Фінансовий ринок і його роль в ринковій економіці

МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ’ЯЗКУ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТТРАНСПОРТУ
Кафедра «Фінанси транспорту»
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Фінанси»
на тему:
«ФІНАНСОВИЙ РИНОК І ЙОГО РОЛЬ В РИНКОВІЙЕКОНОМІЦІ»
Виконала: студенткагрупи 3-Ф
Київ — 2008 рік
Зміст
Вступ. 3
Розділ 1. Фінансовий ринок і його роль в ринковій економіці 5
1.1 Ринок, як економічнакатегорія, його фінансовий механізм… 5
1.2 Фінансовий ринок:структура, функції, суб’єкти та об’єкти фінансового ринку  9
1.3 Класифікація фінансового ринку. 14
Розділ 2. Фінансові ринки в Україні на сучасному етапі 21
2.1 Розвиток ринку ціннихпаперів: проблеми й перспективи. 21
2.2 Аналіз стану та розвиткуфондового ринку України. 25
Висновки. 30
Список використаних джерел. 32
Вступ
Дана тема є ефективною, оскільки, ключовим елементом конструкції «ринковоїекономіки» є ринок.
Ринок — це складне багатогранне явище. Ринкові відносини суттєвовідрізняються в різних країнах за ступенем розвитку, особливостями модифікації,рівнем зрілості, історичними, соціальними та іншими ознаками.
На фінансовому ринку відбувається перелив коштів, при якому вонипереміщуються від тих, хто має їх надлишок, до тих, хто потребує інвестицій. Прицьому кошти спрямовуються так: хто не може їх ефективно використати, до тих,хто використовує їх продуктивно. Це сприяє підвищенню продуктивності таефективності економіки в цілому, а також поліпшенню економічного добробутукожного члена суспільства. На фінансовому ринку ті, що мають вільні фінансовіресурси, передають їх іншим учасникам ринку, які опосередковано через суб'єктівринку або безпосередньо використовують залучені ресурси для фінансування різнихгалузей економіки, забезпечення потреб населення та потреб державного бюджету. Фінансовіресурси надаються на умовах позики або на умовах спів власності, коли інвесторнабуває прав власності на придбані за інвестовані кошти матеріальні чинематеріальні активи. Тому фінансовий ринок можна визначити як ринок, на якомувипускають, продають і керують фінансові інвестиції.
Мета даної курсової роботи розглянути фінансовий ринок, як економічнукатегорію, його фінансовий механізм, суб’єкти та об’єкти ринку, функції такласифікацію.
Фінансовий ринок — це ринок, на якому визначається попит і пропозиціяна різноманітні фінансові інструменти.
Фінансовий ринок є похідною трансформаційних процесів і повинен бутистворений відповідно до таких критеріїв, як відкритість, справедливість інеоборотність. Він повинен управляти потоками інформації, заохочувати тих, хтовиконує правила, карати порушників і гарантувати кожному інвестору, що він можерозбагатіти чи збанкрутувати на зовсім рівнях умовах з усіма іншими.
Сучасний рівень розвитку фінансового ринку в розвинених країнахобумовлюється, головним чином, рівнем накопичення, господарськими традиціями,розмірами суспільного багатства та благополуччям нації. На фінансовому ринку формуютьсявзаємовідношення заощаджень та інвестицій, де для залучення заощадженьвкладника необхідно запропонувати прибуток, що мінімально компенсуватиме втративід інфляції.
Розділ 1. Фінансовий ринок і йогороль в ринковій економіці1.1 Ринок,як економічна категорія, його фінансовий механізм
Найпопулярнішим словом сьогодні в нашому суспільстві як на побутовомурівні, так і в наукових працях, публіцистиці є слово «ринок”. Зумовлено цепереходом України в нову систему координат, якою для нас є ринкова економіка. Якіж причини її виникнення, умови, в яких вона відтворюється, функції, які виконуєв суспільстві? Для того, щоб відповісти на ці запитання, слід з’ясувати, щоявляє собою ринок.
В науковому плані ринок являє собою складне багатопланове поняття, томуважко дати яке-небудь єдине визначення ринку, яке б повністю відобразило йогосуть. Суттєвість даного поняття заключається в тому, що ринок — це сукупністьекономічних відносин, які виникли з приводу купівлі-продажу товарів та послуг вгрошовій формі.
Ринок — це складне багатогранне явище.
Ринкові відносини суттєво відрізняються в різних країнах за ступенемрозвитку, особливостями модифікації, рівнем зрілості, історичними, соціальнимита іншими ознаками.
В кожній країні держава використовує певний господарський механізм длявпливу на процес відтворення. Склад і структура господарського механізмувизначається рівнем розвитку економіки, відносинами власності, історичними танаціональними особливостями розвитку суспільства. Одним із елементівгосподарського механізму є фінансовий механізм.
Фінансовий механізм — це сукупність конкретних форм і методівзабезпечення розподільчих і перерозподільних відносин, утворення доходів, фондівгрошових коштів.
Яким же чином і з допомогою яких форм та методів здійснюється розподілта перерозподіл виробленого суспільного національного продукту та національногодоходу? Перш за все вказані процеси знаходять відображення у фінансовомуплануванні — діяльності по складанню планів формування, розподілу тавикористання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання, їхоб’єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць, країни вцілому. У фінансових планах вказуються основні пропорції розподілу створеноївартості через задоволення власних виробничих потреб, спрямування частин коштівна сплату податків обов’язкових зборів, стимулювання працюючих, інвестуваннятимчасово-вільних коштів та ін.
У фінансовому плануванні важливим є застосування принципів наукового обґрунтуванняпоказників плану і забезпечення їх стабільності, використання їх стабільнихнорм і нормативів математичних методів та електронно-обчислюваних машин.
При виконанні фінансових планів виникає потреба в оперативномууправлінні, як діяльності, пов’язаній із необхідністю втручання в розподільчіпроцеси з метою ліквідації диспропорції, подоланню “вузьких місць”, своєчасномуперерозподілу коштів, забезпеченню досягнення запланованих результатів.
