ЗМІСТ
Вступ
Розділ І. Теоретичні основи спрощеної системи оподаткування
1.1 Сутність та особливості застосування спрощеної системи оподаткування
1.2 Оподаткування юридичних осіб (загальна і спрощена система)
1.3 Особливості переходу на спрощену систему оподаткування
Розділ ІІ. Особливості механізму функціонування спрощеної системи оподаткування
2.1 Аналіз застосування спеціальних режимів оподаткування СМП2.2 Аналіз практики справляння надходжень єдиного податку до бюджету
2.3 Аналіз особливостей роботи податкових служб в процесі збору податків зі суб'єктів малого підприємництва
Розділ ІІІ. Проблеми напрямки удосконалення спрощеної системи оподаткування.
3.1 Аналіз основних шляхів реформування спрощеної системи оподаткування
3.2 Пропозиції щодо вдосконалення спрощеної системи оподаткування
Висновки
Список літератури
ВСТУП
В сучасних умовах кризи в Україні, розвиток ринкових відносин у державі важливе місце займає державне регулювання фінансової діяльності фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, а також накопичень громадян.
Чинна система оподаткування в Україні створює значне податкове навантаження на суб’єктів малого підприємництва. Введення в Україні спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва ще не забезпечило необхідних зрушень в їх розвитку. У той же час, продовжується формування значного тіньового сектора економіки, в тому числі і за рахунок суб’єктів малого підприємництва, що призводить до масового ухилення від оподаткування.
Отже, є необхідність всебічного комплексного дослідження питань, пов’язаних із впливом системи оподаткування на діяльність суб’єктів малого підприємництва, та стимулювання його розвитку.
Податкова система будь-якої країни ставить собі за мету, по-перше, акумулювати фінансові ресурси в руках держави для того, щоб виконувати свої обов'язки перед суспільством щодо забезпечення соціальних умов життя населення, утримання органів державного управління, армії, флоту і для створення резервів на покриття витрат, викликаних надзвичайними подіями; по-друге, стимулювати розвиток економіки держави за рахунок розширеного відтворення.
Незважаючи на певні проблемні моменти, спрощена система оподаткування дає змогу суб’єктам малого підприємництва зменшити податкове навантаження, викликане необхідністю сплати податків.
Впровадження спрощеної системи оподаткування створило стимул до розвитку підприємництва в Україні, що допомогло створити тисячі робочих місць і значно збільшити доходи до державного та місцевих бюджетів від оподаткування прибутку підприємств.
Актуальність теми полягає в тому, що умовах системної перебудови економіки України, адаптації її до ринку із соціальною орієнтацією об’єктивно необхідним є створення трансформаційних механізмів, які б стимулювали суб’єктів господарювання нарощувати обсяги та підвищувати ефективність виробництва, оновлювати матеріально-технічну базу. Малі та середні підприємства завдяки гнучкості та чутливості до ринку, здатні розширювати асортимент за незначних капіталовкладень, сприяти зайнятості населення.
Метою курсової роботи є науково-теоретичне та практичне обґрунтування удосконалення оподаткування суб’єктів малого підприємництва як інструмента регулювання їх діяльності, направленого на підвищення ефективності.
Відповідно до зазначеної мети у роботі визначені наступні задачі:
– розглянути сутність оподаткування в умовах ринкової економіки, його теоретичні основи, функції та види податків, принципи оподаткування, етапи розвитку податкової системи в Україні, регулювання за допомогою податків підприємницької діяльності;
– дослідити еволюцію малих підприємств за формами власності, галузями економіки і регіонами та їх роль у формуванні доходів бюджету;
– провести аналіз оподаткування малих підприємств та приватних підприємців в Україні за спрощеною системою, з’ясувати особливості оподаткування за різними видами податків, переваги її над традиційною системою, тенденції розвитку;
– встановити переваги спрощеної системи оподаткування та методичні підходи до оцінки її ефективності;
– обґрунтувати вимоги до контролю за діяльністю суб’єктів малого підприємництва як інструменту стимулювання ефективності їх роботи та розробити пропозиції щодо його організації на принципово новій основі;
– розробити пропозиції щодо удосконалення оподаткування суб’єктів малого підприємництва за спрощеною системою, направленою на підвищення ефективності їх діяльності.
Об’єктом дослідження є податкове регулювання діяльності суб’єктів малого підприємництва в умовах трансформації економіки.
Предметом дослідження є фінансові відносини, що виникають між державою та суб’єктами малого підприємництва з приводу залучення податкових платежів до бюджету за спрощеною системою.
Методами дослідження є діалектичний підхід до вивчення становлення і розвитку суб’єктів малого підприємництва та їх оподаткування. На підставі діалектичного методу наукового пізнання у роботі проведено аналіз та синтез загальних понять, поєднання історичного і логічного в еволюції оподаткування суб’єктів господарювання, зокрема, малого підприємництва, та їх місця у формуванні доходів бюджету України.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ
1.1 Сутність та особливості застосування спрощеної системи оподаткування
За умов ринкової економіки важлива роль належить малому бізнесу. Його підтримка, у тому числі через систему оподаткування, є одним із способів подолання економічної кризи в економіці. На перших етапах становлення системи оподаткування в Україні малому підприємництву надавались певні пільги. Особливо це стосувалося оподаткування прибутку малих підприємств. Згодом податкові пільги для малого підприємництва практично було ліквідовано, що негативно вплинуло на його розвиток.--PAGE_BREAK--
З метою реалізації державної політики щодо розвитку й підтримки малого підприємництва, підвищення його ролі в розвитку національної економіки з 1 січня 1999 року внесено зміни в оподаткування суб'єктів малого підприємництва.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва:
– фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;
– юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва — фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць [2].
Не можуть перейти на спрощену систему оподаткування: довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи; СПД за наявності у їх статутному фонді понад 25% внесків, що належать юридичним особам — учасникам, які не є суб'єктами малого підприємництва; спільні підприємства.
На сьогодні існують дві системи оподаткування загальна та спрощена. Принципи побудови закріплені законодавчо щодо функціонування загальної системи оподаткування, вони закріпилися в нормативних актах з початку становлення податкової системи України та прийняття 25 червня 1991 р. Закону України " Про систему оподаткування ". Цим Законом було створено передумови для її подальшого розвитку [5].
Сьогодні поряд із загальною функціонує спрощена системи оподаткування обліку та звітності. Першим кроком у запровадженні спеціальних методів оподаткування стало прийняття у 1998 р. Указу Президента України №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва», іменовану в народі "єдиним податком" [15].
Головною метою запровадження спрощеного режиму оподаткування було досягнення більше соціальних, ніж економічних цілей. Така спрощена система для суб'єктів малого підприємництва мала забезпечити реалізацію принципу соціальної справедливості оподаткування, коли рівень податкового навантаження відповідає рівню можливостей сплачувати податки. Саме завдяки зниженню податкового навантаження й спрощенню механізму адміністрування сплати податків було створено сприятливі умови для самозайнятості працездатного населення і послаблено соціальну напругу в країні без витрат бюджетних коштів, а також створено близько 500 тис. нових робочих місць.
Основними особливостями цієї системи мали стати такі принципи: розповсюдження лише на суб'єктів малого підприємництва; застосування принципу оподаткування на основі оцінки його потенційного обсягу, відповідно до загальних принципів системи; зменшення обсягу обліку та спрощення його системних характеристик; дотримання принципу добровільності вибору між загальною та спрощеною системою [2].
Проаналізувавши особливості принципів спрощеної системи оподаткування, вважаємо визначеними лише як наслідок запровадження цієї системи оподаткування. Зважаючи на особливості призначення та функціонування спрощеної системи оподаткування, пропонуємо свій підхід до визначення принципів, на яких вона повинна будуватись і, як наслідок, ефективно функціонувати.
Такий підхід дасть змогу ще вищого рівня узагальнення, спрощення попередньо впорядкованого переліку принципів оподаткування. Таким чином, цей перелік може містити ті параметри оподаткування, які мають критично важливе значення, характеризуючи оптимальну податкову систему.
Суб'єкти підприємницької діяльності — юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунків грішми.
