Ефективність використання фінансових ресурсів підприємств та шляхи її підвищення

--PAGE_BREAK--ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА1.1. Сутність фінансових ресурсів підприємства


Для успішного функціонування будь-якого підприємства вирішальне значення має забезпечення його діяльності необхідним обсягом фінансових ресурсів.

В економічній науковій та практичній літературі досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів, їх змісту та ролі у відтворювальному процесі. Багато визначень, що подаються в словниках та науковій літературі не відповідають сутності фінансових ресурсів або розкривають її не повністю.

Так, фінансово-кредитний словник за часів СРСР, визначає фінансові ресурси як сукупність фондів грошових засобів, що перебувають у розпорядженні держави, підприємств і організацій; створюються в процесі розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту і національного доходу.

Бірман О.М. характеризує фінансові ресурси як виражену в грошових коштах частину національного доходу, сконцентровану безпосередньо в державі чи підприємствах для використання на цілі розширеного відтворення і на загальнодержавні потреби [    ].

Сичов М.Г. підкреслює, що фінансові ресурси як грошові нагромадження і грошові фонди створюються підприємствами, об'єднаннями, організаціями, державою в порядку розподілу і перерозподілу суспільного продукту і національного доходу [     ].

Гуйда Т.В. визначає фінансові ресурси як сукупність доходів, відрахувань та надходжень, що перебувають у розпорядженні підприємств, організацій та держави і спрямовуються па на задоволення суспільних потреб з метою розширення виробництва і зростання матеріального добробуту суспільства [    ].

А. М. Поддерьогін в своїх роботах пише що фінансові ресурси – це грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в не фондовій формі [    ].

Дані визначення фінансових ресурсів вказують на місце створення ресурсів і належність їх до суб'єктів фінансових відносин. Але не вказується джерело їх створення та призначення.

Вітчизняний вчений Коробов М.Я. визначає фінансові ресурси як централізовані й децентралізовані грошові фонди цільового призначення, які формуються в процесі розподілу й перерозподілу національного багатства, сукупного суспільного продукту і національного доходу й призначаються для використання відповідно із завданнями соціально-економічного розвитку суспільства та окремих підприємств. В цьому визначені чіткіше вказується цільове призначення фінансових ресурсів, але не визначається джерело їх створення [    ].

Щоб зрозуміти поняття «фінансові ресурси» необхідно виходити, перш за все, з терміну «ресурси». Слово «ресурси» походить від французького «ressource», що означає — допоміжний засіб, тобто щось таке, що може бути використане з певного джерела (запаси, кошти, матеріали тощо) на певні цілі.

Враховуючи специфічність категорії фінансів, для визначення поняття фінансових ресурсів можна навести ті критерії, яким воно повинно відповідати. А саме:

— джерело створення фінансових ресурсів;

— форма виявлення фінансових ресурсів;

— цільове призначення фінансових ресурсів.

В економічній літературі зустрічаються різні визначення межі функціонування фінансових ресурсів. Поняття «грошові засоби» значно ширше, ніж «фінансові ресурси». Фінансові ресурси завжди виступають у грошовій формі. А грошові засоби стають фінансовими ресурсами тоді, коли вони акумулюються у відповідних фондах, які мають певний порядок створення і використання [    ].

Характерною рисою фінансових ресурсів є те, що вони, на відміну від грошових засобів, виражають не зміну форм вартості, а фінансовий результат процесу відтворення. Фінансові ресурси свідчать про наявні можливості економічного і соціального розвитку.

В умовах ринкової економіки та з прийняттям Національних П(С)БО фінансисти, економісти та бухгалтери-практики  замість поняття «фінансові ресурси» дедалі частіше використовують поняття «капітал». Деякі науковці навіть ототожнюють фінансові ресурси і капітал, а іноді й підміняють одне поняття іншим.

Фінансові ресурси, що формуються на рівні підприємств, забезпечують можливість здійснення виробництва продукції, інвестування, формування оборотних коштів, створення фондів економічного стимулювання, виконання зобов’язань перед бюджетом, фінансово-кредитною системою, постачальниками та працівниками, здійснення міжгосподарських розрахунків. Їх рух опосередковує рух матеріальних та трудових ресурсів, необхідних складових організації виробничого процесу [    ].

На формування та використання фінансових ресурсів підприємств впливають різноманітні чинники, які по відношенню до суб’єктів підприємницької діяльності доцільно поділяти на внутрішні (несистематичні) – пов’язані безпосередньо з діяльністю окремого підприємства та зовнішні (систематичні) – не пов’язані.

До внутрішніх чинників можна віднести:

–    рівень досконалості фінансової структури підприємства (деталізація фінансових завдань);

–    якість організації управління фінансовими ресурсами;

–    оптимізація потоків сировини/готової продукції з метою мінімізації запасів та відповідних витрат;

–    вироблення оптимальної структури виробничого циклу з метою забезпечення найбільшої віддачі обладнання, зниження впливу сезонності виробництва шляхом випуску альтернативних видів продукції;

–    налагодження роботи з посередницькими організаціями, забезпечення зв’язку збутової стратегії із виробничою;

–    позиціонування, вибір сегментів ринку згідно виробничих можливостей;

–    визначення критеріїв цінової політики, позиціонування продукції в координатах “ціна – якість”;

–    аналіз існуючого ринку продукції;

–    якість фінансового, управлінського та податкового обліку;

–    планування дистриб’юторської мережі, планування роботи з контрагентами та її узгодження з фінансовим планом підприємства;

–    планування рекламної кампанії;

–    здійснення цінової політики виходячи із витрат на виробництво, пошук шляхів їх зниження, аналіз цін конкурентів;

–    аналіз структури витрат та шляхів її оптимізації;

–    загальна оцінка ефективності функціонування виробництва та узгодження його із фінансовим планом підприємства;

–    визначення критеріїв відповідності кваліфікації персоналу займаним посадам згідно організаційної структури, делегування повноважень, визначення межі відповідальності;

–    характеристика персоналу згідно організаційної структури та фінансового плану підприємства.

До зовнішніх чинників слід відносити:

–    інфляцію;

–    зміну ціни на ресурси;

–    зміну політичного курсу влади;

–    зміну правового поля;

–    стан розвитку фінансового ринку;

–    стан економіки в цілому.

Усі вище перераховані чинники мають вплив на формування та використання фінансових ресурсів через регулювання структури та потужності різноманітних фінансових джерел [    ].

Фінансові ресурси класифікуються за такими ознаками: за кругообігом; за використанням; за правом власності (рис. 1.1) [    ].



Рис. 1.1. Класифікація фінансових ресурсів

За кругообігом розрізняють початкові фінансові ресурси, тоб­то ті, з якими підприємство починає свою діяльність і які концентруються у статутному фонді, і прирощені — отримані підприємством у результаті його діяльності у формі чистого доходу — прибутку.

За характером використання виділяють матеріалізовані фінансові ресурси — вкладені в основні засоби, які постійно забезпечують виробничий процес, і ті, що перебувають в обігу, обслуговуючи окремий виробничий цикл — оборотні кошти. Оскільки основні засоби постійно зношуються, то для їх оновлення встановлені амортизаційні відрахування, що є формою цільових фінансових ресурсів.

За правом власності фінансові ресурси поділяють на власні кошти підприємницької структури (залежно від форми власності це приватний, пайовий чи акціонерний капітал), надані безоплатно державою з бюджету чи фондів цільового призначення або корпоративними формуваннями з централізованих фондів та позичені — отримані кредити [    ].

Фінансові ресурси, які перебувають у розпорядженні підприємств, є: амортизаційні відрахування, оборотні кошти, прибуток, бюджетні асигнування, надходження з цільових фондів, надходження з централізованих корпоративних фондів, кредити. Водночас треба зазначити, що прибуток, бюджетні асигнування, надходження з цільових і корпоративних фондів — це не стільки ресурси, скільки джерела їх формування. Вони можуть бути спрямовані як на забезпечення потреб виробництва, так і на невиробничі потреби. Так, наприклад, прибуток може бути капіталізованим (поповнення статутного фонду) або витраченим на фінансування соціальних витрат чи на виплату премій [    ].


    продолжение
--PAGE_BREAK--1.2. Джерела формування фінансових ресурсів


Формування фінансових ресурсів підприємств відбувається в момент надходження грошових коштів на банківські рахунки і в касу підприємства, а використання означає їх спрямування в основні і оборотні засоби з метою здійснення господарської діяльності підприємства. Отже, рух фінансових ресурсів підприємств можна представити у такому вигляді:

Формування фінансових ресурсів (у розмірі а) →використання фінансових ресурсів (а) →формування фінансових ресурсів (у розмірі а+а1) →використання фінансових ресурсів (а+а1) →… →формування фінансових ресурсів (у розмірі а+а1+...+аn) →використання фінансових ресурсів (а+а1+...+аn) →… При цьому а – сума фінансових ресурсів, що сформувались на початку діяльності підприємства (первинні), а1… аn  —сума фінансових ресурсів, що сформувались в результаті здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства (вторинні, прирощені), причому а1… аn  може свідчити як про приріст, так і про зменшення обсягу фінансових ресурсів підприємства [    ].

Підприємства залучають кошти під прогнозований напрямок використання. Отже, спочатку визначають мету формування і використання коштів та їх розмір, а вже потім залучають кошти. Але це не просто грошові кошти. Вони є фінансовими ресурсами, оскільки  їх ознаками є джерела формування, цільове призначення, мета формування і використання. При цьому джерела фінансових ресурсів підприємств виступають як складова фінансового потенціалу для формування фінансових ресурсів і визначають вектор (напрямок) та обсяг їх надходження.





Рис. 1.2. Формування фінансових ресурсів підприємства

Важливим джерелом поповнення власних фінансових ресурсів є амортизація. Однак, у сучасних умовах господарювання вона втратила реальну можливість впливати на підвищення результатів господарської діяльності підприємницьких структур, через відсутність чіткої амортизаційної політики в державі, яка не сприяє накопиченню достатніх коштів для повного відтворення основних виробничих фондів. Амортизація відображає лише ступінь зносу основних фондів. Кошти амортизаційного фонду, за цільовим призначенням, використовуються лише підприємствами державної форми власності. Підприємства недержавних форм власності здійснюють відтворення основних засобів за рахунок прибутку, що залишається в їх розпорядженні після сплати обов’язкових платежів.

Усе це змушує підприємства виявляти ініціативу та винахідливість, нести відповідальність за формування фінансових ресурсів, бо  саме від величини фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та соціально-економічний розвиток підприємства. Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість [    ].

Формування та використання фінансових ресурсів здійснюється на двох рівнях: державному та на рівні підприємств. Фінанси підприємницьких структур, як важлива складова фінансової системи держави, займають пріоритетне становище, оскільки обслуговують процес створення, розподілу, перерозподілу та кінцевого споживання валового внутрішнього продукту. Серед основних факторів впливу на формування фінансових ресурсів підприємств  виділяють види діяльності та організаційно – правові форми господарювання, що обумовлюють особливості їх використання. Зі зміною форм власності розширюються джерела формування фінансових ресурсів для здійснення господарської діяльності через мобілізацію коштів на фондовому ринку, шляхом випуску цінних паперів. Така ситуація зумовлює більш ефективне використання фінансових ресурсів, що проявляється у виникненні зобов’язань  перед інвесторами з приводу виплати доходів.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливу роль відіграє їх збалансованість і визначення оптимальної структури їхніх джерел. Проте як свідчить практика їх структура постійно змінюється під впливом різноманітних факторів, а саме зростання питомої ваги коштів залучених із зовнішніх джерел, і в першу чергу, частки кредиторської заборгованості, яка спричиняє систему неплатежів та приводить до зниження інвестиційних можливостей підприємницьких структур. Загалом, слід уникати як неконтрольованої кредиторської заборгованості, що призводить до погіршення платоспроможності підприємств, так і надлишкових власних фінансових ресурсів, що можуть сповільнювати виробничий розвиток через надмірне резервування накопичень і відволікання їх із виробничого процесу. Тому, як доведено у наукових дослідженнях, встановлення оптимального співвідношення фінансових ресурсів впливає на вирішення питання підвищення ринкової вартості підприємства і залежить від показників — чистої рентабельності власних коштів та норми розподілу прибутку на дивіденди [     ].

