Структура державних фінансів і взаємозв'язок фінансових відносин різних рівнів державного управління економікою

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Придніпровська державна академія
будівництва та архітектури
Економічний факультетКафедра Фінансів
Курсова РОБОТА
подисципліні „Фінанси”
натему:
Структурадержавних фінансів і взаємозв'язок фінансових відносин різних рівнів державногоуправління економікою.
Дніпропетровськ
2005

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. СТРУКТУРА ДЕРЖАВНИХФІНАНСІВ В ЕКОНОМІЦІ РИНКОВОГО ТИПУ РОЗВИНУТИХ ДЕРЖАВ СВІТУ
1.1 Загальнодержавний бюджет взарубіжних ринкових державах та його функції
1.2 Структура бюджетів членівфедерації, місцевих бюджетів (територіальні фінанси) в зарубіжних ринковихдержавах та їх функції
1.3 Державний кредит в зарубіжнихринкових державах та його функції
1.4 Позабюджетні спеціальні фонди взарубіжних ринкових державах та їх  функції
РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА ДЖЕРЕЛ ДЕРЖАВНИХФІНАНСІВ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ
2.1 Державний бюджет України
2.2 Місцеві бюджети України
2.3 Бюджет Пенсійного фонду України
2.4 Бюджети фондів соціальногострахування України
2.5 Фонд державного кредиту України
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ ВИТРАТ ТАВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН РІЗНИХ РІВНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯЕКОНОМІКОЮ В УКРАЇНІ
3.1 Джерела фінансуваннязагальнодержавних витрат
3.2 Джерела фінансування витратмісцевих бюджетів
3.3 Структура джерел формуванняфондів соціального захисту населення
3.4 Розрахунковий аналіз динамікиструктур державного та зведеного бюджету України
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП
Фінансова системаі фінанси використовуються як індикатор національної економіки, зростаннядобробуту, обмеження негативних моментів в економічному зростанні. Чимрозвиненіші ринкові відносини, тим складніше і різноманітніше зв’язки вдержаві, тим складніше її фінансова система.
Фінансова системавиникла з появою держави і нерозривно пов’язана з її функціонуванням. Задопомогою фінансової системи держава накопичує і використовує кошти дляутримання свого апарату, а також направляє їх на виконання своїх функцій.Фінансова система охоплює грошові відносини між державою і підприємствами,організаціями, державою і населенням, між підприємствами й усередині них.
З іншого бокуфінансова система – це сукупність ринків та інших інститутів, яківикористовуються для укладання фінансових угод, обміну активами і ризиками. Цясистема містить у собі ринки фінансових інструментів, фінансових посередників,фірми, які пропонують фінансові послуги, і органи, що регулюють діяльність усіхцих установ.
Головна функціяфінансової системи полягає в задоволенні потреб людей, включаючи всі основніжиттєві потреби. Суб’єкти економічної діяльності будь-якого виду( як фірми, такі органи державної влади всіх рівнів) існують для того, щоб сприяти виконаннюцієї основної функції.
Таким чином,фінансова система – це система форм і методів утворення, розподілу івикористання фондів коштів держави та підприємств.
Поділ фінансовоїсистеми на окремі ланки – явище об’єктивне, обумовлене потребами економічногорозвитку. Структура фінансової системи динамічна і не може розглядатися встатичному вигляді. У процесі економічного розвитку вона може доповнюватися абодеякі її ланки можуть відмирати.
У розвинутихзарубіжних країнах державна фінансова система включає такі ланки фінансовихвідносин:
1) державнийбюджет;
2) територіальні(або місцеві) фінанси;
3) державнийкредит і кредити місцевих органів влади, а у федеративних
 державах – ікредити членів федерації;
4) спеціальніпозабюджетні фонди;
5) фінансидержавних підприємств.
Актуальністю теми дослідження курсової роботи єфакт, що в країнах з перехідною економікою, яка є дійсністю в Україні, ринковіфінансові системи характеризуються незавершеністю, тобто їхні окремі ланкиперебувають в стадії формування.
Метою курсовоїроботи булодослідження принципів функціонування систем державних фінансів в розвинутихринкових країнах світу та порівняння з принципами побудови системи державнихфінансів України.
Предметомдослідження курсовоїроботи були структури державних фінансів в розвинутих ринкових країнах світу тав Україні.
Об’єктомдослідження булипринципи побудови фінансових систем та внутрішні взаємозв’язки різних рівнів всистемах державних фінансів.
Інформаційне забезпечення: статистичні дані доходної частиниДержавного бюджету України в 1992 – 2005 роках, бюджети Пенсійного фондуУкраїни 2003 – 2005 років, бюджети фондів соціального страхування України у 2003 2005 роках, статистичнітаблиці з доповідей Президента України „Про внутрішнє та зовнішнє становищеУкраїни” за 2002 2003 роки.
Методологічне забезпечення: структурування бюджетних надходженьза реєстрами бюджетної класифікації, аналітична обробка та групуванняпоказників в динаміці.
Актуальністюотриманих результатів є висновки по структурі державних фінансів для перехідноїекономіки України, що система державного бюджету наближається доавстралійського типу (тимчасова відміна прийнятих законів про самостійнеформування податками місцевих бюджетів та їх перерозподіл у державний бюджет),а система територіальних фінансів наближається до „регламентованого” типу, впровадженогов Німеччині.

РОЗДІЛ 1
СТРУКТУРАДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ В ЕКОНОМІЦІ РИНКОВОГО ТИПУ РОЗВИНУТИХ ДЕРЖАВ СВІТУ
Фінанси, як самостійна сфера людськоїдіяльності й економічна категорія сформувалися на кілька сторіч ранішебюджетних відносин в державі, але поступово бюджетні відносини стали головнимиу фінансових.
Структурадержавної фінансової системи (бюджетної системи) залежить від державногоустрою. Вважається, що в унітарних державах бюджетна система містить дві ланки:державний бюджет та численні місцеві бюджети (бюджети міст, округів, сільськихокругів і т.д.).
У федеративнихдержавах бюджетна система складається з трьох ланок: державного бюджету (чифедерального бюджету), бюджетів члені федерації (штатів в США, провінцій вКанаді, ландів у Німеччині, кантонів в Швейцарії і т.д.), місцевих бюджетів[23].
Насправді, кожнакраїна має індивідуальну, властиву тільки їй бюджетну систему. Незважаючи нарізноманіття і безліч місцевих бюджетів у зарубіжних країнах, вони можуть бутизгруповані у наступні визначені системи.
Для зарубіжнихкраїн характерна, як правило, трирівнева або чотирирівнева система бюджетів.Наприклад, у Швеції функціонує трирівнева система бюджетів: бюджет центральногоуряду, бюджети ленів і бюджети комун. У Великобританії – центральний бюджет,бюджети графств і бюджети округів. У Японії – центральний бюджет, бюджетипрефектур і бюджети муніципалітетів. У Польщі – бюджети центрального уряду,бюджети воєводств, бюджети гімн.
Чотирирівневасистема бюджетів функціонує у Франції, Німеччині, США:
Франція – бюджетцентрального уряду, бюджети регіонів, бюджети департаментів, бюджети комун;
Німеччина  бюджетфедерації, бюджет землі, бюджет округу, бюджет громади;
США – бюджетцентрального уряду, бюджет штату, бюджет графства, бюджет муніципалітету, атакож ряд додаткових місцевих бюджетів, зв’язаних з утворенням цільовихадміністративних одиниць(шкільних округів та інш.).
Місцеві бюджети вунітарних державах своїми доходами та витратами не входять у державний бюджет,місцеві бюджети в федеративних державах входять в бюджети членів федерації, аостанні не включаються до центрального державного федерального бюджету.
1.1Загальнодержавний бюджет в зарубіжних ринкових державах та його функції
Державний бюджет (budget– валіза, мішок з грошима) – провідна ланка фінансової системи ринкової державий основна економічна категорія. Бюджет поєднує основні форми фінансування(податки, капіталовкладення, операційні витрати, кредити і дотації) у їхній дії– через бюджет здійснюється постійна мобілізація ресурсів і їх перерозподіл тавитрачання [23].
Державний бюджетє основним фінансовим планом держави на поточний рік, що має силу закону, якийзатверджується законодавчими органами влади – парламентами.
За матеріальнимзмістом державний бюджет – це форма утворення і використання централізованогофонду коштів держави, а за соціально-економічною сутністю – основне знаряддяперерозподілу національного доходу.
Державний бюджетсучасних зарубіжних країн виконує такі основні функції [26]:
- перерозподілнаціонального доходу;
- державнерегулювання та стимулювання економіки;
- фінансовезабезпечення соціальної політики;
-  контрольза утворенням і використанням централізованого фонду коштів.
Аналіз загального впливу центрального бюджетудержави на національну економіку вияви наступні ефекти в ринкових державах.
По – перше, в другій половині 20 сторіччявідбулося одержавлення великої частки національного доходу. Через усі ланкифінансової системи нині перерозподіляється до 50 –60% національного доходу, прицьому через державний бюджет до 40% національного доходу. Такий перерозподіл,як показують дослідження здійснюється в інтересах широких прошарків населення,а також все в більшій мірі на користь монополій, як внутрішньодержавних, так ітранснаціональних.
Останній видвикористання бюджетного перерозподілу національного доходу в пользу монополійвиник як наслідок кредитування монополіями держави та отримання великихвідсотків за державними позиками (“піраміди” державних облігацій внутрішньогота закордонного розміщення), тому що основними кредиторами держави виступаютьбанківські монополії, страхові компанії, акціонерні інвестиційні компанії (так,виплати відсотків за державними позиками становлять 15% загальних сум витратфедерального бюджету США).
Досвід розвиткуШвеції показує, що “розбухання” частки ВВП, який перерозподіляється черезбюджет, призводить до придушення стимулів економічної активності, додепресивної економіки, що, у свою чергу, змусило уряд країни піти на здійсненняреформ, спрямованих на велику лібералізацію економіки.
По–друге, тількив результаті різкого зростання частки національного доходу в розпорядженнідержави стало можливим державне регулювання економіки. Вперше воно булоздійснене в роки першої Світової війни (1914 – 1918 р.р.); знову було введено вроки “великої депресії” (1929 –1933 рр.), коли в США за рахунок державнихкоштів були створені такі організації, як Реконструктивна фінансова корпорація(РЕФІКО), Адміністрація по відновленню промисловості (НИРА), що надавалипідприємствам, які перебували на грані банкрутства кредити ї рятували їх відкраху; потім введено під час Другої світової війни (1939 –1945 рр.).
Правлячі колазахідних країн широко використовували рекомендації англійського економістаДж.М. Кейнса і його численних послідовників. Центральний бюджет у більшостіосновних розвинутих країн став використовуватися для антициклічного регулюваннясукупного попиту. В США це найбільш послідовно здійснювалося у 1961 –1963 рр.,коли адміністрація Дж. Кеннеді приступила до масштабного бюджетного впливу наскупний попит, намагаючись форсувати економічне зростання і скоротитибезробіття.
