Іноземні інвестиції види форми правовий режим гарантії захисту порядок здійснення

Курсова робота
з дисципліни: “Основи зовнішньоекономічної діяльності”
Тема: „Іноземні інвестиції: види, форми, правовий режим, гарантії захисту, порядок здійснення”
ВСТУП
Характерною рисою сучасного економічного простору України є утворення багатоступінчастої моделі інвестиційної діяльності. Її структуризація та інституціоналізація з розмежуванням функцій, завдань між різними суб’єктами господарювання дає змогу відобразити ставлення різних типів людей до ризику і діяльності, пов’язаної з ним. Побудова цієї моделі та її застосування в системі державного управління є актуальним та важливим завданням сьогодення.
Для проведення ефективних економічних реформ Україна потребує значних капіталовкладень. “Основними кредиторами України залишалися до останнього часу міжнародні фінансові організації та уряди розвинутих країн. Так, міжнародний валютний фонд працює з українським урядом за трьома програмами:
програма трансформації економіки;
програма короткострокового фінансування, що спрямована на досягнення макроекономічної стабілізації;
програма розширеного фінансування.
Важливим джерелом необхідних ресурсів мають стати прямі іноземні інвестиції, обсяги яких ще недостатні.” [3 c 343 — 344].
Прямі іноземні інвестиції в Україну з Німеччини у 1996-2003 рр. склали:
1996 – 156.9 млн. дол. США
2000 – 228.5 ------“”-------
2002 – 250.2 ------“”-------
2003 – 312.1 ------“”-------. [1 c 240].
Прямі іноземні інвестиції в Україну за 1-е півріччя 2007 року склали 3.276 млрд. доларів США.
Для забезпечення стабільного економічного зростання більшість підприємств міста Миколаєва потребують значних інвестицій, які зможуть підтримати їх конкурентноспроможність завдяки впровадженню нових технологій та модернізації виробництва та інших нововведень.
Враховуючи обмеженість внутрішніх інвестиційних ресурсів, міськвиконком направив свою роботу на покращення інвестиційного клімату та залучення зовнішніх інвестицій.
За даними статистики, надходження прямих іноземних інвестицій в економіку м. Миколаєва становлять (в тис. дол. США).
Прямі іноземні інвестиції в економіку м. Миколаєва.
№ з/п
Рік
Прямі іноземні інвестиції (в тис. дол. США):
1
1999
28795,0
2
2000
39354,0
3
2001
51030,8
4
2002
57667,7
5
2003
61251,2
6
2004
68146,8
7
2005
68861,75
В науковому та громадсько-політичному журналі при Київському університеті економіки та технологій транспорту «Економіст» за серпень 2006 р. Спецвипуск «Миколаїв інноваційний: стан, проблеми, перспективи» надруковано основні показники економічного і соціального розвитку м. Миколаїв. Я їх доповнив даними по МКП «Миколаївводоканал» [2 c 20 — 21].
ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ЕКОНОМІЧНОГО І СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ м. МИКОЛАЇВ
№ з/п
Показники
Од. виміру
2004
2005
2006
2006 в % до 2005
1
Всього працюючих












МКП „Миколаївводоканал”
чол.
1315
1251
1228
98.2
2
Фонд оплати праці — місто
млн.грн.
1125.1
1541.4
1673.5
108.6


МКП „Миколаївводоканал”
т.грн.
11063.9
12082.1
14733.5
122
3
Середн.місячна з/плата
грн.
673.1
875.0
950.0
108.6


МКП „Миколаївводоканал”
грн.
701
805
1000
124.2
4
Борг з/плати
т.грн.
13199.4
3200
0.0
х


МКП „Миколаївводоканал”


-
-
х
х
5
Обсяги реалізованих послуг
млн.грн
1130.0
1300.0
1573.0
х


МКП „Миколаївводоканал”
т.грн.
45396.2
45225.9
60260.1
133.2
6
Темп зростання (зниження) послуг
%
117.3
109.1
119.0
х
7
Обсяг інвестицій в основний капітал за рахунок усіх джерел фінансування
— у факт. цінах
млн.грн
1335.4--PAGE_BREAK--
919.7
925.0
х


— у порівняних цінах у % до попереднього року
%
134.9
68.7
101.7
х
8
Обсяг інвестицій в основний капітал на душу населення
грн.
2645.3
181.0
182.2
100.6
9
Обсяг прямих іноз. інвестицій, за наростаючим підсумком – всього
Млн. дол. США
68.1
7.4
79.1
102.2
10
Обсяг прямих іноз. Інвестицій з початку року
Млн. дол. США
8.309
8.5
10.2
120.0
“Згідно з міжнародною методикою економічного аналізу, основною класифікаційною ознакою інвестицій є об’єкт вкладання коштів. За цим критерієм виділяють фінансові та реальні інвестиції”. [3 с 344).
Нашим об’єктом дослідження є міське комунальне підприємство „Миколаївводоканал”.
Миколаїв одним з перших в Україні отримав пільговий кредит Європейського Інвестиційного банку на реконструкцію систем водопостачання та водовідведення.
2 лютого 2010 року в Міністерстві житлово-комунального господарства України відбулося підписання Фінансової угоди між Європейським інвестиційним банком та Державою Україна. В церемонії підписання угоди взяли участь міністр Олексій Кучеренко, начальник відділу енергетики Європейської монетарної системи та навколишнього середовища Східної Європи, Росії, Південного Кавказу та Центральної Азії Константін Сінадіно, Миколаївський міський голова Володимир Чайка, директор МКП «Миколаївводоканал» Василь Тельпіс.
