Зміст
Вступ
Розділ 1. Основні теоретичні аспекти прибутковості підприємств
1.1 Прибуток як результат фінансово-господарської
діяльності підприємства
1.2 Прибуток від реалізації продукції та його
формування
1.3 Методи розрахунку прибутку від реалізації продукції
1.4 Сутність і методи обчислення рентабельності
1.5 Розподіл і використання прибутку
Розділ 2. Аналіз прибутковості та рентабельності ВАТ «Черкаський хлібкомбінат»
2.1. Характеристика фінансово-економічної
діяльності підприємств
2.2 Аналіз фінансово-економічного стану підприємства
2.3 Аналіз витрат на виробництво та прибутку від реалізованої продукції на ВАТ «Черкаський хлібкомбінат»
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ МАКСИМІЗАЦІЇ
ПРИБУТКУ
Висновки
Список використанИХ ДЖЕРЕЛ
Додатки
ВСТУП
Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Поява прибутку безпосередньо пов'язана з появою категорії «витрати виробництва».
Прибуток — це та частина додаткової вартості, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат у грошовому вираженні є собівартість продукції.
Додатковий продукт — це вартість, створювана виробниками Монад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властями усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їх успішного розвитку. Прибуток — це частина додаткової вартості, створеної і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.
Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток — це форма виявлення вартості додаткового продукту. Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.
Водночас прибуток — це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.
Актуальність даного дослідження полягає в тому, що визначення прибутку — це невід’ємна умова успіху підприємства, так як це та частина додаткової вартості, яка залишається після покриття витрат виробництва.
Предмет дослідження — ВАТ «Черкаський хлібкомбінат»об’єктом виступає прибуток підприємства.
Мета роботи – розкрити теоретичні аспекти прибутковості підприємства
та розробити заходи щодо покращення прибутковості підприємства для ВАТ «Черкаський хлібкомбінат».
Для досягнення поставленої мети, необхідно виконати наступні
завдання:
— розкрити економічну сутність прибутковості підприємства;
— дати характеристику теоріям прибутковостіта методам розрахунку прибутку від реалізації продукції;
— проаналізувати ;
— дати характеристику рівня прибутковості підприємствана ВАТ «Черкаський хлібкомбінат»;
— розробити заходи щодо покращення прибутковості підприємствадля ВАТ «Черкаський хлібкомбінат».
Розділ 1. Основні теоретичні аспекти прибутковості підприємств
1.1 Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємства
На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.
Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.
Прибуток — це показник, що формується на мікрорівні. Прибуток народного господарства — це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін у порядку обліку фінансових результатів [9]
У період 1995—1998 pp. відбувалося значне зниження обсягів прибутку в цілому і в більшості галузей економіки. Але починаючи з 1999 р. спостерігається зростання як загального обсягу прибутку, так і прибутку в окремих галузях економіки. У 2000 р. беззбитковим стало сільське господарство. Водночас триває скорочення обсягів прибутку в таких галузях економіки, як будівництво, транспорт і зв'язок, постачання і збут.
Зміни в обсягах прибутку підприємств різних галузей економіки за 1995—2000 роки свідчать про складні процеси, що відбуваються в окремих галузях економіки і пов'язані зі зміною обсягів виробництва й реалізації продукції (робіт, послуг); зміною ефективності господарювання; розвитком ринкових відносин; ціноутворенням.
З прийняттям Закону «Про внесення змін і доповнень в Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»» від 22 травня 1997 року податкові адміністрації здійснюють контроль за правильністю визначення оподаткованого прибутку. Установлена методика визначення оподаткованого прибутку безпосередньо не пов'язана з формуванням фактичного прибутку підприємств як показника фінансового результату їхньої діяльності.
Однак послаблення контролю за формуванням прибутку з боку податкових органів не зменшує його значення для підприємства. Прибуток залишається джерелом сплати податків, формування фінансових ресурсів підприємств. Тому формування загального прибутку, його збільшення мають важливе значення для кожного підприємства — суб'єкта господарської діяльності. Управлінню цими процесами належить важливе місце у фінансовому менеджменті. З проведенням реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні з 2000 р. відповідно до міжнародних стандартів відбуваються зміни в методиці визначення прибутку підприємств.
Облік і визначення фінансових результатів — прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна та інша звичайна діяльність; діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну mіншу операційну діяльність [21]
Структурно-логічна схема формування прибутку підприємства відповідно до П(С)БО в Україні. Прибуток підприємства поділяється на:
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності:
Прибуток (збиток) від операційної діяльності:
Від основної діяльності (реалізація продукції, товарів, робіт, послуг).
Від іншої операційної діяльності (реалізація оборотних активів; реалізація іноземної валюти; доходи від операційної оренди; дохід від операційних курсових різниць; одержані пені, штрафи, неустойки; дохід від списання кредиторської заборгованості; відшкодування раніше списаних активів; одержані гранти, субсидії; інші доходи від операційної діяльності )
Прибуток (збиток) від фінансових операцій (дохід (утрати) від інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства; дохід (утрати) від спільної діяльності; дивіденди одержані; відсотки, одержані за облігаціями та іншими цінними паперами; інші доходи від фінансових операцій )
Прибуток (збиток) від іншої звичайної діяльності ( реалізація фінансових інвестицій; реалізація основних засобів; реалізація нематеріальних активів; реалізація інших необоротних активів; ліквідація необоротних активів; дохід від неопераційних курсових різниць; дохід від безоплатно отриманих оборотних активів; інші доходи (утрати) від звичайної діяльності)
Прибуток (збиток) від надзвичайних подій ( утрати від стихійного лиха; утрати від технічних катастроф і аварій; відшкодування збитків від надзвичайних подій; інші надзвичайні доходи і витрати ).
