ХАРКІВСЬКИЙІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ
УНІВЕРСИТЕТУБАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ
Національногобанку України (м. Київ)
Кафедра обліку іфінансів
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни:«Стратегічний аналіз»
на тему:
«Прогнознемоделювання фінансових показників відповідно до стратегії розвиткупідприємства»
Керівник роботи: професорЛ.В. Дикань
Студент факультетубанківської
справи, обліку іфінансів, Л.О. Анішина
Харків – 2009
Зміст
Вступ
Розділ 1. Прогнозування всистемі стратегічного управління підприємств України в сучасних умовах розвитку
1.1 Теоретико-суттєвахарактеристика прогнозів
1.2 Методи та моделіпрогнозування в стратегічному аналізі та управлінні: сутність, класифікація,характеристика
1.3 Стратегічний аналізпоказників фінансової звітності, їх значення в управлінні підприємством
Розділ 2. Стратегічнийаналіз та прогнозне моделювання фінансових показників Липковатівськогоаграрного коледжу
2.1 Характеристикаголовних показників діяльності Липковатівського аграрного коледжу
2.2 Моделювання прогнозівфінансових показників
2.3 Методика прогнозуваннябанкрутства підприємства
Розділ 3. Вдосконалення системипрогнозного моделювання фінансових показників
3.1 Основні напрямкиантикризового управління підприємством на базі застосування сучасних методів імоделей прийняття управлінських рішень
3.2 Фінансова санаціяпідприємства, та її суть у запобіганні банкрутства підприємства
Висновки
Список використанихджерел
Додатки
Розділ 1. Прогнозування в системі стратегічного управлінняпідприємств України в сучасних умовах розвитку
1.1 Теоретико-суттєва характеристика прогнозів
Прогноз — це передбачення напрямків та тенденцій розвиткупроцесу, об'єкта або явища.
У залежності від сприйняття можливості передбаченнямайбутнього розвитку процесів та явищ керівники можуть по-різному оцінюватинеобхідність та можливість прогнозування:
- відсутність прогнозів (вони не потрібні) – рішення приймаються безоцінки наслідків. Результат — криза та можливий крах організації
- відсутність прогнозів (вони неможливі) – нічого не можна змінити,тому не треба намагатись передбачити майбутнє; усе, що діється – несподіванка.Результат — такий підхід призводить до кризи та можливого краху організації
- відсутність прогнозів (досить «славного минулого») – зміна умовдіяльності робить ефективні в минулому рішення непридатними до поточноїситуації. Результат — такий підхід призводить до кризи та можливого крахуорганізації
- екстраполяція – рівень розвитку підприємства буде вищим, алепринципово нічого не зміниться, може бути втрачено конкурентну позиціювнаслідок прорахунків з інноваціями
- часткове прогнозування (прогнозування критичних точок) – усепідпорядковано ліквідації кризових явищ, а не їх запобіганню; не завждивдається вийти з кризи
- інтуїтивні прогнози – відсутність використання раціоналістичнихметодів робить прогнози ненадійними, нерідко ці прогнози є неправильними абонекорисними. Можливість кризи
- система варіантних прогнозів – основа системи планів, осмисленняможливостей впливу на обставини (середовище). Результат — довгостроковеіснування організації
Кожний бізнес, хоч би яким малим він був. завжди має прогноздля обґрунтування мети у своїй діяльності, що, у свою чергу, створює підґрунтядля свідомого розвитку підприємства.
Розрізняють різні підходи щодо прогнозування, але будь-якийіз них можна віднести до інтуїтивного (на основі особистого судження) абонаукового (раціоналістичного) типу.
Обмеженнями інтуїтивного прогнозування є особисті упередженнята забобони; «пастки» минулого досвіду; неусвідомлені спроби самоствердження;ілюзії тощо.
Науковий підхід орієнтується на використаннявзаємодоповнювальних моделей і методів подолання невизначеності майбутнього.
Головна мета прогнозів – виявити процеси розвитку явищ тапередбачити розвиток подій у майбутньому, а також побудова моделі найбільшймовірного майбутнього стану середовища (як зовнішнього так й внутрішнього).
У моделі відбивається складний комплекс соціальних,економічних, науково-технічних, політико-правових факторів зовнішньогосередовища та характеристики об'єкта прогнозування. Останніми роками поширеннянабули:
- економетричні моделі;
- економіко-математичні моделі, побудовані иа сотнях статистичнооцінених рівнянь;
- галузеві моделі «витрати-випуск» тощо.
Особливості прогнозів, складених за найновішими методиками,полягають в тому, що вони містять як бажані так і можливі, але небажаніхарактеристики стану зовнішнього, проміжного та внутрішнього середовищапідприємства, а також позитивні та негативні тенденції у взаємовпливі факторівцих трьох складових середовища.
Прогнози – це інструменти визначення цілей, але цілі – явищескладніше за просте визначення та констатація напрямку розвитку будь-якоїсфери, системи чи підсистеми. Виходячи з цього, треба ретельно досліджувати нетільки способи встановлення цілей та відповідних стратегій, а й сутність самогоявища – «мета», оскільки від цього залежить зміст концепції та окремихскладових системи стратегічного управління
Найважливіші функції прогнозування в системі стратегічногопланування такі:
- визначення можливих цілей і напрямків розвитку об'єктапрогнозування;
- оцінювання соціальних, економічних, наукових, технічних таекологічних наслідків реалізації кожного з можливих варіантів розвитку об'єктівпрогнозування;
- попереднє визначення змісту заходів щодо забезпечення реалізаціїможливостей та послаблення загроз кожного з імовірних варіантів розвиткупрогнозованих подій;
- оцінювання необхідних витрат і ресурсів для впровадженнярозроблених заходів і наслідків щодо прояву обмежень у системі «час — гроші».
Прогнозування є також необхідною основою для стратегічного планування.Наявність прогнозів підвищує обґрунтованість планів, дає можливість отримуватиальтернативні плани. У стратегічному плануванні прогнози використовуються врізних варіантах. Це може бути:
- побудова системи альтернативних прогнозів для різних співвідношень«продукт – ринок»;
- оцінювання впливу різних факторів на розвиток ситуації, зокрема заокремими ринками (наприклад, вилив нових технологій виробництва, зміни употребах окремих груп споживачів тощо);
- виявлення ймовірності «точок зростання» у макро- та мегасистемах івплив на них окремих факторів (наприклад, зростання попиту на певний вид товарувнаслідок зростання доходів споживачів);
- зміни у співвідношенні «можливості — загрози» (наприклад,нереалізована можливість може стати загрозою, якщо її використає у повномуобсязі конкурент);
- розробка цілей та альтернативних стратегій їх досягнення.
Проте деякі підприємства для прийняття рішень про майбутнєорганізації або зовсім не застосовують прогнози, або застосовують їх незначноюмірою. Як правило, такі фірми функціонують недовго, оскільки навіть ті зміни всередовищі, які можна передбачити, стають несподіванкою: підприємство не готоведля повної реалізації можливостей, що надаються зовнішнім середовищем, абозазнає краху під впливом будь-якої, навіть незначної загрози.
Досвід процвітаючих підприємств свідчить про обмеженістьекстраполяційних та інтуїтивних прогнозів. Тенденції, виявлені на основіаналізу інформації про події, що відбулися в недалекому минулому, можуть бутиненадійними індикаторами майбутніх тенденцій.
Завдяки використанню системи варіантних прогнозів створюютьсяумови для перевірки результатів, здобутих за допомогою різних методівпрогнозування, тобто підвищується їх ймовірність. Передбачене майбутнє даєзмогу підготуватися як до позитивних, так і до негативних тенденцій,максимізувати результати та мінімізувати збитки.
1.2 Методи та моделі прогнозування в стратегічному аналізі тауправлінні: сутність, класифікація, характеристика
У стратегічному аналізі досить широко застосовуються різноманітніметоди прогнозування параметрів зовнішнього та внутрішнього середовищапідприємства, причому однаково важливими є і якісні (експертні), і кількісні(статистичні) методи. Ми розглянемо обидві групи методів.
Якісні методи прогнозування побудовані, передусім, на думкахі припущеннях експертів та фахівців. Існує ціла низка методів, які передбачаютьвикористання оцінок експертів (індивідуальних і колективних).
До складу індивідуальних експертних оцінок належать: метод"інтерв'ю", за якого здійснюється безпосередній контакт експерта зіспеціалістом за схемою «запитання — відповідь»; аналітичний метод, заякого здійснюється логічний аналіз певної ситуації, складаються аналітичнідоповідні записки; метод написання сценарію, який базується на визначеннілогіки процесу або явища у часі за різних умов.
Метод написання сценарію — це опис логічно послідовногопроцесу, виходячи з конкретної ситуації. Сценарії переважно розробляються наоснові певних техніко-економічних характеристик і показників основних процесіввиробничої і наукової бази для вирішення поставленого завдання. Сценарій засвоєю описовістю є акумулятором вхідної інформації, на основі якої повиннабудуватися робота з впровадження досліджуваної стратегії. Тому сценарій вготовому вигляді повинен підлягати ретельному аналізу. У процесі розробкисценаріїв дуже часто використовують «дерево цілей», яке призначаєтьсядля аналізу систем, об'єктів, процесів, в яких можна виділити декількаструктурних або ієрархічних рівнів. «Дерево цілей» будується шляхомпослідовного виділення більш дрібних компонентів на нижчих рівнях.
