ЗМІСТ
Вступ
РОЗДІЛ1. Форфейтинг в системінетрадиційного міжнародного кредитування
1.1 Нетрадиційні методи міжнародногокредитування
1.2Суть, види і функції міжнародного форфейтингу
РОЗДІЛ2. Аналіз та оцінка діяльності ВАТ “ВІННИЦЬКИЙ ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД”
2.1 Техніко– економічна характеристика ВАТ “Вінницький інструментальний завод
2.2Оцінка фінансово – майнового стану ВАТ “Вінницький інструментальний завод ”
РОЗДІЛ3. Кредитуваннязовнішньоекономічної діяльності підприємств: можливості і перспективи
3.1Перспективи розвитку факторингових та форфейтингових операцій.
3.2Вдосконалення техніки здійснення міжнародної форфейтингової операції
3.3Особливості міжнародного форфейтингу в Україні
Висновкита пропозиції
Списоквикористаної літератури
Додатки
ВСТУП
Комерційні банки в сучасній Україніпочали виникати не так давно і за цей найкоротший історичний відрізок часупройшли стрімкий розвиток, відобразив у власній історії можливості українськоїекономіки, величезний інтелектуальний і підприємницький потенціал українців.Становлення сучасної банківської справи в такій країні, як Україна, представляєвиключно складне завдання. На питання що виникають при створенні банківськоїсистеми, потрібно відповідати відразу ж у момент їх появи, нічого невідкладаючи на потім, а ще краще — передбачаючи їх появу на рівні тенденцій, щонамічаються.
Головна трудність полягає вхарактері важливих і невідкладних питань які практика ставить щодня. Відвідповідей на них залежить не тільки сьогоднішній, але і завтрашній стан банківськоїсистеми країни. Це неймовірно відповідально — закладати основи, фундаментмайбутньої зрілої системи, розміряти поточні інтереси і рішення з потребами перспективи.
Історичні традиції практичноговедення банківської справи і її наукового аналізу в Україні фактично булизагублені. Нові українські банкіри в своїй професійній діяльності йшли і восновному продовжують йти шляхом проб і помилок.
Практичний досвід зарубіжнихбанків і банківських аналітиків в цілому мало відомий в нашій країні, до того жнерідко він непридатний в наших умовах.
У шестидесятих роках нашогосторіччя завершився перехід світової економіки від ринку продавця до ринкупокупця. В результаті конкуренція, що посилюється між виробниками одним ізспособів залучення покупців з’явився фірмовий кредит, тобто відстрочення платежу,що надається продавцем і що зазвичай оформляється простим або перевіднимвекселем. З іншого боку стрімкий розвиток торгових відносин з новими регіонами(Азія, Східна Європа) привело до того, що експортуючі фірми вже не могли надаватипокупцям кредити в необхідному об’ємі за рахунок власних засобів.
Продовження запозичень у банківприводило до незадовільної структурі балансу, що, у свою чергу, обмежувалокредитну лінію.
Природним виходом з даної ситуаціїз’явилося виникнення між продавцем і покупцем посередника, який набував за певнийкомісійний відсоток зобов’язання по постачаннях в обмін на негайну виплатугрошей.
Я вибрала тему: “Форфейтинг як спосібкредитування зовнішньоекономічних операцій”, оскільки вона є актуальною на сучасномуетапі. Вона дозволяє оцінити ситуацію що склалася в Україні.
Об’єктом дослідження є форфейтингяк специфічна форма кредитуваннязовнішньоекономічних операцій.
Метою даної курсової роботи є:аналіз проблем, пов’язаних з формуванням форфейтингу в Україні і законодавчоїбази.
Також будуть розглянуті наступніпитання:
- Суть, види і функції форфейтингу;
- Порівняльна характеристика форфейтингу та інших форм фінансуваннязовнішньоекономічної торгівлі;
- Механізм здійснення форфейтингової операції;
- Особливості законодавчої бази в Україні;
- Техніка вдосконалення форфейтингової операції;
- Практика використання операцій форфейтингу в Україні.
При написанні роботи буливикористані періодичні видання, нормативно-правові акти, книги вітчизнянихавторів.
РОЗДІЛ 1. ФОРФЕЙТИНГ В СИСТЕМІ НЕТРАДИЦІЙНОГОМІЖНАРОДНОГО КРЕДИТУВАННЯ
1.1 Нетрадиційні методи міжнародного кредитування
Форфейтинг виник після другоїсвітової війни. Декілька банків Цюріха що мали багатий досвід фінансування міжнародноїторгівлі, стали використовувати цей прийом для фінансування закупівель зерна країнамиЗахідної Европи в США. В ті роки поставки продукції і конкуренція між постачальникаминастільки зросли, що покупці зажадали збільшення термінів кредиту, щонадається, до 180 днів проти звичних 90. Крім того відбулася зміна структури світовоїторгівлі на користь дорогих товарів з відносно великим терміном виробництва. Такимчином підвищилася роль кредиту в розвитку міжнародного економічного обміну, і постачальникибули змушені шукати нові методи фінансування своїх операцій.
Форфейтинг — кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі викупу в експортера векселівта інших боргових вимог, які акцептовано імпортером. Продавцем вимог зафорфейтингу може бути підприємство, яке виконало зобов'язання за контрактом іпрагне рефінансувати дебіторську заборгованість з метою зменшення кредитногоризику та поліпшення ліквідності (платоспроможності). Форфейтинг,як правило, здійснюється за участю банківської установи і є також однією ізформ трансформації комерційного кредиту в банківський.
По мірі того як падали бар’єри в міжнароднійторгівлі і багато африканськиих, азіатських, а також латиноамериканських країн сталибільш активними на світових ринках, західноєвропейськиме підприємцям все труднішестало надавати кредити за рахунок власних джерел, і тому постачальники буливимушені використовувати нові методи фінансування своїх операцій.
Найбільший розвиток форфейтинг отримавв країнах, де відносно слабо розвинене державне кредитування експорту. Спочаткуфорфейтирування здійснювалося комерційними банками, но по мірі збільшення об’ємуоперацій стали створюватися також спеціалізовані інститути.
В даний час одним з основних центрівфорфейтингу є Лондон, оскільки експорт багатьох європейських країн давно фінансуєтьсяз цьогоміста, в якому ніколи не зволікали з створенням нових банківских технологій.
Значна частина форфейтингового бізнесусконцентрована також в Німеччині.
Таким чином, форфейтингрозвивається в різних фінансових центрах причому наголошується щорічнезростання подібних операцій. Проте, було б помилкою пов’язувати збільшеннякількості операцій форфейтингу із зростанням числа таких центров. Це пояснюєтьсязростанням ризиків, які несуть експортери, а також недоліком адекватних джерел фінансуванняв зв’язку з зростанням цих ризиків.
Форфейтинг володіє істотними перевагами,що робить його привабливою формою фінансування. Основним плюсом цієї форми єте, що форфейтер бере на себе всі ризики, пов’язані з операцією. Крім того, їїпривабливість зростає у зв’язку з відмовою в деяких країнах від фиксованих процентнихставок, хронічною нестачею в багатьох країнах валюти для оплати товарів щоімпортуються, зростанням політичних ризиків і деякими іншими обставинами.
Форфейтирование (від фр. forfait —цілий, всією сумою) — надання певних прав в обмін на наявний платіж. У зовнішнійторгівлі воно означає покупку (без регресу у експортера) векселів або іншихвимог, що виникають з товарних постачань, спеціальним кредитовим інститутом(форфейтером) при наданні достатнього забезпечення. Таким чином, форфейтер не маєправа пред’являти які-небудь претензії експортеру (форфейтисту) у випадкунеплатежа імпортера. Форфейтер бере на себе фактично всі види ризику. Продаючи вимогудо імпортера по наданому йому кредиту, постачальник лдержує готівку.
В залежності від кредитоспроможностіімпортера срок вимог, що купуютьсмя обмежується 2-5 роками, іноді — до 7 років.Мінімальний розмір вимог, що приймаються до форфетування, — від 100 тис. до 5млн. євро. Ставка по форфетированю складається на основі риннкового попиту і пропозиціїі істотно перевищує звичайні ставки за кредитами, оскільки форфетер бере на себепрактично всі ризики, як вже сказано вище.
Векселі, що приймаються дофорфетування, повинні бути звичайними векселями на імпортера з авансом банкукраїни покупця, а інші вимоги — з банківскою гарантією.
У банківській практиці це покупка наповний термін та наперед встановлених умовах векселів, інших боргових і платіжнихдокументів.
Покупець вимог берет на себя комерційніризики, що зв’язані з неплатоспроможністю імпортера, без права регресу(обороту) цих документів на колишнього власника. На відміну від традиційногообліку векселівфорфетування зазвичай застосовується:
а) при поставках обладнання на великісуми;
б) з тривалою розстрочкою платежувід 6 місяців до 5-7 років;
в) вміщує гарантію (аваль) банку, необхіднудля переобліку векселів. Форфейтер набуває боргових вимог за вирахуванням відсотківза весь термін. Тим самим експортна операція з кредитової перетворюється в гтівкову,що вигідно для експортера. Форфейтирування доповнює традиційні методи кредитуваннязовнішньої торгівлі. Перша спеціалізована фірма по форфейтированню Фінанц АГЦюріх створена в 1865 р. швейцарським банком Швайцеріше Кредітанштальт.
Ринок таких оборуток є не у всіх країнах.Він розвинутий в Швейцарії, США, Франції, Англії, Голандії, Германії.
Загальні витрати по форфейтируваннюобчислюються шляхом дисконтування суми вимог. Наприклад, Швейцарська торговельнафірма одержала заказ на поставку в Фінляндію іноземного обладнаня на суму 300тис. дол. Срок доставки — кінець липня 2007 р. Покупцю надана відстрочка платежуна 5 років. Погашення передбачено десятьма рівними піврічними платежами. Відсоткипо кредиту включені в ціну постачання. Вимога експортера виражена у вигляді простоговекселя з авалем фінського банку. Термін першого платежу – січень 2012 рік. Вмтратипо форфейтируванню розраховуються так:
- дебіторський ризик — комісія з цього ризику нестягується, оскільки витрати по отриманню аваля зроблені імпортером;
- ризик країни покупаця — із розрахунку 1-5% грічних навесь термін кредиту;
- залучення грошових коштів – кошти залученні на ринкуєвро із розрахунку 7-7,5% річних;
- витрати на керування — 0,5% річних;
- всього — 9-9,5% річних;
- надання документів — 0,4%.
Стимулювання експорту здійснюється,зокрема, з допомогою страхування експортних кредитів. В рамках цих державних заходівпостачальник дістає можливість застрахувати ризик неплатежу імпортера допомогоюдержавного страхування на 85-95% сум вимог. Банки надають лише кредити,застраховані на випадок неплатежу. Тому для експортерів істотно знижується ризикі значно полегшується рефінансування фірмового кредиту.
У Швейцарії, наприклад, існує спеціальнийінститут по страхуванню експортних кредитів — “Експортризико-гаранта” (ЕРГ), засобамиякого керує держава. ЕРГ страхує наступні види ризиків:
- зовнішній;
- введення заборони на переказ коштів, включаючи ризик введеннямораторію;
- валютний — в певних межах; непогашення кредитів (якщозаказчик або боржник є державним закладом).
Гарантія видається при виконанніряду умов, зокрема:
- заявник повинен бути резидентом Швейцарії і внесенийдо реєстру швейцарських компаній;
- при одержанні кредиту імпортер повинен провестиавансовий платіж в размірі 15-20%;
- середньострокові кредити погашаються декількомаплатежами протягом 3-5 років для великих сум можливі більші строки.
По кожній короткостроковійоперації встановлюється розмір покриття гарантій ЕРГ. В кінці 90-х років цейрозмір складав 85-90% суми оборутки. Гарантійні збори сильно міняються. Окрім того,особливі збори стягуються за страхування додаткових ризиків.
Потреба позичальника вкомерційному кредиті обумовлена його бажанням отримати право власності наспоживну вартість товарів, сплатити які в даний момент він не може. Відносини зприводу лізингу обумовлені іншими причинами. Орендар може не прагнути придбати всвою власність споживну вартість матеріальних цінностей в зв'язку з тимчасовоюпотребою в ній.
Комерційний кредит і лізинг розрізняютьсяпо натурально-речовинній формі об'єкту позики. Підприємство надає комерційний кредитіншому підприємству у вигляді відстрочення платежу за засоби і предмети праці. Прилізингових операціях об'єктом позики є тільки засоби праці.
Комерційний кредит маєкороткостроковий характер. Лізинг може бути і середньостроковим ідовгостроковим.
Комерційний кредит надається і стягаєтьсяв товарній і грошовою формах відповідно. Лізингові відносини характеризує товарнаформа операції.
