Ринок цінних паперів як специфічна сфера грошового ринку

Зміст
 
Вступ
1 Особливості організації та функціонуванняринку цінних паперів
1.1 Ринок цінних паперів та йогоструктура
1.2  Етапи становлення ринку цінних паперів
2 Ринок цінних паперів як специфічнасфера грошового ринку
2.1 Аналіз динаміки та сучасногостану вітчизняного фондового ринку
2.2 Аналіз світового досвідуорганізації фондового ринку в контексті можливостей його використання в Україні
3 Перспективирозвитку ринку цінних паперів в україні
Висновоксписок використаноїлітератури

Вступ
В цій роботі буде розкрита сутністьринку цінних паперів України, його місце  у фінансовій системі України,інструменти та шляхи вирішення проблем на сучасному етапі.
Актуальність теми полягає важливостірозвитку та вдосконалення ринку цінних паперів в Україні задля збільшеннячастки капітальних вкладень у валовому національному продукті, залученнявітчизняного й іноземного капіталу в економіку, збалансованості попиту тапропозиції капіталу та ін.
Подальший розвиток та удосконаленнянаціонального фондового ринку вимагають, з одного боку, максимального наближеннядо принципових засад функціонування розвинених ринків, але, з іншого боку,врахування умов формування такого ринку та специфіки завдань, що постають передкраїнами з перехідною економікою.
Вирішенню цих питаньприсвячені роботи таких вчених: М.Ю. Алексєєва, Б.І. Альохіна, П.Ю. Бородіна,А. Вейса, В.М. Гейця, М.А. Гольцберга, Е.Ф. Жукова, Р. Корайчика,, А.А.Кирєєва, В.В. Колесника, Р. Ливайна, Ю.Г. Лисенка, Д.Г. Лук‘яненка, Ю.В.Макогона, К. Мерфі, О.М. Мозгового, М. Обстфілда, Є.Г. Панченка, Ю.М. Пахомова,А.М. Поручника, О.В. Плотнікова, Е.Стенлі, Дж. Стігліца, С. Харвея, М. Фабера,І. Фаме, А.С. Філіпченка, У. Шарпа, та ін.
Ринок ціннихпаперів належить до особливих сфер соціально-економічного життя. Тутпереплітаються інтереси банків, акціо­нерних товариств, товаровиробників,посередницьких контор, влас­ників вільних грошових коштів, акцій іприватизаційних сертифі­катів, їхні інтереси або збігаються, або вступають усуперечність.
Об‘єктом дослідження у роботі виступає фондовийринок України як елемент фінансового перерозподільного механізму, зокрема,процес його еволюції та вплив на макропропорції та ефективність економічноїсистеми.
Метою курсової роботи є розвиток теоретичних інауково-методичних засад та практичних рекомендацій, спрямованих на підвищенняефективності управління вітчизняним фондовим  ринком.
Основними завданнями даної курсової виступають:
· Охарактеризуватиринок цінних паперів та його структуру;
· Переглянути етапи становлення ринку цінних паперів;
· Висвітлитианаліз динаміки та сучасного стану вітчизняного фондового ринку;
· Розглянутианаліз світового досвіду організації фондового ринку в контексті можливостеййого використання в Україні;
· Навестиможливі перспективи розвитку ринку цінних паперів вУкраїні.

 1 Особливості організації тафункціонування ринку цінних паперів
1.1 Ринокцінних паперів та його структура
 
Становлення ринковихвідносин, що на сучасному етапі висту­пає головним фактором стабілізації тапіднесення економіки неза­лежної України, передбачає як першочерговий західоздоровлення фінансової системи. Одним із шляхів досягнення цієї мети є ство­ренняринку цінних паперів. Дійовий фондовий ринок виконує функції переміщеннякапіталу від інвесторів до виробництва, визначений ефективності використанняфінансових ресурсів в окремих секто­рах економіки, перебігу капіталу з однієїгалузі в інші.
Ринок цінних паперівналежить до особливих сфер соціально-економічного життя. Тут переплітаютьсяінтереси банків, акціо­нерних товариств, товаровиробників, посередницьких контор,влас­ників вільних грошових коштів, акцій і приватизаційних сертифі­катів, їхніінтереси або збігаються, або вступають у суперечність. У цьому складномупроцесі значну роль має відігравати держава, бо саме вона повинна розробити івстановити такий механізм взає­модії учасників ринку цінних паперів, який давби змогу максимально активізувати економічне життя суспільства з позитивнимийого ре­зультатами. [15, с. 17]
Концепція розвиткуфондового ринку в Україні була прийнята з метою створення належних умов дляфункціонування та розвитку національного ринку цінних паперів. Але створеннядержавної інсти­туції з регулювання фінансового ринку — Державної комісії зцінних паперів і фондового ринку має особливе значення для розвитку циві­лізованогофондового ринку в Україні. Нагляд за фондовим ринком здійснюється в інтересахтих суб'єктів, які на ньому працюють.
Державна комісія з ціннихпаперів і фондового ринку пережи­ла своє друге народження після прийняттяпарламентом України Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперівв Ук­раїні», який надав Держкомісії нові можливості у створенні ринкупінних паперів.
Проблема створення ринковихінститутів, які не є суб’єктами ринку цінних паперів (як, наприклад, емітенти,інвестори та фінансові посередники), а належать до його інфраструктури,особливо загострилася в Україні у зв’язку з розвитком масової приватизації таактивним формуванням вторинного ринку цінних паперів. [17, с. 15]
На ринку цінних паперів, як сегментіфінансового ринку, здійснюється емісія та купівля-продаж цінних паперів яктитулів власності з метою отримання прибутку та встановлення контролю надвиробництвом і власністю.
У загальному виглядіринок цінних паперів можна визначити як сукупність економічних відносин міжйого учасниками з приводу випуску та обігу цінних паперів.
Класифікація видів ринківцінних паперів має багато спільного з класифікацією самих видів цінних паперів.Так, відрізняють:
о  міжнародні танаціональні ринки цінних паперів;
о   національні тарегіональні (територіальні) ринки;
о  ринки конкретних видівцінних паперів;
о  ринки державних ікорпоративних цінних паперів;
о  ринки первісних іпохідних цінних паперів.
Зміст тієї чи іншоїкласифікації ринку цінних паперів визначається її практичним значенням.
Оскільки однією з найголовнішихцілей товарної економіки є одержання прибутку, то будь-яка діяльність є абоповинна бути сфе­рою примноження капіталу і з цієї позиції будь-який ринок — цеодночасно й ринок для вкладення капіталів. [15, с. 18]
Сферою, де можнанагромадити капітал або його одержати, є фінансова діяльність. Головні ринки,на яких домінують фінансові відносини:
о  ринок банківськихкапіталів;    о   ринок цінних паперів;
о   валютний ринок;
о   ринок страхових іпенсійних фондів.
В цілому місцеринку цінних паперів показано на рис. 1.
/>

