Реферат з теми:
Фінанси і податки
Вступ
Успіх підприємницької діяльності значною мірою визначаєтьсявміннями і знаннями з багатьох питань управління виробничою, збутовою,маркетинговою діяльністю за допомогою фінансів. Термін фінанси (від лат.Нпапііа — платіж, /іпо — плачу) означає сукупність усіх грошових коштів, щознаходяться у розпорядженні підприємства. Водночас це система формування,розподілу і використання грошових коштів для втілення в життя підприємницькихзадумів, управлінських рішень.
Важливою складовою державного регулювання підприємництва, сприяннярозвитку ініціативної, самостійної діяльності є використання фінансових важеліввпливу на ділову активність бізнесу. До складу фінансових важелів відносятьсяподатки, політика ціноутворення, бюджетні витрати, кредитно-грошоверегулювання.
З'ясування основ організації фінансів підприємств, формфінансового забезпечення, фінансово-кредитної підтримки підприємницькоїдіяльності та системи її оподаткування і становить провідну ідею теми.
Організація фінансів підприємств
Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення ролі фінансівпідприємств у системі підприємницького управління. Конкурентоспроможність таплатоспроможність підприємств визначаються добре налагодженою організацієюфінансів. Організація фінансової діяльності підприємства повинна сприятипідвищенню ефективності прийнятих підприємством управлінських рішень.Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а за допомогоюцілеспрямованої їх організації.
Організація фінансів підприємств — це сукупність форм,методів, способів формування та використання ресурсів, контролю за їхкругообігом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчимиактами.
В основу організації фінансів підприємств покладено комерційнийрозрахунок, який базується на принципах саморегулювання, самоокупності та самофінансування.Сутність комерційного розрахунку полягає у постійному порівнюванні (у грошовомувираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержаннямаксимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливогоризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, уринкових умовах для підприємця визначаються основним орієнтиром — прибутком.
Комерційний розрахунок в ринкових умовах має значний вплив наорганізацію фінансів підприємств. Він передбачає зміну взаємовідносин держави іпідприємця. Фінансові відносини підприємств регламентуються державою восновному економічними методами — за допомогою важелів відповідної податкової,амортизаційної, валютної, протекціоністської політики. Збитки, що їх зазналопідприємство внаслідок виконання вказівок державних органів та посадових осіб,які суперечать чинному законодавству, повинні бути відшкодовані відповіднимиорганами.
Кожен суб'єкт підприємницької діяльності має справжню фінансовунезалежність, тобто право самостійно вирішувати, як і що виробити, комуреалізувати продукцію, як розподілити виручку від реалізації продукції, якрозпорядитися прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їхвикористовувати. Повна самостійність підприємств не означає, однак, відсутностібудь-яких правил їхньої поведінки. Ці правила розроблено та законодавчозакріплено у відповідних нормативних актах. Ясна річ, що підприємства можутьприймати рішення самостійно тільки в рамках чинних законів.
Суб'єкти підприємницької діяльності несуть реальну економічнувідповідальність за результати діяльності та своєчасне виконання своїхзобов'язань перед постачальниками, споживачами, державою, банками. За своїмизобов'язаннями підприємство відповідає власним майном і доходами. Заневиконання зобов'язань підприємством до нього застосовується системафінансових санкцій. Справді самостійне підприємство покриває свої втрати тазбитки за рахунок фінансових резервів, системи страхування та за рахуноквласного прибутку.
Джерелом формування фінансових ресурсів підприємств є реальнозароблені доходи від реалізації продукції, виконаних робіт та наданих послуг.Економічна відповідальність підприємств настільки велика, що його можутьоголосити банкрутом у разі завеликих збитків та неспроможності виконати зобов'язанняперед кредиторами.
У підприємств формуються партнерські взаємовідносини з банками,фінансовими посередниками, страховими компаніями. Підприємства і банки єрівноправними партнерами, які налагоджують фінансові взаємовідносини з метоюодержання прибутку. Банки не надають підприємствам безкоштовних та безстроковихкредитів. Підприємства, у свою чергу, за зберігання коштів на банківськихрахунках одержують певні відсотки. Фінансові посередники допомагають кращезалучати та використовувати грошові кошти підприємств. Страхові компаніїстрахують численні ризики, пов'язані з підприємницькою діяльністю суб'єктівгосподарювання, створюючи певні гарантії стабільності виробничої діяльності.
