Фіскальні аспектиоподаткування експортно- імпортних операцій із сільськогосподарською продукцією
Нині серед ключових завдань забезпечення належних темпіврозвитку вітчизняної економіки постає необхідність вдосконалення податковоїсистеми, яка могла б належним чином координувати та регулювати економічніпроцеси в нашій державі. Побудова ефективної та збалансованої податковоїсистеми є важливим питанням для будь-якої країни, а особливо в період ринковихперетворень.
Необхідною умовою для цього є розвиток теорії оподаткуванняі, зокрема, дослідження та узагальнення природи окремих форм оподаткування,особливостей їх функціонування. Такі знання дадуть змогу більш об'єктивнішесформувати податковий механізм, підвищити ефективність оподаткування.
Непрямі податки посідають чільне місце в податковій системіУкраїни, їм належить ключова роль в економіці нашої держави — вони є стабільнимджерелом наповнення державного бюджету та суттєво впливають на діяльністьсуб'єктів господарювання.
Вітчизняні економісти на протязі тривалого часу ведутьдискусії щодо напрямів реформування податкової системи, в тому числі і вчастині справляння акцизів. Активну участь у цих дискусіях приймають, зокрема:В. Андрущенко, А. Даниленко, М. Дем'яненко, Ю. Іванов, Т. Єфіменко, А.Крисоватий, В. Лановий, І. Луніна, А. Соколовська, В. Федоров та ін.
На жаль, останнім часом в нашій державі простежуєтьсятенденція не завжди економічно обґрунтованих змін у податковій системі. У цьомуконтексті найбільше суперечностей виникає з приводу механізму функціонуванняподатку на додану вартість (ПДВ), який є основною формою універсальних акцизів.Зокрема, як зауважує М. Дем'яненко, у даний час майже всі податки сприймаютьсянегативно, але найбільше нарікань зазнає ПДВ. Останнім незадоволені практичновсі господарюючі структури, особливо аграрного спрямування [1, c. 38].
Як наслідок, часто лунають пропозиції про необхідністьреформування механізму справляння даного податку, в тому числі і шляхом йогозаміни іншою формою універсального акцизу.
Метою даної статті є узагальнення економічної природи універсальнихакцизів, характеристика їх основних форм і на цій основі розробка рекомендаційщодо вдосконалення засад функціонування даної податкової форми в Україні.
Фінансова думка виробила різні форми й методи оподаткування.Кожен вид податків має свої специфічні риси та функціональне призначення іпосідає окреме місце в податковій системі. Роль того чи іншого податкухарактеризується його приналежністю до певної групи у відповідності з існуючоюкласифікацією податків.
Найбільш поширеним критерієм поділу податків є їх поділ заформою оподаткування, відповідно за якого всі податки поділяються на прямі йнепрямі. Даний поділ податків вперше було застосовано в науковому обігу у XVIстолітті Д. Локком, який, по суті, започаткував поділ податків на групи. В основукласифікації податків ним було покладено критерій перекладності. Визначивши, щобудь-який податок, з кого б він не справлявся, зрештою падає на землевласника,Д. Локк встановив, що замість податків, якими обкладається земля непрямо, вартовіддати перевагу податку безпосередньо на землевласника. Він вважав, що лишепоземельний податок є прямим, решта податків є непрямими [2, c. 98].
Розвиток сучасної податкової системи, етапи її формування,показують, що непрямі податки займають визначальне значення в системахоподаткування багатьох країн. Свій розвиток вони започаткували разом ізстановленням податкової системи і сформувались у вигляді акцизів, фіскальнихмонополій і мита [3, c. 33].
Акцизи, що походять від латинського слова «excise»лат. — «відсікати», оскільки завдяки їх застосуванню частина вартостітовару ніби відсікається на користь держави), представлені у вигляді двох форм:специфічні та універсальні. За своєю економічною природою вони являють собоюнадбавку до ціни. Специфічні акцизи встановлюються на певні окремі групитоварів, універсальні — для всіх товарів і послуг, тобто характеризуютьсявсеосяжністю та широтою податкової бази.
Універсальний акциз може функціонувати у трьох формах:
— податку з продажів або купівель (податку з обороту воднорівневій формі). У даній формі він виступає як податок з продажу (США,Швеція до 1969 р., Норвегія до 1970 р.) чи податок із закупівель (ВеликаБританія до 1973 р., Данія до 1967 р., Португалія до 1986 р.), або як податокна виробників обробної промисловості (Франція, Греція, Фінляндія, Туреччина доподаткових реформ відповідно 1968, 1987, 1964 та 1985 років). Податок з оборотув однорівневій формі справляють на одному ступені руху товару, що суттєвозвужує сферу його застосування, фіскальне та регулююче значення.