З початку 80років20 сторіччя уряди багатьох промислово розвинутих країн, особливо США таВеликобританії, здійснюючи неоконсервативний економічний курс, поставили завданнязниження рівня державного втручання в економіку. Для бюджетної системи цеозначало зміну цілей і напрямків бюджетної політики держави, стабілізацію іспроби зниження витрат держбюджету, скорочення податків, а також переглядїхнього обсягу і структури.
У 90ті роки 20сторіччя ця тенденція збереглася, хоча в ряді країн бюджет став відіграватибільш активну роль як інструмент макроекономічного регулювання. У сучаснихумовах витрати по втручанню в економіку в країнах з розвинутими товарно-грошовимивідносинами досягли рівня зниження до 20 –25% загальної суми витрат державнихбюджетів.
По-третє, важливезначення належить соціальній функції бюджету. Державний бюджет став великимджерелом коштів для відтворення робочої сили. Завдяки науково-технічномупрогресу відтворення робочої сили дедалі все більше залежить від витрат наосвіту, охорону здоров’я, соціальне страхування і забезпечення.
В усіх зарубіжнихкраїнах спостерігається значне зростання соціальних витрат і підвищення їхньоїчастки у ВВП і національному доході. Так, питома вага соціальних витрат убюджетах західноєвропейських країн зросла у середньому з 18% у середині 50хроків 20 сторіччя до 20% у середині 60х років та до рівня 3035% у 8090х роках.
По-четверте,безпосередньо об’єктом державного фінансового контролю є процеси формування івикористання фондів фінансових ресурсів при створенні, розподілі та споживанніВВП. Специфіка фінансового контролю полягає в тому, що при його проведеннівикористовуються вартісні показники, які визначають кінцевий результатгосподарського процесу. Відповідно до діючого законодавства в більшості країнсвіту сформовані і розвиваються три незалежні одна від одної галузі фінансовогоконтролю, що містять усі необхідні їм елементи, а саме:
- державнасфера, у якій функціонує система державного казначейського фінансовогоконтролю;
- муніципальнасфера, де діє система фінансового контролю місцевого самоврядування;
- сферацивільного суспільства з незалежною системою фінансового контролю.
Контроль за своєю економічною функцією – це функціяуправління. Фінансове управління державними ресурсами здійснюють національніказначейства, але міжнародний досвід показує, що органи, які називаютьсяоднаково – казначейство, виконують в різних країнах різні функції щодокерування державними фінансами.

1.2 Структурабюджетів членів федерації, місцевих бюджетів (територіальні фінанси) в зарубіжнихринкових державах та їх функціїТериторіальні фінанси – друга ланка фінансовоїсистеми. Територіальні фінанси можна охарактеризувати як сукупність коштів,використовуємих на економічний і соціальний розвиток територій. Регіональні бюджети – основна складова частинатериторіальних фінансів, і в економічній науці частіше використовується поняттярегіональна бюджетно-податкова система. (РБПС). РБПС передбачає не тількипросте об’єднання таких елементів, як регіональні бюджети, регіональні податки,збори, пільги, а й механізм специфічних відносин центрального і регіональногобюджетів, податків, використання важелів бюджетного регулювання. Форми РБПС єпохідними від територіальної організації держави і повторюють у ціломуструктуру та взаємозв’язок адміністративно-територіальних одиниць.
Функціями РБПС є[22]:
- закріпленняпевного порядку руху бюджетно-податкових потоків у залежності відтериторіальної організації суспільства;
- зосередженняі використання в загально-територіальних цілях коштів, які отримані на данійтериторії й надійшли в регіональні бюджети;
- реалізаціярегіональними органами влади й управління своїх повноважень в умовах формальноїфінансової незалежності;
- самозабезпеченнявнутрішньо-регіональних соціальних програм;
- формуванняінфраструктури даної території;
- раціональневикористання природно-ресурсного і екологічного потенціалу території;
- стимулюваннявизначених регіональних орієнтирів розвитку.
Механізм використання РБПС, особливостівзаємин складових їх елементів породили ряд специфічних форм:
1) Плюралістична(США) – характеризується стабільністю бюджетно-правових відносин держави врегіонів. Фактично штати мають рівні права в цій галузі з федерацією в цілому,тому на рівні федерації і в штатах існують ідентичні за найменуваннями податки(прибутковий податок з населення і з корпорацій). Найбільш принциповимобмеженням податкових прав штатів є заборона на введення окремих непрямих податків,які перешкоджають свободі торгівлі між штатами, що заборонено Конституцією США.Саме тому середня ставка податку з продажів, яка забезпечує до 30% бюджетнихнадходжень, становить по штатах приблизно 4% у роздрібній ціні. Прямийперерозподіл коштів між штатами практично відсутній.
2) Регламентована(Німеччина) – наявність системи фінансового вирівнювання з властивою німецькомуфедералізму “інституцією неконгруентністю” дозволили при споконвічно нерівнихекономічних можливостях окремих земель, обумовлених природно-географічними,історичними, демографічними і культурними розбіжностями, конституційно закріпитибюджетну самостійність суб’єктів федерації. Уся сукупність податків поділяєтьсяна дві групи: власні (закріплені, які надходять повністю у відповідний бюджет)і загальні (які розподіляються за нормативами між бюджетами). Основи податковоїсистеми законодавчо закріплені на федеральному рівні, і землі не можутьзмінювати ставки та механізм основних податків. Збір податків розподілений міжфедеральними та земельними фінансовими відомствами.
3) Централізована(Австралія) – система високоцентралізованої у фінансовому відношенні держави.Характер цієї централізації сформувався після введення єдиного оподаткування у1942 році, що змінило конституційно гарантовані права штатів. Фактично з тогочасу федеральний рівень влади одержав повноваження використовувати будь-якіформи оподаткування, а штатам заборонені податкові корегування. При відсутностіподаткових надходжень у регіональні бюджети федеральний рівень широковикористовує систему субсидій штатам, розмір яких визначається в умовах твердогофінансового контролю за їх витратами. Фактично, незважаючи на федеральнийустрій, у сфері регіональної бюджетно-податкової системи Австралія значноюмірою нагадує унітарну державу.
4) Конфедеративна(Швейцарія) – конфедеративному характеру повною мірою відповідає РБПСШвейцарії. На федеральному рівні в основному реалізуються міжнародні функціїдержави, які, відповідно, коректують її податкову базу й акумулюють надходженняза рахунок акцизів і митних зборів. Основна маса податків знаходиться вкомпетенції кантонів, що і несуть відповідальність за проведення внутрішньоїполітики. Це призвело до певного розходження в економічному розвитку кантонів.Вирівнювання регіонів здійснюється переважно за рахунок міграції населення ікоштів, а останнім часом і виділення субсидій з федерального бюджету.Особливістю Швейцарії є те, що рішення про введення якого-небудь податку чинових ставок з кантонів приймається шляхом референдуму, що обмежує можливостікантонів щодо самостійного корегування податкової системи.
1.3 Державнийкредит в зарубіжних ринкових державах та його функції
Державний кредит – третя ланка фінансовоїсистеми. Це кредитні відносини між державою, з одного боку, і юридичними тафізичними особами, з іншого, при яких держава чи місцеві органи управліннявиступають головним чином, як позичальники коштів на платній основі.
Призначеннядержавного кредиту виявляється, в першу чергу, в тому, що він є засобоммобілізації в руках держави додаткових фінансових ресурсів. У випадкудефіцитності державного бюджету фінансові ресурси, які додатково мобілізуються,направляються на покриття різниці між бюджетними доходами та витратами. Припозитивному бюджетному сальдо кошти, які мобілізуються за допомогою державногокредиту, прямо використовуються для фінансування економічних та соціальнихпрограм. Це означає, що державний кредит, будучи засобом збільшення фінансовихможливостей держави, може виступати важливим фактором прискорення соціально-економічногорозвитку держави.
Оцінюючифінансове значення державного кредиту, не слід забувати, що кошти, якімобілізуються державою з його допомогою, є взятими наперед податками.Необхідність повернення коштів державного кредиту, тобто погашення державногоборгу, вимагає відшукання додаткових ресурсних надходжень у бюджет, а вониможуть бути отримані (якщо не вважати “піраміди” нових позик державногокредиту) тільки за допомогою додаткових податків. До того ж, погашення борговихзобов’язань і виплата відсотків за них відволікає частину бюджетних надходженьвід продуктивного використання, скорочує можливості нарощування виробничого й інтелектуальногопотенціалу суспільства.
Державні імісцеві позики емітуються, головним чином, тоді, коли в бюджетах присутнійдефіцит, навіть самі економічні розвинуті країни світу мають дефіцитний бюджетвід 10 до 30%. У урядів є два традиційні способи покриття дефіциту бюджету – цедержавні позики (державний кредит) та додаткова жорсткість оподаткування.
Зараз у більшостікраїн світу дефіцит бюджету становить від 15% до 2% ВВП при середньосвітовіййого величині 4,5%. Прийнято вважати, що коли дефіцит державного бюджету неперевищує 5% ВВП країни, то він припустимий, інакше – призводить до різкогозниження інвестиційної активності і переростає надалі в різні форми кризовихявищ. Щорічні бюджетні дефіцити, накопичуючись, утворюють державний борг.
У США з 1983го по1992 р. бюджетний дефіцит федерального бюджету в середньому на рік становив 207млрд. доларів. Починаючи з 1993 р., дефіцит бюджету став щорічно знижуватисьтак, що у 1998 році він скоротився до 10 млрд. доларів, а у 1999 р. впершепрофіцит бюджету склав 10 млрд. доларів та продовжує нарощуватись ( у 2000 р.профіцит склав 112 млрд. доларів, а прогноз профіциту на 2009 р. становить 500 млрд.доларів).
Незважаючи нарізке зниження бюджетних дефіцитів і починаючи з 1999 р. позитивне сальдобюджету, федеральний борг США продовжує зростати. У 1997 р. заборгованістьфедерального уряду становила 5,37 трлн. Доларів, у 1998 р. – 5, 544 трлн.Доларів а у 1999 р. зросла до 5,738 трлн. доларів. Для порівняння, державнийборг у Великобританії у 1999 році становив 300 млрд. ф.стерл., у Німеччині –796 млрд. марок, у Франції – 3,898 трлн. франків.
Таке зростанняфедерального боргу пояснюється величезними процентними платежами, яківключаються в загальну суму федерального(державного) боргу.
Як правило,місцеві бюджети хронічно дефіцитні й одержують необхідні їм кошти шляхомсубсидій і кредитів з державного бюджету та випуску місцевих позик,гарантованих урядом.
1.4 Позабюджетніспеціальні фонди в зарубіжних ринкових державах та їх функції
Позабюджетніспеціальні фонди – четверта ланка фінансової системи. До спеціальних фондів закордоном належать різні автономні і приєднані бюджети, позабюджетні фонди,спеціальні кошториси і рахунки. На них покладаються насамперед економічні ісоціальні функції. Використовуючи кошти фондів, держава може втручатися впроцес виробництва, надавати субсидії та кредити підприємствам, а такожзовнішні позики, робити соціальні послуги населенню.
