МІНІСТЕРСТВОФІНАНСІВ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКАДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯДИПЛОМНА РОБОТА
натему
“Підвищенняефективності пенсійного забезпечення
уДніпропетровському регіоні”
АНОТАЦІЯ
дипломної роботи
“Підвищенняефективності пенсійного забезпечення у Дніпропетровському регіоні”
студентка ________________
Науковий керівник:_____________________________________
Дипломна роботаскладається із вступу, 3 розділів, висновків та пропозицій.
Робота викладенана 130 сторінках, містить 13 таблиць, 44 рисунки, 30 сторінок додатків. Списоквикористаної літератури містить 54 найменування.
В роботі проаналізованаефективність роботи пенсійної системи України у 1991 2008 роках та особливостіфункціонування пенсійної системи в Дніпропетровському регіоні у 2004 2007роках, запропоновані шляхи забезпечення фінансових доходів солідарної системипенсійного забезпечення в Україні в умовах проведення реформи пенсійної системи.
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ОРГАНІЗАЦІЯЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ
1.1 Пенсійні системи в розвинутихринкових країнах світу
1.2 Система державного обов’язковогопенсійного забезпечення Україні в 1991 – 2003 роках
1.3. Сутність побудови 3х-рівневоїструктури системи пенсійного страхування України (2004 –2007 роки)
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТАВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В 1991 –2007 РОКАХ
2.1 Аналіз формування та використанняресурсів ПФУ у 1991 – 2003 роках
2.2 Аналіз формування та використанняфінансових ресурсів ПФУ у 2004–2007 роках (1й солідарний рівень)
2.3. Аналіз формування тавикористання фінансових ресурсів ДОУ ПФУ у 2004 – 2007 роках (1 солідарнийрівень)
2.4. Економетричний аналіз факторівзростання рівня пенсій та територіального забезпечення виплат пенсій джереламивласних надходжень ДОУ ПФУ
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНІ
3.1 Демографічнапроблема в наповненні власних доходних джерел ПФУ
3.2 Шляхи забезпечення балансуресурсів та витрат солідарного пенсійного фонду страхування України уДніпропетровському регіоні
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність темидипломної роботи полягає в доцільності проведення аналізу розвитку пенсійноїсистеми в Україні у 1991 2007 роках для отримання оцінок досягнутого рівняфінансового забезпечення пенсійної системи.
Предметом дипломногодослідження є обсяги та структура доходної і витратної частин бюджетуПенсійного Фонду України у 1991 2008 роках та аналіз особливостей бюджетуПенсійного Фонду України у Дніпропетровському регіоні у 2005 2007 роках.
Об’єктдослідження – система пенсійного забезпечення України на загальнодержавномурівні у 1991 2008 роках та на рівні Дніпропетровського регіону у 2005 2007роках .
Мета дипломноїроботи – ідентифікація поточного стану, проблем та шляхів перспективногозабезпечення джерел фінансових доходів Пенсійного Фонду України в солідарнійсистемі 1-го рівня для забезпечення запланованого рівня пенсійного забезпеченняпенсіонерів України, виявлення особливостей забезпечення функціонуванняпенсійної системи в Дніпропетровському регіоні.
Основнимизавданнями роботи є:
проведеннятеоретичного дослідження законодавчого поля організації пенсійного забезпеченняв Україні в 1991 – 2008 роках;
оцінкафінансового інструментарію наповнення доходної частини бюджету ПФУ тапорівняння з моделями пенсійних систем в розвинутих ринкових країнах світу;
аналізефективності роботи пенсійної системи України у 1991 2008 роках та особливостейфункціонування пенсійної системи в Дніпропетровському регіоні у 2005 2007роках;
ідентифікаціясучасних проблем функціонування 3х рівневої системи пенсійного страхування вУкраїні;
пошук шляхівзабезпечення фінансових доходів солідарної системи пенсійного забезпечення вУкраїні в умовах проведення реформи пенсійної системи.
Інформаційнимджерелом дипломного дослідження є закони України, постанови уряду України таПенсійного Фонду України, статистична інформація по пенсійному забезпеченнюДержавного комітету статистики України, статистичні матеріали доходної тавитратної частин бюджету Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у2005 – 2007 роках.
Методологічнийінструментарій дипломного дослідження – історичний метод, метод статистичногодослідження хронологічних рядів грошових агрегатів бюджету Пенсійного ФондуУкраїни та Державного бюджету України.
Проведенийеконометричний аналіз статистичних даних по територіальному наповненню власнимикоштами бюджетів ПФУ показує, що основними регулюючими факторами забезпеченнявласними надходженнями планових обсягів виплат пенсій по територіям міст тасільських районів Дніпропетровської області є:
- показник кількості працюючихна одного пенсіонера по території (кореляційний фактор впливу великої сили);
- показник середнього рівнянадходжень пенсійних внесків на 1 працюючого по території (кореляційний факторвпливу середньої сили).