- податку зобороту в багаторівневій формі (в даний час не використовується). Друга формауніверсального акцизу складніша, оскільки при її застосуванні обкладаєтьсяваловий оборот на всіх етапах руху товару, що викликає кумулятивний ефект. Дооподаткованого обороту потрапляють суми податків, сплачені при купівлі товаріввиробничого призначення та послуг. Тобто податок утримується не тільки зобороту товарів і послуг, а й із раніше сплачених податків. Кумулятивний ефектнегативно впливає на конкурентне середовище — у гіршому становищі опиняютьсяфірми, у витратах виробництва яких вище питома вага сировини і напівфабрикатів,послуг та інших виробничих факторів. Ця форма штучно збільшує оподатковуванийоборот та стимулює до вертикальної інтеграції виробництва господарюючихсуб'єктів [4, с. 247-248];
- податкуна додану вартість (є найбільш поширеною формою, яка визнається податковимзаконодавством ЄС, як єдино можлива форма для країн-членів даноїспівдружності). Дана форма зберігає переваги багаторівневого податку з оборотущодо оподаткування усіх ступенів руху товару, але одночасно ліквідує йогоосновний недолік — кумулятивний ефект. Специфіка нарахування та сплати ПДВполягає в тому, він нараховується та сплачується на кожному етапі руху товарувід виробника до споживача [5, с. 206-207]. При цьому, з оподатковуваногообороту виключаються податки сплачені на попередніх етапах внаслідок чого об'єктомоподаткування виступає вартість створена на даному конкретному ступені рухутовару (цей показник називається доданою вартістю, відповідно звідси і назваподатку).
Отже, «модернізація» податку з обороту обумовилавинайдення ПДВ, для якого характерний значний фіскальний потенціал, при цьомувін позбавлений недоліків, які притаманні іншим формам універсального акцизу. Емпіричнорозроблений ПДВ, на переконання К. Шоупа, колишнього члена фінансового комітетуЄС, став «найновішою й, певно, остаточною формою історичної еволюціїподатків з обороту» [13, с. 250].
Винайдення ПДВ належить французькому економісту М. Лоре,котрий в 1954 році докладно охарактеризував схему його дії і дав пропозиціюзамінити ним податок з обороту, який використовувався на той час. Проте,введення податку завершилось у Франції лише в 1968 р., після тривалогоексперименту його дослідного застосування в залежній від Франції африканськійкраїні Кот де Вуар. В останнє десятиліття ХХ століття ПДВ отримав широкепоширення у світі. Зокрема, він використовується в 42 країнах, в тому числі в17 європейських. На нього припадає в середньому 13,8% податкових надходжень вбюджети країн і 5,5% валового внутрішнього продукту [6, с. 52-53].
Широке використання та поширення ПДВ обумовлене фіскальними,психологічними та економічними перевагами даного податку.
У країнах ЄС, як справедливо зауважує Д. Волков, ПДВ відіграєсуттєву роль, адже завдяки йому реалізується основна мета інтеграції країн — забезпечення вільного переміщення товарів, робіт і капіталу. В ЄС прийнято такісхеми адміністрування ПДВ, які дають змогу здійснювати точне нарахування івідшкодування цього податку на товари й послуги експортного призначення. Алепри надходженні в країну призначення імпортовані товари й послуги обкладаютьсяПДВ так само, як і товари власного виробництва. Це створює однорідне податковесередовище для товарів і послуг, що пропонуються для реалізації на міжнароднихринках [7, с. 119].
Водночас, в економічній літературі можна знайти і неприйняттязастосування ПДВ, що пояснюється окремими недоліками даного податку. Зокрема,ПДВ вважається «антисоціальним податком». Недоліки податку, якнаголошує Н.І. Сидорова, полягає в його регресивності, тобто більший тягарприпадає на низькі доходи малозабезпечених людей. Населення купує одні і ті жтовари (послуги) за однаковими цінами, які включають однакову суму ПДВ,незалежно від величини своїх доходів, тому в видатках малозабезпечених суми ПДВскладають вищу частку, ніж в видатках високозабезпечених категорій населення[8, С.36].
Критичне ставлення до податку на додану вартість з бокуокремих економістів і практиків сформувалося й через ряд інших причин, на якізвертає увагу С. Осадчий. Однією з них є те, що введення даного податку вУкраїні було викликане гострою необхідністю формування власної податковоїполітики і дуже обмеженим в часі, без належної підготовки і відпрацюваннямеханізму функціонування податку. В розумінні механізму функціонування ПДВ єпевні складнощі, внаслідок чого в окремих економістів з'являється думка пробагаторазове зростання ціни за рахунок оподаткування на всіх стадіях рухутовару [9, с. 63].
На цю ж проблему неодноразово в своїх статтях звертає увагуМ. Дем'яненко. Він наголошує на тому, що насправді подвійне оподаткуваннявідсутнє, а є специфічний механізм обчислення даного податку, завдяки якому привизначенні як об'єкта оподаткування ПДВ оборотів з реалізації, реальнооподатковується додана вартість. Так відбувається тому, що податок обчислюєтьсяне шляхом безпосереднього оподаткування доданої вартості, а поетапно через іншіпоказники. Спосіб обчислення ПДВ має назву методу «рахунків-фактур».Саме він був прийнятий країнами ЄС при запровадженні ПДВ і завдяки йогоперевагам став найпоширенішим у практиці оподаткування ПДВ [1, с. 38-39].
