СодержаниеВСТУП
РОЗДІЛ 1. ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА ЯК СИСТЕМОФОРМУЮЧИЙ ФАКТОР РОЗВИТКУ
1.1 Аналіз системи оподаткування вУкраїні
1.2 Ідеальна система оподаткування:загальні принципи
РОЗДІЛ 2. КЛЮЧОВІ ЗАВДАННЯ ПОДАТКОВОЇ РЕФОРМИ ВУКРАЇНІ Висновки
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Глобалізаційніпроцеси, які відбуваються у світовій політиці та економіці, призводять довстановлення тісного політичного діалогу між окремими країнами та регіонамисвіту, а також до поглиблення міжнародних господарських зв'язків. Сьогоднікраїни інтегруються заради збереження миру та забезпечення економічногопроцвітання. Найбільшими та найпотужнішими інтеграційними об'єднаннями у світіє Світова Організація Торгівлі (СОТ) та Європейський Союз (ЄС), метою створенняякого якраз і є сприяння економічному добробуту, підвищенню життєвого рівнянародів Європи, зміцненню миру і свободи та створення стійкого союзу народівЄвропи.
Одним ізнапрямків Послання Президента України до Верховної Ради України "Європейськийвибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвиткуУкраїни на 2002-2011 роки" є орієнтація України на інтеграцію вЄвропейський Союз та інші євроатлантичні структури [ 155].
Європейськийвибір для України це широке концептуальне бачення, яке не обмежується сутогеографічним поняттям. Це, насамперед, вибір шляху розвитку в напрямкуєвропейської цивілізаційної моделі, реалізація якого покликана сприяти прогресуу всіх сферах життєдіяльності суспільства і держави.
Україна маєдостатній потенціал, щоб здійснити прорив до нових технологій у промисловомувиробництві, до нових відносин у сфері економіки, до нових поглядів на якість ірівень життя, до соціально-культурної інтеграції нашого народу в європейськеспівтовариство.
В своєму широкомурозумінні поняття «зробити європейський вибір» означає — зосередитипріоритетні зусилля на розвитку внутрішнього потенціалу та забезпечити йогоякомога ефективну реалізацію в напрямку досягнення європейських цінностей.
В ході«розширення» Європи на Схід стратегічною метою України є підвищеннянаціональних стандартів життя і демократичних засад до рівня європейських, щосприятиме вступу нашої країни до Європейського Союзу.
Європейськийвибір України зумовлений усвідомленням інтеграції як фактора сприяння державнійнезалежності, безпеці, політичній стабільності, економічному розвитку,інтелектуальному прогресу, відновленню європейської сутності країни. Маючиперед собою мету інтеграції до європейських структур, Україна усвідомлює, щозахідним державам належить провідна роль у сучасній міжнародній системі,зокрема у всесвітньому економічному комплексі і в міждержавних інституційнихмеханізмах управління глобальними і регіональними процесами.
Вступ України до ЄСпринесе, насамперед політичний авторитет держави на міжнародній арені,можливість знаходитися в зоні загальноєвропейської безпеки, запобігаючи прицьому новим лініям поділу на континенті, можливість перебувати в центрі подій,бути невід’ємною часткою прогресивної політики, а значить перебувати в єдиномуінформаційному просторі. Вступ України до ЄС пов'язується також з можливістювикористання переваг міжнародної кооперації та спеціалізації. Цю ідею можназастосовувати і до теперішнього стану відносин між Україною та ЄС, бо вона єзапорукою у подоланні економічної кризи на Україні та розриву між рівнямиекономіки з країнами ЄС.
На сьогоднішнійдень Європейський Союз відіграє визначну роль у забезпеченні стабільності табезпеки європейського континенту, а процес розширення та реформування ЄС слідрозглядати не тільки як розширення кордонів «спільного ринку», а й як активнийчинник створення нової європейської архітектури безпеки, яка має комплексний тавзаємопов'язаний характер і різні виміри — вiйськовий, політичний таекономічний.
Участь в процесахглобалізації світового господарства вирішує питання розробки стратегії адаптаціїУкраїни до сучасного ритму життя у всепланетарному масштабі, пошуку свого місцяв міжнародному економічному просторі. Необхідність інтеграції держави до ЄС неодноразовобула підкреслена в працях багатьох вітчизняних дослідників, зокрема І. Бураковського,В.Будкіна, І.Грицяка, Л.Губернського, А.Кредисова, Д.Лук'яненка,В.Мірошниченка, Г.Немирі, С.Осики, А.Осики, А.Поручника, В.Пятницького,А.Румянцева, В.Сіденка, А.Філіпенка, В.Шамрая [11; 12-15; 93; 125-131;187191-192; 216]та ін.
Для ефективної таорганізаційно оформленої інтеграції України в світогосподарські зв'язки, надумку багатьох дослідників, необхідні певні політико-правові, економічні,соціально-культурні та інфраструктурні передумови [41; 43; 52; 87; 188].
З економічногопогляду інтеграція України до Європейського Союзу мала б однозначний позитивнийвплив на функціонування ринкового господарства. Вона б надала переваги, які мизгрупували так:
1) торговельні,тобто можливість реалізації вітчизняних товарів на європейський ринок безперешкод;
2)макроекономічні — протистояти циклічним коливанням кон'юнктури через участь вспільній економічній політиці ЄС, а також уможливила б вирівнювання економічнихпоказників;
3) фінансові — намакрорівні — забезпечення утримання валютного курсу на стабільному рівнічерез участь в єдиній валютній системі, можливість користуватися бюджетнимифондами, щоб вирівняти економічний розвиток, координація спільної фіскальної тамонетарної політик через перенесення компетенції на наднаціональний рівень,зниження податкових та митних бар'єрів; на мікрорівні— зниженняопераційних витрат для підприємств через участь в єдиній валютній системі,можливість безперешкодного створення філіалів головного офісу фірм; збільшенняобсягів перебігу інвестиційного капіталу в Україну з країн ЄС. Проте найбільшіможливості, як зазначають вітчизняні дослідники, виникають у сфері потенційнихприватних інвесторів, що вимагає… створення умов для філій банків ЄС істрахових компаній, інвестиційних фондів [ 12-16; 67, 3-72; 87].
На даний момент вже пройдено певну частину шляху в напрямку створенняреальних передумов для вирішення основного геополітичного завдання нашоїдержави — вступу України до Європейського Союзу. У 1998 р. набула чинностіпісля ратифікації Угода про партнерство та співробітництво (УПС) між Україноюта Європейським Союзом. У 1998 та 2000 рр. Указами Президента Українизатверджено Стратегію і Програму інтеграції України в ЄС [222; 225-227].
Важливе значення для зміцнення відносин між нашою державою та Євросоюзом мало схвалення Європейською Радою у грудні1999 р. Спільної стратегії ЄС щодо України, в якій висловлюється бачення шляхівпартнерства з Україною з боку ЄС. Принциповим кроком у зміцненні та розвиткустратегічного партнерства стали саміти Україна — ЄС за 2001-2003 рр.
Слід зазначити, що така послідовна робота виводить весь комплекс відносинУкраїна — ЄС у площину практичної реалізації завдань, пов'язаних із вступомнашої країни до Євросоюзу. Вкрай важливо, щоб на ці цілі спрямовувалися всі інституційні перетворення, політика економічних,соціальних та гуманітарних реформ. Йдеться,насамперед, про такий комплекс системних перетворень, який би дав можливістьнашій державі до кінця 2007 р. претендувати на набуття асоційованого статусу вЄС, а до 2011р. — створити реальні (внутрішні) передумови для вступу України вЄС [155, 18].
Реалізація завдань європейської інтеграції вирішальною мірою залежaтиме від прогресуна головному напрямі — забезпечення сталого зростання та прискореного подоланняна цій основі розриву в обсягах ВВП на душунаселення між Україною та державами — членами ЄС. За останні роки цей розривзначно зріс і тепер він у кілька разів більший, ніж у Польщі, Чехії таУгорщині, які, як передбачається, найближчим часом набудуть членства в ЄС.
РОЗДІЛІ
ПОДАТКОВАПОЛІТИКА ЯК СИСТЕМОФОРМУЮЧИЙ
ФАКТОРРОЗВИТКУ
1.1Аналіз системи оподаткування вУкраїні
/>
Із проголошенням незалежності Україна стала на шлях радикальнихекономічних реформ. Це був період становлення податкової системи, в основу якоїбуло покладено класичну схему оподаткування, характерну для економічнорозвинутих країн. Застосування такого шаблону в умовах перехідного періоду вУкраїні призвело до виникнення низки суттєвих проблем: збільшення кількостізбиткових підприємств, зростання безробіття, ускладнення соціально-економічноїситуації в країні [ 6 ].
У 1992-1994 рр. в Україні робилися першіспроби збільшити податкові надходження до бюджету. У зв'язку з цим ставкаподатку на дохід підприємствбула збільшена з 18% до 22%, ставка ПДВ — з 20% до 28%, а прибутковий податоксягнув аж 90%. Але водночас податкові надходження до бюджету зменшувалися, авиробництво занепадало. Якщо порівняти доходизведеного бюджету України щодо темпів зростанняреального валового внутрішнього продукту, то побачимо, що в 1994 р., количастка податків у ВВП досягла найвищого рівня і становила 43,5% відВВП, реальний ВВП знизився аж на 23%.
За умов такої податкової політики тиск на легального платника податківзростав, зменшуючи його фінансові ресурси і змушуючи переходити в тінь. Майжевсі законодавчі акти у сфері оподаткування настільки складні для розуміння івиконання, що уникнути помилок при їх виконанні практично неможливо. Лише в 1997 р. за такоїподаткової системи, яка постійно змінювалася, виявлені порушення на 217 тис.підприємствах, що становило 58,6% від перевірених.Отже, в середньому підприємство перевірялося тричілише податковою адміністрацією. Таким чином, за час існування незалежноїУкраїни не вдалося сформувати зрозумілу, ефективну та прозору податкову політику.
Податкова система України як сукупність відносин між державою іплатниками характеризується такими рисами:
— фіскальною спрямованістю податкової політики держави, її намаганняммаксимально використати наявний податковий потенціал платників без належноговрахування їх платоспроможності
— неоднаковим підходом з боку держави до різних категорій платників, якийпроявляється в наданні одним з них численних невиправданих пільг у списанні тареструктуризації їх заборгованості перед бюджетом і перекладанні податковоготягаря на інших. Що свідчить про дискримінаційний характер оподаткування вУкраїні;
— відсутністю еквівалентності у відносинах не лише між державою іокремими платниками, а й між державою і всім загалом платників внаслідокзначних масштабів марнотратства і розкрадання державних коштів, що зумовлюютьзначну розбіжність між загальною сумою податкових платежів і сукупністюсуспільних благ, які надаються платникам.
Становлення відносин між органами державної влади і місцевогосамоврядування з приводу розподілу податкових доходів між державним і місцевимибюджетами в Україні має такі особливості:
· нерозвиненістьсистеми місцевих податків і зборів, і як наслідок — відсутність у місцевихбюджетів власної дохідної бази, що породжує відносини залежності органівмісцевого самоврядування від органів державної влади;
· постійнийперегляд переліку і пропорцій розподілу загальнодержавних податків і зборів міждержавним і місцевими бюджетами, що спричиняє нестабільність відносин міжорганами державної влади і місцевого самоврядування;
· відсутністьефективної системи фінансового вирівнювання при великих розбіжностях у податкоспроможності регіонів, що зумовлює великірозриви в обсягах суспільних послуг на душу населення між регіонами.
Як свідчить практика, місцеве оподаткування й саме по собі має низкусуттєвих недоліків, серед яких:
Ø відсутністьефективного правового поля, що відповідав би сучасним умовам господарювання;
Ø наявністьмісцевих податків і зборів, витрати на адміністрування яких перевищуютьнадходження від них;
Ø відсутністьправових механізмів у органів місцевого самоврядування щодо запровадження насвоїй території власних податків і зборів;
Ø незацікавленістьмісцевої влади у додатковому залученні коштів від справляння місцевих податківі зборів;
Ø другорядністьмісцевих податків і зборів у порівнянні із загальнодержавними;
Ø відсутністьекологічного оподаткування, податку на нерухомість як суто місцевого податку;
Ø нерозвиненістьсамооподаткування як альтернативної форми надходжень до місцевих бюджетів тощо[7].