1.2 Прибуток від реалізації продукції та його формування--PAGE_BREAK--
Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.
Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) — за датою фактичного виконання (надання) таких або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.
Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.
Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарні і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою часто призводить до потреби використати оборотні кошти підприємств на сплату податків, а тому — до погіршання їхнього фінансового стану. Структурно-логічну схему формування прибутку від реалізації продукції, а також основні показники, що впливають на прибуток від реалізації. Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).
Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків, нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюютьсяумовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).
Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє недостатня конкуренція, монопольне становище окремих підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції.
Отже, можна зробити висновок, що спроможність підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвою [12]
Розгляньмо вплив на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є певні особливості у формуванні собівартості продукції (робіт послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства. Беручи загалом, можна дати таке визначення собівартості.
Собівартість продукції (робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництві (виконання). Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість. Як уже було сказано, підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке. По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити насобівартість, регламентований законодавством. Витрати виробництва, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати. По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір деяких із них також регулюється державою через визнані пня нормативів відрахувань. Це передусім стосується таких
елементів витрат:
• відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування, соціальне
• амортизація основних засобів і нематеріальних активів;
• інші витрати (податки на землю і на транспортні засоби, комунальний податок).
Вплив підприємств на названі елементи витрат є обмеженим. Однак він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати ні оплату праці; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура та визначений підприємством строк їх корисного використання.
У Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року і пізніших доповненнях до нього не згадується категорія «собівартість», бо розрахунок оподаткованого прибутку базується на обчисленні валового доходу і його наступному корм мілині. Однак з цього не варто робити висновку про ліквідацію собівартості як показника діяльності підприємства.
Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості, є важливим резервом збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на зменшення таких витрат. Для цього необхідно знати: повний перелік витрат, особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства. Слід зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отримали більше самостійності у прийнятті рішень з формування собівартості. Однак вони не можуть порушувати чинних законодавчих і нормативних документів, що регламентують ці питання. Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що набули чинності з 2000 року (зокрема за положенням бухгалтерського обліку 16 «Витрати»), собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
1.3 Методи розрахунку прибутку від реалізації продукції
Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування суми прибутку суб'єктів господарювання необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів.
Визначення суми прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) має певні особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробнича сфера, торгівля, сфера послуг [9]
У виробничій сфері є особливості в розрахунках прибутку від реалізації продукції промисловими і сільськогосподарськими підприємствами, будівельними організаціями, підприємствами транспорту. У сфері послуг є особливості визначення прибутку від надання послуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами.
На підприємствах виробничої сфери можуть бути використані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показником витрат на одну гривню продукція економічний (аналітичний) метод.
Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані.
1. Перелік і кількість продукції відповідної номенклатури (асортименту), що планується до виробництва і реалізації.
2. Собівартість одиниці продукції.
3. Ціна одиниці продукції (ціна виробника).
1.4 Сутність і методи обчислення рентабельності
Абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, у і їм числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливим показником. Однак він не може характеризувати рівень ефективності і господарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку матиме підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої і матеріалізованої праці, більше виробляє і реалізує продукції (робіт, послуг). Прибуток — це частина отриманого на вкладений капітал чистого доходу підприємства, тобто, по суті, винагорода за ризик підприємницької діяльності
Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі зробленими витратами. По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються в розрахунках. По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості й визначення прибутку, що беруться для розрахунків. Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або по-і очними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому розумінні рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ
у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки. Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність — це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках. Різні варіанти обчислень прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, що ними користуються для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності. Наведено класифікацію показників рентабельності.(рис. 1.1). Обчислення рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг) може здійснюватися на основі показників прибутку від їх випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можна брати в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича); собівартість продукції за виключенням матеріальних витрат (заново створена вартість); вартість продукції в цінах виробника (вартість за мінусом непрямих податків).
/>
Рисунок 1.1 Класифікація показників рентабельності
Для розрахунку рівня рентабельності підприємствможуть використовуватися: загальний прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності. При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна визначати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позиковий капітал, основний капітал, оборотний капітал).Для розрахунку рентабельності галузей економікибереться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об'єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових підприємств.
1.5 Розподіл і використання прибутку
Прибуток є важливим показником ефективності виробі виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.
Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів '«самих» підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності. Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап — це розподіл загального прибутку.На цьому етапі Учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілукожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток ж економіки в цілому. продолжение
--PAGE_BREAK--
Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в кількості податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенніоб'єктів оподаткування, ставок оподаткування, у порядку надання податкових пільг.
Другий етап — це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат. Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р. державне регулювання використання підприємствами чистого прибутку здійснюється зменшенням оподаткованого прибутку на суму витрат із чистого прибутку: на утримання й експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури (якщо відповідні об'єкти соціальної інфраструктури були на І балансі підприємства й утримувались ним на час набуття чинності законом про оподаткування прибутку); на благодійну діяльність (не більше 4 % від суми оподаткованого прибутку). За реформуванням бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів відбуваються зміни в розподілі та використанні прибутку підприємств.
Чистий прибуток, одержаний після сплати податків, залишається у повному розпорядженні підприємства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання. Головні принципи розподілу чистого прибутку закріплені статутом підприємства. Фактично розподіл здійснюється відповідно до поточної та стратегічної політики, що визначається підприємством. Завданням фінансового менеджменту є пошук оптимальних шляхів розподілу прибутку. Як правило, одна частина прибутку використовується на виплату дивідендів, а друга — на розширення та оновлення виробництва, фінансові інвестиції, придбання нерухомості, створення та поповнення резервних фондів підприємства, соціальні програми.
