Сутність бюджету як економічної категорії

Зміст


Зміст
Вступ
Розділ 1. Сутність бюджету як економічної категорії
Розділ 2. Стан досліджуваного явища на Україні
Сутність та призначення
Платник і ставки
Об‘єкт оподаткування
Визначення оподатковуваного обороту
Пільги щодо ПДВ
Методика включення податку в ціни товарів та послуг
Порядок обчислення та сплати
Відшкодування та кредитування податку
Строки сплати ПДВ і подання декларацій
Порядок бухгалтерського обліку податку і складання розрахункових та відвантажувальних документів
Особливості обчислення ПДВ по окремих платниках і товарах, роботах, послугах
Контроль податкових інспекцій за правильністю та своєчсаністю розрахунків платників із бюджетом
Література




1
2
3
4
5
8
10
12
15
18
19
22


26


29


33


37
ВСТУП
16 листопада голова держави виклав основні напрями лікування української економіки. Україні були прописані: сильна державна влада, протекціонізм внутрішнього ринку та відміна ПДВ.
Зокрема президентом було сказано:
“Ми одними з перших серед постсоціалістичних країн ввели податок на добавлену вартість, не маючи для цього ніяких передумов. Результат відомо: було нанесено болючий удар по фінансам суб’єктів господарювання. Цей закон продовжує здійснювати свій негативний вплив й зараз”
Отож ми бачимо актуальність обговорення теми податку на добавлену вартість. Податок на додану вартість є одним з шляхів надходження у бюджет держави грошей. Беручи до уваги вищесказане і аналізуючи те, що сказав Президент, можна сказати, що держава приділяла велику увагу ПДВ. В результаті, постраждали суб’єкти підприємницької діяльності, їхні доходи падали, а звідси впав і рівень ВВП. Тож можно зробити висновок, що неправильна політика лише одного важіля нанесла вагомого гальмування розвитку економіки країни.Відміни ПДВ у нашій країні суб’єкти підприємницької діяльності давно чекали, оскільки прибутку стане більше, життя стане кращим, тому що платити будуть більше від того, що забирати будуть менше.
Цікаво, що сама назва у скороченому варіанті пишеться однаково правильно у обох варіантах: ПДВ. Повна ж назва у новому звучанні буде “Податок на Додану Вартість” але не “Добавлену”, що можна віднести до кацапізму. Але остання назва настільки поширена у літературі та інших виданнях, що у роботі будемо використовувати саме її.
Розділ 1. Сутність бюджету як економічної категорії
Як економічна категорія бюджет являє собою сукупність економічних відносин між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу розподілу і перерозподілу ВВП з метою формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. Відповідно до функцій держави виділяються і групи видатків бюджету.
Управління суспільством
Оборона країни
Економічна
Соціальна




на управління;
на оборону;
на економічну діяльність;
на соціальний захист та соціальну сферу;
Права держави в розподілі ВВП засновуються на двох чинниках.
По-перше на виконанні нею азначених суспільних функцій. Централізація частини ВВП у бюджеті є платою суспільства за виконання державою її функцій.
По-друге держава може брати участь у розподілі ВВП як один із суб‘єктів його створення, виступаючи власником засобів виробництва у державному секторі, тобто виконуючи підприємницьку діяльність. Характер і масштаби участі держави у розподілі ВВП залежить від моделі фінансових відносин у суспільстві. Причому саме порядок і рівень бюджетної централізації ВВП є основою для виділення того чи іншого виду моделі.
Між бюджетом і ВВП існує складна система взаємопідпорядкування. Для бюджету, як і для економіки країни, дуже важливим чинником є зростання ВВП. При цьому, за умови стабілних пропорцій розподілі, зростають доходи всіх розподільних, у т.ч. і держави. Головне ж полягає у тому, що стабільне зростання ВВП створює передумови для зменшення частки держави, оскільки її потреби на фінансове забезпечення виконання встановлених функцій відносно стабільні. Це поступово веде до зменшення рівня оподаткування юридичнизх і фізичних осіб.
2. Стан досліджуваного явища в Україні
Нагадаємо ще раз, що податок на обавлену вартість є одним з видів непрямого податку. Нині в Україні застосовуються два види непрямих податків — універсальиі та специфічні акцизи і мито. 3 точки зору вирішення фїскальних завдань непрямі податки эавжди. ефективншіі за прямі. Це пов’язано з цілим рядом чинників. Одна з головних причин полягає в різних базах оподаткування: прибутку або доходу при прямому оподаткуванні, обсягу та структури споживання — при непрямому. Відомо, що економічний розвиток усіх без винятку країн має циклічний характер, з тим чи іншим періодом коливань, економічне зростання чергуєтьсяя зі спадами в економічному роэвитку. Саме в період кризового падіння економіки, коли зменшуються макроекономічні показники розвитку, відбувається і зменшення бази оподаткувания, що призводить при незмінних ставках та умовах оподаткування, до зменшення надходжень до бюджету. Практика свідчить, що база прямих податків є чутливішою до змін в економічному розвитку, ніж база непрямих податків.
3 точкн зору впливу на економічний розвиток прямі податки традиційно пов’язують із стимулами та антистимулами, для трудової та підприємницької активності, непрямі — з їх впливом на ціни.
Очевидно, що непрямі податки справляють тим значніший вплив на загальний рівень цін, чим більший обсяг вироблюваних у країні товарів вони охоплюють, чим вищі їх ставки. Зрозуміло, що цей вплив посилюється і при введенні додаткових непрямих податків. Дослідження економістів свідчать про те, що впровадження непрямих податків або підвищення їх ставок може призвести до підвищення загального рівня цін у країні навіть за незмінності всіх основних економічних факторів. Тому їх намагаготься вводити в періоди цінової стабільності.
За деяких умов непрямі податки, на відміну від прямих, сприятливіше впливають на процеси нагромадження, оскільки вони менше зачіпають прибуток підприємців, який є одним із джерел нагромадження, а також тому, що за їх допомогою держава може змінювати співвідношення між споживанням та нагромадженням, якщо витратить кошти, одержані за рахунок обмеження споживання, на інвестиційні заходи. Податок на добавлену вартістъ 1. Сутність та призначення
Як уже зазначалося, існують два види; акцизів- універсальні та специфічні. Податок на добавлеяу вартість (ПДВ) е одним із різновидів універсальннх акцизів. Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, по яких вони стягуються, та днференційовані ставки по окремих групах товарів. Історія універсальних акцизів бере початок лише в нашому столітті, від специфічних вони відрізняються універсальними ставкамя на всі групи товарів та ширшою базою оподаткування.
Поширення універсальних акцизів зумовлене рядом чинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження в бюджет, які не залежать від змін в уподобаних споживачів та асортименті реалізованих товарів. Універсальні ставки полегшуіоть контроль податкових органів за правильністю сплати податку. Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами товарів. Недоліком цього виду акцизів є підвищення під Їхнім впливом загального рївня цін у країні. де вони вводяться або де на них підвищуються ставки, а також регресивність у соціальному аспекті. --PAGE_BREAK--
У податковій практиці існують. три форми універсальних акцизів: податок з продажу (купівель) у сфері опотової або роздрібної торгівлі; податок з обороту та податок на добавлену вартість. Об’єктом оподаткування податку з продажу (купівель) у ланках оптової чи роздрібної торгівлі є валовий доход иа кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів, тобто. оподаткування провадиться лише один раз, на одному ступені руху товарів.
Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів. Із цим пов«язаний значний недолік податків цієї групи — кумулятивнй. ефект, який полягає в тому, що в об’єкт оподаткування включаються податки, котрі були сплачені раніш, на попередніх етадах руху товарів.Податок на добавлену вартість сплачується на всіх етапах руху товарів, але об’єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а добавлена вартість, що зберігає переваги податку з обороту але в той самий час ліквідує його головний недолік — кумулятивний ефект.
Податок на добавлену вартість дуже поширений у країнах Західної Європи. В Україні, як уже згадувалося, ПДВ був введений у 1992 р. Чому саме цей податок набув такої популярності? Розглянемо його переваги та недоліки.
Податок на добавлену вартість має високу ефективність із фіскальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботи і послуги, забезпечує надійність та стабільність бюджетних надходжень від цього податку. Універсальні ставки полегшують як обчислення податку для його платників, так і контроль податкових органів за правильністю та своєчасністю сплати останнього. Стягнення ПДВ на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг має наслідком рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб’єктами підприємницької діяльності. Крім того, оподаткування добавленої вартості, а не обсягу реалізації, сплата податку пропорційно вартості, знову створеній саме на цьому етапі виробництва товару, наближають ПДВ до прямих податків з точки зору прогресивності об’єкта оподаткування.
Недоліками ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення.
Обчислення та стягнення ПДВ потребують чіткого визначення об’єкта оподаткування — добавленої вартості. Вона є часткою повної вартості товару чи послуги. Повна вартість товару чи послуги має такі складові частини: по-перше, вартість сировини та матеріалів, а також послуг виробничого характеру, що відносяться на собівартість; по-друге, эаробітна плата працівників, які займаються виготовленням цьго товару чи наданням послуги; по-трете, прибуток. Очевидно, що перша складова частина вартості товару чи послуги не залежить від зусиль виготовлювача, вона суто арифметично включається в певну.вартість товару чн послуги. У свою чергу, заробітна плата і прибуток
є тими частинами повної вартості, які створюються на цьому етапі в процесі виробництва, а тому є добавленою вартістю. Обчислити її обсяг можна двома методами: перший — від повної вартості відрахувати вартість сировини матеріалів та. послуг виробничого характеру; другий — скласти величини заробітної плати і прибутку, Найзручнішим, а тому найпоширенішим.методом є перший, він застосовується в нашій державі. Обчислення добавленої вартосгі на кожному етапі виробництва товарів і надання послуг дає змогу уникнути подвійного оподаткування і створює умови для рівномірного включення податку в ціни товарів та послуг. на всіх, етапах їх виробництва й реалізації.
Згідно з двома методами обчислення добавленої вартості суму податку на добавлену вартість можна вирахувати в чотири способи залежно від того, як застосовується податкова ставка. до об’єкта оподаткування:
/>
/>
/>
/>
/>