Водопостачання та водовідведення в розмірі 15,54 млн. євро під гарантії уряду України, який надав згоду на таку позику. Цьому передувало рішення сесії Миколаївської міськради щодо згоди на укладення фінансової угоди між ЄІБ, міськрадою, МКП «Миколаївводоканал» для реалізації розробленого «Проекту розвитку системи водопостачання та водовідведення у м. Миколаїв».
Загальна вартість цього проекту становить 31,08 млн. ЕUR, з яких: кредит ЄІБ – 15,54 млн. ЕUR, співфінансування – 15,14 млн. Окрім того, комунальному підприємству надається грант від Європейської комісії в розмірі 3 млн. євро. Позика надається банком строком на 15 років з відстрочкою платежу на 3 роки. Відповідно до цієї угоди перші три роки МКП «Миколаївводоканал» сплачуватиме тільки відсотки за кредитом.
В межах проекту, розрахованого на використання матеріально-технічних ресурсів вітчизняних і зарубіжних виробників, передбачено капітальний ремонт окремих ділянок водопровідних і каналізаційних мереж, часткова реконструкція і модернізація очисних споруд каналізації, впровадження енергозберігаючих технологій, заміна устаткування лабораторій очисних споруд водопроводу, що загалом поліпшить технічний стан обладнання, підвищить якість очищення стічних вод, а також зменшить собівартість послуг.
Міністр Олексій Кучеренко вважає, що підписання цієї украй значимої угоди – ефективний результат роботи міської громади і безпосередньо голови Володимира Чайкита колективу «Миколаївводоканалу». Зі свого боку Міністерство намагається створити належні сприятливі умови для потенційних європейських інвесторів, а для українців – якісні послуги з водопостачання і водовідведення європейського рівня.
Костянтин Сінадіно уточнив, що підписана угода на інвестування «Миколаївводоканалу» — четверта у їхньому «українському пакеті». Він запевнив, що вкладені банком близько 465 млн. євро в український сектор за останні роки – досить пристойні гроші, які повинні забезпечити сталий розвиток житлово-комунального господарства. З іншого боку, загальна сума вкладених грошей банком у різні сектори країн Європейського Союзу, інших держав, передовсім в охорону природного навколишнього середовища, тільки за 2009 рік склав близько 79 млрд. євро. Отже, українцям є, над чим і, найперше, з ким працювати.
Відповідаючи на запитання журналістів провідних українських ЗМІ, К.Сінадіно підтвердив, що банк і надалі планує вкладати гроші в українські підприємства, з якими співпрацює з 2005 року. Банк увійшов на європейський ринок зі згоди Європейського Союзу, який, дбаючи про перспективи сталого забезпечення довкілля країн Чорноморсько-Середземноморського басейну, намагається створити умови для захисту і своїх інтересів. В прицілі роботи Банку – підприємства Росії, Білорусі, Молдови, з відповідними установами яких тільки-но налагоджуються необхідні ділові зв’язки в галузі енергетики, природного середовища транспорту і зв'язку, малого та середнього бізнесу.
Міський голова ВолодимирЧайка, пояснюючи передумови до підготовки інвестиційного проекту, подякував представникам депутатського корпусу Миколаєва, працівникам комунального підприємства, але найперше – миколаївську громаду, без порозуміння і підтримки якої такій б проекти були б неможливими. Дякуючи за підтримку, мер запевнив, що обласний центр як член Міжнародного Чорноморського клубу, МАГу, Асоціації міст України, і надалі працюватиме на шляху до вдосконалення житлово-комунального сектору.
Заступник міністра Ірина Запатріна вказала, що цей шлях був непростим, але була віра в перемогу миколаївців. Попри сумніви, затримання виконання графіків роботи, банк стримав слово і підтримав Україну та її житлово-комунальний сектор у такий потрібний час. Наразі – ратифікація угоди, за якою, очевидно, затримок не станеться.
Директор «Миколаївводоканал» ВасильТельпіс підкреслив, що роботи з впровадження проекту вже почалися, тож найближчим часом миколаївці відчують такі корисні довгоочікувані зміни у забезпеченні сталого розвитку міста. Побажаймо городянам успішного впровадження проекту, за яким – велике майбутнє.
А все почалося ось із чого. В газеті “Вечерний Николаев” за 27.09.2007 року в статті “Директор ГКП “Николаевводоканал” Василий Тельпис – в числе лучших хозяйственников области” написано про присвоєння йому почесного звання “Заслужений працівник сфери послуг України”.
Як повідомив прес-центр підприємства: “…ГКП “Николаевводоканал” принимает участие в реализации городских, государственных, международных программ, которые содействуют улучшению социально-экономического состояния региона и государства в целом. По инициативе городского головы В.Д. Чайки, специалистами Дунайско-Черноморской группы Еврокомиссии сформированы предложения Европейскому инвестиционному банку относительно финансирования проекта по улучшению системы водоснабжения и водоотвода в г. Николаеве на 2007-2014 гг. Этот проект, признанный Еврокомиссией одним из лучших на континенте, позволяет эффективно внедрять новейшие технологии в области питьевого водоснабжения и водоотвода и довести уровень предоставляемых услуг до европейских стандартов.»
Метою Проекту технічних та організаційних нововведень є забезпечення європейського рівня екологічної безпеки, досягнення повної відповідності національним нормам щодо очищення стоків та скиду їх до водних об’єктів, приведення системи очистки та подачі споживачам питної води до європейських стандартів.
Результатом реалізації Проекту технічних та організаційних нововведень буде забезпечення безаварійного сталого функціонування системи водопостачання та водовідведення м. Миколаєва із дотриманням європейських норм і стандартів якості питної води та охорони довкілля.
Мета технічних та організаційних нововведень може бути досягнута в результаті виконання робіт з реконструкції та модернізації очисних споруд водопроводу, розширення та модернізації очисних споруд каналізації, капітального ремонту окремих ділянок водопровідних та каналізаційних трубопроводів, а також встановлення системи дистанційного керування та контролю насосними станціями, їх реконструкція та переобладнання.