Враховуючисьогоднішній стан економіки України, можемо констатувати, що реформуванняподаткової політики України буде фактором соціально-економічноїстабільності та сприятиме суттєвому покращанню інвестиційного клімату. Тому прийняття пакету податкових законів, консолідація вбюджеті практично всіх видатків держави, що раніше не відображалися в ньому,оформлення частки державного боргу в державні цінні папери і залучення ресурсівфінансового ринку для покриття бюджетного дефіциту, створення ефективноїсистеми державної скарбниці, головним завданням якої має бути доведеннябюджетних асигнувань до конкретних отримувачів, а також закладання основцивілізованих взаємовідносин між державним бюджетом України та місцевимибюджетами дозволили б створити контури майбутньоїбюджетно-податкової системи як передумовуекономічного зростання.
Однією з головних економічних проблем на сьогодні є низька ефективністьчинної податкової системи, що проявляється в підтримці високого податковоготиску, який зовсім не сприяє діяльності підприємств усіх форм власності при одночаснонизькому наповненні бюджету. Таким чиномсьогоднішня податкова система України не відповідне критеріям фіскальної достатності та економічної ефективності, а тим більше стабільності. Тож, реформаподаткової системи України назріла і неминуча.
На сучасномуетапі формування податкової політики необхідно дати відповіді на такі питання:
І. Якими єсуспільні цілі податкової політики?
2. Як податкова політика впливає наінвестиційний клімат як для внутрішніх, так і іноземних інвесторів?
3. Які є найгостріші проблеми, щопотребують негайного вирішення?
4. Які способи вирішення цих проблем,перешкоди, короткострокові та довгострокові наслідки дій?
Варто відмітити,що представники уряду та бізнесу часто називають однакові цілі податковоїполітики, проте ієрархія цих цілей для зазначених груп є різною. Для урядунайголовнішим є забезпечення доходів, достатніх для виконання державнихфункцій, а для представників бізнесу -забезпечення сприятливого середовища для економічного розвитку.Представники міжнародних організацій вважають метою податкової політикисприяння соціальній рівності та справедливості.
Тут доцільнокоротко розглянути концепція змін податкового законодавства. Зважаючи натривалість реформи системи оподаткування України, виходячи з необхідностіреформування найболючіших податків системи оподаткування, пошуку механізмів длярозвитку реального виробництва товарів та послуг, зважаючи на відсутністьприйнятої Верховною Радою Концепції нової податкової системи, доцільнимвидається проведення податкової реформи на наступних засадах:
1. Реформуватиобігове оподаткування України шляхом скасування найбільш проблемного дляукраїнської економіки податку — податку на додану вартість, та впровадженнязамість нього іншого податку — податку з роздрібного продажу. При цьому длямалих підприємств необхідно зберегти можливість оподаткування єдиним обіговимподатком (за вибором).
2. Реформувати оподаткування доходівгромадян прибутковим податком з фізичних осіб. Необхідно збільшитинеоподатковуваний мінімум та суттєво підвищити рівень доходів, які підлягаютьоподаткуванню 10% ставкою. Паралельно з цим,обов'язково слід провести реформу заробітної плати: встановити мінімум оплатипраці за годину, на рівні не менше 4 грн./год., та стимулювати зростання долі заробітної плати у вартостітоварів, робіт та послуг до рівня 50% вартості.
3. Реформувати сукупне соціальнеоподаткування (систему зборів до різних соціальних фондів, у тому числіПенсійного), встановивши, зокрема, що сукупна ставка соціальних зборів не можеперевищувати 20% бази оподаткування.
4. Спростити адміністрування податківшляхом подовження податкових періодів мінімум до кварталу, встановлення порядкусплати податків, чіткого законодавчого визначення підстав і термінів проведенняперевірок, повноважень контролюючих органів та їх посадових осіб, обмеженнянормотворчості таких органів, впровадження принципу тлумачення розбіжностей уподатковому законодавстві на користь платника податку.
Така система дастьзмогу:
1. Вирішити проблеми, характерні дляПДВ, шляхом запровадження податку з продажу, що дозволить:
· усунутифіктивні кредитові зобов'язання;
· знятипроблеми недоїмок, накопичення податкової заборгованості;
· позбавитисьпроблеми зростаючих неповернень сум ПДВ;
· одномоментновивільнити 5% коштів, які обслуговуютьобіг ПДВ;
· вивільнитиз-під оподаткування капіталоємні галузі, особливо фундаментальної науки;
· запровадитикасовий метод сплати податку з продажу.
2. Підняти рівень оплати праці і, відповідно,рівень надходжень від прибуткового податку з громадян та страхових внесків напенсійне та інше соціальне страхування.
3. Пожвавити через підвищення реальнихдоходів ринок споживання, що стимулюватиме зростання надходжень від податку зпродажу.
4. Активізувати реальне виробництвочерез вивільнення коштів на модернізацію та розширення виробництва.
5. Активізуватифундаментальні наукові дослідження через полегшення оподаткування галузей звисокою часткою доданої вартості.
6. Зберегти звільнення експорту відобігового оподаткування (експорт не оподатковується податком з роздрібногопродажу).
7. Стимулюватипожвавлення підприємницької ініціативи та створення нових робочих місць черезполегшення адміністрування податків, впровадження принципу тлумаченнядвоякостей у податковому законодавстві на користь платника податку.
Ринок України маєвисоку купівельну ємність, але для цього її потрібно розвинути, чому і повиннасприяти запропонована система реформування податкової системи України.
Податковезаконодавство. Податкове законодавство регулює відносини, пов'язані ізвстановленням та скасуванням податків, а також відносини, які виникають упроцесі виконання обов'язків щодо сплати податків, а також здійсненняподаткового контролю та притягнення до відповідальності за вчиненняправопорушень у сфері оподаткування.
Відносини у сферіоподаткування регулюються Конституцією України, Кодексом, спеціальнимзаконодавством України з питань оподаткування і прийнятими відповідно до нихнормативно-правовими актами
До нормативно-правовихактів з питань оподаткування належать:
а) закони Україниз питань оподаткування;
б) акти з питань оподаткування, прийняті Кабінетом Міністрів України,центральними органами виконавчої влади в межах повноважень, визначенихКодексом;
в) акти з питаньоподаткування, прийняті Верховною Радою Автономної Республіки Крим у межахповноважень, визначених цим Кодексом;
г) акти з питаньоподаткування, прийняті органами місцевого самоврядування в межах наданих їмповноважень, визначених Кодексом.
Суб'єкти, об'єктита база оподаткування, розміри ставок (нормативів), порядок справляння податківі податкові пільги не можуть встановлюватися або змінюватися іншиминормативно-правовими актами, крім Кодексу (за винятком нормативно-правовихактів з питань оподаткування, прийнятих в межах повноважень, визначенихКодексом). Нові податки встановлюються виключно цим Кодексом.
Нормативно-правовіакти з питань оподаткування не повинні суперечити Кодексу. У разі існуваннясуперечностей між нормами цього Кодексу та нормами інших нормативно-правовихактів з питань оподаткування, застосовуються норми Кодексу.
За наявностісуперечностей між нормами цього Кодексу та нормативно-правовим актом, якийналежить до іншої галузі законодавства, для цілей оподаткування застосовуютьсянорми Кодексу.
Нормативно-правовіакти з питань оподаткування або окремі їх норми можуть визнаватися нечинними увипадках і в порядку, визначених законодавством України.
Слід зазначити,що питання змістового наповнення Податкового кодексу по-різному тлумачатьсяпредставниками урядових та бізнесових кіл, подаються різні оцінки проектуПодаткового кодексу. Урядовці наголошують, що існують чіткі процедури таузгоджені етапи прийняття Податкового кодексу і вважають підготовлений проектПодаткового кодексу цілком прийнятним. Водночас, представники бізнесу непідтримують нинішній проект Податкового кодексу і вважають, що його ні в якомуразі не слід впроваджувати, оскільки він не вирішує ключових проблем чинноїсистеми оподаткування.
На думкупредставників бізнесу, причинами невдачі нинішнього проекту Податкового кодексустали:
· бракстратегії реформування податкової системи;
· бракметодології підготовки та економічного аналізу проектів законодавчих актів, щозмінюють систему оподаткування, відсутність наукового підходу у визначенніставок податку;
· боротьбагруп інтересів за кожне окреме положення Податкового кодексу і неспроможністьуряду чи парламенту чітко виробити стратегічний національний інтерес;
· відсутністьструктурованого діалогу між суспільством і державою.
Представникибізнесу, неурядових організацій та Державного комітету з питань регуляторноїполітики та підприємництва, пропонують здійснити такі кроки для втіленняподаткової реформи:
· виробитиподаткову політику;
· публічнообговорити та затвердити етапи ухвалення Податкового кодексу, визначитивідповідального за реформу та встановити громадський контроль за виконанняметапів;
· розпочатигромадську освіту та публікацію урядового документу, який
· окреслюєнапрямки податкової політики;
· неухвалювати зміни до податкового законодавства у разі, якщо не буде визначеноваріанти змін, проаналізовано їх наслідки та обгрунтовано економічнудоцільність;
· застосовуватинауковий підхід в аналізі запропонованих змін в податковій системі;
· узгодитипроект Податкового кодексу із західними стандартами;
· запровадитивідповідальність посадових осіб за діяльність або бездіяльність, яка завдала шкоду платнику податків;
· включитипредставників бізнесу у процес розробки Податкового кодексу;
· започаткуватипідготовку фахівців із податкової політики та законодавства Європейськогосоюзу.
Варто відзначититакож круглий стіл «Податковий кодекс: стан, проблеми та рішення», щовідбувся у квітні 2001 року. Засідання організованекомітетами Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності таз питань бюджету, за інформаційної підтримки Міжнародного інститутупорівняльного аналізу (МІПА) і газети «Бізнес». У роботі круглогостолу взяли участь представники Адміністрації Президента, Кабінету МіністрівУкраїни, Державної податкової адміністрації. Міністерства фінансів, УСПП,Верховної Ради України, інших органів влади, організацій та підприємств,експерти тощо.
Організаторикруглого столу своєю метою бачать пошук компромісу і вироблення єдиного підходудо системоутворюючих принципів Податкового кодексу України. Про складністьпроблеми і багатоманітність підходів до її вирішення говорить той факт, що прирозгляді закону ще в першому читанні в парламенті було подано п'ять концепційПодаткового кодексу і чотири проекти самого закону. До прийнятого в першомучитанні проекту Кодексу, запропонованого Кабінетом міністрів, надійшло більше 5000 доповнень і зауважень.
Необхідністьприйняття Податкового кодексу вже 2003 року була очевидною. Але так само очевидно, що його не буде прийнято всилу певних обставин.
Автори Кодексуспробували вирішити головну проблему — створення єдиної комплексної системиподатків в Україні, стабілізувати її хоча б в межах одного бюджетного року,ліквідувати протиріччя, існуючі сьогодні в різних законодавчих актах.
Підготовленийпроект Податкового кодексу України за своїми загальними ознаками має перевагу утому, що в одному документі вдалося визначити єдину методологіюзагальнодержавних та місцевих податків, основні принципи та положенняподаткової системи, надати однозначне тлумачення податкової термінології,окреслити загальні положення правового регулювання податкових відносин,фінансової відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.
Одночасно припідготовці урядового проекту Кодексу перед розробниками ставилось завдання щодовдосконалення податкового законодавства з метою створення умов для подальшогоінтегрування України до світової спільноти.
У проектіПодаткового кодексу запропоновано скоротити загальну кількість податків, зборівта інших обов'язкових платежів за рахунок наступних заходів:
* по-перше,йдеться про скасування неефективних податків та зборів, надходження від яких добюджету незначні порівняно із видатками на їх адміністрування;
* по-друге,виникла реальна потреба та можливість зменшити податковий тягар;
* по-третє,йдеться про об'єднання в один податок, що мають спільну податкову базу, єдинийчи схожий порядок обчислення і справляння, зробить податкове законодавствопростішим і зрозумілішим для платників.
Проектом Кодексупередбачається розширення кола платників податків на базі скорочення податковихпільг та винятків. Під час розробки проекту Податкового кодексу враховувалось іте, що пільги є різні. Одні з них носять стимулюючий характер івикористовуються з метою регулювання в державі соціально-економічних процесів,інші — нестимулюючі надаються окремим господарюючим суб'єктамта фізичним особам незалежно від характеру отримання і використання доходів.
