Податковий облік і звітність

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТКОНСПЕКТЛЕКЦІЙ
З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ“ПОДАТКОВИЙОБЛІК І ЗВІТНІСТЬ”
для студентів спеціальності 6.050100 “Оподаткування”
всіхформ навчання
Харків,ХНЕУ 2006

ІвановЮ. Б., Найденко О.Є. Конспект лекцій з навчальної дисципліни “Податковий облік ізвітність” для студентів спеціальності 6.050100 “Оподаткування” всіх форм навчання– Харків: ВД “ІНЖЕК”, 2006, – 144 с.
Вконспекті лекцій розкриваються основні аспекти ведення податкового обліку та звітностіна підприємстві. Особливу увагу присвячено питанням заповнення податкової звітностіз різних податків, зборів й обов’язкових платежів.
Рекомендованодля студентів за спеціальностями “Оподаткування”, “Облік і аудит”, “Фінанси”.
Затвердженона засіданні кафедри оподаткування.
Протокол№ 14 від 13.06. 2006 р.

ЗМІСТ
                                                                                                                    Стор.
Вступ                                                                                                          4
Тематичнийплан навчальної дисципліни                                                 8
Тема 1. Податковийоблік, його зміст та організація на підприємстві
1.1. Поняттяподаткового обліку та його основні характеристики
1.2. Предметподаткового обліку та методи його ведення на підприємстві 9
Тема 2. Взаємозв’язок та відмінності фінансового, управлінськогота податкового обліку
2.1. Поняття фінансового, управлінського та податкового обліку
2.2. Взаємозв’язок та розбіжності бухгалтерського і податковогообліку
2.3. Моделі співіснування бухгалтерськогоі податкового обліку за кордоном. Види податкового обліку     14
Тема 3. Загальні вимоги до податкової звітності
3.1. Поняттяподаткової звітності
3.2. Податкова декларація. порядок татерміни подання податкової звітності
3.3. Зберіганнядокументів   22
Тема 4. Податковий облікз податку на прибуток
4.1. Розвиток прибутковогооподаткування підприємств в Україні
4.2. Порівняльна характеристикавідображення валових доходів в податковому обліку та доходів в бухгалтерському обліку
4.3. Порівняльна характеристика відображення валових витратв податковому обліку та витрат в бухгалтерському обліку
4.4. Облік приросту (убутку) балансової вартості товарів
4.5. Правила ведення податкового обліку
4.6. Податковий облік амортизації основних фондів
4.7. Деклараціяз податку на прибуток підприємств         28
Тема 5. Податковий облікта звітність з податку на додану вартість і акцизного збору
5.1. Реєстрація платниківПДВ
5.2. Методи обліку податковогозобов’язання та податкового кредиту з ПДВ
5.3. Податкова накладна
5.4. Реєстр отриманих та виданихподаткових накладних
5.5. Декларація з ПДВ
5.6. Податковий облік з акцизного збору
5.7. Звітність з акцизного збору    58
Тема 6. Податковий облік податку з доходів фізичних осіб
6.1. Документальне підтвердження права на податковийкредит
6.2. Документальне підтвердження права на податкову соціальнупільгу
6.3. Порядок веденняобліку доходів і витрат для визначення загального річного оподатковуваного доходу
6.4. Порядок подання річної деклараціїпро майновий стан і доходи
6.5. Порядокзаповнення та подання податкового розрахунку за формою 1ДФ
Тема 7. Податковий облік та звітність з інших податківта зборів й обов’язкових платежів
7.1. Податковий облік плати заземлю
7.2. Податковий облік податку з власників транспортнихзасобів
7.3. Податковийоблік збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства 94
Тема 8. Особливості податкового обліку та звітностісуб’єктів малого підприємництва
8.1. Податковий облік та звітність суб’єктів малого підприємництва– юридичних осіб
8.2. Податковийоблік та звітність суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб 110
Література                                                                                                  121
Додатки                                                                                                      127

ВСТУП
 
Реформуванняекономіки України зумовило значні зміни фінансового механізму її регулювання, зокремаподаткової системи. Ця система стала однією з найважливіших у фінансових відносинахміж державою і суб'єктами господарювання. До того ж вона є різноплановою і впливаєпрактично на всі аспекти діяльності підприємств. Діюча податкова система постійноудосконалюється, що свідчить про намагання запровадити ефективно діючі відносиниміж державою і підприємствами, які поряд із формуванням бюджету, забезпечували бстимулювання і розвиток виробництва. З цією метою у законодавчому порядку визначенобагатоваріантну систему оподаткування, яка включає прямі та непрямі податки, податковіплатежі, для визначення яких застосовуються специфічні бази та механізми обчислення,вони покриваються з різних джерел: прибутку чи витрат виробництва. Облікове забезпеченнязвітності про податки і податкові платежі є надзвичайно важливим, якщо до того жврахувати доволі жорстку систему фінансових санкцій, що застосовують до підприємств,керівників і бухгалтерів при виявленні помилок і викривлень при їх обчисленні.
Недивлячись на те, що податковий облік поєднується з традиційною системою фінансовогообліку, його не можна вважати лише складовою частиною останнього, оскільки суттєвіособливості економічних категорій, які тут використовуються, зумовлюють значні відмінностіне тільки первинних документів, аналітичних реєстрів, взаємозв'язку рахунків, алеі методики організації цього процесу. Мова насамперед іде про відмінність у визначенні валових витрат, валовихдоходів і оподатковуваного прибутку у податковому обліку від відображення витрат,доходів і результатів діяльності у фінансовому обліку. Значно відрізняється податковийі фінансовий облік основних засобів, їх амортизації, операцій з оперативної та фінансовоїоренди (лізингу), бартерних (товарообмінних) операцій та ін. Облік податку на доданувартість суттєво відрізняється від фінансового обліку взаєморозрахунків із бюджетомза цим видом платежів як специфічними первинними документами, так і аналітичнимиреєстрами, кореспонденцією рахунків. В результаті, податкова і фінансова звітністьскладаються на основі різних реєстрів аналітичного обліку, методика їх складаннямає суттєві відмінності.
Однією з основних умов ефективної діяльності підприємства єсвоєчасне та вірне здійснення обліку податкових операцій та їх відображення у податковійзвітності. Правильний підхід до відображення в податковому обліку операцій платникаподатків є основою вірного їх відображення в податковій звітності. Тому навчальнадисципліна “Податковий облік та звітність” є важливою для підготовки бакалаврівза спеціальністю 6.050100 “Оподаткування”.
Навчальну дисципліну “Податковий облік та звітність” віднесенодо групи вибіркових дисциплін циклу професійно підготовки бакалаврів за спеціальністю– 6.050100 “Оподаткування”. Вона є невід’ємною частиною циклу економічних дисциплін,необхідних робітникам бухгалтерських та податкових підрозділів підприємств незалежновід форми власності та організаційно-правової форми господарювання. Програму навчальноїдисципліни розроблено у відповідності до вимог галузевого стандарту вищої освітина базі освітньо-професійної програми підготовки бакалавра.
Мета дисципліни – надання студентам необхідних теоретичних основ,методичних рекомендацій і практичних навичок щодо розрахунку податкових зобов’язаньз різних податків, зборів та обов’язкових платежів.
Для досягнення мети поставлені такі основні завдання:
вивчення основних законодавчих та нормативних актів, які регламентуютьпитання податкового обліку та податкової звітності;
розгляд взаємозв’язку та суперечностей між бухгалтерським таподатковим обліком;
ознайомлення з основними складовими податкового обліку: предмет,завдання, функції;
вивчення та характеристика загальних вимог, які ставляться доподаткової звітності;
ознайомлення з порядком ведення податкового обліку та звітностіна підприємстві;
Предметом навчальної дисципліни є вивчення теоретичних основта методичних рекомендацій щодо ведення податкового обліку та звітності з різнихподатків, зборів та обов’язкових платежів платниками податків.
З метою найкращого засвоєння навчального матеріалу дисциплінистуденти повинні до його початку опанувати знання і навички в галузі загальної економічноїтеорії, фінансів, макроекономіки, економіки, вміти простежити вплив економічнихважелів державного управління економікою на основні фінансово-економічні показникироботи підприємств та їх фінансовий стан. Цю дисципліну вивчають студенти, оволодівшизнаннями з таких спеціальних дисциплін, як “Основи оподаткування”, ”Податкова системаУкраїни”.
В результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повиннізнати:
основні законодавчіта нормативні акти, якими регламентується питання податкового обліку та звітності;
основні спільні рисита відмінності між бухгалтерським та податковим обліком;
економічну сутністьподаткового обліку, його предмет, задачі та функції;
загальні вимоги, які ставляться до податкової звітності;
методи податковогообліку;
організацію облікуподатків, зборів та обов’язкових платежів та порядок складання податкової звітностіза ними;
порядок ведення податкового обліку суб’єктами малого підприємництвата складання ними податкової звітності.
вміти:
використовувати основні законодавчі та нормативні акти, якірегламентують порядок ведення податкового обліку та звітності на підприємстві;
пояснювати взаємозв’язок та відмінностіподаткового та бухгалтерського обліку;
вести податковий облікрізних податків та зборів;
складати основні видиподаткової звітності.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
З самого початку вивчення дисципліни кожен студент має бутиознайомлений як з програмою дисципліни і формами організації навчання, так і зіструктурою, змістом та обсягом кожного з її навчальних модулів, а також усіма видамиконтролю та методикою оцінювання навчальної роботи. Навчальний процес здійснюєтьсяу таких формах: лекційні, семінарські та практичні заняття, виконання індивідуальногозавдання, самостійна робота студентів, контрольні заходи.
Тематичний план даноїдисципліни складається з двох модулів (табл. 1).
Таблиця 1
Структура залікового кредиту навчальної дисципліниНазва теми Кількість годин Лекції Семінарські та практичні заняття Індивідуальне навчально-дослідне завдання Самостійна робота студентів Змістовний модуль 1. Загальні питання податкового обліку та податковий облік та звітність з непрямих податків Тема 1. Податковий облік, його зміст та організація на підприємстві 2 2 13 1 Тема 2. Взаємозв’язок та відмінності фінансового, управлінського та податкового обліку 2 2 1 Тема 3. Загальні вимоги до податкової звітності 1 6 1 Тема 4. Податковий облік та звітність з непрямих податків 4 17 1 Змістовний модуль 2. Податковий облік та звітність з інших податків та зборів Тема 5. Податковий облік та звітність з податку на прибуток підприємств 3 10 14 1 Тема 6. Особливості податкового обліку податку з доходів фізичних осіб 2 7 1 Тема 7. Організація податкового обліку та звітності з інших податків та зборів 2 4 1 Тема 8. Особливості податкового обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва 2 6 1 Разом годин 18 54 27 9