Важливим напрямом вдосконалення процесу формування фінансових ресурсів є застосування методики оптимізації фінансових ресурсів. Це, зокрема, методики, прийняті в зарубіжній практиці (США), які можуть бути впроваджені на вітчизняних підприємствах лише за наявності розвиненого ринку цінних паперів, статистики про його функціонування та після проведення значної адаптивної роботи, пов’язаної із впровадженням міжнародних стандартів обліку та звітності.

В науковій літературі пропонується розрізняють джерела надходження та джерела повернення фінансових ресурсів. В складі джерел надходження визначити джерела надходження власних фінансових ресурсів: внески юридичних і фізичних осіб, акумульовані в статутному фонді; емісійний дохід; безповоротно отримана фінансова допомога; дооцінка основних і оборотних засобів; чистий прибуток. В складі запозичених джерел надходження, крім позичкових (довгострокові і короткострокові кредити банків, поворотна фінансова допомога) і залучених (кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, отримані аванси, векселі видані), виділяються транзитні джерела [     ].

Частину виручки від реалізації складають кошти на виплату заробітної плати, сплату податків (зборів), відсотків за кредит. Час надходження виручки від реалізації на банківський рахунок, як правило, не співпадає з її використанням на здійснення цих платежів. Отже, вказані кошти  до їх використання за призначенням, використовуються на фінансування поточної діяльності підприємства. Ці кошти мають ознаки фінансових ресурсів, а саме: джерело і мету формування, напрямок використання і цільове призначення. Фактично отримані у складі виручки вони транзитом проходять через підприємство. В дисертації пропонується дати їм назву транзитні фінансові ресурси.Підприємству вигідно використовувати їх для фінансування поточних потреб і, таким чином зменшувати використання позичкових коштів. У звітах підприємства суму коштів на виплату зарплати, податків (зборів) і відсотків визначають тільки після їх нарахування.

Запропонована класифікація джерел формування фінансових ресурсів підприємств дозволила визначити фактори та важелі, які впливають на формування джерел фінансових ресурсів. Визначено фактори, які впливають на формування джерел повернення та джерел надходження фінансових ресурсів    [    ].


    продолжение
--PAGE_BREAK--1.3. Методичні підходи до оцінки ефективності використання фінансових ресурсів підприємства


Ефективність використання фінансових ресурсів можна розглядати з позиції їх складу та структури джерел фінансових ресурсів. Інформація, яка наводиться в пасиві балансу, дає змогу визначити зміни в структурі власного і позикового капіталу, постійного і змінного; розмір залучених в оборот довгострокових і короткострокових позикових коштів. Пасив показує, звідки взялися кошти і кому підприємство за них зобов’язане.

Фінансовий стан підприємства в багатьох випадках залежить від того, які кошти має підприємство, звідки вони взялись і куди їх вкладено [    ].

Велике значення для самостійності і незалежності підприєм­ства має власний капітал. Якщо частка власного капіталу більша, то для кредиторів та інвесторів це краще, оскільки в них є впевненість щодо повернення своїх вкладень. Чим більша частка влас­ного капіталу і менша — позикового, тим менший фінансовий ризик. Але, як показує практика, ефективність використання позикового капіталу більша, ніж ефективність використання власного. Це пояснюється низкою причин:

1)                для того, щоб взяти позикові кошти, позичальник обов’яз­ково повинен змістовно обґрунтувати мету. Таким чином, позикові кошти беруться з визначеною метою і сам момент отримання позикових коштів означає, що позичальник (господарюючий суб’єкт) добре продумав це питання і впевнений у досягненні своєї мети та у поверненні боргу;

2)       позикові кошти беруться під певний процент, тому у позичальника ще більше підвищується відповідальність перед кредиторами за повернення боргу;

3)       якщо кредитором виступає банк, то він постійно контролює витрачання господарюючим суб’єктом позикових коштів на досягнення визначеної мети.

4)       юридичне оформлення документів про надання позикових коштів означає юридичну відповідальність; надання цих коштів на певний термін означає повернення їх у встановлений строк;

5)       у разі недосягнення поставленої мети господарюючийсуб’єкт може просто «проїсти» свій власний капітал і нічим не ризикувати, крім того, що стане біднішим. У разі недосягнення поставленої мети через «проїдання» позикових коштів власник може стати банкрутом і навіть втратити свої особисті заощадження, квартиру, автомобіль тощо [     ].

Але в окремих випадках, залежно від ситуації, що склалася, може бути вигідним більше використовувати власний капітал, менше залучати позикові кошти і мати менший фінансовий ризик. А може ефективнішим буде застосування позикового капіталу й отримання більших доходів, але проте з більшим фінансовим ризиком.

Від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. Правильна фінансова політика допоможе багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяльності.

Структура джерел фінансових ресурсів характеризується трьо­ма показниками:

·                     коефіцієнтом фінансової незалежності Кфн, (його ще називають коефіцієнтом автономності, коефіцієнтом власності), який розраховується як відношення власного капіталу (ВК) до загального капіталу (валюти балансу, ВБ):

                                              ;                                                    (1.1)

·                     коефіцієнтом фінансової залежності (Кфз), який характеризує частку боргу у загальному капіталі і розраховується як від­ношення позикового капіталу (ПК) до загального капіталу (валюти балансу):

                                           (1.2)

·                     коефіцієнтом фінансового ризику (Кфр, плече фінансового важеля), який розраховується відношенням позикового капіталу до власного:

                                     .                                                         (1.3)

Чим вище рівень першого показника і нижче рівні другого і третього, тим стійкіший фінансовий стан підприємства [     ].

Учені-економісти по-різному оцінюють оптимальність співвідношення власного та позикового капіталу (наприклад, 70 : 30; 60 : 40; 50 : 50). На нашу думку, це залежить від конкретних умов господарювання, фінансової політики держави, від обертання капіталу.

На тих підприємствах, де коефіцієнт обертання низький, плече фінансового важеля не повинно бути більше 0,5, а на підпри­ємствах, де обертання капіталу високе, цей показник може бути більше 1.

Аналіз джерел власних коштів. Під час подальшого аналізу необхідно вивчити динаміку і струк­турувласного та позикового капіталу, з’ясувати причини змін окремих їхніх складових і дати оцінку цим змінам за аналізований період [     ].

Аналіз джерел позикових коштів. Окремо розглядаються динаміка і структура позикових коштів, для чого доцільно складати окрему аналітичну таблицю. Перелік показників позикових коштів у подібних таблицях залежить від видів залучених коштів, які застосовує господарюючий суб’єкт у своїй діяльності.

Аналіз кредиторської заборгованості. Доцільно окремо вивчати наявність, склад і структуру кредиторської заборгованості, частоту і причини створення простроченої кредиторської заборгованості.

Особлива увага має приділятися даті виникнення кредиторської заборгованості, термінам її погашення, часу прострочення повернення боргу, причинам її виникнення .

Окремо вивчається середня тривалість використання кредиторської заборгованості в обороті підприємства. Вона розраховується за формулою:

                                     ,                                                           (1.4)

де Ткз — середня тривалість кредиторської заборгованості;

СЗКЗ — середні залишки кредиторської заборгованості;

Дн — дні періоду;

СКО — сума кредитових оборотів за розрахунками з кредиторами.

Для вивчення складу і структури кредиторської заборгованості, її динаміки доцільно також складати спеціальну аналогічну таблицю [     ].

Зростання кредиторської заборгованості заслуговує негативної оцінки. Позитивним є повне погашення на кінець року поточних зобов’язань із позабюджетних платежів.

Аналіз дебіторської заборгованості підприємства. Негативно впливає на фінансовий стан підприємства збільшення дебіторської заборгованості, крім випадків розширення діяльності і збільшення кількості покупців, що веде до підвищення сум дебіторів. Але кожне підприємство зацікавлене у скороченні термінів погашення платежів.

Досліджується тривалість надходження коштів у дебіторській заборгованості. Вона розраховується за формулою:

                                        ,                                                   (1.5)

де Тдз — тривалість надходження коштів у дебіторській заборгованості, дні;

СЗ — середні залишки заборгованості за розрахунками дебіторів;

Дн — дні аналізованого періоду;

ДО — сума дебетового обороту за розрахунками дебіторів.

Показники оборотності дебіторської заборгованості можна порівнювати в динаміці, із середніми по галузі тощо [     ].

У фінансово-аналітичній роботі набув поширення термін «активи підприємства». Активи підприємства — це все те, що має вартість, належить підприємству і відображується в активі бухгалтерського балансу. В активі балансу наводиться інформація про розміщення капіталу, про вкладення його в конкретне майно, матеріальні цінності, про витрати підприємства, готову продукцію, про залишки вільної готівки.

Кожному виду розміщеного капіталу відповідає певна стаття.

В активі балансу статті розміщено залежно від ступеня їх ліквідності (швидкості перетворення на готівку). За цією ознакою розрізняють активи іммобілізовані (статті розділу І активу балансу) та мобільні (статті розділів ІІ і ІІІ активу балансу).

Іммобілізовані активи — це основний капітал, мобільні активи — це поточні активи, або оборотний капітал.

Оборотний капітал може знаходитись у сфері виробництва (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) та у сфері обігу (готова продукція на складах і товари, засоби у розрахунках, короткострокові фінансові вкладення, готівка в касі, на рахунках у банку тощо), тобто може функціонувати у грошовій та матеріальній формах [     ].

Розміщення засобів підприємства має велике значення у фінансовій діяльності і підвищенні її ефективності. Від того, які асигнування вкладено в основні та оборотні засоби, скільки їх знаходиться у сфері виробництва та у сфері обігу, в грошовій та матеріальній формі, значною мірою залежать результати виробничо-фінансової діяльності і відповідно фінансовий стан підприємства.

Якщо створені виробничі потужності підприємства використовуються недостатньо повно через відсутність насіння, кормів, то це негативно впливає на фінансові результати діяльності та фінансовий стан господарства. Але негативним явищем є створення надлишкових виробничих запасів, які не можуть бути своєчасно задіяні у виробничому процесі.

У результаті на складах нагромаджуються надлишкові виробничі запаси, заморожується капітал, уповільнюється його обіговість і відповідно погіршується фінансовий стан підприємства. Поряд із добрим фінансовими результатами, високим рівнем рентабельності підприємство може мати фінансові складнощі, якщо воно нераціонально використовує свої фінансові труднощі, вкладаючи їх у наднормативні запаси і припускаючи велику дебіторську заборгованість.

Після загального аналізу активів підприємства досліджують основний капітал. Основний капітал — це вкладення засобів з довгостроковими цілями у нерухомість, акції, облігації тощо [     ].

Основні фонди посідають особливе місце в основному капіталі і мають основну питому вагу в іммобілізованих активах. У сучасних умовах господарювання первинна вартість основних засобів втратила свою значущість. Користувачів інформації цікавить реальна їх вартість на сьогодні. Тому у валюту балансу вони входять за залишковою вартістю. Аналогічно оцінюються і нематеріальні активи. Треба зазначити, що згідно з П(С)БО 2 у статтю балансу «Основні засоби» включається вартість основних засобів (рах. 10 «Основні засоби») та інших необоротних матеріальних активів (рах. 11 «Інші необоротні матеріальні активи»).

Наступним кроком є аналіз змін поточних активів балансу як найбільш мобільної частини капіталу. Насамперед оцінюються зміни в наявності та структурі оборотного капіталу за найважливішими його складовими [    ].

