Шляхи вдосконаленняподаткової системи України
План
Вступ
1. Зарубіжнийдосвід побудови податкової системи
2. Податковийкодекс як модернізація податкової системи України
3. Вдосконаленнядіючої системи оподаткування в Україні
Висновки
Списоквикористаної літератури
Вступ
Актуальність.Ідеальна податкова система не функціонує в жодній країні світу. Постаєзакономірне питання: Чому? А тому що просто не існує моделі ідеальноїподаткової системи, яка позбавлена будь-яких недоліків. Громадяни країни завждинезадоволені тим, що повинні сплачувати податки, але оскільки держава не взмозі ефективно функціонувати за відсутності податкового механізму, вонаповинна створити такі умови, які не будуть руйнівними для добробуту агентів.Адже податки – це одна із форм вирівнювання доходів юридичних і фізичних осіб зметою досягнення соціальної справедливості й економічного розвитку. Томутеоретики й практики працюють над тим, аби створити таку податкову систему, якаб забезпечила оптимальне конкурентне середовище для бізнесу, й одночасно булаефективним фіскальним інструментом.
Сучаснаподаткова система України зберігає низку суттєвих недоліків, які є системними.По-перше, витрати платників на виконання вимог податкового законодавствалишаються надмірно високими.
По-друге,відсутність стабільного регулювання оподаткування, а діюча нормативно-правовабаза непрозора та заплутана.
По-третє,багаторазове оподаткування (оподатковуються дохід, додана вартість,справляються акцизний збір, обов’язкові відрахування до спеціальних фондів),високі ставки деяких податків, переважно фіскальний характер податкової системистворюють несприятливі умови для підприємництва та стримують економічнуактивність. Тому є надзвичайно актуальним завданням вирішення питань, якіпотребують наукових досліджень, розробка принципів кодифікації податковогозаконодавства і прийняття Податкового кодексу, удосконалення податковогомеханізму.
Проблематикоюданого питання займались такі українські вчені:Ревун В.І., Єфименко Т,І., Музиченко О, В., Мельник О.Я. та інші.
Метоюєпошук шляхів вирішення актуальних проблем реформування податкової системи вУкраїні.
Предмет–механізм удосконалення податкової системи. На разі типологія економік державвідносить Україну до держав з економікою перехідного періоду (transitionaleconomy countries).Але Україна прагне до побудови економіки ринкового типу та формування ринковихструктур, властивих економічно-розвиненим державам. Невід’ємною складовою цьогопроцесу є вдосконалення податкової системи держави. А тому варто розглянути,які проблеми існують в податковій системі України, які заходи впроваджують дляподолання цих проблем, та які є можливі шляхи для їх вирішення.
1. Зарубіжний досвід побудови податкової системи
Податковісистеми окремих країн Європи формувалися в абсолютно різних умовах. Лише всередині XX століття в розвитку систем оподаткування з'явилися спільні риси,пов'язані із післявоєнними економічними реформами. Високий рівень державнихвидатків на той час супроводжувався високими податками. Крім того, справедливоіснує думка, що в деяких країнах дуже складні і багаторівневі системиоподаткування. Значення одних і тих самих податків в різних країнах неоднакове.Так у Франції частка непрямих податків в доходах бюджету дорівнює 62,7%, в Голландії– 41,3% [6. 102].
Длятого, щоб побачити різноманітність і розрив між ставками прибуткового податку згромадян в різних країнах, порівняємо системи оподаткування. Справа в тому, щов багатьох країнах застосовується система прогресивних ставок прибутковогоподатку з абсолютно несхожими характеристиками прогресії, з різними базовимимаксимальними ставками податку. Традиційно вважається, що прибутковий податокформує не дуже великий вплив, у порівнянні, наприклад, з податком на прибуток,на розміщення виробництва, заощадження тих чи інших інвестицій. Однак, коли вЄвропі формується зараз єдиний ринок робочої сили і зняті майже всі перешкодидля переливу капіталу, зростає важливість відмінності в податкових системах, аособливо в максимальних ставках прибуткового податку з громадян.
Особливоважливий вплив цей податок може здійснювати на розміщення штаб-квартиркорпорацій, а також науково-дослідних центрів, виробництв, використовуючивисококваліфіковану робочу силу.
Надтоцікавим з позиції єдиного європейського ринку є оподаткування доходу,отриманого за кордоном. Існують два основних принципи оподаткування стосовнодоходу, отриманого за кордоном:
— територіальний принцип (використовується у Франції), коли оподаткування доходуздійснюється за різними ставками в залежності від джерела доходів (у чистомувигляді цей принцип являє собою оподаткування доходу, отриманого тільки ізджерел, які знаходяться в середині країни, в той час, як доходи, які отриманіза кордоном, звільняються від оподаткування);
— резидентний принцип полягає в тому, що ставка податку не залежить від джерелаотриманого доходу. Цей принцип застосовується майже всіма країнами і безперечновиникає ситуація, коли один і той же доход оподатковується спочатку в країнівиникнення, а потім в країні отримувача доходу. Для того, щоб не допуститиподвійного оподаткування в більшості країн – членів ЄС податки, сплачені закордоном, зараховуються при розрахунках в середині країни [11. 78].
Особливийвид податків, що застосовується в деяких країнах членах ЄС – податок на прирісткапіталу. В більшості країн цей податок стягується не в момент цього приросту,а в момент його реалізації (наприклад, після продажу акцій). В Бельгії іФранції цей податок стягується по ставці, нижче ставки податку на прибуток. ВНімеччині, Голландії, Італії податок з громадян на приріст капіталу придовгострокових вкладеннях взагалі не стягується. Специфічною формою приростукапіталу є отримання прибутку (збитку) при зміні валютного курсу. Такі доходиоподатковуються за ставкою податку на прибуток, але в деяких країнах такийподаток не використовується. Так, в Великобританії зміна доходу в результатізміни валютного курсу не вважається фінансовим результатом.
Окремослід зупинитися на такому важливому елементі фіскальної І політики європейськихдержав, як податок на додану вартість. З середини 70-х років він став невід'ємноючасткою оподаткування країн – членів Європейського Союзу. В теперішній час цейподаток можна назвати одним з прикладів гармонізації податкової політики цихкраїн. Влітку 1991 року практично всі країни – члени ЄС (за виняткомВеликобританії) погодились з необхідністю встановити мінімальну нормативнуставку ПДВ в розмірі 15%. Раніше рекомендована ставка ПДВ визначалася вінтервалі 9-19% (низька − 4-9%). Однак, не дивлячись на досягненняпринципової згоди щодо розміру ставок податку на додану вартість, говорити прогармонізацію ще рано. Так, якщо в Іспанії нормальна ставка ПДВ – 15%, вНімеччині – 14% (низька 6,5%), то у Франції діє ставка 18,6% (крім того,існують ще ставки 5,5; 27,8 та 33,33%), в Данії навіть 25%[8.134].
Спробуєморетельніше зупинитися на питанні щодо ПДВ в деяких країнах Європи.
ВГолландії існують дві ставки ПДВ: загальна – 17,5% та 6% – для продовольчихтоварів і медикаментів. Щодо товарів, які визначені для експорту то вонизвільняються від ПДВ. В Голландії цей податок повинен сплачуватись на кожнійстадії виробництва і розподілу товарів та послуг. Завдяки зменшенню напопередніх стадіях, ПДВ не має накопичувального ефекту. Кожний, хто підлягаєоподаткуванню, відповідає за сплату ПДВ з обороту, за мінусом ПДВ, який вінсплатив по видатках та інвестиціях. При від'ємному сальдо податок повертається.Декілька типів операцій виключаються із оподаткування ПДВ:
— перекази і орендна плата на нерухомість;
— послуги надані закладами освіти;
— соціально-культурні послуги;
— більшість послуг, які надають банки;
— страхові послуги;
— некомерційна діяльність організацій суспільного телерадіомовлення;
— послуги пошти, телефону, телеграфу.