Точка розгалуження називається вершиною. З кожної вершини маєвиходити не менше двох гілок. При побудові «дерева цілей» необхіднозазначити три умови:
- відгалуження, що виходять з однієї вершини, мають складатизамкнену множину;
- відгалуження, що виходять з однієї вершини, повинні взаємновиключати одна одну, тобто не може бути часткового співпадіння об'єктів,представлених двома різними гілками;
- кожна вершина являє собою ціль для всіх своїх відгалужень.
Методи колективних експертних оцінок включають: метод«комісій», «колективної генерації ідей» («мозковаатака»), метод «Дельфі», матричний метод. Ця група базується напринципі, що за колективного мислення точність результату є вищою, а також єбільше продуктивних ідей.
Зміст методу колективної експертної оцінки полягає у такому:
- для організації експертних оцінок створюють робочі групи. Робочагрупа вибирає експертів, які дають відповіді на поставлені питання (їх кількість,може коливатися від 10 до 150 залежно від складності об'єкта);
- перед тим, як організовувати опитування експертів, встановлюютьосновні напрями розвитку об'єкта, складають матрицю, що відображає генеральнумету, цілі і підцілі дослідження;
- розробка і формулювання питань для експертів. При цьому необхіднозабезпечити поступовий перехід від складних питань до простих, від широких довузьких. Крім того, питання мають бути однозначними і не перехрещуватися за змістом;
- експерти дають відповідь на питання, і проводиться обробкаматеріалів, які характеризують узагальнену думку і ступінь узгодженості індивідуальнихоцінок експертів;
- кінцева оцінка визначається або як середнє арифметичне значеньоцінок всіх експертів, або як найбільш поширена думка, або як середнє нормалізованезважене значення оцінки.
Методика статистичної обробки матеріалів колективноїекспертної оцінки являє собою сукупність оцінок відносної важливості,призначених експертами різним аспектам альтернативних стратегій. Оцінкиважливості виражаються в балах (від 0 до 1, від 0 до 100 тощо). Під час обробкиматеріали групуються в таблицю, рядки якої відповідають аспектам стратегій, аколонки — окремим експертам.
Перерахуємо деякі з експертних методів, що найчастішевикористовуються у міжнародній практиці.
Журі експертів-виконавців. Згідно з цим методом, декількаменеджерів збираються і винаходять прогноз, що базується на об'єднанні їхдумок. Переваги цього методу — простота і низька ціна. Головним недоліком є те,що прогноз не обов'язково базується на фактах.
Опитування продавців (дистриб’юторів). Згідно з цим методомпрогноз обсягів продажу визначається, виходячи з комбінації комерційнихпередбачень досвідчених продавців (дистриб’юторів). Оскільки продавціперебувають у постійному контакті з клієнтами, вони часто мають можливістьдосить точно передбачити обсяг продажу. Переваги цього методу — відносно низькаціна і простота. Головний недолік — торговельний персонал може бутинеоб'єктивним, особливо тоді, коли їхні блага залежать від величиникомерційного прогнозу (наприклад, завищення прогнозу може бути вигіднимдистриб’ютору, оскільки він може отримати вищий статус і додаткові пільги).
Оцінки покупців (клієнтів). Цей метод схожий на попередній,за винятком того, що опитування робиться для оцінки, що саме і скільки покупцісподіваються придбати. Індивідуальні оцінки покупців об'єднуються з метоюотримання повного прогнозу. Цей метод найкраще спрацьовує тоді, коли невеликакількість покупців (клієнтів) забезпечують вагомий процент від загальногопродажу. Недоліки полягають у тому, що покупця (клієнта) важко зацікавити так,щоб він докладав значні зусилля для реалізації цього методу; крім того, методоцінок покупців не дозволяє підключати до опитування нових покупців (клієнтів).
Метод Дельфі. Метод Дельфі — це спосіб отримання узгодженоїдумки експертів. Згідно з цим методом вибирається група експертів для вивченняспецифічного питання. Членів комісії не збирають разом у групу — вони навітьможуть не знати один одного. Членів комісії просять (як правило, з допомогоюнадсилання анкет) висловити думку щодо певних майбутніх подій або прогнозів.Після того, як у першому колі думки експертів були визначені і зібрані,координатор узагальнює їх і надсилає цю інформацію членам комісії. На підставіотриманої інформації, члени комісії заново продумують результати ранніхвідповідей і роблять другий прогноз. Ця процедура продовжується до моментудосягнення згоди між експертами або до моменту, коли відповіді перестаютьпомітно змінюватися. Метод Дельфі є відносно недорогим і комплексним.
Огляди і опитування. Цей метод передбачає використанняписьмових анкетних опитувань, телефонних інтерв'ю або інтерв'ю з персоналом зметою передбачення намірів споживачів (клієнтів). Огляди і опитування — цеформи здійснення вибірки, яка призначена представляти дещо чисельнішенаселення. Потенційні недоліки цього методу — те, що оголошені наміри необов'язково будуть реалізовані, а також ризик того, що вибірка не репрезентуєвсе населення. Цей метод звичайно супроводжується середніми витратами ісередньою складністю.
Перераховані якісні методи прогнозування за умови їхправильного застосування допомагають отримати корисну інформацію, необхідну дляналізу стратегічних альтернатив і прийняття правильного управлінського рішення.Разом з тим, цінність якісних методів прогнозування не зменшує необхідністьзастосування кількісних (статистичних) методів.
Кількісні (статистичні) методи прогнозування
Більшість кількісних методів прогнозування базується навикористанні історичної інформації, представленої у вигляді часових рядів,тобто рядів динаміки, які впорядковуються за часовою ознакою. Головна ідеяаналізу часових рядів полягає у побудові тренду на основі минулих даних інаступному екстраполюванні цієї лінії у майбутнє. При цьому використовуютьсяскладні математичні процедури для отримання точного значення трендової лінії,визначення будь-яких сезонних або циклічних коливань. Для здійсненнярозрахунків, пов'язаних з аналізом часових рядів, звичайно використовуютьсяспеціальні комп'ютерні програми. Перевага цього методу полягає у тому, що вінбазується на чомусь іншому, ніж думка експерта, а саме на цифрових даних.Аналіз часових рядів доцільно використовувати тоді, коли в наявності єдостатній обсяг "історичної" інформації, а зовнішнє середовище доситьстабільне. Недоліком можна вважати те, що головне припущення, яке приймаєтьсяпри застосуванні аналізу часових рядів, може бути помилковим — майбутнє насправдіможе бути несхожим на минуле.
До кількісних методів прогнозування належать дві великіпідгрупи методів: екстраполяції і моделювання. Методи екстраполяції — цеприйоми найменших квадратів, рухомих середніх, експоненційного згладжування. Дометодів моделювання належать прийоми структурного, сітьового і матричного моделювання.
Під час формування прогнозів з допомогою екстраполяціїзвичайно спираються на статистично обґрунтовані тенденції зміни тих чи іншихкількісних характеристик об'єкта. Екстраполяційні методи є одними з найбільшрозповсюджених і розроблених серед усіх способів економічного прогнозування.
Вказані методи дуже широко застосовуються як менеджерами, такі спеціалістами-аналітиками. Наприклад, менеджеру з кадрів для прийняттястратегічного рішення про збільшення штату працюючих необхідно отриматиобґрунтований прогноз збільшення кількості клієнтів (і, відповідно, обсягівпродажу та доходів). Для того, щоб отримати такий прогноз, необхідно знати іправильно використовувати всі елементи економічного прогнозу.
Першим елементом успішного прогнозування є вибір часовогоряду. При цьому потрібно керуватися такими правилами:
- часовий ряд включає результати спостережень, починаючи від першогоі до останнього;
- усі часові проміжки між елементами часового ряду повинні матиоднакову тривалість — не варто включати в один ряд дані за декади і місяці;
- спостереження фіксуються в один і той самий момент кожногочасового періоду. Наприклад, (формуючи часовий ряд на основі щотижневихрезультатів, потрібно фіксувати дані в певний день тижня;
- пропуск даних в часовому ряді не допускається.
Розглянемо найпростіші і найпоширеніші способи отримання і прогнозуна наступні періоди з допомогою часових рядів.
Найпростішим є метод рухомого середнього, який можназастосовувати тоді, коли не потрібен дуже точний прогноз. В разі йоговикористання прогноз будь-якого періоду являє собою середній показник декількохрезультатів спостережень часового ряду. У загальному вигляді формула рухомогосереднього виглядає так;
/>, (1.1)
де /> - прогноз для часовогоперіоду t+1;
/>,/> — фактичні значенняпоказника:
N — кількість періодів у часовому ряді.
Розрахунки з допомогою цього методу достатньо точновідображають зміни основних показників попереднього періоду. Іноді вони навітьефективніші, ніж методи, основані на довгострокових спостереженнях.
Дещо складнішим, ніж рухоме середнє, є метод експоненційногозгладжування, який забезпечує досить швидке реагування прогнозу на всі події, щовідбуваються протягом періоду, який охоплюється часовим рядом. Основна ідеяцього методу полягає в тому, що кожен новий прогноз отримується шляхом зсуванняпопереднього прогнозу в напрямку, який би давав кращі результати порівняно зістарим прогнозом. Базове рівняння має такий вигляд:
/>, (1.2)
де /> - прогноз для часовогоперіоду t+1;
/> - фактичне значенняпоказника у момент часу t;
/> - прогноз, зроблений умомент часу t;
/> - константа згладжування(0
Константа згладжування є самокоригованою величиною.
Наведені методи рухомого середнього і експоненційногозгладжування належать до і прийомів трендового аналізу. Тренд — це тривалатенденція зміни економічних показників у часі. Під час розробки моделейпрогнозування тренд с основною складовою прогнозованого часового ряду, на якийвже накладаються інші складові.