Зокрема, сума прибутку спрямовується:
• на виплату дивідендів;
• на поповнення статутного капіталу;
• на поповнення резервного капіталу.
Нерозподілений прибуток є однією з найважливіших частин власного
капіталу.
Нерозподілений прибуток — це частина чистого прибутку товариства, яка залишається у розпорядженні підприємства для виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та на інші потреби. В окремих випадках підприємства в результаті своєї діяльності пізнають збитків. Сума непокритого збитку зменшує власний капітал. Нерозподілений прибуток поділяється на асигновану й неасигновану частини:
• асигнована частина має певне цільове призначення (наприклад, для фінансування розвитку підприємства, проведення цільових програм тощо);
• неасигнована частина не має конкретного призначення [19].
У зарубіжних корпораціях часто встановлюються обмеження, які накладаються на суму нерозподіленого прибутку. Такі обмеження тимчасово виділяють певну суму нерозподіленого прибутку із суми, яка б могла бути сплачена у вигляді дивідендів. Коли обмеження знімаються, ця сума може бути сплачена у вигляді дивідендів та використана на інші потреби. Обмеження нерозподіленого прибутку можуть бути добровільними або вимушеними. Одним із найбільш поширених добровільних обмежень є обмеження на нерозподілений прибуток з метою розширення матеріально-технічної бази підприємства.
Резервний капітал створюється з метою усунення можливих тимчасових фінансових ускладнень і забезпечення нормальної роботи підприємства.
Величина резервного капіталу визначається засновницькими документами як максимальний відсоток від розміру статутного капіталу. Так, в акціонерних підприємствах резервний капітал повинен складати не менше 25% величини статутного капіталу. Він створюється за рахунок щорічних відрахувань від прибутку в передбачених засновницькими документами відсотків (в акціонерних товариствах — не менше 5 % чистого прибутку).
Кошти резервного капіталу використовуються на додаткові витрати виробничого і соціального розвитку підприємства, на поповнення його оборотних коштів, покриття збитків, на виплату гарантованих дивідендів за привілейованими акціями та інші заходи, передбачені засновницькими документами. Дивіденди — це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до часток їхньої участі у власному капіталі підприємства. Відповідно до Закону України від 18.06.1991 р. № 1201—XII «Про цінні папери і фондову біржу» (зі змінами та доповненнями) основними джерелами сплати дивідендів за акціями є чистий прибуток товариства. Дивіденди за акціями виплачуються один раз на рік за підсумками звітного року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів до бюджету. Здебільшого дивіденди виплачуються у грошовій формі. Однак дивіденди можуть виплачуватися й у вигляді акцій. Такі дивіденди мають назву акції-дивіденди. Вартість акцій-дивідендів становить певний відсоток від кількості акцій, що перебувають у власності акціонерів. Оскільки кількість додаткових акцій, отриманих кожним акціонером у вигляді акцій-дивідендів, пропорційна кількості акцій, що перебувають у їхній власності, то частка загального капіталу, який перебуває у власності кожного акціонера, на змінюється. За рахунок нерозподіленого прибутку сплачуються дивіденди, оголошені у звітному періоді.
Таким чином, для нарахування дивідендів за привілейованими акціями існує два потенційні джерела: нерозподілений прибуток та резервний капітал, а для простих акцій — лише одне джерело — нерозподілений прибуток.
Відповідно до чинного законодавства статут акціонерного товариства повинен містити відомості про термін та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками звітного року. Це не є загальноприйнятою у світі нормою. Звичайною нормою є виплата дивідендів один раз на півроку або на квартал, рідше — один раз на місяць. Як правило, акціонерні товариства намагаються виплачувати дивіденди, навіть якщо їх розмір невеликий. Це пов'язано з тим, що чекання майбутніх дивідендів є одним із найбільш значимих чинників, які впливають на рішення інвестора про придбання акцій. Дивіденди визначаються у певній грошовій сумі на акцію або як процент від її номінальної вартості. Повідомлення про розмір дивідендів і порядок їх виплати товариство має довести до відома акціонерів. Сума дивідендів одного акціонера визначається множенням суми дивідендів, що припадають на одну акцію, на число належних йому і цілком оплачених акцій. Дивіденди нараховуються на акції, що випущені і перебувають в обігу, за винятком власних акцій, придбаних товариством.
Товариство зобов'язане продати або анулювати власні акції не пізніше одного року з моменту їх придбання. Протягом цього часу розподіл прибутку, а також голосування та визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадяться без урахування и кісних акцій, придбаних товариством.
Існують дві основні вимоги щодо сплати грошових дивідендів:
• достатній нерозподілений прибуток — товариство має накопичити достатню суму нерозподіленого прибутку (а за необхідні ч її і резервного капіталу) для нарахування дивідендів;
• наявність достатньої кількості грошових коштів, тому що нерозподілений прибуток ще не гарантує можливості оголосити і виплатити дивіденди готівкою. Однак взаємозв'язку між залишками нерозподіленого прибутку і залишком готівки на будь-яку датуне існує. У разі відсутності необхідної суми грошових коштів акціонерні товариства вирішують проблему виплати дивідендів позиченням грошей, які мають бути повернені за рахунок нерозподіленого прибутку.
