--PAGE_BREAK--6. Ефективне керування грошовими потоками забезпечує зниження ризику неплатоспроможності підприємства. Темпи цього розвитку, фінансова стабільність підприємства значною мірою визначаються тим, наскільки різні види потоків коштів синхронізовані між собою по обсягах і в часі. Високий рівень такої синхронізації забезпечує істотне прискорення реалізації стратегічних цілей розвитку підприємства.
7. Активні форми керування грошовими потоками дозволяють підприємству діставати додатковий прибуток, що генерується безпосередньо його грошовими активами. Образно грошовий потік можна представити як систему «фінансового кровообігу» господарського організму підприємства. Ефективно організовані грошові потоки підприємства являються найважливішим симптомом його «фінансового здоров'я», передумовою досягнення високих кінцевих результатів його господарської діяльності в цілому.
Розглянуті аспекти підтверджують тезу про необхідність виділення грошових потоків підприємства в самостійний об'єкт стратегічного управління з відповідним структурним і кадровим забезпеченням цього управління.
Основним завданням стратегічного аналізу в управлінні грошовими коштами є сприяння грамотному управлінню грошовими потоками підприємства. Під цим розуміється вибір основної стратегії управління на основі виявлення рівня достатності формування грошових коштів, ефективності їх використання, збалансування додатного та від’ємного грошових потоків підприємства за обсягом та в часі; аналізі динаміки обсягу додатного та від’ємного грошового потоку підприємства, їх збалансування за загальним обсягом. Особливе місце приділяється якості чистого грошового потоку, тобто узагальненій характеристиці структури джерел формування цього показника.
1.3 Методичний інструментарій оцінювання вартості грошей у часі та його використання у стратегічному аналізі
Приймаючи управлінські рішення заради вибору конкретної стратегії з багатьох альтернатив, фінансовий менеджер повинен брати до уваги особливості впливу зміни вартості грошей на фінансові процеси та адекватно враховувати величину такого впливу. Відповідно, оцінка вартості грошей у часі використовується при управлінні сукупністю фінансових процесів, які виникають у період функціонування суб'єкта господарювання. До таких, зокрема, відносять: управління інвестиціями, грошовими розрахунками, дебіторською та кредиторською заборгованістю, ціновою політикою підприємства та ін. [16]. Розміщуючи капітал в один з обраних проектів, менеджер планує не тільки з часом повернути вкладені гроші, а й отримати бажаний економічний ефект. Отже, гроші набувають такої об'єктивно існуючої характеристики, як часова вартість, яка була невідомою широкому загалу в умовах адміністративної системи управління економікою.
Зміну вартості грошей у часі можна пояснити так. Грошова одиниця в попередньому році була такою самою, як і в поточному. Проте наслідки інфляції чітко ілюструють, що купівельна спроможність грошей змінюється з плином часу [16].
Розглядаючи реальну вартість грошей, підприємці повинні брати до уваги не тільки руйнівну дію інфляції, а й здатність інвестування. Адже мета стратегічного аналізу грошових потоків та їх вартості — це обрання такої подальшої стратегії яка б дала можливість з грошей робити додаткові гроші. Багато підприємств мають кілька варіантів вкладення грошових коштів, їх мета на цей час — обрати з цих варіантів найбільш прибуткові. Зміну вартості грошей зумовлює сукупність чинників, які визначають рівень їх корисності для власника у конкретний момент часу. При цьому необхідно зазначити, що переважна більшість чинників сприяє саме зниженню корисності грошей, що, у свою чергу, зменшує їх поточну вартість. Основними причинами зміни вартості грошей вважають: інфляційні (або дефляційні) процеси в економіці (ризик зміни купівельної спроможності грошей); комерційна надійність (ненадійність) бізнес-партнерів (наявність ризику невиконання зобов'язань); віддання підприємцями переваги наявним грошам.
Усі суб'єкти господарювання віддають перевагу наявним грошам перед очікуваними у майбутньому, тобто «цінують» високу ліквідність. Втіленням ліквідності і є наявні гроші. Якщо підприємець інвестує ці кошти, сподіваючись на доходи у майбутньому, тобто міняє «живі» гроші на ризикованіші доходи у майбутньому, то цей «обмін» можливий за умови, що майбутні доходи мають бути достатньо високими. Це необхідно, щоб виправдати ризик, на який погоджується інвестор, оскільки він сподівається на високу винагороду як компенсацію за втрату ліквідності.