Для нормальної успішної життєдіяльності підприємства виробничі запаси мають бути оптимальними. Це означає, що підприємство повинно мати: обґрунтовані розрахунки щодо їх потреби; налагоджені постійні канали з постачальниками, які успішно виконують свої договірні зобов’язання; раціонально визначені обсяги продукції на внутрішньогосподарські потреби, що виступає у розглядуваному прикладі як виробничі запаси (зерно як посадковий матеріал, насіння соняшнику, призначене для посіву, зелена маса на корм худобі тощо).

На підприємстві можуть існувати надлишкові запаси. Вони створюються і в результаті нагромадження через наявність неліквідів, і усвідомлено у зв’язку із дефіцитом, постійним підвищенням цін тощо. Якщо надлишкові запаси є неліквідами, то відбувається заморожування капіталу, якщо це — нагромадження через дефіцит та інфляцію, то з часом такі запаси втрачають свої споживчі риси, їхня якість знижується, що негативно впливає на перебіг виробничого процесу та його результати. Наприклад, неякісний посадковий матеріал призводить до зменшення врожайності культур, зниження їхньої якості; неякісний корм спричинює зниження продуктивності тварин. У кінцевому результаті виникають залишки нереалізованої товарної продукції, зменшуються прибутки господарства чи взагалі воно зазнає збитків, погіршується фінансовий стан господарства.

Недостатній обсяг виробничих запасів також негативно позначається на фінансовому стані підприємства. Зменшення вкладання запасів у виробничі запаси і незавершене виробництво призводить до дефіциту окремих їх видів, збоїв у виробничому процесі, недовантаженню виробничих потужностей, зменшенню обсягів виробництва, реалізації, до неотримання прибутків і навіть до збитків.

Надлишок запасів або їх недостатні обсяги можуть виникати в результаті:

-            наявності помилок у розрахунках їх планової потреби;

-          перевитрачання цих засобів, значного відхилення фактичних витрат від планових;

-          значного відхилення фактично отриманого їх обсягу від розрахункового (планового, договірного);

-          недотримання постачальниками, у випадках невиконання, договірних зобов’язань (порушення термінів, зниження якості тощо) [     ].

Господарюючі суб’єкти повинні досягти того, щоб виробництво своєчасно і в повному обсязі забезпечувалося всіма необхідними ресурсами щоб вони не нагромаджувалися на складах.

У процесі аналізу вивчається показник середнього запасу Здн кожного виду матеріалів у днях:

                                       ,                                                     (1.6)

де З — середній залишок окремого виду матеріальних запасів;

Дн — тривалість аналізованого періоду, дні;

В — витрачання аналізованого виду матеріалів за звітний період.

Фактичний середній запас у днях за основними видами виробничих запасів порівнюють з нормативним, встановлюється відхилення, з’ясовують його причини і вживають заходів щодо скорочення або поповнення запасів, необхідних для успішної роботи підприємства [     ].

У сучасних умовах господарювання, за наявності конкуренції як невід’ємного елемента ринкової економіки та труднощів реалізації і збуту продукції, сільськогосподарські підприємства, як і промислові, продають її, використовуючи форми послідовної оплати. Таким чином у підприємств з’являється дебіторська заборгованість, яка виступає важливою складовою оборотного капіталу. Для аналізу поточних активів особливе значення має вивчення динаміки, складу, структури, причин, строків існування і давності створення дебіторської заборгованості [      ].

Необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованість. Наявність простроченої заборгованості, як і невиправдане збільшення дебіторської заборгованості, призводить до виникнення фінансових труднощів, нестачі фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати тощо.

Негативно впливає на фінансовий стан підприємства збільшення дебіторської заборгованості, крім випадків розширення діяльності і збільшення кількості покупців, що веде до підвищення сум дебіторів. Але кожне підприємство зацікавлене у скороченні термінів погашення платежів [    ].

Прискорити погашення дебіторської заборгованості можна шляхом:

¾                 ознайомлення з фінансовим станом покупця та набуття впевненості щодо його подальшої платоспроможності;

¾                 своєчасного оформлення розрахункових документів;

¾                 застосування попередньої оплати;

¾                 застосування вексельної форми оплати;

¾                 удосконалення розрахунків і т. д.

Досліджується тривалість надходження коштів у дебіторській заборгованості. Вона розраховується за формулою

                                         ,                                                            (1.7)

де Тдз — тривалість надходження коштів у дебіторській заборгованості, дні;

СЗ — середні залишки заборгованості за розрахунками дебіторів;

Дн — дні аналізованого періоду;

ДО — сума дебетового обороту за розрахунками дебіторів.

Окремо підраховують суму збитків підприємства від несвоєчасної сплати дебіторської заборгованості. Як правило, суму простроченої дебіторської заборгованості помножують на ставку банківського процента за цей період і потім віднімають суму отриманої пені. Інша методика розрахунку збитків: від простроченої суми дебіторської заборгованості віднімають її суму, скориговану на індекс інфляції за цей період, і суму отриманої пені [     ].

Значну негативну роль відіграє дебіторська заборгованість за існуючих умов нестабільності цінової політики. Частина сум грошових коштів втрачається через інфляцію.

Важливим є дослідження стану та розміру дебіторської і кредиторської заборгованості у взаємному зв’язку. Великі суми дебіторської та кредиторської заборгованості є результатом самовільного перерозподілу оборотних коштів підприємством.

Виходячи із сутності дебіторської заборгованості, яка являє собою вилучення грошових коштів та інших оборотних активів з обороту (діяльності) підприємства-власника, значні її розміри, особливо за товари, роботи, послуги, свідчать про безпроцентне кредитування інших підприємств. А це стає причиною фінансових труднощів самого підприємства [39].

Великі розміри кредиторської заборгованості також негативно характеризують діяльність підприємства та свідчать про напруженість його фінансового стану та платіжної дисципліни.

Під час аналітичних досліджень цих питань обов’язково слід виявити заборгованість припустиму (нормальну), яка виникає внаслідок договірних засад, та неприпустиму (невиправдану), яка виникає через порушення договірних умов і платіжної дисципліни.

Активне сальдо матиме місце за умови перевищення величини дебіторської заборгованості над кредиторською (ДЗ > КЗ), пасивне сальдо — за умови перевищення величини кредиторської заборгованості над дебіторською (КЗ > ДЗ) [     ].

У разі аналізу валюти балансу ознакою задовільного балансу підприємства є приблизна величина темпів приросту дебіторської та кредиторської заборгованостей. Дискусійним залишається питання щодо перевищення абсолютної величини дебіторської заборгованості над кредиторською, і навпаки. Доцільним є здійснення розрахунку коефіцієнта співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості (КД/К) за формулою.

                                      ,                                                       (1.8.)

де ДЗ — сума дебіторської заборгованості підприємства;

КЗ — сума кредиторської заборгованості підприємства.

Цей коефіцієнт показує здатність підприємства розраховуватися з кредиторами за рахунок дебіторів.

На нашу думку, рекомендоване значення показника має дорівнювати одиниці [     ].

Визнання посилення ролі фінансів у підвищенні ефективності суспільного виробництва, особливо в умовах перехідного періоду, обумовлює об’єктивну необхідність проведення розрахунків з оцінки ефективності використання фінансових ресурсів, що у кількісно визначених показниках обґрунтувала б вимоги до підвищення ефективності виробництва з погляду фінансового управління і планування.

Результативність впливу фінансів на підвищення ефек­тивності виробництва відображається на розмірі загально­економічних показників ефективності. Дійсно, повне і своє­часне забезпечення, наприклад, капітальних вкладень, опти­мальна структура джерел їх фінансування, правильне поєд­нання і взаємодія різних методів фінансового забезпечення розширеного відтворення призводять до досягнення макси­мального ефекту на одиницю капітальних витрат. Маневру­вання фінансовими резервами дозволяє досягти безперебій­ності і синхронності в роботі всіх ланок виробництва, що, безумовно, позитивно позначається на результатах їхньої діяльності [    ]. Таким чином, очевидно, що ефективність функціонування фінансового механізму повинна оцінювати­ся за допомогою загальноекономічних показників ефектив­ності виробництва [     ]. При цьому можна погодитися у де­якому з твердженням, що критерієм впливу фінансів на сус­пільне виробництво може служити тільки ефективність са­мого виробництва, а не будь-який інший показник, що від­носиться до фінансів [    ].

Економічна наука дотепер не має єдиного показника, що всебічно відображає динаміку ефективності виробництва. На думку ряду авторів, показники сукупного суспільного продукту і національного доходу, а відповідно і показники валової і чистої продукції, не вичерпують всебічної оцінки рівня ефективності. Крім того, як справед­ливо відзначає В.Г. Чирков, при всьому прагненні відбити всі результати і витрати, пов'язані з впровадженням заходу, в основних показниках, зробити це не вдасться. І справа тут не тільки в тому, що виникають складності, пов'язані зі збором необхідної інформації. Головна причина в тому, що будь-яке інтегрування, що дає зменшення кількості показників і тому є більш зручним, призводить до перекручування інформації про реальну економічну ситуацію [     ]. У зв'язку з цим, по­ряд із загальновідомими показниками, такими як продуктив­ність, фондовіддача, матеріалоємність, оборотність оборот­них засобів праці, розглядаються й інші.

Так, для оцінки діяльності підприємства пропонується ввести коефіцієнт активності витрат, що визначається як відношення активних витрат до собівартості продукції [    ]. При цьому під активними витратами розуміються витрати, націлені на забезпечення функціонування робочої сили, її оплату і стимулювання, а також витрати, пов'язані із впрова­дженням нових технологій з метою підвищення ефективнос­ті використання коштів і поліпшення якості продукції.

Не заперечуючи обґрунтованості застосування подіб­них показників при виявленні чинників впливу на ефектив­ність виробництва, слід враховувати, що такі показники по­винні бути другорядними відносно будь-якого узагальнюю­чого показника. Узагальнюючий (інтегральний) показник, виходячи з критерію ефективності, повинний бути один і відображати загальні результати ефективності використання фінансових ресурсів. При цьому він повинний структурно складатися з проміжних показників, тобто показувати ті елементи, що використані для розрахунку цього показника і водночас мають «власне звучання» [     ].

Узагальнюючим показником оцінки ефективності ви­користання фінансових ресурсів підприємства є ресурсовіддача, тому її рівень визначається шляхом співвідношення двох елементів виробничого процесу — результату і ресурсів [    ]. З урахуванням виробленого доходу як результату і кри­терію оцінки ефективності використання фінансових ресур­сів та їх обсягу на підприємстві, узагальнюючий показник ефективності буде визначатися так:

                        Кфр = Д/Р,                                                     (1.9)

де:   Кф.р– коефіцієнт використання фінансових ресурсів;

Д– вироблений дохід підприємства;

Р – середньорічний обсяг фінансових ресурсів підприємства.

Однак узагальнюючий показник оцінки ефективності використання фінансових ресурсів показує лише ступінь їх­ньої віддачі в масштабах конкретного виробництва, причому відповіді на питання, як підвищити цю ефективність, ми не одержуємо. З урахуванням проміжних показників, узагаль­нюючий показник повинний трансформуватися у форму, що відображала б структурний зміст і спрямованість чинників впливу на ефективність використання фінансових ресурсів підприємства.

Результат виробництва в узагальнюючому показнику ефективності поданий виробленим доходом підприємства. У проміжних же показниках він може виражатися відповідни­ми частками сукупного результату, еквівалентними участі того або іншого виду ресурсу (чинника) в утворенні доходу. Мається на увазі перенесена вартість (фонд відшкодування) — для основних фондів, і знов створена вартість (чиста про­дукція) — для живої праці. Тут мова йде про розчленування сукупного результату виробництва за його складовими. У той же час, фінансові ресурси підприємства можна предста­вити як сукупність вартості основних і оборотних засобів. Узагальнюючий показник оцінки ефективності використан­ня фінансових ресурсів можна тоді записати в наступній формі:

 Кфр = (А + 3 + П) / (Фос + Фоб),                                           (1.10)

де:А - амортизаційні відрахування;

З — заробітна плата працівників підприємства;

П-валовий прибуток, отриманий підприємством;

Фос -середньорічна вартість основних фондів;

Фоб— середньорічна вартість оборотних засобів підприємства.

