РОЛЬ КРЕДИТНОЇ КООПЕРАЦІЇ У ВИРІШЕННІ ФІНАНСОВИХ ПРОБЛЕМ АГРАРНОГОСЕКТОРА УКРАЇНИ
Чому існують певні труднощі у формуванні власної економічної моделіаграрного сектора? З огляду на наявність одних з кращих у світі чорноземів, розпайовануприватизовану землю, висококваліфіковані трудові ресурси в Україні, ми неможемо створити дієздатний споживчий ринок із відповідною ціновою стабільністю.Причин цих складнощів багато і міркувати над їх вирішенням можна довго. Однієюіз таких причин є неврахування відповідними державними органами специфікиокремих регіонів при впровадженні в життя тієї або іншої економічної моделі.Корисним у цьому плані може бути врахування досвіду зарубіжних країн, деаграрний сектор є високорентабельним. Неабияке значення в цьому контексті маєвивчення питань сільськогосподарської кооперації.
Ефективність аграрного сектора в країнах з ринковою економікою базуєтьсяна декількох основних складових. По-перше, це система сільськогосподарськихобслуговуючих кооперативів, які, будучи унікальними формами взаємодопомогиселян, дозволяють їм відмовитися від послуг численних посередників.Унікальність подібних кооперативів полягає в тому, що селяни в них є одночасноі власниками, і користувачами. Тому кооператив, яким вони ж і управляють,обслуговує тільки потреби своїх членів-клієнтів, надає послуги виключно своїмчленам і діє тільки в їх інтересах.
У багатьох країнах кооперативи мають статус неприбуткових організацій,оскільки діють з метою допомоги своїм членам у веденні їх селянськогогосподарства. Протягом 50 останніх років кооперативами було охоплено 100відсотків виробників сільськогосподарської продукції у Швеції, Данії, Норвегії,Фінляндії, Ісландії, Нідерландах і Японії. У Франції і ФРН 80 відсотківсільськогосподарських підприємств об'єднані кооперативами.
По-друге, це дорадчі служби, які за незначну, доступну плату дозволяютьселянам отримати необхідні консультації з господарювання. Ці організації частодіють при солідній державній підтримці і мають на меті надання інформаційноїдопомоги селянам.
Слід відмітити, що у всіх розвинених країнах самі кооперативи ведутьшироку консультаційно-інформаційну діяльність на базі використання розгалуженоїмережі установ та служб, пов'язаних з науково-дослідницькою роботою,впровадженням досягнень науки у виробничу практику і т. п. Наприклад, у Нідерландахє навіть кооперативні інститути з вивчення і впровадження сучасних методівгодівлі худоби та птиці, іститут птахівництва, декілька центрів насінництва іширока консультаційна служба [2].
По-третє, система сільської кредитної кооперації включає декілька рівнів.На базовому, низовому рівні її складають кредитнікооперативні організації (сільські кооперативнікаси, кредитні спілки абокооперативи).Нарегіональному рівні вони об'єднуються в місцеві і регіональні кооперативнібанки, а ті, у свою чергу, створюють на національному рівні центральну кооперативнуфінансово-кредитну установу – центральний кооперативний банк. Така кооперативнафінансово-кредитна система фінансової взаємодопомоги належить селянам, єфінансовою осоновою аграрного сектора в умовах ринкової економіки і дозволяєповністю забезпечити сільських жителів доступними кредитами та іншимифінансовими послугами.
Сільськогосподарські касові кооперативи, як правило надають окремимтоваровиробникам короткострокові кредити. Коло кредитних операцій цих каспостійно розширюється. Дещо інші функції мають іпотечні кооперативнітовариства. Вони видають, в основному, довгострокові кредити гарантієюповернення яких є земля фермера, тобто, беручи кредит, фермер заставляє своюземлю. Крім цього, іпотечні банки займаються іншою, не характерною длякредитної установи, діяльністю і, зокрема організацією станцій прокатусільськогосподарських машин для фермерів. У США, наприклад,сільськогосподарська кредитна кооперація представлена Федеральною системоюфермерського кредиту (ФСФК), яка, маючи державну підтримку, об'єднує 800місцевих фермерських банків і асоціацій, що входять до складу 37 великихрегіональних банків. У ФРН на систему кредитної кооперації припадає 27%фінансових депозитів країни і 24% виданих кредитів. У Фінляндії на кооперативнікредитні банки припадає 58% кредитів, виданих сільськогосподарським виробникам.Фермерська заборгованість кредитним касам у Нідерландах становить 90 %, Японії- 80, у Франції 70, Португалії -60, Бельгії — 50 %, що засвідчує про активнуспівпрацю цих установ з фермерами [4].