Суб'єкти підприємницької діяльності — фізичні особи, мають право вибирати спосіб оподаткування доходів, одержуючи свідоцтво про сплату єдиного податку. Новостворені та зареєстровані в установленому Порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, стають суб'єктами вказаної системи оподаткування з того кварталу, в якому здійснено їхню державну реєстрацію.
1.2 Оподаткування юридичних осіб (загальна і спрощена система)
Перехід на спрощену систему оподаткування для юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності – можливий з будь-якого податкового періоду, а для єдиного податку тривалість податкового періоду дорівнює кварталу. Таким чином, протягом року існує чотири дати, з яких можна перейти на спрощену систему оподаткування: 1 січня, 1 квітня, 1 липня і 1 жовтня.
Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.
Для переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб'єкт малого підприємництва — юридична особа обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано [2].
Зареєстровані в установленому порядку новостворені суб’єкти підприємницької діяльності мають право перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, в якому здійснено їх державну реєстрацію. Новостворені та зареєстровані платники єдиного податку сплачують його за повний місяць, з якого розпочали діяльність.
З метою переходу на єдиний податок, юридична особа подає письмову заяву встановленого зразка до органу державної податкової служби за місцем реєстрації із зазначенням ставки податку. Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу). Перехід на спрощену систему оподаткування за єдиним податком можливий лише за умови сплати всіх встановлених податків і обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви.
Ті суб’єкти малого підприємництва, які вже застосовують спрощену систему оподаткування, щорічно подовжують свій статус, подаючи відповідну заяву в орган державної податкової служби за місцем реєстрації.
Орган державної податкової служби протягом 10 днів з моменту подання заяви має видати Свідоцтво про право сплати єдиного податку, а в разі негативного результату платнику надається вмотивоване рішення щодо відмови у його видачі в письмовій формі. Строк дії Свідоцтва – 1 рік. Тобто, останнім днем подання заяви при переході на єдиний податок з І кварталу є 16 грудня попереднього року, з ІІ кварталу – 16 березня, з ІІІ кварталу – 15 червня і з ІV кварталу – 15 вересня.
Строк дії Свідоцтва – 1 рік (в межах календарного року). Після закінчення строку дії, Свідоцтво необхідно повернути до відповідного органу податкової служби, незалежно яке рішення прийняв суб’єкт малого підприємництва: далі сплачувати чи відмовитися від сплати єдиного податку. [11]
Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).
Повернення на звичайну систему оподаткування може здійснюватися за ініціативою платника або у зв’язку із порушенням законодавчих вимог до платників єдиного податку.
В першому випадку підставою для скасування статусу платника єдиного податку є заява про відмову від спрощеної системи оподаткування, яка подається в строки, встановлені для заяви на застосування єдиного податку, але форма цієї заяви нормативними актами не регламентована.
В другому випадку перехід на звичайну систему оподаткування є своєрідною санкцією за порушення вимог, встановлених для платників єдиного податку. Так, підставою для обов’язкового повернення на звичайну систему оподаткування може бути: перевищення граничного обсягу виручки від реалізації, здійснення бартерної операції, тощо.
Будь-яке повернення зі спрощеної системи оподаткування може бути здійснене тільки з початку календарного кварталу, наступного за прийняттям відповідного рішення або порушення умов застосування спрощеної системи. Тобто при зміні системи оподаткування (незалежно від напряму цієї зміни) має дотримуватися принцип незмінності умов оподаткування протягом квартального податкового періоду.
Суб'єкти малого підприємництва – юридичні особи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва – юридичної особи, в якій у хронологічній послідовності на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді [2].
Книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності — фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість [15]. продолжение
--PAGE_BREAK--
Прошнурована і пронумерована книга реєструється в органі державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
До органу реєстрації подається належним чином оформлений примірник книги разом із заявою про її реєстрацію, у якій зазначаються:
– найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код — для юридичної особи;
– прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані, місце проживання, ідентифікаційний номер платника податків та інших обов'язкових платежів — для фізичної особи;
– номер та дата видачі суб'єкту підприємницької діяльності свідоцтва про сплату єдиного податку або номер, дата видачі та термін дії пільгового торгового патенту.
Книга реєструється безоплатно протягом двох робочих днів з дати подання зазначених документів. На титульному аркуші книги зазначаються загальна кількість сторінок, відомості про орган реєстрації, дата реєстрації та номер запису в журналі обліку зареєстрованих книг. Ці відомості засвідчуються підписом посадової особи, яка провела реєстрацію, та скріплюються печаткою органу реєстрації [11].
Суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) — з підсумком за день.
Книга зберігається у суб'єкта підприємницької діяльності протягом 3 років після виконання останнього запису.
На останній сторінці вказується кількість сторінок, що є в Книзі, запис про це завіряється підписом керівника, печаткою суб'єкта малого підприємництва та печаткою органу державної податкової служби, де зареєстрований суб'єкт малого підприємництва.
Якщо сторінки в Книзі обліку доходів і витрат закінчилися, то суб'єкт малого підприємництва повинен завести нову Книгу обліку доходів і витрат, при цьому дата першого запису в новій Книзі повинна припадати на день, наступний за останнім днем запису, зробленим у Книзі, яка велась раніше.
З точки зору методології справляння єдиного податку виникають сумніви щодо доцільності ведення податкового обліку юридичних осіб – суб’єктів малого підприємництва – саме в тій формі, що затверджує Державна податкова адміністрація України .
По-перше, позареалізаційні доходи не передбачені в базі оподаткування, а виручка від іншої реалізації надходить на банківський рахунок або в касу платника єдиного податку і повинна враховуватися в графі 3 Книги обліку доходів та витрат. Тобто графи Книги не відбивають встановлений законодавством порядок формування бази оподаткування, а ретельне виконання Порядку заповнення Книги призведе до подвійного обліку (в графі 6) частини виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
До того ж будь які нормативні акти або рекомендації щодо порядку відображення в Книзі витрат, здійснених у зв'язку з веденням господарської діяльності, до цього часу відсутні. Специфіка єдиного податку не дозволяє застосовувати в цьому випадку методику ведення обліку витрат, що застосовується в оподаткуванні прибутку або в прибутковому податку з громадян. Внаслідок цього, не буде помилкою віднесення до витрат суб’єкта малого підприємництва витрат подвійного призначення у випадку невиконання спеціальних вимог (наприклад, витрати на рекламу або на професійну підготовку та перепідготовку кадрів можуть включатися у витрати підприємства без будь яких обмежень).
Крім Книги обліку доходів та витрат суб'єкт малого підприємництва — юридична особа зобов'язана вести ще й касову книгу.
За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва — юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20-го числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення про сплату єдиного податку за звітний період з відміткою банку про зарахування коштів.
Строки подання податкової звітності та перерахування податку, встановлені Указом не відповідають загальним правилам встановлення таких строків За Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетам та державними цільовими фондами” [15].
При поданні звітності до податкових органів суб'єкт малого підприємництва повинен мати при собі Свідоцтво про право сплати єдиного податку.
1.3 Особливості переходу на спрощену систему оподаткування
Як відомо, сьогодні поряд із загальною широке розповсюдження набула спрощена система оподаткування. А тому не дивно, що із завершенням року деякі суб’єкти підприємництва, оцінивши показники своєї річної роботи, можуть задуматися про вибір іншого порядку оподаткування діяльності, що провадиться, наприклад, перехід із загальної системи оподаткування на спрощену. Водночас, навпаки, може статися і так, що платник податків, який уже є «спрощенцем», буде вимушений (або вирішить за власним бажанням) покинути лави єдиноподатників, ставши звичайним платником податку на прибуток.
Спрощена система оподаткування, уведена з метою підтримки малого підприємництва, як відомо, надає свої переваги. А тому платники податків, які зберегли за підсумками року невелику чисельність працівників та обсяги виручки (або в яких, припустимо, ці показники знизилися), а отже, потрапляють до числа суб’єктів малого підприємництва, можуть надати перевагу альтернативному способу оподаткування — зокрема, покинути лави платників податку на прибуток і стати єдиноподатниками, перейшовши при цьому із загальної системи оподаткування на спрощену. Головне для такого переходу, щоб підприємством були дотримані єдиноподатні умови, передбачені Указом № 727 (щодо виручки, чисельності, видів діяльності, що провадяться, тощо) [15].
