Фінансовий контроль державних коштів

ТЕМА1 Термінологічний словник за темою
Бюджет –сукупність фінансових відносин держави з суб’єктами господарювання, а такожнаселенням стосовно формування та використання централізованого фонду грошовихресурсів для забезпечення функцій держави, передбачених конституцією.
Бюджетна системаУкраїни – сукупність усіх бюджетів, побудована з урахуванням економічнихвідносин, державного та адміністративно-територіальних устроїв і врегульовананормами права.
Видатки бюджету –кошти, що витрачаються державою для забезпечення її функцій, тобто спрямовуютьсяна здійснення програм, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів напогашення основної суми боргу та повернення надмірно сплачених до бюджету сум.
Видаткидомогосподарств – витрати на придбання споживчих товарів, оплата отриманих послуг.
Виручка відреалізації – сума коштів, які надійшли на банківський рахунок або у касупідприємства від продажу товарів та надання послуг.
Господарськадіяльність – діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільноговиробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконанняробіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Громадськийфінансовий контроль – контроль з боку суспільства за фінансовою діяльністюдержави, місцевих органів влади, який здійснюється представниками громадських угрупованьна засадах добровільності та безоплатності.
Грошові кошти –гроші підприємства, які перебувають на його рахунках у банках, у касіпідприємства та у підзвітних осіб.
Грошові фонди –частина грошових коштів, які мають цільове спрямування.
Державний борг –сума заборгованості держави за випущеними і непогашеними внутрішніми державнимизапозиченнями, а також сума фінансових зобов’язань до іноземних кредиторів напевну дату, включаючи видані гарантії за кредитами, що надають місцевим органамвлади, державним підприємствам, іноземним постачальникам тощо.
Державний кредит– специфічна ланка державних фінансів, яка є сукупністю економічних відносин,що виникають між державою та фізичними або юридичними особами (фінансово-кредитнимиустановами, корпораціями, іноземними урядами, міжнародними фінансовимиорганізаціями і приватними особами) з приводу мобілізації тимчасово вільнихгрошових коштів на кредитній основі, тобто на умовах зворотності, строковості іплатності, в процесі формування загальнодержавного фонду фінансових ресурсів, уяких держава може виступати як позичальник, кредитор та гарант.
Державнийфінансовий контроль – вид контролю, який здійснюється вищими органами владиразом з функціями управління фінансовою системою. Державний контроль охоплюєзагальнодержавний та відомчий. На вищому рівні загальнодержавний фінансовийконтроль здійснює Верховна Рада України.
Державні цільовіфонди – фонди фінансовий ресурсів, що створені державою для задоволеннясоціальних та економічних потреб населення, для витрат на розширеневиробництво, розвиток науково-технічного потенціалу держави тощо.
Децентралізованіфінанси – частина фінансів країни, представлена фінансами підприємств тафінансами населення, більшу частку у складі яких займають фінанси підприємствта установ недержавної форми власності, які є базовою ланкою всієї фінансовоїсистеми, оскільки саме тут утворюється значна частина ВВП та національногодоходу.
Доходи бюджету –сума коштів, що мобілізуються державою у бюджеті для виконання відповіднихфункцій держави.
Місцеві бюджети –фонди фінансових ресурсів, що мобілізуються й витрачаються на відповіднійтериторії. Є фінансовою базою місцевих органів влади та управління:забезпечують регіональні потреби у фінансових ресурсах та доходах, їхвнутрішньо територіальний перерозподіл. Місцеві бюджети мають повнусамостійність, власні та закріплені дохідні джерела і право визначення напрямівїх використання.
Місцеві фінанси –система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансовихресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій ізавдань, як власних, так і делегованих.
Об’єкт фінансовоїнауки – сукупність фінансових відносин, що виникають між державою, юридичнимита фізичними особами.
Поточнийфінансовий контроль – оперативний контроль за реалізацією фінансовоїдіяльності, дотриманням планових показників, виконанням вимог фінансовоїдисципліни тощо, здійснюється через аналіз, перевірку, обстеження діяльностісуб’єктів господарювання; його завдання – вчасно реагувати на зміни умовфінансової діяльності.
Предмет фінансів– підприємницькі та управлінські процеси суб’єктів господарювання мікро- тамакрорівнів, що пов’язані з мобілізацією, розподілом і використанням фінансовихресурсів для розширеного відтворення та забезпечення економічного, соціальногоі політичного розвитку держави.
Собівартість –грошове вираження безпосередніх затрат підприємства, пов’язаних з виробництвомта реалізацією продукції.
Фінансова система– за внутрішньою структурою: сукупність відносно уособлених та взаємопов’язанихпідсистем і ланок, які відображають специфічні форми та методи фінансовихвідносин; за організаційною побудовою: це сукупність фінансових органів таінституцій, які управляють грошовими потоками в економіці та характеризуютьсистему управління фінансами в країні.
Фінансовийконтроль – специфічний вид діяльності, який здійснюється всіма ланками влади, атакож недержавними структурами щодо забезпечення на базі законностівідповідного рівня фінансової дисципліни, ефективного руху централізованих ідецентралізованих фондів, а також пошуку шляхів удосконалення процесіврозподілу та перерозподілу грошових коштів у країні.
Централізованіфінанси – підсистема фінансових відносин з приводу формування централізованихгрошових фондів, які зосереджуються в інститутах державних органів влади длявиконання державою її функцій, а саме: адміністративної, оборонної,соціально-економічної та правової.
ТЕМА2 Термінологічний словник за темою
Генезис – (відгрецького genesis) походження, виникнення, процес ктворення
Еволюція – (відлатинського evolutio – розгортання) одна з форм руху у природі та суспільстві –безперервна поступова кількісна зміна. У широкому розумінні – будь-яка зміна,розвиток, перетворення.
Історичнакатегорія – сутність, що виникла на певній стадії розвитку оточуючогосередовища і характеризується закономірністю розвитку, пов’язаною з розвиткомоточуючого середовища.
