словник [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://f-d.org.ua/i/766- innovaciyi-finansovi.html