ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи та сучасні напрямки управлінняфінансами підприємства
1.1 Поняття, зміст та завдання управління фінансамипідприємства
1.2 Організація формування фінансів підприємстваРОЗДІЛ 2. Практика управлінняфінансами підприємства, на прикладі ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальнийкомбінат»2.1 Аналіз фінансових результатівта рентабельності підприємства
2.2 Особливості організації фінансів підприємства
2.3 Фактори впливу на управлінняфінансів
РОЗДІЛ 3. Ефективність управління фінансів напідприємстві
3.1 Заходи спрямовані наефективність управління фінансів підприємства
3.2 Прогнозна модель оцінкиефективності управління фінансами на підприємстві
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Нова парадигма економічної системи, що формується в Україні в сучаснихумовах і характеризується подальшим розвитком ринкових відносин, становленнямконкурентного середовища в національній економіці, потребує активізаціїтеоретичних досліджень та розробки практичних рекомендацій щодо вирішенняпроблеми забезпечення ефективного фінансового менеджменту на вітчизнянихпідприємствах.
Функціонування підприємств та їх позиції на ринку визначаються не лишеособливостями їх виробничо-господарської діяльності, специфікоюорганізаційно-правових форм, але й можливостями забезпечення та використанняконкурентних переваг. Таким чином, ефективність діяльності сучасногопідприємства значною мірою залежить від рівня його адаптованості до умовринкової конкуренції, що обумовлює необхідність запровадження відповідноїсистеми управління фінансами, адекватної ринковим вимогам. Стратегічнимизавданнями розробки та реалізації ефективної системи управління фінансамипідприємства є досягнення стратегічних та тактичних цілей його діяльності наоснові використання ринкових механізмів залучення фінансових ресурсів,оптимізації структури капіталу та забезпечення фінансової стійкості,максимізації прибутку та підвищення ринкової вартості підприємства. При цьомувизначального значення набуває забезпечення прозорості інформації стосовнофінансово-економічного стану підприємства як для власників, так і дляпотенційних інвесторів.
Теоретичні та практичні аспекти проблеми управління фінансами підприємствдосліджуються в працях вітчизняних і зарубіжних вчених та фахівців: М.С.Абрютиної, І.О. Бланка, Р. Брейлі, Є. Брігхема, Є.В. Бикової, В.М. Гейця, А.Гропеллі, А.О. Єпіфанова, В.В. Ковальова, Б. Коласса, Ф. Котлєра, В.І. Міщенка,В.П. Москаленка, С.В. Науменкової, А.М. Поддєрьогіна, М. Портера, В.М.Родіонової, І.В. Сало, В.М. Суторміної, А.А. Чухно, А.Д. Шеремета та ін.
Предметомдослідження є управління фінансами підприємства.
Об’єктомдослідження виступає відкрите акціонерне товариство «Інгулецькийгірничо-збагачувальний комбінат».
Метою роботи євизначення ефективності управління фінансами підприємства. Для досягненнявизначеної мети необхідно виконати наступні завдання:
- Дослідититеоретичні основи та сучасні напрямки управління фінансами підприємства
- Визначитипоняття, зміст та завдання управління фінансами підприємства
- Розглянутиорганізацію формування фінансів підприємства
- Дослідитипрактику управління фінансами підприємства, на прикладі ВАТ «ІнГЗК»
- Проаналізуватифінансові результати та рентабельність підприємства
- Дослідитифактори впливу на управління фінансами
- Визначитизаходи спрямовані на ефективність управління фінансів підприємства.
В процесі роботи залежно від конкретних цілей і задач використанонаступні методи економічного аналізу та дослідження економічних процесів:розрахунково-аналітичний, нормативний, економіко-статистичний, балансовий,економіко-математичне прогнозування і моделювання тощо. Аналіз основнихпідходів та показників забезпечення фінансової стійкості підприємства проведеноз використанням балансового, індексного методу.
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи та сучасні напрямки управління фінансамипідприємства
1.1 Поняття, зміст та завдання управління фінансами підприємства
Успішнадіяльність підприємства не можлива без розумного управління фінансовимиресурсами. Неважко сформулювати мету для досягнення яких необхідно раціональнеуправління фінансовими ресурсами:
- виживанняфірми в умовах конкурентної боротьби;
- запобіганнябанкрутства і великих фінансових невдач;
- лідерствов боротьбі з конкурентами;
- максимізаціяринкової вартості фірми;
- прийнятнітемпи росту економічного потенціалу фірми;
- рістобсягів виробництва і реалізації;
- максимізаціяприбутку;
- мінімізаціявитрат;
- забезпеченнярентабельної діяльності і т.п.
Управлінняфінансами – це сукупність прийомів, методів і засобів, що використовуються дляпідвищення прибутковості підприємства і мінімізації ризику неплатоспроможності.
Такимчином, основною метою управління фінансами або фінансового менеджменту єодержання максимальної вигоди від функціонування підприємства в інтересах йоговласників.
Длядосягнення цієї мети фінансовим менеджерам необхідно вирішити наступнізавдання:
постійнопідтримувати поточну платоспроможність (ліквідність) підприємства, тобтосвоєчасно виконувати поточні зобов’язання за рахунок оборотних активів;
прагнутизростання рентабельності власного капіталу, тобто збільшувати прибуток на кожнугрошову одиницю вкладених засновниками коштів;
підтримуватиплатоспроможність в довгостроковому періоді, тобто виконувати зобов’язанняперед інвесторами та кредиторами, які мають довгострокові вкладення впідприємства;
забезпечуватифінансовими ресурсами процеси розширеного відтворення.