Рис.1 Ринок цінних папір у ринковійекономіці
Місце ринку ціннихпаперів можна оцінити з двох позицій: з точки зору обсягів залучення грошовихкоштів із різних джерел і з точки зору вкладання вільних грошових коштів убудь-який ринок.
Ринок цінних паперіввиконує цілий ряд функцій, які умовно можна поділити на дві групи: загальноринкові функції, характерні для кожного ринку, та специфічні функції, яківідрізняють його від інших ринків. До загально ринкових функцій відносять такі:
о комерційна функція,тобто функція одержання прибутку від операцій на даному ринку;
о цінова функція, тобторинок забезпечує процес формування ринкових цін, їх постійний обіг тощо;
о інформаційна функція,тобто ринок створює і доводить до своїх учасників ринкову інформацію прооб'єкти торгівлі та її учасників;
о регулююча функція,тобто ринок створює правила торгівлі, й участі в ній, порядок вирішення попитівміж учасниками, встанов­лює пріоритети, органи контролю або навіть управліннятощо. [14, с. 16]
До специфічних функційринку цінних паперів можна відне­сти такі:
о   перерозподільнуфункцію;
о   функцію страхуванняцінових і фінансових ризиків.
/>Перерозподільна функціяумовно може бути розділена на три підфункції:
о перерозподіл грошовихкоштів між галузями та сферами ринкової діяльності;
о переливання заощаджень,насамперед населення, з неви­робничої у виробничу сферу;
о фінансування дефіцитудержавного бюджету на не інфляційній основі, тобто без випуску в обігдодаткових грошових коштів.
Складові частини ринкуцінних паперів мають своєю основою
не той або інший вид цінного паперу, а засіб торгівлі на даному рин­ку, вширокому розумінні слова. Із цих позицій у ринку цінних паперів необхідновиділяти такі:
о  первинний тавторинний;
о   організований танеорганізований;
о  біржовий тапозабіржовий;      
о  традиційний ікомп'ютеризований;
о  касовий та терміновий.[17, с. 18]
Первинний ринок—цекупівля цінних паперів їх першими власниками; перша стадія процесу реалізаціїцінного паперу; перше виникнення цінного паперу на ринку, зумовлене певнимиправилами та вимогами. 
Вторинний ринок — це обіграніше випущених цінних паперів сукупність всіх актів купівлі-продажу або іншихформ переходу цінного паперу від одного її власника до іншого протягом всьоготерміну існування цінного паперу.
Організований ринокцінних паперів — це їх обіг на основі
жорстких правил між ліцензійними професійними посередниками
 — учасниками ринку за дорученням інших учасників ринку
цінних паперів.
Що стосується операцій по торгівліцінними паперами (у тому числі, і векселями), то порядок їхньогооподатковування регулюється п. 7.6 ст. 7 Закону про податок на прибуток. [14, с. 17]
На підставі цього підпункту Законуплатник податку з метою оподатковування веде окремий облік фінансовихрезультатів операцій по торгівлі цінними паперами. Далі розглянемо механізмвпливу фінансового результату таких операцій на оподатковуваний прибутокпідприємства.
Розвиток економіки  постійно  вимагаємобілізації, розподілу і перерозподілу  фінансових ресурсів. У будь-якій країні, де економікафункціонує  ефективно, цей процес здійснюється на ринку фінансових ресурсів.Однак ринок фінансових ресурсів — це скоріше загальна назва цілої  системиринків, що зосереджують попит і пропозицію на різні за своїм характеромплатіжні засоби. Структуру ринку фінансових ресурсів найкраще розглянути заграфічною схемою (Рис. 2)

/>/>                                      Ринок фінансовихресурсів
/>/>
/>  Кредитний ринок                     Валютнийринок             
/>/> /> /> /> /> /> /> />
/>/>/>   Ринок                   Ринок                                          Ринок
 грошових          інструментів                             інструментів
 ресурсів                 позики                                      власності
/>                          
/>/>                            Ринок похідних
                              інструментів                       Ринок цінних паперів
Рис.2 Ринок фінансових ресурсів
Отже, поняття «ринок фінансовихресурсів» об’єднуєтри головні складові: кредитний ринок, валютний ринок та ринок цінних паперів.В свою чергу кожна з цих складових, або елементів синтезує в собі певну групуринкових відносин, що взаємопов’язані в рамках загальної системи.
Кредитний ринок — це механізмвідносин між юридичними особами (підприємствами), які потребують коштів длясвого розвитку, з одного боку, та організаціями і громадянами, які можутьнадати (позичити) такі кошти, — з іншого.
Цей ринок має кілька головнихфункцій. До них належить, по-перше, об’єднання дрібних, відокремлених заощаджень населення, державних органів,приватного бізнесу, зарубіжних інвесторів і створення потужних грошових фондів.По-друге, трансформація цих коштів у позиковий капітал, що забезпечує зовнішніджерела фінансування капіталовкладень сфери матеріального виробництванаціональної економіки. По-третє, надання позик державним органам та населеннюдля вирішення таких важливих завдань, як покриття державного дефіциту,фінансування житлового будівництва тощо. Таким чином, кредитний ринок дозволяєздійснювати нагромадження, обіг, розподіл і перерозподіл позикового капіталуміж сферами національної економіки. [19, с. 75]
Валютний ринок — це механізмвстановлення правових та економічних відносин між споживчами та продавцямивалют. Попит на іноземну валюту віддзеркалює міру залежності національноїекономіки від імпорту і зумовлюється конвертованістю тієї чи іншої валюти.Конвертованість, як відомо, — це гарантована спроможність грошової одиницівільно обмінюватись на інші валюти. За умови повної конвертованості будь-якафізична або приватна особа може фактично без перепон брати участь узовнішньоекономічній діяльності, вільно продавати, купувати та обмінюватинаціональну валюту на іноземну відповідно до ринкового курсу без обмежень чивтручання держави. Тут існує пряма залежність: чим нижчий рівеньконвертованості національної валюти, тим більшою мірою валютний ринок підлягаєдержавному урегулюванню.
Ринок цінних паперів охоплює(об’єднує) частину кредитного ринку (зокрема, ринок позикових борговихінструментів, або ринок боргових зобов’язань) і повністю ринок інструментів власності. Іншими словами, цей ринок інтегрує операції щодо випуску та обігуборгових інструментів, інструментів власності, а також їхніх похідних. Доборгових інструментів належать, передусім облігації, векселі, сертифікати. Доінструментів  власності — всі види акцій, а до їх похідних — опціони, ф’ючерсита інші аналогічні цінні папери. Отже, ринок інструментів позики, будучиелементом кредитного ринку є сферою відносин, що стосуються позиковогокапіталу, в той час як ринок інструментів власності стосується відносин щодовласного капіталу, тобто пайових внесків власників у статутних фондахпідприємств.
Ринок цінних паперів можна розмежуватина первинний і вторинний, біржовий та позабіржовий.
Первинний ринок — це ринок перших іповторних емісій (випусків) цінних паперів, на якому здійснюється їх початковерозміщення серед інвесторів.
Тобто рамки первинного ринку фактичнообмежуються найпершим актом купівлі-продажу того чи іншого цінного паперу. Націй стадії емітент (організація, що випустила цінні папери) передає майновіправа на свою власність (чи частину власності) іншим особам, одержуючинатомість грошові кошти для інвестицій. [14, с. 18]
Як правило,  більшість цінних паперів(отже, і майнові права, що в них виражені) згодом переходить від одноговласника до іншого — відбувається наступна їхня купівля-продаж, інші операції,що залежать і, в свою чергу, впливають на кон’юнктуру ринку. Іншими словами,цінні папери надходять в обіг. Обіг цінних паперів — це прерогатива вторинногоринку.
Одне з найважливіших завданьпервинного ринку полягає у тому, щоб звести до мінімуму ризик інвестора. На цеспрямовані державні законодавчі і нормативні акти, що регулюють діяльністьринку, вимоги емісії, реєстрації цінних паперів та відповідних даних уфінансових органах тощо. Головною метою вторинного ринку є забезпеченняліквідності цінних паперів, тобто створення умов для найширшої торгівлі ними.Це, в свою чергу, надає можливості власникові цінних паперів реалізувати їх унайкоротший строк при незначних варіантах курсів та невисоких витратах нареалізацію.
Біржовий ринок  нерозривно пов’язаний з поняттям фондова біржа,власне, ці терміни тотожні. Під обома ними розуміють ринок з найвищим рівнеморганізації (як правило, вторинний), що максимально сприяє підвищеннюмобільності капіталу та формуванню реальних ринкових цін на фінансові вклади,які перебувають в обігу.
Позабіржовий ринок охоплює, як видноіз його назви, операції з цінними паперами поза біржею. У більшості випадків нацьому ринку відбувається первинне розміщення, а також перепродаж цінних паперівтих емітентів, які не бажають чи з об’єктивних причин не можуть виставити своїактиви на біржу. [19, с. 79]