Аналіз доводить, що жоден з існуючих методів не може датидостатньої точності прогнозу на 20-25 років. Метод екстраполяції не дає точнихрезультатів на тривалий термін, тому що він базується на даних минулого і теперішньогочасу, і похибка поступово збільшується в міру віддаленості прогнозу. Томуекстраполяція дає позитивні результати максимум на 5-7 років.
Для стратегічного аналізу корисними с також методипрогнозування з допомогою регресійного аналізу.
Регресійний аналіз — це математичний метод прогнозування,результатом якого є рівняння 3 однією або більшою кількістю незалежних змінних,яке використовується для визначення залежної зміїної. Зміст регресійногоаналізу полягає у дослідженні гою, як зміна незалежних змінних впливає назалежну змінну. Один раз визначені взаємозв'язки вважаються усталеними (увигляді рівняння регресії"), а майбутні значення залежної змінноїпрогнозуються шляхом підстановки у рівняння певних значень незалежних змінних. Регресійнийаналіз є відносно дорогим, але комплексним і надійним прийомом.
Для знаходження параметрів приблизних залежностей між двомаабо декількома прогнозованими величинами за їх емпіричними значенняминайчастіше застосовується метод найменших квадратів. Його зміст полягає умінімізації суми квадратичних відхилень між величинами, що спостерігаються, івідповідними оцінками (розрахунковими величинами), розрахованими згідно зпідібраним рівнянням зв'язку.
Наприклад, для побудови рівняння зв'язку між обсягомреалізації га показником продуктивності праці і рівнем оплати праці можнаформально записати:
/>, (1.3)
де /> — показник обсягуреалізації;
/>, /> - коефіцієнти, якіпоказують вплив відповідно продуктивності праці і рівня оплати праці на змінуобсягу реалізації;
/>, />.- значення продуктивностіпраці і рівня оплати праці відповідно:
/> — вільний член рівняння,який самостійного економічного значення не мас.
Найскладнішими серед методів кількісного прогнозування єкомплексні методи фонометричного моделювання. Переважно, економетричні моделі«прив'язуються» до математичної моделі цілої економіки. Складніеконометричні моделі базуються на численних рівняннях регресії, які кількісноописують взаємозв'язки між різними секторами економіки. Насправді дуже обмеженакількість компаній може застосовувати власні економетричні моделі. Іншікомпанії зазвичай користуються сервісними послугами консультаційних центрів абофірм, що спеціалізуються в галузі економетричного моделювання. Описаний метод єнайточнішим і дуже дорогим, тому використовується лише великими компаніями.
На жаль, навіть складні економетричні моделі не можутьзабезпечити стовідсоткову точність прогнозів. Кількісні прогнози — це непередбачення, які обов'язково мають справдитися, а лише припущення. Різниця міжцими поняттями величезна. Коли "історичні" тенденції проекціюються(екстраполюються) у майбутнє, може статися «розрив» між минулим імайбутнім-тоді прогнози будуть неточними.
Це застереження потрібно враховувати навіть тоді, колипрогноз викликає повну довіру, оскільки ґрунтується на достовірних джерелах іпідготовлений компетентними фахівцями. Справа у тому, що різні тенденції можутьмати взаємний вплив, або інакше кажучи, можуть бути тенденції,«приховані» в інших тенденціях. Отже, прогнози повинні завждиретельно перевірятися.
1.3 Стратегічний аналіз показників фінансової звітності, їхзначення в управлінні підприємством
У зарубіжних країнах менеджери і аналітики багатьох компанійскладають не тільки фінансову звітність за минулий рік, але й проектованіфінансові звіти на наступний рік (або декілька років). Ці документи призначеніяк для внутрішнього планування, так і для подання зовнішнім користувачам(наприклад, кредитним установам для отримання позик).
У багатьох зарубіжних країнах кредитори вимагають відпотенційних позикоотримувачів подання проектованих фінансових звітів, яківисвітлюють очікувані фінансові результати компанії протягом терміну позики.Деякі кредитори вимагають також копії проектованих звітів за минулі роки длятого, щоб співставити передбачення керівництва і фактичні результати компанії.
Протягом останніх років подібні вимоги пред'являють також окремібанки країн СНД, які працюють з потужними корпоративними клієнтами. Крім того,проектовані фінансові звіти включаються у фінансовий розділ стратегічнихпланів, що розробляються як приватними компаніями, так і неприбутковимиорганізаціями.
Проектована фінансова звітність, як провило, включає: звітпро прибутки і збитки (звіт про фінансові результати), баланс, звіт про рухгрошових коштів. Для стратегічного аналізу найважливішими є дві перші формипроектованої звітності, оскільки на їх основі можна попередньо оцінитипрогнозований фінансовий результат і визначити потреби у зовнішньомуфінансуванні бізнесу на наступні часові періоди (квартал, рік або кількароків).
Процес підготовки проектованих фінансових звітів, складенихна основі Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні, починається зопрацювання відповідних звітів за минулий рік (або декілька років) іподіляється на декілька загальних етапів.
Першим етапом є прогнозування такого показника як доход(виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Ця операція єключовою і, певною мірою, визначальною для підготовки проектованих фінансовихзвітів у цілому — прогноз обсягу реалізації є відправною точкою для розрахункупоказників звіту про фінансові результати та балансу.
Другим етапом є підготовка проектованого звіту про фінансовірезультати, що обумовлено необхідністю розрахунку суми нерозподіленогоприбутку, який залишається у розпорядженні підприємства і може бутиреінвестований у виробництво, тобто спрямований на покриття майбутніхфінансових потреб.
Кожна стаття звіту про фінансові результати збільшується абозменшується відповідно до концепції складання прогнозу — або на основі процентазростання (зменшення) обсягу реалізації продукції (так званий метод процентавід продажу), або незалежно.
Доход (виручка) від реалізації продукції коригується шляхомвирахування податку на додану вартість, акцизного збору та інших необхіднихвирахувань, а також собівартості реалізованої продукції, після чого отримуєтьсяпроектований валовий прибуток (збиток).
Далі, валовий прибуток (збиток) змінюється на сумуопераційних, фінансових та надзвичайних доходів (додаються) і витрат(віднімаються), податків на звичайний та надзвичайний прибутки (віднімаються).Відмінністю проектованого звіту про фінансові результати від звичайного єврахування прогнозу використання чистого прибутку для визначення такогопоказника як доповнення до нерозподілених прибутків. Це пояснюється тим, що урозділі І «Фінансові результати» звіту ф. № 2 «Звіт про фінансовірезультати» останнім показником є чистий прибуток (збиток), а проектованийзвіт повинен завершуватися визначенням суми, яка може бути реінвестована увиробництво (чистий прибуток мінус використання чистого прибутку).
Крім того, розділи II «Елементи операційних витрат»і III «Розрахунок показників прибутковості акцій» у проектованомузвіті про фінансові результати можуть не наводитися. Отже, проектований ізвичайний звіти про фінансові результати далеко не ідентичні.
Доповнення до нерозподілених прибутків збільшує або зменшуєвеличину власного капіталу у проектованому балансі, підготовка якогоздійснюється на третьому етапі. Його статті також можуть прогнозуватися ізврахуванням майбутньої зміни обсягів реалізації або індивідуально. Оскількирізні статті в активі балансу, з одного боку, і пасиві, з іншого, можутьзмінюватися в процесі прогнозування по-різному, то проектований баланс майжезавжди виявляється порушеним.
У випадку, якщо в проектованому балансі актив перевищуєпасив, різниця між ними являє собою гак звані додатково необхідні фонди (ДНФ).Ця сума показує потребу у додатковому фінансуванні або за рахунок збільшеннявласного капіталу, або шляхом збільшення довгострокових і поточних зобов'язань.Вказана операція виконується на четвертому етапі і називається утворенням ДНФ зрозподілом за статтями.
Іноді додатково необхідні фонди набувають від'ємне значення — тоді, коли прогноз пасиву перевищує прогноз активу. Тоді в проектованомубалансі збільшують одну або декілька статей оборотних (рідше необоротних)активів. Як правило, на практиці надають перевагу збільшенню статей грошовихкоштів та їх еквівалентів.
Статті, які використовуються для балансування (збільшуютьсявнаслідок утворення ДНФ), називаються регуляторними. Кожна з них прогнозуєтьсяіндивідуально і прямо не залежить від прогнозу обсягів реалізації продукції чипослуг.
Завданням стратегічного аналізу є вибір оптимального рішеннящодо утворення ДНФ за певних значень статей проектованої фінансової звітності.
Прогнозування статей проектованої звітності може здійснюватисяза допомогою багатьох методів, які полягають у використанні формалізованих абоінтуїтивних підходів і відрізняються один від одного точністю і формоюпредставлення результатів, трудомісткістю операцій і кількістю вхідних даних.
За принципами формування прогнозу виділяють три групиметодів: екстраполяцію, моделювання і експертні оцінки.
Методи екстраполяції (найменших квадратів, рухомих середніх,експоненційного згладжування та ін.) спираються на статистично обґрунтованітенденції зміни тих чи інших кількісних характеристик об'єкта. Екстраполяційніметоди с одними є найрозповсюдженіших серед усіх способів економічногопрогнозування.
Екстраполяція визначається як спосіб знаходження значеньфункції за межами області її визначення з використанням інформації проповедінку даної функції в деяких точках, що належать області її визначення.
До методів моделювання належать прийоми структурного,сітьового, матричного моделювання та інші, які дозволяють отримувати прогнозніфінансові показники з допомогою певних моделей.
