МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кафедра фінансів і банківської справи
КУРСОВА РОБОТА
за курсом «Фінанси» на тему:
«Роль фінансів у забезпеченні соціальнихгарантій населення»
Студентки 3 курсу
спеціальності«Фінанси» групи
Керівник доцент
2009 р.
Реферат
Курсова робота містить 46 сторінок, 10рисунків, 2 таблиці, 4 додатка, 25 джерел.
Об’єкт дослідження — фінанси.
Мета роботи — розглянути роль фінансів узабезпеченні соціальних гарантій населення.
Розглянута сутність фінансів, як інструментавирішення соціальних проблем; описані види соціальних гарантій населення і їхмеханізм. Наведені дані про стан фінансового забезпечення соціальних гарантій вУкраїні і проаналізована їх динаміка за останні роки. Розглянуте питання пропроблеми фінансування соціальних гарантій і рекомендації щодо їх підвищення.
Фінанси, соціальні гарантії, форми соціальнихгарантій, фінансування, соціальне страхування, державний бюджет, страховіфонди.
План
Вступ
1. Фінанси,як інструмент вирішення соціальних проблем
2. Фінансовезабезпечення соціальних гарантій
3. Механізм підвищення соціальних гарантій населення
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Сучасна політика Уряду, пов’язана з переходомдо ринкової економіки, здійснюється в край тяжких і надзвичайно суперечливихумовах. Інфляція, величезний дефіцит державного бюджету, зростання грошовоїмаси в обігу, низька економічна і політична культура, порушеннявиробничо-господарських зв’язків і помітне зниження обсягу виготовляємоїпродукції призвели до різкого зниження реальних доходів, рівня і якості життябільшої частини населення України. Цей процес найбільш помітно вплинув на малозахищені верстви населення — непрацездатних, безробітних, людей з обмеженимиможливостями, на сім’ї, які мають утриманців та дітей. До цієї категоріїпримикають наукові працівники, викладачі, лікарі та інші верстви суспільства — люди, зайняті розумовою діяльністю, заробітна плата яких знаходиться на дуженизькому рівні. Невід’ємною частиною програми переходу до ринкових відносин єсоціальна спрямованість всіх економічних нововведень. В державних органах владиуживаються заходи по розробці системи надання соціальних гарантій населенню,покликаних в якийсь мірі пом’якшити неминучі негативні наслідки новогоекономічного курсу. Рух до ринкових відносин неможливий без створення надійноїсистеми соціального захисту населення. Ось чому надзвичайно важливою таактуальною стає проблема соціальної захищеності різних груп населення. Переддержавою стоять першочергові завдання переходу від надання пільг та дотацій доадресної грошової допомоги, створення умов для досягнення розмірів середньоїзаробітної плати до розмірів прожиткового мінімуму, розширення мережінедержавних пенсійних фондів поряд з основним державним, проведення зваженоїполітики у сфері регулювання оплати праці, ринку праці та всієї сферисоціального забезпечення. Метою даної роботи є дослідження соціальних гарантійнаселення та їх видів; аналіз фінансового забезпечення соціальних гарантій вУкраїні, а також розробка рекомендацій щодо підвищення їх якості в сучаснихумовах трансформаційної економіки.
1. Фінанси, як інструмент вирішення соціальних проблем
Головне призначення державних фінансів — задопомогою різних фінансових інституцій сприяти успішному економічному ісоціальному розвитку держави, забезпеченню прав і свобод людини. Держава шукаєі постійно удосконалює форми і методи мобілізації і використання фінансовихресурсів для вирішення соціальних проблем. Головним методом вирішення виникаючихсоціальних проблем є надання громадянам соціальних гарантій. Без встановленнясоціальних гарантій та механізмів їх реалізації не можна досягти соціальноїзлагоди між населенням, державою і підприємцями, а отже, і економічноїстабільності в країні.
В умовах незалежної держави створення системисоціальних гарантій має першочергове значення. Основні принципи такої системизакладені в Конституції України, де зазначено, що громадяни України мають право:
на достатній життєвий рівень для себе і своєїсім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло;
на підприємницьку діяльність, яка незаборонена законом;
на соціальний захист, що включає право назабезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності,а також у старості та в інших випадках, передбачених законодавством. Пенсії,інші види соціальних виплат і допомоги, що є основним джерелом існування, маютьзабезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленогозаконодавством;
на охорону здоров'я, медичну допомогу тамедичне страхування. Держава створює умови для ефективного й доступного всімгромадянам медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорониздоров'я медична допомога надається безплатно, наявна мережа таких закладів неможе бути зменшена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх формвласності;
на освіту. Повна загальна середня освіта єобов'язковою. Держава забезпечує доступність і безплатність дошкільної, повної загальноїсередньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних І комунальних навчальнихзакладах; надає державні стипендії та пільги учням і студентам. Громадяни маютьправо безплатно здобути вишу освіту в державних і комунальних навчальнихзакладах на конкурсній основі [1, 37].
Держава має гарантувати цей мінімум соціальнихі матеріальних благ через такі механізми:
встановлення фінансового забезпечення надержавному рівні мінімальних соціальних гарантій (мінімальної заробітної плати,пенсій за віком, стипендій тощо);
здійснення у зв'язку з ціновою лібералізацієюпревентивних соціальних заходів, адресного вибіркового надання соціальноїдопомоги та компенсаційних виплат;
захист купівельної спроможностімалозабезпечених громадян через щомісячний перегляд середньодушового сукупногодоходу, що дає право на допомогу, та цільової грошової допомоги відповідно дозміни індексу цін [21, 79].
Тобто, механізм соціальних гарантій полягає втому, що вилучаючи у громадян частину створеного ними національного доходу,держава повертає їм блага і послуги у формі освіти, дошкільного виховання,охорони здоров’я, культурного обслуговування, соціального страхування ізабезпечення. За рахунок вилученої у громадян частини національного доходудержава надає певну кількість благ і послуг тим громадянам, які за фізичнимиданими не спроможні самі забезпечити всім необхідним [19,118]. Підбезпосередньою опікою держави перебувають найвразливіші з фінансової точки зоруверстви населення — діти, пенсіонери, інваліди, малозабезпечені сім'ї,безробітні. В Україні відповідно до цього функціонують конкретні форми соціальнихгарантій, а саме:
1. Соціальні гарантії ветеранам праці таіншим громадянам похилого віку. Основні засади захисту ветеранів праці таінших громадян похилого віку в Україні ґрунтуються на законодавчих інормативних актах, які визначають державну політику, спрямовану на формування всуспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активногодовголіття. При цьому вони на рівні з іншими громадянами мають всі можливостібрати участь в економічній, соціальній, політичних сферах та задоволеннірізноманітних життєвих потреб шляхом отримання різних видів допомоги через: реалізаціюправа на працю відповідно до професійної підготовки, трудових навичок зврахуванням стану здоров'я, забезпечення пенсіями і допомогами; надання житла; створенняумов для підтримки здоров'я й активного довголіття відповідно до сучаснихдосягнень науки; організації соціально-побутового обслуговування, розвиткумережі матеріально-технічної бази для стаціонарних закладів і надомних формобслуговування громадян похилого віку.
Законом визначено і статус ветеранів праці,пільги для них та статус громадян похилого віку й гарантії їх соціальногозахисту.
Ветеранами працівизнаються громадяни,які сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах,організаціях та об'єднаннях громадян, мають трудовий стаж жінки — 35 років,чоловіки — 40 років і вийшли на пенсію. Вони мають пільги: користуватись привиході на пенсію чи зміні місця роботи поліклініками, до яких були прикріпленіза основним місцем роботи; право першочергового безплатного зубопротезування; переважнеправо на забезпечення санаторно-курортним лікуванням, щорічне медичнеобстеження та диспансеризацію із залученням необхідних спеціалістів; першочерговеправо на обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках тапершочергової госпіталізації; переважне право на забезпечення житловою площею,якщо вони потребують поліпшення житлових умов, переважне право на вступ досадівничих товариств (кооперативів) та кооперативів по будівництву йексплуатації колективних гаражів; на встановлення квартирних телефонів; звільненнявід плати за землю та земельного податку й інші пільги.
В доповнення до пільг, які мають ветеранипраці, є пільги громадянам, які мають особливі трудові заслуги передБатьківщиною (Герої соціалістичної праці, повні кавалери ордена Трудової слави).Для них передбачаються такі пільги: надбавку до пенсій, які вони отримують, урозмірі 200%мінімальної пенсії за віком; звільнення від сплати всіхвидів податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету; першочерговібезплатні особисту та членів сім'ї (жінка, чоловік і дітей віком до 18 років) госпіталізаціюта лікування в лікарнях, до яких вони були закріплені, в усіх видах закладівамбулаторно-поліклінічних закладів і одержання першочергово безплатноголікування, ліків за рецептами лікарів; звільнення цих осіб та членів сім'ї, якіразом з ветераном праці проживають, від квартирної плати та за газ,електроенергію, паливо й інших комунальних послуг та першочергове поліпшенняжитлових умов і капітальний ремонт житла й інші пільги.
Громадяни похилого віку мають право наматеріальне забезпечення, тобто виплату трудових або соціальних пенсій,різноманітні допомоги й надання допомоги в натуральному вигляді. Право напенсію за віком має кожний громадянин України похилого віку, який досягпенсійного віку і має необхідний трудовий стаж. Громадяни похилого віку нарівніз іншими мають право на житло, медичну допомогу, санаторно-курортне лікування,соціальну допомогу вдома і в спеціальних установах, умови проживання в якихповинні бути максимально наближені до домашніх.