1.2 Етапи становлення ринку цінних паперів
Розглядаючи розвитокукраїнського ринку цінних паперів в істо­ричному аспекті, можна виділитидекілька періодів: по-перше, до­революційний (до 1917 р.), потім радянськийперіод (з НЕПу та на­ступні роки) і, нарешті, сучасний етап, починаючи зприватизації державної власності.
Всі ці етапи мають своїособливості, пов'язані з умовами їх формування. Є і деякі загальні риси, якідозволяють краще зрозу­міти й оцінити сучасні процеси розвитку фондового ринку.
Початком виникненняфондового ринку в Російській Імперії можна вважати 1769 рік, коли в Амстердамібув розміщений пер­ший випуск Російського державного займу.
На російському ринкудержавні боргові папери виникли значно пізніше, лише через сорок років, у 1809році.
Умови випуску й основніправила були визначені Височайшим указом від 25 березня 1809 р., згідно з якимрозмір доходу був визначений у 6% річних і плюс 1%-на грація (премія). До XIX століттявнутрішні державні позики покривали лише близько 10% державного боргу.
У 30-х роках XIX ст. на фондовомуринку виникають в обігу акції й облігації приватних компаній, випуск та обігяких регулював­ся Законом про промислові товариства, який був прийнятий у 1836р. Але їх обіг порівняно з державними процентними паперами на зах­ідномуфондовому ринку був незначний, що відповідало певному рівню розвиткукапіталізму в Росії у той період.
В Україні становленняринку цінних паперів закономірно вип­ливає із процесу приватизації(корпоратизації) державної власності. Приватизація як стрижень економічнихреформ зумовлює, у свою чергу, темпи та характер організації фондового ринку.Основним принципом приватизації має бути рівність стартових позицій дляемітентів (підприємств, що випускають акції) та інвесторів (осіб, які вкладаютьсвої кошти в цінні папери), отже, основною рисою цінних паперів має статирівноправність усіх учасників фондової торгівлі. Відтак ринок цінних паперів ізперших своїх кроків повинен бути упорядкованим, демократичним, гласним таєдиним для всієї України в тій же мірі, в якій відкрито і демократично повиннавідбу­ватися в країні приватизація.
Сьогодні Україна маєунікальну історичну можливість не по­вторювати еволюційний шлях спроб і помилокінших країн, а відра­зу, враховуючи свою специфіку, створювати ринок ціннихпаперів за вищими європейськими та світовими зразками, що вже існують.
Для цього в країністворені певні організації, матеріально-технічні та безпосередньо практичніпередумови. Основні засади цього процесу сформульовані у «Концепціїфункціонування та роз­витку фондового ринку в Україні». [11, с. 103-104]