У фінансовійсистемі зарубіжних країн спеціальні фонди займають важливе місце. Обсяг коштів,які в них концентруються, значний. В Франції спеціальні фонди за розміромнаближаються до державного бюджету країни. У Японії зі спеціальних фондівфінансується понад половину державних витрат, у Великобританії – одна третина.У країнах з розвинутою ринковою економікою найбільші позабюджетні фонди: фондинаціонального страхування, утворені за рахунок страхових внесків працівниківпідприємств, само зайнятих осіб, підприємців та державних дотацій. У США таЧехії ці фонди об’єднані з держбюджетом.
Державніспеціальні фонди знаходяться у розпорядженні центрального уряду. Це найбільшважливі фонди: інвестиційні, валютні, соціального страхування й ін. У місцевихорганів влади є велика кількість місцевих фондів, серед яких найбільші позиковіфонди.
У залежності відцілей використання спеціальні фонди поділяються на економічні, науково-дослідні,кредитні, соціальні, особистого та майнового страхування, військово-політичні,міждержавні.
Соціальні фонди –це ресурси, призначені для надання соціальних послуг населенню. Зростаннячисельності осіб найманої праці в результаті розвитку виробництва, збільшеннярозриву в інтересах різних соціальних груп суспільства, викликане НТР, загальнестаріння населення країн об’єктивно призвели до необхідності збільшення фондівсоціального страхування. В останнє десятиріччя обсяг фондів соціальногострахування у промислово розвинутих країнах зріс в абсолютних сумах у п’ять –шість разів. Зростання обсягу соціальних фондів дає можливість підвищитисоціальні виплати. Фонди утворюються за рахунок трьох джерел: страхових внесківгромадян, страхових внесків підприємців і субсидій держави.
Внескизастрахованих громадян представляють пряме відрахування з їхнього доходу і,власне кажучи, є прямим цільовим податком. Ставка податку в більшостірозвинутих країн встановлюється у відсотках незалежно від величини доходу. Прицьому передбачається обмеження річної максимальної суми внеску чи максимальногодоходу, до якого застосовується ставка. Діють страхові ставки для застрахованихі для підприємців.
У більшості країнставки для застрахованих встановлюються у відсотках до прибутку, а дляпідприємців  у відсотках не до загального фонду заробітної плати, а дозаздалегідь визначеної максимальної валової заробітної плати, тобто сума, щоперевищує цей максимум, не враховується. Тому чим вища частка кваліфікованихпрацівників у компанії, чим вища їх заробітна плата, тим менше відрахувань увідсотковому рахуванні роблять вони у соціальні фонди. Внески підприємцівприрівнюються до витрат виробництва і відшкодовуються їм у вигляді підвищенихцін на реалізовані товари. У країнах діє або один внесок з усіх видівстрахування (Великобританія), або кілька (Німеччина), сплата яких надає правона відповідні види соціальних послуг.
У США, наприклад,підприємці і застраховані виплачують страхові внески за однаковими ставками:6,2% у вигляді відрахувань за соціальне забезпечення і 1,45%  на безплатнумедичну допомогу. Крім того, з підприємців стягуються відрахування на допомогупо безробіттю в розмірі 0,8%. Таким чином для підприємців комбінована ставкадорівнює 8,45% при максимальному рівні оподатковуваного доходу близько 45 тис.доларів на одного працівника.
У Німеччиніпідприємці і ті то працює за наймом, також сплачують однакові ставки внесків всоціальні фонди. Однак самостійні ставки діють для пенсійного фонду, фондустрахування через хворобу, фонду страхування від нещасних випадків. Так ставкавнесків в пенсійний фонд встановлена для застрахованих і підприємців у розмірі9,5% до фонду зарплати.
У США діє великакількість соціальних фондів, найбільшими з них є три загальнонаціональнихфонди: фонд страхування за віком, інвалідністю та на випадок втратигодувальника; фонд страхування державних службовців; фонд допомоги нужденним. УВеликобританії функціонують два основних соціальних фонди: фонд національногострахування і пенсійні фонди державних підприємств. У Японії – чотири великихфонди: фонд страхування здоров’я, фонд національних пенсій, фонд страхуваннявід виробничого травматизму, фонд страхування від безробіття.

РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРА ДЖЕРЕЛДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ
Засади бюджетноїсистеми України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основибюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушеннябюджетного законодавства визначені Бюджетним Кодексом України [12].
Бюджетнасистема України – це сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів,побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальнихустроїв і врегульована нормами права;
Бюджет– це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпеченнязавдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами владиАвтономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягомбюджетного періоду;
Бюджетнасистема України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громадсіл, селищ, міст та їх об'єднань. Місцевими бюджетами визнаються бюджетАвтономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містахта бюджети місцевого самоврядування.
Зведенийбюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу іпрогнозування економічного і соціального розвитку держави.
Зведенийбюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджетуАвтономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей та міст Києва іСевастополя.
Зведенийбюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету АвтономноїРеспубліки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів містреспубліканського значення.
Зведенийбюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів ібюджетів міст обласного значення цієї області.
Зведенийбюджет району включає показники районних бюджетів, бюджетів міст районногозначення, селищних та сільських бюджетів цього району.
Зведенийбюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетіврайонів, що входять до його складу. У разі, коли місту або району у містіадміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджетміста або району в місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.
Бюджетнасистема України грунтується на таких принципах:
1)принцип єдності бюджетної системи України  єдність бюджетної системи Українизабезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдинимрегулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністюпорядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;
2)принцип збалансованості повноваження на здійснення витрат бюджету повиннівідповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;
3)принцип самостійності  Державний бюджет України та місцеві бюджети єсамостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності забюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органівмісцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органимісцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несутьвідповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетнізобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням заними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади,органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування навизначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правомВерховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно інезалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;
4)принцип повноти  до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження добюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правовихактів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим,органів місцевого самоврядування;
5)принцип обгрунтованості  бюджет формується на реалістичних макропоказникахекономічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень добюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик таправил;
6)принцип ефективності  при складанні та виконанні бюджетів усі учасникибюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученнімінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату привикористанні визначеного бюджетом обсягу коштів;
7)принцип субсидіарності розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевимибюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен грунтуватися на максимальноможливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;
8)принцип цільового використання бюджетних коштів  бюджетні кошти Використовуютьсятільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;
9)принцип справедливості і неупередженості  бюджетна система України будується назасадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства міжгромадянами і територіальними громадами;
10)принцип публічності та прозорості  Державний бюджет України та місцеві бюджетизатверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідноВерховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим тавідповідними радами;
11)принцип відповідальності учасників бюджетного процесу  кожен учасник бюджетногопроцесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадіїбюджетного процесу.
2.1 Державнийбюджет України
ДоходиДержавного бюджету України включають [12]:
1) доходи(за винятком тих, що згідно з статтями 64, 66 та 69 цього Кодексу закріплені замісцевими бюджетами), що отримуються відповідно до законодавства про податки,збори і обов'язкові платежі та Закону України «Про основи соціальноїзахищеності інвалідів», а також від плати за послуги, що надаютьсябюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України,та інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів,що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а такожпроценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майнігосподарських товариств;
2)гранти і дарунки у вартісному обрахунку;
3)міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.
КабінетМіністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерствофінансів України здійснює загальну організацію та управління виконаннямДержавного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу зпитань виконання бюджету.
ВУкраїні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджетуУкраїни, яка передбачає здійснення Державним казначейством України:
1)операцій з коштами державного бюджету;
2)розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;
3)контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняттізобов'язань та проведенні платежів;
4)бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.
Міжбюджетнівідносини  це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевимсамоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами,необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України тазаконами України.
Метоюрегулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнямина здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами,та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.
 Видаткина здійснення повноважень, що виконуються за рахунок коштів державного бюджетута місцевих бюджетів, поділяються на:
1)видатки державного бюджету на забезпечення конституційного ладу держави,державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також іншіпередбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконанняАвтономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню;
2)видатки місцевих бюджетів, які визначаються функціями держави та можуть бутипередані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню зметою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципусубсидіарності;
3)видатки місцевих бюджетів на реалізацію прав та обов'язків АвтономноїРеспубліки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер тавизначені законами України.
Розмежуваннявидів видатків між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципусубсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення їїдо безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатківподіляються на такі групи:
1)перша група  видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, якізабезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованихдержавою, і які розташовані найближче до споживачів;
2)друга група  видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, якізабезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіхгромадян України;
3)третя група  видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, якізабезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян,або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України.
Видаткипершої групи здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об'єднань.
Видаткидругої групи здійснюються з бюджетів міст республіканського АвтономноїРеспубліки Крим та міст обласного значення, а також районних бюджетів.
Видаткитретьої групи здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласнихбюджетів.
Довидатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на:
1)державне управління:
а)законодавчу владу;
б)виконавчу владу;
в)Президента України;
2)судову владу;
3)міжнародну діяльність;
4)фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресудержавного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державногозначення;
5)національну оборону;
6)правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави;
7)освіту:
8)охорону здоров'я:
9)соціальний захист та соціальне забезпечення:
10)культуру і мистецтво:
11)державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання,інформаційних агентств;
12)фізичну культуру і спорт:
13)державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузейекономіки;
14)програми реставрації пам'яток архітектури державного значення;
15)державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку,телекомунікацій та інформатики;
16)державні інвестиційні проекти;
17)державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охоронинавколишнього природного середовища та ядерної безпеки, попередження таліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;
18)створення та поповнення державних запасів і резервів;
19)обслуговування державного боргу;
20)проведення виборів та референдумів, державне фінансування політичних партій;
21)інші програми, які мають виключно державне значення.
2.2 Місцевібюджети України
Місцевийбюджет, відповідно до Бюджетного Кодексу України [12], містить в собінадходження і витрати на виконання повноважень органів влади АвтономноїРеспубліки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевогосамоврядування. Ці надходження і витрати складають єдиний баланс відповідногобюджету.
1. Додоходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуютьсяпри визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори(обов'язкові платежі):
1)податок з доходів фізичних осіб у частині, визначеній статтею 65 цього Кодексу;
2)державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;
3)плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності тасертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;
4)плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, щосправляється виконавчими органами відповідних рад;
5)плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності,що справляється виконавчими органами відповідних рад;
6)надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органамивідповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративнимикомісіями;
7)єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належитьвідповідним бюджетам.
Податкиі збори (обов'язкові платежі), зазначені у цій статті, складають кошик доходів,що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються привизначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.
2. Додоходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100 відсотківзагального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується(перераховується) згідно з Законом України «Про податок з доходів фізичнихосіб» на території цих міст.
3. Додоходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) таобласного значення зараховується 75 відсотків від загального обсягу податку здоходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з ЗакономУкраїни «Про податок з доходів фізичних осіб» на території цих міст.
4. Додоходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднаньзараховується 25 відсотків від загального обсягу податку з доходів фізичнихосіб, що сплачується (перераховується) згідно з Законом України «Проподаток з доходів фізичних осіб» на цій території.
5.Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програмтериторіальних громад доходи бюджету Автономної Республіки Крим та обласнихбюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів,формуються за рахунок:
1) 25відсотків податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідноз Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» навідповідній території;
2) 25відсотків плати за землю, що сплачується (перераховується) згідно з ЗакономУкраїни «Про податок з доходів фізичних осіб» на території АвтономноїРеспубліки Крим та відповідної області;
3)плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності тасертифікати, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим таобласними державними адміністраціями.
6.Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програмтериторіальних громад доходи районних бюджетів, які враховуються при визначенніобсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:
1) 50відсотків податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується)згідно з Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» натериторії сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;
2) 15відсотків плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ, містрайонного значення та їх об'єднань;
3)плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності тасертифікати, що видаються районними державними адміністраціями;
4)плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, щосплачуються (перераховуються) згідно з Законом України «Про податок здоходів фізичних осіб» районними державними адміністраціями;
5)надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державнимиадміністраціями або утвореними ними в установленому порядку адміністративнимикомісіями.
7. Додоходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягуміжбюджетних трансфертів, належать:
1)місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;
2)100 відсотків плати за землю  для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75відсотків плати за землю  для бюджетів міст республіканського АвтономноїРеспубліки Крим та міст обласного значення; 60 відсотків плати за землю  длябюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;
3)податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізміву частині, що зараховується до відповідного бюджету;
4)надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетнимикоштами;
5)податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
6)надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарськихтовариств, що є у власності відповідної територіальної громади;
7)плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, щозараховується до відповідного бюджету;
8)кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, в томучислі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, щоперебуває у комунальній власності;
9)фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується добюджетів місцевого самоврядування;
10)плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності;
11)надходження від місцевих грошово-речових лотерей;
12)плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визначених статтею 17 цьогоКодексу;
13)гранти та дарунки у вартісному обрахунку;
14)власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштіввідповідного бюджету;
15)податок на прибуток підприємств комунальної власності;
16)платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;
17)інші надходження, передбачені законом.
8. Довидатків, які здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їхоб'єднань та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів,належать видатки на:
1)органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення;
2)освіту: дошкільну освіту; загальну середню освіту (школи  дитячі садки);
3)первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу(дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські тафельдшерські пункти);
4)сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та бібліотеки;
5)місцеву міліцію.
9. Довидатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканськогоАвтономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються привизначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:
1)державне управління:
а)органи місцевого самоврядування міст республіканського Автономної РеспублікиКрим і міст обласного значення;
б)органи місцевого самоврядування районного значення;
2)освіту:
а)дошкільну освіту (у містах республіканського Автономної Республіки Крим та містобласного значення);
б)загальну середню освіту:
в)заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги тареабілітації:
г)інші державні освітні програми;
ґ)вищу освіту відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів;
3)охорону здоров'я:
а)первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу(лікарні широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої та невідкладноїмедичної допомоги, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічніполіклініки);
б)програми медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров'я і заходипо санітарній освіті);
4)соціальний захист та соціальне забезпечення:
а)державні програми соціального забезпечення:
б)державні програми соціального захисту:
в)державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорійгромадян;
г)районні та міські програми і заходи щодо реалізації державної політики стосовнодітей, молоді, жінок, сім'ї;
5)державні культурно-освітні та театрально видовищні програми (театри,бібліотеки, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичноговиховання дітей);
6)державні програми розвитку фізичної культури і спорту:
7)місцеву міліцію.
 Міжбюджетнітрансферти поділяються на:
1)дотацію вирівнювання;
2)субвенцію;
3)кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів зінших місцевих бюджетів;
4)інші дотації.
УДержавному бюджеті України можуть передбачатися такі міжбюджетні трансфертимісцевим бюджетам:
1)дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам,бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам містреспубліканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення;
2)субвенція на здійснення програм соціального захисту;
3)субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування навиконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;
4)субвенція на виконання інвестиційних проектів;
5)інші субвенції.
УДержавному бюджеті України затверджується обсяг дотації вирівнювання тасубвенцій окремо для бюджету Автономної Республіки Крим, кожного з обласнихбюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського АвтономноїРеспубліки Крим, міст обласного значення та районних бюджетів, а також коштів,що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, якщо єпідстави для надання та отримання відповідних міжбюджетних трансфертів.
2.3 БюджетПенсійного фонду України
Законом України„Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” [3] визначаютьсяпринципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язковогодержавного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій,надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунокстрахових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цимЗаконом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фондута фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхуваннядовічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімейта іншим особам, передбаченим Законом.
Пенсійнийфонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою,провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії тапідготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязіфінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль зацільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані зведенням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальнихпенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондомта інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Пенсійнийфонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність напідставі статуту, який затверджується його правлінням.
Пенсійнийфонд набуває статусу юридичної особи з дня реєстрації статуту в спеціальноуповноваженому органі виконавчої влади.
БюджетПенсійного фонду  план утворення і використання цільового страхового фонду, щоформується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень зінших джерел, визначених цим Законом.
Джереламиформування коштів Пенсійного фонду є:
1)страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, крімчастини внесків, що спрямовується до Накопичувального фонду;
2)інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів дляпокриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах;
3)кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійногофонду у випадках, передбачених цим Законом;
4)суми від фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону та іншихзаконів до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядкунарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштівПенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповіднодо закону на посадових осіб та громадян за ці порушення;
5)благодійні внески юридичних та фізичних осіб;
6)добровільні внески;
7)інші надходження відповідно до законодавства.
КоштиПенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і непідлягають оподаткуванню.
КоштиПенсійного фонду використовуються на:
1)виплату пенсій, передбачених цим Законом;
2)надання соціальних послуг, передбачених цим Законом;
3)фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій,покладених на органи Пенсійного фонду;
4)оплату послуг з виплати та доставки пенсій;
5)формування резерву коштів Пенсійного фонду.
Облікнадходжень і витрат коштів Пенсійного фонду здійснюють виконавчі органиПенсійного фонду.
КоштиПенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду ізберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду вуповноваженому банку.
Накопичувальнийфонд створюється Пенсійним фондом як цільовий позабюджетний фонд.Адміністративне управління Накопичувальним фондом здійснює виконавча дирекціяПенсійного фонду.
Управлінняпенсійними активами Накопичувального фонду здійснюється компаніями з управлінняактивами. Рахунки Накопичувального фонду відкриваються виконавчою дирекцієюПенсійного фонду в зберігачі. Застрахована особа, якасплачує (за яку сплачують) страхові внески до Накопичувального фонду, має правоспрямувати ці страхові внески до будь якого недержавного пенсійного фонду.
Джереламиформування коштів Накопичувального фонду є:
1)страхові внески застрахованих осіб, що спрямовуються до Накопичувального фонду;
2)інвестиційний дохід, що утворюється внаслідок розміщення та інвестування коштівНакопичувального фонду в порядку, встановленому законом;
3)суми від фінансових санкцій.
КоштиНакопичувального фонду використовуються на:
1)інвестування з метою отримання доходу на користь застрахованих осіб;
2)оплату договорів страхування довічних пенсій або здійснення одноразових виплат;
3)оплату послуг компаній з управління активами;
4)оплату послуг виконавчої дирекції Пенсійного фонду, пов'язаних задміністративним управлінням Накопичувальним фондом, у тому числі на проведеннятендерів, у порядку та розмірах, установлених Радою Накопичувального фонду;
5)оплату послуг радника (радників) з інвестиційних питань;
6)оплату послуг зберігача;
7)оплату послуг із проведення планової аудиторської перевірки.
КоштиНакопичувального фонду є власністю застрахованих осіб, які сплачували страховівнески до цього фонду, та належать кожній застрахованій особі в частині,облікованій на її накопичувальному пенсійному рахунку.
2.4 Бюджетифондів соціального страхування України
Дозагальнодержавних фондів соціального страхування в Україні відносяться:
- Фондсоціального страхування України з тимчасової втрати працездатності [6];
- Фондзагальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадокбезробіття [8];
- Фондсоціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійнихзахворювань [5].
Згіднозмін, внесених статтею 79 Закону України „Про державний бюджет України на 2005рік” [1] загальнодержавні фонди соціального страхування в Україніобслуговуються через державне казначействоУкраїни і повинні подавати Державномуказначейству України у визначені ним порядку і терміни та Міністерству фінансівУкраїни звіти про виконання кошторисів відповідних фондів.
Загальнообов'язковедержавне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності тавитратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальнезабезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідоктимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиноюінвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньоюдитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертюзастрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг зарахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втратипрацездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником абоуповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел,передбачених Законом [6].
Фондсоціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, якийздійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальнимстрахуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страховихвнесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріальногозабезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 Закону [6],та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за Використанням цих коштів.Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.
Усізастраховані особи є членами цього Фонду. Фонд є некомерційною самоврядноюорганізацією. Держава є гарантом надання матеріального забезпечення тасоціальних послуг застрахованим особам Фондом, стабільної діяльності Фонду.
 Джереламиформування коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціальногострахування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,зумовленими народженням та похованням, є:
1)страхові внески страхувальників роботодавців і застрахованих осіб, щосплачуються на умовах і в порядку, передбачених Законом [6];
2)суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковимдержавним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатностіта витратами, зумовленими народженням та похованням, пені, штрафів та іншихфінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осібвідповідно до цього Закону та інших актів законодавства;
3)благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;
4)асигнування із Державного бюджету України;
5)прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, в тому числі резервустрахових коштів Фонду, на депозитному рахунку;
6) іншінадходження відповідно до законодавства.
Коштизагальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовоювтратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, невключаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню тавикористовуються тільки за цільовим призначенням. У разі їх невикористання впоточному році вони переходять на наступний фінансовий рік.
КоштиФонду загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку зтимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням тапохованням, зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду в установахбанків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштівДержавного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди зокремих видів страхування.
Загальнообов'язковедержавне соціальне страхування на випадок безробіття (далі  страхування навипадок безробіття)  система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачаєматеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованихосіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фондузагальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадокбезробіття;
Фондзагальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття(далі  Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття,провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використаннямкоштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення іншихфункцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
Фондє цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядноюорганізацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їмвідповідних соціальних послуг Фондом.
Джереламиформування коштів Фонду є:
страховівнески страхувальників  роботодавців, застрахованих осіб, що сплачуються наумовах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами;
асигнуваннядержавного бюджету;
сумифінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону та Закону України«Про зайнятість населення», інших законів до підприємств, установ,організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплатистрахових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства прозайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладенихвідповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення;
прибуток,одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, у тому числі резерву коштівФонду, на депозитному рахунку;
благодійнівнески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;
іншінадходження відповідно до законодавства України.
