Значення та аналіз грошових потоків
Успішне функціонування підприємства в ринкових умовах можливе лише за умов здійснення безперервного руху грошових коштів — їх надходження (приплив) і витрачання (від вибуття), забезпечення наявності певного вільного залишку на рахунках банку.
Гроші, як відомо, — особливий вид товару, використовують як універсальний еквівалент, за допомогою якого виражається вартість усіх інших товарів і послуг. Таким чином. грошові кошти – це передусім товар, який виконує функцію засобу обміну, розрахунку, вимірювання вартості, нагромадження багатства.
Початок будь-якого бізнесу пов'язаний із наявністю стартового капіталу в формі грошового капіталу. Потім ці грошові кошти трансформуються в основні виробничі та оборотні фонди, товар і нарешті знову в грошові кошти. Грошові кошти повинні постійно перебувати в обігу, інакше вони, в кращому разі, не будуть приносити прибуток, а швидше за все втрачатимуть свою вартість( у зв’язку з інфляцією).
У процесі аналізу досить важливим є виявлення обсягів вхідного потоку (надходжень грошових коштів), вихідного грошового потоку (витрачання грошових коштів) та загального обороту грошей. Вхідний грошовий потік визначається як сума надходження грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а вихідний потік — як сума витрачання грошових коштів в ході проведення кожного виду діяльності.
Аналіз руху потоків грошових коштів дає змогу вивчити їх динаміку, визначити суму перевищення надходжень над витратами (сплатами), виявити можливості внутрішнього самофінансування. [5;35]
Сутність грошового потоку визначається по-різному: і як рух ліквідних грошових коштів, тобто їх надходження і витрачання у процесі господарської діяльності, і як міра ліквідності підприємства, що складається з чистого прибутку та амортизаційних відрахувань, і як рух грошей у процесі господарської діяльності. Згідно з П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» грошові потоки — це надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.
Необхідність аналізу грошового потоку пояснюється тим, що він дає відповіді на такі питання:
Чи створює підприємство кошти, необхідні для придбання додаткових засобів з метою подальшого розвитку?
Чи має підприємство наявні кошти для погашення боргів?
Чи достатньо у підприємства власних коштів для фінансування своєї діяльності?
Наявність грошових коштів тісно пов’язана з прибутком і рухом оборотного капіталу. Аналізуючи грошові потоки, слід виходити з того, що готівкові кошти, з одного боку, є складовою оборотних активів, а з іншого — їх обсяги, шляхи надходження та вибуття залежать насамперед від зміни обсягів виробничих запасів, стану дебіторської та кредиторської заборгованості, платежів до бюджету тощо.
Господарюючий суб’єкт виробляє і реалізує (продає) рентабельну продукцію, виконує відповідні роботи, надає послуги, що є передумовою надходження та отримання певного потоку грошових коштів. Отже, можна зробити висновок, що приріст (зменшення ) грошових коштів за певний період часу має відповідати прибутку (збитку) від діяльності підприємства.
Разом із тим, в умовах дії методу нарахування і відповідності доходів і витрат, за якого прибуток (збиток) від реалізації продукції визначається за моментом її відвантаження, грошовий потік і розрахунок фінансових результатів від реалізації не збігаються в часі. Продукція може вважатися реалізованою в одному часовому періоді, а надходження грошей відбудеться в іншому. Отже, оцінювання фінансового стану підприємства тільки за даними фінансових результатів буде помилковим і неточним, що може спричинити неправильні висновки і підвищення фінансового ризику.[36]
Можливо, що за даними фінансової звітності, підприємство є прибутковим, але водночас має певні труднощі щодо оплати поточних зобов’язань за умов дефіциту грошових коштів. Саме це й пов’язане зі специфікою відображення інформації у фінансовій звітності про фінансові результати за методом нарахувань і відповідності доходів і витрат, коли інформація про реальні потоки грошових коштів формується за касовим методом (за фактом їх руху на рахунках у банках і в касі підприємства). Різниця між сумою отриманого прибутку і величиною грошових коштів пояснюється таким:
прибуток визначається після здійснення продажу (продукція вважається реалізованою за моментом її відвантаження), а не після надходження грошових коштів від реалізації;
прибуток відображує грошові та негрошові доходи, визначені протягом певного періоду, що збігається з реальним надходженням грошових коштів від даних операцій за цей самий період;
грошовий потік відображує рух грошових коштів, які не враховуються у розрахунку прибутку (капітальні витрати, сплата податків, штрафів, боргів, надходження позикових коштів тощо) [10].