2 Ринокцінних паперів як специфічна сфера грошового ринку
 
2.1Аналіз динаміки та сучасного стану вітчизняного фондового ринку
Становлення і розвиток українськоїдержави відбувся в умовах глибокої економічної кризи: застаріла технологічнабаза, залишена у спадок від Радянського Союзу, тотальне безробіття, величезнийрівень інфляції, політична нестабільність. Розвиток ринкової економікипотребував мобілізації, розподілу та перерозподілу ресурсів, зокремафінансових. Будь-які масштабні економічні перетворення залишалися бнезавершеними без створення конкурентоспроможного фінансового сектора, здатногомобілізувати та надати реформованій економіці інвестиційні ресурси. У зв’язку зцим розвиток ринку цінних паперів або фондового ринку в Україні набуввирішального значення. [9, с. 12]
Фондовий ринок як складовафінансового ринку традиційно вважається забезпечувальною ланкою всієїфінансової системи держави. Він виступає своєрідним індикатором, який відображаєекономічній стан країни, гостро реагуючи на зміну будь-якого макроекономічногопоказника, чи то рівня ВВП, чи інфляції, чи обсягів експорту-імпорту. Фондовийринок являється важливим механізмом по перетворенню звичайних грошових коштівна капітал. Практика розвинутих країн свідчить, що він виступає своєрідноюкровоносною системою, що живить весь організм.
Вітчизняний фондовий ринок вжепройшов декілька складних етапів свого розвитку. Сьогодні фондовий ринокУкраїни перебуває в нестандартній ситуації і переживає своєрідну стадію«зламу», що позначилась фінансовою кризою. Саме тому досить актуальним стаєпитання про розуміння причин спаду активності фондового ринку, які допоможутьвиправити дану ситуацію та запобігти її повторенню в майбутньому. [10, с. 173]
Останні вісім років ознаменувалисяшвидким ростом усіх показників і розвитком ринку в цілому. Це зростанняфондового ринку у 2000 – 2007 роках стимулювалося з одного боку стабільнимрозвитком економіки країни, зростанням обсягів ВВП, промислового виробництва, здругого – сприятливими зовнішніми факторами, а саме зростанням  цін напродукцію металургії і зростанням попиту на світових ринках на продукціюосновних українських експортерів, а також усіх фондових індексів. За підсумками2007 року індекс ПФТС виріс на 135,4% (найвищий показник у Европі і другий усвіті) завдяки черговому припливу спекулятивних іноземних капіталів.
Стрімке зростання фондового ринкудосягло свого апогею у 2007 початку 2008 року. У результаті іпотечної кризи вСША  американські та европейські фондові ринки падали впродовж липня-вересня2007 року, однак недосить значна інтегрованість України в світову економіку,сприяла лише незначному падінню фондового ринку. Фінансова криза лише сприялапритоку спекулятивного капіталу на український фондовий ринок і до кінця 2007року індекси ПФТС зросли до свого максимуму в 1208 пунктів, що сприяловиведенню обсягу портфельних інвестицій в обсязі $5,7 млрд.  Підвищенняінвестиційної привабливості країни та активне входження зовнішнього капіталу наукраїнський ринок позитивно позначилося на його біржовому сегменті, якийпротягом останніх чотирьох років збільшився більше як в 5 разів та досягсвітового піку в 2008 році. [10, с. 178]
Але як відомо стрімкий злет нерідкоприводить до ще більш стрімкого падіння. На початку 2008 року, разом з обваломсвітових фондових ринків, став падати й український індекс ПФТС. Його падіннябуло одним з найбільших в світі – майже 80%. Крім того капіталізаціяукраїнського ринку акцій знизилася фактично в 4 рази з $110 млрд. до  $22,5млрд., що дорівнювало рівню 2004 року.
Розпочався катастрофічний відтіккапіталу та по мірі погіршення ситуації на глобальних ринках, інвестиційніфонди стали стрімко переводити його в більш надійні активи. Якщо в першомупівріччі 2008 року така втрата могла компенсуватися істотним нарощеннямекспорту (чому сприяв світовий ріст попиту на сировинні ресурси, а відповідно іна зростання цін, наприклад ціни на сталь з $ 210 за тону на початок рокузросли до $ 296 у липні), то вже наприкінці року відчувалася значна нестачагрошей. Банківським інститутам було важко займати дешеві грошові ресурси назовнішніх ринках. Пізніше це вилилося в катастрофічне падіння ліквідностіфінансового сектору, що в свою чергу поставило під загрозу подальший розвитокреального сектору економіки і можливість рефінансування боргових зобов’язаньфінансових закладів. [18, с. 23]
В другій половині 2008 року на фоніпослаблення світового попиту і падінню цін на сталь відбулося значне погіршенняекономічної кон’юнктури, що викликане зниженням росту промислового виробництва,інвестицій в основний капітал при одночасному збереженні високого рівняспоживчого попиту. Фактично,закриття кредитного ринку призупинило будівництво житла, доріг, інфраструктури,що призвело до падіння попиту на металургійну продукцію на внутрішньому ринку.Це в свою чергу привело за собою призупинення діяльності більшостіметалургійних гігантів, що було початком величезної хвилі безробіття.
Значне надходження спекулятивногокапіталу вказало на неготовність економіки нашої країни, яка відреагувалазбільшенням інфляційних процесів. Невідповідність між попитом і пропозицієювсередині країни позначилося стагфляційними процесами: розрив між інфляцією(22,3%) і динамікою ВВП (2,1%) в 2008 році став найбільшим з кінця 90-х років.За даними Держкомстату, у травні 2008 року рівень інфляції в Україні бувнайвищим серед країн СНД – 31%. Дії НБУ з обмеження грошової маси малинаслідком зменшення ліквідності комерційних банків і подорожчання кредитів.Водночас збільшилися бюджетні соціальні виплати і компенсації втраченихзаощаджень населення, що зменшувало фінансові ресурси економіки країни йзбільшувало споживчі настрої населення. Останнє в свою чергу задовольнилосьрізким ростом імпорту, чому сприяла девальвація долару стосовно гривні. [7, с. 10]
Отже, результати 2008 рокуперевершили найпесимістичніші прогнози аналітиків та експертів з різних країн.Ключові фондові індикатори світу впали на 32-49%, російські індекси ММВБ та РТСпровалилися на 67 та 73% відповідно. Український лідер ПФТС з лідерів росту2007-го перетворився на лідера падіння 2008-го із результатом  — 74,33%.
Таким чином, можна зробити певнівисновки, про те що після швидкого піднесення стану економіки та розвиткуфондового ринку відбувся значний спад, що вилився в серйозну фінансову кризувід якої постраждали не лише окремо взяті компанії, але й цілі галузі іекономіки. України не стала виключенням, а навпаки, увійшла у список країн знайбільш несприятливим економічним станом таких як Угорщина, країни Балтії таінші.  Причиною цьому стала неготовність нашої країни до неконтрольованих,значних за обсягами інвестиційних вливань, що носили спекулятивний характер.Тобто, надто стрімкий  ріст, «перегрітість» ринку у попередні роки,особливо у 2007-му, значна залежність від іноземного капіталу, яка спершу булаодним з головних рушіїв українського ринку цінних паперів, а  2008-го роцічинив суттєвий тиск та призвів до кризового стану. [18, с. 24]
Отже, можна констатувати той факт, щосвітова фінансова криза прийшла до нас насамперед через відплив інвестицій іпадіння фондового ринку. Через це фондовий ринок України в своєму розвитку нетільки зупинився, а й відкотився на декілька років назад.
Головними гальмівними чинникамиінвестиційної активності та росту на світових фондових ринках залишаєтьсязагальносвітова фінансова нестабільність, слабкі показники уфінансово-виробничому секторі національних економік, недостатнійплатоспроможний попит і недостатність довіри системних інвесторів. До кризиодним із потужних драйверів зростання ВВП був приплив прямих іноземнихінвестицій. Однак у 2009-2010 рр. Приплив іноземних інвестицій зменшиться укілька разів у зв’язку зі світовою фінансовою кризою: більшість іноземнихкомпаній скасують плани експансії на нові ринки і скуповування конкурентів.
Слід зазначити, що завершеннясвітової фінансової кризи полягатиме у зниженні мінливості фондових ринків. Вітчизнянийринок стане активнішим, як тільки почнуть рости акції в США та Європі. До цьогочасу він буде падати слідом за ринком США.
Крім того, на фондовий ринок Українибуде впливати стан вітчизняної економіки, оскільки падінням цін на ключовіекспортні товари та необхідністю обслуговувати значні боргові зобов’язання,економіка України увійде в стадію рецесії. [7, с. 11]
На сьогоднішній день стан фондовогоринку починає стабілізуватися, але цей процес проходить під тиском ризиківмакроекономічної і фінансової діяльності країни. І хоча індекси ПФТС вжесьогодні досягають максимальних показників, не можна говорити про подоланнякризового стану. Стрибкоподібний розвиток фондового ринку України ускладнюєйого прогнозування, створює непевність в його стійкості та надійності. [9, с. 14]
2.2Аналіз світового досвіду організації фондового ринку в контексті можливостеййого використання в Україні
Економічний розвиток України наданому етапі складається з різних векторів державної політики, які визначаютьєвро інтеграційний вектор пріоритетів державної політики. Пріоритетна і чіткаорієнтація України на інтеграцію в Європейський Союз, набуття статусуповноправного членства в ньому розглядається як основна стратегія економічногота соціального розвитку нашої держави на наступні п’ять років. До 2015 р.,орієнтовано, планується зростання ВВП у 2-3 рази, що потребує збільшеннякапіталовкладень учетверо. [8, с.182]
Розвиток цивілізованогоінвестиційного процесу в економіці України, подальше проведення ринкових реформнеможливі без створення ефективно працюючого фондового ринку, який маєзабезпечувати реалізацію національних інтересів України та сприяти зміцненню їїекономічного суверенітету. Це підтверджує і досвід розвинутих країн, де високістандарти життя громадян досягаються завдяки налагодженню їхніми урядамиконкурентоспроможних механізмів залучення інтелектуального, інформаційного та фінансовогоресурсів для створення значної частки доданої вартості товарів і послуг.Найдієвішими серед таких механізмів у світі є фондові ринки. Вони забезпечуютьмайже 70-75% потреб у фінансовому ресурсі, тоді як банки – лише близько 25%.
У порівнянні із країнами з розвиненоюринковою економікою, діяльність фондових бірж України є недостатньо ефективною.Так, капіталізація фондових бірж України у 2008 р. становила лише 24,5 млрд.дол… США, у той час як у США – 13896 млрд. дол… США, в Німеччині – 1153 млрд.дол. США, в Франції – 1109 млрд. дол. США, в Польщі – 98,74 млрд. дол. США.Такий низький рівень розвитку фондових бірж України зумовлений особливостямистановлення ринку цінних паперів у країні, його роздробленістю таневпорядкованістю. Від часу заснування на фондових біржах не відбувалосяякісних зрушень, і через це вони не виконують властивих їм функцій щодозалучення, перерозподілу капіталу та його спрямування у реальний сектор. У цихумовах особливо актуальними є питання щодо визначення напрямків розвиткуфондових бірж у зарубіжних країнах та можливостей застосування світовогодосвіду для побудови ефективної біржової системи в Україні. [12, с. 36]
Дослідженню закордонного досвіду щодопобудови ефективно діючої фондової біржі в сучасних умовах економічногорозвитку та можливостей його застосування в Україні присвячені праціукраїнських науковців – І. Вороніна, Б. Рубцова, А. Грищенка, В. Корнєва, О.Мозкового, М. Козоріз та інших.
Однак світовий досвід організаціїфондової біржі досліджено недостатньо. Детальнішого аналізу потребують питаннящодо визначення основних моделей організації біржової торгівлі, їх адаптації доособливостей економічного розвитку в Україні.
Нині існує дві основні моделіфінансового ринку:
1) Банкоцентрична– орієнтована на банки і притаманна країнам континентальної Європи та Японії;
2) Фондова –орієнтована на фондові біржі і притаманна США, Англії та Австралії.
Банкоцентрична модель фінансовогоринку передбачає необхідність існування фондової біржі, але основним фінансовимпосередником інвестиційної діяльності є банки, які можуть поєднувати звичайнібанківські операції з операціями на фондовій біржі. Фондова модель фінансовогоринку передбачає необхідність існування фондової біржі як основного фінансовогопосередника між кредиторами та позичальниками. Традиційним банкам забороняєтьсяпроведення інвестиційної діяльності, цю діяльність проводять спеціалізованіінвестиційні банки.
Зазначимо, що на початку 80-х рр. ХХст. спостерігалася тенденція до об’єднання обох моделей фінансового ринку, щозумовлено глобалізацією світових економічних процесів та зростання конкуренціїміж ринками капіталу різних країн. Так, у країнах континентальної Європизначення і обсяги фондового ринку безперервно зростають. США, навпаки, вживаютьзаходи щодо розширення банківського сектора. В результаті цього виникла новазмішана модель організації фінансового ринку. [8, с. 184]
Зважаючи на проголошення Україноюкурсу на європейську інтеграцію вітчизняний фінансовий ринок та йогоінфраструктура не можуть розвиватися ізольовано від європейського досвіду ісвітових тенденцій трансформації ринків капіталу. Однак фондовий ринокЄвропейського Союзу розвивався у кожній окремій країні за власними законами таправилами, які відрізнялися між собою. Це перешкоджало формуванню економічногопростору для створення єдиного фондового ринку ЄС. Тому, згідно з правиламиЄвропейського Союзу щодо забезпечення фінансового ринку, у його країнахприйнятним є принцип превалювання національного законодавства. Виходячи зцього, розвиток фондового ринку України повинен орієнтуватися на досвідєвропейських особливостей та власного законодавства.
Водночас досвід організації фондовоїбіржі в США також є надзвичайно важливим. Це пояснюється тим, що ринок ціннихпаперів Америки – наймасштабніший у світі, його частка у світовій капіталізаціїколивається від третини до половини сукупної курсової вартості цінних паперів.Для України досвід США щодо організації біржової торгівлі є можливим длязапозичення, оскільки він визначає значення жорсткого державного регулювання устворенні ліквідного та прозорого фондового ринку. Біржова торгівля США єяскравим прикладом фондової моделі організації фінансового ринку. Вонастворювалася упродовж тривалого періоду. Теперішній стан її розвиткуґрунтується на складній системі державного регулювання та контролю, яка єнаслідком складних перетворень та реформ економіки країни. [13, с. 10-12]
Головним аргументом на користьдержавного регулювання фондового ринку у розвинених країнах є необхідністьоперативного вирішення проблем, передусім у випадках, коли діяльність учасниківцього ринку не забезпечує надходження у необхідних обсягах фінансових ресурсівдо ділових одиниць. Розумне поєднання ринкових і державних регуляторів даєможливість реалізувати цілі розвитку фондового ринку України, недостатнійрозвиток якого гальмує інвестиційні процеси, стримує структурну перебудовувітчизняної економіки, що унеможливлює підвищення її конкурентоспроможності.[20, с. 54]
Нині фондовий ринок США є найбільшиму світі. Його абсолютна капіталізація на кінець 2007 р. становила 524320 млрд.дол. США. Це становить приблизно 55% від сукупної капіталізації фондового ринку(рис.1). У 2000-2002 рр. спостерігалося зниження абсолютної капіталізаціїфондових бірж США на 27,5%. Із 2002 до 2007 р. абсолютна капіталізація фондовихбірж США зросла удвічі. За цей період щорічні темпи зростання капіталізаціїстановили приблизно 20%.
Аналіз рис. 3 засвідчує, що у 2008 р.спостерігається тенденція до зниження усіх показників ефективностіфункціонування фондових бірж США.
/>Рис.3 Абсолютна капіталізаціяфондових бірж США, млрд. дол. США
Причиною такого спаду є економічнакриза, яка розпочалася у лютому 2007 р. більшість експертів причинами цієїкризи називає проблеми в американській економіці, що виникла внаслідок різкогоскорочення заощаджень, зростання дешевих кредитів, неадекватного споживання таформування так званої бульбашки на ринку ризикових іпотечних цінних паперів.[12, с. 37]
Аналіз організації фондових бірж СШАвідображає домінуючу роль органів державного моніторингу у створені ліквідногота ефективного фондового ринку. Втрата такого контролю супроводжується значнимзниженням динаміки біржової торгівлі та виникненням світових фінансових криз.Це невиправно впливає на фінансову систему не лише США, а й інших країн світу.Тому для подолання теперішнього спаду світового економічного розвиткунеобхідно, в першу чергу, відновити домінуючу роль держави в контролі задіяльністю усіх сфер життєдіяльності суспільства.
Використовуючи досвід США в Україні,варто враховувати важливість державного регулювання, оскільки нині вітчизнянийринок є мало регульованим. Надзвичайно велика кількість законодавчих норм, щорегламентують роботу фондових бірж (близько 100 законодавчих актів), не вирішуєпроблем щодо прозорості та ефективності біржових операцій. Головна проблемавітчизняного ринку цінних паперів полягає у відсутності єдиного органу йогорегулювання. Так, регулятивні функції розподілені між різними міністерствами івідомствами. Тому, потрібно до організації Комісії з цінних паперів і бірж уСША, українським законодавством потрібно передбачити створення єдиного органудержавного регулювання фондового ринку. [20, с. 57]
Банкоцентрична модель організаціїфінансового ринку найбільш чітко виражена у побудові фондового ринкуФедеральної Республіки Німеччина, оскільки особливістю її фінансової системи єабсолютне домінування банків в активах країни. Так, у 2007 р. часткабанківських установ, як посередників біржової торгівлі Німеччини, становила72%, страхові компанії займали 17%, і лише 11% припадало на інших фінансовихпосередників. В той же час у країні налічувалося 2400 банків. Щільністьбанківської інфраструктури ФРН є найвищою в Європі, адже на одне банківськевідділення нараховується 1720 осіб із загальної чисельності населення країни.Понад 55% всіх банків Німеччини є кредитними кооперативами. Переважно їхчастина – це дрібні фінансові установи з балансом, нижчим від 250 млн. євро.[8, с. 186]
Діяльність фондових бірж Німеччини єпомірно динамічною. Так, показник абсолютної капіталізації фондових бірж країнивідповідає доволі високому рівневі (Рис.4).
/>Рис.4 Абсолютна капіталізаціяфондових бірж ФРН, млрд. дол. США