Натуральнегосподарство – форма суспільного господарства, за якої продукти праці призначенідля задоволення власних потреб виробника, споживання всередині господарства
Необхіднийпродукт – частина чистого суспільного продукту, необхідна для відтворенняробочої сили.
Первиннийрозподіл вартості суспільного продукту – процес виділення з вартостіреалізованого суспільного продукту складових частин: частини, що йде навідтворення засобів виробництва, частини, що йде на відтворення робочої сили,прибутку.
Прибавочнийпродукт – частина чистого суспільного продукту, створена понад необхідний продукт.
Рабовласницькийлад – супільно-економічний устрій, за якого власність на засоби виробництвазосереджена у руках правлячого класу – рабовласників, як і повна власність на
Сукупний суспільнийпродукт – вартісне вираження усіх матеріальних благ та виробничих послуг,створених галузями матеріального виробництва за певний проміжок часу.
Суспільно-економічнаформація – форма організації суспільного життя, що характеризується певнимрівнем розвитку продуктивних сил та відповідним характером виробничих відносин,поділом суспільства на класи, соціальні прошарки тощо, певними формамивласності на засоби виробництва.
Товарневиробництво – форма організації суспільного виробництва, за якої економічнівідносини суб’єктів проявляються через ринок, процеси купівлі-продажу продуктівїх праці.
Товарно-грошовівідносини – система відносин, при яких рух товару опосередковується грошовимивідносинами.
Феодальний лад –суспільно-економічна формація, за якої основою виробничих відносин є власністьфеодала на засоби виробництва і часткова власність на працівника.
ТЕМА3 Термінологічний словник за темою
Автоматична(пасивна) фіскальна політика – політика, що здійснюється за допомогоювбудованих стабілізаторів (податків та державних витрат, трансфертів), прицьому необхідні зміни в рівні державних видатків і податків вводяться автоматично(автоматична або вбудована стабільність).
Аудит – виднезалежного фінансового контролю, перевірка публічної бухгалтерської звітності,обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарськоїдіяльності суб’єктів господарювання з метою визначення їх достовірності,повноти і відповідності чинному законодавству. Здійснюється на комерційнійоснові аудиторами та аудиторськими фірмами.
Господарськийфінансовий контроль – діяльність з боку суспільства за фінансовою діяльністюдержави, місцевих органів влади, який здійснюється представниками громадськихугруповань на засадах добровільності та безоплатності.
Державнийфінансовий контроль – вид контролю, який здійснюється вищими органами владиразом з функціями управління фінансовою системою. Державний контроль охоплюєзагальнодержавний та відомчий контроль. На вищому рівні загальнодержавнийфінансовий контроль здійснює Верховна Рада України.
Дискреційна(активна) фіскальна політика – свідоме маніпулювання податками та державнимивидатками з боку органів законодавчої та виконавчої влади з метою зміниреального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю заінфляцією, прискорення темпів економічного зростання. Може бути двої видів:стримуюча та стимулююча.
Наступнийфінансовий контроль — вид контролю, який здійснюється на завершальній стадіївиконання планового завдання, і має на меті контроль за фінансовимирезультатами, порівняння фактичних і планових показників фінансової діяльності,оцінка ефективності проведеної роботи.
Обов’язковийфінансовий контроль – вид фінансового контролю, який здійснюється згідно звимогами нормативних актів і рішень відповідних органів державного контролю.
Перевірка – цеобстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльностіпідприємства, установи, організації або їх підрозділів.
Попереднійфінансовий контроль – контроль, що здійснюється на етапі розробки та прийняттяуправлінського рішення з фінансових питань.
Поточний фінансовийконтроль – оперативний контроль за реалізацією фінансової діяльності,дотриманням планових показників, виконанням вимог фінансової дисципліни тощо,здійснюється через аналіз, перевірку, обстеження діяльності суб’єктівгосподарювання; його завдання – вчасно реагувати на зміни умов фінансовоїдіяльності.
Предметфінансового права – суспільні відносини, які виникають у процесі фінансовоїдіяльності держави.
Ревізія – цеформа документального контролю за фінансово-господарською діяльністюпідприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансовихпитань, достовірністю обліку і звітності, розтрат, привласнень і крадіжок коштіві матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.
Фінансове право –сукупність правових норм, що регулюють економічні відносини у сферімобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондівгрошових коштів держави та органів місцевого самоврядування, необхідних для їхбезперебійного функціонування.
Фінансовийконтроль – специфічний вид діяльності, який здійснюється всіма ланками влади, атакож недержавними структурами щодо забезпечення на базі законностівідповідного рівня фінансової дисципліни, ефективного руху централізованих ідецентралізованих фондів, а також пошуку шляхів удосконалення процесів таперерозподілу грошових коштів у країні.
Фінансовиймеханізм – сукупність фінансових методів і форм організації фінансовихвідносин, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвитоксуспільства.
Франшиза –позначена в договорі частина збитку, яка при настанні страхової події невідшкодовується страховиком.

ТЕМА4 Термінологічний словник за темою
Фінансовепланування – процес обґрунтування руху фінансових ресурсів та відповіднихфінансових відносин на певний період.
Фінансовийконтроль – дії із співставлення запланованих або нормативних фінансовихпоказників із реально досягнутими. Фінансовий механізм – сукупність форм таметодів організації фінансових відносин, способів розподілу та перерозподілувартості ВВП або його частин.
Фінансовийменеджмент (управління фінансами) – сукупність дій з використанням спеціальнихприйомів та методів впливу на фінансові ресурси та фінансові відносини.
Об’єктфінансового менеджменту – Сукупність або окремі форми фінансових відносин,ланки фінансової системи та фінансові ресурси, що формуються в процесі проявузгаданих відносин.
Суб’єктфінансового менеджменту (апарат управління фінансами) – сукупність підрозділів,виконавців тощо, які реалізують вплив на фінансові відносини за допомогоюспеціального методичного забезпечення.
ТЕМА5 Термінологічний словник за темою
Фінанси суб’єктівгосподарювання – система грошових відносин, що забезпечує формування, розподілта використання грошових фондів суб’єктів господарювання у процесі відтворення.