Тема 1. ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК, ЙОГО ЗМІСТ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ
 
1.1. Поняття податкового обліку та його основні характеристики
 
Реформуванняекономіки України зумовило необхідність приведення вітчизняного обліку у відповідністьдо загальноприйнятих принципів організації, бо відмінності вітчизняної системи віддіючої в економічно розвинутих країнах світу ускладнює інтеграцію нашої державиу міжнародну економіку, не сприяє залученню іноземних інвестицій в Україну. Томуприйнято ряд кардинальних заходів щодо реформування методології і методики організаціїбухгалтерського обліку на підприємствах.
Зокремазатверджено новий План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язаньі господарських операцій підприємств і організацій, низку Положень (стандартів),що максимально наближені до міжнародних і дають можливість чіткого поділу облікуна фінансовий і управлінський, як це прийнято у економічно розвинутих країнах світу.
Разоміз тим особливості податкового законодавства України зумовили необхідність веденняподаткового обліку, який потрібний для поглиблен­ня інформативності фінансовогообліку, оскільки на основі даних лише фінансового чи управлінського обліку неможливодосягти достовірного забезпечення податкової звітності.
У зв’язку з внесенням зміндо Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств” [3] і “Про податокна додану вартість” [4] в 1997 році законодавчо врегульовані правила ведення податковогообліку. Але, основнимнедоліком існуючого податкового законодавства України є відсутність у ньому визначеннятерміну “податковий облік”.
Податковий облік – це система збору, реєстрації, узагальнення, зберіганнята передачі інформації для визначення податкової бази з податків на основі данихпервинних документів, згрупованих відповідно з порядком, передбаченим діючим податковимзаконодавством [42]. Як правило, податковий облік здійснюється шляхом суцільного,безперервного та документального обліку господарських операцій, пов’язаних з визначеннямподаткової бази з конкретного податку.
Податковий облік ведетьсяз метою формування повної та достовірної інформації про господарські операції, щобули проведені платником протягом звітного періоду з метою оподаткування, а такожзабезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів для контролю за вірністюнарахування, повнотою та своєчасністю перерахування податків.
Податковий облік має трьохрівневу структуру[58]: 1 – рівень первинних облікових документів; 2 – рівень податкових регістрів;3 – рівень податкової звітностіз кожного податку (збору).
Первинний документ – це документ, який містить відомості прогосподарську операцію та підтверджує її здійснення [5].
Форми первинних документів податкового облікуможуть бути встановлені діючим податковим законодавством (податкові накладні). Якщоформи первинних документів податкового обліку не встановлені, то замість них використовуютьсяпервинні облікові документи бухгалтерського обліку. Платник податку може розробитипервинні документи податкового обліку самостійно (довідки бухгалтера, податковірозрахунки, пояснювальні записки).
До первинних документів бухгалтерського облікупред’являються такі вимоги:
1. Вони мають бути складені під час здійсненнягосподарської операції, або після її закінчення. Для забезпечення більш ефективноїобробки даних на основі первинних документів складаються узагальнюючі облікові документи(матеріальний звіт).
2. Первинні та узагальнюючі облікові документискладаються на паперових чи машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити[5]: назва документа; дата та місце складання; назва підприємства; зміст та обсягта одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійсненнягосподарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис особи, якаприймала участь в здійсненні господарської операції.
Господарськаоперація – дія або подія, яка викликаєзміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства [5].
Первинні та зведені облікові документи можутьбути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити[5]:
1) назву документа (форми);
2) дату і місце складання;
3) назву підприємства, від імені якого складенодокумент;
 4) зміст та обсяг господарської операції,одиницю виміру господарської операції;
5) посади осіб, відповідальних за здійсненнягосподарської операції та правильність її складання;
6) особистий підпис або інші дані, що даютьзмогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Другий рівень податкового обліку регламентованотільки за єдиним податком, податком на додану вартість та податком з доходів фізичнихосіб.
Податкові регістри – це форми систематизації даних податковогообліку за звітний (податковий) період, які згруповані відповідно до вимог податковогозаконодавства.
Податкові регістри призначені для систематизаціїта накопичення інформації, яка міститься в первинних документах, аналітичних данихподаткового обліку для відображення в податковій декларації. Регістри податковогообліку ведуться на паперових чи машинних носіях.
Третім рівнем податкового обліку є податковазвітність з певних податків та зборів, яка складається платником податків виходячиз даних податкового обліку.