Отримані дані можна використовувати для прогнозування рівняперерозподілу коштів обласного ПФУ між територіями в Дніпропетровській області.
Практична цінність результатів проведеного в дипломному проектідосліджень по фінансовому забезпеченню функціонування солідарної пенсійноїсистеми 1го рівня в Україні полягає в рекомендаціях до державного регулюванняпроблеми на рівні законів про Державний бюджет за алгоритмом:
мінімальна пенсія повинна бути більшою ніж рівень прожитковогомінімуму для непрацездатних громадян;
мінімальна заробітна плата повинна бути вища мінімальної пенсії табути не меншою 4хкратного розміру прожиткового мінімуму для працюючих громадян.
досягнення рівня сплачування середньої пенсії у розмірі до 45% відсередньої заробітної плати за рахунок власних зборів Пенсійного Фонду України.
РОЗДІЛ 1
СУТНІСТЬ ТАОРГАНІЗАЦІЯ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ
1.1 Пенсійнісистеми в розвинутих ринкових країнах світу
Практичне реформування пенсійної системив Україні пробудило у суспільстві інтерес до світового досвіду розв'язання цієїнадзвичайно важливої соціальної проблеми.
Нині у світі існує три базові стратегіїпенсійного забезпечення: солідарна, накопичувальна і змішана [29].
Солідарна стратегіяпередбачає солідарні відносини між поколіннями працівників тобто тих, хтопрацює нині і утримує пенсіонерів, з одного боку, і пенсіонерів, з іншого.Свого часу нинішні пенсіонери, коли вони працювали, утримували попереднєпокоління пенсіонерів.
Принципова особливість солідарноїдержавної пенсії в Україні полягає у тому, що жінка або чоловік працювали, щобзаробити пенсію, 35 або 40 років і, ставши пенсіонерами, отримують її на рівніприблизно однієї третини своєї колишньої зарплати. Ця величина закладена унормативах відрахувань до Пенсійного фонду України: щомісяця до ПФУ роботодавцівідраховують 32% фонду оплати праці, а самі працівники (майбутні пенсіонери) 1%2%.Коли пенсіонер помирає, родичі отримують останню пенсію на похорони. І все.
Накопичувальна стратегіяпередбачає наявність державних, корпоративних і особистих накопичувальнихпенсійних програм, за допомогою яких формується майбутня пенсія громадянина.
Принципова особливість накопичувальноїпенсії в тому, що вона є приватною власністю пенсіонера, який має праворозпоряджатися нею на власний розсуд. Як правило, її заповідають спадкоємцям.
Тому доречно наголосити на можливостіформування спадкових накопичувальних пенсій у рамках родини. І це нефантастика. В Україні сьогодні офіційно зареєстровано близько 100 недержавнихпенсійних фондів. За оцінкою автора, вже нині понад п'ять тисяч українськихпенсіонерів крім державної пенсії отримують свої накопичені пенсії.
Змішана стратегіяпередбачає комплексне використання в пенсійній моделі елементів солідарної танакопичувальної стратегій, а також систем пенсійного страхування.
Нині солідарна і накопичувальнастратегії в чистому вигляді використовуються досить рідко (Україна, Чилі,Казахстан тощо). А от змішана стратегія повсюдне явище у світі [30].
Проведемо короткий аналіз,систематизацію і стислий опис різних стратегій і моделей пенсійногозабезпечення в світі, з тим, щоб врешті дійти до розуміння, якою має бутипенсійна система в Україні.
Радянська (діюча українська до 2004року) солідарна модель. Це приклади класичної солідарноїстратегії пенсійного забезпечення. Її сутність розкрита вище при поясненніпринципів солідарної стратегії.
Російсько-польська солідарно-накопичувальнамодель пенсійного забезпечення класичний приклад змішаноїстратегії. До речі, керівництвом України саме ця модель взята за базову дляформування власної пенсійної системи, в якій будуть присутні всі три рівні солідарний,страховий і накопичувальний. Така система добре перевірена на практиці. Доречі, другий (страховий) рівень в цій моделі дуже схожий на солідарний рівень,адже гроші цього рівня теж належать державі.
Американська накопичувально-солідарнамодель (США, деякі країни Латинської Америки, Португалія).Середній американець має можливість забезпечити собі три пенсії: державну,приватну корпоративну і приватну індивідуальну.
Сукупна податкова ставка на фондзаробітної плати за умови функціонування американської моделі пенсійної системистановить 15,3%. Її в рівних частках сплачують роботодавець і працівник
Пенсійний податок має сукупну ставку10,7% і також сплачується в рівних частках компаніями (роботодавцями) іпрацівниками.
