ЗМІСТ
ВСТУП.....................................................................................................................3
1. Сутністьта розвиток податкової системи .................................................5
1.1 Суть тапринципи побудови податкової системи; .............................5
1.2 Класифікаціяподатків і зборів; .........................................................11
1.3 Податковаполітика держави. ............................................................17
2. Характеристикаосновних виді загальнодержавних податків та зборів …………………………………………………………………………………….21
3. Характеристикаосновних видів місцевих податків та зборів ...............28
4. Податкова служба як складова податкової системи...............................33
5. Аналізрозвитку податкової системи ......................................................43
6. Податковийкодекс, як регулюючий документ .......................................50
7. Податковізміни у 2007 році.....................................................................54
8. Вдосконаленняроботи податкової системи України .............................63
7.1 Реформування податкової системи;.............................................................63
7.2 Модернізація податкової служби................................................................68
ВИСНОВОК..........................................................................................................71
Додатки..................................................................................................................74
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................76
ВСТУП
Податкова системавідіграє провідну роль у формуванні доходів держави. У державному бюджетіУкраїни саме на податки припадає більша частина доходів (приблизно 85%). Вумовах ринкової економіки бюджетні надходження залежать від результатівдіяльності суб'єктів господарювання. Тому раціонально організована системаоподаткування повинна стимулювати господарську і підприємницьку ініціативу,бути простою і зрозумілою для всіх громадян держави, забезпечувати ефективністьпроцесу стягнення податків. Крім цього, вона повинна бути стабільною.
Історія розвиткуоподаткування свідчить, що податки можуть бути не лише джерелом наповненнябюджетів, але й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічнихпроцесів. Як свідчить зарубіжна практика, держава може використовуватиподаткову систему для перерозподілу доходів між членами суспільства,стимулювати деякі види діяльності. Свідоме використання податків для досягненнявизначених цілей відбувається в рамках податкової політики. Податкова політикаявляє собою систему урядових заходів для досягнення поставлених передсуспільством завдань за допомогою податкової системи країни.
В Українівідбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені заміною колишнього механізмууправління економікою ринковими методами господарювання. Перехід до ринковихвідносин спричинився до запровадження умовної податкової системи:використовуючи податки, пільги і фінансові санкції, держава висуває єдинівимоги до підприємств щодо господарювання.
У будь-якійдержаві юридичні й фізичні особи зобов'язані віддавати частину своїх доходів назагальнодержавні потреби. Досконалість форм і методів передачі цих коштівсвідчить про рівень розвитку держави, її економічних і правових інститутів.
В Україніподаткове регулювання доходів юридичних осіб і громадян перебуває у стадіїстановлення. Велика кількість податків, складний механізм їх нарахування вбюджет, часті зміни податкового законодавства ускладнюють як теоретичнесприйняття окремих податків, так і практичне їх нарахування.
Метою даноїкурсової роботи є вивчення податкової системи України від початку їїстановлення, процес її розвитку та стан на сьогоднішній день.
Завдання курсовоїроботи – розглянути складові податкової системи, дослідити та проаналізуватирозвиток податкової системи України, порівняти її з податковими системамирозвинутих країн, визначити її недоліки і переваги та висловити пропозиції щодовдосконалення податкової системи в Україні.
СУТНІСТЬ ТА РОЗВИТОК ПОДАТКОВОЇСИСТЕМИ1.1 Суть та принципи побудови податкової системи
Податковасистема – цесукупність загальнодержавних і місцевих податків та зборів до бюджетів усіхрівнів, а також форм, методів установлення, зміни, обчислення, сплати,стягнення, також податкова служба, яка займається податковим контролем.
Податкова система кожної країни відображає її специфічні умови. У світінемає держав з тотожними податковими системами. Однак це не означає, щостворення податкової системи і податкова політика ведуться спонтанно, як комузабажається. Є певні положення, які визначають підхід держави до цієї сферисвоєї діяльності.
Науковий підхід до створення податкової системи передбачає, по-перше, системність,по-друге, встановлення визначальної бази цієї системи і, по-третє, формуванняправової основи і вихідних принципів. Звичайно, можливий і варіант, щовизначається як метод «спроб і помилок», який, до речі, використовується вУкраїні в даний час. Але це довгий шлях. Крім того, експериментувати можнатільки тоді, коли економічна ситуація більш-менш стабільна. Якщо ж економіка ісуспільство охоплені кризою, то права на це ні уряд, ні законодавча влада немають.
Принцип системності полягає в тому, що всі податки повинні бути взаємопов'язаніміж собою, органічно доповнювати один одного, не заходити в суперечність ізсистемою в цілому та іншими її елементами. Системний підхід означає, що маютьреалізовуватись функції податків. З позицій фіскальної функції,податкова система повинна забезпечити гарантоване і стабільне надходженнядоходів у бюджет. З позицій регулюючої функції, – забезпечувати державіможливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства.
Податкова система повинна включати досить широке коло податків різноїцілеспрямованості. Система доходів бюджету має включати насамперед такі, які бзабезпечували сталу фінансову базу держави. Найкращими для виконання цьогозавдання є непрямі податки, а також податки на майно, землю, прибутковийподаток з населення. Таких податків у системі доходів бюджету рекомендуєтьсямати в середньому до п'яти видів на випадок зриву у виконанні плану мобілізаціїодного з них.
Кількість податків, на які покладається здебільшого регулююча функція,теж має бути досить значною. Це пояснюється тим, що не можливо за допомогоюодного чи двох податків впливати на всі сторони господарської діяльностіпідприємств, на всі сфери суспільно-економічного життя.
Але платників цікавить не так кількість податків, котрі вони сплачують,як загальна сума податків і їх частка в одержаному доході.
Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг бюджетних видатків.Податки з позиції організації фінансової діяльності держави вторинні відносновидатків. Збалансування доходів бюджету з обсягом державних видатків є аксіомоюфінансової науки. Відхід від неї призводить до тяжких наслідків — високогорівня оподаткування. Йдеться про інфляцію, яка, по суті справи, теж єсвоєрідною прихованою формою оподаткування населення. Відмінність полягає втому, що це відкладені на завтра податки, однак завтра доводиться платитинабагато більше, ніж сьогодні. Причиною інфляції, тобто знецінення грошей, євипуск в обіг зайвої їх кількості, не забезпеченої товарною масою. Це, у своючергу, визначається бюджетним дефіцитом, тобто перевищенням видатків бюджетунад доходами. Тож при створенні нової податкової системи слід пам'ятати, щобюджет як фінансовий план держави повинен бути обов'язково балансом доходів івидатків, і нехтувати цим вкрай небезпечно.
Правову основу системи доходів бюджету становлять відносини власності.
По-перше, права держави надоходи залежать від форми власності — державної чи приватної. При державнійвласності не тільки майно підприємств, але й створювані на них доходи належатьдержаві, і вона може вилучати усі «зайві» кошти у вигляді вільного лишкуприбутку. Відносно у приватних підприємств держава може отримати тільки певнучастку їх доходів. Отже, якщо для державних підприємств податкова політикамайже не має відчутного значення, то для приватних — це одне з головних питань.
По-друге, форма власності відбивається на формуванні доходів відповіднихюридичних і фізичних осіб, особливості ж формування доходів повиннівраховуватися при встановленні об'єкта оподаткування. Тому об'єктомоподаткування визначено кінцевий результат роботи підприємства – прибуток.
Принципи оподаткування, які вперше були сформульовані основоположником теоріїоподаткування шотландським економістом і філософом А. Смітом в його класичнійроботі «Дослідження про природу і причини багатства народів» ще у XVIII от., невтратили значення і до нашого часу. Вони зводяться до чотирьох понять:справедливість, визначеність, зручність, економія (раціональність).
Ці загальні принципи оподаткування поступово розширювались,трансформувалися під впливом соціально-економічних і політичних перетворень,які відбувались у світі. В даний час вони в основному зводяться до наступного:
1. Рівень податкової ставки повинен встановлюватись з врахуваннямможливостей платника податків, тобто рівня його доходів. Доход, який залишитьсяпісля сплати податків, повинен забезпечувати йому нормальний розвиток.
2. Необхідно прикласти всі зусилля, щоб оподаткування доходів носилоодноразовий характер. Багаторазове обкладання доходів чи капіталу неприпустиме.
3. Податки повинні бути обов'язковими. Податкова система не повинназалишати у платника податків сумнівів в уникненні платежу.
4. Процедури розрахунку і сплати податків повинні бути простими,зрозумілими і зручними для платників податків і економічними для установ, якізбирають податки. Слід прагнути до мінімізації витрат на стягнення податків.
5. Податкова система повинна забезпечувати раціональний перерозподілчастини створюваного валового внутрішнього продукту і бути ефективнимінструментом державної економічної політики.
6. Податки можуть використовуватись як фінансові регулятори з метоювстановлення оптимального співвідношення між доходами роботодавців і найманихпрацівників, між коштами, які направляються на споживання і нагромадження.
7. Необхідно забезпечувати стабільність оподаткування; ставки податків неповинні змінюватись упродовж досить тривалого періоду. Разом з тим, податковасистема повинна бути адекватною конкретним етапам економічного розвитку країни;це досягається здійсненням податкових реформ, які забезпечують еволюціюподаткової системи.
8. Не можна допускати індивідуального підходу до конкретних платниківподатків при встановленні податкових ставок і застосуванні податкових пільг.Оподаткування має бути досить універсальним, забезпечувати однакові вимоги іоднаковий підхід до платників, з одного боку, і розумну диференціацію ставок тавикористання податкових пільг — з іншого.
Багатовікова історіяформування і застосування як загальнотеоретичних, так і конкретних практичнихпринципів оподаткування, що відповідають певному рівню розвитку соціально-економічногожиття конкретної країни, дала змогу відібрати найдієвіші і найефективніші середних. В умовах становлення ринкової економіки в Україні постійно ведуть роботу зудосконалення податкової системи, але, на жаль, вона й досі не відповідаєсвітовим стандартам.
Податковізобов’язання
Основнимобов'язком платника податків, зборів та інших обов'язкових платежів є виконанняподаткового зобов'язання.
Органи державноїподаткової служби можуть здійснювати нарахування податків, зборів та інших обов'язковихплатежів чи вносити зміни до раніше нарахованих сум податку до закінченнятерміну давнини, тобто протягом трирічного періоду з останнього дняпредставлення податкової декларації (розрахунку).
При донарахуванніподатків, включаючи суми пені, а також при несвоєчасному надходженні належнихбюджету засобів, органи податкової служби списують з рахунків платників упримусовому порядку шляхом виписки інкасових доручень (розпоряджень) установамбанку про стягнення прострочених платежів, пені, штрафів та інших санкцій. Сумизаборгованості в бюджет списуються на підставі рішення керівника державногоподаткового органа.
Самостійновизначати суми податкового зобов'язання платника податків може орган податковоїслужби у випадку, якщо платник не надає у встановлений термін податковудекларацію (розрахунок) чи дані перевірок результатів діяльності платникасвідчать про заниження чи завищенні сум його податкових зобов'язань, а також,якщо орган податкової служби виявив арифметичні чи інші помилки в представленійдекларації.
При виявленніпомилок податковою службою після одержання декларації, податковий органсамостійно здійснює перерахунок відповідно до діючого нормативнимзаконодавством і повідомляє платника про здійснення такого перерахунку і просуми недоплат або переплат.
Виявлена врезультаті податкової перевірки заборгованість самостійно погашаєтьсяплатником.
У випадкувиявлення податкової заборгованості чи при ненаданні у встановлений термінрозрахунку орган державної служби повідомляє першою податковою повісткоюпротягом трьох робочих днів. Після того протягом п'яти календарних днів органиподаткової служби повідомляють платника податку. Третя повістка посилаєтьсяпісля 15 днів із дня повідомлення першою повісткою.
Для підприємства(платника податку) можуть бути змінені терміни виконання податковогозобов'язання, якщо відстрочка здійснена на умовах податкового кредиту, тобтопри перенесенні терміну сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежівна більш пізній термін на підставі кредитного договору з органом податковоїслужби.
Зміна термінувиконання податкового зобов'язання можливо також при розстрочці при умовахподаткового кредиту, що припускає поділ суми податків на кілька термінів оплатина умовах, визначених кредитним договором.
Зміни термінівсплати податків надаються в межах бюджетного року при наявності кредитногодоговору і з урахуванням фінансового стану підприємства на підставі письмовоїзаяви платника. У заяві вказується сума податків, зборів та інших обов'язковихплатежів, по яких платник просить розстрочку, а також термін розстрочки. Дозаяви платник додає аналіз фінансового стану підприємства, розрахунокпрогнозних доходів і графік погашення податкових зобов'язань. Заява іпредставлені документи податкові органи розглядають у десятиденний термін іповідомляють платника про надання чи відмові у відстрочці. При позитивномурішенні орган податкової служби підписує з платником кредитний договір.
Не може бутизмінений термін виконання податкового зобов'язання, якщо порушена кримінальнасправа, пов’язана з податковими порушеннями, а також якщо платник є банкрутомчи використовує зміну термінів для приховання своїх коштів, що підлягаютьоподатковуванню.