Факторинг (у перекладі з англійського— посередництво) — це різновид торговий-комісійних операцій, що поєднується з кредитуваннямоборотного капіталу клієнта, і пов'язана з інкасуванням його дебіторської заборгованості(несплаченими рахунками-фактурами клієнта в процесі реалізації їм товарів і послуг).Інакше кажучи, в основі факторингової (факторською) операції лежить покупка банкомрахунків-фактур постачальника на відвантажену продукцію (надану послугу) іпередача банку права вимоги платежу з покупця продукції (послуги). Тому факторинговіоперації називають також кредитуванням продажів постачальника або наданням факторинговогокредиту постачальникові.
Спочатку факторинг, відомий ще з XVI—XVIIвв., виник як операція спеціалізованих торгових посередників, а пізніше в ньоговключилися торгові банки. Але тільки в 60-і роки нашого сторіччя факторські операціїприйшли на зміну комерційному кредиту у вексельній формі і сталі широкозастосовуватися для обслуговування процесу реалізації продукції. Це було викликанопосиленням інфляційних процесів і нестійкістю в економіці ряду країн в тойперіод, що вимагало швидшої реалізації продукції, тобто прискорення перекладу капіталуз товарної форми в грошову. Широко використовувана в країнах ринкової економікивексельна форма розрахунків не завжди гарантує своєчасність отримання коштів і відшкодуваннядійсних витрат на виробництво продукції. Тому проблема дебіторській заборгованостідля постачальників придбала першорядне значення.
При несплаті в строк по векселю фірма-векселедержательвимушена стягати суму, що належить нею, в судовому порядку. Проте судові витратидуже високі, що нерідко вимушує векселедержателя списувати довгі на збитки.Крім того, фірми прагнуть «не виносити сміття з хати» і не допускатисудових розглядів. У пошуках виходу з цієї ситуації фірми і стали звертатися подопомогу в банки або ж в ті, що входять в банківські холдинги, спеціалізованікомпанії по врегулюванню суперечок відносно оплати векселів і інших товарних документів.В результаті виникають ділові контакти між відділами промислових або торгових фірмкерівниками рухом комерційного кредиту, і банками, регулюючими подібні спориміж клієнтами.
Банки передають тісно пов'язаним зними фірмам дані про кредитоспроможності їх контрагентів, сприяють якнайшвидшійоплаті рахунків гарантують відшкодування довга, чинять тиск на клієнтів з тим, щобвони при спорах з «дружньою» банку фірмою правильно відносилися до їївимогам.
Факторингові операції можуть бутиподілені на наступні види:
- Внутрішні — якщо постачальник і його клієнт, а також факторинговакомпанія знаходяться в одній і тій же країні, або міжнародні;
- Відкриті — якщо боржник повідомлений про участь в операціїфакторингової компанії, або закриті. Повідомлення боржника при відкритому факторингуздійснюється шляхом напису на рахунку-фактурі про те, що правонаступником по виникаючомуборгу є певна факторингова компанія і що платіж повинен здійснюватися в їїкористь;
- З правом регресу (зворотної вимоги про відшкодування сплаченоїсуми) до постачальникові або без подібного права. Тут враховуються кредитні ризикищо виникають при відмові клієнта від виконання своїх зобов'язань. Захист від вказанихризиків, здійснювана факторинговою компанією, аналогічна страхуванню кредитів,вироблюваному страховими організаціями;
- З умовою кредитування постачальника у формі попередньоїоплати переуступаемых їм боргових вимог або оплати вимог до визначеної даті.
При укладенні угоди з правомрегресу постачальник продовжує нести кредитні ризики на боргові вимоги, проданіїм факторинговою компанії. Остання при бажанні може скористатися правом регресуі продати назад постачальникові будь-яка несплачена боргова вимога у випадку якщоклієнт відмовляється від платежу (або, якщо він опинився неплатоспроможним).Постачальник йде на таку умову в тому випадку, якщо вважає, що у нього неможуть з'явитися сумнівні боржники, що він добре знає своїх клієнтів, достатньоретельно оцінив їх кредитоспроможність виробив свою власну ефективну системузахисту від кредитних ризиків і тому не вважає потрібним оплачувати послуги із страхуваннявід появи сумнівних боргів.
Угода про повне обслуговування(відкритому факторингу без права регресу — «old-line factoring») полягаєзазвичай при постійних і достатньо тривалих контактах між учасниками і при відповідностіпоказників діяльності постачальника ряду вимог. Наприклад, англійська фірма Барклайзкоммершиал сервисез висуває при висновку угоди про повний обслуговуванні наступніумови: річний планований оборот постачальника повинен бути не нижче 200 тис. ф.ст., реалізація продукції винна здійснюватися на звичайних умовах, частка одногоборжника в загальній сумі дебіторській заборгованості не повинна перевищувати25-40%, а кожна вимога повинна виставлятися на суму не меншого 100 ф. ст.
Повне обслуговування включає:
- повний захист від появи сумнівних боргів і забезпеченнягарантованої притоки грошових коштів;
- управління кредитом;
- облік продажів;
- кредитування у формі попередньої оплати, за бажанням постачальника,або оплату суми перезданих боргових вимог (за мінусом витрат) до певній даті.
У останньому випадку настаннятерміну оплати може варіюватися, але зазвичай факторські компанії за угодами, щоне передбачають має рацію регресу, гарантують оплату після закінчення певної кількостіднів з дати придбання боргової вимоги незалежно від того, чи сплатили клієнтисвої борги чи ні (за умови, що кредити були узгоджені).
Цей термін називається фіксованимтерміном оплати (fixed maturity period). Для його визначення факторська компаніявивчає фінансову звітність майбутнього контрагента (постачальника) і проводитьрозрахунок середнього терміну оплати його рахунків клієнтами. На початку діїугоди компанія виходитиме з цього терміну, а потім прагнутиме до йогозменшення.
Оскільки фіксований термін погашення- величина середня, цілком природно, що деякі клієнти проведуть платіж раніше,а деякі — пізніше. Перевага для постачальника полягає в тому, що він знає точнудату отримання коштів від компанії і може, тому планувати терміни погашеннясвоєї заборгованості.
У США отримала розповсюдження і такийрізновид повного обслуговування, як дробовий факторинг (split factoring), використовуванийзазвичай крупнішими, диверсифікованими фірмами. В цьому випадку фірма переуступаєвсі свої боргові вимоги не одній, а декільком факторинговим компаніям. Метоюподібного прийому може бути як мінімізація ризику неправильного вибору факторинговоїкомпанії, так і вужча спеціалізація окремих факторингових компаній на тих абоінших напрямах діяльності постачальника. Дроблення здійснюється зазвичай по географічнихрайонам, по групах товарів і т.д. Останнім часом подібна практика зустрічаєтьсядосить рідко.
Угода про повне обслуговування з правомрегресу відрізняється від варіанту без права регресу тим, що факторська компаніяне страхує кредитний ризик, який продовжує нести постачальник. Це означає, що компаніямає право повернути постачальникові боргові вимоги на будь-яку суму, не сплаченіклієнтами протягом певного терміну (зазвичай протягом 90 днів зі встановленоїдати платежу). Дана угода не передбачає фіксованого терміну оплати — вонапроводиться у міру надходження платежів від клієнтів. Таким чином, постачальникне може скористатися вигодами гарантованої Притоки грошових коштів, як це має місцеу випадку повного обслуговування без права регресу.
Кредитування, що передбачається такоюугодою, аналогічно кредитуванню на основі угоди про повне обслуговування. Оплататієї, що залишилася частині проводиться тільки після погашення боргів клієнтами.Оскільки факторингова компанія в даному випадку не надає безпосереднього впливуна процес інкасування, вона не може гарантувати платіж певній даті.
Якщо постачальник зацікавлений тількив кредитуванні з боку факторинговій компанії, то між ними може бути поміщено відкритеабо конфіденційна угода про облік (дисконтуванні) рахунків-фактур (invoicediscounting, confidential invoice factoring). Втім, такого роду угода достатняризиковано для факторингової компанії, вимушеної висувати в цьому випадкунайбільш жорсткі вимоги до постачальника, і його висновок має сенс лише заумови, що фінансове положення останнього достатньо міцно.
Багато постачальників у міру свогозростання і зміцнення фінансового положення переходять від повного обслуговуваннядо обліку рахунків-фактур в факторинговій компанії. Існує і протилежнатенденція — перехід від обліку до повного обслуговування у випадках, коли постачальникистикаються з труднощами в управлінні кредитом і інкасуванні своїх рахунків.
1.2 Суть, види і функціїміжнародного форфейтингу
Форфейтинг — це покупка довга,вираженого в оборотному документі, у кредитора на безоборотній основі. Це означає,що покупець довга (форфейтер) приймає на себе зобов'язання про відмову — форфейтинг– від звернення регресивної вимоги до кредитора при неможливості отримання задоволенняу боржника. Покупка оборотного зобов'язання відбувається природно, із знижкою.
Механізм форфейтингувикористовується в двох видах операцій:
- у фінансових операціях — в цілях швидкої реалізації довгостроковихфінансових зобов'язань;
- у експортних операціях — для сприяння надходженню готівкиекспортерові, що надав кредит іноземному покупцеві.[19, с.68]
Основними оборотними документами, використовуванимив якості форфейтингових інструментів, є векселі. Проте об'єктом форфейтингу можутьстати і інші види цінних паперів. Важливо, щоб ці папери були “чистими” (щомістять тільки абстрактне зобов'язання).
Використовувана валюта
Історично склалося так, щобільшість форфейтингових операцій до цих пір здійснюється на базі однієї з цихтрьох валют. Проте, в останні роки постійно росте об'єм даних операцій і вінших валютах, в особливості в ієнах, гульденах, фунтах стерлінгів і шведських кронах.
Існує лише одне обмеження для валют- вони повинні бути вільно конвертованими.
Переваги і недолікифорфейтингового фінансування
Форфейтинг є достатньо гнучкимінструментом міжнародних фінансів. Проте для нього характерний декількаобмежень:
- експортер повинен бути згоден продовжити термін кредитуна період від 6 місяців до 10 років і довше;
- експортер повинен бути згоден приймати погашення довгасеріями;
- якщо імпортер не є державним агентом або міжнародною
- компанією, повернення боргу повинне бути, безумовно, ібезвідзивно
- гарантований банком або державним інститутом, прийнятнимдля
- форфейтера.
В цілому ж даний інструмент володієяк перевагами, так і недоліками для всіх, хто їм користується.
Переваги для експортера
1) Надання форфейтингових послугна основі фіксованої ставки.
2) Фінансування за рахунокфорфейтера без права регресу на експортера.
3) Можливість отримання готівкивідразу після постачання продукції або надання послуг, що благотворновідбивається на загальній ліквідності знижує об'єм банківських позик, дає можливістьреінвестування засобів.
4) Відсутність витрат часу і грошейна управління боргом або на організацію його погашення.
5) Відсутність ризиків (всі валютніризики, ризики зміни процентних став, а також ризик банкрутства гаранта несефорфейтер).
6) Простота документації і можливістьшвидкого оформлення вексельних боргових інструментів.
7) Конфіденційний характер данихоперацій.
8) Можливість швидко упевнитися в тому,що форфейтер готовий фінансувати операцію, оперативно погоджувати умовиоперації.
9) Можливість наперед отримати відфорфейтера опціон на фінансування операції по фіксованій ставці, що дозволяє експортеровінаперед підрахувати свої витрати і включити їх в контрактну ціну, розрахувати іншіпідсумкові цифри.
Недоліки для експортера:
1) Необхідність підготувати документитак, щоб на саме експортера не було регресу у разі банкрутства гаранта, а такожнеобхідність знати законодавство країни імпортера, що визначає форму векселів,гарантій і аваля.
2) Можливість виникнення утрудненьу випадку, якщо імпортер пропонує гаранта, форфейтера, що не влаштовує.
3) Вища, ніж при звичайному комерційномукредитуванні, маржа форфейтера. Переваги для імпортера
1) Простота і швидкість оформленнядокументації.
2) Можливість отриманняпродовженого кредиту по фіксованій процентній ставці.
3) Можливість скористатисякредитною лінією в банці.
Недоліки для імпортера
1) Зменшення можливості отримати банківськийкредит при користуванні банківською гарантією.
2) Необхідність платити комісію загарантію.
3) Вища маржа форфейтера.
4) Можливість виникнення труднощівз оплатою векселя як абстрактного зобов'язання у разі постачання некондиційнихтоварів або невиконання експортером яких-небудь інших умов контракту.
Переваги для форфейтера:
1) Простота і швидкість оформленнядокументації.
2) Можливість легко реалізуватикуплені активи на вторинному ринку.
3) Вища маржа, ніж при операціяхкредитування.
Недоліки для форфейтера
1) Відсутність права регресу уразі несплати боргу.
2) Необхідність знання вексельногозаконодавства країни імпортера.
