Міністерствоосвіти та науки України
Черкаськийінженерно-технологічний інститут
Факультетперепідготовки фахівців
Курсова робота
по дисципліні“Фінанси”
Тема: “ Фінанси Київської Русі”Слухач БруєвичСергій Анатолійович призвіще та імя
Спеціальність,група Фінанси №ЗФ-01____
назва спеціальності, № групи
Керівник Пасічник Юрій Васильович__
прізвище, ініціали
Результат _______________________
допущено до захисту, на доопрацювання
Робота захищена_______________________________
дата, оцінка
Реєстраційнийномер_____________________________
місце для штампу
м. Черкаси 2001 рік
ЗМІСТ
ВСТУП__________________________________________________стор.3
І.Теоретичний розділ.
1. Характеристика фінансовихвідносин__________________4
1.1. Господарський тасоціальний устрій. _____________4
1.2. Бюджетні відносини.____________________________6
1.3. Грошова система._______________________________9
2. Внесок київських князів врозвиток фінансових
відносин ____________________________________________11
3. Історичне значенняфінансових відносин _______________14
ВИСНОВОК ____________________________________________16
ІІ. Практичний розділ.
1. Заходи по покращеннюфінансового стану
ВАТ «Черкаське хімволокно»____________________________17
ВИСНОВОК ____________________________________________24
ВИКОРИСТАНАЛІТЕРАТУРА ____________________________25
ВСТУП
З точки зору політичної організаціїлегше встановити, якою не була Київська Русь, ніж те, якою вона була. КиївськаРусь не була державою в сучасному розумінні слова. Розглядати її як таку –значило б приписувати їй вищий рівень політичної організації, ніж це булонасправді. Вона не мала ні централізованого управління, ні всеохоплюючої та розгалуженоїбюрократичної системи. Єдиний зв’язок між володарями та підвладними, насамперед неміським населенням,існував у формі збору данини. У політиці князі керувались особистими чидинастичними інтересами, нерідко ігноруючи потреби держави і суспільства.Політичні стосунки були млявими, мінливими й невиразними, а політичні проблемичасто розв’язувалися за допомогоюсили. І все ж зростав рівень політичної, соціальної та економічної організаціїКиївської Русі, відтак завданням даної курсової роботи є розкриттяхарактеристики фінансових відносин в Київській Русі, а саме зародженняекономічних відносин; охарактеризувати господарський та соціальний устрійкняжої доби, розвиток торгівлі і, зокрема, товарно-грошових, бюджетнихвідносин. Окремо розглянемо питання про внесок київських князів врозвиток фінансових відносин, їх державотворчу, дипломатичну діяльність,ефективність їх функціонування, а також розкриємо історичне значення фінансовихвідносин, їх місце в економічній історії України.
І. Теоретичний розділ.
1. Характеристика фінансових відносин.
1.1. Господарський тасоціальний устрій.
Київська Русь, змоменту виникнення як самостійна держава (882 р.), мала багато відмінностей вгосподарському розвитку. Це пояснюється там, що вона від первісно-общинного ладувідразу перейшла до феодального, минувши стадію рабовласництва. Причина такогоявища — в IX сі. до моменту створення Київської Русі в більшості сусідніхдержав вже склався феодальний спосіб виробництва, але окремі елементи рабствапроявлялись в господарській діяльності. На відміну від Західної Європи, дефеодальне землеволодіння узалежнювалося службою своєму сюзерену, на Русі боярикористувалися правом спадкового володіння маєтками, зберігаючи його навіть зпереходом від одного князя до іншого. Багато бояр проживали у містах, здаючисвою землю селянам, за що брали частину їхньої продукції та продавали її наринку. За різними підрахунками в межах тодішньої Київської Русі проживало від 3до 12 мли. населення на території близько 800 тис. кв. км. і вона буланайбільшою державою середньовічної Європи.
Соціально-економічне,політичне і культурне життя Київської Русі зосереджувалось у містах, де мешкало13-15% всього населення країни. У країні налічувалось близько 240 міст і селищ.Проте цілком імовірно, що десь 150 із них фактично являли собою укріпленнінаселення напівземлеробського люду. Населення Києва в XI — першій третині XIIIст., налічувало близько 50 тис. мешканців. [2, c.73] Для свого часу то буладуже велика кількість городян. У давньоруських Чернігові й Галичі їх було по 25тис., Переяславці й Білоозері по 10-12 тис. Населення цих міст переважноскладалося з дрібних торгівців та ремісників.
Нижче від боярстояла міська знать, до якої відносились купці, що
займались міжнародною торгівлею, вступали в родинні зв'язки з боярами й
домінували у міській політиці.
Переважна більшістьмешканців була ремісниками різних спеціальностей, які об'єднувалися укорпорації (цехи). Найнижчу сходинку соціальної драбини міста займала«чернь» — ті, хто нічого не мали й наймалися на «чорнуроботу».
Величезну більшістьнаселення становили селяни, або смерди. Про селян відомо небагато, оскількиісторичні джерела зосереджували увагу на вищих класах. Протягом усієї Київськоїдоби більшість селян були відносно незалежними. Проте у XII -ХПІ ст.з'являються ознаки їх закабалення феодалами, що набувало різних форм. Вільнийселянин мав право звертатися до суду, переїжджати з місця на місце, передаватиземлю у спадщину синам, якщо ж він мав лише дочок, то на його землю мігпретендувати князь.
Сільськегосподарство було провідним у давньоруській економіці й досягло для свого часурівня розвитку. Воно спиралося на прадавні традиції східних слов'ян, що знезапам'ятних часів були землеробами. У різних регіонах величезної державизалежно від грунтів і кліматичних умов застосовувалися різні системи обробіткуземлі, такі як дво — і трипільна, перелогова, підсічна системи сівозміни.Основними зерновими культурами в Київської Русі були жито, просо, ячмінь,пшениця й овес.
Іншим важливим видомсільськогосподарської діяльності було скотарство. Великими стадами корів і кіз,табунами коней, отарами овець володіли князі й багаті бояри. А серед промислівособливо розвинутими були мисливство, й риболовство, бортництво табджільництво.
Важливе значення у господарськомужитті Київської держави мала внутрішня торгівля. Вона забезпечувала обмін міжсільськогосподарським виробництвом, ремеслом і промислом. Формувалася системавнутрішніх ринкових зв'язків спочатку в межах невеликих районів, а потім умежах великих адміністративно-господарських земель. Внутрішня торгівля веласяпереважно на торгах, коли в певні місце й час сходилися усі, кому потрібно булопродати свій товар або купити вироби інших. Починаючи з XII ст. поблизу торгівбудували храми, які відали службою мір і маси, збирали мита за користуванняними. У Києві це була церква св. Богородиці Пирогощі на київському торговищі, уЧернігові — храм П'ятниці.
