--PAGE_BREAK--§ емісії додаткової кількості акцій;
§ обміну облігацій товариства на його акції;
§ збільшення номінальної вартості капіталу.
Зменшення статутного капіталу здійснюється шляхом:
§ зменшення номінальної вартості акцій;
§ зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості шляхом викупу частини акцій у власників з метою анулювання.
Другою формою власного капіталу є пайовий капітал. Він відображає суму пайових внесків членів спілок та інших підприємств. Тобто пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних та юридичних осіб, добровільно вкладених у здійснення спільної фінансово-господарської діяльності.
Джерелом формування пайового капіталу є обов’язкові та додаткові пайові внески, які надходять від членів АТ.
Додатково вкладений капітал – це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Для акціонерних товариств різниця між вартістю реалізації випущених ними акцій та їх номінальною вартістю має назву «емісійний дохід». Емісійний дохід буде обліковуватися на відповідному субрахунку, який передбачається відкривати до рахунка «Додатковий капітал».
Інший додатковий капітал – це сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших фізичних та юридичних осіб, та інші види додаткового капіталу. У більшості підприємств додатковий капітал становить найбільшу частку у складі власного капіталу. [18, с. 241–243].
У балансі сума додаткового капіталу розкривається двома статтями: «Додатковий оплачений капітал» та «Інший додатковий капітал», тобто окремо відображається емісійний дохід та інші складові додаткового капіталу.
Резервний капітал – сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Резервний капiтал – це джерело, яке створюється для гapaнтії безперервної роботи i виконання зобов' язань перед третіми особами. Наявність цього джерела надає останнім упевненість у погашенні підприємством своїх зобов'язань.
Створення резервного капiталу може мати обов'язковий (передбачається законодавством) i добровільний характер – вiдповiдно до установчих документів. На сучасному етапі створення резервного капiталу є обов'язковим тільки для акціонерних товариств i підприємств з іноземними iнвестицiями. Якщо в установчих документах не передбачено створення резервного фонду, то підприємство його не створює.
Розміри відрахувань у резервний капiтал визначають збори акцiонерiв i фіксуються в установчих документах товариства. При цьому АТ i спiльнi пiдприємства повинні дотримуватися мiнiмальної його межі. Розмір резервного капiталу ВАТ не може перевищувати 25% від статутного капiталу. При цьому щорічно пiдприємства повинні робити відрахування в резервний капiтал не менше 5% чистого прибутку до того періоду, поки його розмір не досягне розміру, визначеного товариством.
Резервний капiтал спрямовують для покриття збитків у звітному перiодi, для погашення облiгацiй i викупу акцій акціонерного товариства, якщо інших джерел немає. Резервний капiтал створюється підприємствами i на випадок лiквiдацiї пiдприємства для покриття кредиторської заборгованості.
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – сума прибутку, яка peінвестована у підприємство. Це важлива складова власного капiталу господарського товариства. Нерозподілений прибуток поділяється на асигновану частину, тобто частину, яка має певне цільове призначення, i неасигновану, яка не має конкретного призначення.
Напрями розподілу чистого прибутку товариства закріплені його статутом та обумовлені поточною і стратегічною політикою, що затверджується загальними зборами акціонерів товариства. Сума нерозподіленого прибутку поточного року розраховується таким чином:
Пн = Пн1 +Пч – Дп – В, (1.1)
де Пн – нерозподілений прибуток поточного року;
Пн1 – нерозподілений прибуток за попередній рік;
Пч – чистий прибуток поточного року;
Дп – дивіденди за поточний рік;
В-внески на поповнення резервного капіталу.
1.3 Формування і реалізація політики управління власним капіталом та оцінка вартості його елементів
Політика управління власним капіталом являє собою частину загальної фінансової стратегії пiдприємства (товариства), яка зводиться до забезпечення його виробничо-комерцiйної дiяльностi.