Велика кількістьплатників податків ухиляється від сплати податків оскільки в України має місцевеличезне поширення пільгового режиму оподаткування на одних платниківподатків, і значно зростає адміністративно-фіскальний тиск на інших платників,які не отримали пільг в оподаткуванні. Все це призводить лише до всезростаючого рівня ухилення від оподаткування. Осьчому реформування податкової системи в Україні має виправити основні недолікиіснуючої системи.
По-перше, повиннобути проведене скасування невиправданих пільг в сфері оподаткування, апо-друге, податкове законодавство та нормативно-правові акти по йоговпровадженню повинні бути значно спрощені.
Перший розділпроекту Податкового кодексу присвячений загальним положенням в оподаткуванні.Він замінить існуючий сьогодні Закон України «Про системуоподаткування».
Для зручності вкористуванні Податковим кодексом в його першому розділі передбачено визначенняосновних загальних термінів, які зустрічаються у різних розділах проекту.
У спеціальнійчастині проекту Кодексу прописаний механізм обрахування та стягнення окремихвидів податків.
На відміну віддіючого податкового законодавства в проекті Податкового кодексу встановленіправові норми, які визначають правила дії закону в часі. Введення правовоїнорми про дію закону в часі в розряд основних положень податковогозаконодавства само за себе свідчить про їх високу значимість. Ці нормиявляються важливим засобом забезпечення захисту прав і свобод платниківподатків, та є невід'ємним складовим елементом їх правового статусу.
Положення проектувстановлюють порядок вступу в силу актів податкового законодавства.Встановлення таких норм сприятиме захисту прав та законних інтересів платниківподатків.
Урядовим проектомПодаткового кодексу України пропонується внести в діючу на сьогоднішній деньподаткову систему України наступні зміни.
ПроектомПодаткового кодексу визначено 25 видівзагальнодержавних та місцевих податків, зборів, обов'язкових платежів замість 38 передбачених сьогодні діючим ЗакономУкраїни «Про систему оподаткування».
Проектом Кодексурозмежовано податкові відносини та відносини, пов'язані із сплатою внесків допозабюджетних фондів. Перш за все до системи оподаткування не включено збори таобов'язкові платежі, що не мають податкового характеру.
З переліку діючихзагальнодержавних податків та зборів вилучено:
* податокна промисел;
* збір доФонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильськоїкатастрофи та соціального захисту населення;
* збір наобов'язкове соціальне страхування;
* збір на обов'язковедержавне пенсійне страхування;
* збір доДержавного інноваційного фонду.
Враховуючи, щооб'єктом оподаткування податком на майно є земельні ділянки та транспортнізасоби, до переліку загальнодержавних податків не включено плату за землю таподаток з власників транспортних засобів та інших самохідних машин імеханізмів. Об'єднано три податки, об'єктом оподаткування у яких є майно, водин — податок на майно (податок нанерухомість, на землю та податок з власників транспортних засобів).
Згідно діючогозаконодавства, як відомо, сьогодні справляються податки з власниківтранспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також плата(податок) за землю. Новим об'єктом оподаткування у складі цього податку єнерухомість, тобто будівлі та споруди. Хоча слід зазначити, що оподаткуваннянерухомості не має бути несподіванкою для платників податків, оскільки ЗакономУкраїни «Про систему оподаткування» вже з 1994 року у складізагальнодержавних податків і зборів було передбачено податок на нерухоме майно(нерухомість).
Суб'єктиоподаткування- це особи, на якихКонституцією України, цим Кодексом та спеціальним законодавством України зпитань оподаткування покладено обов'язки:
а) сплачуватиподатки (платники податків);
б) нараховувати,утримувати та перераховувати податки до бюджетів (податкові агенти).
Платником податків визнається особа, доходи, прибуток, майно та іншіоб'єкти якої є об'єктом оподаткування відповідно до цього Кодексу.
Податковимагентом визнається особа інша ніж платник податків, на яку відповідно до цьогоКодексу покладено обов'язки щодо нарахування податків, утримання їх з платниката перерахування до бюджетів.
Об'єктамиоподаткуванняє доходи, прибуток, майно, операції з продажу товарів, робіт, послуг та іншіоб'єкти, визначені відповідно до цього Кодексу.
Кожний податокмає самостійний об'єкт оподаткування, який визначається відповідно до цьогоКодексу.
Для цілейоподаткування не приймаються до уваги підстави виникнення об'єктуоподаткування. Незаконність діянь, в результаті виконання яких виникли об'єктиоподаткування, не звільняє від обов'язку виконання податкових зобов'язань,пов'язаних з такими об'єктами.
Системаоподаткування. Система оподаткування України — це сукупність передбачених Податковимкодексом загальнодержавних та місцевих податків до бюджетів усіх рівнів,принципів, форм і методів їх встановлення, зміни, скасування, обчислення,сплати та стягнення, а також забезпечення відповідальності за вчиненняправопорушень у сфері оподаткування та здійснення податкового контролю, прав іобов'язків суб'єктів оподаткування та органів, що здійснюють податковийконтроль.
Сьогодні вже є зрозумілим те, що створюючи податкову систему, слідвиходити з реалій суспільно-економічного стану країни, а не керуватисяпобажаннями, можливо й найкращими, але нездійсненними.
Кожна держава для забезпечення виконання своїх функцій повинна мативідповідні кошти, які концентруються у бюджеті. Джерелами цих коштів можутьвиступати:
· власнідоходи держави, які вона отримує від виробничої та інших форм діяльності увигляді надходжень платежів за ресурси, які згідно з діючим законодавствомналежать державі;
· податки,які сплачують юридичні та фізичні особи із своїх доходів. Співвідношення міжзазначеними джерелами визначається рівнем розвитку державної і приватноївласності. При цьому податки виступають не тільки у ролі наповнювачівдержавного бюджету, вони ще й є інструментами впливу на різні сторонидіяльності їх платників.
Фіскальна і регулююча функції податків взаємопов'язані, їх не можнапротиставляти одна одній. Не можна також поділяти податки на суто фіскальні йрегулюючі, оскільки без фіскальної функції не може бути регулюючої.
Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг бюджетнихвидатків. Перевищення видатків бюджету над доходами призводить до інфляції.Джерелами покриття бюджетного дефіциту є державні позики і грошова емісія.Головне те, куди спрямовуються кошти дефіцитного фінансування. Добре, коли вонинадходять у виробничу сферу, де через деякий час можуть дати віддачу.Спрямування коштів за рахунок бюджету за рахунок дефіцитного фінансування насоціальні потреби призводить до фінансової кризи.
Податки єнеобхідною ланкою економічних відносин в суспільстві з моменту виникненнядержави. Податкова система — основа фінансово-кредитного механізму державногорегулювання та один із найважливіших важелів впливу на економіку. В Україні конституційно закріплено обов'язок сплачувати податкиі збори в порядку і розмірах, встановлених законом,та визначено, що система оподаткування встановлюється виключно шляхом прийняттявідповідних законів.
Податковезаконодавство в Україні сформоване на основі нормативної бази, успадкованої відкомандно-адміністративної системи. Основи української національної податковоїполітики розроблялись під тиском обставин без належного наукового обґрунтуваннята аналізу макро- і мікроекономічних наслідків запровадження різних податків ірозміру їх ставок, без урахування світового та історичного досвіду формування йрозвитку податкових систем. Більшість рішень щодо формування податкової системив Україні приймалась відповідно до особистих знань, інтуїції або інтересівкерівництва держави та її організаційних структур.
Відсутністьнауково обгрунтованих підходів до формування національної податкової системи тадо аналізу наслідків від її впровадження робили і роблять податкову політику неефективним антикризовим засобом, а однією із основних причин загостренняекономічної кризи.
Проблема побудовиефективної податкової системи — одна із найбільш актуальних в процесістановлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки всвітовий ринок. Її вирішення повинно здійснюватись шляхом вивчення, аналізу ітворчого осмислення як існуючої в Україні законодавчої бази, так і накопиченогоу світі досвіду в сфері оподаткування.
Чинномуподатковому законодавству України притаманно включення його до бюджетногоправа, що й виділяє у податковому регулюванні фіскальні функції. Розповсюдженаідея про те, що податки — це лише засіб для наповнення державного бюджету або,інакше, джерело коштів, необхідних для функціонування держави — безпідставна таобмежена. В дійсності податки суттєво впливають на діяльність господарюючихсуб'єктів, податкова система виконує функцію структурування економіки, створюєта посилює одні зв'язки або знищує інші. Недоцільно акцентувати увагу лише нанаповненні бюджету з податкових джерел, ігноруючи при цьому те, яким чиномпроцедура його наповнення впливає на економічні процеси. Мова повинна йти пророзробку такої податкової системи, яка б забезпечувала або, хоча б, нестримувала розвиток економіки.
Існуюча податкова система нетільки не заохочує, а в ряді випадків прямо перешкоджає зусиллям підприємствщодо розвитку виробництва і підвищення його рентабельності. Вона не відповідаєцілям економічної, у тому числі промислової, політики держави.
Існуюча податковасистема України характеризується наступними негативними рисами:
1. Велика чисельністьнормативних документів та невідповідність законів та підзаконних актів, якірегулюють податкові відносини — станом на початок 2000 року налічується близько500 нормативних документів, пов'язаних з оподаткуванням.
2. Нестабільність податковогозаконодавства, а саме численні зміни та поправки до існуючих законів. Тількивідносно податку на додану вартість за роки його існування було прийнято 70законів про внесення змін та видано більше 200 роз'яснень та уточнень.
3. Відсутність регулюючоїфункції та зосередження на фіскальній ролі податків.
4. Наявність законів, якіналежать до інших галузей права, але зачіпають питання регулювання податковихвідносин.
5. Відсутність достатніхправових гарантій для учасників податкових відносин. Так, відповідно до ЗаконуУкраїни «Про систему оподаткування», платники податків та зборівмають право подавати документи, що підтверджують право на пільги щодооподаткування, одержувати та ознайомлюватися зактами податкових перевірок та оскаржувати рішення податкових органів. Права жподаткових органів налічують 16 пунктів на шести сторінках у Законі «Продержавну податкову службу».
Поширеними вадамивітчизняної податкової системи вважаютьсянестабільність, заплутаність та складність. Але найголовнішим недоліком є те,що існуюча система пригнічує підприємництво. На сьогоднішній день в Українівідповідно до закону України «Про систему оподаткування» налічується39 податків та зборів. У разі добросовісної сплати усіх цих податків та зборівпідприємство зобов'язано перераховувати до бюджету 40-46% створюваної на ньомудоданої вартості. Навіть розвиненим країнам із стабільним соціально-економічнимстановищем такий рівень не властивий і, як правило, призводить до низькихтемпів економічного зростання. Українським підприємствам, на відміну відзахідних, доводиться пристосовуватися до змін у відносинах власності,опановувати принципи корпоративного управління, адаптуватися до конкуренції. Заумов існування несприятливого податкового режиму це маловірогідно, що іпідтверджується вітчизняною практикою.
Крім того, великакількість податків та численних бюджетних і позабюджетних фондів цільовогопризначення істотно ускладнює сплату податків і зборів, контроль за їх сплатоюта форми звітності. Така громіздка система створюєзначні перешкодибезпосередньо для платниківподатків. Численні зміни та поправки до податковихзаконів не дають можливості підприємствам нормально функціонувати,впроваджувати нові технології та випускати конкурентоспроможну продукцію.
За існуючоїподаткової системи стає невигідно здійснювати амортизацію та модернізаціюосновних засобів, адже законодавчо встановлені норми амортизації дуже низькі, авраховуючи застосування понижуючого коефіцієнта взагалі унеможливлюютьоновлення матеріально-технічної бази виробників. Зовсім не застосовується такепоняття як реінвестування. Це, у свою чергу,призводить до падіння рентабельності та конкурентоспроможності суб'єктівгосподарювання.
Загальний аналізполітики держави свідчить, що головним принципом інапрямом діяльності відповідних державних структур протягом тривалого часу було створенняумов значного податкового навантаження на суб'єктів підприємницькоїдіяльності. Податкова система характеризувалась посиленням адміністративногоконтролю за сплатою податків та зборів. При цьому не враховувалося, що дохід,який отримує держава внаслідок збільшення податкового тиску таадміністративного контролю, є менший, ніж економічний збиток, що завдаєтьсятакими діями господарюючим суб'єктам. Створюється замкнене коло, в якомуопиняються держава з постійним і значним дефіцитом бюджету та господарство ізспадаючим темпом виробництва.