При реалізації пенсійних програм другогорівня учасники (юридичні та фізичні особи) мають право самостійно обиратиінвестиційні проекти, куди фонди зобов'язані спрямувати їхні пенсійні внески.До того ж при відкритті особистого пенсійного рахунку (ОПР) є певні особливості.Так, не оподатковуються щорічні внески на суму, що не перевищує 2 тис. доларів(можна відкрити ОПР на дитину з моменту її народження). Крім того, якщо грошізнімаються з ОПР до досягнення 59,5 років, доводиться платити прибутковийподаток.
Німецька накопичувально-солідарна(виробнича) модель має ті ж три рівні. Особливістьнімецької моделі у тому, що на підприємстві створюється самоврядний структурнийпідрозділ, який займається корпоративними та особистими пенсійними програмамипрацівників. Накопичені кошти йдуть на відновлення та модернізацію виробництва.Ця модель функціонує в Австрії, Бельгії, Франції, Греції, Швеції та іншихкраїнах.
Японська накопичувально-солідарнамодель. Вона вельми своєрідна, оскільки увібралав себе багатовікові традиції японського суспільства. Її так і хочеться назвати«умовно-накопичувальною» тому, що деюре це солідарна модель, адефакто накопичувальна, в якій держава «своєрідно» взяла на себефункції недержавного пенсійного фонду. Мимоволі згадуєш фразу, що стала приказкою:«Схід справа тонка». Деяким аналогом японській може служити пенсійнасистема США для урядових чиновників.
У Японії основою пенсійної системи єдержавне соціальне забезпечення, яке фінансується з бюджету, але забезпечене зарахунок пенсійних внесків самих працівників та роботодавців. У зв'язку зістарінням населення та зростанням кількості пенсіонерів в Японії функціонуєдворівнева модель. Основу базової пенсії складають пенсійні внескизастрахованих громадян, підприємців і дотації держави (приблизно третинабазової пенсії). Розмір базової пенсії у законодавчій формі встановлюєтьсящорічно 1 квітня в фіксованому обсязі. Розмір пенсії достатній для задоволенняосновних потреб. Джерелом фінансування додаткових пенсій другого рівня є внескироботодавців і працівників, але виступають вони в формі додаткових пенсій:державної та корпоративної. Ця модель характерна також для Великобританії,Австралії та для деяких країн Північної Європи.
Чилійська накопичувальна модель.Введена А. Піночетом у 1981 р. Ця модель мала виключити вплив держави іполітики на систему пенсійного забезпечення. Чилійська пенсійна програмарозрахована на 40 років. Наприкінці цього терміну розмір пенсії має сягнути 400доларів США. Модель дворівнева. Перший рівень це обов'язкове відрахуванняпрацівником 10% заробітної плати до одного з приватних пенсійних фондів, якіжорстко контролюються державою. Другий рівень це страхування на випадокнастання інвалідності чи втрати годувальника (3% від заробітної плати). За 20років реалізації цієї моделі рівень пенсії в Чилі досяг 200 доларів США. Цю жмодель взяли за основу Аргентина, Перу, Колумбія та Казахстан.
Казахська накопичувальна модель.Запроваджена у Казахстані з 1 січня 1998 року. Її відмінністю від чилійськоїмоделі є те, першим рівнем служать обов'язкові щомісячні пенсійні внески уобсязі 10% заробітної плати до державного Пенсійного фонду. Другий рівень це 14недержавних пенсійних фондів, які реалізують індивідуальні та корпоративнінакопичувальні пенсійні програми. На другий рівень припадає майже дві третини взагальній сумі пенсійних накопичень.
Згідно з законами України “Прозагальнообов'язкове державне пенсійне страхування” [1] та “Про недержавнепенсійне страхування [11], виконавча та законодавча гілки влади вже визначилисяв Україні реалізується російсько-польська модель пенсійної системи (табл.1.1).
Ознайомлення з даними «Стратегії імоделі пенсійного забезпечення в світі» (табл.1.2) дозволяє не тількипогодитися, але і підтримати це рішення, оскільки. воно враховує те, що майже третинанаселення України – це пенсіонери, які одержують «солідарну» пенсію.
Таблиця 1.1
Характеристики пенсійної системи вУкраїні
Діюча в період 1991 –2003 років [2]
1.Це солідарна система (вона спирається на ідею солідарності поколінь працюючого і пенсійного. 2. Працююче покоління віддає третину свого заробітку пенсіонерам. 3. Пенсія формується за рахунок відрахувань до ПФУ:
роботодавця 32% ФОП; працівника 12% брутто/заробітної плати.
4. Розмір і своєчасність виплати пенсії напряму залежить від кількості працюючих, кількості пенсіонерів та своєчасності сплати внесків до ПФУ. 5. Фактично і юридично це державна пенсія, розмір якої становить 3035% середньої заробітної плати.