У наведеній формулі амортизаційні відрахування яв­ляють собою ступінь використання основних фондів, у той час як заробітна плата і прибуток — ступінь використання оборотних засобів. Таким чином, узагальнюючий показник розпадається на два проміжних показники (сума яких, втім, не буде дорівнювати розміру узагальнюючого показника оцінки ефективності використання фінансових ресурсів під­приємства; для цього потрібні додаткові складові):

                                         К(ф.р.)ос=А/Фос,

                                     К(ф.р.)об=(3 + П)/Фоб,                                        (1.11)

де: К(ф.р.)ос – ресурсовіддача основних засобів;

     К(ф.р)об -  ресурсовіддача оборотних.

Такий підхід цілком виправданий. Оскільки в показни­ках ефективності використання фондів (основних і оборот­них) результат (перенесена і знов створена вартість) і вико­ристані ресурси збігаються за розміром і циклом, то ці про­міжні показники можна розглядати і як показники оборотно­сті авансованих основних і оборотних засобів. З іншого бо­ку, амортизаційні відрахування як фінансовий ресурс фор­муються саме при використанні (або наявності) основних засобів, у той час як заробітна плата і прибуток є похідними від ступеня залучення оборотних засобів до виробничого обороту.

Зміст показника оцінки ефективності використання фінансових ресурсів підприємства (формула 1.10) зрозумілий із структури приведеної формули (1.11). Відзначимо в порядку обґрунтування деякі його особливості. По-перше, це узагальнюючий показник економічної ефективності, у ньому враховані як ресурси, що знаходяться в процесі виробництва, так і результат їх використання. По-друге, з економічної точки зору, він є співставним для виробничих структур будь-якого масштабу, профілю і галузевої приналежності. На його розмір не мають вплив структурні зрушення у виробничій програмі що важливо в даний час, коли ціни формуються ринком. По-третє, цей показник не можна завищити за рахунок необґрунтованого збільшення витрат – будь-яке зростання витрат позначиться на зниженні чисельника або збільшенні знаменника.

Ефективність використання фінансових ресурсів припускає не тільки віддачу від кожного виду ресурсу, але й оптимальність структури останніх. На практиці важливо не тільки визначити загальні економічні результати, але і проаналізувати чинники, що їх обумовили. Іншими словами, мова йде про встановлення причин підвищення або зниження рівня ефективності використання фінансових ресурсів. Причин цих може бути багато, але, насамперед, це динаміка зміни поміжних показників, що в їхньому взаємозв’язку і взаємозумовленості формують узагальнюючий показник. Для того щоб виконати подібного роду аналіз, варто представити узагальнюючий показник як функцію від проміжних показників ефективності. Модель такого показника являє собою середній розмір проміжних показників ефективності, зважених по частці факторних фінансових ресурсів у сукупному обсязі цих ресурсів, а саме:

                 Кф.=(А/Фос)х(Фос/Р)+[(З+П)/Фоб ]х(Фоб/Р),                            (1.12)

де:Фос/Р, Фоб /Р — відповідно питома вага основ­них і оборотних засобів як складових фінансових ресурсів підприємства в загальному обсязі його фінансових ресурсів.

З іншого боку, джерелами фінансових ресурсів підпри­ємства є кошти власні, позикові і залучені [    ]. При цьому під позиковими і залученими коштами ми будемо розуміти суму довгострокових, короткострокових кредитів і креди­торської заборгованості, і називати їх спрощено позиковими коштами. Такий поділ, оскільки довгострокові кредити в да­ний час практично відсутні, буде у певній мірі відповідати меті визначення ступеня використання джерел фінансових ресурсів підприємства.

Тоді узагальнюючу модель показника оцінки ефектив­ності використання фінансових ресурсів підприємства мож­на записати в наступному вигляді:

                      КФр = (Дс/Сс)х(Сс/Р)+(Дз/Сз)х(С3 / Р),                                 (1.13)

де: Дс, Дз — відповідно вироблений доход від використання власних і позикових коштів;

                 Сс,Сз — відповідно власні і позикові кошти;

       Сс/Р,Сз/Р-відповідно питома вага власних і позикових у загальній сумі фінансових ресурсів підприємства;

    Дс/Сс,Дз/Сз — відповідно ресурсовіддача власних і позикових коштів підприємства.

Застосування подібного підходу при побудові узагаль­нюючих моделей показників ефективності використання фі­нансових ресурсів підприємства дає можливість аналізувати не тільки складові доходу підприємства (у нашому випадку їх дві. а може бути і більше), але і чинники, що впливають на їхнє формування.

Як правило, оцінка діяльності підприємства ведеться по закінченні звітного періоду (в існуючій практиці звичай­но за рік. рідше — за квартал). При цьому, чим триваліше пе­ріод, тим більше усереднюються як вихідна інформація, так і показники. Тому точність розрахунків, особливо за приве­деними моделями, буде значною мірою залежати від прави­льності вибору проміжку часу, де накопичена інформація дасть найбільш точні дані. Ми вважаємо, що таким проміж­ком часу може бути цикл трансформації фінансових ресур­сів.

Під циклом трансформації ми будемо розуміти період часу, протягом якого знайшла своє повне завершення видо­зміна певного обсягу фінансового ресурсу. Іншими словами, цикл трансформації включає проміжок часу від початку ви­робництва продукції до реалізації цієї продукції і одержання доходу у вигляді виручки.

Подібних прикладів із виділенням певних показників (фондоємність, рентабельність продажів, оборотність оборо­тних засобів тощо) можна навести безліч. Таким чином, до складу узагальнюючого показника ефективності викорис­тання фінансових ресурсів входять, як ми переконалися, і показники оцінки ефективності виробництва. Отже, викори­стання даного показника має сенс при оцінці виробничо-господарської і фінансової діяльності підприємства. Крім того, приведена модель узагальнюючого показника ефектив­ності використання фінансових ресурсів підприємства до­зволяє оптимізувати співвідношення фінансових ресурсів.


    продолжение
--PAGE_BREAK--РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ НА ПРИКЛАДІ ВАТ «СУМСЬКИЙ ЗАВОД «НАСОСЕНЕРГОМАШ»2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства


Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування («Насосенергомаш») створений у 1949 році. З часом він став провідним центром атомного та енергетичного машинобудування. Продукцією Сумського заводу «Насосенергомаш» оснащені майже всi об'єкти атомної та теплових енергетики країн СЕВ. Крiм того насосне обладнання експортувалось в Аргентину, Австралію, Алжир, Бенін, Болiвiю, Грецію, Єгипет, Iрак, Iран, Китай, Кубу, Лiвiю, Нiгерiю, Марокко, Турцiю, Фiнляндiю та iншi країни світу. У 1970 році на базi Сумського заводу «Насосенергомаш» та ВНДIАЕН створено НВО «Насосенергомаш». З 1991 року Сумський Державний завод «Насосенергомаш» — самостійна юридична особа. У 1992 році Сумський Державний завод «Насосенергомаш» був реорганізований в орендне підприємство Сумський завод «Насосенергомаш».  30 червня 1993 року майно Сумського заводу «Насосенергомаш» було викуплено Товариством орендарів. У 1994 році згідно рiшення власникiв Колективне пiдприємство реорганiзовано в Закрите акцiонерне товариство Сумський завод «Насосенергомаш». 29 травня 1997 року Загальнi збори акцiонерiв Закритого акцiонерного товариства Сумський завод «Насосенергомаш» прийняли рiшення про реорганiзацiю Закритого акцiонерного товариства у вiдкрите. Вiдкрите акцiонерне товариство «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування „Насосенергомаш“ зареєстровано вiддiлом Державної реєстрації суб’єктів пiдприємницької дiяльностi Сумської міської Ради 9 жовтня 1997 року.

Вищим органом управлiння ВАТ „Сумський завод “Насосенергомаш»є Загальнi збори акцiонерiв. В перiод мiж зборами iнтереси акцiонерiв представляє Спостережна рада ВАТ. Оперативне управлiння здійснює виконавчий орган — Правління ВАТ. ВАТ «Сумський завод „Насосенергомаш“ очолює Голова Правління ВАТ. В структуру ВАТ входять: — Перший заступник голови правління, Заступник голови правління — директор IМЦ, Головний інженер, Головний бухгалтер, Директор з економіки та фiнансiв, Директор з охорони праці та техніки безпеки, Директор з виробництва, Директор ремонтно-експлуатаційної служби, Директор з логістики, Заступник головного інженера; — два механоскладальних цеха, заготівельний цех, ливарний цех; — служби: інструментального господарства, ремонтно-експлуатаційна, адмiнiстративно-господарча; — управлiння: будівельно-монтажне, планування; — вiсiмнадцять функціональних вiддiлiв, група з органiзацiйно-правового забезпечення дiяльностi Спостережної ради, бухгалтерiя, бюро зовнiшнього монтажу, юридичне бюро, двi лабораторiї, складське господарство, дiльниця вiдвантажувально-пакувальних робiт, транспортна дiльниця, вiдомча воєнiзована охорона, iнженерно-маркетинговий центр, дитячий оздоровчий табiр „Сонячний“, комбiнат громадського харчування.

Основним банком, що обслуговує ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш», є АКIБ „УкрСиббанк“ м. Харкiв.

Контрольний пакет акцій належить російському підприємству ТОВ „Iнвестицiйно-промислова група “Гiдравлiчнi машини i системи», Який є власником майже 83% акцій.

Сьогодні на Сумському заводі «Насосенергомаш» виготовляється:

Відцентрові насоси:

-  для атомної та теплової енергетики

-  іригації та меліорації

-  водопостачання та комунального господарства

-  нафтовидобувній та хімічної промисловості

Вільновіхрьові насоси:

-  для сільського господарства

-  целюлозно-паперової промисловості

-  харчової промисловості

-  комунального господарства

ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» — одне з небагатьох у СНД підприємств, які мають ліцензію на виготовлення обладнання для атомних електростанцій.

Для забезпечення функціонування завод використовує найману робочу силу. Розглянемо динаміку чисельності працівників, оплату їх праці та зміну цих показників протягом  періоду який ми аналізуємо у табл. 2.1.

Таблиця 2.1.

Динаміка чисельності працівників та оплати їх праці у ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш»



Дані табл. 2.1 свідчать, що середньооблікова чисельність штатних працівників зменшилась на 0,4%, або на 8 осіб, середня чисельність позаштатних працівників зменшилась на 16 особи. На кожного працюючого на кінець 2007 року припадало 24,64 грн. валового прибутку, на кінець 2009 року цей показник зріс майже в два с половиною рази і становить 61,78 грн.  Фонд оплати праці зріс на 16014,9 тис. грн., а це означає що заробітна плата працюючих збільшилась.

Розглянемо склад і структуру основних засобів підприємства, а також як змінились ці показники за 3 роки у табл. 2.2.

Таблиця 2.2.

Склад основних засобів та ефективність їх використання у ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш»

Найменування основних засобів

Власні основні засоби

Відхилення

2007р.

пит. вага

2008р.

пит. вага

2009р.

пит. вага

Абс.

Відн.

1.Виробничого призначення:

20280

95,3

25722

96,9

49047

98,8

28767

241,8

— будівлі та споруди

11020

51,8

10100

38

18694

37,6

7674

169,6

— машини та обладнання

7626

35,8

13262

50

25451

51,2

17825

333,7

— транспортні засоби

825

3,9

1113

4,2

3902

7,9

3077

473,0

— інші

809

3,8

1247

4,7

1001

2,0

192

123,7

2.Невиробничого призначення:

1005

4,7

823

3,1

620

1,2

-385

61,7

— будівлі та споруди

380

1,8

699

2,6

461

0,9

81

121,4

— машини та обладнання

74

0,3

83

0,3

82

0,2

8

111,4

— транспортні засоби

487

2,3



-





-487

0,0

— інші

64

0,3

41

0,1

76

0,2

12

118,7

Усього (тис. грн.)

