Податкова політика держави: цілі, індикатори, економічний і законодавчий інструментарій регулювання

Міністерство освітиі науки УкраїниСхідноукраїнський національнийуніверситет
ІменіВолодимира Даля
Магістратурадержавного управління
контрольнаробота
 
Дисципліна: «Економіка ІІ»
Тема: «Податкова політика держави: цілі,індикатори, економічний і законодавчий інструментарій регулювання»
Слухач гр. ДС-172з
РибальченкоД.О.
Викладач
доц.Гордієнко В.Д.
Луганськ
2008

Східноукраїнськийнаціональний університет імені Володимира Даля
Магістратурадержавного управління
Завдання 10
на контрольнуроботу з дисципліни «Економіка ІІ»
слухача групи ДС-172з
РибальченкаДениса Олександровича
1. Теоретичніпитання:
Податковаполітика держави: цілі, індикатори, економічний і законодавчий інструментарійрегулювання.
2. Тест:
В результатіреалізації фіскальної політики державні витрати знижуються:
а) так;                          б)ні;
Примітка:
Контрольна роботамає містити: титульну сторінку, бланк завдання, зміст, змістовну частину тасписок використаної літератури. Вона повинна бути оформлена на аркуші форматомА4.
Завдання видав                                                 доц.Гордієнко В.Д.
Завдання отримав                                             ________________-

Зміст:
Вступ
Розділ 1. Теоретичні аспекти оподаткування
1.1. Оподаткування— один з найважливіших
факторів розвитку ринкової системи
1.2. Бюджетнасистема як головна ланка
фінансової системи держави
1.3. Податкова система — основа економічної системи
1.4. Сутність податків
1.5. Функції,які виконують податки
Розділ 2. Податкова політика держави
2.1. Податкова політика держави
2.2. Основні принципи формування податкової
політики держави та побудови податкової системи
2.3. Становлення та розвиток податкової політики України
Розділ 3. Податкове законодавство та шляхи
його реформування
3.1. Нормативно-правові акти зпитань оподаткування
3.2. Адаптація податкового законодавства України
до законодавства Європейського Союзу
3.3. Необхідність та шляхи реформування
податкового законодавства України
Висновок
Список використаної літератури
Тест

Вступ
Проведення ринковихреформ значною мірою залежить від стану фінансів держави та її бюджету, черезякий держава акумулює кошти для фінансування пріоритетних напрямів розвиткуекономіки, соціальної сфери, культури тощо.
Бюджетні відносинипотребують державного регулювання, яке досягається шляхом чіткої регламентаціїбюджетної діяльності через впровадження виваженої податкової політики.
В умовах перебудовиекономіки України, створення нових соціальних та економічних відносин усуспільстві, розбудови нашої держави як незалежної та самостійної, важлива рольвідводиться податковій системі. Одним з першочергових завдань ринкової реформив Україні є створення ефективної податкової системи, яка б забезпечуваларозвиток народногосподарського комплексу країни, відповідним чином регулювала бекономічні відносини.
Актуальність теми.Моніторинг нагромаджених у сфері державних фінансів суперечностей свідчить проте, що вітчизняна податкова політика не склалася як єдине ціле, у якомуузгоджені всі функціональні елементи. Реалії українського сьогодення у сферіоподаткування — це внутрішня неузгодженість складових цілісної системиподаткових правовідносин. Це і нестабільність правового регламентуванняподаткових відносин, складність адміністрування податків таподаткових платежів, порушення принципів економічної, соціальної справедливостіта рівномірності податкового навантаження, незадовільне вирішення фіскальнихзавдань через перекоси як в галузевому, так і територіальному аспектах,негативний вплив політики в сфері оподаткування на стан національної економіки,низький рівень податкової дисципліни.
Сьогодні в Україні питання податкової політики належать донайгостріших як в економічному й соціальному, так і в політичному контексті. Україна, не маючи достатнього практичного досвіду й наукового обґрунтування формування та реалізаціїподаткової політики, розвивалася експериментальним шляхом, нерідко роблячи прицьому хибні кроки. Введені податки певною мірою були новими скоріше за формою,ніж за змістом. Так чи інакше вони містили ознакистарої адміністративної системи, заснованої на надмірній централізації процесуформування та розподілу фінансових ресурсів держави. Це призвело до того, щоакумулювання доходів бюджетів за рахунок сплати податків відривалося відпроцесу господарювання самих платників податків. Відсутність універсальної концепції реформування стратегії і тактики податковоїполітики, за якою можна було б розрахувати оптимально можливий та допустимий(як для держави, так і для платників податків) рівень податкового навантаження, призвела до сьогоднішньої ситуації, де приневисоких ( порівняно з іншими країнами) податкових ставках, безлад вадмініструванні податків зводить нанівець забезпечення умов для економічногозростання. Головне завдання у цьому плані полягає в наповненніринковим змістом форм вітчизняної податкової політики, а це потребує змінисхеми й пропорцій розподілу та перерозподілу валового національного продукту наоснові виваженої та прозорої податкової політики, яка б оптимально враховувалаяк фіскальні інтереси держави, економічні інтересисуб’єктів господарювання, так і соціальні інтереси громадян.
Мета і задачі дослідження. Мета роботи –проаналізувати розвиток податкової політики та її дієвість іефективність в умовах становлення ринкових відносин.
Досягнення цієї мети зумовилонеобхідність постановки та розв’язаннякомплексу завдань:
· з’ясуватисоціально-економічну природу податкової політики як складової інструментаріюдержавного регулювання економіки;
· виявити принципи та критерії ефективності та дієвостіподаткової політики;
· здійснити аналіз функціонування системи оподаткування Україниі виявити проблеми гармонізації податкового законодавства;
· оцінити стан державного податкового менеджменту, податковогоадміністрування й управління оподаткуванням;
· обґрунтувати концепцію уніфікації податкової політики вконтексті Європейської інтеграції;
Об’єктомдослідження є формування і практика реалізації податкової політикиУкраїни з притаманними їй фіскально-регулюючими механізмами впливу на соціально-економічнежиття суспільства.
Предметомдослідження є сукупність фінансових відносин, які виникають упроцесі правового регламентування, організації справляння та адмініструванняподатків та податкових платежів і формування на цій основі централізованихгрошових фондів держави.
Основні терміни та поняття: податкова система, податки,оподаткування, податкова політика, бюджет, державні цільові фонди, податковіплатежі, бюджетна система, бюджет, Зведений бюджет України, Державний бюджетУкраїни, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, місцеві бюджети,бюджетна резолюція, бюджетний рік, державні цільові фонди, розмежування доходівбюджету, закріплені доходи, регулюючі доходи, податок на додану вартість,акцизний збір, податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичнихосіб, податок на майно, плата за землю, об'єкт державного регулюваннясоціально-економічних процесів, суб'єкт державного регулюваннясоціально-економічних процесів, економічна політика, збори, обов'язковіплатежі, податкові фінанси, займані фінанси, фіскальна система, державні займи,державні видатки, постійні джерела доходів держави, тимчасові джерела доходівдержави, рівень оподаткування, ефективність податкової політики, стабільністьподаткової політики, передбачуваність податкової політики, елементи системиоподаткування.

Розділ 1. Теоретичні аспектиоподаткування
1.1. Оподаткування — один знайважливіших факторів розвитку ринкової системи
З проголошенням незалежності України розпочався новий етапдержавотворення, формування власної національної політики і розвиткусуспільно-економічних відносин. Україна самостійно визначає свій економічнийстатус і стратегію соціально-економічного розвитку, розробляє і формує своюфінансову політику в контексті загальнодержавної економічної політики, а такожзаймається її виконанням.