Розділ 2. Аналіз прибутковості та рентабельності ВАТ «Черкаський хлібкомбінат»
2.1. Характеристика фінансово-економічної діяльності підприємства
Відкрите акціонерне товариство «Черкаський хлібкомбінат» знаходиться в Черкасах, за адресою: вул. Чигиринська, 7.
Предметом діяльності ВАТ «Черкаський хлібкомбінат» є виробництво хлібобулочних, кондитерських виробів, інших продовольчих та непродовольчих товарів і торгівля ними через власну і договірну мережі.
Статут підприємства дає можливість займатись і іншими видами діяльності, які дають прибуток. Сировинна база для виробництво хлібобулочних виробів — місцева. Це — поля і ферми Черкащини та Кіровоградщини, які дають зерно (потреба — до 40 тисяч тонн на рік), цукор (до 400 тонн), молочні продукти, рослинні жири місцевих підприємств. І тільки дріжджі, маргарин, спеції завозяться з інших областей. Черкащина вирощує пшеницю і жито невисоких хлібопекарних якостей, але технологія відпрацьована таким чином, щоб одержати вироби задовільної якості без домішок зарубіжного походження, як це практикують приватні пекарні.
Збут продукції — хліба, булочних виробів, борошняних кондвиробів, відбувається також на місцевому рівні — в основному в Черкасах та прилеглих районах області. Хлібзаводи товариства щодня виробляють близько 40 найменувань хліба, булочних, сухарних, борошняних кондвиробів, але через низьку купівельну можливість населення сьогодні для них основних продукт – хліб житнього і пшеничного помолів (український, кишинівський, першого гатунку, гетьманський, бородинський та інші).
Підприємство гідно виходить з реалій економічної кризи, зуміло втриматись на показниках 1990-1991 років, коли були досягнуті найкращі результати в фінансово-господарській діяльності.
ВАТ «Черкаський хлібкомбінат» нараховує три хлібзаводи, які спеціалізуються на виробництві хліба, хлібобулочних виробів і борошняних кондитерських виробів. Структура управління підприємством дозволяє оперативно впливати на всі аспекти господарської діяльності, аналізувати та підсумовувати економічні результати, розробляти та забезпечувати виконання стратегічних планів розвитку підприємства.
Аналіз фінансово-економічного стану підприємства
Кількість працюючих на підприємстві у 2005 р. становила 584 особи, у 2007 р. 610 осіб. Середньомісячна заробітна плата у 2005 р. була 740 грн., а у 2007 р. –960 грн. Фонд оплати праці в 2005 р. становив 432160 грн., у 2007 р. фонд оплати праці зріс до 564789грн.
Спочатку визначимо техніко-економічні показники ВАТ «Черкаський хлібкомбінат». Основні техніко-економічні показники даного підприємства наведено в таблиці 2.1
Таблиця 2.1 Техніко-економічні показники ВАТ «Черкаський хлібкомбінат»
Стаття
2005
2006
2007
Абсол. відхил (+,-), тис. грн.
Відносне відхил., %
продолжение
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--
Фінансові результати від звичайної діяльності
прибуток
67033.9
68362.3
69087.4
+2053.5
+3.1 Матеріальні затрати
1623.6
1153.1
967.5
-656.1
-40.4
Витрати на оплату праці
432160
478710
558761
+126601
+29.3
Амортизація
696.4
584.7
438.9
-257.5
-36.9
Чисельність персоналу
584
591
610
+26
+4.4
Фонд оплати праці
432160
478710
564789
+132629
+30.7
Середня заробітна плата
740.0
810.0
960
+220
+29.7
Абсолютне відхилення – це різниця між звітним поточним показниками.
∆ = П2007– П2005
Відносне відхиленя – це відношення абсолютного показника до попереднього показника помножене на 100%:
Вв = ∆/П2005* 100%
Аналізуючи техніко-економічні показники підприємства за 2006 – 2007 р.р., необхідно зазначити, що в 2005 р. дохід від реалізації був 131525.5, в 2007 р. він зріс на 7127.2 тис. грн. (+5.4%), становить 138652.7 тис. грн.
Податок на додану вартість в 2005 р. складав 15222.4 тис.грн., а у 2007 р. становив 16451.9 тис. грн., тобто він підвищився на 1229.5 тис.грн. (+8.7%).
Чистий доход від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в 2007 р. становив 132769.8 тис. грн., що на 6466.7 тис. грн. більше (+5.1%), ніж в 2005р., де його сума складає 126303.1 тис. грн.
Собівартість реалізованої продукції в 2005 р. складає 121247.4 тис. грн., це на 4458.7тис. грн. (+3.6%) менше, ніж в 2007 р., де вона складає 125706,1 тис.грн.
Сума валового прибутку в 2005 р. становила 15055.7 тис. грн., що на 1232.3 тис. грн. менше, ніж в 2007 р. (16288тис. грн.),
Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування в 2005 році складав 95762.7 тис. грн., в 2007 р. його сума суттєво зросла і дорівнює 99765.5 тис. грн., що на 4002.8 тис. грн. (+3.1%) більше, ніж в 2005 р.
Після сплати податків, прибуток від звичайної діяльності в 2005 р. становив 67033.9 тис. грн., в 2007р. його сума становила 69087.4 тис. грн., що на 2053.5тис.грн. (+2.5%) більше ніж у 2006 р.
Адміністративні витрати в 2007 р. становили 3092.9 тис. грн., в 2005 р. – на 799.3 тис. грн. (-25.8%) більше, ніж в 2007 р. і становили 2293.6 тис.грн.
Фінансові витрати в 2005 р. складають 1615.1 тис. грн. Це на 1294.1 тис. грн. (-80.1%) більше, ніж в 2007р., де їх сума становить 321 тис. грн.
