КУРСОВА РОБОТА
на тему:
“Фінансовий контроль всистемі казначейства та перспективи його розвитку”
з дисципліни“Управління державними та місцевими фінансами”
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ
1.1 Економічнасутність державного фінансового контролю
1.2 Види, формита методи державного фінансового контролю
1.3 Органифінансового контролю та їх функції
РОЗДІЛ 2 РОЗВИТОКТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ
2.1 Роль і місцефінансового контролю в бюджетному процесі
2.2 ДКРУ яксуб’єкт здійснення державного фінансового контролю
2.3 Провадженняфінансового контролю органами ДПА України
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИТА ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОПТИМІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ
3.1 Зарубіжнийдосвід здійснення фінансового контролю та проблеми забезпечення держаногофінансового контролю
3.2 Напрямивдосконалення державного фінансового контролю
ВИСНОВКИ
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Україна,як будь-яка інша цивілізована держава, відповідно до Конституції, являється гарантомсоціально-економічного розвитку, забезпечення належного рівня життя громадян,соціального захисту малозабезпечених верств населення та підтриманняпріоритетних галузей народного господарства.
Розвиток трансформаційнихпроцесів в Україні обумовлює необхідність розбудови системи державногофінансового контролю відповідно до нових принципів державотворення. Такасистема повинна забезпечувати контроль стану фінансів уповноваженими органамидержави. Повноваження щодо контролю стану фінансів має достатньо велике колоорганів виконавчої влади, Національний банк України та Рахункова палатаУкраїни. Але загальної концепції організації державного фінансового контролю,яка б чітко визначала завдання того чи іншого виду контролю та моделюваласистему контролюючих інституцій відповідно до поставлених завдань, зараз немає.
В таких умовах особливогозначення набуває вирішення проблем організації та функціонування системизовнішнього державного фінансового контролю, оскільки органи, які входять доскладу цієї системи, відповідають, у першу чергу, за надходження державнихкоштів до бюджету та контролюють процес використання ресурсів відповідно допотреб суспільства і держави.
Фінансовийконтроль є однією з найважливіших функцій державного управління. Йогопризначення полягає у сприянні реалізації фінансової політики держави,забезпеченні процесу формування і ефективного використання фінансових ресурсіву всіх ланках фінансової системи. Об’єктом фінансового контролю є всігосподарські операції, які здійснюються з використанням коштів на ціліекономічного і соціального розвитку.
Оскількифінансові ресурси не є невичерпними, то виникає органічна необхідність уіснуванні фінансового контролю, який спрямований, передусім, на раціональневикористання бюджетних коштів і коштів централізованих і децентралізованихфондів цільового призначення, фінансової дисципліни в господарських структурах.
Якспецифічна об’єктивно необхідна функція держави контроль розподіляється міжрізними частинами економічної системи відповідно до місця їх у цій системі і зурахуванням особливостей сфер суспільного життя, в яких вона здійснюється. Насучасному етапі стратегічна лінія розвитку політичної системи суспільстваполягає у вдосконаленні демократії, у більш повному здійсненні самоуправліннянароду на підставі активного і дійового впливу трудящих у вирішенні питаньдержавного і громадського життя.
Виходячиз вище наведеного, актуальність теми курсової роботи полягає в дослідженнісучасного стану фінансового контролю в Україні та виявлення шляхів подальшогойого розвитку.
Метою курсової роботи є оцінка стану, методики тапрактики організації державного фінансового контролю в Україні.
Відповідно до мети курсової роботи булипоставлені такі завдання:
- уточнити сутність і змісткатегорії “державний фінансовий контроль”;
- класифікувати види державногофінансового контролю за характерними ознаками;
- узагальнити методичні підходидо організації фінансового контролю.
Об’єктом дослідження є державний фінансовий контроль,його організація та напрями вдосконалення.
Предметом дослідження є фінансові відносини, щовиникають у процесі здійснення державного фінансового контролю.
Інформаційною базою дослідження стали закони України,постанови Верховної Ради України, укази Президента України, накази міністерстві відомств з питань здійснення державного фінансового контролю.
Відповідно до мети,завдань курсової роботи, визначено її структуру, яка складається із вступу,трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ
1.1 Економічна сутність державного фінансовогоконтролю
Сьогодні фінансовий контроль не можна розглядати увідриві від функцій та економічної ролі держави, яку вона відіграє на різнихетапах розвитку суспільства. Будучи найвищою формою організації людськогоспівжиття, держава створює умови для того, щоб діяльність людей щодозадоволення своїх життєво важливих потреб здійснювалась згідно зі схваленимисуспільством нормами, правилами та звичаями. Перша спроба самоусвідомлення людьмихарактеру цієї діяльності як уміння ведення домашнього господарства зроблена щев Стародавній Греції.
Ефективнiстьфiнансового контролю залежить вiд правильного його органiзацiї та розподiлуролей, компетенцiї суб'єктiв фiнансового контролю. Вiн є логiчним продовженнямi завершенням державного управлiння фiнансами. Фінансовий контроль здійснюєтьсяуповноваженими на те органами. Органами фінансового контролю є органи, щоспеціально створюються для здійснення контрольних функцій, або органивиконавчої влади, на які поряд з їх основними завданнями покладено здійсненняконтрольних функцій у відповідній галузі фінансової сфери.
Важливезначення має фінансовий контроль як форма контролю з боку держави за законністюта обґрунтованістю виконання фінансових операцій із визначення результатівгосподарської та управлінської діяльності, створення і використання фондівфінансових ресурсів на цілі економічного та соціального розвитку держави.
Організаційніформи цього контролю мають відповідати вимогам частини другої статті 19Конституції України, якою передбачено: «Органи державної влади та органимісцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законамиУкраїни»[1].
Фінансовийконтроль за своєю економічною суттю це функція управління, яка включаєсукупність спостережень, перевірок за діяльністю об'єкта управління з метоюоцінки, обґрунтованості й ефективності прийняття рішень і результатів їхвиконання. Загалом фінансовий контроль є універсальним явищем, вінзастосовується в різних сферах суспільного життя як то: економічній,політичній, соціальній, науковій тощо.
Йогосуть розкривається у взаємозв'язку зі сферою застосування й сфероюфункціонування фінансів. Фінансовий контроль застосовується там і тоді, дефункціонують фінанси. Фінанси, будучи інструментом розподілу й перерозподілувалового внутрішнього продукту в процесі його руху, забезпечують створення йвикористання фондів грошових засобів для задоволення економічних і соціальнихпотреб. Створення й використання фондів коштів, які є фінансовими ресурсами,здійснюється під впливом різних як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів.Цим і зумовлена об'єктивна необхідність фінансового контролю як важливої сферифінансової діяльності, інструменту впливу на становище й розвиток усієїекономічної системи держави. З огляду на це можна дійти висновку, що фінансовийконтроль є об'єктивно зумовленою складовою процесу економічної діяльності;однією з функцій управління фінансами; безпосереднім об'єктом фінансовогоконтролю є процеси формування й використання фондів фінансових ресурсів пристворенні, розподілі та споживанні валового внутрішнього продукту.
Фінансовий контроль – елемент системи управлінняфінансами, особлива сфера вартісного контролю за фінансовою діяльністю всіхекономічних суб’єктів (держави, регіонів, підприємств та організацій),дотримання фінансово-господарського законодавства, доцільності витрат,економічної ефективності фінансово-господарських операцій [14, с. 401].
Л.А.Савченко доводить, що фінансовий контроль – цедіяльність державних органів і недержавних організацій, наділених відповіднимиповноваженнями, що спрямована на забезпечення законності, фінансовоїдисципліни, раціональності в ході мобілізації, розподілу і використанняфінансових ресурсів держави [47, с. 26].
Немає єдиного розуміння поняття фінансового контролю ісеред органів державного управління України, що відобразилось при підготовціпроекту закону „Про фінансовий контроль в Україні”.
Так, Національний банк України та Міністерствоекономіки України стверджують, що під фінансовим контролем слід розумітиособливу сферу контролю, який передбачає перевірку господарських і фінансовихоперацій щодо їх законності, економічної доцільності та досягнення позитивнихкінцевих результатів. В даному випадку не визначено, хто повинен здійснюватиконтроль і в чиїх інтересах.
У розумінні керівництва Державної податковоїадміністрації України фінансовий контроль – це врегульована правовими нормамидіяльність уповноважених державних та недержавних організацій із забезпеченнязаконності і необхідності дій господарюючих суб’єктів у сфері утворення,розподілу та використання грошових коштів і пов’язаних з цим матеріальнихцінностей держави і суб’єктів самоврядування, дотримання фінансової дисципліниз метою досягнення ефективного соціально-економічного розвитку держави в ціломута окремих регіонів.
В цілому,специфіка фінансового контролю полягає в тому, що при його проведеннівикористовуються вартісні показники, які визначають кінцевий результатгосподарського процесу. Фінансовий контроль ґрунтується на відповіднихпринципах. До їх числа належать: законність; об'єктивність; поєднання державнихі приватних інтересів. Розвиток суспільства зумовив інтеграційні процеси уфінансовому контролі. Нині існує багато міжнародних організацій, які працюютьнад розробкою єдиних вимог до фінансового контролю. Отже, актуальними єрішення, прийняті міжнародною організацією вищих контрольних органів (INTOSAI),де сформульовані принципи контролю загалом, у тому числі вони повною міроюстосуються фінансового контролю. До найважливіших із них належать:
- незалежність фінансового контролю якневід'ємного атрибута демократії й обов'язкового елемента управлінняфінансовими ресурсами;
- законодавче закріплення незалежностіорганів фінансового контролю;
- визначення необхідності здійсненняпопереднього контролю й контролю за фактичними результатами;
- наявність внутрішнього та зовнішньогоконтролю як обов'язкової умови існування фінансового контролю;
- гласність та відкритість контрольнихорганів з обов'язковою вимогою дотримання комерційної та іншої таємниці, щозахищається законом.
Важливим елементом державного фінансового контролюпідприємницької діяльності є його об’єкти.
Ситуація з їх визначенням є також досить складною. Так,Е.Г.Вайнштейн, В.М.Мітрофанов, В.Д.Полторадня до об’єктів контролю відносятьвиди діяльності підприємств, організацій, установ та їх посадових осіб,В.І.Туровцев – галузі підприємств і організацій, М.В.Кужельний – об’єкти бухгалтерськогообліку, попереднього контролю, збереження власності, управління ланкаминародного господарства, М.Т.Білуха – план випуску продукції і його виконання,якість продукції, інженерне забезпечення виробництва[51, с. 134].
До об’єктів фінансового контролю відносять не лишегрошові кошти, але й різноманітні матеріальні, трудові та інші ресурси держави.В іншій праці поняття об’єктів фінансового контролю розширяються до грошовихвідносин, які виникають при формуванні й використанні фінансових ресурсів у матеріальномувиробництві та у невиробничій сфері, а також у всіх ланках фінансової системи.
Крім того, об’єктами контролю у сфері промисловостівизначаються: необоротні активи, їх рух, джерела утворення та доцільністьвикористання; плани реалізації продукції, у тому числі державне замовлення;операції з їх виконання; калькулювання і нормування матеріальних і трудовихресурсів; матеріальні запаси і грошові цінності (процеси їх надходження,збереження і використання); господарські взаємовідносини (зовнішні і внутрішні);поточні та довгострокові зобов’язання, їх утворення та використання запризначенням; витрати діяльності і доходи; фонд споживання, його утворення івикористання; фінансові результати і резерви; звітна й обліково-аналітичнаінформація з господарської діяльності підприємств.
Об'єктомфінансового контролю є грошові відносини, перерозподільні процеси приформуванні і використанні фінансових ресурсів, в тому числі у формі грошовихфондів на всіх рівнях і у всіх ланках господарства. Об'єктом фінансовогоконтролю є також доходи та нерухоме майно громадян України, доходи іноземнихгромадян в тій частині, в якій зазначені особи виступають як платники податків,інших обов'язкових платежів.
Слідпідкреслити, що в умовах ринкової економіки державою контролюється негосподарська діяльність суб’єктів підприємництва, як це було прикомандно-адміністративній економіці, а лише дотримання ними встановленихдержавою в інтересах суспільства і більшості суб’єктів господарювання правилорганізації (обмежень) діяльності, тобто її законність.
В цілому ознаки фінансового контролю підприємницькоїдіяльності в багато в чому є похідними від основних елементів фінансовогоконтролю. Зокрема, якісний бік фінансового контролю також виражається черезреалізацію трьох основних функцій: інформаційної, профілактичної і мобілізуючої(рис. 1.1.).
/>
Рис. 1.1. Функції фінансового контролю.
Інформаційна функція фінансового контролю зводиться дотого, що інформація, одержана в результаті його здійснення, має стати основоюдля прийняття відповідних управлінських рішень і вжиття корегувальних заходів,які забезпечать функціонування суб’єкта підприємницької діяльності увідповідності до встановлених державою норм.
