Проблеми боротьби з відмиванням «брудних грошей»
Процес відмивання „брудних” грошей є катастрофою для правопорядку і економіки як на національному, так і на загальносвітовому рівні. Він згубно впливає на загальну соціально-економічну ситуацію, завдає відчутних моральних збитків кредитним установам, підриває довіру добропорядних вкладників.
Коли йдеться про тіньову економіку, слід зважити не лише на її „сіру" складову, але й „чорну", — кримінальну. Відмиті кримінальні кошти сприяють криміналізації «сірого” сектора тіньової економіки, стимулюють розвиток наркобізнесу, торгівлю зброєю, торгівлю людьми, розвиток проституції і контрабанди.
Перетворення кримінальних грошових коштів на легальні має досить давню історію. Більшість дослідників вважає, що першими довелося мати справу із цією проблемою США протягом 20-тих — 30-тих років за часів, так званого, „сухого закону», коли Мейєр Ланскі, що відкрив у 1932 р. банківський рахунок у Швейцарії, уперше здійснив офіційно встановлений акт пересилання „брудних” грошей за кордон.
Утім ще у 1728 р. граф Меншиков був відправлений у заслання Петром II і позбавлений усього свого майна, набутого внаслідок безперервного і необмеженого хабарництва, та ще 13 млн. рублів, із котрих 9 млн. знаходилися саме в іноземних банках. Вочевидь історія містить багато ще більш давніх прикладів цього явища.
Протягом минулих років із ускладненням відносин у сфері економіки, появою нових видів і способів економічної діяльності, певними змінами у законодавчому регулюванні існуючих фінансових та господарських відносин змінилися також і форми злочинної поведінки.
Наприкінці 80-х років більшість розвинутих держав світу почали активізувати спільну діяльність щодо налагодження ефективної і дійової системи боротьби із, так званим, ”відмиванням” „брудних” капіталів. Наразі майже усі цивілізовані країни світу визнають ефективну систему правового регулювання важливим засобом протидії „відмиванню" кримінальних коштів, боротьби з організованою злочинністю і протистояння подальшій криміналізації економічної системи держави.
В Україні сьогодні склалися об’єктивні економічні умови для активного відмивання грошових коштів. Незаконний обіг наркотиків, незаконна підприємницька діяльність, торгівля зброєю та людьми, підпільний гральний бізнес — це далеко не повний перелік видів злочинної діяльності, що приносять значні доходи, які злочинці прагнуть легалізувати, а тому числі й через банківську систему.
Останнім часом в Україні значного поширення набуло створення та використання фіктивних підприємств для приховування прибутків від оподаткування, конвертування коштів. Посадові особи фінансово-кредитних та банківських установ сприяють зростанню зловживань з фінансовими ресурсами, спрямовують грошові потоки на обслуговування угод через фіктивні структури, безпосередньо беруть участь у відмиванні «брудних» коштів, відтоку цінностей за кордон, і, як наслідок, своїми діями створюють умови нестабільності в економіці держави.
В Україні у зв’язку з наступом “тіньових" економічних відносин викрадені або виведені з-під оподаткування кошти у різні способи фінансових махінацій у сфері безготівкового платіжного обороту безпосередньо обмінюються на готівку через конвертаційні фіктивні фірми і банки. Тобто, незаконно здобуті безготівкові гроші, що вже наявні у банківській системі, фактично вилучаються з банківського обороту і вводяться до “тіньового” готівкового обігу. Специфіка “відмивання" незаконних коштів в Україні полягає не у введенні злочинних доходів до легітимної сфери капіталообороту, а, навпаки, — в їх вилученні з легітимної сфери у вигляді готівки, що є джерелом функціонування “тіньового” сектора економіки. В умовах глобалізації “тіньової" економіки в Україні вилучення коштів з легітимного обороту як з метою ухилення від оподаткування, так і їх розкрадання, для багатьох організованих злочинних угруповань стало професійним видом “підприємницької” діяльності. Сформовано мережу фіктивних конвертаційних фірм, що функціонують у міжзвітний податковий період та постійно оновлюються, напрацьовуються чисельні схеми конвертації безготівкових коштів у готівку (практично, саме це і є процесом “відмивання”), встановлюються необхідні контакти в банках, що стали центральною ланкою у технологічному ланцюгу саме такого виду “відмивання" коштів (переміщення незаконно здобутих безготівкових коштів до “тіньового” сектору економіки, але вже у вигляді готівки у національній валюті або у вільноконвертованій іноземній валюті (ВКВ) чи у безготівковій ВКВ), коли вкрадені кошти відправляються за кордон через систему лоро — (конвертаційних) рахунків.