При ліквідаціїпідприємства майно, майнові права і засоби, відбиті в ліквідаційному балансі,використовуються в першу чергу для повного погашення податкової заборгованостіпідприємства, далі для погашення інших видів заборгованості, що підлягаютьбезперечному стягненню і виконанню інших видів зобов'язань відповідно додіючого в Україні законодавства. Майно, що залишилося після оплатизаборгованостей, розподіляється між засновниками підприємства відповідно додіючого законодавства.
Відповідно додіючого законодавства, після закінчення встановленого терміну сплати податків,зборів та інших обов'язкових платежів, суми платежів є недоїмкою і стягуються знарахуваннями пені.
При переплатісуми податків, зборів та інших обов'язкових платежів у результаті неправильногоїхнього нарахування дані суми підлягають нарахуванню на рахунок платежівмайбутніх періодів чи поверненню платнику за його письмовому звертанню. Просуму платежу, що перевищує суму розрахунку, органи податкової службиповідомляють платника в десятиденний термін із дня надходження платежу івиникнення переплати.
Зарахування чиповернення суми, що перевищує розрахункову і надійшла в бюджет, здійснюється вмісячний термін із дня подачі платником заяви.
При неправильному нарахуванні податків, зборів та інших обов'язковихплатежів податковими органами дана сума підлягає зарахуванню на рахунокмайбутніх податкових платежів чи поверненню платнику незалежно від письмовоїзаяви про повернення суми податку, і на цю суму нараховуються відсотки врозмірі дисконтної ставки Національного банку України за кожний деньнеправильного стягнення, починаючи з дня зарахування суми у бюджет.
1.2 Класифікаціяподатків і зборів
Законом України«Про систему оподаткування» визначено, що під податком і збором(обов'язковим платежем) до бюджетів та державних цільових фондів слід розумітиобов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільовогофонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються
Згідно законуУкраїни «Про систему оподаткування», податки – це обов’язковібезповоротні платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів,здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законами України прооподаткування.
Збори та інші обов'язкові платежі являють собою обов'язкові безповоротні платежі в бюджет чи державніцільові фонди, що вносяться у зв'язку з наданням платнику збору певної послугиабо прав.
Усі податки, збори й інші обов'язкові платежіформують бюджетну систему України.
Системаоподаткування характеризується її елементами – суб'єкт, об'єкт оподаткування,податкова ставка, податкова квота, джерело сплати.
Суб'єктиоподаткування– це платники (фізичні чи юридичні особи), які безпосередньо сплачують податки.
Об'єктоподаткування– це доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартістьпродукції (робіт, послуг), спеціальне використання природних ресурсів, майноюридичних і фізичних осіб, інші об'єкти, визначені законодавством прооподаткування.
Податковаставка –розмір податку з одиниці виміру об'єкта оподаткування.
Ставкиподіляються на тверді і процентні.
· тверда ставка встановлюється у грошовомувимірі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні;
· процентна – встановлюється щодо об’єктаоподаткування, який має грошовий вимір. В свою чергу процентні ставки ділятьсяна: пропорційні, прогресивні (ставка збільшується при збільшенні доходу),регресивні (при збільшенні доходу ставка зменшується) та змішані.
Податковаквота – часткаподатку в доході платника.
Джерело сплати – дохід (заробітна плата,прибуток тощо), із якого сплачується податок; собівартість; частина виручки відреалізації продукції.
Усі податки можна класифікувати так:
1. За формоюоподаткування – прямі та непрямі;
2. За об’єктом оподаткування – на доходи наспоживання (сплачуються не при отриманні, а при використанні),на майноі на витрати;
3. Залежно відрівня встановлення – загальнодержавні та місцеві;
4. За методомстягнення – розкладні (вони встановлюються спочатку в загальній сумівідповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму
розкладають на окремічастини за територіальними одиницями, а на низовому рівні-між платниками) та складні(передбачають встановлення спочатку ставок, а потім розміру податку для кожногоплатника; загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників)
5. Залежно відхарактеру використання – податки загального призначення(використовуються на загальнодержавні потреби без конкретизації заходів чивидатків)та спеціальні (цільові) податки (зараховуються до державнихцільових фондів і використовуються виключно на фінансування конкретних видатків(збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильськоїкатастрофи та соціального захисту населення, збір на обов'язкове соціальнестрахування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, збір доДержавного інноваційного фонду).
6. Заперіодичністю стягнення – а) разові, себто такі, що сплачуються один разпротягом певного відтинку часу (найчастіше – податкового періоду) за здійсненняпевних дій (податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машині механізмів, податок із майна, що успадковується або дарується тощо); б)систематичні (регулярні), себто такі, що сплачуються періодично (щомісячно,щоквартально).Найбільшого значення набула класифікація податків на прямі танепрямі. Прямі податки –це податки, які держава стягує безпосередньо з доходів або майна платника податку.
1. Податок на прибуток підприємств і організацій;
2. Податок на доходи фізичних осіб;
3. Податок на промисел;
4. Збір за спеціальне використання природних ресурсів;
5. Плата за торговий патент на деякі видипідприємницької діяльності;
6. Єдиний податок;
7. Фіксований сільськогосподарський податок;
8. Державне мито;
9. Податок на нерухоме майно (нерухомість);
10. Плата (податок) за землю;
11. Податок із власників транспортних засобів та іншихсамохідних машин і механізмів;
12. Гербовий збір тощо.
Непрямі податки – це податки, які стягуються у виглядінадбавки до ціни товару і сплачуються споживачами при його купівлі. Зпідвищенням їх зростають ціни. До них належать:
1. Податок на добавлену вартість;
2. Акцизний збір;
3. Мито.
До основних видівзагальнодержавних податків, зборів і інших обов'язкових платежів в Українівідносяться:
1. Податок надодаткову вартість;
2. Акцизний збір;
3. Податок наприбуток підприємства;
4. Податок надоходи фізичних осіб;
5. Державнийзбір;
6. Податок наземлю;
7. Збір уДержавний інноваційний фонд;
8. Податок ізвласників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів;
9. Податок напромисел;
10. Збір наспеціальне використання природних ресурсів;
11. Збір нагеологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
12. Збір зазабруднення навколишнього середовища;
13. Збір наобов'язкове соціальне страхування;
14. Збір наобов'язкове державне пенсійне страхування;
15. Збір у Фондпо здійсненню заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи ісоціальному захисту населення;
16. Плата заторговий патент на деякі види підприємницької діяльності;
17. Фіксованийсільськогосподарський податок;
18. Збір нарозвиток виноградарства, садівництва і хмільництва;
19. Гербовийзбір;
20. Єдиний збір,що сплачується в пунктах пропуску через державний кордон України;
21. Мито;
Загальнодержавні податкита інші обов’язкові платежі встановлюються Верховною Радою і справляються на всійтериторії України.
Сільськими,селищними, міськими радами встановлюються місцеві податки і збори. Обласнимирадами встановлюються збори за проїзд по території прикордонних областейавтотранспорту, що направляється за кордон. Суми місцевих податків (зборів)зараховуються до бюджетів місцевих рад народних депутатів.
До місцевихподатків віднесені:
1. Податокіз реклами;
2. Комунальнийподаток.
До місцевихзборів (обов’язкових платежів):
1. Збір запарковку автомобілів
2. Ринковийзбір
3. Збір завидачу ордера на квартиру
4. Курортнийзбір
5. Збір заучасть у бігах на іподромі
6. Збір зосіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі
7. Податок зреклами
8. Збір заправо використання місцевої символіки
9. Збір заправо проведення кіно- і телезйомок
10. Збір запроведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей
11. Комунальнийподаток
12. Збір запроїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон
Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі
1.3 Податковаполітика держави
Податкова політика являє собою діяльність держави у сфері встановлення істягнення податків. Головними критеріями податкової політики є економічнаефективність і соціальна справедливість. З одного боку, податки маютьзабезпечити сталу фінансову базу держави, з іншого, — залишити достатньо коштівпідприємствам і громадянам з метою збереження максимальної заінтересованості врезультатах діяльності. Вся Історія податкової політики зводиться до пошуківідеалів оптимального оподаткування. При цьому держава не може задовольнитисялише загальними пропорціями розподілу валового національного продукту. Вонаповинна враховувати інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства.
Податкова політикаведеться, виходячи з певних принципів, що відображають її завдання. Основнимипринципами є:
— соціальнасправедливість;
— рівнонапруженість;
— економічнаефективність;
— стабільність;
— гнучкість.
Принцип соціальної справедливості означає, що держава встановлює такусистему оподаткування, яка враховує всі фактори діяльності юридичних і фізичнихосіб – доходи і споживання, майно і приріст грошового капіталу, ресурснузабезпеченість і віддачу вкладених коштів та ін. Така система, за виняткомокремих випадків, не може бути надмірно жорсткою для одних чи безмежноліберальною до інших. Основою реалізації цього принципу є встановлені орієнтирисоціальної політики. Вони виступають первинним явищем, а податкова політика –вторинним. Якщо ці орієнтири встановлені неправильно, то й податкова політикане може бути справедливою.
Оскільки не існує абсолютної справедливості, то не може бути йустановленої на всі часи абсолютно справедливої податкової системи. Аналогічноне існує ідеально справедливого податку. Кожний вид податку більш влаштовуєодні верстви населення і настільки ж не підходить іншим. Принцип соціальноїсправедливості реалізується не через пошук і впровадження найбільш«справедливого» податку, а шляхом поступового встановлення оптимальноїструктури податкової системи, яка має максимально задовольняти всі верствинаселення. Саме всі верстви, а не окремі групи, для яких може встановлюватисяпільговий механізм оподаткування, а не особливі умови. Порушення принципусоціальної справедливості в податковій політиці неминуче призводить донапруженості в суспільстві, до труднощів в економіці, до негараздів у духовнійсфері.
З принципом соціальної справедливості тісно пов'язаний принципрівнонапруженості. Рівнонапруженість означає, що зобов'язання передбюджетом установлюються для всіх платників згідно з їхніми можливостями ірезультатами діяльності. Саме поєднання потенційних можливостей і досягнутихрезультатів може забезпечити рівнонапруженість. Якщо податкова політикавиходить тільки з підсумків діяльності, то вона не враховує потенційніможливості платника. Якщо ж податкова політика відштовхується від потенціалу,то вона ігнорує різні результати його реалізації, на які впливає безлічфакторів як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру.
Рівнонапруженість досягається різними способами: в одних випадках –шляхом установлення єдиних для всіх платників ставок, в інших, навпаки, – задопомогою їх диференціації. Головне – забезпечення рівноцінних початкових умовдля всіх платників податків. Винятки з цього правила допускаються тільки зогляду на певні орієнтири економічної та соціальної політики.
Принцип економічної ефективності має два аспекти. Перший, якийвідображає фіскальну функцію податків, полягає в ефективності стягнення самихподатків. Ця ефективність передбачає: забезпечення повноти і своєчасностісплати податків, максимальне виключення можливості ухилення від податків,мінімальність витрат, пов'язаних з обліком платників і збиранням податків,порівняно з надходженнями від цих податків. Немає сенсу встановлювати такіподатки, які надто складно мобілізувати в бюджет, або такі, стягнення якихпотребує значних витрат.
Другий аспект відображає регулюючу функцію податків і характеризуєвикористання податків як фінансових інструментів. При цьому всі податкиподіляються на дві групи. Одну становлять ті податки, в які закладена регулюючадія, другу – ті, які виконують регулюючу функцію в обмеженій формі абобезпосередньо. Зрозуміло, що принцип економічної ефективності стосується тількитих податків, які наділяються регулюючим впливом при їх створенні. При цьомуслід зазначити, що регулююча функція податків не завжди діє автоматично. Саметому податкова політика повинна забезпечити вплив податків на економічнуефективність. Якщо це завдання не виконується, необхідно або коригуватимеханізм стягнення тих чи інших податків, або констатувати непридатність діючихподатків.
Принцип стабільності означає, що податкова політика повинна неодміннодотримуватися визначених на певний час орієнтирів у розвитку суспільства,змінюватись поступово, еволюційним шляхом. Стабільність податкової політики,по-перше, дає змогу всім суб'єктам фінансових відносин мати сталі інтереси і,виходячи з них, вести перспективну фінансову політику. Коли податкова політиказмінюється щороку, а то й декілька разів на рік (як, наприклад, в Україні в1993 р.), то це призводить до неврівноваженості і невпевненості у фінансовійдіяльності підприємств. Ні про яке нормальне фінансове планування в такихумовах не може бути й мови. По-друге, стабільність податкової політикизабезпечує високий рівень податкової роботи, оскільки податкова служба тежповинна мати певний час на освоєння механізму стягнення того чи іншого податку.Коли ж податки і порядок їх стягнення весь час змінюються, то на невизначеністьфінансових інтересів платників накладається ще й плутанина в роботі податковоїслужби.
Слід зазначити, що стабільність податкової політики має і певніобмеження. У зв'язку з тим, що соціально-економічна ситуація в кожній країнівесь час змінюється, необхідні і відповідні зміни в податковій політиці. Цізміни можуть відбуватись або шляхом податкової реформи, або еволюційним шляхомпоступового вдосконалення податкової системи. Необхідність своєчасногореагування на зміни в соціально-економічному житті суспільства визначає принципгнучкості. Причому гнучкість податкової політики забезпечується насампередчерез поступову зміну податкової системи. Така податкова політика і легшесприймається населенням, і приносить більше користі. Податкова ж реформапроводиться при дуже нагальній необхідності.