Не розуміння економічної суті ПДВ є причиною помилковихтрактувань наслідків його дії. У колишньому СРСР формою універсального акцизу виступавподаток з обороту, основним недоліком якого був «кумулятивний ефект».І якщо в умовах директивної економіки він через державне цінове регулюваннячастково нейтралізувався, то при переході до ринкових відносин таке регулюваннянеможливе. Відповідно, при формуванні власної податкової системи і була наданаперевага ПДВ. Застосування даного податку дозволило усунути зазначений дефектподатку з обороту. Тому твердження про те, що при оподаткуванні ПДВвідбувається «нагромадження» податків на кожному етапі виробництва ітаким чином збільшується ціна кінцевої продукції, є помилковим [1, с. 39].
Відповідно, періодично виникають різні дискусії щододоцільності подальшого функціонування ПДВ, обґрунтовуються пропозиції щодоскасування ПДВ та запровадження іншого універсального акцизу у вигляді податкуз продажу, податку з обороту; зміни способу вирахування ПДВ; запровадженнядиференціації ставок ПДВ.
Оскільки розглянуті вище три види універсальних акцизівналежать до однієї групи та мають деякі спільні ознаки, окремі вчені невбачають принципових відмінностей між ними. Наприклад, В. Щербак податок надодану вартість називає податком з продажу, тому що він застосовується до цінитовару [10, с. 23]. Також існують пропозиції ввести комбінований податок, якийобчислюється як податок на додану вартість, а сплачується як податок з продажу[11, с. 55-57]. Ми вважаємо, що ці форми універсальних акцизів хоча івідзначаються певною схожістю, проте мають різні об' єкти та способинарахування, а отже ототожнювати їх некоректно.
В частині пропозицій щодо скасування ПДВ і запровадженняподатку з обороту ми поділяємо думку відомого українського дослідника проблемнепрямого оподаткування А. Соколовської, яка переконана, що «в наш часскасування ПДВ і запровадження податку з обороту не можна вважатиконструктивною пропозицією» [14, с. 241]. Така ідея була слушною лише вперші роки формування своєї власної податкової системи, тобто коли податком зобороту можна було скористатися як перехідною формою універсального акцизу.
В якості аргументів на користь подальшого функціонування ПДВв Україні можна навести наступне.
По-перше, внаслідок використання протягом тривалого часу ПДВдо нього вже звикли як платники, так і податківці. Податковими органами вженакопичений позитивний досвід адміністрування ПДВ, боротьби з ухиленням відйого сплати.
По-друге, кожен податок має як свої переваги так і вади.Навряд чи можливо точно визначити, запровадження якої з форм універсальнихакцизів супроводжуватиметься меншими незручностями. Простота справляння податкуз обороту, як його основна перевага над ПДВ, мала більше значення в перші рокистановлення оподаткування в Україні, тоді як нині на перший план виходятьзовсім інші критерії.
По-третє, скасування ПДВ і запровадження іншого податку, якце пропонують окремі політики, призведе до руйнації існуючого механізмузапобігання подвійному оподаткуванню, адже всі міжнародні угоди, укладеніУкраїною з цієї проблеми, стосуються нинішніх форм оподаткування і, зокрема,ПДВ, який справляється за принципом країни призначення.
По-четверте, справляння ПДВ є обов' язковою умовою членстваЄС і дозволяє уніфікувати практику функціонування обігових податків в країнахчленах Європейської співдружності [14, с. 241-242].
Тому на наше переконання скасування ПДВ і впровадженнябудь-якої іншої форми універсальних акцизів в Україні — це крок назад, тому щотривале функціонування ПДВ у різних країнах засвідчує його відповідністьвимогам ринкової економіки. Обрання країнами ЄС податку на додану вартістьважелем, який створює умови для нормального функціонування економіккраїн-учасників, зобов'язує Україну, яка проголосила курс на співпрацю іпоступове входження до ЄС одним із пріоритетів, врахувати ці вимоги. Іншепитання — вдосконалення законодавчих актів, що регламентують нині застосуванняПДВ, механізму його справляння та адміністрування. Зокрема, на думку С.Осадчого окремі положення Закону України «Про податок на додану вартість»потребують уточнення або ширшого роз'яснення [9, с. 63].
Подібних поглядів притримується і А. Крисоватий, якийнаголошує на тому, що податок на додану вартість потрібно вдосконалювати, а непереходити до нижчих форм універсального акцизу — податку з продажу чи податкуз обороту. На його думку, функціонування ПДВ вимагає великих фінансових витраті високої податкової техніки, тоді як функціонування податку з продажу невимагає таких компонентів. Проте, він ставить під сумнів доцільність переходуна нижчі ступені універсального акцизу, адже світова теорія і практикарухаються зовсім в іншому напрямку. Тим паче, що на переконання вченого,«окремі засади функціонування ПДВ в Україні уже відпрацьовані івиправдовують себе» [12, С.101].