Методи експертних оцінок належать до неформалізованих методіві застосовуються у тих випадках, коли неможливо врахувати вплив багатьохфакторів через значну складність об'єктів прогнозування. Коли формалізованіметоди прогнозування застосувати неможливо, доводиться вдаватися до знань ідосвіду експертів
Методи підготовки проектованих фінансових звітів значновідрізняються залежно від базису (основного припущення, концепції), на якомубудується весь процес прогнозування і аналізу.
Прогнозування з допомогою методу процента від продажу полягаєу збільшенні (зменшенні) показника доходу від реалізації продукції (робіт,послуг) і статей балансу і звіту про фінансові результати (крім тих, що незалежать від зміни продажу) на однаковий відсоток. Припущення про прямузалежність між темпами зміни доходу від реалізації та інших статей повиннопідлягати перевірці на основі емпіричних даних.
Прогнозування з допомогою регресійного методу (за умовиіснування лінійної або нелінійної залежності між показниками, що прогнозуються)дозволяє отримати майбутнє значення результативного показника, який євипадковою величиною, залежно від зміни одного або декількох інших показників.Наприклад, з допомогою рівняння лінійної регресії можна спрогнозувати майбутнівтрати підприємства залежно від зміни обсягів продажу продукції за останніп'ять років.
Прогнозування на основі методу нормативних коефіцієнтів маєна меті отримання оптимального балансу і звіту про фінансові результати, наоснові показників яких розраховуються нормативні коефіцієнти — рентабельністьвласного капіталу, ліквідність та інші. Подібний прогноз використовується дляоцінки тих змін в активах та джерелах їх утворення, які необхідно здійснити вмайбутньому для досягнення оптимальної прибутковості та стабільного фінансовогостану. Метод підготовки проектованих фінансових звітів на основі нормативнихкоефіцієнтів широко використовується компаніями, управління якими побудовано наконцепції стратегічного контролінгу.
В деяких випадках доцільно здійснювати прогнозування здопомогою методу регулювання статей, коли прогноз статей проектованоїфінансової звітності складається з врахуванням інформації про майбутніуправлінські рішення. У цьому випадку метод процента від продажу, рівняннярегресії або нормативні коефіцієнти застосовуватися не можуть, оскількипризведуть до неадекватності прогнозу. Стратегічні управлінські рішення можутькардинально змінити чинну структуру балансу, призвести до тимчасового зменшенняприбутковості, якщо є потреба у технічному переобладнанні, науково-досліднихрозробках тощо. Прогнозування на основі регулювання статей застосовується тоді,коли адміністрація підприємства приймає суттєві, іноді далеко не оптимальні зфінансового погляду, управлінські рішення, які мають стратегічний характер і можутьвиявитися рятівними в умовах подальшої конкурентної боротьби.
Фінансові прогнози традиційно представляються з допомогоюметодів обробки детермінованих чисел (однозначно визначених, конкретних), що вумовах високого ступеня невизначеності є не завжди доцільним. Тому окреміфінансові аналітики пропонують застосовувати метод нечітких чисел (наприклад,нечіткі трійки чисел) або метод довірчих інтервалів. Методи прогнозування наоснові нечітких чисел І довірчих інтервалів дозволяють розширити можливості фінансовогоменеджера та бухгалтера-аналітика у сфері варіантного (альтернативного)стратегічного аналізу, створюють надійну інформаційну базу для аналізу наоснові сценаріїв і аналізу чутливості.
Процес підготовки проектованих фінансових звітів не завждивідбувається протягом одного циклу. Нециклічний метод передбачає отриманнякінцевого результату в першому наближенні, відразу після завершення необхіднихрозрахунків. Але більш точним і надійним вважається ітеративний (циклічний)метод, коли весь процес прогнозування (або певна його частина) повторюються зметою уточнення результатів. Ітеративний метод найзручніше використовувати здопомогою комп'ютерної техніки для зменшення трудомісткості операцій.
Різноманітність методів підготовки проектованих фінансових звітівобумовлюється потребами користувачів стратегічної фінансової інформації.головними серед яких є керівники підприємства. Проектовані звіти фактичновідображають уявлення адміністрації про те, яким чином підприємство будефункціонувати у майбутньому з врахуванням можливих змін в економічних,соціальних, політичних, правових і конкурентних реаліях. Для аналітиків, якібезпосередньо займаються підготовкою стратегічної фінансової інформації дляпідтримки прийняття рішень, важливим аспектом професійної підготовки єволодіння базовим інструментарієм створення, обробки та аналізу проектованихфінансових звітів в умовах невизначеності. Вміння підготувати проектованіфінансові звіти і вибрати оптимальну фінансову стратегію на майбутнє єзапорукою уникнення помилок у бізнесі, основою для управління фінансовою таінвестиційною діяльністю підприємства.
Як вже було зазначено раніше, прогноз обсягів реалізаціїпродукції (товарів, робіт, послуг) у грошовому вимірнику є першим показником,який включається у проектований звіт про фінансові результати. Метою складанняцього документу є визначення суми нерозподіленого прибутку (непокритогозбитку), який може отримати підприємство протягом наступного року.Нерозподілений прибуток зменшує загальну величину майбутніх фінансових потребпідприємства.
У більшості випадків проектований звіт про фінансовірезультати складається з допомогою методу процента від продажу. При і цьомубереться припущення про пропорційне зростання (зменшення) обсягу реалізації(валового доходу) і змінних або сукупних витрат. Подібне припущення дозволяєотримати перший прогноз «від досягнутого», який досить часто так ізалишається останнім, тобто вже не переглядається і не уточнюється.
Одним з основних завдань, які вирішуються під час підготовкипроектованого звіту про фінансові результати, є визначення тієї частини ДНФ, щоможе бути утворена з внутрішніх джерел протягом наступного часового періоду.
Серед власних джерел фінансування варто виділяти чистийприбуток і накопичені амортизаційні відрахування. Найскладнішим завданням єпрогнозування величини чистого прибутку, частина якого (реінвестованийприбуток) є джерелом покриття майбутніх фінансових потреб.
Для того, щоб правильно скласти проектоваий звіт профінансові результати з допомогою методу процента від продажу, необхіднокласифікувати його статті на автоматично утворені і регульовані.
Автоматично утворені статті (показники) утворюються внаслідокздійснення запланованої виробничої діяльності і змінюються пропорційно обсягупродажу.
Регульовані статті утворюються незалежно від обсягу продажу;для їх кількісного визначення використовуються інші методи (наприклад,експертні оцінки).
Приблизна класифікація статей звіту про фінансові результати,який відповідає П(С)БО № 3 «Звіт про фінансові результати», дозволяєпопередньо визначити, які статті необхідно змінювати на той же відсоток, що йдоход (виручку) від реалізації, а які спід прогнозував и окремо (табл. 11,1.).
В цілому запропонована класифікація статей на автоматичноутворені і регульовані не може вважатися незмінною — залежно від ситуації,можна використовувати інший підхід до цього питання.
Таблиця 1.1.
Класифікація статей проектованого звіту про фінансовірезультати Назва статті (групи статей) Вид статті Автоматично утворена Регульована Доход (виручка) від реалізації + - Собівартість реалізованої продукції + - Операційні доходи і витрати + - Фінансові доходи, витрати і втрати - + Інші доходи і витрати - + Надзвичайні доходи і витрати не плануються
Статті (групи статей) звіту про фінансові результативідповідають Н(С)БО № 3. У таблицю не включені статті, які є розрахунковими(розраховуються ч допомогою арифметичних операцій на основі інших статей):валовий прибуток чи збиток, фінансовий результат від операційної діяльності,фінансовий результат від звичайної діяльності тощо.
Розділ 2. Стратегічний аналіз та прогнозне моделюванняфінансових показників Липковатівського аграрного коледжу
2.1 Характеристика головних показників діяльності Липковатівськогоаграрного коледжу
Липковатівськийаграрний коледж Нововодолазького району в сучасних межах утворено в 1972 роціна базі учгоспу-технікуму і колгоспів ім. Шевченко та «Червоний жовтень». Натериторії господарства розташовано п’ять населених пунктів: смт. Борки, с.Липкуватівка, с. Рябухіно, с. Василівське і с. Ключеводськ. Центральна садибарозташована в с. Липкуватівка.
ЗемлекористуванняЛипковатівського аграрного коледжу розташоване в лісостеповій зоні на територіїНововодолазького адміністративного району в 55 км. від обласного центру м.Харків і в15 км. від районного центру смт. Нова Водолаза.
Загальназемельна площа Липковатівського аграрного коледжу становить 4884 га, в томучислі сільськогосподарських угідь 4271 га, із них ріллі 3647, сіножатів – 224га, пасовищ – 400 га.
Господарствовиробляє таку продукцію: молоко, м'ясо ВРХ, м'ясо свиней, зерно, соняшник,цукрові буряки, овочі.
Поголів’яВРХ на 01.01.2006 р. – 918 голів в тому числі корів – 400 голів, свиней – 387голів.
Надійна одну корову складає 2440 кг. молока.
На100 га сільськогосподарських угідь вироблено 228 ц. молока.
В2005 році отримано 748 голів приплоду телят. Вихід телят на 100 голів складає87,5 %.
Одержано748 голів приплоду поросят, що на 1 свиноматку складає 13,1 голів.
Валовапродукція у порівняльних цінах 2000 року складає – 3685,0 тисяч гривень.
Станомна 01.01.2006 р. господарство має основних засобів на суму 2058,0 тисячгривень.