Страхування віднещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державногосоціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист,охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності
Суб'єктамистрахування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремихвипадках  члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.
Застрахованоює фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі  працівник).Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках  застраховані особи. Страховик Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві тапрофесійних захворювань України (далі  Фонд соціального страхування віднещасних випадків).
Фондсоціального страхування від нещасних випадків  некомерційна самовряднаорганізація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.
Фондсоціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулюваннястрахових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, системуфінансування.
ФінансуванняФонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:
внесківроботодавців: для підприємств  з віднесенням на валові витрати виробництва, длябюджетних установ та організацій  з асигнувань, виділених на їх утримання тазабезпечення;
капіталізованихплатежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників;
прибутку,одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;
коштів,одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені зпідприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимогнормативних актів з охорони праці;
добровільнихвнесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.
Працівникине несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку.
Найманіпрацівники та роботодавці приймають наступну участь у формуванні коштів фондівпенсійного та соціального страхування:
А) роботодавецьза кожного найманого працівника перераховує в фонди:
32% від ФОПпрацівника в Пенсійний фонд;
2,9 % від ФОПпрацівника в Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
2,1 % від ФОПпрацівника в Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування навипадок безробіття 1,0 – 13 % від ФОП працівника в Фонд соціального страхуваннявід нещасних випадків на виробництві та професійних  захворювань.
Б) найманийпрацівника перераховує в фонди:
від 1% до 5% відсвого ФОП (по шкалі) в Пенсійний фонд;
0,5 – 1,0 % відсвого ФОП в Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності0,5  1,0 % від свого ФОП в Фонд загальнообов'язкового державного соціальногострахування на випадок безробіття
2.5 Фонддержавного кредиту УкраїниЗгідно Закону України „Продержавний внутрішній борг України” [2]
державнимвнутрішнім боргом України є строкові боргові зобов'язання Уряду України угрошовій формі.
Доскладу державного внутрішнього боргу України входять позичання Уряду України іпозичання (державний кредит), здійснені при безумовній гарантії Уряду, длязабезпечення фінансування загальнодержавних програм.
Державнийвнутрішній борг України складається із заборгованості минулих років тазаборгованості, що знову виникає по боргових зобов'язаннях Уряду України.
Доборгових зобов'язань Уряду України належать випущені ним цінні папери, іншізобов'язання у грошовій формі, гарантовані Урядом України, а також одержані нимкредити.
Доскладу боргових зобов'язань Уряду України включається також частина борговихзобов'язань Уряду колишнього Союзу РСР, прийнята на себе Україною.
Борговізобов'язання Уряду України можуть мати короткостроковий  до 1 року,середньостроковий  від 1 до 5 років і довгостроковий  5 і більше років термін.
Борговізобов'язання Уряду України виступають у вигляді облігацій внутрішніх державнихпозик і казначейських зобов'язань України.
Управліннядержавним внутрішнім боргом України здійснюється Міністерством фінансів Україниу порядку, погодженому з Національним банком України. Розміщення борговихзобов'язань Уряду України та надання гарантій від імені Уряду Українипровадиться за його дорученням Міністерством фінансів України.
Граничнірозміри державного внутрішнього боргу України, його структура, джерела тастроки погашення встановлюються Верховною Радою України одночасно іззатвердженням Державного бюджету України на наступний рік.
Обслуговуваннядержавного внутрішнього боргу України здійснюється Міністерством фінансівУкраїни через банківську систему України шляхом проведення операцій порозміщенню облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їхпогашенню і виплаті доходу по них у вигляді процентів та в іншій формі.
Дляфінансування витрат по розміщенню, рефінансуванню, виплаті доходу та погашеннюборгових зобов'язань Уряду України у складі Державного бюджету Українистворюється фонд обслуговування державного внутрішнього боргу України. До цьогофонду зараховуються кошти у розмірі 50 процентів, одержані від приватизаціїмайна державних підприємств. Згідно з Бюджетним КодексомУкраїни [12] прийняття Державного бюджету України або місцевих бюджетів навідповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованихджерел фінансування дефіциту відповідного бюджету.
Джереламифінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення,внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим, внутрішні тазовнішні запозичення органів місцевого самоврядування, а також вільний залишокбюджетних коштів із дотриманням умов, визначених цим Кодексом.
КабінетМіністрів України може брати позики в межах, визначених законом про Державнийбюджет України. Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовимиресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхіднодля збереження загальної економічної рівноваги.
Витратина погашення зобов'язань із боргу здійснюються відповідно до кредитних угод, атакож нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов'язаннята боргові зобов'язання Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування,незалежно від обсягу коштів, передбачених на цю мету в законі про Державнийбюджет України або рішенні про місцевий бюджет.
Якщовитрати на обслуговування та погашення державного боргу перевищать обсягкоштів, передбачений в законі про Державний бюджет України на таку мету,Міністр фінансів України невідкладно інформує про це Кабінет Міністрів України.Кабінет Міністрів України невідкладно інформує про очікуване перевищення такихвитрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термін пропозиції провнесення змін до закону про Державний бюджет України.
Емісійнікошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіцитуДержавного бюджету України.
Правона здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень (державний кредит) умежах і на умовах, передбачених законом про Державний бюджет України, належитьдержаві в особі Міністра фінансів України за дорученням Кабінету МіністрівУкраїни.
ВиключноВерховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради мають право здійснювативнутрішні запозичення. Зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські радиміст з чисельністю населення понад вісімсот тисяч мешканців за офіційнимиданими державної статистики на час ухвалення рішення про здійснення запозичень.
Граничнийобсяг внутрішнього та зовнішнього державного боргу, боргу Автономної РеспублікиКрим чи місцевого самоврядування, граничний обсяг надання гарантійвстановлюється на кожний бюджетний період відповідно законом про Державнийбюджет України чи рішенням про місцевий бюджет.
Величинаосновної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 відсотків фактичногорічного обсягу валового внутрішнього продукту України.

РОЗДІЛ 3
АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ ВИТРАТТА ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН РІЗНИХ РІВНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮВ УКРАЇНІ
3.1 Джерелафінансування загальнодержавних витратЗгідно ЗаконуУкраїни „Про Державний бюджет України на 2005 рік” [1]
встановлено(Стаття 2), щодо доходів загального фонду Державного бюджету України на 2005 рік належать:
1)податок з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення,грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особамирядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органіввиконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням обов'язківнесення служби, за рахунок відповідних бюджетних асигнувань установ, щоутримуються із державного бюджету, які є джерелом доходів цих осіб;
2)податок на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємствкомунальної власності та податкової заборгованості минулих років з податку наприбуток житловокомунальних підприємств, підприємств Національної акціонерноїкомпанії «Нафтогаз України» і паливно-енергетичного комплексу, яка єджерелом формування спеціального фонду державного бюджету);
3)збір за спеціальне водокористування (крім податкової заборгованості минулихроків житлово-комунальних підприємств, підприємств Національної акціонерноїкомпанії «Нафтогаз України» і паливно-енергетичного комплексу іззбору за спеціальне водокористування, яка є джерелом формування спеціальногофонду державного бюджету);
4)збір за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення;
5)платежі за користування надрами загальнодержавного значення;
6)25,45 відсотка збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунокДержавного бюджету України;
7)суми податку на додану вартість, які підлягають зарахуванню до доходівДержавного бюджету України;
8)акцизний збір з вироблених в Україні товарів (крім акцизного збору з виробленихв Україні товарів, що сплачується платниками, які зареєстровані в АвтономнійРеспубліці Крим, 70 відсотків акцизного збору з вироблених в Українінафтопродуктів і транспортних засобів);
9)акцизний збір з ввезених на територію України товарів (крім 70 відсотківакцизного збору з ввезених на територію України нафтопродуктів і транспортнихзасобів);
10)плата за ліцензії на певні види господарської діяльності (крім плати заліцензії, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчимиорганами місцевих рад і місцевими органами виконавчої влади, та плати заліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновимивиробами);
11)кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України, та 90відсотків коштів, отриманих за вчинення консульських дій за межами України, вустановленому Кабінетом Міністрів України порядку;
12)ввізне мито (крім 70 відсотків ввізного мита з нафтопродуктів і транспортнихзасобів та шин до них);
13)рентна плата за нафту та природний газ, газовий конденсат, що видобуваються вУкраїні;
14)надходження від розміщення в установах банків тимчасово вільних бюджетнихкоштів, які обліковуються на рахунках Державного казначейства України;
15)державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до державногобюджету;
16)надходження від санкцій (штрафів, пені тощо), що застосовуються за рішеннямиуповноважених посадових осіб Антимонопольного комітету України, інших органіввиконавчої влади (крім адміністративних штрафів, що накладаються виконавчимиорганами відповідних рад та утвореними ними в установленому порядкуадміністративними комісіями);
17)кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, скарбів, майна,одержаного державою в порядку спадкоємства чи дарування, безхазяйного майна,валютних цінностей, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях ізпорушенням норм актів Всесвітнього поштового союзу, не вручених міжнародних тавнутрішніх поштових відправлень, майна з обмеженим терміном зберігання, майна,вилученого для забезпечення сплати штрафів або з метою відшкодування належнихдержавному бюджету платежів, знахідок, а також валютні цінності і грошовікошти, власники яких невідомі;
18)дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств,які є у державній власності. Національній акціонерній компанії «НафтогазУкраїни» до 1 квітня 2005 року забезпечити перерахування до загальногофонду Державного бюджету України заборгованості по сплаті дивідендів,нарахованих на державну частку акцій за період роботи компанії у 2000  2002роках, у сумі 102.000 тис. гривень;
19)80 відсотків коштів, отриманих бюджетними установами та організаціями за зданіу вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи,дорогоцінне каміння, і 50 відсотків коштів, отриманих бюджетними установами таорганізаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло;
20)20 відсотків надходжень до Державного спеціалізованого фонду фінансуваннязагальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України уміжнародних авіаційних організаціях;
21)10 відсотків портового (адміністративного) збору;
22)відрахування від сум перевищення розрахункової величини фонду оплати праці на підприємствахмонополістах;
23)надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностеймобілізаційного резерву в обсягах, визначених у додатку N 1 до цього Закону позагальному фонду бюджету;
24)до розмежування земель державної та комунальної власності  10 відсотківнадходжень від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення,що перебувають у державній власності; після розмежування земель державної такомунальної власності  100 відсотків надходжень від продажу земельних ділянокнесільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності;
25)рентна плата за транзитне транспортування природного газу (крім заборгованостіминулих років, яка спрямовується на розрахунки з погашення зобов'язань державипо знецінених грошових заощадженнях громадян в установах Ощадного банкуколишнього СРСР та державних цінних паперах колишнього СРСР);
26)рентна плата за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральниминафтопроводами та продуктопроводами;
27)рентна плата за транзитне транспортування аміаку;
28)50 відсотків суми виконавчого збору, стягнутого державною виконавчою службою;
29)надходження від Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в рахунок погашення заборгованості за Угодою між Кабінетом Міністрів України таУрядом Російської Федерації про передачу з України до Російської Федераціїважких бомбардувальників ТУ160 та ТУ95 МС, крилатих ракет повітряного базуваннявеликої дальності та обладнання (крім надходжень у рахунок погашення такої заборгованостіу сумі 50.000 тис. гривень, які спрямовуються на закупівлю світлихнафтопродуктів);
30)плата за видачу, переоформлення, продовження терміну дії ліцензій на здійсненнядіяльності у сфері телекомунікацій та видачу копій і дублікатів таких ліцензій;
31)плата за виділення номерного ресурсу;
32)плата за видачу, переоформлення, продовження терміну дії ліцензій накористування радіочастотним ресурсом України та видачу дублікатів такихліцензій;
33)надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової таспеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України (крім надходжень,визначених статтею 101 цього Закону);
34)50 відсотків плати за оренду майна (крім військового майна і майна Національноїакадемії наук України та галузевих академій наук), що належить бюджетнимустановам, які утримуються за рахунок державного бюджету;
35)кошти, що надійдуть від рекламодавців алкогольних напоїв і тютюнових виробів;
36)частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету,крім надходження коштів від Державного підприємства «Національна атомнаенергогенеруюча компанія „Енергоатом“;
37)плата за надані в оренду ставки, що знаходяться в басейнах річокзагальнодержавного значення;
38)митні збори;
39)надходження коштів від продажу на аукціонах спеціальних дозволів (ліцензій) накористування надрами та збору за видачу таких дозволів;
40)надходження від секретаріату ООН за участь українського контингенту ЗбройнихСил України в миротворчих операціях;
41)кошти, що надійдуть від надання учасниками торгів забезпечення їх тендерноїпропозиції, які не підлягають поверненню учасникам торгів у випадках,передбачених Законом України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг задержавні кошти“;
42)кошти, що надійдуть від учасника  переможця процедури закупівлі, під часукладання договору про закупівлю, забезпечення його виконання, які непідлягають поверненню учаснику  переможцю, відповідно до умов договору;
43)інші доходи, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України згідно ізстаттею 29 Бюджетного кодексу України.