Таким чином, непрямі податки займають визначальне місце всистемі оподаткування як України, так і значної кількості країн світу.Універсальні акцизи як основний різновид непрямих податків можуть бутипредставленні у вигляді трьох форм: — багатостадійний податок з обороту, — одностадійний податок з обороту (податок з продажу), — податок на доданувартість. Кожна з них має свої переваги і недоліки, і нині в Україні точатьсязапеклі дискусії щодо застосування тієї чи іншої форми. На наше переконання, всвітлі європейської інтеграції альтернативи застосуванню ПДВ в Україні не має.Питання повинно зводитися не до вибору тієї чи іншої форми універсальногоакцизу, що має застосовуватись в Україні, а до напрямів вдосконалення механізмусправляння податку на додану вартість.
Постановка проблеми. В умовах членства України в СОТактуальною є проблема адаптації законодавства, що регулює діяльність в АПК, донових умов та правил даної організації. В першу чергу, це стосуєтьсянормативно-правових актів у сфері оподаткування та фінансової підтримкивітчизняних товаровиробників.
Однією з ключових вимог СОТ є необхідність реформуваннядіючого механізму фінансової підтримки сільського господарства за рахунокособливого порядку справляння ПДВ та зниження рівня митних бар'єрів. Проте, навідміну від інших галузей економіки, сільське господарство має свою специфіку,що в першу чергу пов'язана із забезпеченням продовольчої безпеки країни.Головним чином, проблема стосується функціонування спеціальних режимів ПДВ,рівня митних тарифів, а також передбачає обґрунтування шляхів захистувітчизняних товаровиробників в умовах зниження ставок мита.
Так, навіть після зниження митних зборів відповідно до угоди,досягнутої під час «Токійського раунду», середній рівень митногозахисту вітчизняного ринку сільськогосподарських товарів становив 11% порівняноіз середнім рівнем мита 4,7 % [1]. При цьому не останнє значення набуває йпитання наповнення бюджету в умовах зниження рівня митного обкладення.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дана проблематиканабула особливої актуальності в останні декілька років. Нині суттєві пропозиціїтеоретично-методичного та практичного характеру з вирішення даної проблеми всвоїх працях обгрунтовують І. Кобута [2], Т. Осташко [3], О. Гребельник [4], І.Лютий, А. Дрига [5] та ін. Проте, вивчення наукових літературних джерел з даноїпроблеми показало існування значних розбіжностей у підходах до оцінкифіскальних аспектів експортно-імпортних операцій із сільськогосподарськоюпродукцією, що вимагає проведення подальших поглиблених досліджень з метоюпошуку шляхів оптимального їх вирішення.
Мета статті. Метою статті є оцінка та аналіз фіскальноїзначимості оподаткування експортно-імпортних операцій із сільськогосподарськоюпродукцією, окреслення перспектив його розвитку в умовах членства України в СОТта розробка моделі впливу експортно-імпортних операцій на фінансову базудержави в галузі сільського господарства.
Виклад основного матеріалу. У зв'язку зі вступом України доСОТ в наступні роки поступово будуть скорочуватися митні ставки на продукціюімпорту та експорту. Це скорочення відбудеться в декілька етапів, що зазначенів договорах між Україною та країнами-членами СОТ, і, на наш погляд призведе дозниження ролі непрямих податків у формуванні Державного бюджету. Такеприпущення можна зробити в зв'язку зі вступом України у СОТ, при цьому митніставки щорічно будуть скорочуватися.
Непрямі податки в сучасній податковій системі Українискладають три чверті усіх надходжень до Державного бюджету України (табл.1).
Таблиця 1 Непрямі податки у податковій системіУкраїниПоказники 2003 2004 2005 2006 2007
Загальні надходження непрямих податків, млрд. грн.
- частка у податкових надходженнях Держбюджету, %
- частка у загальних податкових надходженнях, % 20,8 59,1 38,4 27,4 68,4 43,3
47.7
63,9
48.8 65,2 68,5 52,1 76,6 68,1 51,2
Податок на додану вартість, всього, млрд. грн.
- частка у податкових надходженнях Держбюджету, %
- частка у загальних податкових надходженнях, % 12,6 35,3 23,2 16,7 44,7 26,5 33,8 45,3 34,5 47,5 49,9 37,7 59,1 51,6 42,6
Акцизний збір, всього надходжень, млрд. грн.