Зовнішня торгівляпорівняно з внутрішньою була жвавішою. Через те що господарство малонатуральний характер, зовнішній ринок охоплював незнану частину господарськоїпродукції. Торгували переважно з візантійськими центрами ПівнічногоПричорномор'я, Подунав’я. Користувалися попитом такі товари, як вино, фібули. Вобмін за них вивозили хутро, мед, шкури, віск. Слабкішими були торгові контактиз племенами Середньої та Північної Європи, балтійським, фінно-угорським татюркським населенням Східної Європи. Відомі торгові зв'язки з Великою Моравією,Болгарією, Хозарією і країнами Сходу. В IХ ст. головною торговою артерією дляКиєва став шлях "Із варягів у греки"; такий шлях розпочинався уНижньому Новгороді системою річок з Дніпром були зв'язані Смоленськ, Любеч,Чернігів та інші міста. Купці з товарами прибували в Київ. Флотилії човнівзбиралися під Києвом і вирушали вниз Дніпром до Чорного моря. Торговий шляхзакінчувався в Константинополі. Вплив української торгівлі на Чорному морі бувдуже великий. Торгівля з Візантією посідала перше місце в зовнішній торгівліКиївської держави. Тому не випадково, що першою формальною угодою, укладеноюкиївськими правителями, став договір князя Олега з Візантією в 911р, згідно зяким руським купцям у Константинополі створювалися надзвичайно сприятливіумови. Київ став великим торговим центром, він був також своєрідним транзитниммісцем, через яке із сусідніх земель надходили товари. Найважливішимиадміністративними механізмами, через які здійснювалася влада, були князь, княжарада, рада бояр (дума) та збори городян (віче). Влада і престиж, якимикористувався князь, зобов'язували його забезпечувати справедливість, порядок ізахист підданих. У віддалені міста і землі князі призначали посадників, якіобиралися з членів власної родини. На периферійних землях волю князя виконувавтисяцький зі своїми підлеглими.
За порадою іпідтримкою князь звертався до боярської думи — органу, що виник із старшихчленів дружини. Пізніше в думі з'явилися і церковні ієрархи. Функції думиніколи чітко не визначалися, а князь не був зобов'язаний радитися з нею, алебрав до уваги позицію боярської думи. Віче скликалося князем або городянами,коли виникала потреба порадитись або висловити свою думку щодо важливих питань,таких як військові походи, укладення угод, престолонаслідування, розподіл посаду державі. Віче могло критикувати або схвалювати князівську політику, але вононе мало права визначити свою власну політику чи видавати закони. Фактично навічових сходах панувала міська купецька знать.
Отже, політичнамогутність і військова потуга Давньоруської держави трималися на міцномуфундаменті: розвинутій і багатій економіці, землеробство і скотарство не тількибули спроможні прогодувати населення країни, а й виробляли продукти харчуваннята сировину на експорт. Міста, особливо великі, були заселені переважноремісниками, вироби яких мали добрий збут на Русі й за рубежем. Спустошливівторгнення кочовиків причорноморських степів, виснажливі, майже безперервнігромадянські війни між князями, хоч і завдавали шкоди, але не могли підірватиекономічного життя Русі. Надто розвиненими були продуктивні сили держави, а їїлюди відзначалися працьовитістю, витривалістю й були здатні до прогресивнихзмін у виробництві.
1.2.Бюджетні відносини.
У Київській русі вперіод раннього феодалізму (IX — XII ст.) основними джерелами доходів казнибули данина від населення, торговельна діяльність князя, різні мита, збори, щомали суть податкових платежів, а також плата за надання послуг органамисудочинства, надання позик.
Розглянемо ціджерела детальніше:
1) Данина знаселення.
Організацією зборуданини займалися самі князі або їхні підлеглі. Данину платили найчастішенатурою: хутром, шкірами, медом, збіжжям, худобою і збирали її із власноголюду, а також з підкорених у війнах народів. Збирали її з усього, з чого тількиможна було. Варто вдатися до історичних фактів, аби пересвідчитися, в далекічаси народ ніс на собі важке ярмо данини. «Так, у полян, які вже булиземлеробами й скотарювали, знаходимо перші сліди земельної податі, вони платилиданину хозарам від рала (плуга) по шелягу за рало… » [4, c.105] Впершезгадується данина в " Повісті временних літ" як воєнна контрибуція,накладена на підкорені племена. Перші руські князі по відношенню до своїхсусідів вели себе як завойовники, збирали данину з вигодою для себе, непіклуючись про долю своїх підданих. Потім, коли, почалась розбудова Києва,потреби зростали, що призвело до збільшення розміру данини і викликалонезадоволення племен, з яких збиралась дань.
Історія залишилачимало прикладів непокори платників данини, коли розміри її виходили за рамкиздорового глузду. Саме порушення князем Ігорем традиційної норми данинивикликало в 945 р. повстання у Древлянській землі. Князь Ігор, зібравшизвичайну данину, вирішив, за домовленістю з дружинниками, повернутися, щобзібрати додаткову данину. В результаті спалахнуло повстання, і князя Ігоря буловбито.
2)Торгівельна діяльність князя.
Розвиток торгівлімав велике значення для Київської держави. Якщо знать західноєвропейських країнбула зацікавлена в розвитку торгівлі, то київські князі та їхнє оточеннядокладали чимало зусиль для її процвітання. Чому київські князі прагнулирозвивати торгівлю? Розміри данини, яку вони отримували, перевищували їхніпотреби, тому більша частина її мала реалізовуватися на ринку. Внутрішній ринокбув недостатньо розвинений, щоб поглинути велику кількість меду, воску, хутрата інших товарів, їх можна було продати на ринках сусідніх країн. В умовахдосить нерозвиненого торгового капіталу можливо передбачити, що торгівляздійснювалась на комерційних початках, а саме частина грошей від продажутоварів купців йшла до казни. Вже починаючи з середини X ст. князі почалирозвивати власні господарства, які приносили їм певний дохід.
3) Різнімита, збори, що мали суть податкових платежів.
Про податки кажуть:це та реальність, на яку, хочемо ми того чи ні, а зважати треба. Якщоперевернути сторінки тлумачного економічного словника і знайти це слово, томожна прочитати: «Податки — форма платежу, що стягується з доходів абомайна юридичних та фізичних осіб і характеризується обов'язковістю,регламентацією розміру і строків внесення».
Податкові платежіпоступали в різних формах — дань, подать (урок, дари, оброк), поклони, корми,побори. Величина податків залежала від різних умов. Племена або селища, щопровинилися перед князем, платили більші податки. Наприклад Ольга збільшиладанину древлянам за те, що вони вбили її мужа князя Ігоря.
Данина в Українінадходила двома шляхами: або підвладні племена привозили її до Києва, або князісамі їздили за даниною до племен. Перший шлях збору данини називався повозом,другий — полюддям. Поїздки князя (чи князів) до підвладних племен називалисякружлянням, бо князь об'їжджав свої володіння по кордонах. Ці поїздки булитривалими: з кінця осені (листопад) і до весни (квітень). Дань була характерноюознакою платежів до казни князя в ІХ — на початку X ст. Подать — збірнийтермін, під яким розумілись уроки, дари, оброки. Уроки — будь-яка повинність,яка визначалась по розміру і яку потрібно було виконувати до певногокалендарного терміну. Оброки стягувались з певного предмета. Згодом розвинуласьскладніша система оподаткування, що включало кожне господарство (яке називалося«дим» або «соха»). Розмір господарства і його економічніможливості спочатку не враховувались. Потім основою стало обкладання почисельності жителів. В окремих князівствах об'єктом обкладання була земля.Платили натурою ( хутром, шкірами, медом, худобою, збіжжям) і грішми. Зрозвитком феодальних відносин відбувалася еволюція данини. Вона перетворюваласячастково на державні податки або феодальну ренту на користь феодала.