Подання заяви
Тим, хто має намір перейти (з наступного кварталу) на єдиний податок, необхідно своєчасно повідомити про це податкові органи. Так, для переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкту малого підприємництва належить подати письмову заяву до податкового органу за місцем державної реєстрації не пізніше, ніж за 15 днів до початку наступного звітного кварталу. Тому, щоб, наприклад, стати єдиноподатниками з І кварталу 2009 року, таку заяву слід подати не пізніше 16 грудня 2008 року (тобто 16 грудня вважається останнім днем її подання). Хоча перейти на єдиний податок підприємство (при дотриманні, повторимо, єдиноподатних умов перебування) може, звичайно, як з початку року (тобто з першого кварталу року), так і з будь-якого іншого кварталу протягом року. При цьому в заяві юр. особа обов’язково повинна вказати вибрану ставку єдиного податку (6 % або 10 %).
Зауважимо: у ситуації, коли підприємство має філії (без статусу юридичної особи), такі філії окремо від юр. особи перейти на єдиний податок не можуть, оскільки платником єдиного податку згідно з Указом № 727 є суб’єкт підприємницької діяльності — юридична особа. Якщо ж суб’єкт малого підприємництва переходить на спрощену систему оподаткування разом із філіями, то в заяві наводиться також інформація і про філії [15].
Таким чином, подавши заздалегідь заяву та отримавши потім Свідоцтво єдиноподатника, підприємство з наступного кварталу стає суб’єктом спрощеної системи оподаткування [9].
Відсутність податкового боргу
Слід мати на увазі: перехід на єдиний податок можливий за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий) період, строк сплати яких настав на дату подання заяви (ст. 4 Указу № 727, п. 3 Інакше кажучи, перейти на спрощену систему оподаткування може підприємство, яке не має на момент подання заяви податкового боргу. А отже, належить наперед потурбуватися про відсутність такої податкової заборгованості [15, ст..4].
Традиційно під податками та обов’язковими платежами розуміють податки і збори, передбачені Законом України «Про систему оподаткування» [4, ст.14,15].
У зв’язку з цим зауважимо, що:
— наявність у платника податку заборгованості за страховими внесками до Пенсійного фонду (як за внесками, які не включено до системи оподаткування і на які тому не поширюється податкове законодавство) не є підставою для відмови в реєстрації суб’єкта малого підприємництва платником єдиного податку ДПАУ, що це саме справедливо і щодо решти страхових внесків [2];
— заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення законодавства про РРО (як така, що не потрапляє до категорії податкової заборгованості) також не може бути підставою для відмови у видачі Свідоцтва платника єдиного податку [7].
Перехідні ПДВ — особливості
Як відомо, підприємство може стати єдиноподатником, вибравши при цьому ставку єдиного податку, а тому для підприємства, що зберігає при переході статус платника ПДВ (наприклад, будучи платником ПДВ на загальній системі оподаткування та вибираючи при переході не єдиний податок ставку 6 %), у цьому значенні все залишиться без змін. Єдине, якщо раніше податківці залишали за єдиноподатником право вибору звітного періоду щодо ПДВ, то останнім часом з їх роз’яснень випливає, що єдиноподатники можуть бути виключно квартальними платниками ПДВ, звітуючи при цьому поквартально протягом усього періоду перебування на спрощеній системі оподаткування, навіть у випадку, якщо обсяг оподатковуваних операцій у них перевищить 300 тис. грн. продолжение
--PAGE_BREAK--
У зв’язку з цим викликає здивування інша недавня консультація податківців, де знову зазначається про можливість вибору звітного періоду (місяця або кварталу) єдиноподатником. Однак, на нашу думку, її навряд чи поки що можна вважати поверненням податківців до своєї колишньої позиції [8].
Інша справа, коли ситуація змінюється: наприклад, платник податків, який до цього ПДВ на загальній системі не сплачував, переходить на сплату єдиного податку за ставкою 6 % (а отже, повинен в обов’язковому порядку зареєструватися платником ПДВ) або навпаки, підприємство — платник ПДВ, що перебуває на загальній системі оподаткування, при переході вибирає ставку єдиного податку 10 % (у зв’язку з чим його ПДВ — реєстрація підлягає анулюванню).
У першому випадку при переході на єдиний 6 % податок зареєструватися платником ПДВ потрібно, починаючи з першого числа кварталу переходу на спрощену систему оподаткування [2]. Для цього підприємство має подати податковому органу заяву про реєстрацію платником ПДВ не пізніше, ніж за 15 днів до початку кварталу переходу на спрощену систему оподаткування. Саме такі оновлені строки подання заяви на ПДВ — реєстрацію при переході на єдиний 6 % податок уведено наказом ДПАУ від 01.09.2008 р. № 560, яким унесено зміни до Положення № 79 [9].
У другому випадку при виборі єдиноподатної ставки 10 % для анулювання ПДВ — реєстрації платнику податків відповідно доведеться подати заяву про анулювання такої реєстрації (за формою додатка 3 до Положення № 79) з доданими до нього Свідоцтвом платника єдиного податку та його копіями [4].
При цьому, переходячи на єдиний податок (за ставкою 10 %), потрібно мати на увазі, що:
— підприємство у відповідні строки зобов’язане погасити суму податкових зобов’язань або податкового боргу з ПДВ, що виникли до такого анулювання ПДВ — реєстрації, незалежно від того, залишатиметься воно чи ні зареєстрованим платником ПДВ на дату такого погашення;
— підприємство, що задекларувало в останній ПДВ — декларації бюджетне відшкодування, втрачає право на отримання такого бюджетного відшкодування [4].
— підприємству, в обліку якого на день анулювання ПДВ — реєстрації значаться товарні залишки або основні фонди, щодо яких було відображено податковий кредит, слід визнати умовний продаж таких товарів або основних фондів та нарахувати податкові зобов’язання в періоді анулювання [4, ст.9]. Відповідно, такі податкові зобов’язання увійдуть до ПДВ — декларації останнього звітного періоду. Зауважимо: якщо за товарними залишками та ОФ вхідний податковий кредит не відображався, нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ не потрібно.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності не поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності (СПД), які:
— провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов’язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;
— є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність,
пов’язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів,
оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;
— здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України „ Про ліцензування певних видів господарської діяльності ” [15].
Зокрема, на даний час діють такі законодавчі акти, які встановлюють різні порядки сплати зборів на пенсійне та соціальне страхування згідно зазначеному Указу платники єдиного податку звільняються від сплати зборів на пенсійне та соціальне страхування, оскільки вони сплачують їх у складі єдиного податку. Платники єдиного податку зобов’язуються додатково сплачувати збір на пенсійне страхування та подавати звітність на загальних підставах, що протирічить засадам спрощеної системи оподаткування.
Головною метою запровадження спрощеного режиму оподаткування було досягнення більше соціальних, ніж економічних цілей. Така спрощена система для суб'єктів малого підприємництва мала забезпечити реалізацію принципу соціальної справедливості оподаткування, коли рівень податкового навантаження відповідає рівню можливостей сплачувати податки. Саме завдяки зниженню податкового навантаження й спрощенню механізму адміністрування сплати податків було створено сприятливі умови для самозайнятості працездатного населення і послаблено соціальну напругу в країні без витрат бюджетних коштів, а також створено близько 500 тис. нових робочих місць.
Суб’єкти підприємницької діяльності – юридичні особи, що обрали ставку оподаткування єдиним податком у розмірі 6% і сплачують ПДВ, не мають змоги виписати податкову накладну, тим самим відштовхуючи від себе покупців, які у зв’язку з цим не мають права на податковий кредит.
Обмеження обсягу виручки від реалізації продукції, а також чисельності працюючих не дозволяє великій кількості малих підприємств перейти на спрощену систему оподаткування.
РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ МЕХАНІЗМУ ФУНКЦІОНУВАННЯ СПРОЩЕННОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ
2.1 Аналіз застосування суб’єктами малого підприємництва спеціальних режимів оподаткування
Важливим чинником формування конкурентної економіки, насичення ринку необхідними товарами, послугами та підвищення рівня життя населення є розвиток малого бізнесу.
Малий бізнес відіграє важливу роль не лише в розвитку економіки країни, а також у вирішенні багатьох соціальних проблем, оскільки:
— знижує витрати, пов'язані з функціонуванням будь-якого виду підприємницької діяльності;
— забезпечує зайнятість населення;
— пожвавлює інвестиційну діяльність, оскільки перелив ресурсів до сфери малої економіки;
— спричинює кардинальні зміни у всій структурі народного господарства;
— збільшує товарну масу та споживчі послуги;
— породжує здорову конкуренцію, яка означає всебічне регулювання економіки.
Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємства малого бізнесу повинні сплачувати податки та соціальні платежі, вести бухгалтерський облік та подавати бухгалтерську звітність щодо фінансових результатів своєї діяльності на рівні інших суб’єктів господарювання, що для них занадто обтяжливо. Тому особливо важливим є проведення державної політики, яка спрямована на створення сприятливих умов для діяльності суб’єктів малого підприємництва.
З метою розвитку суб'єктів малого підприємництва в Україні в 1998 році введено спеціальні режими оподаткування, які й сьогодні залишаються одним із дієвих форм державної підтримки [2].
Практика застосування спеціальних режимів оподаткування свідчить про їх привабливість та прийнятність для більшості підприємців. Передумовою для цього є можливість для підприємців зменшити податкове навантаження та значно спростити, пов’язані з їх діяльністю облік та звітність.
Станом на 1 січня 2008 року в країні зареєстровано 1 236 268 суб’єктів, які застосовують спеціальні режими оподаткування. З них єдиний податок сплачували більше 832 тис. суб΄єктів (у т. ч. 135,47 тис. юридичних осіб і 696,8 тис. фізичних осіб). Фіксований податок сплачували понад 404 тис. осіб [7].
Динаміка загальної кількості суб’єктів малого підприємництва (далі — СМП), які застосовують спеціальні режими оподаткування, починаючи з 1999 року характеризується стійкою тенденцією до збільшення
Так, у 2008 році (порівняно з 2007 роком) загальна кількість таких суб’єктів зросла майже втричі.
Поряд із тим відбувається зменшення темпів приросту кількості СМП за роками. Так, найбільші темпи приросту загальної кількості СМП спостерігали у 2000 та 2001 роках (відповідно 39,5% та 34,7%).
У 2007 та 2006 роках кількість суб’єктів практично перебувала на постійному рівні (відповідно 16,3% та 16,9%).
Така тенденція свідчить про те, що в ці роки в секторі малого підприємництва з’являлись ознаки стабілізації його розвитку. продолжение
--PAGE_BREAK--
Однак у 2007–2008 роках прийнято ряд нормативно-правових актів, що безпосередньо вплинули на розвиток суб’єктів підприємницької діяльності, які використовували спеціальні режими оподаткування.
Введення в дію цих актів спричинило виникнення колізії в законодавстві в частині сплати СМП страхових внесків у зв’язку із набранням чинності Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, нормами якого встановлено обов’язковість сплати пенсійних внесків СМП за найманих осіб та зміни умов здійснення підприємницької діяльності за спеціальними режимами оподаткування (введення обов’язкової реєстрації платниками ПДВ, подвійного оподаткування доходів податком на доходи фізичних осіб, обмеження видів діяльності за єдиним податком тощо).
Такі регуляторні дії держави погіршили підприємницьке середовище та призвели до зменшення темпів приросту кількості суб’єктів, які використовують у своїй діяльності спеціальні режими оподаткування, з 16,9% до 7,5% — у 2004 році та до 9% — у 2005 році. Зокрема, значне зниження темпу приросту спостерігалося серед юридичних осіб – платників єдиного податку у ІІ та ІІІ кварталах 2004 року (відповідно до 1,5% та 0,1%). Одночасно у цьому періоді знижуються темпи приросту і у фізичних осіб – платників єдиного та фіксованого податків [7].
Крім того, сектор малого підприємництва відреагував на такі дії держави скороченням кількості найманих працівників.
На сьогодні СМП є одним із основних джерел формування робочих місць. Тенденція щодо збільшення кількості найманих працівників у цілому в цій сфері малого бізнесу є позитивним чинником забезпечення зайнятості населення. Так, у 2008 році у СМП працювало понад 2 094 000 осіб (у юридичних осіб – 1 360 000 осіб, у фізичних осіб – платників єдиного податку – 576 000 осіб, у платників фіксованого податку — 159 000 осіб).
З метою скорочення витрат на соціальне страхування підприємці вимушені були звільнювати або переводити «в тінь» своїх найманих працівників. У зв’язку з цим кількість найманих працівників у юридичних осіб — платників єдиного податку зменшилась з 1 398 000 осіб у 2007 році до 922 000 осіб у 2008 році, у платників фіксованого податку відповідно з 271 000 осіб до майже 159 000 осіб у 2006 році .
Спостерігається також і зменшення кількості найманих осіб в розрахунку на одного СМП. Цей показник залишається майже на постійному рівні лише у фізичних осіб – платників єдиного податку. Поряд із тим, якщо у юридичних осіб значення цього показника до кінця 2008 року майже досягло рівня 2006 року, то в платників фіксованого податку такої стабілізації не простежується. Якщо у 2008 році показник кількості найманих осіб в розрахунку на одного суб’єкта – фізичну особу платника єдиного (фіксованого податку) дорівнював одному найманому працівнику, то у 2008 році — 0,85 (у фізичної особи – платника єдиного податку) та 0,5 (у фізичної особи – платника фіксованого податку), а в 2006 році відповідно 0,83 та 0,39.
Таку ситуацію можна пояснити й тим, що в підприємців, які є платниками фіксованого податку існує цілий ряд інших проблем, пов’язаних із організацією їх діяльності, а саме:
– недосконалість механізму проведення ринкового збору (законодавча неврегульованість, високі розміри збору);
– відсутність системи укладання договорів між підприємцями та адміністраціями ринків;
– проблеми соціального характеру (оформлення трудових відносин, введення трудових книжок) між суб’єктами підприємницької діяльності та їх найманими працівниками;
– високі розміри орендної плати тощо [1].
Поєднання всіх негативних факторів і спричинило значне зменшення найманих працівників у підприємців. З метою стабілізації ситуації у 2008 році за ініціативи Держпідприємництва та Ради підприємців при Кабінеті Міністрів Україніи було прийнято відповідне Розпорядження Кабінету Міністрів від 10.03.2005 р. № 58-Р «Про деякі питання спрощеної системи оподаткування» та Закон України від 03.06.2005 р. № 2642 “Про внесення змін до деяких законів України”, що частково врегулювало ситуацію. Це сприяло зниженню соціального напруження в підприємницьких колах і, як наслідок, невеликому збільшенню кількості суб’єктів, що застосовують спеціальні режими оподаткування, за результатами 2008 року на 102 тис. порівняно з 2006 роком [12].
У цілому з часу застосування спеціальних режимів оподаткування спостерігається зростання надходжень від сплати податків та внесків до страхових фондів.
За аналізований період, надходження від СМП, які застосовують спеціальні режими оподаткування, досягли 2 794 029 000 грн.
Станом на 1.01.2008 р. платниками єдиного податку сплачено 2 519,55 млн. грн. (юридичними особами – 1 265,19 млн. грн., фізичними особами – 1 254,36 млн. грн.). Від платників фіксованого податку станом на 1.01.2008 р. надійшло 274 млн.74 тис. грн.
Проте ситуація з нестабільністю темпів росту кількості СМП, у тому числі їх найманих працівників, вплинула на динаміку надходжень від зазначених суб’єктів.
Так, збільшення кількості фізичних осіб — платників єдиного та фіксованого податків позначилося на відповідному збільшенні надходжень від них. Навпаки, зменшення кількості юридичних осіб – платників єдиного податку спричинило зменшення надходжень .