Україна та її економіка крокують до нового життя в ринкових умовах.Реформування економічного життя України в бік ринкових відносин відбувається вдуже складних економічних умовах. Сьогодні важливо знайти оптимальний варіантшляхів соціально-економічного розвитку країни. При переході до суто ринковихвідносин істотно змінюється роль і значення держави в керуваннісоціально-економічними процесами. На відміну від адміністративно-команднихметодів управління в умовах ринку державне втручання в економіку повинно бутидосить обмеженим і спрямованим на вирішення таких глобальних проблем, якзабезпечення безперебійного функціонування ринкового механізму, економічногорозвитку держави, зміцнення обороноздатності країни, підтримка та соціальнийзахист найбільш уразливих прошарків населення шляхом раціонального розподілу таперерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП).
Однією з найбільш ефективних форм управління ринковою економікою єподаткове регулювання, бо саме податки є основним джерелом доходів держави йвиступають важливим економічним інструментом стимулювання та регулюваннявиробництва, забезпечення соціальних гарантій, стимулюють ділову активність.
Протягом всієї історії людства жодна держава не могла існувати безподатків. Податки — це найвпливовіший інструмент регулювання економікибудь-якої держави в галузі фінансів і найважливіший елемент фінансових відносинна всіх рівнях — держави, регіонів, підприємств, громадян. Побудова чіткоїподаткової системи — це одна з головних умов ефективного функціонуванняекономіки і фінансів, оскільки через податки здійснюється найтісніший зв'язокміж державою та юридичними і фізичними особами щодо формування, розподілу йвикористання їхніх доходів.
У ринковій економіці податки потрібно використовувати не лише як джерелодоходів бюджету, а й як невід'ємний і безпосередній структурний елементфінансового регулювання економіки. Це багато в чому залежить від податковоїполітики, яку проводить уряд країни.
Створення ефективної податкової системи та використання оптимальнихпринципів застосування податків — це головне завдання податкових і фінансовихдержавних органів з метою забезпечення соціально-економічного розвитку країни.
1.2. Бюджетна система як головна ланка фінансової системи держави
Кожна держава для забезпечення виконання своїх функцій повинна мативідповідні достатні кошти, які завдяки функціонуванню податкової системиакумулюються в бюджеті.
Бюджетна система включає відносини з приводу формування та використанняфінансових ресурсів держави — коштів бюджету та позабюджетних фондів. Вонапокликана забезпечити ефективну реалізацію соціальної, економічної, оборонноїта інших функцій держави.
Бюджет — це план створення та використання фінансових ресурсів длязабезпечення функцій, які виконуються органами державної влади України,органами влади Автономної Республіки Крим та місцевими органами влади. Бюджет єформою планомірного накопичення і використання коштів для забезпечення функцій,які здійснюються органами державної влади, регіонального та місцевогосамоврядування.
Основними джерелами формування доходів бюджету є податки, збори та іншіобов'язкові платежі. Зазначені джерела є не тільки методом формування доходівбюджету, а ще й інструментом впливу держави на різні сторони діяльності їхплатників. Процес формування доходів бюджету в Україні регламентується державою.
Бюджетна система є головною ланкою фінансової системи, яка організаційнозалежить від форм державного устрою. Бюджетна система України складається з:Державного бюджету України; республіканського бюджету Автономної РеспублікиКрим; місцевих бюджетів. Відносини між цими бюджетами визначаються на основіфінансової політики держави. Структура бюджетної системи визначаєтьсяКонституцією України.
Сукупність всіх бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України,є Зведеним бюджетом України. Зведений бюджет України використовується дляаналізу та визначення основ державного регулювання економічного та соціальногорозвитку України. Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує: республіканськийбюджет; бюджети районів і міст республіканського підпорядкування АвтономноїРеспубліки Крим. До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні,районні в містах, сільські та селищні бюджети.
Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік затверджуєтьсяЗаконом України. Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні,міські, районні, районні у містах, сільські, селищні бюджети затверджуютьсяВерховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними місцевими радаминародних депутатів. Бюджетний рік починається 1 січня та завершується 31грудня.
Верховна Рада України визначає основні напрями бюджетної політикиспеціальною постановою (бюджетною резолюцією), яка в цілому окреслює пріоритетибюджетної політики держави на наступний бюджетний рік. Закони України відноснобудь-яких змін доходів або видатків державного бюджету на наступний бюджетнийрік не можуть бути прийняті до затвердження Верховною Радою України бюджетноїрезолюції. Втручання інших органів та організацій в процес формування й затвердженнябюджету неприпустиме.
Ключовими питаннями діяльності уряду України й сьогодні залишаєтьсяформування й проведення в життя ефективної й прозорої бюджетної та економічноїполітики.
1.3. Податкова система — основа економічноїсистеми
Основою фінансової системи в кожній країні є податкова система, базою длястворення якої є обсяги бюджетних видатків. Податкова система — це сукупністьвстановлених в країні податків, зборів та обов'язкових платежів, яківзаємопов'язані між собою, органічно доповнюють один одного та мають різнуцілеспрямованість.
Податкова система повинна чітко визначити всю сукупність податків, зборівта обов'язкових платежів, їх форму та структуру, методи побудови і стягнення,постійно здійснювати фінансовий контроль за виконанням податкових зобов'язань.
Кожна держава в світі енергійно використовує свою податкову систему длярегулювання ринку та грошового обігу. Молода Українська держава протягом останніхроків створює свою власну податкову систему, яка враховує досвід інших країн,але не є простим його копіюванням. Адже податкова система кожної окремо взятоїдержави повинна відображати конкретні особливості країни: рівень розвиткуекономіки, соціальної сфери, її зовнішню і внутрішню політику, географічнеположення, кліматичні умови країни та безліч інших чинників. Ось чому формиоподаткування однієї країни суттєво відрізняються від форм оподаткування іншої,і в світі немає хоча б двох країн з повністю однаковими системамиоподаткування.
У зв'язку з відмінністю діючих систем оподаткування України та різних країнсвіту, а також чинного податкового законодавства, відрізняються й структури доходівбюджетів різних країн.
Сучасна податкова система України повинна відповідати перехідному стануекономіки, відбивати і формувати відносини між суб'єктами і їхніми інтересами,насамперед між державою, зацікавленою в одержанні фінансових надходжень,трудовим колективом, зацікавленим у підвищенні власних прибутків.
Податки в руках держави повинні стати основним інструментом державногорегулювання економіки, формування доходів бюджету, стимулюваннянауково-технічного прогресу, обмеження росту цін та рівня інфляції. Податковасистема повинна забезпечити гарантоване та стабільне надходження доходівбюджету, а також забезпечити державі можливість впливу на всі сторонисоціально-економічного розвитку суспільства.
Таким чином, без налагодженої податкової системи не можливе існуваннядержави. Суть, структура та роль системи оподаткування визначається податковоюполітикою, яка є виключним правом держави, яка проводить її в країнісамостійно, виходячи з завдань соціально-економічного розвитку. Через податки,пільги та фінансові санкції, а також обов'язки та відповідальність, щовиступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава пред'являє єдинівимоги до ефективного ведення господарства в країні.