У підприємств формуються взаємовідносини з бюджетом та державнимицільовими фондами, створеними для підтримання комерційних засад в організаціїпідприємництва. Держава встановлює податкові платежі, обов'язкові збори тавнески на такому рівні, щоб не підірвати заінтересованості підприємств урозвитку виробництва та підвищенні його ефективності. У разі необхідностіпідприємствам виділяють бюджетні асигнування у вигляді цільових субсидій тасубвенцій, що виключає можливість паразитування за рахунок державних коштів.
На організацію фінансів впливають організаційно-правові форми,сфера та характер підприємницької діяльності. Це проявляється у процесіформування капіталу (статутного фонду), розподілі прибутку, утворенні грошовихфондів, а також внутрішньовідомчому розподілі засобів, у взаємовідносинах збюджетом тощо. Ринкова економіка зовсім не виключає наявності поряд з іншими ідержавної власності. До державного сектору належать ті установи та організації,які повністю або частково фінансуються із державного бюджету. Створюються такожпідприємства зі змішаною формою власності, у статутному фонді яких держава єосновним власником. Так, на малих підприємствах управління фінансами найчастішездійснює підприємець — власник (власники) фірми. Бухгалтерія здійснює збір тапервинну обробку інформації, але управлінські рішення приймає власник.
Фінансова діяльність у підприємницькому управлінні
В управлінській роботі підприємця фінансова діяльність посідаєособливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнотафінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвиткупідприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншимисуб'єктами господарювання.
Фінансова діяльність — це система використаннярізних форм і методів фінансового забезпечення щодо функціонування підприємствта досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота,що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшує її результати.
Фінансове забезпечення управління здійснюється за такими основниминапрямками:
—фінансове прогнозування та планування;
—аналіз та контроль підприємницької діяльності;
—поточна фінансово-економічна робота.
Фінансове прогнозування та планування є однією знайважливіших ланок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансовоїроботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпеченнянормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання такихкоштів.
За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямивикористання та розмір прибутку, який залишається в його розпорядженні післясплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансовихресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансовихпоказників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку,суми податку.
Планування виручки є необхідним для розробки плану прибуткувід реалізації продукції або виконаних робіт, наданих послуг, визначення сумипланових платежів у бюджет. Від обґрунтованості та правильності розрахункувиручки значною мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштівта розмір запланованого прибутку.
Мета планування витрат — визначення можливості найеконом-нішоговитрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції.Зменшення витрат виробництва та обігу — важливий фактор збільшення ефективностівиробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів,палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додатковоїпродукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальніможливості для самофінансування, приведення в дію конкурентних переваг.Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою длязниження цін на неї, а відтак — прискорення обертання оборотних коштів,зростання можливостей розширення підприємницької діяльності.
Підприємці та менеджери, орієнтуючись на опрацьовані фінансовіпоказники, складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Так, поточнийфінансовий план складається у формі балансу доходів та витрат грошовихкоштів. Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства — це діагноз йогофінансового
стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків,виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходівта прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності,поліпшення фінансово-господарської діяльності в цілому. Матеріали аналізувикористовуються в процесі фінансового планування та прогнозування, визначенняпотреб залучення зовнішніх джерел фінансування.
В умовах переходу до ринкової системи господарювання, як булоз'ясовано у попередніх темах, зароджується конкуренція — важливий механізмрегулювання економічних процесів. Однак у перехідний період вона ще незначна,не охоплює усі сфери економічного життя. Це дає змогу продавцям установлювати йпідтримувати більш високі ціни, ніж вони могли б дозволити собі за умовирозвинутої конкуренції, що призводить до зменшення попиту, застою увиробництві, безробіття, а в кінцевому підсумку — до соціально-економічної таполітичної нестабільності, блокування розвитку підприємництва.