Фінансові ресурсисуб’єктів господарювання – це фонди грошових засобів, що формуються урозпорядженні суб'єкта господарювання в процесі розподілу та перерозподілу йогонадходжень і можуть використовуватись для вирішення завдань підприємства, ут.ч. забезпечення його розвитку.
Грошові фонди –це відособлена частина грошових засобів, що має цільове призначення.
Грошовий оборот суб’єктівгосподарювання – рух грошового капіталу, що включає рух грошових засобів впроцесі економічної діяльності.
Безготівковірозрахунки – це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів нарахунках у банку, коли кошти списуються з рахунку платника і переказуються нарахунок отримувача коштів.
Виручка відреалізації продукції – кошти, що надійшла на рахунок суб’єкта господарювання зареалізовану продукцію, є основним джерелом формування фінансових ресурсівпідприємства.
Валовий дохід –грошове вираження вартості заново створеної продукції, визначається як різницяміж виручкою та матеріальними витратами у складі реалізованої продукції.
Чистий дохід суб’єктівгосподарювання – дохід, який залишається у розпорядженні суб'єктагосподарювання після сплати з його валового доходу податків, що включені в цінупродукції ( податок на додану вартість, акцизний збір, митні збори тощо).
Прибуток –частина, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати; основнийузагальнюючий показник фінансових результатів економічної діяльності суб'єктагосподарювання.
Оборотні фонди –це грошове вираження активів суб'єкта господарювання, які переносять своювартість на вартість виробленої продукції протягом одного виробничого циклу.
Основні фонди –це грошове вираження активів, що беруть участь у виробництві тривалий час, незмінюючи своєї форми. Виробничі основні фонди переносять свою вартість на вартістьпродукції частинами через механізм амортизації.
Оборотні активи –грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також іншіактиви, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чипротягом дванадцяти місяців з дати складання балансу.
Основні засоби –матеріальні активи, які суб’єкт господарювання утримує з метою використання їх упроцесі виробництва або постачання продукції, надання послуг, виконання робіт,здавання в оренду іншим особам, очікуваний термін корисного використання якихбільший ніж один рік (або один операційний цикл) і вартість одиниці якихперевищує певну величину, встановлену суб’єктом господарювання.
Амортизація –поступове перенесення вартості основних виробничих фондів та нематеріальнихактивів на вартість продукції, у виготовленні якої вони беруть участь.
Фінансовий стан суб’єктагосподарювання – це система показників, що відображають наявність, розміщеннята використання фінансових ресурсів, ступінь забезпеченості власнимифінансовими ресурсами для виконання своїх зобов’язань та здійснення статутноїдіяльності.
Банкрутство –фінансовий стан підприємства, що характеризується недостатністю його активів уліквідній формі для задоволення вимог кредиторів та розрахунків з бюджетом,ведення статутної діяльності.
Санація –комплекс заходів організаційно-технічного, соціального та фінансовогохарактеру, спрямованих на виведення суб’єкта господарювання з кризового стану,відновлення його платоспроможності, ліквідності та прибуткової діяльності.
ТЕМА6 Термінологічний словник за темою
Акциз – непрямийподаток, що стягується на внутрішньому ринку з виробника або виробника товару.
Амортизаціяосновних засобів і нематеріальних активів – це поступове віднесення витрат наїх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибуткуплатника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.
Валові витрати –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній абонематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їхподальшого використання у власній господарській діяльності.
Валовий доход — загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого(нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній абонематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі,виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Єдиний митнийтариф України — це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товарита інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться замежі цієї території.
Загальнодержавніподатки – податки, встановлювані центральними органами законодавчої влади істягувані на всій території країни.
Місцеві податки –податки, що встановлюються місцевими органами влади і є джерелом наповненнямісцевих бюджетів.
Мито, щостягується митницею – це податок на товари та інші предмети, які переміщуютьсячерез митний кордон України.
Мито адвалерне –це мито, яке нараховується у відсотках до митної вартості товарів та іншихпредметів, які обкладаються митом.
Мито комбіноване — це мито, яке поєднує ознаки адвалерного і специфічного мита.
Мито специфічне –це мито, яке нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарівта інших предметів, які обкладаються митом.
Об’єктоподаткування – прибуток або майно, стосовно якого обчислюються податки.
Одиницяоподаткування – це одиниця виміру оподатковуваного об’єкта, стосовно якоговизначаються нормативи і ставки обкладання. Встановлюються у твердих розмірах(у гривнях на одиницю обкладання) або у відсотках.
Платник податку –фізична або юридична особа, що безпосередньо вносить певний вид платежу вбюджет.
Податковий період– термін, за який відбувається нарахування і сплата податку.
Податкова пільга– часткове або повне звільнення об’єктів, платників тощо від оподаткування.
Податкова квота –питома вага податкових платежів у доходах платника (носія) податків.
Об'єктомоподаткування прибутку є прибуток, який визначається шляхом зменшення сумискоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платникаподатку та суму амортизаційних відрахувань.
Системаоподаткування – це взаємопов’язана сукупність податків, зборів, іншихобов’язкових платежів у бюджет; внесків у державні цільові фонди, що стягуютьсяу встановленому законом порядку.
ТЕМА7 Термінологічний словник за темою
Бюджет –сукупність фінансовихвідносин з приводу формування, розподілу та використання фондів грошовихзасобів у розпорядженні органів державної влади та місцевого самоврядування,призначених для забезпечення суспільних потреб.
Бюджетна системакраїни – це законодавчо закріплена сукупність бюджетів, запроваджена натериторії держави.
Бюджетний період– термін, на який складається бюджет і протягом якого діє затверджений бюджет.
Бюджетний процес– це регламентована нормами права діяльність з приводу складання, розгляду,затвердження бюджетів, їх виконання, контролю їх складання та виконання,складання та розгляду звітів про виконання бюджетів.