Авторипідручника «Фінанси підприємства» під редакцією А.М. Поддєрьогіна стверджують,що зміст фінансового менеджменту полягає в ефективному використанні фінансовогомеханізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства (рис.1.1).
/>
Рис.1.1. Фінансовий механізм і його забезпечення/>
Фінансовиймеханізм підприємства – система управління фінансовими відносинами підприємствачерез фінансові важелі за допомогою фінансових методів.
Фінансовіважелі – це набір фінансових показників, через які керуюча система можевпливати на господарську діяльність підприємства.
Системицілей управління фінансами різняться за ступенем формалізації і можливостямикількісної оцінки:
- виживанняпідприємства в умовах банкрутства;
- лідерствов боротьбі з конкурентами;
- максимізаціяринкової вартості підприємства;
- стійкітемпи зростання економічного потенціалу підприємства;
- зростанняобсягу виробництва і реалізації;
- максимізаціяприбутку;
- мінімізаціявитрат;
- забезпеченнярентабельної діяльності;
- ідентифікація,оцінка і управління фінансовими ризиками.
Пріоритетністьцих цілей по-різному пояснюється існуючими теоріями організації бізнесу.Найбільш відомою є теорія, згідно з якою підприємство повинно працювати такимчином, щоб забезпечити максимальний доход його власникам (теорія максимізаціїприбутку).
Іншідослідники обґрунтовують концепцію, згідно з якою в основі діяльностіпідприємства та його керівництва покладено прагнення до зростання обсягувиробництва та збуту.
Будь-якомупідприємству в тому чи іншому ступені властива розбіжність між функцієюволодіння і функцією контролю. Це призвело до виникнення ряду управлінськихтеорій.
Воснові таких теорій (найбільш відомою є «Теорія передачі повноважень» або«Агентська теорія») – лежить протиставлення інтересів власників підприємства ійого управлінського персоналу. Їх інтереси далеко не завжди співпадають.
Різновидомцієї теорії є «Теорія зацікавлених осіб», яка стверджує, що цілямифункціонування будь-якого підприємства є гармонізація конфліктних цілейюридичних і фізичних осіб, які мають пряме або непряме відношення допідприємства – акціонерів, управлінського персоналу, контрагентів, державнихорганів. Підприємство повинно, зокрема, не лише піклуватись про одержаннямаксимального прибутку, а й про соціальне становище своїх працівників.
Однакнайбільше розповсюдження в останні роки отримала «Теорія максимізації багатства(добробуту) акціонерів». Розробляючи цю теорію, виходили з припущення, що жоденіз існуючих критеріїв (наприклад, рентабельність, обсяг виробництва тощо) неповинен розглядатись в якості узагальнюючого критерію ефективності рішеньфінансового характеру. Такий критерій повинен:
а)базуватись на прогнозуванні доходів власників підприємства;
б)бути обґрунтованим, зрозумілим і точним.
Вважається,що цим умовам в більшому ступені відповідає критерій максимізації власногокапіталу. Цей підхід базується на відповідній ідеї розвитку суспільства(досягнення розквіту суспільства через приватну власність).
Оптимальнавзаємодія фінансових відносин досягається використанням усіх фінансовихкатегорій (виручка, прибуток, амортизація, оборотні кошти, кредит, бюджет,податки), нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансовихважелів.
Доголовних завдань фінансового менеджментуналежать: виявлення фінансових джерел розвитку виробництва; визначенняефективних напрямків інвестування фінансових ресурсів; раціоналізація операційіз цінними паперами; налагодження оптимальних стосунків із фінансово-кредитноюсистемою, суб'єктами господарювання.
Значенняуправління фінансами підприємств полягає в такій організації роботи фінансовихслужб, яка дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найвигіднішихумовах, інвестувати їх із найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції нафінансовому ринку.
Мобілізуючикошти інших власників для покриття витрат на власному підприємстві, фінансистиповинні мати чітке уявлення про мету інвестування ресурсів і даватирекомендації щодо форм залучення коштів. Для покриття короткострокової тасередньострокової потреби у фінансових ресурсах доцільно використовуватипозички банків. Здійснюючи великі капітальні вкладення, можна скористатисядодатковою емісією цінних паперів. Однак таку рекомендацію можна дати лишетоді, коли фінансисти ґрунтовно дослідили фінансовий ринок, проаналізувалипопит на різні види цінних паперів, урахували можливі зміни кон'юнктури йупевнені в порівняно швидкій та вигідній реалізації цінних паперівпідприємства.
Існують такіетапи управління власним капіталом:
1. Аналіз формування власнихфінансових ресурсів підприємства у попередньому періоді.
2. Визначення загальноїпотреби у власних фінансових ресурсах.
3. Оцінка вартості залученнявласного капіталу із різних джерел.
4. Забезпечення максимальногообсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел.
5. У випадку необхідностівизначення обсягу зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів.
6. Розробка механізмуоптимального співвідношення між зовнішніми і внутрішніми джерелами формуваннявласних фінансових ресурсів.
Етапи управліннязалученими фінансовими ресурсами включають в себе:
1. Аналіз позиковогокапіталу.
2. Аналіз визначення обсягівта структури залучення позикових коштів в розрізі внутрішнього та зовнішньогокапіталу.