Конкурентоспроможність підприємства можна забезпечити правильноюорганізацією управління фінансами: рухом фінансових ресурсів та фінансовимивідносинами. Суть фінансового менеджменту полягає в ефективному використанніфінансового механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілейпідприємства.
Фінансовий механізм підприємства — це система управлінняфінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і грошовихфондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати діяльностіпідприємства. Взаємодія фінансових відносин досягається завдяки використаннюусіх фінансових категорій (виручки, прибутку, амортизації, оборотних коштів,кредиту, бюджету, податків), нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкційта інших фінансових важелів.
Як нам вже відомо, на підставі маркетингового дослідженняпідприємство вирішує такі три проблеми: які товари, роботи, послуги слідвиробляти та в якій кількості? Як мають бути вироблені ці товари? Хто отримає,придбає чи зможе використати ці товари та послуги?
Підприємці зобов'язані визначити обсяг та джерела фінансовихресурсів, необхідних для виробництва і реалізації продукції, виконанняфінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, партнерами по бізнесу.
Процес виробництва відбувається в певній технологічнійпослідовності, коли безперервно повторюються стадія придбання сировини,матеріалів та підготовки їх до виробництва, стадія перетворення сировини нанапівфабрикати, незавершене виробництво, готову продукцію, тобто відбуваєтьсяоборот, рух ресурсів. Потреба в коштах у
підприємства виникає на кожній із цих стадій ще до відшкодуваннявиробничих витрат з виручки від реалізації продукції. Саме тому коженпідприємець, формуючи свій капітал (статутний фонд), мусить передбачитинеобхідну суму оборотних коштів. Вкладені оборотні кошти на кожній стадіївиробничого процесу, переходячи з однієї функціональної форми в іншу,зміщуються після реалізації продукції.
Дуже важливим у процесі управління фінансами підприємств євизначення такої потреби в оборотних коштах, яка б забезпечувала мінімальнонеобхідні розміри виробничих запасів, незавершеного виробництва, залишківготової продукції для виконання виробничої програми. За браком власнихвиробничих коштів для поточного інвестування необхідно визначити потребу впозичкових коштах.
Брак оборотних коштів у окремих підприємств виникає саме через те,що надходження та використання грошей не збігаються у часі і здійснюються врізних обсягах. Внаслідок цього на одних підприємствах у певний моментз'являються тимчасово вільні кошти, а в інших — виникає тимчасова потреба вних. Ця суперечність процесу відтворення вирішується комерційними банкамишляхом кредитування підприємств. За тимчасового дефіциту власних оборотнихкоштів підприємство звертається до банку з метою одержання кредитів.
Отже, цінова діяльність забезпечує втілення управлінських рішень ужиття. Фінанси пов'язані й з іншими напрямами підприємницького управління — виробничим менеджментом, збутом, маркетингом.
Безпосереднім завданням управління фінансами підприємств єзабезпечення формування та правильного розподілу виручки від реалізаціїпродукції для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду,валового та чистого доходу. Кожне підприємство прагне забезпечити ліквідністьоборотних активів для своєчасної сплати короткострокової кредиторськоїзаборгованості. Тому своєчасне та повне надходження виручки від реалізаціїпродукції постійно контролюється фінансовими менеджерами.
Амортизаційні відрахування нині є найважливішим елементом витратна виробництво та основним джерелом відтворення основних фондів. Управлінняформуванням та використанням амортизаційних відрахувань, особливо у разізастосування прискореної амортизації, є важливою стороною фінансовогоменеджменту. Першочерговим завданням є також своєчасне виконання фінансовихзобов'язань перед бюджетом, державними цільовими фондами, банками, страховимикомпаніями та іншими суб'єктами господарювання.
Чинним законодавством та нормативними актами встановлено конкретністроки платежів за кожним видом податків та інших обов'язкових внесків.Несвоєчасне та неповне перерахування та ких платежів у бюджет спричиняєзастосування фінансових санкцій до підприємств-неплатників. Ці санкції можутьстати причиною значних додаткових витрат, чого в жодному разі не повинендопускати фінансовий менеджер, а підприємець повинен здійснювати своєчаснийконтроль.