21285

100

26545

100

49667

100

28382

233,3

Фондоозброєність

33,1

-

35,6

-

45,4

-

+12,3

137,2

Фондовіддача

0,76

-

0,89

-

1,36

-

+0,6

210,5

Фондомісткість

1,32

-

1,12

-

0,73

-

-0,59

55,3



Раніше найбільшу питому вагу займали  будівлі та споруди виробничого призначення, то на кінець 2009 року найбільша питома вага стала у машин та обладнання – 51,2%. Відбулось збільшення вартості машин та обладнання виробничого призначення на 17 825 тис. грн. або на 333%, будівель споруд  та інших основних засобів на 7 674 тис. грн. та 192 тис. грн. відповідно. Вартість основних засобів невиробничого призначення зменшилась на 385 тис. грн., або на 38,3%. В цілому вартість всіх основних засобів збільшилась на 28 382 тис. грн… або на 233,3%. Зростання вартості основних засобів є позитивним для підприємства.

На кінець досліджуваного періоду ми бачимо що на 1 середньорічного працівника припадає 45,4 тис. грн. основних виробничих фондів, що на 12,3 тис. грн. більше ніж в 2007 році. Збільшення цього показника є позитивним явищем. Показник фондовіддачі показує що на 1 грн. основних виробничих фондів припадає 1,36 грн. валового прибутку що на 0,6 грн. більше ніж на початок досліджуваного періоду. Зростання цього показника добре впливає на подальшу діяльність підприємства. Показник фондомісткості характеризує забезпеченість підприємства основними засобами. Проведені розрахунки свідчать, що на кінець 2009 року на 1 грн. валового прибутку припадало 0,73 грн. основних виробничих фондів, що менше на 0,59 грн. ніж у 2007 році. Зниження цього показника є позитивним.

Аналіз звіту про фінансові результатидає змогу проаналізувати, які фактори вплинули в звітному періоді на валовий прибуток підприємства на фінансовий результат від операційної діяльності підприємства та на фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування. Проаналізуємо звіт про фінансові результати ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» у табл. 2.3.

Таблиця 2.3.

Динаміка фінансових результатів у ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» (тис. грн.)

Стаття

2007р.

2008р.

2009р.

Відхилення

абсолютне

відносне

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

175951,0

238749,0

338465

162514

192,4

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

171294,0

234547,0

336141

164847

196,2

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

(124814,0)

(175379)

(220116)

95302

176,4

Валовий прибуток

46480,0

59168,0

116025

69545

249,6

Фінансові результати від операційної діяльності

18189,0

14148,0

73643

55454

404,9

Фінансові результати від звичайної діяльності

10381,0

5077,0

74901

64520

721,5

Чистий прибуток

10381,0

5080,0

51549

41168

496,6

Рентабельність, %

8,3

2,9

23,4

15,119

282,2

Дохід (виручка) від реалізації продукції підприємства на кінець періоду порівняно із початком зріс на 92%, тоді як чистий прибуток підприємства збільшився на 96%. Фінансовий результат (прибуток) від операційної діяльності збільшився більше ніж в 4 рази, фінансовий результат від звичайної діяльності  виріс в 7 разів. Чистий прибуток підприємства збільшився на 41168 тис. грн. На прибуток від реалізації продукції мали позитивний вплив зростання обсягів реалізації (в результаті росту випуску і зменшення залишків нереалізованої продукції) і цін на неї. Прибутковість досліджуваного підприємства зросла на 15%. Якщо на початок досліджуваного періоду на 1 грн. витрат припадало 8,3 грн. прибутку, то на кінець періоду ми бачимо що на 1грн. витрат ми отримали 23,4 грн. чистого прибутку (рис. 2.1.).



Рис. 2.1. Динаміка зміни прибутковості ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш»

Збільшення рентабельності є позитивним явищем і добре вплине на подальше зростання прибутку підприємства.


    продолжение
--PAGE_BREAK--2.2. Аналіз оцінки фінансового стану підприємства.


Фінансовий аналіз — це складова загального, повного, всебічного аналізу господарської діяльності, що охоплює два взаємопов'язаних розділи: аналізи фінансовий та управлінський.  Мета фінансового аналізу — інформаційно забезпечувати прийняття рішень, на які істотно впливають фактичні або прогнозні дані про фінансовий стан підприємства. Ідеться про отримання відносно невеликої кількості ключових, найінформативніших параметрів, що об'єктивно, всебічно характеризують фінансовий стан підприємства (платоспроможність, фінансову стійкість, незалежність, рентабельність діяльності, імовірність банкрутства тощо).

Економічний аналіз фінансування господарської діяльності підприємства починається з оцінки його фінансового стану за даними балансу.При аналізі балансу підприємства рекомендується використовувати горизонтальний і вертикальний аналіз фінансової звітності.

Проведемо  аналіз активів балансу за 2007 – 2009 рр.  (табл. 2.4.).

Загальна сума активів збільшилась на 147645 тис. грн. або на 193,4%. Абсолютна величина збільшення у оборотних активах склала 111698 тис. грн. або 187,8%  від їх річної величини. Необоротні активи зросли на 35603 тис. грн… Що стосується структури оборотних коштів, то можна зазначити, що вона значно покращилась. Виробничі запаси збільшились за рік на 2746 тис. грн. або на 116,2%. Збільшення готової продукції на 245% говорить про те що продукція на підприємстві виготовляється, але не продається в тому розмірі в якому хотілося б і накопичується на складі. В той же час зросла сума дебіторської заборгованості за товари та послуги — в абсолютному вимірюванні на 19528 тис. грн. (або на 253,5%). Це означає, що підприємство стало надавати більше кредитів своїм партнерам по бізнесу, які вчасно не розраховувалися за товари та послуги, що надавалися підприємством. Але з іншого боку, якщо підприємство має надійних партнерів, то слід очікувати надходження коштів у наступних періодах, що трохи поліпшить ситуацію з показниками ліквідності. Спостерігається приріст коштів на рахунках в банку як в іноземній валюті, так і в національній – на кінець року на рахунках було 19086 тис. грн. та 14750 тис. грн. відповідно.

Частка обігових активів у балансі підприємства є значною: на початок року вона складала 80,5%. Проте протягом аналізованого року відбулося зменшення цієї частки до 78,1%.

Таблиця  2.4.

Динаміка та структура активів балансу ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш»

Зрозуміло, що скорочення частки оборотних коштів позначається позитивно на показниках фінансової стійкості та ліквідності, тому що свідчить про збільшення запасів, розмірів виробництва, готівки для придбання матеріально-речових факторів виробництва. Частка основних засобів збільшила свою вартість на 28464 тис. грн.., як наслідок частина їх у загальній вартості активів зросла до 16,2%. Також можна побачити зменшення частки запасів (виробничі запаси на початок періоду – 10,7%, на кінець – 6,4%; незавершене будівництво на початок періоду – 32%, на кінець – 17,3%).

Фінансовий стан підприємства проявляється у рівні ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та визначає діяльність підприємства у короткостроковій та довгостроковій перспективі.

Метою аналізу пасивів банку є дослідження та оцінка динаміки, складу та структури капіталу і зобов’язань.

Проведемо  аналіз пасивів балансу за 2007 – 2009 рр.  (табл. 2.5.).

При аналізі пасивів підприємства слід зазначити, що зобов’язання підприємства зросли, у тому числі довгострокові кредити банків зменшились на 11880 тис. грн. і підприємство повністю розрахувалось з довгостроковим зобов’язанням перед банком, з’явились інші довгострокові зобов’язання в сумі 36484 тис. грн., короткострокові кредити банків зросли на 159,3% (на початок періоду становили 15625 тис. грн., а на кінець – 24884 тис. грн..). Значно зросли заборгованості з одержаних авансів, зі страхування, з оплати праці на 42303 тис. грн.., 957 тис. грн… та 2629 тис. грн… відповідно. Збільшилось зобов’язання підприємства перед бюджетом на 4165 тис. грн… або на 331,9%. Інші поточні зобов’язання теж зросли на 1852 тис. грн… В загальній сумі поточні зобов’язання зросли на 202,3%. Можна зробити висновок що майже всі статті зросли, а це значить що підприємство має багато зобов’язань які не погашаються, а навпаки мають тенденцію до збільшення.

Власний капітал підприємства знаходиться на рівні 52,8% — на початок аналізує мого періоду і 46,5 % — на його кінець від загальної суми пасивів, що говорить про зменшення платоспроможності. Довгострокові зобов’язання становлять на кінець 2007 року 7,5%, а на кінець 2009 року – 11,9%. Негативним явищем є ще й те що у підприємства на кінець року збільшились короткострокові зобов’язання та невелика частина поточних зобов’язань, а саме з одержаних авансів.

Таблиця 2.5.

Динаміка та структура пасивів балансу ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш»

Згрупуємо статті активів балансу підприємства в залежності від стану їх ліквідності у табл. 2.6.

Оптимальне значення:

А1 ≥П1;      А2≥ П2;     А3≥ П3;     А4≤ П4

Наведений баланс як на початок, так і на кінець періоду не є абсолютно ліквідним. На початок періоду сума високоліквідних активів є дуже малою, це свідчить про те, що на розрахунковому рахунку підприємства дуже мало грошей і це призводить до погіршення показників ліквідності підприємства і в разі, якщо підприємству треба буде негайно розрахуватись по своїм найбільш терміновим зобов’язанням, то воно не зможе цього зробити.

Таблиця 2.6

Динаміка показників ліквідності балансу у ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш»

Види активів

2007 р.

2008 р.

2009 р.

Види пасивів

2007 р.

2008 р.

2009 р.

Порівняння з оптимальним значенням

А1 Високо-ліквідні

483

9005

33836

П1  Найбільш термінові

43487

54945

95326

А1 ≤П1

А2 Швидко-ліквідні

57148

68559

98267

П2  Коротко-строкові

19171

29229

36301

А2≥ П2

А3 Повільно-ліквідні

82976

98903

108528

П3  Довго-строкові

11880

25642

36484

А3≥ П3

А4 Важко-ліквідні

29494

39871

65097

П4 Постійні

83540

88592

142241

А4≤ П4

Як бачимо з розрахунків сума високоліквідних активів зросла з 483 тис. грн… до 33836 тис. грн… Але навіть зараз підприємство не зможе повністю покрити кредиторську заборгованість. Проте, як видно з таблиці, швидколіквідні активи на кінець періоду майже в 3 рази перевищують короткострокові пасиви. Відповідно, ліквідність підприємства в більш далекій перспективі (3-6 місяців) є досить високою. Також можна побачити що повільно ліквідні активи в 3 рази більше за довгострокові пасиви та постійні пасиви більші за важко ліквідні активи і це є оптимальним значенням.

У цілому баланс ліквідності свідчить про поліпшення фінансового стану підприємства впродовж досліджуваного періоду.

Для якісної оцінки платоспроможності і ліквідності підприємства крім аналізу ліквідності балансу необхідно розраховувати коефіцієнти ліквідності ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» та порівняти з аналогічними показниками ВАТ «Свеський насосний завод» (табл. 2.7).

Проаналізувавши табл. 2.7 можна зробити висновок що майже всі коефіцієнти ліквідності ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» відповідають оптимальному значенню.

Таблиця 2.7

Динаміка коефіцієнтів ліквідності ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» та ВАТ «Свеський насосний завод»

Показники

ВАТ «Сумський завод „Насосенергомаш“

ВАТ „Свеський насосний завод“

Відхилення ВАТ „Сумський завод “Насосенергомаш» від ВАТ «Свеський насосний завод»

2007 р.