3) Відповідальність за перевіркукредитоспроможності гаранта.
4) Необхідність нести всіпроцентні ризики до закінчення терміну векселів.
5) Неможливість зробити платіжраніше терміну.
Недоліки, вказані в пунктах 2 і 3,характерні не тільки для форфейтера. Тут вони виділені з тієї причини, що для форфейтеране складаються додаткові боргові угоди, на які він міг би послатися. Слід такожпам'ятати, що форфейтер несе політичні та інші ризики (ризики трансферту, ризикиколивання валют). Вони не відмічені як недоліки для форфейтера, оскільки властивібудь-якій формі міжнародного кредиту.
Переваги для гаранта.
1) Простота оформлення операції.
2) Отримання комісії за своїпослуги.
Недолік для гаранта. Він один, аледуже важливий, і полягає в тому, що гарант приймає на себе абсолютнезобов'язання оплати векселя, що гарантується ним.
Розглядаючи дисконтування, перш завсе треба з'ясувати різницю термінами «прямий облік» («straightdiscount») і «прибутковий облік» («discountto yield»).Приведемо простій приклад. Пряма облікова ставка 10% по векселю на 1 млн. дол.складає 100 тис. дол., залишаючи враховану суму рівної 900 тис. дол. Якщовексель погашається протягом одного року, то дохід складе 100/900, або 11,11% річних,таких, що погашаються щорічно (або небагато менший відсоток, якщо ставкавиплачується частіше, наприклад, раз на півроку або раз на квартал). Такимчином, прямий дисконт 10% можна визначити як «облік по обліковій ставці, відповіднійдоходу в сумі 11,11% виплачуваному щорічно», або, простіше, як «облікз доходом 11,11% виплачуваним щорічно». На практиці, звичайно, «облікз доходом» частіший застосовується тими, хто займається форфейтированием, оскількидохід або процентна ставка є важливим чинником. Тим часом, через те, що інодітермін «прямий облік» теж застосовується, важливо при обговоренні операціїуточнити, який термін є на увазі.
2. Обчислення номінальної вартостівекселів, що підлягають форфейтированню.
Якщо імпортер і експортердомовилися, що платіж за товари або послуги буде здійснений шляхом виписки середньостроковихборгових зобов'язань експортерові необхідно встановити номінальну вартість цих векселів.
Завдання зводиться до встановленняспіввідношення відсотка за кредит і продажною ціни. Способи встановлення цього співвідношенняможуть мінятися. Розглянемо приклад, де всі п'ять векселів комплекту, окрім останнього,мають різну номінальну вартість загальною сумою 1550,0 тис.ф.ст., вартість товару— 994,0 тис.ф.ст., а відсоток, що виплачується щорічно, складає 16,5. Ці ж базовідані (вартість і відсоток) можуть виражатися багатьма способами утворюючи різніграфіки платежу. Нижче розглянуто три прості методи:
А. Ціна продажі ділиться на п'ятьрівних частин по 198,8 тис.ф.ст. До кожної частини додається відсоток на сумунесплаченої заборгованості.
Б. Ціна продажі ділиться на 5рівних частин по 198,8 тис.ф.ст. і відсоток нараховується на кожну частину на важтермін боргового зобов'язання, а стягується щорічно.
В. Векселя з рівною номінальною вартістю,розрахованою по формулі приблизних сум щорічних платежів.
У нашому прикладі середній термін векселівскладає три роки отже, 16,5% річних від 994000 ф.ст. складе 492030. Кожний з п'ятивекселів матиме, таким чином, номінальну вартість (994000 + 492030) / 5 =297206, а загальна номінальна вартість складе 1486 030 ф.ст. Звичайно, цей методрозрахунків із-за своєї наближеності не може приносити точний дохід 16,5%, ірізниця може бути значною.
Необхідно підкреслити, що різні підсумковісуми, що виплачуються імпортером 'відповідно до вибраного методу, не так вжеважливі самі по собі. У цих методах існує різний порядок оплати, кожний з яких припевних обставинах може бути переважно (наприклад, при притоці готівки у імпортера),але кожен метод призначений для визначення дійсного рівного доходу, а рівні сумиплатежу просто відображають різницю в сумах і несплачених періодах існуючихвекселів.
3. Розрахунок вартості борговогозобов'язання, що враховується Якщо облікові умови форфейтирования і відсоток, включенийв ціну платіжної вимоги експортера, однакові, то форфейтер у вищезгаданому прикладівраховуватиме векселі на 994000. На практиці форфейтер часто стикається звекселями або траттами, належними форфейтированию, які він раніше не котируваві на процентний елемент яких він не міг вплинути. З точки зору експортера, цейнедолік не створює проблем: якщо облікові умови форфейтера включають меншийвідсоток, чим відсоток, вказаний в ціні рахунки-фактури і, таким чином, в наборіфорфейтируемых векселів, або якщо ціна проданого товару за вирахуваннямвідсотка дає достатній запас, щоб покрити відсоток форфейтера, що перевищуєвідсоток імпортера по комерційному кредиту, то тоді різниця між відсотком, сплачуванимекспортером форфейтеру, і відсоток, що отримується їм же від імпортера, безпосередньоне зв'язані. Так або інакше, але це не торкнеться інтересів форфейтера. Він простоповинен розрахувати облікову вартість набору векселів, який йому пропонують купити,з урахуванням відсотка, який він готовий запропонувати.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ “ВІННИЦЬКИЙ ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙЗАВОД”
2.1 Техніко – економічнахарактеристика ВАТ “Вінницький інструментальний завод”
ВАТ “Вінницький інструментальнийзавод” засноване в 1964 році як цех прилуцького заводу “Строймаш”. В 1965 роцізавод був підпорядкований міністерству верстатобудування та інструментальноїпромисловості СРСР. З цього часу завод налагодив масовий випуск різців токарнихнапайних, збірних, фрез кінцевих, наборів слюсарно – монтажних інструментів.
Акціонування підприємствапочалось в 1995 році. На 1 листопада 1996 року на аукціонах продано 43% акцій.Статутний фонд становить 56442 гривень. Чисельність робітників становить 245чол.
Метою діяльності ВАТ “ ВІЗ“ єотримання прибутку за рахунок наукової, виробничої та підприємницькоїдіяльності.
Предметом діяльності є :
1. виробництво слюсарно –монтажних, металорізальних інструментів для машинобудівних підприємств,підприємств різноманітних галузей народного господарства, майстерень ремонтногопрофілю, сільскогосподарських підприємств, підприємств “Агротехсервісу”,транспорту, а також власників легкових автомобілей;
2. реалізація на основіотриманого прибутку соціальних і економічних потреб працівників, створеннябезпечних умов праці;
3. збереження на договірнійоснові мобілізаційних потужностей;
4. виробництво та реалізаціятоварів народного споживання;
5. надання послуг іншимюридичним особам та населенню;
6. зовнішньоекономічнадіяльність;
7. комерційна, посередницька,торгова та інші види господарської діяльності, не заборонені чиннимзаконодавством.
Товариство є юридичною особою віддня його державної реєстрації.
Майно Товариства складається зосновних засобів та обігових цінностей, а також цінностей, вартість якихвідображена в балансі Товариства.
Товариство має самостійний баланс,розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своєюназвою, фірмову марку та торговий знак.
Прибуток Товаристваутворюється з надходжень від господарської діяльності після покриттяматеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. Збалансового прибутку Товариства вносяться передбачені законодавством Україниподатки та інші платежі до бюджету.
Чистий прибуток, одержаний післязазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства.
За рішенням загальних зборівТовариство створює :
а) резервний (страховий) фонд;
б) фонд оплати дивідендів.
Фонд оплати дивідендів створюєтьсяза рахунок чистого прибутку Товариства.
Кошти з фонду сплачуютьсяакціонерам пропорційно до загальної вартості належних їм акцій.
Товариствоздійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, атакож веде статистичну звітність та подає її у встановленому порядку та обсязіорганам державної статистики.
Для аналізу основних показників,які характеризують діяльність підприємства в поточному 2006 році доцільноскласти таку таблицю:Таблиця2.1
Техніко-економічнахарактеристика ВАТ “Вінницький інструментальний завод”Показники Оди-ниця виміру 2005 2006 Відхи-лення Темп росту, % I. Продукція 1.1.Обсяг промислової продукції (послуг) в оптових цінах без ПДВ та акцизного збору в діючих цінах
Тис.
грн. 631,8 957,0 325,2 151,5 1.2.Зміна залишків незавершеного вироб-ництва : +18 +18 + збільшення — зменшення II. Фінансові результати 2.1. Балансовий прибуток (збиток)
Тис.
грн. -84 -84 - 2.2.Собівартість виготовленої продукції
Тис.
грн. 853 1111 258 130,2 2.3. Виручка від реалізації продукції (товарів, послуг)
Тис.
грн. 748 1030,3 282,3 137,7 III. Основні фонди 3.1. Середньорічна вартість основних фондів
Тис.
грн. 8224 8157 -67 99,2 IV. Праця 4.1. Середньоспискова чисельність штатних працівників основної діяльності Чол. 207 189 -18 1,3 4.2. Фонд оплати праці
Тис.
грн. 177 249 72 40,7 V. Ефективність виробництва 5.1. Фондовіддача 0,08 0,12 0,04 50 5.2. Фондоємкість 13,02 8,52 -4,5 -34,56 5.3. Фонднозброєнність 39,73 43,16 3,43 8,63
За 2006 рік випущено товарної продукції (в оптових цінах ) на 957 тис.грн., що на 325,2 тис. грн. більше обсягу 2005 року. Разом з тим збільшилосьнезавершене виробництво на 18 тис.грн. Реалізовано продукції на 1030,3 тис.грн., що на 37,7% більше реалізації минулого періоду.
Від всієї господарської діяльностів 2006 році підприємство отримало збитків на суму 84 тис. грн. Якщо порівнятицей результат з результатом минулого року, то можна судити про погіршенняфінансового стану підприємства, а саме про збитковість виробництва. Все цесвідчить про неконкурентоспроможність продукції підприємства, що пов’язано звеликими матеріальними витратами на її виробництво, а також про незадовільнуроботу відділів збуту та маркетингу.
Собівартість виготовленоїпродукції збільшилась на 258 тис. грн. (30,2%). Як стверджують спеціалістипідприємства, якість продукції, що виготовляється, досить високої якості, алечерез велику ціну (яка обумовлена високим рівнем собівартості продукції)інструменти не користуються попитом. Про це свідчить і дуже високий рівеньфондоємкості, яка набагато перевищує нормативне значення. Хоча на кінецьзвітного періоду вона знизилась, відбулось це головним чином за рахунокзбільшення випуску продукції. Підприємству доцільно було б продати частинуосновних засобів, оскільки вони вже застарілі, та на отриману суму закупитинове обладнання, більш досконале. Показники фондовіддачі менше нормативу, щорекомендується специалістами (в межах 3). Тобто на одиницю фондів приходитьсяменше одиниці продукції (на початок та кінець періоду відповідно 0,08 та 0,12).
В 2006 році в порівнянні звідповідним періодом 2005 року чисельність всього персоналу склала 91,3%, афонд оплати праці збільшився на 72 тис.грн. (40,7%). Через нестачу коштів упідприємства та відсутність замовлень воно було змушено звільнити 18 працюючих.
Таким чином, результати аналізуосновних показників діяльності підприємства за 2006 рік свідчать пронезадовільне становище підприємства. Це обумовлено недостатнім забезпеченнявиробництва власними обіговими коштами, несвоєчасністю розрахунків, великоюзаборгованістю підприємства перед постачальниками та бюджетом.
Зараз діяльність підприємстваорієнтована на розширення зв’язків із зарубіжними партнерами, що дасть змогу зарахунок надходження валютних коштів поліпшити і стабілізувати фінансовий станпідприємства.
2.2 Оцінка фінансово –майнового стану ВАТ “Вінницький інструментальний завод ”
Аналіз динаміки складу таструктури джерел власних та залучених коштів відображається за даними форми №1“Баланс підприємства” (додаток А).