Інші витрати підприємствав 2005 р. складають 1129.7 тис. грн., це на 1083.8 тис. грн.(- 95.9%) більше, ніж в 2007 р., де їх сума становить 45.9 тис. грн.
Протягом 2005 р. підприємством було сплачено 1623.6 тис. грн. матеріальних витрат, що на 470.5 тис. грн. (- 28.9%) більше, ніж в 2007 р. (1153.1 тис. грн.) Отже, найбільша сума матеріальних витрат спостерігається в 2006р.
Витрати на оплату праці мають тенденцію до збільшення. Так, в 2005р. їх сума дорівнювала 432160 тис. грн., в 2007 р. вона збільшилася на 126601тис. грн. (+29.3%), і становила 558761тис. грн.
Амортизація, протягом аналізованого періоду зменшилась на 257.5 тис. грн.
(- 36.9%) в 2005 р, де вона становила 696.4 тис. грн., в 2007 р, де її сума складала
438.9 тис. грн.
Чисельність персоналу з кожним роком зростає: так в 2007р. працівників стало більше на 26 осіб (+4.4%) в порівнянні з 2005 р.
Фонд оплати праці також зріс: в 2005р. його сума дорівнювала 432160 тис. грн., в 2007 р. він збільшилася на 132629тис. грн. (+30.7%), і становила 564789тис. грн. продолжение
--PAGE_BREAK--
Середня заробітна плата також мала тенденцію до збільшення. Так, в 2007 р. вона збільшилась на 220 грн. (+29.5%).
Отже, як бачимо, в період з 2005 до 2007 р.р. прибуток від діяльності ВАТ «Черкаський хлібкомбінат» зростає, а витрат з кожним роком зменшуються.
Аналіз структури майна даного підприємства наведений в таблиці 2.2
Таблиця 2.2 Аналіз структури майна ВАТ «Черкаський хлібкомбінат»
за 2005-2007р.р.
незавершене виробництво
26.9
0.2
9
0.07
2
0.01
-24.9
-0.19
готова продукція
-
-
-
-
-
-
-
-
товари
5284.2
43.1
3287.5
24.2
2875.7
16.6
-2408.5
-26.5
Векселі одержані
-
-
-
-
-
-
-
-
Дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги:
чиста реалізаційна вартість
43.3
0.35
57.2
0.42
69.4
0.39
26.10
0.04
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом
-
-
51.2
0.37
83.6
0.48
32.4
0.11
Інша поточна дебіторська заборгованість
104.2
0.12
913.5
6.67
1477.1
8.5
1372.9
8.38
Поточні фінансові інвестиції
-
-
-
-
-
-
-
-
1
2
3
4
5
6
7
8
9
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті
912
7.4
819.3
5.99
739.9
4.26
-172.1
-3.14
в іноземній валюті
-
-
-
-
-
-
-
-
Інші оборотні активи
104.4
0.85
266.5
1.95
386.9
2.23
282.5
1.38
Усього за розділом ІІ
6556.2
53.5
5506.1
40.2
4506.0
25.9
-2050.2 продолжение
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--
35,4
10.Прибуток від участі в капіталі
-
-
-
-
-
11.Інші фінансові доходи
1248,2
-
-
-3,9
-81,2
12.Прибуток від звичайної діяльності
67033,9
68362,3
69087,4
1831,4
35,3
13.Податок на прибуток
-
-
-
11,3
14,5
14.Чистий прибуток
67033,9
68362,3
69087,4
1820,0
35,6
15.Грошовий потік (чистий прибуток+амортизація)
67730,3
68947
69526,3
153,2
29,4
Дані аналітичної таблиці свідчать про те, що сума чистого прибутку щодо базового періоду збільшилась на 1820,0 тис. грн. або на 35,6%.
Аналіз прибутку (збитку) операційної діяльності. Фінансовий результат від операційної діяльності охоплює результати основної й інших видів діяльності. Прибуток (збиток) основної операційної промислового підприємства визначатимемо як різницю виторгу від реалізації продукції у діючих договірних цінах (без ПДВ і акцизного збору) та повної собівартості реалізованої продукції.
Зміна прибутку від реалізації (роіт, послуг) може бути під впливом:
— зміни обсягу реалізації продукції;
— зміни структури реалізації продукції;
— зміни собівартості реалізованої продукції ;
— зміни цін на продукцію.
Для розрахунку впливу факторів на зміну прибутку від реалізації використовують порівняльні дані відповідних форм звіту про фінансові результати та перерахунок фактичної реалізації продукції за базовими цінами і витратами. Побудуємо аналітичну таблицю 2.6.
Таблиця 2.6 Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції (основної операційної діяльності) ВАТ «Черкаський хлібкомбінат» за 2005-2007р.р.
Показники
2005р.
Фактично за базовими цінами та витратами
2007р.
1.Виторг від реалізації продукції (без ПДВ і АЗ)
В
131525,5
В'
128432,6
Вф
138652,7
2.Собівартість реалізованої продукції
С
121247,4
С'
121695,6
Сф
125706,1
3.Прибуток від реалізації
П
10278,1
П'
1667,4
Пф
12946,6
Загальне відхилення прибутку від реалізації продукції (∆П) становить
∆П=Пф – П0, (2.1)
Що за даними умови дорівнюватиме: 12946,6 – 10278,1 = 26685,5 тис. грн.
Визначимо вищеперелічених факторів на цю зміну.