Отже, принципи стабільностіі гнучкості в податковій політиці перебувають у діалектичній протилежності, ідержава має забезпечувати оптимальне співвідношення між ними. Не може бутиідеальної системи оподаткування для всіх часів і країн. Однак не можна ібезперервно змінювати податкову політику. І та, й інша крайність призводять донегативних результатів. [10, 27]
2. ХАРАКТЕРИСТИКАОСНОВНИХ ВИДІВ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНИХ ПОДАТКІВ ТА ЗБОРІВ1) Податок на додану вартістьПодаток на додану вартість – це непрямий податок, який сплачується до державногобюджету на кожному етапі виробництва продукції, товарів, виконання робіт, наданняпослуг, при імпорті товарів до або під час митного оформлення.
Платниками є суб’єкти підприємницькоїдіяльності, що знаходяться на території України, міжнародні об’єднання та іноземніюридичні особи, громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншупідприємницьку діяльність на території України, а також громадяни України,іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять (пересилають)предмети (товари) на митну територію України, і обсяг податкових операцій якихза останні 12 місяців перевищив 300 000 грн.
В Українівстановлена єдина ставка ПДВ. Вона має два вираження – 20% — включення в цінитоварів, робіт, послуг; 16,667% – визначення суми ПДВ в реалізації товарів,робіт, послуг за цінами, що включають ПДВ. Крім того, для окремих випадківпередбачена так звана нульова ставка.Контроль за сплатою податку на добавлену вартість з імпортних товарівпід час переміщення через митний кордон України покладено на митні органи, всі іншіпитання, включаючи операції з імпортними товарами, знаходяться під контролем податковоїслужби України.2) Акцизний збір
Акцизний збір є видом специфічних акцизів, щовстановлюються за індивідуальними ставками для кожного товару. Перелікпідакцизних товарів і ставки акцизного збору встановлюються Верховною Радою.
Платниками акцизного збору єнаціональні виробники підакцизних товарів та суб'єкти, що імпортують чиреалізують ці товари.
Об'єктом оподаткування виступаєоборот з реалізації підакцизних товарів, а для імпортних — їх митна вартість.
Ставки акцизного зборувстановлюються у процентах та твердих розмірах. Процентні ставки застосовуютьсявідносно до обсягу реалізації в цінах, що включають цей податок (умовнопроцентна ставка акцизного збору може бути зіставлена зі ставкою 16,667% ПДВ).
Обчислення і сплата акцизного збору проводитьсядвома методами. Для вино-горілчаних і тютюнових виробів установлено справлянняподатку за допомогою спеціальних акцизних марок. Для решти товарів обчисленняпроводиться за встановленими ставками до обсягу реалізації за відповіднийперіод (декаду, місяць, а для алкогольних напоїв — щоденно).
3) Мито
Мито являє собою податок на товари та іншіпредмети, що переміщу-ються через митний кордон.
Платниками мита є юридичні та фізичні особи, які здійснюють експортно-імпортніоперації. Існує два основних види мита: ввізне та вивізне.
Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митнутериторію України. Даний вид мита є диференційований:
а) преференційні ставки ввізного мита – до товарів та іншихпредметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзівабо утворюють спеціальні митні зони, а також до товарів та інших предметів, щопоходять з країн, що розвиваються;
б)пільгові ставки –до товарів та інших предметів, що походять з країн економічних союзів, якікористуються в Україні режимом найбільшого сприяння;
в) повні (загальні)ставки – до решти товарів та інших предметів.
Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митноїтериторії України.
Об'єктом оподаткування виступає митна вартість товарів, або їх кількісна оцінка,що залежить від виду встановлених ставок.
Ставкимита встановлюються:
— у процентах до митної вартості;
— у грошовому вимірі в ЕСU на одиницю товару чи певну одиницю йогохарактеристики.
Процентні ставки мита встановлено на трьох рівнях: повні, пільгові,преференційні, їх застосування залежить від того, який митний режим установленов Україні для тієї чи іншої країни походження товарів.
4) Податокна прибуток
Прибутковеоподаткування підприємств може засновуватись на двох об'єктах оподаткування:валовому доході й прибутку. Податок на доход справлявся в Україні у 1993—1994рр. З 1995 р. відновлено податок на прибуток.
Платниками податку на прибуток є юридичніособи – суб'єкти підприємницької діяльності, а також бюджетні організації вчастині комерційної діяльності. Національний банк України і його установи (за виняткомгоспрозрахункових) сплачують до державного бюджету суму перевищення валовихдоходів над видатками згідно з кошторисом витрат, затвердженим Верховною РадоюУкраїни.
Об'єктомоподаткуванняє балансовий прибуток (з відповідними корективами) який визначається як різницяміж валовими доходами і валовими витратами.
Нині встановлена єдинаставка податку на прибуток на рівні 30%.
Порядокобчислення і сплати. За перший і другий місяці кожного кварталу податок сплачується увигляді авансових платежів (до 25 числа наступного місяця), виходячи з фактичноотриманої суми прибутку (за оперативними даними). Після закінчення кварталускладається перерозрахунок, виходячи з фактичного балансового прибутку,встановленого на основі бухгалтерського і податкового обліку. Сума плати заперерозрахунком вноситься в п'ятиденний термін після встановленого строку поданнябухгалтерського звіту.
5) Податок надоходи фізичних осіб
Податок на доходифізичних осіб є видом особистого прибуткового оподаткування.
Платниками податку є фізичні особинезалежно від віку, громадянства та інших ознак, які мають самостійне джерелодоходів.
Об'єктом оподаткування виступає:
— угромадян, що постійно проживають в Україні — сукупний річний дохід, одержаний зрізних джерел на території України та за її межами;
— угромадян, які не мають постійного місця проживання в Україні — дохід, одержанийз джерел в Україні.
Ставки прибуткового оподаткування громадянвстановлені за прогресивною шкалою (станом на 01.01.99 р.):
Неоподатковувані Ставкаподатку
мінімуми вданому інтервалі
від 1 до 5 10%
від 5 до 10 15%
від 10 до 60 20%
від 60 до 100 30%
понад 100 40%
Прогресія шкали ставок є ступінчастою: весьсукупний дохід розкладається на частини, до кожної з яких застосовуєтьсявстановлена для даного інтервалу ставка. Сума податку обчислюється як складовацих частин.
Порядокобчислення і сплати залежить від виду доходів. Доходи від роботи за наймомоподатковуються біля джерела: за місцем основної роботи — щомісячно завстановленою шкалою ставок;
не за місцемосновної роботи — при виплаті за ставкою 20%. За підсумками року проводятьсяперерахунки податку за місцем основної роботи, а для тих, хто мав кілька джерелдоходів — в податковій інспекції за місцем проживання на підставі декларації.
Податок з доходіввід підприємницької діяльності (без створення юридичної особи) сплачуєтьсящоквартально авансовими платежами (на підставі обчисленої податковимиінспекціями очікуваної суми податку на рік) з перерозрахунком відповідно дофактично одержаного за рік доходу.6) Плата за землю
Плата за землю утримується у вигляді земельногоподатку або орендної плати, що визначається залежно від якості та місцеположенняземельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки земель.
Платникамиземельного податку виступають юридичні та фізичні особи, яким земля надана увласність або користування.
Об'єктом оподаткування є площа земельноїділянки.
Ставки податку диференціюютьсязалежно від призначення земель:
— землямисільськогосподарського призначення – залежно від напрямів використанняземлі (рілля, багаторічні насадження; сінокоси і пасовища) та родючості фунтів;
— землями несільськогосподарськогопризначення – за групами населених пунктів залежно від чисельності населення тамісцем знаходження земельної ділянки
Порядок обчислення і сплати. Юридичні особи самостійно обчислюють суму податку і подаютьрозрахунки в податкову інспекцію до 15 липня. Для фізичних осіб нарахуванняподатку здійснює податкова інспекція. Сплата податку проводиться рівними долямидо 15 серпня і 15 листопада.
7) Податок з власників транспортних засобів таінших самохідних машин і механізмів
Податок з власників транспортних засобів та іншихсамохідних машин і механізмів є одним із джерел фінансування будівництва,реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загальногокористування.
Платниками єфізичні та юридичні особи, у власності яких є відповідні транспортні засоби.
Об’єкт оподаткування – об’єм двигуна автотранспорту та довжина корпусу водного транспорту.
Ставка податку встановлюється в ECUзі 100 см² об’єму двигуна чи 1 см довжини корпуса водного транспорту.8) Податок на промиселПлатниками податку на промисел є фізичні особи, якщо вони не зареєстровані як суб’єкти підприємництва іздійснюють несистематичний (не більше 4 разів протягом календарного року)продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів.
Об’єктом оподаткування є сумарнавартість товарів.
Ставканачисляється не однаково:
— 10%, якщо товари підлягаютьпродажу протягом трьох днів;
— 20%, якщо товари підлягаютьпродажу протягом семи днів.
Сума податку неповинна бути менша за одну мінімальну зарплату.9) Державне мито
Платникамидержавного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніхінтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженимина те органами.
Розрізняють такіставки державного мита:
— просте держ. мито – встановлюєтьсяу твердих сумах;
— пропорційне держ. мито – у відсотках довідповідної суми. [1, 2, 3, 7, 29, 30]
3. ХАРАКТЕРИСТИКАОСНОВНИХ ВИДІВ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ ТА ЗБОРІВ1) Комунальний податок
Комунальний податок – це обов'язковий місцевийподаток, який нараховується на основі неоподаткованого мінімуму доходівгромадян та середньоспискової чисельності працюючих.
Платники податку –юридичні особи, за виключенням бюджетних установ, організацій,планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств.
Граничний розмір ставки не повиненперевищувати 10% річного фонду оплати праці, розрахованого виходячи знеоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Податоквираховується з фонду оплати праці, розраховується, виходячи з офіційновстановленого неоподаткованого мінімуму доходів громадян (незалежно відфактичної заробітної плати), помноженого на середньо-спискову чисельністьпрацюючих за звітний місяць.2) Ринковий збір
Ринковий збір — це плата за право зайняттямісця для торгівлі на ринках усіх форм власності, зокрема, у павільйонах, накритих і відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків,мотоциклів, ручних візків.
Платниками є фізичні та юридичні особи,які реалізують сільсько-господарську, промислову продукцію та інші товари наринках.
Ставка – для фізичних осіб – від0,05 до 0,15 нмдг, для юридичних осіб – від 0,2 до 2 нмдг.
Ринковий збір сплачується до початку торгівлічерез касовий апарат адміністрації ринку. На підставі касового чека про сплатуринкового збору особі надається місце для торгівлі.3) Збір за паркування автотранспортуЗіймається з юридичних осіб і громадян, які паркують автомобілі успеціально відведених місцях.Ставка – до 3% мінімальної зарплати успеціально обладнаних місцях, до 1% – у відведених місцях.4) Збір за видачу ордера на квартиру
За послуги,пов’язані з видачею документа, який надає право на заселення квартири.
Ставка – 30% неоподатковуваногомінімума доходів громадян.
5) Курортний збір
Це збір із громадян, які тимчасово перебуваютьу курортній місцевості.
Ставка податку – не більше 10%неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Від сплатикурортного збору звільняються:
— діти віком до 16 років;
— інваліди та особи, які їхсупроводжують;
— учасники Великої Вітчизняноївійни;
— воїни-інтернаціоналісти;
— учасники ліквідації наслідківаварії на Чорнобильській АЕС;
— особи, які прибули запутівками та курсівками до санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів,включно з містечками та базами відпочинку;
— особи, які прибули докурортної місцевості у службове відрядження, на навчання, постійне місцепроживання, до батьків та близьких родичів;
— особи, які прибули заплановими туристичними маршрутами туристично-екскурсійних установ таорганізацій, а також ті, котрі здійснюють подорож за маршрутними книжками;
— чоловіки віком 60 років істарші, жінки віком 55 років і старші.6) Збір за участь у бігах на іподромі
Збір за участь убігах на іподромі – це збір, який стягується з юридичних осіб та громадян, яківиставляють своїх коней на змаганнях комерційного характеру.
Ставка – до 3 мінімальних зарплатза кожного коня.7) Збір за виграш у бігах на іподромі
Збір за виграш у бігах на іподромі – це збір,який стягується адміністрацією іподромів з осіб, які виграли на іподромі у гріна тоталізаторі.
Ставка не повинна перевищувати 6%від суми виграшу.8) Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі
Збір, якийстягується у виді процентної надбавки до плати, визначеної за участь у грі.
Об’єкт оподаткування — вартістьбілетів на участь у грі на тоталізаторі
Ставка не повинна перевищувати 5%від суми плати, визначеної за участь у грі на тоталізаторі.