1.2. Предмет податкового обліку та методи його ведення на підприємстві
Податковийоблік доходів і витрат ведеться платником податку на підставі документально підтвердженихданих із застосуванням відповідних правил і форм обліку.
Предметом податкового облікувиступає діяльність підприємства, в результаті якої у платника податків виникаютьзобов’язання щодо обчислення та сплати податків [55].
У податковому обліку застосовуєтьсякілька методів: касовий метод; метод нарахувань;метод першої події; метод останньої події (рис. 1).
Податковийоблік доходів і витрат платника податків при застосуванні касового методу здійснюєтьсявиходячи з моменту придбання платником податку права користування або розпорядженнядоходами й часу визнання за ним понесених витрат з моментом фактичного одержаннядоходів і здійснення витрат. Якщо платник податків одержує доход або здійснює витратине в грошовій формі, момент одержання такого доходу або здійснення витрат визначаєтьсяв тім же порядку, що використовується для визначення моменту одержання доходів абоздійснення витрат у грошовій формі.
Методи податкового обліку
/>/>/>/>“Касовий” метод – окремі складові податкових зобов’язань змінюються в тому податковому періоді, коли кошті в оплату товарів (робіт, послуг) списані з рахунку платника (зараховані на рахунок), або видані з каси підприємства (надійшли до каси) “За нарахуванням” — окремі складові податкових зобов’язань змінюються в тому податковому періоді, в якому був відвантажений (оприбуткований) товар, надані (отримані) послуги або результати робіт незалежно від їх оплати. “За першою подією” — окремі складові податкових зобов’язань змінюються в тому податковому періоді, в якому сталася перша з події: відвантаження (оприбуткування) товарів або отримання (оплата) коштів. “За останньою з подій” (за двома подіями) — окремі складові податкових зобов’язань змінюються в тому податковому періоді, в якому сталася заключна подія.
Рис. 1.Методи податкового обліку [44]
Використаннякасового методу передбачає облік платником податків доходів та витрат, виходячиіз часу вступу платника податків у право власності на ці доходи або визнання заним цих витрат. Моментом одержання доходів вважається момент, коли платник податківфактично придбає право одержання коштів. Як момент одержання доходу визначаєтьсямомент одержання коштів, а при безготівковому розрахунку – момент надходження коштівна рахунок платника. При поетапному перерахуванні коштів – момент одержання першогоплатежу.
Моментомздійснення витрат зізнається момент, коли платник податків фактично здійснює цівитрати. При виплаті коштів таким моментом є момент виплати наявних коштів, прибезготівковому платежі – момент одержання банком або кредитною установою дорученняплатника податків перелічити відповідні грошові суми. При здійсненні таких витратподібний момент визначається по останньому з таких платежів.
 У бухгалтерському обліку у відповідностізі ст. 4 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” [5] доходий витрати відображаються в момент їхнього виникнення, незалежно від дати надходженняабо сплати коштів, тобто по методу нарахувань. У міжнародній практиці переважновикористається саме цей метод. Він вважається більш об'єктивним у порівнянні з касовимметодом. Застосування касового методу теж допускається, але у виняткових випадкахі з певними, додатковими поясненнями.
При використанніметоду нарахувань облік доходів і витрат ведеться платником податків, виходячи ізчасу придбання платником податків права на ці доходи або визнання за ним цих витрат,незалежно від моменту фактичного одержання їм доходів і розрахунків. Якщо платникодержує доходи або здійснює витрати не в грошовій формі, то момент одержання такихдоходів або здійснення витрат визначається в такий же спосіб, як і при визначеннімоменту одержання доходів або здійснення витрат у грошовій формі [51].
Моментомздійснення витрат при використанні платником податку методу нарахувань визнаєтьсямомент, коли можливо однозначне визначити суму фінансового зобов'язання.
Методведення податкового обліку є незмінним протягом податкового періоду. У РосійськійФедерації, наприклад, зміна підприємством методу податкового обліку протягом строкуподаткового періоду допускається тільки в тому випадку, якщо протягом цього періодупідприємство ввійшло до складу консолідованої групи платників податку. Не допускаєтьсязастосування різних методів обліку доходів і витрат, якщо вони стосуються однотипнихоперацій платника податку [39].
Веденняподаткового обліку забезпечує можливість мати повне уявлення про всі операції, пов'язаніз діяльністю платника податку, і про його фінансове становище. Ці операції повиннібути відбиті таким чином, щоб можна було простежити їхній початок, хід і закінчення[53].
На сучасному етапі розвитку податкового обліку в Україні існуєдва підходи до ведення податкового обліку.
Перший передбачає ведення податкового обліку на основі первинноїдокументації без використання спеціальних регістрів обліку.
Другий підхід передбачає ведення податкового обліку на основіпервинної документації у регістрах податкового обліку. Ці підходи не передбачаютьвикористання методологічного апарату бухгалтерського обліку (подвійний запис, рахунківсинтетичного та аналітичного обліку, балансового узагальнення). Одержання підсумковихданих для складання податкової звітності здійснюється шляхом накопичення й групуванняданих за окремими ознаками валових доходів та витрат.

ТЕМА 2. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ТА ВІДМІННОСТІ, УПРАВЛІНСЬКОГОТА ПОДАТКОВОГО ОБЛІКУ
 
2.1. Поняття фінансового, управлінського та податкового обліку
Перехід України до ринкових відносин, значніперетворення у системі господарювання, зміни відносин власності, управлінні господарськимипроцесами тощо. Вони не могли не торкнутися і бухгалтерського обліку як системивпорядкованого узагальнення інформації про господарську діяльність, стан і рух майната зобов’язань підприємств.
Єдинасистема бухгалтерського обліку поділяється на: системи фінансового, податковогота управлінського, кожний з яких має свою специфіку та різну мету (табл. 2).
Таблиця 2
Відмінні характеристикифінансового, управлінського і податкового обліку [40]Порівняльна характе-ристика Фінансовий облік Управлінський облік Податковий облік Основні користувачі інформації Особи і організації як всередині, так і поза господарською одиницею Різні рівні керівництва Контролюючі органи податкової адміністрації Система запису Система подвійного запису Не обмежений системою подвійного запису: використовується будь-яка система Можливе використання системи подвійного запису або будь-яка інша форма Свобода вибору Обмежений принципами ведення бухгалтерського обліку Ніяких обмежень, крім вартості, єдиний критерій —придатність Обмежений правилами ведення податкового обліку Основний об’єкт обліку Господарська одиниця в цілому Різні структурні підрозділи господарської одиниці (центри витрат і відповідальності) Господарська одиниця в цілому Часовий аспект Націленість на минуле Націленість на майбутнє Націленість на минуле Частота складання звітності Періодично на регулярній основі В залежності від потреби може складатися і на нерегулярній основі Періодично на регулярній основі Ступінь надійності Вимагає об’єктивності: історичний за природою Суттєво залежить від цілей планування Вимагає точності: залежить від норм податкового законодавства
Фінансовий облік – збір даних на рахунках бухгалтерського обліку, для складанняфінансової звітності, виявлення фінансових результатів за звітний період [50].
На основі фінансового обліку ведеться управлінський облік, тобтооблік витрат виробництва, контроль за ними, прогнозування прибутку. Управлінськийоблік є основою фінансового менеджменту на підприємстві. Його результати призначенідля внутрішнього користування.
Податковий облік призначений для визначення розміру податковихзобов’язань платника податків. Податковий облік організовують в такому порядку,щоб задовольнити потреби управління і служби податкового менеджменту в інформаціїщодо формування оподаткованої бази підприємства від усіх видів діяльності.
Об’єктами фінансового обліку є господарськіпроцеси, в результаті яких змінюються активи, зобов’язання і капітал підприємства.Об’єктом податкового обліку є господарські операції платника податків і зборів,що відображають виникнення чи зміну об’єкту оподаткування (табл. 3). Таблиця 3Об'єкти фінансового та податковогообліку [40]Фінансовий облік Податковий облік Виробничі та невиробничі основні засоби Основні фонди, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції Власні та придбані предмети праці виробничого і невиробничого призначення Придбані виробничі запаси Засоби сфери обігу (кошти, дебіторська заборгованість) – Витрати виробництва Валові витрати Власні роботи та послуги та виконані іншими підприємствами Роботи та послуги виробничого призначення, виконані іншими підприємствами Доходи (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг), інші доходи Валові доходи Фінансові результати Оподатковуваний прибуток
Предметомфінансового обліку є господарські засоби за їх складом і розміщенням, джерела утвореннята їх цільове призначення, господарські процеси, що відбуваються в результаті виробництвапродукції, витрати та результати господарської діяльності в цілому.
Податковийоблік має дещо вужчий предмет, оскільки господарські засоби фігурують тут в якостіоб'єкта лише тією мірою, в якій вони пов'язані з визначенням бази оподаткування.
Найбільшвсеохоплюючою є система фінансового обліку, тому в ній застосовуються всі елементиметоду загальної системи бухгалтерського обліку – рахунки, подвійний запис, документацію,інвентаризацію, оцінку, калькуляцію. Підсистема податкового обліку охоплює значновужче коло об'єктів.
Документаціяв системі податкового обліку обмежується первинними документами, податковими накладними,реєстром виданих та отриманих податкових накладних, реєстрами обліку валових доходіві витрат. Інвентаризація власне у податковому обліку не застосовується, хоч її неможна ігнорувати при визначенні приросту (убутку) товарів, інших виробничих запасів.Але здебільшого уточнення залишків товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) за данимиінвентаризації проводять у фінансовому обліку.
Якщоподатковий облік ведуть позасистемно, шляхом вибірки даних, тут не застосовуютьсятакі елементи методу бухгалтерського обліку як рахунки і подвійний запис операцій,що до речі, властиве інколи управлінському обліку в окремих країнах. В Україні якфінансовий, так і управлінський облік (а на великих підприємствах це доцільно іщодо податкового обліку) ведуть у системі кореспонденції рахунків подвійним записом.
Убухгалтерському обліку до його поділу на фінансовий і управлінський, а тепер у нихзастосовуються всі види вимірників – натуральні, трудові, умовні та грошові, тоу податковому обліку використовується грошовий та натуральний вимірник.
Податковийі фінансовий облік відрізняються як за первинними документами (податкова накладна– у податковому обліку і товарно-транспортна накладна – у фінансовому обліку), такі за обліковими реєстрами (реєстр податкових накладних, реєстри обліку валових витратта валових доходів, аналогів яким у фінансовому обліку взагалі немає), звітнимидокументами, податкові форми яких набагато численніші, ніж у фінансовій звітності,термінами подання звітності, які у податковій системі більш оперативні у порівнянніз фінансовою. Зокрема, податкова звітність є місячною, квартальною і річною, у тойчас як фінансова – лише квартальною і річною. Тут доречно зазначити, що у жоднійкраїні Європейського Союзу на підприємства не покладається обов'язок щоквартальногоскладання фінансової звітності. Правилом є складання річної фінансової звітності.Додаткові обов'язки покладаються лише на ті підприємства, акції яких котируютьсяна біржі, та на банківські установи.
Утой же час документи податкової звітності виконують функції первинних документівфінансового обліку, оскільки для складання деяких форм податкової звітності даніфінансового обліку – лише вихідна інформаційна база, а потім ці ж самі форми податковоїзвітності є основою для записів у аналітичних реєстрах фінансового обліку.
Так,розрахунок плати за землю складається на основі акта на право власності (користування)на землю, а потім цей же розрахунок використовують для записів у реєстрах фінансовогообліку. Аналогічно використовують розрахунок податку з власників транспортних засобівта інших самохідних машин, основою для складання якого є інвентарні картки з облікуосновних засобів, розрахунок плати за спеціальне використання водних ресурсів, складенийза інформацією про наявність споживачів води, норми споживання води та ставки плати.
2.2. Взаємозв’язок та розбіжності бухгалтерськогоі податкового обліку
Податковийоблік має право на існування поряд із фінансовим, але відмінності між ними поглиблюються.Адже особливості системи оподаткування підприємств України зумовлюють специфічніметоди і прийоми облікового забезпечення обчислення податків, зборів, платежів,які у фінансовому обліку зараз не застосовуються: розмежування подій на першу тадругу, відмінні специфічні економічні категорії валові витрати і валові доходи,відмінна методика списання витрат на ремонти основних фондів, різниця в їх аналітичномуобліку, відмінні первинні документи та аналітичні реєстри.
Разомз тим податковий облік нині надто ускладнений, а тому його треба удосконалювати.Але, враховуючи підпорядкованість облікового забезпечення вимогам податкової звітності,яка в свою чергу зумовлена різноманітністю податків, зборів і платежів, таке вдосконаленняможливе лише за умови спрощення системи оподаткування підприємств.
Несприйняттяподаткового обліку певною частиною фахівців зумовлено тим, що коли функції податковогообліку повною мірою виконував бухгалтерський облік ще до його поділу на фінансовийта управлінський. Тепер же сфера фінансового обліку чітко окреслена відповіднимиположеннями, які не охоплюють предмета податкового обліку, що й зумовлює цілий рядінших відмінностей, зокрема, у застосуванні елементів методу бухгалтерського обліку(табл. 4).