ВІталії з січня 1973 року введений податок на додану вартість, який замінивраніше існуючий податок з обороту, і є зараз основним серед непрямих податків.З точки зору оподаткованої бази додана вартість складається з різниці міжвиручкою, отриманою від продажу товарів та послуг за визначений період, тасумою сплаченою постачальникам сировини і включеної в собівартість виробленихтоварів та послуг. ПДВ є пропорційним податком, хоча і з диференційованимивідсотковими ставками. Існують чотири ставки ПДВ: мінімальна – 4% (для товарівпершої необхідності), а також ставки 9 і 13%, і найбільш поширена – 19%.Вивезення товарів на експорт, міжнародні послуги і пов'язані з ними операції неоподатковуються ПДВ в силу того, що вони не вважаються здійсненими на територіїкраїни. Тому міжнародні операції по обміну продукцією оподатковуються в країніпризначення. Але на всі операції повинні бути виписані рахунки фактури і вониповинні бути зареєстровані у встановленому порядку. Обов'язки платникаполягають в тому, що він повинен стати на облік в бюро обліку ПДВ відповідно домісця проживання (місцезнаходження суб'єкта господарювання). На протязі ЗО днівз моменту початку підприємницької діяльності суб'єкт повинен заявити про це – вінповинен заповнити відповідний документ в бюро обліку ПДВ де йому буде наданийреєстраційний номер фірми. Щодо юридичних осіб, то цей реєстраційний номерпредставляє собою також і податковий код. Про будь-які зміни стосовноелементів, вказаних в декларації про початок підприємницької діяльності,повідомляється в бюро обліку ПДВ не пізніше ЗО днів з моменту їх виникнення. Таж процедура здійснюється при припиненні діяльності підприємством. В податковихорганах є підрозділи, які займаються й питаннями повернення зайво сплачених сумПДВ [9. 28].
ВПольщі податок з обороту замінявся на ПДВ повільно. ПДВ спочатку вводивсяобмежено, а потім повністю у зв'язку з введенням в дію закону у 1993 році.Базова ставка податку з обороту була 20% на суму обсягу обороту по цінахпідприємств плюс податкове зобов'язання, а по імпорту на суму митної вартостітовару плюс мито. На більшість матеріальних і нематеріальних послуг і деяківиди продукції (товари із продовольчої сировини, деякі дитячі товари,будматеріали) податок становив 5%. Оборот незначної кількості товарівоподатковувався за іншими ставками. ПДВ в Польщі – це загальний податок навартість, додану обробкою, по ньому мало пільг та звільнень. Податок сплачуютьюридичні особи, організації без прав юридичної особи та фізичні особи по своїйпідприємницькій діяльності. Окремі види продукції та послуг (тваринництво,сільгосппродукція низького ступеню обробки, деякі об'єкти будівництва)звільнені від податку. Його базова ставка – 22%, пільгова (деякі дитячі товари,будматеріали, товари та послуги для сільського господарства) – 7%. Нульоваставка діє на експортний продаж, товари низького ступеню обробки, некомерційніпослуги: охорона здоров'я, продаж товарів дрібним бізнесом з оборотом до 600млн. злотих на рік. Звільнені від податку заходи щодо охорони праці, електро- ітеплова енергія, вугілля.
Окремонеобхідно зупинитись на податку на прибуток корпорацій. В останній час загальноєвропейськимстандартом оподаткування прибутку корпорацій є так звана залікова система.Вважається, що вона здатна збільшити інвестиції та підвищити їх якість, так якпри цій системі оподаткування, корпораціям більш корисно сплачувати, а акціонерамотримувати дивіденди в порівнянні з «закритим» отримуванням доходу увигляді зростання вартості акцій в результаті інвестування отриманого прибутку.Тоді отриманий у вигляді дивідендів доход акціонери зможуть використовувати напридбання акцій більш ефективних компаній, що призведе до переливу капіталу внайбільш ефективні сектори економіки.
УВеликобританії існує авансовий податок на доходи корпорацій. Він був введенийдля створення безперешкодних платежів до бюджету. Розмір даного податкувизначається рівнем виплат по дивідендах. Але авансовий податок не є при цьомуще одним податком на дивіденди, його сплата здійснюється як аванс платежу, якийвраховується при фактичній сплаті податку. У випадку, коли розмір авансовогоподатку перевищує розмір податку на прибуток, передплати поданому податкуможуть враховуватись для погашення заборгованості за попередніми чи майбутнімиплатежами податку на прибуток.
УФранції податок на прибуток корпорацій складає 42%. При розрахунку прибутку, щопідлягає оподаткуванню, дивіденди, які сплачують акціонерам, з прибутку невідшкодовуються, а виплачуються після оподаткування, В Німеччині з компанійстягується податок на дивіденди у розмірі 25% від суми. Він був введений з тим,щоб зробити менш можливим ухилення від оподаткування з боку акціонерів.
Оподаткуваннязалишається однією з головних проблем так званої «гармонізації»єдиного європейського ринку. Офіційна політика ЄС в сфері оподаткування, щепочинаючи з Римського договору, полягає в тому, щоб в деякому ступеніуніфікувати податкові системи країн – членів ЄС як з точки зору методики ймеханізму стягнення податків, так і з точки зору розміру ставок оподаткування [11.101].
Ще в1975 році країни ЄС домовились про перехід до залікової системи оподаткуванняприбутку корпорацій зі ставками від 45% до 55%. В теперішній час рекомендованийрівень податкових ставок від 30 до 40%. Це означає, що цілому ряду країн(Німеччина, Франція та Греція) необхідно буде зменшити ставки оподаткуванняприбутку корпорацій. З іншого боку, країни, що знаходяться в нижньому інтервалі(Люксембург, Іспанія, Голландія) не зможуть вже далі знижувати ставкукорпораційного податку.
Ті чиінші податки, безумовно, відіграють важливу роль в податкових системах країн – членівЄС, але існує також поняття контролю за дотриманням податкового законодавствата стягнення податків. Цікаво прослідкувати цей процес на прикладі деяких країнЄвропи.
Податковасистема вважається дієвою, якщо вона має добре налагоджену юридичну систему,надійні юридичні рамки, на яких можна будувати економічну політику. Податковасистема в Швейцарії має свої особливості, які відрізняють її від інших країн.Насамперед, це – самостійність кантонів (територіальних одиниць) у відношеннідо податків. Інша особливість − конкуренція серед кантонів, бо кожен зних самостійно визначає податкові ставки, діючі на його території. Якщоподаткові ставки будуть збільшені, тоді відповідно кантон отримає більшегрошових коштів, але з іншого боку, завдяки високим ставкам його населення можепросто переїхати в більш «дешевий» кантон. Ось така конкуренція міжподатковими системами різних кантонів і є ефективним засобом зниженняподаткових ставок на території усієї Швейцарії.
Важливоюособливістю податкової системи Швейцарії є узагальнене тлумачення податковихзаконів. Тут діють універсальні положення, які дають податковим працівникамможливість самостійно тлумачити податкові закони. Економічні думки по цьомупитанню приймаються в першу чергу (попереду юридичних наприклад). Будь-якіюридичні конструкції – це улюблений засіб в Швейцарії – стають другорядними,якщо з'являються економічні тлумачення [6. 113].
Щостосується конфліктних ситуацій, то діють різні судові рівні. Перший – на рівніобщин. Якщо питання не вдається вирішити на цьому рівні, рішення приймаєкантональний суд. При відсутності згоди питання обговорюється в федеральномусуді. На цьому рівні може бути розглянуте будь-яке питання.
Контролемза виконанням законів і дотриманням податкової дисципліни в Польщі займаютьсяспеціальні органи податкових служб. У складі міністерства фінансів поряд зіншими функціональними відділами діють департаменти «Податків ізборів», «Головний інспекторат фінансового контролю»,«Адміністративно-бюджетне бюро». Кожне з 49 воєводств має своюфінансову палату, а більшість і свої фінансові управління.
Фінансовіуправління ведуть реєстри платників податків, приймають податки та збори,контролюють правильність їх розрахунку і своєчасність сплати, накладаютьсанкції за порушення податкового законодавства. Фінансові палати ведуть контрольза діяльністю фінансових управлінь, перевіряють річні фінансові звіти найбільшвеликих платників податків [17. 32].
Працівникиподаткових служб можуть мати широке допущення до фінансової інформаціїплатників податків. Відмова від надання такої інформації чи її перекрученнякарається великими штрафами (до 1,5 млн. злотих). До податкових інспекторівпред'являються дуже високі вимоги щодо професіоналізму: обов'язкова вищаекономічна, юридична чи інша освіта за профілем контрольної роботи, стаж роботив податковому органі не менше 5 років, або практика в казначейському контроліне менше 3 років, здача кваліфікаційного іспиту перед комісією, яку назначаєГенеральний інспектор казначейського контролю.
Перевірки,які проводяться податковими органами в Італії, поділяються на вибіркові, зажеребом, за інших причин.
Основнітипи контролю, які існують в Італії:
1.Аналітичний контроль – податкові управління вносять корективи у вказанідеклараційні дані на базі бухгалтерських записів, проводок. Його безперечноюумовою є правильне, точне ведення бухгалтерського обліку. Ця форма контролюпотребує проведення перевірки бухгалтерських записів та всієї документаціїпідприємства.
2.Індуктивний контроль проводиться, якщо в декларації не повністю вказані джереладоходів, відсутній ряд бухгалтерських записів, є серйозні порушення правилбухгалтерського обліку.