- частка у податкових надходженнях Держбюджету, %
- частка у загальних податкових надходженнях, % 5,2 13,5 9,7 6,7 15,2 10,6 7,9 10,6 8,2 10,2 10,7 8,4 10,3 9,2 7,6 Мито, всього всього надходжень, млрд. грн. Частка у податкових надходженнях Держбюджету, % Частка у загальних податкових надходженнях, %
3,0
9.4
5.5
4,0
9.2
6.3 6,0 8,0 6,1 7,6 7,9 6,0 8,2 7,3 6,0
* Розраховано за даними Міністерства фінансів України та ДПАУ
Якщо проаналізувати частку непрямих податків в Держбюджеті у2004-2007 рр., то можна помітити, що вона залишається практично незмінною. Якщов структурі податкових надходжень до Зведеного бюджету у 2003 році переважалипрямі податки (понад 60% у загальній структурі), то вже у 2006-2007 рр.,непрямі податки вже займають більшу частку (51-52%).
Також зростає питома вага ПДВ у структурі непрямих податків уДержавному бюджеті за період 2003-2007 рр. вона зросла із 35,3 % у 2002 р. до51,6% у 2007 р… При цьому простежується тенденція до поступового зменшенняролі акцизу у податкових платежах за даний період, а фіскальна роль митазалишається майже без змін. Доволі показовою є ситуація 2005 року, колинадходження по ПДВ подвоїлися, а по миту виросли в півтора рази, що пов'язаноіз закриттям вільних економічних зон.
Зокрема, майже 2/3 надходжень від непрямих податківзабезпечують митні органи (68% у 2007 році). Крім того, 70% загальнихнадходжень ПДВ, забезпечують митні органи під час розмитнення товарів чипослуг. Даний податок складає левову частку у загальних надходженняхзабезпечених митницею, — понад 77 % у 2006-2007 р.р… На другому місціперебуває мито, яке в середньому займає 17-18% у загальних надходженнях,забезпечених митницею (табл. 2).
Відношення податкових надходжень адміністрованих митницею, дообсягів імпорту в останні роки є стабільним і складає 17,1-18,3%. Такий низькийрівень податкового навантаження пояснюється застосуванням податкових векселів(надходження зараховуються вже як адміністровані податковою службою) і значноюкількістю пільг при ввезенні окремих видів товарів (зокрема при імпорті нафти ігазу мито не справляється).
Проте, зі вступом до СОТ, значимість та вплив на наповненнябюджету по таких видах обов'язкових платежів державі як мито (ввізне так івивізне) та акциз будуть суттєво скорочуватись. Зокрема, будуть звільнені відрозмитнення транспортні засоби, що становлять вагому частку надходжень поакцизу. Водночас зростатиме частка акцизу у ціні алкогольних та тютюновихвиробів, що зумовить збільшення надходжень по даному джерелу. У цьому контекстіслід відзначити, що частка акцизу у ціні тютюнових виробів в Україні складаєблизько 25%, тоді як, наприклад, у Великій Британії — 60-65% [6].
Таблиця 2 Наповнення Державного бюджету Україниорганами Державної митної служби у 2004-2007рр. млрд.грн *Показники 2004 2005 2006 2007 Забезпечено надходжень, всього, млрд. грн. 18,2 31,0 41,2 54,1 — у % до загальних податкових надходжень Держбюджету 66,4 65,0 63,2 68,1 — у % до загальних надходжень Державного бюджету 40,6 41,6 43,3 46,4 — в т.ч. адміністровано податку на додану вартість 13,1 23,0 31,9 41,7 частка ПДВ у надходженнях, забезпечених митницею, % 71,8 74,1 77,4 77,1 частка ПДВ, забезпеченого митницею у загальних надходженнях по ПДВ, % 78,4 68,0 67,2 70,2 — в т.ч. адміністровано акцизного збору 0,35 0,5 0,9 1,3 частка акцизу у надходженнях, забезпечених митницею, % 2,0 1,7 2,2 2,5 — в т.ч. адміністровано мита 4,2 6,5 7,2 9,9 частка мита у надходженнях, забезпечених митницею, % 23,1 21,0 17,5 18,3 Відношення податкових надходжень до обсягів імпорту, % 12,55 17,15 18,27 17,83
*Складено за даними ДМСУ
Експортно-імпортні фактори суттєво впливають на фінансовубазу держави. Основним завданням держави у сфері зовнішньої торгівлі єзабезпечення ефективного функціонування фінансового механізму регулюванняекспортно-імпортної діяльності, який би при цьому давав можливість належнимчином формувати фінансову базу держави. Модель впливу експортно-імпортнихоперацій з продукцією АПК на фінансову базу держави представлена в табл. 3. У даній моделі ми ставили перед собоюзавдання максимально оцінити вплив експортно-імпортних операцій (тобтоврахувати максимальну кількість факторів на фінансову безпеку держави та їїекономіку). Зрозуміло, що переважну більшість з них досить складно оцінитианалітично, оскільки цей вплив є опосередкованим і залежить від багатьохфакторів. Класично прийнято вважати, що переважання експорту над імпортом маєбільше переваг і є бажаним, ніж зворотний випадок. Адже, за такої ситуації,створюються робочі місця, росте зайнятість населення та здійснюється ріст ВВП,відповідно, зростають й інші можливості держави.