Вумовах існуючої ринкової економіки, знецінювання сільськогосподарськоїпродукції, значного росту цін на енергоносії, матеріально-технічні ресурси,несприятливі кліматичні умови господарство в 2005 році одержало прибуток у сумі61,3 тисяч гривень.
Основноюпричиною низького прибутку являється диспаритет цін на продукціюсільськогосподарського виробництва і продукцію промисловості – запчастини,добрива, отрутохімікати, паливно-мастильні матеріали.
Перспективамирозвитку підприємства є наступне:
- подальше збільшення урожайності сільськогосподарських культур іпідвищення продуктивності тварин за рахунок внесення мінеральних добрив,засобів захисту рослин, своєчасного виконання робіт, виконання агротехнічнихстроків;
- оновлення машинно-тракторного парку;
- освоєння нових технологій вирощування і обробкисільськогосподарських культур;
- спеціалізація господарства на вирощування насіння зернових культурі соняшника;
- вирощування і продаж племінного молодняку в свиноводстві;
- підвищення якості продукції, що виготовляється
Обліковаполітика підприємства ведеться відповідно до наказу №27 «Про облікову політикупідприємства» від 9 лютого 2001 року.
Наказ«Про облікову політику підприємства» від 9 лютого 2001 року виконано згідно ізЗаконом України від 16 липня 1999 року №096-ХІ «Про бухгалтерський облік іфінансову звітність в Україні» і відповідно до Положень бухгалтерського облікуз метою забезпечення єдиних методів і процедур, що використовуютьсяпідприємством для складання і подання фінансової звітності.
Метою аналізу фінансово-господарськоїдіяльності Липковатівського аграрного коледжу є оцінка основних фінансовихпоказників підприємства на останню звітну дату з урахуванням їх змін у динаміціі визначення факторів, що зробили вплив на дані зміни.
Проведемоаналіз балансу підприємства станом на 1 січня 2007 року, для цього потрібноскласти порівняльний аналітичний баланс:
Таблиця2.1
Порівняльнийаналітичний баланс: АКТИВ.Показники Абс. велич. Пит. вага Зміни на поч. пер. на кін. пер. на поч. пер. на кін. пер. в абс. велич. (3-2) у пит. вазі (3-4) у % до велич на поч. пер. (6/2*100) у % до зміни підс. балансу
1.Необор. активи:
-зал. вартість 2,0 2,5 0,009 0,014 +0,5 +0,005 +25 -0,016 -незаверш. буд-во 5,4 5,4 0,02 0,029 +0,009 -основні засоби 19132,0 15825,0 89,5 86,4 -3306,8 -3,1 -17,5 +106,4
2.Обор. активи:
-виробничі запаси 628,7 626,6 2,9 3,4 -2,1 +0,5 -0,3 +0,067 -тварини на вирощ. і відгод. 1034,6 1133,4 4,84 6,2 +98,8 +1,36 +9,5 -3,18 -НЗВ 399,1 362,0 1,87 1,98 -37,1 +0,11 -9,3 +1,2 -готова продукція 58,3 174,3 0,27 0,95 +116 +0,68 +199 -3,73 Дебіт. заборг-ть 53,8 86,4 0,25 0,47 +32,6 +0,22 +60,6 -1,05 Гр. кошти та їх екв. 9,1 3,3 0,04 0,018 -5,8 -0,022 -63,7 +0,186 3.Витр. майб. пер. 38,6 33,9 0,18 0,185 -4,7 +0,005 -12,2 +0,15 БАЛАНС 21378,1 18315,3 100 100 -3062,8 -0,233 +191,3 +100,027
Таблиця2.2. Порівняльний аналітичний баланс: ПАСИВПоказники Абс. велич. Пит. вага Зміни на поч. пер. на кін. пер. на поч. пер. на кін. пер. в абс. велич. (3-2) у пит. вазі (3-4) у % до велич на поч. пер. (6/2*100) у % до зміни підс. балансу
1.Власний капітал
-статутний капітал 18161,3 14640,1 84,9 79,9 -3521,2 -5 -19,4 +111,05 -ін. додатковий к-л 1152,1 1145,1 5,39 6,25 -7 +0,86 -0,61 +0,22 -резервний капітал 929,9 540,9 4,35 2,95 -389,0 -1,4 -41,8 +0,12 нерозподілений прибуток 182,0 243,0 0,85 1,33 +61,3 +0,48 +33,7 -1,93
2.Довгостр. зоб-ня
-довг. кр. банків - 307,8 - 1,68 +307,8 +1,68 - -9,71 -відстр. под. зоб-ня 29,7 29,7 0,14 0,16 0,002
3.Пот. зобовязання
-кред. заборг. за тов., роб., посл. 547,5 569,5 2,56 3,1 +22 +0,54 +4,02 -0,69
Пот. зоб-ня за розрах-ми
— з од. авансів 16,5 16,5 0,077 0,09 0,013 -з бюджетом 165,0 402,1 0,77 2,2 +237,1 +1,43 +143,7 -7,48 -зі страхування 37,4 154,6 0,17 0,84 +117,2 +0,67 +313,4 -3,7 -з оплати праці 156,7 157,8 0,73 0,86 +1,1 +0,13 +0,7 -0,035 БАЛАНС 21378,1 18315,3 100 100 -3062,8 -0,577 +433,71 +87,845
Висновок:На підставі таблиць можна зробити висновок, що за звітний період майнопідприємства зменшилось на 3062,8 тис. грн. і на кінець періоду становить18315,3 тис. грн. Така зміна обумовлена зменшенням основних засобів на 3306,8тис. грн.
Якщопроаналізувати зміни у питомій вазі, то видно, що на кінець періоду порівняно зпочатком періоду у структурі необоротних активів і незавершеного будівництвасуттєвих зрушень не відбулось, частка основних засобів зменшилась на 3,1 %,частка виробничих запасів збільшилась на 0,5 %, тварини на відгодівлізбільшились в питомій вазі на 1,36 %, зросла частка незавершеного виробництва(0,11%), готової продукції (0,68%), дебіторської заборгованості (0,22%), питомавага грошових коштів та їх еквівалентів трохи зменшились на 0,22%.
Зменшеннямайна підприємства на 3062,8 тис. грн. було забезпечено зменшенням власногокапіталу підприємства і збільшенням зобов’язань підприємства на 307,8 тис.грн., це негативно відобразилось на фінансовій незалежності підприємства.
Таблиця2.3.
Аналізпоказників фінансової звітності:Показники На поч. зв. періоду На кін. зв. періоду Зміна за період 1.Джерела вл. засобів 20425,3 16569,4 -3855,9 2.ОЗ та інше 19139,4 15833,1 -3306,3 3.Наявність власних обор. засобів (1-2) 1285,9 736,3 -549,6 4.Довгостр.кр. та залучені засоби 29,7 337,5 +307,8 5.Наяв.вл.засобів і вл. джерел формування запасів і витрат (3+4) 1315,6 1073,8 -241,8 6.Коротк. кредити та зоб-ня 923,1 1300,5 +377,4 7.Заг. вел-на осн. джерел форм-ня запасів (5+6) 2238,7 2374,3 +135,6 8.Заг. величина запасів 628,7 626,6 -2,1 9.Надл.(+) або нестаток(-) вл. обор. засобів (3-8) +657,2 +109,7 -547,5 10.Надл.(+) або нестаток(-) вл. і довгостр. залуч. джерел формування запасів і витрат (5-8) +686,9 +447,2 -239,7 11. Надл.(+) або нестаток(-) заг. величини осн. джерел формування запасів і витрат (7-8) +1610 +1747,7 +137,7 Тримірний показник фінансової ситуації (р. 9, 10, 11) (1; 1; 1) (1; 1; 1) Х
Висновок:Фінансовий стан підприємства характеризується як абсолютно стійкий, на кінець2006 року відбулося зменшення джерел власного капіталу і незначне зменшеннядовгострокових зобов’язань формування запасів і витрат. На початку рокупідприємство мало абсолютно стійкий стан, зменшення джерел власних засобівзначною мірою не вплинуло на стан підприємства це видно з рядків 7 і 8 (напочатку року 2238,7 > 628,7 на 1610 тис. грн., на кінець року 2374,3 >626,6 на 1747,7 тис. грн.)
Отжепідприємство має абсолютно стійкий стан і ще довго буде існувати і отримуватиприбуток.
2.2Моделювання прогнозів фінансових показників
Ліквідність визначається здатністюпідприємства відповідати за своїми обов'язками. Стан ліквідності залежить відструктури майна і капіталу, тобто від співвідношення статей активу і пасиву,якщо воно сприятливе, то підприємство характеризується як ліквідне. Насампередвизначається коефіцієнт покриття, що показує, чи існують у підприємства вільніоборотні кошти.
Коефіцієнт покриття (нормативне значення1-2):
/>поточні активи(без витрат майбутніхперіодів)
короткострокові зобов’язання (2.1)
на поч. року: 2658,6/707,6=3,757
на кін. року: 2169,2/839,9=2,582
Таким чином, по даним джерелампідприємству не вистачає засобів для оплати своїх поточних зобов'язань. Йогозменшення на 1,17 тис. грн. свідчить про негативну тенденцію.
Наступним кроком необхідно розрахуватикоефіцієнт абсолютної ліквідності (нормативне значення 0,2-0,35). Вінрозраховується для того, щоб з'ясувати, наскільки короткострокові зобов'язаннязабезпечені самими ліквідними активами — дебіторською заборгованістю, цінними паперамиі коштами.