Можливості аналізу грошових коштів значно розширюються за рахунок використання «Звіту про рух грошових коштів». Цей документ фінансової звітності відображає надходження, витрачання та зміну залишків грошових коштів підприємства за результатами господарської, інвестиційної, фінансової діяльності за певний проміжок часу. Його введення до стандарту бухгалтерської звітності обумовлюється тим, що звіт про фінансові результати, в ocновi складання якого лежить принцип нарахування, не відображає фактичного надходження та наявності грошових коштів та не дає інвесторам, кредиторам, акціонерам інформації про грошові потоки та платоспроможність підприємства. [35;41]
У країнах з розвиненою економікою суб’єкти господарювання складають звіт про рух грошових коштів. Він використовується як інструмент аналізу фінансового стану.
Звіт про рух грошових коштів — це документ фінансової звітності, в якому відображуються надходження і витрачання грошових коштів під час поточної господарської, інвестиційної та фінансової діяльності. Ці зміни подаються таким чином, що дають змогу встановити взаємозв’язок між залишками грошових коштів на початок і кінець звітного періоду.
Можна також сказати, що звіт про рух грошових коштів — це звіт про зміни фінансового стану підприємства, який складається на основі методу руху грошових коштів. Він дає змогу оцінити майбутні надходження грошових коштів, проаналізувати здатність підприємства погасити свою короткострокову заборгованість і сплатити дивіденди, оцінити необхідність залучення додаткових фінансових ресурсів. Використання такого звіту дає змогу точніше оцінювати перспективну платоспроможність і тим самим знижувати фінансовий ризик.
Розвиток ринкових відносин в Україні потребує вдосконалення фінансової звітності підприємств і передбачає необхідність складання звіту про рух грошових коштів, який регламентується П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів». Для того щоб розкрити реальний рух грошових коштів на підприємстві, оцінити стабільність їх надходження і витрачання, а також пов’язати величину отриманого фінансового результату із станом грошових коштів аналізуються три види діяльності: операційна, фінансова та інвестиційна.
Звіт про рух грошових коштів, як правило, складається із трьох частин, що характеризують грошові потоки від операційної, інвестиційної й фінансової діяльності.
У розділі «операційна діяльність» відбиваються кошти від операцій, які сформували чистий прибуток за рахунок операційної діяльності. Типові вхідні грошові потоки генеруються наступними операціями:
— продажем товарів і наданням послуг,
— одержанням процентних платежів від інших організацій,
— одержанням дивідендів по акціях інших компаній,
Крім того, кошти можуть надходити від інших операцій, наприклад, за рахунок здачі приміщень або встаткування в оренду.
Типові вихідні грошові потоки відбуваються за рахунок:
— оплати постачальникам за ТМС, енергію й т.п.
— оплати робітникам та службовцям,
— процентних виплат по облігаціях і банківських кредитах.
Розділ "інвестиційна діяльність" відбиває грошові потоки від операцій, пов'язаних з основними засобами підприємства, які трактуються як довгострокові інвестиції підприємства. Типові вхідні потоки виходять внаслідок наступних операцій:
— продаж основних засобів,
— продаж цінних паперів,
— одержання грошей по позиках, наданим іншим компаніям.
Типові вихідні потоки є наслідком
— придбання основних засобів,
— придбання цінних паперів інших підприємств і держави,
— надання грошей іншим компаніям у борг.
Розділ «фінансової діяльності» відбиває одержання й витрата коштів від операцій по залученню грошей від інвесторів і кредиторів, тобто операцій, пов'язаних з довгостроковими зобов'язаннями й власним капіталом. Типові вхідні потоки складаються з:
— одержання грошей від кредиторів (не включаються рахунки до одержання),
— продажу акцій.
Типові вихідні потоки пов'язані з:
— погашенням довгострокових векселів, облігацій, заставних зобов'язань,
— викупом акцій в акціонерів,
— виплатою грошових дивідендів.