2009 р.

Відх. 2009 р. від 2007р:

2007 р.

2009 р.

Відх. 2009 р. від 2007р:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,01

0,26

0,25

0,04

0,02

-0,02

0,24

Коефіцієнт термінової ліквідності

0,92

1,00

0,08

1,7

0,7

-1,06

0,3

Коефіцієнт поточної ліквідності

2,24

1,83

-0,42

4,0

1,68

-2,35

0,15

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує в якій частці короткострокові зобов’язання підприємства можуть бути погашені за рахунок найбільш ліквідних активів. На ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» цей показник на початок періоду дорівнював 1%, а на кінець досліджуваного періоду цей показник набув оптимального значення і дорівнює 26%. ВАТ «Свеський насосний завод» має 4% на кінець 2007 року та 2% на кінець 2009 року. Коефіцієнт термінової ліквідності показує здатність підприємства своєчасно розраховуватися по своїх короткострокових зобов'язаннях за умови своєчасного повернення дебіторської заборгованості. Після аналізу табл. 2.7 ми бачимо що ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» може 100% розрахуватись по своїм короткостроковим зобов’язанням. На кінець 2009 року ВАТ «Свеський насосний завод» мав змогу погасити лише 70% короткострокових зобов’язань. За рахунок поточних активів ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» може розрахуватись з 183% що на 42% нижче ніж у 2007 році. Не відповідність цього показника оптимальному значенню негативно впливає на платоспроможність досліджуваного підприємства. Після порівняння обох підприємств можна зробити висновок що ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» за 3 роки підвищив свою платоспроможність, а ВАТ «Свеський насосний завод» навпаки став неплатоспроможним, так як всі коефіцієнти не відповідають оптимальному значенню.

Для повного аналізу фінансового стану необхідно провести оцінку узагальнюючих показників фінансової стійкості ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» (табл. 2.8).

Таблиця 2.8.

Узагальнюючі показники фінансової стійкості ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш», тис. грн.

Враховуючи показники фінансової стійкості, розраховані у таблиці, фінансовий стан поступово змінився з кризового у 2007 році на нормальний у 2009 році. Надлишок джерел фінансування у  2008 році становив 2 дні, в 2009 році – 34 дні, або 0,01 грн. та 0,3 грн. на 1 грн. запасів аналогічно. Нормальний фінансовий стан означає те що для забезпечення запасів залучають власний капітал та довгострокові кредити та позики, платоспроможність гарантована.

Кожен із чотирьох типів фінансової стійкості характеризується складом однотипних показників, які дають повну характеристику фінансового стану підприємства. Розрахунок цих показників наведений у табл. 2.9.

Таблиця 2.9.

Оцінка стійкості фінансового стану у ВАТ « Сумський завод «Насосенергомаш»

Тип сталості

Коефіцієнт забезпеченості запасів

Надлишок (+) нестача (-) коштів, тис. грн.

Запас стійкості фінансового стану, дні

Надлишок (+) нестача (-) коштів на 1 грн. запасів, грн.

2007 рік

Абсолютний

0,66 ‹ 1

(27508) ‹ 0

(57,8) ‹ 0

(0,34) ‹ 0

Нормальний

0,8 ‹ 1

(15628) ‹ 0

(32,8) ‹ 0

(0,34) ‹ 0

Передкризовий

0,99 ‹ 1

(3) ‹ 0

(0,006) ‹ 0

(0,34) ‹ 0

Кризовий

0,99 ‹ 1

(3) ‹ 0

(0,006) ‹ 0

(0,34) ‹ 0

2008 рік

Абсолютний

0,5 ‹ 1

(48844) ‹ 0

(75) ‹ 0

(0,5) ‹ 0

Нормальний

0,76 ‹ 1

(23202) ‹ 0

(35,6) ‹ 0

(0,5) ‹ 0

Передкризовий

1,01 › 1

1253 › 0

1,9 › 0

(0,5) ‹ 0

Кризовий

1,01 › 1

1253 › 0

1,9 › 0

(0,5) ‹ 0

2009 рік

Абсолютний

0,52 ‹ 1

(34239) ‹ 0

(37,2) ‹ 0

(0,32) ‹ 0

Нормальний

1,06 › 1

6839 › 0

7,4 › 0

(0,32) ‹ 0

Передкризовий

1,3 › 1

31683
›  0

34,4
› 0

(0,32) ‹ 0

Кризовий

1,3 › 1

31683 ›  0

34,4›

(0,32) ‹ 0

Отже, за розрахунками стверджуємо, що підприємство має нормальний фінансовий стан на кінець досліджуваного періоду. На кінець 2007 року фінансовий стан по всім статтям був кризовим. Розглянувши таблицю можна побачити що спостерігається зменшення нестачі коштів на 1 грн. запасів (на кінець 2007 року – 0,34 грн., на кінець 2008 року – 0,32 грн.). На кінець 2009 року можна побачити що хоча по 3 статтям підприємство має нормальний стан але 2 з них є також в передкризовому стані та по статті «нестача коштів на 1 грн. запасів» у підприємства кризовий стан. В загалі підприємство має тенденцію до покращення свого стану і в найближчі роки може статиабсолютно стійким.

Фінансову стійкість підприємства характеризують також фінансові коефіцієнти, розрахунок яких наведено у табл. 2.10.

Таблиця  2.10.

Часткові показники фінансової стійкості ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш»

Показники

Оптим. значення

2007 рік

2008 рік

2009 рік

Відхилення (+;-) 2009 року від:

2007 року

2008 року

Коефіцієнт економічної незалежності

≥0,5

0,53

0,43

0,45

-0,08

0,02

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу

≤0,5

0,47

0,57

0,53

0,06

-0,04

Коефіцієнт фінансової залежності



1,89

2,24

2,22

0,33

-0,02

Коефіцієнт фінансування

>1,0

1,12

0,77

0,84

-0,69

0,08

Коефіцієнт заборгованості



0,89

1,31

1,19

-0,13

-0,42

Коефіцієнт забезпеченості запасів

>0,8

0,81

0,74

-0,95

-1,76

-1,68

Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів

>0,5

0,51

0,47

-3,95

-4,46

-4,42

Коефіцієнт маневреності

≥0,5

0,79

0,84

-0,73

-1,52

-1,57

Коефіцієнт маневреності власного оборотного капіталу

-

1,24

1,31

-1,06

-2,30

-2,37

Коефіцієнт покриття запасів

-

1

1,01

1,30

0,30

0,29

Коефіцієнт фінансової стійкості І

-

0,6

0,58

0,58

-0,02

0,01

Коефіцієнт фінансової стійкості ІІ

≥1

1,33

1,05

1,12

-0,21

0,07

Коефіцієнт фінансового левериджу



0,14

0,29

0,26

0,12

-0,03

Розрахована система показників свідчить про те, що підприємство втрачає економічну незалежність та зростає його фінансова залежність від зовнішніх джерел фінансування. Впродовж періоду що аналізується, коефіцієнт концентрації позикового капіталу зріс з 0,47 в 2007 році до 0,53 в 2009 році, або на 112,8%. Цей висновок підтверджує ще й те що збільшився коефіцієнт фінансової залежності. Значення цього показника не лише зросло на 0,33, але й перевищило оптимальне значення на 0,22, чого не спостерігалось у 2007 році.

Коефіцієнт фінансової стійкості показує, яка частина поточних зобов’язань може бути погашена власним капіталом. В даному прикладі показник оптимальний и дорівнює 112%. За досліджуваний період зросла залежність підприємства від довгострокових зобов’язань. Показник фінансового левериджу на кінець 2007 року становив 14%, а на кінець 2009 року збільшився майже в 2 рази.

Під час поточного аналізу в якості критеріїв ділової активності найчастіше використовують такі показники, як обсяг реалізації продукції, товарів, наданих послуг, прибуток, величину капіталу, авансованого в активи підприємства.  Розглянемо показники ділової активності ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» враховуючи «золоте правило» розвитку, згідно якого прибуток повинен зростати більш високими темпами, ніж осяг реалізації продукції та вартість майна підприємства.

Оптимальним вважають наступне співвідношення:

                                Тпр › Тр  › Тк › 100%                                                 (2.1.)

де: Тпр – темп приросту прибутку до оподаткування, %;

      Тр – темп росту обсягу реалізації,%;

          Тк – темп росту авансового капіталу, %.

Розглянемо показники ділової активності ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш», враховуючи «золоте правило» розвитку економіки у табл.2.11.

Розглянувши цю таблицю можна стверджувати про ефективність господарювання на підприємстві протягом останніх років. Так у 2009 році відносно 2007 року спостерігаємо зріст виручки від реалізації на 196,2%, прибутку від звичайної діяльності до оподаткування на 494,5%, та середнього розміру капіталу на 180,9%.

Таблиця 2.11.

Показники дотримання «золотого правила» розвитку у ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш»

Показники

2007 р.

2008 р.

2009 р.

Відхилення (+;-) 2009 р. від:

2009 р. у % до:

2007 р.

2008 р.

2007 р.

2008 р.

Чистий дохід (виручка) від реалізації товарів (робіт, послуг)

171294

234547

336141

164847

101594

196,2

143,3

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування

15147

10542

74901

59754

64359

494,5

710,3

Середній розмір капіталу

139314

178243

252065,5

112751,5

73822,5

180,9

141,4



Порівняно з 2008 роком середній розмір капіталу збільшився на 141,4%, а чистий дохід від реалізації товарів – на 143,3%, прибуток від звичайної діяльності до оподаткування – на 710,3%. Внаслідок ефективного управління структурою витрат розмір  прибутку від звичайної діяльності збільшився на 59754 тис. грн..

Отже співвідношення між вищезазначеними показниками діяльності підприємства матимуть наступний вигляд:

у 2007 році – 494,5 › 196,2 › 180,9 › 100.0

у 2008 році – 710,3 › 143,3 › 141,4 › 100.0

Можемо констатувати що у 2007 і 2008 роках підприємство виконувало «золоте правило» розвитку, а це означає що економічний потенціал підприємства зростав, оскільки всі темпи зміни показників більші за 100%.

Другий напрямок аналізу ділової активності підприємства полягає у розрахунку показників, які характеризують ефективність використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.  Розрахунок показників ділової активності досліджуваного підприємства та підприємства-конкурента дає змогу виявити місце та репутацію підприємства на фінансовому ринку, рівень ефективності використання фінансових ресурсів.

У Додатку Д наведені розрахунки показників ділової активності ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» та ВАТ «Свеський насосний завод» за 2007-2009 роки.

Проаналізувавши додаток Д можна зробити висновок що основний показник який вказує на рівень ділової активності, оборотність капіталу, зріс на 0,105 обороти відносно 2007 року та на 0,940 оборотів порівняно з ВАТ «Свеський насосний завод». Такі зміни свідчать про ефективність вкладення фінансових ресурсів у формуванні активів. Середній термін погашення дебіторської заборгованості зменшився на 1 день і становить 79 днів. Значення цього показника значно зросло у ВАТ «Свеський насосний завод». На кінець 2007 року термін погашення становив 99 днів, на кінець 2009 року – 184 дні. Це вказує на неефективну політику роботи з клієнтами і вилученням коштів з обороту підприємства. У ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» спостерігається скорочення тривалості операційного та фінансового циклів на 45 та 58 днів відповідно. Це можна вважати позитивною тенденцією. У ВАТ «Свеський насосний завод спостерігається навпаки збільшення операційного та фінансового циклу на 273 та 128 днів відповідно. Це означає що на підприємстві зростає об’єм грошових коштів, які відволікаються на здійснення обороту. Негативним є те що на ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» знизився період окупності власного капіталу на 6 днів в порівнянні з 2007 роком і становить 2 дні. У ВАТ «Свеський насосний завод» на кінець 2007 року період окупності власного капіталу становив 18 днів, а на кінець 2009 року підприємство вже не може окупити свій власний капітал. В порівнянні з ВАТ «Свеський насосний завод» наше досліджуване підприємство має гарні показники і має тенденцію в подальшому покращити їх, в той час як підприємство-конкурент все більш втрачає свою платоспроможність.