Між зміною обсягу реалізації продукції і прибутку існує прямий зв’язок за умови незмінної рентабельності окремих виробів. Щоб розрахувати вплив обсягу реалізації продукції на відхилення прибутку, треба базове значення прибутку від реалізації скоректувати на приріст виторгу від реалізації при незмінних цінах на продукцію
∆Поб= П0* (В'/ В0-1) (2.2)
що за даними умови дорівнюватиме: 10278,1*(128432,6/131525,5-1)= =10036,5тис.грн
Зміна структури реалізації продукції може призвести до зміни прибутку, якщо обсяг продажу не зміниться, внаслідок різної рентабельності окремих виробів. Щоб розрахувати вплив структурних зрушень, потрібно знайти відхилення між прибутком фактичної реалізації за базовими цінами і витратами за базовим прибутком, а отриманий результат скоректувати на вплив обсягу реалізації
∆Пстр=( П'– П0)- ∆Поб (2.3)
що за умовами цієї таблиці дорівнюватиме:(1667,4 – 10278,1) – 10036,5 = -18647,2 тис.грн
Між зміною собівартості і прибутком існує зворотній зв’язок, за яким величина зниження (зростання) собівартості реалізованої продукції є адекватною до відповідного пиросту (зменшення) прибутку від реалізації продукції. Для того щоб розрахувати вплив собівартості на зміну прибутку від реалізації продукції, треба від собівартості фактично реалізованої продукції відняти собівартість фактичної реалізації за базовими витратами і змінити означення одержаного результату
∆Псв=-( Сф — С') (2.4) продолжение
--PAGE_BREAK--
що за даними умовами становитиме: -(125706,1-121695,6) = -4010,5 тис. грн.
Між зміною цін на продукцію і прибутком від реалізації існує прямий зв’язок, за яким приріст прибутку при незмінних інших умовах пропорційний до індексу цін на продукцію. Щоб розрахувати вплив цін, потрібно від виторгу фактично реалізованої продукції за базовими цінами
∆Пц= Вф — В' (2.5)
що за даними умови становитиме: 138652,7 – 128432,6 = 10220,1 тис. грн.
Узагальнений результат розрахунку впливу факторів має вигляд.
Зміна обсягу продажу продукції – 10036,5 тис.грн.
Структурні зміни у реалізації продукції — -18647,2тис.грн.
Зміна собівартості реалізованої продукції — -4010,5 тис.грн.
Зміна цін реалізованої продукції – 10220,1 тис.грн.
Сума відхилень- 26685,5 тис.грн.
Прибуток (збиток) за видами діяльності непрофільного характеру (підсобного сільського господарства, торгівлі, будівництва) аналізують за тими самими аналітичними факторами. Проте треба врахувати галузеву специфіку цих видів діяльності.
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ МАКСИМІЗАЦІЇ ПРИБУТКУ
Підприємницька діяльність господарюючих суб`єктів спрямована на одержання прибутку. Саме наявність прибутку або можливість його одержання спонукає підприємства входити в певну сферу діяльності, а за відсуткості прибутку або загрози збитковості – покидати певний сегмент ринку.
Підприємство орієнтуючись при виборі рішення на мінімально можливий рівень витрат, як правило, розглядає цю задачу як засіб досягнення загальної мети – максимізації прибутку. Дана мета є головною для будь-якого підприємства, навіть якщо вона не формулюється у вигляді провідного мотиву діяльності. В окремих випадках підприємства можуть ставити за мету не максимізацію прибутку, а якісь інші завдання, наприклад, збільшення обсягу продажів, досягнення суспільного визнання, і заради них „жертвувати” певною частиною прибутку, задовольнившись його мінімальним рівнем, проте у такому випадку неможливо обійтись без прагнення до максимізації прибутку, принаймні, у довгостроковому періоді, поскільки за такою умовою створюється можливість раціонального розподілу ресурсів, забезпечення високої ефективності, а отже, успішної реалізації обраної цілі [23].
Дослідження свідчать, що ухилення від сплати податків є старим методом максимізації прибутку, який безпосередньо пов`язаний із порушенням правил проведення бухгалтерського обліку та складання звітності, що є певною проблемою, яка досліджується в багатьох країнах. В Україні спроба дати визначення цьому поняттю були зроблені вітчизняними вченими Є.В. Мнихом, Н.П. Шморгуном, П.Ю. Буряком, М.В. Римаром, Б.С. Івасівою та інші.
Слід відзначити, що на сьогодні тема впливу податку на прибуток на підприємницьку діяльність залишається малодослідженою проблемою.
На формування прибутку як фінансового показника роботи суб`єктів господарювання впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності, обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат, визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.
Прибуток – це кінцевий фінансовий результат від здійсненої підприємством підприємницької діяльності, який є основою усього фінансового потенціалу суб`єкта господарювання. Прибуток, зокрема, є видом фінансових ресурсів підприємства, тому наукове обгрунтування розподілу прибутку підприємств на державному рівні є важливим й об`єктивно необхідним.
Підходи, які використовуються на Заході, не завжди ефективні в умовах трансформації економіки України, тому актуальним є науково обгрунтоване адаптування досвіду функціонування зарубіжних фірм і дослідження та впровадження вітчизняних механізмів впливу податків на формування й використання прибутку підприємства.
Прибуток є на сьогодні єдиним потенційним джерелом коштів для українських підприємтсв, що за кращих умов могло б забезпечити реальне поповнення капіталу.