В Україні ж за роки незалежності не були створені ці важливі для успішноїдіяльності аграрного сектора елементи. І найголовніше — не створений ефективнийкредитний механізм села. Сучасний кредитний механізм часткової компенсації здержавного бюджету процентних ставок по кредитах комерційних банків дозволяєчастково вирішити проблему кредитування, але тільки для великих сільгоспвиробниківі не вирішує цю проблему в комплексі.
Сучасний кредитний механізм, що діє має певі істотні недоліки: щорічно збюджету необхідно виділяти значні кошти, що потрапляють не до сільгоспвиробників,а до власників комерційних банків, шанс отримати кредити мають тільки заможнігосподарства, які можуть надати прийнятну для банків заставу (частка такихгосподарств у загальній кількості сільських товаровиробників мізерна);комерційним банкам невигідно кредитувати дрібних сільгоспвиробників, якими єпереважна більшість фермерів, одноосібників і особисті підсобні господарства.
Можливо вирішити проблему кредитування села зможуть кредитні спілки,процес відродження яких продовжується в Україні вже понад десять років. ВУкраїні існує понад 700 кредитних спілок. Успішно розвиваючись, вони заразоб'єднують майже 1 млн громадян, мають майже 1 млрд грн сукупних активів. Прицьому слід зазначити, що переважна більшість кредитних спілок діють у крупнихпромислових містах — Києві, Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, Одесі,Севастополі. Проте в структурі кредитного портфеля кредитних спілок кредити,надані на ведення фермерських і особистих селянських господарств, становлять всього2 %.
Чому так? На відміну від аналогічних установ в інших країнах, українськікредитні спілки не об'єднані в систему і майже не надають послугисільськогосподарським товаровиробникам унаслідок недосконалості чинногозаконодавства, що необгрунтовано обмежує види діяльності кредитних спілокзалученням депозитів і наданням кредитів фізичним особам. В Україні кредитніспілки не мають права надавати послуги фермерським господарствам та іншим малимсільським підприємствам, не можуть здійснювати інші види фінансової діяльності(розрахункове обслуговування своїх членів, факторингові та лізингові операції,обмін валюти для своїх членів і тому подібне). І це при тому, що переважна більшістьселян, маючи потребу в доступних фінансових послугах, ніколи не станутьпривабливими клієнтами для комерційних банків.
Зараз системи сільської кредитної кооперації займають важливе місце вкредитно-фінансових системах більшості країн світу. Наприклад, в Угорщинісистема ощадно-кредитних кооперативів має майже 1 млрд євроактивів і в основномуобслуговує потреби сільських жителів. Угорські ощадно-кредитні кооперативиналічують близько 1,7 тис. відділень – це на 3,1 тис. існуючих населенихпунктів [2].
Для вирішення проблеми кредитування села в Україні необхідно створитиподібну до європейських моделей систему кредитної кооперації. Вона повиннабудуватися за принципом «знизу — вгору» і може складатися з трьох рівнів. аграрний сектор кредитний кооперація
Перший рівень кредитної кооперативної системи могли б складати кредитніспілки, що діють у районних центрах, і кредитні кооперативи, членами яких єпідприємства АПК. Ці організації формують основу системи, знаходяться увласності селян і надають їм необхідні фінансові послуги. Другий рівень системиформують безпосередньо місцеві (обласні) кооперативні банки. Це — повноціннібанківські установи, власниками і клієнтами яких є кредитні кооперативи іспілки. Третій, національний рівень — Центральний кооперативний банк — логічнозавершує побудову кооперативної фінансової системи аграрного сектора,об'єднуючи обласні кооперативні банки, а також кредитні кооперативи і спілки,що працюють з аграрним сектором.
Створення в Україні подібної європейської моделі фінансово — кредитногообслуговування села — єдиний ефективний шлях вирішення фінансових проблемаграрного сектора і забезпечення фінансовими послугами сільської місцевості. Аце, у свою чергу, сприятиме соціально-економічному відродженню українськогосела.
Бібліографічний список:
1.Валентинов В.Л. Методологічні аспекти дослідження розвиткусільськогосподарської кооперації / В.Л. Валентинов // Економіка АПК. — 2000. — № 9.
2.Зіновчук В.В. Місце і роль кооперативів в агробізнесі країн Європейського Союзу/ В.В. Зіновчук // Економіка АПК. -2000. — № 2.
3.Directory and Statistics of Agricultural Co-operatives and OtherFarmer-Controllred Businesses in the UK. — Oxford. UK.: Plunkett Foundation.1998. — P. 169.
4.Farmer Cooperative Statistics 2005. RBS Service Report 56. -Washington, D.C.:USDA, 2006. — P.35.