3.Частковий контроль проводиться безпосередньо по реєстр платників. Прикладомчасткового контролю може бути практика контролю на базі «майбутніхможливих коефіцієнтів доходу».
4.Скорочений контроль полягає в тому, що при наявності у платникаплатоспроможності, перевищуючу ту, яка знаходиться в декларації про доходи,податкові бюро в змозі уповноважено вносити необхідні зміни у вказаний сукупнийдоход [8. 151].
Італійськимзаконодавством були введені особливі правові норми кримінального характеру щодоподаткових правопорушень. Правопорушення податкового характеру вважаютьсяособливо тяжкими в таких випадках:
— незаповнення декларації про доходи більш ніж 50 млн. лір;
— невказаний порядок ведення бухгалтерських записів;
— використання фіктивних рахунків-фактур;
— заниження розмірів доходів.
Втаких випадках у платника перевіряють бухгалтерський облік і всі акти перевірокпередаються в судові органи, які повинні на етапі попереднього слідстваприйняти рішення про передання справи в суд.
Перевіркичи ревізії завершуються прийняттям відповідного акту і його відправленнядепартаменту по прямих податках, департаменту по обліку ПДВ, архіву такартотеці платників, відділу по обліку податків з нерухомості, місцевомуподатковому управлінню.
Такимчином, податкові системи деяких країн Європи мають як спільні риси, так івідмінності. Для податкової системи України було б доцільно використаннязарубіжного досвіду функціонування податкової системи. Структура податковихнадходжень наведена в додатках.
Однимз прикладів може бути досвід досить розвинутої країни -Швейцарії. На чоліфункціонування системи оподаткування стоїть правова основа, тобто законодавча.В Швейцарії це питання вирішують універсальні для всіх податкові закони. Цяособливість полягає в тому, що всі учасники податкового процесу можутьсамостійно розбиратись в змісті законів, вирішувати для себе, тобто своєїдіяльності, провідні напрямки функціонування, тощо. В Україні прийняттяподаткових законів іноді має неповну форму, тому вони постійно доповнюються,змінюються, а також іноді перероблюються. Це негативно впливає напідприємницьку діяльність в країні. Другим прикладом застосування податковогодосвіду Швейцарії може бути те, що всі кантони країни мають змогу самостійносправляти податки і діяти незалежно від федерального податкового органу.Локальність при цьому дає можливість швидко реагувати на зміни, яківідбуваються в конкретному регіоні і поліпшувати становище на мікрорівні. ВУкраїні, звичайно, існує деяка самостійність регіонів, однак, на мій погляд,вона обмежена. Адже, встановлення розмірів і ставок податків здійснюється назагальнодержавному рівні, а не має локальний характер. Таким чином, ще однимнапрямком використання світового досвіду може стати надання свободи регіонам вприйнятті необхідних законів, у встановленні податкових ставок та розмірівподатків тощо [9. 30].
Щостосується конкретно податків, то тут прикладом вдосконалення може бутидиференціація ставок податку на додану вартість. В більшості країн Європи такадиференціація існує. Встановлюються низові, універсальні і високі ставки ПДВ.Це дає змогу розподілити товари, що обкладаються цим податком, на товари першоїнеобхідності, коштовності та інші. Адже, різні товари мають різну цінність,тобто діяльність пов'язана з ними, має різний ступінь ризику, таким чиномставки податку повинні відповідати цьому. В Україні є однакова для всіх ставкаПДВ – 20%, а встановлення кількох ставок ПДВ поліпшило б становище.
Нанаш погляд, це тільки деякі окремі пропозиції щодо покращення сфериоподаткування в Україні, на основі врахування зарубіжного досвіду. Подальший«обмін» досвідом повинен продовжуватись і треба вчитись на чужихпомилках, ніж на своїх, тим більше, що помилок і так багато.
2.Податковий кодекс як модернізація податкової системи України
податковий ставка прибутковий кодекс
Податковийкодекс України регулює відносини, пов'язані з оподаткуванням в Україні тавизначає правові основи, принципи побудови і функціонування податкової системи.
Кодексвстановлює основні положення щодо видів податків, зборів та інших обов'язковихплатежів (далі – податки), визначення суб'єктів податкових правовідносин, їхправ та обов'язків, об'єктів оподаткування, бази оподаткування, граничнихрозмірів ставок, механізмів справляння та зарахування податків, регламентуєпорядок їх встановлення, зміни та скасування, а також надання пільг воподаткуванні, ведення податкового обліку, забезпечення виконання податковихзобов'язань та порядок і умови притягнення до відповідальності за порушення всфері оподаткування.
НормиПодаткового кодексу поширюються на всі види податків, які визначені цимКодексом, крім мита, справляння якого регулюється Митним кодексом України.Норми Податкового кодексу не поширюються на обов'язкові платежі та збори,встановлені іншими законами України, що не пов'язані з питаннями оподаткування [4.15].
Характерноюособливістю діючої податкової системи сьогодні є її недосконалість, а саме:неузгодженість та суперечливість окремих податкових законів, нестабільністьзаконодавства, надмірне податкове навантаження на платників, безсистемне йневиправдане надання пільг, перекручування економічної сутності окремихподатків та непристосованість її до переходу від адміністративної-команднихметодів управління господарством до господарювання в умовах демократичноїправової системи України шляхом створення єдиного всеохоплюючого Закону – Податковогокодексу України.
Зазначенийзаконопроект є першим кроком на шляху створення досконалої системиоподаткування з високим рівнем збирання податків і має на меті регулюваннявідносин оподаткування, визначає принципи побудови податкової системи, перелікподатків, зборів та інших обов'язкових платежів, що підлягають сплаті добюджетів всіх рівнів. Визначає методику їх обчислення, ставки оподаткування,правовий стан платників податків, порядок адміністрування податків, а такожпорядок і умови застосування фінансових санкцій до платників податків запорушення податкового законодавства.
Прирозробці проекту Податкового кодексу України враховувалось те, що саме податкиє ефективним знаряддям реалізації державної політики стосовно життєдіяльностісуспільства, а саме:
— перерозподілу національного доходу в соціальному, віковому, територіальномугалузевому аспектах;
— компенсаціїнедоліків ринкових механізмів розміщення ресурсів і забезпечення суспільнимиблагами;
— заохочення ділової та інвестиційної активності тощо.
Розробленийпроект Податкового кодексу України забезпечує комплексний підхід у регулюванніподаткових відносин, вирішує питання усунення податкового законодавства тазабезпечує гармонізацію його з нормами іншого законодавства України [13. 24].
Упроекті Податкового кодексу України відображені питання подальшого реформуванняподаткового законодавства у напрямі диференційованого розподілу податковогонавантаження між платниками податків, спрощення механізму оподаткування,чіткого визначення прав і обов'язків платників податків, а також поліпшенняроботи органів державної податкової служби з платниками податків, у тому числізабезпечення платників податків інформацією з питань оподаткування.Забезпечення всіх учасників податкових відносин повною інформацією про те, хто,коли, і при яких обставинах має обов'язки щодо сплати податків, забезпечить прозорістьі зрозумілість податкового законодавства, зробить його доступним для всіхплатників податків [12. 18].
Положенняпроекту Податкового кодексу України спрямовані на необхідність:
— створення в Україні стабільної податкової системи, яка б забезпечувала чіткевизначення порядку стягнення податків, його простоту;
— забезпечення чіткого визначення об'єктів оподаткування з метою запобіганнявипадкам подвійного оподаткування;
— забезпечення справедливого підходу при оподаткуванні всіх категорій платниківподатків;
— упорядкування механізму стягнення податків та посилення відповідальності заухилення від сплати податків та їх несвоєчасну сплату;
— стимулювання інвестиційних та інноваційних процесів і підтримки технологічногооновлення суспільства;
— стимулювання малого підприємництва;
— дотримання міжнародних угод з питань оподаткування;
— реальне забезпечення прав платників податків;
— створення дієвого механізму контролю.
Упроекті Податкового кодексу визначені права та обов'язки юридичних та фізичнихосіб (суб'єктів оподаткування), зокрема щодо обов'язків їх постановки на облікяк платників податків в органах державної податкової служби, що передбачаєприсвоєння їм ідентифікаційного номера – єдиного по всіх податках, що входятьдо системи оподаткування України, в тому числі, які підлягають сплаті в зв'язкуз переміщенням товарів через митний кордон України [15. 28].
ВеденняДержавного реєстру фізичних осіб-платників податків та Єдиного банку даних проплатників податків юридичних осіб надасть можливість органам державноїподаткової служби ефективніше виконувати свої функції по контролю заобчисленням, своєчасністю сплати податків, а також оперативно виявлятипорушників податкового законодавства.