Мал. 1. Структурно-логічна схема податку на доданцу вартість
Четвертий метод обчислення податку на добавлену вартість дістав назву податкового кредиту, або методу розрахунків-фактур. Саме він, свого часу прийнятий країнами Європейського Союзу (ЄС) при запровадженні ПДВ, найпоширеніший у практиці оподаткування. Його переваги над іншими методами полягають у наступному: немає необхідності в обчисленні величини добавленої вартості, завдяки чому полегшується контроль не тільки податкових органів, але й самих платників за правильністю обчислення ПДВ; крім того, це дає змогу встановлювати менший інтервал між строками сплати податку, а в платників виникає заінтересованість у правильному визначенні суми податку, який вони сплачують постачальникам та виконавцям робіт (послуг).
Для обчислення податку иа добавлену вартість може застосовуватись як одна, так і декілька ставок. 3 точки зору податкової адміністрації иайкраще мати єдину уніфіковану ставку, щоб полегшити контроль за стягненням податку. Але, як правило, існують декілъка ставок на різні групи тоаарів; що зумовлюється соціально-політичними чинниками.
В Україні порядок обчислення і сплати регламентується такнми документами:
Декретом Кабінету Міністрів України «Про податок на добавлену вартість» від 26 грудня 1992р. № 14-92;
Декретом Кабінету Міністрів України «Про внесення змін та доповнень до деяких декретів Кабінету Міністрів України про податки» від 30 квітня 1993 р. № 43-93;
Законом України «Про внесення змін до декретів Кабінету Міністрів України «Про податок на добавлену вартість» та «Про акцизний збір»» від 19 листопада 1993 р.;
Інструкцією Головної державної податкової інспекції України «Про порядок обчислення і сплати податку на добавлену вартість» від 10 лютого 1993 р; № 3 та ін.
Основні елементи податку на добавлену вартість, який стягується в Україні, зображені на мал. 1.
Якщо здійсйювати оцінку ПДВ, який стягується в Україиі, слід зазначити його ефективність лише у фіскальному аспекті. В умовах відсутності об’ективних чинників, таких, зокрема, як розвинуті ринкові відносини, система автоматизованого контролю тощо, переваги цієї форми оподаткування не проявляються. 2. Платники і ставки
Платниками податку на добавлену вартість є всі юридичні особи та громадяни, які здійснюють від свогоімені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання (мал. 2). Єдиним обмеженням, що виключає суб’єктів підприємницької діяльності з числа платників ПДВ є обсяг реалізації вироблюваних ними товарів (робіт, послуг); якщо його величина не перевищуе 100 мінімальних ріозмірів заробітної плати на рік, вони не є платниками податку на добавлену вартість. Такий порядок застосовується з тієї причини, що податкові інспекціЇ просто не в змозі ефективно контролювати стягнення цього податку із значної кількості невеликих платників, які до того ж не дають суттєвих сум додаткових надходжень податків до бюджету. Тому із фіскальної точки зору оподаткування цих суб’єктів підприємницької діяльності може виявитися неефективним: по-перше, видатки на стягнення ПДВ із цих платників можуть перевищити надходження від них; по-друге, у цих платників більше можливостей для того, щоб ухилитися від даного податку.
До юридичних осіб—платників податку на добавлену вартість — належать:
підприємства, організації (в тому числі будь-які неприбуткові), філіали, віддідеиня і відокремлені підрозділи підприємства (організації) та інші суб’екти підприємницької діяльності, що знаходяться на території України, мають розрахункові рахунки в установах банків і самостійно реалізують товари, виконують роботи та надають послуги. Це підприємства, створені на основі законодавства України;
міжнародні неурядові організації, міжнародні об’єднання, іноземні юридичні особи, які здійснюють від свогоімені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України. Це — підприємства та Організації, створені на основі законодавства інших країн. Якщо такі суб’єкти підприємницької діяльності не мають розрахункових рахунків в установах банків України, а також постійних представництв в Україні, ПДВ сплачується покупцями товарів, замовниками робіт (послуг).
/>