2. Соціальні гарантії ветеранам війни. Ветеранамивійни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях натериторії інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій,інваліди війни, учасники війни.
Учасниками бойових дійє особи, якібрали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складівійськових підрозділів, з'єднань, об'єднань усіх видів і родів військ збройнихсил діючої армії (флоту), партизанських загонах, підпіллі та інших формуванняхяк у воєнний, так і в мирний час (визначаються Кабінетом Міністрів України).
Інвалідами війниє особи з числаучасників бойових дій, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чикаліцтва або захворювань, пов'язаних з перебуванням на фронті чи виконаннівійськових обов'язків, визначених Законом Украйні про статус ветеранів війни тагарантії їх соціального захисту.
Учасниками війнивизнаютьсявійськовослужбовці, які в період війни проходили військову службу у ЗбройнихСилах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбаченізаконодавчими актами України.
Відповідно до статусу ветерани війни маютьпевні пільги. Зокрема, учасникам бойових дій надаються: безплатне одержанняліків за рецептами лікарів; першочергове безплатне зубопротезування; безплатнещорічне забезпечення санаторно-курортного лікування; 75%знижки накористування житлом у межах встановлених норм; 75% знижки плати за користуваннякомунальними послугами (газом, електроенергією й іншими послугами) та 75%знижки вартості палива для осіб, які проживають у будинках, що не маютьцентрального опалення; користування при виході на пенсію чи зміні роботиполіклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попередніммісцем роботи, та щорічне медичне обстеження й диспансеризацію; безплатнийпроїзд всіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі),автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) у сільськіймісцевості та іншими пільгами.
Інвалідам війни та прирівняним до них особамнадаються пільги, закріплені для учасників бойових дій, крім того, вони мають: 100%знижку плати за житло у межах встановлених норм; 100%знижки платиза користування комунальними послугами.
Учасникам війни та прирівнюваних до них особампільги дещо нижчі, але вони передбачають безплатні ліки і зубопротезування,санаторно-курортне лікування — один раз в два роки і 50% знижку плати за житло,за користування комунальними послугами, а також знижку для осіб, які проживаютьу будинках без центрального опалення, на паливо. Вони мають право на безплатнийпроїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі) таавтомобільним у сільській місцевості (крім таксі).
3. Державна допомога сім’ям з дітьми призначається:по вагітності та пологах; одноразова допомога при народженні дитини; по доглядуза дитиною; грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більшедітей віком до 16 років; по догляду за дитиною-інвалідом; по тимчасовійнепрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною; на дітей одинокимматерям; на дітей військовослужбовців строкової служби; на дітей, якіперебувають під опікою, піклуванням; допомога на неповнолітніх дітей, батькияких ухиляються від сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливе.
4. Цільова грошова допомога на прожиттянепрацездатним громадянам з мінімальними доходами. Вона призначаєтьсянепрацездатним громадянам-пенсіонерам, членам їхніх сімей, крім дітей, якіодержують пенсію в разі втрати годувальника, а також особам, що мають право напенсію, але не звернулись за її призначенням. Ця допомога не виплачуєтьсягромадянам, які перебувають на повному державному утриманні, а також дітям,допомога яким призначена Законом України «Про державну допомогу сім'ям здітьми».
Щомісячна цільова грошова допомога на прожиттяпризначається непрацездатним громадянам у сім'ях, де середньомісячний сукупнийдоход на одного члена сім'ї за три попередні місяці перед місяцем звернення задопомогою не досягав розміру межі малозабезпеченості, що встановлюється і періодичнопереглядається Верховною Радою України.
5. Соціальні гарантії громадянам, якіпотерпіли від аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Розміривиплат і допомоги передбачені Законами України «Про статус і соціальнийзахист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і«Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забрудненнявнаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: на фінансування капітальнихвкладень, видатків на виплату компенсацій і надання пільг, видатків насоціальне страхування, видатків, пов'язаних із наданням пільг щодо пенсійногозабезпечення та допомоги, інших видатків на проведення робіт із ліквідаціїнаслідків Чорнобильської катастрофи.
6. Соціальні гарантії на випадок безробіттянадаються згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державнесоціальне страхування на випадок безробіття» шляхом створення Фондусприяння зайнятості населення за рахунок страхових внесків підприємницьких структур,громадян, надходжень із державного та місцевих бюджетів та інших надходжень.
Кошти фонду використовуються для фінансуванняорганізації професійної орієнтації населення, професійного навчанняпрацівників, що звільняються, і безробітних, сприяння їхньому працевлаштуванню,на виплату допомоги у разі безробіття, організацію додаткових робочих місць, наінші виграти, пов'язані із соціальними гарантіями прав громадян на працю.
7. Соціальне страхування, видами якогоє страхування:
на випадок безробіття;
медичне;
від нещасних випадків на виробництві;
пенсійне.
Соціальне страхування ґрунтується на принципах:
обов’язковість соціального страхування всіхпрацюючих за наймом;
забезпечення особам, зайнятим підприємницькою,творчою діяльністю, фермерам, членам кооперативів права вибору щодо участі в обов’язковомуі добровільному страхуванні;
обов’язковість фінансової участі застрахованихосіб у формуванні страхових фондів, що є головною умовою одержання права насоціальні виплати, їхню диференціацію в окремих видах соціального страхування;
особливий порядок фінансування страховихфондів, що забезпечує автоматичне відтворення коштів на виплати за соціальнимстрахуванням;
державні гарантії щодо виплат за соціальнимстрахуванням.
8. Індексація — це встановленийзаконодавством України механізм підвищення доходів громадян. Індексаціїпідлягають грошові доходи громадян, одержувані в гривнях на території України,якщо вони не мають разового характеру (державні пенсії, соціальна допомога,стипендії, оплата праці) [17, 124].
У цілому можна зробити висновок про те, щосоціальні гарантії являють собою методи забезпечення з боку держави задоволеннярізноманітних потреб громадян на рівні соціально визнаних норм. Соціальнігарантії громадянам — це об'єктивна необхідність для будь-якої правовоїдержави, зміст і доцільність її існування. Обсяг і рівні таких гарантій ємірилом її цивілізованості.2. Фінансове забезпечення соціальних гарантій
Джерелами фінансування соціальних гарантій вУкраїні виступають:
Державний бюджет;
Кошти місцевих бюджетів;
Страхові фонди:
Фонд соціального страхування з тимчасовоївтрати працездатності;
Фонд загальнообов'язкового державногострахування на випадок безробіття;
Фонд страхування від нещасних випадків навиробництві та професійних захворювань;
Фонд медичного страхування (за рахунокстрахових внесків підприємств і громадян, а також благодійних внесків громадяні підприємств, кредитів банків та інших джерел, не заборонених законодавствомУкраїни);
Державні та недержавні Пенсійні фонди [22, 94].
Розглянемо найбільш розповсюджені формисоціальних гарантій у нашій державі та їх фінансування бюджетом іспеціалізованими фондами.
В Україні велика увага приділяється допомозісім’ям з дітьми та малозабезпеченим сім’ям. У 2008 році набули розвитку основніпринципи адресності надання державної допомоги, наближення її розмірів довідповідних розмірів прожиткового мінімуму.
Вперше у 2008 році запроваджено допомогу принародженні дитини в залежності від кількості дітей в сім’ї. Така допомогазбільшилася в 1,4 рази для першої дитини; для другої дитини — у 2,9 рази; длятретьої та наступної у 5,9 разів (Рис 2.1)
/>
Рис 2.1 Зміна розміру допомоги при народженнідитині у 2008 році.
Порівняно з 2007 роком, у 2008 році на 44відсотки (з 90 грн. до 130 грн) зросли розміри допомоги для 660 тисяч сімей,які виховують дітей до трирічного віку. Збільшено на 60% (з 463 грн. до 759 грн.)розмір допомоги понад 50 тисячам малозабезпечених багатодітних сімей. Такожзабезпечено виплату допомоги у розмірі двох прожиткових мінімумів 6,5 тис. дітей-сирітта дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються у прийомнихсім’ях та дитячих будинках сімейного типу.
Досягнуті реальні рівні соціальних гарантійбули збережені державою і у 2009 році. При цьому у 2009 році розпочатореалізацію чотирьох нових програм державної допомоги:
1) У 2 рази збільшено розміри допомоги надітей, над якими встановлено опіку чи піклування: для дітей до 6 років — з 557грн. до 1114 грн., для дітей від 6 до 18 років — з 701 грн. до 1402 гривень (Рис2.2);
/>
Рис 2.2. Зміна розміру допомоги для дітей, надякими встановлено опіку чи піклування.
2). у1,5 рази збільшено максимальний розмір допомоги по догляду за дитиною додосягнення нею трирічного віку: з 50% (або 334,5 грн.) до 75% (або 501,75 грн.)прожиткового мінімуму (Рис 2.3).
/>
Рис.2.3 Зміна розміру допомоги по догляду задитиною до досягнення нею трирічного віку.
3) Запроваджується новий вид допомоги у разіусиновлення дитини. Така допомога надається у розмірі 12 240 гривень незалежновід віку дитини (виплата здійснюється одноразово у сумі 4 800 грн. та щомісячнопротягом року у сумі 620 гривень).
4) Встановлено особливий порядок призначеннясім’ям безробітних субсидії та державної допомоги на дітей. А саме — наближенняв часі набуття права такими сім’ями на допомогу шляхом обчислення сукупногодоходу сімей не за шість місяців, як це було передбачено раніше, а за трипопередніх місяці.