Мита. Князіодержували також доходи у вигляді торгових мит. Вже в перших договорах, якібули укладені з Візантією особливо обумовлювались і регламентувались правилаторгівлі з метою забезпечення надходжень в казну торговельного мита. Збір митапроводився в основному грошима. Мита можна поділити на дві групи: заставні(збирались до початку торгівлі і за проїзд) і торгові (стягувались окремо ізлюдей і окремо із товару, за зберігання товару). Князь тримав значну арміючиновників, які збирали всякі податки. Говорячи сучасною мовою, то булисвоєрідні податкові інспектори. Зокрема В.І. Сергєєвич у своєму досліджені«Віче і князь» (1867 р.) пише:
" Управлінняфінансами перебувало в безпосередньому віданні самого князя. Для збирання митаі данини він призначав особливих чиновників-митників, данщиків, пятенщиків таінших митників, які не залежали від намісників і волостелів... Різного родуурядові розпорядження робилися князем безпосередньо на їхнє ім'я, гроші, яківони збирали, вносилися самому князеві або тому, кому він наказував; скарги наїхні неправильні дії подавалися безпосередньо князю."[4, c.107]
Князь, скарбницяякого не була відділена від державної, мав великі видатки і утримання свогодвору, дружини (війська), будівництво палаців та культових споруд, будівництвоміст, укріплень, мостів, гребель, доріг, ведення війн, спорядження флоту приторгівельних відносинах із Грецією (Візантією) тощо. Тому прямого податку(данини) зазвичай на всі ці потреби не вистачало. На населення накладалисярізні повинності, а також не примі податки. До непрямих податків належали різнімита (торгові та судові) в солеварнях, у миті срібла, доходи від утриманнякорчем, а також штрафи.
В основу церковнихта монастирських прибутків лягли так звані «десятини». Впершедесятину своїх доходів віддав на церкву князь Володимир (Десятинна церква).Йшли ті десятини від «данини, вирів і продажу й взагалі від усього, що йдекняжий двір. Із прийняттям християнства в Україні брали плату за церковнітреби, що достали в міру маєткової спроможності вірних» (Голубець М.Велика історія України від найдавніших часів. 1993 р.)
4) Плата занадання послуг органами судочинства, надання позик.
Кожне князівство вУкраїні підрозділялося на адміністративні округи, на міські та на сільськітовариства. Ці товариства, зв'язані круговою порукою жителів у сплаті податківкнязеві і в оберіганні суспільної безпеки, називалися верв’ями. У ХII ст.сільські округи мали назву погостів. Військовим управителям головного міста буввоєвода, або тисяцький, які поділялися сотні і десятки із сотниками йдесятниками. У другорядних містах порядкували намісники (посадники), тіуни абовирники, які збирали вирі -пені за вбивство.
У «Руськійправді» — першому збірнику законів України княжої доби — є статті, заякими ті, хто вчинив убивство, мали сплачувати залежно від того, хто бувубитий, а також відповідно до величини завданої шкоди людині різні штрафи(вирі)*. Отже, як зазначено в «Руській правді», були встановленірізні величини вирі. Винагорода на користь родичів вбитого називалася головничеством.Вира, була трояка. Найбільша (або подвійна) — 80 грн. — за вбивство княжогомужа або члена старшої княжої дружини, проста — у розмірі 40 грн. — за вбивствопростої вільної людини (ізгоя) половинна (або панів — вира) — 20 грн. Завбивство жінки і важкі ушкодження, за відрубання руки, ноги, носа, запошкодження ока, а за вбивство смерда — 5 грн. Якщо хтось украв чи загубив і ніна кого не падала підозра, про втрату оголошувалося на громадському торзі.Після чого той, у кого знайшли загублену річ, мусив не тільки повернути її, а йзаплатити 3 грн. За покару. За недоведену провину й арешт без вини смердаплатилося 3 грн., за боярина -12 грн. [5, c.338] Частина грошей за вбивствопоступала в казну. І ще одна важлива деталь величини штрафів. За підпалення іконокрадство покарання було важче, ніж за тілесні пошкодження, що свідчило пробезпеку капіталу і гарантованість його державою. Кредити на той час надавалисьпід 25% — 50% річних. Купці збували товар в кредит. За ці послуги кредитори — купці, сплачували суму, яка іноді дорівнювала 50% боргу. В цих кредитнихопераціях безпосередню участь брали князі. Якщо купець ставав банкрутом, правопередусім захищало інтереси князя, потім іноземних інвесторів і лише потімторговців. Поява у 1113р. «Статуту про різи (проценти)» є свідченнямтого, що товарно-грошові відносини в Київській Русі досягли найвищого ступеня всвоєму розвитку. [6, c.93]
1.3. Грошова система.
Розширенняміжнародних зв'язків, торгівлі в Київський державі призвели до появи грошейуніверсального товару — посередника, який охоче брали на обмін власники всіхінших товарів. Гроші мали постійну вартість. Та найголовніше, що цей товар мігділиться на однорідні частини, які не змінювали своєї купівельної спроможності,що особливо було зручно при здійснені дрібних торгових операцій. Перші монетина території України відносяться до II —ІІІ ст. Це були римські монети, алевони не набули поширення в Україні. У VI — VII ст. з'явилися сасанідськімонети.
Давньоруська державамала свою грошову систему в формі «кунних» грошей, дуже просту іпопулярну в користуванні. За гроші слугували хутра куниці або білки.Архаїчність і зручність цієї системи не викликають сумніву: шкурами, якгрошовими знаками, людство користувалося від найдавніших часів ( Спарта, Рим,Карфаген) аж до початку XX ст. Хоча питання про реальну вартість кунноїгрошової системи повністю ще не розв'язане, слід зауважити, що починаючи з VIII- ІХ ст., деякі «Хутрові» назви переходять на металеві гроші, які всебільше захоплюють слов'янський ринок через свою практичність та стабільність. Укінці VIII ст. на територію Східної Європи, а точніше на землі сучасноїУкраїни, хлинув потік арабських срібних монет — диргемів. На тонких та великихкружальцях подібних грошей немає ніяких зображень, як того вимагаламусульманська релігія. Аверс і реверс монети покрити куфічними написами(куфастилізований арабський шрифт ), де окрім цитат з Корана містилися іменаправителів, роки та місяці карбування.
Так історичносклалося, що основним грошовим металом як у Європі, так і в Київській Русі,було монетне срібло азійського походження, що в ті часи цінувалося набагатодорожче, ніж тепер. Карбування монет на території сучасної України почалося вкінці X ст., спочатку в Києві, а потім у Тмуторокані (2 — а пол. XI ст.), почаливиготовляти в часи князювання Володимира Великого. Це були золотники ісрібляники. Пізніше Святополк Окаянний та Ярослав Мудрий випускали лише срібнумонету довільної маси. Обсяг карбування був незначним (декілька тисяч штук),про що свідчать скарби, яких на сьогодні знайдено лише близько 10 золотих тапонад 250 срібних давньоруських монет X — XI ст. Археологічно-нумізматичнізнахідки свідчать про загальну суму монет в грошовому обігу того періоду істверджують, що кілька тисяч давньо-руських, монет в основному були випущені вКиєві протягом одного століття.