Таблиця 2.2Аналіз складу та структури джерел коштів підприємства
Джерела
коштів За 2005 рік За 2006 рік Зміни за звітний період Тис. грн % Тис. грн % Тис. грн % до початку року І Власні кошти (капітал, фонди, резерви) Статутний фонд 56,4 1,32 56,4 1,29 - - Додатковий капітал 3949,6 92,34 3962,5 90,29 12,9 0,33 Фінансування капітальних вкладень 41,2 0,96 41,2 0,94 - - Спеціальні фонди і цільове фінансування 96,0 2,24 80,7 1,84 -15,3 -15,94 Збитки звітного року - - -84,0 -1,91 -84,0 - Всього по I розділу 4143,2 96,86 4056,8 92,45 -86,4 -2,09 III. Залучені кошти: Розрахунки з кредиторами, в т.ч.: –за товари, роботи і послуги, строк оплати яких не настав 41,8 0,98 95,8 2,18 54 129,19 – по авансах одержаних 6,4 0,15 1,2 0,03 -5,2 -81,25 — з податкових розрахунків 13,3 0,30 13,3 ----- — з позабюджетних платежів 1,9 0,05 13,3 0,29 11,4 600 – з бюджетом 28,0 0,65 46,8 1,07 18,8 67,14 –зі страхування 22,.8 0,53 28,9 0,66 6,1 26,75 – з оплати праці 31,9 0,75 67,0 1,53 35,1 110,03 – з іншими кредиторами 1,4 0,03 65,.2 1,49 63,8 3657,14 Всього по III розділу 134,2 3,14 331,5 7,55 197,.3 147,02 Всього 4277,4 100 4388,3 100 110,9 2,59
З таблиці 2.2 бачимо, що зростання джерел формування майна підприємстваза 2006 рік на 110,9 тис. грн. або на 3,59% обумовлено зростанням сумипозикових коштів на 197,3 тис. грн. або на 147,02%. Разом з тим власні коштизменшились на 86,4 тис. грн. або на 2,09%. Зменшення власних коштів обумовленозбитками звітного року – 84 тис.грн. та зменшенням спеціальних фондів тацільового фінансування.
Збільшення залучених коштіввідбулось за рахунок збільшення кредиторської заборгованості по всіх статтях.
В структурі власних коштівнайбільш питому вагу мають додатковий капітал та спеціальні фонди і цільовефінансування. Доля додаткового капіталу у власних коштах за звітній періодзросла на 12,9 тис. грн., або на 0,33%, а доля спеціальних фондів і цільовогофінансування зменшилась на 15,3 тис. грн. (15,94%). Розмір статутного фонду іфінансування капітальних вкладень не змінився. Велике значення мають власніоборотні кошти підприємства, що вираховуються як різниця між власними коштамита позаоборотними і показують, скільки із загальної суми власних коштівпідприємства спрямовується на покриття оборотних коштів:
- на початок 2005 року:4143,2 — 3562,2 = 581 тис.грн.
- на кінець 2006 року:4056,8 – 3388,7 = 668,1 тис.грн.
Тобто за рік сума власнихоборотних коштів зросла з 581 тис. грн. до 668,1 тис. грн.
Короткострокові кредитипідприємство не залучає. Це пояснюється досить високою обліковою ставкою НБУ тажорсткими умовами кредитування. Більшу частину об’єму кредиторськоїзаборгованості складає заборгованість перед постачальниками, яка являє собоюкомерційний кредит — форфейтинг, по якому не потрібне забезпечення та якиймайже безкоштовний, оскільки всі ризики на себе бере банк-посередник, яким є“Укрсиббанк”. Зростання її об’єму в звітному році свідчить про фінансовіускладнання на підприємстві. Про це свідчить і зростання заборгованостіробітникам по оплаті праці на 35,1 тис.грн. (110,03%). За рік збільшиласьзаборгованість по розрахунках з бюджетом на 18,8 тис. грн. (67,16%), зістрахування — на 6,1 тис. грн. (26,75%), з податкових платежів – на 13,3тис.грн., з позабюджетних платежів – на 11,4 тис.грн. (600%), з іншимикредиторами – на 63,8 тис.грн. (3657,.14%). Заборгованість по авансах одержанихзменшилась на 5,2 тис. грн. (81,25%). Тобто підприємство використовує кошти,які йому не належать. Це сприяє тимчасовому покращенню фінансового станупідприємства, але якщо вони не затримуються на тривалий час в обігу і своєчасноповертаються. В іншому випадку виникає прострочена кредиторська заборгованість.
Аналіз активів підприємствадозволяє надати загальну оцінку зміні всього його майна. Оцінка сукупнихактивів, в свою чергу, дозволяє зробити висновок про те, в які активи вкладенізнову залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок зменшенняфінансових ресурсів, чи навпаки. Аналітичний розрахунок, що відображає динамікута структуру активу баланса, приведений в таблиці 2.3.
З таблиці 2.3 бачимо, що загальнавартість майна підприємства збільшилась на 110,9 тис.грн. або на 2,59%. Вскладі майна доля основних засобів та інших позаоборотних активів зменшилась на173,5 тис.грн. або на 4,87%. В їх складі зменшилась доля основних засобів – на173,5 тис.грн. (4,87%), а значення незавершених капітальних вкладень таустаткування не змінилось, хоча в процентному відношенні питома вага незавершенихкапітальних вкладень в загальній сумі розділу зменшилась на 0,03%. Запаси ізатрати за звітний період збільшились на 168,3 тис.грн. (25,13%). Але не слідрозглядати це збільшення як позитивну тенденцію, оскільки воно відбулосьголовним чином за рахунок готової продукції, яка збільшилась на 102,7 тис.грн.(23,78%). Це свідчить про те, що вироби не користуються попитом. Причиною цьогоє висока собівартість продукції. Слід переглянути цінову політику підприємствата доцільність надання відстрочки платежів або знижок для негайної оплати.Виробничі запаси зменшились на 2,4 тис.грн. (1,56%). Показник “товари покупівельній вартості “збільшився за звітний період на 3,8 тис.грн. (118,52%).Показники незавершеного виробництва, малоцінних та швидкозношувальних предметіві витрат майбутніх періодов за звітний період збільшились відповідно на 16,8тис.грн. (99,41%), 46,7 тис.грн. (72,4%) та 0,7 тис.грн. Частину виробничихзапасів можна продати для збільшення коштів.
Загальна сума грошових коштів, розрахунків та інших активів за звітнийперіод збільшилась на 116,1 тис.грн. (255,16%).Зростання відбулось за рахунокрізкого збільшення дебіторської заборгованості на 152,9 тис.грн., зокрема іззбільшенням розрахунків за товари відвантажені, строк сплати яких не настав, на139,4 тис.грн. (3319,05%), з податкових розрахунків – на 3,7 тис.грн., збюджетом – на 2,9 тис.грн., з іншими дебіторами – на 6,5 тис.грн. (132,65%).Показник “товари відвантажені, не сплачені в строк” зменшився на 35,9 тис.грн.,тобто підприємство ліквідувало заборгованість перед постачальниками.Зменьшилась сума коштів на розрахунковому рахунку – на 0,5 тис.грн.
Розподіл коштів між основним та оборотним капіталом на початок рокускладає відповідно 83,29% та 16,71%. На кінець року зменшився основний капітална 173,5 тис.грн. (4,87%), а приріст оборотного склав 309,8 тис.грн. (143,32%).Тобто трапився перерозподіл коштів в бік зниження менш мобільної її частини –основних коштів. На початок та кінець року основний капітал повністю покривавсявласними джерелами. Перевищення суми власних джерел над сумою їх використанняна покриття основного капіталу спрямовується на формування оборотного капіталу.За рахунок власних оборотних коштів покривалось 81,2% поточних активів(загальної суми оборотного капіталу), на кінець року цей показник складав65,2%. Такий стан склався, в основному, за рахунок випередження темпів ростузагальної суми оборотного капіталу, а також за рахунок кредитування тадодержання чіткого форфейтингового механізму поверенення коштів.
Таблиця 2.3
Аналіз складу таструктури активу баланса підприємстваРозміщення майна На початок 2005 року
На кінець
2006 року Зміни за рік
Тис.
грн. % до суми балансу
Тис.
грн. % до суми балансу
Тис.
грн. % до початку року І Основні засоби та інші позаоборотні активи: Основні засоби 3519,7 82,29 3346,2 76,25 -173,5 -4,93 Незавершені капітальні вкладення 42,2 0,99 42,2 0,96 - - Устаткування 0,3 0,01 0,3 0,01 - - Всього по I розділу 3562,2 83,29 3388,7 77,22 -173,5 -4,87 ІІ Запаси і затрати: Виробничи запаси 153,7 3,59 151,3 3,46 -2,4 -1,56 Малоцінні і швидко зношувані предмети 64,5 1,51 111,2 2,53 46,7 72,40 Незавершене виробництво 16,9 0,39 33,7 0,77 16,8 99,41 Витрати майбутніх періодів - - 0,7 0,03 0,7 - Готова продукція 431,9 10,11 534,6 12,18 102,7 23,78 Товари по купівельній вартості 2,7 0,06 6,5 0,13 3,8 118,52 Всього по II розділу 669,7 15,66 838,4 19,20 168,3 25,13 ІІІ Грошові кошти, розрахунки та інші активи:
Товари відвантажені:
-не сплачені в строк 35,9 0,84 - - -35,9 -
Розрахунки з дебіторами:
-за товари, роботи і послуги, строк оплати яких не настав
-з бюджетом
-з податкових розрахунків
-з іншими дебіторами
4,2
-
-
4,9
0,09
-
-
0,11
143,6
3,7
2,9
11,4
3,27
0,08
0,07
0,26
139,4
3,7
2,9
6,5
3319,05
-
-
132,65 Грошові кошти: Розрахунковий рахунок 0,5 0,01 - - -0,5 - Всього по III розділу 45,5 1,05 161,6 3,68 116,1 255,16 Всього 4277,4 100 4388,3 100 110,9 2,59
Долякредиторської заборгованості в формуванні оборотного капіталу складала:
- на початок 2005 року: 134,2 :715,2*100% = 18,76%
- на кінець 2006 року: 331,5:1025*100% = 32,3%
Аналізуючи структуру оборотного капіталу, бачимо, що матеріальніоборотні кошти склали на початок року 93,64%, грошові кошти – 0,07%; розрахункита інші активи – 5,59%.Таке співвідношення пояснюється високим рівнемматеріалоємності виробництва. На протязі року питома вага матеріальнихоборотних коштів зменшилась на 11,84 відсоткових пункта та складала 81,8%.
В цілому структура оборотних коштів декількапокращилась, оскільки питома вага матеріальних оборотних коштів зменшилась, агрошових коштів та дебіторської заборгованості збільшилась. Збільшення залишківготової продукції на 23,78% свідчить про погіршення її збуту.
Важлива увага при аналізіпоточних активів має приділятися дебіторській заборгованості. При наявностіконкуренції та складності збуту підприємства продають її, використовуючи формипослідуючої оплати.
Тому дебіторськазаборгованість є важливою частиною оборотного капіталу. Якщо на початок рокурозрахунки з покупцями та замовниками складали 46,15% всієї дебіторськоїзаборгованості, то на кінець року цей показник дорівнював 88,86% тобто вінзбільшився на 42,71%. Зміни, що відбулись в структурі дебіторськоїзаборгованості, свідчать про погіршення розрахункової дисціплини в бікпогіршення платоспроможності. Підприємство може скоротити відвантаженняпродукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться. Наявність заборгованостідебіторів спричиняє фінансові труднощі, оскільки підприємство відчуває недолікфінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної платита інше.
РОЗДІЛ 3. КРЕДИТУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІПІДПРИЄМСТВ: МОЖЛИВОСТІ І ПЕРСПЕКТИВИ
3.1 Перспективи розвиткуфакторингових та форфейтингових операцій
Роль кредитування в міжнароднійпрактиці при налагодженні взаємовідносин суттєво зросла протягом останньогодесятиріччя. Для поглиблення інтеграційних процесів та подальшої їхінтернаціоналізації експортери змушені створювати якомога більше можливостейдля співробітництва зі своїми партнерами, які виступають потенційними клієнтамиі споживачами. Найбільш привабливими формами такого співробітництва є факторингта форфейтинг.
Факторингові операції поширені вусіх розвинених країнах світу не тільки на внутрішньому, а й на зовнішньомуринках. Такий стан розвитку факторингу зумовлений прагненням підприємств таорганізацій в умовах ринкової економіки до прискорення обігу коштів урозрахунках, скорочення розмірів іську заборгованість, зменшення неплатежів.
Проект Цивільного кодексу Україниприсвячує факторингу цілу главу. Відповідно до ст.1138 за договором факторингуодна сторона (фактор) передає або бере на себе зобов'язання передати кошти врозпорядження іншої сторони (клієнта), а клієнт відступає або бере на себезобов'язання відступити факторові ту свою грошову вимогу до третьої особи, якавипливає з відносин клієнта (кредитора) з цією третього особою (боржником).
З економічної точки зору, факторингналежить до операції посередницького типу. Його доцільно визначити якспецифічну послугу, що надається спеціалізованими закладами(факторинговимифірмами або факторинговими відділами банку) своїм клієнтам у разі їхрозрахунково-платіжного обслуговування. Основна мета факторинговогообслуговування — інкасування дебіторських рахунків своїх клієнтів та отриманняна їхню користьщлатежів за відвантажені товари та здійснені послуги. Загальниймеханізм досягнення такої мети — надання кредиту під боргові вимогипостачальника або зобов'язання платника. Тому в факторингу поєднується декількабанківських послуг: розрахунково-платіжні, кредитні, аудиторські, інформаційнітощо.