Профілактична функція фінансового контролю полягає увиявленні умов, що сприяють порушенню норм і стандартів, встановлених законамита нормативно — правовими актами, виникненню безгосподарності, недостач,крадіжок і зловживань, а також у встановленні осіб, винних у фінансовихпорушеннях, і притягненні їх до відповідальності відповідно до законодавства.
Мобілізуюча функція фінансового контролю передбачаєусунення суб’єктом підприємницької діяльності наслідків допущених фінансовихпорушень, умов, що їм сприяли, та розробку організаційно-правових заходів порозповсюдженню прогресивних методів господарювання і недопущення фінансовихпорушень на інших об’єктах державного регулювання.
Такимчином, фінансовий контроль виступає одним з механізмів державного регулюванняекономічних процесів та є елементом системи управління фінансами.
1.2 Види, форми та методи державного фінансовогоконтролю
Успішнета ефективне проведення фінансового контролю залежить від рівня організації івидів контролю, форм і методів його проведення.
Розрізняютьдекілька видів фінансового контролю залежно від різних класифікаційних ознак.
Залежновід суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль та характеру контрольноїдіяльності, розрізняють наступні його види:
- державний фінансовий контроль;
- відомчий фінансовий контроль;
- громадський (суспільний) фінансовийконтроль;
- аудит.
Державнийфінансовий контроль здійснюють державні органи влади та управління. Йогоголовною метою є забезпечення інтересів держави і суспільства щодо поступленьдоходів і витрачання державних коштів. Від його організації багато в чомузалежать шляхи економічного розвитку держави, рівень добробуту населення,масштаби тіньової економіки і економічних злочинів.
Відомчийфінансовий контроль застосовується тільки до підвідомчих підприємств іорганізацій. Він здійснюється контрольно — ревізійними підрозділами міністерстві відомств, охоплює діяльність підзвітних їм підприємств, установ іорганізацій. В останні роки в процесі адміністративної реформи у зв'язку зліквідацією великої кількості міністерств та появою підприємств нових формвласності масштаби відомчого контролю значно скоротилися.
Громадський(суспільний) фінансовий контроль здійснюють громадські організації (партії,рухи, профспілкові організації тощо). Об'єкт контролю залежить від завдань, якіперед ним стоять.
Аудит- це незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційнихзасадах. Поява та розвиток аудиту в сучасних умовах господарювання зумовленанаступними чинниками:
- значним скороченням масштабів неефективноговідомчого контролю;
- появою підприємств нових форм власності,які не підпорядковуються вищестоящій організації, яка здійснює контроль заїхньою діяльністю;
- неможливістю загальнодержавними органамифінансового контролю охопити регулярними і глибокими перевірками всі суб'єктигосподарювання, що і покладається на аудиторські фірми.
Залежновід джерел інформації й методики виконання контрольних дій фінансовий контрольподіляють на документальний і фактичний. Поділ за цією ознакою є певною міроюумовним, тому що в основу його розмежування покладено лише різні джерела даних,що використовуються при здійсненні контрольних дій. Так, джерелами інформаціїдля документального контролю є первинні документи, бухгалтерська, статистичназвітність, нормативи та інша документація. Фактичний контроль ґрунтується навивченні фактичних даних про об'єкт контролю за даними їх перевірки внатуральному вираженні. А тому він не може бути всеохоплюючим з огляду набезперервний характер фінансово-господарських операцій.
Залежновід цільової спрямованості контрольних дій виділяють тактичний і стратегічнийконтроль. Стратегічний фінансовий контроль спрямовується на розв'язаннястратегічних питань розвитку підприємства у майбутньому, тактичний вирішуєпоточні питання їхньої фінансової діяльності.
Залежновід місця здійснення фінансового контролю виділяють такі його види як контрольна місцях, коли суб'єкт виконує контрольні дії безпосередньо на підконтрольномуоб'єкті, та дистанційний контроль при якому суб'єкт контролює віддалений віднього об'єкт за допомогою інформації, яка передається за допомогою засобівзв'язку.
Контрольподіляють також на внутрішній і зовнішній. Вони можуть носити характерієрархічного контролю. Такий контроль можна розглядати на різних рівнях:
- між законодавчою владою і урядом;
- між центральною владою і бюджетнимиустановами;
- між розпорядниками бюджетних коштіврізних рівні;
- між управліннями та підпорядкованими їмпідрозділами.
Характерноюознакою ієрархічного контролю є підзвітність. Це означає, що нижчестоящіустанови та підрозділи відповідають за результати діяльності на конкретномурівні, а вищестоящі — регулюють відповідну діяльність та контролюють її.
Підзовнішнім контролем розуміють контрольні заходи, які здійснюються ззовні таохоплюють усю систему державних органів, а тому можуть сприйматися якмакрозаходи. Здійснення зовнішнього контролю розпочинається з виробленнямакроекономічної політики, визначення допустимого рівня видатків і дефіциту. Напідставі цих загальних завдань складаються плани використання коштів,формується бюджет, який, у свою чергу, є необхідною законодавчою йадміністративною основою щорічного бюджетного циклу. Центральні органивиконавчої влади мають можливість виконувати відповідні функції регулювання — вони визначають правила використання внутрішніх систем обліку, цільовоговиділення коштів, норми та принципи здійснення видатків, а також види і формизвітності та періодичності її подання.
Внутрішнійконтроль являє собою оперативні заходи, що проводяться самою організацією. Віндоповнює макроекономічну стратегію, розроблену центральними органами.Організація самостійно проводить стратегічний аналіз напрямків власноїфінансової діяльності та підготовки відповідних фінансових планів і бюджетів.Після складання і затвердження планів доходів і витрат основну увагуорганізації приділяють проблемам управління й оперативного фінансовогоконтролю.
Зазначенівище види контролю доповнюють один одного і між ними існує тісний зв'язок. Лишеу оптимальному поєднанні цих двох видів контролю можна добитися їх повноївіддачі та ефективності. Важливою ознакою класифікації фінансового контролю єформа його здійснення як засіб вираження змісту об'єкта контролю. Формамифінансового контролю є певні сторони виявлення змісту фінансового контролю залежновід часу здійснення контрольних дій. Виділяють такі форми фінансового контролю:попередній, поточний і наступний. Критерій розмежування цих форм полягає узіставленні часу здійснення контрольних дій із процесами формування івикористання фондів фінансових ресурсів. Водночас вони тісно взаємопов'язані,відображаючи тим самим безперервний характер контролю. Попередній(превентивний) фінансовий контроль проводиться до здійснюється фінансовихоперацій і має велике значення для попередження порушень. Він передбачає оцінкуобґрунтованості фінансових програм і прогнозів в процесі складання, розгляду ізатвердження бюджетних планів всіх рівнів, кошторисів позабюджетних фондів — наоснові оцінки обґрунтованості розподілу ВВП та інших макроекономічних показниківрозвитку економіки держави, на мікрорівні — в процесі розробки фінансовихпланів і кошторисів, кредитних і касових заявок, фінансових розділівбізнес-планів, складанні прогнозів балансів суб'єктів господарювання.
Вумовах переходу до ринкової економіки превентивний фінансовий контроль єнайефективнішою формою, оскільки дозволяє запобігти перевитратам і втратамфінансових ресурсів, порушенню законодавства. На стадії фінансовогопрогнозування і планування превентивний контроль слугує передумовою для прийняттяоптимальних управлінських рішень.
Поточний(оперативний) фінансовий контроль є органічною частиною оперативногофінансового управління й регулювання фінансово-господарської діяльностіпідприємств, організацій, установ, галузей економіки. Він проводиться в короткіпроміжки часу в процесі здійснення фінансово-господарських операцій(перерахування податків, зборів, утворення фондів грошових коштів, здійсненнявиплат тощо). Опираючись на дані первинних документів оперативного ібухгалтерського обліку та інвентаризацій, поточний контроль дає змогурегулювати фінансові операції, що швидко змінюються, попереджувати збитки івтрати. Наступний (ретроспективний) фінансовий контроль здійснюється шляхоманалізу і ревізії бухгалтерської і фінансової звітності після закінченнязвітного періоду (за підсумками місяця, кварталу, року). Він характеризуєтьсяпоглибленим вивченням фінансової діяльності за попередній період, дає змогумасштабно оцінити позитивні та негативні сторони фінансової діяльностісуб'єктів господарювання, розробляти заходи щодо їх усунення.
Слідзазначити, що всі форми фінансового контролю взаємопов'язані і доповнюють однаодну. Так, попередній контроль забезпечує перевірку проектів бюджетів,фінансових планів, кошторисів тощо. Поточний контроль допомагає своєчасновиявити вади й порушення в процесі фінансово-господарської діяльності тасвоєчасно їх усунути. Наступний контроль виявляє вади, які не були виявленіпопереднім та поточним контролем. Важливою ознакою класифікації фінансовогоконтролю є його метод. Основними методами фінансового контролю, як конкретнихспособів (прийоми) його проведення, є: ревізія, перевірка, обстеження, нагляд. Перевіркапроводиться по окремих питаннях фінансово-господарської діяльності на основібухгалтерських документів. У процесі перевірки виявляються порушення фінансовоїдисципліни і вживаються заходи щодо їх усунення.
Обстеженняохоплює окремі сторони діяльності підприємств і установ. У процесі обстеженняможуть здійснюватися певні виміри виконаних робіт, витрачання матеріалів,палива, енергії. Обстеження може проводитись також через опитування,спостереження тощо. Характерним для обстеження є використання прийомівзіставлення фактичного стану справ з нормативним.
Наглядпроводиться контролюючими органами за економічними суб'єктами, що отрималиліцензію на певний вид фінансової діяльності: страхову, інвестиційну,банківську тощо. Він передбачає контроль за дотриманням встановлених правил інормативів, порушення яких призводить до відкликання ліцензії.
Ревізія— це метод документального контролю за всією фінансово-господарською діяльністюпідприємства, організації, установи за певний проміжок часу з метоювстановлення законності здійснюваних операцій, їхньої доцільності таефективності, перевірки дотримання фінансової дисципліни, правильності обліку йдостовірності облікових і звітних даних.
За отупінню охоплення господарської діяльності суб'єкта розрізняють повну та часткову,комплексну та тематичну ревізії. При чому, якщо перша передбачає перевірку всіхсторін фінансово — господарської діяльності об'єкта контролю і характеризуєтьсязагальним глибоким вивченням фінансового боку діяльності організації,максимально можливим застосуванням різних методів контролю, то часткова ревізіяпроводиться для перевірки окремих сторін або учасників фінансово-господарськоїдіяльності господарюючих суб'єктів. Проводиться з певного переліку питань задопомогою ознайомлення з окремими напрямками фінансової діяльності.
Комплекснаревізія являється найбільш повною, охоплює усі сторони діяльності підконтрольногопідприємства, організації, установи, господарську і фінансову діяльністьсуб'єкта контролю, питання збереження і ефективного використання фінансовихресурсів, якості та стану бухгалтерського обліку та звітності. Для перевіркивузьких технічних і технологічних питань до ревізії залучаються відповідніспеціалісти, що дозволяє забезпечити ефективність і повноту її результатів.Тематична ревізія проводиться в однотипних підприємствах, організаціях,установах по певному переліку питань, що дозволяє виявити типові недоліки абопорушення і прийняти заходи до їх усунення. Вона дозволяє зосередитись лише наокремих аспектах діяльності.
Залежновід ступеня охоплення фінансових і господарських операцій розрізняють (повнотизалучених документів) суцільну, вибіркову та комплексну ревізії. Суцільніревізії передбачають перевірку усіх операцій на певній ділянці діяльності завесь підконтрольний період, вибіркові ревізії — певної частини первиннихдокументів за певний проміжок часу. Як правило, перевіряють один місяць укварталі, при виявленні порушень переходять до суцільної ревізії. Комбінованаревізія передбачає перевірку одних учасників суцільним методом, а інших —вибірковим, що дозволяє ревізувати (охопити) великі об'єкти з великимдокументооборотом, які здійснюють крупні господарські операції.
Незважаючи на вид ревізії за її результатами оформляється акт, на основі якогоприймаються заходи щодо усунення порушень, відшкодування матеріальних збитків іпритягнення винуватців до відповідальності. Використання всієї сукупностівидів, форм і методів контролю у їх тісній взаємодії має надзвичайно великезначення для ефективного функціонування системи фінансового контролю у цілому.
Предметомконтролю с фінансові операції, пов'язані зі створенням і використанням фондівфінансових ресурсів. Фінансовий контроль лише тоді виконує призначену йомуроль, якщо ґрунтуватиметься на певних принципах. До їх числа належать:
- принцип законності, об'єктивності,поєднання державних, регіональних і приватних інтересів;
- принцип розподілу контрольнихповноважень, який передбачає розмежування функцій ініціювання та виконанняфінансового контролю між суб'єктами;
- принцип ефективності, що передбачаєпристосованість системи контролю до фінансової діяльності господарюючихсуб'єктів і залежить від повноти виконання контролюючими суб'єктами вимогбезперервності, своєчасності, оперативності та відповідальності.
Можназастосовувати безліч інших критеріїв, і в кожному випадку знайдуться аргументидля обґрунтування того чи іншого розмежування видів фінансового контролю.