Впродовж 200-2005 рр. спостерігаласястабільна ситуація на фондовому ринку ФРН, адже сума залучених біржами коштівбула майже незмінна. Однак, починаючи із 2005 до 2007 рр., спостерігаєтьсязначне підвищення ефективності біржової торгівлі. Сума залучених біржею коштівпідвищилася на 71,7%. Але світова економічна криза спричинила спад біржовоїторгівлі у 2008 р. на 45%, що повернуло фондовий ринок Німеччини на п’ять роківназад. [12, с. 38]
В цілому, організація фондової біржіНімеччини ґрунтується на помірному державному контролі, в основному якогозакладено принцип регулювання. Важливу роль на фондовій біржі виконують банки,як посередники біржової торгівлі.
Нині існує значна кількістьфінансових систем, в основі організації яких закладено змішану модельфінансового ринку. Так, прикладом змішаної моделі організації фінансового ринкує біржова система Франції. За капіталізацією акцій Франція займає четвертемісце в світі, а за облігаційною заборгованістю – п’яте. Нині показниквідносної капіталізації країни становить 105%, хоча на початку 1990-х рр… вінбув у чотири рази нижчим і становив 26%. Тобто впродовж 15 років французькийфондовий ринок розвивався надзвичайно швидкими темпами. Це дозволило країнізайняти важливе місце в процесах світового обігу капіталу. Через це досвідФранції щодо побудови ефективної системи організації фондової біржі є особливоважливим для країн, ринки яких формуються. На основі французької моделіорганізації фінансового ринку було побудовано біржову систему Польщі, Угорщини,Чехії та ін. Тому аналіз біржової торгівлі Франції має особливе значення дляУкраїни в контексті можливостей його використання для побудови ефективно діючоїбіржової торгівлі. [8, с. 188]
Динаміка біржової торгівлі Франціїсвідчить про значний потенціал економічного зростання фондового ринку в країні(Рис.5).