1.4. Сутність податків
За своєю економічною суттю податки є фінансовими відносинами між державоюта платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованогофонду коштів, необхідних для виконання державою її функцій.
Податки виступають одним із головних інструментів у руках держави в здійсненніекономічної та соціальної політики. Вирішення зазначених завдань прямо залежитьвід обсягів надходжень податкових платежів. Податки є найбільш адекватнимсвободі їх платників методом встановлення взаємовідносин держави з платникамиподатків. Вони являють собою обов'язкові та за юридичною формою індивідуальнібезвідплатні платежі фізичних і юридичних осіб, впроваджені державою звизначенням їх розмірів, порядку та строків сплати до бюджетів різних ланок абодо державних цільових фондів.
Як відомо, податки з'явились з розподілом суспільства на прошарки тавиникненням державності, як «внески громадян, необхідні для утримання…публічної влади...»1. В історії розвитку суспільства жодна державане змогла обійтись без податків, оскільки для виконання своїх функцій позадоволенню колективних потреб вона потребує певну суму коштів, які можуть бутизібрані тільки через податки. Виходячи з цього, мінімальний розмір податківвизначається сумою витрат держави на виконання мінімуму її функцій: управління,освіта, охорона здоров'я, оборона, суд, охорона порядку. Чим більше функцій маєдержава, тим більше вона вимушена збирати податків. Кожен вид податків, зборівта обов'язкових платежів має свої специфічні риси та функціональне призначенняі займає окреме місце в системі оподаткування.
Закон України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР «Про внесення змін доЗакону України «Про систему оподаткування» із змінами до нього передбачає, щопід податком, збором та обов'язковим платежем до бюджетів та до державнихцільових фондів розуміються обов'язкові внески до бюджету відповідного рівняабо до державного цільового фонду, здійснювані платниками в порядку та наумовах, що визначаються законами України з питань оподаткування.
Таким чином, податки виражають обов'язок всіх юридичних та фізичних осіб,що отримують доходи, брати участь у формуванні державних фінансових ресурсів.Тому податки виступають найважливішою складовою фінансової політики держави всучасних умовах.
1.5. Функції, які виконують податки
У числі податкових функцій економісти звичайно називають такі функції, якфіскальна, регулююча, економічна, перерозподільча, контрольна, стимулююча. Ціфункції приводяться як в повному обсязі, так і у компонуванні окремих з них. Звичайноосновними функціями податків вважаються фіскальна та регулююча.
За допомогою фіскальної функції податків реалізується головне суспільнепризначення податків — формування фінансових ресурсів держави, які акумулюютьсяв бюджеті та у державних цільових фондах, які необхідні для виконання державоюсвоїх власних функцій. Відповідно до цієї функції в країні проводитьсястягнення частини доходів підприємств та громадян для утримання державногоапарату, оборони країни та тієї частини невиробничої сфери, яка не має власнихджерел доходів, або вони недостатні для забезпечення потрібного рівня розвитку.Це, зокрема, такі установи, як заклади охорони здоров'я, наукові, учбовізаклади, театри, бібліотеки, архіви, музеї тощо.
Здавна податки в усіх державах вводились з метою виконання фіскальноїфункції, тобто забезпечення держави коштами для фінансування державних витрат.Потім держави в більшій чи в меншій мірі почали використовувати податковіставки та податкові пільги з метою регулювання соціально-економічних процесів.І тоді вже податки стали виконувати регулюючу функцію, тобто впливати навідтворення — стимулювати чи стримувати темпи виробництва, збільшувати чизменшувати накопичення капіталу та платоспроможність населення тощо, сприятивирішенню різного роду соціальних проблем, таких, як захист незахищених верствнаселення, провадження ефективної демографічної політики тощо.
Розвиток ринкової економіки регулюється фінансово-економічними методами —шляхом застосування налагодженої системи оподаткування, обігу позичковогокапіталу та застосування процентних ставок, виділення з бюджету капітальнихвкладень та дотацій, державних закупівель та обслуговуваннянародногосподарських програм тощо. Центральне місце у цьому комплексі економічнихметодів посідають податки. Маніпулюючи податковими ставками, пільгами та штрафами,змінюючи умови оподаткування, вводячи одні й скасовуючи інші податки, державастворює умови для прискореного розвитку певних галузей та виробництв, сприяєрішенню актуальних для суспільства проблем. Оскільки регулююча функція податківспрямована на економічні та соціальні процеси в державі, її можна розділити наекономічну, стимулюючу, соціальну тощо.
Інша функція податків — стимулююча. За допомогою податків, пільг тасанкцій держава стимулює технічний прогрес, збільшення робочих місць,капітальні вкладення та розширення виробництва тощо. Так, наприклад, в багатьохрозвинутих країнах звільняються від оподаткування витрати нанауково-дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи. Робиться цепо-різному. Так, наприклад, в Німеччині вказані витрати включаються дособівартості й тим самим автоматично звільняються від оподаткування. Аналогічно,з метою стимулювання окремих галузей народного господарства в Українізаконодавством передбачається їх пільгове оподаткування. З метою зниження цінна науково-технічну продукцію українським законодавством передбачено звільненняїї від оподаткування податком на додану вартість.
Наступна функція податків — перерозподільча. Ця функція податків виражаєїх сутність як особливого централізованого інструменту розподільних відносин.За допомогою податків здійснюється перерозподіл розподілених частин сукупногодоходу суспільства. У бюджеті концентруються кошти, що спрямовуються потім навирішення народногосподарських проблем, як виробничих, так і соціальних,фінансування крупних міжгалузевих, комплексних, цільових програм — науково-технічних,економічних тощо.
Нарешті, остання функція податків — контрольна. Вона, як економічнакатегорія, заключається в тому, що з'являється можливість кількісноговідображення податкових надходжень та їх співставлення з потребами держави вфінансових ресурсах. Завдяки контрольній функції податків оцінюєтьсяефективність податкового механізму, забезпечується контроль за рухом фінансовихресурсів, проявляється необхідність внесення змін і доповнень у системуоподаткування.
Сутність контрольної функції податків заключається в тому, щоб платникиподатків, зборів та інших обов'язкових платежів своєчасно і в повному обсязісплачували їх відповідно до чинного законодавства.
Вказане відмежування функцій системи оподаткування носить умовнийхарактер, оскільки всі вони пов'язані та здійснюються одночасно. Чимстабільніше буде система оподаткування, тим впевненіше почуватиме себепідприємець: він може заздалегідь та досить точно розрахувати, який буде ефектвід виконання заключених ним угод, вирішення господарських проблем, проведенняфінансових операцій. Адже невизначеність — це самий головний ворогпідприємництва. Підприємницька діяльність завжди пов'язана з ризиком, алеступінь ризику принаймні подвоюється, якщо до нестійкої ринкової кон'юнктуридодається нестабільність податкової системи, нескінченні зміни ставок та умовоподаткування.

Розділ 2. Податкова політика держави
2.1. Податкова політика держави
Держава, виражаючи інтереси суспільства в різних сферах життєдіяльності,виробляє та впроваджує відповідну політику: економічну, соціальну, екологічну,демографічну тощо. При цьому як засоби взаємодії об'єкта та суб'єкта державногорегулювання соціально-економічних процесів використовуються фінансово-кредитніта цінові механізми. Визначивши свою економічну політику, держава визначаєнапрямок розвитку, а також стратегію і тактику досягнення поставленої мети. Осьчому податкова політика і податкова система мають чітку цілеспрямованість навирішення конкретних завдань і проблем.