На думку науковців, найбільшдоцільним є первинний поділ фінансового контролю на види за типом йогосуб’єктів, а при подальшому поділі залучати інші критерії. З такої точки зорусистему видів та форм контролю можна зобразити у наступному вигляді (рис.1.2.).
/>
Рис. 1.2. Види і форми фінансовогоконтролю[22,с. 215].
Наведена схема не претендує наповноту – головним її призначенням є демонстрація різноманітності видів, формта методів, які можуть бути застосовані при реальному здійсненні фінансовогоконтролю. Зрозуміло, що кожен з вказаних видів поділяється далі – наприклад,бюджетна сфера поділяється на Державний та місцеві бюджети, які підлягаютьдержавному фінансовому контролю у неоднаковому порядку. Стосовно конкретнихформ і методів здійснення фінансового контролю, їх різноманітності, опису іпорівняння, визначення найбільш ефективних виходить за межі даної роботи.
В аспекті теоретичного дослідженняварта на окремий розгляд думка: вже просте схематичне зображення моженаштовхувати на думку – чи потрібно застосовувати всі ці різноманітні види,форми і методи, коли завдання у державного фінансового контролю єдине –попередити незаконне, неефективне та нецільове використання державних коштів?Здавалося б, що в практиці здійснення державного фінансового контролю мав бивідбуватися природний відбір, в результаті якого ця множина мала б суттєвоскоротитися, залишилася б обмежена кількість найбільш ефективних видів, форм іметодів.
Вцілому, на сьогодні єдиного іоднозначного поділу фінансового контролю на певні види, тотожні за порядком зпоняттям «фінансовий контроль», виробити взагалі неможливо. Фінансові потоки всуспільстві настільки багатогранні, що поділити їх на чітко визначені видинадзвичайно важко, цих видів має нараховуватися так багато, що поділ наобмежену їх кількість втрачає сенс. Має право на існування певна множинавизначень, які мають використовуватися в тих чи інших випадках. Однак в кожномуразі має підтримуватися певний системний порядок – наводитися івикористовуватися тотожні поняття.
Використаннявсієї сукупності видів, форм і методів контролю у їх тісній взаємодії маєнадзвичайно велике значення для ефективного функціонування системи фінансовогоконтролю у цілому.
1.3 Органи фінансового контролю та їх функції
Державнийфінансовий контроль здійснюється органами законодавчої (представницької) івиконавчої влади України, як то Верховна Рада України, Міністерство фінансів,Рахункова палата, органи Державної контрольно-ревізійної служби, Державногоказначейства, Державної податкової служби, Державної митної служби аудитори тааудиторські служби. Однак, якщо Рахункова палата і ДКРС є спеціальними органамидержавного фінансового контролю, тобто контроль є основним і єдиним завданнямцих органів, то Державна податкова служба, Державне казначейство, внутрівідомчіконтрольно-ревізійні підрозділи виконують контрольні функції паралельно зіншими покладеними на них завданнями; вони зобов'язані контролювати лише окремінапрямки руху державних коштів.
ВерховнаРада України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на всіхстадіях бюджетного процесу.
Рахунковапалата України в межах своїх повноважень здійснює постійний контроль завиконанням державного бюджету в межах та обсягах, визначених КонституцієюУкраїни та Законом України «Про Рахункову Палату»; перевіряєвикористання за призначенням органами виконавчої влади коштів загальнодержавнихцільових фондів та коштів позабюджетних фондів; контролює утворення,обслуговування і погашення внутрішнього і зовнішнього державних боргів України;відповідність затверджених бюджетних асигнувань державного бюджету бюджетномурозпису та виконанням бюджетного розпису; контролює ефективність управліннякоштами державного бюджету Державним казначейством України, а такожвикористання коштів резервного фонду Кабінету Міністрів України, законність тасвоєчасність руху цих коштів у Національному банку України, уповноваженихбанках та кредитних установах; контролює інвестиційну діяльність органіввиконавчої влади, виконання рішень Верховної Ради про надання Україною позик.
Основниморганом державного фінансового контролю по лінії виконавчої влади єМіністерство фінансів України. Воно здійснює контроль за виконанням державногобюджету, за дотриманням Правил складання проектів бюджетів в Україні,, завикористанням бюджетних асигнувань та лімітів бюджетних асигнуваньрозпорядниками бюджетних коштів, а також координує діяльність з контролю задодержанням надходжень та використанням державних коштів.
Зметою організації контролю за правильністю складання і виконання бюджетів,зведених фінансових планів галузей народного господарства, управлінь тавідділів державних адміністрацій, виконкомів місцевих рад, фінансових планівпідприємств, організацій та установ, а також контролю за фінансовою діяльністю,станом збереження і використання матеріальних цінностей, грошових коштів,достовірності обліку і звітності в міністерствах, відомствах, інших органахдержавної виконавчої влади, на підприємствах, в організаціях та установах вУкраїні функціонує державна контрольно-ревізійна служба.
Видаткина утримання державної контрольно-ревізійної служби визначаються КабінетомМіністрів України і фінансуються з державного бюджету. Структура державноїконтрольно-ревізійної служби в Україні регламентується Законом України«Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»[3],а саме статтею 1, згідно з якою ДКРС складається з Головногоконтрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь вАвтономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі,контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) у районах, містах і районаху містах. Структуру державної контрольно-ревізійної служби можна показати задопомогою схеми (рис. 1.3.).
/>
Рис.1.3. Структура державної контрольно-ревізійної служби України.
Особливароль при здійсненні державного фінансового контролю відводиться ГоловномуКонтрольно-ревізійному управлінню, що має територіальніта місцеві органи. Головне контрольно-ревізійне управління України (ГоловКРУУкраїни) згідно з Положенням про Головне контрольно-ревізійне управління України,затвердженим Указом Президента України 28 листопада 2000 року № 1265/2000, єцентральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується ікоординується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.
Слідзазначити, що робота органів Державної контрольно-ревізійної служби нині, восновному, зосереджується на контролі за цільовим і ефективним використаннямбюджетних коштів та їх збереженням, максимальним відшкодуванням збитків виннимиособами, мобілізацією до бюджету платежів та інших надходжень, що булиприховані в обліку та звітності, а також на перевірках разом із правоохороннимиорганами діяльності підприємств і різних господарських організацій недержавноїформи власності.
Дляздійснення державного фінансового контролю за дотриманням податковогозаконодавства створені органи державного податкового контролю. Відповідно дочинного законодавства повноваженнями органів податкового контролю наділенаДержавна податкова адміністрація України, створена відповідно до Закону України№ 509-ХІІ від 4.12.1990 року «Про Державну податкову службу вУкраїні». Державна податкова адміністрація України здійснює контроль задодержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою ісвоєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів інших обов'язкових платежів,установлених законодавством.
Загальнийзв'язок між органами державного фінансового контролю наведений на рис. 1.4.
Уцілому функції органів державного фінансового контролю полягають у забезпеченніраціонального застосування державою економічних методів регулювання суспільнихпроцесів, які в умовах існування різних форм і видів власності, вільногопідприємництва, економічної самостійності виробників,
поширення ринкових відносин на всі сфери суспільного життя є найбільшвиправданими, динамічними і ефективними.
/>
Рис.1.4. Модель лінійного зв'язку між органами державного фінансового контролю.
Необхідноюумовою підвищення ефективності державного фінансового контролю є скоординованаі упорядкована діяльність зазначених органів у здійсненні контрольних функцій,уникнення дублювання за тими напрямками контролю, які входять до компетенціїкількох органів. Відокремлені дії кожного не відтворюють цілісного стану справчи то окремого підприємства, чи то галузі в цілому, і, як наслідок, незабезпечують ужиття повного переліку відповідних заходів на виконання управлінськихрішень для подальшого розвитку економічних відносин.
Дляцього необхідно рішучіше втілювати в життя поставлені Міністерством фінансівзавдання щодо тіснішої координації своїх дій контролюючими органами як упроведенні ревізій і перевірок, так і максимальній їх реалізації у частинівідшкодування й компенсації збитків, завданих державі.
3метою забезпечення об'єктивності і неупередженості в проведенні аудиторськихперевірок діючим законодавством забороняється проведення аудиту аудитором, якиймає особисті майнові інтереси, прямі родинні стосунки з керівництвомгосподарюючого суб'єкта, що перевіряється, або є членом керівництва,засновником чи працівником (те ж саме — по відношенню до дочірніх підприємств,філій). Результати проведеної аудиторської перевірки оформляються аудиторськимвисновком, який є офіційним документом, що засвідчений підписом та печаткоюаудитора або аудиторської фірми. В ньому повинен бути зроблений висновокстосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавствута нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.
Сьогодні органи державної влади приділяють серйозну увагу питанням удосконалення системи фінансового контролю. Оскільки очевидно, що обов'язковою умовою ефективного функціонування економіки і фінансової системи країни є наявність розвитої системи контролю. Почато уже ряд кроків, спрямованих на її реформування. Помітну роль в удосконалюванні фінансового контролю покликано зіграти прийняттю бюджетного кодексу.
Для ефективного здійснення державного фінансового контролю потрібно не тільки назвати органи державного контролю, що тепер зроблено в Бюджетному Кодексі, але і законодавчо закріпити їх задачі, права, сферу дії.
Зусилля органів влади, яким доручено виконувати функції контролю, не координуються і здійснюють вони його в основному в рамках свого відомства, що викликає роздробленість фінансової системи. Таким чином, сьогодні, коли вся бюджетна система України знаходиться в стадії становлення, питання реформування системи фінансового контролю, є одним з найбільш важливих.
РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОКТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ
2.1 Роль і місце фінансового контролю в бюджетномупроцесі
Безперечно,на всіх стадіях бюджетного процесу його учасники мають забезпечити фінансовийконтроль та аудит ефективності використання бюджетних коштів, що передбаченозаконодавством України, зокрема частинами 1, 2 статті 19 Бюджетного кодексуУкраїни. До учасників бюджетного процесу згідно з БКУ належать місцевіфінансові органи, органи Державного казначейства, органи державноїконтрольно-ревізійної служби, а також посадові особи, наділені бюджетнимиповноваженнями (правами та обов'язками у сфері бюджетних правовідносин), ірозпорядники бюджетних коштів.
Універсальнуроль попереднього державного фінансового контролю стаття 112 БКУ відводитьорганам Державного казначейства, починаючи з етапу реєстрації зобов'язань таоплати рахунків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів і завершуючиотриманням звітності.
Органидержавної контрольно-ревізійної служби відповідно до частини 4 статті 26 тастатті 113 БКУ наділені повноваженнями на здійснення наступного зовнішньогоконтролю за використанням бюджетних коштів, за цільовим використанням ісвоєчасним поверненням кредитів, одержаних під гарантію Кабінету МіністрівУкраїни, за порядком ведення бухгалтерського обліку та достовірністю звітностіпро виконання бюджетів усіх рівнів та кошторисів розпорядників бюджетнихкоштів, а також аудитів фінансово-господарської діяльності бюджетних установ таефективності використання бюджетних коштів.
Фінансовийконтроль у бюджетному процесі охоплює такі види ревізійної та аналітичноїдіяльності:
- контроль за виконанням основногофінансового плану держави — Державного бюджету і місцевих бюджетів за доходамиі видатками;
- контроль за дотриманням вимогподаткового законодавства щодо своєчасного і повного виконання фінансовихзобов'язань юридичними особами перед бюджетом;
- збір та аналіз фінансової інформації, утому числі результатів податкового контролю, пошук резервів збільшення обсягуфінансових ресурсів і вироблення пропозицій з додаткового залучення їх убюджет;
- забезпечення ефективного, раціональноговикористання бюджетних коштів шляхом удосконалення нормування витрат, контролюза дотриманням установлених лімітів, норм і нормативів, розроблення івпровадження функціонально розвиненої інформаційної комп'ютеризованої системикасового виконання державного і місцевих бюджетів;
- виявлення і ліквідація диспропорцій урозподілі фінансових ресурсів за галузями економіки і територіями, визначеннясуспільних пріоритетів з метою диференційованого задоволення потреб уфінансових ресурсах галузей і регіонів;
- виявлення фактів «розбазарювання»державних коштів, їх нецільового використання, безгосподарності, розтрат і розкрадання,проведення профілактичних заходів боротьби з корупцією і хабарництвом.
Фінансовий контроль у бюджетному процесі— це контроль держави на макрорівні, який здійснюєтьсядержавними органами влади й управління під час складання, розгляду, затвердженнябюджетів, їх виконання і контролю за їх виконанням, а також при затвердженнізвітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи України. Вінспрямований на реалізацію фінансової політики держави у сфері бюджетнихвідносин і за своєю сутністю являє собою комплекс заходів, що вживаютьсядержавою з метою забезпечення формування і раціонального використання бюджетнихкоштів і коштів державних фондів цільового призначення.