Виникнення такого поняття як „максимізація прибутку” пов`язано з бажанням підприємців отримати якомога більше грошей, і тому це явище, скоріш за все, не зникне, але середовище його існування можна звузити шляхом удосконалення законодавства та контролю. При стягненні податку на прибуток підприємств доцільно запровадити регресивну подткову шкалу, коли ставки податків зменшуються разом із підвищенням величини отриманого підприємством прибутку. Окрім цього варто ввести в Україні вищий за чинний рівень податок на прибуток для підприємств-монополій, що практикується в ринково розвинених країнах і який сприятиме встановленню належної податкової справедливості і компенсує достатньою мірою бюджетні доходи. Завдяки таким заходам зросте кінцевий фінансовий результат підприємств після оподаткування – чистий прибуток, що стимулюватиме здійснення податкових інвестицій. Водночас це сприятиме надходженню коштів до бюджету.
Якщо у країнах з розвиненою ринковою економікою завдяки цілеспрямованим заходам уряду скорочується частина корпоративного податку в доходах бюджету, то в Україні зменшення частини податку на прибуток спричинене зниженням прибутковості підприємств. Фінансовий стан суб`єктів господарюванняпрямо пропорційно впливає і на стан державних фінансів іна фінансове забезпечення населення, тобто є найвагомішим індикатором фінансово-економічного станув державі. В інтересах держави враховувати фінансові потреби суб`єктів господарювання, тому що доходи підприємств є її основою.
Зазначені пропозиції слід включити у список реформ податкової системи України. Ці рішення сприятимуть усуненню певних вад у чинному законодавстві, а також необхідності постійно вносити у великій кількості зміни до нормативних актів з питань оподаткування прибутку підприємств.
В процесі управління прибутком торгівельного підприємства вирішуються два основні завдання:
1) підвищення загальної суми прибули в процесі її формування;
2) ефективний розподіл отриманого прибутку по окремих напрямах її використання. Серед цих завдань пріоритетною є перша, оскільки від її рішення багато в чому залежать форми і пропорції розподілу прибули на підприємстві.
Механізм управління формуванням суми прибутку торгівельного підприємства з використанням системи “взаємозв'язок витрат, об'єму реалізації і прибутку” побудований на її залежності від наступних основних показників:
а) об'єму реалізації товарів;
б) суми і рівня чистого доходу (валового доходу за мінусом податкових платежів, здійснюваних з нього);
в) суми і рівня змінних витрат звернення;
г) суми постійних витрат звернення;
д) співвідношення постійних і змінних витрат звернення.
Ці показники можуть розглядатися як основні чинники формування суми прибули від реалізації товарів, впливаючи на яких можна отримати необхідні результати.
Зовнішнє середовище підприємства оцінюється перевагами і недоліками перед конкурентами. Ринок — це сукупність існуючих і потенційних покупців товару.
ЗАТ «Черкаський хлібкомбінат» працює на всіх цих ринках. Кожному типові ринку властиві свої специфічні риси, які продавцеві необхідно уважно вивчати, але вибираючи ринок збуту своїй продукції, ЗАТ «Черкаський хлібкомбінат» в першу чергу орієнтується на споживчий ринок.
Також дуже важливе значення в роботі організації займає діяльність конкурентів. Тому необхідно проводити постійний аналіз конкурентів, їх долі ринку, методи обхвату, що дозволить швидко реагувати на зміну їх тактики. Прогресивні методи можна залучати в своїй діяльності, а слабкі місця використовувати в конкурентній боротьбі.
Вивчивши сильні і слабкі сторони конкурентів, можна сказати, що успішній діяльності на настільки насиченому конкурентному ринку ЗАТ «Черкаський хлібкомбінат» перешкоджають:
низька організація збуту і дуже низький рівень рекламного забезпечення;
відсутнє планерування об'ємів товарообігу і з цим пов'язані накладки при постачаннях товару;
не розроблена сітка розрахунків із замовниками, тобто, немає певної дати сплати остаточного платежу, що у свою чергу викликає накладки, але вже при розрахунку із заводом – виготівником.
Більшість вразливих місць в організації зв'язана, на мій погляд, з відсутністю чітко сформульованих цілей, навіть приблизного плану і напряму подальшого розвитку бізнесу.
Аналіз зовнішнього середовища показав, що є погрози:
поява на ринку конкурентів;
можливість бути скупленими іншими успішнішими підприємствами і так далі
Але є і можливості, які відкриваються перед організацією:
вихід на нові споживчі ринки
розширення асортименту товарів, що реалізовуються.
Всі ці проблеми може вирішити розробка бізнес-плану розвитку підприємства. Тому, аби ЗАТ «Черкаський хлібкомбінат» розвивався і знайшов стійкість на ринку я пропоную розробити стратегію максимізації прибутку, як основу процвітання і досягнення цілей.
Для збільшення припливу грошових коштів від покупців підприємству необхідно використовувати різні види договорів з гнучкими умовами термінів і форми оплати. Важливим інструментом, сприяючим прискоренню оборотності засобів в розрахунках, є розумне використання знижок покупцям за скорочення термінів розрахунків. При цьому необхідне порівняння додаткового прибутку з виникаючими втратами, для чого враховують терміни оплати, інфляцію, прибуток від альтернативних вкладень і ставки по банківських кредитах. продолжение
--PAGE_BREAK--
Так, якщо дане підприємство вимушене буде компенсувати збільшення дебіторської заборгованості за рахунок короткострокового кредиту. Орієнтовну величину знижок, які підприємству вигідно надавати своїм клієнтам, можна розрахувати на основі визначення середньої величини економії від скорочення втрат при наданні цих знижок. Для розрахунку доцільне проведення перспективного аналізу, коли варіюють прогнозними величинами темпу інфляції, банківською процентною ставкою і числом днів скорочення періоду погашення заборгованості, яке буде забезпечено наданням даної знижки. Оптимістичному, найбільш вірогідному і песимістичному значенню цих показників при розрахунках додається різна вірогідність.