Бюджетний устрійкраїни – це сукупність елементів, що характеризують структурну будову бюджетудержави, взаємозв’язок її ланок, розмежування бюджетних прав та повноважень,доходів та видатків між ланками бюджетної системи.
Учасники бюджетногопроцесу — органи та посадові особи, наділені законодавством бюджетнимиповноваженнями.
Державний бюджет– провідна ланка підсистеми державних фінансів, що забезпечує процесиформування, розподілу та використання централізованого фонду грошових коштів, призначеногодля задоволення загальносуспільних потреб.
Опишіть порядокскладання, розгляду, затвердження, виконання та контролю за виконанням державногобюджету.
Місцевий бюджет –частина фінансових відносин з приводу формування, розподілу та використання фондівгрошових засобів у розпорядженні органів місцевого самоврядування, призначенихдля забезпечення потреб територіальної громади або сукупності територіальнихгромад.
Доходи бюджету — сукупність фінансових відносин з приводу формування фондів грошових засобів урозпорядженні органів державної влади та місцевого самоврядування, призначенихдля забезпечення суспільних потреб.
Видатки бюджету — сукупність фінансовихвідносин з приводу розподілу та використання фондів грошових засобів урозпорядженні органів державної влади та місцевого самоврядування, призначенихдля забезпечення суспільних потреб.
Бюджетнакласифікація – єдине систематизоване групування доходів, видатків, джерелфінансування дефіциту бюджету та державного боргу за однорідними ознаками.
Зведений бюджет –це сума показників бюджету нижчого рівня та базовогоадміністративно-територіального утворення, що використовується для цілейаналізу, бюджетного планування, прогнозування тощо і законодавчо незакріплюється.
Бюджетнарівновага – стан бюджету як фінансового плану, що характеризуєтьсявідповідністю обсягів прогнозованих бюджетних надходжень та запланованих (нормованих ) видатків бюджету.   Бюджетний надлишок — стан бюджету якфінансового плану, що характеризується перевищенням обсягів прогнозованихбюджетних надходжень над запланованими ( нормованими ) видатками бюджету.
Бюджетний дефіцит- стан бюджету як фінансового плану, що характеризується перевищеннямзапланованих ( нормованих ) видатків бюджету над обсягом прогнозованихбюджетних надходжень
ТЕМА8 Термінологічний словник за темою
 
Аквізиція —діяльність страховика чи страхового посередника щодо залучення клієнтів іукладення нових договорів страхування.
Актуарнірозрахунки – це економіко-математично-статистичні методи розрахунку тарифнихставок. За допомогою цих розрахунків визначається собівартість послугистраховика, страхові платежі, витрати на ведення справи з обслуговуваннядоговору страхування.
Актуарій – (гр.обліковець, скорописець) – фахівець зі страхової справи, предметом діяльностіякого є розробка наукових методів розрахунку тарифних ставок, резервів, премій,обсягу страхового ризику і т.ін.
Асистанс –перелік послуг (в рамках договору страхування), які надаються при настанністрахового випадку (хвороби, нещасного випадку) через медичне, технічне іфінансове сприяння. Широко використовується в зарубіжних країнах пристрахуванні подорожуючих під час поїздок за кордон.
Вигодонабувач — особа,визначена страхувальником для отримання належних сум страхових виплат у разі,якщо страхувальник (застрахований) не буде здатний скористатися нимисамостійно.
Викупна сума — цесума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договорустрахування життя та розраховується математично на день припинення договорустрахування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхуванняжиття, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі знагляду за страховою діяльністю, здійснена актуарієм і є невід'ємною частиноюправил страхування життя. Уповноважений орган може встановити вимоги дометодики розрахунку викупної суми.
Витратистраховика – сукупність усіх витрат страховика з надання послуг якбезпосередніх, спрямованих на здійснення виплат з відшкодування збитків абострахових сум та на ведення страхової справи, так і опосередкованих, тобтовитрат, пов’язаних із забезпеченням фінансової стійкості страхової компанії.
Доходи страховика– загальна сума доходів, що формуються від основної (страхової) діяльності, відінвестування і розміщення тимчасово вільних коштів страховика та від іншихоперацій.
Заробленістрахові премії – частки від сум надходжень страхової премії, що відповідаютьризикам, які вже минули на звітну дату.
Застрахований –особа, яка бере участь в особистому страхуванні, де об’єктом страхового захистує її життя, здоров’я і працездатність, і має право на отримання страхової сумизгідно з договором.
Інкасаційнівитрати – це витрати, пов’язані із обслуговуванням готівкового обігу знадходження страхових платежів.
Контрибуція – цеправо страховика звертатися до інших страховиків, які за попередніми полісаминесуть відповідальність перед одним і тим же страхувальником з пропозицієюрозділити витрати на відшкодування збитків.
Нещасний випадок– пожежа, дорожньо-транспортна пригода, катастрофа, отруєння хімічнимипродуктами чи інша подія, яка спричинила смерть або каліцтво застрахованоїособи.
Ліквідаційнівитрати – витрати з ліквідації збитків, спричинених страховим випадком: наоплату праці ліквідаторам; судові витрати; поштово-телеграфні.
Незаробленістрахові премії — частки від сум надходжень страхової премії, що відповідаютьризикам, які ще не минули станом на звітну дату.
Нетто — премія — внесок, необхідний для формування страхового фонду, з якого здійснюютьсястрахові виплати за даним видом страхування.
Нетто — ставка — частинастрахового тарифу, що призначена для формування ресурсів страховика,спрямованих на здійснення страхових виплат.
Об’єктстрахування – майновий інтерес страхувальника, пов’язаний з життям, здоров’ям,працездатністю страхувальника(особисте страхування); з володінням,користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуваннямстрахувальником заподіяної ним шкоди третій особі (страхуваннявідповідальності).
Організаційнівитрати – витрати, пов’язані із заснуванням страхової компанії, що їх відносятьдо активів страховика, інвестицій.
Правиластрахування – розробляються страховиком на кожний вид страхування іпогоджуються з уповноваженим органом з нагляду за страховою діяльністю.
Превенція –попереджувальна діяльність.