3. Визначення витрат позалученню позикових коштів.
4. Визначення оптимальногоспіввідношення залучених коштів:
а)на довготерміновій основі.
б)на короткотерміновій основі.
5.Контроль за використанням позикових коштів
Процесвиробництва відбувається в певній технологічній послідовності, коли безперервноповторюється стадія придбання сировини, матеріалів та підготовки їх довиробництва, стадія перетворення сировини на напівфабрикати, незавершеневиробництво, готову продукцію. Потреба в коштах у підприємства виникає накожній із цих стадій іще до відшкодування виробничих витрат з виручки відреалізації продукції. Саме тому кожне підприємство, формуючи свій капітал(статутний капітал), мусить передбачити необхідну суму оборотних коштів.Вкладені оборотні кошти на кожній стадії виробничого процесу, переходячи зоднієї функціональної форми в іншу, заміщуються після реалізації продукції.
Дужеважливим у процесі управління фінансами підприємств є визначення такої потребив оборотних коштах, яка забезпечувала б мінімально необхідні розміри виробничихзапасів, незавершеного виробництва, залишків готової продукції для виконаннявиробничої програми. За браком власних оборотних коштів для поточногоінвестування необхідно визначити потребу в позичкових коштах. Брак оборотнихкоштів у окремих підприємств виникає саме через те, що надходження та використаннягрошей не збігаються в часі і здійснюються в різних обсягах. Унаслідок цього водних підприємств на певний момент з'являються тимчасово вільні кошти, а вінших — виникає тимчасова потреба в них. Ця суперечність процесу відтвореннявирішується комерційними банками через кредитування підприємств. За тимчасовогодефіциту власних оборотних коштів підприємство звертається в банк з метоюодержання кредитів.
Управлінняфінансами виключає також сферу фінансового забезпечення капітальних вкладень натехнічне переобладнання, реконструкцію та розширення підприємств. У цьому разіфінансисти мусять точно визначити: власні джерела фінансування капітальнихвкладень, передовсім амортизаційні відрахування та чистий прибуток; залученікошти, які можуть надійти від емісії цінних паперів; можливості одержаннядовгострокових кредитів.
Безпосереднімзавданням управління фінансами підприємств є забезпечення формування таправильного розподілу виручки від реалізації продукції для відновленняоборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого доходу.Кожне підприємство прагне забезпечити ліквідність оборотних активів длясвоєчасного погашення короткострокової кредиторської заборгованості. Томусвоєчасне та повне надходження виручки від реалізації продукції постійноконтролюється фінансовими менеджерами.
Амортизаційнівідрахування нині є найважливішим елементом витрат на виробництво та основнимджерелом відтворення основних фондів. Управління формуванням та використаннямамортизаційних відрахувань, особливо у разі застосування прискореноїамортизації, є важливою стороною фінансового менеджменту. Першочерговимзавданням є також своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом,державними цільовими фондами, банками, страховими компаніями та іншими суб'єктамигосподарювання.
Чиннимзаконодавством та нормативними актами встановлено конкретні строки платежів зкожного виду податків та інших обов'язкових внесків. Несвоєчасне та неповнеперерахування таких платежів у бюджет спричиняє застосування фінансових санкційдо підприємств-неплатників. Ці санкції можуть стати причиною значнихпозареалізаційних витрат, чого в жодному разі не повинен допускати фінансовийменеджер. Управління фінансами підприємств включає також сферу формування,розподілу та використання прибутку, який залишається в розпорядженніпідприємства. Розподіл прибутку є однією з форм реалізації економічнихінтересів учасників процесу відтворення. Так, у результатіфінансово-господарської діяльності підприємств держава одержує свою частку увигляді податків, підприємство — у вигляді чистого прибутку, а працівники — відрозподілу і використання частини прибутку. Від регулювання розподілу чистогодоходу залежить мотивація розвитку виробництва, можливість дальшого збільшенняприбутку.
1.2 Організація формування фінансів підприємства
На організацію фінансів впливають організаційно-правові формигосподарювання, сфера і характер діяльності підприємств, що виявляється впроцесі формування капіталу, розподілу прибутку, утворення грошових фондів,взаємовідносини з бюджетом.
Організаціяфінансів підприємства відображає галузеві особливості, специфіку виробництва,рівень його технічного забезпечення і рівень технологічних процесів, склад іструктуру виробничих витрат, вплив природно-кліматичних факторів на виробництво.
Управління фінансами підприємств включає:
- визначення потреби і джерел фінансових ресурсів, що повиннізабезпечити процес виробництва і реалізації продукції;
- визначення потреби в оборотних коштах;
- фінансове забезпечення капіталовкладень на технічнепереозброєння, реконструкцію, розширення виробництва;
- забезпечення формування і розподілу виторгу від реалізаціїпродукції для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду,валового і чистого доходу;
- формування, розподіл і використання прибутку, що залишаєтьсяв розпорядженні підприємства.
Особливемісце в управлінні підприємством посідає фінансова діяльність.
Фінансова діяльність – це система використання різних форм іметодів фінансового забезпечення підприємств і досягнення ними поставленихцілей, тобто це практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльністьпідприємства, поліпшення його результатів.
Фінансова діяльність підприємства спрямована навирішення таких основних завдань:
- фінансове забезпечення поточної діяльності підприємства;
- пошук резервів підвищення доходів, прибутку, підвищеннярентабельності і платоспроможності;
- виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктамигосподарювання, бюджетом, банками;
- мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному дляфінансування подальшого розвитку підприємства;
- контроль над ефективним, цільовим розподілом і використаннямфінансових ресурсів.