Намагаючисьвирішити проблему податкового тиску та надмірного адміністративного контролю,господарюючі суб'єкти переносять відносини між споживачем та виробником, атакож свої доходи у тіньовий сектор економіки, частка якого за різнимипідрахунками стає від 45% до 65% валового внутрішнього продукту. Результатомцього стає недоотримання державою частини податкових надходжень та намаганнякомпенсувати це знову ж за рахунок введення нових податків та зборів — наприклад, гербового збору,збору на обов'язкове державнепенсійне страхування з операцій купівлі-продажувалют, з торгівлі ювелірними виробами та при відчуженні легкових автомобілів,відрахувань у Пенсійний фонд користувачами послуг стільникового зв'язку та ін.
Але збільшенняподаткового навантаження означає або банкрутство платників податків, або значнобільшою мірою, їх відхід до тіньової економіки.Отже, напрошується висновок, що нині діюча податкова система — це та сила, якапідриває національну економіку.
Всі ці проблемивказують на недосконалість та неефективність чинної податкової системи, на те,що вона сприяє поглибленню економічної кризи. Виникає необхідність проведенняподаткової реформи та створення єдиного систематизованого законодавчого акту прямої дії, який охоплюватимевсі без виключення питання податкового права та відповідатиме адекватнимзасадам податкової політики держави.
Створення новоїзаконодавчої бази в сфері оподаткування повинно віддзеркалювати традиціїіснуючої податкової системи та відповідати світовим тенденціям розвиткуподаткових систем. В Україні необхідно формувати податкову політику, направленуна побудову стабільної та зрозумілої системи оподаткування, зменшенняподаткового тягаря і забезпечення збалансованості інтересів держави таінтересів суб'єктів господарювання.
Реформа оподаткуванняв Україні, що має за мету побудову ефективної та справедливої податковоїсистеми шляхом забезпечення її стабільності, ясності та передбачуваності, є вданий час однією з найважливіших умов підвищення підприємницької таінвестиційної активності для забезпечення виходу економіки України з кризи таінтеграції її в світовий простір. Така реформа неможлива без розробки науковообгрунтованої концепції оподаткування, яка б базувалась на врахуванні ситуаціїв країні, цілей національної економіки, а також на узагальненні міжнародногодосвіду в галузі оподаткування.
В умовахзагальної неплатоспроможності, коли багато підприємств, особливо дрібних тасередніх, переживають нестачу фінансових ресурсів, вони змушені сплачувати ПДВ,не отримавши часто-густо кошти від реалізації своєї продукції. Загаломвиходить, що від такої реалізації підприємство не в змозі компенсуватизазначені витрати навіть після коригування сплати податку (надання податковогокредиту тощо).
Вихід ізситуації, що склалася, може бути лише один — створення умов, коли виробничі іторговельні підприємства будуть націлені на розвиток конкурентоздатного бізнесуі зміцнення своїх позицій на ринку, коли банківським установам стане вигіднішенадавати кредити таким підприємствам, ніж шукати заробіток виключно нафінансовому ринкові.
З метою вирішенняпроблеми несплати податків, пов'язаної з бартеризацієюрозрахунків, фахівці ДПА України вважають задоцільне:
а)запровадити і законодавчезакріпити економічно обгрунтовану систему обмеження товарообмінних операцій яку зовнішньоекономічній діяльності, так і при розрахунках між суб'єктамигосподарювання України;
б)поліпшити організацію роботи товарних бірж щодозапровадження обов'язкової біржової торгівлі високоліквіднимиекспортними товарами (металопрокат, мінеральні добрива, енергетичні ресурситощо);
в)встановитиобов'язковість здійснення розрахунків за взаємозаліками, включаючи операціїфакторингу, тільки через банківські установи на основі зустрічних вимог упорядку, встановленому Національним банком України.
Аналізкриміногенної ситуації, що склалась у сфері економіки, дає підстави длявстановлення напрямків, де найбільше проявляються зловживання і порушення податкового законодавства.
Так банківськасистема використовується з метою виведення коштів з офіційного обігу внелегальний сектор економіки, виведення їх обігу з-під контролю держави таухилення від оподаткування.
Ефективністьфункціонування і розвитку податкових систем в розвинутих країнах підтверджує їхжиттєвість і важливість ролі, яку вони відіграють в забезпеченні оптимізаціїпоєднання ефективності та соціальної справедливості в суспільстві. Томувивчення їх надбань, аналіз методів та засобів оподаткування, апробованих усвітовій практиці, є необхідною умовою розробки і впровадження програмиреформування податкової системи в Україні.
Дослідженняконцепцій оподаткування в розвинутих країнах може проводитись у двохвзаємодоповнюючих підходах.
Перший підхід — це вивченнявідмінностей, особливостей діючих податкових систем у різних країнах.
Історичні умовиїх виникнення, а також економічні, політичні і соціальні фактори, що впливаютьна процес їх становлення і розвитку, є надзвичайно різноманітними. Це робитьзакономірними властиві їм відмінності інструментів та інституційних формоподаткування, виявлення яких має історичну цінність і дає можливістьвраховувати позитивний і негативний досвід розвинутих країн при побудовівласної податкової системи.
Другий підхід- цедослідження загальних властивостей податкових систем в розвинутих країнах,виявлення та осмислення спільних закономірностей розвитку і функціонуванняподаткового механізму. Зі значною часткою вірогідності можна припустити, що ціриси багато в чому мають бути постійними, універсальними і властивими для всіхкраїн. Саме вони можуть і повинні враховуватись при розробці та реалізації програмиреформування податкової системи України.
У зв'язку з цимбуде цікаво прослідкувати взаємовідносини загального підходу до оподаткуваннята моделі ринкової економіки, що діє в країні.
Для цьогодоцільно виділити країни, що належать до:
· ліберальноїмоделі економіки ( США, Велика Британія, Канада);
· соціальноорієнтованої моделі ринкової економіки (Німеччина, Норвегія, Швеція, Австріятощо).
Сутність кожної зцих моделей визначається тією роллю, яку відіграє держава в розвиткусуспільства. При ліберальній економіці втручання держави в економічне життямінімальне, кількість підприємств, що знаходяться у власності держави,незначна. Державне регулювання носить, в основному, монетарний характер іобмежується макроекономічними процесами, а суб'єкти господарювання наділенізначною свободою діяльності. Участь держави у вирішенні соціальних проблемстосується тільки соціальне вразливих верств населення.
Відтак, головнимпринципом державного регулювання в країнах з ліберальною економікою ємінімізація втручання в соціально-економічні процеси. Очевидно, що при такомупідході потреби в фінансуванні соціально-культурної сфери порівняно невеликі іосновний тягар їх оплати перекладений на населення. Як наслідок, порівнянонижчими є і обсяги відповідних статей державного бюджету, а значить і загальнасума податків, які є, як відомо, основним джерелом доходів держави.
При соціальноорієнтованій моделі державою регулюються не тільки макроекономічні процеси, а йокремі сфери діяльності суб'єктів господарювання. У країнах з такою моделлюекономіки значний державний сектор, вищий, ніж за ліберальної економіки, рівеньрегламентації ринкових відносин. Державне регулювання соціальної сфери охоплюєпрактично всіх членів суспільства і гарантує їм певний рівень задоволення потребу охороні здоров'я, освіті, культурі, забезпеченні зайнятості тощо. Звичайно,для вирішення всіх цих питань необхідні значні кошти, оскільки всі соціальніпрограми оплачуються за рахунок Державного бюджету. Тому загальний рівеньоподаткування в цих країнах значно вищий.
Для підтвердженнявищевикладеного скористаємося поняттям податкового навантаження, що відображаєту частину суспільного продукту, який перерозподіляється через бюджетнімеханізми.
Податковенавантаження — це узагальнюючий показник, що характеризує роль податків у життісуспільства і визначається як відношення суми податкових зборів до валовоговнутрішнього продукту: ПТ= П/Vх100%, де ПТ- податковий тягар, П- сума нарахованих податків за звітнийперіод, V- об'єм реалізованої продукції.
Досвід розвинутихкраїн свідчить про залежність загального обсягу оподаткування (податковоготиску) від моделі реформування економіки, що реалізується в країні. Практикапідтверджує, що неможливо одночасно досягти високого рівня соціальноїзахищеності населення і низького рівня оподаткування.
Проте на данийчас серед українських вчених-економістів немаєєдності і чіткості у визначенні характеристик адекватної для країни післякризової моделі економіки України. Більшістьучених говорять про змішану, соціально орієнтовану економіку. Проте практичнідії Уряду (лібералізація господарської діяльностіта цін, зняття обмежень в оплаті праці, приватизація державних підприємств)свідчать про те, що Україна схиляється, швидше, в бік ліберальної моделіекономіки.
Деякі зарубіжніекономісти визначають податковий гніт як міру економічних обмежень, якістворюються відрахуванням коштів на сплату податків. У зарубіжних країнахрівень податкового тягаря коливається від 52% у Швеції до 30% у США і Туреччині.В Україні цей показник становить близько 50%.
Необхіднозазначити, що поняття «податковий тиск» в основному розуміють яктяжкість податкових важелів, які складають тільки частину цього тягаря.Переконливим є підхід, коли податковий тиск розглядається як такий, щоздійснюється на чотирьох рівнях:
· тискбезпосередньо податкових важелів;
· тисквсієї сукупності податків, зборів і платежів;
· використаннямеханізму пільг платникам, надання пільгових кредитів, дотацій. При цьомуподатковий прес перерозподіляє тиск з одних платників на інші;
· використанняподаткової техніки, при якій посилюється тиск на платників. Наприклад, авансовіплатежі, які передбачають сплату податку до отримання результатів, за якими вінмає сплачуватись.
В окремихпублікаціях нерідко висловлюється думка, що зниження податкового тягарясупроводжується швидким зростанням податкових надходжень до бюджету. Однакрезультати податкових реформ свідчать про інше. Так, незважаючи на широкезниження податкових ставок, у 80-ті роки в США різко зріс дефіцит державногобюджету, а норма заощаджень у 1986 році склала всього 3,9%. Це найнижчий рівеньцього показника серед усіх промислових країн того періоду [189, 391-392].
Більшпереконливою, на наш погляд, є позиція вчених, що грунтується на практицірозвинутих зарубіжних країн, і які вважають, що зниження рівня оподаткуваннясамо по собі не чинить швидкого впливу на темпи економічного зростання навіть удовгостроковій перспективі [51, 691-693].
Загальновизнаноюв теорії оподаткування виступає крива Лаффера (Laffer curve), яка показує зв'язок міжподатковими ставками і обсягом податкових надходжень до бюджету. Увідповідності з цією кривою зниження ставок до граничної точки оподаткуванняведе до прямого скорочення надходжень до бюджету. В той же час і підвищенняставок після граничної точки веде до скорочення податкових доходів. Очевидно,що саме цей аспект слід враховувати в першу чергу, розглядаючи питання провплив розміру податків на темпи економічного розвитку [51, 589-591].
Звідси,реалізація податкової ідеології потребує більш гнучкої податкової політики, якадала б змогу оптимально щодо конкретних умов пов'язувати інтереси держави зінтересами господарюючих суб'єктів, рядових платників податків.
У той же часподаткова політика є важливою підсистемою економічної політики держави, томувдосконалення податкової системи має здійснюватися на основі удосконаленняекономічної політики, а не навпаки.
1.2 Ідеальна системаоподаткування: загальні принципи
Успіх будь-якихреформ неможливий без макроекономічної стабільності, а бюджетно-податковаполітика є одним з головних елементів її досягнення, враховуючи той факт, щобагато країн з перехідною економікою тривалий час зазнають суттєвих дефіцитівсвоїх бюджетів, які фінансуються переважно за рахунок кредитів центральнихбанків. Така політика призводить до диспропорцій в економіці, наростанняінфляційних очікувань і збільшення бюджетного дефіцитув майбутньому. Тому перехід від адміністративно-командної до ринковоїекономіки, який супроводжується зростаннямбюджетного дефіциту, вимагає докорінних змін у податковій політиці країни.