Стратегія реалізації проекту полягає в тому, що підготовка проекту здійснювалася протягом 2006 року за кошти Організації ЄС за інвестиційної підтримки Чорноморського регіону. Ремонтні роботи, реконструкція та модернізація виконуються за кредитні кошти переможцями міжнародного тендеру. Роботи розпочинаються в 2007 році і закінчуються в 2012 році.
Реалізація технічних та організаційних нововведень інвестиційного проекту дозволить досягти наступних результатів:
повної відповідності національним нормам щодо скидів з очисних споруд шляхом комплексного відновлення та модернізації очисних споруд каналізації;
істотного зменшення кількості аварій на каналізаційних мережах з витоком стічних вод, що спричиняють негативний вплив як на довкілля, так і на здоров’я населення за рахунок заміни пріоритетних ділянок каналізаційних мереж;
відповідного зменшення платежів та штрафів за забруднення навколишнього природного середовища;
скорочення операційних витрат шляхом встановлення системи дистанційного керування та контролю насосними станціями, впровадження енергозберігаючих технологій та обладнання, зменшення кількості аварій на мережах водопроводу та каналізації;
підвищення рівня потужності очисних споруд водопроводу шляхом спорудження контактного резервуару для попереднього хлорування сирої води до необхідного для задоволення потреб міста;
забезпечення екологічної, операційної безпеки та дотримання відповідних норм в технологічних процесах, складовою яких є застосування хлору через відновлення сховища хлору та дозуючого обладнання;
зменшення втрат очищеної питної води та кількості випадків вторинного потрапляння в питну воду забруднюючих речовин внаслідок заміни пріоритетних ділянок мереж системи водопостачання;
підвищення ефективності менеджменту та контролю за дотриманням стандартів внаслідок заміни обладнання лабораторій ОСК та ОСВ.
В журналі “Регион-юг” №1 (43) 2007 року у статті Л. Ніжельської “Стабильная работа «Николаевводоканала» – залог процветания любого производства» директор предприятия, заслуженный работник сферы услуг Украины Тельпис В.С. говорит: «… Раньше стратегической целью любого областного центра было увеличение мощностей, объемов подачи воды, а теперь мы все делаем для того, чтобы подавать потребителям столько воды, сколько им необходимо». «… Выполнение долгосрочного инвестиционного проекта предусматривает строительство новых сооружений по очистке сточных вод, а также самотечной канализации с учетом рельефа местности. Это даст возможность исключить из технологического процесса ряд насосных станций, а также полностью автоматизировать все оборудование предприятия». Это будет наибольший экономический показатель по области.
Основні етапи реалізації Проекту запланованих технічних та організаційних нововведень:    продолжение
--PAGE_BREAK--
Вивчення системи водопостачання та водовідведення з залученням іноземних спеціалістів за пропозицією Організації ЄС з інвестиційної підтримки Чорноморського регіону.
Підготовка пропозицій Європейському Інвестиційному Банку щодо реалізації Проекту запланованих технічних та організаційних нововведень.
Розробка плану закупівель.
Коригування проектної документації і розробка тендерної документації.
Тендерні конкурси на визначення підрядних організацій на виконання ремонтно-будівельних робіт.
Проведення тендерів на поставку обладнання.
Виконання ремонтно-будівельних робіт.
Реалізація Проекту запланованих технічних та організаційних нововведень дозволить вирішити проблеми:
— покращити існуючий технічний стан систем водопостачання та водовідведення м. Миколаєва;
— підвищити показники ступеня очищення стічних вод до скиду їх у р. П.Буг,
наблизивши їх до гранично допустимих скидів;
— зменшити собівартість послуг з водопостачання та водовідведення внаслідок автоматизації виробництва;
— зменшити собівартість послуг шляхом впровадження енергозберігаючих технологій на насосних станціях водопроводу.
Обґрунтування необхідності впровадження інвестиційного проекту викладена в заключному звіті „Проекту розвитку системи водопостачання та водовідведення в м. Миколаєві”, розробленому на замовлення і в рамках співробітництва Європейської Комісії з міжнародними фінансовими організаціями.
В ході реалізації проекту Проекту запланованих технічних та організаційних нововведень підприємством розробляються окремі підпроекти в частині модернізації насосного обладнання, автоматизації виробничих процесів, впровадження енергозберігаючих технологій з детальною розробкою фінансових планів і оцінкою ефективності інвестицій.
Серед основних нововведень, з економічної точки зору, вважаю технічне переоснащення водозаборів із заміною хлораторів на установки з використанням гіпохлориту натрію. А на сьогоднішній день в МКП “Миколаївводоканал” знезаражують воду хлоруванням. Це небезпечно для отруєння населення і персоналу.
Так, в інформаційно-аналітичному збірнику йдеться саме про технічне переоснащення водозаборів із заміною хлораторів на установки з використанням гіпохлориту натрію.
“Витрати на впровадження даної технології значно менші і економніші порівняно з витратами на закупівлю обладнання для технології знезараження з використанням хлор газу. Причому вартість реагенту також є нижчою.”
Способи реалізації інвестиційних проектів
Для проведення ефективних економічних реформ Україна потребує значних капіталовкладень. “Основними кредиторами України залишалися до останнього часу міжнародні фінансові організації та уряди розвинутих країн. Так, міжнародний валютний фонд працює з українським урядом за трьома програмами:
програма трансформації економіки;
програма короткострокового фінансування, що спрямована на досягнення макроекономічної стабілізації;
програма розширеного фінансування.
Важливим джерелом необхідних ресурсів мають стати прямі іноземні інвестиції, обсяги яких ще недостатні.”