9) Збір за проведення місцевого аукціону,конкурсного розпродажу і лотерей
Платниками є юридичні і фізичні особи,які мають дозвіл на проведення місцевого аукціону, конкурсного продажу ілотерей, що видається уповноваженою організацією.Об'єкт оподаткування — вартість заявлених намісцеві аукціони, конкурсний розпродаж товарів, виходячи з їх початкової ціниабо сума, на яку випускається лотерея
Ставка – 0,1% вартості заявленихтоварів або суми, на яку випускається лотерея, але не більше трьохнеоподатковуваних мінімумів доходів громадян із кожного учасника.10) Збір за право використання місцевої символіки
Це збір за правовикористання цієї символіки у комерційних цілях.
Дозвіл навикористання місцевої символіки (гербу міста чи іншого населеного пункту, назвиабо зображення архітектурних, історичних пам'ятників і т.д.) видаєтьсяуповноваженими організаціями строком на 1 рік, які і ведуть облік платників.
Об'єкт – вартість виробленоїпродукції, виконаних робіт, наданих послуг.
Ставка – дляюридичних осіб — 0,1% вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданихпослуг із використанням місцевої символіки; для громадян, які займаютьсяпідприємницькою діяльністю – 5 неоподаткову-ваних мінімумів доходів громадян.11) Збір за право проведення кіно — і телезйомок
Платники – комерційні кіно — ітелеорганізації, включаючи організації з іноземними інвестиціями, та зарубіжніорганізації, які проводять зйомки.
Об'єкт –фактичні витрати на проведення необхідних для здійснення зйомок додатковихзаходів місцевими органами виконавчої влади
Ставка не повинна перевищуватифактичні витрати на проведення зазначених заходів.12) Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі
Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктівторгівлі – це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціальновідведених для цього місцях.
Платники – юридичніі фізичні особи, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію таінші товари у спеціально відведених місцях
Ставка не повиннаперевищувати: 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів,які постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях;одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у день за одноразовуторгівлю.13) Збір з власників собак
Стягуєтьсяза кожний рік.
Платниками збору являються громадяни –власники собак (крім службових), які проживають у домах державного тагромадського житлового фонду і приватизованих квартирах.
Ставка не повинна перевищувати 10%неоподатковуваного мінімуму доходу громадян на момент нарахування збору.
14) Збір за проїзд по території прикордонних областейавтотранспорту, що прямує за кордон
Це місцевий збір, який стягується у розмірі до0,5 нмдг. залежно від марки й потужності автомобілів, а з юридичних осіб ігромадян інших держав, у тому числі й суб'єктів колишнього СРСР, – у розмірівід 5 до 50 доларів США.
Платники – юридичні особи та громадяниУкраїни. [1, 2, 3, 7, 30]
4. ПОДАТКОВАСЛУЖБА ЯК СКЛАДОВА ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ
Надійність таефективність податкової системи залежать від двох факторів: раціональностіпобудови податкової системи і рівня організації податкової служби держави.
Податковаслужба – цесукупність державних органів, які організують і контролюють надходженняподатків, податкових і окремих видів неподаткових платежів.
До системиорганів державної податкової служби належать: вищий рівень — Державнаподаткова адміністрація України; середній рівень — державні податковіадміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві таСевастополі; низовий (базовий) рівень — державні податкові інспекції врайонах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.
У складі органівдержавної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи зборотьби з податковими правопорушеннями (податкова міліція).
Основними завданнямиорганів державної податкової служби є:
• здійснення контролю задодержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою ісвоєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів(обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установленихзаконодавством (далі – податки, інші платежі);
• внесення увстановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;
• прийняття увипадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичнихрекомендацій з питань оподаткування;
• формування таведення Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та іншихобов'язкових платежів та єдиного банку даних про платників податків — юридичнихосіб;
• роз'ясненнязаконодавства з питань оподаткування серед платників податків;
• запобіганнязлочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податковоїміліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах проадміністративні правопорушення.
Органи податковоїслужби різних рівнів виконують різні функції. Так, на вищу ланку, тобто наДержавну податкову адміністрацію України, покладаються функції організації та методичногозабезпечення податкової роботи в державі, а також контроль за діяльністюподаткових органів нижчого рівня.
Державніподаткові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві таСевастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крімміст Києва та Севастополя) (середній рівень) — виконують функції, передбаченідля вищого рівня податкової служби за винятком законодавчої та методичноїроботи. На середню ланку покладається організація податкової роботи в областіабо місті з районним поділом. Це головна ланка консультаційної роботи, якапотребує висококваліфікованих фахівців, добре обізнаних із податковимзаконодавством. В окремих випадках податкові адміністрації цього рівня можутьбезпосередньо вести податкову роботу щодо незначного кола платників, якіперебувають на обліку в цих адміністраціях. Стосовно даних платників державніподаткові адміністрації областей і міст з районним поділом виконують ті ж саміфункції, що й адміністрації низової ланки.
Державні податковіінспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонніта об'єднані державні податкові інспекції (низовий рівень) безпосередньо ведутьподаткову роботу щодо платників, які перебувають на обліку в цих інспекціях.Серед основних функцій низової ланки податкових органів слід назвати такі:
• здійсненняконтролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі;
• забезпеченняобліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення ісвоєчасності надходження цих податків, платежів, а також здійснення реєстраціїфізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів;
• контроль засвоєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів,податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних зобчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цихдокументів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчисленняподатків, інших платежів;
• здійснення умежах своїх повноважень контролю за законністю валютних операцій, додержаннямустановленого порядку розрахунків із споживачами з використанням електроннихконтрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах таїї використанням для розрахунків за товари, роботи і послуги, а також за наявністюсвідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності,ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення деяких видівпідприємницької діяльності;
• забезпеченнязастосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цимЗаконом та іншими законодавчими актами України за порушення податковогозаконодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушенняподаткового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ,організацій та громадянами;
• проведенняперевірки фактів приховування і заниження сум податків, інших платежів тощо.
Як зазначалося вище, в складі органів державноїподаткової служби знаходиться податкова міліція, функції і завдання якої дещовідрізняються від функцій і завдань інших структурних підрозділів податковоїслужби.
Податковаміліціяскладається зі спеціальних підрозділів з боротьби з податковимиправопорушеннями, що діють у складі органів відповідного рівня державноїподаткової служби, і здійснює контроль за додержанням податковогозаконодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну таохоронну функції.
Завданнямиподаткової міліції є:
• запобіганнязлочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття,розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;
• розшукплатників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;
• запобіганнякорупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;
• забезпеченнябезпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їхвід протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.
Для виконанняфункцій, покладених на податкову службу, їй надаються досить широкіповноваження. Розглянемо основні.
Органи державноїподаткової служби в установленому законом порядку мають право:
— здійснювати у юридичних тафізичних осіб перевірки всіх документів, пов'язаних з обчисленням і сплатоюподатків, а також одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій форміпояснення з питань, що виникають під час перевірок;
— обстежувати будь-якіприміщення, якщо вони використовуються як юридична адреса суб'єктапідприємницької діяльності, а також для отримання доходів;
— зупиняти операції платниківподатків, інших платежів на рахунках в установах банків;
— вилучати (із залишеннямкопій) у платників документи, що свідчать про приховування (заниження) об'єктівоподаткування, несплату податків;
— стягувати до бюджетів тадержавних цільових фондів донараховані за результатами перевірок суми податків,суми недоїмки з податків, а також суми штрафів та інших санкцій у безспірномупорядку, а з громадян — за рішенням суду або за виконавчими написаминотаріусів;
— вимагати від керівниківпідприємств, що перевіряються, проведення інвентаризації основних фондів,товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків; у разі необхідностіопечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви;
— матеріально і моральнозаохочувати громадян, які подають допомогу в боротьбі з порушеннями податковогозаконодавства, та інші.
Крім вищеназванихповноважень, органи податкової служби мають право накладати фінансові іадміністративні санкції на порушників податкового законодавства:
• стягуватиоднократний розмір донарахованої за результатами перевірки суми податку, а уразі повторного порушення протягом року після порушення, встановленогопопередньою перевіркою, — у двократному розмірі донарахованої за результатамиперевірки суми податку;
• стягуватидесять відсотків належних до сплати сум податків за неподання або несвоєчаснеподання органам державної податкової служби документів, необхідних дляобчислення податків, а також за неподання або несвоєчасне подання установамбанків платіжних доручень на сплату податків;
• застосовуватидо установ банків або юридичних осіб, фізичних осіб – суб'єктів підприємницькоїдіяльності, які у встановлений законом строк не повідомили про відкриття абозакриття рахунків у банках, фінансові санкції у вигляді стягнення від двадцятидо ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• накладатиадміністративні штрафи на посадових осіб – порушників податковогозаконодавства, при цьому розмір штрафів установлюється в залежності від видупорушення від одного до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З 1993 рокупередбачена кримінальна відповідальність за порушення податковогозаконодавства. Так, за ухилення від сплати податків, що призвело до збитківдержави, винні особи можуть бути позбавлені волі на строк до десяти років. Якпокарання передбачено також позбавлення права займатися відповідною роботою настрок до п'яти років, а також штраф – до однієї тисячі неоподатковуванихмінімумів доходів громадян.
Посадові особидержавної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законівУкраїни, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересівгромадян і підприємств. За невиконання або неналежне виконання посадовимиособами державної податкової служби своїх обов'язків вони притягаються додисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальностізгідно з чинним законодавством. Збитки, завдані неправомірними діями посадовихосіб державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштівдержавного бюджету. Посадові особи державної податкової служби зобов'язанідотримуватись комерційної та службової таємниці.
Податковаробота – цедіяльність платників і податкової служби щодо внесення податків до бюджету іконтролю за платежами. Основними елементами податкової роботи є облік платниківі надходжень податків до бюджету.
Облік платниківподатків є однією з основних функцій державних податкових органів, яка створюєпередумови для здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою ісвоєчасністю перерахування платниками податків і зборів (обов'язкових платежів)до бюджетів та до державних цільових фондів.
Юридичні особи(їх філії),у яких згідно з чинним законодавством України виникають податкові зобов'язання,повинні у 20-денний термін після одержання свідоцтва про державну реєстраціюзвернутися до державних податкових органів за своїм місцезнаходженням длявзяття на податковий облік.
Для взяття наоблік платник податків — юридична особа повинна подати до підрозділу державногоподаткового органу, який займається обліком платників податків, за своїммісцезнаходженням такі документи: заяву; нотаріально завірені копії статуту(якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємства),установчих договорів та інших документів, затверджених та зареєстрованих увстановленому чинним законодавством порядку з відміткою органу, що здійснивдержавну реєстрацію; копію положення (для бюджетних установ); копію свідоцтвапро державну реєстрацію.
Взяття на облікплатника податків — юридичної особи (філії) здійснюється державним податковиморганом у 2-денний термін від дня надходження заяви. Дані із заяви про взяттяна облік заносяться до журналу обліку платників податків і зборів (обов'язковихплатежів) — для юридичних осіб та Єдиного банку даних про платників податків —юридичних осіб.
Після взяттяплатника податків на облік державні податкові органи видають йому довідку провзяття на облік для пред'явлення в установу банку, де він вирішив відкритипоточний рахунок. Банк, а також платник зобов'язані протягом трьох робочих днівз дня відкриття рахунка платнику податків (включаючи день відкриття) надіслатиповідомлення про це державному податковому органу, в якому взято на обліктакого платника податків.
Підрозділи обліку платників податків післявзяття на облік платника податків формують його облікову справу з перелікомдокументів, визначених вище, яка на другий день після взяття платника податківна облік закріплюється за інспектором.
З 1996 року вУкраїні введена державна реєстрація фізичних осіб — платників податківта інших обов'язкових платежів. Реєстрація фізичних осіб — платників податківта інших обов'язкових платежів проводиться державними податковими інспекціямипо районах, районах у містах і містах без районного поділу за місцем постійногопроживання платників, а для осіб, які не мають постійного місця проживання вУкраїні, – за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єктаоподаткування.
Під часреєстрації до облікової картки фізичної особи — платника податків та іншихобов'язкових платежів вносяться такі дані: прізвище, ім'я та по батькові; датанародження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місцепроживання; місце основної роботи; види сплачуваних податків та іншихобов'язкових платежів.
Підприємства, установи, організації всіх формвласності зобов'язані подавати до державних податкових інспекцій за місцемпостійного проживання платників податків, які працюють на цьому підприємстві,відомості для присвоєння ідентифікаційних номерів фізичним особам.
Виходячи з цихвідомостей, Головна державна податкова інспекція України надає фізичній особі –платнику податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційний номері надсилає до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичноїособи або за місцем отримання доходів чи за місцезнаходженням об'єктаоподаткування картку з ідентифікаційним номером.
Ідентифікаційний номер Державного реєстру єобов'язковим для використання в разі:
• виплатидоходів, з яких утримуються податки та інші обов'язкові платежі згідно з чиннимзаконодавством України;
• укладенняцивільно-правових угод, предметом яких є об'єкти оподаткування та щодо якихвиникають обов'язки сплати платежів;
• відкриття рахунків в установах банків.
Якщо фізичнаособа хоче займатись підприємницькою діяльністю, вона повинна зареєструватисьяк суб'єкт підприємницької діяльності. Порядок реєстрації аналогічний порядкуреєстрації для юридичних осіб.