Що стосується допомоги малозабезпеченимсім’ям, то постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 480внесено зміни до Положення про порядок призначення та надання населеннюсубсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг,придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848.До цього часу непрацюючим громадянам, які здійснюють догляд за інвалідами І таІІ групи внаслідок психічного розладу, фізичним особам, які надають соціальніпослуги, а також сім’ям з дітьми, які після досягнення повноліття продовжуютьнавчатися у загальноосвітніх навчальних закладах, субсидії могли бутипризначені лише як виняток, на підставі рішень місцевих органів виконавчоївлади або утворених ними комісій. Відтепер порядок призначення субсидій у такихвипадках спрощено, зазначеним категоріям громадян державна допомога на оплатужитлово-комунальних послуг надаватиметься без додаткового розгляду на комісії [16].
Взагалі, у бюджеті на 2009 рік видатки навиплату допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам збільшенона 22,5% (з 13,0 до 15,9 млрд. грн) проти показників 2008 року [14].
З 1 квітня 2001 року розпочав свою роботу Фондсоціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійнихзахворювань України, який є важливою складовою системи загальнообов’язковогодержавного соціального страхування в Україні. Одним із найважливіших напрямівстатутної діяльності Фонду є своєчасне та в повному обсязі відшкодовуванняшкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разійого смерті, відшкодування страхових виплат особам, які перебували на йогоутриманні. Так, у 2008 році витрати Фонду на ці цілі становили 72,5 відсоткавід видаткової частини бюджету Фонду.
Станом на 1 січня 2009 р. кількістьстрахувальників зареєстрованих у Фонді соціального страхування від нещаснихвипадків на виробництві та професійних захворювань України становила 1 228 239,в тому числі юридичних осіб — 834 734, фізичних осіб, які використовуютьнайману працю — 393 299, добровільно застрахованих — 206. Кількістьзареєстрованих страхувальників у 2008 році збільшилась на 84 445 або на 7,4% упорівнянні з 2007 роком (Рис 2.4).
/>
Рис. 2.4 Динаміка чисельності страхувальників,які знаходяться на обліку у Фонді.
Починаючи з 1 квітня 2001 року Фондомсоціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійнихзахворювань України виплачено потерпілим (членам їх сімей) майже 12 млрд. гривень.
Станом на 1 січня 2009 року Фонд здійснюєстрахові виплати 319 тисячам потерпілих (членам їх сімей), які постраждали навиробництві.
За 2008 рік з бюджету Фонду потерпілим (членамїх сімей) виплачено 2,86 млрд. грн., що більше порівняно з 2007 роком на 17,5відсотка.
/>
Рис.2.5 Динаміка чисельності потерпілих (членівїх сімей) та суми страхових виплат, які сплачені Фондом по Україні за 2001-2008роки.
Середньомісячний розмір страхової виплати наодного потерпілого (члена його сім'ї) має стабільну тенденцію до зростання. Так,у 2008 році він складав 747,8 грн., що на 17,4% більше у порівнянні з 2007роком, а у порівнянні з 2001 роком цей показник зріс в 6,3 разу (Рис 2.5). Вструктурі страхових виплат основна частина припадає на щомісячні страховівиплати потерпілим (членам їх сімей) — 2060,6 млн. грн. (72%) та одноразовудопомогу потерпілим (членам їх сімей) — 685,7 млн. грн. (24%).
/>
Рис. 2.5 Динаміка середньомісячного розмірувиплати на одного потерпілого за 2001-2008 роки
Однією з причин зростання середньомісячногорозміру виплат потерпілим (членам їх сімей) є проведення робочими органамивиконавчої дирекції Фонду щорічного перерахунку сум щомісячних страхових виплатпотерпілим (членам їх сімей) на коефіцієнт зростання середньомісячноїзаробітної плати відповідно до статті 29 базового Закону. У 2008 році додатковівитрати Фонду на ці цілі склали 18,7 млн. грн. на місяць. За 2002-2008 рокидодатково виплачено 1,2 млрд. грн.
Сума одноразової допомоги утриманцям в разісмерті потерпілого порівняно з 2007 роком зросла на 3,3 млн. грн. (на 11,2%) ісклала 33,3 млн. грн. Середній розмір виплати на одного утриманця збільшився на25,4% і склав 22,4 тис. грн.
У 2008 році Фондом виплачено 32,4 млн. грн. наіндексацію щомісячних страхових виплат потерпілих (членів їх сімей) відповіднодо Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» таПорядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України, що в 2,2 разу більше порівняно з 2007роком.
За підсумками 2008 року Фонд соціальногострахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворюваньУкраїни немає заборгованості по страхових виплатах перед потерпілими та членамиїх сімей.
Однією з найактуальніших соціальних проблем вУкраїні є проблема зайнятості населення. На відміну від ситуації, характерноїдля останніх років, коли кількість вільних робочих місць практично відповідалачисельності осіб, що шукали роботу, а також спостерігався значний дефіциткваліфікованої робочої сили, в останньому кварталі 2008 року, внаслідок впливусвітової фінансової кризи на ринок праці України, відбулося стрімке зростанняреєстрації незайнятих громадян в центрах зайнятості та скорочення кількостівакансій. Зокрема, у грудні 2008 року до центрів зайнятості звернулося майже 287тис. осіб, що вдвічі перевищує відповідний показник грудня 2007 року. Станом накінець 2008 року на обліку в центрах зайнятості перебувало понад 876 тис. осібабо на третину більше, ніж на початок року, у той же час потреба у працівникахпідприємств, установ та організацій становила лише 91 тисячу та у порівнянні зпочатком минулого року скоротилася удвічі. Якщо на 1 січня 2008 року на одневільне робоче місце претендувало 4 особи, які шукали роботу, то станом на 1січня 2009 року — 10 громадян. Вирішити дану проблему покликаний Фондзагальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадокбезробіття.
Державна служба зайнятості — виконавчадирекція вищеназваного Фонду, здійснює заходи сприяння зайнятості населення,зокрема надання інформаційних, консультаційних та профорієнтаційних послуг,створення банку вакансій та пошук підходящої роботи, працевлаштування громадянна вільні та новостворені робочі місця, працевлаштування неконкурентоспроможнихверств населення на заброньовані робочі місця, підвищенняконкурентоспроможності незайнятих громадян шляхом організації професійногонавчання, організації тимчасових громадських робіт тощо. Протягом 2008 року наобліку в центрах зайнятості перебувало 2,5 млн. громадян не зайнятих трудовоюдіяльністю. Серед осіб, які перебували на обліку в центрах зайнятості,чисельність працевлаштованих у 2008 році становила 1084,0 тис. осіб [15].
/>
Рис. 2.6 Співвідношення мінімальної допомогипо безробіттю до прожиткового мінімуму, %.
Фонд соціального страхування з тимчасовоївтрати працездатності діє відповідно до Закону України “Про загальнообов’язковедержавне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності тавитратами, зумовленими похованням” від 18 січня 2001 року. Фонд надаєзастрахованим особам (працюючим) та членам їх сімей такі види матеріальногозабезпечення:
по тимчасовій непрацездатності (включаючидогляд за хворим членом сім’ї);
по вагітності і пологах;
при народженні дитини (до 2007 року);
по догляду за дитиною до досягнення неютрирічного віку (до 2007 року);
на поховання (крім поховання пенсіонерів,безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);
За 8 років діяльності надходження та витратибюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,характеризуються показниками, зображеними на рис.2.7.
/>
Рис.2.7 Показники доходів та витрат Фонду за2001-2008 роки і план 2009 року.
Таким чином, даний Фонд не має постійноїдинаміки до зростання доходів і витрат. Постійно збільшується йогозаборгованість. Заборгованість за Фондом в порівнянні з початком 2008 рокузбільшилась на 63 280 тис. грн. і на 01.01.2009 р. становить 241 325 тис. гривень(Рис 2.8).
/>
Рис. 2.8 Динаміка заборгованості за фондомпротягом 2003-2008 років.
Та основною складовою системи соціальнихгарантій є пенсійне забезпечення в Україні, яке охоплює непрацездатних громадянпохилого віку, інвалідів, осіб, які втратили годувальника, виплати якимпроводяться у формі пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, компенсаційнихвиплат, додаткових пенсій та державної соціальної допомоги особам, які не маютьправа на пенсію, та інвалідам. Міністерство праці та соціальної політикиУкраїни є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади іззабезпечення реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення. Управлінняфінансами пенсійного забезпечення здійснює Пенсійний фонд України. На ньогопокладено також здійснення функцій з призначення (перерахунку) пенсій [16].
Вперше, 16.04.2008 р. у Пенсійному фондіУкраїни представникам громадськості та засобів масової інформації презентованозвіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України за 2007 рік. У 2009 роціінформація про виконання бюджету Пенсійного фонду була опублікована в офіційнихвиданнях 28 березня, публічне представлення громадськості звіту про виконаннябюджету Пенсійного фонду України за 2008 рік, затвердженого постановоюправління Пенсійного фонду України від 25.03.2009 р. №11-1, відбулося 7 квітня2009 року.
Законодавством України передбаченовпровадження трирівневої пенсійної системи, яка розширить можливості дляпідвищення добробуту людей та економічного зростання в державі. Перший рівень — солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, якабазується на засадах солідарності та субсидування і здійснення виплати пенсійта надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду. Другий рівень — накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування,яка базується на засадах обов’язкового накопичення пенсійних коштів таздійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсійі одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом. Третійрівень — система недержавного пенсійного забезпечення, яка ґрунтується назасадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванніпенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат, що будедоповненням до пенсійних виплат з І та ІІ рівнів.