Незважаючи на збільшення надходжень від СМП, які застосовують спеціальні режими оподаткування, темпи їх приросту стрімко зменшуються. За період 2006-2008 років темп приросту надходжень від фізичних осіб — платників єдиного податку знизився на 83%, юридичних осіб – платників єдиного податку –на 84%, платників фіксованого податку – на 180%.
Відповідно, для показника розміру надходжень на одного суб’єкта спеціальних режимів оподаткування характерна майже аналогічна динаміка .
Таким чином, за останні два роки відбулося зменшення активності підприємців порівняно з першими роками дії спеціальних режимів оподаткування. На суб’єктів цього сектору малого бізнесу, стосовно яких не розроблено стабільної законодавчої бази, яка б регулювала їх діяльність, впливають зміни умов та непередбачуваних регуляторних дій, що робить неможливим стабільний та ефективний розвиток малого підприємництва [8].
2.2 Аналіз практики справляння надходжень єдиного та фіксованого податків до бюджету
Розвиток малого підприємства сприяє створенню умов для позитивних структурних змін в економіці України. Підтримуючи малий та середній бізнес, держава стимулює діяльність вітчизняних виробників. Крім того, розвиток малого бізнесу формує умови для забезпечення зайнятості населення України, сприяє створенню нових робочих місць та вирішенню питання безробіття. З метою реалізації державної політики щодо підтримки малого підприємництва першим правовим кроком було запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності при стягуванні єдиного податку [15].
Запровадивши систему спрощеного оподаткування, Україна тим самим, зробила крок до вдосконалення існуючої податкової системи. Звичайно, встановлюючи дану систему, державний апарат влади врахував досягнення інших країн в цій галузі оподаткування. Адже спрощена система оподаткування має місце і в країнах Європи (Албанії, Болгарії, Литві, Румунії, Сербії, Угорщині), і в країнах СНД (Азербайджані, Білорусії, Грузії, Казахстані, Киргизії, тощо).
Фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, а кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї, за рік не перевищує 10 осіб і величина виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. гривень.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва — фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше ніж 20 грн. та більше ніж 200 грн. на місяць.
У разі, коли підприємець здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, необхідне одне свідоцтво, а єдиний податок сплачується за більшою ставкою, ніж для одного виду діяльності, відповідно до розмірів, встановлених місцевою радою за місцем державної реєстрації такого підприємця.
Суб'єкт підприємницької діяльності – фізична особа, що сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування і перерахування в державні цільові фонди зборів, зв'язаних із виплатою заробітної плати працівникам, що знаходяться з ним у трудових відносинах, включаючи членів його родини.
Сплата єдиного податку до державного бюджету є одним із джерел його поповнення. Ось, наприклад у 2008 році загальна сума надходжень до бюджетів усіх рівнів від діяльності суб’єктів малого підприємництва становить 166,9 млн. грн., або 15% від загальних обсягів надходжень і на 64,3 млн. грн., або на 27,8% більше ніж за 2007 рік.
Надходження до місцевих бюджетів від діяльності малого бізнесу за 2008 р. зросли на 50,9 млн. грн., або на 34,8%, а їх частка в щагальних надходженнях склала 20% [8].
Кількість суб’єктів малого підприємництва, які працювали за спрощеною системою оподаткування зросла на 26,4% порівняно з 2007 роком і становить 39120 одиниць (45,2% від загальної суми діючих СМП за даними ДПА). Від платників єдиного податку надійшло до бюджету 94,0 млн. грн. (9,3% в загальній сумі надходжень до місцевих бюджетів), що на 18,5%, або на 14,7 млн. грн. більше за 2007 рік [10]. продолжение
--PAGE_BREAK--
Тим часом, норми Указу Президента від 1998 року не змінювалися. Зокрема, протягом десяти років граничний обсяг доходу від реалізації продукції та розміри ставок єдиного податку не змінювалися, незважаючи на те що в економіці країни постійно відбувається зростання таких показників, як індекс інфляції, мінімальна заробітна плата, споживчі ціни тощо [15].
Так, середній рівень індексу інфляції за період з січня 1998 до січня 2008 року сягнув 112,95%. У 1998 році мінімальна заробітна плата була на рівні 45 грн. На початок 2008 року вона становить 515 грн., тобто збільшилась в 11,4 рази. Законодавством України передбачено й подальше зростання мінімальної заробітної плати (тільки протягом 2008 року вона зросте з 515 до 605 грн.).
Отже, встановлений у 1998 році Указом Президента України граничний обсяг виручки від реалізації та розміри ставок єдиного податку на сьогодні є економічно невиправданими.
У разі здійснення операцій з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.
Але на практиці працівники податкових органів, загрожують штрафними санкціями, примушують включати до бази обкладання єдиним податком окремі позареалізаційні доходи і виручку від іншої реалізації.
Важливо зауважити, що протягом часу існування податку змінювались певні особливості обчислення бази оподаткування. Так, наприклад, у 20078 р. до бази оподаткування у розділі, що стосується виручки від реалізації продукції почали включати лізингові платежі.
2.3 Аналіз особливостей роботи податкових служб в процесі збору податків зі СМП
Згідно зі звітом ДПАУза 2008 рік результати роботи податкової служби
свідчать про продуктивну і злагоджену роботу, стабільно виконані завдання держави щодо поповнення бюджету [10].
За підсумками роботи органів ДПС за 2008 рік визначились основні завдання і пріоритетні напрями роботи на 2009 рік.
У 2008 році було зроблено суттєві кроки щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість. Зокрема, запроваджено подання розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ. Це дало змогу виявляти так звані „податкові ями” та упереджувати відшкодування з бюджету безпідставно заявлених сум податку. Крім того, була запроваджена ризикоорієнтована система відбору платників податків для перевірок, велась робота в напрямі зменшення тіньового ринку підакцизної продукції. Робота підрозділів податкової міліції переорієнтована з дріб’язкових порушень на викриття тяжких злочинів, а також викриття фіктивних структур та конвертаційних центрів [8].
Для покращення обслуговування платників податків та надання їм комплексу консультативних послуг, а також для пропагування податкової культури у суспільстві було відкрито Контакт-центр з питань оподаткування.
На результати роботи органів державної податкової служби України у 2008 році позитивно вплинуло й запровадження критеріїв оцінки ефективності роботи регіональних органів ДПС, які відображають реальний стан справ у кожній з регіональних ДПА.
Внаслідок реалізації цих заходів у 2008 році досягнуто рекордних темпів росту надходжень до бюджету.
З незаконного обігу вилучено товарів на загальну суму 860 млн. грн. Викрито 1 106 злочинів щодо незаконного виготовлення, зберігання, збуту та транспортування підакцизних товарів, з яких 922 – злочини, пов’язані з виготовлення фальсифікованих напоїв із сировини, небезпечної для життя і здоров’я людей [10].
При зменшенні кількості планових перевірок суб’єктів господарювання на 20 відсотків до бюджету донараховано платежів на 45,3 відсотка більше, ніж 2007 року.
Припинено діяльність понад 3,5 тис. структур з ознаками фіктивності та 248 «конвертаційних» центрів.
Зрозуміло, що спрощена система оподаткування не є однозначно позитивним явищем с точки зору держави, і з погляду інтересів платників податків. Вона має як певні переваги, порівняно зі звичайною системою, так і недоліки, що необхідно враховувати при законодавчому їх коригуванні та при прийнятті рішення стосовно їх застосування.
Розроблений і впроваджений Указом Президента єдиний податок містить досить багато суперечливих положень і в такому виді існувати не може. Зокрема, це стосується і ставок, і граничного обсягу виручки для переходу на спрощену систему оподаткування, і переліку податків і зборів, замість яких сплачується єдиний податок [15].