У факторинговихопераціях беруть участь три сторони: факторинговий відділ, який купуєрахунки-фактури своїх клієнтів; клієнт (постачальник товару, кредитор), якийукладає угоди з факторинговим відділом; підприємство (позичальник) — покупецьтовару.
Поняття факторингу невіддільне відпоняття товарного кредиту, тому що факторинг являє собою насамперед системуфінансового та організаційного забезпечення товарного кредиту. Але цядіяльність не повинна ідентифікуватися зі стягненням заборгованості, коли мовайде про прострочені платежі, які можуть бути сумнівними або безнадійними.
Вперше факторинговіпослуги було здійснено в промисловій компанії «FirstNationalBankofBoston»y1947 році. В Західній Європі перші факторингові фірми з'явилисядещо пізніше. 1970-1980 роки характеризувались високими та стійкими темпамизростання факторингових операцій (на 40-50%) практично в усіх розвинутихкраїнах. В Україні факторинг почав свій розвиток у 1989-199С роках, коли булопроведено формування першої мережі комерційних банків Але з виникненням деякихобставин, за всі дії інфляційнихпроцесів, базу для факторингових операцій було підірвано і їхню дію здебільшогоприпинено.
У СРСР факторингові операціїздійснювалися з 01.10.1988 року Промбудбанком, а з 1989 року факторинговівідділи почали створюватись і в інших банках. За даними Міністерства фінансівСРСР, на 01.06.1989 року обсяг таких операції за балансами комерційних такооперативних банків СРСР склав 43,3 млн. крб., а на 01 05.1990 року віндосягнув 456,4 млн. крб. Однак, враховуючи необізнаність багатьох керівниківба» хівської системи з механізмом цього виду послуг, у більшості випадківпроведення факторингових операцій було замінено банківським гарантуванням.
Те, що факторинг довгий час бувзаміг ою банківському гарантуванню за деякими операціями, підтверджує йІнструкція Держбанку СРСР №252 від 12.12.1989 року «Про порядок здійсненняоперацій з відступлення постачальниками банку права одержання платежу заплатіжними вимогами за поставлені товари, виконані роботи і надані г ослуги»,яка не змінена до нашого часу ні в Росії, ні в Україні. 1993 рік був роко\зацікавленості в цих операціях, що може бути пов'язане з прийняттям НБУ в 1992році Методичних рекомендацій №2 про надання комерційними банками факторинговихпослуг. Крім того, в тому ж році було видано НБУ факторинговий кредит длявикупу у підприємств нсоплачених розрахункових документів за продукцію, якавідправлена за межі України. Але після переходу на розрахунки за платіжнимидорученнями замість платіжних вимог банки до 1995 року цих операцій нездійснювали і тільки з 1995 року знову з'явились відомості про факторинг.
Відсутністьзацікавленості українських підприємств до проблеми становлення форфейтингупояснюється об'єктивними причинами: нерозвиненістю ринку банківських послуг,законодавчою неврегульованістю даного питання, низькою експортною активністювітчизняних виробників тощо. Однак форфетування має посісти належне місце упереліку банківських операцій по мірі стабілізації економічної ситуації,зростання конкурентоспроможності вітчизняної продукції, прагнення комерційнихбанків диверсифікувати і розширити обрії своєї діяльності.
Механізм здійсненняфакторингової операції на сучасному етапі можна дослідити за поданою нижчесхемою (рис. 3.1.), де 1 — відвантаження товару за двостороннімзовнішньоекономічним договором, 2 — виставлення розрахункових документів, З — перевірка платоспроможності покупця, 4 — оплата факторинговим відділом банкурозрахункових документів постачальнику, 5 — оплата розрахункових Документівпокупцем.
За умовами договору, клієнт сплачуєвідповідну суму факторинговому відділу за проведення розрахунково-кредитнихоперацій. Ця сума складається з Двох частин: відсотказа кредит, який надається факторинговим відділом. Цей відсоток на 1-2 пунктивищий за діючу облікову ставку; комісійних (за інкасацією рахунків 1,5-2,5% відвартості рахунків-фактур).
/>
Рис. 3.1. Механізмздійснення факторингової операції
Факторинговий відділпроводить оцінювання фінансового стану клієнта, визначає галузь його діяльності,асортимент продукції, що реалізується, кон'юнктуру ринку тощо, на основі чогопостачальник укладає з факторинговим відділом договір за наведеною нижче формоюпро факторингове обслуговування, за яким він отримує право одержання платежівщодо власних боргових вимог на певних умовах.
Факторинговий відділ має правонадавати своїм клієнтам такі види послуг:
- придбанняправ у постачальника на отримання коштів у покупців (за відвантажені товари іздійснені послуги);
- оплатаплатіжних документів, які були виставлені покупцеві (право на кредиторськузаборгованість);
- разовепридбання права отримання коштів за платіжними вимогами, акцептованимиплатником (купівля простроченої кредиторської заборгованості);
- придбаннявекселів.
На сучасному етапі в багатьох країнахсвіту факторингові компанії мають систему «on line». Зміст її полягає в тому,що вони через комп'ютерну систему можуть цілодобово отримувати точну йоперативігу інформацію про фінансовий стан обох сторін факторингових відносин.При цьому факторингова компанія надає своїм клієнтам різну інформацію не тількипро бухгалтерські розрахунки, а й з питань стану ринків збуту продукції, прозміни ціп, платоспроможність майбутніх покупців. Цей вид факторингу називаєтьсяфакторинговою операцією з повніш обслуговуванням, якщо ж детальної інформаціїне надається, то здійснюються операції з наданням необхідного мінімуму (рис. 3.1).
Факторингові операціїзгідно з умовами фінансування можуть здійснюватися за двома напрямками: безфінансування, з фінансуванням (див. рис. 3.2). У першомувипадку клієнт факторингового відділу, відвантаживши продукцію, виставляєрахунки покупцю через компанію, завдання якої полягає в отриманні на користьклієнта платежу в строки, обумовлені укладеним договором (від 30до 120 днів).
Факторинг з фінансуванням може бутидвох типів:
1) відкритий факторинг — це формафакторингової послуги, при проведені якої покупця повідомляють, що постачальникпередає факторинговому відділу рахунки-фактури;
2) закритий факторинг(конфіденційний) — це операція, при якій покупця не повідомляють про здійсненняфакторингового механізму з боку постачальника. У цьому разі покупець ведерозрахунки з постачальником, який після отримання платежу повиненперераховувати відповідну його частину факторинговому відділу для погашеннякредиту.
/>
Рис. 3.2. Напрямкамиздійснення факторингових операцій згідно з умовами фінансування
Відповідно до угод зфінансуванням, факторингові операції можуть бути здійснені з правом регресу,коли факторинговий відділ може повернути постачальнику нсоплачені покупцемрахунки-фактури з вимогами відшкодування наданого кредиту. Алецей тип факторингових операцій не має широкого застосування, як правило,факторингові відділи весь ризик неплатежу беруть на себе (факторинг без праварегресу).
Таким чином, здійсненняфакторингових операцій йде на користь як банківській системі, так іпідприємствам (організаціям, установам). Тому можна говорити про перспективирозвитку факторингу в Україні за умов поступової стабілізації становленняринкових відносин господарської сфери країни, податкової політики та формуванняефективного грошового обігу.
Слід зазначити, що операціяфорфейтингу схожа на середньостроковий експортний факторинг, за винятком того,що факторинг буває з регресом до експортера. Основними учасниками такої угоди єпродавець (експортер, який приймає векселі в оплату вартості поставленихтоварів і звільняється від усіх ризиків, пов'язаних з отриманням платежу завекселями), а також покупець (імпортер), форфейтер (покупець векселя чи той,хто здійснює плату по векселю при кредитуванні у формі форфейтингу) і гарант.
Форфейтер, придбавшиплатіжні зобов'язання, відмовляється від свого права висувати зворотні вимогидо будь-якого з попередніх власників зобов'язання. Такимчином, він бере на себе всі ризики з оплати придбаних зобов'язань, оскільки упередавальних написах на векселі вказуються застереження, зокрема «без оборотуна мене», «без права зворотної вимоги». Векселі виписуються у вільноконвертованій валюті. Використання вільно конвертованої валюти (ВКВ) в якостівалюти платежу дає змогу форфейтеру уникнути труднощів при рефінансуванніугоди, а також зменшити ризики втрат, пов'язані з коливаннями якоїсь нестійкоївалюти.
Строки оплати боргових зобов'язаньстановлять від 1 до 5 років. Платник (імпортер) намагається розподілити платежіза векселем рівномірно упродовж всього строку, що приводить до певного скороченнясереднього строку наданого йому кредиту, а також дає змогу знизити кредитніризики форфейтером.
Заборгованість, яка форфетується,зазвичай супроводжується додатковим забезпеченням у формі гарантії банкуімпортера. Дебіторська заборгованість покупців товарів (як правило, у форміпереказних чи простих векселів) є предметом угоди форфетування. Використаннявекселів як форфетованих платіжних зобов'язань зумовлене їх широкимзастосуванням при кредитуванні торговельних операцій, простотою оформлення,уніфікованістго й стандартизованістю вексельного обігу у більшості країн світу.Рахунки дебіторів і розстрочки платежів, які використовуються при акредитивнійформі розрахунків, також можуть бути предметом угоди форфетування, але ціДокументи застосовуються значно рідше.
Боргові зобов'язанняпри операції форфетування можна придбати на дисконтній основі (шляхом обліку).їх облік здійснюється за фіксованою облікового ставкою через стягненняпроцентів авансом за весь період кредитування. Таким чипом,експортер у результаті цієї операції негайно отримує суму, що дорівнює номіналуза мінусом розміру дисконту. З позиції експортера угода вважається завершеного,оскільки він отримав повне відшкодування вартості поставлених товарів.Форфейтер зберігає зобов'язання, взяті ним на облік, і подає їх до оплати принастанні вказаних строків. Процесоформлення угоди форфетування має кілька етапів. На першому з них експортерзвертається до форфейтера, бо не має можливості надати імпортеру відстрочкуплатежу. Форфейтер збирає й аналізує інформацію про учасників угоди, вивчаєфінансовий стан імпортера. На другому етапі експортер має короткий проміжок відчасу отримання пропозиції форфейтера про падання кредиту до прийняття кінцевогорішення про укладення договору. Після його підписання учасники угоди повиннівиконувати взаємні зобов'язання: форфейтер — придбати векселі за фіксованоюпроцентною ставкою, а експортер — надати такі векселі.
Механізм операції форфетуванняможна подати таким чином (рис. 3.3):
/>
Рис. 3.3. Механізмоперації форфетування
Експортер відвантажує товарипокупцеві (1), попередньо домовившись з ним про те, що йому буде надановідстрочку платежу (середньостроковий кредит). Покупець виписує серію векселів(тратт), які передає з авалем експортеру (3), попередньо знайшовши банк, якийнадасть гарантії (2). Експортер шукає банк, який погодиться здійснити операціюфорфейтингу і подає йому отримані боргові зобов'язання для обліку (4).Банк-форфейтер переказує кошти експортеру (5). Покупець сплачує кредит по мірінастання строків погашення векселів. Якщо ж він не в змозі виконати своїзобов'язання, то кредит має сплатити гарант (банк імпортера), який давпоручительство за свого клієнта.
Таким чином, урезультаті цієї угоди спостерігається така ситуація:
1) форфейтинг втрачаєправо регресу до експортера і отримує вкладені кошти по мірі погашення покупцемпростих чи переказних векселів;
2) покупець отримуєкредит строком до 5 років;
3) експортер відразуотримує кошти від обліку простих чи переказних векселів.
Оскільки договір про форфетуванняпідписується задовго до фактичного відвантаження товару, між укладаннямдоговору на купівлю векселів і фактичним здійсненням угоди може минути доситьтривалий період. Експортер виплачує форфейтеру в цей період комісійні зазобов'язанням, які становлять певний процент від суми угоди (від 0,075% до0,125% щомісячно). Комісійні щомісяця сплачуються авансом. Це викликанонеобхідністю форфейтера в цеп період у будь-який момент виконати своїзобов'язання і неможливістю використати кошти на інші інвестування. Крім того,форфейтер несе валютний і процентний ризики, оскільки повинен залучати кошти ізгрошового або валютного рийку для фактичного обліку векселів.