З метою обліку нарахованих і сплачених платежівдержавними податковими інспекціями щорічно відкриваються особові рахунки.Особові рахунки відкриваються на кожен вид платежу платника. При цьому номериособових рахунків юридичних і фізичних осіб (підприємців) повинні відповідатиідентифікаційним кодам Державного реєстру.
Нарахуванняплатежів в особових рахунках платників проводяться на підставі такихдокументів:
— податкових декларацій,звітів, розрахунків, платіжних повідомлень, довідок платників про авансовіплатежі;
— рішень начальника (заступниканачальника) державної податкової інспекції за актами перевірок, проведенихінспекторами державних податкових інспекцій, та інших.
Подані платниками документи про нарахуванняплатежів реєструються, після чого передаються до відділу обліку та звітностідля проведення відповідних нарахувань у картках особових рахунків.
Документами, щонадходять до органів державної податкової служби як підтвердження сплатиплатежів до бюджету, є одержані від:
1) органівдержавного казначейства: відомості про зарахування платежів до бюджету, проповернення надмірно сплачених сум у вигляді електронного реєстру розрахунковихдокументів; копії розрахункових документів про сплату платежів до державногобюджету за безготівковим розрахунком тощо;
2) фінансовихорганів: реєстр розрахункових документів про сплату платежів до місцевогобюджету; копії розрахункових документів про сплату до місцевого бюджету забезготівковим розрахунком та ін.
Для забезпеченняправильності зарахування платежів згідно з бюджетною класифікацією державніподаткові інспекції 1 грудня кожного року подають відповідним установам банківсписки платників кожного району, міста із зазначенням виду платежу, а такожпідрозділів бюджетної класифікації доході в, символів звітності Національногобанку та номерів рахунків, на які повинні зараховуватися платежі.
На 1 січнядержавними податковими інспекціями проводиться звірка розрахунків з бюджетомвсіх платників за всіма податками та неподатковими платежами. При збігу сальдорозрахунків за даними платника з даними державної податкової інспекції,розрахунки на 1 січня вважаються звіреними і акт звірки розрахунків нескладається. Якщо сальдо розрахунків з бюджетом на 1 січня за даними платникане збігається з даними державної податкової інспекції, звірка розрахунківоформляється складанням акта.
5. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ
Економічний розвиток в умовах структурних зміні стабілізації не може не вплинути на державну політику в бюджетній сфері.Протягом 2000-2003 рр. поряд з високими середньорічними темпами економічногозростання, які оцінюються в 7%, зроблено істотні кроки щодо вдосконаленнябюджетної сфери. Але бюджетно-податкова політика сьогодні справляє здебільшогофіскальний вплив і не підпорядковується завданням політики економічногозростання.
В Українінайвищий рівень державних видатків мав місце у 1994 р. і становив 52,4% ВВП.Такий рівень державного споживання можуть собі дозволити лише розвинуті країни;підтвердженням цього є дефіцит зведеного бюджету в зазначеному році розміром8,9% ВВП, який значною мірою покривався прямою емісією НБУ. У 2003 р. рівеньдержавних видатків знизився до 28,7% ВВП, а дефіцит бюджету досяг мінімальноївеличини (0,2% ВВП).
Держава фінансуєсвої видатки, насамперед, за рахунок податкових надходжень. Для будь-якоїдержави податки – це 80-90% усіх доходів бюджету, інше джерело – прибуткидержавних підприємств, позики, емісія.
Важливоюхарактеристикою сучасних податкових систем є також структура податків, перш завсе, співвідношення прямих і непрямих. Структурний аналіз системи оподаткуванняУкраїни свідчить про значну частку непрямих податків та коливання часткипрямих. Частка непрямих податків у загальній сумі податкових надходжень у 1999р. становила 43,26%, у 2000 р. – 41,73, у 2001 р. – 40,22%. Водночас часткапрямих податків зросла в 2000 р. порівняно з 1999 р. на 3,3%, а в 2001 р –зменшилася на 5,9%. [28]
Якщо дослідитиструктуру податкових надходжень в Україні до бюджетів різних рівнів з 1998 рокупо 2004, то отримаємо такі результати, відображені в таблиці (додаток 1). [14]
Дивлячись натаблицю, можна зробити такі висновки на прикладі гістограмм.
/>
Рис.5.1 “Доляподатку на прибуток підприємства у держбюджеті з 1998 по 2004р.”
1. Яквидно з рис.5.1, доля податку на прибуток підприємств у держбюджеті з 1998 по2004 зростала з кожним роком. У 1998 році кошти від оподаткування підприємствнадходили до місцевих бюджетів у повному обсязі, а вже у 1999 році доля цьогоподатку у держбюджеті становила 24,1%. Таким чином до 2004 року цей процентзбільшився до 99,2.
2. Аналізуючирис.5.2, можна побачити, що податок на прибуток громадян надходив у держбюджетлише у 1999 та у 2004 роках. В інші роки (1998, 2000-2003) цей податок надходивдо місцевих бюджетів у повному обсязі.
/>
Рис.5.2 “Доляподатку на прибуток громадян у держбюджеті з 1998 по 2004р.”
3. НадходженняПДВ у держбюджет на протязі цих років відбувалося у повному обсязі.
/>
Рис.5.3 “Доляакцизного збору у держбюджеті з 1998 по 2004р.”
4. На рис.5.3бачимо, що відсоток надходжень у держбюджет акцизного збору на протязі1998-2004 рр. коливався від 67,3 до 99,3. У
2004 роціспостерігалося його найбільше значення.
Якщо дослідити податкові надходження домісцевих бюджетів країни, то отримуємо таку картину.
1. З 1998 рокуспостеріга-ється тенденція спадання долі податку на прибуток підприємств умісцевих бюджетах. Якщо у 1998 році вона становила 100%, то у 2004 – лише 0,8%.
/>
Рис.5.4 “Доляподатку на прибуток підприємства у місцевих бюджетах з 1998 по 2004р.”
2. Якщо податокна прибуток громадян надходив у держбюджет лише у 1999 та у 2004 роках, то,звичайно, до місцевих бюджетів у 1998, 2000-2003 рр. цей податок надходив уповному обсязі, натомість як у 1999 та 2004 роках він становив відповідно 70,2то 95,2%.
/>
Рис.5.5 “Доляподатку на прибуток громадян у місцевих бюджетахз 1998 по 2004р.”
3. ПДВ з 1999 по2004 рр. до місцевих бюджетів не надходив, адже це державний податок і віннадходить до держбюджету у повному обсязі.
4. Надходженняакцизного збору до місцевих бюджетів (рис.5.6) порівняно не велике. Лише у 1999році доля акцизного збору становила 32,7% (найбільше значення), а у 2004 вонадосягла свого найменшого значення за ці роки і становила 0,7%.
/>
Рис.5.6 “Доляакцизного збору у місцевих бюджетах з 1998 по 2004р.”
Тепер проведемо дослідження в іншому ракурсі.Визначимо долю кожного податку у зведеному бюджеті за 1998-2004 роки окремо.Беручи за основу таблицю 5.1, отримуємо кругові діаграми (рис.5.7-5.13) звідсотками податків, які представлені в таблиці, від загальної суми податковихнадходжень до зведеного бюджету.
Таблиця 5.1
Доля податкових надходжень у зведеному бюджетіза 1998-2004 рр.
Види податків / роки
1998
1999
2000
2001
2002
2003
2004
1) Податок на приб.підпр. 5694,4 6352,5 7698,4 8280 9398,3 13237,2 16161,7
2) ПП з громадян. 3570,6 4434,4 6377,7 8774,9 10823,9 13521,3 13213,3
3)) Податки на власність 193,1 296,2 529,5 552,4 587,3 600,2 658,7
4)) Платежі за використ.
прир.ресурсів 1488,3 1456,3 1977,1 2269 2449,8 2780,3 3383,9
5) Внутр. податок
за тов. і послуги 9247,9 10762,5 12246,7 13604,2 18192,2 18560,9 27738,6
6) ПДВ 7460,1 8409,2 9441,4 10348,4 13471,2 1259,8 16233,2
7) Акцизний збір 1288,8 1787,6 2239,7 2654,3 4098,2 5246,1 6204,4
8) Под. на міжнародну
торгівлю та зовнішні
операції 972,7 1238,1 1560,7 1945,3 2366,2 3794,6 5066,9
9) Інші внутр. податки
за тов. і послуги 499 565,7 565,6 601,5 622,8 12055 5301
10) Інші податки
(в тому числі місцеві) 459,9 590,4 927,4 1290 1574,8 1826,8 1938,6
11) Держ. мито 285,8 257,5 268,9 242 263,7 263,1 331,8
За данимиКабінету Міністрів України, план надходжень до загального фонду держбюджету за2006 рік перевиконано.
За оперативнимиданими Державного казначейства України, надходження до загального фондудержавного бюджету за 2006 рік (з офіційними трансфертами) склали 101,3 млрд.гривень, що становить 104,1% плану та більше плану на 4 млрд. гривень. Протиминулого року надходження до загального фонду держбюджету склали 121,9%.Планові показники року виконали Державна податкова адміністрація і Державнамитна служба України. Так, Державна податкова адміністрація України забезпечиланадходження до загального фонду державного бюджету в сумі 56,9 млрд. грн., щобільше плану на 0,4 млрд. грн. або становить 100,6% плану. Державна митнаслужба України мобілізувала 37,8 млрд. грн., що більше річного плану на 2,2млрд. грн. або становить 106,1% плану. Виконано планові надходження 2006 рокупо 40 джерелах надходжень. Найвагоміші з них:
û ПДВ з вироблених в Українітоварів надійшло 31,9 млрд. гривень;
û ПДВ із ввезених на територіюУкраїни товарів надійшло 30,6 млрд. гривень;
û податок на прибутокпідприємств склав 25,4 млрд. гривень;
û надходження від перевищеннявалових доходів над видатками Національного банку України склали 1,3 млрд.грн.;
û надходження митних зборівсклали 1 млрд. грн.
Загалом, надходження, які забезпечуютьсяДержавною податковою адміністрацією та Державною митною службою, становлять93,4% доходів загального фонду державного бюджету України.
Планові показники грудня цього року виконанніна 110,8%. До загального фонду держбюджету за грудень надійшло 11,4 млрд. грн.,що на 1,1 млрд. грн. більше плану. [26]
У ціломуструктура податкової системи України відповідає загальним закономірностям,притаманним розвитку податкових систем перехідного періоду. В умовах падінняреальних доходів підприємств, зростання кількості збиткових підприємств,низького рівня доходів громадян неможливо забезпечити переважання у структуріподаткової системи прямих податків.
Пронедосконалість сучасної податкової системи України свідчить також чималийподатковий тягар, що лягає на підприємницьку діяльність і споживачів. Він нетільки зменшує надходження до бюджету, а й підриває фінансову стійкістьпідприємств і сприяє розвитку тіньової економіки (понад 40% ВВП).Підтвердженням цього є постійне зростання заборгованості підприємств передбюджетом: недоїмка по податках та обов'язкових платежах зросла з 6,7 млрд. у2001 р. до 15,3 млрд. грн. у 2003 р. [27]
6. ПОДАТКОВИЙКОДЕКС ЯК РЕГУЛЮЮЧИЙ ДОКУМЕНТ
Як свідчитьстаття 1 Податкового кодексу «Сфера дії Податкового кодексу» (розділ1), «1.1. Податковий кодекс України регулює відносини, пов’язані ізвстановленням, зміною та скасуванням податків і зборів в Україні, встановлюєвичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їхадміністрування, визначає платників податків і зборів, їх права та обов’язки,компетенцію контролюючих органів та повноваження їх посадових осіб приздійсненні податкового контролю, порядок оскарження рішень контролюючихорганів, дій (бездіяльності) їх посадових осіб, а також відповідальність запорушення податкового законодавства; 1.2. Відносини, що виникають у зв’язку ізоподаткуванням операцій з переміщення товарів через митний кордон України,регулюються цим Кодексом та митним законодавством».
У статті 2.«Податкове законодавство» зазначається: «2.1. Податковезаконодавство України базується на Конституції України та складається з цьогоКодексу, Митного Кодексу України (у частині визначення особливостейоподаткування операцій з переміщення товарів через митний кордон України),законів України, що регулюють відносини, передбачені статтею 1 цього розділу(податкові закони); міжнародних договорів з питань оподаткування, згода наобов’язковість яких надана Верховною Радою України; нормативно-правових актівКабінету Міністрів України, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексута інших податкових законів; рішень органів Автономної Республіки Крим, органівмісцевого самоврядування, прийнятих відповідно до цього Кодексу та іншихподаткових законів».