З огляду на вищезазначене часова вартість грошей як результат впливу може розглядатися з позицій: теперішньої вартості майбутніх грошових потоків та майбутньої вартості грошей, які є у розпорядженні на поточний момент часу [16].
Кількісна оцінка зміни вартості грошей у часі майже не використовується для оцінки відокремленої суми грошових коштів, оскільки така оцінка позбавлена практичної цінності. Необхідність використання як об'єкту оцінювання в стратегічному аналізі саме сукупності грошових потоків пояснюється тим, що будь-яка фінансова операція являє собою не дискретну суму, а сукупність фінансових відносин, які визначають процес руху вартості від одного суб'єкта цих відносин до іншого.
Отже, основним об'єктом кількісної оцінки вартості грошей у часі є грошові потоки як результат проведення фінансових операцій або реалізації фінансових відносин. Проте положення концепції часової вартості грошей, її принципи та математичні моделі можуть використовуватися також при визначенні вартості активів, відмінних від грошових коштів. Проблема оцінки вартості активів посідає провідне місце у стратегічному аналізі. Переважна більшість рішень щодо управління фінансами суб'єктів господарювання базується саме на оцінці вартості тих чи інших активів, насамперед інструментів фінансового ринку (цінних паперів, деривативів). Прийняття стратегічних рішень залежить від рівня відповідності результатів оцінки вартості активів їх цільовому значенню.
Методологічною основою визначення вартості грошей у часі є процент. У фінансових розрахунках використовують різні види та методи розрахунку процента. Рівень процента складається в результаті вирішення конфлікту інтересів двох економічних агентів — власника капіталу (капіталодавця, інвестора, кредитора) та позичальника. Отже, гроші мають свою ціну, яка формується на грошовому ринку у вигляді процента.
Для того щоб отримати у тимчасове користування певну величину грошових коштів, позичальник має компенсувати власнику грошових коштів (кредитору) його відмову від поточного їх споживання. Разом із втратою можливості користуватися певною сумою грошей сьогодні капіталодавець постає перед проблемою невизначеності вартості цієї суми грошей у момент їх повернення позичальником, — майбутньої вартості грошей. Кількісним вираженням рівня невизначеності інвестора щодо майбутньої вартості його грошей вважається ризик. Відповідно, процент, який сплачує позичальник за використання грошових коштів, компенсує інвестору відстрочене споживання, а також його сукупний ризик, тобто процент компенсує капіталодавцеві неможливість задоволення своїх потреб у поточний момент. З іншого боку, позичальник погоджується на сплату процента у зв'язку із можливістю отримання додаткової економічної вигоди від поточного використання грошових коштів — вкладення капіталу в об'єкти інвестування.
Залежно від порядку застосування процента щодо грошових потоків, які виникають у результаті фінансових взаємовідносин між позичальником та капіталодавцем, можливе використання: простого процента (об'єктом нарахування є виключно абсолютна величина боргу); складного (нарощеного) процента (об'єктом нарахування виступає абсолютна величина боргу, збільшена на суму нарахованих у попередні періоди процентів).
Процес, за якого гроші рухаються від поточного часу до майбутнього є накопиченням (компаундуванням); процес, за якого гроші рухаються від майбутнього часу до теперішнього (за заданої майбутньої суми та ставки дисконту) є дисконтуванням [16].
Інструментарій оцінки вартості грошей за простими процентами. використовує формулу [16]:
, (1.1)
де I— сума процента за обумовлений період часу;
PV— початкова сума грошових коштів (теперішня вартість);
n — кількість інтервалів, за якими здійснюється розрахунок відсоткових платежів, у загальному обумовленому періоді;
i — відсоткова ставка, виражена десятковим дробом.
Майбутня вартість (FV) вкладених сьогодні грошей з урахуванням нарахованої сум й процента визначається за формулою [16]:
, (1.2)
Множник (1 + n • i) називають множником, або коефіцієнтом, нарощення суми простих процентів.
(1 + n • і) завжди > 1.