Діюча з 1 січня 2004 року [1]
1. Має набрати чинності 3рівнева пенсійна система, де: 1й рівень державне пенсійне забезпечення; 2й рівень обов'язкове пенсійне страхування з правом приватної власності на накопичені кошти; 3й рівень накопичувальні пенсійні системи:
2. корпоративні НПФ; професійні НПФ; відкриті НПФ; страхові компанії; банки (пенсійні депозитні рахунки).
3. Пенсія має формуватися з таких джерел:
державна пенсія
+ додаткова страхова пенсія
+ накопичувальна пенсія.
Обсяг такої «потрійної» пенсії має сягнути 6570% середньої заробітної плати працівника.
Аналіз даних таблиці 1.1обнадіює тим, щопередбачається не сліпе копіювання, а творче засвоєння і вдосконаленнясвітового досвіду (таблиця 1.2). В українському варіанті моделі пенсійногозабезпечення передбачається, зокрема, суми пенсійного страхування вНакопичувальному фонді державного управління (2й рівень) зробити власністюукраїнських пенсіонерів із правом передачі у спадок.
Таблиця 1.2
СТРАТЕГІЇ ТА МОДЕЛІ ПЕНСІЙНОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ [29]Стратегія Модель Рівні пенсійної системи 1 2 3 1. солідарна радянська державна пенсія (солідарна) немає Немає 2. солідарно-накопичувальна Російсько-польська державна пенсія (солідарна) обов'язкове страхування накопичувальна (корпоративна, особиста) 3. накопичувально-солідарна американська державна пенсія (солідарна) трудова (корпоративна) накопичувальна (особиста) німецька (виробнича) державна пенсія (солідарна) трудова (корпоративна) накопичувальна (особиста) 4. Умовно-накопичувальна японська базова пенсія додаткова державна та корпоративна 5. накопичувальна чілійська обов'язкова накопичувальна пенсія обов'язкове страхування (3%) казахська обов'язкова накопичувальна пенсія в державному пенсійному фонді добровільна накопичувальна пенсія
В таблиці 1.3 наведені основнімакропоказники обсягів пенсійного забезпечення в розвинутих ринкових країнахсвіту та в Україні. Як показує аналіз даних таблиці 1.3 – низькі пенсії вУкраїні – це наслідок дуже низького рівня ВВП, який навіть у 2007 році не досягрівня ВВП України 1990 року (у порівняльних цінах).
В таблиці Додатку Анаведені головні риси пенсійної реформи в деяких країнах Східної Європи(порівняльна таблиця) [29].
Таблиця 1.3
Видатки на соціальнийзахист та пенсії за віком у відсотках до ВВП
станом на 2001 рік [30]Країна Витрати на пенсії за віком (% від ВВП) Бельгія 8,6 Данія 10,6 Франція 10,2 Німеччина 7,6 Греція 10,6 Ірландія 5,0 Італія 11,5 Люксембург 8,6 Голландія 9,8 Португалія 5,5 Іспанія 6,4 Великобританія 10,0 Середній показник: 8,7 Україна 9,0
Джерело (крім України):Комісія Європейського Союзу.
Як показує аналізданих, наведених в таблиці 1.3, рівень відносних видатків на соціальний захистта пенсії за віком у відсотках до ВВП в Україні відповідає середньому показникуу Європі, одначе рівень фактичної пенсії не являється купівельно-спроможним, тобторівень ВВП в Україні не відповідає європейському співвідношенню до прожитковогомінімуму на макрорівні.
1.2 Системадержавного обов’язкового пенсійного забезпечення Україні в 1991 – 2003 роках
Системадержавного обов’язкового пенсійного забезпечення Україні в 1991 – 2003 роках визначаласьЗаконом України “ Про пенсійне забезпечення” [2], прийнятим 5 листопада 1991року N 1788XII (далі – Закон № 1788).
Законом № 1788визначені декілька історичних модифікацій системи державного обов’язковогопенсійного забезпечення Україні солідарного типу, які можна характеризувати як:
система 1991року – етап становлення пенсійної системи та виконавчої структури ПенсійногоФонду України, як самостійної фінансово-банківської системи, бюджет якої невходить до Державного бюджету України;
система 1992 –1996 року – етап функціонування пенсійної системи та Пенсійного фонду збюджетом, який визначався та входив в державний бюджет України;
система 1997 –2003 року етап функціонування пенсійної системи та Пенсійного фонду зпозабюджетним пенсійним фондом, який визначався Кабінетом Міністрів України тане входив в Державний бюджет України.
Законом № 1788 у редакції 1991 року пенсійна система Україниконсолідованого типу характеризується наступними положеннями, які практичнодіяли до 2002 року:
а) Закон гарантує соціальну захищеністьпенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковиймінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшеннямрозміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економікиреспубліки.