Сутність політики управління щодо забезпечення капіталом функціонування компанії i виплат засновникам i власникам капiталу (власного i позичкового) зводиться до вирішення таких питань:
§ вибір між джерелами формування капiталу (власні i позичкові кошти). Принциповою рисою позичкових коштів є їх повернення в установлений строк з урахуванням плати за користування (про цент);
§ вибір схеми мiнiмiзацiї податкових платежів;
§ вибір форми залучення зовнiшнiх джерел фінансування (з фіксованим або плаваючими процентами за позичкові кошти, конвертованих активів, похідних) i забезпечення їх привабливості на фінансових ринках;
§ дивідендної політики, схем виплат власникам капiталу пiдприємства i пропорції між реінвестованим прибутком i прибутком, який сплачується власникам.
Політика управління складовими власного капiталу пiдприємства може здійснюватися в такій послiдовностi:
§ аналіз формування загального обсягу власного капiталу в перед плановому перiодi. На даному етапі вивчається вiдповiдність темпів приросту власного капiталу активам i обсягу виробленої (реалізованої) продукції;
§ вивчається спiввiдношення між зовнiшнiми i внутрiшнiми джерелами формування власного капiталу;
§ оцінюється достатність власного капiталу у звітному перiодi;
§ визначається загальна потреба у власному капiталу в плановому періоді;
§ у розрiзi основних елементів власного капiталу оцінюється вартість власного капiталу;
§ забезпечення загального обсягу власного капiталу в плановому перiодi може бути досягнуто за рахунок залучення додаткового пайового капiталу або додаткової емісії акцій чи за рахунок інших джерел;
§ оптимiзацiя спiввiдношення внутрiшнiх i зовнiшнiх джерел формування власного капiталу. [18, с. 252–253].
Розвиток пiдприємства вимагає насамперед мобiлiзацiї i підвищення ефективності використання власного капiталу, що забезпечує його фінансову стiйкiсть i достатній рівень платоспроможності. Це, у свою чергу, потребує оцінювання вартості власного капiталу в розрiзi окремих його елементів i в цілому.
Ефективне використання власного капіталу забезпечує фінансову стійкість і рівень платоспроможності підприємства. Тому першочергова увага повинна бути і приділена оцінці вартості власного капіталу в розрізі окремих його елементів і в цілому.
Оцінювання вартості власного капіталу має такі особливості:
§ необхідність постійного коригування балансової суми власного капіталу і порівнювати з поточною ринковою вартістю;
§ оцінювання вартості додатково емітованих акцій;
§ суми виплат власникам капіталу входять до складу оподаткованого прибутку, що збільшує вартість власного капіталу порівняно з позичковим;
§ залучення власного капіталу пов’язане з вищим рівнем фінансового ризику для інвесторів, що збільшує його вартість та розмір премії за ризик;
§ залучення власного капіталу, як правило, не пов’язано зі зворотнім грошовим потоком по основній його сумі, що означає вигідність використання даного джерела, незважаючи на вищу його вартість.
Розглянемо механізм оцінювання вартості елементів власного капіталу:
1. Вартість власного капіталу функціонуючого в звітному періоді, що визначається за формулою:
ВКзвіт = (Пч *100) / ВК, (1.2)
де ВКзвіт — вартість власного капіталу товариства, який використовується у звітному періоді, %;
Пч – сума чистого прибутку, яка сплачена акціонерам при його використанні;
ВК – середня сума власного капіталу товариства у звітному періоді.
Процес управління вартістю цього елементу власного капіталу визначається операційною діяльністю підприємства. Він пов’язаний із формуванням операційного прибутку підприємства, а також політикою розподілу цього прибутку.
2. Вартість власного капіталу функціонуючого в плановому періоді визначається за такою формулою:
ВКплан = ВКзвіт * І∆, (1.3)
ВКплан – вартість власного капіталу в плановому періоді, %;
ВКзвіт — вартість власного капіталу у звітному періоді, %;
І∆ — прогнозований індекс зростання виплат з чистого прибутку акціонерного товариства.