Статтями3 5 Закону [1] встановлені нормативи рентних платежів за видобуток природного газу та газовогоконденсату і нафти, а також платежі за транспортування трубопровіднимтранспортом територією України природного газу, нафти та аміаку.
Статтею6 Закону [1] встановлені ставки вивізного мита з суб'єктів господарювання, якіздійснюють експорт природного газу.
Статтею7 Закону [1] встановлено, що Національний банк України у 2005 році вносить доДержавного бюджету України перевищення кошторисних доходів над кошториснимивидатками Національного банку України за 2004 рік, а також у повному обсязікошти доходу за процентними облігаціями внутрішньої державної позики (далі  ПОВДП)2000 року, що сплачуються Міністерством фінансів України у 2005 році, назагальну суму не менш як 1.209.497,1 тис. гривень.
Статтею11 Закону [1]  відкритимакціонерним товариствам „Донбасенерго“, „Дніпроенерго“,»ДЕК «Центренерго», «Турбоатом», «Кримськийсодовий завод», «Енергопостачальна компанія»Закарпаттяобленерго"; Акціонерній енергетичній компанії«Київенерго» та іншим господарським товариствам, у статутному фондіяких є державна частка, забезпечити перерахування до загального фондуДержавного бюджету України заборгованості по сплаті дивідендів, нарахованих надержавну частку акцій за результатами фінансово-господарської діяльності у1999  2003 роках.
Статтею12 Закону [1] встановлено,що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2005рік у частині доходів є:
1) 70відсотків акцизного збору з вироблених в Україні нафтопродуктів і транспортнихзасобів;
2) 70відсотків акцизного збору з ввезених на територію України нафтопродуктів ітранспортних засобів;
3) 10відсотків коштів, отриманих за вчинення консульських дій за межами України;
4) 70відсотків ввізного мита з нафтопродуктів і транспортних засобів та шин до них;
5)надходження від збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу наелектричну та теплову енергію;
6)платежі, пов'язані з перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації натериторії України, відповідно до укладеної 28 травня 1997 року Угоди між УрядомУкраїни і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані зподілом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту РосійськоїФедерації на території України;
7) 50відсотків суми виконавчого збору, стягнутого державною виконавчою службою;
8)надходження коштів від реалізації матеріальної частини виробів військовогопризначення та/або їх складових, що належать Національному космічному агентствуУкраїни;
9)надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової таспеціальної техніки, іншого майна утворених відповідно до законів Українивійськових формувань (крім Збройних Сил України) і правоохоронних органів;
10)збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідно до законусплачуються при здійсненні безготівкових операцій з купівлі-продажу валют,торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінногокаміння та при відчуженні легкових автомобілів, з операцій купівлі-продажунерухомого майна, з надання послуг стільникового рухомого зв'язку (додатковізбори на виплату пенсій) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
11)80 відсотків надходжень до Державного спеціалізованого фонду фінансуваннязагальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України уміжнародних авіаційних організаціях;
12)90 відсотків портового (адміністративного) збору;
13)надходження до страхового фонду безпеки авіації;
14)надходження від зборів за підготовку до державної реєстрації авторського праваі договорів, які стосуються права автора на твір, та коштів, одержаних відпродажу контрольних марок;
15)надходження від видачі сертифікатів на експортно-імпортні операції знаркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами;
16)власні надходження бюджетних установ (у тому числі наукових установНаціональної академії наук України і галузевих академій наук України), якіутримуються за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі плата за орендувійськового майна, майна Національної академії наук України і галузевихакадемій наук та 50 відсотків плати за оренду іншого майна, що належитьбюджетним установам, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету, атакож надходження, що отримуються Міністерством внутрішніх справ України від будь-якихплатних послуг;
17)надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву;
18)надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностеймобілізаційного резерву понад обсяги, визначені додатком N 1 до цього Закону позагальному фонду Державного бюджету України, які зараховуються до спеціальногофонду Державного бюджету України щомісячно за фактом перевиконання помісячнихобсягів цих надходжень загального фонду, установлених помісячним розписомдоходів загального фонду Державного бюджету України на 2005 рік;
19)надходження від секретаріату ООН за участь українського контингенту органіввнутрішніх справ України в миротворчих операціях;
20)надходження до Фонду України соціального захисту інвалідів;
21)30 відсотків збору за забруднення навколишнього природного середовища;
22)70 відсотків надходжень від збору за проведення гастрольних заходів;
23)74,55 відсотка збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунокДержавного бюджету України;
24)податкова заборгованість минулих років та нараховані суми податків, які виниклипісля проведення розрахунків згідно із статтею 39 цього Закону житлово-комунальнихпідприємств, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» іпідприємств паливно-енергетичного комплексу з податку на прибуток підприємств(крім підприємств комунальної власності), податку на додану вартість, збору заспеціальне водокористування та з рентної плати за транзитне транспортуванняприродного газу, яка спрямовується на розрахунки з погашення зобов'язаньдержави по знецінених грошових заощадженнях громадян в установах Ощадного банкуколишнього СРСР та державних цінних паперах колишнього СРСР;
25)надходження від Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в рахунок погашення заборгованості за Угодою між Кабінетом Міністрів України таУрядом Російської Федерації
26)надходження від плати за оформлення посвідчення закордонного українця;
27)податкова заборгованість минулих років з податку на додану вартістьпідприємств, що постачають товари (роботи, послуги) закритому акціонерномутовариству «ЗАЗ», яка задіяна у проведенні розрахунків по придбаннюспецавтотранспорту, відповідно до статті 95 цього Закону;
28)надходження від Державного підприємства «Національна атомнаенергогенеруюча компанія „Енергоатом“ від погашення заборгованостікомпанії перед цільовим галузевим фондом створення ядерно-паливного циклу вУкраїні за придбаний концентрат природного урану та поставлене йому накомпенсаційній основі протягом 1994  1999 років ядерне паливо у сумі 120.000тис. гривень;
29)частина виручки від реалізації природного газу у 2000 році, що отримувалась якплата за транзит природного газу через територію України;
30)платежі, пов'язані з виконанням Угоди між Урядом України і Урядом РосійськоїФедерації про участь Російської Федерації в розвитку соціально-економічноїсфери міста Севастополя та інших населених пунктів, в яких дислокуютьсявійськові формування Чорноморського флоту Російської Федерації на територіїУкраїни;
31)надходження, визначені статтею 101 цього Закону;
32)надходження коштів від збору на розвиток виноградарства, садівництва іхмелярства;
33)надходження коштів від Державного підприємства „Національна атомнаенергогенеруюча компанія “Енергоатом» відповідно до статті 8 ЗаконуУкраїни «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерноїбезпеки» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 46, ст. 511);
34)надходження збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природнийгаз для споживачів усіх форм власності.
Статтею22 Закону [1] встановлено,що до надходжень фінансування загального фонду Державного бюджету України на2005 рік належать:
1)надходження державного кредиту в результаті здійснення державних внутрішніх тадержавних зовнішніх запозичень;
2) 99відсотків коштів, одержаних від приватизації державного майна та іншихнадходжень, безпосередньо пов'язаних з процесом приватизації та кредитуваннямпідприємств, з урахуванням пунктів 2  4 статті 23 цього Закону;
3)повернення коштів з депозитів або пред'явлення цінних паперів, щовикористовуються для управління ліквідністю.
4)Фонду державного майна України забезпечити в 2005 році надходження доДержавного бюджету України коштів, отриманих від приватизації державного майна,відповідно до пункту 2 статті 22, пунктів 2  4 статті 23 цього Закону, у суміне менш як 6.985.309,7 тис. гривень.
3.2 Джерелафінансування витрат місцевих бюджетівЗгідно Закону України „Про Державний бюджет України на2005 рік” [1]
встановлено(Стаття 48), що до доходів загального фонду місцевих бюджетів у 2005 роціналежать:
1)податок з доходів фізичних осіб (крім податку з доходів фізичних осіб, щоутримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших вип. лат,одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу);
2)єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва та фіксований податок (крімчастини цих податків, що зараховується до Пенсійного фонду України, тавідрахувань на обов'язкове соціальне страхування) і у повному обсязі фіксованийсільськогосподарський податок;
3)акцизний збір з вироблених в Україні товарів (крім акцизного збору з виробленихв Україні нафтопродуктів і транспортних засобів), що сплачується платниками,які зареєстровані в Автономній Республіці Крим,  до доходів бюджету АвтономноїРеспубліки Крим, у тому числі тих, що враховуються при визначенні міжбюджетнихтрансфертів;
4)плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями татютюновими виробами  до доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласнихбюджетів та міських бюджетів міст Києва і Севастополя;
5)дотації та субвенції з Державного бюджету України;
6)плата за надані в оренду водні об'єкти місцевого значення;
7)штрафні санкції, отримані внаслідок невиконання укладених розпорядникомбюджетних коштів угод із суб'єктами господарювання на придбання товарів, робіті послуг за рахунок коштів місцевих бюджетів;
8)доходи, що підлягають зарахуванню до загального фонду місцевих бюджетів згідноіз статтями 64, 66, 69 Бюджетного кодексу України.