Прямі іноземні інвестиції в Україну з Німеччини у 1996-2003 рр. склали:
1996 – 156.9 млн. дол. США 2000 – 228.5 ------“”-------
2002 – 250.2 ------“”------- 2003 – 312.1 ------“”-------.
Для забезпечення стабільного економічного зростання більшість підприємств міста Миколаєва потребують значних інвестицій, які зможуть підтримати їх конкурентноспроможність завдяки впровадженню нових технологій та модернізації виробництва та інших нововведень.
Враховуючи обмеженість внутрішніх інвестиційних ресурсів, міськвиконком направив свою роботу на покращення інвестиційного клімату та залучення зовнішніх інвестицій.
За даними статистики, надходження прямих іноземних інвестицій в економіку м. Миколаєва становлять (в тис. дол. США):
Прямі іноземні інвестиції в економіку м. Миколаєва
№ з/п
Рік
Прямі іноземні інвестиції (в тис. дол. США):
1
1999
28795,0
2
2000
39354,0
3
2001
51030,8
4
2002
57667,7
5
2003
61251,2
6
2004
68146,8
7
2005
68861,75
Робота з реалізації спільного з Європейським Інвестиційним банком інвестиційного проекту „Проект модернізації і розвитку послуг водопостачання та водовідведення м. Миколаєва” здійснюється за ініціативою та за рахунок Спеціальної комісії з вивчення Дунайсько-Причорноморського басейну. Для проведення підготовчих робіт Спеціальною комісією по вивченню Дунайсько-Причорноморського басейну створена експертна група і виділені кошти в сумі 300 тис. EUR.
Реалізація Проекту розрахована на використання матеріально-технічних ресурсів вітчизняних та зарубіжних виробників, що сприятиме створенню нових робочих місць.
Загальна вартість Проекту становитиме 27,29 млн. EUR (182,61 млн. грн. відповідно). Із них грант ЄС – 3,12 млн. ЕUR (20,87 млн. грн. відповідно), власні кошти підприємства – 7,85 млн. EUR (52,52 млн. грн. відповідно), позикові кошти – 15,54 млн. EUR (103,96 млн. грн. відповідно), грант на створення ЄС на створення і роботу Групи Впровадження Проекту (ГВП) і технічну допомогу консультантів – 0,78 млн. EUR (5,22 млн. грн. відповідно).
З цієї суми витрати на компенсацію податку на додану вартість – близько 4,42 млн. EUR.
Матеріально-технічні ресурси, необхідні для технічної реалізації Проекту, будуть придбані як вітчизняного, так і іноземного походження з проведенням незалежної тендерної процедури. Проектом також передбачається придбання обладнання та механізмів, перелік і кількість яких визначиться в процесі реалізації Проекту.
Відповідальний виконавець – Міське комунальне підприємство „Миколаївводоканал”
Бенефіціар – Міське комунальне підприємство „Миколаївводоканал”
Позичальник – Україна
Кредитор – Європейський Інвестиційний Банк (далі ЄІБ).
Умови кредиту ЄІБ передбачають:
термін надання кредиту – 6 років;
відстрочка повернення кредиту – 2 роки;
процентна ставка – LIBOR +0,55%;
комісія банку – 1%;
ставка плати за зобов’язанням (збереження кредиту) – 0%;
плата за обслуговування кредиту за субкредитною угодою – 0,5%.
Джерелом погашення кредиту буде прибуток Міського комунального підприємства „Миколаївводоканал”, однак слід зазначити, що гарантом погашення кредиту виступатиме Україна. Повернення кредиту передбачається щорічно частками.
Для проведення розрахунку повернення кредитних коштів використані кредитні умови, запропоновані ЄІБ Державній службі автомобільних доріг України для реалізації спільного з ЄІБ та ЄБРР інвестиційного проекту протягом 2006-2020 рр. із використанням LIBOR*.
* — для розрахунків LIBOR приймається 3,8%
Протягом 2009-2010 років надається відстрочка платежу по кредиту, сплачуються тільки відсотки та інші платежі
Довідково: сума коштів, що отримується по кредиту за відрахуванням банківської комісії дорівнює 15,389 млн. EUR
** — сума комісії 0,155 млн. EUR сплачується з коштів кредиту безпосередньо Банку (не через рахунки на території України, без конвертації і сплати ПДВ під час отримання траншу).
1. Існуючий стан системи водопостачання та водовідведення м.Миколаєва можна визначити як незадовільний. Модернізація та реконструкція очисних споруд водопроводу з 1979 року не здійснювалась, в результаті чого вони знаходяться в аварійному стані та не відповідають загальноєвропейським стандартам. Загальний знос очисних споруд складає 43%. Система трубопроводів, якими питна вода транспортується споживачам, зношена і потребує капітального ремонту, оскільки строк експлуатації деяких мереж перевищує 50,60,70 і навіть 80 років. Близько 55 км. мереж знаходяться в аварійному стані, як наслідок – втрати очищеної питної води в мережах досягли рівня 34% від загального водоспоживання, в середньому щодобово відбувається до 8 пошкоджень на мережах водопостачання. Очисні споруди каналізації внаслідок тривалої експлуатації в агресивному середовищі фізично та морально застаріли, знаходяться поза межами експлуатаційного ресурсу і на теперішній час не можуть забезпечувати якість очищення стічних вод, яка б відповідала як нормам ЄС, так і українським стандартам.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Незадовільний стан системи водопостачання та водовідведення м. Миколаєва призводить до втрат в соціально-економічному розвитку міста, забрудненню навколишнього середовища, що не піддаються прямому економічному обрахунку.
2. Сучасний рівень фінансування розвитку та утримання систем централізованого холодного водопостачання та централізованого водовідведення м. Миколаєва не дає можливості призупинити прогресуючий процес їх руйнування.