На даний час існують такі проблеми в процесі функціонування спрощеної системи оподаткування, зокрема:
Спрощена система оподаткування об'єднує дві абсолютно різні системи оподаткування, а саме: оподаткування за фіксованою ставкою податку та сплата фіксованого розміру податку незалежно від результатів діяльності. Якщо перша система ще має право на існування через те, що розмір податку все ж таки прив'язаний до економічної діяльності суб'єктів господарювання, то друга система може застосовуватися лише для незначного кола великих бізнесменів;
Граничний обсяг операцій для реєстрації платником єдиного податку перевищує граничний обсяг операцій для обов'язкової реєстрації платником ПДВ. Зокрема, для можливості переходу на спрощену систему оподаткування обсяг виручки суб'єкта господарювання – фізичної особи не має перевищувати 500 тис.грн, а юридичної особи – 1 млн.грн, у той час як для обов'язкової реєстрації платником ПДВ, обсяг оподатковуваних операцій має бути більшим за 300 тис.грн. Через таку розбіжність на практиці можуть виникати ситуації, коли платник єдиного податку зобов'язаний реєструватися платником ПДВ, незважаючи на можливість залишатися на спрощеній системі оподаткування.Такий суб'єкт господарювання буде сплачувати і єдиний податок і ПДВ. З огляду на складність обліку податку на додану вартість це може виявитись неприйнятним для багатьох дрібних підприємств і підприємців і стати причиною наростання тінізації;
Ситуація із моментом виникнення необхідності реєструватися платником ПДВ для малого підприємства ускладнюється ще й тим, що при реєстрації платником єдиного податку за основу береться період у один календарний рік, тоді як для визначення моменту виникнення зобов'язання реєструватися платником ПДВ враховується 12 календарних місяців. Така «часова» розбіжність може створити додаткові проблеми для сезонних підприємств у вигляді неочікуваного і незапланованого зобов'язання зареєструватися платником ПДВ;
Потребує законодавчого врегулювання й питання щодо визначення бази оподаткування єдиним податком, оскільки Указ №727/98 нечітко визначає об'єкт оподаткування при застосування спрощеної системи що призводить до зловживань і створення тіньових схем ухилення від податків [8].
Спрощена система оподаткування в сьогоднішньому вигляді існує десять років. Кількість єдинників продовжує зростати, і це кращий доказ привабливості єдиного податку.
До переваг єдиного податку відносяться:
Звільнення від сплати багатьох податків зборів і внесків до фондів соціального страхування. Єдинники дійсно звільняються від доволі значної кількості податків і зборів їх перелік наведено у ст. 6 Указу № 727, він складається з 16 «податків і зборів (обов'язкових платежів)». Але при цьому присутній ряд негативних моментів.
По-перше, частину названих у ньому податків (зборів) уже давно скасовано (наприклад, збір до інноваційного фонду, дорожній збір, чорнобильський збір).
По-друге, іноді деякі податки сплачувати все-таки доведеться, а саме: імпортний ПДВ, податок на прибуток у частині авансового внеску при виплаті дивідендів, а також у частині сплати юридичними особами податку з доходів нерезидентів. До цієї самої категорії потрапили й збори до Пенсійного фонду з окремих господарських операцій, які всі єдинники повинні сплачувати.
2. Преференції при сплаті внесків до Пенсійного фонду України. Єдинники мають право зарахувати 42% від загальної суму сплаченого єдиного податку юроособи або 42% від єдиного податку, що припадає як 50 — відсоткова доплата за кожного найманого працівника — для підприємців, у сплату пенсійних внесків. Простіше, частина єдиного податку фактично повертається єдиннику, зменшуючи його платежі до ПФУ. Жодних пільг у частині утримань пенсійних внесків і внесків до фондів соцстрахування з доходів працівників не передбачено.
3. Спрощений податковий облік. Переваги в податково-обліковій сфері стосуються відразу декількох аспектів.
По-перше, звільнення від сплати низки податків і зборів автоматично дає право спрощенцям не подавати відповідних декларацій. продолжение
--PAGE_BREAK--
По — друге, облік доходів і витрат у цілому труднощів не викликає. Тут повною мірою простежується «спрощений» характер системи оподаткування, що розглядається. Власне, у всіх єдинників даний облік зводиться до ведення Книги обліку доходів і витрат (реєструється в податковій інспекції).
По — третє, високий ступінь прогнозованості підсумкової суми податкових зобов'язань. Для фізоосіб вона взагалі фіксована. Юридичним особам для розрахунку розміру єдиного податку достатньо фактичну суму коштів, одержану від реалізації товарів (робіт, послуг), помножити на обрану ставку.
По-четверте, об'єкт оподаткування в юридичних осіб (виручка) сформульовано значно справедливіше, ніж, оподатковуваний прибуток.
Розмір єдиного податку для фізичних осіб не залежить від результатів діяльності. З одного боку, це перевага. Хоча з іншого — недолік, оскільки розмір єдиного податку не залежить також і від наявності самої діяльності в конкретному періоді (місяці). Коли робота підприємця має сезонний характер, то за періоди простою ніхто єдиного податку не поверне. Якщо підприємець вирішує відмовитися від спрощеної системи (щоб не сплачувати єдиного податку за місяці відсутності діяльності), то цього ж року знову стати «спрощенцем» у нього вже не вийде.
РОЗДІЛ ІІІ. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ СПРОЩЕННОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ
3.1 Основні шляхи реформування спрощеної системи оподаткування
З метою реалізації державної політики з питань розвитку та підтримки малого підприємництва, ефективного використання його можливостей у розвитку національної економіки, з 1 січня 1999 року Указом Президента було запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва (єдиний податок).
Так, суб'єкти підприємницької діяльності юридичні особи — можуть сплачувати єдиний податок у тому випадку, якщо середньооблікова чисельність працюючих не перевищує за рік 50 осіб, а обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 1 млн. гривень. Не можуть перейти на сплату єдиного податку юридичні особи, які здійснюють спільну діяльність.
Те, що переважаюча маса підприємців обрала спрощену систему оподаткування (єдиний податок), говорить про його очевидні вигоди, принаймні, для самих підприємців. Досить сказати, що платник єдиного податку має право не платити шістнадцять податків і зборів (обов'язкових платежів).
На сьогодні спрощена система оподаткування потребує реформування з урахуванням усіх аспектів та певних недоліків, виявлених у практиці її застосування. З метою уніфікації, передбачається зменшення розміру відсоткових ставок єдиного податку для юридичних осіб у два рази (із 6 та 10 до 3 та 5) з одночасним введенням єдиного соціального внеску.
Обмеження для юридичних осіб за обсягом діяльності (1 млн. грн.), а також за чисельністю працівників (50 осіб) кількісно залишилися без змін, однак вони змінилися по суті.
Граничний обсяг діяльності вимірюватиметься не виручкою, а отриманим (нарахованим) доходом в усіх формах. До середньооблікової кількості включено працівників, які працюють за цивільно-правовими договорами більш ніж один календарний місяць, які не перебувають у трудових відносинах з суб'єктом малого підприємництва. Крім того, граничний дохід і чисельність вимірюватимуться не за календарний рік, а за чотири послідовні квартальні періоди.
Принципово новим є те, що частина доходів, які одержує суб'єкт малого підприємництва, що працює за спрощеною системою, оподатковуватимуться за звичайною системою (податком на прибуток). До таких доходів, наприклад, належать: доходи від продажу цінних паперів, іноземної валюти, пасивні доходи, а також доходи, отримані за межами України. Особливо слід звернути увагу на те, що до складу пасивних доходів включено орендну плату. Тому у випадку, коли платник єдиного податку виступає орендодавцем, разом із спрощеною системою оподаткування йому необхідно буде застосовувати звичайну систему — стосовно цих доходів.
Передбачається також включення до об'єкта оподаткування єдиним податком для юридичних осіб усіх доходів, отриманих платником податку за звітний (податковий) період, зменшених на деякі види надходжень, а не лише виручки від реалізації продукції.
З метою соціального забезпечення працівників платники єдиного податку — юридичні особи будуть на загальних підставах сплачувати внески на загальнообов'язкове державне соціальне (у тому числі й пенсійне) страхування, внески до фонду України соціального захисту інвалідів. Крім того, єдиний податок вже не замінюватиме плати за землю, збору за спеціальне використання природних ресурсів.
Ці додаткові платежі будуть компенсовані зменшенням чинних ставок єдиного податку наполовину: 3% (у випадку, коли суб'єкт малого підприємництва залишається платником ПДВ) і 5% — якщо ПДВ сплачується у складі єдиного податку, тобто, внутрішню альтернативність спрощеної системи збережено.