Вдосконаленняподаткового законодавства, передбачене проектом Податкового кодексу України,має на меті створення умов для подальшого інтегрування України до світовоїспільноти, адаптації податкового законодавства Європейського союзу.
Відповіднодо положень Податкового кодексу переважним джерелом формування дохідної частинибюджетів всіх рівнів залишаються непрямі податки. Водночас створюватимутьсяпередумови для збільшення надходжень від прямих податків.
ВизначенийКодексом рівень вилучень податків становитиме 30 відсотків валовоговнутрішнього продукту [12. 28].
Запропонованийпроект Податкового кодексу складається з 15 розділів (включаючи резервний):
1.Загальні положення.
2.Податок на прибуток підприємств.
3.Податок на доходи фізичних осіб.
4.Податок на додану вартість.
5.Акцизний податок.
6.Податок на майно.
7. Державнемито.
8.Інші податки.
9.Гербовий збір.
10.(резервний).
11.Місцеві податки і збори.
12.Спеціальні податкові режими.
13.Загальні адміністративні положення.
14.Правопорушення в сфері оподаткування.
15.Прикінцеві положення.
Перелікяк загальнодержавних, так і місцевих податків в запропонованому проектіПодаткового кодексу по відношенню до діючого законодавства має істотні зміни. Зпереліку діючих загальнодержавних д податків вилучено податок на промисел,податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин імеханізмів, податок на землю, збір до Фонду для здійснення заходів щодоліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення,збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, збір до Державного інноваційногофонду. Разом з тим до переліку загальнодержавних податків віднесено гербовийзбір [5. 22].
Найбільшістотних змін зазнав перелік місцевих податків. Так, перелік місцевих податківдоповнено місцевим акцизним податком, збором за організацію гастрольноїдіяльності, збором за видачу дозволів на будівництво у населених пунктахоб'єктів виробничого і не виробничого призначення, індивідуального житлового,дачного будівництва садових будинків та гаражів.
Прирозробці положень Податкового кодексу щодо оподаткування податком на прибутокпідприємств в основному збережено діючий сьогодні порядок. Поряд з тим уположеннях кодексу передбачається і ряд змін.
Запропоновановключати до валового доходу:
— кошти, отримані платником податку з бюджету та позабюджетних фондів, надержавне регулювання цін по товарах, послугах;
— доходи бюджетних установ та організацій, отримані ними від надання державнихпослуг і не перераховані до державного бюджету;
— суми збільшення розміру статутного фонду у зв’язку з індексацією вартостіосновних фондів шляхом додаткового випуску акцій або збільшення номінальноївартості акцій за винятком, якщо така індексація проводиться за рішеннямКабінету Міністрів України.
Такожпропонується звільнити від оподаткування операції з конверсії цінних паперів,проведених за рішенням Кабінету Міністрів України.
Проектомзапропоновані зміни стосовно оподаткування підприємств малого бізнесу. Зокрема,передбачені норми щодо пільгового оподаткування новостворених юридичних осіб,які за ознаками, встановленими чинним законодавством, відносяться до суб'єктівмалого підприємництва.
Врозділі проекту «Податок на фізичних осіб» на відміну від діючого |законодавства суттєво спрощується шкала нарахувань податку. Замість діючих уданий час 5 ставок – 10, 15, 20, 30 і 40 відсотків пропонуються 3 ставкиподатку – 10, 20 і 30 відсотків. Гранична ставка оподаткування запропонована врозмірі 30 відсотків, тобто на рівні оподаткування прибутку підприємств [18. 26].
Яксвідчить практика, високі ставки оподаткування підштовхують платників податківдо приховування об'єктів оподаткування та зумовлюють їх перехід до тіньовоїдіяльності.
Об'єктомоподаткування резидентів передбачається сукупний оподатковуваний дохід зазвітний рік, тобто валовий дохід, незалежно від джерел його походження,зменшений на доходи, що не підлягають оподаткуванню на витрати.
Об'єктомоподаткування нерезидентів передбачається валовий дохід, одержаний з джерелпоходження з України.
Навідміну від діючого порядку обчислення прибуткового податку з доходів громадянза основним місцем роботи пропонується новий порядок обчислення податку.
Так,протягом року обчислення податку здійснюватиметься з сукупних доходів,визначених наростаючим підсумком з початку року. Це позбавляє необхідностіпроведення перерахунків в кінці року, оскільки в останньому місяці року дляобчислення податку вже буде застосовуватися річна шкала оподаткування.Спрощення діючого порядку дасть змогу скоротити обсяги роботи як бухгалтерів,так і працівників податкових органів.
Прирозробці положень Податкового кодексу щодо оподаткування податком на доданувартість в основному збережено існуючий на сьогодні порядок.
Впроект включено спеціальну статтю, присвячену визначенню, за яких умов місцемпродажу товарів, виконання робіт, надання послуг є територія України. Цепопередить можливі непорозуміння з зазначеного питання та наблизить нормиоподаткування податком на додану вартість до Європейського законодавства.
Передбаченізміни у визначенні платників податку з числа суб'єктів підприємницької діяльності,які здійснюють торгівлю за готівкові кошти. Якщо зараз усі такі суб'єкти єплатниками податку незалежно від обсягів її продажу, то згідно з проектомматимуть реєструватися в якості платників на загальних підставах, тобто коли заостанні 12 календарних місяців обсяг їх оподаткованих операцій досягне 1200неоподатковуваних операцій досягне 1200 неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян. При цьому у них залишається можливість, при бажанні, зареєструватисяяк платник податку на додану вартість на добровільних засадах. Такі зміниусувають неоднаковий підхід до різних суб'єктів підприємницької діяльності імають призвести до зменшення витрат по адмініструванню податку на доданувартість [7. 143].
Зметою недопущення заниження бази оподаткування в проекті передбачено, що в разіпродажу товарів, робіт, послуг власного виробництва за договірними цінами,нижчими валових витрат на їх виробництво, а покупних товарів, робіт, послуг – задоговірними цінами, нижчими за ціни їх придбання, база оподаткування визначаєтьсявідповідно виходячи з їх фактичних валових витрат та ціни їх придбання,незалежно від умов продажу товарів, виконання робіт, надання послуг.
Длянедопущення втрат бюджету, зменшення недоїмки по податку на додану вартість таінших платежах, які зараховуються до Державного бюджету України, внесеніуточнення до термінів та порядку відшкодування з бюджету від'ємного значенняподатку на додану вартість.
Акцизнийподаток в проекту Податкового кодексу передбачено як непрямий податок на окремівиди товарів, що включаються до їх ціни.
Прирозробці положень проекту щодо справляння акцизного податку в цілому збереженодіючий на сьогодні порядок.
Однакв проекту суттєво скорочено перелік підакцизних товарів, на які сьогоднівстановлюється акцизний податок, визначено платників податку, порядок йогообчислення та сплати при реалізації підакцизної продукції.
Зокрема,передбачається визначити 7 груп підакцизних товарів, замість 5 існуючихсьогодні, а саме:
— спирт етиловий, алкогольні напої;
— тютюнові вироби;
— пиво;
— бензин, дизельне пальне;
— транспортні засоби та шини до них;
— ювелірні вироби;
— зброя.
ПроектомПодаткового кодексу передбачається запровадження спрощеного порядку розрахункуакцизного податку при застосуванні ставок у процентах до оподаткованого обороту.
Прирозробці положень розділу «Податок на майно» за основу взято діючезаконодавство щодо стягнення плати за землю, податку з власників транспортнихзасобів та інших самохідних машин і механізмів та проект Закону України«Про податок на нерухоме майно (нерухомість)», що знаходиться нарозгляді Верховної Ради України.
Особливістюданого розділу є те, що податок на майно, крім земельних ділянок татранспортних засобів, передбачає оподаткування будівель і споруд, щозабезпечить більш ефективне використання виробничих і житлових фондів, сформуєстабільне джерело поповнення доходів бюджету щорічно на суму 1330 млн. грн.
Введенняподатку на будівлі і споруди також наблизить податкове законодавство України додіючих систем оподаткування розвинутих країн, у більшості з яких нерухоме майно(нерухомість) є об'єктом оподаткування.
Об'єктамиоподаткування нерухомого майна передбачено вважати земельні ділянки, житловібудинки або їх частини (квартири), садові будинки, дачі, гаражі тощо, аплатниками податку визначено власників нерухомості, а в окремих випадкахкористувачів.
Прицьому, передбачено надання органам місцевого самоврядування права встановлюватиставки оподаткування будівель і споруд, але не вище 2-х відсотків базиоподаткування. Зарахування податку на будівлі і споруди буде проводитись добюджетів міста, селища, села за місцем знаходження будівель і споруд.
ПроектомПодаткового кодексу України встановлено соціальні пільги для фізичних осіб – власниківбудівель, що фактично виводить більшість населення країни з числа платниківподатку [5. 24].