Отриманів процесі фінансового контролю результати перевірок, їх аналіз є основою дляскладання нових прогнозів, планів, перегрупування фінансових ресурсів, зміниформ фінансових відносин, розроблення фінансової концепції, у тому числібюджетної політики. Фінансовий контроль держави на мікрорівні здійснюєтьсядержавними органами влади й управління під час складання, розгляду,затвердження бюджетів, їх виконання і контролю за їх виконанням, а також призатвердженні звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системиУкраїни. Він спрямований на реалізацію фінансової політики держави у сферібюджетних відносин і за своєю сутністю являє собою комплекс заходів, щовживаються державою з метою забезпечення формування і раціональноговикористання бюджетних коштів і коштів державних фондів цільового призначення.
УБюджетному кодексі України визначені повноваження зі здійснення контролю задотриманням бюджетного законодавства такими органами, як Верховна Рада України,Рахункова палата, Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державнаконтрольно-ревізійна служба, Верховна Рада і Рада міністрів АвтономноїРеспубліки Крим та відповідними місцевими радами.
У процесі бюджетного планування важливу роль відіграє попередній фінансовийконтроль за визначенням обсягу фінансових ресурсів держави та окремихадміністративно-територіальних одиниць, мобілізованих у бюджет, їх розподіломміж окремими суспільними потребами. Фінансові органи аналізують прогнозніпоказники економічного та соціального розвитку, які є основою для розробленняпроектів Державного бюджету України і місцевих бюджетів.
Особливуувагу приділяють показникам, від яких залежить обсяг бюджетних доходів, а такожрозмір і структура запланованих видатків. Насамперед це стосується такихпоказників, як загальний обсяг валового внутрішнього продукту, індексівспоживчих та гуртових цін, прогнозованого офіційного обмінного курсу гривні,прогнозованого рівня безробіття.
Розглядаютьсяй аналізуються також чинники зростання випуску і реалізації продукції, щовиробляється різними галузями економіки; чинники зростання рентабельності, скороченнявитрат виробництва й обігу; товарообіг, його відповідність грошовим доходамнаселення; обсяг капіталовкладень та їх забезпечення необхідними матеріальнимиі фінансовими ресурсами; дані про зміни складу об'єктів, що підлягаютьбюджетному фінансуванню; контингенти в закладах освіти, охорони здоров'я тощо.
Наоснові такого аналізу Міністерство фінансів України і фінансові органи намісцях розробляють конкретні пропозиції щодо забезпечення намічених видатківфінансовими ресурсами, виявляють можливі резерви зростання бюджетнихнадходжень. Розроблення проекту Державного бюджету здійснюється з урахуваннямОсновних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний рік, яківизначаються в Бюджетній резолюції. Тому в процесі фінансового контролюзвертається увага на відповідність проекту бюджету тим вимогам, які викладені взатвердженій Верховною Радою України Бюджетній резолюції.
Загальну організацію та управліннявиконанням Державного бюджету здійснює Міністерство фінансів України, якекоординує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.Державний бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджетивиконуються за розписом відповідно до бюджетних призначень. У процесі виконаннябюджету Міністерство фінансів України і місцеві фінансові органи здійснюютьпрогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету. Контролюється своєчаснета повне надходження податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходіввідповідно до законодавства, доходи бюджету зараховуються на відповідніказначейські рахунки і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення.Державне казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисіврозпорядників бюджетних коштів затвердженому розпису бюджету. Платежі задорученнями розпорядників бюджетних коштів можуть здійснюватись лише занаявності відповідного бюджетного зобов'язання і наявності невикористанихбюджетних асигнувань. Якщо під час виконання Державного бюджету фактичнийрівень його дефіциту перевищує встановлений або значно знижуються надходженнявід дохідних джерел, Верховна Рада України за пропозицією Кабінету МіністрівУкраїни приймає рішення про пропорційне скорочення затверджених бюджетнихвидатків щомісячно за всіма статтями бюджету (крім захищених статей, перелікяких визначається Верховною Радою) до кінця бюджетного року.
Бюджет Автономної Республіки Крим імісцеві бюджети також виконуються за видатками в тих пропорціях відноснозагальної суми видатків відповідного бюджету, які були затверджені ВерховноюРадою АРК та відповідними радами народних депутатів. Контроль за пропорційнимфінансуванням здійснюється щоквартально Міністерством фінансів АвтономноїРеспубліки Крим і місцевими фінансовими органами.
Вцілому за Конституцією України суб’єкти контролю можна умовно поділити насуб’єкти першої і другої підсистем.
Доконтролюючих суб’єктів першої підсистеми належать громадяни України, Президент,Верховна Рада, Кабінет Міністрів та інші органи державної виконавчої влади,Конституційний та інші суди, органи прокуратури, органи місцевогосамоврядування, політичні й громадські організації, засоби масової інформації.
Догрупи контролюючих органів другої підсистеми відносяться органи незалежногофінансового контролю, виконавцями якого є насамперед аудитори й аудиторськіфірми.
Внаступних частинах розділу розглянемо саме роль Державної контрольно –ревізійної служби та Державної податкової адміністрації України в здійсненніфінансового контролю в Україні.
2.2 ДКРУ як суб’єкт здійснення державногофінансового контролю
Державнаконтрольно-ревізійна служба України, її функції і правові основи діяльностіопираються на закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу вУкраїні”[3].
Головноюзадачею державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролюнад використанням методів і матеріальних цінностей, їх збереженням, утриманнямі достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, іншихцентральних органах державної виконавчої влади, місцевих органах влади ісамоврядування, розробка пропозицій про усунення виявлених недоліків і порушеньі заходів з їх подальшого усунення.
ЗавданняДержавної контрольно-ревізійної служби у сфері контролю перетинаються тільки іззавданням Рахункової палати ВРУ, а саме в частині контролю за використаннямкоштів державного бюджету. При цьому РП веде парламентський контроль переважнона рівні центральних органів управління державою, а ДКРС починаючи з бюджетнихустанов у селах аж до міністерств і відомств. Для цього ДКРС уже понад 15 роківмає розгалужену структуру у всіх містах, районах і областях, а РП складаєтьсятільки з центрального апарату. За такої ситуації відмова від постійногоконтролю за використанням бюджетних коштів, у тому числі державного бюджету, намісцях силами ДКРС є недоцільна як із точки зору профілактики фінансовихпорушень, так із точки зору економічного ефекту такого контролю.
Служба завершила 2008рік із рекордними показниками: загальна сума виявлених фінансових порушень танедоліків становила 43,7 млрд. грн., що майже у 2,5 рази більше від показників2007 року (18,4 млрд. грн.). Такий приріст відбувся попри те, що кількістьпроведених контрольних заходів за 2008 рік скоротилася до 16,4 тисячі проти17,6 тисячі у 2007 році, а кількість перевірених об'єктів — до 15,6 тисячіпроти 16,6 тисячі. Черговий антирекорд встановив «коефіцієнт злочинності»(частка об'єктів, де виявлено порушення), сягнувши 97 відсотків (за 2007 рік —93%).
Уструктурі фінансових порушень, наведених у діаграмі, привертає увагу рекорднезростання порушень, які призвели до втрат (майже 17,1 млрд. грн.), що майже у 8разів більше від показника 2007 року (2,2 млрд. грн.). Почасти це пов'язано зтим, що у статистичній звітності ф.ікр з вересня 2008 року почали відображатисявтрати, допущені внаслідок неефективних управлінських дій — 13,4 млрд. грн. запідсумками року. Однак і фінансові порушення, що призвели до втрат, досягни 3,7млрд. грн., тобто в 1,7 рази перевищили показник 2007 року.
У2008 році домінували порушення, які не призвели до втрат — 26,6 млрд. грн., щона 10,4 млрд. грн. більше, ніж у 2007 році. Проте й цей показник зазнав не лишекількісних, але й якісних змін. Традиційно значні суми становлять заниження вобліку вартості активів та невзяття їх на баланс — 9,6 млрд. грн. (8,7 млрд.грн. у 2007 році). Однак істотно (у 2,5 рази) зросла оплата за державні коштивартості товарів, робіт і послуг без проведення передбачених законодавствомпроцедур закупівлі, що досягли 4,8 млрд. грн… Рекордним семикратним приростомздивував показник завищення кредиторської заборгованості та зобов'язань передфізичними і юридичними особами — 1,3 млрд. грн. (проти 190,7 млн. гривень).
У2008 році основні зусилля Служби були спрямовані на виконання пріоритетів,визначених Урядом. У цілому вони були виконані.
Успішнозавершились антикорупційні аудити в центральних органах виконавчої влади такомплексні перевірки підприємств вугільної промисловості, залізничноготранспорту, нафтогазового комплексу та енергетики. їх результати були дужерезонансними та обговорювались на засіданні Уряду Ці аудити справді виявилисьантикорупційними — настільки масштабні зловживання владою, оборудки зрозкрадання державного майна та бюджетних коштів буди виявлені Службою.
Окрімтого, були вжиті заходи щодо подальшого правового врегулювання окремих сфердіяльності Служби, механізмів використання державних ресурсів та забезпеченняналежного рівня фінансово-бюджетно"] дисципліни вдержаві. 8 січня 2009року відбулося засідання Урядового комітету з питань економічної політики, якийприйняв відповідне рішення, що зобов'язало центральні органи виконавчої владизабезпечити виконання розроблених нами заходів щодо запобігання порушеннямфінансової дисципліни, спрямованих на посилення профілактичної спрямованостіконтролю.
УВерховній Раді зареєстровано підготовлені нами законопроекти — «Про внесеннязмін до деяких законодавчих актів України (щодо зміцнення фінансово-бюджетноїдисципліни)» №2329 (розширює можливості щодо накладання адміністративнихстягнень і підвищує їх дієвість) та «Про внесення змін до Закону України «Продержавну контрольно-ревізійну службу в Україні» і деяких законодавчих актівУкраїни» №2359 (передбачає спрощення процедур проведення контрольних заходів тазняття необґрунтованих обмежень на їх проведення). Дуже сподіваюся, що цьогороку вони будуть схвалені.
Однаку діяльності Служби залишається низка невирішених проблем та недоліків.
Нафоні рекордних показників обсягів виявлених порушень відбулося різке зниженняабсолютних та відносних показників забезпечення їх відшкодування:
- рівеньнадходження донарахованих фінансових ресурсів за результатами наших контрольнихзаходів становить лише 20 відсотків, або 260 млн. грн. Це мінімум чи не за весьчас існування Служби;
- абсолютнасума надходження ресурсів до бюджетів — 138 млн. грн., що лише на 27% покриваєвитрати, які держава спрямовує на утримання Служби.
Дляпорівняння: видатки лише на оплату праці працівників Служби минулого року булиу два з половиною рази більші — 331 млн. грн. Найнижчі показники самоокупностідемонструють КРУ в Донецькій (3,2%), Хмельницькій (3,9%), Тернопільській(6,0%), Волинській (6,5%) областях та місті Севастополі (7,7%).
/>
Рис.2.1. Втрати фінансових і матеріальних ресурсів у 2008 році.
/>
Рис.2.2. Фінансові порушення, що призвели до втрат у 2008 році.
/>
Рис.2.3. Фінансові порушення, що не призвели до втрат у 2008 році.
Вумовах світової фінансової кризи, яка переросла у загальноекономічну і вразилаУкраїну, нашим пріоритетним завданням стає забезпечення наповнення бюджету. Підлягаєбезумовному виконанню доведений помісячний план-графік забезпеченняцентральними органами виконавчої влади надходжень до загального фондудержбюджету на І квартал та на весь 2009 рік. Перед кожним регіональним КРУстоїть завдання: забезпечити надходження до бюджету у сумах, не менших відвитрат на їх утримання.
/>
Рис.2.4. Структура фінансових поршень, виявлених органами ДКРС протягом 2008 року.
Неприйнятноютакож є ситуація, коли відшкодування незаконних, нецільових витрат та недостачзабезпечується на рівні 42 відсотків. Найнижчий рівень відшкодування такихпорушень забезпечено КРУ в Донецькій області — 20,6%, КРУ в Харківськійобласті — 25,6% та КРУ в Черкаській області — 38,8 відсотка.
ОкреміУправління не забезпечили навіть відшкодування «інших» порушень, хоча вониповинні усуватися вже під час ревізії. КРУ в Донецькій області забезпечилоусунення таких порушень на рівні лише 16,4%, а КРУ в Запорізькій області — 27,8відсотка.
Основнапричина низького рівня усунення порушень — це проблеми, що виникають у процесіреалізації матеріалів контрольних заходів, незастосування заходів впливу допорушників фінансової дисципліни та неналежний рівень правової роботи в окремихУправліннях.
Протена заваді стають також упущення на стадії виявлення й документування порушень.Окремі Управління «згортають» цю роботу. Зменшення обсягів виявленихнезаконних, нецільових витрат та недостач спостерігаються по КРУ вКіровоградській області —- на 77%. КРУ в Київській області — на 61,3%. КРУ в м.Києві — на 37,7%. Знизилась активність роботи з виявлення недоотриманихфінансових ресурсів по КРУ в м. Севастополі — на 60.1 % та КРУ в Сумськійобласті — на 40,5 відсотка.