Таблиця 3 Вплив експортно-імпортних операцій нафінансову базу державиПоказники Вигоди Втрати Експорт сільськогосподарської продукції
- надходження вивізного мита -валютні надходження (покращення сальдо валютного балансу)
- зростання ціни та збільшення податкових надходжень (податку на прибуток та ПДВ)
- зменшення обсягів бюджетного дотування внаслідок зростання ціни
- необхідність відшкодування ПДВ, сплаченого в Україні
- необхідність стимулювання (субсидування) експорту;
- витрати на забезпечення продовольчої безпеки у випадках надмірного експорту (за неналагодженого механізму) Імпорт сільськогосподарської продукції
- надходження ввізного мита
- надходження імпортного ПДВ
- акцизний збір з імпорту;
- зниження цін на внутрішньому ринку (вигода для споживачів);
- зменшення обсягів субсидування доходів населення.
- зниження ціни та зменшення надходжень від податку на прибуток, ПДВ та ПДФО;
- втрати робочих місць та необхідність збільшення виплат по безробіттю, витрати на створення нових робочих місць ;
- збитки вітчизняних товаровиробників внаслідок зниження ціни та необхідність їх дотування;
- збільшення імпортозалежності, витрати на забезпечення продовольчої безпеки у випадку підвищення світових цін Використання вітчизняних ресурсів (техніка, оборотні засоби)
- підвищення рівня зайнятості населення,
зменшення виплат по безробіттю;
- збільшення надходжень від податку на
прибуток, ПДВ та ПДФО;
- формування експортного потенціалу,
зниження залежності від імпорту та, відповідно, світових цін
- недоотримання прибутку внаслідок застосування технологічно відсталих засобів виробництва;
- необхідність реалізації державної програми будівництва заводів з виробництва техніки та інших виробничих факторів (добрив, гербіцидів)
Імпорт
матеріальних ресурсів (техніка, оборотні засоби)
- надходження ввізного мита
- надходження імпортного ПДВ
- акцизний збір з імпорту;
- здешевлення продукції внаслідок застосування сучасних засобів виробництва та технологій;
- підвищення конкурентоспроможності вітчизняного сільського господарства за ціною
- зниження рівня зайнятості
- переорієнтація або закриття заводів з виробництва техніки і виробничих факторів
- недоотримання прямих податків
- залежність від імпорту засобів Виробництва
При експорті сільськогосподарської продукції вітчизнянітоваровиробники сплачують вивізне мито, проте держава їм відшкодовує ПДВ. Навідміну від товаровиробників, вигоди та втрати для держави дещо відрізняються.Так, при експорті сільськогосподарської продукції вигодами для держави є:надходження вивізного мита, валютні надходження, зростання ціни та збільшенняподаткових надходжень (податку на прибуток та ПДВ), а також зменшення обсягівбюджетного дотування внаслідок зростання ціни.
До негативних сторін можна віднести необхідністьвідшкодування ПДВ, стимулювання (субсидування) експорту, витрати назабезпечення продовольчої безпеки у випадках надмірного експорту. Аналогічнаситуація спостерігається при імпорті сільськогосподарської продукції та приекспорті-імпорті сільськогосподарської техніки та інших виробничих засобіввітчизняного та іноземного виробництва.
Розглядаючи структуру експорту-імпорту сільськогосподарськоїпродукції (табл. 4-5) варто відмітити, що нині спостерігається тенденція дозростання питомої ваги експорту сільськогосподарської продукції у загальномуобсязі експорту товарів з України та зменшення частини імпортусільгосппродукції у загальній структурі імпорту. Також слід відмітити, що післяотримання Україною статусу члена СОТ відповідно до консолідованої тарифноїпропозиції середньоарифметична ставка ввізного мита на сільськогосподарськупродукцію зменшиться з 13,8% до 11,2% [7].
Таблиця 4 Структура експортусільськогосподарської продукції з України у 2003-2007рр. *Показники 2003 2004 2005 2006 2007 Частка сільськогосподарської продукції у загальному обсягу експорту, % 11,81 10,63 12,58 12,20 12,71 Темп зростання обсягів експорту сільськогосподарської продукції, % x 127,0 124,0 109,5 132,6 Відношення обсягів експорту сільськогосподарської продукції до валової продукції сільського господарства, % 4,13 4,06 4,54 4,85 5,69
Група І УКТ ЗЕД:
обсяги експорту всього, млн. дол.
% від загального експорту с.-г. продукції 523,3 19,2 648,5 18,7 732,0 21,4 396,5 8,4 747,2 12,0
Група ІІ УКТ ЗЕД:
обсяги експорту всього, млн. дол.
% від загального експорту с.-г. продукції 745,8 27,3 1135,6 32,7 1694,8 39,4 1950,5 41,4 1726,4 27,6
Група ІІІ УКТ ЗЕД:
обсяги експорту всього, млн. дол.