Мал. 2. Платники податку на добавлену вартість
До фізичних осіб — платників податку на добавлену вартість — відносять громадян України та іноземних громадян, які займаються виробничою чи іншою підприємницькою діялъністю на території Укрїни. Якщо такі іноземні громадяни не мають розрахункового рахуику в установах банків України, та порядок сплати ПДВ аналогічний тому, який установлений для відповідних юридичних осіб.
За згодою підприємстаа (виконавця робіт та відповідною гарантією замовника платником податку може виступати іноземна юридична чи фізична особа, що виконувала роботи. Для цього вона зобов’язана у встановленому порядку зареєструватися в державній податковій інспекції за місцем виконання робіт як платник податку на добавлену вартість. У разі несплати до бюджету ПДВ по виконаних роботах іноземною юридичною чи фізичною особою податок сплачується замовником указаних робіт.
Для обчислення податку иа добавлену вартість застосовується ставка 16,67%, причому тільки до обороту, що включае в себе суму податку. Ставка 29% застосовується при включенні ПДВ у ціни реалізованих товарів (робіт послуг).
ПДВ з відповідиими ставками 21,875% був введений в України в 1992 р. На що спиралися законодавці, вибравши саме такий розмір ставок? Вони виходили насамперед із необхідності формування доходів бюджету в достатньому обсязі. Напередодні введення ПДВ, у 1991 р. існували два непрямі податки— з обороту і з продажів, за рахунок яких формувалася значна частина бюджетних надходжень. Тому при визначенні ставок ПДВ, який вводився замість указаних податків, відштовхувалися від суми доходів, які надходили в бюджет від податків з обороту і з продажів; Поділивши суму оподатковуваного обороту на суму податкових надходжень, які необхідно було одержати за рахунок ПДВ, і визначили розмір ставки.
У 1993 р. Україна, так само як і Росія, впровадила нові ставки ПДВ—16,67%—для визначення суми ПДВ і 20% — для включення ПДВ у ціни реалізації. Та в Україні ці ставки проіснували недовго, і з 15 травня 1993р.обчислення ПДВ знову почало проводитися за відповідними ставками 21,875 і 28 %, що було зумовлено необхідністю збільшення податковвих надходжень в умовах надзвичайно великого дефіциту бюджету. 3 1995 р. ПДВ пропонується сплачувати за ставками 16,67 і 20% відповідно; 3. Об‘єкт оподаткування
Обєктами оподаткування є обороти з реалізаціїтоварів, робіт, надання послуг, крім їх реалізації на експорт.
Товаром у податковій практиці вважається предмет, виріб, продукція, теплоенертія, газ, вода, нерухоме майно, включаючи будинки і споруди. Слід підкреслити, що при реалізації товарів об’єктом оподаткування є обороти з відвантаження не тільки товарів власного виробництва, але й придбаних. Якщо при реалізації товарів власного виробництва об’ект оподаткування—весь оборот з реалізації цих товарів, та при реалізації придбаннх товарів різниця між цінами реалізації товарів і цінами їх придбанняя, включаючи суму податку на добавлену вартість. Об’єктом оподаткування при реалізації імпортних.трварів, які були придбані за іноземну валюту, є їх митна вартість та різниця між цінами їх реалізації за національну валюту України та митною(закупівельною) вартістю. Для визначення митною (закупівельної) вартості іноземна валюта перераховується у валюту України за курсом Національного банку України, що діє при розрахунках по зовнішньоекономічних операціях иа день подання вантажиої митної декларації.    продолжение
--PAGE_BREAK--
При реалізації робіт об’єктом оподаткування є обсяг виконаних будівельно-монтажних, ремонтних, науково-дослідних, дослідно-конструкторських та інших. робіт, включаючи роботи, виконані господарським способом. Щодо останніх, то найчастіше господарським способом виконуються будівельно-монтажні та ремонтні роботи. Для їх проведення не залучаютьея сторонні (підрядні) організації, вони виконуються власними силами, тобто замовник (забудовник) і підрядник виступають в одній особі. Об’ектом оподаткування в цьому випадку є фактична собівартість робіт. При реалізацїї послуг об єктом опедаткуваня є надання (проведення):
а) послуг транспорту, включаючи транспортування. (передачу) газу, нафти, нафтопродуктів, теплової енергії, води, послуг з навантаження, розвантаження, перевантаження товарів, зберігання та інших пов’язаних з ними операцій;
б) послуг із здавання в оренду рухомого і нерухомого майна, в тому числі землі;
в) послуг зв’язку, побутових послут, включаючи послуги, що надаються за договірними формами організації праці:
г) кулътурно-освітних, розважальних, оздоровчих, туристично-екскурсійних послуг; д) спортивних заходів;
е) послуг позавідомчої охорони; є) послуг з підготовки і підвищення кваліфікації кадрів;
ж) рекламних та інформаційних послуг; з) послуг з обробки даних та іноваційного забезпеченя;
и) інших послуг;
Об’єктом оподаткування по роботах (послугах), що виконуються (надаються) юридичними особами, створеними згідно із законодавством інших країн, та іноземними громадянами, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України і не майють розрахункових рахунків в установах банків України, а також постійних представництв в Україні, е обсяг виконаних (наданих) робіт (послуг) у національній валюті України.
3 метою мінімізації ухилення від податку на добавлену вартість до об’єктів оподаткування також відносять:
а) обороти з реалізації товарів (робіт, послуг) без оплати їх вартості всередині підприємства для потреб власного споживання, витрати на які не відносяться на собівартістъ виробництва (обігу), а також для своїх працівників, наприклад, якщо підприємство-виготовлювач холодильників передає на баланс свого дитячого садка холодильникн без оплати їх вартості та продає 10 холодильниківсвоїм працівникам — за ціною, ннжчою від собівартості, то в цьому випадку об’єктом оподаткування є обороти з реалізації 12 холодильників, і він обчислюється виходячи з їх повної вартості;
б) обороти з передачі, товарів (робіт, послуг) без оплати їх вартості в обмін на інші товари (роботи, послуги). Наприклад, якщо підприємство — виготовлювач; телеапаратури передає на баланс рекламного агентства 2 телевізори в рахунок оплати вартості рекламних послуг, які були надані даному підприємству, то в цьому випадку об’ектом оподаткування ПДВ у підприємства-виготовлювача повна вартість 2 телевізорів, а в рекламного агентства вартість рекламних послуг;
в) обороти з передачі безплатно або з частковою оплатою товарів (робіт, послуг) іншим підприємствам або громадянам. Наприклад, якщо підприємство-шеф передало на баланс школи 2 комп’ютери без оплати їх вартості, об’ектом оподаткування є вартість переданих комп’ютерів;
г) обороти з реалізації предметів застави, включаючи їх передачу заставоутримувачу при невиконанні забезпеченого заставою зобов’язання.
У громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, об’єктом оподаткування є чистий доход, який вираховується як різниця між сумою виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) і фактичними матеріальними витратами (включаючи податок на добавлену вартість) на виробництво вказаних товарів (робіт, послуг).
Особливу увагу треба звернути на ті обороти, які ие належать до об’єкта оподаткування:
а) внески, паї та інші цільові фінансові ресурси, проведені за рахунок коштів, залишених у розпорядженні підприємств. що об’єднуються за договорами для фінансування капіталовкладень, спрямованих на збільшення, обсягів виробництва, виконання спеціальних програм і завдань;
б) членські внески та відрахування на утримання негоспрозрахункових (будь-яких неприбуткових) підприємств (трестів, об’єднань, концернів.асоціацій, спілок тощо). Наприклад, якщо на основі трьох взаємопов’язаних між собою, підприємств створюється концерн, основним завданням якого є координація діяльності підвідомчих йому підприємств та яке не мае на меті отримання прибутку, то концерн фінансує свої видаткя за рахунок коштів, які перераховують йому підвідомчі підприємства, і вони в цьому випадку не є об’єктом оподаткування ПДВ для цього концерну;
в) добровільні внески та пожертвування на благодійні цілі некомерційним благодійним організаціям;
г) надходження у державні цільові фонди;
д) державні дотації (доплати), субсидії, компенсації та суми ПДВ, які використовуються для регулювання цін на окремі види сільськогосподарської продукції, що реалізується державі.
Слід звернути увагу також на те, що оподаткуванню підлягають не тільки обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), але й кошти одержані від підприємців-покупців на власні потреби підприємств-постачальників. Ці кошти не враховуються на рахунку 46 «Реалізація», а відносяться на рахунки 87 «Фонди економічного стимулювання», 88 «Фонди спеціального призначстня», 96 «Цільове фінансування, та інші цільові надходження». Кошти, які надійшли на ці рахунки і не підлягають оподаткуванню ПДВ, визначені вище. Чому кошти, одержані підприємствами на власні потреби, включаються в об’єкт. оподаткування? Насамперед з метою зменшення для платників ПДВ можливості ухилення від нього. 4. Визначення оподатковуваного обороту
Оподатковуваний оборот з відвантажених товарів, виконаних робіт, иаданих послуг обчислюється виходячи з їхньої вартості эа вільними цінами і тарифами, державними фіксованими та регульованими цінами і тарифами, що включають податок иа добавлеиу вартість за встановленою ставкою. Деякі особливості властиві визианченню оподатковуваного обороту при реалізації товарів (робіт, послуг) за державними фіксованими та регульованими цінами (тарифами): він обчислюється за вирахуванням фактично наданих торговельних (оптово-збутових) знижок.
До оподатковуваного обороту включаються також суми грошових коштів (крім коштів у вільно конвертованій валюті), одержаних підприємствами за реалізовані ними товари (роботи, послуги) у виглнді безоплатної фінансової допомоги або призначених для поповнення фондів спеціального призначення, формування статутного фонду, збільшення прибутку та інших власних потреб (див. Об‘єкт оподаткування).
Оподатковуються також обороти з реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, скарбів і скуплених цінностей; суми (крім сум штрафів), що надходять на підставі рішень судових та інших органів з розгляду спорів, стягненні з осіб, які винні в розкраданні, нестачах, псуванні і пошкодженні товарів. При стягненні сум з таких осіб оподатковуваний оборот вираховується виходячи з вільних цін, які діють у торгівлі на момент визначення сум, що) підлягають стягненню, а по товарах, на які встановлено державні фіксоваиі та регульовані ціни, — виходячи з цих цін.
Слід звернути увагу на визначення оподатковуваного обороту по підакцизних товарах, оскільки сума акцизного збору включається в оподатковуваний оборот податку на добавлену вартість. Крім того, в оподатковуваний оборот входить плата за організацію програм телебачення і радіомовлення у встановлених розмірах, а також суми інших надбавок до цін (тарифів), що передбачені чинним законодавством. До оподатковуваного обороту включаються державні, митні та інші збори, крім тих, які повністю надходять до бюджету, а також страхові та інші збори, пов’язані з поставкою товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Існують деякі особливості при визначенні оподатковуваного обороту по товарах (роботах, послугах), які обмінюються на території України і передаються безплатно або з частковою оплатою їх вартості (включаючи натуральну оплату праці) чи використовуються всередині підприємства для потреб, не пов’язаних з виробничою діяльністю. Ці особливості ми розглянемо залежно від того, є ці товари (роботи, послуги) власними чи покупними.
1.Якщо обмінювані на території України товари (роботи, послуги) власного виробництва передаються безплатно або з частковою оплатою (включаючи натуральну оплату праці), оподатковуваний оборот обчислюється виходячи з рівня державних фіксованих та регульованих цін (тарифів), що включають фактичну собівартість і прибуток на подібні товари (роботи, послуги), котрі склалися за той місяць, у якому відбувся обмін товарами (роботами, послугами). За відсутності реалізації таких товарів (робіт, послуг) у даному місяці оподатковуваний оборот визначається за середніми вільними (ринковими) цінами по підприємству за попередній звітний період.
При використанні всередині підприємства товарів власного виробництва для потреб, не пов’язаних із виробничою діяльністю, оподатковуваний оборот обчисляється виходяч вартості таких або аналогічних товарів, а в разі відсутності такої вартості — із собівартості, внзначеної у день здійснення — обороту. При виконанні робіт чи наданні послуг.для власних потреб, не пов’язаних з виробничою діяльністю, та при натуральній оплаті праці роботами (послутами) власного виробництва оподатковуваням оборотом є сума витрат на їх виконання.
Таким чином, оподатковуваним оборотом по товарах (роботах, послугах) власного виробництва залежно від напрямку їх подальшого використання є або повна вартість цих товарів (що включає собівартість та прибуток) або їх собівартість (сума витрат на їх виконання).
2. При визначенні оподатковуваного обороту по покупних товарах насамперед треба звернути увагу на те, що він не може бути меншим за купівельну ціну цих товарів. У випадках подальшої реалізації (обміну) покупних сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, устаткування тощо за цінами, які менші від цін придбання, від’ємна різниця між сплаченим постачальникам податком на добавлену вартість і одержаним з покупців покривається за рахунок коштів, що залишились у розпорядженні підприємства.
Дещо інший порядок визначення оподатковуваного обороту при продажу за цінами, нижчими від цін придбання, обміні, безплатній передачі основних виробничих фондів
а) якщо основні виробничі фонди були придбані до 6 січня 1993 р., оподатковуваним оборотом є їх балансова вартість;
б) якщо основні виробничі фонди були придбані після 6 січня 1993 р., оподатковувании оборот визначається виходячи з їх балансової вартості з урахуванням фактичного зносу приклади див. 5.1.11.6).
При обміні покупними товарами оподатковуваний оборот визначається на базі їх купівельної ціни.
Розглянемо тепер особливості визначення оподатковуваного обороту торговельних, заготівельних, оптових, постачально-збутових та інших підприємств, що надають торговельно-посередницькі послуги.
Оподатковуваним оборотом у зазначених вище підпрнємств є сума валового доходу, одержаного у вигляді різниці між цінами реалізації товарів (робіт, послуг) і цінами, за якими вони проводять розрахунки з постачальниками, включаючи суми ПДВ (надбавок, націнок, знижок, винагород, зборів тощо). Націнки, надбавки, зннижки, винагороди, збори застосовуються до вартості товарів з податком на добавлену вартість.
Розглянемо на прикладі, як визначається оподатковуваний оборот по товарах, що були придбані за валюту України.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Приклад. Підприємство придбало 10 холодильників за ціною 6200 тис. крб. за кожний, включаючи ПДВ, на загальну суму 62000 тис. крб. Потім 5 холодильників були реалізовані за ціною 8300 тис. крб. за штуку, включаючи ПДВ, а ще 5 — за ціною 4100 тис. крб. Загальна сума реалізації становить 62000 тис. крб. (5 X 8300,0+5 X 4100), або суму закупки. Оскільки оподатковуваний оборот по покупних товарах не може бути нижчим за купівельну ціну його обчислення. проводиться таким чином: 5 шт. Х 8ЗОО тис. крб — 5 шт.х 6200 тис.крб.=10500 тис. крб.; сума ПДВ — 1750 тис. крб. (10500 тис.крб.х 0,1667).