Небуло звернено належної уваги на виявлення фактів втрат фінансових Іматеріальних ресурсів, допущених в результаті неефективних управлінських дій,КРУ в м. Севастополі (встановлено 4,2 млн. грн.), КРУ в Тернопільській області(4,9 млн. грн.), КРУ в Закарпатській області (6,4 млн. гривень).
Залишаєтьсявисоким рівень без-результативних контрольних заходів, які проводяться КРУ завласною ініціативою. Чверть таких контрольних заходів у четвертому кварталізавершено безрезультатно (4 ревізії) чи виявились малорезультативними (484ревізій), lie насампередстосується КРУ у Волинській, Донецькій, Львівській, Тернопільській,Харківській, Хмельницькій областях та м. Києві, контрольні заходи якихзавершено з «результатом» у межах 10 тис. грн. втрат.
Низькарезультативність окремих контрольних заходів здебільшого є наслідком упущень,які мали місце під час відбору об'єктів проведення ревізій. Наприклад, із 8-миоб'єктів контролю, додатково внесених за власною ініціативою до плануконтрольно-ревізійної роботи на 111 квартал2008 року КРУ в м. Києві, ревізії 3-х об'єктів виявились малорезультативними. аодна — взагалі без результатів. Подібна ситуація склалася й по КРУ в Донецькійобласті.
Залишаєтьсянизькою якість контрольних заходів. Наприклад, ревізія Національного інститутувинограду і вина «Магарач», проведена ГоловКРУ. виявила 1,6 млн. грн. порушень,пов'язаних з обліком активів, які були допущені ще у 1995-2007 роках. Протепрацівники КРУ в АР Крим, неодноразово перевіряючи цей об'єкт у попередні роки,не зафіксували порушень.
Удіяльності Служби залишаються проблеми та недоліки щодо взаємодії з органамивиконавчої влади та місцевого самоврядування, організації роботи колегій тароботи з кадрами.
Комплекспроблем, не розв'язаних у процесі діяльності за визначеними ГоловКРУпріоритетними напрямами, призвів до того, що останні місця в рейтингу запідсумками 2008 року посіли КРУ в місті Севастополі, Тернопільській таЧеркаській областях. Вони не змогли виправити ситуацію, шо складалася відпочатку року.
Методикарейтингової оцінки у 2009 році підлягає подальшому вдосконаленню. Зокрема, слідпідвищити вагомість показників відшкодування порушень. Враховуючи обмеження назаповнення вакантних посад, доцільно проводити розрахунок нього показника нафактичну, а не штатну чисельність працівників. Потрібно ввести показники длязабезпечення більш глибокої оцінки результатів аудиторських досліджень.
У2009 році не будуть зняті з порядку денного і пріоритетні завдання, встановленіна 2008 рік. Це насамперед — контроль за державними монополіями, зокрема усфері енергетики, видобування корисних копалин та транспорту. Саме вони заприкрою традицією стали ширмами для сумнівних оборудок з державною власністю, іє чи не найбільш ризикованими для фінансових зловживань, оскільки тут зосередженімільярдні обороти державних ресурсів. Минулорічні контрольні заходи на такихоб'єктах засвідчили зменшення обсягів товарної продукції та суттєве зростаннявитрат на виробництво, що зумовлені переважно численними порушеннями іпрорахунками на всіх рівнях управління підприємствами. Подолати такі системнінедоліки дуже важко. Тому «Монополіям контроль — бюджету приріст» — наше гасло,що залишиться з нами не на один рік.
Доінших галузей, які ближчим часом потребуватимуть посиленої уваги державнихревізорів і аудиторів, належать такі: будівництво — з причини взяття державоюкурсу на кредитування та співфінансування довгострокових інфраструктурних таінноваційних проектів загальнодержавного значення і завершення будівництважитла; сільське господарство — у зв'язку з наданням сільськогосподарськимпідприємствам права обирати спеціальний режим оподаткування:фінансово-банківські установи — з причини одержання ними цільових коштівСтабілізаційного фонду, відповідальність за використання яких несе Уряд.
2.3 Провадження фінансового контролю органами ДПАУкраїни
Державноюподатковою iнспекцiєю у м. Вiнницi станом на 01.01.2009 року перевiрено 3402пiдприємств, що становить 55,5% вiд кiлькостi пiдприємств, якi сплачуютьподатки. Порушення виявленi в 3342 підприємств, або в 98,2% вiд перевiрених.Крім того перевірено 7510 СПД — фізичних осіб, з яких виявлено порушення у 7093суб’єктів підприємництва, або в 94,4% від перевірених.
Донарахованоза результатами контрольної роботи 67587,0 тис. грн., в тому числi за актамиперевiрок 67125,0 тис. грн. З них по юридичних особах відповідно донараховано62037,0 тис. грн., в тому числі по актах перевірок 61660,0 тис. грн. По СПД-фізичних особах донараховано 5550,0 тис. грн., в т.ч. по актах перевірок — 5465,0 тис. грн.
Динамікусередньої суми донарахувань на 1 перевірений суб’єкт підприємництва можнарозглянути на рис. 2.5.
Питомавага в загальнiй сумi донарахувань основного платежу, донарахованого за актами перевірок- 35033 тис. грн., або 51,8 %.
Фінансовісанкції складають 30795 тис. грн., або 45,6 %, пеня, донарахована за актамиперевірок — 1297 тис. грн., або 1,9 %, пеня по особових рахунках — 462 тис.грн., або 0,7 %.
Погашенодонарахованих сум 20789 тис. грн. В тому числі по актах поточного року 14942тис. грн., або 22,1% від загальної суми донарахувань поточного року. Складено3145 протоколів про адмінправопорушення, з яких прийняті постанови по 1566.Різницю складають 1579 порушників по яких прийнято постанови про закриттясправи за обставиною малозначності (ст.22 КУ про АП). Сума адмiнiстративнихштрафiв складає 60,0 тис. грн.
/>
Рис.2.5. Динаміка середньої суми донарахувань на 1-го СПД
Структурадонарахувань відображена на рис. 2.6.
/>
Рис.2.6. Структура донарахувань від контрольно-перевірочної роботи станом на01.01.2009р.
Донарахуваннята надходження в розрізі підрозділів можна розглянути на рис. 2.7.
/>
Рис.2.7. Аналіз донарахувань та погашення донарахованих сум в розрізі структурнихпідрозділів станом на 01.01.2009 р.
Працiвникамиуправління аудиту юридичних осіб (разом з сектором оперативного контролю)перевiрено 1123 платників. Порушення виявленi у 1091 платників або в 97,2%. Сумадонарахувань по управлінню становить 53401 тис. грн., або 79,0% вiд загальноїсуми донарахувань по Державнiй податковiй iнспекцiї. В тому числі:
— управлінням аудиту юридичних осіб (без сектору оперативного контролю) перевiрено373 платники. Порушення виявленi у 341 платників або в 91,4%. Сума донарахуваньпо управлінню становить 52327 тис. грн., або 77,4% вiд загальної суми донарахуваньпо Державнiй податковiй інспекції.
— сектором оперативного контролю перевiрено 750 платників. Порушення виявленi у750 платників або 100%. Сума донарахувань по сектору становить 1074 тис. грн.,або 1,6% вiд загальної суми донарахувань по Державнiй податковiй інспекції.
Погашенодонарахувань в сумі 14557 тис. грн., в тому числі по актах поточного року 8885тис. грн. або 16,6% від загальної суми донарахувань по управлінню. В томучислі:
— управлінням аудиту юридичних осіб (без сектору оперативного контролю) погашенодонарахувань в сумі 13953 тис. грн., в тому числі по актах поточного року 8324тис. грн. або 15,9% від загальної суми донарахувань по управлінню.
— сектором оперативного контролю погашено донарахувань в сумі 604 тис. грн., втому числі по актах поточного року 561 тис. грн. або 52,2% від загальної суми донарахуваньпо сектору
Середнясума донарахувань на 1-го перевіряючого при здійсненні однієї перевірки складає23,9 тис. грн. Середня сума донарахувань на 1 перевірений суб’єктпідприємництва становить 47,6 тис. грн. В тому числі:
— по управлінню аудиту юридичних осіб (без сектору оперативного контролю) середнясума донарахувань на 1-го перевіряючого при здійсненні однієї перевірки складає91,8 тис. грн. Середня сума донарахувань на 1 перевірений суб’єктпідприємництва становить 140,3 тис. грн.
— по сектору оперативного контролю середня сума донарахувань на 1-гоперевіряючого при здійсненні однієї перевірки складає 0,6 тис. грн. Середнясума донарахувань на 1 перевірений суб’єкт підприємництва становить 1,4 тис.грн.
Вiддiломконтролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД перевiрено 127суб’єктів підприємництва. Донараховано працiвниками відділу 1148 тис. грн. або1,7 % вiд загальної суми донарахувань по Державнiй податковiй iнспекцiї.
Погашенодонарахувань в сумі 905 тис. грн., в тому числі по актах поточного року 869тис. грн., або 75,7 % від донарахованої суми по відділу.
Середнясума донарахувань на 1-го перевіряючого при здійсненні однієї перевірки складає7,6 тис. грн. Середня сума донарахувань на 1 перевірений суб’єкт підприємництвастановить 9,0 тис. грн.
Працiвникамиуправління оподаткування фiзичних осiб перевiрено 7833 суб’єктівпідприємництва. Донараховано працiвниками управління 5543 тис. грн. або 8,2%вiд загальної суми донарахувань по Державнiй податковiй iнспекцiї.
Погашенодонарахувань в сумі 1493 тис. грн., в тому числі по актах поточного року 1480тис. грн., або 26,7% від донарахованої суми по управлінню.
Кількістьскладених протоколів про адміністративні порушення 2039, з них прийнятіпостанови — 1493. Кількість прийнятих рішень про накладання штрафних санкцій — 5023.
Середнясума донарахувань на 1-го перевіряючого при здійсненні однієї перевірки складає0,7 тис. грн. Середня сума донарахувань на 1 перевірений суб’єкт підприємництвастановить 0,7 тис. грн.
Працiвникамиуправління оподаткування юридичних осіб перевірено 2336 підприємств. Порушеннявиявленi у 2336 платників, або 100% від перевiрених. Донараховано 3929 тис.грн. Кількість прийнятих рішень про застосування фінансових санкцій 2336.
Погашенодонарахувань в сумі 1583 тис. грн., в т.ч. по актах поточного року 1516 тис.грн., або 38,6 % від загальної суми донарахувань по управлінню.
Середнясума донарахувань на 1-го перевіряючого при здійсненні однієї перевірки складає1,0 тис. грн. Середня сума донарахувань на 1 перевірений суб’єкт підприємництвастановить 1,7 тис. грн.
Управліннямобліку та звітності нараховано пенi по особових рахунках 462 тис. грн. Погашенов поточному році всього 239 тис. грн., в тому числі пені нарахованої впоточному році — 221 тис. грн. або 47,8%.
Управліннямпогашення прострочених податкових зобов’язань перевірено 406 платників.Порушення виявлені у 406 платників, або 100% від перевірених. Складено всього406 протоколи про адміністративні правопорушення.
Працівникиуправління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПАобласті донарахували 3037 тис. грн., з яких підлягає погашенню 3037 тис.грн.
Перевірено53 підприємства. Порушення виявленi в усіх платників. Погашено донарахованихсум 1904 тис. грн., в т.ч. із донарахованих протягом поточного року 1904 тис.грн., або 62,7 % від загальної суми нарахувань відділу в поточному році.
Засічень-лютий 2009 р. за рахунок контрольно-перевірочної роботи до Зведеногобюджету мобілізовано 2743,5 тис. грн., або 1,6% від загальної суми надходжень,в т.ч. до Державного бюджету надійшло 2721,3 тис. грн. або 2,9%.
Заходами,які проведені управлінням стягнення податкової заборгованості (разом з відділоморганізації роботи з безхазяйним майном), мобілізовано до Зведеного бюджету5485,7 тис. грн. тобто 3,3% від загальних надходжень по ДПІ. До Державногобюджету надходження становлять 4953,6 тис. грн. або 5,3%. (рис. 2.8).
/>
Рис.2.8. Надходження (збір) до Зведеного та Державного бюджетів за січень-лютий2009 р. по формах сплати
Відповіднодо наказу ДПА у Вінницькій області від 09.02.2009 р. № 22 “Про розрахунковубазу на лютий” ДПІ у м. Вінниці було доведене завдання з рівномірногозабезпечення збору платежів до загального фонду Державного бюджету на лютиймісяць поточного року. Виконання вказаного завдання було досягнуто лише на однуконтрольну дату та на кінець звітного періоду (табл. 2.1).
Завданняз надходжень платежів до Державного бюджету за рахунок донарахованих сумуправлінням аудиту юридичних осіб за січень-лютий 2009 р. виконане на 100,1%.При плані 2600,0 тис. грн., фактично забезпечено надходження в сумі 2601,9 тис.грн.