Управління фінансами підприємств включає також сферу формування,розподілу та використання прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.Розподіл прибутку є однією з форм реалізації економічних інтересів учасниківпроцесу відтворення. Так, у результаті фінансово-господарської діяльностіпідприємств держава одержує свою частку у вигляді податків, підприємство — увигляді чистого прибутку, а працівник — від розподілу і використання частиниприбутку. Від регулювання розподілу чистого доходу залежить мотиваціяпідприємницької діяльності, можливість подальшого збільшення прибутку.
фінанси підприємницький управління оподаткування
Фінансово-кредитна підтримка підприємництва
Вивчаючи етапи розвитку підприємницької діяльності — відзаснування справи до отримання прибутку, — ми встановили, що на процесформування, розвитку та стабільної діяльності впливають фактори фінансовогозабезпечення бізнесу.
Уже з перших кроків своєї діяльності підприємець зустрічається зпроблемою формування стартового капіталу, страхування підприємницьких операцій,залучення кредитів для розвитку власної справи.
У подальшому під час аналізу зовнішнього середовища підприємцюдоводиться враховувати загальний стан системи фінансування, валютний курс,зовнішньоекономічну політику регулювання експортно-імпортних операцій, вмітикористуватися кредитами.
Кредит — це надання фірмі грошових коштів на умовах повернення,визначених строків користування, платності, матеріального забезпечення чиіншого гарантійного покриття.
Кредит зміцнює інвестиційні ресурси, сприяє більш ефективномувикористанню підприємницького потенціалу.
Особливу роль у розвитку підприємництва відіграє системаоподаткування, рівень податків, податкові пільги, форми фінансового сприяннястановленню та розвитку підприємницького сектору. Це пояснюється тим, щопідприємництво є сектором економіки, найбільш вразливим щодо несприятливих,неусувних зовнішніх факторів впливу. До останніх слід віднести обмеженістьвласних ресурсів, відсутність резервних капіталів, надмірні податки,нестабільність ринкової кон'юнктури.
Водночас держава зацікавлена у розвиткові підприємницькогосектору, особливо тих видів діяльності, в яких є гостра потреба. Це можуть бутиті види підприємництва, завдяки яким досягається вирішення серйозних проблемекономічного і соціального розвитку суспільства — збереження і примноженняінтелектуального потенціалу, зайнятість населення, задоволення конкретнихпотреб у певних видах продукції та послуг. До складу фінансових важеліврегулювання підприємництва відносять:
—податкову й фінансово-кредитну політику, у томучислі встановлення ставок податків і відсотків із державних кредитів,податкових пільг;
—ціни і правила ціноутворення;
—цільові дотації;
—валютний курс;
—розмір економічних санкцій.
Використання фінансових важелів має різні цілі, серед якихосновними виступають такі:
—запобігання зростанню цін;
—стримування або стимулювання виробництва певнихтоварів;
—вилучення додаткових коштів для державногобюджету;
—запобігання значній диференціації доходів.
Лізинг є формою довгострокового кредиту, який надаєтьсяв натуральній формі і погашається підприємцем-орендарем у розстрочку.
Лізинг виступає формою фінансової підтримки підприємництва іпоєднує елементи оренди та кредитних зобов'язань.
Підприємець має можливість взяти у довгострокову орендутехнологічне устаткування, транспортні засоби, обладнання. Вартість об'єктаоренди погашається частинами з віднесенням витрат на рахунок собівартостіпродукції, яку виробляє підприємець.
Як правило, лізинг значно вигідніший від використання позичковихкоштів.
Плата за кредит здійснюється з прибутку підприємства. У разівідсутності прибутку підприємець змушений шукати інші джерела погашенняпозичкових коштів, а у разі їх відсутності може навіть збанкрутіти, втратитивласну справу. Тому отримати значний кредит на придбання дорогого устаткуваннядля більшості малих і середніх підприємств досить складно: адже у них немаєнадійних гарантій його повернення. Лізинг же надає можливості ефективноїпідтримки підприємництва, дозволяє мобілізувати більше фінансових ресурсів длярозвитку бізнесу.
Система оподаткування підприємницької діяльності
Серед фінансових важелів розвитку підприємництва особливе місцепосідає система оподаткування. Вона використовується як інструмент впливу набізнес, стимулює і обмежує певні види підприємницької діяльності, забезпечуєнадходження до державного бюджету.