Для розрахунку майбутньої суми вартості грошей у процесі його прирощення за складними процентами використовується формула [16]:
, (1.3)
де FV — майбутня вартість вкладу (грошових коштів) при його нарощенні за складними процентами;
PV— початкова сума вкладу (грошових коштів);
i — процентна ставка, виражена десятковим дробом;
n — кількість інтервалів, за якими здійснюється кожний процентний платіж, в загальному обумовленому періоді.
Відповідно, сума процента в цьому випадку визначається за формулою [16]:
І=FV – РV (1.4)
Складний процент може нараховуватися кілька разів у межах одного року. Відповідно, чим частіше нараховуються проценти, тим більшою є сума накопичення.
Отже, якщо m — кількість разів нарахування складного процента протягом року, тоді майбутня вартість FV депозиту РV за ставки процента i після п років становить [16]:
(1.5)
Розділ 2. Аналіз грошових потоків на ДП ХМЗ «ФЕД»
2.1 Характеристика головних показників діяльності підприємства ДП ХМЗ «ФЕД»
Державне підприємство «Харківський машинобудівний завод „ФЕД“ засноване на державній власності і підпорядковане Державному комітету промислової політики України.
Найменування Підприємства: повне — державне підприємство „Харківський машинобудівний завод “ФЕД»; скорочене — ДП «ХМЗ „ФЕД“
Місцезнаходження Підприємства: Україна, 61023 м. Харків, вул. Сумська 132.
Статутний фонд підприємства становить 64180 тис. грн. і включає основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображується у самостійному балансі Підприємства.
Чисельність підприємства на кінець 2005 р. становила 6200 чол.
Зміни статутного фонду відображаються в балансі підприємства.
Майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, у відповідності до законодавства України, вчиняючи до нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.
Державне підприємство Харківський машинобудівний завод «ФЕД» заснований в 1927г. Основні види діяльності: виробництво промислових і споживчих товарів. Спеціалізується на розробці і виробництві складних і високоточних виробів для потреб авіаційної промисловості, автомобілебудування, сільськогосподарського машинобудування, транспорту, а також товарів народного споживання.
Основними напрямками ефективності фінансового господарювання підприємства за всіма напрямками його діяльності: виробничої збутової постачальницької, фінансової та інвестиційної є отримання прибутку. Він становить основу економічного розвитку підприємства і зміцнення його фінансових відносин з партнерами.
Доход і прибуток є найефективнішим джерелом:
1. поповнення державного бюджету;
2. оновлення і придбання засобів виробництва;
3. виплати заробітної плати;
4. погашення кредиторської заборгованості;
5. здійснення операційних витрат.
Головний прибуток формується за рахунок випуску складних і високоточних інтегральних гідроприводів, топливо-регулюючої апаратури, насосів і насосних станцій, електромеханізмів і ін. виробів, що використовуються в авіаційній і ракетній техніці виробництва СНД і бивш. СРСР, тобто що експлуатується у всіх країнах СНД, в більшості країн світу, що розвиваються, країнах Близького Сходу. Прибуток у 2005 році від усіх видів діяльності становив 2650000 грн.
Основні групи споживачів, їх характеристики. Основні споживачі пропонованих до освоєння агрегатів — літакобудівні підприємства країн СНД, що освоюють випуск літаків АН-140, АН-38-100, АН-148, АН-74ТК-300, Бе-200, СУ-ЗОМК, Мул-96-300, Мул-76 ТФ, Як-130. Програма випуску вказаних літаків складена на підставі маркетингових досліджень і підписаних договорів, контрактів і протоколів про наміри із ЗАТ «Корпорація ФЕД», із ЗМКБ «Прогрес», з ВАТ «Мотор Сич».
Конкуренція. На момент складання бізнес-плану вказані в плані агрегати серійно не випускалися. Дослідні зразки для випробувань виготовлялися на допоміжних виробництвах конструкторських бюро, які серійним виробництвом не займаються.
Тенденції розвитку ринків збуту. Після тривалої кризи в авіакосмічній промисловості країн СНД намітився прогрес, викликаний загальною Економічною стабілізацією, пожвавленням авіаперевезень на тлі старіючого парку літаків, що знаходяться в Експлуатації, Ту-134, Ан-24, Ан-26, Ан-12, Як-40. Вартість літаків фірм «Боїнг» і «Ербас Індастрі» обмежує їх інтенсивне впровадження на ринку СНД і низки країн, що розвиваються, що дає хороші шанси для продажів освоюваної продукції.