Тому стаєзрозумілим, що для такої мізерної кількості примірників не варто буловлаштовувати стаціонарний монетний двір. Для виготовлення кількох десятківмонет в день достатньо було праці одного чоловіка з парою штемпелів та ручниммолотком. Чому ж тоді карбували ці монети, які аж ніяк не складали конкуренціїарабським куфічним диргемам чи візантійським солідам? Річ у тім, що, окрімекономічного значення, монета має ще й політичне. На ній обов'язковозазначається ім'я власника., період правління та країна, в якій вона булавиготовлена. Монета є своєрідною візиткою, що говорить про незалежністьволодаря і могутність держави. Наприклад, на давньо-руських срібляникахміститься напис: «Володимир на столі (престолі) а це його срібло».[7, c.30] Монета починає, виконувати свою основну функцію засобукупівлі-продажу. Значну частину монет слов'яни вилучали з обігу і переплавлялив більш зручні для користування грошово-вагові злитки, що називалися гривнями.Меншими грошовими одиницями в Київський Русі були: ногата, куна, вивериця,різана. За формою гривня, можливо, походить із Греції, бо вона дещо нагадуєкомпоненти архаїчної драхми, що складалася з шести зв'язаних до купичотиригранних коротких металевих паличок. Як відомо, всі номінали кунноїгрошової системи Київської Русі об'єднувалися гривнею, грошово-ваговою тагрошово-рахунковою. До нашого часу дійшло три види срібної грошово-ваговоїгривні: київська (140-160 г.), чернігівська (196-204г.) та новгородська (всередньому 204 г.) Грошово-рахункова гривня, що складалася з певної кількостімонет, називалася ще кунною гривнею, бо кожному виду хутра відповідала монетаабо її певна частина. Спочатку вагова і кунна гривні були однаковими, та зпочатку XII ст., в наслідок нестабільної ваги та збільшення лігатуриімпортованих монет, до срібної вагової гривні почали прирівнювати чотири гривнікун.
Роздроблена,ослаблена князівськими міжусобицями Київська Русь на початку XIII ст. не змоглапротистояти добре організованим чисельним монголо-татарським полчищам, тому їїтериторія, окрім Новгородщини, ввійшла в засновану Батиєм Золоту Орду.Карбування єдиної монети для новоствореної імперії так і не розпочалося, бопротягом XIV ст. держава пережила ряд тяжких економічних та політичних криз ірозпалася на кілька ворогуючих між собою ханств. Період з кінця XIII досередини XIV ст. в історії прадавньої України вчені називають«Безмонетним», бо постійні військові змагання та систематичніграбунки місцевих жителів призвели до зубожіння слов'янських земель, щопідтверджується майже повною відсутністю монетних скарб.
Але можна зробитивисновок, що перша поява гривні в Україні свідчить про високий рівеньконцентрації багатства в руках панівної верхівки і виникнення особливих формвиробничих відносин і обміну, а також це є одне з перших свідчень про нашспоконвічний державний герб — тризуб. Бо як відомо, перші срібні Українськігроші мали такий вигляд: На одному боці монети зображення князя Володимира напрестолі, а на другому — державний герб тризуб.
2. Внесоккиївських князів в розвиток фінансових відносин
Олег. КнязюванняОлега в Києві (882-912) почалося, як про те свідчить «Повість временнихліт», зі створення опорних пунктів центральної влади (міст) у племіннихкняжіннях, зі встановлення попервах приблизного порядку стягнення данини напідвладних князеві землях. Далі поступово поширюється влада Києва на землінезалежних раніше племінних княжінь: «Почав Олег воювати древлян іпримучив (підкорив) їх, збираючи з них данину по чорній куниці». [8, c.30]По тому до складу держави, що формувалася, ввійшла більшість південно-руськихплемінних княжінь: спочатку сіверян і радимичів, потім уличів. Давньо-руськадержава почала складатися на Півдні. Землі інкорпорованих до держави князівстводразу ж обкладалися даниною, на них поширювалися системи судочинства йадміністрації. Так формувалася державна територія Давньої Русі, в якійпроживало понад 20 різних народів. Давньо-руська держава часів Олега залишаласявсе ж таки не досить консолідованою. Влада київського князя в землях племіннихкняжінь була ще слабкою, часом формальною, а системи управління, стягненняданини й судочинства примітивними й діяли час від часу, коли наїжджали княжідружинники з Києва. Та країна була, як на свій час, економічно-розвинутою ймала велику військову потугу, про що свідчить сама можливість здійсненняграндіозного воєнного походу Русі на Візантію 907 р. Завдяки переможномупоходові Русі на Царгород Олег підписав вигідний для своєї держави мир зімператором. Візантійському урядові довелося сплатити русам велику контрибуціюй надати особливі пільги руським купцям і послам, яких не мала жодна іншакраїна. Зокрема, греки повинні були протягом шести місяців годувати купців,постачати їм вітрила, снасті й інше корабельне спорядження на зворотний шлях. Ав 911 р. русько — грецька угода була суттєво доповнена. В ній було окресленоправові норми взаємин, правило розв'язання конфліктів.
Отже, Князь Олегсформував державу Київську Русь, запровадив дієвий механізм фінансового забезпеченняпотреб, який на той час хоча і базувався на застосуванні сили, але в тодішніхумовах забезпечував стабільність надходжень до казни, як із внутрішніх так іззовнішніх джерел.
В часи князюванняОлега пожвавився економічний розвиток суспільства. Будівництво держави булопродовжено за наступника Олега — Ігоря, який знову приєднав до держави княжінняуличів і древлян, що відпали було після звістки про загибель Олега. Ігор такожпідписав з Візантією союзну угоду, але вона виявилася менш вигідною для Русі,ніж русько — візантійські договори 907-911рр. Великі і малі війни приносилиславу та багатство князям і старшим дружинникам. Водночас вони відривали відмирної праці людей, що послаблювало економіку держави. Тому головним джерелом зброї, харчів, коней залишалося стягнення данини, яке було особливо жорстоким.Саме за те, що князь Ігор зібрався в друге стягнути данину з древлян, він бувзабитий повстанцями данниками. Зі смертю Ігоря закінчився перший етап урозвитку державності на Русі.