У світовій практиці розвитку підприємництва система оподаткуванняпоряд із бюджетним фінансуванням пріоритетних напрямів економічної діяльностісправляє найбільший вплив на фінансово-кредитну політику, грошовий обіг тагосподарську кон'юнктуру в цілому.
Система оподаткування — продукт закономірногорезультату економічного розвитку суспільства. Вона втілює досить складнеутворення законодавчих і нормативних актів, які регулюють взаємовідносини міждержавою і підприємцем. Ця система перебуває у постійному русі, що знаходитьвідображення у появі нових офіційних документів, у змінах і доповненнях дочинних законів. Яким же чином законодавство визначає суть цієї системи?
Система оподаткування — це сукупністьподатків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджету, внесків до державнихцільових фондів, що стягуються в установленому порядку.
Законодавча база визначає принципи побудови системи оподаткування,диференціює податки. Відповідно до побудови бюджету податки можуть бутизагальнодержавними і місцевими. Крім того, податки поділяються на прямі інепрямі. Для кращого засвоєння системи оподаткування розглянемо табл. 1.
З наведеної таблиці випливає, що прямі податки встановлюютьсябезпосередньо на дохід і майно, а непрямі — входять до ціни товару або дотарифу.
Система оподаткування будується за такими принципами:
—обов'язковості;
—економічної доцільності;
—соціальної справедливості;
—поєднання інтересів держави, регіонів,підприємств і громадян.
Реалізація цих принципів забезпечує надходження коштів до бюджетів відповіднихрівнів і державних цільових фондів. Це так звана оптимальна точка, в якійпоєднуються інтереси держави і підприємницького сектору. Високі податковіставки створюють для держави і підприємців ряд проблем (адже вони здатніпідірвати зацікавленість підприємців у розвитку своєї справи).
Одночасно може статися так, що держава за умов застосування більшвисоких ставок податків одержить менше податкових надходжень до бюджету.
Таблиця1 — Система оподаткування суб’єктів підприємницької діяльностіНепрямі податки Прямі податки Внески до державних цільових фондів Інші податки, збори, платежі Податок на додану вартість Податок на прибуток підприємств Пенсійний фонд Плата з компенсування витрат на геологорозвідувальні роботи Акцизний збір Плата за землю Фонд соціального страхування Плата за спеціальне використання природних ресурсів Мито Податок з власників транспортних засобів Фонд зайнятості Державне мито Митний збір Плата за майно підприємств На будівництво, ремонт і експлуатацію автошляхів Місцеві податки і збори
Американський економіст Лаффер довів графічно, що до певної межіпідвищення податкової ставки збільшує суму доходів бюджету, а потім вонипоступово знижуються до рівня, зазначеного на рис. 1.
Лаффер довів, що однаковий дохід може бути отриманий і за достатньонизької і за високої податкової ставки. Дійсно, рівність бюджетних надходжень(у1 = у2) досягається за умови різних за рівнемподаткових ставок (; с„ значно більше за ж1). Річ у тім, що нижчаподаткова ставка збільшує кількість об'єктів оподаткування, залучаючи дедалібільшу кількість підприємців. І навпаки: зростання податків викликає згортаннядіяльності у частини підприємців внаслідок збитковості їхньої справи.
Податковий тиск змушує підприємця шукати прогалини в податковомузаконодавстві або використовувати різні схеми ухилення від податків. Це можевідбутися шляхом створення фіктивних фірм, свідомого заниження цін тавикористання товарообмінних операцій, використання фіктивної документації.
Усе це негативно відбивається на діловій активності, особливо вмалому та середньому підприємництві. Тому для пом'якшення податкового тиску нарозвиток підприємництва держава застосовує різні заходи, що сприяють підвищеннюділової активності.
Зокрема, для суб'єктів малого підприємництва в порядку,передбаченому законодавством України, застосовується пільгове оподаткування.
/>І 1
І 1
Рис. 1 — Крива Лаффера
Замість декількох податків, що сплачували підприємці, передбаченоперехід до єдиного податку, тобто спрощена система оподаткування, обліку тазвітності.