Податкова реформаніколи не буває легкою справою, її здійснення вимагає поєднання таких факторів якініціатива уряду, згода парламенту та підтримка з боку громадськості. Ще Адам Сміт включив до своїхпринципів оподаткування критерії помірності податків та їх зручності для платників[198]. Фіскальні заходи без урахування суспільних настроїв малоперспективні.Відповідність людським цінностям і сьогодні залишається традиційним ідеаломнайкращої системи оподаткування. Надзвичайно важко поєднати наміри уряду стосовно стимулювання інвестиційної діяльності іззаходами щодо забезпечення соціальної справедливості і суспільного добробуту вумовах переходу до багатоукладної, соціальнеорієнтованої ринкової економіки. Проте, ефективна, прозора, підконтрольна та підзвітна податкова політика є основою економічногозростання та досягнення добробуту населення держави.
Будь-якаподаткова реформа вирішує відомі проблеми: структури податків, податкових ставок і меж оподаткування, а такожспіввідношення між податковими надходженнями такоштами, отриманими від продажів державнихоблігацій. Існують два основних підходи щодо реформування податкової політики:запровадження принципово нової податкової системи та реформуваннячинної.
Останнім часомвеликого поширення набули макроекономічні моделі щодо оптимізаціїфіскальної політики. Можливі ефекти проектованихподаткових структур вимірюються за допомогою статичних та динамічнихімітаційних моделей суспільної рівноваги, максимізації суспільного й індивідуального добробуту,раціональних очікувань. При розгляді впливу податковоїполітики на економічне зростанняслід зазначити існування чотирьох основних моделей економічного зростання.Перша — це модель Харрода-Домара, одна з найбільшвідомих моделей економічною зростання, в основі якої лежать праці Харрода (1948) і Домара(1947) [105, 475-476].
Наступною ємодель професора Солоу, яка увібрала в себе найкращі риси неокласичного підходу щодоекономічного зростання[105,476-485].Третьою і четвертою є так звані моделі «ендогенного зростання»[105,486], які відрізняються від неокласичної моделі економічного зростання тим, щовони припускають довгострокове збільшення виробництва на душу населення беззастосування таких екзогенних факторів як, наприклад, технологічний прогрес.Третя модель розглядає збільшення виробництва,пов'язане з використанням засобів виробництва та фондовогокапіталу; а в основі четвертої — модель економічного зростання, пов'язана звикористанням людського капіталу. Однак длявизначення того, які саме основні змінні фіскальної політики впливають наекономічне зростання, спростимо наше дослідження і використаємо виробничуфункцію, що являє собою стандартну неокласичну форму із незначнимимодифікаціями:
Y(t)=FfA(t)K(t), B(t)L(t)f,
де Y — обсяг виробництва за час t, K(t) і L(t) — відповіднофізичний (засоби виробництва, предмети праці,грошові ресурси) і людський капітал. B(t) — індекс якості (вимірюєтьсяяк продуктивність праці) і A(t) — подібний індекс вимірювання фізичного капіталу.B(t) залежить від освітньо-професійного рівня робочоїсили; A(t) — від технологічною розвитку. Дане рівняння визначає, що в будь-якиймомент часу загальний обсяг виробництва в економіці залежатиме від якісних такількісних параметрів фізичного (засобивиробництва, предмети праці, грошові ресурси)капіталу і кількості та кваліфікації робочої сили, зайнятої в економіці. Інакшекажучи, виробництво зростатиме лише за умов збільшення К, L, А і В.
На графіку 1.1показано динаміку валового внутрішнього продукту на душу населення в країнахЦентральної та Східної Європи у 1992-1996 роках. Валовий внутрішній продукт надушу населення є саме тим економічним показником, який характеризує ступінь соціально-економічного розвитку та добробуту тієї чиіншої країни. Як показано на графіку, Україна займає, на жаль, поки що одне зостанніх місць серед країн Центральної та Східної Європи за рівнем економічногорозвитку, хоча й має значний економічний потенціал.
/>
Графік1.1.Валовий внутрішній продукт на душу
населення у 1992-1996 рp. [183]
податковаполітика реформа оподаткування
Отже, ми розглядаємо три типи бюджетно-податковоїполітики, які мають безпосередній вплив на економічне зростання:
· фіскальнаполітика, що впливає на професійний рівеньробочої сили;
· фіскальнаполітика, що прямо впливає на нагромадження основного
капіталу;
· фіскальнаполітика, що впливає на продуктивність праці.
Відповідно до такихтипів фіскальної політики держава може використовуватинаступні заходи у сфері бюджетно-податкової політики:
· урядпідтримує інвестиції в людський та основний капіталі таким чином усуває недоліки ринку, що роблять соціально прибуткові інвестиціїнеприбутковими;
· уряд підтримує базову соціальнута економічну інфраструктуру і сприяти розвитку та становленню приватногосектора;
· урядфінансує свою діяльність таким чином, щоб мінімізувати розрив між пропозицієюта попитом на капітал і робочу силу.
У першому випадкуурядові слід фінансувати видатки на освіту та охоронуздоров'я, а також можливі видатки на соціальну допомогу. Другий випадок включаєтовари і послуги, які підвищують продуктивність робочої сили, однак зоб'єктивних причин приватний сектор не в змозі забезпечувати себе цими товарамита послугами. І насамкінець, у третьому випадку, урядові необхідно усунутинегативні наслідки податкової політики. Стосовно податкової політики, то назагальнодержавному рівні слід переходити від фіскального акценту вбюджетно-податковій політиці до заходів щодо стимулювання обсягів виробництвата реалізації товарів і послуг. Неприпустимо в умовах падіння внутрішньогосукупного попиту, зменшення обсягів виробництва іспоживання намагатися наповнювати доходну частинубюджету за рахунок збільшення податкового тиску на суб'єктів економічної діяльності. Для відновлення втрачених позицій на внутрішньому і зовнішньому ринках насамперед необхідностимулювати внутрішній сукупний попит на товари вітчизняного виробництва.
При аналізі принципів побудови системи оподаткування звертає на себеувагу декілька моментів:
· невиправданерозширення їх переліку, включення до нього неосновних принципів (економічнаобгрунтованість, рівномірність сплати, компетенція, єдиний підхід) внаслідокчого в процесі побудови податкової системи відволікається увага від основнихпринципів оподаткування;
· вузьке,відмінне від загальноприйнятого тлумачення деяких принципів оподаткування,узгоджене з потребами і можливостями поточного моменту — принципу стабільності якзабезпечення незмінності податків і зборів та їх ставок, а також податковихпільг протягом бюджетного року; принципу соціальної справедливості якзабезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхомзапровадження економічно обгрунтованого неоподаткованого мінімуму доходівгромадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткуваннягромадян, які отримують високі та надвисокі доходи;
· включеннятаких принципів, які не можуть бути покладені в основу побудови податкової системив цілому (принцип рівнозначності і пропорційності), оскільки прибутковеоподаткування громадян здійснюється на засадах прогресивності; невизначеністьосновного (основних) системоутворюючого принципу побудови податкової системи;
· невнесення до принципів побудови податкової системи науково обгрунтованихзагальновизнаних принципів оподаткування, таких як фіскальна достатність таеластичність, адміністративна простота та економічна ефективність.
У проекті Податкового кодексу України взагалі відсутнє визначенняпринципів оподаткування, що суперечить загальновизнаним нормам правовогорегулювання питань оподаткування, адже його наукові принципи покладені в основупобудови податкових систем в усіх країнах, а тому знайшли відображення в їхподатковому праві. Невизначеність на законодавчому рівні наукових принципівоподаткування означає відсутність належних обмежень податкової політики уряду,що збільшує можливість прийняття дискреційних рішень при її формуванні.
Той факт, щоподаткова система України недостатньо орієнтована на реалізацію основнихпринципів оподаткування, свідчить про те, що вона ще не сформувалася якорганічна цілісність, її підпорядкуванню основним принципам оподаткуванняперешкоджає складність однозначного визначення моделі суспільства, що будуєтьсяв Україні, суперечність між офіційно проголошеним курсом на побудову соціальноорієнтованої ринкової економіки і фактичною спрямованістю соціально-економічнихперетворень в державі. Тому, на нашу думку, податкова реформа в Україні маєздійснюватися на таких напрямках:
1. Зниження величини податків, спрощенняправил та вимог щодо оподаткування суб'єктівпідприємницької діяльності з метою усунення будь-яких перешкоду взаємовідносинах між державою та платниками податків, але при одночасномурозширенні податкової бази. Прозорі та зрозумілі правила оподаткування зможутьзамінити більшість сьогоднішніх неефективних податків, адміністративні витратипо справлянню яких інколи перевищують доходи бюджету.
2. Усунення доведеної до абсурду системинадання податкових пільг, коли одні платники податків користуються визначенимнабором пільг, а інші є «невдахами», бозмушені сплачувати всі податки в повному обсязі.
3. Якнайшвидше вирішити проблему«прірви» між доходною та видатковою частинами бюджету, коли фінансові органи,що відповідають за фінансування бюджетних програм усунені від роботи поконтролю за виконанням доходної частини бюджету.
4. Оскільки в економіках командно-адміністративного типу значна частина податковихнадходжень складається з податків на прибуток та податків на заробітну плату,необхідно зменшити частку прямих податків при одночасному збільшенні часткинепрямих податків. При цьому особливо негативними євисокі ставки оподаткування фонду заробітної плати. Тому необхідно підвищувати рольперсонального прибуткового податку при одночасномузменшенні оподаткування фонду заробітної плати.
5. Вдосконалення системи податковоїзвітності і податкової статистики.
Реформаподаткової політики в Україні відбувається у важких економічних, соціальних таполітичних умовах. Успішна податкова реформа ніколи не буває легкою, але,беручи до уваги такі обставини як президентські, а затим і парламентські -вибори,можна передбачити, що вона буде особливо важкою і знадобитьсябільше часу, ніж передбачалося багатьма політиками та урядовцями.
Так, на думкувідомого американського теоретика державних фінансівР. Максгрейва, для того, щоб демократичним шляхомвизначити податкову політику в хитросплетінняхекономічних, політичних та ідеологічних впливів, необхідно зважати на поведінкуна виборах людей — носіїв різних інтересів, що залежать від рівня доходів таїхнього походження, регіону та виду діяльності, віку тощо.
В цьому соціальному конгломераті розбіжностей потреб тих, хтозацікавлений у фіскальній експансії перерозподілу, і тих, хто проти неї, можутьвзаємно блокуватися необхідні заходи фіскальної політики. Тому демократія, якщо вона не хоче загинути, будь-що повинна вирішитипроблему ефективного перерозподілу ВВП в інтересахекономічного зростання. Ще Й. Шумпетер застерігав, що в умовах становленнядемократичних норм і принципів неминучезростає кількість формальних і неформальних, професійних і політизованихоб'єднань, кожне з яких відстоює групові інтереси,тобто робить власний вибір.Надмірне розростання та різноманітність суспільнихуподобань шкодить економічному розвиткові. За таких умов суспільна згода щодорозподілу наявних ресурсів досягається одним загальним інтересом — зростаннямобсягу державного бюджету. Звісно, інструментами такого перерозподілу євідповідна податкова політика, оптимальне поєднання бюджетних видатків з іншимирегулюючими державними заходами [270].
У зв'язку з цимнеоднозначність середовища, в якому запроваджується податкова реформа, не додаєвпевненості в тому, що кінцевий результат буде таким успішним, як хотілося б.Тому за даних обставин політична воля вищого керівництва(як виконавчої,так і законодавчої гілок влади) відіграватиме вирішальне значення при успішномуздійсненні податковоїреформи.
Податкова система створюється на основі певних вихідних принципів, дояких належать:
— формування доходів бюджету тільки в процесі перерозподілу створеного всуспільстві валового продукту;
— встановлення рівноцінних прав і зобов'язань перед бюджетом для всіхформ власності;
- застосуванняфінансових регуляторів з метою встановлення оптимального співвідношення міждоходами власників підприємств та їхніх працівників, між коштами, щоспрямовуються на споживання і нагромадження [176; 214].
Сьогодні вУкраїні немає інших аспектів економіки, які б настільки серйозно критикувалисясуб"єктами господарської діяльності.Теоретично доведено, що податкові вилучення в розмірі 30-40% реальних доходівплатника — це межа, при перевищенні якої починається процес скорочення йогозаощаджень та інвестицій в економіку [77, 63-68].