Відзначаючи ризикованість операціїкредитування для форфейтера, слід указати па переваги, які гарантує форфейтингекспортеру:
- експортер звільняється відвідповідальності за борги покупця;
- експортер звільняється від потенційнихборгів, які мають бути сплачені іноземним покупцем протягом середпьостроковогоперіоду;
- ліквідність експортера поліпшується,оскільки він негайно отримує готівку;
- поліпшуються шанси експортера отриматипозику, бо форфейтинг не впливає на інший кредит, що надається банком;
- експортер звільняється від валютногоризику і від ризику неплатежу, які бере на себе форфейтер;
- експортер звільняється від ризикупроцентних ставок, оскільки облікова ставка відома з початку угоди;
- експортер позбавляється відадміністративних проблем і видатків за інкасування боргів.
Основною вадоюфорфейтигу у світовій банківській практиці є його вартість -це досить дорогийвид банківських послуг, що витікає з ризикованості цієї операції для форфейтера.Вадами форфейтингу можуть бути будь-які причини, через які експортер не знайдебанк, який би діяв у ролі форфейтера через незадовільну кредитоздатністьпокупців; обмеження уряду на платежі за кордон; нестачу резервів іноземноївалюти; відмову покупців виконати платіж за товари тощо.
У сучасних умовах вУкраїні немає обставин, які сприяли б застосуванню такої сучасної формикредитування експорту, як форфейтинг. Залишається сподіватись, що українськіпідприємства нарощуватимуть свій потенціал, набуватимутьконкурентоспроможності, а українські банки на основі цього надаватимуть умайбутньому новий для нашої країни вид банківського кредитування — форфейтування, що широко використовується у зарубіжній банківській практиці дляекспортерів.
3.2 Вдосконалення технікиздійснення міжнародної форфейтингової операції
Існує два можливі ініціаторифорфейтингової операції — експортер і імпортер. Найчастіше в цій ролі виступаєекспортер або його банк. І це природно, оскільки для дисконтування представляютьсяабо перекладні векселі, виписані експортером, або прості векселі, оплачувані йому.
Саме цим визначається необхідністьпроведення переговорів ініціатора з форфейтером на ранніх стадіях підготовки контракту.Ще до того, як експортер і імпортер підпишуть контракт, форфейтер може визначитисвої вимоги до гарантії або аваля, хоч би приблизно вказати розмір дисконту.Без цієї інформації експортер не в змозі точно визначити ціну контракту.
На практиці далеко не кожен експортервступає в переговори з форфейтером на такій ранній стадії, а в результаті вінможе виявити, що маржа за фінансування, включена їм в ціну контракту,необоснованна.
Перше, що повинен визначити для себефорфейтер, — це характер операції, тобто з'ясувати, з якими цінними паперамийому доведеться мати справу — фінансовими або товарними. Фінансові векселі — цецінні папери випущені з метою акумуляції засобів, які позичальник надалі може використовуватина свій розсуд. Товарні ж векселі оформляються у випадку операцій купівлі-продажупродукції. Проте межа між фінансовими і товарними операціями до певної міри розмита(скажімо, виписується вексель без здійснення торгової операції, але потім отриманікошти використовуються для покупки яких-небудь товарів). Проте визначеність в питанніпро те, чи є векселі фінансовими або товарними, для форфейтера має важливезначення з наступних причин.
По-перше, деякі учасники вторинногофорфейтингового ринку не бажають набувати фінансових векселів. Існують різні поясненняцього небажання. Деякі вторинні форфейтеры розглядають подібний спосібзалучення ресурсів як свідоцтво фінансового неблагополуччя позичальника (хоча цене завжди так). Інші віддають перевагу товарним векселям з тієї причини, щогроші знецінюються, що лякає інвесторів і реальний товар здається їм надійнішимвкладенням засобів.
По-друге, навіть той, хто згоден купитифінансові папери, хоче знати, з яким видом паперів він матиме справу, оскільки цевпливає на оцінку загального ризику, якому він піддається.
Велика частина векселів, щопродаються на вторинному форфейтинговому ринку є товарними. Тому у разі пропозиціїфінансових паперів обов'язковим вважається попереднє письмове попередження про це.
Якщо ця умова порушена, покупець фінансовихпаперів має право зажадати анулювання операції.
Форфейтер завжди повинен мати наруках короткий опис операції, лежачої у основі операцій з векселями. Воно можебути отримане по телексу або факсу при попередньому обговоренні умов операції.
Після того, як форфейтер з'ясуєхарактер операції, він повинен визначити наступне.
Об'єм фінансування, валюта,термін.
Хто є експортером і в якій країні вінзнаходиться? Це питання важливий, тому що хоча фінансування забезпечується безправа регресу існують обставини, при яких форфейтер може пред'явити претензіїекспортерові. Кредитоспроможність експортера також має значення.
Крім того, форфейтер повиненперевірити достовірність підписів на векселях;
Хто є імпортером і з якої вінкраїни? Для перевірки достовірності підписів і відповідності оформлення векселівзаконодавству форфейтер повинен точно визначити імпортера і йогомісцезнаходження.
Чим оформляється борг, належний форфейтированию:простим векселем перекладним і т.д.?
Яким чином борг застрахований?
Періоди погашення векселів, сумипогашення.
Вид товарів, що експортуються. Цепитання цікавить форфейтера, по-перше з погляду доцільності всієї операції, по-друге,з позиції легальності експорту.
Коли проводитиметься постачаннятовару? Дата повинна бути близька до дати надання фінансування. Важливо також іте, що гарант навряд чи зможе авалювати вексель до тих пір, поки постачання не будездійснено.
Коли поступлять документи, щопідлягають дисконтуванню? Поки документи не будуть отримані, форфейтер не зможеперевірити і дисконтувати їх.
У яку країну буде здійснений платіжфорфейтеру? Це важливо знати оскільки платіж в закордонний банк може затриматиотримання коштів, і така затримка повинна бути врахована при дисконтуванні паперів,існує також можливість заморожування засобів на рахунках властями країни, і ця можливістьтеж повинна бути врахована при розрахунку дисконту. Форфейтер може навітьвідмовитися від операції, якщо його не влаштовує 6анк, в який поступлятьзасоби.
Кредитний аналіз
Після того, як форфейтер отримаєвідповіді на вищеперелічені питання він повинен провести кредитний аналіз. Більшістьфорфейтингових операцій здійснюється банками, і кредитний аналіз є обов'язковиметапом підготовки операції. Існує як мінімум чотири види ризику, які винні бутипроаналізовані форфейтером: ризик гаранта, ризик покупця, ризик імпортера,ризик країни.
Після цього форфейтер моженазивати свою тверду ціну. Проте з моменту передачі заявки на здійсненняфорфейтингової операції до реального постачання товарів, коли форфейтер зможе купитивекселі, проходить визначене час, протягом якого процентні ставки можуть змінитисяв несприятливому для форфейтера напрямі. Цей ризиковий період може бути роздільнийна дві частини.
Перша частина — час між передачеюна розгляд заявки і ухваленням її імпортером. Природно, поки заявка не узгодженаз останнім, немає упевненості в тому, що операція взагалі відбудеться. На цей часфорфейтер може запропонувати експортерові опціон — вид контракту, по якому покупецьмає право протягом певного терміну або купити за фіксованою ціною обумовленусуму іноземної валюти, або продати її. Власник опціону
ухвалює рішення про те, скористатисячи ні наданим йому правом, залежно від динаміки валютних курсів. У всіх випадкахризик якому піддається власник опціону, наперед обмежений ціною опціону, а виграштеоретично не обмежений. Якщо період наданого опціону не перевищує 48 годин, тофорфейтер може прийняти на себе ризик і без нарахування комісії, якщо перевищує- нараховується певна сума комісії. Зазвичай форфейтеры не погоджуються на опціонитерміном понад 1 місяця, хоча бувають виключення (до 3 місяців).
Друга частина — час міжзатвердженням заявки і постачанням товарів. У перебіг цього часу (зазвичай віддекількох днів до 12 місяців) форфейтер і експортер несуть зобов'язання, відяких вони можуть відмовитися лише при умові компенсації всіх витрат іншійстороні. У разі відмови експортер повинен компенсувати витрати форфейтера заіншими зобов'язаннями, які він міг прийняти на себе з метою фінансування даної операції;форфейтер — компенсувати експортерові всі витрати по організації іншого, можливодорожчого джерела фінансування. Крім того, форфейтер зазвичай стягує зекспортера так звані “комісійні за зобов'язання”, тобто за те, що, приймаючи насебе певні зобов'язання відносно даного експортера, він позбавляє себе потенційноїможливості укласти інші можливо, вигідніші операції.
Після того, як досягнута попереднядомовленість про операцію форфейтер посилає документи з пропозицією (телексом аболистом) експортерові, який повинен письмово підтвердити свою згоду. Форфейтер такожперераховує документи, з якими йому необхідно ознайомитися до того, як вінприступить до дисконтування векселів (ліцензія на експорт товарів, інші повідомнідокументи). Знайомство з вказаною документацією повинно дати йому можливість переконатисяв тому, що операція здійсниться.
Коли пропозиція буде прийнята експортером,він повинен підготувати серію перевідних векселів або підписати угоду про ухваленняпростих векселів від покупця. На даній стадії експортер повинен також отримати гарантіюабо аваль на свої векселі. Крім того, він робить напис на векселях: “без праварегресу”. Таким чином, будуть готові всі документи на основі яких форфейтер можепровести дисконтування, навіть якщо відвантаження товарів фактично ще непроведене.
У міжнародній торгівлі експортеротримує від іноземного покупця перевідні або прості векселі, оплата яких повиннабути проведена в передбачені терміни. Банк в країні імпортера або авалирует такіоборотні документи, або гарантує їх виконання. Оскільки форфейтер купує борговізобов'язання без права регресу, він несе всі ризики можливого неплатежу. Тому якщоборжник не є першокласним позичальником, форфейтер прагнутиме отримати певнезабезпечення – в формі аваля або безумовної гарантії банку.
Гарантійне зобов'язання видається гарантомкредиторові в забезпечення своєчасної сплати суми, що належить з боржника. Гарантіянадається у формі відповідного листа, який повинен містити наступні реквізити: кимвиданий лист, юридична адреса гаранта № гарантійного листа, об'єкт гарантії (операція,дата постачання продукції процентна ставка і т.д.).
Існує декілька видів гарантій, щорозрізняються по суб'єктові гарантійного зобов'язання, порядку оформленнягарантії, джерелу засобів використовуваному для гарантійного платежу. Як суб'єктгарантійного зобов'язання при операціях “а-форфе” можуть виступати фінансово стійкіпідприємства або спеціальні установи, що мають в своєму розпорядженні засоби. Частішевсього такими установами є банки.
Окрім зниження ризиків форфейтерагарантії забезпечують вищу ліквідність дисконтованих паперів на вторинномуринку. Якщо надається банківська гарантія, то зазвичай її виставляють міжнароднібанки, що мають представництва в країні імпортера.
Аваль — це вексельне поручительство,через яке аваль приймає відповідальність за виконання зобов'язань якого-небудь зобов'язаногопо векселю особи. Окрім підпису аваль повинен містити напис на векселі: ”peraval”, а якщо це перевідний вексель, на нім повинні бути вказані також прізвище,ім'я, по батькові аваля. В порівнянні з гарантією аваль володіє перевагою, щополягає в тому, що він неотделим від векселя.
Гарантійні оборотні документивраховуються експортером в своєму банку без права регресу вимог. Банк експортера,таким чином, діє як форфейтер. Це витікає з самої угоди про форфейтинг, яка зазвичайполягає лише після того, як досягнута домовленість – між продавцем і йогобанком про те, що банк виступить як форфейтера, і між покупцем і його банком проте, що банк авалирует векселя або надасть гарантію їх оплати.
Форфейтер особливо зацікавлений в ефективномузабезпеченні що набуває їм оборотного документа. Якщо таким забезпеченням є аваль,то, наприклад, по англійських законах таке зобов'язання вважається дійсним іаваль як гарант несе таку ж відповідальність, як і індосант документа.
Якщо забезпечення має формубанківської гарантії, в ній указується що вона є основною гарантією і гарант займаєположення головного боржника, що вона є безвідзивною і безумовною, що вона ділимаі передавана.
Договір між експортером і форфейтеромзазвичай містить обмовку про застосовному праві і юрисдикції. Якщо забезпеченнямє гарантія аналогічна обмовка включається в гарантію, яку банк дає форфейтеру вкраїні імпортера.
3.3 Особливості міжнародногофорфейтингу в Україні
Останніми роками розвитокфорфейтингових послуг в країнах з розвиненою ринковою економікою йшло понаступних основних напрямах.
Купуючи активи, форфейтер здійснюєінвестування. Можливо, він зовсім не бажає тримати свої засоби в подібній форміпротягом тривалого часу, а навпаки, прагне до перепродажу інвестиції іншійособі, також форфейтером, що стає. На основі цієї подальшого перепродажу боргіввиникає вторинний форфейтинговий ринок.