По імпортних товарах об’єктом оподаткування є їх митна вартість з урахуванням фактично сплачених сум митних зборів і мита (по підакцизних товарах — з урахуванням сум акцизного збору), ввезених для власних.і виробничих потреб, для реалізації у вільному обігу, а також реекспортованих товарів, імпортованих тимчасово та на правах комісії. При подальшому продажу імпортних товарів об’єктом оподаткування є різниця між цінами їх реалізації та митною вартістю з урахуванням сум митннх зборів, мита, ПДВ та акцизного збору.
У підприємств громадського харчувания оподатковуваний оборот по товарах, які реалізуються через роздрібну торговельну мережу без додаткової переробки, обчислюється таким самим чином, як і в торговельних підприємств. По продукції власного виробництва оподатковуваним оборотом; є різниця між цінамн реалізащї продукції власного виробництва і цінами, за якими вони оплачують продукти та сировину, включаючи ПДВ. При цьому в калькуляцію продукції власного виробництва продукти та сировина також включаються за цінами, виплачуваними постачальникам з урахуванням податку иа добавлену вартість. 5. Пільги щодо ПДВ
Перш ніж навести перелік пільг, які діють згідно із законодавством України, зупинимось ось иа яких питаннях: чому на відміну від інших держав цей перелік є досить поширеним, та що мають на меті законодавці, вводячи ту чи іншу.пільгу?
Оскільки ПДВ; включається. в ціни товарів та послуг, остільки він є ціноутворюючим чинником. Якщо ж деякі товари та послуги звільняються від оподаткування, це це повинно привести до зниження цін на них. Хто заінтересований у зниженні цін? Насамперед покупці, бо вони несуть на собі основний податковий тягар. Крім того, у цьому; заінтересовані і продавці та виготовлювачі продукцй, оскільки в них з’являється можливість за рахунок зниження цін збільшити обсяг реалізованої продукції в кількісному виразі. Отже, звільнення від ПДВ має на меті два основних завдання: по-перше, захист інтересів малозабезпечених верств населення (соціально-політичиі мотиви) та стимулювання виготовлення окремих видів тааарів (робіт, послуг).
В Україні перелік товарів та послуг, які звільняються від ПДВ, є досить поширеним. Основна причииа полягає в тому, що податок стягується лише за однією ставкою, яка до того ж є доволі високою, на відміну від інших країн. де ПДВ, як правило, стягується за кількома ставками. У багатьох розвинутих країнах предмети першої иеобхідності оподатковуються за ставками, нижчими від основної, завдяки чому перелік товарів, які звільняються від податку, є набагато меншим.
Розглянемо перелік деяких товарів (робіт, послуг), які не оподатковуються ПДВ у нашій державі..
Від податку на добавлену вартість звільняються:
а) експорт товарів (робіт; послут), включаючи послуги транспортування. навантаження, розвантаження, перевантаження товарів, що експортуються, на транзит іноземних вантажів, включаючи транзитні послуги через територію України;
Не підлягає оподаткуванню тимчасовий експорт товарів для обробки (переробки) їх за кордоном із наступним поверненням.
У випадках, коли оплату продукції в іноземній валютї здійснює посередник, що має заборгованість у національній валюті України вантажоотримувачу, покупцю, замовнику тощо, платником податку на добавлену вартість є цей посередник;
б) товари і послуги, призначені для офіційного використання іноземних дипломатичних і прирівняних до них представництв, а також для особистого використання дипломатичного та адміністративно-технічного персоналу цих представництв, включаючн членів їх сімей, які живуть разом із ними, якщо аналогічне звільнення передбачене для України іноземною державою;
в)вугілля, вугільні, брикети, збагачене вугілля — концентрат та промпродукти, які за технологією одержуються після переробки добутого вугілля на вуглезбагачувальних фабриках, реалізуються як вугільна продукція та електроенергія (виробництво і передача);
г) вартість робіт із будівництва, реконструкції та реставрації культових споруд, що проводяться за рахунок пожертвувань;
д) вартість робіт із ліквідації наслідків Чорнобильскої катастрофи, що виконуються за рахунок коштів бюджету (пільга надається за умови документального пїдтвердження джерела фінансування робіт, яке видаєтьея відповідним фінансовим органом);
е) реалізація Національному банку України для державної скарбниці дорогоцінних металів, каменів та інших коштовностей;
є) роботи з благоустрою, що виконуються за рахунок бюджету: озеленення парків, скверів, бульварів, садів спільного користування та елементів малих архітектурних форм при них, а також зелених насаджень на вулицях і дорогах; оснащення зовнішніми електромережами і спорудами вуличного освітлення, включаючи лінії електропередач до 1000 В, апаратуру диспетчерського зв’язку; експлуатація міських вулиць та доріг (земляних полотен, проїзних частин, тротуарів, пішохідних і велосипедних доріжок, дощової каналізації, засобів організації дорожного руху, мостів, естакад, шляхопроводів, транспортних і пішохідних тунелів, водостічних і дренажких насосних станцій, горизонтальних І вертикальних дренажів, протизсувних споруд, підпірних стінок), включаючи виконання робіт з утримання, поточного, середнього і капітального ремонтів вулично-шляхової мережі і споруд на ній, які виконуються власними силами або підрядним способом за рахунок коштів бюджету;
ж) прання білизни для лікарень, шкільних та дошкільних установ, навчальних закладів та інших бюджетних установ;
з) вартість робіт з будівництва об’єктів сощіальної сфери й житла;
и) продукти, дитячого харчування та дитяче харчування, що реалізується молочними кухнями;
і) дитячі, журнали і газети, учнівські зошити та підручники. Доходи, що одержані від розміщення реклами в указаних журналах і газетах, оподатковуються на загальних підставах;
ї) науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, що проводяться за рахунок державного бюджету, а також проектно-розвідувальні роботи. При цьому від податку на добавлену вартість звільняються науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи та теми, що виконуються за договорами як із міністерствами та концернами, так і з іншими організаціями, яким виділяються кошти на оплату таких робіт із державного бюджету. При виконанні вказаних робіт від сплати податку звільняються не тільки головні організації, але й їхні співвиконавці. У договорах на виконаиня таких робіт повинна бути вказївка на їх фінансування за рахунок коштів бюджету.
Пільга надається за умови забезпечення обов’язкової щорічної реєстрації відкритих (несекретних) науково-дослїдних і дослідно-конструкторських робіт, а також захищених дисертацій та представлення інформащйних.карт про виконання етапу або закінчення робіт (постанова Кабінету Мінїстрів України від 31 березня 1992 р. № 162);
й) послуги у сфері освіти: курси, гуртки, секції, студії та уроки (незалежно від того, хто їх проводить), що оплачуються учнями (дітьми до 18 років або їхніми батьками);
к) державні, митні та інші збори, які повністю’сплачуються до бюджету. Суми коштів, які отримуються на умовах оплати за видачу ліцензій, за реєстрацію та інші ді уповноваженими на те організаціями (міністерствами, відомствами, органами МВС і МЗС України, судовими та митними органами, нотаріальними конторами та ін..) і повністю не надходять до бюджету, підлягають оподаткуванню на загальних підставах, після чого проводиться розподіл таких коштів згідно з установленим порядком;
л) операції щодо страхування і перестрахування (крім страхових зборів, пов’язаних із поставкою товарів, виконанням робіт, наданням послуг), видачі та передачї позик;
м) операції, які стосуються обігу валюти, грошей і банкнотів, що є законними засобами платежу, за винятком тих, які використовуються в нумізматичних цілях, а також цінних паперів (акцій, облігацій, сертифікатів, векселів та ін.); операції, які здійснюються за грошовими вкладами, розрахунковими, поточними та іншими рахунками. Звільняється від ПДВ реалізація поштових марок, крім колекційних, конвертів і листівок з поштовими марками лотерейних білегів, марок державного мита та інших знаків.
Операції з виготовлення і зберігання грошей, банкнотів, цінних паперів, конвертів, листівок, білетів, марок, знаків оподатковуються ПДВ на загальних підставах.
Не підлягають оподаткуванню обороти казино, гральних автоматів, виграші за ставками на іподромах тощо.
В установах банків оподаткуванню підлягають послуги з інкасації. консультаційні, рекламні та інші комерційні послуги й оренда (лізинг), у тому числі сейфів;
н) театрально-видовищні (спектаклі, вистави, демонстрація кіно-, відеофільмів тощо), культурно-освітні заходи (лекторії, виставки творів художників, народних умільців і т. д.) та спортввні послуги (спортивні заходи — футбольні матчі, турніри, змагання тощо — підлягають оподаткуванню);
о) товари спеціального призначення для інвалідів;
п) підприємства, а також громадяни, які. займаються підприємицькою діяльністю без створення юридичної особи, якщо обсяг реалізації їх товарів (робіт, послуг) не перевищуе 100 мінімальних розмірів заробітної плати на рік;
р) путівки на санаторно-курортие лікуванвя;
е) ритуальні послуги;
т) лікарські засоби та вироби медичного призначення,.які реалізуються через аптечні установн;
у) послуги э утримання дітей у бюджетних дошкільних эакладах;
ф) підготовка та перепідготовка кадрів, що здійснюється за рахунок бюджету;
х) послуги міського пасажирського транспорту (крімтаксі) і т. д.
Слід звернути увагу на те, що при наявності. оборотів із реалізації товарів (робіт, послуг), як звільнених, так і не звільнених від оподаткування, підприємства та організації повинні вести окремий облік зазначених товарів (робіт, послуг).
Таким чинон, надання пільг з ПДВ має на меті к.ілька основних: завдань, серед них такі, як стимулювання експорту, розширення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, розвиток соціально-культурної сфери. 6. Методика включення податку в ціни товарів та послуг
Податок на добавлену вартість є непрямим податком, а тому фактично він сплачується эа рахунок покупця, а не за рахунок доходів підприємства, яке реалізує відповідні товари чи послуги. Таким чином, платником податку виступає підприємство, яке реаліэує продукцію, а податковий тягар фактично переноситься на покупця. 3 цієї причини важливим для підприємства є правильне формування цін реалізації з урахуванням ПДВ, адже помилка в обчисленні цих цін може призвести до того, що платник частину або всю суму податку заплатить за рахунок власного доходу. Включення ПДВ у ціни реалізації в. умовах нашої держави, коли відсутні ринкові механізми ціноутворення, спричинює загострення інфляції. У країнах із розвинутими ринковими. відносинами кінцева ціна реалізації товарів (звичайно, з урахуваиням.сум ПДВ) визначається співвідношенням між попитом і пропозицією. Так, щодо деяких. груп товарів підприємець включить до кінцевої ціни реалізації всю суму ПДВ, а щодо інших йому вигідніше частину ПДВ заплатити за рахунок власних доходів, тобто включити до кінцевої ціни лише частину ПДВ. В умовах монополізованого виробництаа, відсутності конкуренції в Україні ринковий меканізм ціноутворення не діє, отже, ПДВ стає лише надбавкою до ціни, не впливаючи на доходи суб’єктів підприємницької діяльності, тим самим збільшуючи загальний рівень цін на всю суму податку.    продолжение
--PAGE_BREAK--
ПДВ включається в державні регульовані (фіксовані) та вільні ціни (тарифи), а також до надбавок, знижок. націнок, винагород, зборів тощо за ставкою у розмірі 20% щодо оподатковуваного обороту, який не включає податок на добавлену вартість. Зверніть увагу: ця ставка застосовуєгься лише для формування кінцевої ціни реалізації, яка включає в себе суму ПДВ. Для обчислення. суми ПДВ застосовується ставка 16,67 %, яка використовується щодо оподатковуваного обороту, який уже включає суму ПДВ; Розглянемо детальніше, як обчислюється цїна реалізіації та який взаємозв’язок існує між цими двома ставками;
Основою для визначення оподатковуваного обороту, що не включає суму ПДВ, є відпускні (оптові) ціни підприємств, які включають собівартість та прибуток. Слід звернути увагу, що сума акцизного збору по підакцизних товарах також включається в оподатковуваний оборот ПДВ. Крім того, до нього входять суми надбавок до цін, передбачені чинним.законодавством. Формалізуємо визначення кінневоі ціни реалізації:
Цр = ( С + П ) + ( С + П )х 20:100,
або скорочено:
Ц = (С+П)х1,20
де Ц — ціна реалізації, що включає ПДВ;
С — собівартість;
П — прибуток.
Приформуванні ціни реалізацїї на підакцизні товари необхідно спочатку сформувати ціну, яка б включала суму акцизного збору, і тільки тоді визначити кінцеву ціну реалізації, що включатиме суму акцизного збору і ПДВ. Ціна з урахуванням акцизного збору визначається за формулою:
Ц = (С+П)/(100-Ст)х100.
де Ц — ціна, що включає суму акцизного збору;
Ст — ставка в %. Отже, кінцева, ціна реалізації для підакцизниx товарів визначається за формулою
Ц = (С+П)/(100-Ст) х 100 х 1,20 7. Порядок обчислення і сплати
Як уже зазначалося, обчислення суми ПДВ проводиться за ставкою 16,67 % до обороту, що включає суму ПДВ. Ставка 16,67 % є похідню від ставки 20%, і ї ї розмір розрахований таким чином. Якщо ми маємо кінцеву ціну реалізації, яка включає ПДВ, для визначення суми податку насамперед необхідно обчислити ціну без суми ПДВ, тобто тільки собівартість та прибуток (і акцизний збір по підакцизних товарах). Для цього кінцеву ціну реалізації слід поділити на 1,20, а потім одержану величину помножити на 2.0 та розділити на 100. Таким чином, для визначення суми ПДВ застосовується формула:
ПДВ = Ц х (20/120), у свою чергу 20/120 = 0,1667, або 16,67%.
Обчислення податку. на добавлену вартість проводиться: за ставкою 16,67 '% до оподатковуваного обороту (тобто до обороту, що включає суму ПДВ).
Сума податку на добавлену вартість, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумою податку, одержаного від покупців за реалізовані товари (роботи, послуги), і сумами податку, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи, послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відиоситься на витрати виробництва й обігу відповідно до основних положень про склад витрат, та податку за придбані та введені в експлуатацію основні виробничі фонди (згідно з класифікацією) і взяті на облік нематеріальні активи (вартість майнових їа інших прав, «ноу-хау», ліцензій та ін.).
Зверніть увагу: суми податку, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи, послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відноситься на витрати виробництва й обі.гу, та податку за придбані і введені в експлуатацію основні внробничі фонди і взяті на облік нематеріальні активи до витрат виробництва й обігу не належать.
Таким чином, порядок обчислення суми податку на.добавлену вартість, що підлягає сплаті в бюджет, можна представити у вигляді схеми, яка включає кілька етапів.
1-й ЕТАП
ФОРМУВАННЯ ЦІНИ РЕАЛІЗАЦІЇ ВИРОБНИКА, ЩО ВКЛЮЧАЄ ПОДАТОК НА ДОБАВЛЕНУ ВАРТІСТЬ ТА АКЦИЗНИЙ ЗБІР ( по підакцизних товарах)
собівартістъ (у тому числі матеріальні витрати без суми ПДВ)
— прибуток
— сума акцизного сбору
— сума надбавок до цін згідно з чиним законодавством