Побудівлях, розташованих на території населених пунктів чисельністю постійнихжителів менш як 50 тисяч, розмір податку зменшується на суму, обчисленувиходячи з 40 квадратних метрів загальної площі такої будівлі на кожного членасім'ї плюс 10,5 квадратних метра на сім'ю. Для однієї самотньої особи або двохосіб пенсійного віку, що проживають в таких населених пунктах базаоподаткування зменшується на 120 квадратних метрів загальної площі будівлі. Необкладаються податком не житлові приміщення, які використовуються для утриманнясвійських тварин і птахів, зберігання садового та іншого господарського інвентарю,для льохів, інших господарських цілей, не пов'язаних із здійсненнямпідприємницької діяльності.
Базаоподаткування будівель, які використовуються сім'ями як садові будинки,зменшується на суму, обчислену виходячи з 60 квадратних метрів загальної площі.
Крімтого, для власників будівель встановлено, що нарахована до сплати сума податкузменшується на два неоподатковувані мінімуми доходів громадян.
Щодопорядку оподаткування земельних ділянок і транспортних засобів та іншихсамохідних машин і механізмів кардинальних змін в проекті Кодексу непередбачено.
ПроектомКодексу передбачено, що податок на майно в повному обсязі зараховується домісцевих бюджетів.
Зокрема,на відміну до діючого законодавства, передбачено справляння державного мита запроведення державної реєстрації об'єднань громадян (політичних партій,всеукраїнських та міжнародних об'єднань громадян, інших об'єднань громадян),символіки об'єднань громадян, інформаційних агентств, періодичних друкованихвидань; а також за видачу свідоцтва про надання права займатися нотаріальною таадвокатською видами діяльності.
ПроектомПодаткового кодексу України по операціях з цінними паперами запропонованосправляння державного мита тільки за проведення реєстрації інформації проемісію цінних паперів, крім державних та місцевих позик; а також за видачуприватизаційних паперів.
Крімтого, переглянуті ставки по справлянню державного мита за дії, вчинювані судамита арбітражними судами; за нотаріальні дії, що вчиняються державниминотаріусами і посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних,міських рад; та за реєстрацію угод, що здійснюються на біржах [15. 29].
З метоюліквідації проміжної ланки по сплаті державного мита проектом запропоновано, щопри укладанні угод на біржі державне мито сплачується покупцем (продавцем)самостійно шляхом безготівкового розрахунку або готівкою через установи банку,до реєстрації укладеної угоди.
Допроекту Податкового кодексу України включено діючі платежі за спеціальневикористання природних ресурсів, зокрема плата за спеціальне водокористування,за спеціальне використання лісових ресурсів, за користування надрами, а такожзбір на геологорозвідувальні роботи з наданням права Кабінету Міністрів Українивстановлювати базу оподаткування, ставки (нормативи) та порядок справляння цихплатежів.
Крімтого, до проекту Податкового кодексу включено рентну плату, яку сплачуютьюридичні особи, що видобувають нафту і природний газ в межах території України,її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, а такожпередбачено справляння відрахувань від плати за транзит через територію Українимінеральної сировини та/або продуктів її переробки. База оподаткування, ставкита порядок справляння цих платежів також будуть визначатися Кабінетом МіністрівУкраїни.
Збереженозбір за забруднення навколишнього природного середовища, але при цьому йогоназвано як збір за забруднення довкілля та розміщення відходів. Об'єктомоподаткування цим збором визначено обсяги викидів і скидів шкідливих речовин вдовкілля, розміщення відходів та обсяги реалізованого пального. При цьомузазначено, що база оподаткування, порядок справляння збору за забрудненнядовкілля та нормативи для кожного виду шкідливого впливу на довкіллявстановлюватимуться Кабінетом Міністрів України.
ПроектомКодексу передбачено, що рентна плата, відрахування від плати за транзит, збірна геологорозвідувальні роботи зараховуються до Державного бюджету України;плата за спеціальне водокористування з водних об'єктів загальнодержавногозначення в розмірі 80 процентів до Державного бюджету України і 20 процентів добюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, з водних об'єктівмісцевого значення в розмірі 100 процентів до бюджету Автономної РеспублікиКрим та місцевих бюджетів, за користування водами для потреб гідроенергетики таводного транспорту в розмірі 100 процентів до Державного бюджету України; платаза спеціальне використання лісових ресурсів з лісових ресурсівзагальнодержавного значення в розмірі 80 процентів до Державного бюджетуУкраїни і 20 процентів до бюджету Автономної Республіки Крим та місцевихбюджетів, з лісових ресурсів місцевого значення в розмірі 100 процентів добюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів; збір за забрудненнядовкілля та розміщення відходів зараховується до Державного бюджету України,бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів у співвідношенні, щовстановлюється законодавством України [18. 27].
Включеннядо податкової системи України поряд з існуючими податками такого платежу, якгербовий збір викликане необхідністю упорядкування ситуації, що склалася вдержаві внаслідок розвитку тіньового сектора економіки, а також необхідностізабезпечення дійового контролю за сплатою податків.
Гербовийзбір передбачає запровадження обов'язкового маркування господарських договорів,установчих і деяких інших документів шляхом сплати суб'єктами підприємницькоїдіяльності гербового збору.
ПроектомКодексу передбачається такий порядок, коли учасники договорів та власникивекселів і установчих документів мають завчасно придбавати в установахОщадбанку України марки гербового збору та наклеювати їх на оригіналидокументів.
Розмірставки гербового збору встановлюється:
— длядоговорів залежно від грошової суми, яка підлягає сплаті;
— длявекселів – суми яка зазначена у ньому;
— дляустановчих документів – залежно від розміру статутного фонду суб'єктапідприємницької діяльності або грошової суми та/або вартості майна, щопередаються засновниками цій юридичній особі.
Відносноневисокі ставки не призведуть до помітного зростанню інфляції та не спровокуютьістотне збільшення цін. У той же час запровадження гербового збору надастьможливість підвищити банківський і митний контроль за здійсненням платежів ународному господарстві України, Крім того, інформація про сплачені сумигербового збору та її аналіз дасть уявлення про реальний стан діловоїактивності суб’єктів господарювання, про кількість і обсяги цивільно-правовихдоговорів укладених між ними.
Приприйнятті запропонованої редакції цього розділу проекту Кодексу загальнийрозмір надходжень від гербового збору складе біля 625 млн. грн.
Заперіод з введення в дію у 1993 році Декрету Кабінету Міністрі України «Промісцеві податки і збори» значно зросли суми тих податків ці надходять домісцевих бюджетів. Лише в 2000 році доходи бюджеті сільських, селищних, міськихрад за рахунок цих обов'язкових платежі поповнилися на 393,5 млн. грн, що на33,3 млн. грн. більше в порівнянні 1999 роком.
Враховуючи,що змінилися соціально-економічні умови для справляння цих податків, у проектіПодаткового кодексу України зроблена спроба вдосконалити порядок справляннямісцевих податків і зборів. Основною метою при цьому є створення законодавчоїбази для забезпечена збільшення надходжень до місцевих бюджетів в умовахрізкого скорочення обсягів централізованого фінансування.
Самемісцеві податки і збори покликані забезпечувати основні надходження бюджетівміських, селищних і сільських рад, підтримувати розвивати місцевуінфраструктуру, роль якої дедалі зростає у проведенні соціальної та економічноїполітики.
Зметою створення стабільного і вагомого джерела наповнення місцевих бюджетівпропонується запровадити ряд нових податків, зокрема місцеві акцизні податки,збір за видачу дозволу на будівництво у населених пунктах об'єктів виробничогоі невиробничого призначенні індивідуального житлового, дачного будівництва,будівництва садови будинків та гаражів, збір за організацію гастрольнихзаходів.
Збірза організацію гастрольних заходів пропонується справляти організаторівконцертів, шоу-програм, фестивалів, інших гастрольних заходів У розмірі 3процентів виручки від реалізації білетів. При цьому передбачається, що виручкавід реалізації білетів на гастрольні заходи, які І проводяться тільки за участювітчизняних виконавців, не є об'єктом оподаткування [12. 19].
Крімтого, передбачається надання права місцевим органам самоврядування додаткововстановлювати місцеві акцизні податки на продукцію, що оподатковуватиметьсязагальнодержавним акцизним податком. При цьому об'єктом оподаткування будутьреалізовані підакцизні товари, які підлягають оподаткуванню відповідно доположень цього Кодексу. Платниками місцевих акцизних податків передбачаєтьсявизначити суб'єктів підприємницької діяльності, що реалізують ці товари вроздрібні торговельній мережі.