б) Громадяни України мають право надержавне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратоюгодувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Закономпризначаються:
1) трудові пенсії:
за віком;
по інвалідності;
в разі втрати годувальника;
за вислугу років;
2) соціальні пенсії.
в) Виплата пенсій здійснюється зПенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України є самостійноюфінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджетуУкраїни, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами іорганізаціями на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованимизалежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умовпраці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю,обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджетуУкраїни. Положення про Пенсійний фонд України затверджується КабінетомМіністрів України.
Пенсії не підлягають оподаткуванню.
г) Поряд з державним пенсійнимзабезпеченням трудящі мають право укладати договори добровільного страхуваннядодаткової пенсії. Джерелом для виплати додаткової пенсії в системі Українськоїдержавної страхової комерційної організації (Укрдержстрах) є страховий фонд,який складається на 50 процентів з особистих внесків трудящих і на 50 процентівз коштів державного бюджету України.
Пенсійне забезпечення за цим Закономпровадиться органами соціального забезпечення. е) Стаття 12. Умови призначення пенсій за віком
Право на пенсію за віком мають:
чоловіки після досягнення 60 років і пристажі роботи не менше 25 років;
жінки після досягнення 55 років і пристажі роботи не менше 20 років. ж) Стаття 19. Розміри пенсій за віком
Пенсії за віком призначаються у розмірі55 процентів заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії.За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсіязбільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімальногорозміру пенсії.
Працівникам, зайнятим на роботах,передбачених пунктом «а» статті 13 і статтею 14 цього Закону, закожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах, пенсіязбільшується на 1 процент заробітку.
Мінімальний розмір пенсії за вікомвстановлюється в розмірі мінімального споживчого бюджету, який визначаєтьсяКабінетом Міністрів України.
Максимальний розмір пенсії не можеперевищувати трьох, а для працівників, зайнятих на роботах, передбаченихпунктом «а» статті 13 і статтею 14 цього Закону, чотирьох мінімальнихпенсій за віком.
Розмір пенсії за віком, обчисленийвідповідно до цієї статті, не може перевищувати 75 процентів заробітку, завинятком мінімальних пенсій, підвищених за роки роботи понад 25 років учоловіків і 20 у жінок, а працівникам, зайнятим на роботах, передбаченихпунктом «а» статті 13 і статтею 14 цього Закону, 85 процентівзаробітку.
З метою коригування рівнів пенсій,призначених до введення в дію цього Закону, провадиться їх перерахунок виходячиз рівня заробітної плати відповідних категорій працівників за станом на 1 січня1992 року. з) Обчислення пенсій
Пенсії обчислюються за встановлениминормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповіднодо статей 65 67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням запенсією.
При цьому для розрахунку пенсії беретьсязаробіток у сумі не вище десятикратного розміру мінімальної заробітної плати.Заробіток у частині, що не перевищує чотирикратного розміру мінімальноїзаробітної плати, враховується при призначенні пенсії повністю. Кожна наступначастина заробітку враховується в такому розмірі: в межах п'ятого мінімумузаробітної плати 85 процентів, шостого 70 процентів, сьомого 55 процентів,восьмого 40 процентів, дев'ятого 25 процентів, десятого 15 процентів. Одержанийтаким чином заробіток вважається заробітком, з якого обчислено пенсію.
Середньомісячний фактичний заробіток дляобчислення пенсій береться (за вибором того, хто звернувся за пенсією): за 24останніх календарних місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності передзверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у роботі.
Середньомісячний заробіток за 24календарних місяці і за 60 календарних місяців визначається шляхом діленнязагальної суми заробітку за 24 календарних місяці роботи підряд (передзверненням за пенсією) чи 60 календарних місяців роботи підряд (протягом всієїтрудової діяльності) відповідно на 24 чи 60. При цьому за бажанням того, хтозвернувся за пенсією, місяці з неповним числом робочих днів у зв'язку з їхвлаштуванням на роботу або звільненням враховуються як повні календарні місяціроботи.
У тих випадках, коли той, хто звернувсяза пенсією, пропрацював менше 24 календарних місяців, середньомісячнийзаробіток визначається шляхом ділення загальної суми заробітку за календарнімісяці роботи на число цих місяців.
Якщо працівник пропрацював менше одногокалендарного місяця, то заробіток за весь відпрацьований час ділиться на числоробочих днів за місяць, обчислене в середньому за рік (25,4 при шестиденномуробочому тижні та 21,2 при п'ятиденному робочому тижні). У цьому разі дляобчислення пенсії враховується не більше двох тарифних ставок (окладів).
При призначенні пенсій працівникам,зайнятим на сезонних роботах, середньомісячний фактичний заробіток визначаєтьсяшляхом ділення за 2 або 5 повних сезонів 24 чи 60. к) Призначення пенсій
Заява про призначення пенсії працюючимподається за місцем роботи, а непрацюючим до районного (міського) відділусоціального забезпечення за місцем проживання заявника.