Пенсійна система в Україні щороку зазнаєреформувань. Так з 2008 року, завдяки збільшенню вартості 1 року страховогостажу та осучасненню заробітної плати, що враховується для розрахунку розмірупенсії, відновлено диференціацію пенсій для більшості пенсіонерів, а саме: збільшеновеличину оцінки одного року страхового стажу до 1,2%, а з 1 жовтня 2008 року величинаоцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%; більш ніж у три разизбільшено заробітну плату для обчислення пенсії, а саме з 306 грн., якавраховувалася при перерахунку пенсії у 2004 році, до 928 грн. З 1 квітня 2008року встановлено мінімальну пенсійну виплату всім категоріям одержувачів нарівні не нижче розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, яківтратили працездатність. З 1 липня 2008 року розмір мінімальної пенсійноївиплати збільшено з 482 грн. до 544 грн. із збереженням диференціації дляодержувачів пенсій по втраті годувальника. Мінімальна пенсійна виплата узв’язку із втратою годувальника встановлена в диференційованих розмірах зурахуванням кількості дітей. Так, на одного непрацездатного члена сім’ї цявиплата становить 544 грн., на двох — 652,8 грн., на трьох і більше — 816 гривень.
/>
Рис.2.9 Розміри мінімальної пенсійної виплатипо втраті годувальника станом на 1 січня 2009 року.
З 1 вересня 2008 року інвалідам І групи,одиноким інвалідам ІІ групи, які потребують постійного стороннього догляду таякі отримують пенсію відповідно до Законів України „Про загальнообов’язковедержавне пенсійне страхування" і „Про пенсійне забезпечення осіб,звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (крім осіб, які одержуютьдержавну соціальну допомогу на догляд відповідно до Закону України „Продержавну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”),виплачується надбавка на догляд у розмірі 50 гривень. Надбавка до пенсії нанеповнолітніх дітей, які перебувають на утриманні пенсіонера, збільшилась з19,91 грн. до 150 гривень на кожну дитину; розмір підвищення до пенсіїреабілітованим громадянам та членам їх сімей збільшено з 9,96 до 54,4 та з 4,98до 43,52 грн.; мінімальний розмір пенсійної виплати інвалідам війни таучасникам бойових дій збільшено та встановлено у розмірах: І група — 1200 грн.,ІІ група — 1080 грн., ІІІ група — 960 грн., учасники бойових дій — 840 гривень[12]. У 2009 році збережено досягнутий рівень пенсійного забезпечення, зокрема,не зменшено жодної виплати, встановленої у 2008 році, як непрацюючим так іпрацюючим пенсіонерам. Середній розмір пенсії з урахуванням зазначених змін усічні 2009 року склався у розмірі 898,36 грн., а у квітні — 912,81 грн. (абозбільшився, відповідно, на 19,6% та 21,5% у порівнянні з січнем минулого року).
/>
Рис. 2.10. Розподіл пенсіонерів за розмірамипенсій, тис. осіб.
Майже 1 млн. громадян, які мають особливізаслуги перед Україною (матері, які народили п’ятеро і більше дітей та виховалиїх до шестирічного віку, Герої України, Герої Радянського Союзу, ГероїСоціалістичної Праці, особи, відзначені почесним званням „заслужений", орденами,медалями, державними преміями України), отримують пенсії за особливі заслуги. Пенсіїза особливі заслуги перед Україною призначаються в розмірі від 20 до 40відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратилипрацездатність. Зазначені пенсії збільшуються у зв’язку із збільшеннямпрожиткового мінімуму. У 2009 році їх розміри становлять: від 99,60 грн. до 199,20грн.
Що стосується фінансування соціальних гарантійДержавним бюджетом, то у січні-червні 2009 року поточного року планувалося довиконання 715 бюджетних програм, з яких 321 — соціально-культурного спрямування.В обсягах менше планових проведено видатки за 578 бюджетними програмами на суму33 млрд.94,3 млн. грн., з них майже половину становлять бюджетні програми щодосоціально-культурної сфери та соціального захисту [14].
Так, Міністерством освіти і науки плановіпризначення не виконано на 304 млн. грн., з них соціально-культурногоспрямування — 283,5 млн. грн., або 93,3 відсотка. Зокрема, на підготовку кадріввищими навчальними закладами ІІІ і IV рівнів акредитації — 65,2 млн. грн., навидання, придбання, зберігання і доставку підручників і посібників — 63,1 млн. гривень.
Міністерством охорони здоров'я не освоєно115,6 млн. грн., з них соціально-культурного спрямування — 114,9 млн. грн., або99,4 відсотка. Так, на підготовку і підвищення кваліфікації медичних тафармацевтичних, наукових та науково-педагогічних кадрів вищими навчальнимизакладами ІІІ і IV рівнів акредитації не використано 43,5 млн. грн.; надержавний санітарно-епідеміологічний нагляд та дезінфекційні заходи — 12,9 млн.грн., спеціалізовану та високоспеціалізовану медичну допомогу, що надаєтьсязагальнодержавними закладами охорони здоров'я, — 12,3 млн. гривень.
Міністерством у справах сім'ї, молоді і спортуне виконані планові призначення на 68,7 млн. грн., з них соціальногоспрямування — 67,1 млн. грн., або 97,7 відс., у тому числі на проведеннянавчально-тренувальних зборів і змагань з олімпійських видів спорту — 25,1 млн.гривень.
За наявності планових призначень не розпочатовикористання коштів за 58 бюджетними програмами на суму 160 млн. грн., з яких24 на суму 111,3 млн. грн. мають соціальний характер.
Так, Міністерством фінансів не проводилисьвидатки на заходи щодо поступової компенсації громадянам втрат від знеціненнягрошових заощаджень на суму 106 млн. грн., а Міністерством освіти і науки наінформатизацію загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальнихзакладів та комп'ютеризацію професійно-технічних та вищих навчальних закладів,забезпечення професійно-технічних і вищих навчальних закладів сучаснимитехнічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічнихдисциплін — на суму 1,2 млн. гривень (табл.1) [14].
Таблиця 1. Фінансування соціальних гарантійДержавним бюджетом
у I півріччі 2009 року, млн. грн.
№
з/п Показники Виконано
Відхилення показників 2009 р. від 2008 р. січень-червень 2008 року січень-червень 2009 року
Всього
у т. ч. загальний фонд всього у т. ч. загальний фонд всього у т. ч. загальний фонд
+; —
відс.
+; —
відс. сума відс. виконання до: сума відс. виконання до: плану річного обсягу плану річного обсягу
ВСЬОГО ВИДАТКІВ
102926
84953
94,5
45,5
110729
85332
96, 8
44,1
7 803
7,6
379
0,4
у тому числі: 1. Охорона здоров'я 2 411 1 924 79,8 29,8 2 803 2 136 92,9 39,1 392 16,3 212 11,0 2. Духовний і фізичний розвиток 1 001 928 81,8 32,6 1 046 899 90,8 41,2 45 4,5 -29 -3,1 3. Освіта 9 882 6 888 93,2 46,5 11 800 8 308 94,5 50,0 1918 19,4 1 420 20,6 4. Соціальний захист та соціальне забезпечення 23 679 20 887 95,7 54,7 24 598 22 738 99,2 48,4 919 3,9 1 851 8,9
У 2010 році планується спрямувати видатків насоціальний захист та соціальне забезпечення у розмірі 61,7 млрд. грн. (більшена 16,3 відс. порівняно з 2009р), на охорону здоров’я — 7,5 млрд. грн. (більшена 16,8 відс), на духовний та фізичний розвиток — 2,6 млрд. грн. (більше на13,2 відс), та на освіту — 25,1 млрд. грн, що менше на 0,1 відс. показника 2009року (табл.2) [13]
Таблиця2. Заплановане фінансування соціальних гарантій Державнимбюджетом на 2010 рік, млн. грн. № з/п Показники
2009 рік
(затверджено)
2010 рік
(передбачено законопроектом) Відхилення всього у т. ч. загальний фонд всього у т. ч. загальний фонд всього у т. ч. загальний фонд сума у відс. сума у відс.
ВСЬОГО ВИДАТКІВ
273 520
193 817
335 991
244 272
62 471
22,8
50 455
26,0
у тому числі: 1. Охорона здоров'я 6 386 5 402 7 453 6 422 1 067 16,7 1 020 18,9 2. Духовний та фізичний розвиток 2 336 2 172 2 644 2 492 308 13,2 320 14,7 3. Освіта 25 168 16 501 25 134 16 806 -34 -0,1 305 1,8 4. Соціальний захист та соціальне забезпечення 53 038 47 017 61 663 54 111 8 625 16,3 7 094 15,1
Таким чином, в Україні існує достатньорозвинена система фінансового забезпечення соціальних гарантій. Однак, самефінансування є досить слабким і не відповідає реальним потребам суспільства.3. Механізм підвищення соціальнихгарантій населення
Посилення соціальної орієнтації економічнихсистем, підпорядкування економічної політики завданням розвитку людини — об’єктивний процес, притаманний сучасному етапу цивілізованого розвитку людства.У відповідності з новою домінантою соціально-економічних відносин посилюютьсяроль і значення соціальної функції держави. У постсоціалістичних країнах, девідбуваються процеси суспільної трансформації, потреба в розробці та реалізаціїефективної соціальної політики зростає. Оцінка соціального стану українськогосуспільства свідчить про те, що основні соціальні ризики досягли масштабів, якіможуть становити реальну загрозу національній безпеці держави, що є наслідком нетільки системної кризи, яка супроводжує трансформаційні процеси в Україні, а йнедосконалості державного управління соціальними процесами.
На сучасному етапі розвитку українськогосуспільства пріоритетною складовою забезпечення соціальних гарантій є соціальнабезпека людини і суспільства. У системі державного регулювання стану соціальноїзахищеності соціальних суб’єктів визначальна роль належить передусім державномубюджету, що обумовлено як соціальною природою держави, так і обсягамифінансових ресурсів, які акумулюються в її скарбниці [23, 16].