х 1,20 =


Ціна реалізації покупниих товарів, що включає суму ПДВ
2-й ЕТАП
ОБЧИСЛЕННЯ СУМИ ПДВ ПО РЕАЛІЗОВАНІЙ ПРОДУКЦІЇ (РОБОТАХ, ПОСЛУГАХ), ЩО ОДЕРЖАНА ВІД ПОКУПЦІВ ТОВАРІВ (РОБІТ, ПОСЛУГ)
Ціна реалізації товарів (робіт, послуг), що включає ПДВ та акцизний збір (підсумок І-го етапу або оподатковуваний оборот


х 0,1667 =
сума ПДВ, одержана від покупців товарів (робіт, послуг)


З-й ЕТАП
ВИЗНАЧЕННЯ СУМИ ПДВ, ЩО СПЛАЧЕНА АБО ПІДЛЯГАЄ СПЛАТІ ПОСТАЧАЛЬНИКАМ ПО МАТЕРІАЛЬНИХ ВИТРАТАХ, ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДАХ. ТА НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВАХ.
Перший варіант
— сума, що підлягає сплаті або сплачена постачальникам за виконані роботи, послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо.Вартість яких відноситься на витрати виробництва (включаючи ПДВ)
— вартість придбаних і Введених в
експлуатацію основних внробничих фондів (включаючи ПДВ)
— вартісгь взятих на облікматеріальних активів (включаючи ПДВ)








Х 0,1667=






сума ПДВ по вказаних витратах


Другий варіант
—суми витрат, що вказані в першому варіанті, але без включення до них суми ПДВ (тобто суми витрат, що відносяться на собівзртість та інші джерела фінансування)