Податокна прибуток підприємств комунальної власності, засновником яких є Верховна РадаАвтономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради,зараховується відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних,районних, міських, селищних та сільських бюджетів.
Фіксованийподаток на доходи від підприємницької діяльності зараховується до відповіднихмісцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для податкуз доходів фізичних осіб.
Статтею54 Закону [1] встановлено,що у 2005 році суми дотації вирівнювання місцевим бюджетам перераховуютьсяуправліннями Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областяхта місті Севастополі шляхом застосування нормативів щоденних відрахувань віддоходів загального фонду Державного бюджету України, що надійшли на аналітичнірахунки обліку доходів Державного бюджету України на відповідній території,згідно з додатком N 6 до цього Закону.
Додоходів загального фонду Державного бюджету України, за рахунок якихздійснюється перерахування дотацій вирівнювання, включаються:
1)податок на прибуток підприємств;
2)податок на додану вартість;
3)збір за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення;
4)збір за спеціальне водокористування;
5)платежі за користування надрами загальнодержавного значення;
6)акцизний збір з вироблених в Україні товарів (крім акцизного збору з виробленихв Україні товарів, що сплачується платниками, які зареєстровані в АвтономнійРеспубліці Крим, акцизного збору з вироблених в Україні нафтопродуктів ітранспортних засобів);
7)акцизний збір із ввезених на територію України товарів (крім акцизного збору ізввезених в Україну нафтопродуктів і транспортних засобів);
8)плата за ліцензії на певні види господарської діяльності (крім плати заліцензії, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчимиорганами місцевих рад і місцевими органами виконавчої влади, та плати заліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновимивиробами);
9)ввізне мито (крім ввізного мита на нафтопродукти, транспортні засоби та шини доних);
10)вивізне мито;
11)плата за оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств та іншогодержавного майна;
12)державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до державногобюджету;
13)єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордонУкраїни;
14)кошти, що передаються до державного бюджету з обласних бюджетів, міськихбюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласногозначення і районних бюджетів.
Статтею62 Закону [1] встановлено,що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2005 році є:
1)надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів, які включають:
коштивід відчуження майна, яке належить Автономній Республіці Крим, та майна, щоперебуває у комунальній власності;
90відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарськогопризначення, що перебувають у державній власності (до розмежування земельдержавної і комунальної власності); 100 відсотків коштів від продажу земельнихділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у комунальнійвласності (після розмежування земель державної та комунальної власності);
надходженнядивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є увласності відповідної територіальної громади;
коштивід повернення позик, які надавалися з відповідного бюджету до набраннячинності Бюджетним кодексом України, та відсотки, сплачені за користуванняними;
кошти,які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради;
запозичення,здійснені у порядку, визначеному законодавством;
субвенціїз інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів;
2)податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів(у тому числі податок з власників транспортних засобів та інших самохіднихмашин і механізмів, зареєстрованих у місті Києві, включається до доходівспеціального фонду Київського міського бюджету), що зараховується у розмірі 30відсотків до бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та 70відсотків  до бюджету міста Сімферополя і бюджетів міст  обласних центрів уразі реєстрації транспортних засобів на території цих міст; 50 відсотків  добюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та 50 відсотків  доміських, селищних і сільських бюджетів у разі реєстрації транспортних засобівна відповідній території;
3)плата за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів(автозаправними станціями, заправними пунктами);
4)власні надходження бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштіввідповідних місцевих бюджетів;
5) 70відсотків збору за забруднення навколишнього природного середовища і грошовістягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охоронунавколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншоїдіяльності;
6)відрахування 10 відсотків вартості питної води суб'єктами підприємницькоїдіяльності, які здійснюють реалізацію питної води через системицентралізованого водопостачання з відхиленням від відповідних стандартів, щозараховуються до бюджетів міст, селищ та сіл;
7)надходження до цільових фондів, утворених Верховною Радою Автономної РеспублікиКрим та місцевими радами;
8)субвенція з Державного бюджету України міському бюджету міста Харкова наліквідацію наслідків аварії на очисних спорудах;
9)субвенція з Державного бюджету України місцевим бюджетам на заходи щодопогашення заборгованості громадян за житловокомунальні послуги та енергоносії врахунок часткової компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень;
10)надходження коштів від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарськоговиробництва;
11)30 відсотків надходжень від збору за проведення гастрольних заходів;
12)повернення кредитів, наданих з місцевих бюджетів індивідуальним сільськимзабудовникам;
13)повернення кредитів, наданих з місцевих бюджетів молодим сім'ям та одинокиммолодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла;
14)субвенція з Державного бюджету України на розвиток соціально-економічної сфериміста Севастополя та інших населених пунктів, в яких дислокуються військовіформування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України;
15)субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво газопроводіввідводів та газифікацію населених пунктів, у першу чергу сільських.
3.3 Структураджерел формування фондів соціального захисту населення України
В табл.3.1, 3.2 наведеніструктура бюджетів доходів пенсійного фонду України [14 16] та Фондусоціального страхування з тимчасової втрати працездатності [17].
Таблиця 3.1Бюджет Пенсійного фондуУкраїни на 2005 рік [14]   (тис. гривень) Залишок коштів на початок року 623402,3 Доходи:   Власні надходження, всього 41591410,8 у тому числі:   обов'язкові внески підприємств, установ та організацій 37173739 обов'язкові внески громадян 2424223,4 обов'язкові внески від платників, що працюють у галузі сільського господарства 812200 обов'язкові внески від платників, що обрали спрощену систему оподаткування 362744,1 обов'язкові внески за осіб, які отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку 55353,6 інші надходження 394603,9 кошти банків за користування тимчасово вільними коштами Пенсійного фонду 10749,2 надходження коштів на виплату різниці у пенсійному забезпеченні наукових працівників, що відшкодовується з не бюджетних підприємств та установ 23271,5 надходження коштів від підприємств на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій працівникам, зайнятим на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 183496,8 надходження коштів на виплату пенсій іноземним пенсіонерам, які проживають на території України 6029,3 надходження коштів на погашення заборгованості Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання 145000 Усього власних доходів з урахуванням залишку 42214813,1 Кошти Державного бюджету України, всього 6663991,8 у тому числі:   на відшкодування виплати пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби 375927,8 на відшкодування виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд 3039447,7 на компенсацію різниці у пенсійному забезпеченні наукових працівників 339746,9 на відшкодування виплати пенсій особам, вивільненим у зв'язку із закриттям Чорнобильської атомної електростанції 4755,1 на пенсійне забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до I категорії 307274,9 на відшкодування виплати пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до II, III і IV категорії, та непрацездатним пенсіонерам, які проживають у зонах радіоактивного забруднення 564149,5 на компенсацію за втрату годувальника та допомогу на поховання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 4400,6 на компенсацію несплачених страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за деякі категорії осіб 110889,3 на відшкодування виплати пенсій працівникам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах 710000 на компенсацію Пенсійному фонду України втрат від застосування платниками фіксованого сільськогосподарського податку спеціальної ставки по сплаті збору на обов'язкове пенсійне страхування 1207400 Кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття 142000 Кошти Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання 136648,4 Усього доходів 49157453,3
Таблиця 3.2Бюджет Фонду соціальногострахування з тимчасової втрати працездатності на 2005 рік [17] N п/п Показники Суми (тис. грн.) 1. Залишок коштів станом на 01.01.2005 р. 242483 2. Доходи: 4286287 2.1. страхові внески, в тому числі: 4186933 2.1.1. страхувальників за загальною системою оподаткування (за рахунок роботодавців) 3226598 2.1.2. найманих працівників, з/плата яких нижча прожиткового мінімуму 152285 2.1.3. найманих працівників, з/плата яких вища прожиткового мінімуму 808050 2.2. від часткової плати за путівки 53105 2.3. інші надходження, в тому числі: 46249 2 3.1. надходження на виплату допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 7000 2.3.2. від вкладання тимчасово вільних коштів, в тому числі резерву Фонду, на депозитні рахунки 12362   ВСЬОГО доходів із залишком: 4528770 4. Загальний фонд оплати праці, з якого справляються страхові внески, без грошового забезпечення військовослужбовців, млн. грн. 111262,0   Розмір страхових внесків (% від ФОП):   5. для найманих працівників, з/плата яких нижча прожиткового мінімуму 0,5 % 6. для найманих працівників, з/плата яких вища прожиткового мінімуму 1,0 % 7. для роботодавців 2,90 %

3.4 Розрахунковийаналіз динаміки структур державного та зведеного бюджету України
В табл. 3.3  3.5наведені розраховані дані про обсяги коштів в бюджетах окремих структурнихланок системи державних фінансів України [1],[ 9 11 ], [1416 ], [17].
Таблиця 3.3
Рівень складовихдержавних фінансів в Україні в 2003 – 2005 рокахВид бюджету
2003 рік,
тис. Грн.
2004 рік,
тис. Грн.
2005 рік,
тис. Грн. Державний бюджет України 53 272 580,8 65 215 662,8 106 135 385,4 Місцеві бюджети України (без дотацій з Державного бюджету) 21 892 653,2 29 480 799,6 57 574 316,8 Бюджет Пенсійного фонду України 25 266 983,0 36 182 866,0 61 107 143,0 Бюджети фондів соціального страхування України 5 958 598,0 7 636 838,0 11 869 042,0 Фонд державного кредиту (державний борг України) 68 026 999,3 66 945 625,6 65 984 555,0 Сумарний рівень державних фінансів України 174 417 814,3 205 461 791,9 302 670 442,2
Таблиця 3.4
Відносні часткиструктури державних фінансів в Україні в 2003 – 2005 роках Вид бюджету 2003 рік,% 2004 рік,% 2005 рік,% Державний бюджет України 30,54 31,74 35,07 Місцеві бюджети України (без дотацій з Державного бюджету) 12,55 14,35 19,02 Бюджет Пенсійного фонду України 14,49 17,61 20,19 Бюджети фондів соціального страхування України 3,42 3,72 3,92 Фонд державного кредиту (державний борг України) 39,00 32,58 21,80 Сумарний рівень державних фінансів України 100,00 100,00 100,00
Таблиця 3.5
Динаміка доходівДержавного та Зведеного бюджету України у 1992 2003 роках [24] Зведений бюджет 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 млрд. крб. млн. грн. Доходи 1227,5 49621,8 523092 20689,9 30218,7 28112,0 28915,8 32876,4 49117,9 54934,6 61954,3 75165,4 у % до ВВП 24,4 33,5 43,5 38,0 37,0 30,1 28,2 25,2 28,9 26,9 27,4 28,5 Видатки 1919,7 57248,7 630647 24302,8 34182,8 34312,7 31195,6 34820,9 48148,6 55528,0 60318,9 75655,3 у % до ВВП 38,1 38,6 52,4 44,6 41,9 36,7 30,4 26,7 28,3 27,2 26,7 28,7 Дефіцит 692,2 7626,9 107554 3612,9 3964,1 6200,7 2279,8 1944,5 969,3 593,4 1635,4 489,9 у % до ВВП 13,7 5,1 8,9 6,6 4,9 6,6 2,2 1,5 0,6 0,3 0,7 0,2
Державний бюджет 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 млрд.крб. млн. грн. Доходи 643,8 27096,8 355907 12243,5 19632,5 16796,4 16266,1 19982,2 36229,9 39726,4 45467,6 54986,7 у % до ВВП 12,8 18,3 29,6 22,5 24,1 18,0 15,9 15,3 21,3 19,5 20,1 20,9 Видатки 1513,2 37306,0 468214 15951,8 23608,1 23099,5 18379,8 21947,5 35532,6 40407,1 44348,2 56010,9 у % до ВВП 30,1 25,2 38,9 29,3 29,0 24,7 17,9 16,8 20,9 19,8 19,6 21,3 Дефіцит 869,4 10209,2 112307 3708,3 3975,6 6303,1 2113,7 1965,3 697,3 680,7 1119,4 1024,2 у % до ВВП 17,3 6,9 9,3 6,8 4,9 6,7 2,0 1,5 0,4 0,3 0,5 0,4

ВИСНОВКИ
Державні фінанси — складова частина фінансової системи, її центральнапідсистема, через яку здійснюється вплив держави на економічний і соціальнийрозвиток країни. Вона має свої особливі принципи організації та функціонування.Це зумовлено функціями і роллю держави у регулюванні та забезпеченнідемократичних економічних і соціальних умов життя населення, створеннісприятливих умов для діяльності виробничих і невиробничих структур.