Фінансоваробота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:
- стратегічнепланування;
- аналіз іконтроль виробничо-господарської діяльності;
- оперативна,поточна фінансово-економічна робота.
Організаційнаструктура системи управління фінансами суб'єкта, що хазяює, а також її кадровийсклад можуть бути побудовані різними способами в залежності від розмірівпідприємства і виду його діяльності. Для великої компанії найбільш характерневідокремлення спеціальної служби, керованої віце-президентом по фінансам(фінансовим директором) і, як правило, включає бухгалтерію і фінансовий відділ.На невеликих підприємствах роль фінансового менеджера звичайно виконує головнийбухгалтер.
Управлінняфінансовими ресурсами фірми, через багатоваріантність його прояву, на практицінеможливо здійснювати без професійної організації цієї роботи.
Пріоритетністьтієї чи іншої мети може вибиратися підприємством у залежності від галузі,положення на даному сегменті ринку і від багато чого іншого, але вдалепросування до обраної мети багато в чому залежить від досконалості управлінняфінансовими ресурсами підприємства.
Логікафункціонування управління фінансовими ресурсами представлена на рис.1.2.
/>
Рис.1.2.Функціонування і управління фінансовими ресурсами підприємства.
Організаційнаструктура системи управління фінансами суб'єкта, що хазяює, а також її кадровийсклад можуть бути побудовані різними способами в залежності від розмірівпідприємства і виду його діяльності. Для великої компанії найбільш характерневідокремлення спеціальної служби, керованої віце-президентом по фінансам(фінансовим директором) і, як правило, включає бухгалтерію і фінансовий відділ.На невеликих підприємствах роль фінансового менеджера звичайно виконує головнийбухгалтер.
Управлінняфінансовими ресурсами фірми, через багатоваріантність його прояву, на практицінеможливо здійснювати без професійної організації цієї роботи.
Довгий час увітчизняній практиці фінансові служби фірм не мали самостійного значення, їхняробота зводилася до обслуговування розрахунків з використанням строговизначених форм, складанню елементарних фінансових планів і звітів, що не маютьреальних наслідків. Реальні наслідки мала тільки робота бухгалтерії, тобто булодоцільним поєднувати фінансову роботу з бухгалтерської в рамках однієї служби — бухгалтерії.
Така практикаорганізації фінансів існувала й існує дотепер на більшості українськихпідприємств. Але керівнику підприємства варто взяти до уваги, що одночасно бутигарним бухгалтером і гарним фінансистом людина не може.
Фінансові ресурсифірми — це частина коштів у формі доходів і зовнішніх надходжень, призначенихдля виконання фінансових зобов'язань і здійснення витрат по забезпеченнюрозширеного відтворення.
Головне в роботібухгалтера — здатність уважно розібратися в первинних документах і відповіднодо інструкцій і циркулярів точно відбити їх у бухгалтерських регістрах.
Зовсім іншепотрібно від фінансового менеджера. Робота цієї професії зв'язана з прийняттямрішень в умовах невизначеності, що випливає з багатоваріантності виконанняоднієї і тієї ж фінансової трансакції. Робота фінансиста вимагає гнучкостірозуму, це повинна бути натура творча, здатна ризикувати й оцінювати ступіньризику, сприймати нове у швидко мінливому зовнішньому середовищі .
Сьогодніпідприємство при організації адекватній часу фінансової роботи стикається звеликими труднощами. Досвід успішно працюючих фірм показав, що найкоротший шляхрішення цієї проблеми знаходиться в руках керівника підприємства. Сьогоднівизнання одержали два підходи до реорганізації фінансової служби фірми:
- якщокерівник — професійний фінансист, він сам координує реорганізацію фінансовоїслужби. Це оптимальний варіант, але у вітчизняній практиці це скорішевиключення, чим правило;
- керівник,що розуміє задачі і функції сучасної фінансової служби фірми, але не будучипрофесійним фінансистом, не знаючий тонкостей цієї професії, залучає стороннюорганізацію для постановки і впровадження на практиці необхідної моделіорганізації фінансової роботи.
Виділені напрямкидіяльності одночасно визначають і основні задачі, що стоять перед менеджером.Склад цих задач може бути деталізований у такий спосіб.
У рамках першогонапрямку здійснюється загальна оцінка:
- активівпідприємства і джерел їхнього фінансування;
- величиниі складу ресурсів, необхідних для підтримки досягнутого економічного потенціалупідприємства і розширення його діяльності;
- джерелдодаткового фінансування;
- системиконтролю за станом і ефективністю використання фінансових ресурсів.
Другий напрямокприпускає детальну оцінку:
- обсягунеобхідних фінансових ресурсів;
- формиїхнього представлення (довгостроковий чи короткостроковий кредит, готівка);
- ступеняприступності і часу представлення (приступність фінансових ресурсів можевизначатися умовами договору; фінанси повинні бути доступні в потрібному обсязій у потрібний час);
- вартостіволодіння даним видом ресурсів (процентні ставки, інші формальні і неформальніумови надання даного джерела засобів);
- ризику,асоційованого з даним джерелом засобів (так, капітал власників як джерелозасобів набагато менш ризикована, чим термінова позичка банку).