При створенні нової податкової системи слід не забувати, що бюджет, якфінансовий план держави, обов'язково має бути балансом доходів і видатків.
Нині податкова система не тільки не заохочує, а в ряді випадків прямоперешкоджає зусиллям підприємств у розвитку власного виробництва і підвищеннійого рентабельності. Вона не відповідає цілям економічної, у тому числіпромислової політики держави.
Окрім скороченнядоходів, недоліки податкової системи також ускладнюють досягнення цілейрівномірного розподілу доходів, яким відводилася така велика роль в країнах зплановою економікою. Після відмови застосування прямих методів досягнення цихцілей шляхом регулювання заробітної платні і цін на зміну їх приходять такіопосередковані фіскальні інструменти, як податки. Однак ні податкова політика,ні методи її реалізації не спроможні ефективно розв’язувати завданняоподаткування таких випадкових і непередбачених доходів, як різні формиприросту вартості капіталу, що стають можливими в умовах ринкової економіки[119, 19-20].
Проблема побудовиефективної та сучасної податкової системи — одна з найбільш актуальних проблемв процесі становлення в Україні ринкових відносин і закладання підвалин дляекономічного зростання.
Однак існуючаподаткова система не тільки не заохочує, а в ряді випадків перешкоджає зусиллямпідприємств щодо розвитку виробництва і підвищення його рентабельності. Вона невідповідає цілям економічної, у тому числі промислової, політики держави іпотребує невідкладних змін.
Ці обставининадають особливої актуальності запровадженню нової парадигми оподаткування вУкраїні.
Концептуальнореформування податкової системи в Україні повинно бути спрямовано на створенняорганізаційно-правових основ оподаткування ринкового типу, формування в країнізваженої податкової політики, створення умов для переходу до економічногозростання, враховуючи темпи глобалізації економіки. Запровадження новихконцептуальних підходів у Податковому кодексі України та нормативно-правових актахз питань оподаткування повинно привести до побудови стабільної та прозороїподаткової системи, до встановлення правових механізмів взаємодії всіх їїелементів у рамках єдиного податкового простору.
Створенняраціональної податкової системи, яка забезпечить збалансованістьзагальнодержавних і приватних інтересів, буде сприяти розвитку підприємництвата нарощуванню національного багатства України.
Завданням бюджетної і фінансовоїполітики в перехідний період є сприяти зусиллям щодо стабілізації, але водночасне затримувати процес необхідної перебудови фіскальних інститутів, частиноюякого є посилення самих фіскальних інструментів. У бюджеті повинні бути заходи,що сприяють економічному оздоровленню, зокрема ті, що заохочують зростанняприватного сектора і спрямовані на удосконалення економічної і управлінськоїінфраструктури. Оскільки в найближчій перспективі нереально говорити про змінифіскальних установ, особливо в управлінні податковою системою і в бюджетнихпроцедурах, бюджетна і податкова політика повинна розроблятися з урахуваннямвказаних обмежень. Більше того, структурна перебудова повинна проводитисяпоетапно, щоб можна було забезпечити необхідний збір доходів і виконаннянеобхідних функцій.
Перехід відцентралізованого контролю до непрямого регулювання ринковими засобами тягне засобою необхідність іншого фіскального підходу, оскільки даний фактор впливає наекономічну поведінку.
Вкрай важливоювимогою є розвиток державного управління, і зокрема, системи податковихорганів, для вирішення завдань в контексті ринкових відносин, які передбачаютьнові процедури виконання податкового законодавства. На таку організаційнуперебудову підуть роки, оскільки потрібна комплексна реорганізація іперепідготовка, а також добір відповідних кадрів потребує значного часу [119, 21].
Також необхідно створити систему стимулів щодо зацікавленості державнихслужбовців. Однак початкове коригування цін значно знизило реальну купівельнуспроможність заробітної платні. Для того, щоб мотивувати працівників податковихінспекцій і запобігти хабарництву, необхідно розробити систему матеріальностимулювання, відповідно до якої виплата премій залежатиме від доходів, щонадходять до державної скарбниці [17, 78-81].
В основі складу податкової системи України лежать податки, аналогічнітим, які становлять ядро податкової системи більшості сучасних розвинутихкраїн, що є свідченням загальної закономірності уніфікації оподаткування. Доосновних належать податок на прибуток підприємств, прибутковий податок згромадян, акцизний збір і мито. Окрім основних, податкова система Українивключає деякі менш значимі у фіскальному відношенні податки, а також рядзборів.
Якщо склад ядра податкової системи України не змінюється, то склад рештиобов'язкових платежів періодично зазнає змін.
Зараз в Україні існує тенденція до розширення переліку податків і зборів,що входять до її податкової системи. Характеризуючи цю тенденцію, необхідно зважатина те, що вона відповідає як сучасним тенденціям в оподаткуванні розвинутихкраїн, що мають достатньо розгалужені податкові системи, так і закономірностіеволюції оподаткування, згідно з якою в умовах низької фіскальної ефективностіокремих податків, спричиненої недостатнім рівнем розвитку органів стягненняподатків, податкової техніки, якістю адміністрування, рівнем податковоїкультури, масштабами ухилення від сплати податків, держава змушена вдаватисяпри вирішенні своїх фіскальних проблем до розширення кола податків [100;101;141].
Простежується також тенденція до диференційованого оподаткуваннясуб'єктів підприємницької діяльності, що працюють без створення юридичноїособи, а також зі створенням юридичної особи, а серед останніх — додиференційованого оподаткування, з одного боку, великих і середніх підприємств,а з іншого боку, — суб'єктів малого підприємництва. Наслідком такоїдиференціації стало поєднання в межах однієї податкової системи двох підсистемоподаткування — звичайної для одного виду платників і спрощеної для іншого[142; 147;193;204].
Приведеніхарактеристики ідеальної (оптимальної) податкової системи охоплюють розумінняяк макроекономічного, так і мікроекономічного порядку. У першому випадкупершочергове значення має реакція податкової системи на зростання ВВП, а такожїї податкостворюючий потенціал. Оскільки темпи загального економічногозростання залежать від розміщення ресурсів на мікроекономічному рівні іоскільки таке розміщення утворюється під впливом податкової системи та розподілудоходу і багатства після виплати податків, критично важливе значення маютьтакож такі властивості системи, як, наприклад, ефективність татранспарентність.
Головне завданняподаткової системи — задіяти доходи для фінансування державних видатків, незачіпаючи при цьому інфляційного фінансування. Важливо мати таку податковусистему, яка зможе забезпечити зростання надходжень (хоча б такими темпами, які зростання номінального доходу) і при цьому не потребуватиме частих змінставок оподаткування або введення нових податків. У цьому розумінні, не слідопиратися на специфічні (засновані на кількості) податки під час інфляції абона бази оподаткування, масштаб яких скорочується відносно решти економіки,оскільки і те, й інше знижує здатність податків до зміни (або їх еластичність).
Податки впливаютьна відносні ціни в економіці і, таким чином, відображуються на структурівиробництва, споживання і доходу. З точки зору ефективності бажано матиподаток, який матиме мінімальній вплив на відносні ціни і, відповідно, суттєвоне зачіпатиме розподілу ресурсів. Надзвичайно великий податок на конкретнийтовар призведе до скорочення виробництва та споживання останнього і, врезультаті, обумовить втрати в ефективності, якщо бідні ресурсивідволікатимуться від свого найпродуктивнішого використання, а це, в своючергу, негативно відобразиться на зростанні. На практиці ефективністьдосягається за рахунок обкладання якнайширшої податкової бази і застосуваннявідносно невисоких ставок. У цьому контексті розуміється також зведення домінімуму звільнення від податку.
Утриманняподатків повинне здійснюватись на основі справедливості і рівноправності.Рішення про те, який розподіл податкового тягаря вважати справедливим і рівним,приймається кожною країною окремо, найкраще через демократичні процедури. Можнапровести розмежування між справедливістю по вертикалі і справедливістю погоризонталі. Перше пов`язане з розподіломподаткового тягаря в залежності від платоспроможності (яка вимірюється на базідоходу, багатства чи споживання), а друге — з рівним режимом обкладання тих,хто знаходиться в однакових економічних обставинах. Деякі типи оподаткуваннявпливають на розподіл доходів, наприклад, прогресивний подохiдний податок або акцизні збори напредмети розкошу. Відзначимо, однак, що політика у сфері видатків, яказдійснюється шляхом трансфертів і виплат на соціальні послуги і програмиадресної соціальної допомоги, найчастіше є ефективнішим інструментом впливу нарозподіл доходів, ніж оподаткування.
Податковий кодексповинен бути чітко виписаний, чітко визначений і платник податків повинен йоголегко розуміти. Податкові ставки, які є одночасно і стабільними, іпередбачуваними, особливо важливі для приватних інвестицій. Як тількиприймуться податкові закони, які у змозі забезпечити енергійне зростаннянадходжень, внесення довільних поправок до цих законів необхідно звести домінімуму. Якщо якісь зміни планується здійснити у ході реформ, то в ідеаліплатники податків повинні наперед знати до яких податкових наслідків призведутьїх рішення у сфері виробництва і споживання. Окрім того, простою,транспарентною податковою системою відносно легко управляти, і вона сприяєдотриманню податкової дисципліни.
Можливості урядузалучати додаткові надходження шляхом податків мають межу. Навіть за умови, що задовольнятьсявсі перераховані критерії, надзвичайна вага податкового тягаря підриватимеефективність податкової системи, підштовхуючи до ухилення від сплати податків івикривляючи структуру відносних цін в економіці. Одним з показників величиниподаткового тягаря є відношення податкових надходжень до ВВП — відношення, якеістотно відрізняється у різних країнах. «Прийнятний» рівень такого відношенняпевною мірою залежатиме від того, якому рівню державних видатків країна віддаєперевагу, або від інших факторів, наприклад, необхідності обслуговувати великийдержавний борг.
РОЗДІЛ ІІ
Ключові завдання податковоїреформи в Україні
Головнимзавданням податкової реформи залишається формування суспільного розуміння цілейподаткової політики, узгодженого бачення суспільних пріоритетів та конкретнихзаходів щодо податкової реформи.
Варто відмітити,що таке широке трактування головного завдання є важливим для забезпеченняпрозорості та відкритості законотворчого процесу, критичного аналізузаконодавчих ініціатив та врахування інтересів усіх зацікавлених сторін пристворенні нового Податкового Кодексу України, робота з розгляду якогопроводиться на даний час у Верховній Раді. Зокрема, основними недолікамичинного податкового законодавства є нестабільність, можливість двозначноготрактування та відсутність спрямованості на підтримку підприємництва.
Сьогодні нагальним питанням є удосконалення податкової системи в Україні,зміна податкової політики для забезпечення стабілізації економіки і насампередматеріального виробництва, підвищення його ефективності й на цій основізабезпечення доходів державного бюджету та забезпечення соціально-культурногорозвитку держави. Отже, можна сказати, що податкова система повинна забезпечитиоптимізацію розподілу і перерозподілу національного доходу, достатній обсягнадходжень до бюджетів усіх рівнів, створення умов для подальшого інтегруванняУкраїни до світової економіки.
Реформування податкової системи України передбачає розв'язання двох группроблем: вдосконалення інституціональних умов оподаткування (податковоїполітики) і вдосконалення власне податкової системи: її складу, структури таокремих елементів.
Відправною точкою реформування податкової системи України є визнання тогофакту, що в основному вона вже склалася і попри всі свої недоліки не повиннарозглядатися як така, що має підлягати докорінному реформуванню. Це означає, щонеобхідно забезпечити незмінність складу її ядра, що включає податок на доданувартість, податок на прибуток підприємств, прибутковий податок з громадян, акцизнийзбір, мито. Щодо другорядних у фіскальному відношенні податків, то їх складможе переглядатися на основі порівняння їх ефективності.
В системі податків і зборів, що справляються в Україні, окрімзагальнодержавних і місцевих варто виділити спільні податки, що у визначенихпропорціях будуть розподілятися між державним і місцевими бюджетами.
Потребує перегляду система місцевих податків і зборів. До неї обов'язковомають бути включені: податок на майно, податок на транспортні засоби, податокна спадщину і дарування, що вважаються місцевими в багатьох розвинутих країнах.В цілому система місцевих податків і зборів разом із надходженнями від спільнихподатків має створити надійну дохідну базу для фінансування функцій іповноважень органів місцевого самоврядування.