3. Аналіз існуючого стану систем централізованого холодного водопостачання та централізованого водовідведення м. Миколаєва, ступінь навантажень на них та сучасний рівень їх утримання свідчить про інтенсивне руйнування каналізаційних колекторів, очисних споруд каналізації, значне погіршення роботи очисних споруд водопроводу та систем подачі і розподілу питної води.
4. Підтримання систем централізованого холодного водопостачання та централізованого водовідведення м. Миколаєва можливе лише за умов значного збільшення обсягів їх фінансування, що в нинішніх економічних умовах країни за рахунок внутрішніх ресурсів міста не може бути забезпечено.
5. Ефективність проекту підтверджується терміном розрахункової окупності – 8 років (до 2014 р.).
Реалізація проекту розрахована на використання матеріально-технічних ресурсів вітчизняних та зарубіжних виробників, що сприятиме створенню нових робочих місць в регіоні.
6. Джерелом окупності проекту та погашення кредиту Європейського інвестиційного банку буде прибуток Міського комунального підприємства „Миколаївводоканал”, при цьому гарантом погашення кредиту буде Україна.
7. Отримавши протягом 2007-2009 року кредит Європейського інвестиційного банку МКП „Миколаївводоканал” необхідно буде повернути до 2014 року суму 18,12 млн. ЕUR, у тому числі: кредит – 15,54 млн. ЕUR, обслуговування кредиту – 0,266 млн. ЕUR, проценти за кредит – 2,311 млн. ЕUR.
8. Найбільш доцільним рішенням в такому стані є виконання запланованих технічних та організаційних нововведень, реконструкція та модернізація систем водопостачання та водовідведення в межах „Проекту модернізації і розвитку послуг водопостачання та водовідведення м.Миколаєва” на загальну суму 27,29 млн. ЕUR, з яких грант ЄС — 3.12 млн. ЕUR, кошти МКП „Миколаївводоканал” – 7,85 млн. ЕUR, кредит Європейського інвестиційного банку – 15,54млн. ЕUR, грант ЄС на створення і роботу Групи Впровадження Проекту (ГВП) і технічну допомогу консультантів – 0,78 млн. ЕUR.
Серед основних нововведень, з економічної точки зору, вважаю технічне переоснащення водозаборів із заміною хлораторів на установки з використанням гіпохлориту натрію. А на сьогоднішній день в МКП “Миколаївводоканал” знезаражують воду хлоруванням. Це небезпечно для отруєння населення і персоналу.
Так, в інформаційно-аналітичному збірнику йдеться саме про технічне переоснащення водозаборів із заміною хлораторів на установки з використанням гіпохлориту натрію.
“Витрати на впровадження даної технології значно менші і економніші порівняно з витратами на закупівлю обладнання для технології знезараження з використанням хлор газу. Причому вартість реагенту також є нижчою”.
Методи захисту від інвестиційних ризиків
Структура інвестиційних ризиків та їх страхування.
Характерною рисою сучасного економічного простору України є утворення багатоступінчастої моделі інвестиційної діяльності. Її структуризація та інституціоналізація з розмежуванням функцій, завдань між різними суб’єктами господарювання дає змогу відобразити ставлення різних типів людей до ризику і діяльності, пов’язаної з ним. Побудова цієї моделі та її застосування в системі державного управління є актуальним та важливим завданням сьогодення.
Проблеми врахування інвестиційних ризиків різного типу знайшли висвітлення у наукових працях багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців. Зокрема, можна зазначити роботи І. Борщука, О. Бугрова, В. Варені, В. Головатюка, А. Дагаева, І. Дворака, О. Зальотова, О. Іваницької, М. Клапківа, В. Мартиненка, А. Пересади, О. Чечелюка. Однак у нашій роботі спиралися передусім на формуванні наукового уявлення щодо суб’єктного представлення системи мінімізації небажаних ризиків та їх регулювання.
Отже, метою даного питання є висвітлення діяльності фінансових інституцій, зокрема інституціональних інвесторів, які переймають ризики з метою управління ними.
Інвестиційна діяльність- сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб та держави з реалізації інвестицій.
Страховий ризик – певна подія, у разі настання якої проводиться страхування. Вона має ознаки вірогідності та випадковості. Страхується той ризик, за яким можна оцінити ймовірність страхового випадку, визначити розмір збитку і обчислити ціну страхової послуги та можливу частку страхового відшкодування. Для реалізації цієї мети слід вирішити такі завдання:
визначити поняття венчурного бізнесу та передумови його виникнення за кордоном і в Україні;
проаналізувати законодавче регулювання венчурного фінансування в Україні;
виокремити групи інвесторів та механізми інвестування на ринку цінних паперів;
побудувати модель діяльності інституціональних інвесторів та фінансових посередників.
Наукова новизна даної роботи полягає у систематизації інформації щодо діяльності інституціональних інвесторів, яка пов’язана із поняттям ризику та виявленні особливостей венчурного інвестування в США, Західній Європі та Україні.
Економічний простір країн Західної Європи та США характеризується розмежуванням діяльності суб’єктів інвестиційного ринку. Частина з них займається венчурним бізнесом, частина – операціями на фондовому ринку. Характерною особливістю перших є те, що вони починають з наукової ідеї, започатковують фірму, сприяють масовому випуску продукції, емісії акцій і виходу на ринок цінних паперів, а потім продають свою частину активів і розпочинають пошук нових привабливих проектів.
У країнах Західної Європи венчурні інвестиції спрямовуються переважно на розвиток компаній. При цьому посилюється інтерес до венчурного капіталу з боку управлінського персоналу з метою придбання своїх підприємств. Підвищеним попитом венчурне фінансування користується у Франції, Великобританії та інших країнах.