/>Рис.5 Абсолютна капіталізаціяПаризької фондової біржі, млрд. дол. США
Так, у період із 2003 по 2007 р. сумазалучених на ринку коштів зросла на 63%. Однак у 2008 р. під впливом світовоїекономічної кризи абсолютна капіталізація фондових бірж Франції знизилася на50% і досягла найнижчого значення за останні десять років.
Отже, фондовий ринок Франціїґрунтується на загальних положеннях, властивих для Європейськогоспівтовариства. Відповідно до цих положень створено перспективну та добрерозвинену біржову торгівлю. Головною перешкодою розвитку фондових бірж уФранції стала масштабна економічна криза 2008 р., яка спричинила скороченняфінансових активів на біржі майже наполовину. Проте французький фондовий ринокмає значний потенціал розвитку у майбутньому, про що говорить до кризовезростання біржового індексу. [8, с. 190]
 Серед країн – членів ЄС розвитокбіржової торгівлі Франції є не менш важливим для України. Однак досвід Польщі –це першочерговий приклад, оскільки спільною умовою виникнення фондових бірж яку Польщі, так і в Україні послужив розпад соціальної системи. За відповіднокороткий час, на відміну від розвинених країн, тут потрібно було приватизуватитисячі підприємств, провести радикальне реформування економіки та її ринковутрансформацію. В усьому іншому – масштаби, режими функціонування та темпирозвитку фондових бірж у Польщі та Україні мали розбіжності.
Характерною особливістю розвиткуфондових бірж Польщі є використання налагодженої системи розвитку фондових бірж,заснованої на англосаксонській моделі (зокрема на основі біржі цінних паперів уФранції). Ця модель передбачає функціонування фондових бірж в умовах помірногодержавного регулювання та залучення банків до організації біржової торгівлі.[12, с. 39]
Важливим чинником успішної роботифондового ринку Польщі є належне його нормативно-правове забезпечення, прийнятеу відповідності до нормативів ЄС. Завдяки цьому біржовий ринок Польщі динамічнорозвивається. Його основним показником є Біржа цінних паперів у Варшаві, якабула заснована 16 квітня 1991 р.
Внаслідок правильної організаціїбіржової торгівлі Польщі фондовий ринок країни динамічно розвивається (Рис.6).
/>Рис.6 Абсолютна капіталізація фондовоїбіржі Польщі, млрд. дол. США
У 2003-2007 рр. абсолютнакапіталізація БЦПВ зросла у 5,6 разу. Це свідчить про зростання довіриінвесторів до біржової торгівлі в країні. Світова економічна криза 2008 р. негативновплинула на динаміку абсолютної капіталізації БЦПВ, обсяги залучених біржеюкоштів знизилися на 55%. Таке значне зниження ефективності фондової біржіхарактерне для ринків, що формуються. Адже незначний рівень довіри інвесторівдо операцій з цінними паперами має здатність швидко змінюватися недовірою,навіть за відсутності для цього об’єктивних причин. [12, с. 40]
Отже, завдяки налагодженій тазмістовній державній політиці, вдалому вибору моделі формування фондового ринкуі чіткому її дотриманню, фондові біржі Польщі розвиваються систематизовано тадинамічно.
Аналіз світового досвіду організаціїфондової біржі на прикладі США, Німеччини, Франції та Польщі дозволяєстверджувати, що кожна країна має власний шлях розвитку фондового ринку.Спільним для усіх країн є те, що в основі підвищення ефективності діяльності їхфондових бірж закладено принцип превалювання національного законодавства, якевраховує національні особливості населення країни. Спільним елементом дляуспішної біржової торгівлі усіх країн є правильний вибір стратегії економічногозростання і чітке дотримання цієї стратегії. Саме тому нинішній стан розвиткуфондових бірж України потребує у першу чергу єдиної національної програмиекономічного зростання. Ця програма повинна враховувати досвід інших країн,однак пріоритетним у ній має залишитися національний інтерес. [8, с.191]

3Перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні
Наукове обґрунтуванняфункціонування ринку цінних паперів є необхідною умовою розвитку механізмівреалізації ефективної економічної політики. Тут необхідно враховуватинаціональні особливості, які визначають місце цього ринку в ринковій структурі.[16, с. 42]
Розвиток ринку ціннихпаперів у нашій країні оцінюється вкрай неоднозначно. У широкому спектрі думокз цього приводу існують офіційні та неофіційні, оптимістичні та песимістичні,обґрунтовані, та необґрунтовані оцінки.
В умовах економікиперехідного періоду, що характеризується нерозвиненістю відносин власності,формування ефективної структури ринку цінних паперів є взагалі дуже складнимзавданням:  
о проблема перереєстраціїта надання гарантій щодо достав­ки цінних паперів;
о відсутність механізму«поставки проти платежу», внаслі­док чого левову частку угодздійснюють на умовах передоплати або поставки;
о нереалізованістьналежною мірою на практиці функцій Дер­жавної комісії з цінних паперів іфондового ринку;
о незначні обсяги продажуцінних паперів на фондових і ва­лютних біржах;
о   нерозвиненістьвторинного ринку;
о   відсутність належноїінфраструктури;
о невизначеністьправового забезпечення механізмів котирування цінних паперів, тобто відсутністьнормальної системи ціно­утворення;
о відсутність заборониспекуляції на різниці курсів цінних паперів однієї емісії в різних регіонах;
о невизначеність статусубіржового контракту як докумен­та, що послаблює правові основи для обліку тапереоформлення прав власності в реєстрах і депозитаріях;
о відсутність стандартіві технічного забезпечення повідом­лень про укладену угоду між торговельнимисистемами та іншими інститутами ринку в режимі, що не перевищує Т+ 5 (режим, заяко­го гроші в обмін на цінні папери реально повинні бути поставлені с тронамиугод на п'ятий день після її укладення). [16, с. 43-44]
Ось чому поки що мрієюзалишається інтеграція України в міжнародний ринок цінних паперів.
Формування вітчизняногоринку цінних паперів перебуває під впливом багатьох факторів: рівень інфляції,розмір емісії і термін погашення цінних паперів: величина платоспроможногопопиту інвес­торів; значення облікової ставки НБУ; величина прибутковості ок­ремихінструментів до українських цінних паперів; рівень держав­ного контролю задіяльністю на національному фондовому ринку вітчизняних та іноземнихінвесторів, швидкість і легкість переходу прав власності на цінні папери,якість системи розрахунків за уго­дами з цінними паперами; рівень підготовкипрофесійних учасників фондового ринку; наявність необхідної інфраструктури;надійність захисту прав інвесторів тощо. [2, с. 113]
Україна має значнийпотенціал залучення величезних потоків капіталу, але тут вона вступає вглобальну конкуренцію з країнами Центральної та Східної Європи, Азії таПівденної Америки. В Ук­раїну тільки починає пробиватися іноземний капітал увигляді стратегічної участі, а не як звичайні портфельні інвестиції, їх принеслизахідні фонди венчурного капіталу, а не потрібні нам інвестори з середнімрівнем доходу, які впевнені в довготерміновості своїх вкладів. Результатомцього є те, що український ринок акцій усе ще залишається поза рамками новихринків Центральної та Східної Європи. За оцінками експертів, українські акції ідосі сприймаються іноземними інвестиційними інституціями як екзотичні істановлять незначну (якщо взагалі якусь) частку їхніх портфелів. Це є наслідкомтого, що до останнього часу не виставлено для продажу акції першорозряднихпідприємств. Крім того, бракує без­печного здійснення операцій на фондовомуринку, недорогої і над­ійної реєстрації, схоронності трансакцій.
Це свідчить про те, що Україна ще нестворила достатніх умов довіри як для наших, вітчизняних, так і закордоннихінвесторів, коли інвестиційні можливості поєднуються з ясною та надійною струк­туроюринку цінних паперів.
Важливе місце серед інфраструктурнихучасників ринку цінних паперів належить організаторам торгівлі, діяльність якихпідвищує інвестиційну привабливість емітента за рахунок забезпечення йоголіквідності та прозорості.
Існування кількох фондових бірж вУкраїні, кожна з яких діє автономно і проводить угоди з цінними паперами завласними правилами, розмежовує біржовий простір на окремі сегменти. Економічнонеобгрунтоване створення нових бірж лише посилює негативні процеси наорганізованому ринку і веде до стагнації біржової торгівлі. [5, с. 43]
Стабільно функціонуючий біржовийринок цінних паперів є одним із чинників, що визначають інвестиційний клімат україні, сприяють залученню й перерозподілу інвестиційного капіталу у найбільшперспективні сфери економіки. Все це активізує проблему виведення біржовогоринку України з кризи, проведення суттєвих перетворень у технології організаціїі программно-апаратному забезпеченні вітчизняних фондових бірж, підвищенні їхконкурентоспроможності.
На думку багатьох вітчизнянихнауковців, Україні також доцільно мати Єдину біржову фондову систему, оскільки:капіталізація ринку цінних паперів є настільки незначною, що комісійноївинагороди не вистачає на нормальнее функціонування навіть однієї біржі;концентрація попиту і пропозиції в одній системі дасть змогу підвищуватиліквідність ринку та його інформативну відкритість; за рахунок обсягів вартістьпослуг біржі у перспективі може бути знижено; за цієї системи можливим стаєвикористання у біржовій торгівлі єдиного клірингового та депозитарного центру.[4, с. 75-76]
За умов нестійкого становищафондового ринку лише примусові адміністративні заходи щодо формування біржовоїсистеми неприйнятні. Слід дотримуватися у цій ситуації принципівдобровільності, господарської самостійності, можливості спільного фінансуваннязаходів і проектів, створення спеціалізованих дочірніх підприємств, діяльністьяких буде спрямовано на виконання завдань фондової системи і проведенняміжбіржових електронних торгів цінних паперів. Торгівля цінними паперами убіржовій системі організовується за дворівневою моделлю. Перший рівень у нійутворюють фондові біржі, а другий – акредитовані при них брокерські контори. Цедасть можливість зменшити витрати торгівців цінними паперами на організаціюканалів зв’язку з центральним технічним центром.
Створення та функціонування Єдиноїбіржової фондової системи в Україні потребує удосконалення чинноїнормативно-правової бази щодо Національної депозитарної системи та електронногообігу цінних паперів. Беззаперечним положенням нового законодавства має статиіснування в Україні лише одного Центрального депозитарію цінних паперів, непідвладного впливу корпоративних фінансових груп. [3, с. 7]
Українська депозитарна система насьогодні не відповідає вимогам інвесторів та акціонерних товариств і практичноне відповідає аналогічним системам розвинених країн. У останніх обслуговування95% організованого ринку забезпечується центральними депозитаріями.
Національна депозитарна системаУкраїни технологічно відстає від платіжної системи і гальмує обіг фінансовихінструментів. Вирішуючи ці питання в нашій країні, необхідно об’єднати зусиллядержави та учасників ринку. Доцільно відпрацювати механізми, які дають змогуЦентральному депозитарію реально виконувати депозитарні тарозрахунково-клірингові функції. [6, с. 85]
Зокрема, доцільно було б створити вУкраїні дворівневу Національну депозитарну систему. Перший (вищий) рівень – цеЦентральний депозитарій, який здійснював би облік корпоративних цінних паперівта муніципальних облігацій, і Національний банк України, що здійснював бидепозитарну діяльність з державними цінними паперами. Другий (нижчий) рівень складностізі зберігачів та реєстраторів власників іменних цінних паперів, а такожорганізаторів торгівлі, при яких створено розрахункові установи. При цьомуЦентральний депозитарій створюється виключно державою та професійнимиучасниками ринку цінних паперів. З одного боку, депозитарій повинензосередитися на веденні обліку прав власності і не займатися грошовимирозрахунками, але з другого – можливий комплексний, більш привабливий підхід,коли в одному місці здійснюється передача власності і відповідний до неїгрошовий розрахунок. Перевага другого варіанта полягає у спроможностіЦентрального депозитарію забезпечити захист розрахунків від ризику шляхомнадання усього комплексу розрахунково-клірингових операцій. [4, с. 79]
Загалом побудова Центральногодепозитарію в Україні має базуватися на принципі незалежності, прозорості,некомерційного характеру діяльності, державної підтримки, запровадженнядопустимих та рівних умов і тарифів для усіх користувачів, використанняміжнародних стандартів та рекомендацій, мінімізації витрат.
Будь-які структурні зміни нафондовому ринку будуть незавершеними і малоефективними у разі відсутності наньому коштів інвесторів через недовіру до учасників цього процесу. Цей недолікможна усунути шляхом впровадження елементів рейтингової інфраструктури.
Створення рейтингових оцінок – одиніз способів охарактеризувати ризик. Ця процедура необхідна на ринках ціннихпаперів усіх країн, адже зростання фінансового ринку може спричиняти не лишеприскорення економічного зростання, а й зростання ризиків. Рейтинги сприяютьдосягненню оптимальної вартості капіталу, оскільки дають змогу емітентовізвернутися до ліквідного джерела коштів. [3, с. 9]
Результатом цього стає зниженнясередньої вартості фінансування. Рейтинг також забезпечує доступ до ринку облігацій,термінових контактів, допомагає підвищити ліквідність цінних паперів.
Застосування рейтингів призведе допідвищення прозорості цього ринку і, як наслідок, до зростання йогоефективності лише в разі дотримання таких принципів: доцільно узгодити затвердженувітчизняну шкалу кредитних рейтингів з національними особливостями ринку ціннихпаперів; розвиток послуг рейтингування має здійснюватися на добровільнихзасадах з можливістю допуску до користування таким фінансовим сервісом усіхохочих; оплата послуг рейтингових агентств має здійснюватися емітентами зарахунок власних, а не бюджетних коштів; оцінка національних рейтинговихагентств свідчитиме про дедалі більший інтерес широкого кола споживачів у томуразі, якщо результати їх роботи будуть визнані не лише у вітчизняному, а йміжнародному середовищі; запровадження системи національного кредитногорейтингу в Україні доцільно здійснювати через поетапне проходженнянаціональними рейтинговими компаніями усіх стадій рейтингового процесу інасамперед через формування інформаційно прозорого середовища; на початковихетапах доцільною є скасування обов’язкового рейтингування для тих емітентів,які заздалегідь оголошуватимуть покупців облігацій; поряд з рейтингуваннямемітентів та цінних паперів в Україні слід запровадити рейтингуванняінфраструктурних учасників фондового ринку.
Формування ефективної системиінфраструктурного забезпечення ринку цінних паперів в Україні є необхідноюумовою для забезпечення ефективності його функціонування, а також підвищенняпривабливості для інвесторів. [4, с. 85]