/>Кошти +короткострокові фін. вклади
Короткострокові зобов’язання (2.2)
на поч. року: 239,3/707,6=0,338
на кін. року: 65,7/839,9=0,078
Судячи з коефіцієнтів, наприкінціпоточного року, порівнюючи з початком, становище погіршилося. Фактичне значеннякоефіцієнта абсолютної ліквідності 0,078 усе ще залишається нижчим за норму(0,2-0,35), проти цього коефіцієнта на початок року. Це свідчить про те, щопідприємство не може повністю погасити всю суму короткострокових зобов’язань накінець року.
Далі необхідно порахувати коефіцієнтабсолютної ліквідності підприємства, що дозволяє оцінити ліквідністьпідприємства в короткостроковому періоді. З його допомогою можна з'ясувати, якачастина короткострокових зобов'язань може бути оплачена в даний момент.
Коефіцієнт термінової ліквідності:
/>грошові кошти та їх еквіваленти
поточні зобов’язання (2.3)
на поч. року:2658,6-1815,8-3,3/707,6=1,186
на кін. року:2169,2-1320,9-5,5/839,9=1,003
Навіть якщо прийняти для орієнтира ненормативне значення коефіцієнта, а прийняте на практиці – 10%, така ситуаціязалишає бажати кращого. З іншої сторони така ситуація може відбивати політику«необхідного ризику», проведену підприємством з метою найбільш ефективноговикористання наявних у підприємства засобів.
Показники платоспроможності.
Аналіз платоспроможності характеризуєспроможність підприємства своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов’язання,які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що маютьпевні терміни сплати.
З різноманіття коефіцієнтівплатоспроможності, пропонованого різними джерелами, необхідно вибрати длярозрахунку ті, котрі дійсно подають корисну інформацію. Тому розрахуємонаступні два коефіцієнти.
Коефіцієнт автономії(нормативнезначення більш 0,5), розраховується для того, щоб з'ясувати, яка частина майнапідприємства фінансується за рахунок власних коштів.
/>джерела власних коштів
підсумок балансу (2.4)
на поч. року: 4729,2/5587,8=0,846
на кін. року: 4779,9/5776,5=0,827
Ми бачимо, що цей показник навіть перевищуєнормативне значення.
Показники ринкової активності(оборотності).
Розраховуються для того, щоб одержатинаочну картину швидкості ділового обороту, тобто з'ясувати, за який період часуповертаються засоби, зв'язані в дебіторської заборгованість і запасах, іпорівняти, наскільки це відповідає періоду повернення кредиторськоїзаборгованості. На наш погляд коефіцієнти цієї групи мають найбільше практичнезначення для попередження критичних ситуацій з фінансовими засобами напідприємствах.
Час обороту запасів (оцінка тривалостіодного обороту запасів)
/>кількість календарних днів уперіоді
коефіцієнт оборотності запасів (2.5)
Коефіцієнт оборотності запасів(кількістьразів поповнення запасів протягом аналізованого періоду збільшення):
/>собівартістьреалізованої продукції
середню вартістьзапасів (2.6)
Треба сказати що положення з оборотністюзапасів у цілому непогане по нинішній ситуації, це говорить про те, щопідприємству в загальному вдається уникати ситуації затоварення й успішнореалізовувати свою продукцію.
Фінансова стійкість дає змогу визначитифінансові можливості підприємства на відповідну перспективу. Оцінки фінансовоїстійкості підприємства має на меті об’єктивний аналіз величини та структуру активівта пасивів підприємства і визначаються на цій основі міри його фінансовоїстабільності й незалежності. Фінансова стійкість оцінюється по співвідношеннювласних і позикових засобів підприємств.
Коефіцієнт фінансової стабільності:
/>власні кошти
позикові кошти (2.7)
на поч. року: 815,1/4729,2=0,172
на кін. року: 952,3/4779,9=0,199
Зростання цього показника свідчить пропосилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження йогофінансової стійкості.
У цілому за підсумками проведеногоаналізу можна зробити висновок, що підприємство Липковатівський аграрний коледжє кредитоспроможним і може спробувати подати у свій банк кредитну заявку наоформлення кредитного договору. Однак це зовсім не означає, що на підприємствісклалася сприятлива обставина. Навпроти положення по окремих позиціях вимагаєбільш глибокого аналізу на підставі первинних документів бухгалтерськогообліку.
Ми запропонували приклад аналізукредитоспроможності підприємства лише за станом на звітний період, оскількикористалися даними річної бухгалтерської звітності та балансом, що відбиває вжездійснений факт, будь то ріст чи навпаки падіння. У середовищі фінансистівтакий аналіз влучно називають «посмертним». Для того, щоб завжди бути в курсісправ ваших фінансів, необхідно здійснювати фінансове планування напідприємстві.
2.3 Методика прогнозування банкрутства підприємства
Серед моделей, які одночасно широко застосовуються уфінансовому і стратегічному аналізі, виділяються моделі прогнозуваннябанкрутства підприємства. В економічно розвинених країнах вони почализ'являтися починаючи приблизно з 50-х років XX ст. Причиною цього булопосилення конкуренції після 2-ої світової війни, коли багато підприємствскорочувало свою діяльність або банкрутувало. Спочатку банкрутство намагалисяпередбачати емпірично, на основі вже відомих фактів банкрутства компанійвідповідної галузі. Звичайно, такий підхід призводив до численних помилок.
Перші моделі передбачення банкрутства, в яких буловикористано статистико-математичний апарат, були розроблені у 60-х роках. Середних найвідомішими є Z рахунок Альтмана (США), коефіцієнт Таффлера (ВеликаБританія), А-рахунок Арженті та деякі інші.
З часом методики передбачення банкрутства почализастосовувати для прогнозування ризиків в антикризовому управлінні, а потім ідля діагностики стратегічних проблем. Кожна методика мас свої позитивні танегативні характеристики, які потрібно знати при їх виборі для вирішеннядіагностичних завдань.
Z — рахунок Альтмана був запропонований у 1968 р. відомимекономістом Едвардом І. Альтманом. Z — рахунок було побудовано з допомогоюмультиплікативного дискримінантного аналізу (США). Він дозволяє визначити, чиналежить певне підприємство до потенційних банкрутів, чи ні.
Для побудови Z-рахунка Альтман дослідив фінансові показники66 підприємств, половина яких збанкрутувала у період 1946 — 1965 рр., аполовина продовжувала успішно працювати. Він спочатку визначив 22 коефіцієнта,які могли би бути корисні для прогнозування можливого банкрутства, а потімвідібрав з них 5 найбільш важливих і побудував багатофакторне регресійнерівняння. Таким чином, Z-рахунок Альтмана являє собою функцію від декількохпоказників, що характеризують економічний потенціал підприємства і результатийого роботи за минулий період. У загальному вигляді 2-рахунок мас вигляд:
/>,
де /> - оборотний капітал /сукупні активи;
/> - нерозподіленийприбуток / сукупні активи;
/> - прибуток відопераційної діяльності / сукупні активи;
/> - ринкова вартість акцій/ зобов'язання;
/> - виручка від реалізації/ сукупні активи.
Результати численних розрахунків за моделлю Альтманапоказали, що узагальнюючий показник 2 може приймати значення у межах [-14,+22]. При цьому шкала значень Z дозволяє виділити чотири категорії підприємствза імовірністю банкрутства протягом наступного року.(Табл.2.4)
Таблиця 2.4
Прогнозування можливості банкрутства з допомогою Z — рахункаАльтманаZ — рахунок Імовірність банкрутства
1,8 і менше
Від 1,81 до 2,7
Від 2,71 до 2,9
2,91 і вище
Дуже висока
Висока
Можлива
Дуже низька
Z — рахунок має декілька суттєвих недоліків, які недозволяють беззастережно використовувати його для аналізу показниківвітчизняних підприємств.
По-перше, Z — рахунок придатний лише для крупних компаній,акції яких котируються на біржі. Тільки для таких компаній можна отриматиоб'єктивну ринкову оцінку власного (акціонерного) капіталу.
По-друге, показники звітності, які використовуються длярозрахунку, можуть виявитися недостовірними. Як правило, компанії, у якихпогіршується фінансове становище, намагаються прикрасити свою звітність длязапобігання відтоку капіталу.
По-третє, методика Альтмана була розрахована на фінансовікоефіцієнти, які визначалися за даними балансу, звіту про прибутки і збитки таприміток до річної звітності компаній, складених на основі GААР — загальноприйнятих принципів (стандартів) бухгалтерського обліку, прийнятих уСША та деяких інших країнах. У зв'язку з прийняттям в Україні П(С)БО — національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку — потрібно шукативідповідні показники для того, щоб проводити аналіз фінансових коефіцієнтіввітчизняних підприємств.
По-четверте, в зарубіжних країнах та в Україні існують різнікритерії та процедури визнання підприємств банкрутами. Відповідно, використання2-рахунку Альтмана для вітчизняних підприємств обмежується прогнозуванням негативнихтенденцій платоспроможності і фінансового стану, а прогнозування банкрутствачерез законодавчу неврегульованість цього процесу залишається проблематичним.
Щоправда, в 1983 році Альтман запропонував нову модель, якадозволяла виправити перший з перерахованих вище недоліків. За новою формулоюможна було визначати ймовірність банкрутства компаній, акції яких не булипредставлені на біржі:
/>, (2.8)
де /> - облікова вартість акцій/ зобов'язання. Інші змінні ідентичні традиційній моделі.