Передбаченізаконопроектом зміни щодо діючого порядку справляння податку з реклами та зборуза припаркування автотранспорту обумовлені, насамперед, порівняно низькими наданий час надходженнями цих платежів при наявності значної їх базиоподаткування.
Зметою зниження розміру нарахувань на фонд оплати праці проектом Кодексузапропоновано змінити об'єкт оподаткування комунального податку.
Упроекті Податкового кодексу України запропоновано справляння 13 місцевихподатків і зборів замість 16 діючих на даний час.
Дляпідтримки окремих категорій галузей народного господарства та малогопідприємництва в розділі «Спеціальні податкові режими» проектуПодаткового кодексу передбачена можливість застосування на обмежений період дляокремих платників податку спрощеної системи оподаткування.
Зметою підтримки окремих галузей народного господарства для вітчизнянихвиробників продукції передбачена можливість сплачувати інтегрований фіксованийподаток.
Перелікгалузей, для яких доцільно запровадити спеціальний податковий режим,визначатиметься відповідно до програми промислової політики України шляхомприйняття Верховною Радою України нормативно-правового акту.
Розмірінтегрованого податку передбачено встановлювати за єдиною методикою для всіхсуб'єктів підприємницької діяльності на рівні фактично нарахованоїпідприємством за базовий податковий період суми податків.
Дорозділу включено положення про порядок встановлення деяких видівпідприємницької діяльності. Передбачається, що патентуванню підлягаєторговельна діяльність, діяльність у сфері торгівлі іноземною валютою,діяльність з надання послуг у сфері зального бізнесу та платних послуг, щопровадяться суб'єктами підприємницької діяльності за готівкові кошти, а також звикористанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України.
Длясільськогосподарських виробників в проекті передбачається можливість сплачуватифіксований сільськогосподарський податок, ставки якого встановлюються з одногогектара – сільськогосподарських угідь у відсотках до їх грошової оцінки: дляріллі, сіножатей та пасовищ – 0,5 відсотка, а для багаторічних насаджень – 0,3відсотка.
Прицьому, платники фіксованого сільськогосподарського податку матимуть право навибір форми сплати фіксованого сільськогосподарського податку – в грошовій абоу натуральній формі [4. 18].
Дляюридичних осіб – суб'єктів малого підприємництва проектом передбачаєтьсяможливість сплати єдиного податку у вигляді оподаткування виручки від продажутоварів, робіт, послуг, отриманої за звітний період, за ставкою 6 відсотків.
Дляфізичних осіб – суб'єктів малого підприємництва запроваджується сплата єдиногоподатку за ставкою 20 відсотків з нормативного чистого доходу, встановленогомісцевими радами по кожному виду господарської діяльності.
Нормативнийцьому платники єдиного податку здійснюють облік та складають звітний розмірчистого доходу встановлюватиметься на основі даних статистичних спостережень, вході перевірок в залежності від:
— типу населеного пункту, в якому здійснюється діяльність;
— віддаленості місця здійснення діяльності від центру населеного пункту,транспортних розв'язок;
— асортиментутоварів, що виробляються чи реалізуються;
— виробничої потужності обладнання, що використовуватиметься;
— споживчих якостей товарів, робіт, послуг, що пропонуються споживачам або майна,що здається в оренду чи у під найом тощо.
Проектомподаткового кодексу передбачено можливість застосування спеціального режимуоподаткування для суб'єктів підприємницької діяльності вільних економічних зонлише при справлянні прямих податків.
Чиннимзаконодавством практично не врегульовані питання щодо адміністрування податків.Більшість цих питань на даний час регулюються нормативними актами Державноїподаткової адміністрації України. Це створює труднощі для платників податківщодо виконання ними податкових зобов'язань. З метою вирішення цієї проблеми впроекті Податкового кодексу зроблена спроба визначити в законодавчому порядкуосновні моменти взаємодії органів, відповідальних за справляння податків таплатників податків.
ПроектомПодаткового кодексу передбачено порядок визначення податкового зобов'язання,умови та порядок зміни термінів виконання податкового зобов'язання, призупиненнявиконання вимог по сплаті податків, а також порядок узгодження донарахованихорганами державної податкової служби сум податків та застосованих фінансовихсанкцій [19. 29].
Запропонованопринципово нову схему стягнення податкової заборгованості. Зокрема передбаченоскасування картотеки №2 з одночасним збереженням права органів державноїподаткової служби на безспірне стягнення платежів до бюджету.
Уцьому розділі проекту Податкового кодексу дано визначення пені, щонараховується за невиконання податкового зобов'язання та визначено порядокзарахування її до бюджету.
Крімтого, розділом визначені методи та шляхи здійснення податкового контролю,порядок проведення податкових перевірок.
Передбаченовстановити новий порядок заліку та повернення надміру сплачених податків.Зокрема, у разі якщо сума податку, податкової санкції і пені, що надмірунадійшла до бюджету з вини державного органу податкової служби на сумузазначених коштів, запропоновано нараховувати проценти у розмірі 120 відсотківоблікової ставки Національного банку України, що діяла на день повернення цієїсуми платникові податку за кожний день надмірного внесення починаючи з днявідрахування зазначених сум до бюджету і закінчуючи днем їх повернення(зарахування).
ПроектомПодаткового кодексу дано визначення поняття «правопорушення у сферіоподаткування», а також визначено перелік осіб, які несуть відповідальність завчинення правопорушень, і види відповідальності за ці правопорушення.
Проектомподаткового кодексу передбачено фінансову відповідальність, яка встановлюєтьсяза правопорушення у сфері оподаткування, та конкретизовано її в залежності відвиду правопорушення.
Так,фінансові санкції застосовуються до платників податку в разі ухилення відобліку в органах державної податкової служби, порушення ведення податковогообліку, порушення порядку збереження документів, пов'язаних з оподаткуванням,порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимог щодо порядку патентуваннядеяких видів підприємницької діяльності тощо.
Такожвстановлено фінансову відповідальність у разі порушення установами банківпорядку: подання інформації про відкриття банківських рахунків; виконаннядоручень на перерахування податку; передачі інформації від установ банків доорганів державної податкової служби, а також у разі невиконання банком рішенняоргану державної податкової служби – про призупинення операцій платника податкута в разі ненадання або порушення порядку надання Національним банком України,комерційними банками та їх установами інформації органу державної податковоїслужби.
Крімтого, проектом Податкового кодексу визначені випадки правопорушень, за якіпередбачена адміністративна відповідальність. Прийняття запропонованої редакціїпроекту Податкового кодексу України надасть можливість збільшити річні надходженнябюджетів усіх рівнів на 1 млрд. 124.8 млн. гривень [19. 28].
Оскількине можна стверджувати, що найближчим часом після запровадження Податковогокодексу в життя моментально будуть вирішеними всі проблеми в державі, требадуже виважено підходити до прийняття та впровадження цього документу.Поспішності у цій справі не повинно бути.
Вдосконаленняподаткового законодавства треба проводити поступово. Поспішне прийняттязаконодавцями проекту Податкового кодексу може призвести до невиправнихнаслідків.
За часдії податкової системи України у нашому суспільстві уже склалося певнерозуміння і ставлення до існуючого податкового законодавства, а також певнінавички по його застосуванню в Україні.
Разомз тим, не можна затягувати з прийняттям та введенням Податкового кодексу,оскільки якраз цей документ повинен відкрити шлях до нової системиоподаткування, яка відповідатиме інтересам суспільства в цілому та кожногоплатника податків зокрема.
Кінцевамета проведення податкової реформи – зробити оподаткування соціальносправедливим та об’єктивно створити умови однакової податкової відповідальностіперед державою для всіх учасників процесу оподаткування.
Податковареформа в Україні є складовою частиною загальнодержавної програми переходу доринкової економіки, забезпечення нормалізації ринку та грошового обігу.
Ітоді з часом основним документом у податковому законодавстві України станеПодатковий кодекс.
3.Вдосконалення діючої системи оподаткування в Україні
Середчисленних економічних проблем, які постали перед Україною у період переходу їївід командно-адміністративної до ринкової форми ведення господарства, чільнемісце посідає створення ефективної системи оподаткування юридичних і фізичнихосіб. У цьому зацікавлена як держава, податкові органи, так і платники податків.Тому особливої актуальності набувають дослідження теоретичних, методологічних іпрагматичних підвалин податкової політики та формування податкової системи вдержаві.
Діючасьогодні в Україні система оподаткування формувалась протягом останнього десятиріччя.Вона відіграла свою позитивну роль на етапі становлення України як незалежноїдержави. Однак подальший розвиток ринкових відносин та поглиблення ринковихперетворень все більше підкреслюють наявні в ній недоліки [7. 151].