Раціонально й комплексно потрібно підійти до зміни розмірів податковихставок всіх податків.
Щодо упорядкування системи податкових пільг, то воно має здійснюватися натаких засадах:
1) відмова від ідеї створення абсолютно нейтральної податкової системивзагалі, тобто скасування всіх податкових пільг. Пільги є одним з інструментівдержавного регулювання економіки;
2) диференційоване ставлення до пільг, вміння виділяти в їх системіекономічно недоцільні та дійові;
3) забезпечення заміни пільги, що спричиняє великі втрати бюджету,пільгою, яка обумовлює його менші витрати, в разі скасування такої пільгивзагалі;
4) пошуки можливостей створення юридичних перешкод на шляху запровадженнязамість податкових пільг, що скасовуються, інших форм преференцій.
Також важливим питанням вдосконалення системи оподаткування є відповіднийрівень податкової служби, технічного і організаційного забезпеченняадміністрування податків.
Всі перераховані напрямки вдосконалення податкової системи відповідаютьобраному шляху у відповідності до проголошеного руху у напрямку Європи, що єважливим для визначення майбутнього нашої країни, цей рух дає нам можливістьформування правової системи, механізмів і інституцій в податковій сфері, яківідповідатимуть нормам і принципам розвинутого суспільства.
Основними завданнями податкової реформи, як це вказано в Програмірозвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки, є:
· зниженняподаткового навантаження шляхом скорочення переліку податків, зборів(обов'язкових платежів), зменшення податкового навантаження на фонд оплатипраці для формування солідарних соціальних фондів та перехід до формуванняперсоніфікованих фондів;
· розширеннябази оподаткування шляхом скасування пільг, які безпосередньо не пов'язані зінноваційною та інвестиційною діяльністю; запровадження механізму декларуванняподаткових пільг суб'єктами — платниками податків; запровадження оподаткуваннянерухомості;
· стимулюванняінноваційно-інвестиційної діяльності підприємств з удосконаленням умовоподаткування, що стимулюють поновлення основних виробничих фондів та розвитокмалого бізнесу;
· підвищеннярівня сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
· недопущенняподвійного оподаткування нерезидентів [159].
Реформування податкової політики повинно йти через структурну перебудовуекономіки і фінансів. Тільки на основі цього можна досягти стабілізації ізбалансованості як торгово-платіжного балансу, так і бюджету держави.
В цьому напрямі передбачаються два шляхи. По-перше, цілеспрямованапідтримка структурної перебудови найбільш важливих для функціонування економікигалузей і виробництва державними коштами, кредитами, державними гарантіямидержавним інвесторам. По-друге, перебудова виробництва відповідно до вимогринку за рахунок власних коштів підприємств, кредитів і позичок.
Головним завданням держави при проведенні податкової реформи повинно бутигарантування стабільності податкового законодавства, яка повинна відображатисяу Податковому кодексі.
Інтеграція в Європейський Союз є стратегічною метою нашої держави, щопідтверджено Указом Президента України від 11.06.1998 року «Прозатвердження Стратегії інтеграції України в Європейський Союз» [227]. Прицьому податкове право України має розвиватись з урахуванням вимогінтеграційного податкового права ЄС, а податкова система України — відповідатикритеріям, що висуваються в рамках ЄС. Основними державними цілями у цьомуконтексті є створення податкової системи, яка стимулює залучення інвестицій,перш за все вітчизняних, та гарантує постійне надходження доходів до бюджету, розвитокконкурентних ринків та формування повноцінних інституцій судової влади.
Зрозуміло, що для провадження таких змін необхідна певна правова основа,певні правові засади реформування податкової політики в умовах вибраного намиєвропейського вибору. Така правова основа сьогодні є і вона міститься уКонституції України, Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу,затвердженій Указом Президента України від 11червня 1998 року, низці ПостановВерховної Ради і Указів Президента України щодо реформування податковоїполітики, створення рад і робочих груп, які повинні займатися удосконаленнямподаткової політики, гармонізацією законодавства України з законодавством ЄС.
Адаптація податкового законодавства, задеклароване Україною прагнення настворення на засадах взаємності режиму сприяння іноземним інвестиціям таусунення обмежень вільного розвитку конкуренції буде передумовою подальшоговизнання України державою із сприятливим інвестиційним кліматом [61].
На сьогоднішній день відповідь на питання «потрібна чи ні податковареформа Україні» вже визначена. При цьому пріоритетами та принципамипобудови, на які необхідно спиратися в процесі реформування податкової системиУкраїни, обрано пріоритети і принципи ЄС в цій сфері державного регулювання.
Звичайно, що просте перенесення податкової системи якоїсь з країн-членівЄС є неприйнятним до тих особливостей, що склалися в нас історично. Враховуючице, ЄС визначає податкову політику як символ національного суверенітету тачастину загальної економічної політики, що допомагає фінансувати державнівитрати та розподіляти прибутки. У межах Європейського Союзу його країниздебільшого самі несуть відповідальність за проведення податкової політики.Метою ЄС є не певна стандартизація національних систем обов'язкового оподаткуваннята відрахувань, а у забезпеченні гармонічного паралельного функціонування цихсистем.
Використовуючи стандарти і норми в сфері оподаткування, подібні до тих,що застосовані країнами-членами ЄС, ми таким чином самі наблизимо своюекономіку, механізми її функціонування до економіки європейських держав.
Податкова система стане зрозумілою і прозорою як для вітчизняних так ідля іноземних інвесторів, активніше буде проходити процес співпраці вітчизнянихі закордонних суб'єктів економічної діяльності, більш вільно будуть себепочувати органи місцевого самоврядування, оскільки значно розширятьсяможливості для забезпечення їх більш ефективного функціонування.
Отже, спираючись на досвід, здобутий нашою країною, і, перш за все, наоснові національних інтересів України, необхідно будувати раціональну таефективну податкову систему, адже це один із факторів забезпечення їїжиттєдіяльності і надійності.
Податкову реформу треба розпочати з удосконалення правової бази Українита її нормативної адаптації, формування державної податкової політики повиннебути забезпечене відповідними правовими засадами, які вже існують, але їх щепотрібно розвивати і деталізувати у відповідності конкретним питанням, щопостають у вирішенні питань формування податкової політики. Адже податковівідносини в суспільстві можуть існувати і розвиватися тільки за наявностізаконодавчих актів, що не суперечать один одному, та за умов повного дотриманнявідповідних законів.
Потрібно використовувати підходи, які узгоджені на рівні Європейського співтоваристваі підходи, яких дотримуються більшість країн світового співтовариства.
Зараз ЄС наближається до свого п”ятого розширення:
· 16квітня 2003 р. 10 нових країн-членів ЄС підписали свої договори про приєднанняперед вступом до ЄС 1 травня 2004 р.;
· у 2007 р.ЄС чекає на вступ Болгарію і Румунію.
Україна зможе ефективно інтегруватися в світовий та європейськийекономічний простір в разі опанування інноваційного моделі розвитку, підвалиниякої наразі закладаються в процесі структурної перебудови економіки. Тількитаким чином можна змінити сировинний вектор розвитку економічних процесів, якийподеколи ще домінує в нашій країні.
Відтак, уявляється, основою стратегічного курсу, його базовим принципоммає стати реалізація державної політики, спрямованої на запровадженняінноваційної моделі структурної перебудови та зростання економіки, утвердженняУкраїни як високотехнологічної держави. Наявний інтелектуальний танауково-технічний потенціал дає підстави на це розраховувати. У поєднанні ззавданнями європейської інтеграції така мета могла б лягти в основу не лишеекономічної стратегії держави, а й політичної консолідації нації.
У Посланні Президента України до Верховної Ради України"Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного тасоціального розвитку України на 2002-2011 роки" чітко визначено поетапнийшлях вирішення завдань, пов'язаних із європейською інтеграцією України.
Перший етап — 2002 — 2004 рр. має метою зміцнення конкурентоспроможностівітчизняної економіки, створення сприятливих умов для накопичення інвестиційнихресурсів, істотне розширення внутрішнього попиту й утвердження на цій основінадійної стабілізації та сталого зростання.
Другий етап — 2005 — 2011 рр. передбачає комплексну модернізацію підприємств,утвердження принципів і механізмів структурно-інноваційної моделі розвитку таформування базових засад соціальне орієнтованогоринкового господарства [155, 17-18].
Сутність концептуальних засад стратегії економічного та соціальногорозвитку України на 2002 -2011 рр. полягає у визначенні чітко окресленихзавдань прискореного виведення економіки на траєкторію сталого зростання черезпосилення дієздатності держави та дальше поглиблення ринкових реформ,утвердження соціальне орієнтованоїструктурно-інноваційної моделі розвитку. Реалізація цих завдань має створитиреальні передумови набуття Україною спочатку асоційованого, а потім повногочленства в Європейському союзі.
Європейська інтеграція є логічним наслідком процесу світовоїглобалізації. Рух до Європи означає не тільки економічні зміни. Європейськаінтеграція — це перш за все спосіб прискорення внутрішніх перетвореньукраїнського суспільства. Концентруючись на ефективній економічній моделісоціальне орієнтованої економіки, що грунтується нарелігійних, культурних і етичних принципах, на демократичних засадах реальноїсвободи слова і захисту прав людини, стимулюватиметься ряд всеохоплюючих змін в українському суспільстві і,зокрема, в економіці.
Принципово важливим кроком на шляху до європейської і глобальноїекономічної інтеграції має стати набуття Україною членства в Світовійорганізації торгівлі. З метою досягнення цієї мети вже зараз вирішуються складнізавдання по гармонізації внутрішнього законодавства зі стандартами СОТ [169].
На часі приєднання України до ряду міжнародних конвенцій і угод тазавершення формування власної законодавчої бази в галузі інтелектуальноївласності. Не можна також зволікати з приведенням законодавства України увідповідність до угоди між СОТ та Всесвітньою організацією інтелектуальноївласності (ВОІВ) про торговельні аспектиінтелектуальної власності. Ці кроки значно б підсилили довіру до нашої країни збоку міжнародного товариства. У цьому контексті не можна не згадати позитивнийімпульс, який отримав ринок інтелектуальної власності України у зв'язку зприйняттям в січні 2002 року Закону України про державне регулювання виробництвадисків для лазерних систем зчитування.
Активна участь України в глобальних економічних процесах та її швидкаінтеграція в міжнародні економічні організації дозволить підняти нашу економікудо західних стандартів і шляхом її розширення прискорити в ціломутрансформаційні процеси в українському суспільстві. Очевидними вигодами дляміжнародного співтовариства стане створення стимулюючого і сприятливого кліматудля капіталовкладень, а також єдиних правил для всіх учасників наших ринків,зайнятих у бізнесі й економіці. За таких умов світова спільнота має належнимчином визнати наші зусилля, спрямовані на участь у процесі глобалізації. Рух унапрямку Заходу зустріне взаємний інтерес. Україна є частиною Європи і їйнеобхідно робити все, щоб стати повноправною європейською державою.
Проте не слід повністю зосереджуватися тільки на врегулюванні міжнароднихпроблем. Паралельно з цим має вестися робота з стимулювання соціальних йекономічних перетворень зсередини, незважаючи на те, наскільки ми вжеекономічно і психологічно готові до приєднання до світових глобальних мереж. Нацьому шляху нам належить суттєво вдосконалювати суспільні, політичні йекономічні інститути країни.
Колишня централізована система управління державою ще й досі зумовлюєзначний розрив між владою і суспільством. З одного боку, політична влада щезалишається інструментом, яким користуються ті, кому вона належить, длядосягнення власних політичних, фінансових та інших цілей. А з іншого, ще невироблено публічної політики прийняття демократичних рішень у державі. Поки щовідсутні ефективні громадські інструменти впливу на неї. А це, в свою чергу,призводить до неспроможності регулювати державну діяльність через суспільніінститути, що не відповідає фундаментальним засадам розвинутої демократії.
Така незрілість політичної системи тягне за собою низку економічнихпроблем. По-перше, непослідовність прийняття політичних рішень та їхневизначеність затримують рух, що наближає українську економіку до західнихстандартів. По-друге, те, що велика частина власності в Україні знаходиться вруках декількох фінансово-політичних груп, означає, що локальні короткостроковіінтереси українського крупного капіталу домінують над стратегічними,національними. По-третє, досить нестабільний економічний клімат у нашій країніозначає, що малий бізнес і західні інвестори не можуть ефективно планувати тутсвою довгострокову діяльність.