Подолання таких кризових явищ в економічній сфері нашої країни неможливе без урахування міжнародного досвіду боротьби правоохоронних органів країн світу з відмиванням коштів, отриманих злочинним шляхом. З метою надання допомоги правоохоронним органам зарубіжних країн у протидії цьому виду злочинності спеціальним підрозділом по боротьбі з відмиванням грошей (FATF), створеним учасниками «великої сімки» у 1989 році, розроблені рекомендації, які є свого роду міжнародними стандартами для боротьби з відмиванням грошей, отриманих незаконним шляхом.
Відмиті гроші дають організованій злочинності неабиякі переваги в легальній конкуренції: дозволяють пропонувати надзвичайно високі ціни на торгах й аукціонах; спираючись на неоподатковані накопичення, мати необмежений доступ до кредитів та можливість одержувати ще більший неоподаткований капітал через свої закордонні банки. Інвестування відмитих грошей у легальні підприємства дозволяє легально повертати відмитий капітал і забезпечує невичерпне джерело «чистих» грошей на покриття повсякденних витрат.
Прийомів «відмивання» коштів стільки, скільки їх здатний винайти людський розум. Проте їх розмаїття — це не більш ніж варіації на одну й ту саму тему. Незліченні фінансові маніпуляції мають загальні характерні риси. В основу діяльності всіх злочинних організацій покладено один і той же принцип із незначними по суті змінами. Спочатку, як правило, гроші вводяться до національної фінансової системи, а потім переказуються за кордон, де починають циркулювати у банківських та фінансових системах інших країн. Наступна операція — це повернення коштів на батьківщину у вигляді переказу або перерахування грошових сум за різними благопристойними підставами.
Предмет «відмивання» є максимально розширеним і визначається за допомогою терміна «успадковані цінності», тобто усіх можливих майнових вигод, у тому числі валюти, грошей, цінних паперів, майнових прав, металів, дорогоцінних каменів, рухомого і нерухомого майна тощо. Причому під „успадкованістю" мається на увазі саме перехід цінностей від одного власника до іншого, якщо самі цінності, спосіб переходу, інші обставини, за яких відбувається зміна власника або володільця, є злочинним чи пов’язаним із злочином.
Легалізація незаконно отриманих коштів здійснюється у кілька фаз (стадій). Найпоширенішою є, так звана, «трифазна» модель відмивання грошей. Для неї є характерними три стадії (три етапи) процесу легалізації злочинних доходів: розміщення, розшарування. інтеграція.
На першій стадії відбувається попереднє відмивання брудних грошей. У банківському секторі її проявом є дії, спрямовані на уникнення обов’язкової у багатьох країнах ідентифікації клієнтів. У європейських державах саме ця стадія вважається найкритичнішою.