х 0,20 =




Сума ПДВ по вказаних витратах
4-й ЕТАП
ОБЧИСЛЕННЯ СУМИ ПДВ, ЩО ПІДЛЯГАЄ СПЛАТІ В БЮДЖЕТ
Слід підкреслити, що порядок виэначення суми податку на добавлену вартість, викладений више, стосується лише підприемств, які займаються виготовленням товарів (робіт. послуг), Для підприемтв, що одержують свої доходи у вигляді різниці в цінах, порядок виэначення ПДВ, що підлягає сплатіі до бюджету, дещо інший:
І-й ЕТАП
ФОРМУВАННЯ ЦІНИ РЕАЛІЗАІЇ ПОКУПНИХ ТОВАРІВ
—купівельна ціна товарів, що не включає ПДВ
—торговелыіа націнка, що включає витрати обігу та прибуток.
ціна реалізації






х 1,20 =     продолжение
--PAGE_BREAK--


Ціна реалізації покупних товарів, що включає суму ПДВ
2-й ЕТАП
ОБЧИСЛЕННЯ СУМИ ОПОДАТКОВУВАНОГО ОБОРОТУ ТА СУМИ ПДВ
Ціна реалізації покупних товарів, що включає суму ПДВ
—
Купівельна ціна, що включає ПДВ
=
Оподатковуваний оборот або валовий доход
Валовий дохід Х 0,1667 = сума ПДВ по одержаному валовому доходу
Надалі обчислення суми ПДВ, що підлягае сплаті в бюджет, проводигься так само, як і в першому випадку.
Отже, існують два основпих методи обчислення суми податку на добавлену вартість залежно від виду діяльності підприємства, саме тому встановлені два видидекларації по податку на добавлену вартість, які підприємства подають у податкові інспекції. Декларацію за формою №1 подають підприємства, які займаються виготовленням товарів (робіт, послуг), декларацію за формою №2 — підприємства, які займаються торгівельною, заготівельною, оптовою, постачальницько-збутовю та посередницькою діяльністю. У випадках, коли підприємство поряд із виробничою ДІЯльніІСтЮ ЗаЙМаЄТЬСЯ і торгівельно-посередницькою, обчислення ПДВ проводиться окремо по кожній діяльності (з поданням окремих декларацій за формою №1 та №2).
Існують деякі особливості в обчисленні суми ПДВ по придбаних та введених в експлуатацію основних виробничих фондах та взятих на облік нематеріальних активах. Так, сума ПДВ розподіляється. у двох випадках:
якщо основні виробнич фонди використовуються одночасно для здійснення різних видів діяльності, щодо яких подаються декларації за формами №1 та №2;
2) якщо підприємства одночасно, реалізують товари (роботи і послуги), які підлягають і не. підлягають оподаткуванню.
Методика розподілу єдина для обох випадків і полягає в наступному: сума ПДВ по придбаних та введених в експлуатацію основних виробничих. фондах та взятих на облік нематеріальних активах розподіляеться по різних видах діяльності та по оподатковуваних і неоподатковуваних товарах (роботах, послугах), виходячи з питомої ваги різних видів діяльності або оподатковуваних товарів у загальному обсязі реалізації товарів (робіт, послуг). При цьому за підсумками роботи в поточному році здійснюється кінцевий перерахунок результатів розподілу вказаних сум ПДВ, який відображається у декларації за грудень поточного року.
Щодо знов побудованих (створених) піідприємств застосовується вказаний вище порядок розподілу сум податку по придбаних і введених в експлуатацію основних вироб ничих фондах та взятих на облік матеріальних активах із кінцевим перерахунком за перший календарний рік з по чатку діяльності такого підприємства.
Зверніть увагу на порядок визначення суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, якщо сировина, матеріали та інші вироби купуються за іноземну валюту, адже ПДВ сплачується не тільки в Україні, але й в інших державах (у тому числі в державах колишнього СРСР). У цьому випадку сума ПДВ за придбані сировину. матеріали не зменшує суму ПДВ, яка належить сплаті до бюджету, а разом із вартістю цих матеріалів та сировиии відноситься иа витрати виробництва й обігу, тобто на собівартість виробництва відноситься митна (закупівельна) вартість сировини, матеріалів та ін.
Не виключається із загальної податкової суми, що підлягає сплаті до бюджету, податок із товарів (робіт, послуг), використаних на невиробничі потреби. Сплата податку з товарів (робіт, послуг), використаних на невиробничі потреби, провадиться за рахунок відповідних джерел фінансування. Розглянемо це положення детальніше. Сума ПДВ за сплачені постачальникам сировину, матеріали, комплектуючі та ін., які використовуються для потреб основної діяльності, відноситься на зменшення суми ПДВ, належної до сплати в бюджет по реалізованій продукщії в момент їх оплати постачальникам або коли вони взяті на облік. Отже, ці матеріальні ресурси можуть ще й не бути використані дяя потреб основної діяльності, а податок на добавлену вартість по них уже зменшив суму ПДВ, належну до сплати в бюджет. Далі, припустимо, що ці ресурси використовуються не для потреб основної діяльності (тобто списуються не на собівартість, а на інші джерела фінансування, наприклад, на ремонт у дитячому садку, що знаходиться на балансі цього підприємства, за рахунок прибутку, або ці ресурси продаються). У цьому випадку необхідно на суму ПДВ, сплачену постачальникам по цих матеріалах, збільшити суму податку на добавлену вартїсть, належну до сплати в бюджет, і провести її в обліку за рахунок відповідних джерел фінансування (прибутку, фондів економічного стимулювання тощо). 8. Відшкодування та кредитування податку
Як уже згадувалося, обчислення податку на добавлену вартісті в Україні проводиться методом, який дістав назву сальдового. Він полягає в тому, що для обчислення суми податку, яка підлягае сплаті до бюджету, величина добавленої вартості не підраховується, а розмір податку обчислюється шляхом віднімання від суми ПДВ по реалізованій продукції (товарах, роботах, послугах) суми ПДВ, що сплачений постачальникам за виконані роботи, надані послуги, придбані матеріальні ресурси і введені в експлуатацію основні виробничі фонди. Якщо ж підприємство реалізує товари, роботи; послуги, які не оподатковуються ПДВ,.виникає необхідність відшкодувати йому суми ПДВ котр воно сплатило постачальникам. Термін «відшкодування» може означати:
по-перше, повернення із бюджету сум ПДВ за рахунок платника:
по-друге, зарахування сум ПДВ, які сплачеиї постачальникам, у рахунок чергових платежів ПДВ;
по-третє, віднесення на собівартсть сум ПДВ, що сплачені постачальникам.
Порядок відшкодування податку на добавлену вартість розглянемо передусім по товарах, роботах, послугах, які згідно з чинним законодавством звільняються від ПДВ; Залежно від порядку відшкодування ПДВ, що сплаченнй або, підлягае сплаті постачальникам за виконані роботи, надані послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо, придбані, і введені в експлуатацію основні виробничі фонди та взяті на облік нематеріальні активи, розподілимо товари, роботи та послуги, які звільняються від ПДВ, на два блоки.
1-й БЛОК
У цей блок входять товари, роботи, послуги, які звільнені від податку на добавлену вартість і зазначені в пунктах «а»—«д» у ххххххххх… Суми ПДВ, які сплачені підприємствами — виготовлювачами таких товарів (робіт, послуг) постачальникам, зараховуються в рахунок чергових платежів або відшкодовуються з бюджетів за рахунок загальних надходжень доходів щомісячно не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця (за умови подання.декларацій до 10 числа). У разі подання підприємствами декларацій після 10 числа відшкодування проводнться в 5-денний строк із дня їх одержання. При цьому повернення додатку не проводиться за декларацією, яка була подана після закінчення річного строку, що відраховується з місяця, наступного за місяцем, в якому було одержано останню декларацік податковим органом. При відшкодуванні сум із бюджетів декларації подаються у двох примірниках.
Розглянемо деякі особливості порядку відшкодування ПДВ по товарах, які входять у цей блок: це стосується дипломатичних та прирівняних до них представництв.
Дипломатичні та прирівняні до них представництва для відшкодування податку, сплаченого по товарах, придбаних у роздрібній торговельній мережі членами дипломатичного й адміністративно-технічного персоналу цих представництв, включаючи членів їх сімей, що проживають разом із ними, подають у відповідні податкові інспекції розрахунки і товарні чеки магазинів на здійснені закупки. Сума податку, що підлягає поверненню, розраховується представництвами за відповідними ставками в процентах від вартості товарів (при наданні послуг з їх доставки, пакування тощо — також від вартості послуг), указаної в товарних чеках (квитанціях). Виплата сум податку проводиться за рахунок загальних надходжень цього податку установами банку по чеках і висновках фінансових органів, виписаних на підставі переданих із податкових інспекцій розрахунків.
Керівники фінансових органів і податкових інспекцій можуть вирішувати питання про встановлення декадних строків (15-го, 25-го, 5-го) відшкодування сум ПДВ у розмірі 1/3 суми відшкодувань за попередній місяць.
2-й БЛОК
З товарів (робіт, послуг), які відповідно до підпунктів «е» — «х» (див. Пільги щодо ПДВ) звільняються від оподаткування, суми податку на добавлену вартість, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи, надані послуги, за придбані матеріальні ресурси, паливо, відносяться на собівартість товарів (робіт, послуг), а ПДВ, що сплачений або підлягає сплаті постачальникам за придбані основні виробничі фонди і нематеріальні активи, покривається за рахунок відповідних джерел їх придбання.
Таким чином, відшкодування сум ПДВ, сплачених постачальникам із бюджету, проводиться лише щодо частини товарів (робіт, послуг), звільнені від цього податку. Стосовно іншої частини товарів (робіт, послуг) звільнених від оподаткування, відшордування ПДВ, сплаченого постачальникам із бюджету, не проводиться, а ці суми ПДВ відносяться на витрати виробництва та обігу.
По товарах (роботах, послугах), які не звільнені від податку на добавлену. вартість, суми ПДВ, сплачені постачальникам, відносяться на розрахунки з бюджетом і з бюджету не відшкодовуються, навіть якщо суми податку, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи, надані послуги, придбані матеріальні ресурси., паливо, придбані і введені в експлуатацію основні виробничі фонди та взяті на облік нематеріальні активи перевищують суми податку, одержані від покупців за реалізовані товари (роботи, послуги). В цьому випадку сума перевищення податку враховується в наступних звітних періодах при визначенні платежів до бюджету.
Зверніть увагу: на розрахунки з бюджетом податок на добавлену вартість відноситься тільки тоді, коли сума цього податку в розрахункових документах (відвантажувальних, відпускних) указана окремим рядком (виділена). Крім цього, якщо при придбанні за; національну валюту України товарів (робіт, послуг), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів застосована ставка, вища за 20%, сума перевищення податку на розрахунки з бюджетом не відноситься.
Постачальники при поверненні від покупців товарів провадять коригування раніше сплачених сум податку. Видключення вказаних сум проводиться після відображення обліку відповідних операцій, якщо не минув річний строк з дня надходження їх у бюджет.
Термін кредитування податку означає, що підприємству надаеться право відстрочити сплату податків на деякий час за певних умов,.визначених законодавством. В Україні кредитування ПДВ проводиться тільки для підприємств із сезонним характером виробництво залежно від залишків невикористаних (нереалізованих) товарів. Указані підприємства для одержання кредитування сум податку на добавлену вартість, сплаченого при придбанні товарів, у строки, встановлені для подання місячних декларацій по ПДВ; подають у двох примірниках відповідним податковим органам розрахунки сум кредитування податку на додану вартість за встановленою формою. При поверненні кредиту в бюджет розрахунки подаються в одному примірнику.
Кредитування ПДВ із бюджетів здійснюється за рахунок загальних надходжень податку на добавлену вартість фінансовими органам и згідно з переданими податковими іншими інспекціями розрахунками з позначкою «до кредитування податку щомісячно у 6-денний строк після одержання розрахунку сум кредитування податку, шляхом перераху вання налдежної суми на розрахунковий рахунок підприємства. У такі самі строки провадиться повернення кредиту до бюджету, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним. При реорганізації (ліквідації) підприємства наданий кредит повертається до бюджету або стягується у безспірному порядку під час ліквідації. За користування коштами на кредитування ПДВ проценти не сплачуються.    продолжение
--PAGE_BREAK--9. Строки сплати ПДВ і подання декларацій
При встановленні строків сплати податку на добавлену вартість до бюджету для юридичних осіб визначальною є середньомісячна сума ПДВ, обчислена за ІV квартал.минулого року. При цьому в розрахунок не беруться суми, обчислені по перерахунках податку за попередні роки, а також суми нарахованої пені.
Після визначення середньомісячної суми податку за ІV квартал минулого року по кожному платнику податкові інспектори можут установнти для них строки сплати ПДВ до бюджету в такому порядку:
а) при середньомісячній сумі податку на добавлену вартість за ІУ квартал минулого року понад 1000,0 млц. крб.ПДВ сплачується подекадно: 15, 25 числа: поточного місяця і 5 числа наступного. В ці строки підприємство сплачує, авансові платежі, які визначаються виходячи з однієї третини податку за останньою місячною декларацією. 15 числа наступного місяця сплачуеться різниця.між сумами податку, нарахованого за місячною декларацією і сумами податку, сплаченого декадними платежами.
Якщо обчислена в місячній декларації сума ПДВ буде більшою від суми податку, сплаченого декадними платежами доплата податку за результатами перерахунку проводиться не пізніше.строку, встановленого для подання місячної декларації (тобто до 15 числа наступного місяця).
У випадках, коли сума податку, сплаченого декадними платежами, буде більшою, ніж сума, обчислена в місячній декларації, від’ємна різниця, за відсутності в платника недоїмки по платежах до бюджету, на підставі письмової заяви повертається платнику у 5 — денний строк з дня подання заяви або зараховується в рахунок наступних платежів.
б) при середньомісячній сумі податку на добавлену вартість за IV квартал минулого року до 1000 млн крб. ПДВ сплачується один раз на місяць, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, виходячи з фактичної реалізації. У такі ж самі строки, незалежно від середньомісячної суми платежу, ПДВ сплачується підприємствами Міністерства шляхів сполучення України, Державного комітету України по зв’язку, Міністерства цивільної авіації України.
Якщо строки подання декларацій, а відповідно і строки сплати податку за ці періоди припадають на вихідний (неробочий) або святковий день, вони переносяться на перший робочий день після вихідного або святкового дня.
Новостворені підприємства, а також підприємства, які раніше не були платниками податку на добавлену вартість, сплачують податок, виходячи з фактичного обороту за кожний місяць (тобто один раз на місяць незалежно від суми податку). Після закінчення тримісячного строку з дня створенпя підприємства обчислюється середньомісячна сума ПДВ за ці три місяці, і надалі строки сплати податку визначаються виходячи з цієї суми згідно з порядком, викладеним вище. Керівники податкових інспекцій в деяких випадках можуть переносити строки подання декларацій та строки сплати ПДВ для окремих платників на 5 днів.
Зверніть увагу: датою здійснення обороту (реалізації) вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок підприємств, а по експорту товарів (робіт, послуг) — день надходження коштів в іноземній валюті на розрахунковий рахунок підприємств. При безплатній передачі або обміні товарів, виконанні робіт, наданні послуг (у тому числі і при бартерних операціях у галузі зовнішньоекономічної діяльності) днем здійснення обороту є день їх передачі (відвантаження, виконання, надання).