Податкова політика держави є складовою частиною економічної політики, якабазується на сукупності юридичних актів, що встановлюють види податків, зборівта обов'язкових платежів, а також порядок їх стягнення та регулювання. Кожнаконкретна податкова система є відображенням податкової політики, якапроводиться державою.
Історія розвитку системи оподаткування свідчить про те, що податки можутьбути не лише джерелом наповнення бюджетів різних рівнів, а й інструментомрегулювання тих чи інших соціально-економічних процесів — перерозподілу доходівміж членами суспільства, стимулювання окремих видів господарської діяльності таобмеження розвитку інших тощо. Свідоме використання державою податків длядосягнення певної мети проходить у рамках її податкової політики.
Суть, структура та роль системи оподаткування визначаються податковоюполітикою, яка є виключним правом держави, яка самостійно проводить цю політикув країні, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки,пільги та фінансові санкції, а також обов'язки по сплаті податків івідповідальність за порушення норм податкового законодавства, які виступаютьневід'ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги доефективного ведення господарства в країні.
Стратегія проведення податкової політики в Україні повинна спиратись наґрунтовну теоретичну базу, максимально враховувати відмінність перехідногостану економіки держави. Якщо податки економічно не обґрунтовані, то вонипригнічують і розвиток підприємств, і стимули до праці та спричиняютьнесправедливий перерозподіл доходів між соціальними групами.
Податкова політика являє собою систему заходів, які проводяться Урядомкраїни, по вирішенню певних короткострокових та довгострокових завдань, якістоять перед суспільством, за допомогою системи оподаткування країни. Додовгострокових завдань належать досягнення економічного зросту, максимальногорівня зайнятості населення країни, росту рівня його благополуччя.Короткостроковими цілями відносно податкової політики можуть бути наповненнядержавного бюджету, досягнення його збалансованості, стимулювання інвестиційноїдіяльності тощо. Податкова політика представляє собою діяльність держави усфері встановлення та стягнення податків, зборів та обов'язкових платежів. Загальнастратегія податкової політики повинна включати пріоритетні цілі, пов'язані зфункціонуванням системи оподаткування, та методи їх досягнення. Перспективнішоює така податкова політика, яка здатна викликати й майбутній ефект, тобтореалізація певних заходів сьогодні дасть можливість забезпечити в майбутньомуреалізацію інших заходів. Найважливішим напрямком діяльності Уряду є створеннясприятливих умов для розвитку економіки, забезпечення стабілізації фінансовогостану держави, недопущення дефіциту бюджету, регулювання інфляційних процесів,забезпечення збалансованості бюджету, а також оживлення ділової активності тапідтримка підприємств матеріальної сфери. Податкова політика повинна передусімсприяти росту обсягів накопичення, створення умов, які полегшують оновленнякапіталів підприємств. При провадженні податкової політики держава обов'язкововраховує інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства.
Однією з головних цілей формування системи оподаткування повинно бутиполіпшення фінансового стану підприємств усіх форм власності і, особливо, пріоритетнихнапрямів виробництва. З одного боку, податки зобов'язані забезпечити стабільнуфінансову базу держави, а з іншого — залишити достатньо коштів підприємствам тагромадянам з метою збереження максимальної зацікавленості у результатах їхдіяльності. Регулювання нових економічних відносин потребує гнучкої податковоїполітики, яка б дала змогу оптимально пов'язати інтереси держави з інтересамирядових платників податків.
Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів оптимальногооподаткування. При цьому держава не може задовольнятися лише загальнимипропорціями розподілу ВВП. Вона повинна враховувати інтереси кожногопідприємства, кожного члена суспільства. Іншими словами, податкова політикаповинна влаштовувати і державу, і платників податків. При переході до суторинкової економіки повинні змінюватись як система оподаткування, так і методирозрахунків та сплати податків, а відповідно, і порядок їх адміністрування. Прицьому в питаннях оподаткування не повинно бути сліпого копіювання досвідуокремих країн світу. Не можна накладати податкову систему будь-якої країни нанашу дійсність. Будь-які новації в податковому законодавстві повинні знаходитивідображення лише після проведення глибокого вивчення існуючої проблеми тадосвіду окремих елементів системи оподаткування країн з ринковою економікою,проведення ґрунтовного аналізу доцільності зазначеної норми та можливості їїзастосування в українському податковому законодавстві.
Важливою умовою ефективної податкової політики є її стабільність іпередбачуваність, завдяки чому у підприємств виникає можливість плануватигосподарську діяльність та правильно оцінювати ефективність прийнятих рішень.
Податкову політику можна розглядати в широкому та вузькому планах.
В широкому плані податкова політика охоплює питання формування доходів зарахунок постійних, тобто податкових, та тимчасових, тобто займаних, джерел. Оскількидержава не може встановлювати занадто високий рівень оподаткування, тому щоцьому протистоїть суспільство, вона змушена використовувати державні займи дляпокриття державних видатків. Однозначно оцінювати цю ситуацію не можна. Всезалежить від конкретної ситуації. Головне при цьому те, що займи требаповертати, а повертати їх можна лише за рахунок додаткових надходжень тих жесамих податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Таким чином, державнізайми — це не що інше, як відстрочені на майбутнє податки, збори й обов'язковіплатежі. Проблему ідеальної фіскальної системи можна поставити таким чином:який із способів — податки чи займи — краще відповідає найвищим цілям розвиткусуспільства, забезпечує оптимальний розподіл наявних та завжди обмеженихресурсів між державою та приватним сектором. Як і податки, збори й обов'язковіплатежі займи окремо чи в комплексі впливають на соціально-економічний стан вкраїні, на суспільне багатство, особисте благополуччя громадян. У зв'язку з циму фінансовій науці введено поняття «податкові фінанси» та «займані фінанси».
У вузькому плані податкова політика охоплює діяльність держави лише усфері оподаткування — встановлення видів податків, зборів та інших обов'язковихплатежів, їх платників, об'єктів, ставок (нормативів) оподаткування, податковихпільг, строків та механізму стягнення податків та їх зарахування до бюджету чидо державних цільових фондів.

2.2 Основні принципи формування податкової політики держави та побудовиподаткової системи
Податкова політика проводиться, виходячи з певних принципів, яківідображають її завдання. Принципи оподаткування, що вперше були сформульованіА. Смітом в його класичній роботі «Дослідження про природу та причини багатстванародів», із якими в послідуючому, як правило, погоджувались економісти,зводяться до чотирьох понять: всезагальність, справедливість, визначеність ізручність.
Для того, щоб більш поглиблено зазирнути в суть податкових платежів,важливо визначити основні принципи оподаткування. «Якості, з економічної точкизору, бажані в будь-якій системі оподаткування, — зазначав Дж. Мілль, —сформовані Адамом Смітом у формі чотирьох положень, чотирьох основоположних,можна сказати, що стали класичними, принципів, з якими, як правило,погоджувались наступні автори, й навряд чи можна розпочати наші роздуми краще,ніж процитувати ці положення». У викладі вченого А. Буковецького ці принциписформульовані так: «1. Піддані держави повинні брати участь у покритті витратуряду, кожний по можливості, залежно від доходу, яким він користується підохороною уряду. Дотримання цього положення або нехтування ним веде до такзваної рівності або нерівності в оподаткуванні. 2. Податок, який повиненсплачувати кожний, повинен бути точно визначений… Розмір податку, час таспосіб його сплати повинні бути ясними та відомими… самому платникові, так івсякому іншому… 3. Кожен податок повинен стягуватись у такий час й такимчином, які найбільш зручні для платника… 4. Кожен податок повинен бути такпобудований, щоб він забезпечував стягнення коштів з платника якомога менше відтого, що надходить до каси держави».