Для США характерно залучення венчурного капіталу в нові наукоємні технології. Насамперед, вважається привабливим фінансування у нові інноваційні об’єкти, незважаючи на високий рівень ризикованості подібних вкладень. З метою зниження ризиків використовуються механізми венчурного інвестування окремих проектів.
Загальний світовий ринок венчурного капіталу в середині 90-х перевищив 100 млрд дол. За один тільки 1996 р. нові інвестиції венчурного капіталу в США становили майже 10 млрд дол., а на європейському континенті – майже 8 млрд дол.
Загальний річний обсяг у 1997 р. оцінювався в 20-25 млрд дол., при чому на ринок венчурного капіталу США припадало 12,7 млрд дол., Європи – 10 млрд екю (без врахування інвестицій в країни ЦСЄ).
У результаті державного втручання в даній галузі країни Західної Європи вже в 1991 р. за загальним обсягом залучених з різних джерел венчурного капіталу не тільки догнали, а і перегнали американців.
В Україні практика роботи цих структур інша. Модель розвитку інвестиційної діяльності, яка побудована на венчурному бізнесі як окремому виді підприємництва, є необхідною для успішного розвитку економіки України і поступу всього суспільства. Однак вона вимагає ряд передумов, зокрема законодавчого врегулювання венчурного бізнесу, наявності певної кількості інвесторів із достатнім обсягом капіталу, які зможуть стати суб’єктами венчурної діяльності.
Сам термін “венчурний бізнес” уже протягом кількох років зустрічається в низці законодавчих актів України, зокрема в Рішенні Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку від 8 січня 2002 р. № 8 та 9, постанові Верховної Ради “Про дотримання законодавства щодо розвитку науково-технічного потенціалу та інноваційної діяльності в Україні” від 16 червня 2004 р., проте досі не дано визначення суті, функцій, принципів діяльності саме венчурних фондів і венчурних фірм. Актуальність і необхідність розвитку цих інститутів, зокрема, зазначена в Програмі діяльності Кабінету Міністрів “Назустріч людям”.
Питання венчурного фінансування також не вирішує і Закон України “Про інноваційну діяльність”. Зокрема, передбачена лише процедура фінансової підтримки Державною інноваційною фінансово-кредитною установою інноваційних проектів шляхом надання кредитів чи передавання майна у лізинг, яка здійснюється за умови наявності гарантій повернення коштів у вигляді застави майна, договору страхування, банківської гарантії, договору поруки тощо.
В умовах інтенсивного науково-технічного прогресу відмова від здійснення ризикових, але перспективних підприємницьких проектів на практиці несе загрозу значно більших фінансових втрат для економіки і суспільства загалом через втрату конкурентоспроможності національних виробників на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Для України американська модель венчурного бізнесу є найбільш прийнятною. Для неї характерним є високий рівень ризику, що відрізняє її від більш поширених механізмів підтримки бізнес-проектів, таких як, наприклад, інвестування в цінні папери або банківські кредити. Можна виділити три таких найбільш суттєві особливості, що відповідають завданням розвитку такого бізнесу в Україні:
1) Необхідні кошти можуть виділятися під перспективну ідею без гарантованого забезпечення власністю, збереженнями, або іншими активами підприємця. Якщо проект провалиться, максимум, на що може претендувати інвестор, це частина активів даної фірми, пропорційна його частці в зареєстрованому статутному фонді. Інвестор венчурного капіталу йде на розділення всієї відповідальності і фінансового ризику разом з підприємцем. Потреба в одержанні кредитів такого роду часто виникає у початківців або дрібних підприємців, винахідників, учених і інженерів, які намагаються самостійно реалізувати нові оригінальні і перспективні розробки. Дорога в комерційний банк для них часто закрита через такі причини:
— багато комерційних проектів починають приносити прибуток не раніше ніж через 3-5 років, але в такому разі вони погіршують баланс банку;
— такі проекти пов’язані з дуже високим ступенем фінансового ризику;
— банки будуть обов’язково вимагати забезпечення застави або гарантій.
2) Має місце активна участь інвесторів в управлінні фінансуванням проектів на всіх етапах, починаючи з експертизи ідей підприємців і закінчуючи забезпеченням ліквідності акцій створеної фірми.
3) Венчурні фонди готові вкладати кошти в наукомістські розробки навіть тоді, коли існує висока ступінь невизначеності. Адже саме тут приховано найбільший потенційний резерв одержання прибутку.
Зрозуміло, що інвестори венчурного капіталу йдуть назустріч підприємцям, виходячи не з альтруїстичних міркувань. Інтерес інвестора полягає якраз у тому, щоб отримати від своїх капіталовкладень прибуток, який буде суттєво вищим, ніж розміщення вільних фінансових коштів на банківських депозитах, або при їх вкладенні в державні цінні папери з фіксованим прибутком.
Багато чого залежить від суб’єктивного (інституційного) представлення діяльності, тобто від інвесторів на ринку цінних паперів.
Інвестор на ринку цінних паперів — фізична або юридична особа, яка купує цінні папери від свого імені та за свій рахунок з метою одержання доходу чи збільшення вартості цінних паперів або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до чинного законодавства.    продолжение
--PAGE_BREAK--
На ринку цінних паперів інвесторів поділяють на індивідуальних та інституційних. У розвинених країнах інституціональні інвестори є основною категорією на фондовому ринку. Серед них найбільш активними є пайові та корпоративні інвестиційні фонди, крім того інвестиційною діяльністю займаються інші фінансові посередники, зокрема комерційні банки, пенсійні фонди, страхові компанії.