Прибутокстраховика – різниця між доходами від страхової діяльності та собівартістюстрахових послуг.
Страхова вартість– це вартість, що її встановлює страхувальник, оцінюючи об’єкт страхування.
Страхова подія –подія, передбачена договором страхування або чинним законодавством, з настаннямякої виникає обов’язок страховика відшкодувати завдані цією подією збитки абовиплатити страхове забезпечення страхувальникові.
Страхова премія(внесок, платіж) – плата страхувальника страховикові за те, що той зобов’язавсявідшкодувати страхувальникові у разі виникнення матеріальні збитки, завданізастрахованому майну, або виплатити страхову суму при настанні певних подій.
Страховиймаркетинг – система організації діяльності страхового товариства (компанії), щобазується на попередньому вивченні стану страхового ринку і перспектив попитуна страхові послуги, визначенні завдань поліпшення організації роботи зреалізації наявних у розпорядженні страховика послуг і на розробці нових видівстрахових операцій.
Страховий ризик –ймовірна подія або сукупність подій, на випадок настання яких проводитьсястрахування.
Страховийринок — особлива сфера грошових відносин, де обєктом купівлі-продажувиступає специфічна послуга, а саме страховий захист і на якому формуютьсяпопит і пропозиція на цю послугу.        
Страхова сума –межа грошових зобов’язань страховика щодо компенсації завданих страховою подієюзбитків страхувальникові (застрахованому).
Страховий тариф –ставка страхової премії з одиниці страхової суми.
Страховик –організація, що за певну плату приймає на себе зобов’язання відшкодуватистрахувальникові або особам, яких він зазначив, шкоду завдану страховою подією.
Страхувальник –юридична або дієздатна фізична особа, яка уклала договір на страхування,сплатила належні внески і має право в разі настання страхового випадку отримативідшкодування в межах застрахованої відповідальності або страхової суми,обумовленої в полісі.
Страхування – цевид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян таюридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначенихдоговором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, щоформуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів(страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цихфондів.
Суброгація – цепередача страхувальником страховику права на отримання спричиненої шкоди зтретіх (винних) осіб в межах здійснених страхових виплат.
Управлінськівитрати – загальні управлінські витрати та витрати з управління майном.
Форми страхування– порядок організації страхування на засадах добровільності або обов’язковості.
Франшиза –частина збитку, яка не відшкодовується страховиком.
Чистий прибутокстраховика – прибуток, який залишається після сплати податків.
ТЕМА9 Термінологічний словник за темою
Валютнийдериватив — стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купитивалютну цінність на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігувалютних деривативів установлюються Національним банком України;
Гудвіл — нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовоювартістю активів підприємства та його звичайною вартістю, як цілісногомайнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінськихякостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологійтощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується у визначеннівалових витрат платника податку.
Депозит (вклад) — кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту,визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, абонерезиденту на строк та під процент. Залучення депозитів може здійснюватися уформі випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів. Правила здійсненнядепозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів — Національнимбанком України відповідно до законодавства; для депозитів (внесків) до іншихфінансових установ — державним органом, визначеним законом.
До депозитів неналежать суми завдатку, внесеного як забезпечення договірних зобов'язань однієїсторони договору перед іншою.
Дериватив — стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати абопродати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти навизначених ним умовах у майбутньому. Стандартна (типова) форма деривативів тапорядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством.
Дивіденд — платіж, який здійснюється юридичною особою — емітентом корпоративних прав чиінвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав(інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такогоемітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
До дивідендівприрівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим,казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органумісцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такогопідприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій знерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. Прицьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правиламиподаткового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодонарахування дивідендів.
Зворотний лізинг(оренда) — господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачаєпродаж основних фондів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманнямтаких основних фондів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний абофінансовий лізинг.
Інвестиційнийподатковий кредит — це відстрочка плати податку на прибуток, що надаєтьсясуб'єкту підприємницької діяльності на визначений строк з метою збільшення йогофінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, з наступною компенсацієювідстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку через загальнезростання прибутку, що буде отримано внаслідок реалізації інноваційних програм.
Корпоративніправа — право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або йогочастку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної часткиприбутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповіднодо чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа уформі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієїюридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
Кредит — кошти таматеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами укористування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент.Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційнийподатковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики:
Лізингова(орендна) операція — господарська операція (крім операцій з фрахтування(чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичноїособи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі укористування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату тана визначений строк. Операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексівдержавних підприємств регулюються відповідним законодавством.
Лізингові(орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди),фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди землі таоренди жилих приміщень.
Ломбарднаоперація — операція фізичних чи юридичних осіб з отримання коштів від юридичноїособи, кваліфікованої як фінансова установа згідно із законодавством України,під заставу товарів або валютних цінностей. Ломбардні операції є різновидомкредиту під заставу.
Нерезиденти — юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусуюридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межамиУкраїни, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавстваіншої держави.
Розташовані натериторії України дипломатичні представництва, консульські установи та іншіофіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їхпредставництва, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а такожпредставництва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюютьгосподарської діяльності відповідно до законодавства України.
Оперативнийлізинг (оренда) — господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачаєвідповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна,що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону,придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаютьсяфінансовим лізингом (орендою).
Опціон –дериватив, стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінніпапери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни начас укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторінконтракту.
Перший продавецьопціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо продажуцінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту.
Будь-якийпокупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання такихцінних паперів (товарів, коштів).
Претензіїстосовно неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контрактуможуть пред'являтися виключно емітенту опціону.
Опціон може бутипроданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.
Постійнепредставництво нерезидента в Україні (далі — постійне представництво) — постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюєтьсягосподарська діяльність нерезидента на території України. До постійнихпредставництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод,фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місцерозвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійнихпредставництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від іменінерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав таобов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати(зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюєтьсяпоставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складумитниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійнихпредставництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах якплатники податку.