Як при складанні фінансових планів, так і при їх виконанні, а також позакінченні певних періодів проводиться фінансовий контроль, спрямований наперевірку правильності вартісного розподілу і перерозподілу валовогонаціонального продуту і національного доходу за відповідними фондами грошовихкоштів та їх використанням за цільовим призначенням. Фінансовий контроль єнеобхідною умовою безперебійного і поступового розвитку економіки країни.
Здійснення системи розподільчих і перерозподільних відносинвідбувається із використанням методів фінансового забезпечення суб’єктівгосподарської діяльності, основними з них є:
бюджетне фінансування як надання коштів з бюджету на безповоротнихзасадах;
кредитування — це надання коштів на принципах поворотності, платності,строковості і забезпеченості;
самофінансування передбачає відшкодування видатків суб’єктівгосподарювання по основній діяльності та її розвитку за рахунок власних джерел;
оренда (лізинг) — це передача майна у користування за певну плату і напевний строк;
інвестування — процес вкладання грошей в ті чи інші об’єкти зрозрахунком на збільшення їх вартості, а також отримання додаткового доходу;
фінансове регулювання, яке відбувається, в першу чергу і головнимчином, через оподаткування як вилучення частини доходів підприємств іорганізацій, а також населення спрямування цих коштів в бюджети на державніцільові фонди для задоволення державних потреб. В умовах ринкової економікивикористання адміністративних методів впливу надто обмежене, тому головнийакцент у регулюванні економіки робиться на оподаткуванні.
Конкретними формами здійснення процесів розподілу і перерозподілуствореної вартості є фінансові важелі, до яких відносяться податки, обов’язковізбори, норми амортизаційних відрахувань, норми витрачання коштів в бюджетнихустановах, орендна плата, процент за кредит, дотації, субсидії, субвенції,заохочувальні фонди, штрафи, пеня, премії та ін. Особливістю фінансових важелівє те, що вони засновуються на врахуванні економічних інтересів держави,підприємств, організацій, населення.
Звичайно, що серед всіх фінансових важелів особливе місце займаютьподатки та збори з допомогою яких держава мобілізує кошти для використанняпокладених на неї функцій, а також впливає на підприємницьку діяльність тастимулює її, сприяє інвестиційній активності, визначає пропорції нагромадженняі споживання, забезпечує раціональне використання обмежених природних ресурсівтощо. Система оподаткування в Україні знаходиться в процесі реформування,завданнями якого є: послаблення податкового тиску на виробників, надання пільгінвесторам та експортерам готової продукції, забезпечення стабільності іпростоти у справлянні податків, уникнення подвійного оподаткування, посиленнявідповідальності за сплату податків.
Одним з напрямів впливу держави на темпи суспільного відтворення євстановлення норм амортизаційних відрахувань, визначення методів нарахуванняамортизації, застосування прискореної амортизації з метою сприяння розвиткунауково-технічного прогресу. При цьому особливого значення набуває наукове обґрунтуваннярозмірів норм амортизації тому що, як їх значене збільшення, так і зменшеннямає негативні наслідки.
Спеціальні фінансові пільги також сприяють створенню сприятливих умовдля окремих господарських суб’єктів і застосовуються переважно у виглядіповного або часткового звільнення від податків, застосування диференційованихставок оподаткування, виключення певних сум з оподатковуваних доходів, наданняправа на проведення прискореної амортизації. Одночасно ринковий механізмпередбачає створення для всіх підприємницьких структур рівних умов длядіяльності, перелік пільг в оподаткуванні не повинен бути значним.
До фінансових стимулів належить фінансування за рахунок державнихкоштів розвитку галузей народного господарства структурної перебудови,підготовки і підвищення кваліфікації робочої сили, науково-дослідницьких робіт,природоохоронних заходів. Але в сучасних умовах хронічного дефіцитуцентралізованих фінансових ресурсів обсяг коштів, що направляються на задоволеннявказаних потреб, обмежений. У фінансових важелях важливе місце займаютьфінансові санкції як особливі форми організації фінансових відносин, викликатипосилити матеріальну відповідальність суб’єктів господарювання у виконаннівзятих зобов’язань (договірних умов сплати податків і зборів тощо). В умовахринку ріст фінансових санкцій значно зростає. Найбільш розповсюдженими середних є штраф і пеня.
В сучасних умовах формування економіки України відбуваєтьсявдосконалення фінансового механізму. Найважливіші проблеми, які виконуються прицьому це:
створення передумов для розвитку ринку;
забезпечення раціональних пропорцій розподілу і перерозподілу валовогонаціонального продукту і національного доходу;
вихід із фінансової кризи і забезпечення необхідних темпів економічногозростання;
науково-обгрунтоване фінансове панування і прогнозування обсягівцентралізованих та децентралізованих фінансових ресурсів, їх розподілу івикористання;
підвищення результативності фінансового контролю;
вдосконалення механізму дії фінансових важелів, стимулів і санкційадекватне правове і нормативне забезпечення функціонування усього фінансовогомеханізму.1.2 Фінансовийринок: структура, функції, суб’єкти та об’єкти фінансового ринку
Фінансовий ринок — це ринок, на якому визначається попит і пропозиціяна різноманітні фінансові інструменти.
На фінансовому ринку відбувається рух коштів (капіталу). Всі суб'єктигосподарювання стикаються насамперед із фінансовим ринком, де шукають необхіднікошти або здійснюють інвестування тимчасово вільних коштів і отримують відцього додатковий прибуток. Таким чином на фінансовому ринку виникає кругообіг капіталу,причому в одних суб'єктів господарювання утворюються заощадження, а іншівідчувають необхідність у фінансових ресурсах для розширення своєї діяльності. Крімтого фінансовий ринок стимулює зростання обсягів виробництва, накопиченняфінансових ресурсів та сприяє виникненню й розвитку позитивних соціальних зміну суспільстві. Реалізація цих функцій здійснюється в тому числі й через ринокцінних паперів, який значно розширює та полегшує шлях усім суб'єктам економікидо отримання необхідних їм коштів.
З одного боку фінансовий ринок як ринок фінансових ресурсів має такуструктуру (рис.1.1).
З іншого боку, в структурі фінансового ринку виділяють:
ринок готівкових коштів;
короткострокових платіжних коштів, які виконують функції, подібні доготівкових грошей (чеки, векселі);
ринок валюти;
ринок цінних паперів;
ринок позикового капіталу, тобто ринок коротко-, середньо- тадовгострокових банківських кредитів.