Із сукупності суб’єктів економічної діяльності можна виділити множину, елементи якої виступають у ролі інвестиційних донорів або акцепторів інвестицій. Ця множина утворює інвестиційний простір, який стосовно ризиків і методів мінімізації їх негативного впливу розпадається на дві підмножини:
— науково-дослідна діяльність, виробництво, сфера послуг, фінансове посередництво та інші – усіх тих, для кого поява ризиків, зокрема фінансових, є небажаною і призводить до втрат;
— споживачі ризику – ті, хто бере на себе чужі ризики, сподіваючись отримати у майбутньому великий виграш.
Враховуючи те, що Українська держава переходить на інвестиційну модель розвитку, сьогодні набирає особливого значення державне регулювання інвестиційного процесу в Україні, яке виражається в створенні певних передумов:
— введення відповідної законодавчої бази, контролю за дотриманням законодавства;
— стимулювання розвитку венчурного бізнесу;
— забезпечення прозорої, чесної конкуренції на виробництві, у сфері послуг і банківському секторі, що унеможливить отримання суперприбутків, використовуючи екстенсивні чинники ведення бізнесу;
— ведення єдиної бухгалтерської звітності замість двох чи трьох: для податкової, акціонерів і для себе;
— підготовка спеціалістів – професіоналів, які зможуть іти на виправданий ризик;
— проведення пенсійної реформи.
Враховуючи високий рівень ризику для реалізації довгострокових інвестиційних проектів, необхідність інвестицій у наукомістські розробки і відсутність достатніх передумов для отримання коштів у фінансових посередників, для України найбільш прийнятною є американська модель венчурного інвестування.
Головними суб’єктами проведення державної політики у сфері венчурного капіталу повинні виступати Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг разом з Державною комісією регулювання ринку цінних паперів та фондового ринку. До складу керівництва координаційної ради, створеної з метою координації діяльності державних органів з питань функціонування ринку цінних паперів, необхідно включити Голову ДКФП.
Значна увага та контроль має приділятися питанням патентування і гарантування прав інтелектуальної власності, яка в даних умовах стає рушієм і необхідним компонентом інвестиційної сфери.
Формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо захисту інвесторів, залучення інвестиційних капіталів і технологій (ноу-хау), розвиток та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних, вільний обіг акцій на вторинному ринку цінних паперів, сприяння адаптації національного фондового ринку до міжнародних стандартів є тією рушійною силою, яка здатна оживити механізм реальної інвестиції.
Перспективним в даному напрямку досліджень є визначення державної політики щодо формування необхідних передумов для венчурного фінансування, зокрема в сфері податкової політики, митного законодавства, страхування.
Страхують:
річний доход інвестора на рівні, що забезпечується безризиковим вкладеннм капіталу;
величина, яка дорівнює різниці між оголошеним розміром дивіденду і фактичним його розміром;
ризик втрати капіталу, вкладеного в купівлю акцій, у розмірі номінальної вартості акцій або фактично сплачених сум;
втрачений прибуток у розмірі прибутку з безризикового вкладення капіталу або фактичних виплат за попередній рік;
доход за 3-5 і більше років, поки фактично отриманий доход інвестора з цінних паперів не досягне 3-,5-ти кратного безризикового доходу на вкладений капітал.
Реалізація Проекту запланованих технічних та організаційних нововведень дозволить вирішити проблеми:
— покращити існуючий технічний стан систем водопостачання та водовідведення м. Миколаєва;
— підвищити показники ступеня очищення стічних вод до скиду їх у р. П.Буг, наблизивши їх до гранично допустимих скидів;
— зменшити собівартість послуг з водопостачання та водовідведення внаслідок автоматизації виробництва;
— зменшити собівартість послуг шляхом впровадження енергозберігаючих технологій на насосних станціях водопроводу.
Обґрунтування необхідності впровадження інвестиційного проекту викладена в заключному звіті „Проекту розвитку системи водопостачання та водовідведення в м. Миколаєві”, розробленому на замовлення і в рамках співробітництва Європейської Комісії з міжнародними фінансовими організаціями.
В ході реалізації проекту Проекту запланованих технічних та організаційних нововведень підприємством розробляються окремі підпроекти в частині модернізації насосного обладнання, автоматизації виробничих процесів, впровадження енергозберігаючих технологій з детальною розробкою фінансових планів і оцінкою ефективності інвестицій.
Строки фінансування Проекту модернізації і розвитку послуг водопостачання та водовідведення м. Миколаєва на умовах співфінансування, в тому числі:
— за рахунок гранту ЄС – 3,12 млн. EUR;
— за рахунок власних коштів підприємства – 7,85 млн. EUR;
— за рахунок гранту ЄС на створення і роботу Групи впровадження проекту – 0,78 млн. EUR;
— за рахунок кредиту ЄІБ – 15,54 млн. EUR;
Фінансування Проекту здійснюватиметься частинами протягом 2010-2014 рр.
За кредитні кошти рекомендовано:
— на насосних станціях водопроводу та каналізації (включаючи резервуари) здійснити заміну засувок, засувок великих діаметрів, обладнання хлораторної (включаючи склад хлору), реконструкцію камери коагуляції 3-ї черги та камери флокуляції та відстійника 1-ї черги;
— на насосних станціях водопроводу впровадити регулятори частоти обертання двигунів, по каналізаційним мережам рекомендовано здійснити заміну колекторів та встановити на насосних станціях каналізації систему SCADA. На очисних спорудах каналізації рекомендується збудувати 3 нових мулоущільнювачі. Додатково, але не в останню чергу, необхідно замінити лабораторне обладнання на очисних спорудах водопроводу, очисних спорудах каналізації та створення і оновлення бази даних абонентів підприємства.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Державна академія Житлово-комунального господарства Мінжитлокомунгоспу України. Інформаційно-аналітичний збірник №3 за 2007 рік “Реформування відносин у сфері водопостачання та водовідведення” — “Нововведення” – стор. 68-70.