Основні форми першої стадії процесу відмивання брудних грошей такі:
шахрайство із використанням підставних осіб та фірм:
обмін банкнот невеликої номінальної вартості на банкноти більших номіналів:
підкуп або залякування банківського персоналу, відповідального за здійснення ідентифікації клієнтів:
підробка документів із метою приховування справжнього джерела походження грошей або їх місцезнаходження:
смерфінг — переказ грошових коштів у банківські чеки, облігації, цінні папери на пред’явника тощо (при цьому купівля здійснюється на дещо меншу суму, ніж та, за якої ідентифікація клієнта є необхідною);
структуринг — здійснення платежів невеликими сумами на один і той же банківський рахунок:
використання підприємств зі значним готівковим обігом, до легальної виручки яких додають брудні гроші:
створення власних фіктивних підприємств, котрі декларують брудні гроші як легальну виручку.
Мета другої стадії процесу відмивання грошей (стадії розшарування) — відокремлення злочинних доходів від джерела їх походження шляхом проведення низки фінансових операцій, у результаті яких обривається ланцюжок слідів і забезпечується анонімність майнових цінностей.
Операції другої стадії мають, як правило, міжнародний характер. Для їх здійснення широко використовуються підставні особи та фірми, які виставляють фіктивні рахунки як основу для здійснення грошових переказів.
Характерним для цієї стадії процесу відмивання грошей є також придбання цінних паперів на вторинному ринку (щоб приховати первинне джерело походження коштів, їх купівля та продаж здійснюються із залученням брокерів або дилерів брокерської фірми).
Найважливішим методом розшарування сьогодні є електронний переказ коштів. Правоохоронні та податкові органи багатьох країн занепокоєні проблемою електронних платежів, які можна виконувати анонімно і на будь-які відстані, що створює ідеальні умови для уникнення сплати податків, вимивання грошей та іншої злочинної діяльності.
Нині у проведенні операцій другої стадії велику роль відіграють офшорні зони та країни із м’яким податковим режимом і слаборозвинутою системою фінансового контролю. Гроші переказуються на рахунки офшорних фірм на підставі фіктивних експортно-імпортних контрактів, як правило, із завищеними цінами.
Третьою стадією є інтеграція. Гроші набувають нового, легального джерела походження та інвестуються у легальну економіку. Відмиті кошти, як правило, інвестуються у підприємства, які у подальшому можуть бути використані у кримінальній діяльності.
Варто зазначити, що, якщо факту відмивання грошей не було виявлено на етапах розміщення та розшарування, то на третій стадії відрізнити та відокремити злочинні доходи від законно отриманих надзвичайно складно.
Як же протистояти цьому явищу? У країнах із великим досвідом боротьби проти відмивання грошей найбільші зусилля спрямовуються не стільки на пошук і арешт порушників, скільки на контроль за незаконними фінансовими потоками із наступною їх конфіскацією. Пріоритет надається позбавленню злочинних організацій фінансової бази, що зрештою „перекриває їм кисень” і, відповідно, сприяє оздоровленню економіки.
Виявлення фактів легалізації злочинних прибутків починається із визначення, так званих, підозрілих операцій.
У світовій практиці підозрілою вважається операція, яка має водночас дві ознаки: кількісну (обсяг здійснюваної операції) і якісну. Нині граничний обсяг здійснюваної операції, із перевищенням якого кредитна організація є зобов’язаною повідомляти відповідний наглядовий орган про угоду,в США становить 5 тис. доларів, уШвеції та Фінляндії — еквівалент 15 тис. доларів, а в Росії — 20 тис. доларів.
Якісними законодавство різних країн вважає ознаки, що підтверджують протиправну спрямованість дій клієнта банку, а саме:
внесення великих сум на рахунок готівкою;
прагнення бути присутнім тільки при відкритті рахунку і призначення довірених осіб із питань управління коштами на рахунках, аби уникнути подальших особистих контактів із операціоністами;
вимога без обґрунтованих причин відкрити кілька рахунків із різними початковими номерами;
надання свідомо перекручених відомостей про себе або таких, достовірність яких неможливо перевірити;
проходження за рахунками коштів, які значно перевищують реальні фінансові можливості клієнта у бізнесі;
багаторазове нарахування коштів на рахунокпротягом дня різними особами;
проведення в інтересах третіх осіб операцій в особливо великих розмірах, зокрема, обмін чималих сум грошей.