Стаття 3.«Основні засади податкового законодавства» свідчить: «3.1.Основним принципом податкового законодавства є забезпечення загальності тарівності оподаткування. Кожна особа зобов’язана сплачувати законно встановленіподатки, платником яких вона визнається». [31]
Із зміною влади внашій державі (2000 р.) Податковий кодекс України також зазнає змін. Проектйого вдосконалення й переробки почав розглядатися іще у 2000 році тапродовжується до тепер. Сьогодні держава не лише задекларувала, але й упритулнаблизилася до реформування податкової системи в Україні. Кабмін своїмрозпорядженням від 19 лютого 2007 року схвалив Концепцію реформуванняподаткової системи. І хоча документ розрахований на довготривалий період – аждо 2015 року, вже нині є підстави стверджувати про непоганий старт длядосягнення цієї мети. Зокрема, триває напружена робота над проектом Податковогокодексу, який за місяць має бути винесено на розгляд парламенту. [33]
На відміну відкраїн ЄС податкова система України не є інструментом підвищенняконкурентоспроможності держави. Вона не сприяє зростанню економічної активностісуб'єктів господарювання, а формування державних доходів віддзеркалюєнедосконалість перехідної економіки. Протягом усіх років незалежності нашавлада намагалася «відремонтувати» податкову систему шляхом прийняттяокремих законодавчих актів, однак вони були неадекватними. Скажімо, зменшилинарахування на фонд заробітної плати, ставки ПДВ – з 28 до 20 відсотків, наприбуток підприємств – з 30 до 25, запровадили єдину ставку оподаткуваннядоходів громадян – 15 відсотків. У деяких країнах ЄС також здійснено перехід допропорційного оподаткування доходів громадян, однак за значно вищою ставкою: вЕстонії – 24%, Латвії – 25%, Литві – 33%. Водночас в Україні найнижчі ставкиакцизного збору – від 15 до 21%, тоді як у Франції, Великобританії, Португалії,Німеччині та Мальті на тютюнові вироби – понад 60%. Країни ЄС відмовилися відспрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва, натомістьзапровадили інші форми державної підтримки.
Недоліки нашоїподаткової системи полягають, насамперед, у фіскальній спрямованості, що єлейтмотивом більшості змін, які вносяться до податкового законодавства.Водночас її регулююча функція не зорієнтована на стале економічне зростання.Тим часом, у податкових системах колишніх соціалістичних держав – нових членівЄС податкове навантаження на капітал знижено. Скажімо, в Литві, Естонії таСловаччині капітал оподатковувався за нижчими середніми ефективними ставками,ніж праця та споживання. [33]
Робота надзаконопроектом починалася не з чистого аркуша. У ВР України є прийнятий ще кількароків тому в другому читанні Податковий кодекс. Тоді концепцію реформуванняподаткової системи не було схвалено суспільством, і її вади були врахованірозробниками нинішньої версії законопроекту. За словами заступник міністрафінансів, із прийняттям кодексу податкова система України виконуватиме нетільки фіскальну, а й стимулюючу функцію. Йдеться насамперед про механізмистимулювання інноваційних процесів в економіці та про впровадження ефективнішоїсистеми соціального захисту громадян. [32]
ДПА Українисвідчить про позитивні зміни для платників податків в контексті проектуПодаткового кодексу:
û стабільності та досконалостіподаткового законодавства;
û реального зниженняподаткового навантаження;
û збалансування податковоготиску на різні категорії платників податків;
û реального забезпечення правплатників податків;
û стимулювання інвестиційних таінноваційних процесів і підтримки технологічного оновлення суспільства;
û усунення неузгодженостіподаткового законодавства з нормами законодавства інших галузей права, їхгармонізація та взаємодія;
û прозорості та зрозумілостіпричинно-наслідкових механізмів оподаткування; прозорості процедурадміністрування податків;
û підвищення добровільностісплати податків;
û зменшення кількостінепродуктивних податків, витрати на адміністрування яких перевищують їхнадходження;
û уникнення безсистемного таневиправданого надання податкових пільг та привілеїв.
Зниження ставкиподатків передбачаються для:
û податкуна прибуток підприємств – з 25 до 20 відсотків;
û податкуна додану вартість – поетапне зниження з 20 до 18 відсотків;
û єдиногоподатку – у2 рази для юридичних осіб за рахунок виключення зі складу єдиного податкувнесків до державних цільових фондів. Зменшення до 20% розміру надбавки, яказастосовується до ставок єдиного податку за кожного найманого працівникафізичної особи – платника податку. Також передбачається зменшенняпереліку місцевих податків і зборів та посилення захисту прав платниківподатків.[31]
7. ПОДАТКОВІ ЗМІНИ У 2007 РОЦІ
Нижче викладенінайважливіші податкові нововведення на 1 січня 2007 року.
З 1 січня 2007року в Законі про податок на прибуток відновлено визначеність у податковомуобліку сум емісійного доходу — такі суми не повинні включатися до складувалових доходіводержувача — емітента акцій чи корпоративнихправ. Нагадаємо, що починаючи з другої половини 2004 року норму про невключенняцієї суми до складу валового доходу було вилучено із Закону про податок наприбуток, що дозволило податківцям негайно заявити про обкладення цієї сумиподатком на прибуток.
1 січня 2007 року Закон про податок на прибутокпоповниться також досить логічним звільненням від сплати авансового внеску привиплаті дивідендів для тих компаній, доходи яких, у свою чергу, переважно(понад 90%) складаються з отриманих дивідендів. Адже у них під оподаткуванняпідпадає максимум 10% доходів (отримані дивіденди до валових доходів невключаються згідно з п.п. 4.2.11 Закону про податок на прибуток). Отже, такимкомпаніям суму авансового внеску просто нема з чим заліковувати: податок наприбуток буде менше авансового внеску.
Що стосуєтьсяподаткуна додану вартість, то з 1 січня 2007 року зобов'язання щодо ньоговизначатимуться виходячи зі звичайної ціни лише в тому випадку, якщо вонаперевищує договірну ціну більше ніж на 20%. Водночас запроваджено новеправило, за яким звичайні ціни застосовуватимуться і при визначенні податковогокредиту, але тільки в тому випадку, якщо договірна ціна буде вищою за звичайнубільше ніж на 20%. Наприклад, якщо договірна ціна дорівнює 100 грн., азвичайна— 50 грн., то податковий кредит можна буде відображати лише виходячи з50 грн.
31 січня 2007року від обкладення ПДВ звільняються операції з поставки відходів ібрухту чорних металів за переліком, який ще має бути затвердженоКабміном. Отже, доки немає переліку, ця пільга на практиці не діятиме.
Серед інших зміну сфері податків та зборів варто звернути увагу на такі.
Запроваджуються збільшенібазові нормативи плати за користування надрами для видобування кориснихкопалин, їх розмір установлено безпосередньо в додатку 1 до Закону № 398.Кабмін позбавився на 2007 рік повноважень на встановлення нормативів плати закористування надрами для видобування корисних копалин. Отже, базові нормативи,наведені в додатку до постанови Кабміну від 12.09.97р. № 1014, у 2007 році неможуть застосовуватися. Однак продовжує діяти порядок справляння такоїплати, затверджений названою постановою КМУ.
У декілька разівстосовно діючих збільшено розмір нормативів збору за спеціальневодокористування в частині використання поверхневих та підземних вод згідноз додатком 2 до Закону № 398. Відповідні нормативи, установлені постановоюКМУ від 18.05.99 р. № 836, у 2007 році не застосовуватимуться.
Як і в попередніроки, установлено заборону на надання відстрочень строків сплати податковихзобов'язань, котра, проте, не зачепила розстрочень податковихзобов'язань.
Відземельного податку буде звільнено, зокрема, вітчизняні заклади культури,науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури іспорту, що повністю утримуються за рахунок коштів державного чи місцевихбюджетів. Саме так звучатиме п. 4 ст. 12 Закону про плату за землю.Причому дію цієї норми не обмежено 2007 роком.
Крім того,вповільнюється дія пільги, визначеної п. З ст. 12 Закону про плату за землю дляорганів державної влади і місцевого самоврядування, прокуратури, закладів,установ та організацій, що повністю утримуються за рахунок бюджету (за виняткомвійськових формувань, створених відповідно до законів України, крім Збройних СилУкраїни і Державної прикордонної служби України), спеціалізованих санаторіївУкраїни для реабілітації хворих, що повністю утримуються за рахунок коштівдержавного чи місцевих бюджетів, санаторно-курортних та оздоровчих закладівгромадських організацій інвалідів, реабілітаційних установ громадськихорганізацій інвалідів, дитячих санаторно-курортних і оздоровчих закладівУкраїни, громадських організацій інвалідів України, підприємств та організаційгромадських організацій інвалідів, що засновані громадськими організаціямиінвалідів та є їх власністю, де кількість інвалідів, котрі мають там основнемісце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50%середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, іза умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попередньогозвітного періоду не менше 25% суми загальних витрат на оплату праці, щовідносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).
Зміни урозмірах плати за ліцензії та ставках акцизного збору щодо алкогольних напоївта тютюнових виробів.
1 січня 2007 рокунабирає чинності Закон України від 17.11.2006 р. № 374-V, яким буде зміненорозміри плати за ліцензії та ставки акцизного збору щодо алкогольних напоїв татютюнових виробів.
У цілому ці змінибудуть корисні виробникам, імпортерам та експортерам алкоголю та тютюну. Дляних зменшено плату за ліцензії за всіма основними напрямками діяльності. Аот плату за ліцензії на право оптової торгівлі спиртом етиловим,коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртометиловим ректифікованим плодовим буде суттєво підвищено з 85000гривень до 500000 гривень, так само як і плату за ліцензіюна оптову торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами – зтеперішніх 250 000 грн. 125 000 грн. до 500 000 грн.Зміни в оподаткуванні доходів фізичних осіб.
Перше, про щоварто пам'ятати напередодні нового 2007 року всім платникам податку з доходів іподатковим агентам, — це те, що перехідна 13-відсоткова ставка перестаєдіяти і замість неї у відповідних випадках має застосовуватися 15-відсотковаставка.
Однак лише цим зміни не вичерпуються. 1 січня2007 року набуває чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України«Про податок з доходів фізичних осіб» щодо оподаткування спадщини» від19.01.2006р. №3378-IV.
У результаті здоходів від операцій з продажу об'єктів нерухомого майна доведеться сплачуватиподаток з доходів фізичних осіб. Причому сплачувати за абсолютно новимиправилами: дохід від продажу нерухомості оподатковуватиметься заоднаковими правилами незалежно від того, чи перебував об'єкт у власностіплатника до 01.01.2004 р., чи був придбаний ним після цієї дати.Замість передбаченого раніше оподаткування за ставкою 1 % чи 15% неоподатковуватиметься взагалі дохід, який було отримано не частішеодного разу на календарний (звітний) рік при продажу житла (будинку, квартиричи її частини, кімнати, садового будиночка), включаючи землю під цим житлом ігосподарськими будовами, — якщо площа такого житла не перевищує 100 квадратних метрів.А от дохід від продажу житла понад таку площу або дохід від продажу інших видівнерухомості (у тому числі незавершеного будівництва) замість передбаченихраніше 5 % оподатковуватиметься за ставкою 1 %.
Що стосуєтьсяоб'єктів нерухомості, придбаних (споруджених) після 01.01.2004 р., то оподатковуватиметьсяне прибуток, як було встановлено раніше (тобто дохід, отриманий відпродажу, підлягав зменшенню на суму витрат), а теж уся сума доходу,отриманого від продажу таких об'єктів.
Стосовно доходувід продажу рухомого майна передбачаються радикальні зміни. Замістьсьогоднішнього повного звільнення від сплати податку стосовно доходу відпродажу один раз на рік легкового автомобіля та іншого подібного майна з1 січня 2007 року продавцю доведеться сплачувати податок за ставкою 1 %.
Крім того, з 1січня 2007 рокущодо будь-якого виду об'єктів успадкування члени сім’їпершого ступеня споріднення сплачуватимуть податок за ставкою 0 % (тобтофактично не сплачуватимуть його), а всі інші спадкоємці — за ставкою 5 %.
І нарешті, звільнення від оподаткуванняподарунків буде поширено, крім подарунків членів подружжя один одному, також іна подарунки батьків своїм дітям і дітей батькам.
Державномуреєстратору потрібно буде подавати річну фінансову звітність.
З 1 січня 2007року у підприємств з'явиться ще один обов'язковий напрямок подання фінансовоїзвітності. Законом України від 9 лютого 2006 року № 3422-IV до статті 14 ЗаконуУкраїни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від16.07.99 р. № 996-ХIV зі змінами та доповненнями, буде внесено доповнення,згідно з яким усі підприємства, крім бюджетних установ, зобов'язані не пізніше1 червня наступного року подавати (або надсилати рекомендованим листом) своємудержавному реєстратору фінансову звітність у складі Балансу і Звіту про річніфінансові результати. Отже, ця норма «спрацює» вже стосовно звітності за 2006рік, яка поповнить наявні в Єдиному державному реєстрі відомості про юридичнуособу (частина 2 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичнихосіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003р. № 755-IV, зі змінами тадоповненнями).
Набуваєчинності П(С)БО ЗО «Біологічні активи».
1 січня 2007 року набуде чинності П(С)БО ЗО«Біологічні активи», норми якого мають застосовуватися підприємствами,організаціями та іншими юридичними особами всіх форм власності (крім банків табюджетних установ) стосовно сільськогосподарської діяльності. Новеположення визначає принципи формування в бухгалтерському облікуінформації про біологічні активи та про отримані у процесі їх біологічнихперетворень додаткові біологічні активи та сільськогосподарську продукцію, атакож порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Прицьому під біологічним активом у П(С)БО ЗО розуміється тварина чи рослина, яка упроцесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукціюта/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічнівигоди.