Форфейтер може перепродувати частинуактивів, що знаходяться в його власності, оскільки природа операції дозволяє дробитиборг на будь-яке кількість частин, на кожну з яких оформляється вексель з своїмтерміном погашення. Один або декілька з цих векселів можуть бути продані.
Не слід думати, що первинний і вториннийфорфейтингові ринки сильно розмежовані. Насправді одні форфейтеры, оперуючи на вторинномуринку, залишаються утримувачами певного портфеля форфейтингових цінних паперів,а інші, мало пов'язані з первинним ринком, можуть бути активними трейдерами на вторинному.На обох ринках діють, як правило юридичні особи. Вкладення у форфейтингові активиприватними особами зустрічаються досить рідко, оскільки далеко не кожним інвесторволодіє солідним портфелем, що дозволяє нести супутні операціям цього роду політичніі економічні ризики.
Часто безпосередньої передачі форфейтинговихпаперів новому власникові не відбувається. Він знає вартість паперів, терміни їхзвернення знає гаранта, але не первинного емітента. В цьому випадку попередній власникпісля закінчення терміну дії цінних паперів збирає платежі і переводить їхновому власникові. Чим же пояснюється подібна секретність на вторинномуфорфейтинговому ринку?
Перш за все, міркуваннямиконфіденційності. Експортер зацікавлений у нерозголошуванні інформації проспособи фінансування його операцій і не хоче щоб покупець (або які-небудь третіособи) знав про його фінансові потреби і використовуваному механізмі фінансуванняйого операцій. Будь-який продаж форфейтингових паперів припускає ризикмимовільного розширення круга ділових взаємин, що утрудняє контроль з боку експортера.У уникнення цього останній прагне встановити певні обмеження в контракті, якізаважали б вільному зверненню форфейтингових паперів.
Не дивлячись на всі труднощі,вторинний форфейтинговий ринок процвітає.
Пояснити це можна наступнимиобставинами.
Первинний утримувач цінних паперівможе, наприклад, виявити, що покупка якого-небудь нового паперу приведе доперевищення ліміту кредитування встановленого їм для даної країни. Навіть якщодохід по цих паперах дуже привабливий, він вимушений буде відмовитися відоперації, якщо не уповноважений перевищувати даний ліміт. Вирішенням проблемиможе бути перепродаж або вже наявних в портфелі паперів цієї країни, або тих, якізапропоновані в даний момент. Те ж саме відбувається при перевищенні встановленихним лімітів кредитування якого-небудь певного емітента. Первинний утримувачможе бути привернутий на вторинний ринок просто тому, що процентні ставкивпали, і він може купити на даному ринку папери з великим дисконтом, чим припокупці тих же паперів на первинному ринку.
Є і інші причини, що примушуютьпервинного утримувача брати участь в торгівлі на вторинному ринку. Наприклад,він хоче забезпечити вищу ліквідність свого портфеля в очікуванні зміни процентнихставок або скористатися більшою прибутковістю або нижчим рівнем ризику певнихпаперів і тому набуває їх на вторинному ринку. Або ще простіше: на ринку можез'явитися покупець, що пропонує вигідну ціну (це може відбутися, якщо покупецьпередбачає можливе зростання процентних ставок в майбутньому і готовий придбатидані папери з нижчим дисконтом, ніж при первинному їх продажі).
Отже, для форфейтера вторинний ринокволодіє наступним привабливими рисами:
— дохід по форфейтингових паперах зазвичайвище за той, який можна отримати по інших цінних паперах (при однаковому рівні ризику,однакових термінах і валюті);
— будь-який інвестор зацікавленийв тому, щоб понизити ризики, а гарантії по форфейтингових паперах або аваль першокласнихбанків – найкраще забезпечення платежу.
Не дивлячись на всю привабливістьінвестицій у форфейтингові папери об'єми таких операцій і кількість форфейтеровпоки що невеликі.
Форфейтинговий ринок не розвинувсяпоки до розмірів брокерського ринку. Багато форфейтеры, особливо торгуючі напервинному ринку, вважають, що подібне розвиток міг би налякати багатоекспортерів і їх банки, оскільки приведе до втрати контролю над випущеними наринок цінними паперами.
Іншим важливим напрямом розвитку форфейтинговогоринку стало об'єднання покупців в синдикати. Ця тенденція відповідає процесу об'єднаннябанків як кредиторів. Сам процес об'єднання відбувається на основі взаємної домовленостіфорфейтеров про те, яку частину форфейтингових паперів придбає кожний з них. Зазвичайрізні папери купуються різними форфейтерами. Але якщо суми дуже великі, то навітьокремі папери можуть бути розділені між форфейтерами при допомозі договориучасті. Правда, цей спосіб ускладнює звернення паперів, що в свою черга знижуєпотенційну можливість їх попадання на вторинний ринок.
Крім того, до цих пір не до кінця визначенийюридичний статус подібних угод. Тому на практиці вони використовуються рідко.
Існує і інший спосіб. Якщоекспортер готовий їм скористатися йому доведеться значно збільшити кількістьдокументів, кожний з яких тепер складається на меншу суму за допомогою зміни термінів(наприклад звичні 6 місяців можна розбити на 2 інтервали по 3 місяці і т.д.). Цейспосіб переважний тим, що не передбачає складання договору участі міжутримувачами паперів.
Важливо відзначити принциповувідмінність між форфейтером – учасником синдикату і покупцем на вторинному ринку.Учасник синдикату є покупцем на первинному ринку і в його обов'язки входить перевірказаконності і правильності оформлення всіх придбаних їм цінних паперів, а такожгарантій і аваля, що додаються до паперів. Покупець на вторинному ринку не маєподібних обов'язків.
Важливим напрямом розвиткуфорфейтингового ринку є розширення фінансування, що припускає розрахунок дисконтуна основі плаваючої процентної ставки. Подібна практика пояснюється зростанням непостійностіпроцентних ставок і відображає небажання багатьох банків укладати угодифіксованим ставкам.
З точки ж зору експортерабудь-який продаж на основі плаваючої ставки відсотка погіршує можливостіотримання максимуму грошових коштів. Справа в тому, що первинний форфейтерпродає на вторинному ринку папери з дисконтом що базується на превалюючій процентнійставці, причому продаж здійснюється з умовою остаточного фінансового врегулюванняна певну дату і з урахуванням подальшого руху процентних ставок.
Фактично до закінчення термінувекселя таких дат може бути декілька. Таким образом, угода подразумеваетвисокий ступінь ризику і може вести до виникненню непередбачуваних зобов'язань,що, звичайно, є приводом для неспокою не тільки форфейтера, але і йогоаудиторів.
Розмір форфейтингового ринку
Будь-яка оцінка розмірів світовогофорфейтингового ринку — не більше ніж здогадка. Ринок цей значно виріс заостанні роки, але все ще залишається невеликою частиною ринку середньостроковихфінансових ресурсів. Причини що привели до його виникнення і зростання, діятимутьі в осяжному майбутньому, проте існують певні обмеження для доступу на нього новихфорфейтеров. Обмеження ці наступні.
Оскільки йдеться про середньостроковий(у західному розумінні) фінансуванні, банкам часто важко погоджувати дати погашенняфорфейтируемых активів з датами погашення власних позик. Таким образом,залишається достатньо високий ризик у разі зміни процентних став, що істотностримує активність учасників даного ринку.
При проведенні операцій форфейтингувикористовується спеціальна техніка що вимагає вельми кваліфікованого обслуговування.Фахівців в цій області дуже мало, а їх підготовка вимагає тривалого часу.
Банки мало займаються дослідженнямі формуванням форфейтингового ринку.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Зростання взаємної заборгованостінайбільших промислових підприємств призвело до того, що проблема неплатежів перетвориласяна один з найбільш гострих питань поточної господарської практики і вимагає можливошвидшого рішення.
Взаємні фінансові заборгованості господарюючихсуб'єктів ростуть з загрозливою швидкістю. Схоже на те, що ця проблема є зараз головноюв державі, оскільки неплатежі в цілому по країні перевищили річний об'єм їївалового внутрішнього продукту.
В майбутньому, поза сумнівом, вексельнезвернення вУкраїні прийме більш традиційні (і цивілізовані) форми, коли предприятия-боржникисамостійно виставлятимуть векселі, отримуватимуть під них вексельнепоручительство банку і розплачуватися авалированными векселями з своїмикредиторами. При цьому банки, з метою мінімізації своїх ризиків супроводжуючі гарантійніоперації, можуть практикувати авалювання векселів під заставу конкретного майнаабо прав векселедавців. Разом з тим відсутність необхідного досвіду і навиків відповіднихдій неопрацьованість (пропуски) законодавства, регулюючого порядок зверненнявекселів при їх неоплаті, може привести до появи і такі форми комерційногокредитування, коли векселі забезпечуватимуться не авалем, банком, що надається,а майном боржника, яке може стягнути векселедержатель в спрощеному судовомупорядку.
Вексель стає популярним цінним паперомна фінансовому ринку в Україні. Це обумовлено відносною простотою, розвиненістюформ і тривалою світовою практикою застосування цього боргового зобов'язання.При переході від ринку продавця до ринку покупця вексель гратиме все великуроль в торговому обороті, тому вельми важливо наявність вексельного законодавства,що пропрацювало. Що діють в справжній момент нормативні акти в більшостівипадків або вже морально застаріли, або носять тимчасовий характер.
Ринок форфейтингових послуг може нормальнофункціонувати тільки в стабільно працюючій економіці. Неплатоспроможність основнихспоживачів продукції ставлять під питання саме існування таких взаємин.
Проте в Україні бурхливорозвивається ринок операцій двохчинників, тобто покупки зобов'язаньпостачальникові спільно із зарубіжними факторинговими і форфейтинговими.
Розвиток українського ринкуоперацій форфейтингу стримується віднесенням України до країн з високим ризикомінвестицій. Західні банки розміщуючі засоби в нашій країні збільшують частку високоризикових вкладень, а отже, знижують свої показники надійності. З однією сторони,це призводить до того, що при обліку векселів ставки деколи значно перевищуютьсвітові, а з іншою, — до того, що в якості забезпечення власних гарантійних зобов'язаньукраїнських банків вимушені заморожувати значні засоби на кореспондентських рахункахв іноземних банках.
Аналізуючи діяльністьдосліджуваного підприємства можна зробити наступний висновок про те, що короткострокові кредити підприємство незалучає. Це пояснюється досить високою обліковою ставкою НБУ та жорсткимиумовами кредитування. Більшу частину об’єму кредиторської заборгованостіскладає заборгованість перед постачальниками, яка являє собою комерційний кредит- форфейтинг, по якому не потрібне забезпечення та який майже безкоштовний,оскільки всі ризики на себе бере банк-посередник, яким є “Укрсиббанк”. ПідприємствоВАТ “Вінницький інструментальний завод” використовує кошти, які йому неналежать. Це сприяє тимчасовому покращенню фінансового стану підприємства, алеякщо вони не затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно повертаються. Віншому випадку виникає прострочена кредиторська заборгованість.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Гроші, кредит, банки.// Під ред. Г.И. Кравцової. К.: ТОВ “Місанта” — 1997.С.262.
2.Казакова Н.К. Вексель в торговому обороті.- М.: 2005.-c.93.
3.Кирєєв А. Міжнародна економіка. Міжнародна мікроекономіка: рух товарів і чинниквиробництва.- М.:" Міжнародні відносини" 2004.
4.Лізингові, факторингові, форфейтингові операції банків .- М.: Видавництво МГУ,2001. -С. 445.
5.Міжнародні економічні відносини // Під ред. Е.Ф. Авдокушина. М.: ГИКІнформационно-внедренчеській центр «Маркетинг», 1996.С.27.
6.Мікумов Я.С. Теоретичний і практичний посібник з фінансових обчисленням.- М.:ИНФРА-М 1996. — с.78.
7.Носькова Н.Я. Міжнародні валютний-кредитні відносини.-М.: ВидавництвоМГУ,1995.-С.45.
8.Павлов В.В. Міжнародна валютна система і валютний-розрахункові
операціїв зовнішній торгівлі. К.: «Знання», 2003. — 47с.
9.Смирнов AJL, Красавина Л.Н. Міжнародний кредит: форми і умови.- К: АТ«Колсантбанкир», 2005.- с.87.
10.Тіхонов Р. А., Панферов И.И. Вексель: генезис, функції, механізм.- М.: ТОВ«Місанта», 2007.- с.83.
11.Фельдман А. А. Вексельне звернення. Російська і міжнародна практика.- М.:ИНФРА-М 2005. — с.54.
12.Хойер В. Якробити бізнес в Європі." К.: Видавництво справа. 2002.- с.78.
13.Економіка зовнішніх зв'язків України. // Під ред. к.е.н. доцента А.С. Булатова.- К.: Видавництва «БЕЄВІ, 2005. — 695с.
14.Експортно-імпортні операції: Рекомендації і документи. К.: ПКФ „Видавничийбудинок“, 2004. — 130с.