2.2 Факторний аналіз та оцінка грошових потоків в стратегічному аналізі
Як було зазначено вище аналіз грошових коштів та грошових потоків є необхідною умовою ефективного управління підприємством в цілому. Проте для здійснення стратегічного аналізу даного напрямку слід володіти певно інформаційною базою щодо аналізу грошового потоку. Таку базу знань зазвичай у вигляді економічних показників забезпечує фінансовий аналіз грошових потоків підприємства. Методичні прийоми, що їх використовує фінансовий аналіз, дозволяють здійснити загальний аналіз грошових потоків, аналіз руху грошових коштів, ліквідність грошового потоку, та його ефективність, а отже, здійснити подальші висновки та врахувати отримані результати при розробці тактики та стратегії діяльності підприємства.
Аналіз джерел утворення і напрямів витрачання грошових коштів здійснюється на основі балансу підприємства, динаміка статей якого інтерпретується як формування джерел або як витрата коштів [18].
Зменшення активів та зростання власного та позикового капіталу призводить до формування джерел коштів. Використання коштів оцінюється за його наслідками – збільшенням активів та зменшенням заборгованості підприємства.
За даними балансу досліджуваного підприємства (див. Додаток А) державної власності ДП ХМЗ „ФЕД” здійснено оцінку утворених у звітному періоді джерел коштів і обсягів їх витрачання за напрямами використання (Табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Визначення і оцінка джерел утворення та напрямів витрачання коштів ДП ХМЗ «ФЕД»
Найменування показника
На початок 2008 р., тис. грн.
На
кінець 2008 р., тис. грн.
Інтерпретоване відхилення, тис. грн.
як джерело коштів
як витрата коштів
1
2
3
4
5
Актив
1. Необоротні активи
62 396,0
61 204,0
— 1 192,0
—
1.1. Нематеріальні активи
189,0
187,0
— 2,0
—
1.2. Незавершене будівництво
1 960,0
1 242,0
-718,0
—
1.3. Основні засоби
60 117,0
59 645,0
— 472,0
—
2. Оборотні активи
37 405,0
41 443,0
—
4 038,0
2.1. Запаси, в т. ч.
28 790,0
34 285,0
—
5 495,0
— виробничі запаси
6 767,0
7 676,0
—
909,0
— незавершене виробництво
13 960,0
14 512,0
—
552,0
— готова продукція
7 244,0
11 151,0
—
3 907,0
— товари
819,0
946,0
—
127,0
2.2. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
4 402,0
5 205,0
—
803,0
2.3. Дебіторська заборгованість за розрахунками
35,0
375,0
—
340,0
2.4. Інша поточна дебіторська заборгованість
2 245,0
569,0
— 1676,0
—
2.5. Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті
884,0
329,0
— 555,0
—
в іноземній валюті
555,0
65,0
-490,0
—
2.6. Інші оборотні активи
494,0
615,0
—
121,0
3. Витрати майбутніх періодів
10,0
67,0
—
57,0
Підсумок
99 811,0
102 714,0
—
2 903,0
Пасив
1. Власний капітал
90 947,0
93 472,0
2 525,0
—
1.1. Статутний капітал
63 996,0
63 996,0
—
—
1.2. Інший додатковий капітал
14 328,0
14 239,0
—
— 89,0
1.3. Нерозподілений прибуток
12 623,0
15 237,0
2 614,0
—
2. Забезпечення майбутніх витрат і платежів
—
3,0
3,0
—
3. Довгострокові зобов’язання
2 146,0
1 440,0
—
— 706,0
4. Поточні зобов’язання
6 718,0
7 799,0
1 081,0
—
4.1. Короткострокові кредити банків
1480,0
3445,0
1965,0
—
4.2. Векселі видані
262,0
109,0
—
— 153,0
4.3. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
2417,0
3253,0
836,0
—
4.3. Поточні зобов’язання за розрахунками, в т. ч.