Таблиця4
Розбіжностіміж економічною сутністю операцій і податковим трактуванням подій [52]Сутність подій Податковий облік Бухгалтерській облік Аванс, отриманий від покупців Валові доходи Кредиторська заборгованість Аванс, сплачений постачальникам Валові витрати Дебіторська заборгованість Витрати на придбання ліцензії Валові витрати Нематеріальні активи Здійснення прямих інвестицій Валові витрати Фінансові інвестиції Нестачі Відносяться на витрати тільки в межах норм натурального убутку Відображається вся сума Придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів Відносяться на витрати в розмірі 50%, в періоді в якому паливно-мастильні матеріали були використані Відносяться на витрати Безнадійна заборгованість Збільшують витрати, якщо мала місце затримка оплати вартості товарів понад 90 днів і платник звернувся до суду Відносяться на витрати Представницькі витрати Відносяться на витрати не більше 2% від прибутку за звітний податковий період Відносяться на витрати Штрафи, пені, неустойки Не відносяться на витрати Відносяться на витрати Благодійна допомога неприбутковим організаціям Враховується від 2% до 5% оподатковуваного прибутку за звітний період У витрати включається вся сума Податок на прибуток Не відноситься на витрати Відноситься на витрати
Однакдослідження методологічних аспектів цієї проблеми, не дивлячись на її нагальність,не проводиться, що зумовлює суттєві недоліки методики організації фінансового та,особливо, податкового і управлінського обліку безпосередньо на підприємствах. Вбагатьох випадках тут існує паралелізм та дублювання, що збільшує і без того значнийобсяг рутинної роботи бухгалтерів.
Відмінності бухгалтерського і податкового облікухарактеризуються такими положеннями:
бухгалтерській облік не призначений для вирішеннязавдань щодо правильного обчислення сум податкових платежів;
на відміну від бухгалтерському обліку у податковомуобліку витрати на амортизацію не відносять до складу валових витрат, а виділяютьокремо;
до валових витрат не входять витрати, не пов’язанііз виробничою діяльністю підприємства, а в бухгалтерському обліку вони включаютьсядо складу витрат;
наявність у податковому обліку витрат подвійногопризначення;
різний підхід до визначення об’єкту оподаткування(об’єкт оподаткування у податковому обліку – це величина, яка не збігається з прибуткомпідприємств, що є об’єктом оподаткування у бухгалтерському обліку);
визначальним у оподаткуванні підприємств є розмежування операційз придбання сировини і матеріалів, робіт і послуг або продажу продукції (робіт,послуг) за податковими періодами на так звану “першу” та “другу” події, що у фінансовомуобліку без відображення на спеціальних рахунках чи субрахунках не досягається;
існування нормативів при включенні витрат доскладу валових витрат (витрати на ремонт основних фондів, кошти які перераховуютьсянеприбутковим організаціям, витрати на рекламу, витрати на придбання паливно-мастильнихматеріалів, витрати на підвищення кваліфікації);
відмінність у призначенні бухгалтерської іподаткової звітності (якщо за даними першої можна охарактеризувати фінансовий станпідприємства, то за даними другої – стан розрахунків з бюджетом за відповіднимиподатками;
відмінностіу оцінці активів та зобов'язань. Наприклад, витрати на утримання об'єктів соціальноїсфери, легкового автотранспорту, кошти, перераховані як благодійні внески, не включаютьсядо валових витрат, але відображаються у фінансовому обліку як операційні витрати;доходи і витрати майбутніх періодів у податковому обліку відображаються повністювідразу, а у фінансовому обліку їх зараховують на умовах принципу відповідності,виходячи з терміну, на який вони розраховані;
метоюфінансового обліку є комплексна оцінка реального фінансового стану підприємстваі його методологія регулюється виключно Положеннями (стандартами) бухгалтерськогообліку, то мета податкового обліку полягає у визначені бази для фіскальних платежів.Податковий облік переважно регулюється нормами Законів про податки і платежі, абож інструктивними матеріалами податкової адміністрації України;
Такимчином в Україні, як і у економічно розвинутих країнах, реально існує податковийоблік. Десятиріччями традиційно бухгалтерський облік у нас був одночасно підпорядкованийі потребам облікового забезпечення податкової звітності, в той час, як у більшостікраїн ринкової економіки податковий облік був виокремлений вже давно і його ведутьабо ж зовсім незалежно від фінансового, або з певним наближенням до останнього.Тому логічним є те, що не всі теоретики і практики однозначно сприймають появу терміну«податковий облік».
Разом з тим фінансовий і податковий облік маютьне тільки відмінності, але й спільні риси:
різні податкові показники формуються і обчислюютьсяза допомогою даних бухгалтерського обліку;
обидва вони базуються на одних і тих же первиннихдокументах; фіксують одні й ті ж дані і факти господарського обліку;
ці види обліку ведуть одні й ті ж спеціалісти– бухгалтери;
основна частина інформації, отриманої у системібухгалтерського і податкового обліку призначена для зовнішніх користувачів.
Яку фінансовому, так і в податковому обліку застосовуються найголовніші елементи бухгалтерськогообліку — документація, подвійний запис.
Інколидані фінансового обліку, правда узгоджені з вимогами податкового обліку, є вихіднимидля записів у податковому обліку. Так приріст (убуток) придбаних товарно-матеріальнихцінностей визначається на основі даних фінансового обліку.
Дляуточнення даних податкового обліку використовують первинні документи і обліковіреєстри фінансового обліку. Зокрема так уточнюються дані щодо визначення податкуна додану вартість, валових витрат, валових доходів, а також інших платежів.
Разоміз тим організація податкового обліку на підприємствах утруднюється, бо у Планірахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операційпідприємств і організацій, не передбачено окремих синтетичних, чи принаймні субрахунківдля обліку валових витрат і валових доходів, які є визначальними при обчисленніоподатковуваного прибутку.
2.3. Моделі співіснування бухгалтерського і податковогообліку за кордоном. Види податкового обліку
В зарубіжних країнах розрізняють дві моделіспівіснування бухгалтерського і податкового обліку [39,60].
Перша модель – континентальна представляє собоюположення, за якого бухгалтерській і податковий облік фактично співпадають і першийвиконує усі фіскально-облікові задачі (Германія, Швеція, Іспанія, Італія та ін.).
Друга модель – англосаксонська передбачає співіснуванняі ведення паралельно як бухгалтерського, так і податкового обліку (США, Англія,Австрія, Канада та ін.).
За ступенем участі бухгалтерського обліку всистемі податкового обліку можна виділити три види податкового обліку [39,60]:
бухгалтерській податковий облік – показникиподаткового обліку формуються виключно на даних бухгалтерського обліку;
змішаний податковий облік – показники податковогообліку формуються на основі даних бухгалтерського обліку, але з використанням певнихметодів для цілей оподаткування;
абсолютний податковий облік – показники податковогообліку формуються без участі бухгалтерського обліку (мито, державне мито).
В деяких зарубіжних країнах бухгалтерській облік є основою складанняподаткової звітності [52]. Так у Білорусідо компетенції головного бухгалтера входить складання і своєчасне надання повноїй достовірної бухгалтерської та податкової звітності. В Литві бухгалтерський облікмає забезпечувати процес своєчасного та достовірного складання податкової та статистичноїзвітності. В Киргизії одне із завдань бухгалтерського обліку відноситься складанняфінансової звітності, забезпечення інформацією для складання інших видів звітності.В Молдові бухгалтерський облік є комплексною системою обліку, інформації і звітності,на базі якої визначаються необхідні показники для складання податкової звітності.В Узбекистані одним із завдань бухгалтерського обліку є складання фінансової, податковоїта іншої звітності.
У країнах ЄЕС система бухгалтерського обліку є джерелом складаннядекларації про прибуток.
Існування проблеми податкового обліку в Україні є результатомнестикувань між Законами України “Про бухгалтерський облік в Україні” і “Про оподаткуванняприбутку підприємств”. Проблема податкового обліку може бути розв’язана шляхом прийняттязаконодавчого чи нормативно-правового акту, в якому б були закріплені методологічні,методичні та організаційні аспекти ведення податкового обліку на підприємстві.
Методологічний аспект передбачає визначення засад, на яких формуєтьсясистема податкового обліку, з яких елементів складається. Методичний аспект маєвисвітити процедурний бік податкового обліку, тобто порядок формування вихідноїінформації і підготовки даних для складання податкової звітності. Організаційнийаспект має відповісти на питання: хто та в яких регістрах буде вестись податковийоблік.
Тема 3. ЗАГАЛЬНІВИМОГИ ДО ПОДАТКОВОЇ ЗВІТНОСТІ
 