/>
Рис.1.1 Структура фінансового ринку.
Фінансовий ринок існує як сукупність взаємопов'язаних і взаємодоповнюючихринків:
кредитний ринок — це механізм, за допомогою якого встановлюютьсявзаємовідносини між підриємствами і громадянами, які мають потребу в фінансовихресурсах, та організаціями і громадянами, які можуть надати необхідні кошти на певнихумовах;
валютний ринок — це механізм, за допомогою якого встановлюються правовій економічні взаємовідносини між продавцями і покупцями валют.
Отже, головною метою фінансового ринку є розподіл надлишку коштів абозаощаджень, їхня мобілізація і перерозподіл між сферами й секторами економіки. Головнафункція фінансового ринку — трансформація вільних коштів у позиковий капітал. Фінансовийринок робить рівнодоступними грошові фонди для всіх його учасників (держави,підприємств, домашніх господарств), які мають одну мету — збільшення капіталу.
Головними суб'єктами фінансового ринку є домашні господарства, фірми іпідприємства, фінансові інститути і держава. Через фінансові інструменти(банки, страхові компанії, цільові фонди) заощадження домашніх господарств,фірм і підприємств надходять до інших суб'єктів господарювання і дають їм змогузадовольнити потребу в коштах для розширення своєї діяльності. Держава, надаючикредит і отримуючи позики, відіграє вирішальну роль на фінансовому ринку. Свійвплив вона здійснює через управління відсотком, грошовою масою, кредитами,валютним курсом.
Суб'єкти фінансового ринку можуть виступати в ролі позичальника таінвестора. А фінансові інститути відіграють на цьому ринку роль посередника.
Позичальник — це фізичні або юридичні особи, які залучають кошти іншихсуб'єктів для розвитку своєї діяльності.
Інвестори — громадяни та юридичні особи країни, а також іноземнігромадяни, фірми, держави, які приймають рішення про вкладання особистих,позичених або залучених коштів в об'єкти інвестування.
Фінансові інститути — це посередники, які забезпечують зустрічінвестора і позичальника. До них належать: банківські установи (емісійні,комерційні, інвестиційні, іпотечні, зовнішньоторговельні банки) таспеціалізовані небанківські установи (страхові й інвестиційні компанії,фінансові, пенсійні фонди, ощадні установи).
Товарами фінансового ринку є кошти і цінні папери, які виступаютьоб'єктами купівлі-продажу на ринку. Гроші з економічноїточки зору — це всі ліквідні активи, які можуть порівняно швидко та без великихвтрат бути переведеними в готівку.
Цінні папери — основний товар фінансового ринку, своєрідний предметкупівлі-продажу цього ринку. Цінні папери, як інструменти фінансового ринку, являютьсобою документи-свідоцтва про боргове зобов'язання або право власності.
Цінні папери повинні мати такі характеристики:
стандарт — напис емітента, сума, дохід, інформація про емітента;
ринковість — підтвердження того, що цінний папір може обертатися наринку;
ліквідність — свідчення того, що цінний папір може бути в будь-якиймомент реалізований без великих втрат;
регулювання державою — наявність стандартів, реєстрація емісії.
Існує чимало спільного між обігом грошей і цінними паперами, по-перше,регулюються тими ж органами, які їх випустили. По-друге, можливе їхфункціонування у безготівковій формі. Нарешті, вони можуть бути конвертованими(гроші — в іноземну валюту, папери — у фінансові інструменти іншого виду,класу, серії). І ті й інші можуть бути як іноземними, так і національними. Грошій цінні папери є також різними сегментами фінансового ринку. Тому на їхнійрозвиток впливають найчастіше однакові фактори. Стан одного ринку залежить відстану іншого, у свою чергу, впливає на нього.
Гроші й цінні папери є таким товаром, що має значення не сам собою, алише як представник, інструмент відповідних ринків, процесів, потреби яких воний обслуговують. При цьому гроші виступають як відображення вартісної природиусього товарного світу, а останні — як відображення вартості інвестицій(капіталів).
Тому власна внутрішня вартість грошей і цінних паперів дорівнює:
вартості виготовлення самого паперу. Крім того, існує чималорозбіжностей у сфері економічних характеристик цінних паперів і грошей. Цінніпапери віддзеркалюють процеси, що відбуваються всередині капіталу і на фондовомуринку, а гроші — процеси, що відбуваються всередині, всього товарного світу. Гроші- мірило національного багатства активів, пасивів, майна окремого підприємстваі приватної особи. Гроші — мірило капіталізації (обсягу випуску) цінних паперів.Цінні, папери — це титул власності, а гроші — показник багатства.
Кількість грошей в обігу обмежується сумою цін товарної маси і платнихпослуг, скоригованою на швидкість обороту грошової одиниці. Капіталізація ціннихпаперів визначається потребою реального капіталу у фондових замінниках,фінансових інструментах і місткістю фондового ринку. Ринок цінних паперів меншстійкий, ніж грошовий. Крім того, гроші, на відміну від цінних паперів, безособові,в них не виражене яке-небудь право або зобов'язання. Гроші мають безстроковийхарактер, а цінні папери: обмежені термінами. Рівні ліквідності й надійностігрошей звичайно набагато вищі, ніж цінних паперів.
Розвиток і удосконалення фінансового ринку сприяє появі, різноманітнихцінних паперів, які функціонують у різних його сегментах, дають можливістьвідкласти сьогоднішнє споживання, нагромадити заощадження, спрямувати їх усферу підприємницької діяльності.
Фінансові ринки виконують ряд важливих функцій:
1. Забезпечують таку взаємодію покупців та продавців фінансовихактивів, у результаті якої встановлюються ціни на фінансові активи, щозрівноважують попит і пропозицію на них. При цій функції на фінансовому ринкуіснує ситуація: мінімальні процентні ставки та рівні процентних ставок, щовідповідають різним рівням ризику. Емітенти фінансових активів, для того, щоббути конкурентоспроможними на фінансовому ринку, прагнуть забезпечитиінвесторам необхідний рівень дохідності їх фінансових вкладень. У такий спосібна ефективно діючому фінансовому ринку формується рівноважна ціна на фінансовийактив, яка задовольняє й інвесторів, і емітентів, і фінансових посередників.