3. Розрахунок вартості додаткового капіталу через емісію звичайних акцій розраховується за формулою:
ВКзв.ак = (Кзв.ак*Дзв*І∆пл*100) / (∑ВКзв.ак * (1-Вем)), (1.4)
де ВКзв.ак — вартість додаткового капіталу від емісії звичайних акцій, %;
Кзв.ак — кількість додаткових звичайних акцій, шт.;
Дзв — сума дивіденду на одну звичайну акцію у звітному періоді, грн;
І∆пл – індекс зростання дивідендів у плановому періоді;
∑ВКзв.ак – сума власного капіталу, залученого від випуску звичайних акцій, грн;
Вем – витрати на емісію звичайних акцій відносно загальної суми емісії акцій, %.
Процес залучення власного капіталу через емісію простих акцій є найбільш дорогим, оскільки витрати по його обслуговуванню не зменшують базу оподаткування прибутку, а премія за ризик – найбільш висока, оскільки цей капітал при банкрутстві підприємства є найменш захищеним.
4. Вартість залучення додаткового капіталу за рахунок емісії привілейованих акцій визначається з урахуванням фіксованого розміру дивідендів, що за ним заздалегідь визначений. Особливістю процесу визначення вартості даного елемента капіталу є те, що обслуговування зобов’язань за привілейованими акціями багато в чому співпаде з обслуговуванням зобов’язань за позиковим капіталом. Але суттєвим розходженням у характері цього обслуговування з позицій оцінки вартості є те, що виплати щодо обслуговування позикового капіталу відносяться на витрати (собівартість) і тому виключені зі складу оподаткування прибутку, а дивідендні виплати за привілейованими акціями здійснюються за рахунок чистого прибутку підприємства, тобто не мають «податкового щита».
З урахуванням цих особливостей вартість додаткового капіталу, що залучається за рахунок емісії привілейованих акцій розраховується за формулою:
ВКпр.акц = (Дпр.акц * 100) / (∑ВКпр.акц * (1-Вем.пр.акц)), (1.5)
де ВКпр.акц — вартість додаткового власного капіталу, отриманого від привілейованих акцій, %;
Дпр.акц – сума дивідендів до виплати відповідно до контрактних зобов’язань акціонерного товариства;
∑ВКпр.акц – сума власного капіталу від привілейованих акцій;
Вем.пр.акц – емісійні витрати за привілейованими акціями відносно загальної суми емісії.
Необхідно зазначити, що залучення підприємством коштів шляхом випуску привілейованих акцій зменшує ризик. Одна з особливостей привілейованих акцій – сплата фіксованого дивіденду або оголошеного процента від вартості акцій на час їх випуску.
Процес управління вартістю залучення власного капіталу за рахунок зовнішніх джерел є складним і потребує високої кваліфікації виконавців. Це управління здійснюється шляхом розробки та реалізації емісійної політики підприємства, а також його дивідендної політики або політики розподілу прибутку.
Нерозподілений прибуток – це джерело внутрішнього походження i, як правило, ця сума реiнвестується у фірму. З частиною цього джерела теж пов'язана вартість капiталу пiдприємства. Пояснюється це тим, що альтернативою нерозподіленому прибутку, коли у пiдприємства є потреба в залученому капiталу, був би випуск додаткових звичайних акцій. Тому вартість капiталу за рахунок нерозподіленого прибутку може бути визначена за такою самою формулою, за якою визначається вартість капiталу від звичайних акцій. Отже, вартість джерела коштів «нерозподілений прибуток» кiлькiсно дорівнюватиме вартості джерела коштів «звичайні акції».
2. Управління власним капіталом ват «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе»
2.1 Фінансово-економічна характеристика підприємства
Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе почало свою діяльність від заснування в 1896 році на кошти місцевих цукрозаводчиків і бельгійських інвесторів Сумських машинобудівних майстерень.
Сьогодні товариство є одним з найкрупніших в Європі виробників як серійних, так і ексклюзивних сучасних технологічних ліній і унікальних комплексів для хімічної, газової та інших галузей промисловості. Протягом останніх років підприємство постійно нарощує обсяги випуску продукції та валового доходу, розширює номенклатуру обладнання.
ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» віднесене до групи «А» і визнане головним у питаннях науково – технічного забезпечення за напрямком «Обладнання для паливно-енергетичного комплексу».
Основними джерелами фінансування діяльності підприємства є власні кошти, в тому числі нерозподілений прибуток, а також банківські кредити, які використовуються з метою поповнення обігових коштів.
Дане підприємство унікальне за своїми технічними можливостями, оснащене найсучаснішим обладнанням і є Машинобудівним комплексом, в якому розробляється та виробляється різноманітне складне конкурентоспроможне обладнання і повно комплектні технологічні лінії для різних галузей промисловості.
ВАТ є одним з найбільших в Європі та країнах СНД виробників технологічного обладнання для паливно-енергетичного комплексу (нафтова, газова промисловість, атомна енергетика). ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» займає монопольні позиції у виробництві центрифуг найрізноманітніших конструкцій і призначення.
На внутрішньому ринку товариство є єдиним вітчизняним постачальником газоперекачувальних агрегатів для магістральних газопроводів, що проходять територією України, і конкурентів не має.
Основними джерелами фінансування діяльності підприємства є власні кошти, в тому числі нерозподілений прибуток, а також банківські кредити, які використовуються з метою поповнення обігових коштів.
На кінець 2005 року капітал підприємства мав таку структуру: власний капітал – 46,9%, зобов'язання – 53,1%.
Протягом цього року на підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 20.04.2001 р. акціонерним товариством здійснювався викуп власних акцій, у липні 223072 викуплених власних акцій реалізовано, і на
01.01.2005 р. на балансі товариства знаходились 34894 власних акцій.
На протязі року загальний розмір активів збільшився на 22,5%. Збільшення активів відбулося, в основному, за рахунок зростання оборотних активів. Основну частину довгострокових зобов'язань складають зворотні інвестиції, отримані підприємством для здійснення програми розвитку та модернізації виробництва.
Підприємство забезпечене власними коштами, в тому числі і обіговими. Більша частина активів сформована за рахунок власних коштів. Основні показники діяльності ВАТ наведені в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1. Основні показники ВАТ за період 2003–2005 рр.
Дані, наведені в таблиці 2.1 свідчать, що за аналізований період всі показники мали стійку тенденцію до покращення. Зокрема, чистий дохід збільшився на 548222 тис. грн., валовий прибуток – 371455 тис. грн. Незважаючи на зростання собівартості реалізованої продукції (на 176767 тис. грн.), підприємство у 2005 році досягло прибутку в сумі 58517 тис. грн. ВАТ у 2003–2004 рр. функціонувало зі збитком, тому аналізувати рентабельність за цей період є недоцільним. У 2005 р. показники рентабельності досягли позитивного значення.
Оцінка рентабельності за вищезазначеними показниками, показує, що рентабельність ВАТ знаходиться на досить низькому рівні.
продолжение
--PAGE_BREAK--Протягом року акціонерним товариством згідно з Бізнес-планом технічного розвитку освоєно капіталовкладень на суму 46,8 млн. грн, в тому числі: на розробку технічної документації на нову конкурентоспроможну продукцію -3089 тис. грн., на науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки – 787 тис. грн.; на розробку і впровадження у виробництво нових прогресивних технологічних процесів – 1292 тис. грн.; на цільову модернізацію та відновлення обладнання та придбання нового обладнання – 11180 тис. грн.; на впровадження комп'ютерних технологій – 2114 тис. грн., на розвиток і модернізацію систем енергозабезпечення – 458 тис. грн.
2.2 Оцінка структури та динаміки власного капіталу товариства
Аналіз власного капіталу є важливою складовою аналізу фінансового стану. Для визначення достатності власного капіталу встановлено вимогу щодо мінімальних розмірів коефіцієнта капітального покриття та ризикованості активів. Власний капітал повинен становити не менше 30% вартості активів. Але залежно від галузі ця величина може бути значно більшою. На ВАТ «Сумське НВО ім.М.В. Фрунзе» власний капітал становить 52,8% та 46,9%, відповідно на початок та кінець аналізованого періоду.