3.1. Поняття податкової звітності
Звітність – завершальний результат фінансового,виробничого, податкового та статистичного обліку. Вона призначена для використаннязовнішніми і внутрішніми користувачами [50].
Держава використовуєзвітність для контролю за вірністю та своєчасністю розрахунків по податкам, зборам,обов’язковим платежам. Показники звітності використовуються для моніторингу господарсько-фінансовоїдіяльності підприємств. На підприємствах звітність використовують для контролю завиконанням планів, аналізу господарської діяльності, формування стратегічних планів.Від якості складання звітності залежить якість прийняття рішень тактичного і стратегічногоплану, ефективність функціонування підприємства і держави в цілому.
Звітність підприємстваподіляється на фінансову, податкову, статистичну.
Фінансова звітність – бухгалтерська звітність, щомістить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштівпідприємства за звітний період [32].
Статистична звітність – це офіційна документована державнаінформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваютьсяв економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя [50].
Податкова звітність – сукупністьдій платника податку по складанню, веденню і поданню документів, які містять інформаціюпро результати діяльності платника податку, його майновий стан і фіксують процесобчислення податку, а також суму, яка має бути сплачена до бюджету. Податкова звітністьскладається платником податків самостійно і подається до податкових органів за результатамизвітного періоду у встановлені законодавством терміни [50].
Терміни подання податковоїзвітності встановлюються для кожного податку окремо. Першим днем представлення звітностівважається день, наступний за днем закінчення звітного періоду. У випадках, колиостанній день подання звітності є вихідним або святковим, днем подання звітностівважається перший робочий день, що слідує за вихідним (святковим).
Форми податкової звітностіта порядок їх заповнення розробляються Державною податковою адміністрацією Україниобов’язковим узгодженням профільного комітету Верховної Ради України. Форми та періодичністьподання податкової звітності по місцевим податкам та зборам розробляються і затверджуютьсямісцевими органами влади.
Виділяютьдві групи податкових документів [53]:
1. Розрахунково-декларативнадокументація – документи,у яких фіксуються податкові розрахунки й суми податків. По кожному податку існуєєдиний розрахунковий документ, що представляє платником податків у податковий органу встановлений законодавством строк. У розрахунково-декларативних документах указуютьсястроки подання звітності, база оподатковування, податкові пільги, розмір податковогоокладу.
2. Довідкова документація – документи, що містять довідковівідомості, що деталізують дані для обчислення податків, що розшифровують або обґрунтовуютьподаткові розрахунки. Подібна документація ділиться на: документи, необхідні дляобчислення податків; документи довідкового характеру, що не впливають на вирахуваннясум податків.
3.2. Податкова декларація. Порядок та терміни поданняподаткової звітності
Податкова декларація– документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки встановленізаконодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку,збору (обов'язкового платежу) [12].
Платник податків самостійнообчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Податкова деклараціяприймається без попередньої перевірки. Незалежно від наявності відмови у прийняттіподаткової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання,самостійно визначене ним у такій податковій декларації.
Податкова деклараціяподається до податкового органу у двох примірниках, один з яких повертається платникуз відміткою посадової особи податкового органу про дату її прийняття. Підпис посадовоїособи має бути засвідчений печаткою.
Податковадекларація повинна містити в собі наступні обов'язкові відомості:
ідентифікаційнийкод платника податку;
повненайменування платника податку, відомості про його місцезнаходження або місце проживання;
період,за який подається декларація, або дата, за станом на яку подається декларація;
дату поданняподатковому органу податкової декларації;
розмірбази оподатковування; суму й розмір витрат і пільг;
суму,не оподатковувану податком;
ставкуоподаткування;
суму податку,що підлягає сплаті.
Податкові декларації подаютьсяза базовий податковий період (табл. 5).
Таблиця 5
Строки подання податковоїдекларації Звітний (податковий період) Строки подання декларації Календарний місяць на протязі 20 календарних днів, що слідують за останнім календарним днем звітного місяця; Календарний квартал чи квартальне півріччя на протязі 40 календарних днів, що слідують за останнім календарним днем звітного кварталу (півріччя); Календарний року на протязі 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного періоду; Календарний рік – для платників податку з доходів фізичних осіб до 1 квітня року, що слідує за звітним.
У податковому законодавствіпередбачено подання податкової декларації незалежно від наявності (відсутності)податкових зобов’язань у платника податків (податок на прибуток підприємств, податокна додану вартість). Єдиним виключенням з цього правила є збір на розвиток виноградарства,садівництва та хмелярства, в Порядку заповнення звіту з якого передбачено, що якщоу платника збору в звітному (податковому) періоді відсутні операції з продажу алкогольнихнапоїв та пива (тобто відсутній об’єкт оподаткування), він може звіт і не подавати.
Платник податку має правообрати один з трьох порядків подання податкової декларації: особисто; поштою; велектронному вигляді.
Декларацію підписує платникподатку чи його представник у межах його повноважень.
Якщо платник податку післяподання декларації знайшов арифметичну помилку чи описку, що призвело до заниження(завищення) податку, він може подати податковому органу декларацію з уточненнямиразом із заявою про це. Така заява дорівнюється до подачі нової декларації.
3.3. Зберігання документів
Строки зберігання документів визначає “Переліктипових документів” [17], який розповсюджується не тільки на підприємства, алейна фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності.
Строки зберігання різних видів документівокрім Переліку типових документів визначаються також окремими Переліками, дія якихпоширюється на деякі установи. Окрім того, на території України діють в частині,що не суперечить законодавству України, біля 150-ти відомчих (галузевих) переліківдокументів, затверджених міністерствами та іншими центральними органами виконавчоївлади колишнього СРСР.
Для основної частини первинних документіввстановлено строк зберігання в три роки за умови проведення перевірки податковимиорганами за період, до якого відносяться документи. Якщо перевірка не була проведена,то цей строк збільшується до закінчення перевірки. Документи по заробітній платіробітників мають зберігатися до досягнення робітниками 75-річного віку.
Документи поділяються на дві категорії: ті,що направляються та ті, що не направляються до Національного архівного фонду. ДоНаціонального архівного фонду надходять документи, що мають наукову історико-культурнуцінність, до яких документи більшості підприємств не відносяться. Однак якщо підприємствозбирається знищити документи, строк зберігання яких закінчився, ним створюєтьсяекспертна комісія з числа робітників підприємства та робітника місцевого архіву,яка визначає, чи підлягають документи переданню до Національного архівного фондуабо ні. Але оскільки на більшості підприємств таких документів немає, як правило,вони не запрошують робітників архіву для прийняття відповідного рішення. Опис документів,що мають бути знищенні, має бути узгоджений з експертно-перевірочною комісією приархіві.
Якщо документи не підлягають переданню доНаціонального архівного фонду та строки зберігання їх минули, то їх можна знищити.
Документи підлягають переданню організаціям,що займаються заготівкою вторинної сировини і їхня передача оформлюється відповідниминакладними. При незначному об’ємі документів, що підлягають знищенню, вони можутьбути спалені, про що в акті робиться відповідна відмітка.
Слід відмітити, що навмисне знищення документів,здійснене за корисними мотивами чи внаслідок інших особистих інтересів, караєтьсяштрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів чи обмеженням свободи до 3 років відповіднодо ст.357 Кримінального кодексу [2].
Якщо підприємство правомірно знищило документи,в яких минув строк зберігання, то податкові органи не можуть заявити про те, щовалові витрати підприємства відповідного періоду є непідтвердженими.
Згідно з пунктом 6.10 Положення [18] у випадкупропажі чи знищення первинних документів, облікових регістрів та звітів керівникпідприємства (установи) письмово сповіщає про це правоохоронні органи та наказомпризначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідуванняпричин їхньої пропажі чи знищення.
Для участі в роботі комісії запрошуютьсяпредставники органів слідства, охорони та державного пожежного нагляду.
Результати роботи комісії оформлюються актом, якийзатверджується керівником підприємства (установи). Копія акту направляється органу,в сфері управління якого знаходиться підприємство (установа), а також державнійподатковій інспекції – підприємствами та місцевому фінансовому органу – установамив 10-денний строк.
Податковийорган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податківне пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку поданняподаткової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше,– за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий органне визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним відтакого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розглядув адміністративному або судовому порядку.
Податковезобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такогоподатку може бути розпочате без дотримання строку давності 1095 днів у разі коли:
а)податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано;
б)судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичноюособою — платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податковогозобов'язання.
Граничністроки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючихорганів, заяв про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів),підлягають продовженню керівником податкового органу (його заступником) за письмовимзапитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків:
перебувавза межами України;
перебуваву плаванні на морських судах за кордоном України у складі команди (екіпажу) такихсуден;
перебуваву місцях позбавлення волі за вироком суду;
мавобмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території іншихдержав або через інші обставини непереборної сили, підтверджені документально;
буввизнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках,передбачених законодавством.