Найважливіша умова безпеки людини ісуспільства — забезпечення достатнього життєвого рівня населення. Належногорівня життя не забезпечує навіть праця громадян. Наша країна залишається далекопозаду європейських держав за рівнем оплати праці. В Україні частка оплатипраці у ВВП у цілому не перевищує 45%, тоді як у країнах Європейського Союзувона становить в середньому 65%. Усупереч, здавалося б, відчутному підвищенню заробітноїплати в Україні у 2005-2006 роках наше відставання від країн Центральної таСхідної Європи не лише не зменшилося, а в більшості випадків навіть зросло: порівняноз Чехією — на 73 євро, Польщею — на 61, Естонією — на 53. Зменшився розрив воплаті праці тільки порівняно з Болгарією (на 44 євро) і трохи з Угорщиною (на5 євро). Самі ж розміри відставання виглядають украй переконливо, особливопорівняно зі Словенією (1049 євро у 2008 році), Чехією (549), Угорщиною (484),Польщею (473 євро). Така різниця в оплаті праці робитиме сумнівним подальшийуспішний соціально-економічний розвиток суспільства [25, 166].
До того ж, визначений на наступний 2010 рікрозмір прожиткового мінімуму не відповідає фактичному рівню, а тому незабезпечуватиме реалізацію державою конституційної гарантії громадян на достатнійжиттєвий рівень.
Статтею 54 законопроекту передбаченоустановити прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: з1 січня — 637 грн., з 1 квітня — 651 грн., з 1 липня — 655 грн., з 1 жовтня — 673грн. та з 1 грудня — 687 гривень. Проте не заплановано передбаченого пунктом 5прикінцевих положень Закону України від 31.10 2008 № 639 «Про першочерговізаходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесеннязмін до деяких законодавчих актів України» збільшення розміру прожитковогомінімуму на суму індексації відповідно до інфляції. Так, за рік розмірпрожиткового мінімуму номінально зросте на 7,8 відс., а з урахуванням урядовогопрогнозу щодо індексу споживчих цін у розмірі 109,7 відс. — реально знизитьсяна 1,7 відсотка [13].
Забезпечення належного рівня оплати праці маєбазуватися не тільки і не стільки на підвищенні рівня мінімальної заробітноїплати. Необхідно зосередити зусилля на встановленні оптимальних міжкваліфікаційнихі міжгалузевих співвідношень в оплаті праці шляхом упорядкування системи оплатипраці в бюджетних галузях на основі Єдиної тарифної сітки. Перспективним можебути поєднання підвищення заробітної плати зі збільшенням соціального пакета.
Одним із методів бюджетного регулюванняоптимізації розподілу доходів населення є фінансування видатків на соціальнупідтримку окремих категорій громадян. Так, щороку майже 20% державного бюджетувитрачається на фінансування програми «Соціальний захист та соціальнезабезпечення в Україні», якою передбачено надання найуразливішим верствамнаселення передбачених законодавством соціальних виплат. Проте чинна системасоціального захисту, і насамперед пільг та субсидій, не забезпечує належногорівня підтримки найнезахисніших верств населення, незважаючи на зростання питомоїваги видатків зведеного бюджети на зазначені цілі. Хронічна нестача коштів нафінансування програм соціального захисту і соціального забезпечення пояснюється,передусім, тим, що діюча система пільг є фінансово необґрунтованою, значноюмірою декларативною, непрозорою і соціально несправедливою. Вона неорієнтується на захист від бідності — частка пільговиків серед небідних становить30%, а серед бідних — 23% [23, 18]
Крім відсутності у необхідних обсягахфінансових ресурсів ще однією з причин невиконання цільових програм соціальноїпідтримки населення є недоліки в методології їх розробки. Відтак, наявніпрограми і реальний порядок їх фінансування поки що не виконують функційраціоналізації та підвищення ефективності державних видатків. Ефективність бюджетнихінструментів соціальної політики держави знижують методологічні недолікипроектних розробок державного бюджету. Зокрема, показники, які характеризуютьсоціальну сферу та соціальну політику, зводяться в основному домакроекономічних пропорцій, і майже не використовуються параметри, які даютьуявлення про життєвий рівень різних прошарків населення, що формується задопомогою бюджетного перерозподілу фінансових ресурсів. Водночас світовапрактика говорить про необхідність законодавчого закріплення використання вбюджетному процесі особливого кола соціальних індикаторів, у т. ч. включення досистеми макроекономічних показників державного бюджету соціальних нормативів. Найважливішіз них — це стандартні рівні споживання по регіонах країни продовольчих товарів,медикаментів, побутових, комунальних і транспортних послуг; допустимі рівнібідності і безробіття; мінімальні рівні заробітної плати, пенсій, допомоги таін [24, 68].
Важливим чинником соціальної нестабільностіукраїнського суспільства й уповільнення його соціально-економічного розвитку євідсутність середнього класу, який є надійним фундаментом стабільноїсправедливої держави. Формування середнього класу неможливе без розвитку малогопідприємництва. Аналіз діяльності суб’єктів малого підприємництва в Українісвідчить про наявність позитивних зрушень у розвитку цього сектору економіки,посилення його ролі у вирішенні проблем зайнятості та зростання доходів населення,підвищення ділової активності в країні. Незважаючи на це, загальні параметрирозвитку малого підприємництва не відповідають можливостям і потребамукраїнського суспільства. У світовій практиці в забезпеченні фінансовоїпідтримки малого підприємництва головна роль відводиться державі. Обмеженістьдержавних коштів в Україні, призначених для розв’язання цього завдання, вимагаєзапровадження широкої системи недержавних важелів, які б діяли в таких напрямах:
Переорієнтація бюджетних коштів, спрямованихна фінансово-кредитну підтримку малого сектору економіки, з прямогозабезпечення фінансовими ресурсами на формування фондів для надання послуг (страхування,гарантування, та ін.);
Активізація процесу створення та діяльностінедержавних гарантійних і страхових установ для обслуговування малогопідприємництва через формування відповідних мотиваційних механізмівзаінтересованості в цій діяльності;
Більш ефективне використання іноземноїдопомоги;
Сприяння процесові самоорганізації суб’єктівмалого підприємництва у вирішенні своїх фінансових проблем шляхом створенняустанов взаємного фінансування та гарантування тощо [23, 22].
Недостатність фінансування, зокрема програмпідвищення зайнятості населення, обмежує можливості держави у розв’язанніоднієї з найболючіших наших проблем — працевлаштування. Серед громадян, яківиїжджають працювати за кордон, понад половину — це молоді люди, тобто найбільшінтелектуально підготовлена частина суспільства. У 2004 році був ухваленийЗакон України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу абопрофесійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцям».Але цей закон не виконується, оскільки його дія щороку призупиняється навідповідний бюджетний рік.
Важливою складовою бюджетного регулюваннясоціального розвитку суспільства є система міжбюджетних відносин, за допомогоюякої держава забезпечує гарантований рівень надання суспільних благ на всійтериторії країни шляхом збалансування місцевих бюджетів у результаті бюджетноговирівнювання, сприяє соціально-економічному розвитку територій та зростаннядобробуту населення.
Основними недоліками існуючої системиміжбюджетних відносин є відсутність чіткого і науково обґрунтованого критеріюрозподілу бюджетних повноважень, значна перевага делегованих повноважень у їхзагальному обсязі, нестача фінансових ресурсів для їхньої реалізації намінімальному, гарантованому законодавством України, рівні, відсутністьзацікавленості територій у пошуку нових джерел доходів, суб’єктивна оцінкапотенціалу податкоспроможності регіонів, утриманська позиція регіонів, низькаефективність використання бюджетних коштів. За умов загальної дефіцитностібюджетних ресурсів нова модель фінансового вирівнювання, запроваджена Бюджетнимкодексом України, не відрізняється від попередньої більшою ефективністю іпороджує нові проблеми в організації системи відносин між бюджетами різнихрівнів. У цілому система міжбюджетних взаємовідносин характеризується високимступенем централізації та спрямована на розв’язання, як правило, лише поточнихбюджетних проблем і не зорієнтована на перспективу соціального та економічногорозвитку країни, а отже, потребує подальшого вдосконалення [23, 25].
Важливою складовою надання соціальних гарантійє створення умов для розвитку соціальних суб’єктів та соціуму в цілому. Метасоціальної політики як чинника розвитку соціальних відносин — формуватиадекватні умови для оптимального, самовідновлюваного процесу соціодинаміки, длянайповнішої самореалізації особистістю власного соціального потенціалу, їїсутнісних сил.
Визначальним у вирішенні цього завдання єрозвиток гуманітарної сфери як основи соціально-економічного, духовного,культурного та інтелектуального розвитку суспільства. З огляду на традиції,потреби суспільства, структуру влади, в тій чи іншій державі до гуманітарноїсфери можуть відноситися освіта, наука, культура, виховання, охорона здоров’я,ЗМІ, фізична культура і спорт, туризм тощо.
Безперечним пріоритетом державної соціальноїполітики є висока освітня підготовка населення. Стратегіясоціально-економічного розвитку України передбачає істотне нарощування тапідвищення якості освітнього потенціалу населення країни. Сьогодні державафінансує всі наявні в Україні види освіти. З 1994 року до 2007 рокуспостерігалась тенденція до зростання питомої ваги видатків на освіту взагальній сумі видатків по зведеному бюджету України — з 10,2% до 19,6% у 2007році. Однак у 2008 році цей показник склав 9,6%, а у Iпівріччі 2009 року — 10,6% [14]. У проекті Держбюджету на2010 рік цей показник знизився ще на 0,1% [13].