Вперше за всю "історію" українського єдиного податку передбачено спеціальні економічні санкції для порушників законодавства — запроваджено порядок оподаткування суми перевищення граничного річного обсягу виручки платників єдиного податку — юридичних осіб за подвійною ставкою. З наступного податкового періоду платнику, який перевищив обсяги діяльності (1 млн.грн.), необхідно буде перейти на звичайну систему оподаткування.
Терміни сплати єдиного податку для юридичних осіб змінилися — введено загальний порядок погашення податкових зобов'язань по декларації — 10 днів після закінчення граничного терміну її подання [15].
Також серед позитивних змін є ті, які усувають подвійне оподаткування: вилучено вимогу про сплату платниками єдиного податку внеску під час виплати дивідендів; база оподаткування не включає ПДВ; оплата за перехідними операціями, започаткованими до моменту переходу на єдиний податок, оподатковується за звичайною системою оподаткування (крім оплати бюджетними коштами).
3.2 Пропозиції щодо вдосконалення спрощеної системи оподаткування
Простота та прозорість правил оподаткування, процедур обліку та контролю, їхня доступність для людей без фахових знань у бухгалтерії дали змогу багатьом українцям відчути можливості особистої економічної незалежності й досягти певного рівня самозабезпечення.
Слід відзначити, що з кожним роком спостерігається тенденція до зростання основних показників діяльності суб’єктів спрощеної системи оподаткування, що позитивно позначається на динаміці надходжень до бюджету.
Сьогодні понад 40% від загальної кількості суб’єктів малого підприємництва обрали спрощену систему. З 2000 до 2008 року кількість платників єдиного податку збільшилась майже в 12 разів, а надходження до бюджету від його сплати зросли в 14 разів. Суб’єкти підприємництва-спрощенці забезпечують роботою 1,5 млн. громадян.
Проте, за час існування цієї системи оподаткування в Україні відбулися значні зміни в законодавстві та економіці. Верховна Рада прийняла низку законів, норми яких внесли суттєві зміни в порядок сплати спрощенцями внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування, створили проблему подвійного оподаткування та відчутне фінансове навантаження, особливо на фізичних осіб-підприємців.
Безумовно, неприпустимим є те, що спрощена система оподаткування, яка мала на меті підтримку самозайнятого населення та підприємців-початківців, використовується великим та середнім бізнесом для зменшення своїх податкових зобов’язань.
Але не варто забувати про те, що в основі зловживань спрощеною системою оподаткування лежить складність та обтяжливість загальної системи. Це спонукає окремих суб’єктів господарювання шукати шляхи зменшення сум податкових зобов’язань. Високе фінансове навантаження на підприємців (податки, соціальні й пенсійні внески, збори тощо) призводить до низьких темпів зростання їхньої діяльності, тінізації економічних процесів, зниження конкурентоспроможності як на внутрішніх, так і зовнішніх ринках. Нарікати слід в першу чергу не на „мінімізаторів”, а на громіздку та фіскально-орієнтовану систему оподаткування.
Тому викликає занепокоєння позиція деяких органів виконавчої влади щодо ліквідації спрощеної системи оподаткування або застосування її лише до самозайнятих осіб (без найманих працівників). Такий підхід був би доречним лише для окремих видів діяльності для запобігання мінімізації чи ухиленню від сплати податків. І при цьому не слід забувати, що при застосуванні загальної системи оподаткування подібні схеми уникнення оподаткування можуть виникнути ще з більшою вірогідністю і в набагато більших масштабах [6].
На основі аналізу практики застосування спрощеної системи оподаткування Держкомпідприємництво розробило стратегічні напрями її реформування, виходячи з наступних принципів: запобігання зловживанням спрощеною системою оподаткування з метою мінімізації сплати податків великим бізнесом; ведення з єдиного податку деяких видів діяльності, які є високорентабельними або доходи від яких є пасивними.
На сьогодні спрощена система оподаткування не застосовується до виробників імпортерів та експортерів підакцизних товарів та торгівців ними, виробників паливно-мастильних матеріалів, представників грального бізнесу, підприємців, зайнятих у сфері обміну валют тощо.
Варто також обмежити застосування єдиного податку й для суб’єктів підприємницької діяльності, які займаються наданням в оренду земельних ділянок, житлових та нежитлових приміщень або їх частин, загальна площа яких перевищує 150 кв. метрів, видобутком та реалізацією корисних копалин (крім корисних копалин місцевого значення), фінансовими послугами, послугами в сфері страхування, аудиторською та рекламною діяльністю, оптовим продажем, у тому числі й через мережу Інтернет, перепродажем антикваріату, проведенням торгів та аукціонів тощо. продолжение
--PAGE_BREAK--
Недоцільно застосувати спрощену систему й до суб’єктів господарювання, які працюють виключно за кордоном. При цьому слід зберегти діючі норми щодо зовнішньоекономічних операцій (ввезення продукції або її вивезення з митної території України), коли незалежно від обраного способу оподаткування всі суб’єкти господарювання сплачують податки й обов’язкові платежі на загальних умовах.
Запровадження обов’язкового обліку доходів та витрат підприємців та автоматичне визначення базою оподаткування доходу, а не обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) уможливить ухилення від сплати податків.
Актуальним є й встановлення відповідальності суб’єктів-спрощенців у разі перевищення ними визначеного граничного обсягу доходу шляхом запровадження відсоткових ставок для оподаткування суми такого перевищення. Ця норма повинна стосуватися як фізичних, так і юридичних осіб [6].
Динаміка інфляційних процесів у національній економіці та зростання доходів найманих працівників актуалізують питання перегляду показників граничного обсягу від реалізації продукції (доходу) та розміри ставок єдиного податку. Для уникнення спекуляцій навколо спрощеної системи оподаткування та вирішення проблемних питань Держкомпідприємництво вважає за необхідне прийняти найближчим часом закон про спрощену систему оподаткування.
У подальшому цей документ повинен стати окремою главою Податкового кодексу України.
Виходячи з вищесказаного, запропоновано такі напрями удосконалення спрощеної системи оподаткування:
Встановлення «прогресивної» шкали ставок оподаткування для різних обсягів виручка платника єдиного податку;
Застосування спрощених схем справляння окремих податків (ПДВ, податок на прибуток) для окремих галузей;
Законодавче визначення переліку видів діяльності, щодо яких юридичним та фізичним особам дозволено застосувати спрощену систему оподаткування;
Передбачення різних ставок єдиного податку для суб'єктів підприємницької діяльності в залежності від виду діяльності;
Перелік видів діяльності, при здійсненні яких фізичним особам дозволяється сплачувати єдиний податок за фіксованою сумою, має бути суттєво обмежений;
Передбачення індексації верхньої межі розміру єдиного податку для фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності у випадках коли кумулятивний індекс інфляції перевищує 10% [6].
З кожним роком спостерігається тенденція до зростання основних показників діяльності суб’єктів спрощеної системи оподаткування, що позитивно позначається на динаміці надходжень до бюджету.
Сьогодні понад 40% від загальної кількості суб’єктів малого підприємництва обрали спрощену систему. З 1999 до 2007 року кількість платників єдиного податку збільшилась майже в 12 разів, а надходження до бюджету від його сплати зросли в 14 разів. Суб’єкти підприємництва-спрощенці забезпечують роботою 1,5 млн громадян.
Проте, за час існування цієї системи оподаткування в Україні відбулися значні зміни в законодавстві та економіці. Верховна Рада прийняла низку законів, норми яких внесли суттєві зміни в порядок сплати спрощенцями внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування, створили проблему подвійного оподаткування та відчутне фінансове навантаження, особливо на фізичних осіб-підприємців. спрощена система оподаткування, яка мала на меті підтримку самозайнятого населення та підприємців-початківців, використовується великим та середнім бізнесом для зменшення своїх податкових зобов’язань.