Тема 4. ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК З ПОДАТКУ НА ПРИБУТОКПІДПРИЄМСТВ
4.1. Розвиток прибуткового оподаткування підприємствв Україні
Прибутковеоподаткування підприємств та організацій завжди було в центрі уваги законодавців,які неодноразово переглядали та вдосконалювали його. Зміни об’єкта оподаткування,ставок податку, складу податкових пільг викликали необхідність прийняття нових законодавчихактів, в результаті за період 1991-1998р. утримання податку з прибутку регулювалосьнормами чотирьох законів.
Так, в1991 році діяв Закон СРСР “Про податок з підприємств і організацій” у відповідностіз яким об’єктом оподаткування був балансовий прибуток підприємства, розрахованийяк сума прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), інших матеріальних цінностейі доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях.Для підприємств встановлювався максимальний рівень рентабельності, диференційованийза галузями. Максимальна ставка податку на прибуток в межах встановленого рівнярентабельності складала 35%. Крім того, ставки податку на прибуток були диференційованів залежності від сфери діяльності.
З 1 січня1992 року був введений в дію Закон України «Про оподаткування доходів підприємстві організацій», згідно якого об’єктом став валовий доход підприємства, зменшенийна суму матеріальних затрат і обов’язкових платежів. В об’єкт оподаткування крімприбутку були включені затрати на оплату праці. Ставка податку складала 18 % доходу.Понижені ставки в розмірі 15 % були встановлені для спільних підприємств з часткоюіноземного інвестора в статутному фонді більше 30 % і в розмірі 9% для досліднихзаводів. Підвищені ставки були встановлені для посередницької діяльності (65%) ідоходів від казино, відеосалонів, ігрових автоматів (70%). В 1993 році була здійсненаспроба перейти від оподаткування доходу до оподаткування прибутку підприємств (ДекретКабінету Міністрів України «Про податок на прибуток підприємств і організацій),але після квартального періоду справляння цього податку він знов був замінений наподаток з доходів.
З 1 січня1995 року набрав чинності Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”.Об’єктом оподаткування став балансовий прибуток підприємств, розрахований як сумаприбутку від всіх видів діяльності за звітний період. Базова ставка податку складала30%. Для підприємств агропромислового комплексу була встановлена ставка 15%, дляпосередницьких операцій – 45%, для прибутку від проведення лотерей і ігрового бізнесу– 60%.
З 1 липня1997 року був введений в дію Закон України «Про внесення змін до Закону України“Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого суттєво змінилисьметодичні основи оподаткування прибутку, які вимагають ведення спеціального податковогообліку.
Після введенняданого Закону об’єктом оподаткування виступає розрахунковий прибуток, основою длявизначення якого є валові надходження і витрати, які підприємство понесло не у зв’язкуз реалізацією конкретного обсягу продукції, а за певний період часу.
З 1 січня2003 року набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Закону України ”Прооподаткування прибутку підприємств””(№349 від 24 грудня 2002 року), який вніс суттєвізміни в механізм справляння податку на прибуток. Основною причиною, яка викликаланеобхідність змін та доповнень до податкового законодавства України в частині оподаткуваннядоходів фізичних осіб, стало те, що законодавчі акти, прийняті в 1990-1996 р., виявилисьнедостатньо розробленими і недостатньо перевіреними практикою. Сьогодні податокна прибуток підприємств є основним прямим прибутковим податком з юридичних осіб.