2 421,0
868,0
—
— 1 553,0
— з одержаних авансів
206,0
199,0
—
-7,0
— з бюджетом
1392,0
125,0
—
— 1267,0
— з позабюджетних платежів
57,0
12,0
—
— 45,0
— зі страхування
301,0
131,0
—
— 170,0
— з оплати праці
447,0
388,0
—
— 59,0
— із внутрішніх розрахунків
18,0
13,0
—
— 5,0
4.3. Інші поточні зобов’язання
138,0
124,0
—
— 14,0
5. Доходи майбутніх періодів
—
—
—
—
Підсумок
99 811,0
102 714,0
2 903,0
—
продолжение
--PAGE_BREAK--Аналіз даних наведених у таблиці свідчить про загалом позитивні зрушення в активах та пасивах підприємства, що призвели до збільшення джерел утворення та обсягів витрачання коштів ДП ХМЗ «ФЕД». У звітному періоді підприємство здійснювало розвиток власних активів переважно за рахунок утворення додаткових джерел позикового капіталу у вигляді короткострокових кредитів банків.
Більш наглядно оцінити та проаналізувати грошові кошти ДП ХМЗ «ФЕД» можливо за допомогою факторного аналізу. Факторний аналіз грошових коштів здійснюється на основі балансової факторної моделі, у якій результативний показник (залишки грошових коштів) визначається як алгебраїчна сума чинників (інших елементів балансу) [18].
Факторна модель грошових коштів будується відповідно до балансового рівняння, яке характеризує взаємозв'язок між активами (А), власним капіталом (К) і зобов'язаннями (3) [18]:
А = К + 3 (2.1)
Конкретизація складових наведеного рівняння дозволяє визначити місце грошових коштів у балансовому рівнянні [18]:
НА + (ОА – ГК) + ГК + В = (К – РП) + РП + ЗМВП + ДЗ + ПЗ + Д (2.2)
Шляхом перетворення даного балансового рівняння можна побудувати адитивну факторну модель грошових коштів [18]:
ГК = РП + (К – РП) + ЗМВП + ДЗ + ПЗ + Д – НА – (ОА – ГК) – В, (2.3)
де НА – необоротні активи;
ОА – оборотні активи;
ГК – грошові кошти;
В – витрати майбутніх періодів;
К – власний капітал;
РП – реінвестований прибуток;
ЗМВП – забезпечення майбутніх витрат і платежів;
ДЗ – довгострокові зобов'язання;
ПЗ – поточні зобов'язання;
Д – доходи майбутніх періодів
Оцінка впливу чинників на зміну залишків грошових коштів за наведеною факторною моделлю здійснюється методом прямого рахунку на основі рівняння [18]:
, (2.4)
де - абсолютна зміна відповідного показника у звітному періоді.
Скориставшись даними таблиці 2.1, можна оцінити вплив чинників на зміну залишків грошових коштів досліджуваного підприємства у звітному періоді:
ГК = 1699,0+826,0+3,0–706,0+1081,0+1192,0–2993,0–57,0= 1045,0(тис. грн.)
Отже, за методом прямого рахунку визначено, що сукупний вплив чинників, які призвели до збільшення залишків грошових коштів, склав 2 903,0 тис. грн., у тому числі, внаслідок реінвестування прибутку залишки грошових коштів зросли на 1 699,0 тис. грн., внаслідок інших змін у залишках власного капіталу — на 826 тис. грн., внаслідок змін залишків забезпечень майбутніх витрат і платежів та поточних зобов'язань — відповідно на 3,0 тис. грн., 1 081,0 тис. грн., та внаслідок зменшення вартості необоротних активів на 1 192,0 тис. грн. Негативно вплинуло на залишки грошових коштів зростання витрат майбутніх періодів на 57 тис. грн., та зменшення грошових коштів в національній та іноземній валюті в цілому на суму 1 045,0 тис. грн.
2.3 Оцінка майбутньої та теперішньої вартості грошових потоків в стратегічному аналізі
Оцінка майбутньої та теперішньої вартості грошових потоків зазвичай застосовується при здісненні підприємством видатків грошових коштів в процесі своєї інвестиційної діяльності. Розрахунок даних величин є надзвичайно корисним та необхідним для забезпечення успішної господарської діяльності, адже саме це дозволяє спланувати та розрахувати ймовірність та величину отримання очікуваного результату від інвестування грошових коштів, обрати оптимальний, найменш ризиковий шлях інвестування.