Для складання звіту про рух грошових коштів за період необхідна наступна інформація:
— баланс підприємства на початок і кінець періоду,
— звіт про прибуток за період,
— деяка додаткова інформація, що ставиться до продажу активів (співвідношення ціни продажу й балансової вартості), способах розрахунку з постачальниками й одержання грошей від споживачів і т.д. [18]
Можливості аналізу грошових коштів значно розширюються за рахунок використання «Звіту про рух грошових коштів». Його введення до стандартної бухгалтерської звітності обумовлюється тим, що звіт про фінансові результати, в ocновi складання якого лежить принцип нарахування, не відображає фактичного надходження та наявності грошових коштів та не дає інвесторам, кредиторам, акціонерам інформації про грошові потоки та платоспроможність підприємства.--PAGE_BREAK--
Для керівництва підприємства важливо знати не лише фінансовий результат діяльності, але й мати можливість аналізувати рух грошових коштів за звітний період, визначати зміни основних джерел надходження грошових коштів та напрямків їx використання. Розбіжності показників прибутку та грошового потоку обумовлені тим, що деякі статті бухгалтерського обліку відображаються не в момент надходження або сплати грошей, а в момент здійснення операції. Тому орієнтація при оцінці фінансового стану тільки на дані про прибуток є в деякій мipi умовною i може привести до підвищення фінансового ризику.
Аналізуючи грошові потоки на базі «Звіту про рух грошових коштів» потрібно мати на увазі, що:
1. темп приросту грошового потоку від операційної діяльності характеризує масштаби зростання фінансового потенціалу підприємства та рівень доходності який досягнуто за минулі звітні періоди;
2. аналіз грошового потоку від інвестиційної діяльності дозволяє дослідити інвестиційну політику підприємства i виявити poзмip тих інвестицій, які в майбутньому призведуть до надходження (витрачання) грошових коштів;
3. розгляд показників фінансової діяльності дає можливість спрогнозувати майбутні дивіденди власників капіталу. [24]
Для того щоб ефективно здійснювати управління грошовими потоками, необхідно володіти інформацією про:
величину грошових коштів за визначені проміжки часу (місяць, квартал, півріччя, рік);
їх складові елементи;
види діяльності, які генерують основний потік грошових коштів.
Аналіз здійснюється за даними фінансової звітності ф. № 1 «Баланс», ф. № 2 «Звіт про фінансові результати звітності», ф. № 3 «Звіт про рух грошових коштів», ф. № 4 «Звіт про власний капітал», ф. № 5 «Примітки до річного фінансового звіту», аналітичних даних бухгалтерського обліку, головної книги, журналів.
Він починається з дослідження грошових коштів за їх складовими у складі оборотних активів підприємства, зміни їх у динаміці.
Першим показником виникнення фінансових труднощів є тенденція скорочення грошових коштів у складі оборотних активів суб’єкта господарювання за наявності зростаючого обсягу його поточних зобов’язань. Доцільно щомісяця аналізувати співвідношення грошових коштів і найбільш термінових зобов’язань, термін сплати яких настав. Це дасть змогу отримувати щомісяця точну інформацію про надлишок або дефіцит грошових коштів підприємства.
Вивчення та дослідження в динаміці складу та структури залишків грошових коштів, кількості їх оборотів, тривалості одного обороту в днях, зіставлення з величиною оборотних активів і поточних зобов’язань допоможуть підтримати поточну платоспроможність, яка передбачає наявність достатнього обсягу грошових коштів і тим самим ліквідацію їх дефіциту; уможливлять одержання додаткового прибутку від вкладання надлишку грошових коштів.
У разі проведення внутрішнього фінансового аналізу доцільно досліджувати зміну залишків та тривалості обороту грошових коштів по місяцях і зміну залишків строкових поточних зобов’язань. [19]
Характеристика етапів управління грошовими потоками підприємства
Основною метою управління грошовими потоками підприємства є забезпечення фінансової рівноваги підприємства у процесі його розвитку шляхом збалансування обсягів надходжень та витрачань грошових коштів та їх синхронізація у часі.
Процес управління грошовими потоками підприємства послідовно охоплює наступні основні етапи:
— забезпечення повного та достовірного обліку грошових потоків підприємства та формування необхідної звітності;
— аналіз грошових потоків підприємства у попередньому періоді;
— оптимізація грошових потоків підприємства;
— планування грошових потоків підприємства у розрізі різних їх видів;
— забезпечення ефективного контролю грошових потоків підприємства.
Етап забезпечення повного та достовірного обліку грошових потоків та формування необхідної звітності покликаний реалізувати принцип інформаційної достовірності. В процесі здійснення даного етапу управління грошовими потоками забезпечується координація функцій та задач служб бухгалтерського обліку і фінансового менеджменту підприємства. [31]
Основна мета організації обліку та формування відповідної звітності, що характеризує грошові потоки підприємства різних видів, є забезпечення фінансових менеджерів необхідною інформацією для проведення всебічного їх аналізу, планування та контролю.