Ефективність використання в Українінаправлених в освіту фінансових ресурсів може бути забезпечена за умовидотримання таких базових принципів її фінансування, як поступовий перехід доформування видатків державного і місцевих бюджетів на освіту на основівстановлених нормативів; забезпечення підзвітності та прозорості використаннякоштів; формування державного замовлення на підготовку фахівців у вищихзакладах різних форм власності на конкурсній основі з урахуванням якостіосвітніх послуг. Украй важливим є створення організаційно-економічних таправових умов для найбільш ефективного поєднання в освіті бюджетних іпозабюджетних коштів. Для цього система економіки освіти повинна орієнтуватисяне тільки на замовлення з боку держави, а й на суспільний освітній попит,конкретні потреби сімей та роботодавців. Орієнтація на реальні потребиспоживачів освітніх послуг створить основу для залучення в цю сферу додатковихфінансових ресурсів.
Показником загального успіхусоціально-економічної політики будь-якої держави й основним фактором прогресу цивілізаціїє здоров’я нації. В Україні в умовах демографічної кризи та депопуляціїнаселення охорона здоров’я є важливим джерелом відтворення людського капіталумайбутніх поколінь. Незважаючи на постійне зростання видатків зведеного бюджетуУкраїни на охорону здоров’я, за показником витрат у розрахунку на одного жителявона 2008 році посідала 111-те місце серед 191 країни світу і 8-ме місце середпострадянських республік [25, 168].
Ефективним підходом до організації охорониздоров’я в умовах зростання медичних потреб населення та дефіциту фінансовихресурсів є застосування програмно-цільового фінансування. З метою створенняоптимального середовища для ефективної реалізації державних цільових програм угалузі охорони здоров’я необхідно звузити коло проблем, що претендують напрограмну розробку. Крім того, нагальним є підвищення ефективності використаннянаявних фінансових ресурсів за рахунок: забезпечення раціонального фінансуваннязакладів охорони здоров’я, посилення контролю за виконанням вимогзаконодавства, оптимізації організації структури медичних закладів, підвищенняякості медичних послуг, запровадження науково обґрунтованої медичної практикита організації надання медичної допомоги, орієнтації на пацієнта. Такий підхідє найбільш практичним та ймовірним і може зумовити поліпшення ситуації вже внайближчому майбутньому. Крім того, необхідно змінити існуючу структуруфінансових ресурсів закладів охорони здоров’я шляхом запровадженнябагатоканального механізму фінансування, що сприятиме можливості наданнямедичних послуг, які б відповідали міжнародним стандартам якості.
Поступ соціального розвитку суспільстваоб’єктивно вимагає зміцнення духовності, формування єдиного високо моральногокультурного простору.
Проблеми окремої галузі, напряму, установи,окремих митців не можуть бути належним чином розв’язані без цілеспрямованоїполітики, яка у сфері культури має бути системною і комплексною, а небазуватися на принципі ad hoc, тобто тут і зараз, реагуючи на поточні проблеми,як це нерідко відбувається.
Безперечно, збільшення державного фінансуванняпотреб духовного і культурного розвитку громадян — обов’язковий принцип. Але вумовах українських реалій нагальним є реформування зазначених сфер завдякистворенню нових механізмів фінансування, оцінки та управління. Ураховуючининішній стан духовного і фізичного розвитку українського суспільства, дляцього необхідно, по-перше, розробити єдину національну програму надзвичайнихзаходів, якою передбачити розробку державних соціальних стандартів у цій сфері,удосконалення порядку визначення видатків бюджету на зазначені цілі шляхомвідмови від залишкового принципу виділення коштів та запровадження фінансовихквот у додатковій частині бюджетів усіх рівнів на потреби розвитку культури,мистецтва, фізкультури та спорту, засобів масової інформації; по-друге,сформувати систему підтримки культури, передусім недержавних, різних фондів зметою створення умов для продукування ними національно-культурного продукту. Зодного боку, це сприятиме зниженню навантаження на державну скарбницю, а здругого — такий підхід до формування і реалізації державної політики у сферікультури і духовності може забезпечити збільшення обсягів доходних статейбюджету країни. Наприклад, Європа отримує близько 30% надходжень до бюджету відпродажу культурного продукту.
Як висновок, необхідно підкреслити соціальнуприроду та системоутворююче призначення державних фінансів у процесах самоорганізаціїсуспільства, для функціонування якого життєво необхідними є стабільність іпідтримка на безпечному рівні потрібних для існування соціуму суттєвихпараметрів, що дістають своє вираження в системі соціальних стандартів рівняякості життя населення. У системі таких параметрів визначну роль відіграєбюджетне забезпечення реалізації соціальної функції держави, зміст якогополягає в розробці основних напрямків формування та використання бюджетнихкоштів виходячи з необхідності забезпечення існування, цілісності тастабільного розвитку соціальної системи.
На сучасному етапі розвитку Українинайсуттєвішими факторами соціальної дестабілізації, що загрожують цілісності таіснуванню українського соціуму, є нестабільність економічної та політичноїситуації в країні; низький рівень життя переважної частини населення; незахищеністьсоціально вразливих груп населення; надмірна диференціація доходів; відсутністьсереднього класу як фундаменту стабільної держави; регіональні диспропорціїумов життєдіяльності; проблема працевлаштування; занепад гуманітарної сфери (освіта,охорона здоров’я, культура, відпочинок, спорт та туризм); різке загостренняекономічних проблем.
Використання державних видатків з бюджету, якзасобу забезпечення стабільних процесів соціодинаміки, передбачає сприяннядосягненню цілей соціально-економічного характеру, що дозволить сформуватинеобхідні передумови для забезпечення достатнього життєвого рівня населення; подоланнядиспропорцій у доходах населення та регіональних диспропорцій — в умовах йогожиттєдіяльності; захисту соціально вразливих верств населення через системусоціальної допомоги; покращення демографічної ситуації шляхом бюджетноїпідтримки таких напрямків соціальної політики, як розвиток сімейно-шлюбнихвідносин, розвиток державної системи охорони здоров’я, а також формування тадинамічного розвитку середнього класу як основи соціальної стабільностісуспільства.
Висновки
Соціальні гарантії — важлива складовасоціальної політики та необхідний елемент функціонування держави в умовахринкової економіки. Відповідно до статті 46 Конституції України це — закріпленеправо громадян, яке забезпечується загальнообов'язковим державним соціальнимстрахуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ іорганізацій, а також бюджетних та інших джерел фінансування. Закріплення вКонституції гарантій соціального захисту відповідає положеннямміжнародно-правових актів: Загальної декларації прав людини; Міжнародного пактупро економічні, соціальні і культурні права.
Соціальний захист в Україні реалізується черезматеріальне забезпечення економічно активного населення (шляхом соціальногострахування); пенсійне забезпечення; соціальну допомогу найбільш вразливимкатегоріям; матеріальну допомогу сім'ям з дітьми; компенсації, індексацію тапільги населенню; соціальне обслуговування тощо. Таким чином, соціальні гарантіїнадаються населенню за допомогою соціального забезпечення та соціальноїдопомоги.
Важливою умовою досягнення в суспільствісоціальної стабільності є реформування системи надання соціальних гарантій,головною метою яких є розширення соціальної бази перетворень на основістабілізації життєвого рівня населення, зменшення тягаря наслідків економічнихреформ для найуразливіших верств населення, вжиття заходів щодо соціальноїадаптації населення до цих перетворень.
Серед головних напрямків реформування слідвиділити: розвиток пенсійного забезпечення та пенсійного страхування; впровадженнясистеми медичного страхування; реформування системи соціальної допомоги,розвиток адресної допомоги; соціальне забезпечення жінок, дітей, молоді; забезпеченняінвалідам рівних з іншими громадянами можливостей для участі в різних сферахжиття суспільства тощо. Тільки при цих умовах Україна зможе прийти до ринковоїекономіки.
Список використаної літератури
1. Конституція України (Основний закон). — К.: Право,1996. — 54 с.
2. Закон України «Про державні соціальністандарти та державні соціальні гарантії»
3. Закон України «Про індексацію грошових доходівнаселення»
4. Закон України «Про основи соціальноїзахищеності інвалідів в Україні».
5. Закон України „Про загальнообов’язкове державнепенсійне страхування”
6. Закон України «Про державну допомогу сім'ям здітьми»
7. Закон України «Про державну соціальну допомогумалозабезпеченим сім'ям»
8. Закон України «Про загальнообов'язковедержавне соціальне страхування на випадок безробіття»
9. Закон України “Про загальнообов’язкове державнесоціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності тавитратами, зумовленими похованням"
10. Постанова Кабінету Міністрів України «Прозапровадження адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям».
11. Положення «Про порядок призначення та виплатидержавної допомоги сім'ям з дітьми».
12. http://www.rada.gov.ua/ — сайт Верховної ради України
13. http://www.ac-rada.gov.ua/ — сайт Рахункової палатиУкраїни
14. http://www.minfin.gov.ua/ — сайт Міністерствафінансів України
15. http://www.ukrstat.gov.ua/ — сайт Державногокомітету статистики України
16. http://www.mlsp.gov.ua/ — сайт Міністерства праціта соціальної політики України
17. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України.- Київ: Центр навчальної літератури, 2003.
18. Василик О.Д. Теорія фінансів. — Київ: Центрнавчальної літератури, 2005.
19. Введення у соціальну роботу. Навчальний посібник. — К.: Фенікс, 2001. — 288 с.
20. Гончарова С.Ю., Отенко І.П. Соціальна політика. Навч.Посібник. -Х.: Вид. ХДЕУ, 2003. -200с.