Проценти — доход,який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у виглядіплати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. Допроцентів включаються:
— платіж завикористання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;
— платіж завикористання коштів, залучених у депозит;
— платіж запридбання товарів у розстрочку.
Процентинараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованихсум. У разі коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій,казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованихпозичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків наномінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначеннярізниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (сумадисконту).
Платежі за іншимицивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони вабсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншоївартісної бази, не є процентами.
Резиденти — юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності України, що не маютьстатусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені таздійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України змісцезнаходженням на її території.
Дипломатичніпредставництва, консульські установи та інші офіційні представництва України закордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії іпредставництва підприємств та організацій України за кордоном, що не здійснюютьгосподарської діяльності.
товарнийдериватив — стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купитибіржовий товар (крім цінних паперів) на обумовлених стандартних умовах умайбутньому. Правила випуску та обігу товарних деривативів установлюютьсяорганом, на який покладаються функції регулювання товарного біржового ринку.
Товарний кредит — товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чифізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевогорозрахунку на визначений строк та під процент.
Товарний кредитпередбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг)покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичногоотримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно відчасу погашення заборгованості.
Кредит під цінніпапери, що засвідчують відносини позики:
кошти, якізалучаються юридичною особою-боржником (дебітором) від інших юридичних абофізичних осіб як компенсація вартості випущених (емітованих) таким дебіторомоблігацій або депозитних сертифікатів. Правила емісії (випуску), продажу тапогашення (викупу) зазначених цінних паперів, а також вимоги до їх емітентіввстановлюються відповідним законодавством.
Торгівля урозстрочку — господарська операція, яка передбачає продаж резидентом абонерезидентом товарів фізичним чи юридичним особам на умовах розстроченнякінцевого розрахунку, на визначений строк та під процент.
Торгівля урозстрочку передбачає передачу товарів у розпорядження покупця в моментздійснення першого внеску (завдатку) з передачею права власності на такі товарипісля кінцевого розрахунку.
Правила торгівліу розстрочку фізичним особам, які не є платниками цього податку, встановлюютьсяКабінетом Міністрів України.
Фінансовий кредит- кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим якбанківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента,або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансовихустанов, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами абойого офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншимикредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначенийстрок, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансовихкредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківськихкредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківськихфінансових організацій) відповідно до законодавства.
Фінансовий лізинг(оренда) — господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачаєвідповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна,що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону,придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород,пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.
Фондова біржа — організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівляцінними паперами; акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозиціюцінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює своюдіяльність відповідно до цього Закону, інших актів законодавства України,статуту і правил фондової біржі; організація, яка створюється без метиотримання прибутку та займається виключно організацією укладання угод купівліта продажу цінних паперів та їх похідних. Вона не може здійснювати операції зцінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а такожвиконувати функції депозитарію.
Фондовийдериватив — стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купитицінний папір на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігуфондових деривативів встановлюються державним органом, на який покладаютьсяфункції регулювання ринку цінних паперів;
Форварднийконтракт – дериватив, стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особипридбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та навизначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під часукладення такого форвардного контракту. При цьому будь-яка сторона форвардногоконтракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згодиіншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контрактуможуть пред'являтися виключно емітенту такого форвардного контракту.
Продавецьфорвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактоміншим особам без згоди покупця форвардного контракту.
Покупецьфорвардного контракту має право без погодження з іншою стороною контракту вбудь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контрактупродати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи продавця такогофорвардного контракту.
Ф'ючерснийконтракт – дериватив, стандартний документ, який засвідчує зобов'язанняпридбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та навизначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконаннязобов'язань сторонами контракту.
При цьомубудь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконаннявиключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначенихцивільним законодавством.
Покупецьф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його діїіншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту.
Цінний папір — документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідаєвимогам, установленим законодавством про цінні папери.
ТЕМА10 Термінологічний словник за темою
Акредитиврезервний (Акредитив «СТЕНД-БАЙ») — зобов’язання банку-емітента передотримувачем-бенефіціаром (організацією-експортером) здійснювати оплату в межахзазначеної в акредитиві суми у разі невиконання наказодавцем (імпортером) своїхзобов’язань за основним контрактом. Оскільки зобов’язанням імпортера законтрактом є його оплата, акредитив резервний є надійною гарантією повної ісвоєчасної сплати заборгованості за контрактом.
А-Форфе –фінансування міжнародної торгівлі шляхом обліку першокласних векселів без праварегресу, коли покупець векселя бере на себе увесь ризик неплатежу і не можепред’явити претензії попередньому векселетримачеві.
Багатостороннєагентство гарантування інвестицій (БАГІ) – самостійна установа групи Світовогобанку, створена у 1988р. з метою сприяння залученню інвестицій для розвиткуекономіки членів агентства – країн, що розвиваються, через надання гарантійчужоземним інвесторам щодо втрат, пов’язаних з ризиками некомерційногохарактеру. БАГІ надає країнам-членам консультативні послуги з питань створеннясприятливих умов для інвестування і розвитку інформаційної бази, необхідної длязалучення капіталу. Членами БАГІ є 145 країн.
Базельськийкомітет банківського нагляду — міждержавна організація – координатор діяльностіорганів нагляду і регулювання діяльності фінансово-кредитних установ. Створенийнаприкінці 1974р. керуючими центральними банками восьми європейських країн(Бельгії, Великобританії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Німеччини,Швейцарії і Швеції), а також США, Канади та Японії.
Балансзовнішньоторговельний — співвідношення між вартістю експорту й імпорту державив її торгівлі з іншою країною чи групою країн за певний період часу (місяць,квартал, рік). Складається за даними митної статистики і показує не тількитовари, які перетнули кордон, але й платежі та надходження від експорту йімпорту, які в часі можуть не збігатися з рухом товарів. Баланс вважаєтьсяактивним, якщо вартість експорту перевищує вартість імпорту, і пасивним, якщоекспорт менший від імпорту. Охоплює угоди з фактично оплаченими товарами таугоди, здійснювані в кредит. У тій частині, в якій баланс зовнішньоекономічниймістить оплачені операції, він відповідає аналогічній частині платіжногобалансу держави.