Пенсії призначаються районними(міськими) відділами соціального забезпечення. л) Стаття 94. Розміри соціальних пенсій
Соціальні пенсії призначаються в такихрозмірах:
а) 30 процентів мінімального розмірупенсії за віком:
особам, які досягли віку: чоловіки 60років, жінки 55 років і не набули права на трудову пенсію без поважних причин;
б) 50 процентів мінімального розмірупенсії за віком:
особам, які досягли віку: чоловіки 60років, жінки 55 років і не набули права на трудову пенсію з поважних причин;
інвалідам III групи;
в) 100 процентів мінімального розмірупенсії за віком:
інвалідам II групи;
дітям-інвалідам віком до 16 років;
дітям (пункт «а» статті 37), атакож одній із осіб, зазначених в пункті «в» статті 37 у разі втратигодувальника;
г) 200 процентів мінімального розмірупенсії за віком:
інвалідам I групи;
матерям, яким присвоєно звання«Мати-героїня». м) Підвищення пенсій у зв'язку з індексацією грошових доходів населення
Пенсії щороку підвищуються відповідно доіндексації грошових доходів населення, але не менш як на 2 проценти заробітку,з якого обчислено пенсію (стаття 64). В усіх випадках зазначене підвищення неможе бути менше 2 процентів мінімальної пенсії за віком.
Законом № 1788 у редакції 2002 року пенсійна система Україниконсолідованого типу характеризується наступними положеннями:а) Стаття 8. Кошти на виплату пенсій. Звільнення пенсій від податків
Виплата пенсій здійснюється з коштівПенсійного фонду України. Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківськоюсистемою, не входить до складу державного бюджету України, формується зарахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числій тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правовогохарактеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованимизалежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умовпраці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю,обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджетуУкраїни. Положення про Пенсійний фонд України затверджується КабінетомМіністрів України.
Фінансування витрат на виплату пенсійпровадиться по всій території України щомісячно незалежно від надходжень коштівта соціально-економічного стану конкретних регіонів за рахунок перерозподілукоштів Пенсійного фонду України в межах країни. Забороняється розрив у строкахфінансування витрат на виплату пенсій у різних адміністративно-територіальниходиницях. Пенсії не підлягають оподаткуванню. б) Стаття 10. Органи, що здійснюють пенсійне забезпечення
Пенсійне забезпечення відповідно доцього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України. в) Призначення пенсій. Стаття 81. Органи, що призначають пенсії
Призначення пенсій і оформленнядокументів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. З 1 січня 2004 року в дію вступив новий Закон України №1058 « Прозагальнообов'язкове державне пенсійне страхування” [1], яким дія деякихосновних статей закону №1788 зупинена, за виключенням:1. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами Закону №1058 їїрозмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі зазаконом №1788.2. Положення Закону України №1788 «Про пенсійне забезпечення»застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільговихумовах і за вислугу років.
3. Пенсійний фонд солідарної системи 1 –го рівня по закону №1058 є правонаступником Пенсійного фонду України по закону№1788.
Формуваннябюджету Пенсійного Фонду України у 1991 2003 роках здійснювалось згідно з:
а) ЗакономУкраїни «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» [3],прийнятим у червні 1997 року та діючим зі змінами на протязі 1997 –2008 років.Основною нормою закону стала обов’язковість сплати збору в Пенсійний фонд приотриманні готівки в комерційних банках на виплату заробітної плати, яку жорсткоконтролювали комерційні банки.б) Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування зокремих видів господарських операцій, прийнятим у листопаді 1998 року [25] тадіючим на протязі 1998 – 2008 років (за виключенням збору з готівкового обмінувалют, відміненого у 2005 році). Основною нормою порядку став переліккомерційних операцій з товарами та послугами категорії –“розкіш”, з яких длядодаткового солідарного наповнення джерел пенсійних виплат Пенсійного ФондуУкраїни стягувались збори з споживача товарів та послуг у розмірі від 1% до7,5% від суми операції.
Закон України«Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» [3] визначаєпорядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійнестрахування.
Згідно з статтею 2, об'єктомоподаткування є:
1) для платників збору – роботодавців танайманих працівників фактичні витрати на оплату праці працівників, яківключають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та іншихзаохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, яківизначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно доЗакону України «Про оплату праці».