Проблема боротьби з легалізацією доходів, одержаних злочинним або незаконним шляхом, для вітчизняного законодавства є достатньо новою, яка виникла на початку 90-х років. В той же час на Заході вона знайома давно, але суттєво звернута увага на цю проблему лише наприкінці 60-х років ХХ століття. Основи вказаної проблеми лежать, звичайно, в лібералізації економіки. Командно-адміністративна економіка СРСР об’єктивно не дозволяла перейти цій темі в розряд проблеми. Сьогодні боротьба з легалізацією злочинних доходів перестала бути справою однієї держави або навіть групи держав. Нині це одна із глобальних проблем, які стоять перед--PAGE_BREAK--
людством. Жодна держава у світі не спроможна вирішити таку проблему на самоті. Парадоксальність ситуації полягає в тому, що сила та заможність держави, в цьому випадку, є тим фактором, який не дає досягти позитивного результату, бо одночасно саме вони надають, з точки зору доступу до сучасних технологій, воістину фантастичні можливості.
Необхідно мати на увазі, що цю проблему більшість країн розуміє по-різному. Справа в тому, що великі промислово розвинені країни постійно говорять за офшорну політику острівних та малих держав. При цьому вони іноді в достатньо імперативній формі вимагають «наведення порядку» в зонах «податкового раю». Водночас вказані держави дають зрозуміти промислово розвиненим країнам, що в питаннях вивозу капіталу зі своїх країн треба самим розібратися, а не втручатися у справи інших держав.
На сьогодні ситуація, в деякому розумінні, тупикова: «великі» країни не можуть навести порядок у себе, тому хочуть навести порядок в офшорних зонах, а останні, у свою чергу, не дають цього зробити. Без розробки блоку наднаціональних, міжнародних норм із цієї ситуації не вийти.
Ще один принциповий момент — відмивання грошей як соціальний процес і як злочин не може не бути пов’язане з такими соціальними явищами і злочинами, як корупція та організована злочинність. Ці обставини повинні обов’язково враховуватися під час законотворчої та законопроектної діяльності. При цьому йдеться як про національне законодавство, так і про наднаціональне.
Реалії сучасного часу такі, що ефективно протистояти легалізації злочинних доходів можливо тільки через комплекс законодавчих заходів. Мати надію тільки на норми кримінального права неправильно, навіть якщо його можливості ще не вичерпано до кінця. Великі можливості мають норми банківського, бюджетного, цивільного, адміністративного та інших галузей права. Важливі, але не систематизовані заборони, які паралізують діяльність господарюючих структур, можуть принести не меншу шкоду, ніж протиправні дії конкретних посадових осіб та окремих громадян. Пошук меж між забороною та дозволом, між покаранням та заохоченням — це проблема, над якою необхідно працювати у найближчий час. Крім цього, вже сьогодні
повинна йти підготовка до виникнення принципово нових форм відмивання грошових коштів, які пов’язані із широкомасштабним використанням сучасних комунікаційних технологій (…Інтернет тощо), що можуть зацікавити швидким передаванням інформації під час вчинення шахрайських правочинів. Але скоро настане технологічний прорив: буде створена віртуальна дійсність, за допомогою якої і в якій будуть відбуватися дії, що не перевірити і не виміряти діючими в кримінальній юстиції прийомами і методами буде неможливим.
Комп’ютерна економіка, що швидко розвивається, вимагає принципово нових рішень. Навіть безготівковий розрахунок, який поки що є достатньо ефективним бар’єром на шляху злочинної легалізації грошових коштів, стане абсолютно безпорадним та може бути одним із гвинтиків у злочинному механізмі.