Висновок
Отже, ринокцінних паперів – це частина ринку позичкових капіталів, де здійснюється емісія,купівля-продаж цінних паперів. Дійовий фондовий ринок виконує функції переміщення капіталувід інвесторів до виробництва, визначений ефективності використання фінансовихресурсів в окремих секто­рах економіки, перебігу капіталу з однієї галузі вінші.
Ринок цінних паперів можнарозмежувати на первинний і вторинний, біржовий та позабіржовий.
Місце ринку ціннихпаперів можна оцінити з двох позицій: з точки зору обсягів залучення грошовихкоштів із різних джерел і з точки зору вкладання вільних грошових коштів убудь-який ринок.
Вітчизняний фондовий ринок вжепройшов декілька складних етапів свого розвитку. Сьогодні фондовий ринокУкраїни перебуває в нестандартній ситуації і переживає своєрідну стадію«зламу», що позначилась фінансовою кризою.
Можна констатувати той факт, щосвітова фінансова криза прийшла до нас насамперед через відплив інвестицій іпадіння фондового ринку. Через це фондовий ринок України в своєму розвитку нетільки зупинився, а й відкотився на декілька років назад.
Україна ще не створила достатніх умовдовіри як для наших, вітчизняних, так і закордонних інвесторів, колиінвестиційні можливості поєднуються з ясною та надійною струк­турою ринкуцінних паперів.
Головними гальмівними чинникамиінвестиційної активності та росту на світових фондових ринках залишатьсязагальносвітова фінансова нестабільність, слабкі показники уфінансово-виробничому секторі національних економік, недостатнійплатоспроможний попит і недостатність довіри системних інвесторів.
У порівнянні із країнами з розвиненоюринковою економікою, діяльність фондових бірж України є недостатньо ефективною.
Важливе місце серед інфраструктурнихучасників ринку цінних паперів належить організаторам торгівлі, діяльність якихпідвищує інвестиційну привабливість емітента за рахунок забезпечення йоголіквідності та прозорості.
Національна депозитарна системаУкраїни технологічно відстає від платіжної системи і гальмує обіг фінансовихінструментів. Вирішуючи ці питання в нашій країні, необхідно об’єднати зусиллядержави та учасників ринку. Доцільно відпрацювати механізми, які дають змогуЦентральному депозитарію реально виконувати депозитарні та розрахунково-кліринговіфункції.
Стабільно функціонуючий біржовийринок цінних паперів є одним із чинників, що визначають інвестиційний клімат україні, сприяють залученню й перерозподілу інвестиційного капіталу у найбільшперспективні сфери економіки. Все це активізує проблему виведення біржовогоринку України з кризи, проведення суттєвих перетворень у технології організаціїі програмно-апаратному забезпеченні вітчизняних фондових бірж, підвищенні їхконкурентоспроможності.

Списоквикористаної літератури
1. Закон України«Про цінні папери і фондову біржу (1991)» Мінфін України № 04-305 від30.09.1991 р.
2. КубахТ.Г. Сучасні тенденції розвитку ринку цінних паперів України // Держава тарегіони – 2009 — № 6 – с. 111-114.
3. СіренкоО. Інвестиційна привабливість та перспективи українського ринку цінних паперіву 2008 р. // Фінансовий ринок України – Київ, 2008 — № 4 – с.7-9.
4. ВатаманюкЗ. Перспективи розвитку ринку цінних паперів // Фінанси України – 2007 — № 5 –с. 75-85.
5. ГольденбергО. Удосконалення державного регулювання ринку цінних паперів в Україні //Формування ринкових відносин в Україні – 2006 — № 6 – с.42-46.
6. ТерещенкоГ. Проблеми становлення та напрями удосконалення функціонування ринку ціннихпаперів в Україні // Фінанси України – 2007 — № 6 – с. 82-89.
7. Фондовийринок: аналітика від АРІФР // Економіст – 2010 — № 1 – с. 10-11.
8. КалинецьК. С. Аналіз світового досвіду організації фондової біржі в контекстіможливостей його використання в Україні // Регіональна економіка – 2009 — № 3 –с. 182-191.
9. Динаміката сучасний стан вітчизняного фондового ринку // Фінансовий ринок України –2009 — № 11 – с. 12-14.
10. ІвановаК.В. Стан фондового ринку в період світової фінансової кризи і його подальшийрозвиток // Актуальні проблеми економіки – 2009 — № 4 – с. 172-178.
11. ПолюховичВ. Місце фондового ринку в структурі фінансового ринку України //Підприємництво, господарство, право – 2008 — № 6 – с. 103-104.
12. ІвановаК. Регулювання фондового ринку на прикладі країн з розвиненою економікою // Актуальніпроблеми економіки – 2008 — № 11 – с. 36-40.
13. Становленняфондового ринку: роль держави // Урядовий кур’єр – 2008 — № 9 – с. 10-13.
14. МигашкоВ. Ринок цінних паперів в Україні // Вісник Національного банку України — № 3 –2008 – с. 16-18.
15. МозговийО. Фондовий ринок України // Фінанси України — № 5 – 2008 – с. 17-18.
16. БарановскийО. Ринок цінних паперів в Україні: стан, проблеми, перспективи // Банківськасправа – 2009 — № 6 – с. 42-45.
17. КузнецовМ.В. Ринок цінних паперів, як фактор відтворного процесу // Гроші й кредит –2008 — №1 – с. 15-19.
18. МаскалєвичІ. Ринок України: зліт, падіння, спад // Фінансова консультація – 2008 — № 9 –с. 23-29.
19. МіркінЯ.І. Ринок цінних паперів: структура та учасники // Гроші та кредит – 2007 — №2– с. 74-79.
20. СеребрянниковаЛ.А. Світовий досвід регулювання ринку цінних паперів // Фінанси – 2009 — № 1 –с. 54-58.