Для платників збору роботодавців, якімають найманих працівників, але не здійснюють витрат на оплату їх праці, сумакоштів, що визначається розрахунково як добуток визначеного закономмінімального розміру заробітної плати на кількість працівників такого платниказбору, на яких здійснюється нарахування заробітної плати;
2) для платників збору, визначенихпунктом 3 статті 1 [3], та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності,визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, сума оподатковуваного доходу(прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів Українивідповідно до законодавства України;
Згідно з статтею 4, на обов'язковедержавне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах ( у2007 році):
1) для платників збору, визначенихпунктами 1 та 2 статті 1 Закону [3]:
32,3 відсотки від об'єктаоподаткування;
100 відсотків від об'єктаоподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону[3];
окремо за ставкою 42 відсотки відоб'єкта оподаткування для осіб льотних екіпажів (пілотів, штурманів,бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і борт-операторів,які виконують спеціальні роботи в польотах, та за ставкою 32,3 відсотки відоб'єкта оподаткування для інших працівників.
для підприємств, установ і організацій,де працюють інваліди, збір на обов'язкове державне пенсійне страхуваннявизначається окремо за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування дляпрацюючих інвалідів та за ставкою 32,3 відсотки від об'єкта оподаткування дляінших працівників такого підприємства;
для підприємств всеукраїнськихгромадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50відсотків загальної чисельності працюючих, збір на обов'язкове державнепенсійне страхування визначається за ставкою 4 відсотки від об'єктаоподаткування для всіх працівників цих підприємств.
для платників фіксованогосільськогосподарського податку збір на обов'язкове пенсійне страхуваннявизначається окремо за спеціальною ставкою від об'єкта оподаткування.Спеціальна ставка встановлюється у 2005 2006 роках у розмірі 20 відсотків відзагальної ставки та підлягає щорічному збільшенню на 20 відсоткових пунктів у наступнихбюджетних роках до досягнення загального розміру ставки збору на обов'язковедержавне пенсійне страхування.
2) для платників збору – найманих осіб:
1 відсоток від об'єкта оподаткування,якщо сукупний оподатковуваний доход не перевищує 150 гривень;
2 відсотки від об'єкта оподаткування,якщо сукупний оподатковуваний доход перевищує 150 гривень;
Для :
1) платників збору, з числа осіб льотнихекіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів,бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і борт-операторів, яківиконують спеціальні роботи в польотах,
2) платників збору, які мають статусдержавного службовця:
від 1% до 5% в шкалі вище 150 – до вище501 грн.
Тарифи обов’язковихстрахових внесків до Пенсійного фонду у 19912003 роках наведені в таблиці 1.4.
Як показує аналізданих, наведених в таблиці 1.4, практично з 1993 року по сучасний 2008 рікпенсійний збір формується за рахунок відрахувань 31, 5 – 32,6% від фондузаробітної плати підприємств.
Величина пенсійного збору,яка безпосередньо сплачується працівником з нарахованої заробітної плати маєтенденцію до зростання з рівня 1,0% (з 1991 по 1997 рік) до 1,02,0%5,0% ( з1998 року по даний момент часу).
Тобто поступовоподаткова загрузка збору в ПФУ солідарного рівня перекладається на фактичнийрівень заробітної плати працівника.
Таблиця 1.4
Тарифи обов’язковихстрахових внесків до Пенсійного фонду у 19912003 роках [3]Період введення тарифу Ставки тарифів, встановлені для Роботодавців Самозайнятих громадян та адвокатів в % до суми доходу від економічної діяльності Найманих працівників в % до нарахованої зарплати Звичайний тариф в % до фонду оплати праці За договорами громадянсько-правового характеру в % до суми винагород Січень1991 р. 20,93 20,93 8,6 1,0 Січень1992 р.
55,88 /31,82* 55,88 8,6 1,0 Квітень1992 р. 31,82 31,82 8,6 1,0 Травень 1993 р. 32,56 33,3 9,0 1,0 Липень 1997 р. 32,0 32,0 32,0 1,0 Жовтень 1998 р. 32,0 32,0 32,0
1,0/2,0** Лютий 2000 р. 32,0 32,0 32,0
1,0 / 2,05,0***
Травень 2001 р. – по
31.12.2003 р. 32,0 32,0 32,0
1,0 / 2,05,0***
Примітки:
* Ставка 31,82% в 1 кварталі 1992 рокувстановлювалась тільки для бюджетних організацій та установ.
** У 1998 році тариф внесків дляпрацюючих, чия зарплата перевищує 150 гривень на місяць, було підвищено до 2%.
*** Законом України №1461III від 17лютого 2000 року встановлюються диференційовані в залежності від розміру доходуставки для платників збору, які працюють на посадах, які дають право наодержання пенсії державних службовців.
Постановою КМУ від 3 листопада 1998 р. N1740 «Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійнестрахування з окремих видів господарських операцій» для додаткового наповненнябюджету ПФУ в умовах кризи несплати підприємствами заробітної плати та,відповідно, зборів в ПФУ, були введені додаткові збори в пенсійний фонд зокремих видів господарських операцій, наведені на рис.1.1./> /> /> /> /> /> /> />
Рис.1.1. –Структура додаткових зборів з окремих видів комерційних операцій в ПенсійнийФонд України [12]
1.3 Сутністьпобудови 3-х-рівневої структури системи пенсійного страхування України ( 20042007роки)
Згідно з Законом України “ Прозагальнообов'язкове державне пенсійне страхування “ [1] (далі Закон № 1058) з 1січня 2004 року система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьохрівнів.