Нажаль, поки що діюча система оподаткування є не зовсім досконалою і не повністювідповідає вимогам часу. Сьогодні ще існують неузгодженості та протиріччяокремих норм податкових законів, їх нестабільність, безсистемне надання пільгта перекручування суті окремих видів податків.
Податковасистема в кожній країні є основою економічної системи. Вона, з одного боку,забезпечує фінансову базу держави, а з іншого – виступає головним важелемреалізації державної економічної політики. В умовах формування ринковоїекономіки виконання доходної частини Державного бюджету України є одним ізактуальних завдань, успішне вирішення якого створює сприятливі умови длясуспільного розвитку.
Діючасистема оподаткування сьогодні не задовольняє ні державу, ні платниківподатків. Цілий ряд прорахунків та перекосів, які були допущені при їїстворенні, призвели до того, що податки не виконують повноцінно ні фіскальної,ні стимулюючої функцій. Сфера матеріального виробництва практично задушенаподатками, що веде до скорочення оподатковуваних оборотів, а значить, і дозменшення бюджетних надходжень. У результаті функціонуюча податкова системазамість стимулювання виробництва спричиняє його скорочення, а замістьпоповнення доходної частини бюджету – призводить до його зубожіння. Сутьпроблеми полягає в тому, що при створенні цієї системи не було повною міроювраховано теоретичні принципи оподаткування, виведені на підставібагатовікового досвіду. Тому треба проаналізувати відповідність функціонуючої вУкраїні системи оподаткування існуючим теоретичним принципам [3. 36].
Одниміз основоположників податкової теорії А. Смітом сформульовані такі чотирипринципи оподаткування:
1)податки повинні рівномірно розподілятися між джерелами доходів, а кожен окремийподаток повинен однаково припадати на те джерело, на яке він спрямований;
2)час сплати, спосіб сплати і розмір податку повинні бути чітко визначені;
3)податок повинен стягуватись у такій формі і таким способом, які найбільш зручнідля платника;
4)податок повинен стягуватись таким чином, щоб на його вилучення витрачалосьякомога менше грошей зверх того, що надходить до Державного казначейства.Зібрані кошти повинні залишатись якнайменше у руках збирачів.
Застосуванняпершого принципу в Україні можна проаналізувати на прикладі податків наспоживання (ПДВ, акцизний збір, мито). Ці податки повинні впливати на всіджерела доходів. Але тут слід врахувати той факт, що найбільший тягар цихподатків лягає на кінцевого споживача. Вони знову ж таки впливають не на всіджерела доходів однаково, а в основному на заробітну плату. Цими податками минайбільше скорочуємо платоспроможний попит населення, а значить, і обсягивиробництва товарів народного споживання. І знову ж завдячувати треба саме:нерівномірному розподілу податків між джерелами доходів. Звичайно, інакшенепрямі податки впливати не можуть. Але, очевидно, при розробці ставокоподаткування необхідно брати до уваги рівень реальних доходів населення. Неможна забувати аксіому: з падінням попиту з боку населення, згасає йвиробництво.
Слідтакож зазначити, що незважаючи на свої слабкі сторони, податкова системаУкраїни не з'явилася з повітря. Вона будувалася і будується на основінебагатого власного і зарубіжного досвіду. Прорахунок полягає лише в тому, щозапозичувався досвід країн з розвинутою ринковою економікою, в яких, як відомо,питання «сколочування» первинного капіталу для підйому виробництва нестоїть. У нас картина протилежна. І ми повинні дати зелене світло процесуправового та легального накопичення капіталу, використовуючи податкові важеліта стимули. Інакше не можна навіть мріяти про якийсь значний економічнийпідйом.
Стосовносучасного стану, і зокрема української дійсності, другий принцип потребуєнезначного уточнення,. яке враховувалось багатьма теоретиками при поясненніцього визначеність – до того, як почнеться період дії того чи іншого податку. Ау цьому наша держава допускає значні порушення. Протягом всього періодунезалежності час від часу вводились у дію ставки податків заднім числом.Аналогічна справа з введенням чи скасуванням деяких пільг та інше. Закони вгалузі оподаткування спішно приймались, починали діяти, а їх публікаціяпровадилась з великим відривом у часі. Мали місце випадки, коли законодавчіакти вже застосовувались на практиці, а інструкції щодо їх використання не булизроблені й надходили до виконавців через тижні, а то й через місяці. Все цепороджує плутанину, постійну необхідність перерахунків, що призводить довеликих труднощів в роботі фінансового апарату підприємств.
Платникповинен завчасно бути проінформований про підготовку, ведення в дію чи змінуподаткового законодавства.
Упитаннях зручностей терміну та способів утримання податків справи у наспорівняно непогані.
Щодоостаннього принципу, так А. Сміт мав на увазі два таких моменти:
1)податок може вимагати від платника більшу кількість грошей, ніж та, щопродиктована потребами казни, через занадто роздутий штат чиновників-збирачів;
2)високий рівень оподаткування може спричинити обмеження виробництва і зайнятостіу ньому, що потребує додаткових витрат для забезпечення засобами існуваннязначної частини населення.
Звертаючисьдо засад управління податками, визначених свого часу А. Смітом можназауважити, що ці принципи не завжди ефективно працюють у вітчизняній системіоподаткування. Так, варто пригадати еволюцію податку на додану вартість іподатку на прибуток підприємств, часті зміни розмірів ставок мита та акцизів,досить високі тарифи відрахувань у державні цільові фонди соціальногоспрямування, відсутність стимулюючого впливу при справлянні прибутковогоподатку з громадян тощо. Не можна назвати простими і доступними для розуміннязаконодавчі акти щодо цих податків у тому вигляді, в якому вони існуютьсьогодні. Розрахунки цих податків стали заплутаними і незручними як дляплатників, так і для контролюючих органів [16. 219].
Негативновпливають на якість роботи платників податків, а також працівників податковихслужб, які контролюють правильність нарахування і сплати податків, наявнірозбіжності, сумнівні тлумачення окремих термінів, положень, визначених узаконах і підзаконних актах.
Одниміз недоліків податкової системи України, на який є багато нарікань із бокуплатників податків, – це досить часті перевірки їхньої діяльності працівникамиподаткових органів та інших державних структур.
Такимчином, можна констатувати, що в Україні розроблено законодавчу базу, якарегламентує справляння податків, і створено адміністративні органи, якіконтролюють виконання законодавства суб’єктами господарювання, але сказати, щоподаткова система є ефективною і досягає свого функціонального призначення, неможна.
Надмірнепідвищення норми оподаткування призводить до збільшення доходів тіньовоїекономіки і згортання легального бізнесу, а також до скорочення податковоїбази. Тому важливе місце у здійсненні оптимальної податкової політикивідводиться принципу фіскальної достатності, який полягає в здійсненніподаткової політики, необхідної для забезпечення такої величини податковихнадходжень, яка оптимально бажана з огляду на проголошену економічну доктрину.
Рівеньподаткової ставки повинен враховувати можливості платника податку, тобто рівеньйого доходів. Оскільки можливості різних фізичних і юридичних осіб неоднакові,для них мають бути встановлені диференційовані податкові ставки. Платежікожного до бюджету мають бути пропорційні його доходам, і винятки для окремихосіб недопустимі. Порушення цього принципу призведе до того, що додатковеподаткове навантаження ляже на законослухняних платників податків або на тих,хто має можливості ухилятися від оподаткування [4. 19].
Упроцесі реформування системи оподаткування в Україні важливою проблемою є нелише рівень податкового тягаря, а й оптимальне поєднання прямих і непрямихподатків. Слід зазначити, що в останні роки у вітчизняній системі оподаткуванняспостерігається тенденція до збільшення частки прямих податків, що відповідаєпрактиці розвинутих країн. Непрямі податки хоч і зручніші для фіскальнихорганів з позиції їх стягнення, однак їх сплата лягає тягарем на плечікінцевого споживача. Тому переваження справедливих прямих податків дасть змогууникнути таких негативних наслідків, як зубожіння більшості населення,подальший спад і занепад вітчизняного виробництва, нездатного конкурувати здешевою продукцією іноземних фірм, тощо.
Упроцесі реформування системи оподаткування в Україні необхідно докоріннозмінити ставлення до місцевих податків і зборів, суттєво підняти їх значення уформуванні дохідної частини місцевих бюджетів. Найсуттєвішими вадами місцевогооподаткування, на нашу думку, є незначна фіскальна роль податків і зборів тавідсутність прав у органів місцевого самоврядування запроваджувати на своїйтериторії власні податки і збори. Річ у тім, що на місцях завжди є своїособливі об’єкти оподаткування, які можуть відчутно наповнити місцеві бюджети,а отже, дати змогу спрямувати додаткові кошти на розв’язання економічних ісоціальних проблем регіонів.