Третій напрямокпередбачає аналіз і оцінку довгострокових і короткострокових рішеньінвестиційного характеру:
- оптимальністьтрансформації фінансових ресурсів;
- ефективністьфінансових вкладень.
Прийняттяфінансових рішень з використанням приведених оцінок виконується в результатіаналізу альтернативних рішень, що враховують компроміс між вимогамиліквідності, фінансовій стійкості і рентабельності .
Управлінняфінансовими ресурсами є однією з ключових підсистем загальної системиуправління підприємством. У її рамках зважуються наступні питання:
- Величинай оптимальний склад активів підприємства, що дозволяють досягти поставленіперед підприємством мету і задачі;
- Джерелафінансування і який повинний бути їхній оптимальний склад;
- Організаціяпоточного та перспективного управління фінансовою діяльністю, що забезпечуєплатоспроможність і фінансову стійкість підприємства.
Існують різніпідходи до трактування поняття «фінансовий інструмент». У найбільшзагальному виді під фінансовим інструментом розуміється будь-який контракт, поякому відбувається одночасне збільшення фінансових активів одного підприємстваі фінансових зобов'язань іншого підприємства.
Фінансові актививключають:
- кошти;
- контрактнеправо одержати від іншого підприємства кошти або будь-який інший вид фінансовихактивів;
- контрактнеправо обміну фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційновигідних умовах;
- акціїіншого підприємства.
До фінансовихзобов'язань відносяться контрактні зобов'язання:
- виплатитикошти або надати якийсь інший вид фінансових активів іншому підприємству;
- обмінятисяфінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах(зокрема, така ситуація може виникнути при змушеному продажі дебіторськоїзаборгованості).
Функціонуваннябудь-якої системи фінансового управління здійснюється в рамках діючогоправового і нормативного забезпечення. Сюди відносяться: закони, указиПрезидента, постанови уряду, накази і розпорядження міністерств і відомств,ліцензії, статутні документи, норми, інструкції, методичні вказівки й ін.
Основні принципиорганізації фінансів підприємств
1). Принципповної самостійності. Самостійність у використанні власних і приравненних доних коштів, завдяки чому забезпечується необхідна маневреність ресурсів, яка всвою чергу дозволяє концентрувати фінансові ресурси на потрібних напрямахгосподарської та інших видів діяльності підприємства.
2). Відповідальністьза результати господарської діяльності. Фінансовий результат на підприємстві єякісним показником діяльності як керівництва підприємства, так і всьогоколективу підприємства. Відповідальність виникає також і з приводу всіх тихризиків, які приймає на себе підприємство в умовах ринку.
3). Фінансовепланування. Фінансове планування визначає напрямки руху грошових потоків нанайближче майбутнє і на перспективу, передбачає отримання і напрямкивикористання грошових коштів. Завдяки фінансовому плануванню забезпечуєтьсяпланування фінансового результату.
4). Цей принципяк обов'язкова умова передбачає формування фінансових резервів для будь-якогопідприємства. Фінансові резерви забезпечують стійку виробничу діяльність вумовах можливих коливань ринкової кон'юнктури, ризиків і т.д. Якщо підприємствостворює в достатньому і необхідному розмірі фінансові резерви, то це забезпечуєпідприємству відповідний позитивний імідж на ринку.
5). Фінансовадисципліна. Підприємство повинне своєчасно і повно забезпечувати виконанняфінансових зобов'язань перед партнерами, банківськими інститутами, органамивлади і різноманітними фондами (бюджетними або позабюджетними), перед своїмипрацівниками і т.д.
6). Самоокупністьпідприємства. Підприємство повинно забезпечувати покриття своїх витрат зарахунок результатів своєї власної виробничої діяльності, тим самимзабезпечується відновлюванність виробництва та кругообіг ресурсів підприємства.
7). Розподілкоштів, що беруть участь в обслуговуванні обороту підприємства, на власні тапозикові. (Короткострокові банківські кредити — джерело позикових коштів.)
8). Розмежуванняосновної і інвестиційної діяльності підприємства.
РОЗДІЛ 2. Практика управління фінансами підприємства, на прикладіВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»2.1 Аналіз фінансових результатів та рентабельності підприємства
ВАТ «ІнГЗК»входить до складу групи «Метінвест», яка уявляє собою інтегровану компанію, щомає дивізіонну структуру побудови бізнесу, що найбільшою мірою відповідаєпоставленим базовим принципам: забезпечувати високу інвестиційну привабливістьі прозорість корпоративної структури.
Корпоративний центр є ядром управління і центром ухвалення найбільшзначущих стратегічних рішень групи «Метінвест». Корпоративному центрупідпорядковані дивізіони: Дивізіон вугілля та коксу, що включає трипідприємства по видобутку вугілля та виготовлення коксу; Гірничоруднийдивізіон, що включає сім підприємств, які займаються забезпеченням процесувидобутку та безпосередньо видобутком залізної руди; Дивізіон сталі та прокатувключає 12 підприємств, що займаються виготовленням з ресурсів, які надаютьсяпершими двома дивізіонами, сталі та виробами зі сталі (прокату), а також йогореалізацією.
Дивізіони (утворення, що здійснюють координацію дій підприємств однієїгалузі) здійснюють стратегічне і оперативне керівництво підприємствами.Підприємства є самостійними юридичними особами, розвиток яких сплановано надовгі роки наперед в рамках збалансованої стратегії компанії.
ВАТ «ІнГЗК» входить до гірничорудного дивізіону.
