перспективи оподаткування доходів фізичних осіб вукраїні у розрізі податкового кодексу 2010 року
Паламарчук Олена, ст. 4-го курсу гр.ОПс-42
Науковий керівник – Балазюк О. Ю.
Вінницький інститут економіки
З моментупроголошення незалежності, у процесі розбудови ринкового середовища в Українізапровадження значної кількості податків спричинило кризові явища в механізмірозподілу фінансових ресурсів на користь держави.
Системаоподаткування доходів населення в кожній країні має свої особливості, якізалежать від соціально-економічної стратегії держави. Встановлюючи розміриставок оподаткування та запроваджуючи конкретний механізм справлення податків,держава прагне забезпечити не тільки стабільну дохідну базу, а також регулюватидіяльність платників податків і впливати на розмір їх заощаджень.
Одним із основнихзавдань проведення податкової реформи в Україні є збільшення податковихнадходжень до бюджетів усіх рівнів. Податкові надходження від податку з доходівфізичних осіб є важливою складовою у наповненні як Державного бюджету так імісцевих бюджетів. Тому, дослідження проблем, які пов’язанні із оподаткуваннямдоходів фізичних осіб, а також створення простих і прозорих умов дляоподаткування на сьогодні особливо актуальні. [1]
У сучаснійекономічній літературі аспектами розвитку оподаткування присвяченні працібагатьох вітчизняних і зарубіжних науковців та практиків, зокрема: БризгалінА.В., Горбунова О.М., Кембелл Д., Данілов О.Д., Кучерявченко М.П., МельникВ.М., Рогозін Б.А., Русаков І.Г., Суторміна В.М., Тихонов Д.Н., Яроцька Т.Р. таінші.
Метою статті єрозгляд і наліз нового Податкового кодексу України та перспектив щодооподаткування доходу громадян України.
Розглядаючи старуподаткову систему України, можна зазначити, що основним недоліком податку здоходу фізичних осіб на сучасному етапі розвитку економіки України полягає усуперечливості податкового законодавства й економічних відносин, які склались усуспільстві. Аналіз тенденцій у сфері розподілу доходів населення засвідчивневідповідність прогресивних властивостей податку з доходу фізичних осібступеню нерівності доходів населення. На сьогодні потенційна межа нерівностідоходів населення є досить високою. Аналіз результатів і наслідків реформиподатку з доходу фізичних осіб в Україні показав, що поряд з зниженнямпрогресивності податку з доходу фізичних осіб не було дотримано принципуфіскальної нейтральності реформи, основними бенефіціарами якої стали верствинаселення з високими доходами, оскільки саме на цю категорію громадян податковенавантаження зменшилося. [3]
Аналізміжнародної практики оподаткування свідчить, що протягом останніх 20 років убільшості країн було проведено різномасштабні податкові реформи як системоподаткування в цілому, так і її окремих елементів.[4]
В деяких країнахобсяги надходження податків від населення значно більші через застосуваннявищих ставок оподаткування .
Сучасні умовиУкраїни, коли економіка не працює в міру своїх можливостей, не дозволяютьвстановити вищу за діючу ставку податку з фізичних осіб, остільки це можепризвести до більшої тонізації економіки держави. [2]
Реформуванняподаткової системи України в контексті прийняття Податкового кодексу спричинилозначні зміни у податковій системі. Процес реформування податкової системиУкраїни як європейської відбувався з урахуванням тенденцій розвитку системиоподаткування у країних-членах і сусідах ЄС. Зокрема реформування податку здоходу фізичних осіб змінено в таких напрямках:
· упорядкування процедурсправляння податку з доходу від продажу майна, а також доходів у виглядіспадщини й подарунків;
· відмова у процесіреформування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності відвикористання фіксованого податку з наданням фізичним особам-платникам, якіздійснюють підприємницьку діяльність із продажу товарів і надання супутніхпослуг на ринку, права переходу на сплату єдиного податку;
· встановлення чіткихкритеріїв при наданні пільг із урахуванням рівня задекларованого доходу особи;
· уніфікація підходів дооподаткування пасивних доходів із метою стимулювання інвестиційної діяльності;
· застосування методіввиявлення перевищення витрат над задекларованими доходами (крім витрат, щодозволено враховувати при оподаткуванні) з метою недопущення ухилення відвиконання конституційного обов’язку щодо сплати податків.[5]
При розробцінового Податкового кодексу та формуванні закону щодо податку з доходу фізичнихосіб, держава повинна створити прогресивну систему оподаткування доходівгромадян. Однак прогресія повинна бути розрахована таким чином, щоб ураховуватиреальний, наявний у цей час діапазон доходів громадян. Також необхідно врахувати,що запровадження низького рівня оподаткування доходів громадян спрямовано назміну думки і ставлення до податкового законодавства, а також створеннясприятливих умов для розвитку підприємницької діяльності.[2]
Економіка кожноїдержави має свої особливості, які варто враховувати при побудові ефективноїподаткової системи. Звичайно, держави з високим рівнем розвитку економіки приоподаткуванні доходів громадян вирішують завдання, які не є ключовими дляукраїнського суспільства. Це пов’язано з тим, що рівень розвитку нашоїекономіки значно нижчий від розвинених країн, проте, спираючись на їхнійдосвід, можна використовувати певні світові здобутки в українську системуоподаткування. Потрібна активізація державної політики високих доходівгромадян, насамперед – для економічного активного населення, що забезпечуєгенерації первинних доходів як об’єкта оподаткування.
Списоквикористаних джерел
1. Г.М. Білецька, Н.Г. Шкуренко. Щодорозгляду впливу на надходження податку з доходів фізичних осіб до бюджету // Економіка, Фінанси, Право№7 2010. – С. 23-26
2. Василь Кравець. Сучасний стан таперспективи оподаткування доходів громадян України // Світ фінансівй №2 2010. –С. 62-67
3. В.В. Іщенко. Ретроспективний аналізоподаткування доходів в Україні // Економіка та держава №8 2010. – С. 73-76
4. О.Г. Рябчик. Необхідністьудосконалення адміністрування податку з фізичних осіб Формування ринковихвідносин в Україні №1 2009. – С. 82-88
5. Ф.О. Ярошенко. Реформуванняподаткової системи в контексті прийняття Податкового кодексу // Фінанси України№7 2010. − С. 3-21