Яксвідчить практика, неможливо побудувати ефективну податкову систему, несформувавши платника податку як елемент податкової системи, як суспільнийінститут. Для цього потрібно проводити всебічну організаційну і просвітницькуроботу з платниками податків, урегулювати і вдосконалювати інформаційні потокиміж платниками податків та органами контролю за їх сплатою, а також враховуватисоціально-культурні й психологічні особливості громадян країни, усталенітрадиції при прийнятті рішень у галузі оподаткування.
Сплатаподатків має носити обов’язковий характер. Система штрафів і санкцій,громадська думка у країні мають бути сформовані таким чином, щоб несплата абонесвоєчасна сплата податків були менш вигідні платникові, ніж вчасне і чесневиконання зобов’язань перед бюджетом.
Вумовах економічної нестабільності, існування різного роду механізмів,приховування прибутків та ухилення від сплати податків удосконалення системиоподаткування в Україні та підвищення її ефективності повинно йти шляхом пошукунайбільш надійних та стабільних джерел сплати податків. Поряд з цим, виходячи звимог податкової реформи, одним з пріоритетних її напрямів має стати реальнеполегшення податкового тиску на економіку за допомогою розширення перелікуоб’єктів оподаткування [15. 31].
Нанинішньому вирішальному етапі реформ, коли основним мотивом економічноїполітики стає безпосередня орієнтація держави на зростання добробуту народу, напожвавлення підприємництва, на посилення ринкових регуляторів у стимулюваннівідродження національної економіки, назріла гостра необхідність невідкладногореформування податкової системи, створення цілісного, узгодженого, стабільногота раціонального податкового законодавства. Все це й обумовлює необхідністьреформування податкової системи та створення і прийняття єдиного всеохоплюючогоподаткового закону – Податкового кодексу України.
Висновки
В завершенняроботи необхідно підвести підсумки. По-перше, треба сказати, що саме механізмоподаткування дуже складний і потребує деталізованого розгляду. Дана робота – цеспроба на прикладі деяких видів податків охарактеризувати діючу системуоподаткування, вивести переваги і недоліки, визначити основні напрямкивдосконалення.
Середнедоліків можна назвати неефективну правову базу, яка проголошує діяльністьподаткової системи України. Друга проблема – це податковий прес, якийзаконодавчі органи не в змозі поки що послабити, тому що дефіцит бюджетупотребує збільшення доходної частини для його покриття.
ВУкраїні вирішальну роль у формуванні бюджету відіграють непрямі податки таподаток на прибуток підприємств. Низький рівень доходів більшості населення, атакож низька частка зарплати в національному доході обумовлюють невисокенадходження прибуткового податку з громадян.
Аналіздіючої податкової системи України свідчить про необхідність її реформування. Нанашу думку, в основі податкової системи повинні бути прямі податки, тобтоподатки, де об'єктом оподаткування є доходи фізичних осіб, прибуток юридичнихосіб, земля, майно та капітал. При оподаткуванні доходів фізичних осіб таприбутку юридичних осіб повинна використовуватись диференціація ставок податківв залежності від виду діяльності та розміру отриманого доходу.
Податковареформа в Україні повинна бути спрямована на усунення основної проблеми – зняттяподаткового тягаря. Першим кроком повинно бути реформування системи непрямихподатків разом із зменшенням обов'язкових нарахувань на фонд оплати праці.
Необхідністьзменшення нарахувань на фонд оплати праці та реформування системи соціальногозабезпечення не викликає жодного сумніву. По-перше, ці нарахування єнайбільшими порівняно з іншими країнами, вони виступають важливим факторомзростання цін, зниження конкурентоспроможності українських товарів. По-друге,система соціального забезпечення – джерелом функціонування якої є обтяжливінарахування для підприємств.
Слідзазначити, що основною метою реформування системи оподаткування є сприяннястабілізації матеріального виробництва, підвищення його ефективності, на ційоснові задоволення державних та соціальних потреб. Система оподаткуванняповинна забезпечити оптимізацію структури розподілу і перерозподілунаціонального доходу. Реформуванню підлягають правові норми, що визначаютьформи, механізм регулювання, встановлення величини та порядку справлянняподатків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджету, внесків до державнихцільових фондів, необхідних державі для виконання їх функцій.
Характерноюособливістю діючої податкової системи сьогодні є її недосконалість, а саме:неузгодженість та суперечливість окремих податкових законів, нестабільністьзаконодавства, надмірне податкове навантаження на платників, безсистемне йневиправдане надання пільг, перекручування економічної сутності окремихподатків та непристосованість її до переходу від адміністративної-команднихметодів управління господарством до господарювання в умовах демократичноїправової системи України шляхом створення єдиного всеохоплюючого ЗаконуПодаткового кодексу України.
Зазначенийзаконопроект є першим кроком на шляху створення досконалої системиоподаткування з високим рівнем збирання податків і має на меті регулюваннявідносин оподаткування, визначає принципи побудови податкової системи, перелікподатків, зборів та інших обов'язкових платежів, що підлягають сплаті добюджетів всіх рівнів. Визначає методику їх обчислення, ставки оподаткування,правовий стан платників податків, порядок адміністрування податків, а такожпорядок і умови застосування фінансових санкцій до платників податків запорушення податкового законодавства.
Положенняпроекту Податкового кодексу України спрямовані на необхідність:
— створення в Україні стабільної податкової системи, яка б забезпечувала чіткевизначення порядку стягнення податків, його простоту;
— забезпечення чіткого визначення об'єктів оподаткування з метою запобіганнявипадкам подвійного оподаткування;
— забезпечення справедливого підходу при оподаткуванні всіх категорій платниківподатків;
— упорядкування механізму стягнення податків та посилення відповідальності заухилення від сплати податків та їх несвоєчасну сплату;
— стимулювання інвестиційних та інноваційних процесів і підтримки технологічногооновлення суспільства;
— стимулювання малого підприємництва;
— дотримання міжнародних угод з питань оподаткування;
— реальнезабезпечення прав платників податків;
— створення дієвого механізму контролю.
Реформуванняподаткової системи є найбільш важливою проблемою на етапі формування ринковогосередовища і створення сприятливих умов для зниження податкового навантаження.Однак, зниження податкового навантаження слід провести поступово з метоюстабільного виконання доходів бюджету.
Списоквикористаної літератури
1. Закон України “Про системуоподаткування”. // Відомості Верховної Ради України. − 1994. − №14.
2. Закон України “Про державнуподаткову службу в Україні“. // Відомості Верховної Ради України. − 1991.− №12.
3. Азаров М.Я. Податковаполітика в Україні: принципи та реалії. // Вісник податкової служби України. −2000. − №10. – С. 34-37.
4. Бабич Л.Я. Аналіз податковоїсистеми і пропозиції щодо її вдосконалення. // Економіка України. − 2008.− №9. – С. 12-19.
5. Бабійчук А.Б. Напрямкивдосконалення системи оподаткування в Україні. // Фінанси України. − 2006.− №12. – С. 21-25.
6. Булгакова С.О. Податки взарубіжних країнах. − К.: Основи, 1998. – 212 с.
7. Данілов О.Д., Фліссак Н.П.Податкова система та шляхи її реформування. − К.: Парламентськевидавництво, 2001. − 215 с.
8. Дернбернг Р.Л. Международноеналогообложение. −М.: Юнити, 2007. − 375 с.
9. Дорош Н.І. Податкова системаУкраїни в розвинутих зарубіжних країнах: порівняльний аналіз. // Фінанси України.− 2000. − №12. – С. 25-32.
10. Завгородний В.П. Налоги и налоговыйконтроль в Украине. −К.: АСК, 2000. − 520 с.
11. Князев В.Г. Налоговая системазарубежных стран. −М.: Закон и право, 2007. – 310 с.
12. Крисоватий А.І. Державна податковаполітика і система податків. // Фінанси України. − 2008. − №12. – С.17-19.
13. Левочкин С.О. Податкова структура вУкраїні та шляхи її вдосконалення. // Економіка України. − 2009. − №8.– С. 22-25.
14. Мельник М.В. Податкова системаУкраїни. – К.: Парламентське видавництво, 2001. – 318 с.
15. Сенчуков В.О. Оптимальна системаоподаткування. // Економіка України. − 2009. − №3. – С. 27-32.
16. Скворцов М.М. Все про податки вУкраїні. − К.: Конкорд, 2006. – 315 с.
17. Соколовська А.М. Особливостіпроведення податкових реформ: світовий досвід. // Фінанси України. −2007. − №1. – С. 31-39.
18. Стоїн В.Я. Удосконалення податковоїсистеми України. // Фінанси України. − 2001. − №4. – С. 25-28.
19. Федосов В.М. Проблеми розбудовиподаткової системи України. // Фінанси України. − 2009. – №6. – С. 28-29.