У відповідності з міжнародними стандартами обліку і нормами П(С)БО 4, для підготовки звітності про рух грошових коштів використовуються два основні методи – прямий та непрямий. Дані методи різняться між собою повнотою представлених даних про грошові потоки підприємства, початковою інформацією для розробки звітності та іншими параметрами.
Метод прямого розрахунку використовується у внутрішньому аналізі. Сутність його полягає у прямому зіставленні надходження (припливу) грошових коштів з їх витрачанням (платежами). Як джерела інформації виступають дані поточного бухгалтерського обліку (обороти по відповідних рахунках) і баланс. За цим метод обчислюється приплив (виручка від реалізації продукції, робіт і послуг, аванси отримані та ін.) і витрачання (оплата рахунків постачальників, повернення отриманих короткострокових позик та ін.) грошових коштів. Вихідним елементом є виручка.
Для аналізу руху грошових коштів за методом прямого розрахунку використовуються спеціальні показники.
У сучасних умовах, після введення в дію національних стандартів обліку, інформацію про рух коштів внаслідок операційної діяльності отримують з облікових реєстрів. У разі застосування прямого методу рух коштів від операційної діяльності визначається у такій послідовності:
1. визначення суми надходжень від покупців (замовників);
2. визначення суми інших надходжень від операційної діяльності;
3. визначення суми платежів постачальникам;
4. визначення суми сплачених операційних витрат;
5. визначення суми сплачених процентів;
6. визначення суми сплачених податків з обороту;
7. визначення суми сплачених податків на прибуток.
Для визначення суми коштів, що надійшли від покупців, необхідно скоригувати суму доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг) на суму змін дебіторської заборгованості та одержаних авансів. При цьому на суму збільшення дебіторської заборгованості сума доходу (виручки) від реалізації продукції зменшується, а сума зменшення дебіторської заборгованості додається до виручки. Збільшення авансів одержаних збільшує дохід, а їх зменшення його зменшує. Алгебраїчна сума виручки, відхилень по дебіторській заборгованості та авансах одержаних дорівнюватиме сумі надходження коштів від покупців.[43]
Для визначення суми інших надходжень від операційної діяльності слід ураховувати зміни у складі доходів майбутніх періодів і дебіторської заборгованості, пов’язаної з іншим операційним доходом. При цьому до операційних доходів:
додаються зменшення такої дебіторської заборгованості та збільшення доходів майбутніх періодів;
віднімаються збільшення такої дебіторської заборгованості та зменшення доходів майбутніх періодів. Таким шляхом отримують інші надходження від операційної діяльності.
А відповідно, для визначення суми коштів, сплачених постачальникам, слід скоригувати собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) на зміни у складі запасів, кредиторської заборгованості та суму амортизації, включену до її складу. При цьому із собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) віднімаються суми амортизації основних засобів і нематеріальних активів у складі собівартості реалізованої продукції, зменшення складських запасів, зменшення авансів виданих і збільшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Додаються до собівартості реалізованої продукції суми збільшення складських запасів, збільшення авансів виданих, зменшення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Так отримують платежі постачальникам.
Для визначення суми сплачених інших операційних витрат (адміністративних, на збут, тощо) слід послідовно скоригувати всі витрати, пов’язані з операційною діяльністю (крім собівартості реалізованої продукції, послуг).
Операційні витрати зменшуються на суму амортизації у складі операційних витрат, зменшення у складі витрат майбутніх періодів, зменшення у складі операційної дебіторської заборгованості (крім заборгованості за товари, роботи, послуги), збільшення у складі забезпечень наступних витрат і платежів, збільшення у складі операційної кредиторської заборгованості.
Операційні витрати збільшуються на суми збільшення у складі витрат майбутніх періодів і у складі операційної дебіторської заборгованості на суми зменшення у складі забезпечень наступних витрат і платежів та операційної кредиторської заборгованості. Таким чином отримують сплачені операційні витрати.
Для визначення суми сплачених процентів необхідно скоригувати фінансові витрати, наведені у звіті про фінансові результати, на зміну заборгованості по процентах, що підлягають сплаті, яка відображена в балансі у складі статті «Інші поточні зобов’язання». Зменшення заборгованості по процентах, що підлягають сплаті, підвищує фінансові витрати, а її збільшення їх знижує.