Ольга. Єдиний відомийіз літопису син Ігоря — Святослав — був ще хлопчиком, і на князівський престолсіла дружина вбитого князя Ольга. Вона виявила себе розумним, енергійним ідалекоглядним діячем. Ольга жорстоко придушила повстання древлян навесні 945р., разом із тим вона розуміла, що необхідно змінити довільний та безладнийспосіб збирання данини, тому і впроваджує перші в Київський Русі«реформи». Суть їх полягала в тому, щоб чітко встановити землі, зяких мала збиратися данина, розмір данини, який міг би забезпечити достатнінадходження до казни і не обтягувати племена. «Повість временних літ»розповідає: " І пішла Ольга по Древлянській землі з сином своїм ідружиною, встановлюючи устави й уроки; й існують становища її й ловища.".І далі пішла Ольга до Новгорода й встановила по Мсті погости й данини, й поЛузі Оброки й данини, ловища її є по всій землі". [8, c.32]
Є підставирозглядати державні нововведення Ольги як регламентування повинностей залежногонаселення (запровадження «уроків»), створення уставів, що нимикерувалися княжі дружинники, збираючи данину, виконуючи адміністративні йсудові функції. Все це було, напевно, пов'язано з переходом від системи полюддядо нового порядку стягнення данини через спеціально посланих людей, що приймалиїї від населення в укріплених пунктах — «становищах»: Ольгою булитакож влаштовані опорні пункти центральної влади на місцях, адміністративна жі судова системи поширені практично на всі підвладні Києву землі племіннихкняжінь. Щоб забезпечити себе постійним притоком прибутків, Ольга закріпила закняжою казною права на багаті хутровим звіром землі. З князюванням Ольги можнапов'язувати настання другого етапу в розвиткові давньоруської державності
Володимир Великий(980-1015). Зійшовши на київський престол у 980 р. і зосередивши в своїх рукахнеподільну владу, Володимир започаткував нову добу в історії Київської Русі.
Володимир взяв підсвою тверду руку Давньоруську державу ще не досить консолідованою, на відмінувід попередників у центрі його уваги був добробут володінь, а не загарбанняземель і збір данини. Володимир успішно вирішив три основні завдання.
Перше полягало втому, що він повертає до складу Русі землі племінних княжінь хорватів і дулібів(981 р). Протягом 981-984 р.р., була відновлена влада Києва над княжіннямирадимичів і вятичів. Близько 988 р. Володимир провів адміністративну реформу, врезультаті якої вождів племінних княжінь замінили в різних містах держави синиВолодимира, чим назавжди було зламано сепаратизм племінної верхівки, а КиївськаРусь стає об'єднаною державою.
Також значнозмінилась система державної влади на місцях. Відтоді в основних містах державивід імені київського князя збирають данину, управляють і чинять суд йогонамісники, котрі, в свою чергу, мають у підлеглості урядовців нижчого рангу, щопорядкують у тій чи інший волості. Отже, за Володимира вперше на Русі склаласьзавершена система збирання податків, яка була повністю підконтрольна Київськомукнязю.
Друге завданняполягало в тому, що він провів і судову реформу. В літописі Нестора читаємо, щоВолодимир разом із дружинниками дбав про «Устав земляний»,започаткував вироблення «уставу», який регулював би правові відносинив суспільстві, вдосконалив чинний кодекс звичаєвого права — «ЗаконРуський» для пристосування його до умов часу." [8, c.36] «Уставземляний» Володимира продовжив політично-правову лінію, яку накреслиласвоїми «Уставами» й «уроками» княгиня Ольга.
Третє завданняполягало в тому, що Володимир запровадив на Русі християнство (у 988 р.), щомало позитивні наслідки. Воно зміцнювало авторитет і владу князя, сприялорозбудові держави. Значний поштовх дала нова ідеологія піднесенню давньоруськоїкультури, поширилися писемність і книжність. В Києві, а далі повсюдно на Русіпочали влаштовувати школи й книгописні майстерні. Запровадився могутніймеханізм управління державними справами, що суттєво допомагав князю, — церкви.На утримання церкви Володимир виділяв десяту частину княжої казни, що єпрообразом гарантованих видатків держави з бюджету на відповідні потреби.
Ярослав Мудрий.(1015-1018 рр., 1036-1054 рр.) Тривале князювання Ярослава прийнято вважатиапогеєм могутності Київської Русі. Він розвинув і вдосконалив багато з того, щозапочаткував Володимир. Ярослав продовжував розширювати кордони своїхвеличезних володінь. Завдяки його підтримці швидко зростала церква,розбудовувались міста. У часи князювання Ярослава завершилося будівництвоДавньоруської держави. Було остаточно зламано місцевий сепаратизм,вдосконалився державний апарат. Полюддя замінювалося м'якими, більш передовимиформами данини, що відповідало змінам в суспільстві. Ярослав Мудрий звівзагальноприйняті у ті часи закони в єдину «Руську правду», яка сталаправовим кодексом усієї країни (близько 1037 р.).
Отже кожний зкиївських князів робив свій внесок в розвиток економічних відносин, спираючисьна досягнення своїх попередників. Кожний з князів, продовжував той напрямрозвитку, який зазначав попередній князь, але і вони також вносили свої закониі порядки в суспільне життя, торгівлю, просвіту та в більшості випадків нецурались брати досвід інших іноземних країн світу і підтримувати дипломатичністосунки.
3. Історичнезначення фінансових відносин.
Охоплюючи величезнутериторію — від Балтики й Північного океану до Чорного моря, від Волги доКарпат, — Русь становила собою історично важливу контактну зону між АрабськимСходом і Західною Європою, Візантією і Скандинавією. Це й зумовило її швидкевходження до загально європейського історично-культурного процесу.
Давньоруська державаіз центром у Києві відкрила новий, феодальний період в історії східних слов’ян,котрі проминули у своєму розвитку рабовласницьку формацію. На базі розкладупервіснообщинного ладу в них одразу почав формуватися феодалізм. Головнуособливість його раннього етапу становила данинна форма експлуатації трудящогонаселення. Поступово, в міру захоплення князями і знаттю общинних земель,складалося феодальне помістя. Це, у свою чергу, спричинилося до виникненнятакої форми експлуатації, як відробітки. Вперше про них згадує літопис 946 р.«Уроки», запроваджені Київською адміністрацією, стали, по суті,нормативними підробітками і збільшенням попиту на сільськогосподарськупродукцію. Третьою формою феодальної експлуатації була грошова рента,засвідчена писемними джерелами у X ст. У ХІІ- ХІІІ ст. вона поширилася — по всійРусі. Суспільно-політичне життя в Київській Русі завжди позначалося неабиякоюактивністю. За літописами, в ньому брали участь практично всі верствитогочасного населення. Причиною цього були гострі соціальні протиріччя. Влада йуправління на Русі цілком зосереджувалися в руках феодалів, насампередкнязівсько-боярської верхівки. Князь виступав не тільки верховним правителемкраїни, землі, волості, а й законодавчим розпорядником усього життєвого укладу.Його відсутність у місті чи землі порушувала нормальне функціонування всіхмісцевих адміністративно-управлінських служб. Зміна князів звичайно призводилай до зміни попередньої адміністрації, яка не тільки не мала імунітету щодокнязівської влади, але й безпосередньо їй підпорядковувалась.