Проте, дослідження практичної діяльності ДП ХМЗ «ФЕД» виявило, що на даному підприємстві відсутній аналіз грошових потоків з погляду їх теперішньої вартості та вартості грошей в майбутньому.
Цей суттєвий недолік діяльності підприємства на практиці не дає змоги ефективно управляти грошовими потоками підприємства, так як суттєво підвищується ризик недоотримання значної частини прибутку на яку розраховує підприємство здійснюючи інвестиційні проекти.
Наприклад, як змінюється чиста теперішня вартість проекту залежно від зміни факторів: обсягу продажу товарів, матеріальних витрат, витрат на оплату праці, розміру дисконту та інших дає змогу визначитиметод аналізу чутливості реагування.Цей метод на основі визначення очікуваних та безпечних грошових потоків та їх теперішньої вартості дає змогу встановити ризикованість проекту: чим більше відхилення або зміна чистої теперішньої вартості проекту, тим він ризикованіший. Розглянемо цей метод більш детально на прикладі.
Розглянемо приклад з господарської діяльності підприємства який допоможе збагнути всю важливість проведення стратегічного аналізу грошових потоків з боку їх теперішньої та майбутньої вартості [18]. Нехай, підприємство має вибір між двома інвестиційними проектами. Початкові інвестиції складають 4 500 грн. Аналізуючи проекти, планово-економічний відділ визначає, що грошові потоки проекту А становлять: 1-й рік – 4 000 грн.; 2-й рік – 3 500 грн., грошові потоки проекту Б: 1-й рік – 5 300 грн.; 2-й рік – 4 000 грн., а ставка дисконту зросте з 10% до 12%. Який проект буде обрано?
Спочатку розрахуємо чисту теперішню вартість кожного проекту за ставкою 10%. Для цього помножимо значення грошових потоків на фактори теперішньої вартості за ставкою 10%, підсумуємо результати і потім віднімемо від суми початкову вартість інвестиції.
Чиста теперішня вартість проекту А за ставки 10 % становить 2 027 грн, а проекту Б за тієї ж ставки – 3 622 грн.:
1) (4000 • 0,909) + (3500 • 0,826) — 4500 = 2 027 грн;
2) (5300 • 0,909) + (4000 • 0,826) — 4500 = 3 622 грн.
Скориставшись цим же методом, визначимо чисту теперішню
вартість грошових потоків за новою ставкою — 12%. Чиста теперішня вартість проекту А за ставки 12% — 1 862 грн, а проекту Б за тієї ж ставки – 3 421 грн:
1) (4000 • 0,893) + (3500 • 0,797) — 4500 = 1862 грн;
2) (5300 • 0,893) + (4000 • 0,797) — 4500 = 3421 грн.
Проаналізуємо, як змінилися значення чистої теперішньої вартості обох проектів при зміні ставки (Табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Зміна чистої теперішньої вартості (%)
Проект
Чиста теперішня
вартість за 10%, грн…
Чиста теперішня
вартість за 12%, грн…
Зміна чистої тепе-
рішньої вартості, %
А
2 027
1862
-8,14
В
3 622
3 421
-5,55
З таблиці видно, що чиста теперішня вартість проектів знижується при зростанні дисконту з 10 % до 12 %. Чиста теперішня вартість проекту А змінюється більше, ніж проекту Б. Отже, проект А чутливіше реагує на зміну дисконту, тобто він ризикованіший за проект Б, якщо дисконт у майбутньому зміниться.
Отже лише завдяки прийомам та методам стратегічного та фінансового аналізу підприємство має змогу визначити та обрати найменш ризикований та найбільш вигідний проект, а отже уникнути можливих збитків.
Розділ 3. Вдосконалення стратегічного управління грошовими потоками підприємств
3.1 Напрями підвищення ефективності грошових потоків підприємства
Більшість вітчизняних підприємств зіштовхуються з дефіцитом коштів. Це обумовлено внутрішніми (втрату одного або більших споживачів, недоліки в керуванні асортиментами продукції, слабке фінансове планування, відсутність оптимальної організаційної структури фінансових служб, відсутність управлінського обліку, втрата контролю над витратами, низька кваліфікація кадрів) і зовнішніми (криза неплатежів, негрошові форми розрахунків, конкуренція з боку інших товаровиробників, ріст цін на енергоносії, втрати від експорту через занижений обмінний курс, тиск податкового законодавства, висока вартість позикових коштів, тиск інфляції) причинами [15].