Висновки
Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.
Прибуток — це показник, що формується на мікрорівні. Прибуток народного господарства — це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін у порядку обліку фінансових результатів
Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків, нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюютьсяумовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє недостатня конкуренція, монопольне становище окремих підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції.
Отже, можна зробити висновок, що спроможність підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвою.
Ми розглянули приклад прибутковості на підприємстві ВАТ «Черкаський хлібокомбінат» і бачимо що дане підприємство є досить прибутковим з досить великою перспективою його подальшого розвитку.
Список використаних джерел
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги дофінансової звітності»: Затв. Наказом Міністерситва фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 і зареєстровано Міністерством юстиції України 21 червня 1999 p., №391/3684. — К., 1999.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»: Затв. Наказом Міністерситва фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 і зареєстровано Міністерством юстиції України 21 червня 1999 p., №391/3689. – К, 1999.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансовірезультати»: Затв. Наказом Міністерситва фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 і зареєстровано Міністерством юстиції України 21 червня 1999 p., №391/3690(зі змінами та доповненнями). — К., 1999
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»: Затв. Наказом Міністерситва фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318 і зареєстровано Міністерством юстиції України 19 січня 2000 p., №27/4248 (зі змінами та доповненнями). — К., 2000.
Анализ эффективности инвестиционной и инновационной деятельности предприятия: Учеб. пособие. — М.: Финансы и статистика, 2001.-384 с.
Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. — 4-е изд… доп. и перераб. — М.: Финансы и статистика, 2002. — 416с.
Басовский Л.Е. Теория экономического анализа: Учебное пособие. — М.: ИНФРА-М, 2001.-222 с.
Беляєв О.О., Бабело А.С. Політична економія. — К., 2001.
Бутинець Ф.Ф., Мних Є.В., Олійник О.В. Економічний аналіз. Практикум: Навчальний посібник для студентів вузів. — Житомир: ЖІТІ. 2000.-416с.
Гальчинський А.С. Основи економічної теорії. К., 1999.
Донцова Л.В., Никифорова Н.А. Комплексный анализ бухгалтерской отчетности. — 4-е изд. перераб. и доп. — М.: Изд-во «Дело и Сервис», 2001. – 304с.
Економічний аналіз: Навч. посібник /За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. _ Житомир., 2003
Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюха, В.З. Бучевський, М.І. Горбуток; за ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. -К., 2001.-540с.
Іваненко В.М., Горбатюк М.І., Льовочкін B.C. Економічний аналіз: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 1999. — 176 с.
Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2000. -152 с.
Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. — М.: Финансы и статистика, 1997. -512с.
Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. — 378 с.
Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посібник. -К.: КНЕУ, 1999. — 132с.;
Фінанси підприємств: Підручник/ За ред. А.М. Поддєрьогіна: — К.: КНЕУ, 1998.-368с.;
Шеремет А.Д., Негашев Е.А. Методика финансового анализа. — М.: ИНФРА, 2000. — 208 с.
Кізима Т.О. Аналіз «Витрати — обсяг — прибуток» у діяльності спільних підприємств.//Фінанси України. – 2000 р. – №4. – С. 37-41.
Оптимізація виробничих запасів як один із напрямків управління витратами Скригун Н., Цимбалюк Л. // Економіка підприємств – 2003. – №2. – С. 39-41.
Павловська О.В. Удосканалення методів аналізу фінансового стану підприємства //Фінанси України. – 2001 р. – №11 – С. 55-61.
Ярмоленко В. Про склад і класифікацію виробничих витрат //Бухгалтерія в сільському господарстві. –2006. – №11. – С.20.
Додаток А
Баланс ВАТ «Черкаський хлібкомбінат»
Одиниця виміру: тис.грн.
A К Т И В
Код рядка
2005 р.
2006 р.
2007 р.
1
2
3
4
5
A К Т И В
—
—
-
І. Необоротні активи
—
—
-
Нематеріальні активи:
—
—
-
залишкова вартість
010
6,7
1,2
0,6
первісна вартість
011
39,4
39,4
39,4
знос
012
32,7
39,4
47,6
Незавершене будівництво
020
53,3
53,7
54,2
Основні засоби:
—
—
-
залишкова вартість
030
5634,9
7716,5
9564,7 продолжение
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--
-
Надзвичайні: доходи
200
1,2
—
-
Надзвичайні: витрати
205
—
—
-
Податки з надзвичайного прибутку
210
( 0,4 )
—
-
Чистий: прибуток
220
67033,9
68362,3
69087,4
Чистий: збиток
225
( 491,5 )
—
-
ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
Найменування показника
Код рядка
2006 р.
2005 р.
2007 р.
1
2
3
4
5
Матеріальні затрати
230
1623,6
1153,1
967,5
Витрати на оплату праці
240
432160
478710
558761
Відрахування на соціальні заходи
250
1658,2
1557,8
1451,0
Амортизація
260
696,4
584,7
438,9
Інші операційні витрати
270
5993
1604,5
697,0
Разом
280
442131,2
483610,1
568714,7
III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ
Найменування показника
Код рядка
2006 р.
2005 р.
2007 р.
1
2
3
4
5
Середньорічна кількість простих акцій
300
98785
98785
98785
Скоригована середньорічна кількість простих акцій
310
98785
98785
98785
Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію (грн.)
320
-
10,15235
10,15235
Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію (грн.)
330
-
10,15235
10,15235
Дивіденди на одну просту акцію (грн.)
340
-
-
-