Однією із суттєвих функційкнязівської влади була законодавчо-судова. Від перших же років існуванняКиївської держави князі розпочали активну законодавчу діяльність. Деякідослідники детально вивчили її й на цій основі розкрили феодальний характердавньоруського законодавства. Устави й уставні грамоти Володимира Святославича,Ярослава Мудрого, Ізяслава, Святослава та Всеволода Ярославичів, ВолодимираМономаха та інших князів показують: їхня законодавча влада поширюваласяпрактично на всі сфери буття. Вона регламентувала норми міського життя,надходження данини на користь держави, розпоряджалася міським земельним фондом,комунальним благоустроєм (Устав Ярослава «О мостах»), визначала місцецеркви в державному управлінні (Устав новгородського князя Всеволода про церковнісуди, людей і міри торгові). На службі у князя перебувала верхівка феодальноїзнаті, соціальне й майнове становище якої значною мірою визначалося її участю вдержавному правлінні. Руські володарі укладали мирні та союзні Угоди зВізантією й Германською імперією, Польщею й Угорщиною, Литвою та Ятвягами,скріплюючи їх подеколи, що було нормою міжнародних відносин середньовіччя,династичними шлюбами. Київська Русь відіграла вагому роль у міждержавнихвідносинах у Європі, її втручання в той чи інший конфлікт бувало досить, щоброзв’язати його. Договори 907 і 911 рр., які підписав князь Олег з Візантією,стали першими дипломатичними й правовими актами молодої Давньоруської держави.
Високопродуктивнимибули землеробство і скотарство, ремесла й промисли. Основною тенденцієюекономічних зв’язків був обмін у межах невеликих районів, а також в межах усієїкраїни. Обмін мав різні форми і здійснювався або через замовлення, або черезкупівлю-продаж. Для цього існували постійно й періодично діючі ринки в містах іселах (такі села називають погостами, що означало місце «гостьби» — торгівлі) [9, c.360]. Енергійні і заможні руські купці були відомі мало не вусьому тогочасному світі.
Навала орд Батиязавдала поступальному розвиткові Київської Русі непоправного удару. Кочовикизруйнували державу, її квітучу культуру, високорозвинене ремесло, знищилинайбільші осередки життя, вигубили або забрали в рабство значну частинунаселення. І все ж Українська держава не занепала, вона проіснувала ще 200років, тільки ядро її перемістилося на захід, де нині є Східна Галичина, Волиньі Холмщина.
ВИСНОВОК
Розглянувши Київську Русь з моментувиникнення як самостійну державу, можна зробити висновок, що вона залишилаяскравий слід у світовій історії IX -ХІІІ ст. ЇЇ внесок до середньовічногополітичного, економічного, суспільною і культурного життя був надзвичайновагомим. Також слід зазначити, що великим був вплив київських князів. Владаперших київських князів у різних частинах їхніх володінь була обмеженою йнеоднакової сили. Примітивна політична організація, надто великі відстаністояли на перешкоді встановленню якогось об'єднаного політичного цілого. Першікиївські князі мали дуже обмежені контакти і вплив на підвладні їм племена,особливо ті, що були віддалені від головних міст і поселень. Збирання данинизабезпечувалося виключно грубою силою, на яку була спроможна княжа дружина. Міжкнязем і дружиною виникали особисті, безпосередні та взаємозалежні стосунки,які були основою політичної організації ранньої Київської держави. Так, упоходах за даниною і в намаганнях підпорядкувати собі торгові шляхи до далекихкраїн князі з їхніми дружинами менш ніж за сто років створили величезне ймогутнє об'єднання — Київську Русь.
Всі формивизискування трудящого люду визначалися рівнем розвитку виробництва на той чиінший момент. Зі свого боку, вони впливали на економічне становище суспільства.Характерною особливістю Київської Русі були швидкі темпи їїсоціального-економічного розвитку. За порівняно короткий історичний період вонадосягла значних успіхів у розвитку сільського господарства, ремесла, торгівлітощо.
Кожен з князів робивсвій внесок у розвиток держави, спираючись на досягнення та помилки попередніхкнязів. Так, повстання древлян підштовхнуло київський уряд провести певнурегламентацію феодальних повинностей у державі. Ярослав Мудрий звівзагальноприйняті у ті часи закони в єдину «Руську правду», яка сталаправовим кодексом усієї країни.
Великий міжнароднийавторитет і військова міць Давньоруської держави поєднувалися з високим рівнемекономічного розвитку. Дуже важливу роль в економіці Київської Русі відігравалаторгівля, рівень розвитку якої визначався станом сільськогосподарського іремісничого виробництва.
Звісно, в періодстановлення Київської Русі закони про різного роду податі не мали такого характеру,як сьогодні, однак певний порядок тоді існував і його мабуть таки дотримувалисьякщо не всі, хто був під владою князів, то в князівських палатах напевно.
Але, окрім війн,загарбання земель, збору данини, князі ставили до уваги добробут володінь, впорядкуваннясудової, адміністративної, законодавчої, правової системи, налагодженняторгівельних зв'язків з іншими країнами, укладання вигідних договорів, розвитокгрошової системи, а також культури, мистецтва, просвітництва.
Тому потрібнозважати на те, що всі ці досягнення зісталися на цілі століття потім взірцем іправилами для подальшого розвитку країни і для наступних поколінь.
ІІ. Практичний розділ.
1. Заходи по покращенню фінансового стану
ВАТ «Черкаське хімволокно»
В складнихекономічних умовах, коли знижується ефективність діяльності підприємства черезряд негативних факторів (відсутність коштів у внутрішнього споживача,неконкурентоспроможність продукції на зовнішньому ринку та ін.), все більшогозначення набуває пошук шляхів зниження собівартості продукції та підвищення їїконкурентоспроможності. Розглянемо економічний ефект від впровадження такоїстратегії в ВАТ “Черкаське хімволокно” на прикладі заміни перемотувальних машинБП на машини PCW-15 фірми «Barmag Spinnzwwirn», Німеччина, що дозволитьвипускати віскозну нитку на паковці вагою 5,0 кг з резервною намоткою і заданоїдовжини нитки на кожній паковці, що суттєво вплине на конкурентноздатність цієїпродукції. Разом з цим усунеться проблема невідповідності потужностейперемотувальних цехів, що виникла через відсутність ринку збуту віскозної ниткина секційних котушках (для трикотажної промисловості ).
Отже, розглянемо рядхарактеристик перемотувальної машини PCW-15.
Машина PCW-15застосовується для перемотки безперервних, гладких, текстурированих і кручениххімічних комплексних ниток, пряжі із штапельного волокна, змішаної і фасованоїкрученої пряжі.
Машина відповідаєсучасним вимогам і признаним правилам техніки безпеки. Перемотувальна машинаPCW-15 призначена для перемотки/намотки різних матеріалів, забезпечує намоткуниток з постійним чи безперервним зменшуючимся зусиллям натяжіння нитки.Управління швидкістю намотки, після її задання за допомогою центральногозадаючого пристрою, здійснюється за допомогою електронного управління. По досягненнюзаданої довжини намотаної нитки здійснюється автоматичне відключення головки.
Знімання бобінробить обслуговуючий персонал вручну. Оскільки нашою головною метою назовнішньому ринку є підвищення конкурентоспроможності віскозної нитки тазакріплення своїх конкурентних позицій, обсяг продукції, що випускається,залишається незмінним.