2. Фінансові ринки запроваджують механізм викупу у інвесторів належнихїм фінансових активів і тим самим підвищують ліквідність цих активів. Чимефективніше функціонує фінансовий ринок, тим вищу ліквідність він забезпечуєфінансовим активам, що перебувають в обігу на ньому, оскільки будь — якийінвестор може швидко і практично без втрат в будь — який момент перетворитифінансові активи на готівку. Здійснюючи на постійній основі викуп і продажфінансових активів, фінансові посередники не тільки забезпечують ліквідністьфінансових активів, що є в обігу на ринку, а й стабілізують ринок, протидіютьзначним коливанням цін, які не пов'язані зі змінами в реальній вартостіфінансових активів та змінами в діяльності емітентів цих активів.
3. Фінансові ринки сприяють знаходженню для кожного з кредиторів(позичальників) контрагента угоди, а також суттєво зменшують витрати напроведення операцій та інформаційні витрати.1.3 Класифікація фінансового ринку
Наявність багатьох типів фінансових ринків пов'язана з існуваннямрізних підходів до їх класифікації. Розглянемо основні підходи і, відповідно,основні класифікації фінансових ринків.
За умовами передачі фінансових ресурсів в користування фінансовий ринокподіляють на ринок позикового і ринок акціонерного капіталу. На ринкупозикового капіталу ресурси передаються на умовах позики на визначений термінта під процент за допомогою боргових цінних паперів або кредитних інструментів.На ринку акціонерного капіталу кошти вкладаються на невизначений термін. Прицьому інвестор отримує право на частину прибутку у вигляді дивіденду, право співвласності на активи підприємства і повністю поділяє підприємницькі ризики зіншими акціонерами підприємства.
За терміном обігу фінансових активів, що можуть бути в обігу на ринку,фінансовий ринок поділяють на грошовий ринок та ринок капіталів (рис.1.2).
На ринку грошей здійснюється короткострокове інвестування коштів. Нацьому ринку перебувають в обігу фінансові активи, термін обігу яких неперевищує одного року: короткострокові казначейські зобов'язання, ощадні тадепозитні сертифікати, векселі, різні види короткострокових облігацій тощо. Наринку грошей корпорації залучають кошти для підтримки обігового капіталу в разівиникнення тимчасових короткострокових потреб у грошових коштах. Фінансовіінститути, зокрема комерційні банки, залучають кошти на такому ринку длянадання позичок іншим суб'єктам ринку та для підтримки ліквідності на належномурівні. Короткострокові цінні папери на ринку грошей більш ліквідні іхарактеризуються меншим коливанням цін, ніж на ринку капіталів, тому здійсненняінвестицій на грошовому ринку менш ризикове, ніж на ринку капіталів. Фінансовий ринок
  1 1
  Грошовий ринок
Ринок
капіталів
  Термін обігу менш як один рік Термін обігу більш як один рік
 
  Інструменти позики Інструменти власності
  /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Рис.1.2 Класифікація фінансових ринків за терміномобігу фінансових активів
Ринок капіталів призначений для довгостроковогоінвестування коштів в основний капітал. На ринку капіталів надаються середньо — і довгострокові кредити, перебувають в обігу середньо — та довгостроковіборгові цінні папери, а також інструменти власності — акції, для яких термінобігу не встановлюється. Емітуючи акції та облігації, залучаючи банківськікредити, корпорації формують на ринку капіталів фінансові ресурси, необхіднідля модернізації і розширення виробництва, впровадження нових технологій,освоєння виробництві нових видів продукції. Будівельні організації залучаютькошти для придбання та будівництва нерухомості. Фінансові інститути формуютьвласні фінансові ресурси, які перебувають у їх використанні протягом усьогоперіоду функціонування і забезпечують економічне зростання та економічнустабільність фінансовому інституту.
В цілому на ринку довгострокових запозиченьдержава, підприємницькі структури і населення отримують за визначену плату вдовгострокове або безстрокове користування фінансові ресурси інших учасниківринку. Ринок капіталів розвивається більшою мірою в країнах з доситьвизначеними та сприятливими економічними перспективами. Становлення ринкукапіталів передбачає невисокі темпи інфляції, а також стабільність політичноїта економічної ситуації в країні.
Залежно від того, чи нові фінансові активипропонуються для продажу, чи емітовані раніше, фінансовий ринок поділяють напер винний та вторинний ринки.
Первинний ринок є ринком перших та повторнихемісій, на якому здійснюється початкове розміщення фінансових активів середінвесторів та початкове вкладення капіталу в різні галузі економіки. Обов'язковимиучасниками первинного ринку є емітенти цінних паперів і інвестори.
На вторинному ринку мають обіг емітовані ранішефінансові активи. Операції на вторинному ринку не збільшують загальноїкількості фінансових активів і загального обсягу інвестицій в економіку. Важливіриси вторинного ринку — ліквідність, можливість поглинати значні обсягифінансових активів у короткий час при незначних витратах на проведення операцій.Основну частину операцій на вторинному ринку становлять операції, пов'язані зперерозподілом сфер впливу на ринку, та спекулятивні операції. Як правило,вторинний ринок визначає ціни на первинному ринку.
Вторинний ринок для деяких типів фінансових активівє досить обмеженим, для інших — практично відсутнім. Для таких фінансовихактивів, як акції, ф'ючерси та опціони, характерним є не тільки розвиненийвторинний ринок, а й наявність спеціалізованих бірж для торгівлі цими активами.Вторинного ринку кредитів в Україні практично немає. В країнах з розвиненоюринковою економікою вторинний ринок кредитів розвивається за рахуноквпровадження фінансовими посередниками іновацій на ринку інструментів позики, асаме внаслідок використання процедури сек'юритизації активів.