Принципи Адама Сміта, дякуючи їх простоті та зрозумілості, не потребуютьніяких інших пояснень, окрім тих, які є в них самих. Вони стали аксіомамиподаткової політики. Заслуга німецького економіста А. Ватера в доповненні йобґрунтуванні цих принципів. Він запропонував 9 основних принципів, які класифікуєв 4 групи
1. Фінансові принципи оподаткування:
а) достатність обкладання податками;
б) еластичність, тобто здатність адаптуватися до державних потреб.
2. Народногосподарські принципи:
а) правильний вибір об'єкта оподаткування;
б) вірна комбінація різних податків у таку систему, яка б рахувалася з наслідкамий умовами їх перекладання.
3. Етичні принципи:
а) всезагальність оподаткування;
б) рівномірність.
4. Принципи податкового управління:
а) визначеність;
б) зручність сплати податку;
в) максимальне зменшення витрат на стягнення податків.
Ще один німецький економіст К. Еберг із принципів А. Вагнера виділяє ті,що стосуються народного господарства і головної мети його функціонування — якзростання добробуту населення в цілому, так і зокрема кожного громадянина. Вінвважає, що принципів побудови податкової системи є два: оподатковувати требатільки прибуток, тобто суму тих благ, які знову створюються на кожному етапігосподарської діяльності і можуть нести витрати без зменшення основного майна.Саме ж майно треба щадити; податкова система повинна по можливості уникатипрямого втручання в діяльність окремих господарств, щоб не зашкодити в ціломуджерелу одержання суспільних доходів.
Як бачимо, всі наведені принципи організації податкової системисформовані з точки зору впливу податків на загальний економічний розвиток ідобробут. По суті всі вони в загальному вигляді були висловлені ще Ж. Сисмонді.«Податок ніколи не повинен припадати на ту частину доходу, яка необхідна длязбереження цього доходу». Це фактично головний макроекономічний принципподаткової політики, спрямований на досягнення рівноваги між державою іплатниками податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
З розвитком суспільства відбувається постійне вдосконалення системиоподаткування, тобто йде процес постійної зміни структури податків, зростанняїх ролі в доходах держави. Однак є певні положення, які визначають підхіддержави до цієї сфери діяльності. Для того, щоб ця діяльність давала позитивнірезультати, необхідно наукове обґрунтування основ податкової системи.
Науковий підхід до побудови податкової системи передбачає:
системність; встановлення визначальної бази цієї системи; формування правовоїоснови і вихідних принципів.
Системність полягає в тому, що податки повинні бути взаємопов'язані міжсобою й органічно доповнювати один одного. Визначальною базою побудовиподаткової системи є обсяги бюджетних видатків. Правову основу системистановлять відносини власності, адже форма власності відбивається на формуваннідоходів відповідних юридичних і фізичних осіб, а особливості формування доходівповинні враховуватись при встановленні об'єкта оподаткування.
І, нарешті, вихідні принципи побудови податкової системи передбачають: формуваннядоходів бюджету тільки в процесі перерозподілу створеного в суспільствівалового національного продукту, оскільки його розподіл проходить дві стадії:первинного розподілу і перерозподілу, і якщо формування доходів юридичних іфізичних осіб відбувається в процесі первинного розподілу, то оподаткування збоку держави повинно здійснюватись на стадії перерозподілу, тобто її доходимають вторинний характер. Це повинно стосуватись як приватного, так ідержавного сектора;
встановлення рівноцінних прав і обов'язків перед бюджетом для платників усіхформ власності. Тобто оподаткування юридичних і фізичних осіб має ставити всіхв однакове початкове становище, але далі доходи, отримані від подальшоїгосподарської діяльності, що веде до їх диференціації, не повинні вирівнюватисьподатками, бо це може знизити всі стимули до зростання доходів, і, як наслідок,— до подальшого розвитку; застосування фінансових регуляторів з метоювстановлення оптимального співвідношення між доходами власників підприємств іїх працівників, між коштами, що спрямовуються на споживання і нагромадження, бооскільки в умовах ринкової економіки адміністративне регулювання має бутимінімальним, то його повинні замінити в розумних масштабах фінансові важелі,передусім, ставки податків з прибутку та з доходів громадян. Сьогодні в Україніці принципи розширені та доповнені у відповідності з вимогами сьогодення.
У прийнятому 18 лютого 1997 року Верховною Радою України Законі України«Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування»» №77/97-ВР були визначені лише основні з них. Для України і для самих громадяндуже важливим є сам факт існування цих принципів, а також реальні результативід їх дії, такі, як створення сприятливого середовища для вітчизнянихтоваровиробників, для розвитку їх конкурентоспроможності; відлагоджена такомпетентна робота податкових органів тощо.
До принципів побудови податкової системи України належать: стимулюванняпідприємницької діяльності й інвестиційної активності; обов'язковість; рівнозначністьта пропорційність; рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;соціальна справедливість; стабільність; економічне обґрунтування; рівномірністьсплати; компетенція; єдиний підхід до розробки податкового законодавства; доступністьта зрозумілість норм податкового законодавства; адміністративна спрощеність; економічнаефективність; інфляційна нейтральність; гнучкість.

2.3. Становлення та розвиток податкової політики України
Історія сучасної податкової системи України починає свій відлік з 1992року. Це досить короткий час для створення високоефективної політикиоподаткування, оскільки створення ефективної системи оподаткування — це нетільки практична, а й дуже серйозна наукова проблема. Адже податкова системавключає в себе цілу низку встановлених в країні податків, зборів і обов'язковихплатежів, а також складні механізми їх нарахування та внесення до бюджету та додержавних цільових фондів. У той же час це не механічна сукупність, авнутрішньо організована, функціонально взаємоузгоджена, взаємодоповнююча,цілеспрямована система, яка базується на науково обґрунтованих і вже історичноперевірених принципах податкової політики. Принцип відносно будь-якої системи —це та наукова основа та правило, від якого не відступають. Дотримання основнихпринципів оподаткування дуже важливе для ефективної реалізації податковоїполітики сьогодні та створення оптимально справедливої та економічновиправданої системи оподаткування в найближчому майбутньому.
Підвалини податкової політики України були закладені ПостановамиВерховної Ради України від 13 грудня 1995 року № 466/95-ВР «Про основніположення податкової політики та податкової реформи в Україні» та від 4 грудня1996 року № 561/96-ВР «Про основні положення податкової політики в Україні», атакож Указом Президента України від 31 липня 1996 року № 621/96 «Про заходи пореформуванню податкової політики».
Цими документами було визначено основні принципи побудови податковоїполітики та системи оподаткування в Україні, які в подальшому знайшливідображення та розвиток в Законі України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР«Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування»».
У 1996 році в Україні був покладений початок проведення податковоїреформи. Протягом останніх років податкова політика України була спрямована навирішення конкретних завдань та проблем. Це, зокрема, обмеження росту цін таінфляції, подолання кризи платежів, укріплення грошового обігу. Ці заходиповинні забезпечити захист внутрішнього ринку, створення умов для розвиткуздорової конкуренції, здійснити реальну допомогу в становленні та розвиткумалого бізнесу, підвищити рівень правової свідомості та культури суспільства.