Таблиця2.1
Аналізвиконання завдання з рівномірного забезпечення збору платежів до загальногофонду державного бюджету України у лютому 2009 року, тис. грн. на 08.02.09 на 15.02.09 на 22.02.09 на 27.02.09 на 01.03.09 План 4 202,1 20 871,1 39 219,4 49 423,1 52 410,3 Факт 5 110,4 12 375,9 39 082,9 46 001,6 52 738,7 Відхилення 908,3 -8 495,2 -136,5 -3 421,5 328,4 % виконання 121,6 59,3 99,7 93,1 100,6
Всьогоза січень-лютий 2009 р. було упереджено відшкодування безпідставно заявленогоПДВ в сумі 10228,4 тис. грн., в т.ч. по поточних заявках у лютому 2817,6 тис.грн.
Завданняпо упередженню безпідставно заявлених сум на відшкодування ПДВ за січень-лютий2009 р. виконано на 68,4%, при плані 10835,6 тис. грн., фактично упереджено7410,8 тис. грн.
Зарахунок участі ГВПМ ДПІ у м. Вінниці у січні-лютому поточного року доДержавного бюджету мобілізовано 2372,5 тис. грн., що складає 107,4% віддоведеного завдання.
Завданняпо мобілізації коштів до Державного бюджету за рахунок вжитих заходівуправлінням погашення прострочених податкових зобов’язань у звітному періодівиконане на 107,5%. Фактично мобілізовано 4857,9 тис. грн.
Досягнутотакож виконання показника по погашенню податкового боргу до Зведеного бюджету:при плані 11200 тис. грн., фактично досягнуто зниження боргу на 20703,6 тис.грн., що на 84,9% перевищує плановий показник.
РОЗДІЛ 3.ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯОПТИМІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ
3.1 Зарубіжний досвід здійсненняфінансового контролю та проблеми забезпечення держаного фінансового контролю
Фінансовийконтроль, система його органів, їхніх функцій пройшли тривалий і складнийперіод розвитку. Вони еволюціонували разом зі змінами тієї чи іншої економічноїдержавно — управлінської системи в історії суспільного розвитку.
Сучасніринкові відносини не тільки не усувають державний фінансовий контроль, а йнавпаки, потребують посилення його соціальної значущості і відповідногоудосконалення, оскільки на державні органи лягає все більша кількість функційіз захисту фінансових прав та інтересів членів суспільства, застосуваннявідповідних заходів, матеріальних та фінансових ресурсів й попередженнязловживань й розкрадань.
Саметому принциповим є питання щодо системи суб’єктів фінансового контролю. Відтого, наскільки цілісною буде ця система, наскільки вдало буде визначено складїї окремих елементів, повною мірою залежить ступінь успішності здійсненняполітики держави щодо ефективного державного фінансового контролю, боротьби зправопорушеннями у сфері фінансових відносин.
Вцілому, у розвинутих країнах ринкової економіки фінансовий контроль відповідноздійснюють: у державах парламентського типу — парламент, у президентських — виконавча влада. Спільні риси такого контролю зафіксовані в принципах Лімськоїдекларації, прийнятої в 1997 році на Конгресі Міжнародної організації вищихконтролюючих органів. При цьому фінансовий контроль вважається частиноюдержавного регулювання з метою виявлення відхилень від прийнятих положень іпорушень принципів законності, ефективності та економії ресурсів. Здійснюєтьсяпередусім у формі попереднього контролю для вжиття певних коригуючих заходів йнедопущення таких порушень у майбутньому і навіть отримання компенсації зазаподіяні збитки.
Відповіднодо вимог Лімської декларації вищий контролюючий орган повинен бути зовнішнім(не створеним усередині відповідних організацій), що забезпечує незалежністьйого дій і прийнятих рішень від стороннього впливу, тобто функціональну таорганізаційну незалежність на основі положень Конституції. Відповіднонезалежність членів цього контролюючого органу також має бути гарантованаКонституцією, передусім їх відкликання. Матеріальна основа такої незалежності —фінансова незалежність (забезпеченість відповідними ресурсами для виконанняпоставлених перед вищим органом фінансового контролю завдань). Перевірка вищим контролюючиморганом діяльності уряду (окремих підзвітних йому органів) не означаєпідпорядкування уряду, який повністю відповідає за свої дії незалежно відоцінок експертів цього органу. Для виконання своїх функцій вищий контролюючийорган має право доступу до потрібних документів, інформації. У разі виявленнянедоліків, відхилень від законодавче прийнятих рішень перевірені організаціїповинні інформувати його у встановлений термін про вжиті заходи. Вищийконтролюючий орган може подати експертний висновок (в т.ч. зауваження) щодопроектів законів та інших постанов з фінансових питань.
Убільшості розвинутих країн світу, у тому числі у країнах Європейського Союзу,фінансовий контроль здійснює Рахункова палата, а також урядовіконтрольно-ревізійні служби. Так, у ФРН, Фінляндії та в інших країнах рахунковапалата контролює діяльність усіх федеральних підприємств, страхових установфедерації, приватних підприємств із 50% часткою держави, решту організацій тавідомств, якщо вони розпоряджаються державними коштами. В Австрії Рахунковапалата уповноважена здійснювати перевірки не лише державного господарствафедерації, а й контролювати фінансову діяльність місцевих органів влади,благодійних фондів і закладами, управління якими здійснюється органамифедерації. Державна рахункова палата Угорщини, крім того, контролює діяльністьподаткового управління, державної митниці, управління гербових зборів і навітьгосподарську діяльність партій.
УВеликій Британії функції державного фінансового контролю виконує Національнаревізійна рада.
УСполучених Штатах Америки контроль у галузі фінансів здійснюють: Державнеказначейство, Головне контрольно-фінансове управління Конгресу,Адміністративно-бюджетне управління при президентові, Управління з добору ірозстановки кадрів, Президентська рада з боротьби із фінансовими зловживаннямив державних закладах, Рада честі й ефективності в уряді, інспектори Федеральноїрезервної системи, Федеральної корпорації зі страхування депозитів штатів таінші органи, не говорячи вже про податкову службу. До функцій цих органівналежить проведення ревізій, перевірок, встановлення оцінки і складання оглядівпро виконання федеральних програм. При цьому перевіряється законність,доцільність та ефективність здійснених витрат [63, с. 282].
УФранції важливу роль в управлінні централізованими фінансовими ресурсами крімуряду й Міністерства фінансів, промисловості і економіки відіграють також такіспеціалізовані державні утворення, як Національна кредитна рада, Банківськаконтрольна комісія, Комісія економічного і регіонального розвитку країни.
Крімзазначених відомств, у Франції використовуються структури контролю галузевогоспрямування, зокрема, такі, як Генеральна інспекція національної освіти,Генеральна інспекція національної політики тощо.
Наприватних підприємствах контроль держави за їхньою діяльністю обмежуєтьсяперевірками своєчасності й повноти відрахувань до бюджету, правильності веденнябухгалтерських рахунків (обліку), дотримання чинного законодавства з питаньоплати праці найманих працівників, виконання державних контрактів і зобов'язань( контроль за використанням бюджетних коштів). Решта питань, пов'язаних іззабезпеченням ефективності діяльності приватних підприємств, підлягаєвнутрішньому контролю, який здійснюється самостійними підрозділами підприємствабо аудиторами.
Убільшості країн основними критеріями, за якими держава контролює роботуприватних і державних підприємств, є виконання обов'язкових відрахувань додержавного (федерального) бюджету і реалізація урядових замовлень. У державномусекторі економіки, крім того, предметом державного контролю є оцінкаефективності роботи підприємств шляхом порівняння видатків і реалізаціїпродукції, цільове витрачання державних коштів та використання державногомайна.
Українах континентальної системи права (Німеччина, Франція, Італія та іншієвропейські держави) контрольні функції покладені на утворені вищими органамивлади рахункові палати, які в той же час є незалежними у внутрішніх тазовнішніх питаннях їх діяльності.
Порядз інститутом парламентського контролю у більшості країн одночасно і паралельнофункціонують урядові контрольно-ревізійні системи. У США — цеАдміністративно-бюджетне управління при президентові, система інспекторськихслужб у федеральних відомствах, урядових установах, у Фінляндії — Ревізійнеуправління державного господарства, яке входить до міністерства фінансів. Удеяких країнах створено спеціальні органи, які контролюють не тількибюджетно-фінансову, а й усю роботу державного апарату. В Японії таку функціювиконує Управління адміністративного контролю при Канцелярії прем'єр-міністра,яке має своїм завданням також підготовку пропозицій щодо удосконаленняструктури державного управління, зміцнення службової дисципліни державнихчиновників, боротьбу з корупцією і бюрократизмом.
УВеликобританії контроль фінансово-господарської діяльності державного сектораекономіки здійснює Національне контрольно-ревізійне управління, яке є урядовиморганом і функціонує відповідно до Закону про фінансовий контроль. Управліннюнадано право проводити перевірки рахунків усіх урядових установ і широкого коладержавних органів, через які проходить більше 60% витрат, а також контролюватисубсидії, що надаються місцевими органами влади системі охорони здоров’я,націоналізованим галузям промисловості і державним корпораціям.
УШвеції, яка є парламентарною монархією, головним відомством у справахдержавного контролю та обліку є Державне ревізійне управління (яке ще в деякихджерелах називають Національним бюро аудиту). Його метою, як визначено урядом,є забезпечення ефективності роботи центрального уряду і досягненнявисокоякісного управління фінансовою діяльністю. Діяльність Управлінняхарактеризується двома напрямами – проведенням щорічних ревізійфінансово-господарської діяльності національних установ і підприємств таревізій ефективності державних закупівель.
ВРосійській Федерації функції урядового контрольного органу у сфері фінансівздійснює Департамент державного фінансового контролю і аудиту Міністерствафінансів [41].
ВАвстрії перевірки державного господарства і фінансової діяльності, пов’язаної зблагодійними та іншими фондами, здійснює Рахункова палата.
Контрольза використанням суб’єктами підприємницької діяльності державних фінансовихресурсів також здійснюють: у Великій Британії – Державна контрольна палата, Канаді- апарат Генерального контролера, Угорщині – Державна рахункова палата, Індії –Служба Генерального інспектора і ревізора Департаменту ревізій і рахівництваМіністерства фінансів, Фінляндії — державні ревізори, Російській Федерації — Рахункова палата при Думі.
Вцілому зарубіжний досвід свідчить, що, по-перше, в кожній країні має місцедержавний фінансовий контроль підприємницької діяльності, по-друге, державнийфінансовий контроль підприємницької діяльності здійснюється державними органамирізними за статусом і підпорядкуванням, по-третє, більшість органівспеціалізованого державного фінансового контролю мають повноваження наздійснення одночасно фінансового контролю як у бюджетній сфері, так і у сферіпідприємництва.
Отже, державний фінансовий контроль підприємницькоїдіяльності є різновидом фінансового контролю і його особливість визначаєтьсяобмеженістю контролюючих і підконтрольних суб’єктів: першими є лише органидержавної влади і управління, право яких на здійснення від імені державифінансового контролю визначено законодавством, а другими — лише суб’єктипідприємництва.
Діюча система державного фінансового контролю єнедосконалою, що пов’язано з незавершеністю формування усієї системифінансового контролю в Україні; зокрема: відсутні єдині концептуальні засадийого організації, розірване правове поле, відсутня методологічна цілісність тачіткість, допускається дублювання у функціях органів державного фінансовогоконтролю. Внаслідок цього в економіці України мають місце негативні явища, якіпов’язані з діями суб’єктів підприємництва: низька платіжна дисципліна,несвоєчасна виплата заробітної плати, приховування доходів від оподаткування,неповний відхід від негрошових форм розрахунків, порушення при приватизації і взовнішньоекономічній діяльності, нецільове використання бюджетних коштів. Всеце обумовлює необхідність докорінної реформи системи фінансового контролю вУкраїні.
Насьогодні одними з основних проблем залишається недосконалість законодавчоїбази; неузгодженості в нормативних актах; відсутність визначення новихстратегічних напрямів контрольної роботи і вдосконалення структури контрольнихорганів, у тому числі й заснування аналітичного центру (створення умов дляреалізації заходів щодо оптимізації бюджетних витрат і забезпечення їхефективного й цільового використання; вдосконалення системи контролю запроведенням перевірок (ревізій) суб’єктів господарювання); вироблення нового тавдосконалення чинного законодавства (через внесення змін і доповнень унормативні акти, що регулюють процедури проведення фінансового контролю);створення ефективного механізму взаємодії органів державного контролю України(а надто стосовно вдосконалення механізму взаємодії контрольно-ревізійнихорганів, органів Державного казначейства, Рахункової палати, зміцненнявзаємодії з органами внутрішніх справ, органами служби безпеки, органамиподаткової міліції та органами прокуратури).
Головна роль у системі фінансового контролю України, як і вінших економічно розвинутих країнах, має належати органам, діяльність яких ніорганізаційно, ні фінансово не залежить від органів чи посадових осіб,уповноважених розпоряджатися суспільними (державними й місцевими) фінансовимита матеріальними ресурсами. З цією метою необхідно вивчати досвід провадженняфінансового контролю в інших державах – у Російській Федерації, США, Франції,Нідерландах, Іспанії і т. д., а затим, вибравши найкраще та врахувавшивітчизняні особливості, запровадити в систему державного фінансового контролюУкраїни.