Таким чином, у 2007 році з'явиться спеціальнеП(С)БО, що враховує специфіку обліку та звітності сільгосппідприємств тасільгоспдіяльності. До цього, крім загальновідомих П(С)БО 7 «Основні засоби»,П(С)БО 9 «Запаси», П(С)БО 15 «Дохід», П(С)БО 16 «Витрати», для цілей обліку тавизначення собівартості сільгосппродукції застосовувалися Методичнірекомендації, затверджені наказом Мінагрополітики від 18.05.2001 р. № 132, таІнструкція щодо обліку молодняку тварин, птиці та тварин на відгодівлі,затверджена наказом Мінсільгосппроду від 15.01.97р. № 7. Утім, і після 1 січня2007 року ці документи застосовуватимуться в частині норм, що не суперечатьнормам П(С)БО ЗО.
Набуває чинності П(С)БО 31 «Фінансовівитрати».
1 січня 2007 року набуде чинності Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затверджене наказомМінфіну від 28.04.2006р. № 415,норми якого мають застосовуватисяпідприємствами, організаціями та іншими юридичними особами всіх форм власностів межах формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові витрати іїї розкриття у фінансовій звітності.
Нові заходи боротьби з палінням.
1 січня 2007 року набуває чинності частина нормЗакону України «Про заходи щодо запобігання та зменшення вживання тютюновихвиробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення» від 22.09.2005р. № 2899-IV, що обмежує паління у громадських та на робочих місцях, запроваджує суворішінорми вмісту нікотину і смоли,нові вимоги до маркування тютюновихвиробів, ужорсточує відповідальність за порушення законодавства у сферіборотьби з тютюнопалінням.
Новий 2007 рік принесе в цьому плані багатозмін:
▬ наупаковці тютюнових виробів мають бути наявні «подвійні» медичні попередженняпро шкоду паління;
▬ будезаборонено продавати тютюнові вироби, на упаковці яких відсутні «подвійні»медичні попередження та наявні написи, назви, зображення і знаки, що можутьувести в оману щодо характеристик тютюнових виробів, у тому числі такіхарактеристики, як «легкі», «ультралегкі», «м'які», «з низьким умістом смол»;
▬ набудечинності стаття 20, що встановлює відповідальність за порушення норм цьогоЗакону,
▬ запаління в не відведених для цього місцях порушників почнуть притягати доадміністративної відповідальності за новою статтею 175¹ КУпАП(попередження чи адмінштраф від 17 до 85 грн., повторно – адмінштраф від 85 до119 грн.).
Зменшаться ставки держмита.
1 січня 2007 року набуває чинності ЗаконУкраїни «Про внесення змін до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Продержавне мито» від 17.01.2006р. №3352-IV, яким змінено розміри держмита занотаріальне посвідчення деяких видів договорів.
Так, за нотаріальне посвідчення договорівзастави справлятиметься держмито в розмірі 0,01 % від вартості предметазастави, але не менше 5 нмдг (тобто 85 грн.) і не більше 50 нмдг (тобто 850грн.). У такому ж розмірі справлятиметься держмито за нотаріальне посвідченнядоговорів оренди (суборенди) об'єктів нерухомості.
Закінчується строк мораторію на відчуженняземель сільгосппризначення.
1 січня 2007 закінчується строк мораторію навідчуження земель сільгосппризначення, установлений пунктом 15 Перехіднихположень Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ. Отже, якщоцей строк не буде продовжено, то з 1 січня 2007 року громадяни та юридичні особи,які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського)господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а такожгромадяни України — власники земельних часток (паїв) отримають право продаватичи будь-яким іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельнічастки (паї).
Допомогу при народженні та по догляду задитиною виплачуватимуть органи соцзахисту населення, а не Фонд.
За умови набрання чинності відповідною нормоюЗакону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з нового року почавдіяти наказ Міністерства праці та соціальної політики України «Про передачуфункцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини і по догляду задитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам відстрахувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціальногострахування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праціта соціального захисту населення» від 16.12.2006 р. № 453, і Фондсоцстраху з тимчасової втрати працездатності не виплачуватиме допомогу принародженні дитини і допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічноговіку. Ці суми виплачуватимуться органами праці та соціального захистунаселення.
Перераховувати суми допомог на рахункироботодавців, щоб останні виплачували їх своїм працівникам, органи соцзахистубудуть лише у першому кварталі 2007 року.
А з квітня 2007 року застраховані особиодержуватимуть допомогу при народженні дитини і допомогу по догляду за дитиноюбезпосередньо від органів соцзахисту, а не через підприємство.
Зміни в патентуванні.
31 січня 2007 року набуває чинності Закон України«Про внесення зміни до статті 1 3акону України «Про патентування деяких видівпідприємницької діяльності» від 23.02.2006р. № 3476-IV, згідно з якимпідприємства та організації військової торгівлі, аптеки, що перебувають удержавній власності, а також розташовані в селах, селищах і містах районногозначення підприємства та організації споживчої кооперації таторговельно-виробничі державні підприємства робочого постачання звільняютьсявід придбання торгового патенту. [8]
8. ВДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИУКРАЇНИ
8.1 Реформування податкової системи
Нині в Україні створено податкову систему, якадає змогу мобілізувати кошти в розпорядження держави, здійснювати їхнійрозподіл і перерозподіл на цілі економічного й соціального розвитку.
Податкова система України виявиласянеадекватною щодо умов перехідної економіки, створила значні податковінавантаження на суб'єкти господарювання, призвела до невиправданого вилученняобігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби в кредитнихресурсах. Значними є деформації та нестабільність у ставках, визначенні бази йперіодів оподаткування. Негативно вплинули на результати господарськоїдіяльності підприємницьких структур значні нарахування на фонд оплати праці.Надмірна кількість податкових пільг зумовила необґрунтований перерозподілвалового внутрішнього продукту, створила неоднакові економічні умови длягосподарювання. Усе це призвело до виникнення значного неофіційного секторуекономіки, ухилень від оподаткування, створення податкової заборгованості.
Аналіз економічного стану держави свідчить, щобез реформування податкової системи змінити ситуацію на краще не можна.
Серед головних чинників, які зумовлюютьнеобхідність податкової реформи у будь-якій країні, є передусім такі:
û зміна формвласності, умов економічного розвитку та соціально-економічної організаціїсуспільства, що створює об'єктивну основу для реформування податкової системи,визначає основні напрями та цілі податкової реформи, її глибину з урахуваннямдосягнутого рівня соціально-економічного розвитку країни, формує можливостіреалізації наявного потенціалу її продуктивних сил;
û закономірнийсуспільний розвиток, що проявляється в постійному намаганні суспільстваоптимізувати податкову систему і неможливості досягнути цього оптимуму. З розвиткомсуспільства змінюються критерії оптимальності податкової системи, що зумовлюєнеобхідність постійного її вдосконалення;
û змінаконцепції оподаткування, яка, як правило, має відображати об'єктивнуекономіко-політичну ситуацію в країні, соціально-економічний стан її населеннята зміну пріоритети держави. Податкова система формується під впливом цілогоспектра політичних інтересів і поглядів різних структурованих груп населення,теоретичних шкіл і течій.
Треба зауважити, що у ході реформуванняподаткової системи України йдеться не лише про зниження рівня оподаткування.Нинішній рівень оподаткування в Україні має свої об'єктивні межі, зумовленісистемою витрат бюджету.
Суть питання в тому, що за нинішніх умов бюджетє майже єдиним джерелом фінансування витрат на потреби соціального захистунаселення та утримання соціально-культурної сфери. Ці витрати здійснюються ниніза мінімальними нормативами щодо рівня соціальних благ і послуг, томускорочення доходів бюджету може призвести до низки небажаних соціальнихнаслідків.
На будь-якому етапі розвитку держави є певнамежа зниження витрат бюджету та рівня його дефіциту, перевищувати якуекономічно недоцільно. Зниження рівня оподаткування, як підтвердив досвідпроведення податкових реформ у розвинутих країнах, не супроводжується швидкимзростанням податкових надходжень до бюджету через уповільнену реакціюекономічних суб'єктів на зниження податків. Воно не впливає і на темпиекономічного зростання. За оцінками різних економіко-математичних моделей,розрахованих для країн із розвинутою ринковою економікою, тривалістьзовнішнього лагу — від моменту зміни податкової політики до зростання доходівбюджету — становить 2,5 — 3 роки. Зміни ж у темпах економічного зростаннянастають ще пізніше.
Отже, значне зниження податкового тягаря вперші роки супроводжується, як правило, зменшенням податкових надходжень добюджету. І якщо не вдається суттєво скоротити обсяг видатків, то зростаютьпоказники бюджетного дефіциту. Як правило, скорочення видатків бюджетунамагаються компенсувати за рахунок скорочення соціальних програм. В Україні,де соціальні витрати зачіпають інтереси майже кожного громадянина, більш-меншзначне їх скорочення імовірне лише за створення умов для нормальної праці, їїпристойної оплати й забезпечення таким чином незалежності більшості громадянвід державної допомоги.
Для задоволення передбачених чиннимзаконодавством соціальних потреб за допомогою податкової системи требаперерозподіляти 39-40% від валового внутрішнього продукту, включаючи коштиПенсійного фонду. Подальше зменшення питомої ваги обсягу перерозподілу ВВПчерез податки нереальне і може мати досить негативні й непередбачуванінаслідки.
У ситуації, що склалася, стає дедаліочевиднішою необхідність науково обґрунтованої концепції доходів держави. Намою думку, ця концепція має враховувати умови економіки перехідного періоду,особливості й наслідки системи державного регулювання економічних і соціальнихпроцесів, які були в минулому, та прогресивний зарубіжний досвід.
Основним положенням, що має визначати структуруподаткової системи, є наявна система витрат держави на економічні й соціальніпотреби, визначена законодавством. Без докорінної зміни складу й структуривитрат держави не можна реформувати податкову систему.
Зміна бюджетних витрат держави в напрямі їхскорочення неможлива без значного збільшення фонду оплати праці, бо частинаблаг і послуг, що надаються за рахунок бюджету, мають задовольнятися за рахуноквласних коштів населення. Тобто умовою зменшення податкового навантаження навиробника є зростання заробітної плати працівників. Мається на увазі, що кошти,які вивільнятимуться на підприємствах у результаті скорочення податків, повиннізначною мірою спрямовуватися на забезпечення зростання оплати праці. Зростанняоплати праці підвищуватиме суспільний добробут і суспільний попит, а попит, усвою чергу, пожвавлюватиме виробництво.
Слід урахувати й те, що збільшення фонду оплатипраці, з одного боку, зумовлює зростання надходжень до бюджету у формі податкуна доходи громадян, а з другого — дає змогу скоротити бюджетні витрати на деякісоціальні потреби, які громадяни можуть оплачувати за рахунок власних коштів.Вищезазначене є основною засадою податкової реформи, в результаті якоїподаткова система може бути побудована на загальновідомих, підтвердженихсвітовою практикою принципах.
Удосконалення системи оподаткування маєвідбуватися шляхом поступового зниження податкового тягаря в процесі поетапноїподаткової реформи. Основними відправними елементами цієї реформи повинні бути:
û науковообґрунтована державна політика доходів, законодавче закріплення якої має бутивідображене в Податковому кодексі;
û системаоподаткування має сприяти розвитку певних галузей економіки. Необхідно посилитиподаткові методи регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки. Державаповинна мати змогу впливати на всі складові процесу виробництва – оплату праці,виробничі основні й оборотні фонди, рівень прибутковості;
û системаоподаткування повинна мати інвестиційну й соціальну спрямованість;
û зміни всистемі оподаткування мають здійснюватися одночасно з реформуванням системиоплати праці, пенсійного забезпечення, вдосконаленням соціальної сфери;
û розширеннянеподаткових форм і методів мобілізації доходів бюджету за рахунок орендидержавного майна, дивідендів від частки державної власності в акціонернихпідприємствах, продажу державного майна;
û основуподаткової системи мають становити прямі податки, тобто податки, де об'єктомоподаткування є дохід фізичної особи, прибуток юридичної особи, земля, майно такапітал;
û непрямі податкиповинні використовуватися лише у формі акцизів для обмеження споживання деякихвидів товарів, можливостей виробника-монополіста в одержанні необґрунтовановисоких доходів, а також для оподаткування предметів розкоші, захисту власноговиробника;
û потрібнозбільшити перелік податків за забруднення навколишнього середовища, наприклад,засмічення місць суспільного призначення і т. і. А також введення податку навиди діяльності, які заборонені державою, наприклад, проституція. Кращеотримувати від цього доходи у державний бюджет, аніж марно намагатися з цимборотись;
û застосуванняпри оподаткуванні обґрунтованої різності ставок податків залежно від видівдіяльності й розміру одержуваного прибутку або доходу;
û умовиоподаткування мають бути прості й зрозумілі платникові, податок має стягуватисяу зручний для платника час і прийнятним методом;
û чіткерозмежування податків, що зараховуються до державного і місцевих бюджетів,розширення прав органів самоврядування у сфері оподаткування;
û подальшевикористання митних тарифів як механізму вдосконалення оподаткування узовнішньоекономічній діяльності.