Статистичний щорічник України. Держкомстат України /За ред. О. Осауленка.-К.: Консультант, 2003. — С. 290.
Журнал «Економіст» за серпень 2006 р. Спецвипуск «Миколаїв іноваційний: стан, проблеми, перспективи». Науковий та громадсько-політичний журнал при Київському університеті економіки та технологій транспорту. Стор. 5-6, стор. 20-21)).
Газета “Вечерний Николаев” за 27.09.2007 року (3 стор.) стаття “Директор ГКП “Николаевводоканал” Василий Тельпис – в числе лучших хозяйственников области”.
Закон України від 24.06.04 № 1869-1V „Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки” – К. 2004. 22 с.
Журнал “Регион-юг” №1 (43) 2007 року, стаття Л. Ніжельської “Стабильная работа «Николаевводоканала» – залог процветания любого производства» с. 21.
Газета “Вечерний Николаев” от 1 февраля 2007 г. “Особенности инвестиционного проекта развития системы водоснабжения и водоотведения г. Николаева». Пресс-центр ГКП «Николаевводоканал».
Пропозиції щодо ініціювання спільного з Європейським Інвестиційним Банком інвестиційного проекту „Проект розвитку системи водопостачання та водовідведення в м. Миколаєві”.
ПРЕСС-РЕЛИЗ ГКП «НИКОЛАЕВВОДОКАНАЛ» 16 февраля 2007 г.
Заключний звіт „Проект розвитку системи водопостачання та водовідведення м. Миколаєва” на 218 стор.
Рішення Миколаївської міської ради від 30 червня 2006 р. №2/38 про надання згоди на отримання проекту МКП „Миколаївводоканал”.
Інформаційно-аналітичний збірник “Реформування відносин у сфері водопостачання та водовідведення” № 3 за 2007 рік стор. 68 –70 пункт 3.7 “Технічне переоснащення водозаборів із заміною хлораторів на установки з використанням гіпохлориту натрію”.
Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року №959-ХІІ // Закони України. В.Ф. Опришко та ін.: Верховна Рада України. Інститут законодавства.-К.: 1996.-Т.І.-С.ЗЗЗ-369.
Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року.
Закон України «Про захист іноземних інвестицій в Україні» від 10 вересня 1991 року// Закони України. — Т.2.-С.167.
Закон України «Про іноземні інвестиції» від 13 березня 1992 року. // Закони України.-Т.2.
Закон України «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10 грудня 1992 року. //Закони України.-Т. — с. 362.
Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 року. // Закони України.-Т. Ю.-с. 111-118.
Положення Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене МЗЕЗторгом України від 5.10.95 р. №75.
Положення «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії»". Указ президента України від 19 лютого 1994 р.
Указ Президента України від 19.03.1992 «Про заходи щодо стимулювання зовнішньоекономічної діяльності». // Інформаційно-реферативний щомісячник.-К., 1992.-№2.-с.67.
Положення «Про порядок оцінки чистих активів інвестиційних фондів і взаємних фондів інвестиційної компанії» від 10 жовтня 1997 р.
Положення Кабінету Міністрів від 28.12.2001 № 1801 «ПРо затвердження Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 р.р.
Зовнішньоторгівельна політика в економіках перехідного періоду.-К.: Інститут економічного розвитку Всесвітнього банку, Українська академія державного управління при Президентові України.-1997.
Указ Президента України від 12.07.2001 року №512/2001 „Про заходи щодо покращення інвестиційного клімату в Україні“.
Новицкий В. Геоэкономические перспективы Укрины: региональные тенденции. // Экономика Украины.-1997.-№5.-с.25-33.
Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні.К., „Видавництво Лібра“ ТОВ, 1998р., 392 с.
Пересада А.А. та ін. Інвестування: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. /А.А. Пересада, О.О. Смірнова, С.В. Онікієнко, О.О. Ляхова. — К.: КНЕУ, 2001. — 251 с.
Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. К. „Издательство Либра“ ООО, 1996 г., 344 с.
Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. — К.: Лібра, 2002. -472 с.
Аньшин В.М. Инвестиционный анализ: Учеб-практ. пособие.- М.: Дело, 2000.-280 с.
Дегтяренко В.Н. Оценка эффективности инвестиционных проектов. — М.: „Экспертное бюро — М“, 1997. — 144 с.
Ендовицкий Д.А. Комплексный анализ и контроль инвестиционной деятельности: методология и практика / Под ред проф. Л.Т. Гиляровской.- М.: Финансы и статистика, 2001. — 400 с.
Ковалев В.В. Методы оценки инвестиционных проектов. — М.: Финансы и статистика, 1998. — 144 с.
Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 512 с.
Марголин А.М. Быстряков А.Я. Экономическая оценка инвестиций: Учебник. — М.: Ассоциация авторов и издателей „ТАНДЕМ“. Издательство „ЭКМОС“, 2001. — 240 с.
Маховикова Г.А., Кантор В.Е. Инвестиционный процесс на предприятии.- СПб: Питер, 2001. -176 с.
Мелкумов Я.С. Экономическая оценка эффективности инвестиций и финансирование инвестиционных проектов. — М.: ИКЦ „ДИС“, 1997. -170 с.
Организация и финансирование инвестиций. — СПб: Питер, 2001. — 224 с.
Брейли Ричард, Майерс Стюарт. Принципы корпоративных финансов: Пер. с англ. — М.: ЗАО „Олимп — Бизнес“, 1997. -1120 с.
Потер Майкл Е. Стратегія конкуренції / Пер. з англ. А Олійник, Р. Скільський. — К.: Основи, 1998. — 390 с.
Шарп У., Александер Г., Бейли Дж. ИНВЕСТИЦИИ: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1999. — ХІІ, 1028 с.