21. Романенко О.Р. Фінанси. — Київ: Центр навчальноїлітератури, 2006.
22. Федосов В. М; Огородник С. Я; Суторміна В.И. Державніфінанси. — Київ: Либідь, 2001.
23. Бюджетне забезпечення соціальної функції держави вУкраїні / Тропіна В.Б. // Фінанси України. — 2008. — № 5. — С.15-31.
24. Вплив світової фінансово-економічної кризи насоціальну сферу України/ І. Гнибіденко // Економіка України: Політико-екон. журн.К.: «Преса України» (Україна). 2009. № 7. ─ С.64-74
25. Моніторинг бюджетного фінансування соціальногозахисту населення в регіонах України і державах ЄС/ Л. Слободян, Н. Руда // Регіональнаекономіка: Науково-практ. журн. Львів (Україна). 2006. № 2. ─ С.166
Додатки
Додаток А
Виконання бюджету Фонду соціальногострахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Україниза 2005-2008 роки та планових показників бюджету на 2009 рік, тис. грн.
№ п/п Статті бюджету 2005 рік 2006 рік 2007 рік 2008рік 2009рік Факт Факт Факт Факт План 1 2 4 5 6 7 8
I. Доходи
1 Оборотно-касова готівка на покриття тимчасових касових розривів для фінансування страхових виплат, соціальних послуг на початок бюджетного періоду 27 669,7 56 517,8 93 062,5 135 269,9 328 872,0 2 Резерв коштів на початок бюджетного періоду 13 070,4 0,0 0,0 0,0 82 564,2 3 Надходження 2 037 711,6 2 382 989,5 3 019 997,4 3 948 900,6 4 133 618,0 3.1 Страхові внески роботодавців 2 031 079,0 2 371 505,4 3 005 165,4 3 926 899,9 4 118 144,7 3.2 Добровільні внески 51,3 56,1 67,1 90,5 105,1 3.3 Інші надходження, одержання яких не суперечить законодавству 6 581,3 11 428,0 14 764,9 21 910,2 15 368,2
3.3.1
Пеня за несвоєчасну сплату страхових внесків 783,0 953,1 1 192,8 1 997,7 1 192,8
3.3.2
Кошти, одержані від стягнення штрафів за адміністративні правопорушення з посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб. 2 411,3 1 905,4 1 821,9 1 931,9 1 821,9
3.3.3
Кошти, одержані від компенсації відсотків вартості та реалізації автомобілів, що перебували у користуванні інвалідів 684,0
3.3.4
Інші надходження 3 387,0 8 569,5 11 750,2 17 980,6 11 669,5 4 Прибуток, одержаний від розміщення тимчасово вільних коштів Фонду, у тому числі резерву коштів на вкладних депозитних рахунках 84,7 3 750,0
Всього доходів: 2 078 451,7 2 439 507,3 3 113 059,9 4 084 255,2 4 548 804,2
II. Видатки
1 Профілактика нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань 7 240,9 6594,7 31 121,8 118 418,9 195 720,5 1.1 Фінансування заходів, передбачених Загальнодержавною (Національною) програмою поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища 1 812,3 863,2 206,3 1.2 Фінансування заходів, передбачених регіональними програмами поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища 569,0 0,0 0,0 0,0 1.3 Фінансування заходів, передбачених галузевими програмами поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища 1 893,4 1 234,8 266,3 149,6 1.4 Фінансування видатків на навчання та підвищення рівня знань спеціалістів, які вирішують питання охорони праці 1 443,8 2 604,2 2 176,4 3 043,7 1.5 Фінансування видатків на організацію розроблення та виробництва засобів індивідуального захисту працівників 767,0 110,6 3,2 1.6 Фінансування заходів з пропаганди безпечних та нешкідливих умов праці 538,2 835,6 3 415,8 39 278,9 1.7 Фінансування інших профілактичних заходів відповідно до завдань страхування від нещасних випадків 217,2 946,3 25 263,3 75 737,2 2 Медична, професійна та соціальна реабілітація потерпілих на виробництві 63 516,5 110 362,9 145 566,3 200 527,1 242 860,8 2.1 Витрати на стаціонарне лікування потерпілих на виробництві у лікувально-профілактичних закладах, медичну реабілітацію після стаціонарної допомоги 11 115,3 16 294,3 21 637,4 29 235,4 28 820,0 2.2 Витрати на придбання путівок для санаторно-курортного лікування інвалідів 18 347,2 20 328,2 22 190,8 55 745,7 76 548,0 2.3 Витрати на технічні та інші засоби реабілітації 5 560,1 7 413,8 8 548,7 15 577,0 18 516,1 2.4 Витрати на протезування зубів 35,4 26,2 42,9 28,6 45,4 2.5 Витрати на протезування очей та придбання окулярів 14,1 20,6 16,3 18,0 47,0 2.6 Витрати на слухові апарати 68,5 86,5 57,9 110,9 197,8 2.7 Витрати на вироби медичного, медикаментозного призначення та лікарські засоби 8 202,7 11 198,7 13 519,0 20 035,8 28 232,4 2.8 Витрати на додаткове харчування 592,6 637,9 729 1 060,7 1 285,9 2.9 Витрати на професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальними програмами реабілітації потерпілими та інші витрати 36,9 60 31,6 61,8 107,9 2.10 Витрати на спеціальний медичний догляд 3 802,6 4 686,9 5 483,9 6 644,4 9 103,5 2.11 Витрати на постійний сторонній догляд 8 227,2 9 978,7 11 492,7 13 628,3 17 934,7 2.12 Витрати на побутове обслуговування 5 124,0 6 224,3 7 236,3 8 683,0 11 121,5 2.13 Витрати на придбання спеціальних засобів пересування (коляски) 771,6 1540,8 1917,7 2 415,6 3 257,6 2.14 Витрати на соціальну реабілітацію потерпілих, в тому числі разова грошова допомога непрацюючим інвалідам 5,0 7,8 0,8 96,6 21,0 2.15 Компенсація витрат на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування інвалідів 498,2 544,2 632,8 760,4 883,5 2.16 Витрати, пов’язані з забезпеченням інвалідів автомобілями 1 115,1 31 314,0 52 028,5 46 424,9 46 738,5 3 Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті 1 773 707,8 2 002 967,8 2 513 226,7 2 960 894,0 3 444 007,7 3.1 Витрати, пов'язані з відшкодуванням Пенсійному фонду України виплачених ним пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку 111 008,5 97 848,6 77 103,0 102 838,5 94 610,6 3.2 Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності 45 202,3 60 227,3 77 098,9 99 762,0 118 668,6 3.3 Одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілому 194 703,6 244 103,9 386 767,8 482 673,1 586 614,4 3.4 Щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого 1 030 745,4 1 294 253,6 1 615 893,8 1 922 203,6 2 223 020,5 3.5 Виплата при тимчасовому переведенні потерпілого на легшу роботу 345,1 375,3 433,1 651,5 895,2 3.6 Одноразова допомога в разі смерті потерпілого 83 247,2 125 758,0 178 765,0 203 018,7 235 967,5 3.7 Щомісячні страхові виплати особам, які мають на це право в разі втрати годувальника 78 757,0 95 730,9 115 485,1 138 360,3 175 040,2 3.8 Витрати на поховання потерпілого 872,0 1 051,7 1 382,2 1 124,1 2 606,0 3.9 Погашення заборгованості перед Пенсійним фондом України 200 120,3 0,0 0,0 0,0 0,0 3.10 Витрати на відшкодування грошової суми за моральну (немайнову) шкоду за зобов’язаннями минулих років, що виникли до 23.02.2007 року 28 706,4 83 618,5 60 297,8 10 262,2 6 584,7 4 Видатки по перерахуванню коштів (обслуговування банківськими установами та УДППЗ «Укрпошта», програмно-технічного комплексу «Клієнт — Казначейство») 15 065,5 17 619,7 19 703,1 20 866,0 29 406,4 5 Судові витрати та виконавчий збір 107,5 93,6 106,2 63,5 141,8 6 Витрати на забезпечення діяльності по обслуговуванню потерпілих та інвалідів 4 684,0 4 193,4 2 586,8 2 833,3 21 135,3 7 Погашення заборгованості шахтарям з регресних позовів та одноразової допомоги по втраті професійної працездатності, яка склалася станом на 01.04.2001 року відповідно до статтей Законів України «Про Державний бюджет України» 18 709,9 -151,4 0,0 0,0 0,0 8 Видатки для створення лікувально-профілактичної бази Фонду 180 000,0 9 Витрати на заходи по координації роботи зі страхувальниками 3 350,2 3 645,6 1 877,8 2 063,8 5 383,3 10 Витрати на виконання інших робіт, пов'язаних з координацією страхової діяльності 962,9 4 047,1 4 819,7 15 000,0 11 Забезпечення роботи правління та наглядової ради Фонду 394,9 12 Поточні видатки виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів 114 947,7 172 257,8 214 119,7 290 676,5 303 912,2 13 Капітальні видатки виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів 20 603,9 27 897,8 45 434,5 71 656,2 22 000,0
Всього видатків: 2 021 933,9 2 346 444,8 2 977 790,0 3 672 819,0 4 459 962,9 14 Резерв коштів для забезпечення виконання завдань страхування від нещасного випадку 82 564,2 82 564,2 15 Оборотна касова готівка на покриття тимчасово касових розривів для фінансування страхових виплат, соціальних послуг наступного бюджетного періоду 56 517,8 93 062,5 135 269,9 328 872,0 6 277,1
Додаток Б
БюджетФонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України навипадок безробіття, тис. грн.