Власні кошти складаються з власного та додаткового капіталу. Власний капітал – це:
· статутний капітал;
· пайовий капітал;
· додатковий капітал;
· резервний капітал;
· нерозподілений прибуток.
Аналізуючи власний капітал, треба дати характеристику зміни його обсягу, структури та динаміки та відповідності до зміни валового доходу чи доходу з реалізації продукції (робіт, послуг) табл. 2.2.
Таблиця 2.2. Аналіз складу та структури джерел власних фінансових ресурсів
Як свідчать дані таблиці 2.2, за аналізований період спостерігається значне зменшення загального капіталу товариства – на 130592 тис. грн. і у
2005 році він становить 848307 тис. грн.
Його зменшення обумовлено, в основному, зменшенням нерозподіленого прибутку – на 91% (у натуральному вираженні – 118828 тис. грн., по питомій вазі – 11,05%) і на 9,8% – за рахунок зменшення іншого додаткового капіталу. Зменшення відбулося, також, по статті вилучений капітал. Так, якщо у 2003 р. він становить 1913 тис. грн., то у 2005 р. -349 тис. грн.
Найбільшу питому вагу у структурі власного капіталу займає власний капітал, який у натуральному вираженні залишається незмінним, проте у відносному вираженні він збільшився на 11,28%.
Однією з важливих ознак фінансового стану підприємства є його фінансова стійкість.
Фінансова стійкість підприємства характеризується:
§ достатньою фінансовою забезпеченістю безперервності основних видів діяльності;
§ фінансовою незалежністю від зовнішніх джерел фінансування;
§ здатністю маневрувати власними коштами;
§ достатнім забезпеченням матеріальних оборотних засобів власними джерелами покриття;
§ станом виробничого потенціалу.
Фінансова стійкість залежить від стану кредиторів та інвесторів і передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність повинні окупитися за рахунок грошових надходжень, а отриманий прибуток – забезпечити самофінансування та незалежність від зовнішніх джерел формування активів.
Таблиця 2.3. Аналіз показників фінансової стійкості ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе»
Із таблиці 2.3 бачимо, що за відповідний період фінансова стійкість підприємства погіршилась. Так, якщо на початок періоду, що аналізується, значення коефіцієнта автономії становило 0,64, то наприкінці цього періоду воно зменшилось до 0,49. Коефіцієнт фінансової стійкості свідчить про те, що у 2003 р. підприємство здатне покривати за рахунок власного капіталу всі свої зобов’язання, а у 2005 р. – лише на 88%. Значення коефіцієнта фінансування збільшилося на 0,56, тобто за аналізований період зросла залежність АТ від позикових коштів. Значення коефіцієнта маневрування власного капіталу показує, що можливості підприємства щодо фінансового забезпечення виробничої та інших видів діяльності і проведення ефективних розрахунків з кредиторами значно погіршилися. Це є свідченням досить низького ступеня мобільності власного капіталу щодо можливого вільного маневрування ним. Отже, можна стверджувати, що фінансовий стан ВАТ є нестійким і має стійку тенденцію до погіршення.
З усіх показників, які характеризують фінансову стійкість підприємства, відомі економісти А.Д. Шеремет, Р.С. Сайфулін, Г.С. Савицька виділяють як найбільш узагальнюючий показник фінансової стійкості залишок або нестачу джерел коштів для формування запасів і затрат. Тому для оцінки фінансової стійкості необхідно визначити розмір джерел коштів, які є у підприємства для формування його запасів і витрат. Для характеристики джерел коштів розраховують показники, які відображають різноманітну ступінь охоплення джерел коштів:
1. Наявність власних оборотних коштів:
ВОК = ВК – НА, (2.1)
де ВОК – власний оборотний капітал;
ВК – власний капітал;
НА – необоротні активи.
2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел для формування запасів і витрат:
ВД = ВОК + ДП, (2.2)
де ВД – власні і довгострокові позикові джерела;
ДП – довгострокові позикові джерела.
3. Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат:
ЗД = ВД + КПК, (2.3)
де ЗД – загальна величина основних джерел формування запасів і витрат;
КПК – короткострокові позикові джерела.
Проаналізувавши джерела коштів для ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» у 2005 році маємо наступну ситуацію:
1. Власні джерела формування запасів:
848307 – 826725 = 21582 тис. грн.
2. Довгострокові джерела формування запасів – 21582 тис. грн. Як бачимо, ця сума аналогічна попередній. Це пояснюється тим, що у підприємства відсутні довгострокові кредити банків.
3. Загальна величина основних джерел формування запасів:
21582 + 147004 = 168586 тис. грн.
Запаси і витрати ВАТ становлять 463706 тис. грн., що майже у 3 рази перевищує загальну величину основних джерел формування запасів.
Із проведених вище розрахунків слідує, що дане підприємство знаходиться у кризовому фінансовому стані. Тобто, запаси і витрати не забезпечуються джерелами їх формування. Причиною такого стану може бути втрата підприємством ринків збуту продукції, недостача власного капіталу для здійснення технічної реконструкції і переорієнтації виробництва на випуск конкурентоспроможної продукції.
2.3 Аналіз ефективності використання власного капіталу
Ефективність діяльності підприємства значною мірою характеризується показником ефективності використання капіталу, тобто максимальної його віддачі, яка виражається збільшенням суми прибутку на 1 гривню капіталу.
Ефективність використання власного капіталу характеризується його віддачею, прибутковістю (рентабельністю) як відношення суми прибутку до середньорічної суми власного капіталу. Коефіцієнт прибутковості (рентабельності) є одним з найбільш визнаних і широко використовуваних у світовій практиці узагальнюючих показників міри ефективності використання капіталу та ділової активності підприємства.
На основі показника прибутку на власний (акціонерний) капітал роблять висновки про перспективи бізнесу ринкової стійкості, наявності фінансових резервів підвищення конкурентоспроможності підприємства.
Коефіцієнт прибутковості (рентабельності) використовується як інструмент прогнозування прибутку, оскільки він відображає взаємозв’язок передбачуваного щодо одержуваного прибутку із загальним інвестованим капіталом. Саме це робить процес прогнозування більш реальним. Окрім того, цей показник має важливе значення для прийняття інвестиційних рішень, загального і фінансового планування, координації оцінки і контролю за господарською діяльністю та її результатами.
Будучи індикатором якості управління, коефіцієнт прибутковості використовується як показник ефективності управління, інструмент для прийняття рішення.
Даний коефіцієнт розраховується за формулою:
Кп.в.к. = Чистий прибуток / Середньорічна сума власного капіталу (2.4)
Оскільки протягом 2003–2004 рр. ВАТ функціонувало зі збитком, то розраховувати за ці роки коефіцієнт прибутковості неможливо. У 2005 р. Кп.в.к. = 0,072. Тобто, на 1 гривню капіталу припадає 7,2 гривні чистого прибутку.
У зарубіжній практиці часто визначають коефіцієнт участі акціонерного, або пайового, капіталу в загальній сумі джерел фінансування. Він обчислюється за формулою:
Ка = Статутний капітал / Валюта балансу (2.5)
У структурі власного капіталу ВАТ «Сумське НВО ім.М.В. Фрунзе» статутний капітал займає досить значну питому вагу (46% у перші два аналізовані роки і 39% у 2005 р.). Тобто, основним джерелом фінансування поточної діяльності підприємства є власні кошти.
Важливим показником ефективності використання власного капіталу є його оборотність, яка тісно пов’язана з його прибутковістю і характеризує інтенсивність використання коштів підприємства та його ділову активність.
Таблиця 2.4. Показники обертання власного капіталу
Як свідчать дані таблиці, швидкість обертання власного капіталу за аналізований період значно покращилася. Так, якщо у 2003 р. власний капітал здійснює 0,74 оберти, то на кінець періоду цей показник збільшився до 1,57. термін обертання зменшився на 260 днів, що є позитивом.
Важливим питанням, що у світовій практиці перебуває в центрі уваги економістів-фінансистів як банків, так і фірм, компаній є достатність власного капіталу підприємства.