% від загального експорту с.-г. продукції 558,8 20,5 545,8 15,7 587,2 13,6 971,4 20,6 1718,0 27,5 Група ІУ УКТ ЗЕД: обсяги експорту всього, млн. дол. 904,2 1140,7 587,2 1394,2 2056,2 % від загального експорту с.-г. продукції 23,0 22,9 25,6 29,6 42,9
*Складено за даними Державного комітету статистики України.
Як видно з даних табл. 5, частка сільськогосподарської продукціїв загальному обсязі експорту в аналізованому періоді постійно зростає: з 10,6%у 2004 р. до 12,7% у 2007 р… На даний момент, сільськогосподарська продукціязабезпечує 1/8 всього вітчизняного експорту, що є достатньо високим показникомв порівнянні з країнами ЄС.
Найбільш питому вагу в структурі вітчизняного експорту займаєІІ група згідно УКТ ЗЕД, яка у 2005-2006 рр. склала близько 40% загальногообсягу експорту сільськогосподарської продукції. В останні роки питома вага Ігрупи (молоко, м' ясо) за аналізований період суттєво знизилась з 20% у2003-2005 р.р. до 10-12% у 20062007 рр. (майже вдвічі).
Таблиця 6 Структура імпортусільськогосподарської продукції в Україну у 2003-2007рр. *Показники 2003 2004 2005 2006 2007 Співвідношення імпорту та експорту сільськогосподарської продукції, % 79,56 55,08 62,35 67,19 65,81 Частка сільськогосподарської продукції у загальному обсягу імпорту, % 9,4 6,6 7,4 7,0 6,8
Група І УКТ ЗЕД:
обсяги імпорту всього, млн. дол.
% від загального імпорту с.-г. продукції 189,2 8,7 315,0 16,5 499,6 18,6 648,9 20,5 771,4 18,8
Група ІІ УКТ ЗЕД:
обсяги імпорту всього, млн. дол.
% від загального імпорту с.-г. продукції 776,6 35,7 439,5 23,0 525,5 19,6 671,7 21,2 860,5 20,9
Група ІІІ УКТ ЗЕД:
обсяги імпорту всього, млн. дол.
% від загального імпорту с.-г. продукції 109,3 5,0 149,3 7,8 204,1 7,6
191,1
6,0 388,2 9,4
Група ІУ УКТ ЗЕД:
обсяги імпорту всього, млн. дол.
% від загального імпорту с.-г. продукції 1098,6 50,6 1004,7 52,7 1454,7 60,2 1654,5 52,3 2090,9 50,9
*Складено за даними Державного комітету статистики України.
Як видно з даних табл. 6, за аналізований період відбулисясуттєві зміни в структурі імпорту сільськогосподарської продукції. По-перше,співвідношення імпорту та експорту знизилось з 79,56 % в 2003 році до 65,8%, щослід визнати позитивною тенденцією. По-друге, питома вага сільськогосподарськоїпродукції в загальному обсязі імпорту за аналізований період знизилась на27,6%, склала 1/15 загального обсягу імпорту (що в 1,8 рази менше обсягівекспорту).
За останні 5 років частка І групи УКТ ЗЕД (молоко, м'ясо,риба) зросла з 8,7 % до 18,8 %, тобто в 2,2 рази в.п… Водночас, суттєвознизилась частка ІІ групи (зернові) — з 35,7 % до 20,9 % — в 1,7 рази або майжена 15 в.п..
Суттєво зросла частка ІІІ групи, тоді як ІУ група залишиласямайже без змін протягом аналізованого періоду та перевищує половину всьогоімпорту сільськогосподарської продукції України.
Так, у структурі експорту та імпорту сільськогосподарськоїпродукції у 20032007 рр., відбувалося скорочення експорту та збільшення імпортупо тваринництву, де Україна втратила майже весь експортний потенціал, також у2003 р. експорт готових харчових продуктів становив 23,0% всього експортупродукції АПК, при імпорті — 50,6% всього імпорту АПК, а у 2007 році — експорт42,9% при імпорті — 50,9%.
Щодо ситуації в галузі рослинництва, то тут спостерігаєтьсяпряма залежність між експортом та врожайністю по основних сільськогосподарськихкультурах. Хоча доволі показовоює ситуація щодо експорту насіння і плодів олійних культур, де їх частка зрослав структурі експорту більш ніж у два рази. При цьому, Україна займає другемісце серед країн-експортерів [8]. Не слід забувати, що при високійрентабельності вирощування соняшнику негативно позначається на характеристикахґрунтів, а основним стримуючим фактором від експорту є експортне мито, тодержаві потрібно шукати інші важелі впливу на ситуацію з експортом олійнихкультур.
Далі проаналізуємо сформовану нами модель за результатамигосподарювання сільськогосподарської галузі в 2007 році шляхом аналітичноїоцінки показників впливу експортно-імпортних операцій із сільськогосподарськоюпродукцією на фінансову базу держави (табл. 6).