Головним видомдіяльності ВАТ «ІнГЗК» згідно Статуту є виробництво залізорудного концентрату.
ВАТ"Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат«засновано відповідно дорішення регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровськійобласті від 9 січня 1997 року № 12/274-АО шляхом перетворення Інгулецькогодержавного гірничо-збагачувального комбінату у відкрите акціонерне товариство,відповідно до Указу Президента України від 19 березня 1996 року № 194/96»Про завдання та особливості приватизації державного майна в 1996р.",з метою забезпечення народного господарства України та інших державзалізорудним концентратом, а також одержання прибутку від усіх видіввиробничої, торгової, комерційної, фінансової та іншої діяльності, дозволеноїзаконодавчими актами України, з метою задоволення соціальних і економічнихінтересів акціонерів та трудового колективу. Характерною особливістю роботи в2000 році є виконання плана приватизації згідно наказа ФДМУ № 1838 від05.09.2000р. Системи корпоративного менеджменту ВАТ "ІнГЗК"сертифіковані на відповідність міжнародним стандартам якості (ІSO 9001:2000),екології (ІSO 14001:2004) та промислової безпеки (OHSAS 18001).
В 2003р. з метоюпідвищення змісту заліза в товарному концентраті з 64% до 70% (при одночасномузниженні змісту оксиду кремнію з 10,5%-9,6% до 3,75%-3,0%) було введено вексплуатацію комплекс магнітно-флотаційного доведення концентрату потужністю 3млн. тонн на рік. Крім цього, на підприємстві введено у лад комплекс повиробництву емульсійної вибухівки нового покоління «Украініт».
До складу ВАТ"ІнГЗК" входять наступні структурні підрозділи:
— Кар'єр — видобування та навантаження гірничої маси, укладання розкривних порід навідвали з виробничою потужністю по скеляній масі 70 млн. тон на рік;
— Дробарнафабрика — здрібнення рудної маси що надходить для збагачення, транспортуванняруди на збагачувальні фабрики з виробничою потужністю більше 34 млн. тонсировинної руди на рік;
— Рудозбагачувальна фабрика 1 — здобування магнітосприйнятливих матеріалів сухимта мокрим способом та знешламлювання промпродукта потужністю більше 14 млн. тонзалізо-рудного концентрату на рік;
— Рудозбагачувальна фабрика 2 — здобування магнітосприйнятливих матеріалів сухимта мокрим способом та знешламлювання промпродукта потужністю більше 14 млн. тонзалізо-рудного концентрату на рік;
— Цехтехнологічного автотранспорту — доставка руди до місця приймання, перевезеннярозкривних порід на перевантажувальні пункти, будівництво дамби шламосховищапотужністю по об'єму перевозок більше 60 млн. тон на рік;
— Автотранспортний цех — перевезення персоналу;
— Залізничний цех- перевезення гірничої маси на відвал та дамбу шламосховища, транспортуванняконцентрату;
— Цех технічноговодопостачання та шламового господарства — мережі виробничого водопостачання тагідротранспорта, перекачка хвостів збагачення (пульпи) у хвостосховище;
-. Центральнакомплексна лабораторія — контроль за якістю продукції;
— Енергоцех — забезпечення енергетичними ресурсами;
— Цех технологічноїдиспетчеризації — забезпечення зв'язком;
— Відділтехнічного контролю — контроль за якістю продукції;
— Ремонтно-будівельний цех;
— Цех мереж тапідстанцій;
— Інформаційно-обчислювальний центр;
— Цех Управління;
— Цех підготовкивиробництва;
— Управліннябезпеки;
— Управліннякапітального будівництва та ремонту будинків та споруд;
— Технологічнаслужба наладки дробарно-збагачувального обладнання;
— Цех поточних такапітальних ремонтів;
— Виробничадільниця магнітно-флотаційного збагачення;
— Цехрекультивації та благоустрою;
— Торговий дім;
— Лікувально-оздоровчий комплекс — цехова поліклініка;
— Цех здоров'я;
— СОАСС(спеціалізована об’єктова аварійно-рятівна служба).
Видобуток рудивиконується відкритим способом з широким втіленням прогресивноїциклічно-поточної технології. Транспортування руди з глибоких горизонтівкар'єра здійснюється з використанням автомобільного та конвейєрного транспортудо дробарно-збагачувального комплексу. Використання в збагаченні двохтехнологій (з шаровим помолом та безшаровим) дає можливість маневруватикількісними та якісними показниками концентрату, як для збільшення вмістузаліза, так і для обсягів виробництва.
Споживачамипродукції ВАТ «ІнГЗК» являються металургійні комбінати України та держави СхідноїЄвропи.
Основнимнапрямком діяльності ВАТ є видобуток залізної руди зі змістом заліза:загального — 34,8%, магнетитового — 27,3 %, збагачення залізної руди звиробленням концентрату, що містить більше 64,8 % заліза.
В 2009 роцігосподарча діяльність ВАТ «ІнГЗК» виконувалась у відповідності з прийнятоювиробничою програмою, затвердженим річним бюджетом та фінансовим планомпідприємства. Системи корпоративного менеджменту ВАТ «ІнГЗК» сертифіковані навідповідність міжнародним стандартам якості (ІSO 9001:2000), екології (ІSO14001:2004) та промислової безпеки (OHSAS 18001).
В 2009р. ВАТ«ІнГЗК» визнано переможцем Всеукраїнського конкурсу «100 кращих товарівУкраїни» в номінації «Продукція виробничо-технічногопризначення».