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, дохідність різних напрямків діяльності, окупність витрат і т.д. Оцінка прибутковості діяльності ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» та ВАТ «Свеський насосний завод» представлено в Додатку Ж.

Дані Додатку Ж дають змогу побачити що прибутковість підприємства в порівнянні з 2007 роком значно підвищилася. Із 100 грн., які вкладені в активи, підприємство одержало прибутку більше на 13 грн. Більш значним було зростання ефективності використання власного капіталу. Замість 13,25 грн. прибутку, який був одержаний з 100 грн. власного капіталу в 2007 році, дохідність зі 100 грн. коштів, які вкладені у власний капітал у 2009 році, склала 44,7 грн. Рентабельність матеріальних оборотних активів порівняно з 2007 роком також зросла на 52,5 грн. і становить у 2009 році 73,3 грн. Також підвищилась прибутковість трудових ресурсів, на 100 грн. вкладених в робочу силу було отримано 115,9 грн. прибутку, що на 271% більше ніж в 2007 році. Розглянувши показники рентабельності підприємства ВАТ «Свеський насосний завод» можна зробити висновок що за 3 роки підприємство повністю стало збитковим. На 100 грн., вкладених в активи підприємство отримало в 2009 році 0,02 грн. збитку, що на 3,89 грн. менше ніж у 2007 році. На кожні 100 грн. витрачених на персонал ВАТ «Свеський насосний завод» отримав 58,4 грн. збитку.  Після аналізу підприємств конкурентів можна побачити що ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» має гарну можливість для подальшого розвитку, так як всі показники прибуткові і є можливість для подальшого розвитку. ВАТ «Свеський насосний завод» по всім критеріям втратив свою прибутковість, що може призвести до ліквідації підприємства.

    продолжение
--PAGE_BREAK--2.3. Оцінка ефективності використання фінансових ресурсівпідприємства


Під час подальшого аналізу необхідно вивчити динаміку і структуру власного та позикового капіталу, з’ясувати причини змін окремих їх складових і дати оцінку цим змінам за аналізований період.

Розглянемо фактори, які вплинули на формування власного капіталу. Для цього складемо спеціальну аналітичну таблицю (табл. 2.12).

З даних таблиці видно що сума власного капіталу за звітний період зросла на 49053 тис. грн., або на 155,4%. Це відбулося за рахунок зростання деяких його складових, а саме: нерозподілений прибуток – на 48992 тис. грн., резервний капітал – на 254 тис. грн., вилученого капіталу – на 187 тис. грн. Найбільшу питому вагу займає нерозподілений прибуток: 54,8% на початок періоду, 70,9% на кінець періоду.

Таблиця 2.12.

Динаміка і структура власного капіталу ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш»



Статутний капітал у структурі власного капіталу становив на початок року 27,9%, на кінець – 18%. Найменшу питому вагу має вилучений капітал – 0,06%. Збільшення власного капіталу дуже важливо для подальшої діяльності підприємства.

Окремо розглядаються динаміка і структура позикових коштів, для чого доцільно складати окрему аналітичну таблицю (табл. 2.13).

Як видно з таблиці, підприємство використовує у своїй діяльності поточні позикові кошти (рис. 2.2). За звітний період їхня величина зросла на 88707 тис. грн… або на 219%.




Таблиця 2.13.

Склад і структура позикових коштів у ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш»

Це відбулось за рахунок зміни всіх їхніх складових, а саме: довгострокові кредити банків збільшились на 24604 тис. грн., при цьому підприємство розрахувалось з довгостроковими кредитами банків та взяло на себе інші довгострокові зобов’язання, короткострокові кредити банків зросли на 9219 тис. грн. (307,1%), кредиторська заборгованість збільшилась на 53032 тис. грн. (220,5%), короткострокові кредити банків збільшились на 9219 тис. грн. (159%), інші поточні зобов’язання підвищилися на 1852 тис. грн. Найбільшу питому вагу в структурі залучених коштів займає кредиторська заборгованість – 59,4%. Значну частку в структурі позикового капіталу займають довгострокові зобов’язання – 22,3%. Збільшення суми заборгованості негативно впливає на діяльність підприємства.

Доцільно окремо вивчати наявність, склад і структуру кредиторської заборгованості, частоту і причини створення простроченої кредиторської заборгованості (табл. 2.14.).

Таблиця 2.14.

Динаміка складу і структури кредиторської заборгованості ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш»

Розрахунки з кредиторами

2007 р.

2009 р.

Відхилення (+;-)

тис. грн.

питома вага,%

тис. грн.

питома вага, %

абсол.

відн.

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

3546

8,1

6591

6,8

3045

185,9

Поточні зобов’язання за розрахунками:













— з одержаних авансів

35269

80,2

77572

80

42303

219,9

— з бюджетом

1796

4,1

5961

6,1

4165

331,9

— зі страхування

997

2,3

1954

2,0

957

196

— з оплати праці

2172

4,9

4801

4,9

2629

221

— з учасниками

219

0,5

152

0,2

-67

69,4

Усього:

43999

100

97031

100

53032

220,5

Результати розрахунків, наведені в таблиці 2.14, виявляють збільшення кредиторської заборгованості на 53032 тис. грн. При цьому значно зросли поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів – на 42303 тис. грн., з бюджетом – на 4165 тис. грн., з оплати праці – на 2629 тис. грн., при незначному зменшенні поточних зобов’язань за розрахунками з учасниками – на 67 тис. грн.

Треба зазначити, що найбільшу питому вагу в складі кредиторської заборгованості мають поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів – 80%. Хоч заборгованість і зросла протягом 3 років, але питома вага по всім видам заборгованості залишилась майже незмінною, що свідчить про вдалу роботу з заборгованостями.

Для аналізу поточних активів особливе значення має вивчення динаміки, складу, структури, причин, строків існування і давності створення дебіторської заборгованості. Аналіз складу і структури дебіторської заборгованості ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» наведено у табл. 2.15.

Таблиця 2.15.

Динаміка складу і структури дебіторської заборгованості ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш»

Розрахунки з дебіторами

2007 р.

2009 р.

Відхилення (+;-)

тис. грн.

%

тис. грн.

%

абсол.

відн.

За товари, роботи, послуги (чиста реалізаційна вартість)

12490

28,5

32049

32,8

19559

256,6

З бюджетом

11674

26,6

34401

35,1

22727

294,7

За виданими авансами

18878

43,1

30512

31,2

11634

161,6

Інша поточна дебіторська заборгованість

808

1,8

891

0,9

83

110,3

Усього

43850

100

97853

100

54003

223,2

Після аналізу наведеного у таблиці 2.15 можна зробити висновок що, за аналізований період загальна величина дебіторської заборгованості збільшилася на 54003 тис. грн., або на 223,2%. Це відбулось за рахунок  збільшення розрахунків за виданими авансами на 11634 тис. грн.(161,6%), дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги на 19559 тис. грн.(256,6%), розрахунків з бюджетом на 22727 тис. грн.(294,7%), та збільшенні іншої поточної заборгованості на 83 тис. грн.(110,3%).

Таке становище свідчить про ускладнення розрахункової дисципліни і про значне вилучення коштів з обороту. Це досить негативно позначається на фінансовому стані ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш». Найбільшу питому вагу на кінець аналізує мого періоду мають розрахунки за товари, роботи і послуги   — 32,8%. Позитивним є зниження питомої ваги дебіторської заборгованості за виданими авансами та іншої поточної дебіторської заборгованості.

У процесі аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості необхідно складати розрахунковий баланс шляхом порівняння цих видів заборгованості (табл. 2.16).

Таблиця 2.16

Розрахунковий баланс ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш»

Показники

2007 рік

2009 рік

Відхилення 2008 р. від 2006 р.

абсол.

відн.

Дебіторська заборгованість

43850

97853

54003

223,2

Кредиторська заборгованість

43999

97031

53032

220,5

Активне сальдо

-

822

822

-

Пасивне сальдо

149

-

-149



Баланс

43850

97853

54003

223,2

Коефіцієнта співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості

0,99

1,01

0,02

102

Розрахунковий баланс на початок періоду мав пасивне сальдо, але на кінець аналізує мого періоду ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» мало значне активне сальдо. Оптимальне значення для коефіцієнта співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості дорівнює 1. На кінець 2007 року цей показник перевищував мав значення – 0,99, а на кінець 2009 року – 1,01. Ознакою задовільного балансу підприємства є приблизна величина темпів приросту дебіторської та кредиторської заборгованостей. Після аналізу табл. 2.16 ми бачимо що темпи зростання дебіторської і кредиторської заборгованостей відповідають ознаці задовільного балансу.

Після загального аналізу підприємства досліджують основний капітал. Основний капітал — це вкладення засобів з довгостроковими цілями у нерухомість, акції, облігації тощо. Для аналізу складу і структури основного капіталу складають окрему аналітичну таблицю (табл. 2.17.).

Таблиця 2.17.

Динаміка основного капіталу ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш»

Стаття активу

2007 р.

2008 р.

2009 р.

Відхилення (+;-)

тис. грн.

питома вага

тис. грн.

питома вага

тис. грн.

питома вага

абсол.

відн.

Незавершене будівництво

2353

8

4020

10,1

10414

16

8061

442,6

Основні засоби
(залишкова вартість)

21203

71,9

26545

66,6

49667

76,3

8439

234,2

Знос

41228

-

43451

-

50708

-

9480

123

Коефіцієнт зносу, %

66

-

62,1

-

97,9

-

31,9

148,3

Довгострокові фінансові інвестиції:

















— інші фінансові інвестиції

429

1,5

410

1

311

0,5

-118

72,5

Довгострокова дебіторська заборгованість

38

              0,1

29

            0,1

10

             0,02

-28

26,3

Відстрочені податкові активи

5471

18,5

8859

22,2

4562

7

-909

83,4

Усього основного капіталу

29494

100

39871

100

65097

100

35603

220,7

Сума основного капіталу збільшилася на 35603 тис.  грн., або на 220,7 % щодо початку періоду. Це відбулось за рахунок значного збільшення вартості незавершеного будівництва на 8061 тис. грн.., основних засобів на 8439 тис. грн.., та зменшення інших фінансових інвестицій на  118 тис. грн., відстрочених податкових активів на 909 тис. грн..

Варто зазначити, що значне зростання основних фондів за аналізує мий період супроводжується невеликим зростанням коефіцієнта зносу. Підприємство має не дуже гарний технічний стан основних засобів, про це свідчить високий ступінь їх зношеності (97,9% на кінець 2009 року. Найбільшу питому вагу в складі необоротних активів мають основні засоби (71,9 % на кінець 2007 року і 76,3 % на кінець 2009 року). Значно змінилась питома вага відстрочених податкових активів (18,5 % на кінець 2007 року і 7% на кінець 2009 року).

Доцільним буде провести аналіз узагальнюючих показників ефективності використання фінансових ресурсів (табл.2.18). Методологічною основою для цих розрахунків будуть формули які ми визначили в пункті 2.3 даної роботи.

Таблиця 2.18

Узагальнюючі показники ефективності використання фінансових ресурсів ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» та ВАТ «Свеський насосний завод»

Показник

ВАТ «Сумський завод „Насосенергомаш“

ВАТ „Свеський насосний завод“

Відхилення ВАТ „Сумський завод “Насосенергомаш» від ВАТ «Свеський насосний завод»

2007 р.

2009 р.

Відхилення

2007 р.

2009 р.