При цьому в Україні суттєва увага постійно приділяється впорядкуваннюстягнення податків, зборів та обов'язкових платежів, а також посиленнювідповідальності за ухилення від їх сплати або за несвоєчасність їх сплати добюджетів усіх рівнів та до державних цільових фондів.
Як вже зазначалося, не менш важливою проблемою в Україні і сьогодні залишаєтьсявідсутність стабільності податкового законодавства. Постійні зміни тадоповнення податкових законів призводять до невиконання суб'єктамигосподарювання прогнозних показників виробничо-господарської діяльності та їїкінцевих показників — прибутку, рентабельності, окупності капіталовкладеньтощо. Це створює фактор невизначеності в організації господарської діяльності.
Не можна заперечувати, що для окремих суб'єктів господарювання сумаподатків сьогодні є обтяжливою і створює певні передумови для подорожчанняпродукції, що ними випускається, звужуючи при цьому ринок її збуту.
Крім того, дійсність сьогодення така, що рентабельні прибутковіпідприємства, сплачуючи всі законодавчо встановлені платежі до бюджету та додержавних цільових фондів, несуть весь податковий тягар. Вони не можутьспрямовувати кошти на реконструкцію та оновлення обладнання. Тому суб'єктигосподарської діяльності самостійно вирішують питання щодо зниження податковогонавантаження, виводячи свої відносини з іншими суб'єктами за межі офіційноїекономіки. За рахунок цього вони мають змогу: зменшувати свої витративиробництва (обігу); знижувати ціни на продукцію, що реалізується; активізовуватипопит на свою продукцію.
При реформуванні системи оподаткування одним із важливих напрямів вудосконаленні податкової системи є зменшення нарахувань на фонд оплати праці,які виступають суттєвим чинником підвищення цін, деформації їхньої структури,зниження конкурентноздатності українських товарів. Однак істотне зменшення цихнарахувань повинно бути взаємопов'язане з реформуванням системи оплати праці,соціального та пенсійного забезпечення, впровадженням системи персональнихпенсійних рахунків.

Розділ 3. Податкове законодавство та шляхи його реформування
3.1. Нормативно-правові акти зпитань оподаткування
Відносини, пов'язані з встановленням та скасуванням податків, зборів таобов'язкових платежів, а також відносини, які виникають у процесі виконанняобов'язків щодо сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, а такожздійснення податкового контролю та притягнення до відповідальності за вчиненняправопорушень у сфері оподаткування, регулюються податковим законодавством.
Відносини у сфері оподаткування, а також визначення правових основпобудови та функціонування системи оподаткування України регулюютьсяКонституцією України і прийнятими нормативно-правовими актами з питань оподаткування.
До нормативно-правових актів з питань оподаткування належать:
закони України з питань оподаткування; акти з питань оподаткування, прийнятіКабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади в межах їхповноважень, визначених чинним законодавством України; акти з питаньоподаткування, прийняті Верховною Радою Автономної Республіки Крим у межахвизначених чинним законодавством України повноважень; акти з питаньоподаткування, прийняті органами місцевого самоврядування в межах наданих їмповноважень, визначених чинним законодавством України.
Нормативно-правові акти з питань оподаткування встановлюють перелікподатків, зборів та інших обов'язкових платежів, що включаються до системиоподаткування України, основні засади визначення суб'єктів податковихправовідносин, їх прав і обов'язків, об'єктів та бази оподаткування, розмірівподаткових ставок та нормативів, порядку справляння та зарахування податків,регламентують порядок їх встановлення, зміни і скасування, а також наданняподаткових пільг, ведення податкового обліку, забезпечення виконання податковихзобов'язань та порядок і умови притягнення до відповідальності за порушення, допущеніу сфері оподаткування.
Якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною РадоюУкраїни, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в податковомузаконодавстві України, то відповідно до Закону України від 18 лютого 1997 року№ 77/97-ВР «Про внесення змін до Закону України «Про системуоподаткування»» застосовуються правила міжнародного договору. За наявностісуперечностей між положеннями нормативно-правових актів з питань оподаткуваннята актів, які належать до іншої галузі законодавства, для цілей оподаткуванняповинні застосовуватись норми податкового законодавства.
Дія нормативно-правових актів з питань оподаткування не поширюється наобов'язкові платежі, що встановлені іншим ніж податковим законодавством і якіне включені до системи оподаткування України. Податкове законодавство Українищодо встановлення нових податків, зборів і обов'язкових платежів, а також пільгв оподаткуванні, розміру податкових ставок і нормативів, порядку справлянняподатків, зборів і обов'язкових платежів, приймається не пізніше ніж за шістьмісяців до початку нового бюджетного року та набирає чинності не раніше ніж з початкунового бюджетного року.
Нормативно-правові акти з питань оподаткування не мають зворотної дії вчасі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальністьплатників податків.
3.2. Адаптація податкового законодавства України до законодавстваЄвропейського Союзу
У зв'язку зі вступом України до Ради Європи було підписано низкуміжнародних угод та договорів щодо узгодження законодавства України з нормамита стандартами Європейського Союзу. Зокрема, було підписано Угоду пропартнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами таїх державами-членами, згідно з якою Україна взяла на себе зобов'язання щодонаближення чинного і майбутнього законодавства України до законодавстваЄвропейського Союзу.
Для виконання зазначених функцій Президент України своїм Указом від30.08.2000 р. № 1033/2000 «Про Національну Раду з питань адаптаціїзаконодавства України до законодавства Європейського Союзу» утворив НаціональнуРаду з питань адаптації законодавства України до законодавства ЄвропейськогоСоюзу, основними завданнями якої є підготовка пропозицій щодо: визначенняпріоритетних напрямів розвитку законодавства України з урахуванням норм тастандартів ЄС; забезпечення координації здійснення заходів щодо адаптаціїзаконодавства України до законодавства ЄС органами державної влади та сприянняїх взаємодії у цій сфері; здійснення моніторингу адаптації законодавстваУкраїни; забезпечення аналізу та узгодження проектів нормативно-правових актіву пріоритетних сферах адаптації. Основним завданням Ради є підготовкапропозицій із виконання зобов'язань України щодо наближення чинного тамайбутнього законодавства України до законодавства ЄС.
Відповідно до Програми інтеграції України до ЄС пріоритетним напрямом вадаптації українського законодавства до законодавства ЄС визнано адаптаціюзаконодавства з оподаткування. Адаптація податкового законодавства України дозаконодавства Європейського Союзу (ЄС) є процесом наближення та поступовогоприведення українського законодавства з питань оподаткування у відповідність дозаконодавства ЄС. Адаптація податкового законодавства проводиться з метоюзабезпечення відповідності законодавства з питань оподаткування Українизобов'язанням, що випливають з Угоди про партнерство і співробітництво міжУкраїною та Європейськими співтовариствами та їх державами-членами від 14червня 1994 року, інших міжнародних договорів, що стосуються співробітництваУкраїни з ЄС, а також для розвитку національного податкового законодавства внапрямі його зближення із аналогічним законодавством ЄС та забезпеченнявисокого рівня підготовки в Україні законопроектів з питань оподаткування.