Наведемо основнітехніко-економічні показники вказаних машин.Таблиця 1 Основні техніко-економічні показники перемотувальнихмашин.Назва характеристики Машина БП Машина RCW-15 1. Норма виробітку, кг 185,3 218,75 2. Кількість веретен на 1 машині, кг 16 30 3. Лінійна швидкість намотки, м./хв. 391,7 750 4. Тривалість зміни, год. 8 8 5. Кількість обривів на 100 веретен за годину 55 25 6. Норма продуктивності одного веретена за зміну, кг 2208 4118 7. Число оборотів веретена за хвилину 1166 2176 8. Фронт обслуговування, маш. 6,0 2,0 9. Продуктивність, кг/добу 63,83 226,04 10. Кількість машин в роботі 203 58 11. Кількість машин в заправці 208 59 12. Річний випуск віскозної нитки, тн. 4685 4685 13. Нормативний сер. добовий коефіцієнт при трьохзмінній роботі 16,5 16,5
Як бачимо за данимитаблиці 1 машина PCW-15 має кращі технічні показники за верстати БП. Таклінійна швидкість намотки віскозної нитки збільшилась на 385,3 м/хв. Незважаючина підвищення веретен на одиницю нового обладнання, кількість обривів на 100веретен за годину зменшиться на 30%. Відтак норма продуктивності кожноговеретена зросте на 1910кг/зміну (4118-2208).
Кількість машинPCW-15, необхідних для виконання річного планового завдання (Км) розрахуємо поформулі:
ВП· Кср.доб.
Км= --------------------, (1)
Nзм· Тзм · Пр
де ВП — річнийвипуск віскозної нитки, тн;
Кср.доб — нормативний середньодобовий коефіцієнт при трьохзмінній роботі;
Nзм - кількістьзмін за рік;
Тзм — тривалістьзміни, в годинах;
Пр - продуктивність,кг/добу.
Продуктивністьрозраховується за формулою:
Нв Nзм · ТзмПр = — · --------------
Фо· Тзм Nдн , (2)
де Пр — продуктивністьмашини, кг/добу;
Нв — норма виробітку, кг;
Фо — фронтобслуговування, маш.;
Тзм — тривалістьзміни, год.;
Nзм — кількість змін за місяць;
Nдн – кількість днів в місяці.
За формулою 2продуктивність дорівнює:
185,3 62 · 8
Пр, бп = — ·------------ = 63,83 (кг/добу)
6· 8 30
218,75 62 · 8
Пр, pcw = — ·------------ = 226,04 (кг/добу)
2· 8 30
Кількість машин за формулою 35складє:
4685000 · 16,5
Км, бп = — =203 (машини)
744 · 8 · 63,83
4685000 · 16,5
Км, pcw = — =58 (машини)
744 · 8 · 226,04
Розрахуємо необхіднукількість машин з урахуванням планових ремонтів, які складають 2,65 %:
Кз, бп = 203 ·1,0265 = 208 (машин)
Кз, рсw = 58 ·1,0265 = 59 (машин)
Отже, з наведенихрозрахунків ми бачимо, що для того, щоб виконати річний план по виробництвувіскозної нитки замість 208 машин БП нам необхідно лише 59 машин РСW-15.
Тепер підрахуємо витрати,пов'язані із заміною перемотувальних машин (таблиця 2).Таблиця 2
Капіталовкладення, пов’язані з процесом заміниперемотувальних машин грн.Назва Вартість 1. Перемотувальні машини PCW-15 в кількості 59 машин 16 291 080 2. Будівельно-монтажні роботи та налагоджування (10% від вартості обладнання) 1 629 108 Всього 17 920 188
Отже, ми підрахуваливитрати, пов'язані з заміною перемотувальних машин. Оскільки машини РСW-15дозволяють випускати віскозну нитку на паковці вагою 5,0 кг з резервною намоткоюзаданою довжиною нитки на кожній паковці, це значно підвищуєконкурентоспроможність.
Паковка, щозастосовується зараз при пакуванні бобін з машин БП не відповідає світовимвимогам. Проаналізуємо витрати на пакувальні матеріали до і після застосуваннянових перемотувальних машин, які наведені у вигляді таблиць 3 і 4.Таблиця 3
Витрати напакувальні матеріали для бобін з машин БП.Назва матеріалу Од. вим. Ціна, грн. Норма витрат Кількість Сума на випуск, грн. Папір конденс. Кг 6,11 4,50 21083 128817 Стрічка липка п.м. 0,05 120,00 562200 28110 Клей КМЦ Кг 2,50 0,25 1171 2928 Ярлики внутр. т. шт. 3,00 0,42 1968 5904 Ярлики маркір т. шт. 3,88 0,14 656 2545 Короб № 41 шт. 7,85 68,00 318580 2500853 Патрон ПК-7 шт. 2,75 410,00 1920850 5282338 Всього 7 951 495 Таблиця 4
Витрати напакувальні матеріали для бобін з машин PCW-15Назва матеріалу Од. вим. Ціна, грн. Норма витрат Кількість Сума на випуск, грн. Плоский піддон Шт. 8,33 1,67 7824 65174 Плівка M-PSC Кг 31,20 0,34 1593 49702 Ярлик маркірований Шт. 0,04 3,4 15929 637 Плівка поліетилен. Кг 2,88 0,23 1078 3105 Стрічка упаков. п.м. 0,05 20 93700 4685 Стрічка стальна п.м. 0,10 1 4685 469 Патрон L=230 Шт. 2,75 200 937000 2576750 Ярлик внутр. Шт. 0,005 200 937000 4685 Бумага конденсована Кг 6,11 3,2 14992 91601 Дошка м3 141,67 0,0033 15 2125 Прокладка без. отвер. Шт. 1,82 12 56220 102320 Прокладка з отвер. Шт. 1,82 20 93700 170534 Кожух Шт. 1,82 3,4 15929 28991 Всього 3 100 778
Отже, з розрахунків,наведених в даних таблицях бачимо, що після заміни перемотувальних машин БП наРСW-15 економія по пакувальним матеріалам становить:
7 951 495 — 3 100778 = 4 850 717 (грн.)
Наступний крок — розрахунок амортизаційних відрахувань за рік перемотувальних машин РСW-15 і БП.
Згідно ст. 8 ЗаконуУкраїни «Про оподаткування прибутку підприємств» з 1.07.97 р. перемотувальнімашини РСW-15 і БП відносяться до 3 групи, де норма амортизації становить 15%(3,75% х 4 кв.) від балансової вартості на рік. Норми амортизаціїзастосовуються з понижуючим коефіцієнтом 0,8.
Аpcw = 17920188 ·0,8 · 0,15 = 2150422,6 (грн.)
Абп = 641666,7 · 0,8· 0,15 = 77000 (грн.)
Отже, сумаамортизаційних відрахувань становитиме 2150422,6 грн. на рік. В той час якамортизаційні відрахування від балансової вартості перемотувальних машин БПскладають 77 000 грн. на рік. Тому маємо збільшення амортизаційних відрахуваньна 2073422,6 грн. (2150422,6 — 77000).
Виходячи з технічноїхарактеристики перемотувальних машин БП та РСW-15 необхідно зробити розрахункивитрат на споживання електроенергії цими машинами:
ВЕ = Не ·Кср. доб. · Nд · Ц, (3)
де Нв — нормаспоживання електроенергії однією машиною, кВт/год.;
Кср.доб. — нормативний середньодобовий коефіцієнт при трьохзмінній роботі;
Nд — кількість днівна рік;
Ц — ціна, грн.
За формулою 3 витрати наелектроенергію дорівнюють:
ВЕбп = 13 · 16,5 · 365 · 0,022 =1722,4 (грн.)