Практикауправління фінансовими ресурсами підприємства досліджується на підставі данихрічних фінансових звітів Відкритого акціонерного товариства "Інгулецькийгірничо-збагачувальний комбінат", що включають Баланс станом на 31.12.2009року (Додаток А), Звіт про фінансові результати за 2009 рік (Додаток Б), Звітпро рух грошових коштів за 2009 рік (Додаток В), Звіт про власний капітал за2009 рік (Додаток Г), Примітки до річної фінансової звітності за 2009 рік(Додаток Д).
У 2009р. обсягвиробництва товарного концентрату склав 11227,7 тис. т, що в зрівнянні зпопереднім періодом менше на 1399,8 тис.т (-11,1%). При цьому із загальногообсягу товарного концентрату вироблено концентрату ММС — 8303,5 тис.т,концентрату МФД — 2924,2 тис.т. — високоякісний концентрат з вмістом заліза67,24%. У звітному періоді збут власної продукції здійснювався шляхом укладаннядоговорів та контрактів з металургійними підприємствами.
Основним ринкомзбуту є внутрішній ринок України. Обсяг реалізації продукції на внутрішнійринок складає 77,7%, на зовнішній 22,3%. Споживачами продукції на внутрішньомуринку є: ВАТ «Запоріжсталь», ВАТ «ММК ім.Ілліча», ВАТ мк.«Алчевський», ВАТ мк. " Азовсталь", ВАТ "ЄнакієвськийМЗ".
За даними форми 2Звіт про фінансові результати за2009 року, ВАТ «ІнГЗК» можна визначити як прибуткове.Так станом на кінець 2009 року його чистий прибуток має значення 933571тис.грн., таблиця 2.1
Таблиця 2.1.
Аналіз фінансовихрезультатів ВАТ «ІнГЗК» за 2008-2009 рр. (тис.грн.)Фінансові результати Абсолютні величини Зміни 2008 2009
в абс.вел.
(3 — 2) у % до попередн. періоду (4:2)*100 1 2 3 4 5 Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції 6418684,00 4384200 -2034484 -31,70 Собівартість реалізованої продукції 1997371,00 2156233 +158862 +7,95 Валовий прибуток (збиток) 4421313,00 2227967 -2193346 -49,61 Інші операційні доходи 6180146,00 5626673 -553473 -8,96 Адміністративні витрати 46677,00 55112,00 +8435 +18,07 Витрати на збут 157904,00 287532,00 +129628 +82,09 Інші операційні витрати 4633555,00 5867562,00 +1234007 +26,63 Прибуток (збиток) від операційної діяльності 5763323,00 1644434,00 -4118889 -71,47 Інші фінансові доходи 4100,00 138543,00 +134443 +3279,10 Інші доходи 258791,00 33865,00 -224926 -86,91 Фінансові витрати 0,00 176413,00 +176413 * Інші витрати 259222,00 136473,00 -122749 -47,35 Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оп-ня 5766992,00 1503956,00 -4263036 -73,92 Податок на прибуток від звичайної діяльності 1044130,00 570385,00 -473745 -45,37 Прибуток (збиток) від звичайної діяльності 4722862,00 933571,00 -3789291 -80,23 Чистий прибуток (збиток) 4722862,00 933571,00 -3789291 -80,23
Аналіз данихтаблиці 2.1 свідчить, що за результатами діяльності підприємства протягом 2009року, чистий прибуток зменшився на -3789291 тис.грн. або на 80,23 % відноснофінансового результату 2008 року.
Такі змінисталися через значне зменшення в 2009 році статті «Інші доходи» на -224926тис.грн. (або на -86,91 %), рис.2.1
При цьомуспостерігається збільшення таких витрат як витрати на збут, які на кінець 2009року складають 287532 тис.грн., що більше попереднього періоду на 129628тис.грн або 82,09 % відносно 2008 року; інші операційні витрати, якізбільшилися на 1234007 тис.грн. або на 26,63 % відносно попереднього періоду іна кінець 2009 року складають 586756 тис.грн.
/>
Рис.2.1. Темпиприросту витрат та доходів ВАТ «ІнГЗК» за результатами діяльності в 2009 році.
Ефективністьвкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання визначаєтьсяза допомогою аналізу показників рентабельності. В таблиці 2.2 представленийперелік показників рентабельності та формули їх розрахунку.
Таблиця 2.2
Аналізрентабельності ВАТ «ІнГЗК», 2008 – 2009 рр.Показники прибутковості Формула розрахунку 2008 2009 1 2 3 4 Рентабельність продажу, % Прибуток від операційної діяльності/ Чиста виручка від реалізації 89,79 37,51 Рентабельність виробництва (основної діяльності), % Прибуток від операційної діяльності / Собівартість реалізованої продукції 288,55 76,26 Рентабельність сумарного капіталу, % Чистий прибуток / Загальна вартість активів (середньорічна) x 9,07 Рентабельність чистих активів, % Чистий прибуток / (Вартість активів (середньорічна) — Короткострокові зобов'язання (середньорічні)) x 10,95 Рентабельність оборотного капіталу, % Прибуток від операційної діяльності / Вартість оборотного капіталу (середньорічна) x 27,18 Рентабельність власного капіталу, % Чистий прибуток / Величина власного капіталу (середньорічна) x 12,72 Показник зміни валових продаж, % (Виручка за звітний період — Виручка за попередній період) / Виручка за попередній період x -32,18 Показник валового доходу, % Валовий доход / Виручка від реалізації 58,25 43,28 Показник чистого прибутку, % Чистий прибуток / Виручка від реалізації 62,22 18,14
За даними табл…2.2 можна зробити висновок, що діяльність ВАТ «ІнГЗК» в досліджуваний періодчасу була ефективною. У 2009 році прибутковість чистих активів та діяльностіпідприємства склали відповідно 10,95 % та 18,14 %. Діяльність підприємства у2009 році принесла прибуток у сумі 933 571 тис. грн.