Декларації, складені не за встановленою формою і не підписані керівником і головним булгалтером підприємства-платника, вважаються неподаними і повертаються платникам для доопрацювання.
Таким чином, ми розглянули порядок визначення строків сплати та подання декларацій для юридичних осіб. Дещо інший порядок застосовується для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи: ці платники повинні протягом року щоквартально до 15 березня, 15 травня, 15 серпня і до 15 листопада приносити до бюджету авансові платежі в розмірі 1/4 суми річних платежів. Річна сума авансових платежів визначається на основі суми податку, сплаченого за минулий календарний рік, або на основі планових сум доходу в поточному році. До 15 березня року, наступного за звітним платник податку повинен подати до податкової інспекції декларацію про фактично одержані доходи, на основі якої обчислюється сума ПДВ за звітний рік. Якщо сума податку, сплаченого авансовими платежами, менша від суми податку, обчисленого за декларацією за звітний період, платнику необхідно до 15 березня внести в бюджет від’ємну різницю; відповідно якщо ця сума більша — різниця підлягає поверненню платнику за його письмовою заявою.
10. Порядок бухгалтерського обліку податку і складання розрахункових та відвантажувальних документів
Бухгалтерський облік розрахунків із бюджетом по податку на добавлену вартість ведеться на рахунку 68 «Розрахунки з бюджетом», субрахунок «Розрахунки по податку на добавлену вартість». За дебетом цього рахунку відображаються: по-перше, суми ПДВ, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи, надані послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо, які відносяться на витрати виробництва й обігу, а також за придбані і введені в експлуатацію основні виробничі фонди та нематеріальні активи, які використовуються у виробництві продукції (робіт, послуг); по-друге, суми ПДВ, перераховані до бюджету.
За кредитом рахунку відображаються суми податку на добавлену вартість по відвантажених товарах (роботах, послугах), що включаються до складу виручки від реалізації, а також суми ПДВ з одержаних від підприємств-покупців коштів на власні потреби підприємств-постачальників, які не занесені на рахунок «Реалізація». Крім цього, за кредитом відображаються суми податку по матеріальних цінностях, що використовуються для невиробничих потреб. Таким чином, кредитове сальдо за рахунком 68 показує Суму заборгованості бюджету по ПДВ, дебетове — суму надлишку по податку, перерахованому до бюджету, або суму перевищення податку на добавлену вартість, сплаченого постачальникам за матеріальні ресурси і т. ін. над сумою ПДВ, одержаного від покупців за реалізовану продукцію (роботи, послуги).
Розглянемо детальніше, як відображаються в бухгалтерському обліку суми податку на добавлену вартість по різних операціях. Покупці (замовники) суми ПДВ, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи надані послуги, придбані матеріальні ресурси, паливо, придбані і введені експлуатацію осоновні виробничі фонди та нематеріальні активи, які.використовуються у виробництві продукції (робіт, цослуг), відображають за дебетом рахунку 68 кредитом рахунків 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», 76 «Розрахунки э різними дебіторами і кредиторами» тощо.
Зверніть увагу: в непередньому прикладі суми ПДВ не відносяться на рахунки обліку виробничих авансів; вони не відносятьєя також на собівартість продукції (робіт, послуг), а відображаютьея на рахунку 68 «Розрахунки з бюджетом». Але існують винятки з цього порядку, зокрема суми податку на добавлену вартість, що сплачеиі або підлягають сплаті постачальиикам за виконані роботи, надані послуги за придбані матеріальні ресурси, нематеріальні активи, введені в експлуатацію виробничі фонди, що використовуються для виконання операцій, звільнених від податку згідно з підпунктами «е»—«х» (див. Пільги щодо ПДВ), включаються до їх вартості та відображаються за дебетом рахунків обліку виробничих запасів, затрат на виробництво, капіталовкладень та нематеріальних активів.
Сума податку на добавлену вартість по відвантаженнях товарах (роботах, послугах) включається до складу виручки від реалізації (тобто відображаеться в обліку по кредиту рахунку 46 «Реалізація»). Надалі сума ПДВ виділяється із суми виручки від реалізації та видображається постачальником за дебетом рахунку 46 «Реалізація» і «кредитом рахунку 68.
Дещо інший порядок відображення в бухгалтерському обліку ПДВ підприємствах торгівлі, постачання, громадського харчування. Так, сума податку на добавлену вартість по товарах, що надійшля від постачальників, вони відображають разом із вартістю товара за дебетом рахунку 41 «Товари» у кореспонденції з рахунком 60.
Отже, ми розглянули два основних джерела на рахунки яких відносяться податок на добавлену вартість: це собівартість та розрахунки з бюджетом, існує ще одне джерело покриття ПДВ: прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства. Для його відображення використовуються рахунки 81 «Використання прибутку», 87 «Фонди економічного стимулювання», 88 «Фонди спеціального призначення», 96 «Цільове фінансування та цільові надходження».
На рахунох цих фондів ПДВ відноситься у трьох випадках:
1) якщо матеріальні цінності які були придбані для потреб виробництва, використовуються для невиробничих потреб. У цьому випадку сума ПДВ по таких матеріальних цінностях відображається, за кредитом рахунку 68 у кореспонденції з дебетом рахунків обліку джерел відшкодування витрат, пов‘язаних з невиробничими проблемами (зазначені вище рахунки);
2) при безплатній передачі товарів (робіт послуг) іншим підприємствам або громадянам суми податку на добавлену вартість, включаючи суми податку по матеріальних ресурсах, основних виробничих фондах, сплачуються за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства з відображенням за дебетом рахунку 81 і кредитом рахунку 68;
3) при одержанні від підприємств покупців (замовників) коштів на власні потреби підприємств-постачальників, ПДВ із цих сум відображається останніми за дебетом рахунку 51 і кредитом рахунку 68.
Приклад 1. Матеріали, які були прйдбані для виробничих потреб і сума ПДВ з яких відображена за дебетом рахунку 68, витрачаються на ремонт дитячого садка, що перебуває на балансі підприємства, в сумі 50000 крб.
В обліку ця операція відображається:
Д 87 (і т. ін.)
Д 87 (...)
К 05
К 68
50000
10000
(50000 Х 0,20)
При визначенні суми ПДВ застосовується ставка 20%, тому що в обліку вартість цих матеріалів відображається без податку на добавлену вартість.
Приклад 2. Матеріали, які були придбані для виробничих потреб
і сума ПДВ з яких була відображена за дебетом рахунку 68, вико-ристані для невиробничих потреб на суму 2000 тис. крб. В обліку це відображається:
Д 81
Д 81
К 05
К 68
2000 тис
400 тис
(2000 Х 0,20)
Суми податку на добавлену вартість по придбаних основних невиробничих фондах включаються до їх вартості (тобто не відносяться на розрахунки з бюджетом, як по основних виробничих фондах).
Розглянемо тепер, як відображається в обліку податок на добавлену вартість по будівельно-монтажних роботах замовників (забудовників). Тут треба розрізняти два види — залежно від способу виконання будівельно-монтажних робіт: 1) підрядного; 2) господарського (тобто безпосердньо самим підприємством).    продолжение
--PAGE_BREAK--
У першому випадку замовники (забудовники) суму. ПДВ по виконаних підрядчиками будівельно-монтажних роботах та устаткуванню, що не потребує монтажу, відображають за дебетом рахунку 33 «Капітальні вкладення по устаткуванню, що потребує монтажу, і будівельних. матеріалах та конструкціях — за дебетом рахунку 07 «Будівельні матеріали та устаткування до установки».
Пріиклад. Підприємство перерахувало ремонтно-будівельному управлінню эа виконані будівельно-монтажні роботи по спорудженню складського приміщення 180,0 млн крб., у тому числі податок на, добавлену вартість – 30 млн.крб.
Ця операція знайде відображення:
Д 33 К 51 180,8 млн.
Таким чином, у цьому випадку ПДВ на розрахунки бюджетом не відноситься, а покривається за рахунок відповідного джерела фінансування.
У другому випадку при виконанні будівельно-монтажних робіт господарським способом, податок на добавлену вартість відображається за дебетом рахунку 33 у кореспонденції з кредитом рахунку 68, тобто підприємства, які виконують будівельно-монтажні роботи для власних потреб, повинні обчислити ПДВ і перерахувати його до бюджету. Об’єктом оподаткування в цьому випадку є собівартість виконаних робіт. Сума податку, яка підлягає сплаті, до бюджету, визначається як різниця між сумою податку обчисленого виходячи із фактичних витрат на будівельно-монтажні (ремонтні) роботи, і сумою податку, сплаченого по будівельних матеріалах та устаткуванню, що потребуе монтажу, які використані на виконання таких робіт.
Кредитове сальдо на рахунку 68 (різниця між сумою податку за відвантажені товари (роботи, послуги) і сумою податку, що сплачена або підлягає сплаті постачальникам за придбані матеріальні ресурси (роботи, послуги), введенні в експлуатацію основні виробничі фонди, нематеріальні активи) перераховується у бюджет і відображається за дебетом рахнку 65 і кредитом рахунку 51 «Розрахунковий рахунок»
Підприємства із сезонним характером виробництва, які проводять кредитування ПДВ, зараховані на розрахунковий рахунок кошти на кредитування податку відображають за дебетом рахунку 51 і кредитом рахунку 95 «Інші позикові кошти» субрахунок 4 «Кредитування податку на добавлену вартість». Повернения кредиту відображається підприємствами зворотними записами.
Таким чином, ми розглянули порядок відображення в обліку операцій, пов’язаних із податком на добавлеиу вартість. 3вернемо увагу на порядок складання розрахункових та відвантажувальних документів.
Що стосується розрахункових (платіжних) документів за реалізовані товари (роботи, послугн), то в них сума податку повинна вказуватись окремим рядком, а при звільненні їх від податку в зазначених документах робиться позначка «Без ПДВ». Якщо в розрахункових (платіжних) документах сума податку не відокремлена або не зроблена позначка «Без ПДВ», вони не повинні прийматися установами банків для виконання. Контроль за виконанням банками цього правила здійснюють податкові інспекції.
У всіх випадках відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), включаючи продаж за готівку, за бартерними операціями, в обов’язковому порядку складаються рахунки-фактури, накладні, акти, реєстри тощо, в яких указуються: дата складаиня, назви й адреси постачальника та покупця; кількість ціна і сума ПДВ по кожній позиції окремо.
У журналах-ордерах, відомостях, машинограмах та інших регістрах бухгалтерського обліку по заготівлі матеріала і реалізації продукції (робіт, послуг) сума ПДВ повинна виділятися в окрему графу на підставі розрахункових документів.
11. Особливості обчислення ПДВ по окремих платниках і товарах, роботах, послугах
1. ПО ТРАНСПОРТНИХ ПОСЛУГАХ:
Оподатковуваним оборотом у підприємств, які здійснюють перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, є обсяг наданих транспортних послуг (крім послуг вільно конвертованій валюті та валюті країн СНД) незалежно від пункту, їх кінцевого призначення та всі види платних послуг, що надаються пасажирам на вокзалах, поїздах дорогах, (наприклад, надання постільної білизни в поїздах, зберігання багажу та ін.)
Приклад: Вартість — проїзних документів Київ — Варшава, складається з вартості плацкарти в розмірі 12500 крб., і 25 доларів США та квитка вартістю 14000 крб. і 30 доларів США. Підлягають оподаткуванню за ставкою 16,67% провізна плата (включаючи страховий збір, плату за попередній продаж квитків та інші збори і вартість плацкарти тільки в карбованцях, тобто податок становить
(14 000 + 12 500) х 0,1667 = 4418 крб.
Якщо квитки реалізуються окремим категоріям громадян, які за законодавством України мають право на безплатний проїзд, сплата ПДВ ие провадиться. Оподатковуваним оборотом при реалізації квитків за пільговими тарифами є їх вартість виходячи з указаних тарифів. При поверненні грошей покупцям за невикористані квитки, проїзні доріументи їм також повертається вся сума, сплаченого податку. Якщо повертається лише частина вартості квитка, то поверненню підлягає відповідна частина ПДВ.
2. ПО ПЛАТНИХ ПОСЛУГАХ
По побутових та інших послугах оподаткуванню підлягає:
а) вартість наданих послуг;
б) якщо при виконанні послуг використовуються матеріали, запасні частини тощо підприємства, яке безпосередньо надає ці послуги, різниця між вартістю матеріалу, одержаного від замовника, і вартістю, сплаченою постачальникам з урахуванням податку на добавлену вартість, також підлягає оподаткуванню).
3. ПО ТОРГОВЕЛЬНИХ ТА ПОСЕРЕДНИЦЬКИХ ПОСЛУГАХ:
Біржі (фондові, товарно-сировинні, універсальні та ін.), включаючи ті, котрі є товариствами з обмеженою, відповідальністю і які не займаються комерційною та виробничою діяльністю, є платниками податку на добавлену вартість на загальних підставах і визначають суму податку в розмірі 16,67 % з доходу, одержаного у вигляді: виручки від продажу (перепродажу, оренди, суборенди) брокерських місць, біржового збору, плати за право участі в торгах, плати за інформаційно-комерційні та інші послуги. При реалізації продукції через брокерську контору оподатковуванню у цих платників підлягае як сума брокерського доходу, так і різниця в ціні, якщо продукція продається за цілою, що перевищує ціну придбання (ставка — 16,67 %).
Оподатковуваним оборотом при продажу товарів на аукціонах є як різниця між кінцевою ціною проданих товарів і ціною їх надходження на аукціон; включаючи ПДВ, так і інші доходи від проведення аукціону (наприклад, плата за вхідні квитки та ін.).
Приклад 1. Мале підприємство уклало договір з іншим підприємництвом на виконання робіт на загальну суму 200 млн крб. Для виконання цих робіт мале підприємство створило тимчасовий творчий колектив, який виконав обсяг робіт на суму 150 млн крб. У цьому випадку мале підприємство обчислюе ПДВ виходячи із загального обсягу виконаних робіт, тобто:
200 млн х 0,1667 = 33,3 млн. крб.
4. ПО ПУТІВКАХ:
При реалізації путівок (крім путівок н санаторно-курортне лікування, з реалізації яких ПДВ не сплачується) податок на добавлену вартість обчислюється виходячи з їх вартості за ставкою 16,67%.
5. ПО БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНИХ, РЕМОНТНИХ ТА ІНШИХ РОБОТАХ:
Як ми вже зазначали вище, слід розрізняти два способи виконання будівельно-монтажних робіт: підрядяий та господарський.
При підрядному способі будівництва ПДВ обчислюється за ставкою 20% від суми, що складаеться з прямих та накладних витрат, планових нагромаджень, відрахувань за вислугою років, на розвиток бази будівельної організації тощо. Зверніть увагу: суми компенсації витрат і доплат включаються в акт виконаних робіт без податку на добавлену вартість, сплаченого постачальникам за будівельні матеріали, роботи та послуги, що відносяться на собівартість будівництва.
При виконанні будівельно-монтажних, ремонтних та інших робіт господарським способом як для потреб виробництва, так і для непромислово-виробничих потреб оподатковуваним оборотом є сума витрат на їх виконання. Податок на добавлену вартість, який підлягає сплаті до бюджету з цього обороту, визначається як різниця між обчисленим ПДВ, виходячи із суми витрат на їх виконання, і сумами податку по будівельних матеріалах, устаткуванню тощо, сплаченого постачальникам. Сума податку на добавлену вартість, по оподатковуваному обороту відноситься на рахунок відповідного джерела фінансування (прибутку та ін.)
6. ПО РЕАЛІЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ФОНДІВ:
Тут слід розрізняти два способи визначення податку на добавлену вартість залежно від того, які основні фонди реалізуються та входить чи не входить ПДВ до їх балансової вартості. Пов’язано це з тим, що до 6 січня 1993 р. податок на добавлену вартість, сплачений постачальникам цих фондів, включався до їх балансової вартості і на розрахунки з бюджетом не відносився. Починаючи з 6 січня 1993 р. податок на добавлену вартість, сплачений постачальникам по основних виробничих фондах не включається до їх балансової вартості, а відноситься на розрахунки з бюджетом по ПДВ (зверніть увагу: по основних невиробничих фондах ПДВ не відноситься на розрахунки з бюджетом, як і в 1992 р.).
7. ПО РЕАЛІЗАЦІЇ ТОВАРІВ НА ЯКІ ВСТАНОВЛЕНО ДОТАЦІЇ:
Приклад. На 1 л молока встановлена дотація в сумі 120 крб. (цифри умовні)
1. Оптова ціна 1 л молока = 1160 крб.
2. Вільна відпускна ціна реалізації 1 л молока в торгівельну мережу з урахуванням дотації без ПДВ (1160 — 120) = 1040 крб.
З.Вільна відпускна ціна реалізації 1л молока в торгівельну мережу э урахуваниям, дотації і ПДВ: (1040 х 1,20) = 1248 крб.
4. ПДВ (1248 х 0,1667) = 208 крб.
8. ПО НЕПРИБУТКОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ:
Будь-які неприбуткові підприємства та організації включаючи бюджетні, суми податку на добавлену вартість, сплачені постачальникам эа придбані товари, виконані роботи та послуги, покривають за рахунок збільшення відповідних джерел фінансування (в тому числі бюджету). Ці суми не підлягають відшкодуванню з бюджету та невідносяться на розрахунки з бюджетом, якщо їх використання не пов’язане з метою отримання прибутку. В разі реалізації такими підприємствами товарів, надання платних послуг, виконання робіт з метою одержання прибутку вони є платниками ПДВ, а сума податку, належна до сплати в бюджет визначається як різниця між сумами податку, одержаними від покупців за реалізовані їм товари (роботи, послуги) і сумами податку, що сплачеиий або підлягає сплаті постачальникам за матеріальні ресурси, вартість яких відноситься на витрати виробництва даної продукції (робіт, послуг).
9. СТЯГНЕННЯ ПОДАТКУ НА ДОБАВЛЕНУ ВАРТІСТЬ 3 ОСІБ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ БЕЗ СТВОРЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ:
Перш ніж розглянути на прикладі порядок стягнення податку иа добавлену вартість з осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, нагадаємо основні положення оподаткування цих платників, викладені вище. Особи, які займаються підприємницькою діяльністю, є платниками ПДВ тільки в тому випадку, якщо їх виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) перевищує 100 мінімальних розмірів заробітної плати на рік, оподатковуваний оборот—це чистий доход, одержаний за реалізацію товарів (робіт, послуг). Чнстий доход обчнслюється як різниця між виручкою від реаліааціі товарів (робіт, послуг) і фактичними витратами, пов’язаними з одержанням цього доходу, включаючи ПДВ.     продолжение
--PAGE_BREAK--
Протягом року ці платники повинні сплачувати до бюджету авансові платежі ПДВ, які визначаються на основі передбачуваних доходів. До 15 березня року, наступного за звітним, вони мають подати в податковнй орган за місцем свого постійного проживання декларацію про фактично одержані доходи за звітний рік, на основі якої обчислюється сума ПДВ, що належить сплаті в бюджет по фактично одержаних.доходах, а також суми доплати або надлишку обчисленого та сплаченого авансовими платежами ПДВ. Сума сплаченого в бюджет податку на добавлену вартість виключаеться з оподатковуваного прибутковим податком доходу громадян.
12. Контроль податкових інспекцій за правильністю та своєчасністю розрахунків платників із бюджетом
Платники податку на добавлену вартість та їх службові особи несуть відповідальність за правильність обчислення і своечасітість сплати податку до бюджету відповідно до чинного законодавства України. Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати ПДВ здійснюється податковими інспекціями згідно із Законом України «Про державну податорву службу в Україні».
Існують два етапи перевірок декларацій по податку на добавлену вартість: камеральна, та документальна. Камерральна перевірка (без виходу на підприємство) проводиться податковим інспектором у момент одержання декларації з викристанням бухгалтерської звітності про фінансово-господардьку діяльність підприємств. Зокрема, перевіряється взаємопогодженість різних форм, звітності (відповідністьсум ПДВ, відображених у формі №2, яка є додатком до балансу, та відображених у деклараціях за звітний рік). При цьому слід звернути увагу на те, що форма №2 бухгалтерської звітності ведеться наростаючим підсумком з початку року, а декларації по ПДВ складаються щомісячно (щоквартально). Надалі перевіряється відповідність декларації по додатку на добавлену вартість за звітний період, останній декларації за попередній звітний період, зокрема по сумах перевищення ПДВ, що сплачений або підлягає сплаті постачальникам, (підрядникам), над сумою ПДВ, одержаного від покупців за попередній період, яка буде враховуватись у звітному періоді. Таке ж порівняння проводиться по розрахунках сум кредитування ПДВ по підприємствах із сезонним характером виробництва.: Останній етап — перевірка правильності арифметичних підрахунків у поданій декларації. Якщо в результаті камеральної перевірки помилок в обчисленні ПДВ не встановлено, перевірена декларащя передається інспектору з обліку для відображеиня в особовому рахунку платника. Якщо буде виявлено, що платежі ПДВ підлягають сплаті в більшій сумі, ніж указано в декларації, сплата донарахованих сум проводиться у 6-денний стррк з дня надіслання податковим органом повідомлення про доплату. При зменшенні обчислених до сплати сум податку сума різіниці зараховується платнику до чергових платежів або повертається йому на підставі письмової заяви.
Документальні перевірки декларацій по податку на добавлену вартість проводяться податковим інспектором з виходом на підприємство у строки, встановлені, керівниками податкових органів, але не рідше одного разу на два роки, а по платниках податку, які сплачують декадні платежі,— не менше одного разу на рік.
При документальній перевірці податкові інспектори використовують банківські та розрахункові (відвантажувальні) документи, а також дані аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку, зокрема відомість № 16«Реалізація», журнали-ордери № 2, 3, 6, 8 та головну книгу.
Основна мета документальної перевірки — визначити правильність відображення у головній книзі оборотів по дебету і кредиту рахунку 68 «Розрахунки з бюджетом», субрахунок «Податок на добавлену вартість» та їх відповідність сумам, відображеним у податкових деклараціях за період, що перевіряється.
Передусім розглянемо порядок перевірки оборотів по дебету рахунку 68:
Суми ПДВ, сплачені за придбану сировину, матеріали та інші товарно-матеріальні цінності, відносяться на дебет рахунку 68 тільки в тому випадку, якщо вони використовуються для потреб основної діяльності. Якщо ж ідеться про потреби невиробничого характеру, податок на добавлену вартість слід віднести на рахунок відповідних джерел фінансування (прибутку і т.ін.). Для перевірки цього використовуються банківські та розрахункові документи, за якими перевіряється, які саме матеріальні цінності були оплачені, та журнал-ордер №6, за яким установлюється, за рахунок яких джерел фінансування віднесений ПДВ по відповідних матеріальних ресурсах.
Сума ПДВ, що сплачена за роботи та послуги, відноситься на дебет рахунку 68 тільки тоді, якщо їх вартість вдноситься на витрати виробництва (обігу). Отже, сумн ПДВ, сплачені за роботи, послуги, джерелом фінансування яких не є собівартість, повинні відноситися на рахунок відповідних джерел фінансування. Для перевірки використовуються банківські документи та журнал-ордер № 6;
При перевірці правильності віднесення на дебет рахунку 68 податку, сплаченого за придбані основні фонди, слід визначити:
а) чи належать ці фонди, згідно з класифікацією, до основних виробничих фондів (адже ПДВ по невиробничих фондах на дебет рахунку 68 не відноситься);
б) коли ці фонди були введені в експлуатацію (податок по придбаних, але не введених в експлуатацію основних виробничих фондах на дебет рахунку 68 не відноситься);
При перевірці торговельних підприємств необхідно звернути увагу на те, що при придбанні ними товарів для подальшого перепродажу їх вартість відображаеться в обліку на рахунку 41 «Товари» разом із податком на добавлену вартість, сплаченим постачальникам за цей товар; тобто суми ПДВ, сплачені постачальникам, ца розрахунки з бюджетом не відносяться (дебет рахунку 68).
Дуже уважно слід перевіряти віднесення на дебет рахунку 68 податку по сировині, матеріалах, (роботах, послугах), якщо вони використовуються для виробництва товарів (робіт, послуг), які згідно з чинним законодавством звільняються від сплати ПДВ. Так, податок, сплачений постачальникам, відноситься на розрахунки з бюджетом тільки при виробництві товарів (робіт, послуг), зазначених у пунктах «а»—«д» (див. 5.1.5). При виробництві товарів (робіт, послуг), зазначених у пунктах «е» — «х» (див. 5,1.5), ПДВ, сплачений постачальникам, відноситься на собівартість, а за придбані основні фонди і нематеріальні активи — покривається за рахунок відповідних джерел їх придбання, тобто не відноситься на дебет рахунку 68.
Перевірка правильності відображення в декларації оборотів за дебетом рахунку 68 проводиться з використанням журналу-ордера № 6 за рахунками 62 «Розрахунки э покупцями і замовниками», 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» та розрахункових, (платіжних) документів.
Розглянемо порядок перевірки оборотів по кредиту рахунку 68.
Насамперед перевіряється повнота оборотів з відвантаження робіт та надання послуг. Для цього, використовуються: відомість №16 (з відвантаження та реалізації товарів), товарно-транспортні накладні на відвантаження готової продукції та покупних товарно-матеріальних цінностей, банківські (журнал-ордер № 2) та касові документи (журнал-ордер № 1), якщо реалізація була за готівку.
За кредитом рахунку 68 відображаються також суми податку, сплачені за придбану сировину, матеріали та інші товарно-матеріальні цінності, які використовуються для потреб невиробничого характеру. Пов’язано це з тим, що ці матеріальні ресурси відображаютьєя в обліку без ПДВ, який відноситься на дебет рахунку 68. Отже, при сплаті постачальникам за ці ресурси сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, зменшується, а при використанні їх на невиробничі потреби на цю суму ПДВ повинна бути збільшена сума ПДВ, належна до сплати в бюджет, за рахунок відповідних джерел фінансування, Для цього необхідно перевірити обороти за дебетом рахунків, на які відносяться затрати невиробничого характеру (рахунки 81, 87, 96 тощо). Якщо на ці рахунки списувалися матеріальні цінності або роботи, послуги, слід перевірити, чи віднесені відповідні суми ПДВ по цих витратах. Для цього достатньо перевірити дані головної книги за дебетом відпвідних рахунків.
Перевірці підлягає також правильність відображення за кредитом рахунку 68 суми ПДВ по реалізації основ них виробничих і невиробничих фондів (деталъніше порядок підрахунку ПДВ по цих операціях див. Особливості обчислення ПДВ по окремих платниках і товарах, роботах, послугах).
За кредитом рахунку 68 відображаються суми ПДВ із коштів, які отримало підприємство на власні потреби від своїх покупців (замовників) та які не знайшли відображення на рахунку 46 «Реалізація». Для перевірки віднесення ПДВ із цих сум на кредит рахунку 68 необхідно надходження коштів на рахунки 87, 88, 96 тощо порівняти з тими сумами, які надійшли на рахунковий рахунок (дебет 51 і кредит 87 рахунків), для чого використовуються журнал-ордер № 2 та головна книга. Якщо ці суми однакові, податок на добавлену вартість із цих сум не був обчислений.
Після перевірки правильності відображення оборотів за дебетом і кредитом рахунку 68 перевіряеться правильність арифметичного підрахунку оборотів за цим рахунком, а також їх відповідність сумам ПДВ, відображеним у деклараціях.
Надалі визначаються обгрунтованість застосування встановлених пільг по податку на добавлену вартість на окремі товари, роботи, послуги, а також своєчасність перерахування податку до бюджету згідно з установленими строками.
В установах банків податкові інспекції перевіряють своєчасність виконання доручень підприємств щодо перерахування з їх рахунків платежів у бюджет, а також виконання вимог щодо складання підприємствами розрахункових, платіжних документів, у яких в обов’язковому порядку повинен указуватись окремим рядком ПДВ.
Якщо за результатами документальної перевірки встановлені порушення в обчисленні податку на добавлену вартістъ, складається акт у двох примірниках. Акт підписується податковим інспектором, керівником підприємства та головним бухгалтером підприємства-платника. Один із примірників акта залишається на підприємстві, другий наступного дня після його підписання передається начальнику податкової інспекції для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій.
Податкові органи мають право накладати такі санкції:
а) Уразі приховуваня (заниження) оподатковуваного обороту з платників податку в доход бюджету стягуються сума податку, вирахованого із заниженого прибутку, штраф у двократному розмірі нарахованої суми податку, а при повторному порушеині протягом року — штраф у п’ятикратному розмірі суми податку, обчислені із заниженого обороту і штраф вносяться до бюджету за рахунок доходу, що залишається в розпорядженні платника, в 10-денний строк від дня складання акта про виявлення порушень:
б) на службових осіб, винних у приховуванні (заниженні) оподатковуваного обороту, а також у відсутності бухгалтерського обліку та веденні його з порушеиням установленого порядку, несвоєчасному поданні чи поданні за невстановленою формою декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податку до бюджету, податковими інспекціями накладається адміністративний штраф у розмірі від п’яти до десяти розмірів мінімальної заробітної плати, а за ті ж самі дії, вчинені повоторно протягом року після-накладання адміністративного штрафу,— в розмірі від десяти до п’ятнадцяти розмірів мінімальиої заробітноїплати;
в) платники податку за неподання, несвоєчасне подання податковим органам декларацій, розрахунків та інших документів, необхідних для нарахування і сплати ПДВ, а також за неподання або иесвоєчасие подання установами банків платіжних доручень на перерахування ПДВ, сплачують до бюджету 10-% належних сум податку;
г) своєчасно не спдачені суми податку стягуються за весь час заборгованості бюджету з нарахуванням пені в розмірі 0,2 % із суми недоїмкн за кожний день прострочення (включаючи деиь сплати).
У випадках незгоди з фактами, які викладені в акті, керівники та інші посадові особи підприємства подають письмові пояснення мотивів незгоди; Рішення даного податкового органу можуть бути оскаржені в місячний строк у вищестоящому податковому органі. У разі незгоди з рішеннням, прийнятим цим податковим органом, воно мое бути оскаржено в судовому порядку. У випадках устаиовлення фактів порушення законодавства, за які передбачено кримінльну відновідальність, усі матеріали передаються правоохоронним органам.
Надалі акт передається інспектору з обліку з метою відображення сум в особовому рахунку платника.
Література
В.М. Федосов, В.М. Опарін. Податкова система України: підручник. К.: Либідь.1994.
В.М. Опарін. Фінанси. – К.: 1999.
Андрій Волченко, “ DIXI* ”, Газета Бізнес № 47, 20 листопада 2000р.
Конспект лекцій.
Міжнародний Університет Фінансів Курсова робота
з курсу: “ФІНАНСИ” Тема:
«Податок на додану вартість»
Прийняв
Викладач
Островська Ольга Анатоліївна
Виконав
Ст. гр. К4-00
Горобець О.С.
№ залікової книжки К4-00-06
Київ – 2000 р.