ВЕpcw = 11 · 16,5 · 365 · 0,022 =1457,4 (грн.)
По розрахункам видно, що економіяелектроенергії по 1-й машині РСW-15 становитиме 265 грн. (1722,4 – 1457,4), тобтов цілому економія енергоресурсів з урахуванням кількості обох типів машин будедорівнювати 265118 грн. (1722,4 · 203 – 1457,4 · 58).
При встановленнінових перемотувальних машин маємо зниження витрат на утримання та експлуатаціюобладнання, оскільки нові машини мають гарантійний строк (5 років), то витратина ремонт і запчастини відсутні. А по БП маємо наступні витрати:
1) витрати назапчастини
5300 грн./місяць ·12 міс. = 63600 грн.
2) витрати на ремонтта обслуговування машин
6500 грн./місяць ·12 міс. = 78000 грн.
При застосуванні нових машин з’явиться можливістьскорочення витрат по заробітній платі обслуговуючого персоналу. Так, якщо дляобслуговування парку машин БП потрібно було 33 робітника, при умові, що кожнаособа обслуговує 6 (фронт обслуговування) верстатів одночасно. А відповідно призастосуванні нових машин штат робітників скоротиться на 29 осіб (58:2).Враховуючи, що середня зарплата становить 175 грн., то економія коштів за рікдорівнює 8400 грн. ((175 · 33 – 175 · 29) · 12 міс.). Вивільнених з виробництвапрацівників можемо перевести в цех споживацьких інтересів, без додатковихвитрат на їх перепідготовку і без пониження тарифної ставки. До того жвикористання PCW-15 дозволить суттєво знизити трудове навантаження кожномуробітнику.
Підсумуємо результати, отримані з розрахунків, що булипроведені (таблиця 5).Таблиця 5 Зміна показників при замініперемотувальних машин (грн.)Статті витрат Машина БП Машина PCW-15 Відхил. 1. Витрати на пакувальні матеріали 7951495 3100778 -4850717 2. Амортизаційні відрахування 77000 2150422,6 +2073422,6 3. Витрати на електроенергію 349647,2 84529,2 -265118 4. Витрати на запчастини 63600 - -63600 5. Витрати на ремонт і обслуговування 78000 - -78000 6. Витрати по зарплаті 69300 60900 -8400 Всього 8589042,2 5396629,8 -3192412,4
З даних, наведених в таблиці 5 бачимо, що заміна існуючогоперемотувального обладнання на більш сучасне дозволить знизити собівартістьвіскозної нитки на 3192412,4 грн.
Отже, розглянемозміни основних техніко-економічних показників, що відбудуться при встановленнінових перемотувальних машин за допомогою таблиці 6.
Таблиця 6
Ефективністьвпровадження нововведень при умові заміни перемотувальних машин БП на PCW-15.
Показники Од. вим. Значення показника Абсол. відхил. базового розрахункового 1. Машини встановлені шт. 208 59 -149 2. Обсяг виробленої продукції тн 4685 4685 - 3. Товарна продукція в діючих цінах тис. грн. 21427,8 18528,6 -2899,2 4. Собівартість виробленої продукції тис. грн. 18632,9 15440,5 -3195,4 5. Бухгалтерський прибуток від реалізації продукції тис. грн. 2794,9 3088,1 +293,2 6. Рентабельність % 14,9 20,0 +5,1 7. Затрати на 1 грн. ТП грн. 0,87 0,83 -0,04
З результатіврозрахунків наведених в таблиці 6 видно, що при заміні застарілогоперемотувального обладнання на більш сучасне і ефективне собівартістьвиготовлення віскозної нитки зменшиться на 3192,4 тис. грн., що в сою чергудозволить збільшити ставку прибутку (з 15% по машинах БП до 20% по PCW-15, відсобівартості продукції), а відтак збільшить його розмір на 293,2 тис. грн. івідповідно зросте рентабельність даної продукції з 14,9% до 20%. В той жемомент це впровадження дозволить зменшити відпускну ціну товарної продукції на2899,2 тис. грн. і тим самим підприємство за рахунок цього може успішно та вкороткий термін реалізувати свою продукцію споживачам на відміну віданалогічного товару конкурентів, ціни на який є часто завищеними.
Отримані результатиможемо зобразити графічно (рисунок 1.):
/>
Рис. 1 Зміна економічних показників при впровадженняперемотувальних
машин PCW
Останнім кроком євизначення періоду за який підприємство може повернути кошти затрачені накупівлю і установку машин PCW-15.
Строк окупностівизначається за формулою:
/>, (4)
де БПрік –балансовий прибуток за рік, грн.;
I – сумаінвестицій в проект, грн.
За формулою 4 термінокупності дорівнює:
Ток = 17920188 /3088100 = 5,8 (роки)
Отже бачимо, щофактично за 6 років ВАТ «Черкаське хімволокно» може повністювідшкодувати свої витрати по даному нововведенню.
ВИСНОВОК
Для покращенняфінансової ситуації підприємства і нарощування його виробничого потенціалу булаобгрунтована рекомендація по впровадженню 59 перемотувальних машин PCW-15(виробництва Німеччини) замість застарілого обладнання радянського виробництва(208 машин БП), для виконання річного планового завдання (на базі текстильногоцеху). Провівши відповідні порівняльні розрахунки по основним показникамтехнологічних параметрів обох типів машин вдалося зекономити кошти попакувальним матеріалам на суму 4850,7 тис. грн., а також зменшити витрати повикористанню енергоресурсів на 265118 грн. При величині загальнихкапіталовкладень 17920,2 тис. грн., собівартість однієї тони віскозної ниткизменшиться на 3192,4 тис. грн., що в свою чергу збільшить балансовий прибутокна 293,2 тис. грн., який становитиме 3088,1 тис. грн. замість 2794,9 тис. грн.,а також зменшить затрати на 1 гривню товарної продукції на 4 копійки. Відтакзросте і рентабельність віскозної нитки обробленої на нових верстатах (ізстроком окупності 5,8 роки) на 5,1 %. Отже, всі показники свідчать проефективність запропонованого заходу.
/>
ВИКОРИСТАНАЛІТЕРАТУРА
1. Лановик Б.Д. та ін. Історія господарства: Україна і світ. – К.: Вищашкола, 1995. – 480 с.
2. Субтельний О. Україна, історія. – К.: Либідь, 1993. – 720 с.
3. Василик О.Д. Державні фінанси України. – К.: Вища школа, 1997. – 383 с.
4. Кухарець Л.В. Від данини до податків. — // Фінанси України. – 1997. — №3. – с. 105, с.107.
5. Лановик Б.Д. Економічна історія України і світу. – К.: Вікар, 1999. –с. 338.
6. Карский Е.Ф. Русская Правда. По древнейшему списку. – Ленинград; Изд-воАкадемии наук, 1930. – с. 93, с. 26-30.
7. Фісун В. Історія грошей (найдавніші часи – Київська Русь) // Чумацькийшлях. – 1999. — №2-3.- с.30.
8. Історія України: нове бачення. — / Смолія В.А., — К. – Альтернативи,2000. – с.30, 32, 36.
9. Толочко П.П. Київська Русь. – К.: Абрис, 1996. – 360 с.