3.2 Напрями вдосконалення державного фінансовогоконтролю
Підконтрольнесередовище в Україні характеризується значними змінами. По-перше,спостерігається суттєве зростання кількості власників, які не впливають наприйняття управлінських рішень, але є визнаними учасниками управління бізнес-процесамиу правовому полі. По-друге, масовий прихід до управління, особливо у приватномусекторі, керівників, які не мають фахових знань і навичок менеджменту, ставшивласниками господарських об'єктів. По-третє, низька правова культура ікриміногенність у бізнес-середовищі. По-четверте, високий рівень корумпованостіу відносинах між бізнесом і владою та ігнорування обов'язкових бюрократичнихметодів управління. Водночас залишається значна кількість невирішених проблемщодо реформування систем бухгалтерського обліку і статистики, оподаткування тамитного нагляду, забезпечення прозорості й персональної відповідальності вдержавному управлінні тощо. Це призвело до того, що підконтрольне середовище вУкраїні з чітко структурованого та детермінованого перетворилося на аморфне,тобто без визначених меж та правил і водночас із невизначеними наслідкамиконкретних заходів. Суб'єкти контролю почали дублювати роботу один одного, анаслідки контрольних заходів почали використовуватися в політичних цілях або унедобросовісній конкурентній боротьбі.
Виділяючипріоритетні напрями подальшого розвитку фінансового контролю, зауважимо, що всізміни відбуваються в контексті євроінтеграційних процесів та набуття світовихстандартів методології та організації контрольного процесу.
Очевидно,що тільки чітка визначеність економіко-правового поля поведінки всіх суб'єктівнаціональної економіки та підвищення рівня публічної політики регулюванняекономічних процесів можуть сприяти зростанню якісних характеристик фінансовогоконтролю.
Рейтинговіоцінки діяльності контролюючих інститутів за сумою вилучених та повернутихдержаві коштів є некоректними щодо визнання якості їх роботи, оскількипопередження злочинності може бути більш результативним у тактичному істратегічному планах.
ГоловКРУУкраїни у 2008 році розробило положення про рейтингову оцінку результатівроботи контрольно-ревізійних управлінь, згідно з яким в оцінкахрезультативності використовується п'ять груп показників:
- показники,які характеризують кількість проведених контрольних заходів та обсяги виявленихфінансових порушень;
- показники,які характеризують стан усунення виявлених фінансових порушень;
- показники,які характеризують стан вжитих заходів щодо притягнення винних осіб довідповідальності;
- показники,які характеризують застосування заходів впливу до порушників фінансовоїдисципліни;
- показникиякості роботи інспектора й аудитора.
Наоснові ідентифікованих значень вагомості кожного вимірника розраховуєтьсяузагальнюючий показник синергетичного ефекту. Очевидно, що значимість такихвимірників, як виявлена сума фінансових порушень у розрахунку на одну перевіркучи на одного працівника контролюючих органів, обсяг усунення порушень чиадекватність визнання виявлених недоліків правоохоронними органами є найвищою.
Саметака комплексна оцінка може бути об'єктивним вимірником результативності таякості контрольних дій.
Слідвиділити чинники, які впливають на якість фінансового контролю і перебувають уплощині його методологічного та організаційного забезпечення. Факторамиметодологічного забезпечення є, насамперед, висока професійна діяльність звикористанням сучасного аналітичного інструментарію доведень та аргументації,порівняльних оцінок та багатокритеріальної оптимізації. визнання суттєвості таризику оцінок. Тому в цій площині виділяються два вектори розвитку методологіїфінансового контролю: інспектування й аудит. Визнання доцільності таефективності здійснюється в рамках структурованих інтересів тактичного істратегічного планів. Важливим також є приведення технології контрольногопроцесу до світових стандартів, визнання високої якості контролю тазабезпечення його незалежності. Фінансовий контроль за своєю філософією повиненстати «лікарем економічної системи», а не її «караючим мечем». Суттєвим єдосягнення політичного та ідеологічного консенсусу щодо захисту національних чикорпоративних інтересів, високе суспільне визнання діяльності контролюючихорганів. В організаційному плані пріоритетною виступає чітка структуризаціяповноважень та комплектацій інститутів фінансового контролю, відмова відзамовного підходу до організації контролю та його цільових установок,публічність контролю, зокрема і за наслідками виконаної роботи. Недоліками ворганізації роботи інститутів фінансового контролю вдало маніпулюють злочинці.Невпорядкованою залишається робота Рахункової палати, Державного казначействата Головного контрольно-ревізійного управління. Подання щодо внесення змін уроботі цих органів уже зроблені, але відповідні законопроекти ще нерозглядалися.
Утвердженнюнових методологічних та організаційних засад фінансового контролю сприяє широкевпровадження сучасних інформаційних технологій і систем з відповіднимрегламентуванням доступу та правового захисту інформаційних ресурсів обліку йконтролю. Формування бази даних за результатом перевірок у реальному режимічасу, кваліфікована інтерпретація змін, відхилень та порушень незалежнимиекспертами, оцінка вигод і втрат з позицій глобальних критеріїв національнихінтересів є технологічно можливими й доцільними, якщо вони підкріпленіполітичною волею. Проте теперішня конфіденційність економічної інформаціїнабула загрозливих розмірів і відгороджує значну частину прагматичних фахівціввід суспільного життя. Через це стала менш результативною суспільна протидіякорумпованості в контролюючих органах.
Загальнийвисновок напрошується такий. Чітка цілеспрямованість і хаотичність ринковогореформування, глобалізаційні та інтеграційні процеси, кон'юнктурні виклики ізагрози суттєво впливають на динаміку економічних змін та утвердження новогоекономічного порядку. Водночас вони стали поштовхом до формування новихстандартів економічних відносин у цілому й до реалізації місії фінансовогоконтролю зокрема.
ВИСНОВКИ
Фінансовийконтроль як особливе явище є історичною категорією і важливою функцією держави.Фінансовий контроль — це аналіз уповноваженим суб’єктом стану фінансовоїсистеми, грошових потоків і фінансових результатів об’єкта контролю таприведення її до встановлених державою параметрів. Головна ознака контролю – цереальна можливість впливу суб’єкта контролю на об’єкт, яка має бути оформлена внормах права і бути конструктивною дією.
Основнимизавданням фінансового контролю, що випливають з його головної мети ізабезпечують її досягнення, є: стеження за дотриманням фінансової безпеки увнутрішній та зовнішньоекономічній сферах національного господарства;встановлення забезпеченості фінансової самодостатності національногогосподарства на мікро- та макроекономічному рівнях; стеження за збалансованістюконсолідованого, державного та місцевих бюджетів; встановлення дотриманнягосподарюючими суб’єктами правил формування і використання фінансових ресурсів;стеження за дотриманням сталого фінансового розвитку секторів і галузейекономіки; перевірка захищеності фінансово — економічних інтересів громадянУкраїни.
Фінансовийконтроль держави посідає одне з основних місць серед елементів фінансовогоуправління і є важливим за умов перехідної економіки, тобто в Україні, вінзабезпечує дисципліну в фінансовій сфері, є гарантом суверенітету держави, їїцілісності та економічного процвітання. Неоднозначність трактування поняттяфінансового контролю є наслідком багаторічної історії розвитку України якдержави, а також незавершеністю правової бази, тобто відсутністю відповідногозакону.
Фінансовийконтроль – це система активних дій, що здійснюються органами державної влади,місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання та громадянами України, по стеженнюза функціонуванням будь-якого об’єкта управління в частині утворення, розподілута використання ним фінансових ресурсів з метою оцінки економічної ефективностігосподарської діяльності, виявлення і блокування в ній відхилень, щоперешкоджають законному і ефективному використанню майна і коштів, розширеномувідтворенню виробництва, задоволенню державних, колективних та приватнихінтересів і потреб, та удосконалення управління економікою [51, с. 76].
Наближенадо ринкової економіки система державного фінансового контролю в нашій країні восновному склалася і охоплює як нормативно-правову базу, так і органи, щоздійснюють фінансовий контроль, форми й методи контролю. Класифікація ворганізаційному плані дала уявлення про масштаби здійснення контролю, про йогорівень значущості та корисності.
Одназ головних проблем, із якою, напевно, стикаються уряди всіх країн світу, –недостатність бюджетних ресурсів для здійснення державою своїх функцій вповному обсязі та забезпечення гарантованих Конституцією прав громадян. Цеставить перед усіма державними структурами, причетними до бюджетного процесу,спільне завдання – забезпечення цільового та ефективного витрачання бюджетнихкоштів.
Вумовах проблематичності наповнення бюджетів та державних цільових фондів і,зважаючи на те, що дохідна частина бюджету майже на 70% складається зподаткових надходжень, особливо гостро постає питання контролю за справляннямподатків. Провідна роль у вирішенні даної проблеми відводиться саме державнійподатковій службі, головним завданням якої є здійснення контролю за додержаннямподаткового законодавства, правильністю нарахування, повнотою та своєчасністюсплати податків і зборів (обов’язкових платежів), але на сьогодні в Україніорганізація і здійснення фінансового контролю органами ДПС України перебуває щена стадії становлення.
Вивченнясвітового досвіду організації фінансового контролю є важливим у зв’язку зреформуванням даної галузі в Україні, а також є свідченням необхідностівпровадження ефективного фінансового контролю. У зарубіжних країнах чіткорозмежовуються дві форми фінансового контролю – державний та незалежний.
Аналізстану фінансового контролю в Україні дозволив виявити ряд проблем у цій сфері,що спричиняють динамічний ріст кількості фінансових порушень у державі з кожнимроком. Наявна методологічна проблема – недостатня з’ясованість природизовнішнього та внутрішнього фінансового контролю. Відсутність належногодержавного фінансового контролю за використанням державної та комунальноївласності. Відсутність зовнішнього, незалежного державного контролю зафінансовими ресурсами місцевих органів влади і самоврядування. Втрата державоюконтролю за економічною діяльністю підприємств державного сектору і фінансівкомунальних підприємств або підприємств, що мають частку державного майна.Відсутність системи здійснення контролю за використанням державних коштів.
З метою вищезазначеного потрібнеподальше реформування фінансового контролю та затвердження Концепції створенняєдиної системи державного фінансового контролю, яка повинна дати чітке поняттякатегорії державного фінансового контролю, його принципів, системи, завдань,пріоритетів, основних видів і порядку здійснення. Вважаємо за доцільневстановлення обов'язкового періодичного аудиту для всіх суб'єктівпідприємницької діяльності й відповідальності аудиторських фірм і безпосередньоаудиторів за об'єктивність і повноту контролю. Так само доцільно визначитиправовий статус аудиторського висновку, як документа, і сферу його використання.Стрижнем цієї концепції має стати розподіл державного фінансового контролю напарламентський та урядовий. Безумовно, як законодавча, так і виконавча гілкивлади повинні здійснювати контрольні функції. Це відразу зніме причини дискусіїостанніх років щодо визначення головного органу державного фінансовогоконтролю, дасть можливість послідовно й концептуально удосконалюватисяметодологічній базі єдиної системи державного фінансового контролю.
Крім того, не повинні залишитисяосторонь і питання розроблення пропозицій, що стосуються удосконаленняфінансового, бюджетного, податкового та митного законодавств. Із метоюзабезпечення цілісної системи державного фінансового контролю до сфериповноважень Рахункової палати слід віднести контроль за ефективністю всієїдіяльності Національного банку, а не лише виконання його кошторису. Немаєсумніву, що повинні зберегтися й окремі функції, які виконуються нині. Зокрема,такі, як контроль за державним боргом, дефіцитом бюджету тощо.
У концепції доцільно врегулюватипитання взаємовідносин і взаємодії контрольних органів, закріпити положення проте, що Рахункова палата є найвищим органом державного контролю і здійснюєконтроль як за доходами, так і видатками Державного бюджету України й має правона перевірки всіх державних інституцій, а Державна контрольно — ревізійнаслужба забезпечує періодичне проведення ревізій та перевірок, у тому числі й напрохання правоохоронних органів. Водночас контрольні функції тих чи іншихструктур, що здійснюють державний фінансовий контроль, повинні визначатисяспеціальними законами.
Реформуваннясистеми фінансового контролю в Україні повинно здійснюватися через цілий ряднапрямів, серед яких основними є наступні:
- прийняття законопроектів “Про фінансовийконтроль» та “Про державний контроль за дотриманням бюджетного законодавства тавідповідальність за бюджетні правопорушення”, які дозволять підвищити дієвістьдержавного фінансового контролю у використанні бюджетних коштів та майна;
- закріплення на рівні законодавстваструктури системи та статусу і функцій суб'єктів фінансового контролю, основнихзасад його методологічного і методичного забезпечення; правових норм взаємодіїорганів фінансового контролю з правоохоронними органами та дерегулюванняпідприємницької діяльності шляхом законодавчого обмеження створення новихорганів фінансового контролю, визначення і розмежування їх функцій, обмеженнязастосування деяких форм фінансового контролю та втручання правоохороннихорганів і органів державного фінансового контролю у діяльність суб'єктівгосподарювання;
- створення системи оперативного обмінуінформацією між органами державного фінансового контролю;
- створення Державної координаційної радиз питань фінансового контролю, яка взяла б на себе координацію дій усіхструктур щодо розроблення і реалізації заходів, спрямованих на удосконаленнядержавного фінансового контролю.