4.2. Порівняльна характеристика відображення валового доходу вподатковому обліку та доходів в бухгалтерському обліку
Валовий доход в розумінніподатку на прибуток підприємств за своїм змістом відрізняються від доходів за реалізованупродукцію чи власне валового доходу як економічної категорії.
Необхідність відокремленоговедення податкового обліку пояснюється тим, що визнання доходів і валового доходу,витрат (валових витрат), фінансових результатів (прибутку до оподаткування) у податковомузаконодавстві не відповідає основним принципам визнання доходу в бухгалтерськомуобліку. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації продоходи і витрати визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід»[35] і Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» [36].В податковому обліку витрати визнаються згідно норм Закону України «Про оподаткуванняприбутку підприємств» [3]. В результаті виникають розбіжності в визнанні доходіві витрат, визначенні фінансових результатів в бухгалтерському обліку і визначенніприбутку до оподаткуванні в податковому обліку.
Валовий доход – загальнасума доходу платника податків від всіх видів діяльності, отриманого (нарахованого)протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах якна території України, її континентальному шельфі, виняткової (морський) економічнійзоні, так і за її межами [3].
Доход– сума яка визначається під час збільшення активу або зменшення зобов’язань, щозумовлює зростання власного капіталу за умови, що цей доход може бути достовірнооцінений [35].
Правила ведення бухгалтерськогообліку, порядок визначення фінансових результатів передбачають трактування господарськихпроцесів не з податкових позицій, а з економічної сутності кожної господарськоїоперації і орієнтований на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, а тому непередбачають формування показників, які використовуються для складання податковоїзвітності на основі чинного податкового законодавства України.
Доходи визнані в бухгалтерськомуобліку, як правило визнаються валовими доходами і в податковому обліку, але різницяможе виникнути в результаті не співпадання по звітних періодах, оскільки моментвизнання доходів в бухгалтерському і в податковому обліку різні. Крім того встановленорізні підходи по визнанню доходів і валових доходів по окремих операціях, які визнаютьсяваловими доходами і не є доходами в бухгалтерському обліку.
Порівнюючивалові доходи з доходами в бухгалтерському обліку можна виділити їх відмінні риси[55]:
1.До валових доходів включають суму отриманої від покупців, замовників попередньоїоплати (авансів). До доходів діяльності сума одержаних авансів не належить.
2.Валові доходи обліковують для визначення оподатковуваного прибутку, а доходи віддіяльності обліковують для розрахунку фінансового результату підприємства.
3.Вартість оприбуткованих товарно-матеріальних цінностей при здійсненні бартернихоперацій (перша подія) належить до складу валових доходів. Зобов'язання за отриманіпершими за бартером товарно-матеріальні цінності у фінансовому обліку відображаютьу складі кредиторської заборгованості без включення у доход від діяльності підприємства.
4. Безоплатно одержанінеоборотні активи включаються до складу валових доходів загальною сумою в моментнадходження на підприємство, а в бухгалтерському обліку відображаються в складідодаткового капіталу і визнаються доходом по мірі визнання витрат, тобто по мірінарахування амортизації.
Вобліку валових витрат і валових доходів є суттєва відмінність. Валові витрати відображаютьсябез податку на додану вартість. Валові доходи відображаються з податком на до­данувартість та акцизним збором. В той же час статтею 4, під­пунктом 4.2.1. Закону України“Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що з валового доходу виключається сума податкуна додану вартість, але лише в тих випадках, коли покупець є платником такого податку[3]. Таке виключення здійснюється розрахунковим шляхом без відображення бухгалтерськимипроводками при складанні “Декларації про прибуток підприємства”, де валові доходивідображаються без суми податку на додану вартість.
Уподатковому обліку при формуванні доходів і валових витрат власне процес виробництвавзагалі не розглядається, оскільки тут до уваги беруть лише постачання і реалізацію.
Затев податковому обліку визначальною є послідовність операцій з постачання виробничихзапасів та реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, оскільки валові доходиі витрати формуються тут лише з урахуванням так званої “першої події”. При цьомуяк події виступають не одна окрема операція, а декілька. Наприклад, першою подієює продаж покупцям продукції, який у фінансовому обліку передбачає укладання договоруз конкретним покупцем, отримання від нього довіреності, виписування товарно-транспортноїнакладної, врешті відвантаження продукції чи товарів (виконання робіт або послуг),відправку її покупцеві.
Якдруга подія тут будуть відображені операції, які пов'язані з розрахунками за проданупродукцію (товари, роботи, послуги). Причому вони здійснюється інколи як покупцем,так і продавцем (постачальником) або й двома одночасно – залежно від форми розрахунків.
Однакнерідко послідовність окремих частин операції інша: спочатку покупці здійснюютьпопередаю оплату і це стає в податковому обліку першою подією, а власне постачанняпродукції (товарів, робіт і послуг) — другою подією, хоч зміст операцій залишаєтьсяідентичний.
Оподатковуванийприбуток визначається з урахуванням подій, які настали раніше: дата надходження(чи списання) коштів з рахунка — при попередній оплаті або, навпаки, дата відвантаження(чи одержання) товарів (робіт, послуг) — при наступній оплаті. Тобто, при його визначеннізмішано два методи: касовий і нарахування.
4.3. Порівняльна характеристика відображення валових витрат вподатковому обліку та витрат в бухгалтерському обліку
Відмінністьвалових витрат від витрат виробництва, головним чином у тому, що до валових витратзараховуються будь-які витрати платника подат­ку на прибуток підприємств, які здійсненоним у зв'язку з придбанням матеріалів, сировини, товарів, робіт і послуг. Між валовими витратами та витратамивиробництва (діяльності) є певні відмінності та взаємозв'язок.
Валовівитрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника в грошовій, матеріальнійта нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг),які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використанняу власній господарській діяльності [3].
Витрати– зменшення активів чи збільшення зобов’язань, що призводять до зменшення власногокапіталу підприємства за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені [36].
Відмінностівалових витрат і витрат виробництва (діяльності) у наступному [55]:
1.Валові витрати – об'єкт податкового обліку, а витрати виробництва (діяльності) –об'єкт фінансового обліку.
2.  До валових включають витрати,пов'язані з придбання ТМЦ. На витрати виробництва вартість придбаних ТМЦ не відносять,а лише списують їх витрачання. У бухгалтерському обліку вартість отриманих ТМЦ обліковуютьу складі виробничих запасів.
3. Амортизацію основних засобів увалові витрати не включають, а відносять до витрат виробництва та обліковують ускладі виробничої собівартості продукції виробничих накладних, адміністративнихта збутових витрат.
4.  Валові витрати обліковують, щобвизначити оподатковуваний прибуток. Витрати виробництва (діяльності) обліковуютьдля визначення собівартості виробленої продукції (робіт, послуг) і обчислення фінансовогорезультату діяльності підприємства.
5. Витрати на сплату штрафів, неустойки,пені за порушення умов господарських договорів на користь інших осіб не включаютьдо складу валових витрат. У фінансовому обліку визнані штрафи, пені, неустойки включаютьдо витрат виробництва (діяльності) і обліковують у складі інших витрат операційноїдіяльності.
6. Наявність нормативів включеннядо складу валових витрат.
Обліквалових витрат варто здійснювати з використанням системи облікових реєстрів і рахунківподаткового обліку. Це можуть бути виробничі звіти, відомості розрахунку витратна виробництво за економічними елементами і собівартості товарної продукції, книгиобліку виробництва або інші пристосовані реєстри, які б давали можливість хронологічно-систематичногозапису операцій, підрахунку загального дебетового і кредитового обігу за місяць,перенесення їх у Головну книгу для підрахунку в ній підсумків дебетових обігів зазвітний (податковий) квартал чи рік. В той же час окремого реєстру аналітичногообліку для підсумкового обліку валових витрат не передбачено.
Аналітичнийоблік валових витрат повинен бути організований таким чином, щоб можна було узагальнюватиоперації. Зокрема, необхідно передбачити окреме групування валових витрат у хронологічномупорядку за такими групами: витрати на придбання товарів (робіт, послуг); приріст(убуток) балансової вартості запасів; витрати на оплату праці; сума внесків до фондівдержавного загальнообов'язкового соціального страхування; суми внесків на довгостроковестрахування життя, додаткове пенсійне страхування; суми податків, зборів (обов'язковихплатежів); витрати, пов'язані з виконанням довгострокових договорів; добровільнеперерахування коштів, передача товарів (робіт, послуг); витрати на поліпшення основнихфондів та нафтогазових свердловин; витрати від вартості товарів (робіт, послуг),придбаних у “нестандартних” платників; інші витрати.
Підпунктом 11.2.3Закону [3] визначено, що датою збільшеннявалових витрат платника податку на прибуток підприємств при здійсненні операційз деякими «незвичними» партнерами є дата оприбуткування таких товарів (а при імпорті– також робіт, послуг, супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт(послуг) – дата фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їхоплати.
Юридичні особи – суб’єктималого підприємництва, що перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку тазвітності, незалежно від обраної ставки єдиного податку класифікуються як «незвичні»платники. Стосовно фізичних осіб – платників єдиного податку, то в цьому питанніоднозначність відсутня та можливими передбачаються два підходи.
Перший з них (ліберальний)заключається в тому, що при придбанні товарів (робіт, послуг) у приватних підприємцівдата збільшення валових витрат покупця визначається за першою подією, тобто безврахування пп. 11.2.3.
Другий підхід – фіскальний– передбачає, що операції с будь-якими приватними підприємцями підпадають під діюпп. 11.2.3 Закону [3].
Найбільш вірогіднимє другий підхід, а тому в податковому плануванні операцій придбання товарів (робіт,послуг) у будь-яких платників, що застосовують спрощену систему оподаткування методпершої події при формуванні валових витрат не застосовується.
Загальний принципдокументального підтвердження оформлення операцій з придбання товарів (послуг) у«незвичних» платників заключається в тому, що в договорі має бути вказаний статуспродавця. При цьому правило першої події застосовується тільки у випадку, якщо вдоговорі вказано, що продавець є платником податку на прибуток підприємств на загальнихумовах. Якщо ж в договорі вказано, що продавець сплачує податок на прибуток у складієдиного податку чи статус продавця взагалі не вказано – застосовуються норми п.11.2.3 Закону [3].
Зазначення податковогостатусу для продавця є обов’язковим тільки в том випадку, якщо партнер – платникподатку на прибуток на загальних умовах вимагає цього.
Тому відповідний обов’язоку продавця виникає незалежно від того, в якій формі (письмовій, усній) були виказанівимоги покупця. Якщо така вимога з боку покупця відсутня – продавець зазначати свійстатус не зобов’язаний. Згідно з пп. 11.2.3 податковий статус продавця має бутивказаний саме в договорі.
Можливі наслідки відображеннячи не відображення в договорі між покупцем, що застосовує загальну систему оподаткуваннята платником єдиного податку (продавцем) податкового статусу останнього в систематизованомувигляді представлені в табл. 6.
Таблиця 6