Для полегшення ситуації необхідно досягти стабільності податкового законодавства, яке забезпечило б:
— введення в дію законодавчих актів по питаннях оподаткування не раніше ніж через рік з моменту їх прийняття;
— сталість ставок пільг та правил оподаткування на протязі мінімум трьох років з моменту введення в дію актів податкового законодавства, а також податкового законодавства відносно платників, які беруть участь в цільових державних інвестиційних програмах на протязі усього часу їх дії.
Держава повинна навчитися правильно використовувати доходи та відмовитися від діючої нині жорсткої зарегульованності економіки, яка наштовхує підприємництво в “тінь”, необхідно досягти збалансованості інтересів бюджету та конкретного суб”єкта підприємницької діяльності.
Для цього необхідно забезпечити гнучкість податкової системи, пристосувати її до зовнішньої і внутрішньої економічної кон”юктури. Перш за все мова йде про делегування податковим органам права давати відстрочки, відстрочки по сплаті податків, стягнення пені, і введення штрафних санкцій в залежності від фінансового стану платника податку і перспектив його розвитку з дотриманням єдиної вимоги – в кінці певного звітного періоду платник податків зобов”язаний повністю оплатити всю суму заборгованності. При такій схемі, можливо, використовувати і вже випробовану систему податкових кредитів.
Необхідно також враховувати фактор сезонності роботи платника податків та особливості окремих областей промисловості і сільського господарства.
Керівництво різних держав можуть бути в будь – яких стосунках, однак суб”єкти підприємництва прагнуть і будуть прагнути співпрацювати, якщо це взаємовигідно. В випадку якщо в податковому законодавстві не буде врахований цей фактор, то не тільки держава, а й підприємництво загублять великі прибутки.
ВИСНОВКИ
Сьогодні провідну роль у створенні ефективного недержавного сектора відіграє малий бізнес. Саме малі і середні підприємства, різні комерційні структури, що належать до сфери малого бізнесу, беруть на себе ризик і працюють згідно з новими вимогами, що ставляться до ефективності. Створення широкої мережі малих підприємств у всіх галузях господарства сприятиме демонополізації та розвитку конкуренції. Але такий бажаний розвиток сектора малого бізнесу наштовхується на безліч перепон.
Розвиток малого бізнесу для держави є вигідним багатьма чинниками, для прикладу: формуванням середнього класу, ростом економічної активності населення, створенням нових робочих місць, розробкою нововведень та ін.
Держава повинна забезпечити спрощення законодавства, визначити права та обов’язки суб’єктів малого підприємництва, межі втручання місцевих органів у діяльність фірми. Крім використання нормативів прямої дії для функціонування суб’єктів малого бізнесу через митну, податкову, грошово-кредитну, зовнішньоекономічну систему, а також за допомогою інших заходів макроекономічного характеру. У цьому процесі роль держави є вирішальною.
Сучасне українське законодавство не зовсім всестороннє регулює систему оподаткування, але воно не стоїть на місці — постійно розвивається і вдосконалюється. Приймаються нові нормативні акти, що повинні ще більш детально регулювати всі виникаючі у цій сфері правовідносини, обговорюється проект Податкового кодексу, основного нормативно-правового акту, що буде регулювати сферу оподаткування.
На сьогодні і в теорії, і в практиці не існує єдиного визначення суб’єктів малого підприємництва. Так, для позначення цієї категорії використовується цілий ряд назв: «суб'єкти малого підприємництва», «малий бізнес», «малі підприємства», «підприємці», «приватні підприємці». Можна сказати, що в основі усіх визначень «мале підприємництво» лежить кількісний критерій, який характеризує розміри господарської діяльності такої категорії суб'єктів економічних відносин.
Щодо стимулювання і підтримки малого підприємництва, згідно з п.1.8 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» фізична особа, яка зареєструвалася як суб’єкт підприємницької діяльності та надає послуги іншій особі (виконує роботи на її користь) у межах цивільно-правового договору, прирівнюється до найманої особи з відповідним оподаткуванням отриманих нею доходів як заробітної плати, якщо умови такого цивільно-правового договору передбачають надання таких послуг (робіт) на постійній та регулярній основі протягом більш ніж одного місячного податкового періоду та або отримання всіх видів вигод, винагород та понесення всіх ризиків, пов’язаних з таким наданням чи ненаданням, такою іншою особою – замовником послуг (робіт).
Це означає, що, коли якась особа виплачує кошти приватному підприємцю за надані їй послуги чи виконані на її користь роботи, вона повинна утримати з цих коштів 15% податку, крім того, що цей підприємець, який, наприклад, працює за спрощеною системою оподаткування, повинен сплачувати ще й єдиний податок. Отже, маємо класичний приклад подвійного оподаткування.
Спрощена система оподаткування обліку та звітності вводиться для юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності в яких за рік середньо облікова кількість робітників не перевищує 50 чоловік та об’єм виручки від реалізації продукції ( товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 мільйон гривень.
Важливою перевагою для СМП, який сплачує єдиний податок, є звільнення від сплати таких видів податків і зборів:
1) ПДВ (крім платників—юридичних осіб, які сплачують єдиний податок за ставкою 6 %);
2) податку на прибуток підприємств; продолжение
--PAGE_BREAK--
3) податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб — СПД);
4) плати (податку) за землю;
5) збору за спеціальне використання природних ресурсів;
6) збору до Державного інноваційного фонду;
7) збору на обов'язкове соціальне страхування;
8) відрахувань і зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автодоріг;
9) комунального податку;
10) податку на промисел;
11) збору на державне пенсійне страхування;
12) збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
13) внесків до Фонду соціального захисту інвалідів;
14) збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. Крім того, якщо у попередньому звітному календарному році підприємство сплачувало фіксований сільськогосподарський податок (ФСП), то обравши інший спосіб застосування спрощеної системи оподаткування у вигляді єдиного податку, сільськогосподарське підприємство звільняється від сплати ФСП.
СПД — юридична особа має право самостійно обирати одну з наступних ставок єдиного податок:
1) 6% від суми виручки від реалізації продукції без урахування A3 у разі сплати ПДВ;
2) 10 % від суми виручки від реалізації продукції, за винятком A3, якщо ПДВ не сплачуться.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Бадида М. Єдиний податок суб’єктів малого підприємництва в системі місцевого оподаткування //Формування ринкових відносин в Україні. –2008 р. № 4. – С. 124-128.
Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19 жовтня 2000 р. № 2063-III // Відомості Верховної Ради. – 2000. – 48.
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР. // Відомості Верховної Ради. – 1997. – №35.
Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р. // Відомості ВРУ. — 1997. — № 27, ст..8
Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р., №1251-XII// Відомості Верховної Ради. – 1991. – №9.
Лєкарь С. Чи потребує вдосконалення спрощена система оподаткування фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності? // Вісник податкової служби України. — 2005. — № 1-2.
Лист ДПА України від 14.07.2009 № 14735/7/17-0417 «Щодо адміністрування єдиного податку» // Відомості ВРУ. — 1997. — № 27.
Малий бізнес: стан і тенденції. (Матеріал підготовлено за сприяння зведеного інформаційно-довідкового відділу Держпідприємництва.) // Підприємництво в Україні. — 2008. — № 6—7.
Наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі». // Офіційний веб-сайтДержавної податкової адміністрації України (http://minfin.kmu.gov.ua)
Офіційний сайт державної податкової адміністрації України www.sta.gov.ua/
Порядок видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва — юридичною особою, затверджений наказом ДПАУ від 13.10.98 р. № 476 (у редакції від 12.10.99 р. № 555).
Розпорядження КМУ «Про деякі питання спрощеної системи оподаткування» від 10.03.05 р.// Відомості Верховної Ради. – 2005. – №58-р.
Розрахунок сплати єдиного податку: заповнюємо разом // Податки та бухгалтерський облік. –2009 р. № 1-2. – С. 30-40.
Тимощук С. Малий бізнес і спрощена система оподаткування для юридичних осіб// Вісник Податкової служби України. –2006 р. № 33. — с. 20-23.
Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98 (у редакції від 28.06.99 р. № 746/99)// // Урядовий кур'єр. – 1998. – №42.
Футорянська Ю., Стадников К. Конкретні проблеми для конкретних платників // Підприємництво в Україні. — 2008. — № 3. Ссылки (links):
www.sta.gov.ua/