Залежно від місця, де відбувається торгівляфінансовими активами, розрізняють біржовий та позабіржовий ринки. Біржовийринок пов'язують із поняттям біржі як особливий спосіб організованого ринку, щосприяє збільшенню мобільності капіталу та виявленню реальних ринкових цінактивів. Біржовий ринок є переважно вторинним ринком, оскільки на ньому вбільшості випадків відбувається торгівля емітованими раніше фінансовимиактивами. На позабіржовому ринку діють так звані торгово-інформаційні системи. Учасникитаких систем — фінансові посередники — мають змогу ознайомитись зпопитом-пропозицією на фінансові активи та укласти угоди з тими посередниками,пропозиції яких їх зацікавлять.
На різних сегментах фінансового ринку біржовий тапозабіржовий ринки відіграють різну роль. Так, на валютному ринку торгівлявалютними ресурсами переважно зосереджується на позабіржовому міжбанківськомуринку. На ринку цінних паперів як біржовий, так і позабіржовий ринки маютьвелике значення. Організаторами торгівлі, на біржовому ринку цінних паперів виступаютьфондові та спеціалізовані біржі з торгівлі ф'ючерсними та акціонернимиконтрактами. На позабіржовому ринку торгівля цінними паперами здійснюєтьсячерез торговельно-інформаційні системи, які створюються торговцями ціннимипаперами відповідно до законодавства конкретної країни. Торгівля акціямивідбувається переважно на біржовому ринку, її облігаціями — на позабіржовому.
Якщо взяти за характерну ознаку для класифікаціїпоняття глобальності, можна здійснити поділ фінансових ринків на міжнародні танаціональні. Останні, у свою чергу, можуть бути поділені на ринки резидентів танерезидентів (рис.1.3). Фінансовий ринок Національний ринок Міжнародний ринок Ринок резидентів Ринок нерезидентів /> /> /> /> /> /> />
Рис.1.3 Класифікація фінансових ринків за умовамиемісії та механізмом обігу фінансових активів
Ринок резидентів є ринком фінансових активів,емітованих резидентами на національному ринку. Ринок нерезидентів — це ринок,на якому нерезиденти емітують фінансові активи відповідно до законодавствапевної країни. Ринок нерезидентів в Японії називають „самурайським“,в Іспанії — »матадорським". Цінні папери, емітовані на ньому,називають іноземними цінними паперами. Ринки нерезидентів досить розвинені лишев окремих країнах, де державне регулювання сприяє розвитку таких ринків.
На міжнародному фінансовому ринку активи, емітованіпоза юрисдикцією будь-якої однієї країни, пропонуються інвесторам багатьохкраїн. Учасниками міжнародного ринку виступають уряди, центральні банки,фінансові інститути, великі промислові корпорації, а також міжнародні фінансовіінститути та організації. Основними фінансовими інструментами, що мають обіг наміжнародному ринку, є євро-кредити, єврооблігації, євроакції та похідніфінансові інструменти — ф'ючерси, форварди, опціони, свопи.
Постійний розвиток міжнародних ринків таінтеграційні процеси на них сприяють розвитку світової економіки, оскількидають можливість кращого розподілу фінансових ресурсів у світовому масштабі. Водночасвони роблять більш взаємозалежними економіки різних країн і зменшуютьможливості урядів країн в регулюванні процесів на національних фінансовихринках.
/>Остання класифікація, на якій ми зупинимось (рис.1.4), немає чітко визначеної ознаки. Проте оскільки окремі сегменти вітчизняногофінансового ринку мають специфічну структуру та механізми функціонування, єсенс виділити такі складові фінансового ринку, як ринок цінних паперів(фондовий ринок), валютний та кредитний ринки. Фінансовий ринок Кредитний ринок Фондовий ринок Валютний ринок /> /> /> /> /> /> /> /> />
Рис.1.4 Структура фінансового ринку
Вітчизняний валютний ринок відокремлений іжорстко-регульований, його функціонування пов'язане із великою кількістюзаконодавчих та нормативних актів, що стосуються валютного регулювання тавалютного контролю, правил обігу іноземної валюти на території України, основфункціонування міжбанківського валютного ринку тощо. Фондовий та кредитнийринки також функціонують за своїми законами. В цілому фінансовий ринок Українидосить відокремлений від інших фінансових ринків, і сьогодні тількирозпочинається його інтеграція в систему міжнародних фінансових ринків.
Слід зазначити, що на розвинених фінансових ринкахвалютний ринок (ринок, на якому здійснюється торгівля іноземною валютою) невиділяється окремо як складова фінансового ринку. Кредитний ринок виступає якспецифічна складова ринку інструментів позики.
Фінансовий ринок може бути як повністюсегментований, так і повністю інтегрований. Якщо ринок повністю сегментований,інвестор з однієї країни не може вкласти кошти в цінні папери в іншій країні. Прицьому цінні папери одного ступеня ризику на різних ринках мають різну ставкудоходу, що обумовлюється як сегментованістю ринків, так і різницею в курсахвалют та відмінностями в системах оподаткування. В повністю інтегрованому ринкуінвестор може інвестувати кошти будь-де. При цьому цінні папери одного ступеняризику забезпечують інвестору однаковий рівень доходу. Сьогодні фінансові ринкирізного рівня, а також ринки різних фінансових інструментів різною міроюінтегровані. Емітенти мають обмежені можливості щодо залучення більш дешевогокапіталу поза місцевим ринком, а інвестори — щодо вкладення коштів на ринкахінших країн та на міжнародному ринку.
Іноді поняття фондового ринку пов'язують лише зринком середньо — та довгострокових або капітальних цінних паперів. В цьомупосібнику поняття ринку цінних паперів та фондового ринку ототожнюються.
Розділ 2. Фінансові ринки в Україніна сучасному етапі2.1 Розвитокринку цінних паперів: проблеми й перспективи
Реформування економіки України, перехід на ринкові принципигосподарювання посилює актуальність наукових досліджень у сфері грошового обігу.Фінансовий ринок посідає ключове місце в ринковій економіці як механізм, щозабезпечує акумуляцію й перерозподіл капіталу. Сьогоднішній стан розвиткувітчизняного ринку цінних паперів, з одного боку, віддзеркалює історичнітенденції розвитку, з другого — залежить від напрямків розвитку міжнароднихфондових ринків. У свою чергу, зміни на світових ринках цінних паперіввідбуваються надзвичайно швидко та потребують адекватного реагування з бокурегулюючих структур.