Міжнародне суспільство розглядає протидію легалізації незаконних доходів як один із ефективних заходів боротьби з організованою злочинністю і відносить легалізацію доходів до злочинів міжнародного характеру. Конвенція Ради Європи про відмивання, виявлення, вилучення та конфіскацію доходів, одержаних від злочинної діяльності, у 1990 році наказує державам встановлювати юридичну відповідальність за спотворення джерела походження незаконних доходів та спонукання проникнення їх в економіку. Але слід враховувати, що законодавство всіх держав має норму, згідно з якою необхідно вилучати в кримінально-процесуальному порядку кошти від незаконної діяльності в дохід цієї держави. Реально дієвого механізму, який дозволяв би передавати конфісковане майно або частину його іншим державам у жодній із розвинених країн немає. Сьогодні у світі діють глобальні правові системи офшорних корпорацій, які мають кілька
ступенів захисту від розкриття: банківську та фінансову таємницю, корпоративну таємницю з правом адвоката її нерозголошення, офшорні комплекси з довірчою власністю, які дають право довіреній особі змінювати місце реєстрації капіталу при найменшій загрозі.
Ключовими елементами в цій системі злочинної діяльності є офшорні зони та банківська таємниця. Взяття їх під правовий міжнародний контроль — це невідкладне завдання сучасності.
Мета будь-якої операції щодо відмивання коштів відображається в тому, щоб визнати наживу від протиправної діяльності за легальні доходи й одержати можливість використати такі гроші без підозри у правоохоронних органів та не розкриваючи джерел їх отримання.
Найчастіше одержані злочинцями доходи не використовуються в легальному обігу, тому кримінальні справи судами призупиняються. На сучасному етапі розвитку лідери організованих злочинних структур докладають зусилля для проникнення в органи державної влади як на регіональному, так і на державному рівнях. Таку можливість надає їм характер сучасних виборчих технологій, що дозволяють за окремих фінансових можливостях значно збільшити шанси конкретного кандидата на вступ у «коридор влади». Однією із перешкод на шляху вступу представників організованої злочинності до влади під виглядом вибраних народом, є можливість контролю джерел формування фондів коштів на виборчу кампанію. Визначне місце в цьому розумінні набуває і кримінально-правова заборона вказаного компоненту в процесі легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом. «Відмивання» таких доходів є дуже розгалуженим та небезпечним видом злочинів у сфері економічної діяльності, оскільки таке кримінальне явище не тільки підриває законний і чесний бізнес, але й розбещує політичні інститути та є корисним середовищем корупції. Суттєвою необхідністю у сфері боротьби зі злочинністю є наукове забезпечення процесів прийняття державою комплексного закону, який би регулював сферу протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом, із застосуванням норм різних галузей права, передусім фінансового, податкового, валютного, банківського, кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого, а також враховував міжнародний досвід. Розміри загроз безпеки суспільства з боку вказаного кримінального явища визначає важливість пріоритетного формування юридичних інструментів, які дозволять своєчасно і достовірно простежити ситуацію, яка змінюється у сфері легалізації незаконних доходів, та адекватно на неї реагувати. Одним із таких інструментів є система кримінально правового та кримінологічного моніторингу, невід’ємна частина якого — це ефективна методика юридичного моделювання окремих елементів нормативного регулювання в цій сфері.
Література
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 05.04. 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. — К.: Каннон, А.С. К., 2002. — 1104 с.
Відмивання грошей: кримінально-правова кваліфікація, запобігання злочинності, законодавство та міжнародний досвід: Навчальний посібник / Азаров М.Я., Ярошенко Ф.О., Мельник П.В. Жвалюк В.Р. — Ірпінь, Національна академія ДПС України, 2004.
Л.М. Доля. Проблема сьогодення — боротьба з легалізацією “брудних" грошей. “Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) ” 9’2004.
Дондик Н.Я. Проблеми боротьби з відмиванням грошових коштів або іншого майно, одержаного незаконним шляхом // Вісник Запорізького юридичного інституту. — 2009. — № 1. — Стр 46-52.