2.2 Особливості організації фінансів підприємства
Безпосереднімзавданням управління фінансами підприємств є забезпечення формування таправильного розподілу виручки від реалізації продукції для відновленняоборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого доходу.Кожне підприємство прагне забезпечити ліквідність оборотних активів длясвоєчасного погашення короткострокової кредиторської заборгованості. Тому своєчаснета повне надходження виручки від реалізації продукції постійно контролюєтьсяфінансовими менеджерами.
Статутний капіталпідприємства станом на 31.12.2009р. відображений в балансі в сумі 689906,0 тис.грн., що відповідає розміру затвердженому Статутом. Статутний фонд (капітал)поділяється на 2759625600 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25гривень кожна. Інший додатковий капітал складається з індексації основнихфондів, дооцінки активів та дооцінки статутного капіталу в період гіперінфляції.Власний капітал ВАТ «ІнГЗК» станом на 31.12.2009р. сформований згідно з П(С)БОУкраїни та складається із: — статутного капіталу; — іншого додатковогокапіталу; — резервного капіталу; — нерозподіленого прибутку, рис.2.2.
/>
Рис.2.2.Структура власного капіталу ВАТ «ІнГЗК». 2008-2009 рр.
За даними рис.2.2можна зробити висновок, що найбільшу питому вагу в структурі власного капіталупідприємства протягом всього періоду дослідження займає нерозподіленийприбуток. Так станом на кінець 2009 року його частка сягнула значення 67%власного капіталу.
Головним іззавдань управління фінансами підприємства є підтримка ліквідності підприємства.Що свідчить про спроможність організації розрахуватися зі своїмизобов’язаннями. Дані для проведення розрахунку взяті із звітності підприємстваза 2009р.
Аналізліквідності балансу полягає в порівнянні коштів з активу, згрупованих за рівнемїхньої ліквідності, із зобов’язаннями за пасивом, об’єднаними за строками їхпогашення і в порядку зростання цих строків. Залежно від рівня ліквідностіактиви підприємства поділяються на такі групи:
Найбільш ліквідніактиви (А1) — це суми за всіма статтями коштів та їх еквівалентів, тобто гроші,які можна використати для поточних розрахунків. Сюди належать такожкороткострокові фінансові вкладення, цінні папери, які можна прирівняти догрошей.
Активи, що швидкореалізуються, (А2) — це активи, для перетворення яких на гроші потрібний певнийчас. У цю групу включають дебіторську заборгованість. Ліквідність цих активів єрізною і залежить від суб’єктивних та об’єктивних факторів: кваліфікаціїфінансових працівників, платоспроможності платників, умов видачі кредитівпокупцям тощо.
Активи, щореалізуються повільно (А3), — це статті 2-го розділу активу балансу, яківключають запаси та інші оборотні активи. Запаси не можуть бути продані, покинемає покупця. Інколи певні запаси потребують додаткової обробки для того, щобїх можна було продати, а на все це потрібен час.
Активи, що важкореалізуються (А4), — це активи, які передбачено використовувати в господарськійдіяльності протягом тривалого періоду. У цю групу включають усі статті 1-горозділу активу балансу («Необоротні активи»).
Перші три групиактивів (найбільш ліквідні; активи, що швидко реалізуються; активи, щореалізуються повільно) протягом поточного господарського періоду постійнозмінюються і тому належать до поточних активів підприємства.
Пасиви балансувідповідно до зростання строків погашення зобов’язань групуються так:
Негайні пасиви(П1) — це кредиторська заборгованість, розрахунки за дивідендами, своєчасно непогашені кредити (за даними додатку до балансу).
Короткостроковіпасиви (П2) — це короткострокові кредити банків, поточна заборгованість задовгостроковими зобов’язаннями, векселі видані. Для розрахунку основнихпоказників ліквідності можна користуватися інформацією 4-го розділу балансу(«Поточні зобов’язання»).
Довгостроковіпасиви (П3) — це довгострокові зобов’язання — 3-й розділ пасиву балансу.
Постійні пасиви(П4) — це статті 1-го розділу пасиву балансу.
Підприємство буделіквідним, якщо його поточні активи перевищуватимуть короткостроковізобов’язання. Підприємство може бути ліквідним у більшій чи меншій мірі. Якщона підприємстві оборотний капітал складається в основному з коштів (грошей) такороткострокової дебіторської заборгованості, то таке підприємство вважаютьліквіднішим, ніж те, де оборотний капітал складається в основному із запасів.Для оцінки реального рівня ліквідності підприємства необхідно провести аналізліквідності балансу. Аналіз ліквідності підприємства передбачає два такі етапи:
складання балансуліквідності, табл..2.3;
розрахунок тааналіз основних показників ліквідності.
Ліквідністьбалансу — це рівень покриття зобов’язань підприємства його активами, строкперетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов’язань.