Відхилення

Співвідношення результату і ресурсів

0,33

0,46

0,13

0,22

0,11

-0,10

0,35

Співвідношення розчленованого сукупного результату виробництва до сукупної вартості основних та оборотних фондів

0,61

0,73

0,12

0,21

0,25

0,05

0,48

На основі даних цієї таблиці можна стверджувати що ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» ефективно використовує фінансові ресурси так як всі показники зросли і на багато перевищують показники ВАТ «Свеський насосний завод».

Отже, у цілому підприємство вдало реалізує фінансово-економічну політику, оскільки результатом роботи є приріст прибутку.

За аналізований період відбулось збільшення дебіторської і кредиторської заборгованостей. При чому кредиторська заборгованість перевищує дебіторську, а це не дуже гарно впливає на діяльність підприємства так як немає грошей на оплату заборгованостей. Сума власного капіталу зросла на 6%. Прибутковість підприємства дуже низька і не спостерігається тенденції до її збільшення.  Якщо порівнювати з попереднім періодом то фінансовий стан підприємства покращився і змінився з кризового на передкризовий. При передкризовому стані порушується платіжний баланс, але зберігається можливість відновлення рівноваги платіжних засобів і платіжних зобов’язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел засобів.



    продолжение
--PAGE_BREAK--РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ 3.1. Удосконалення політики управління фінансовими ресурсами ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш»


Остаточна мета будь-якого підприємства — прибуток. Основними джерелами одержання прибутку і коштів є клієнти підприємства — покупці. Тому покупці (дебітори) — основне і регулярне джерело надходження грошей. У структурі оборотних коштів дебіторська заборгованість становить значну частку.

Дефіцит коштів потребує з боку будь-якого підприємства особливої уваги до одержання оплати від покупців і змушує шукати нові підходи у ціновій і кредитній політиці. З одного боку, реалізація продукції за передоплатою усуває ризик неплатежів, підвищує платоспроможність, усуває потребу в кредиті ззовні, але при цьому може зменшитися кількість покупців. З іншого боку, продаж у кредит (з відстроченням платежу) дозволяє збільшити кількість покупців, але водночас збільшує ризик неплатежів, втрат через інфляцію, підвищує імовірність потреби в кредиті ззовні. Облік реальних втрат або вигід від прийнятих рішень може використовуватися як інструмент збільшення продажів і, як наслідок, припливу грошей на підприємство.

Є кілька способів контролю і керування дебіторською заборгованістю.

Аналіз дебіторівдозволяє визначити важливість покупців для підприємства і їх надійність. Зазвичай покупців поділяють на три умовні групи:

— клієнти з позитивною кредитною історією, від яких підприємство має великі і довгострокові замовлення, оплата яких здійснюється в обумовлений термін (VІP-клієнти);

— клієнти з позитивною кредитною історією, від яких підприємство має середні і невеликі, але постійні замовлення, оплата яких здійснюється в терміни, близькі до договірного (найчисленніша група);

— клієнти з ненадійною або невідомою кредитною історією, від яких підприємство має невеликі непостійні або разові замовлення.

Таблиця 3.1

Грошові потоки підприємства ВАТ «Сумський завод «Насосенергомаш»


Виходячи з цього підприємство складає стосовно цих клієнтів свою політику цін, надання знижок, відстрочень платежу, черговість і терміновість виконання замовлень тощо. Утримання постійних і надійних покупців забезпечує регулярне і прогнозоване надходження грошей на підприємство.

Розробка стратегії укладення договорів збільшує приплив коштів і мінімізує неплатежі за поставлену продукцію. Договори повинні мати гнучкі умови і способи платежу, що ґрунтуються, з одного боку, на фінансовому аналізі, а з іншого боку — на їх привабливості для покупців.

Система знижокмає заохочувати покупців або більше купувати, або раніше платити. Якщо повна передоплата неможлива, можна застосовувати часткову передоплату. Хоча знижки виправдані тоді, коли вони призводять до більш високого загального прибутку, та їх можна надавати і з метою збільшення припливу грошей у визначений період, коли підприємство відчуває їх дефіцит, наприклад, при наближенні терміну сплати податків.

Є різні категорії знижок: за передоплату, за великий обсяг купівлі, для довгострокового контракту, для VІP-клієнта, за високий кредитний рейтинг покупця, за невисоку якість продукції, за негарантовані терміни постачання тощо.

При розгляді питання про штрафи за прострочений платіж, за всіх інших рівних умов, слід віддавати перевагу знижкам за передоплату і більш ранні платежі, тому що заохочення завжди діє краще, ніж покарання. Можна розробити таку шкалу знижок, яка б зіставляла терміни оплати з величиною знижок і включала в себе додаткові платежі (а по суті — штрафи) за більш пізню оплату. Поясню це на прикладі. Для цього порівняймо два можливі варіанти формулювань договору (табл. 3.2)

Таблиця 3.2

Варіанти формулювання договору

Кредитна політикапідприємства має містити критерії, за якими приймаються рішення — хто з покупців може одержати товарний кредит і на яких умовах. Ефективність кредитної політики забезпечується: економічним обґрунтуванням, оцінкою кредитного ризику, контролем за платежами за кредитом, аналізом фінансових результатів за раніше наданими кредитами, коригуванням кредитної політики (у разі потреби).

Для прийняття рішення про надання великого кредиту треба зібрати і проаналізувати інформацію про платоспроможність покупця. Таку інформацію можна отримати на підставі аналізу історії платежів за попередніми угодами з цим покупцем, з його фінансових звітів, від його партнерів, від банку, що його обслуговує, тощо.

Частина продажів у кредит може резервуватися для перспективних клієнтів, у яких немає грошей у цей момент, для нових важливих ринків збуту та для інших надзвичайних випадків.

Оцінка реальної дебіторської заборгованостідає більш правдивий прогноз одержання грошей від дебіторів у майбутньому. Чиста реалізаційна (реальна) вартість дебіторської заборгованості визначена П(С)БО 10 як сума поточної дебіторської заборгованості за поставлену продукцію за мінусом резерву сумнівних боргів. У пунктах 8 і 9 цього стандарту подано правила і докладний приклад визначення резерву сумнівних боргів. На жаль, практика свідчить про відсутність належної уваги з боку фінансових служб багатьох наших підприємств до його розрахунку.

Використання «товарних» векселівпри продажу великих партій товарів у кредит є одним з надійних інструментів подальшого погашення дебіторської заборгованості покупцями.

Серед оборотних активів, представлених у другому розділі активів Балансу (форма №1), є стаття «Векселі отримані». П(С)БО 2 визначає її як заборгованість покупців та інших дебіторів за поставлену їм продукцію чи інші активи, що забезпечена векселями. Здавалося б, це та ж дебіторська заборгованість. Однак отримані «товарні» векселі виділені в окрему статтю і враховуються у валюті балансу за своєю номінальною вартістю, а просто дебіторська заборгованість — лише після віднімання від її первісної вартості резерву сумнівних боргів. Тим самим у балансі підкреслюється вища ймовірність погашення дебіторської заборгованості, забезпеченої векселями, ніж просто дебіторської заборгованості.

Це випливає й із самої суті векселя, який розглядається як цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання зазначеного терміну визначену суму грошей власнику векселя.

Продавцеві товару (власнику векселя) важливо, що вексель після виконання всіх визначених законом процедур дозволяє безумовно одержати від покупця (векселедавця) у визначений час договірну суму грошей. Для продавця привабливішим є вексель, авальований банком або іншим надійним авалістом. (Авалювання — це прийняття якою-небудь особою зобов'язання оплатити вексель за одну із зобов'язаних за векселем осіб у разі несплати векселя платником у термін.)

Крім того, при укладенні договорів з новими великими клієнтами бажано, щоб вони надавали банківські гарантії (авалювання банком векселя — одна з таких гарантій). Для довгострокових договорів можна практикувати виставляння проміжних рахунків, що забезпечує постійний приплив грошей у міру виконання етапів договору. У деяких випадках підприємству вигідно укладати договори комісії, тому що при цьому воно зберігає віддані на реалізацію товари у своїй власності доти, поки вони не будуть продані комісіонером і за них буде отримано гроші.

Відсутність грошей у потрібний час може призвести до серйозних наслідків для підприємства не тільки нині, але й у майбутньому (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Наслідки які виникають при відсутності грошей


Події, які виникають при відсутності грошей


Наслідки


Виникнення заборгованості перед бюджетом

Пеня і штрафні санкції, адміністративна або кримінальна відповідальність

Затримка у виплаті заробітної плати

Індексація затриманої зарплати, відтік кадрів, кримінальна відповідальність (за новим КК)

Виникнення простроченої заборгованості банкам за кредитами

Штрафні санкції, погана кредитна історія в майбутньому

Зростання кредиторської заборгованості перед постачальниками

Відмова в наданні торгового кредиту в майбутньому, втрата постійних постачальників

Затримки із закупівлею сировини

Затримки з продажами, втрата постійних покупців

А в підсумку все це прямо чи опосередковано призводить до потреби додаткових грошових витрат. Щоб уникнути таких ситуацій, підприємству слід вжити всіх доступних заходів для термінового одержання грошей у такий критичний період.

Насамперед слід проаналізувати внутрішні можливості підприємства перетворити належні йому активи в кошти.

У першу чергу підприємству треба спробувати одержати передоплати від своїх покупців у рахунок майбутніх постачань товарів. При цьому, можливо, треба буде надати таким покупцям спеціальні знижки (безприбутковий продаж за собівартістю).

Після цього провести інвентаризацію всіх активів підприємства на предмет їхнього продажу.

Провівши аналіз дебіторської заборгованості, варто звернутися до дебіторів, у яких уже прострочені або настали терміни платежів, з вимогою погасити заборгованість.

Слід проаналізувати економічний ефект і можливість продажу підприємством своєї дебіторської заборгованості — факторингу.

При факторингу одна сторона (продавець) укладає договір про продаж своєї дебіторської заборгованості іншій стороні (фактору). Потім продавець повідомляє дебітора про купівлю фактором його боргу, унаслідок чого дебітор повинен здійснювати всі подальші розрахунки з фактором. Після цього фактор здійснює розрахунки з продавцем, незалежно від того, заплатив йому дебітор чи ні. За надання такої послуги фактор одержує від продавця знижку з номінальної суми боргу. Таким чином, факторинг дозволяє прискорити надходження грошей продавцю, хоча й потребує додаткових витрат.

Маючи інформацію про факторингові знижки, можна спробувати запропонувати своїм дебіторам знижки (але не більше від факторингових) за терміновість погашення своєї заборгованості.

Провівши аналіз ефективності використання основних засобів на підприємстві, можна виявити машини й устаткування, які без шкоди для виробничої діяльності можуть бути продані або здані в оренду. При глибокому економічному аналізі можна також поставити питання про продаж (здавання в оренду) збиткової або неприбуткової частини підприємства. Незавершене будівництво належить проаналізувати на предмет можливості його подальшого фінансування, термінів його завершення та перспектив його використання в майбутньому.

Особливу увагу слід приділити залишкам виробничих запасів. Часто їх розмір значно перевищує оптимальний рівень, що забезпечує безперервність операційного циклу. Продаж надлишків запасів і основних засобів, крім поповнення грошових ресурсів, може знизити витрати на утримання їх решти.

Критичний перегляд інвестицій може виявити помилковість прогнозів щодо одержання від них того прибутку, на який розраховувало підприємство. У цьому випадку варто розглянути можливість перетворити хоча б частину їх на гроші.

Тільки після аналізу внутрішніх резервів можна переходити до пошуку зовнішніх позикових джерел коштів.

Найкращим варіантом, звичайно, було б одержання безпроцентної позики. За відсутності такої можливості варто розглянути варіанти одержання кредитів банку.

Треба довідатися в кількох банках (у т. ч. й у своєму банку) про можливість та умови користування овердрафтом та умови одержання кредиту


    продолжение
--PAGE_BREAK--