Істотною рисою української економіки цього періоду є відсутність рівнихможливостей для підприємств різного типу. Високий рівень тіньової економіки і«чорного» ринку, що становить більш як половину від всієї економіки, корумпованість і відсутність належного громадськогоконтролю створили умови для деформованої економічної системи в нашій державі іпризвели до відступу від вже досягнутого. Україні як державі належить визначитисвоє гідне місце в світі, сформулювати свої культурні і політичні позиції тастворити стратегію свого ефективного розвитку. Необхідно також забезпечитишироку участь громадськості у формуванні такої стратегії. Цей процес може бутиефективним тільки за умови участі різних верств суспільства, перш за всепредставників національної еліти, в узгодженні певних фундаментальнихцінностей, які дозволять створити соціальну єдність і стратегію, що повернутьдовіру суспільства до установ державної влади і до тих, хто очолює ці установи.
Дванадцять років, що минули з часу здобуття незалежності, принеслиУкраїні достатній позитивний і негативний досвід політичних та економічнихперетворень для того, щоб суспільство визначилося з правильним шляхом розвитку.Досвід державотворчості засвідчив нагальністьпоглиблення якомога широкого співробітництва з Європейським Союзом, оптимізуючи при цьому економічні взаємовідносини зтрадиційними українськими партнерами. Від того наскільки ефективно Українаінтегруватиметься в фінансово-економічну систему ЄС залежатиме багато в чомууспіх та подальший прогрес інтеграції нашої країни в спільний європейськийекономічний та соціокультурний простір.
ВИСНОВКИ
Проблема побудовиефективної податкової системи — одна із найбільш актуальних в процесістановлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки всвітовий ринок. Її вирішення повинно здійснюватись шляхом вивчення, аналізу ітворчого осмислення як існуючої в Україні законодавчої бази, так і накопиченогоу світі досвіду в сфері оподаткування.
Податкова система — основа фінансово-кредитного механізму державногорегулювання та один із найважливіших важелів впливу на економіку і соціальнийрозвиток.
Існуюча податкова система нетільки не заохочує, а в ряді випадків прямо перешкоджає зусиллям підприємствщодо розвитку виробництва і підвищення його рентабельності. Вона не відповідаєцілям економічної, у тому числі промислової, політики держави.
Cучасна податкова система Українихарактеризується наступними негативними рисами:
· великачисельність нормативних документів та невідповідність законів та підзаконнихактів, які регулюють податкові відносини;
· нестабільністьподаткового законодавства, а саме численні зміни та поправки до існуючихзаконів;
· відсутністьрегулюючої функції та зосередження на фіскальній ролі податків;
· наявністьзаконів, які належать до інших галузей права, але зачіпають питання регулюванняподаткових відносин.
Поширеними вадамивітчизняної податкової системи вважаються нестабільність, заплутаність таскладність. Але найголовнішим недоліком є те, що існуюча система пригнічуєпідприємництво.
Загальний аналізполітики держави свідчить, що головним принципом і напрямом діяльностівідповідних державних структур протягом тривалого часу було створення умовзначного податкового навантаження на суб'єктів підприємницької діяльності.Податкова система характеризувалась посиленням адміністративного контролю засплатою податків та зборів
Збільшенняподаткового навантаження означає або банкрутство платників податків, або значнобільшою мірою їх відхід до тіньової економіки. Отже, напрошується висновок, щонині діюча податкова система — це та сила, яка підриває національну економіку.
Той факт, щоподаткова система України недостатньо орієнтована на реалізацію основнихпринципів оподаткування, свідчить про те, що вона ще не сформувалася якорганічна цілісність, її підпорядкуванню основним принципам оподаткуванняперешкоджає складність однозначного визначення моделі суспільства, що будуєтьсяв Україні, суперечність між офіційно проголошеним курсом на побудову соціальноорієнтованої ринкової економіки і фактичною спрямованістю соціально-економічнихперетворень в державі.
У розділізазначається, що розвиток інтеграційних процесів у Європі із подальшим вступомдо Європейського Союзу вимагає проведення спільної податкової політики іпоступового переходу до створення території з єдиним податковим режимом, щобазуватиметься на таких принципах:
* національна податковаполітика не повинна перешкоджати вільному руху товарів;
* податкова політика кожноїдержави не повинна перешкоджати вільному руху робочої сили;
· податковаполітика кожної країни не повинна суперечити політиці ЄС.
Метою ЄС є не певна стандартизація національних систем обов'язковогооподаткування та відрахувань, а у забезпеченні гармонічного паралельногофункціонування цих систем.
Використовуючи стандарти і норми в сфері оподаткування, подібні до тих,що застосовані країнами-членами ЄС, ми таким чином самі наблизимо своюекономіку, механізми її функціонування до економіки європейських держав.
На даному етапі реформування податкової політики в умовах європейськоговибору можливим є запропонувати такі критерії для оцінки варіантів змінподаткової системи:
Ø вплив наділовий клімат та довгострокові інвестиції;
Ø простотаадміністрування податків;
Ø збільшенняреальних доходів населення;
Ø рівністьумов для українських підприємств, а також українських та іноземних підприємств;
Ø відповідністьподаткового законодавства України міжнародним нормам, зокрема нормамЄвропейського Союзу.
Забезпеченнязбалансованості загальнодержавних і приватних інтересів, розвитокпідприємництва та нарощуванню національного багатства і добробуту громадянУкраїни свідчитиме про створення раціональної, ідеальної податкової системи,наближеної до вимог ЄС.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Азаров М.Я., Кольга В.Д., ОнищенкоВ.А. Все про податки: Довідник. — К.: Експерт-Про, 2000. — 492 с.
2. Акцизнийподаток у проекті Податкового кодексу // «Вісник податкової службиУкраїни», листопад2000р., №41.- C. 13.
3. Банківськіта страхові послуги. — Угода про партнерство і співробітництво між Україною таЄвропейським Співтовариством. — К.: Українсько-Європейський консультативнийцентр з питань законодавства, 1999. — 52с.
4. Бартернаекономіка: негрошові операції в бюджетному секторі України. / Під ред. ЯнушаШирмера. — К.: Альтерпрес, 2000. — 208 с.
5. БілоусоваІ. Виступи учасників конференції з проблем «Кордони та інтеграція уЄвропі» та «Розширення ЄС: стимули та перешкоди» // Міжнароднівідносини. — 1999. — №9. -С. 13-17.
6. Будкін В. У рамках особливогопартнерства. Через співробітництво з НАТО до об'єднаної Європи// Політика ічас, №9 -1998. — С. 23-28.
7. Бураковський І. Україна та європейські інтеграційні процеси: вироблення національної стратегії//Проблеми лібералізації зовнішньої торгівлі в контексті європейської інтеграції:Матеріали наукового симпозіуму. — ч-на 2. -К., 1998.
8. БураковськийІгор. Теорія міжнародної торгівлі. — К.: Основи, 1996. — 241 с.
9. БураковськийІ.В. Зовнішні фактори соціально-економічного розвитку України. — Україна напорозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку. Матеріали науковоїконференції. — К.: НТУУ КПІ, 2001. — С.162-166.
10.Вожжов А.П., Новикова Р.О. Фінансовіметоди забезпечення економічного зростання // Фінанси України. — 2001. — №3. — С.74-83.
11.Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє.Пер. з англ. — К.: Наук. думка, 1990. — 208 с.
12.Гаврилишин О. Основні елементи теоріїринкової системи. — К.: Наук. думка, 1992. — 128 с.
13.Геєць В. М. Економіка України: моделіреформування, зміна структури та прогноз розвитку. — К.: ІДУС, 1993. — 120 с.
14.Геєць В. М. Розширена економетричнамодель фінансового програмування та вихідні положення політики економічногозростання в умовах фінансового програмування та вихідні положення політикиекономічного зростання в умовах фінансової нестабільності // Економіст. — 1998.- №5. — С. 12-21.
15.Геєць В. М. Довгострокові умови тафактори розвитку економіки України // Економіст. — 1998. — №3. — С. 16-28.
16.Гнатовський М. Деякі проблеми імплементації Угодпро партнерство та співробітництво між Європейським Союзом та новиминезалежними державами // Актуальні проблеми міжнародних відносин. — К.:Інститут міжнародних відносин.- 1999. — Вип. 15.
17.Годун С.Д. Проблеми інтеграціїУкраїни до Європейського Союзу: Навч. посібник. — К.: Інститут міжнароднихвідносин, 1999. – C.17-42.
18.Гончарук Андрій. На шляху до Світовоїорганізації торгівлі // Урядовий кур’єр. — 1999. — №184. — С.4.
19.Гриневич О.С. Зона вільної торгівлі умежах СНД як чинник підвищення рівня економічної безпеки України. — Актуальніпроблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. — Вип. 26. — К.: ВПЦ“Київський університет”, Інститут міжнародних відносин, 2001. — С.402-405.
20.Гринченко Ю. Роль Європейськоїкомісії в формуванні нового економічного простору на порозі нового тисячоліття// Актуальні проблеми міжнародних відносин. — К.: Інститут міжнароднихвідносин, 1999. — Вип.14.
21.Губені Ю. Розвиток і адаптаціяаграрної політики Чеської Республіки до інтеграційних вимог Європейського Союзу// Економіка України. — 2002. — №7. — С.78-83.
22.Ділові послуги, включаючи професійні.- Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄвропейськимСпівтовариством. — К.: Українсько-Європейський консультативний центр з питаньзаконодавства, 1999. — 35с.
23.Закон України 21 листопада 2002 року, №228-ІУ«Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства Українидо законодавства Європейського Союзу»
24.Квартальні передбачення. Дослідженняекономіки України. — К.: Міжнародний центр перспективних досліджень. — 1999,січень. — С.92.
25.Кизима Т. Оподаткування прибуткупідприємств з іноземними інвестиціями // Фінанси України. — 1996. — №9. –С.105.
26.Кириленко О.П. Місцеві бюджетиУкраїни (історія, теорія, практика). — К.: НІОС, 2000. — 384 с.
27.Ковальчук С.С. До питання провходження України до європейського інтеграційного простору. — Актуальніпроблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. — Вип. 26. — К.: ВПЦ“Київський університет”, Інститут міжнародних відносин, 2001. — С.113-115.
28.Колодій С.Ю. Децентралізаціябюджетної системи та економічне зростання // Фінанси України. — 2001. — №3. — С. 63-68.
29.Концепція адаптації законодавства України дозаконодавства Європейського Союзу від 16 серп. 1999 р. // Офіц. вісн. України. — 1999. — №33. — Ст. 1735.
30.Копійка Валерій. Деякі теоретичніаспекти сучасних європейських інтеграційних процесів. — Матеріали міжнародноїнаукової конференції: “Ялта-2000. Роль Європи в ХХІ столітті”. — Ялта. — 2000.- С. 178-182.
31.Копійка В., Шинкаренко Т.І.Європейський Союз: заснування і етапи становлення. Навч. посібник. — К.:Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. — 448с.
32.Лист Міністерства юстиції України «ПроРекомендації щодо адаптації податкового законодавства України та проектуПодаткового кодексу України до законодавства Європейського Союзу».
33.Лист ДПА України «Про розгляд Рекомендацій щодоадаптації податкового законодавства України та проекту Податкового кодексуУкраїни до законодавства Європейського Союзу».
34.Луніна І. О. Теорія і практикабюджетного регулювання в ФРН. — К.: ІДУС, 1994. — 76 с.
35.Михалевич М.В. Взаємний вплив чинниківплатіжної кризи та обсягів експорту чорних металів з України. — Актуальніпроблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. — Вип. 26. — К.: ВПЦ“Київський університет”, Інститут міжнародних відносин, 2001. — С.32-35.
36.Мишкін, ФредерікС. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Перекл. з англ. С. Панчишин,Г. Стеблій, П. Стасишин. — К.: Основи, 1998. — 963 с.
37.Мікроекономіка і макроекономіка:Підручник для студентів економічних спеціальностей закладів освіти: У 2 ч./С. Будаговська, О. Кілієвич,І. Луніна та ін.; За заг.редакцією С. Будаговської. — К.: Основи, 1998. — 518 с.
38.Місцеві податки і збори: шляхи їхудосконалення в Україні //Вісник податкової служби України, грудень 2000р.-№ 45.- C. 11.
39.