Балансміжнародних розрахунків – співвідношення грошових вимог і зобов’язань,надходжень і платежів однієї країни щодо інших країн. Основними видами єплатіжний баланс держави, розрахунковий баланс, баланс міжнародної заборгованості.Відбивають грошові зобов’язання та вимоги однієї країни щодо іншої.
Балансміжнародної заборгованості – співвідношення між грошовими і майновими вимогамита зобов’язаннями однієї країни щодо інших країн на певну дату. До активубалансу міжнародної заборгованості включають: підприємства, нерухомість, акції,облігації, векселі, поточні рахунки, різне майно й інші активи, якимиорганізації та громадяни цієї країни володіють за кордоном, а також оплатурепарацій і контрибуцій, що належать цій країні. Пасив балансу міжнародноїзаборгованості становлять аналогічні майно та вимоги, що належать організаціямі громадянам інших країн у цій країні на ту ж саму дату.
Банк міжнароднихрозрахунків (БМР) – спеціалізована міжнародна фінансова установа, створена зметою розвитку співпраці між центральними банками та забезпечення сприятливихумов для міжнародних фінансових операцій. Діє як довірена особа під часздійснення міжнародних розрахунків. Об’єднує на акціонерних засадах частинуфінансових ресурсів центральних банків 30 країн, здійснює для них комерційніоперації та бере участь в організації міжнародної валютної співпраці. Створений1930 р. Місцезнаходження – м.Базель (Швейцарія). Виконує функції об’єднуючогоцентрального банку для більшості національних центральних банків європейськихкраїн, Канади, Японії та ПАР.
Банк міжнароднихрозрахунків (БМР);
Бреттон-Вудськіугоди – міжнародні валютні угоди, що їх у липні 1944р. підписали наБреттон-Вудській конференції (США) з валютно-фінансових питань 44 країн – члениОб’єднаних Націй. Угоди, які включали статути Міжнародного валютного фонду іМіжнародного банку реконструкції та розвитку, почали діяти з грудня 1945р.
Бюлетень курсівіноземних валют – зведена таблиця з інформацією про курси обміну національноївалюти на чужоземні або чужоземних валют між собою. В Україні Бюлетень курсівчужоземних валют є нормативним документом Національного банку України,обов’язковим для використання на території держави у розрахунках, якіпотребують перерахування чужоземної валюти в українські гривні і навпаки. Єбазовою інформацією для комерційних банків щодо встановлення курсівкупівлі-продажу валют.
Валюта –будь-який товар, здатний виконувати функцію засобу обміну в в міжнароднихрозрахунках у вузькому розумінні.
— грошові знакиіноземних держав, а також кредитні і платіжні документи в іноземних грошовиходиницях, що застосовуються у міжнародних розрахунках.
Валюти зобмеженою конвертованістю – це валюти, за якими Національний банк Українирозраховує крос-курси.
Валютнаінтервенція – це операція купівлі або продажу іноземної валюти Центральнимбанком країни з метою підтримання ринкового курсу національної валютивідповідно політики, яку провадить уряд.
Валютнерегулювання – діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована нарегламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютнимицінностями.
Валютний демпінг– заходи щодо знецінення національної грошової одиниці з метою забезпеченнямасового експорту товарів за цінами, нижчими від світових.
Валютний курс –співвідношення між грошовими одиницями двох країн, яке використовується дляобміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій.Вільноконвертовані валюти без обмежень обмінюються на інші валюти, а їх курсивизначає Національний банк України.
Валютний ринок –система валютних та організаційних відносин, пов’язаних з конверсійнимиопераціями, міжнародними розрахунками, наданням у позичку іноземної валюти напевних умовах.
Девізи – платіжнізасоби (боргові вимоги і зобов’язання) у чужоземній валюті, призначені дляміжнародних розрахунків. До девізів належать чеки, перекази, акредитиви,векселі, чужоземні банкноти та монети. У широкому розумінні цей термін означаєтакож чужоземну валюту. Девізи в найбільш стійких (твердих) валютах є частиноювалютних резервів центральних державних банків. Ціну девізів у національнійвалюті визначають за валютним курсом.
Єврооблігації — цеоблігації, які будучи деномінованими в певній валюті, можуть випускатисяодночасно на фондових ринках кількох країн.
-  Європейський банкреконструкції і розвитку – Євро банк (ЄБРР);
-  Європейський інвестиційнийбанк та ін.
Зона вільноїторгівлі – 1) це регіональне угрупування держав, у межах якого здійснюєтьсябезмитна торгівля. Угода про створення зони вільної торгівлі, як правило,передбачає поступове скасування мита, податків і кількісних обмежень у взаємнійторгівлі, усунення інших перешкод для вільного руху товарів і послуг, створеннята розвиток ефективної системи взаємних розрахунків і платежів у торговельнихта інших операціях, координацію торговельної політики стосовно країн, що не єучасниками угоди, координацію економічної політики у межах, необхідних длядосягнення мети угоди;
2) преференційназона торгівлі, в межах якої дотримуються правил вільної від митних та кількіснихобмежень міжнародної торгівлі промисловими товарами; є різновидом вільноїекономічної зони, прив’язаної до морських портів та аеропортів.
Іноземніоблігації – це облігації, випущені іноземними позичальниками на внутрішньомуринку облігацій певної країни і деноміновані у валюті цієї країни.
Інтервенціявалютна – форма впливу центрального банку країни на формування курсунаціональної валюти. Полягає у тому, що банк продає або купує великі партіїтвердих валют за національну валюту. Використовується здебільшого для усуненнярізких коливань курсу національної валюти. З метою підвищення курсу власноїгрошової одиниці центральний банк продає чужоземну валюту і, навпаки, длязниження курсу своєї валюти – скуповує тверду валюту в обмін на національну.