При визначенні сплачених податків з обороту (ПДВ, АЗ) слід урахувати зміну заборгованості по розрахунках з бюджетом по цих податках. Податки на додану вартість та акцизний збір збільшуються у разі зменшення зобов’язань і збільшення дебіторської заборгованості по цих податках. ПДВ та АЗ зменшуються у разі збільшення зобов’язань і зменшення дебіторської заборгованості по них.[40]
Для визначення суми сплачених податків на прибуток необхідно скоригувати суму нарахованого податку на зміну в розрахунках з бюджетом по відстрочених поточних платежах.
Податки на прибуток збільшуються у разі збільшення відстрочених податкових активів, зменшення відстрочених податкових зобов’язань, зменшення поточної заборгованості по податках на прибуток. Податки на прибуток зменшуються у разі зменшення відстрочених податкових активів, збільшення відстрочених податкових зобов’язань, збільшення поточної заборгованості по податках на прибуток.
Алгебраїчна сума отриманих результатів являє собою чистий рух коштів до надзвичайних подій, який після коригування на рух коштів від надзвичайних подій дає інформацію про чистий рух коштів від операційної діяльності.
Згідно з П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» інформація про рух грошових коштів від операційної діяльності подається за непрямим методом, а грошові потоки від фінансової та інвестиційної діяльності — за прямим методом. продолжение
--PAGE_BREAK--
Аналіз грошових потоків підприємства за прямим методом дає змогу оцінити ліквідність підприємства за кожним видом діяльності, а отже, зробити оперативні висновки щодо достатності коштів для погашення зобов’язань.
Вадою методу є те, що він не розкриває взаємозв’язку отриманого фінансового результату і зміни величини грошових коштів на рахунках підприємства. Але П(С)БО 4 пропонує застосування непрямого методу складання Звіту про рух грошових коштів, який передбачає трансформацію чистого прибутку в чисту суму отриманих (витрачених) грошових коштів. Для складання звіту використовуються показники Балансу, Звіту про фінансові результати та дані аналітичного обліку про рух грошових коштів.
За непрямим методом передбачається визначення суми чистого надходження (видатку) в результаті операційної діяльності шляхом послідовного коригування показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, наведеного в звіті про фінансові результати. Коригування здійснюється з метою врахування впливу змін у складі запасів, операційної дебіторської і кредиторської заборгованості, негрошових операцій, доходів і витрат від інвестиційної та фінансової діяльності.[34]
Звіт про рух грошових коштів дає повну, вичерпну інформацію для аналізу грошових потоків. Але треба знати зміст кожної статті цього звіту і джерела інформації для його складання, оскільки для підприємств ця форма є новою.
Розглядаючи показники аналізу грошових потоків, їх склад, сутність і джерела інформації відповідно до П(С)БО 4. Такі дані повинні містити цінну управлінську інформацію, в якій зацікавлено керівництво підприємства. Так, за допомогою цих даних можливо здійснювати контроль за поточною платоспроможністю, приймати оперативні рішення з її стабілізації, оцінювати можливість здійснення додаткових інвестицій.
Слід зазначити, що в Звіті про рух грошових коштів не відображаються і, отже, не аналізуються негрошові операції (наприклад, бартерні операції, надходження основних засобів на умовах фінансового лізингу, перетворення зобов’язань на власний капітал) і внутрішні зміни у складі грошових коштів та їх еквівалентів (наприклад, надходження коштів з банку до каси підприємства, повернення коштів з каси до банку).
У разі застосування непрямого методу вихідною величиною є чистий прибуток (збиток) підприємства за звітний період (рік). Як показник можна використовувати також чисті грошові надходження та виплати від операційної діяльності.
Результати розрахунку суми чистого грошового потоку (ЧГП) по операційній, інвестиційній і фінансовій діяльностях дозволяють визначити загальний його розмір по підприємству в звітному періоді. Цей показник розраховується за формулою:
ЧГПп = ЧГПо + ЧГПі + ЧГПф, (2.1)
де, ЧГПп – загальна сума чистого грошового потоку підприємства за період, що розглядається, тис. грн.;
ЧГПо – сума чистого грошового потоку підприємства по операційній діяльності, тис. грн.;
ЧГПі – сума чистого грошового потоку підприємства по інвестиційній діяльності, тис. грн.;
ЧГПф – сума чистого грошового потоку підприємства по фінансовій діяльності, тис. грн.