Коефіцієнт капітального покриття обчислюють за формулою:
Кк.п. = Власний капітал / Активи (2.6)
За даними фінансової звітності ВАТ коефіцієнт капітального покриття становить:
2003 р. – 0,65;
2004 р. – 0,55;
2005 р. – 0,46.
Як бачимо, вищевказаний коефіцієнт має тенденцію до зниження. За аналізований період він зменшився на 0,18, тобто зменшилася і достатність власного капіталу у забезпечення нормального функціонування підприємства.
Коефіцієнт забезпеченості запасів і затрат власними коштами визначає ступінь залежності покриття потреби матеріальних запасів і затрат від залученого капіталу і розраховується відношенням суми власного оборотного капіталу до вартості запасів і затрат підприємства.
На ВАТ «Сумське НВО ім.М.В. Фрунзе» частка запасів, що фінансується за рахунок власного оборотного капіталу є досить низькою. У 2003 р. – 28%, у 2004 р. цей показник взагалі досягає від’ємного значення -0,02. У 2005 р. коефіцієнт забезпеченості запасів і затрат власними коштами становить 4%. Отже, фінансовий стан підприємства можна вважати кризовим, оскільки значення коефіцієнта набагато нижче свого нормативного значення (0,6–0,8) і власними джерелами покривається досить низька частка запасів і затрат.
Всі явища і процеси господарської діяльності підприємств знаходяться у взаємозв’язку та взаємозалежності. Кожне явище можна розглядати як причину і як результат. Результативний показник залежить від багатьох різних факторів і чим більш детально вивчається вплив цих факторів, тим точнішими будуть результати аналізу і оцінка якості роботи підприємства.
Пропонуємо провести аналіз власного капіталу ВАТ за допомогою формули, яка дозволяє визначити зміну рентабельності власного капіталу в залежності від зміни різних факторів:
ROE = (ПК/ВК)*(ВБ/ПК)*(ЧП/ЧД)*(ЧД/ВБ) (2.7)
Таблиця 2.5. Вихідні дані для факторного аналізу власного капіталу
Із даних, наведених в таблиці, бачимо, що за аналізований період майже всі показники, які характеризують ефективність та результативність діяльності підприємства мають тенденцію до покращення. Проте, певне зменшення спостерігається у структурі власного капіталу (зменшується на 9339 тис. грн.). Як позитив, необхідно відмітити, що підприємство із неприбуткового, неефективно функціонуючого у 2004 р. (збиток 91397 тис. грн.) перетворилося у 2005 р. на прибуткове і як результат – коефіцієнт чистої рентабельності діяльності збільшився на 0,14 (-0,09 у 2004 р. та 0,05 у 2005 р.). Певне покращення спостерігається, також, за показником ресурсовіддачі (збільшився на 0,03).
За допомогою даних, наведених в таблиці 2.4, проведемо аналіз впливу різних факторів на рентабельність власного капіталу:
1). Вплив зміни чистої рентабельності діяльності:
∆ROE1 = 0,14*0,67*0,08*22,06 = 0,17
2). Зміна рентабельності власного капіталу під дією зміни ресурсовіддачі:
∆ROE2 = 0,03*0,05*0,08*22,06 = 0,003
3). Зміна рентабельності власного капіталу за рахунок зміни позикового капіталу у структурі валюти балансу:
∆ROE3 = 0,09*0,05*0,7*22,06 = 0,07
4). Зміна частки позикового капіталу у валюті балансу:
∆ROE4 = -9,76*0,05*0,7*0,17 = – 0,06
Отже, найбільший вплив на зменшення рентабельності власного капіталу здійснює частка позикового капіталу в загальній сумі активу. Як видно з таблиці, загальна сума активу за аналізований період збільшилася і одночасно збільшилася сума позикового капіталу, проте частка позикового капіталу у валюті балансу зменшилася на 9,76. Це свідчить про те, що підприємство використовує позиковий капітал у недостатньому розмірі.
продолжение
--PAGE_BREAK--