Класифікаторіноземних валют – перелік чужоземних валют, які є законним платіжним засобом натериторії України і можуть використовуватися для здійснення торговельних танеторговельних операцій. Усі чужоземні валюти в Класифікаторі поділено на тригрупи:
Конвертованістьвалюти – валютно-фінансовий режим, що дає змогу під час зовнішньоекономічнихоперацій здійснювати більш чи менш вільний обмін національних грошових одиницьна чужоземні. На практиці конвертованість національної валюти сприяєповномасштабному підключенню економіки країни до світової економіки й активнійучасті в ній. Конвертованість валюти позитивно впливає на загальноекономічнийрозвиток країни, бо, пов’язуючи внутрішній ринок зі світовим, дає змогуоперативно реагувати на зміни міжнародної господарської кон’юнктури. Векономіці, що зазнає систематичного впливу світового ринку, відбуваєтьсяпостійне пристосування національних умов виробництва до світових, їхвирівнювання за всіма найважливішими параметрами, включаючи витрати, ціни,якісні характеристики продукції. Для забезпечення конвертованості валютипотрібна наявність певних умов: реальний та єдиний курс валюти; свобода доступудо чужоземної валюти (відміна валютної монополії); офіційний або вільнийвалютний ринок; зняття обмежень на використання національної грошової одиниці взовнішньоекономічній діяльності; виконання грошовою одиницею всіх функційгрошей усередині країни. Залежно від того, наскільки широке коло осіб таорганізацій допущено до вільного використання валюти, її конвертованість можебути повною або частковою.
Координаторамиміжнародних валютно-кредитних відносин є МВФ і СБ.
Котирування — цеспівставлення курсів іноземних валют у відповідності з практикою, що склалася,і законодавчими нормами.
Крос-курс – цеспіввідношення між двома валютами, яке встановлюється з їх курсу щодо курсутретьої валюти.
-  Міжнародна асоціація розвитку(МАР);
-  Міжнародна фінансовакорпорація (МФК);
-  Міжнародний валютний фонд(МВФ);
-  неконвертовані валюти – ті,що не ввійшли до перших двох груп.
Міжнародніфінанси – сукупність відносин зі створення і використання грошових коштів(фондів), необхідних для здійснення зовнішньоекономічної діяльності міжнароднихфірм і держав.
Міжнародніфінансові операції – діяльність з вирішення завдань з організації та управліннягрошовими відносинами, що виникають при формуванні та використанні відповіднихкоштів у рамках світового фінансового середовища.
Міжнароднийкредит – рух позичкового капіталу у формі фінансових вимог між кредиторами іпозичальниками різних країн, пов’язаний з наданням валютних і товарних ресурсів(активів) на умовах повернення, строковості і сплати відсотків.
Міжнародний ринокцінних паперів – це ринок довгострокових цінних паперів (фондовий ринок) такороткострокові боргові зобов’язання грошового ринку (векселі, сертифікати).
Обмеження валютні– сукупність законодавчих і нормативних актів, а також відповідних заходів, щорегулюють операції юридичних і фізичних осіб з валютою, цінними паперами,вираженими у валюті, та іншими валютними цінностями. Використовуються з метоюконцентрації валютних ресурсів у руках держави, зрівноваження платіжногобалансу країни, підтримання валютного курсу. Обмеження валютні можутьпередбачити заборону валютної купівлі-продажу чужоземної валюти, обов’язковийпродаж державі частини або всієї суми валютного виторгу, зосередження валютнихоперацій у центральному чи спеціальних банках, ліцензування валютних операцій,лімітування процентних ставок валютних рахунків і вкладів тощо. Ступіньобмежень валютних (валютного регулювання і контролю) залежить від загальноговалютно-економічного стану країни.
Організаціївалютно-кредитні міжнародні – організації, створені на підставі міждержавнихугод з метою регулювання валютних та фінансово-кредитних відносин. До нихналежать:
-  регіональні банки розвитку;
-  Світовий банк (СБ).
Офшорні зони –позанаціональні фінансові центри, які здійснюють значні обсяги кредитування йфінансування в валютах інших країн.
Світові фінансовіцентри – центри зосередження банків та інших фінансово-кредитних інститутів, щоздійснюють міжнародні валютні і кредитні операції, угоди з золотом, ціннимипаперами й іншими активами.
Світова валютнасистема – правова форма організації валютних відносин між усіма чи переважноюбільшістю країн світу. Сучасна система валютна світова регулюється статутомМВФ, а її принципи та організаційні засади було визначено угодою країн – членівМВФ. Прийнятою в січні 1976р. у столиці Ямайки м.Кінгстон. У рамках Ямайськоївалютної системи 1979р. створено Європейську валютну систему, яка є міжнародною(регіональною) валютною системою. Сими тема валютна світова містить низкуелементів, кожен з яких юридично визначається відповідними міжнароднимидоговорами й угодами, зокрема, форми міжнародних засобів обігу та платежу(золото, національні валюти, міжнародні валюти); склад і структура міжнародноївалютної ліквідності; узаконений режим валютних паритетів і курсів; уніфікованіформи і правила міжнародних розрахунків; умови взаємної конвертованості валют;статус міжнародних валютно-кредитних організацій та ін.
Світова фінансовасистема – складається з міжнародних фінансових ринків, міжнароднихвалютно-кредитних і фінансових організацій, міжнародних фондових і товарнихбірж, спеціалізованих фінансових інвесторів, держав, банків, корпорацій тавіртуального сектору.
Світовийфінансовий ринок — об’єднує міжнародні валютні ринки, міжнародні ринки борговихзобов’язань та міжнародні ринки цінних паперів.
Спеціальні правазапозичення (СПЗ) – міжнародна розрахункова одиниця, яка використовуєтьсякраїнами-членами МВФ для регулювання міжнародних платежів, поповнення офіційнихрезервів, здійснення розрахунків з МВФ, кредитування та зіставлення курсівнаціональних валют
Спот-курс – цінаодиниці іноземної валюти однієї країни, виражена в одиницях валюти іншої країниі встановлена на момент укладання угоди за умови обміну валютамибанками-кореспондентами.