Особлива увага приділяється фондовому ринку, використанню йогомеханізмів при перерозподілі коштів, і особливо у процесі глобалізації світовоїекономіки. Тому головною метою є аналіз розвитку ринку цінних паперів в Україніта його значення для економічного піднесення в сучасних умовах, а також визначенняпроблем і перспектив вітчизняного ринку цінних паперів та висвітленнятеоретичних засад його регулювання. Головне завдання фондового ринку полягає,насамперед, у забезпеченні можливості залучення інвестицій на підприємства. Цінніпапери відіграють особливу роль у платіжному обігу держави: через нихмобілізуються тимчасово вільні фінансові ресурси, які спрямовуються внайефективніші сфери народного господарства.
Що стосується ринку цінних паперів в Україні, то від самого початкуйого створення гостро стоїть питання його ефективного функціонування. Ісьогодні фондовий ринок не виконує своїх функцій: не сприяє залученнюінвестицій і перерозподілу капіталу. У зв’язку з цим першочерговим завданням євдосконалення регулятивної системи ринку цінних паперів.
Визначити ступінь розвитку фондового ринку України неможливо безкількісної та якісної оцінки структури цінних паперів, що представлені на ньому.Адже велика кількість пропонованих фінансових інструментів розширює можливостіінвестування та приваблює додаткових інвесторів у економіку країни.
Отже, станом на 01.01. 2007 загальний обсяг випусків цінних паперів,зареєстрованих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР),дорівнював 291,08 млрд. грн. (рис.2.1).
Рис.2.1 Динаміка обсягу випусків цінних паперів в Україні протягом 1996-2006років
У 2006 році загальний обсяг зареєстрованих ДКЦПФР випусків ціннихпаперів становив 84,07 млрд. грн., що є показником від початку реєстрації такихвипусків, із них:
акцій — на 43,54 млрд. грн. (із урахуванням скасування випуску);
облігацій підприємств — на 22,07 млрд. грн.;
облігацій місцевих позик — на 83,50 млн. грн.;
опціонів — на 16,68 млн. грн.;
інвестиційних сертифікатів пайовими інвестиційними фондами — на 16,61млрд. грн.;
акцій корпоративними інвестиційними фондами — на 1,53 млн. грн.
У 2005 році ДКЦПФР вперше зареєстровано випуск сертифікатів фондуоперацій із нерухомістю ТОВ «Нова фінансова компанія» на загальнусуму 21 млн. грн., у кількості 21 тис. штук номінальною вартістю 1 тис. грн, щовипускаються в бездокументарній формі. У 2006-му зареєстровано випусксертифікатів фонду операцій із нерухомістю на суму 216 млн. грн.
Серед фінансових інструментів найбільшу частку становили акції йоблігації підприємств відповідно 51,79% і 26,26% від загального обсягузареєстрованих випусків цінних паперів у 2006 році. Станом на 01.01. 2007ДКЦПФР зареєстровано випусків акцій на суму 195,9 млрд. грн.
У 2006 році ДКЦПФР було зареєстровано 1419 випусків акцій на загальнусуму 43,54 млрд грн, що на 18,73 млрд грн більше, ніж у 2005-му.
Що стосується облігацій підприємств, то у 2006 році ДКЦПФР булозареєстровано 800 їх випусків на суму близько 22,07 млрд. грн.
Поява таких цінних паперів, як акції й корпоративні облігації зумовленаоб'єктивними потребами виробництва: вони слугують важливим інструментомцентралізації реальних капіталів. Водночас використання корпоративних ціннихпаперів сприяло залученню населення в ринкові відносини, поступовому формуваннюзацікавленості у зростанні ефективності виробництва, культури економічногоспілкування. Облігації підприємств є вагомим інструментом залучення інвестиційу виробництво, що дуже поширений на світових ринках цінних паперів. Томувідновлення використання облігацій підприємств стало однією з головних подійостанніх років на фондовому ринку України.
Слід зазначити, що на сучасному етапі до становлення й ефективного функціонуванняринку корпоративних облігацій ще далеко. Тому він потребує вивчення та аналізуз метою вдосконалення нових фінансових інструментів та їх використання длязалучення інвестицій у виробництво.
Також розвивається ринок похідних цінних паперів (деривативів). У томуж році ДКЦПФР зареєстровано випусків опціонів на суму 16,68млн грн. Утімпорівняно із 2005-м обсяг емісії опціонів зменшився на 143,87 млн грн (рис.2.4).
Світовий ринок похідних фінансових інструментів розвивається доситьшвидкими темпами. Першими деривативами стали валютні ф'ючерси й форварди(початок 1970-х років), згодом з'явились опціони, а на початку 1980-х — свопи — валютні, а пізніше процентні.
Специфікою українського фінансового ринку є недостатня ефективністьдіяльності інститутів спільного інвестування. Так, станом на 01.01. 2007 ДКЦПФРзареєстровано випуски інвестиційних сертифікатів пайовими інвестиційнимифондами на суму 42,64 млрд грн, зокрема у 2006 році зареєстровано 232 випускиінвестиційних сертифікатів пайовими інвестиційними фондами на суму 16,61 млрдгрн.
Також ДКЦПФР на 01.01. 2007 було зареєстровано випуски акційкорпоративними інвестиційними фондами на суму 2,66 млрд. грн., зокрема протягом2006 року зареєстровано 29 випусків акцій корпоративними інвестиційними фондамина суму 1,53 млрд. грн.
Обсяги зареєстрованих випусків цінних паперів інститутами спільногоінвестування у 2006 році демонструють тенденцію до постійного збільшенняобсягів зареєстрованих випусків акцій корпоративними інвестиційними фондами. Упершу чергу, це пов'язано з тим, що в цьому році в Єдиний державний реєстр ІСІвнесено 42 корпоративних інвестиційних фонди, що становить 54% від загальноїкількості корпоративних інвестиційних фондів, зареєстрованих протягом 2005-2006рикш.
У січні-вересні 2007-го ДКЦПФР зареєстровано випуски сертифікатів ФОНТОВ «Житло-Інвест» (на загальну суму 1,7 млрд. грн.), АКБ«Аркада» (28,7 млн. грн.) та 2 випуски ТОВ «Майстео Фінанс»на загальну суму 150,0 млн. грн. У січні того ж року вперше зареєстровановипуск звичайних іпотечних облігацій та проспект емісії ВАТ «Акціонернийбанк „Укргазбанк“ на суму 50,0 млн. грн.