15.Про підприємства в Україні: Закон Українт стаття 80 // „Банківськийвісник“. — 2006. № 8.
16.Про порядок ведення і обліку операцій при розрахунках за допомогою векселів вУкраїні: Інструкція Національного банку // „Банківський вісник“.- 2004.№ 1.
17.Про обов'язковий оформлення векселями простроченої заборгованості за поставленітовари і надані послуги: Ухвала Верховної ради № 430 від 10.06.94 // Економічнагазета — 2004. №9
18.Про порядок проведення операцій з векселями: Доповнення Національного Банку України// „Банківський вісник“. — 2007. № 3.
19.Про порядок і підставу здійснення протестів векселів: Інструкція Міністерства юстиціїУкраїни // Юридичний вісник.- 2004.№4.
20.Про платіжний засіб України: Ухвала Верховної Ради України // Комерсант.- 2004.№ 33
21.Про порядок проведення валютних операцій пов'язаних з рухом капіталу: Лист Національногобанку № 326 від 23.05.94 // Національна економічна газета, — 2004.№ 7.
22.Про порядок проведення валютних операцій на території України: Положення Національногобанку України // Банківський вісник.- 2005. №2.
23.Про порядок проведення валютних операцій, пов'язаних з рухом капіталу: ПоложенняНаціонального банку України // Банківський вісник.- 2006.№5.
ДОДАТОК АДодаток до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2
КОДИ Дата (рiк, мiсяць, число) .......2004 12 31 Пiдприємство ВАТ „Вінницький інструментальний завод ” за ЄДРПОУ 05404245 Територiя за КОАТУУ 3252000000 Форма власностi Колективна власність за КФВ 20 Орган державного управлiння за СПОДУ 6024 за ЗКГНГ 61256 Вид економічної діяльності Виробництво за КВЕД 46232 Одиниця вимiру: тис.грн. Контрольна сума - Aдреса: м. Вінниця, вул… Коцюбинського 28/Б,
БАЛАНС на 31 грудня ..........2005 p. Форма N1 Код за ДКУД 1801001 AКТИВ Код рядка За 2004 рік За 2005 рік 1 2 3 4 І. Необоротні активи Нематеріальні активи: залишкова вартість 010 первісна вартість 011 знос 012 ( 0 ) ( 0 ) Незавершене будівництво 020 7.9 9.7 Основні засоби: залишкова вартість 030 4702.1 4748.1 первісна вартість 031 12454.1 12890 знос 032 ( 7752 ) ( 8141.9 ) Довгострокові фінансові інвестиції: які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств 040 інші фінансові інвестиції 045 Довгострокова дебіторська заборгованість 050 Відстрочені податкові активи 060 Інші необоротні активи 070 Гудвіл при консолідації 075 Усього за розділом І 080 4710 4775.5 ІІ. Оборотні активи Запаси: виробничі запаси 100 2815.4 2049.3 тварини на вирощуванні та відгодівлі 110 незавершене виробництво 120 готова продукція 130 2776.8 2643 товари 140 314.1 447.2 Векселі одержані 150 Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: 790.1 933.9 чиста реалізаційна вартість 160 1009.2 1018.2 первісна вартість 161 ( 219.1 ) ( 84.3 ) резерв сумнівних боргів 162 Дебіторська заборгованість за розрахунками: 0.2 0.3 з бюджетом 170 за виданими авансами 180 з нарахованих доходів 190 із внутрішніх розрахунків 200 6.6 1.6 Інша поточна дебіторська заборгованість 210 Поточні фінансові інвестиції 220 Грошові кошти та їх еквіваленти: в національній валюті 230 1.6 203 в іноземній валюті 240 1.3 0.5 Інші оборотні активи 250 28.5 30.9 Усього за розділом ІІ 260 6734.6 6309.7 ІІІ. Витрати майбутніх періодів 270 6 7.3 Баланс 280 11450.6 11092.5 ПАСИВ Код рядка За 2004 рік За 2005 рік 1 2 3 4 І. Власний капітал 163,6 56,4 Статутний капітал 300 Пайовий капітал 310 Додатковий вкладений капітал 320 4843.8 4844 Інший додатковий капітал 330 Резервний капітал 340 1179.6 1283.3 Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 ( 0 ) ( 0 ) Неоплачений капітал 360 ( 0 ) ( 0 ) Вилучений капітал 370 Усього за розділом І 380 9075 9178.9 ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів 385 Забезпечення виплат персоналу Інші забезпечення 400 Цільове фінансування 410 Усього за розділом ІІ 420 ІІІ. Довгострокові зобов'язання 430 Довгострокові кредити банків Інші довгострокові фінансові зобов'язання 440 Відстрочені податкові зобов'язання 450 Інші довгострокові зобов'язання 460 Усього за розділом ІІІ 470 ІV. Поточні зобов'язання 480 Короткострокові кредити банків 200 40 Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями 500 Векселі видані 510 87.7 87.7 Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 520 38.8 41,8 Поточні зобов'язання за розрахунками: 530 з одержаних авансів 6,0 6,4 з бюджетом 540 20,2 28 з позабюджетних платежів 550 1,8 1,9 зі страхування 560 21,5 22,8 з оплати праці 570 30,2 31,9 з учасниками 580 із внутрішніх розрахунків 590 2.1 Інші поточні зобов'язання 600 1,7 1,4 Усього за розділом ІV 610 2375.6 1913.6 V. Доходи майбутніх періодів 620 Баланс 630 11450.6 11092.5 640 Керівник ________________ (підпис) (прізвище) Головний бухгалтер ________________ (підпис) (прізвище)
Додаток до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 КОДИ Дата (рiк, мiсяць, число) ..........2006 12 31 Пiдприємство ВАТ „Вінницький інструментальний завод ” за ЄДРПОУ 05404245 Територiя за КОАТУУ 3252000000 Форма власностi Колективна власність за КФВ 20 Орган державного управлiння за СПОДУ 240 Галузь (вид дiяльностi) о за ЗКГНГ 61256 Вид економічної діяльності Виробництво за КВЕД 46232 Одиниця вимiру: тис.грн. Контрольна сума - Aдреса: м. Вінниця, вул… Коцюбинського 28/Б БАЛАНС на 31 грудня ..........2006 p. Форма N1 Код за ДКУД 1801001 AКТИВ Код рядка За 2005 рік За 2006 рік 1 2 3 4 І. Необоротні активи Нематеріальні активи: залишкова вартість 010 15.2 первісна вартість 011 15.5 знос 012 ( 0 ) ( 0.3 ) Незавершене будівництво 020 9.7 7.4 Основні засоби: залишкова вартість 030 4748.1 4793.3 первісна вартість 031 12890 13307.4 знос 032 ( 8141.9 ) ( 8514.1 ) Довгострокові фінансові інвестиції: які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств 040 інші фінансові інвестиції 045 Довгострокова дебіторська заборгованість 050 110 Відстрочені податкові активи 060 17.7 39.1 Інші необоротні активи 070 Гудвіл при консолідації 075 Усього за розділом І 080 4775.5 4965 ІІ. Оборотні активи Запаси: виробничі запаси 100 2049.3 796.7 тварини на вирощуванні та відгодівлі 110 незавершене виробництво 120 готова продукція 130 2643 3931.1 товари 140 447.2 233.3 Векселі одержані 150 Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: чиста реалізаційна вартість 160 933.9 2376.1 первісна вартість 161 1018.2 2435.5 резерв сумнівних боргів 162 ( 84.3 ) ( 59.4 ) Дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом 170 0.3 218.8 за виданими авансами 180 з нарахованих доходів 190 із внутрішніх розрахунків 200 Інша поточна дебіторська заборгованість 210 1.6 1 Поточні фінансові інвестиції 220 Грошові кошти та їх еквіваленти: в національній валюті 230 203 76.2 в іноземній валюті 240 0.5 Інші оборотні активи 250 30.9 30.6 Усього за розділом ІІ 260 6309.7 7663.8 ІІІ. Витрати майбутніх періодів 270 7.3 9.6 Баланс 280 11092.5 12638.4 ПАСИВ Код рядка За 2005 рік За 2006 рік 1 2 3 4 І. Власний капітал 56,4 56,4 Статутний капітал 300 Пайовий капітал 310 3962,5 Додатковий вкладений капітал 320 4844 1,19 Інший додатковий капітал 330 41,2 Резервний капітал 340 1283.3 84,0 Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 ( 0 ) ( 0 ) Неоплачений капітал 360 ( 0 ) ( 0 ) Вилучений капітал 370 Усього за розділом І 380 9178.9 9319 ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів Забезпечення виплат персоналу 400 Інші забезпечення 410 Цільове фінансування 420 Усього за розділом ІІ 430 ІІІ. Довгострокові зобов'язання Довгострокові кредити банків 440 Інші довгострокові фінансові зобов'язання 450 Відстрочені податкові зобов'язання 460 Інші довгострокові зобов'язання 470 Усього за розділом ІІІ 480 35.4 ІV. Поточні зобов'язання Короткострокові кредити банків 500 35.4 Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями 510 Векселі видані 520 40 1500 Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 Поточні зобов'язання за розрахунками: 87.7 з одержаних авансів 540 41,8 109,1 з бюджетом 550 з позабюджетних платежів 560 6,4 1,2 зі страхування 570 28 46,8 з оплати праці 580 1,9 13,3 з учасниками 590 22,8 28,9 із внутрішніх розрахунків 600 31,9 67,0 Інші поточні зобов'язання 610 1,4 65,2 Усього за розділом ІV 620 1913.6 3284 V. Доходи майбутніх періодів 630 Баланс 640 11092.5 12638.4 Керівник ________________ (підпис) (прізвище) Головний бухгалтер ________________ (підпис) (прізвище)
ДОАТОК Б
Звіт про фінансові результати
за 2004 — 2006 р.
I. Фінансові результати
Форма № 2 тис. грн.Стаття Код рядка Роки 2004 2005 2006 1 2 3 4 5 Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 010 520,8 631,8 957,0 Податок на додану вартість 015 ( 86,8 ) ( 105,3) ( 159,5 ) Акцизний збір 020 ( 0 ) ( 0 ) ( 0 ) 025 ( 0 ) ( 0 ) ( 0 ) Інші вирахування з доходу 030 ( 0 ) ( 0 ) ( 0 ) Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 035 434,0 526,5 797,5 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 040 ( 735,6) ( 853,0 ) ( 1111,0 ) Валовий: прибуток 050 збиток 055 -301,6 -326,2 -84,0 Інші операційні доходи 060 1036.6 2380.9 4082.8 Адміністративні витрати 070 ( 793 ) ( 1071.4 ) ( 888.8 ) Витрати на збут 080 ( 82.8 ) ( 182.2 ) ( 135.9 ) Інші операційні витрати 090 ( 942.3 ) ( 2725.6 ) ( 629.2 ) Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток 100 2221.5 787.1 398.5 збиток 105 ( 0 ) ( 0 ) ( 0 ) Доход від участі в капіталі 110 Інші фінансові доходи 120 Інші доходи 130 394.4 185 309.8 Фінансові витрати 140 ( 7.7 ) ( 36.2 ) ( 68.7 ) Втрати від участі в капіталі 150 ( 0 ) ( 0 ) ( 0 ) Інші витрати 160 ( 363.6 ) ( 336.7 ) ( 188.7 ) Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток 170 2244.6 599.2 450.9 збиток 175 ( 0 ) ( 0 ) ( 0 ) Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 1065 459.1 347.2 Фінансові результати від звичайної діяльності: Прибуток 190 1179.6 140.1 103.7 Збиток 195 ( 0 ) ( 0 ) ( 0 ) Надзвичайні: Доходи 200 Витрати 205 ( 0 ) ( 0 ) ( 0 ) Податки з надзвичайного прибутку 210 Частка меншості 215 Чистий: прибуток 220 1179.6 140.1 103.7 збиток 225 ( 0 ) ( 0 ) ( 0 )
II. Елементи операційнихвитратНайменування показника Код рядка Роки 2004 2005 2006 1 2 3 4 5 Матеріальні затрати 230 3516.6 4691.5 3192.8 Витрати на оплату праці 240 1217.6 1372 1385.7 Відрахування на соціальні заходи 250 456.6 530.1 525.2 Амортизація 260 412.6 460.6 462.5 Інші операційні витрати 270 1281.7 518 697.4 Разом 280 6885.1 7572.2 6263.6
ІІІ. Розрахунок показниківприбутковості акційНазва статті Код рядка Роки 2004 2005 2006 1 2 3 4 5 Середньорічна кількість простих акцій 300 11280 11280 11280 Скоригована середньорічна кількість простих акцій 310 11280 11280 11280 Чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію 320 5,0 5,0 5,0 Скоригований чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію 330 5,0 5,0 5,0 Дивіденди на одну просту акцію 340