Щоб знизити дефіцит коштів, необхідно розробити шляхи збільшення їхнього припливу й зменшення відтоку. Такими шляхами є: вишукування додаткових грошових надходжень від основних коштів; стягнення заборгованості з метою прискорення оборотності коштів; розмежування виплат кредиторам по ступені пріоритетності; реорганізація інвентарних запасів; перегляд планів капітальних вкладень; вишукування варіантів короткострокового фінансування; оптимізація витрат; збільшення продажів [6, 12].
Для того, щоб забезпечити додаткові грошові надходження, від основних коштів, необхідно: проаналізувати ступінь використання встаткування (майна) з метою визначення невикористовуваного в поточній господарській діяльності; визначити коло потенційних покупців (орендарів) зайвого майна; виконати процедури консервації майна; вивчити можливості переукладання орендного договору з нинішнім орендодавцем; вивчити можливості перекладу діяльності в менш дороге місце; розглянути варіанти централізації діяльності за рахунок перекладу підрозділів в одне або менша кількість місць розташування з метою уникнути дублювання господарських функцій у різних підрозділах й, таким чином, вивільнення додаткового майна для можливого продажу або здачі в оренду [6].
Як заходи по стягненню заборгованості з метою прискорення оборотності коштів можна використати наступні: створення стимулів своїм клієнтам більше швидкої оплати шляхом надання спеціальних знижок; створення системи оцінки клієнтів, яка б підсумувала всі ризики, пов'язані з діловими партнерами; установлення формальних лімітів кредиту кожному клієнтові, які можуть визначатися загальними відносинами із цим клієнтом, потребами в коштах й оцінкою його фінансового становища; установлення залежності оплати праці менеджерів по продажах і реальному надходженні коштів від клієнтів, з якими вони працюють; розгляд можливості продажу дебіторської заборгованості банку [6, 7].
Рекомендації з розмежування виплат кредиторам по ступені пріоритетності для зменшення відтоку коштів можуть бути такими: поділ постачальників на категорії по ступені їхньої важливості для діяльності й прибутковості підприємства; інтенсифікація контактів з найбільш важливими постачальниками для того, щоб зміцнити взаєморозуміння й прагнення до співробітництва; розробка різних схем платежів і пропозиція їхнім постачальникам; відкладення здійснення платежів менш важливим постачальникам; знаходження альтернативних постачальників, що пропонують більше вигідні умови [6, 8].
Щоб зробити реорганізацію інвентарних запасів, доцільно виконати наступні процедури: рознести по категоріях запаси по ступені їхньої важливості для стабільності діяльності підприємства, проаналізувати оборот запасів по видах і зменшити обсяг тих видів запасів, які не є критичними для функціонування бізнесу; зменшити розміри непорушних запасів за рахунок досягнення домовленості про більше короткий строк виконання замовлення на поставку такого товару; поліпшити діяльність в області замовлень на постачання шляхом впровадження більше ефективних контрольних процедур; реалізувати залежані запаси зі знижками.
За рахунок перегляду планів капітальних вкладень можна збільшити приплив коштів шляхом: визначення видів капітальних інвестицій, які можна відкласти на більше пізній строк; призупинення інвестиційних проектів, які стали менш ефективними, і вивчення можливості повернення вкладених коштів; змінам графіка інвестицій так, щоб зменшити пікове навантаження на грошові потоки; відмови від тих капітальних витрат, які не можуть дати негайну віддачу підприємству.
Можливе збільшення надходження коштів із зацікавлених фінансових джерел, не пов'язаних із взаємною торгівлею за допомогою: дослідження фінансових умов короткострокового фінансування, пропонованого банками, і варіантів їхнього поліпшення; вивчення можливості відстрочки виплати основної суми боргу, зниження процентної ставки, можливості рефінансування кредитів в інших банках; проведення переговорів з акціонерами про вишукування додаткових фінансових ресурсів; зменшення намічених виплат дивідендів.
Для оптимізації або зменшення витрат можна ужити наступних заходів: оптимізувати витрати на оплату праці шляхом впровадження бонусних схем оплати; спростити організаційну структуру з метою усунення зайвих рівнів керування; знизити загальногосподарські витрати; перескласти договори, що визначають заборгованість в іноземної валюті, у заборгованість у національній валюті.