На єдиний податок можуть перейти підприємства, на яких кількістьпрацівників не перевищує 50 осіб. Малі підприємства мають право самостійнообрати для себе ставку єдиного податку — 6 % або 10 %. За таких умов при ставцієдиного податку в 10 % ніякі інші податки не сплачуються. База оподаткуваннядля суб'єктів малого підприємництва — річна виручка від реалізації продукціїабо надання послуг не повинна перевищувати 1 млн грн.
Звичайно, такий захід фінансової підтримки підприємництва маєпозитивний ефект. Він не тільки зменшує ставку податку, а й звільняє підприємцявід ведення форм обліку та звітності.
Особливостями оподаткування фізичних осіб — суб'єктівпідприємницької діяльності без створення юридичної особи виступає, по-перше,право обирати спосіб оподаткування; по-друге, сума податку визначаєтьсямісцевими радами за місцем державної реєстрації підприємця. Вона коливаєтьсявід 20 до 200 грн за календарний місяць. Такий підхід до оподаткування створюєстимули для підприємця (адже після сплати податку вся виручка від реалізаціїпродукції або наданих послуг лишається йому), поліпшує умови регіональногорегулювання підприємництва. Зниження податко вої ставки сприяє тим видампідприємницької діяльності, які здатні вирішувати актуальні для певноїмісцевості економічні та соціальні проблеми.
Вивчення всього ланцюжка платежів і зборів свідчить про те, щоврешті-решт реальними платниками виступають не суб'єкти підприємницькоїдіяльності, а кінцевий споживач товарів, продукції, послуг. Це означає, щозростання ціни товарів під тиском податків зумовлює звуження попиту, щонегативно відбивається на підприємництві. Саме тому необхідне кардинальнезниження всіх видів податків з метою активізації підприємницької діяльності.
Яким же чином відбувається оподаткування бізнесу на практиці?Конструкція податку містить такі елементи:
—суб'єкт;
—об'єкт і джерело оподаткування;
—одиниця обкладання;
—податкова ставка;
—податковий оклад;
—податкові пільги.
Податкові пільги — це повне або часткове звільнення від податківсуб'єкта підприємницької діяльності відповідно до чинного законодавства.Найважливішою податковою пільгою виступає неоподатковуваний мінімум — найменшачастка об'єкта оподаткування, що повністю звільняється від податків.
У своїй діяльності підприємець найчастіше стикається з деякими зних, але є податки, які мають універсальний характер. До таких податків слідвіднести:
—податок на додану вартість;
—акцизний збір;
—податок на прибуток підприємств;
—цільові (спеціальні) податки.
Так, особливе місце серед джерел формування державного бюджетупосідає податок на додану вартість (ПДВ). Адже механізм сплати ПДВ передбачає,що цей податок включається в усі види цін: у державні регульовані (фіксовані) таринкові (вільні) ціни товарів, робіт, послуг. Це означає, що реалізація всієїпродукції відбувається за цінами й тарифами, збільшеними на суму ПДВ.
Інший вид податків — акцизний збір — нараховується у відсотках довартості товарів у відпускних цінах. Слід зазначити, що ставка акцизного зборувизначається для кожної товарної групи окремо.
Згідно із законодавством існує прибуток підприємства. Вінвизначається як різниця між валовим доходом і валовими витратами.
Цільові (спеціальні) податки надходять для фінансування чітковизначених заходів, тобто мають цільове призначення. До основних цільовихподатків в Україні слід віднести такі:
—платежі до Пенсійного фонду і Фонду соціальногострахування. За рахунок останнього, зокрема, виплачується допомога з тимчасовоїнепрацездатності, пов'язаної із хворобою або іншою причиною;
—платежі до Фонду сприяння зайнятості населення.За рахунок коштів цього фонду виплачується допомога з безробіття, фінансуютьсявитрати на підготовку та перепідготовку кадрів. Слід пам'ятати, щозаконодавство передбачає відповідальність за ухилення від сплати податків.Наприклад, несвоєчасне подання декларації про доходи фізичних осіб або внесеннядо неї неправильних даних тягне накладання штрафу розміром від шести до восьминеоподатковуваних мінімумів доходів громадян.