Слід мати на увазі, що оподаткування є основоположною прерогативою держав— членів ЄС. Кожна країна здійснює управління власною фіскальною системою,проте довгостроковою метою є формування економічного простору з ознакамиєдиного ринку, а метою в економічній сфері є формування єдиного ринку, якийпередбачатиме вільний рух товарів, осіб, послуг і капіталу. Ці основні правазафіксовані у Договорі про ЄС та відображені в Угоді про партнерство і співробітництвоміж Україною та ЄС. Хоча пряме оподаткування залишається виключною компетенцієюдержав — членів ЄС, вони повинні забезпечити збалансованість між національнимивимогами та загальними правилами, визначеними в Договорі про ЄС, щодо обмеженнявільного руху товарів, послуг, громадян і капіталу. Ці правила були визначенідержавами — членами ЄС у Союзному договорі 1993 року, в якому був визначенийпринцип субсидіарності. Крім того, ці правила також відображені у положенняхУгоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС.
ЄС істотно вплинув на податкове законодавство своїх держав-членів. Питаннящодо приведення вітчизняного законодавства у відповідність із законодавством ЄСдля України є актуальним. Ось чому сьогодні є нагальна потреба у прийняттіПрограми гармонізації законодавства України з законодавством ЄС, яка бпередбачала заходи у всіх пріоритетних напрямах діяльності законодавчої тавиконавчої влади щодо вирішення питань адаптації законодавства України дозаконодавства ЄС, у тому числі й податкового.
Подальша реалізація реформ має забезпечити стабільність в Україні, ставшив той же час запорукою стабільності в Європі.
Успішне здійснення реформ дозволить перейти до нового рівня співробітництва міжУкраїною та ЄС, а також сприятиме успішній реалізації концепції зближенняУкраїни з ЄС.
Європейські підприємці підтверджують інтерес західноєвропейськихінвесторів до українського ринку і готові будуть прийти в Україну в разі отриманняпозитивного сигналу про стабільність і незворотність реформ. Необхідно усунутиті перешкоди на шляху іноземних інвестицій, які сьогодні ще мають місце вУкраїні. Вирішення цих проблем та забезпечення повного виконання УПС дозволитьУкраїні відкрити шлях до інвестицій і позитивна реакція інвесторів буденегайною.
3.3. Необхідність та шляхи реформування податкового законодавства України
Діюча сьогодні в Україні система оподаткування формувалась протягомостаннього десятиріччя. Вона відіграла свою позитивну роль на етапі становленняУкраїни як незалежної держави. Однак подальший розвиток ринкових відносин тапоглиблення ринкових перетворень все більше підкреслюють наявні в ній недоліки.
На жаль, поки що діюча система оподаткування є не зовсім досконалою і неповністю відповідає вимогам часу. Сьогодні ще існують неузгодженості тапротиріччя окремих норм податкових законів, їх нестабільність, безсистемненадання пільг та перекручування суті окремих видів податків. Не секрет, що йподатковий тиск на платників податків сьогодні вже необхідно знижувати.
Сьогодні з питань оподаткування існує більш як 1030 нормативно-правовихактів, нормами яких повинні володіти та керуватись на практиці як платникиподатків, так і працівники органів державної податкової служби України.
На нинішньому вирішальному етапі реформ, коли основним мотивомекономічної політики стає безпосередня орієнтація держави на зростаннядобробуту народу, на пожвавлення підприємництва, на посилення ринковихрегуляторів у стимулюванні відродження національної економіки, назріла гостранеобхідність невідкладного реформування податкової системи, створенняцілісного, узгодженого, стабільного та раціонального податкового законодавства.
Все це й обумовлює необхідність реформування податкової системи та створенняєдиного всеохоплюючого податкового закону — Податкового кодексу.
При цьому немає сенсу ставити за мету абсолютну заміну чинних елементівподаткової системи, оскільки це може призвести до хаосу, зменшенню зрозумілихдля платників податків механізмів.
Податковий кодекс покликаний стати потужним важелем економічногопіднесення нашої держави. Цей законопроект є підсумком ґрунтовної роботипротягом декількох років.
У цьому важливому для країни документі закладено основи формуванняправового середовища нової ідеології оподаткування. З його прийняттям Українаввійде в нове тисячоліття з сучасним і цивілізованим податковим законодавством— виваженим, економічно обґрунтованим і прийнятним для всіх суб'єктівподаткового процесу. У ньому мова піде не про просте скорочення перелікуподатків та зниження їх ставок, хоча ці заходи матимуть позитивний результат, ай про розширення поля оподаткування, залучення до нього все більшої кількостіплатників податків, а також про зміну самої ідеології оподаткування.
В проекті Кодексу, передбачено суттєве скорочення загальної кількостізагальнодержавних та місцевих податків і зборів. Проектом передбачаєтьсявключення до системи оподаткування 23 видів податків, зборів та обов'язковихплатежів замість 39, передбачених діючою сьогодні системою. З переліку місцевихподатків і зборів вилучено цілу низку існуючих сьогодні місцевих податків ізборів, які не відіграють істотної ролі у формуванні місцевих бюджетів, протевимагають невиправданих витрат на їх адміністрування.
З метою забезпечення стабільної фінансової бази місцевих бюджетів впроекті Податкового кодексу запропоновано доповнити окремими новими зборамиперелік місцевих податків і зборів.
Інша не менш важлива проблема, яка вирішується в проекті Кодексу, — цесуттєве зниження податкового навантаження на платників податків. З цією метою вцьому документі запропоновано знизити ставки оподаткування з податку наприбуток підприємств з 30 до 20, податку на додану вартість — з 20 до 17, амаксимальну ставку податку на доходи фізичних осіб знизити з 40 до 20відсотків.
Одна з найголовніших проблем, які заважають працювати і підприємцям, іподатківцям, — це нестабільність податкового законодавства і його заплутаність.Змінюючи одну норму закону і не змінюючи інших, лише на деякий час вирішуєтьсяпитання, як результат цього законодавчий акт стає ще заплутанішим і потребуєподальшого вдосконалення.
Проект Податкового кодексу України повинен забезпечити комплексний підхіду регулюванні податкових відносин, вирішити питання усунення прогалин податковогозаконодавства та забезпечити його гармонізацію з нормами іншого законодавстваУкраїни. Вдосконалення податкового законодавства, передбачене проектомПодаткового кодексу України, має на меті створення умов для подальшогоінтегрування України до світової спільноти, адаптації податкового законодавстваУкраїни до законодавства Європейського Союзу.

Висновок
Підводячи підсумки, ще раз слід зазначити, податки — це обов’язковіплатежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснюваніу порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами тієї чи іншоїкраїни.
Податкова політика — це політика держави у сфері оподаткування, щопередбачає маніпулювання податками для досягнення певних цілей — збільшенняобсягу виробництва та зайнятості або зниження рівня інфляції.
Податковаполітика передбачає встановлення і зміну податкової системи (визначення видівподатків, а також ролі кожного з них у формуванні доходів державного бюджету);визначення податкових ставок, їх диференціацію; надання податкових пільг;визначення механізму обчислення і зарахування податків до бюджету.
За допомогоюпевної податкової політики можна регулювати такі соціально-економічні процеси,як обсяг виробництва, зайнятість, інвестиції, розвиток науки і техніки,структурні зміни, ціни, зовнішньоекономічні зв’язки, рівень життя населення,рівень споживання певних товарів тощо. Для того, щоб стимулююча податковаполітика сприяла суттєвому зростанню попиту підприємств на інвестиційні товариі на цій основі-розширенню їх виробництва, вона має поєднуватися з:
— комплексом заходів, в тому числі податкових, які забезпечили б активізаціюінвестиційної діяльності;
— активізацією приватизаційних процесів, а такожчітким визначенням і гарантуванням прав власності;
— демонополізацією економіки, яка змусить підприємства реагувати на зростаннясукупного попиту не підвищенням цін, розширенням виробництва;
— стабілізацією інфляційних процесів, що посилить привабливість інвестицій;
- політичною і правовою стабілізацією,що сприятиме посиленню впевненості інвесторів.