Фірма характеризується доброю фінансовою ситуацією, якщо 2> 2,9; та поганою фінансовою ситуацією, якщо 2
Пам'ятаючи про недоліки Z-рахунка, його все ж таки можназастосовувати для проведення перспективного фінансового аналізу, особливо длявизначення фінансової стійкості підприємств і передбачення кризових явищ.
Ще одним з відомих критеріїв передбачення банкрутства єкоефіцієнт Таффлера, запропонований у 1977 році. Для його визначення здопомогою комп'ютерної техніки розраховують 80 співвідношень за данимизбанкрутілих і платоспроможних компаній. Далі, використовуючи статистичнийметод, відомий як багатомірний дискримінант, будують модель платоспроможності.При цьому визначаються часткові співвідношення, які найкращим чином виділяютьдві групи компаній та їх коефіцієнти. Такий вибірковий підрахунок співвідношеньє типовим для визначення деяких ключових вимірників діяльності компанії, такихяк прибутковість, відповідність оборотного капіталу, фінансовий ризик таліквідність. Поєднуючи ці показники в одній формулі, модель платоспроможностіТаффлера відтворює картину фінансового становища компанії. Типова модель дляаналізу компаній, які котируються на біржах, має такий вигляд:
/>, (2.9)
де /> — прибуток до сплатиподатків / поточні зобов'язання (52%);
/> — поточні актини /загальна сума зобов'язань (13%);
/> — поточні зобов'язання /загальна сума активів (18%);
/> - відсутність інтервалукредитування (16%);
/>,… /> - коефіцієнти.
Проценти у дужках вказують на пропорції моделі;. /> вимірює прибутковість, /> - стан оборотногокапіталу, /> - фінансовий ризик і /> -ліквідність.
Для посилення прогностичної здатності моделі 2-коефіцієнтможе трансформуватися у так званий РАS-коефщіснт (Performance Analysis Skore) — коефіцієнт, який дозволяє відстежувати діяльність компанії в часі.
РАS – коефіцієнт – це лише відносний рівень діяльностікомпанії, виведений на основі її Z- коефіцієнта за певний період і виражений увідсотках (від 1 до 100). Наприклад, РАS- коефіцієнт, що дорівнює 50. вказує нате, що діяльність компанії оцінюється задовільно, тоді як РА5-коефіціснт зізначенням 5 свідчить про те, що лише 5% компаній знаходиться у гіршомустановищі (незадовільна ситуація). Таким чином, підрахувавши Z-коефіщ'єнт длякомпанії, можна потім трансформувати абсолютний вимірник фінансового стану увідносний вимірник фінансової діяльності. Іншими словами, якщо Z-коефщієнт можесвідчити про те, що компанія знаходиться у стабільному чи ризикованомустановищі, то РАS-коефіцієнт відображає поточyу діяльність і тенденцію наперспективу.
Позитивною рисою такого підходу є його здатність поєднуватиключові характеристики звіту про фінансові результати і балансу в межах однієїмоделі. Наприклад, прибуткова компанія з досить нестійким фінансовим станомможе бути співставлена з менш прибутковою, але більш стійкою компанією. Такимчином, розрахувавши РАS-коефіціснт, можна швидко оцінити фінансовий ризик,пов'язаний з цією компанією, і відповідно вибирати варіант стратегічногорішення.
Вченими Іркутської державної економічної академії булозапропоновано власну модель прогнозування ризику банкрутства — модель R, якамає такий вигляд:
/>, (2.10)
де /> — оборотний капітал /активи;
/> - чистий прибуток /власний капітал;
/> - виручка від реалізації/ активи;
/> - чистий прибуток /інтегральні затрати.
Імовірність банкрутства підприємства згідно моделі Rвизначається за критеріями, наведеними у табл. 2.5.
Таблиця 2.5.
Прогнозування можливості банкрутства з допомогою К-моделіЗначення В Імовірність банкрутства, % менше 0 максимальна (90 — 100) 0-0,18 висока (60 — 80) 0,18- 0,32 середня (35 — 50) 0,32 — 0,42 низька (15 — 20) більше 0,42 мінімальна (до 10)
Модель R краще адаптована до умов перехідної економіки,оскільки розраховувалася на підставі даних про показники російських компаній,які збанкрутували. Тим не менш, навіть ця модель не може сприйматися якповноцінний метод передбачення банкрутства у юридичному розумінні цього слова.Модель К та інші відомі методи прогнозування банкрутства доцільновикористовувати для виявлення негативних тенденцій і кризових явищ, які можутьочікувати підприємство у майбутньому.
Розділ 3. Вдосконалення системипрогнозного моделювання фінансових показників
3.1Основні напрямкиантикризового управління підприємством на базі застосування сучасних методів імоделей прийняття управлінських рішень
Програма антикризового управлінняпідприємством включає сукупність форм і методів реалізації антикризовихпроцедур. Реалізація антикризових процедур розпочинається на певному етапіжиттєвого циклу підприємства, в умовах різкого спаду, який характеризуєтьсянеплатоспроможністю підприємства.
Спеціалісти антикризового управліннявиділяють три стадії банкрутства підприємства:
- прихована стадія
- фінансова нестійкість
- явне банкрутство
Глибокий аналіз діяльності підприємства,раннє виявлення ознак кризової ситуації, її передбачення є досить важливим набудь-якій стадії банкрутства. Керівництву підприємства в цих умовах необхідноорієнтуватись на стабільне підвищення якості управління в умовах кризи.
Програма антикризового управління повиннаскладатися з таких основних підсистем
- Діагностики фінансового стану та оцінки перспектив розвиткубізнесу
- Маркетингу
- Антикризової інвестиційної політики
- Управління персоналом
- Організаційно-виробничого менеджменту
- Організації ліквідації підприємства
Діагностика фінансового стану та оцінкаперспектив розвитку бізнесу – одна з найважливіших процедур фінансовогооздоровлення підприємства. Фінансовий аналіз, який проводиться економістамипідприємства, повинен оцінити внутрішню структуру підприємства, чисті грошовіпотоки, передбачити слабкі місця, виявити ступінь залежності діяльностіпідприємства від зовнішніх та внутрішніх чинників. Вивчається доцільність змінистратегії підприємства, можливості переходу на випуск нової продукції і виходина нові ринки збуту, виявляються системи товарних, фінансових, організаційнихта інших зв’язків підприємства.
Не менш важливим елементом антикризовоїпрограми підприємства є маркетингова стратегія, яка передбачає глибокий аналізринку, прогнозування його подальшого розвитку, визначення власної позиції наринку цінової й асортиментної політики, оцінку комерційного ризику, пов’язаногозі зміною ринкової ситуації, підготовку кваліфікованих спеціалістів змаркетингу.
Важливе місце в розробці антикризовоїпрограми займає інвестиційна політика як складова стратегічного планування.Вона включає такі основні напрямки:
- Управління ризиком
- Програмно-цільове управління і складання капітальних бюджетів
- Стратегічний аналіз
- Стратегічне управління
Антикризової програма охоплює три сфериприйняття рішень:
- інвестиції
- фінансування
- виробничу діяльність
Ефективність виробничої діяльності можебути забезпечена тільки за умов оптимального використання виробничих ресурсів,ефективного фінансування та інвестування.
Одним із факторів підвищення ефективностідіяльності підприємствс, його конкурентоспроможності є ефективне управлінняперсоналом, яке базується на принципах формування унікального кадрового персоналу,його оптимізації, орієнтації на професійне ядро, подолання опору до зміниперсоналу.
Вихід підприємства з кризи передбачаєрозробку стратегії організаційних заходів. Для цього необхідно проаналізуватискладові організаційної структури підприємства, а саме
- Рівень спеціалізації, концентрації, кооперації, централізаціївиробництва
- Управлінські процеси, склад управлінських ланок та їх взаємодію,ступінь централізації управління
- Рівень господарської самостійності підприємства, його підрозділівта філіалів
- Рівень використання економічних, організаційних ісоціально-психологічних методів управління
Основою підвищення конкурентоспроможностіпродукції, підтримки інновацій є створення прогресивної структури виробництва івпровадження нових технологій. Аналіз передбачає оцінку організації розробки івпровадження інновацій, науково-технічної і технологічної політики навиробництві, оскільки єдність цієї політики на виробництві сприяє залученнюінвестицій і фінансуванню проектів технологічного переозброєння підприємствапри виході з кризи.
Таким чином, підприємство зможе успішноподолати кризову ситуацію за умови проведення глибокого системного ікомплексного аналізу впливу всіх зовнішніх і внутрішніх факторів на діяльністьпідприємства, діагностики його фінансового стану, оцінки перспектив розвиткубізнесу, вирішення проблем ефективної виробничої діяльності, ефективногофінансування та інвестування, маркетингової стратегії, системи управлінняперсоналом, ефективного організаційно-виробничого менеджменту.