№ з/п Показники 2003р. 2004р. 2005р. 2006р. 2007р. 2008р.
2009р.
затверджено Залишок коштів на 01.01. 516 304,2 385 738,9 154 025,6 274 944,1 137 421,0 295 752,4 343 924,4 в т. ч. резерв Фонду 40 124,3 103 539,1 47 365,2 30 928,1 21 588,7 24 931,9 40 853,8 Надходження в поточному році 1 686 511,7 2 153 634,0 2 615 664,2 2 800 141,2 3 718 096,9 4 463 101,6 6 633532,5 з них: Страхові внески 1 655 596,9 2 125 860,3 2 596 661,6 2 784 194,9 3 594 792,9 4 717 239,4 6 613 432,0 Інші 21 010,5 27 440,2 18 051,5 15 484,9 23 072,4 42 580,3 17 973,0 Асигнування Державного бюджету України 9 904,3 333,5 951,1 461,4 100 231,6 3 281,9 2 127,5 Надходження — всього (з урахуванням залишку) 2 202 815,9 2 539 372,9 2 769 689,8 3 075 085,3 3 855 517,9 5 058 854,0 6 977 456,9 Видатки — всього (з урахуванням резерву) 1 920 616,1 2 432 712,5 2 525 673,8 2 959 253,0 3 584 697,4 4 753 859,1 6 977 456,9 з них: 1 Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, всього 1 307 544,5 1 604 820,4 1 829 496,8 2 084 838,3 2 474 688,2 3 519 161,0 5 914 876,2 Допомога по безробіттю 862 089,8 979 072,6 1 185 653,3 1 458 851,6 1 695 867,2 2 254 319,8 4 713 869,5 Одноразова виплата по безробіттю для зайняття підприємницькою діяльністю 84 621,9 111 968,1 149 085,0 84 545,1 96 337,9 182 977,2 1 420,4 Матеріальна допомога в період професійного навчання 33 308,9 39 116,8 44 544,5 56 307,6 76 019,6 97 756,6 82 955,8 Матеріальна допомога, допомога на поховання 62 662,7 60 396,6 36 197,0 1 603,1 1 593,9 1 682,1 1 873,2 Послуги банків 5 189,4 5 856,6 7 029,1 2 987,5 5 196,0 7114,7 14 422,8 Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації безробітних 61 311,4 90 355,8 94 449,7 103 458,0 121 709,3 230 772,9 167 953,0 Організація громадських робіт 33 107,0 41 172,6 55 887,8 66 043,2 83 013,9 106 728,5 64 221,3 Працевлаштування безробітних шляхом надання дотацій роботодавцям 92 825,9 150 165,6 210 519,5 258 364,7 294 424,2 383 457,3 336 923,7 Інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням 72 427,5 126 715,7 46 130,9 52 677,5 100 526,2 254 351,9 47 934,7 Профорієнтаційні послуги х х х х х х 29 200,0 Допомога по частковому безробіттю х х х х х х 279 150,0 Профілактика настання страхових випадків х х х х х х 174 951,8 2 Підтримка інформаційно-довідкової системи обслуговування безробітних 60 466,4 91 015,5 59 108,6 55 545,7 62 049,3 97 567,5 60 000,0 3 Відшкодування Пенсійному фонду витрат, пов’язаних із достроковим виходом працівників на пенсію 87 732,1 95 715,7 162 809,4 234 004,1 150 197,1 11 082,8 30 708,4 4 Спрямування коштів Фонду на створення нових робочих місць для працевлаштування незайнятого населення, що перебуває на обліку в державній службі зайнятості вугледобувних регіонів, де ліквідовано шахти 98 220,1 104 308,6 х х 129 995,3 х х 5 Утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції та її робочих органів, ІПК, управління Фондом, всього 192 135,0 282 993,5 373 365,7 471 281,1 583 451,3 846 648,5 847 279,3 6 Створення умов для прийому та надання соціальних послуг робочими органами виконавчої дирекції Фонду 70 978,9 206 493,6 69 965,2 91 995,1 159 384,3 238 545,5 60 000,0 7 Резерв Фонду 10 3539,1 47 365,2 30 928,1 21 588,7 24 931,9 40 853,8 64 593,0 8 Середньорічний розмір страхових внесків до Фонду,% 2,4 2,4 2,2 1,8 1,8 1,8 2,2
№ п/п Показники 2003 рік 2004 рік 2005 рік 2006 рік 2007 рік 2008 рік 2009 рік (план) 1 Залишок коштів станом на початок року 308570 178826 256362 77572 -47366 212953 223250 2 ДОХОДИ: 2496505 3433950 4896510 7257647 5515415 7227627 7613884 2.1 страхові внески 2176930 3057873 4550348 5829253 4907278 6496456 6771622 2.2 відрахування від фіксованого сільськогосподарського податку 7756 7849 2.3 надходження від продажу спеціальних торгових патентів 284 2.4 надходження від сплати єдиного податку 228057 268254 221469 345067 407335 474418 528130 2.5 від часткової сплати за путівки 40720 51714 69740 92122 118678 163393 200198 2.6 інші надходження, у тому числі: 42758 48260 54953 991205 82124 93360 113934
2.6.1.
надходження на виплату допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
6882
6700
9432
10269
32052
15176
47751
2.6.2.
асигнування з Державного бюджету для покриття видатків Фонду на виплату допомоги при народженні дитини
941801
ВСЬОГО ДОХОДІВ В ЗАЛИШКОМ: 2805075 3612776 5152872 7335219 5468049 7440580 7837134 3 ВИТРАТИ: 3.1 по тимчасовій непрацездатності 1107335 1437028 1985248 2351487 2962528 3917564 4216240 3.2 по вагітності і пологах 225793 307260 446906 661458 854158 1328860 1385767 3.3 при народженні дитини 73493 166894 1006847 2351624 3.4 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку 382309 444167 605397 773289
3.4.1
у т. ч. перерахування до Пенсійного Фонду
49300
124806 3.5 на поховання 12684 18523 32802 36859 32923 35173 35173 3.6. резерв страхових коштів 77222 3.7. на оздоровчі заходи 694408 779604 779709 963983 1102629 1470239 1628298 3.8. організаційно-управлінські заходи 105791 189424 174502 224165 258289 455153 383977 3.9. витрати по виконанню обов'язків страховика 10672 4206 5773 2599 5674 3746 80437 3.10. на виплату допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 6354 8956 12873 17026 21248 31280 30020 3.11 інші витрати (у 2005 р. позашкільне обслуговування) 1485 352 25243 95 17647 * 1693 3.12.
витрати з фонду розвитку (2003 рік) та витрати за рахунок коштів, одержаних від розміщення тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках (2005 рік) 5990 ВСЬОГО ВИТРАТ: 2626314 3356414 5075300 7382585 5255096 7243708 7837134 4. ФОП та інші виплати, на які нараховуються та з яких утримуються внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з ТВП (млн. грн) 70779 90269 122638 157293 204120 269824 292368 5 Розмір страхових внесків (% від ФОП) для найманих працівників, з/плата яких нижча прожиткового мінімуму 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 для найманих працівників, з/плата яких вища прожиткового мінімуму 0,5 1 1 1 1 1 1 для роботодавців 2,9 2,9 2,9 2,9 1,5 1,5 1,4
Додаток В
Інформація про доходи і видатки Фондусоціального страхування з тимчасової втрати працездатності у 2003 — 2009 роках
Додаток Г
Чисельністьпенсіонерів усіх категорій, які знаходяться на обліку в органах Пенсійногофонду, та розмір призначених пенсій по регіонах станом на 1 січня 2009 року. Область Чисельність пенсіонерів, осіб Середні розміри призначених пенсій з врахуванням цільової допомоги, грн.
Середньо — місячна заробітна плата за січень 2009 р. (брутто),
грн.
Середньо — місячна заробітна плата за січень 2009 р. (нетто),
грн. Розмір пенсії в% до середньо — місячної заробітної плати (брутто) за січень 2009 р. Розмір пенсії в% до середньо місячної заробітної плати (нетто) за січень 2009 р АР Крим 517358 851,43 1473 1260 58 68 Вінницька 506918 757,68 1283 1097 59 69 Волинська 275976 764,31 1253 1072 61 71 Дніпропетровська 996045 998,11 1726 1476 58 68 Донецька 1406430 1130,95 1840 1574 61 72 Житомирська 396521 789, 19 1269 1085 62 73 Закарпатська 279197 741,08 1322 1131 56 66 Запорізька 530168 937,09 1618 1384 58 68 Івано-Франківська 360922 778,98 1432 1225 54 64 Київська 532646 884,98 1736 1485 51 60 Кіровоградська 307331 801,81 1303 1114 62 72 Луганська 734196 1087,29 1663 1422 65 76 Львівська 678554 810,17 1434 1227 56 66 Миколаївська 323569 836,8 1559 1333 54 63 Одеська 609235 843,4 1571 1344 54 63 Полтавська 458028 855,62 1530 1309 56 65 Рівненська 300844 765,5 1377 1178 56 65 Сумська 357850 809,29 1404 1201 58 67 Тернопільська 305429 714,8 1207 1032 59 69 Харківська 763079 875,07 1558 1333 56 66 Херсонська 299604 802,31 1275 1091 63 74 Хмельницька 409975 751,6 1300 1112 58 68 Черкаська 413477 804,68 1363 1166 59 69 Чернівецька 231039 743,89 1312 1122 57 66 Чернігівська 367964 788,54 1257 1075 63 73 м. Київ 639332 1192,76 2794 2390 43 50 м. Севастополь 95702 961,72 1664 1423 58 68 Всього по Україні 13097389 898,21 1665 1424 54 63