Наслідки відображення(не відображення) податкового статусу в договоріСитуація Відображення податкового статусу продавця в договорі Фактична дата збільшення валових витрат покупцем Відповідальність покупця продавця 1 Не відображено Дата оприбуткування товару Порушень немає, відповідальність відсутня 2 Не відображено Дата здійснення передоплати (перша подія) Завищення валових витрат на суму передоплати. Штраф в відповідно до ст. 17 Закона № 2181 [12] Порушень немає, відповідальність відсутня 3. Відображено Дата оприбуткування товару Порушень немає, відповідальність відсутня 4 Відображено Дата здійснення передоплати (перша подія) Завищення валових витрат на суму передоплати. Штраф в відповідно до ст. 17 Закона № 2181[12] Порушень немає, відповідальність відсутня 5. В договорі вказано, що продавець – платник податку на прибуток на загальних умовах Дата здійснення передоплати (перша подія) Наслідки відсутні, оскільки покупець не несе відповідальність за недостовірність інформації про податковий статус продавця Таке порушення прирівнюється до навмисного ухилення від оподаткування в розмірі отриманої передоплати (авансу)
4.4. Облік приросту (убутку)балансової вартості товарів
Платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансовоївартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини,матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах,у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбаннята поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат(за винятком тих, що отримані безкоштовно).
При цьому, до приросту запасів не включається вартість запасівоплачених, але не отриманих (не оприбуткованих), а до убутку запасів не включаєтьсявартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку).
Для врегулювання впливу витрат на фінансові результати, валовідоходи та валові витрати, які враховуються при оподаткуванні коригуються на різницюсальдових залишків запасів і матеріальних активів.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітногоперіоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різницявключається до складу валових доходів у такому звітному періоді.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітногоперіоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різницявключається до складу валових витрат у такому звітному періоді.
При визначенні приросту (убутку) виробничихзапасів треба мати на увазі, що сума ПДВ, сплаченого при купівлі пально-мастильнихматеріалів для легкових автомобілів відшкодовувалася за рахунок прибутку. Зараз,оскільки ПДВ для підприємства є непрямим податком, згідно п.9 П (С) БО 9 “Запаси” [34], його сумавключається у первинну вартість запасів.
Першийваріант можливий у тому випадку, коли для легкового автотранспорту використовуютьбензин інших марок, ніж для вантажного. У такому разі оприбуткування бензину здійснюєтьсяза повною вартістю (з ПДВ).
Коли ж заздалегідь не відомо, скільки бензинубуде витрачено на легкові автомобілі, такий варіант неможливий. Як правило, особливопри попередній оплаті за пальне, його вартість відносять до валових витрат, а сумуПДВ — до податкового кредиту. Тому в цьому випадку в кінці місяця треба визначитина підставі звіту про рух пального вартість, що витрачена на роботу легкового автотранспортуі скоригувати валові витрати, податковий кредит і первинну вартість запасів.
Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасівзгідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податковогообліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витратитакого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.
З метою податкового обліку платник податку за своїм виборомздійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку,визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиницізапасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часомнадходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно длязапасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).
У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуттязапасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового облікуне дозволяється.
4.5. Правила ведення податкового обліку
Згідно із Законом [3] звітними (податковими) періодами з податку на прибуток підприємствє: календарний квартал, півріччя, три квартали, рік.
Податковий період починається з першого календарного дня податковогоперіоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.
У разі коли особа береться на облік податковим органом як платникцього податку всередині податкового періоду, то перший звітний податковий періодрозпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнімкалендарним днем наступного податкового періоду.
Якщо платник податку ліквідується, останнім податковим вважаєтьсяперіод (що закінчується днем такої ліквідації), на який припадає дата такої ліквідації.
Таблиця 7
Дата збільшення валових витрат виробництваВид операції Дата збільшення валових витрат виробництва Загальні умови
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку — день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) Закупівля товарів дата списання коштів з банківських рахунків пла­тника податку на оплату товарів, а в разі їх при­дбання за готівку — день їх видачі з каси платника податку Бартер товарів дата оприбуткування товарів платником податку Закупівля робіт, послуг дата списання коштів з банківських рахунків пла­тника податку на оплату робіт, послуг, а в разі їх при­дбання за готівку — день їх видачі з каси платника податку Бартер робіт, послуг дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) Оперативна оренда (лізинг) дата нарахованого лізингового платежу Довгострокові контракти дата фактичного отримання сум за виконання Придбання товарів (робіт, послуг) з використанням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків дата оформлення відповідного рахунку (товарного чека). Здійснення операцій з особами, які є: нерезидентами; резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті — також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), – дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).
Таблиця 8
Дата збільшення валового доходуВид операції Дата збільшення валового доходу Загальні умови
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку — дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку У разі здійснення торгівлі продукцією (валютними цінностями) або роботами (послугами) з використанням торговельних автоматів або іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою дата вилучення з таких торговельних апаратів або подібного обладнання грошової виручки У разі коли торгівля продукцією (роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників гривні дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників гривні У разі коли торгівля продукцією (роботами, послугами) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків дата оформлення відповідного рахунку (товарного чека) При продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів
дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку;
або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом Для кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій дата нарахування процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором
4.6. Податковий облік амортизації основних фондів
Амортизаціяосновних засобів – систематичнийрозподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисноговикористання (експлуатації) [33].
Амортизаціяосновних фондів і нематеріальних активів – поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення,на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційнихвідрахувань [3].
Основнізасоби – матеріальні активи, якіпідприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачаннятоварів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративнихі соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації)яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [33].
Основніфонди – матеріальні цінності, щопризначаються платником податку для використання у виробничій діяльності платникаподатку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення вексплуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривеньі поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом [3].
Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартістьяких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльностіплатника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальномупорядку.
Відображенняамортизації основних фондів в податковому обліку та амортизації основних засобівв бухгалтерському обліку має відмінності (табл. 9).
Облікбалансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведетьсяпо кожній окремій будівлі, споруді або їх структурному компоненту та в цілому погрупі 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи.
Облікбалансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2 і 3, ведетьсяза сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно відчасу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансовоївартості індивідуальної матеріальної цінності основних фондів груп 2, 3 або 4, зметою оподаткування не ведеться.
Амортизаціяокремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістютакого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартістьтакого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідногоподаткового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.
Амортизаціяосновних фондів груп 2 і 3 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульовогозначення.
Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартостікожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такомурозмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 — 2 відсотка; група 2 — 10відсотків; група 3 — 6 відсотків; група 4 — 15 відсотків.
Ці норми амортизаційних відрахувань (для основних фондів 1,2, 3 групи) застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податкупісля 1 січня 2004 року у зв’язку з придбанням, або спорудженням нових основнихфондів 1, 2, 3 групи, а також витрат на поліпшення нових основних фондів.
Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податківу зв’язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів 1,2,3 груп до1 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004року:
1 група – 1,25 %;
2 група – 6,25%;
3 група – 3,75%.
При цьому для податкового обліку платники податку зобов’язанівести окремий облік витрат, понесених у зв’язку з придбанням, спорудженням та/абополіпшенням основних фондів, що здійснюються після 1 січня 2004 року.
Об'єктом амортизації є вартість основних засобів (окрім вартостіземлі і незавершених капітальних інвестицій).
Нарахуванняамортизації основних засобів здійснюється протягом строку корисного використання(експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єктаактивом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції,модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
Привизначенні строку корисного використання (експлуатації) слід враховувати:
очікуваневикористання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
фізичнийта моральний знос, що передбачається;
правовіабо інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.
Строккорисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається вразі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.
Амортизаціяоб'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання,починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.
Амортизаціяосновних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується іззастосуванням таких методів: прямолінійного; зменшення залишкової вартості; прискореногозменшення залишкової вартості; кумулятивного; виробничого.
Підприємствоможе застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбаченіподатковим законодавством.
Нарахуванняамортизації основних засобів проводиться щомісячно.
Місячнасума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річноїсуми амортизації на 12. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшеннязалишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивноговизначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.
Нарахуванняамортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основнихзасобів став придатним для корисного використання.
Нарахуванняамортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єктаосновних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання,консервацію.
Сумунарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємстваі зносу основних засобів.
Одночаснона суму нарахованої амортизації об'єктів зовнішнього благоустрою та житлових будинків,що перебувають на балансах житлово-комунальних організацій, які належать до сфериуправління органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади,а також автомобільних доріг загального користування збільшуються доходи цих підприємстві організацій із зменшенням додаткового капіталу, а при його недостатності — статутногокапіталу.