Як свідчать дані табл. 6, у результаті проведенняекспортно-імпортних операцій у 2007 при нарахуванні податків держава отрималапонад 7 млрд. грн. та була змушена відшкодувати 2,8 млрд. грн. суб'єктамгосподарювання, які здійснювали експорт сільськогосподарської продукції.
Таблиця 6. Аналітична оцінка впливуекспортно-імпортних операцій із сільськогосподарською продукцією на фінансовубазу держави у 2007р. (млрд. грн.)Показники Значення Надходження ПДВ при імпорті 3,8 Ввізне мито 2,7 Вивізне мито 0,1 Акцизний збір при імпорті 0,5 Всього надходжень 7,1 Втрати: відшкодування ПДВ при експорті 2,8 Чисті надходження 4,3
Розраховано за даними Держкомстату.
Як результат, у 2007 році держава одержала 4,3 млрд. грн. приоподаткуванні експортно-імпортних операцій з продукцією сільсько-господарськоговиробництва.
Висновки. Отже, проведене дослідження показує, що Україна маєпровести поступову та чітку реструктуризацію податкової політики в частиніреформування механізму стягнення ПДВ та практики відшкодування даного податкуекспортерам, а також зниження митних ставок. Безумовно, це вразить деякі галузісільського господарства, які держава «захищала» шляхом введенняекспортного мита, проте дозволить конкурувати на рівних умовах із зарубіжнимитоваровиробниками на світових ринках, що забезпечить принцип соціальноїсправедливості, тобто торгівля без дискримінації, та вільний доступ до світовихринків.
Фіскальне значення непрямих податків при оподаткуванніекспортно-імпортних операцій із сільськогосподарською продукцію дещо знизиться,проте таке зниження суттєво не виплине на фінансові можливості держави, оскількибуде компенсоване надходженнями від інших форм оподаткування.
Список використаних джерел інформації
1. ХрамовВ.О., Бовтрук Ю.А. Зовнішньоекономічна політика: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002.- 264 с.
2. Кобута І.Гармонізація національного законодавства у сфері сільського господарства знормами і правилами СОТ // В кн.: Актуальні питання аграрної економіки: Збірникробіт. — К., 2005- 407 с.
3. ОсташкоТ.О. Структурно-інстутиційний аналіз аграрного ринку. — К.: Ін-т екон. тапрогнозув., 2006.-56 с.
4. ГребельникО.П. Митно-тарифна політика за умов трансформації економічної системи:Монографія. — К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001. — 488 с.
5. ЛютийІ.О., Дрига А.Б., Петренко М.О. Податки на споживання в економіці України. — К.: Знання, 2005. — 355 с.
6. Світоваорганізація торгівлі: перспективи та виклики для України. Український центрміжнародної інтеграції. — К-2005. — 107 с.
7. Інформаційно-аналітичніматеріали з питань вступу України до СОТ. Міністерство економіки України, 2006р. — 19 с.
8. Агропромисловийкомплекс в системі зовнішньоекономічної діяльності України / П. Т. Саблука,А.А. Фесина, В.І. Власов та ін..; За ред. П.Т. Саблука. — К.: ННЦ ІАЕ, 2005. — 242 с.
9. Дем'яненкоМ. Податок на додану вартість: економічна суть і механізм реалізації //Економіка АПК. — 2000 — № 12. — С. 38-44.
10. ЧередниченкоО. Непряме оподаткування у податковій системі України // Фінанси України. — 2003. -№11. — С. 98-104.
11. ФедосовВ., Опарін В., П'ятаченко Г. та ін. Податкова система України. — К.: Либідь,1994. — 461 с.
12. СутормінаВ., Федосов В., Андрущенко В. Держава — податки — бізнес. — К.: Либідь, 1992. — 328 с.
13. ІвановЮ., Крисоватий А., Десятнюк О. Податкова система. — К.: Атіка, 2006. — 920 с.
14. Панцов А.Особенности налоговой политики в странах с развитой рьіночной ^кономикой //АПК: ^кономика, управление.- 2008.- №1.- С. 48-53.
15. Волков Д.Сплата непрямих податків у країнах із ринково економікою // Фінанси України.-2004.- №2.- С. 118-121.
16. СидороваН. Специфика и функции НДС // Финансьі. — 2008.- №2.-С. 36-40.
17. ОсадчийС. Податок на додану вартість: історія введення і необхідність удосконалення //Економіка АПК.- 2003. — №5.- С. 62-66.
18. Щербак В.Кому вигідний ПДВ // Економіка України. — 1998.- №9. — С. 59-64.
19. СенчуковВ. Оптимальна система оподаткування // Економіка України. — 1999.- №3. — С.55-60.
20. КрисоватийА. Вдосконалення податку на додану вартість // Фінанси України. — 1996. — №9. — С. 96-101.
21. ShoupC.S. Public Finance. L.:Weidfeld &Nicolson, 1969.- 375 р.
22. СоколовськаА. Податкова система України: теорія та практика становлення. — К.: НДФІ, 2004.- 372 с.