Збільшення обсягу продажів досягається використанням наступних методів; проведення обмежених маркетингових досліджень на щоденній (щотижневої) основі; оцінка прогнозованих націнок по групах реалізованих товарів для того, щоб визначити групи товарів, що приносять найбільший прибуток; оцінка факторів споживчого попиту, таких, як споживчі властивості, ціна, якість, тенденції моди, сезонні фактори й т.д.; визначення груп продуктів, які щонайкраще підходять до ринкових умов, що змінюються, і сконцентрованість на них; аналіз, цін й обсягів реалізованої продукції й знаходження, найбільш розумного компромісу, що допоможе збільшити надходження додаткових коштів, незважаючи на зниження обсягів продажів (шляхом збільшення цін і торговельних націнок).
Запропоновані заходи будуть сприяти більш ефективному керуванню коштами підприємства, дозволять збільшити їхній приплив і зменшити відтік.
3.2 Методи оптимізації грошових потоків
Методи оптимізації дефіцитного грошового потоку залежать від характеру його дефіцитності — короткострокової або довгострокової.
Збалансованість дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді досягається шляхом використання «Системи прискорення — уповільнення платіжного обороту». Суть цієї системи полягає в розробці на підприємстві організаційних заходів щодо прискорення залучення коштів й уповільненню їхніх виплат [8].
Прискорення залучення коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів: збільшення розміру цінових знижок за готівку по реалізованої покупцях продукції; забезпечення часткової або повної передоплати за зроблену продукцію, що користується високим попитом на ринку; скорочення строків надання товарного (комерційного) кредиту покупцям; прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості; використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості — обліку векселів, факторингу, форфейтинга; прискорення інкасації платіжних документів покупців продукції (часу знаходження їх у шляху, у процесі реєстрації, у процесі зарахування грошей на розрахунковий рахунок і т.п.). Уповільнення виплат коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів: збільшення за узгодженням з постачальниками строків надання підприємству товарного (комерційного) кредиту; заміни придбання довгострокових активів, що вимагають відновлення, на їхню оренду (лізинг); реструктуризації портфеля отриманих фінансових кредитів шляхом перекладу короткострокових їхніх видів у довгострокові [3, 4].
Слід зазначити, що «Система прискорення — уповільнення платіжного обороту», вирішуючи проблему збалансованості обсягів дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді (і відповідно підвищуючи рівень абсолютної платоспроможності підприємства), створює певні проблеми дефіцитності цього потоку в наступних періодах. Тому паралельно з використанням механізму цієї системи повинні бути розроблені заходи щодо забезпечення збалансованості дефіцитного грошового потоку в довгостроковому періоді.
Ріст обсягу позитивного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуть за рахунок наступних заходів: залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу; додаткової емісії акцій; залучення довгострокових фінансових кредитів; продажу частини (або всього обсягу) фінансових інструментів інвестування; продажу (або здачі в оренду) невикористовуваних видів основних коштів.
Зниження обсягу негативного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів: скорочення обсягу й складу реальних інвестиційних програм; відмови від фінансового інвестування; зниження суми постійних витрат підприємства.
Методи оптимізації надлишкового грошового потоку підприємства пов'язані із забезпеченням росту його інвестиційної активності. У системі цих методів можуть бути використані: збільшення обсягу розширеного відтворення операційних внеоборотних активів; прискорення періоду розробки реальних інвестиційних проектів і початку й реалізації; здійснення регіональної диверсифікованості операційної діяльності підприємства; активне формування портфеля фінансових інвестицій; дострокове погашення довгострокових фінансових кредитів.
У системі оптимізації грошових потоків підприємства важливе місце належить їхній збалансованості в часі. Це пов'язане з тим, що незбалансованість позитивних і негативного грошових потоків у часі створює для підприємства ряд фінансових проблем. Досвід показує, що результатом такої незбалансованості навіть при високому рівні формування чистого грошового потоку є низька ліквідність цього потоку (а відповідно й низький рівень абсолютної платоспроможності підприємства) в окремі періоди часу. При досить високій тривалості таких періодів для підприємства виникає серйозна погроза банкрутства.
продолжение
--PAGE_BREAK--