Використання непрямого методу розрахунку руху грошових коштів дозволяє визначити потенціал формування підприємством основного внутрішнього фінансового джерела розвитку – чистого грошового потоку по операційній та інвестиційній діяльності, а також виявити динаміку усіх факторів, що впливають на його формування.[11]
Другим етапом управління грошовими потоками є аналіз грошових потоків, який пов'язаний із з'ясуванням причин, які вплинули на збільшення (зменшення) вхідних грошових коштів та збільшення (зменшення) їх відпливу. Основною ціллю аналізу грошових потоків підприємства є визначення рівня достатності формування грошових коштів, ефективності їх використання, а також збалансування додатного та від’ємного грошових потоків підприємства за обсягами та у часі.
Аналіз проводиться по підприємству в цілому, у розрізі основних видів господарської діяльності, по окремим структурним підрозділам.
На першому етапі аналізу розглядається динаміка об’єму формування позитивного грошового потоку підприємства у розрізі окремих джерел. В процесі цього аспекту аналізу темпи приросту позитивного грошового потоку співставляються з темпами приросту активів підприємства, обсягів виробництва та реалізації продукції. Особлива увага на цьому етапі приділяється вивченню відношення залучення грошових коштів за рахунок зовнішніх та внутрішніх джерел, виявленню ступеня залежності розвитку підприємства від зовнішніх джерел фінансування.
На другому етапі розглядається динаміка формування від’ємного грошового потоку підприємства, а також структури цього потоку за напрямками витрачання грошових кошт. В процесі цього етапу аналізу визначається наскільки співрозмірно розвивалися за рахунок витрачання грошових коштів окремі види активів підприємства, що забезпечують приріст його ринкової вартості; по яким напрямкам використовувалися, залучені із зовнішніх джерел; в якій мірі відбувалося погашення суми основного боргу по залученим раніше кредитам та позикам.
На третьому етапі аналізу розглядається збалансованість додатного та від’ємного грошових потоків по загальному обсягу; вивчається динаміка показника чистого грошового потоку як найважливішого результативного показника фінансової діяльності підприємства та індикатора рівня збалансованості його грошових потоків в цілому. В процесі аналізу визначається роль та місце чистого прибутку підприємства у формуванні його чистого грошового потоку; з’ясовується ступінь достатності амортизаційних відрахувань з позиції необхідного оновлення основних засобів і нематеріальних активів.
Особлива увага в процесі цього етапу аналізу приділяється «якості чистого грошового потоку» – узагальнюючій характеристиці структури джерел формування даного показника. Одним з аспектів аналізу, що здійснюється на даному етапі, є визначення достатності чистого грошового потоку, який генерується підприємством, з позиції фінансуванням ним потреб.
На четвертому етапі аналізу досліджується синхронність формування додатного та від’ємного грошових потоків у розрізі окремих інтервалів звітного періоду; розглядається динаміка залишків грошових активів підприємства, що відображує рівень даної синхронізації і забезпечує абсолютну платоспроможність. [45]
На п’ятому етапі визначається ефективність грошових потоків підприємства.
За результатами аналізу грошових потоків фінансовий менеджер повинен отримати відповідь на основні питання: звідки надходять грошові кошти, яке значення кожного джерела і на які цілі вони використовуються.
Наступним кроком після аналізу грошових потоків є використання поточних заходів, спрямованих на оптимізацію таких потоків через вплив на фінансовий цикл підприємства. Оптимізація грошових потоків являє собою вибір найкращих форм їх організації на підприємстві з урахуванням умов та особливостей здійснення його господарської діяльності.
Процес управління потоками грошових коштів представляє собою постійний моніторинг відхилень реального руху грошових коштів від планових показників та використання заходів по усуненню таких відхилень. Планування грошових потоків здійснюється у формі багатоваріантних планових розрахунків показників прирізних сценаріях розвитку окремих факторів (оптимістичному, реалістичному, песимістичному). [45]
На останньому етапі управління відбувається контроль за виконанням встановлених планових завдань щодо формування обсягу грошових коштів і їх витрачанням за передбаченими напрямками; рівномірністю формування грошових потоків у часі; контроль за ліквідністю грошових потоків та їх ефективністю. Дані показники контролюються в процесі моніторингу поточної фінансової діяльності підприємства.