Як показуютьдослідження курсової роботи для державних фінансів зарубіжних країн характерна,як правило, трирівнева або чотирирівнева система бюджетів.
Так у Швеціїфункціонує трирівнева система бюджетів: бюджет центрального уряду, бюджетиленів і бюджети комун. У Великобританії – центральний бюджет, бюджети графств ібюджети округів. У Японії – центральний бюджет, бюджети префектур і бюджети муніципалітетів.У Польщі – бюджети центрального уряду, бюджети воєводств, бюджети гімн.
Чотирирівневасистема бюджетів функціонує у Франції, Німеччині, США: Франція – бюджетцентрального уряду, бюджети регіонів, бюджети департаментів, бюджети комун;Німеччина  бюджет федерації, бюджет землі, бюджет округу, бюджет громади; США –бюджет центрального уряду, бюджет штату, бюджет графства, бюджетмуніципалітету;
Система державнихфінансів України, як унітарної держави, має наступну структуру:
- державнийбюджет України;
- місцевібюджети адміністративно-територіальної структури (обласні бюджети та бюджетиавтономної республіки, міські бюджети, районні бюджети, сільські бюджети,бюджети районів у містах);
- фонддержавного кредиту України;
- фондикредитів місцевих бюджетів;
- позабюджетнийПенсійний фонд України;
- позабюджетніфонди соціального страхування (Фонд соціального страхування України зтимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов'язкового державногосоціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціальногострахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань);
ВУкраїні реалізована як схема незалежного (закріпленого Бюджетним КодексомУкраїни) розподілу бюджетних надходжень у державний та місцевий бюджети, так іцентралізована схема взаємозв’язку державного бюджету та місцевих бюджетівчерез механізми територіально-адміністративного перерозподілу частини коштівдержавного бюджету у вигляді:
 дотаційвирівнювання територіальних бюджетів, які враховують
 нерівномірністьекономічного та демографічного розвитку регіонів
 України;
 субвенційна здійснення програм соціального захисту;
 субвенційна компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконаннявласних повноважень внаслідок надання пільг,
 встановленихдержавою;
 субвенційна виконання інвестиційних проектів;
 іншісубвенцій.
Загальний обсягдержавних фінансів України зріс з рівня 174,4 млрд. грн. у 2003 році (66,1 %ВВП) до рівня 302,7 млрд. грн. (72 % до прогнозного рівня ВВП 2005 року).
При обсязідержавного бюджету України у 2005 році 106 млрд. грн., загальна сума дотацій тасубвенцій місцевим бюджетам становить 11,1 млрд. грн.
Структурнийаналіз державного та зведеного бюджетів України показав, що частка державногобюджету у зведеному становить 70,2 – 72,0 %, тобто Україна відноситься до країнцентралізованого управління фінансами суспільства.
Як і в зарубіжнихкраїнах в структурі державних фінансів України все більше місце займаютьпозабюджетні фонди – Пенсійний фонд України (20,2%) з обсягом бюджету 2005 року61,1 млрд.грн. та фонди соціального страхування (3,9%) з обсягами бюджету 2005року 11,9 млрд. грн.
Рівень фондудержавного кредиту України у 2005 році становить:
- 18,3 млрд.грн… – внутрішній державний борг;
- 1,133млрд. доларів США – внутрішній державний борг;
- 8, 317млрд. доларів США – зовнішній державний борг.
На обслуговуванняфонду державного кредиту у 2005 році буде витрачено:
- 3, 137млрд. грн. на погашення облігацій внутрішнього займу у 2005
році та сплатою1,335 млрд. грн. відсотків (дисконт при розміщенні облігацій);
- 6, 268млрд. грн. на погашення частини зовнішнього боргу у 2005 році
та сплатою 2,099млрд. грн. відсотків (відсотки за кредит та дисконт при розміщенні облігацій);
Частка фондудержавного кредиту в державних фінансах змінилася з 39,0% у 2003 році (68 млрд.грн.) до 21,8% у 2005 році (66,0 млрд. грн.), але загальна сума державногоборгу України є великим тягарем для системи державних фінансів (3,3% державногобюджету сплачується щорічно у вигляді відсотків за обслуговування державногоборгу).
Актуальністюотриманих результатів курсової роботи є отримані висновки по структурідержавних фінансів для перехідної економіки України:
- системадержавного бюджету наближається до австралійського типу (тимчасова відмінаприйнятих законів про самостійне формування податками місцевих бюджетів та їхперерозподіл у державний бюджет);
- систематериторіальних фінансів наближається до „регламентованого” типу, впровадженогов Німеччині, з дотаціями вирівнювання та субвенціями з державного бюджету.
ПЕРЕЛІКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ1. ЗАКОНУКРАЇНИ „Про Державний бюджет України на 2005 рік” // Законом України від 25березня 2005 року N 2505IV цей Закон викладено в новій редакції(Із змінами ідоповненнями, внесеними Законами України станом від 7 липня 2005 року N 2771IV)2. ЗАКОНУКРАЇНИ „Про державний внутрішній борг України” // від 16 вересня 1992 року N2604XII ( Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 23 грудня2004 року N 2285IV)3. ЗАКОНУКРАЇНИ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” // від 9 липня2003 року N 1058IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від25 березня 2005 року N 2505IV)4. ЗАКОНУКРАЇНИ „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” // від 26червня 1997 року N 400/97ВР( Із змінами і доповненнями, внесеними ЗаконамиУкраїни станом від 7 липня 2005 року N 2771IV)
5. ЗАКОН УКРАЇНИ «Прозагальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку навиробництві та професійного захворювання, які спричинили втратупрацездатності»// 23 вересня 1999 року N 1105XIV (станом змін від 22 лютого2001 року N 2272III)
6. ЗАКОН УКРАЇНИ « Прозагальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовоювтратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»//18 січня 2001 року N 2240III (станом змін від 11 січня 2001 року N 2213III)
7. ЗАКОН УКРАЇНИ « Про розмір внесківна деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» //від11 січня 2001 року N 2213III
8. ЗАКОН УКРАЇНИ «Прозагальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»//02.03.2000 N 1533III( станом змін від 11 січня 2001 року N 2213III)9. ЗАКОНУКРАЇНИ «Про Державний бюджет України на 2004 рік» // від 27 листопада 2003року N 1344IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від17 червня 2004 року N 1801IV )10. ЗАКОНУКРАЇНИ «Про Державний бюджет України на 2003 рік» // від 26 грудня 2002 року N380IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 11 грудня 2003року N 1397IV)11. ЗАКОНУКРАЇНИ «Про Державний бюджет України на 2002 рік» // від 20 грудня 2001 року N2905III 12.БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // від 21 червня 2001 року N 2542III (Із змінами ідоповненнями, внесеними Законами України станом від 25 березня 2005 року N2505IV, ОВУ, 2005 р., N 13, ст. 662)13.ПОСТАНОВА Верховної Ради України „Про прийняття за основу проекту ЗаконуУкраїни про Державний борг України” // від 15 червня 2005 року N 2649IV 14.КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ „Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на2005 рік” //ПОСТАНОВА від 8 червня 2005 р. N 426 15.КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ „Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на2004 рік” // ПОСТАНОВА від 11 березня 2004 р. N 310(Із змінами і доповненнями,внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2005 року N 40)16.КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ „Про затвердження бюджету Пенсійного фонду на 2003рік” // ПОСТАНОВА від 24 лютого 2003 р. N 249 (Із змінами і доповненнями,внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2003 року N 1951)17.ПРАВЛІННЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ З ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ „Пробюджет Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на 2005рік” // ПОСТАНОВА від 17 грудня 2004 року N 171 (Із змінами і доповненнями,внесеними постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасовоївтрати працездатності від 26 липня 2005 року N 89)18.Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованимиособами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування доПенсійного фонду України // Постанова правління Пенсійного фонду України від 19грудня 2003 року N 211 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановамиправління Пенсійного фонду України від 21 червня 2005 року N 101)
19. Буряковский В.В., Кармазин В.Я.,Каламбет С.В., Водолазская О.А. Налоги. Днепропетровск, “Пороги”, 1998.
20. Вашків П.Г., Пастер П.І., Сторожук В.П., Ткач Є.І. Статистика підприємництва:Навч. посібник – К.: Слобожанщина, 1999.
21. Мельник П. В. Розвиток податковоїсистеми в перехідній економіці / Держ. подат. адміністрація України; Акад. ДПСУкраїни. — Ірпінь: Акад. ДПС України,2001.—355 с.
22. Мещерякова О.В. “Податковісистеми розвитих країн світу”  М, Фонд “Правова культура”, 1995 р.
23.Миргородська Л.О. Фінансові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник. –Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 240 с.
24. Подання Президента України доВерховної Ради – 2004 “Про внутрішнє та зовнішнє положення України в 2003році”(статистичні таблиці) // інформаційна система “ЛІГАЗАКОН”
25. Социально-экономическаястатистика / под редакцией А.В. Головача – Киев, «Вища школа», 1991
26.Савченко Л.А., Цимбалюк А.В., Капіца В. А. та ін. Фінансово-правовий механізмформування дохідної частини бюджетів: Курс лекцій / Держ. подат. адміністрація України; Акад. ДПС України. —Ірпінь: Акад. ДПС України, 2002. — 356 с.
27. WWW.LIGAZAKON.COM.UA –Законодавча довідкова система