Проаналізуємо також стан вітчизняного ринку цінних паперів порівняно зіншими ринками, що розвиваються. Основним джерелом інформації щодо станурозвитку ринків цінних паперів, що розвиваються, для міжнародних інвесторів єдані, які збираються та поширюються міжнародним рейтинговим агентством»Standart & Poor’s". За класифікацією цього агентства Українувіднесено до групи «Frontier» (граничний ринок), до якої крім Українивходить ще 21 країна (Румунія, Словенія, Словаччина, Хорватія, Болгарія,Естонія, Латвія, Литва та ін).
В Україні, як і в цілому світі, стан фондового ринку відбиває станрозвитку економіки в цілому. Він характеризується не сформованими традиціями іправилами роботи, що зумовлює потребу в запровадженні системи ефективногорегулювання й управління, насамперед із боку держави.
Разом із тим фондовий ринок України є таким, що динамічно розвиваєтьсята постійно пропонує інвесторам нові види цінних паперів. Сьогодні такимицінними паперами є акції й корпоративні облігації, поява яких зумовлена об'єктивнимипотребами виробництва, оскільки вони слугують важливим інструментомцентралізації реальних капіталів. Крім того, розвивається ринок муніципальнихзапозичень і ринок похідних цінних паперів (деривативів).
Важливою особливістю українського фінансового ринку є недостатняефективність діяльності інститутів спільного інвестування: обсягизареєстрованих випусків ними цінних паперів у 2006 році демонструють тенденціюдо постійного збільшення обсягів зареєстрованих випусків акцій корпоративнимиінвестиційними фондами.
Незважаючи на в цілому позитивні тенденції, слід зауважити, що вибірліквідних фінансових інструментів на ринку цінних паперів України доситьобмежений для внутрішнього інвестора. Утім, поки що фондовий ринок істотно невпливає на стан фінансового ринку зокрема та економіки в цілому.
Поступовий розвиток фондового ринку в Україні виявив цілу низку проблем(високий ступінь маніпулювання, асиметричність інформації, низька ліквідність ікапіталізація, невеликі обсяги). У зв’язку з цим є нагальна потреба вудосконаленні інфраструктури вітчизняного ринку цінних паперів поряд ізмеханізмом державного регулювання.2.2 Аналізстану та розвитку фондового ринку України
Оцінити стан та рівень розвитку фондового ринку України допоможе аналіздинаміки відповідних показників у порівнянні з аналогічними показниками ринків,що розвиваються Росії й Польщі, а також «граничних» ринків групикраїн Центральної, Східної Європи й Балтії, до якої входить і Україна.
Як правило, використовуються такі показники: обсяг торговельного обігуцінних паперів, капіталізація ринку акцій, рівень “free-float” (частка акцій,що перебувають у вільному обігу і не належать контролюючим акціонерам), а такожступінь концентрації компаній відносно капіталізації й обсягу торгів.
За оцінками фахівців, рівень “free-float” українських публічнихкомпаній не перевищує 8%, тоді як для російського ринку акцій цей показникстановив 17,9% у 2005 році і 21,4% — у 2006-му, а для польського — відповідно,35,0% і 37,2%3. При цьому, за даними звіту провідної української фондовоїплощадки ПФТС за 2006 рік, 15 компаній, які становили 5,1% від загальноїкількості емітентів акцій, що були занесені до котирувальних списків,забезпечили 58,9% її капіталізації й 50,2% загального обсягу торгів на цьомусегменті її ринку.
Нерозвиненість українського організованого ринку акцій підтверджуютьдані, наведені в табл. (2.1). Так, якщо розрив у період 2004-2006 років міжпоказниками ВВП на душу населення в Україні та в перелічених у цій таблицікраїнах становив від 1,2 до 2,6 разу, то розрив у обсягах угод із акціями надушу населення — від 5,9 до 144,3 разу.
Слід зазначити, що нерозвиненість організованого ринку цінних паперів,і зокрема ринку акцій, украй обмежені можливості його функціонування як ринкукапіталу змушують вітчизняні компанії пов'язувати свої плани щодо залученняінвестиційних ресурсів із виходом на високо капіталізовані закордонні,насамперед європейські, фондові площадки. Свої послуги активно пропонуютьЛондонська, Німецька, Варшавська й Віденська фондові біржі, й найближчим часомдо них має намір приєднатися російська ММВБ.

Таблиця 2.1/ ВВП у паритетах купівельноїспроможності та обсягу угод з акціями на душу населення на організованих ринкахУкраїни, деяких країн Центральної та Східної Європи, Балтії й Росії у 2004-2005роках, дол. СШАКраїни ВВП на душу населення у ПКС* Обсяг угод з акціями на душу населення 2004 2005 2006 2004 2005 2006 Україна 5984 6820 7800 7,38 18,46 29,5 Румунія 7427 9013 9100 43,46 157,32 197,2 Болгарія 7656 8549 10700 65,51 177,95 196,0 Естонія 12444 14896 20300 591,43 1770,0 736,2 Польща 11653 13501 14400 787,22 1428,95 2764,2 Росія 8980 10599 12200 865,41** 1293,73** 4257,6
*За даними Світового банку
** Враховані обсяги угод із акціями на ММВБ і РТС.
Однак надмірне порушення балансу між обсягамиінвестицій в акції у формі ІРО на користь закордонних фондових площадок можемати негативні наслідки для розвитку вітчизняного фондового ринку, тим більше,що його повноцінне формування ще не завершене. Не можна виключати можливостітого, що вітчизняні компанії будуть змушені випускати акції в Європі або Росії,породжуючи ще одну форму залежності України від сусідніх країн.
На тлі наведених фактів неповноцінностіукраїнського фондового ринку й особливо його організованого сегмента,щонайменше, дивними виглядають радісні реляції з приводу невтримного,найчастіше ірраціонального «зростання ринку», а фактично — лишештучного зростання курсових цін акцій за незначних обсягів угод із ними. Натоварних ринках таке явище найімовірніше кваліфікувалося б як інфляція попиту,та нікому не спало б на думку характеризувати його як зростання ринку. Зафасадом такого «зростання» ховається «мильна булька», якуретельно роздувають. Рано чи пізно вона лусне, і її жертвами стануть насампередті компанії, ціни на акції яких сьогодні стрімко йдуть угору.