Податкова політика як засіб макроекономічного регулювання, властивийекономіці ринкового типу, в Україні лише починає формуватися. Цей процесускладнюється насамперед відсутністю виваженої, реалістичної концепції виходуУкраїни з економічної кризи, розробленої на основі певної економічної теорії.Справа в тому, що якщо основним шляхом виходу економіки з кризового станувважати стимулювання пропозиції, слід застосовувати одну податкову політику,якщо ж орієнтуватись на досягнення фінансової стабілізації, передусім низькогорівня дефіциту державного бюджету, інші.
Невирішеність проблеми на концептуальному рівні, призводить донестабільності податкової політики, що дестабілізує економіку.
Отже, розробка і використання в Україні податкової політики як засобумакроекономічного регулювання є одним з найактуальніших сучасних завдань.
Невипадково податкова система України знаходиться в центрі увагидержавних органів країни. Наробляється система законодавчо-нормативних актів зцього питання.
Проведенню ефективних економічних перетворень значною мірою шкодитьнепослідовність у реформуванні податкової системи, її нестабільність.Використання малоефективних методів і важелів державного впливу підриває їїавторитетну віру у майбутнє.
Перші кроки реформування податкової системи зроблені. Але назвати їхвдалими навряд чи можна. Робота з формування податкової політики ще попереду,її необхідно завершити якомога швидше.
Поряд з цим загальний рівень оподаткування, розміри ставок податків, кількістьвидів і база для нарахування податків мають бути стабільними не тільки протягомбюджетного року, а й періоду реформування економіки. Невід'ємною частиноюподаткового законодавства має стати правове забезпечення прав платниківподатків. З цією метою мають бути підготовлені законопроекти про права іобов'язки платників податків. Поряд з цим необхідно здійснювати стимулюванняпідприємницької та інвестиційної діяльності у сферах, передбачених програмамиструктурної перебудови і промислової політики. Одночасно не допускати наданняпільг у процесі оподаткування окремим суб'єктам підприємницької діяльності. Дляефективного оподаткування підприємницької діяльності нагальною потребою євизначення бази оподаткування для справляння податку на прибуток. Передбачаєтьсярозробити норми і правила ведення обліку і форм звітності для цілейоподаткування з використанням відповідних міжнародних стандартів.
Реформування податкової системи і розробка нового ефективного податковогозаконодавства — по перше, що необхідно зробити уже найближчим часом. Податковасистема повинна створювати нормальні умови для виробничої і фінансовоїдіяльності підприємств і господарств, а також усіх інших виробниківматеріальних благ. Через податкову політику держава стимулює як окремих товаровиробників,так і розвиток продуктивних сил в цілому.

Список використаної літератури:
1. Василевська Г.В. Податковаполітика у регулюванні економічного зростання // Фінанси України. 2003. № 2. –С. 39-43.
2. Зубрицька І. ПДВ для перевізників// Дебет – Кредит. Київ-2003. № 33\34. — С. 18-20.
3. Роговиць А.М. Спрощена системаоподаткування малого підприємства // Фінанси України. Київ-2005. № 4. – С.24-31.
4. Волков Д.О. Сплата непрямихподатків у країнах з ринковою економікою // Фінанси України. Київ-2004. № 2. –С. 118-121.
5. Олійник Д. Податки як інструментрегулювання розвитку сільгосп виробника // Вісник податкової служби України.2002. № 36. – С. 50-54.
6. Романов О. Фіксованийсільгоспподаток: проблеми та можливості // Дебет – Кредит Київ-2005. № 33/34. –С. 29-34.
7. Які існують податки. Все пробухгалтерський облік. 2002. № 35. – С. 19-20.
8. Економічна теорія.Політекономія: Підручник /За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2001.
9. Економічна теорія.Посібник для вищих навчальних закладів /За ред. С.М. Воробйова – К. – Х.,Корвін, 2001.
10. Камаев В.Д. Учебник по основам экономической теории. –М.:“Владос”, 1995.

Тест:
 
В результатіреалізації фіскальної політики державні витрати знижуються:
а) так;                          б)ні;
На мій погляд уданому випадку можна дати відповідь і «так» і «ні», тому що, фіскальна політика– це регулювання доходів і витрат держави. Заходи фіскальної політикивизначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, згладжування циклічнихколивань економіки, зниження рівня безробіття). Держава регулює сукупний попиті реальний національний доход за допомогою державних витрат, трансфертнихвиплат і оподатковування. Складовими частинами фіскальної політики держави є:
• дискреційнаполітика, що розглядає регулювання державою своїх витрат і оподаткування.Ріст/зниження державних витрат збільшує/зменшує сукупний попит. Зайнятістьзростає/падає – випуск продукту зростає/падає. Ріст/зниження податківзменшує/збільшує прибуток, що веде до зниження/збільшення сукупного попиту,зайнятості, і випуск продукту падає/зростає;
• недискреційнаполітика (політика автоматичних стабілізаторів), що регулює доходи і витратинезалежно від оперативних дій держави.
Дискреційнафіскальна (бюджетно-податкова) політика передбачає проведення заходів уряду, щоспрямовані на забезпечення повної зайнятості та виробництва неінфляційного ВВПшляхом зміни державних видатків, системи оподаткування та підходів до формуваннядержавного бюджету в цілому.
Державні видаткиявляють собою витрати, що пов'язані з діяльністю держави. За допомогою державивпроваджується споживання так званих суспільних благ. Крім цього, деякідержавні видатки є прямими трансфертними платежами приватному сектору(соціальна допомога, пенсії, страхування по безробіттю), які не збільшуютьприватного споживання, але змінюють його структуру. Таким чином, державнівидатки визначають відносні розміри приватного і державного секторів економіки,тобто відносні розміри приватного і суспільного споживання ВВП.
Дискреційна фіскальнаполітика поділяється на:
• стимулюючу, щозбільшує сукупний попит за допомогою зростання державних витрат і зниженняподатків;
• обмежувальну,що стримує сукупний попит за допомогою зниження державних витрат і підвищенняподатків.
Обмежувальнаполітика застосовується для боротьби з інфляцією, а стимулююча – длязгладжування циклічності розвитку економіки і забезпечення економічного росту.
Стимулюючаполітика може породжувати інфляцію. Фіскальна (податково-бюджетна) політикатісно взаємодіє з грошово-кредитною політикою з метою стабілізації економіки.
Основоюфіскальної політики є бюджет. Оскільки бюджет відбиває циклічність розвиткуекономіки, то дефіцит/профіцит бюджету – нормальне явище. Більш того,збалансований бюджет посилює циклічні коливання економіки. Бюджет потрібний длядосягнення економічної стабільності. При проведенні фіскальної політики важливуроль відіграє удосконалення оподатковування, тому що система податків регулює циклічністьколивань економіки.
Держава фінансуєсвої видатки насамперед за рахунок податкових надходжень. Як відомо, податки –це частина доходу, що сплачується фірмами та домогосподарствами у розмірі,встановленому законом.
Таким чином, врезультаті реалізації фіскальної політики державні витрати можуть, якзменшуватися, так і збільшуватися.