Отже, реформування чинної системи оподаткуванняповинно здійснюватися у двох напрямах. По-перше, за допомогою вдосконаленняобчислення і стягнення окремих податків; по-друге, за допомогою скасуваннядеяких видів податків і зборів. [15, 21, 22, 25]
8.2 Модерізація податкової служби
Основні функціїподаткової служби наразі неможливо було б виконувати без підрозділів податковоїміліції, які беруть активну участь у здійсненні контролю за повнотою тасвоєчасністю надходжень до бюджету податків та зборів, забезпечують вилучення зтіньової економіки коштів, прихованих від оподаткування.
З цією метою буливпроваджені та відпрацьовані чіткі механізми взаємодії підрозділів податковоїміліції з підрозділами аудиту, валютного контролю, ПДВ та економічного аналізу,що дозволило з максимальною ефективністю запобігати та виявляти злочини у сферіоподаткування та забезпечувати надходження до держбюджету додаткових коштів.
Для активізаціїпротидії злочинності у сфері оподаткування, забезпечення мобілізації коштів добюджету з тіньового сектора економіки в даний час вживаються організаційні тапрактичні заходи щодо підвищення ефективності та зміни пріоритетів в діяльностіподаткової міліції.
В основуорганізації виявлення і руйнування злочинних схем ухилення від сплати податківта забезпечення відшкодування збитків, завданих державі, покладаєтьсякомплексне оперативно-економічне відпрацювання інформації про системноорганізовані злочинні дії міжрегіонального характеру, що призводять до значнихвтрат державного бюджету.
При цьомуособлива увага приділяється відпрацюванню транзитних підприємств та суб'єктівгосподарювання з ознаками фіктивності. Саме ці ланки є інструментом, який використовуєтьсядля ухилення від сплати податків, незаконного відшкодування податку на доданувартість та конвертації безготівкових коштів у готівку.
Разом з тимдокументування протиправної діяльності безпосередньо спрямовується напритягнення до кримінальної відповідальності організаторів злочинних схем тазабезпечення можливості відшкодування завданих державі збитків за рахунокреально діючих підприємств — замовників послуг з конвертації грошових коштів тамінімізації податкових зобов'язань.
Схеми з мінімізаціїбази оподатковування в значній мірі побудовані і використовуються через недосконалістьподаткового законодавства. Щоб виявити і зруйнувати злочинний ланцюжок, усійого ланки потрібно відпрацьовувати одночасно. Якщо одна ланка працює вХаркові, а інша — у Львові, виходить, потрібно паралельно перевіряти якхарківські, так і львівські «філії» угруповань. Необхідна комплексна робота повсій Україні, і лише тоді зможемо одержати реальні результати.
Боротьба змінімізаторами вимагає якісно нового підходу до оцінки діяльності підприємств.
Потрібнозосередити увагу на відпрацьовуванні саме тих підприємств, для яких ці схемистворюються. Тобто потрібно відстежити всі зв'язки мінімізатора і вийти назамовників послуг. Якщо ми ліквідуємо тільки мінімізатора, його клієнти простознайдуть собі іншого виконавця. А в бюджет нічого не додасться.
Нині основнізусилля податкової міліції спрямовані на захист економіки країни, викриттязлочинів у економічній сфері, забезпечення відшкодування завданих державізбитків.
З початкустворення податкова міліція розкрила понад 90 тисяч злочинів у сферіоподаткування. Серед інших виявлено близько 30 фактів безпідставних заявок навідшкодування ПДВ на суму майже 13 мільярдів гривень. Припинено діяльністьпонад 40 тисяч підприємств з ознаками фіктивності, ліквідовано близько 2 тисячконвертаційних центрів. Завдяки роботі підрозділів податкової міліції добюджетів усіх рівнів надійшло понад 30 мільярдів гривень.
За час існуванняподаткової міліції в складі Державної податкової служби, рівень доходів дозведеного бюджету, мобілізованих державною податковою службою збільшився з 21,5млрд. грн. в 1996 році до 96,1 млрд. грн. в 2006 році, тобто в 4,5 рази.
Податковаміліція, крім виконання основних функцій, здійснює дуже важливу на сучасномуетапі розвитку держави роботу — боротьбу з корупцією в органах державноїподаткової служби.
Даючи оцінкуроботі Державної податкової адміністрації України за 2006 рік, боротьбу зкорупцією в органах податкової служби керівництвом країни визначено одним ізпріоритетних завдань.
Над цим завданнямактивно працюють спеціальні підрозділи податкової міліції по боротьбі зкорупцією, роблячи усе можливе для усунення причин та умов, завдяки якиміснують об'єктивні чинники для проявів корупції в податковій системі.
Практикасвідчить, що лише ретельно підготовлена, скоординована у часі діяльністьоперативних і слідчих підрозділів податкової міліції у взаємодії з ревізорськимапаратом податкової служби та іншими контролюючими органами призводить добажаного результату. [28]
ВИСНОВКИ
Збір податків – виключне право держави, жоден інший суспільний інститутне має такого права. Адже держава є політичною організацією, яка представляєвсе населення на певній території на відміну від будь-якої іншої організації, щодіє в суспільстві і представляє окремі локальні групи інтересів за ознакою.Тому держава повноважна встановлювати і збирати податки з усіх суб'єктів(фізичних і юридичних осіб), що перебувають на її території, як певну плату запослуги, які вона надає суспільству, забезпечуючи ті чи інші спільні потребивсіх громадян. Податки – основа формування бюджету країни, а отже іфінансування цілої низки суспільно необхідних галузей життя – освіти, науки,культури, медицини, соціальних та економічних програм тощо, утриманнядержавного апарату. Світова практика збирання податків накопичила величезнийобсяг знань у податковій сфері. Практика податкової системи України функціонуєі розвивається в одному напрямі з податковою практикою інших держав світу, щорозвиваються. Аналізуючи історичне минуле, зазначимо, що за певних обставинподатки можуть бути вирішальним чинником розвитку суспільства в цілому –допомогати йому виходити з кризового стану, або, навпаки, – призводити докризу, зміцнювати існуючу владу чи спричиняти її падіння. Податки можуть бутиінструментом впливу на зростання економічної ефективності й економічногопрогресу суспільства, сприяти розвитку передових технологій, нових галузейекономіки, конкурентоспроможних галузей на світовому ринку. Таким чином, податковасистема повинна включати досить широке коло податків різної цілеспрямованості.Система доходів бюджету має включати насамперед такі, які б забезпечували сталуфінансову базу держави. Найкращими для виконання цього завдання є непряміподатки, а також податки на майно, землю, прибутковий податок з населення.Таких податків у системі доходів бюджету рекомендується мати в середньому доп'яти видів на випадок зриву у виконанні плану мобілізації одного з них.
Отже, надійністьта ефективність податкової системи залежать від двох факторів: раціональностіпобудови податкової системи і рівня організації податкової служби держави (цесукупність державних органів, які організують і контролюють надходженняподатків, податкових і окремих видів неподаткових платежів). До системи органівдержавної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України;державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містахКиєві та Севастополі; державні податкові інспекції в районах, містах (крім містКиєва та Севастополя), районах у містах., а також у складі органів державноїподаткової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи з боротьби зподатковими правопорушеннями (податкова міліція).
Врешті,необхідно формувати суспільну свідомість доброзичливого ставлення до податків,до обов'язку їх добросовісної сплати. При цьому платники податків обов'язковоповинні бачити суспільну ефективність їх сплати і відчувати цю ефективністьособисто. Тільки дотримуючись принципу: «Я дбаю про країну, а потім країна дбаєпро мене» можна побудувати могутню економічно розвинуту державу.
В Українісучасний зміст основних податків неадекватний тим, що діють у країнах зрозвинутою ринковою економікою. Вони не стали специфічною підсистемоювиробничих відносин.
Податки несприяють нарощуванню виробництва і фінансовому оздоровленню підприємництва. Учинній системі оподаткування переважають фіскальні інтереси бюджету і непрацюють функції регулювання і стимулювання. Оподаткування досягло такогорівня, що робить виробництво невигідною сферою вкладення капіталу, гальмуєструктурну перебудову підприємства.
Діюча податкова система України не повною міроювідповідає вимогам нинішнього стану економіки та суспільних взаємовідносин івимагає кардинальної заміни окремих елементів податкових механізмів. Для цьогоне обов'язково повністю замінювати чинні елементи податкової системи, оскількице може призвести до хаосу, знищення звичних для платників податків механізмів.Тому при підготовці розділу проекту Податкового кодексу України, якимрегулюється справляння податків, не ставилася мета вносити кардинальні зміни допорядку його справляння, а лише передбачалося їх вдосконалити. При цьомуставилися такі головні цілі:
û по-перше, послабити податкове навантаження наплатників податків за рахунок зниження ставок окремих податків;
û по-друге, зробити податкинейтральними по відношенню до всіх категорій платників податків шляхомскасування цілої низки пільг та винятків в оподаткуванні;
û по-третє, спроститиадміністрування всіх податків.
Але, як свідчитьсвітова практика, введення нових економічних реформ приносить очікуваний ефектне одразу, а через певний час. То наслідки від цих нововведень проявляться лишечерез 10-15 років.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. ЗаконУкраїни «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251-ХП іззмінами та доповненнями.
2. ЗаконУкраїни від 21.12.00 р. № 2181 — III «Про порядок погашення зобов'язаньплатників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»
3. ДекретКабінету Міністрів України «Про місцеві податки й збори» від20.05.1993 року № 56-93 із змінами та доповненнями.
4. ПанасикВ.М., Ковальчук Є.К, Бобрівець С.В. Податковий облік: організація, нормативнезабезпечення, податкові розрахунки, звітність: Навч. посібник. – Тернопіль:Астан, 2003. – 304с. – с. 6-26, с. 3-5
5. БіликМ.Д., Золотко І.А. Податкова система України: Навч.-методич. посіб. длясамостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2000. – 192с. – с.20-21, с. 29-36
6. ЗавгороднийВ.П. Налоги и налоговый контроль в Украине. – К.: А.С.К., 2000. – 639с. – с.29-37
7. Оподаткуванняпідприємств: Навч. пос.: у 2-х ч. ч.1/ Кер. авт. кол. і наук. ред. доцентС.В.Климчик. – К.: Центр навч. літ., 2004. – 192с.
8. С.Крилов. Зміни 2007 // Інформаційно-аналітична газета “Податки та бухгалтерськийоблік”. – 25 грудня 2006. – №103 (974). – с. 49-57
9. М.С.Онуфрик. Порівняльний аналіз податкових систем і податкового навантаження країн-членівЄС та України // Економіка і держава. – вересень 2005. – №9
10. ОпарінВ.М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 1999. – 164с. –с.105-115
11. Податковасистема. Підручник/ За заг. ред. С.М. Онисько. – Львів: “Магнолія”. – 2004. –312с. (с.200-205)
12. ЗятковськийІ.В. Фінанси підприємств: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. та доп. – К.:Кондор – 2003. – 346с.
13. ДержавнийКомітет статистики України/ За ред. О.Г. Осауленка, Статистичний щорічник за2001 рік, – К.: ”Техніка”
14. ВасиликО.Р., Павлюк К.В. Державні фінанси України: підруч. – К.: Центр навч. літ.,2004 – 608с. – с. 162-168)
15. ГегаП.Т., Доля Л.М., Основи податкового права: Навч. посіб. – К.: Товариство“Знання”, КОО, 1998. – 273с.
16. Головнадержавна податкова інспекція України. Основи оподаткування в Україні. –Київ.”Укртиппроект”,1998.
17. КлимкоГ.Н. Основи економічної теорії. – Київ.”Вища школа” – “Знання”, 1997.
18. ФедосоваВ.М. Податкова система України. – К., 1994. – с. 42 – 43.
19. ГегаП.Т. Правовий режим оподаткування в Україні. – К., 1997. – с.144.
20. КозакЮ.Г. Міжнародне оподаткування. – К., 2003. – с. 550.
21. Концепціяподаткової реформи // www.taxes.kiev.ua/.
22. Концепціяреформування податкової системи України // www.dkrp.gov.ua/.
23. ПроектПодаткового кодексу України, прийнятий у другому читанні 14 травня 2002 p. // www.rada.kiev.ua/.
24. СавченкоТ. Податковий кодекс: кроки назустріч // Вісник Податкової служби України. –2001. – №21. – с. 8-10.
25. О.Майстренко. Реформування податкової системи України як спосіб вирішенняподаткових колізій // pravo-ukraine.pravo.biz/.
26. http://www.minfin.gov.ua.
27. О.Базілінська. Деякі аспекти бюджетно-податкової політики в сучасних умовах //Фінанси України. – 2005. – №10.
28. В.І.Корячків. Функціональні пріоритети в діяльності державної податкової міліції //http://pravo-ukraine.pravo.biz/.
29. http://www.5ka.ru/.
30. http://www.vuzlib.net/.
31. http://www.sta.gov.ua/.
32. http://www.dt.ua/.
33. http://www.dps.km.ua/.