- запровадження нових, більш ефективнихформ фінансового контролю, які посилять профілактичну спрямованість контролю збоку держави та дозволять поступово перейти від контролю, який здійснюєтьсяпісля завершення фінансово-господарських операцій, до контролю що попереджаєпорушення при використанні бюджетних коштів.
Основнимзавданням змін в механізмі фінансового контролю є створення єдиної системифінансових органів, яка б забезпечувала аналіз і прогнози фінансового стану,управління фінансовими ресурсами держави і контроль за дотриманням державноїфінансової дисципліни. Тільки за умови створення такої системи Уряд зможепідвищити ефективність державної політики у фінансовій, бюджетній і податковійсферах. Ця політика має бути максимально виваженою і прозорою, а це можливо заумови чіткої координації дій всіх без виключення, суб`єктів фінансової системиУкраїни.
Основними напрямами подальшого розвитку системифінансового контролю є: формування єдиних концептуальних засад організаціїфінансового контролю, з урахуванням сучасних умов розвитку економіки України;створення єдиного правового поля розвитку системи фінансового контролю тазаконодавчого закріплення за його суб’єктами функцій щодо здійсненняфінансового контролю; формування нових і удосконалення діючих процедурфінансового контролю; удосконалення методик фінансового контролю; оптимізаціяорганізаційних структур фінансового контролю; удосконалення кадровогозабезпечення системи фінансового контролю, створення сучасної науково-дослідноїі навчальної бази за міжнародними зразками; створення адекватної сучасним умовамінформаційно-комунікаційної інфраструктури; покращання матеріально-технічного іфінансового забезпечення функціонування системи фінансового контролю.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України.
2. Закон України «Про державну податковуслужбу в Україні» від 4.12.1990 року за №509-ХІІ (із змінами та доповненнями).
3. Закон України «Про державну контрольно –ревізійну службу в Україні» вiд 26.01.1993 року за №2939-XII (із змінами тадоповненнями).
4. Закон України «Про Рахункову палату» від11 липня 1996 року № 315/96-ВР (із змінами та доповненнями).
5. Постанова Верховної Ради України «Простворення Контрольної палати Верховної Ради України та проект Закону Українипро Контрольну палату Верховної Ради України» від 22.11.1995 року.
6. Указ Президента України від 19 вересня2000 року № 1074/2000 “Про заходи щодо підвищення ефективності контролю завикористанням бюджетних коштів”.
7. Указ Президента України від 25 грудня2001 року № 251/2001 “Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенняму бюджетній сфері”.
8. Указ Президента України від 08.04.2004 №400/2004 “Про внесення змін до Указу Президента України від 19 вересня 2000року № 1074 “Про заходи щодо підвищення ефективності контролю за використаннямбюджетних коштів”.
9. Постанова Кабінету Міністрів України«Про затвердження Положення про порядок складання єдиного кошторису доходiв iвидаткiв бюджетних установ і організацій» від 16.02.1998 року за №164 (іззмінами та доповненнями).
10. Постанова Кабінету Міністрів України «Прозатвердження Стратегії розвитку системи державного фінансового контролю, щоздійснюється органами виконавчої влади» від 24.07.2003 року за №1156.
11. Алієва В.Ш. Роль Рахункової палатиТуреччини в бюджетному процесі//Фінанси України. – 2001. – № 6. – С. 71.
12. Барановська В. Г. Державний фінансовийконтроль в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення//Облік, контроль і аналіз вуправлінні підприємницькою діяльністю. – Черкаси, 2002. – С.62–64.
13. Бречко О. В. Удосконалення контролю всистемі управління фінансовими ресурсами регіону // Фінанси України. – 2002.№9. – С. 150-154.
14. Василик О.Д./Теорія фінансів: Навч.посібник. – К.: Вища школа, 2003. – 382 с.
15. Воронин Ю.М., Мешалкина Р.Е.Стандартизация финансового контроля: Россия и мировой опыт: Монография. – М: ИДФинансовый контроль, 2003. – 342 с.
16. Галицький В.Ф. Співпраця органівдержавної контрольно-ревізійної служби з підрозділами відомчогоконтролю//Фінансовий контроль. – 2005. – С. 23.
17. Головань М.М. Державний фінансовийконтроль і його реформування//Фінанси України. – 2003. №9. – с. 52 – 60.
18. Дорош Н.І. Державний фінансовийконтроль: зарубіжний досвід і шляхи вдосконалення //Фінанси України. – 1998. –№ 1. – С.48.
19. Замасло О.Т. Вплив податкової політикидержави на фінансову діяльність підприємств//Фінанси України – 2002. – №7 –С.41.
20. Зудилин А.П. Финансовый контроль: Учеб. пособие. – М.:Изд-во РоС. университета дружбы народов, 2000, — 422 с.
21. Каленський М.М. Удосконаленняфінансового контролю за витрачанням бюджетних коштів//Фінанси України. – 2001.– №5. – С. 65-68.
22. Калюга Є.В. Класифікація контролю ташляхи її вдосконалення//Фінансовий контроль. – 2002. – № 1. – С. 44 – 52.
23. Калюга Є.В. Фінансово-господарськийконтроль у системі управління: Монографія. – К.: Ельга, Ніка – Центр, 2002. –360 с.
24. Клімова С. М. Державний фінансовийконтроль у системі державного управління//Актуальні проблеми державногоуправління. – Х., 2006. – №3 (11). – С.106-113.
25. Кириленко О.П… Фінанси (Теорія тавітчизняна практика): Навч. посібник. — Тернопіль: Економічна думка, 2000.- 368с.
26. Ковалюк О.М. Роль контролю у фінансовомумеханізмі економіки//Фінанси України. – 2002. – № 7. – С. 151-158.
27. Любенко A.M. Контроль ефективностіуправління бюджетними установами через призму зарубіжного досвіду//Фінансовийконтроль. – 2007. – № 3 – С. 42-48.
28. Мамишев А.В. Характерні аспектиорганізації державного фінансового контролю за рубежем // Фінанси України. –2003. – №11.
29. Марченко В.Б. Поняття фінансовогоконтролю // Правове регулювання економіки. – К., 2000. – Вип. 1 – С. 137-149.
30. Мельник П.В. Розвиток фінансовогоконтролю як функції державного управління трансформаційнимипроцесами//Фінансовий контроль. – 2001. – № 4. – С. 15–19.
31. Мельничук В.Г. Незалежний державнийфінансовий контроль в Україні та досвід зарубіжних країн//Фінансовий контроль.– 2004. – № 2. – С.36.
32. Орлюк О. П. Фінансове право: Навч.посібник. – К.: Юрінком Інтер.– 2003. – 528 с.
33. Островерхов С. Контроль як функціяорганів державного управління та самоврядування//Проблеми теорії і практикидержавного управління і місцевого самоврядування. – К., 1996. – С.119-121.
34. Петров А.Ю. Государственный финансовыйконтроль // Финансы – 2000. – №10.
35. Писаренко Т. Шляхи вдосконаленняфінансового контролю за використанням фінансових ресурсів бюджетнихустанов//Формування економічних відносин в умовах ринку. – Тернопіль, 1998. –Вип. 2 – С. 250-254.
36. Полякова Л.М Формифінансово-економічного контролю в сучасних умовах//«Львівська політехніка». –Вісник. – Львів, 1998. – №328: Промислово-фінансові групи в Україні: проблемистворення, становлення та розвитку – С. 31-34.
37. Послання Президента України до Верховноїради України “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році”. – К.:Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2004.
38. Послання Президента України до Верховноїради України “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2006 році”. – К.:Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2005.
39. Прісняков В.Ф. Тіньова економіка і методивизначення її обсягу. // Фінанси України. – 2001. – №7.
40. Пушкіна Н. М. Державний контроль іправова відповідальність в системі фінансово-господарської діяльності //Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми та перспективи розвиткуфінансів місцевого самоврядування в Україні” (25–26 квіт. 2002 р.). –Дніпропетровськ, 2002. – С. 224–225.
41. Пилипенко В. Рахункова палата у чіткомуконтексті держбюджету//Юридичний вісник України. – 2002. – 18-24 трав. – С.8-9.
42. Полякова Л.М Форми фінансово-економічногоконтролю в сучасних умовах//«Львівська політехніка». – Вісник. – Львів, 1998. –№328: Промислово-фінансові групи в Україні: проблеми створення, становлення тарозвитку – С. 31-34.
43. Романів Є.М., Хом’як Р.Л., Мороз А.С.,Корягін М.В. Контроль і ревізія. Навчальний посібник. Нормативно-практичніматеріали. Львів: Національний університет «Львівська політехніка»,2002. – 320 с.
44. Романів Є. Контроль та сплата дивідендівза акціями держави в акціонерних товариствах//Формування економічних відносин вумовах ринку. – Тернопіль, 1998. – Вип. 2. – С.32–37.
45. Рябченко О. До проблеми провдосконалення контролю державних органів за законністю діяльностіфінансово-кредитних установ//Проблеми державотворення і захисту прав людини вУкраїні. – Львів, 2005. С.173–176.
46. Савіна Н. Роль обліку, аналізу іконтролю у формуванні фінансових ресурсів бюджетних установ//Формуванняекономічних відносин в умовах ринку. – Тернопіль, 1998. – Вип. 2 – С. 146-147.
47. Савченко Л.А. Правові проблемифінансового контролю в Україні: Монографія. – Ірпінь: Академія ДПС України,2001. – 407 с.
48. Савченко Л.А. Вдосконаленнязаконодавства щодо здійснення фінансового контролю як одна з умов забезпеченняправ суб’єктів підприємництва//Проблеми правознавства та правоохоронноїдіяльності. –2000. – №1 – С. 169-173.
49. Савченко Л. А. Фінансова діяльністьдержави та фінансовий контроль//Держава і право. – К., 2001. – Вип. 11:Юридичні і політичні науки. – С.293-299.
50. Савченко Л.А., Цимбалюк А.В., ШкарупаВ.К, Глух М.В. Фінансове право: Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПСУкраїни, 2001. – 85 с.
51. Стефанюк І.Б. Державне управління іфінансовий контроль в умовах ринку//Фінанси України. – 1999. – № 8. – С. 76.
52. Стефанюк І.Б. Мета і завдання державногофінансового контролю підприємницької діяльності//Фінанси України. – 2002. – №4.– С. 133-137.
53. Стефанюк І.Б. Роль і завдання державноїконтрольно-ревізійної служби в управлінні фінансовими ресурсамипідприємницького сектора економіки//Уряду України. Президенту, законодавчій,виконавчій владі. – К., 1999. – Т. 12 – С. 450-462.
54. Топішко І. І. Наростання “тонізації”економіки – головна причина дестабілізації державних фінансів//Реформафінансово-кредитної системи перехідної економіки України. – Луцьк, 2005. –С.49–51.
55. Усач Б. Методологічні і організаційніаспекти фінансового контролю України//Львівська комерційна академія. – Вісник.– Львів, 1998. – Т. 2, ч. 1 – С. 61-66.
56. Устинова І. Теоретичні питанняфінансового контролю в Україні та шляхи законодавчого вирішення проблембюджетної сфери. – Економічні реформи сьогодні – 1999. – № 22.
57. Хукаленко П.Т. Введення прямоговнутрішнього фінансового контролю – запорука ефективності управлінняпідприємством//Фінансовий контроль. – 2003. – №1. – С.9.
58. Чайка В.М. Підвищення результативностідержавного фінансового контролю. – Фінанси України. – 2001. – №5. – С. 69-74.
59. Шабінська С. А. Підвищення ефективностіфінансового контролю як необхідна умова забезпечення економічної безпекидержави//Бюджет та фінансовий контроль у державному управлінні. – Х., 2003. –С.183–185.
60. Швець В.Г. Теорія бухгалтерськогообліку. – К.: Знання-Прес, 2003. – 444 с.
61. Шевчук В. О. Контроль господарськихсистем в суспільстві з перехідною економікою (проблеми теорії, організації,методології). – К.: КДТЕУ – 1998, 370 с.
62. Шевчук В. О. Становлення системидержавного фінансового контролю в Україні//Проблеми і перспективи розвиткуфінансової системи України. – К., 1998. – С.142–147.
63. Шелудько Н.М. Проблема тіньовоїекономіки в Україні//Фінанси України. – 2002. – №9. – С. 80-86.
64. Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й/Казначейська система: Підручник -Тернопіль, 2002. — 394 с.
65. Юргелевич С.В. Система державногофінансового контролю//Фінанси України. –2002. – №4. – С.138.
66. www.dkrs.gov.ua.
67. www.sta.gov.ua.