Такий, м'яко кажучи, своєрідний «ринок»уже понад десять років будується в Україні спільними зусиллями законодавчої йвиконавчої влади. Чималий внесок у процес цього «будівництва» робитьДКЦПФР, яка у другій половині 90-х років минулого століття бачила своє головнезавдання в переважному розвиткові позабіржового (читай: неорганізованого) фондовогоринку, а з початку нинішнього століття наполегливо ігнорує світовий досвід, утому числі найближчих сусідів України, передусім Росії та Польщі, а такожчисленні пропозиції й вимоги організаторів торгівлі та інших професійнихучасників фондового ринку. Не випадково діяльність Комісії викликає з бокуостанніх гостру критику.
Проте прогноз розвитку фондового ринку України тайого основних сегментів, який базується на математично-статистичномумоделюванні динаміки відповідних об'ємних показників у попередньому періоді тавраховує можливий вплив низки інституціональних чинників, не дає підстав дляоптимізму. Так, хоча згідно з прогнозом у 2012 році обсяг угод із ціннимипаперами зросте порівняно з 2006-м у 8,6 разу (оптимістичний варіант) абовчетверо (песимістичний), питома вага організованого ринку в загальномуторговельному обороті фондового ринку становитиме 15,7% або 7,3% відповідно. Швидшимитемпами зростатиме організований ринок акцій. Однак питома вага цього сегментаринку в загальному обсязі угод із акціями на фондовому ринку України все щебуде незначною навіть порівняно з показниками 2000 року (11,4% заоптимістичного й 6,0% за песимістичного варіанта проти 18,5% у 2000 році).
З огляду на те, що в наступні роки фондові ринкинайближчих сусідів України теж зростатимуть, її відставання від них не тількизбережеться, а ще збільшиться. При цьому збережеться й безпрецедентне усвітовій практиці багаторазове домінування непрозорого для інвесторів неорганізованогосегмента фондового ринку.
Результати аналізу стану та прогнозу розвиткуфондового ринку України в середньостроковій перспективі вказують нанеобхідність проведення докорінних перетворень на організованому ринку ціннихпаперів, вжиття цілого комплексу законодавчих, нормативно-правових та іншихзаходів із метою розв’язання актуальних проблем його розвитку, забезпеченняпровідної ролі на фондовому ринку та у процесах інвестування економіки країни.
Висновки
Отже в даній курсовій роботі я розглянула тему «Фінансовий ринок ійого роль в ринковій економіці». Дана тема розкриває складові, функцій ікласифікацію фінансових ринків.
Отже, фінансовий ринок (ринок фінансових послуг) — це загальна назватих ринків, де проявляється попит і пропозиція на різні фінансові активи(фінансові послуги), це сукупність усіх фінансових активів країни, що є сфероюреалізації фінансових активів і фінансових відносин між продавцями та покупцямицих активів. Тобто поняття «фінансовий ринок» — це саморегулюючасистема ринків, де концентрується попит і пропозиція на різні фінансові активита послуги, що пов'язані з придбанням активів;
Це сфера економічних відносин між суб'єктами ринку в процесі формуваннята реалізації попиту і пропозиції, фінансових активів.
В кожній країні держава використовує певний господарський механізм длявпливу на процес відтворення. Склад і структура господарського механізмувизначається рівнем розвитку економіки, відносинами власності, історичними танаціональними особливостями розвитку суспільства. Одним із елементівгосподарського механізму є фінансовий механізм.
Фінансовий механізм — це сукупність конкретних форм і методівзабезпечення розподільчих і перерозподільних відносин, утворення доходів,фондів грошових коштів.
На фінансовому ринку відбувається рух коштів (капіталу). Всі суб'єктигосподарювання стикаються насамперед із фінансовим ринком, де шукають необхіднікошти або здійснюють інвестування тимчасово вільних коштів і отримують відцього додатковий прибуток. Таким чином на фінансовому ринку виникає кругообігкапіталу, причому в одних суб'єктів господарювання утворюються заощадження, аінші відчувають необхідність у фінансових ресурсах для розширення своєїдіяльності. Крім того фінансовий ринок стимулює зростання обсягів виробництва,накопичення фінансових ресурсів та сприяє виникненню й розвитку позитивнихсоціальних змін у суспільстві.
Розподіл та перерозподіл виробленого суспільного національного продуктута національного доходу знаходять відображення у фінансовому плануванні — діяльностіпо складанню планів формування, розподілу та використання фінансових ресурсівна рівні окремих суб’єктів господарювання, їх об’єднань, галузевих структур,територіально-адміністративних одиниць, країни в цілому. У фінансових планах вказуютьсяосновні пропорції розподілу створеної вартості через задоволення власнихвиробничих потреб, спрямування частин коштів на сплату податків обов’язковихзборів, стимулювання працюючих, інвестування тимчасово-вільних коштів та ін.
Отже, на мою думку, фінансовий ринок є головним ринком в економіці.
Список використаних джерел
Основна (Навчальні посібники):
1.  Василик О.Д. Теорія фінансів. Підручник. — К.: НІОС, 2000.
2.  Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посібник. — К.: Знання,1999.
3.  Опарін В.М. Фінанси: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001.
4.  Романенко О.Р., Городник С.Я., Яюн М.С. фінанси: Навч.-метод. посібникдля сам ост. вивч. диск. — К.: КНЕУ, 1999.
Додаткова:
5.  Завгородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Г.С. Фінансовий словник. — К.: Знання, 2000.
6.  Косолапоє А.Г. фінансові методи стимулювання ринкових перетворень вУкраїні, — К.: Знання, 2000.
7.  Черниш В.Р., Данькевич А.П. «Розвиток ринку цінних паперів: проблемий перспективи», Фінанси, ст. .96.
8.  Назарчук М.І. «Аналіз стану та перспектив розвитку фондового ринкуУкраїни», Фінанси, ст. 83.