3.2 Фінансова санаціяпідприємства, та її суть у запобіганні банкрутства підприємства
Одним із засобів подолання платіжної кризита запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. Термін«санація» походить від латинського «sanare» іперекладається як оздоровлення або видужання. Економічний словник трактує цепоняття як систему заходів, що здійснюються для запобігання банкрутствомпромислових, торгових, банківських монополій. Санація може відбуватися способомоб'єднання підприємства, яке перебуває на межі банкрутства з потужнішоюкомпанією; з допомогою випуску нових акцій або облігацій для мобілізаціїгрошового капіталу; збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій;перетворення короткострокової заборгованості в довгострокову; повної абочасткової купівлі державою акцій підприємства, що перебуває на межібанкрутства./>
Деякі із вітчизняних авторів (наприклад,І.А.Бланк) із санацією ототожнюють лише заходи щодо залучення зовнішньоїфінансової допомоги, які спрямовані на запобігання оголошеннюпідприємства-боржника банкрутом та його ліквідації. З цим не можна погодитись,оскільки невід'ємною складовою частиною процесу оздоровлення будь-якогопідприємства є мобілізація внутрішніх фінансових резервів./>
Відомий фахівець у галузі банкрутстваМ.І.Тітов пропонує таке законодавче визначення санації: санація – цеоздоровлення неспроможного боржника, надання йому з боку власника майна,кредиторів та інших юридичних і фізичних осіб (у тому числі зарубіжних)фінансової допомоги, спрямованої на підтримку діяльності боржника і запобіганняйого банкрутству. Однак це визначення також не вільне від розуміння санаціїтільки як інституту фінансової підтримки боржника./>
Згідно із Законом України «Пробанкрутство» 1992р., під санацією розуміють задоволення вимог кредиторівта виконання зобов'язань перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами.Згідно з таким підходом санація є лише інститутом переведення боргу. З цим тежаж ніяк не можна погодитись./>
Згідно із Законом «Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом» санація – це системазаходів, що здійснюються в процесі провадження справи про банкрутство з метоюзапобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована наоздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязіабо частково вимог кредиторів через кредитування, реструктуризацію боргів ікапіталу та (або) зміну організаційної чи виробничої структури суб'єктівпідприємницької діяльності./>
Згідно з версією НБУ режим фінансовоїсанації – це система не примусових та примусових заходів, спрямованих назбільшення протягом визначеного періоду обсягів капіталу до необхідного рівня зметою відновлення ліквідності, платоспроможності та усунення порушень, якіспричинили збиткову діяльність комерційного банку, призвели до скрутногофінансового становища, а також для ліквідації інших наслідків цих порушень.
Використавши все раціональне, що є вкожному з цих трактувань, можна сформулювати одне універсальне визначення. Намою думку, найближче до цього підійшли кілька зарубіжних економістів (Н. Здравомислов,Б. Бекенферде, М. Гелінг). Вони вважають, що санація – це система фінансово-економічних,виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованихна досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості таконкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Інакшекажучи, санація – це сукупність усіх можливих заходів, які спроможні привестипідприємство до фінансового оздоровлення.
Особливе місце в процесі санації належитьзаходам фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини,що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніхфінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санації можутьбути кошти, залучені на умовах позики чи на умовах власності; на поворотній абобезповоротній основі.
Метою фінансової санації є покриттяпоточних збитків та усунення причин їхнього виникнення, поновлення абозбереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видівзаборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондівфінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічногохарактеру.
Випадки, коли приймається рішення профінансову санацію підприємств/>:
- З ініціативи суб'єкта господарювання, який перебуває в кризі, –коли існує загроза неплатоспроможності та оголошення його банкрутом у недалекомумайбутньому./>
- Після того, як боржник із власної ініціативи звернувся до арбітражногосуду із заявою про порушення справи про своє банкрутство (якщо підприємство єфінансово неспроможним або існує реальна загроза такої неспроможності).Одночасно з поданням заяви боржник повинен подати до арбітражного суду списоккредиторів та дебіторів, бухгалтерський баланс, іншу інформацію, якахарактеризує фінансово-майновий стан підприємства, а також (на бажання)запропонувати умови укладання мирової угоди та проведення санації./>
- Після закінчення місячного терміну від дня опублікування в офіційномудрукованому органі Верховної Ради чи Кабінету Міністрів України оголошення пропорушення справи про банкрутство даного підприємства – якщо надійшли пропозиціївід фізичних чи юридичних осіб, котрі бажають задовольнити вимоги кредиторів доборжника та подали акцептовані комітетом кредиторів та арбітражним судомпропозиції щодо санації (реорганізації) неспроможного підприємства./>
- З ініціативи фінансово-кредитної установи./>
- З ініціативи заставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства./>
- З ініціативи державного органу з питань банкрутства, якщо йдетьсяпро санацію державних підприємств та підприємств, у статутному фонді якихчастка державної власності перевищує 25%./>
- З ініціативи Національного Банку України – якщо йдеться про фінансовеоздоровлення комерційного банку.
Висновки
РозвитокУкраїни на сучасному етапі характеризується становленням ринкової економіки, їїінтеграції у систему міжнародних економічних відносин, виникнення акціонернихкомпаній, товариств, різних фондів. До розвитку економіки залучаються зовнішній внутрішні інвестиції, кредити, проводяться емісії цінних паперів, ідероздержавлення власності та приватизація майна. Учасники цих процесівпотребують достовірної і неупередженої інформації про фінансово-майновий стан,перспективи розвитку й фінансову стабільність суб'єктів господарювання,нарахування дивідендів.
Фінансовазвітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рухгрошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів Поданнядостовірної та неупередженої інформації зацікавленим особам забезпечуєтьсячерез аудиторський висновок, виданий суб'єктом аудиторської діяльності.
Завдяки використанню системи варіантних прогнозів створюютьсяумови для перевірки результатів, здобутих за допомогою різних методівпрогнозування, тобто підвищується їх ймовірність. Передбачене майбутнє даєзмогу підготуватися як до позитивних, так і до негативних тенденцій,максимізувати результати та мінімізувати збитки.
Найважливіші функції прогнозування в системі стратегічногопланування такі:
- визначення можливих цілей і напрямків розвитку об'єктапрогнозування;
- оцінювання соціальних, економічних, наукових, технічних таекологічних наслідків реалізації кожного з можливих варіантів розвитку об'єктівпрогнозування;
- попереднє визначення змісту заходів щодо забезпечення реалізаціїможливостей та послаблення загроз кожного з імовірних варіантів розвиткупрогнозованих подій;
оцінюваннянеобхідних витрат і ресурсів для впровадження розроблених заходів і наслідківщодо прояву обмежень у системі «час — гроші».
Вданій курсовій роботі висвітлені питання з прогнозування в системістратегічного аналізу та стратегічного управління, розкриті основні методикипрогнозного моделювання фінансових показників, на прикладі фінансової звітностіпідприємства Липковатівський аграрний коледж проведено аналіз його фінансовогостану і наведено основні напрямки антикризового управління підприємством.
Списоквикористаних джерел
1. Закон України „ Про бухгалтерський облік і фінансову звітність вУкраїні” //Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 40, ст.365) Документ 996-14,чинний, остання редакцiя вiд 18.07.2000
2. Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою КМУвід 28.02. 2000 № 419.
3. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» // Відомості Верховної Ради (ВВР) 1995, N 4, ст. 28. Документ 334/94-вр, чинний, поточна редакція вiд 28.07.2005 zakon.rada.gov.ua
4. Азаренкова Г.М., БогатіщевО.М., Шубіна С.В., Сердюк Л.В. Методичні рекомендації до формування структурита оформлення рефератів, курсових, дипломних та науково-дослідних робітстудентів.- Харків: ХБІ УАБС,2004.- 38с.
5. Білик М.Д., Павловська О.В., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.Ю.Фінансовий аналіз: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. – 592с.
6. Головко Т.В., Сагова С.В. Стратегічний аналіз: Навч.-метод. посібникдля самост. вивчення диск.\ За ред. д-ра екон. наук, проф. М.В. Кужельного. — К.: КНЕУ,2002.
7. Салига С.Я., Дацій Н.В. та ін. Фінансовий аналіз: Навчальнийпосібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – 210 с.
8. Калина А.В., Конева М.И.Современный экономический анализ и прогнозирование Учебн. пособие для вузов. –2-е. изд. – К.: КНЕУ, 1998. – 272 с.
9. Крамаренко Г.О. Фінансовийаналіз і планування. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 224 с.
10. Ковалев В.В. Финансовый анализ:Методы и процедуры. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 560 с.
11. Моделі іметоди прийняття рішень в аналізі та аудиті. Навчальний посібник для студентівспец. 7.050106 “Облік і аудит”.\ За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ЖДТУ,2004. – 352 с.
12. Редченко К.І.Стратегічний аналіз у бізнесі: Навчальний посібник. Видання 2-ге доповнене. –Львів: «Новий світ — 2000», 2003 – 272с.
13. Савицкая Г.В. Анализхозяйственной деятельности предприятия –
14. 4-е изд., перераб. и доп. –Мн.: 000 «Новое знание», 2000. – 668 с.
15. Стоун Д. Бухгалтерский учет ифинансовый анализ – К.: КНЕУ, 1998.– 300 с.
16. Финансовыйанализ /Под ред. В.И.Стражева – Мн.: Вышейшая школа, 2002. – 356 с.
17. Шершньова З.Є.Стратегічне управління: Підручник. – 2-ге вид., перероб. І доп. – К.: КНЕУ,2004. – 699с.
18. Економічне прогнозування: Навчальний посібник. \ За ред. ГлівенкаС.В. та ін. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2004. – 207 с.
19. Економічний аналіз: Навч.посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106«Облік і аудит». За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця. – Житомир: ПП«Рута», 2003. – 680 с.
20. Економічний аналіз: Навч.посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106«Облік і аудит». За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця. – Житомир: ПП«Рута», 2003. – 680 с.
21. Економічний аналіз: Навч.посібник /М.А.Болюх, В.З.Бурчевський, М.І.Горбатор; за ред. акад. НАНУ, проф.М.Г.Чумаченка. – К.: КНЕУ, 2001. – 540 с.
22. Ефимова О.В. Финансовый анализ.– 2-е изд., доп. – М. Бухгалтерский учет, 1998. – 320 с.