Перший рівень солідарна системазагальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі солідарнасистема), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійсненнявиплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фондуна умовах та в порядку, передбачених Законом №1058.
Другий рівень накопичувальна системазагальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі накопичувальнасистема пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштівзастрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витратна оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовахта в порядку, передбачених законом.
Третій рівень система недержавногопенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян,роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метоюотримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбаченихзаконодавством про недержавне пенсійне забезпечення.
Перший та другий рівні системипенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язковогодержавного пенсійного страхування. Другий та третій рівні системи пенсійногозабезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійногозабезпечення.
Суб'єктами солідарної системи пенсійногострахування 1 рівня є [1]:
застраховані особи, а в окремихвипадках, визначених цим Законом, члени їхніх сімей та інші особи;
страхувальники;
Пенсійний фонд;
уповноважений банк;
підприємства, установи, організації(далі організації), що здійснюють виплату і доставку пенсій.
Загальнообов'язкове державне пенсійнестрахування здійснюється за принципами:
законодавчого визначення умов і порядкуздійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
обов'язковості страхування осіб, якіпрацюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах,передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботоюсамостійно, фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності;
права на добровільну участь у системізагальнообов'язкового державного пенсійного страхування осіб, які відповідно доцього Закону не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійномустрахуванню;
заінтересованості кожної працездатноїособи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію;
рівноправності застрахованих осіб щодоотримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страховихвнесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
диференціації розмірів пенсій залежновід тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу);
солідарності та субсидування всолідарній системі;
фінансування видатків на виплату пенсій,надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів ікоштів цільових фондів;
спрямування частини страхових внесків доНакопичувального фонду для здійснення оплати договорів страхування довічноїпенсії і одноразової виплати залежно від розмірів накопичень застрахованоїособи з урахуванням інвестиційного доходу;
державних гарантій реалізаціїзастрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом;
організації управління Пенсійним фондомна основі паритетності представників від застрахованих осіб, роботодавців тадержави і на засадах гласності, прозорості та доступності його діяльності;
обов'язковості фінансування за рахуноккоштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданнямсоціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом;
цільового та ефективного використаннякоштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
відповідальності суб'єктів системизагальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм Закону№1058, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на нихобов'язків.
Пенсії, інші види соціальних виплат тадопомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя,не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право на отримання пенсій та соціальнихпослуг із солідарної системи мають:
1) громадяни України, які застрахованізгідно із Законом №1058 та досягли встановленого Законом №1058 пенсійного вікучи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхіднийдля призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цихосіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 Закону №1058, та інші особи,передбачені Законом;
2) особи, яким до дня набрання чинностіЗаконом №1058 була призначена пенсія відповідно до Закону України «Пропенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія(щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вонимали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійнезабезпечення» за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічнегрошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених Законом№1058, члени їхніх сімей.
Право на отримання довічної пенсії таодноразової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду мають застрахованіособи і члени їхніх сімей та/або спадкоємці на умовах та в порядку, визначенихЗаконом №1058.
Особи, які не підлягаютьзагальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, але добровільносплачували страхові внески в порядку та розмірах, встановлених Законом № 1058,до солідарної системи та/або накопичувальної системи пенсійного страхування,мають право на умовах, визначених Законом №1058, на отримання пенсії ісоціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду та/або отримання довічноїпенсії чи одноразової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду.
Іноземці та особи без громадянства, якіперебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійнихвиплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державногопенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку,передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами,згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до Закону № 1058 за рахуноккоштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійнівиплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідокзагального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою,інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратоюгодувальника.
За рахунок коштів Накопичувальногофонду, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснюютьсятакі пенсійні виплати:
1) довічна пенсія з установленимперіодом;
2) довічна обумовлена пенсія;
3) довічна пенсія подружжя;
4) одноразова виплата.
У солідарній системі надаються соціальніпослуги за рахунок коштів Пенсійного фонду. До соціальних послуг, передбаченихцим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера.
Загальнообов'язковому державномупенсійному страхуванню підлягають:
1) громадяни України, іноземці (якщоінше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість якихнадана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють напідприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавстваУкраїни, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, уфіліях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цихпідприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб суб'єктівпідприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб суб'єктівпідприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування(фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок,придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту)або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботина зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб задоговорами цивільно-правового характеру;
2) члени колективних та оренднихпідприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств, утому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок,єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальнийторговий патент);
3) фізичні особи суб'єктипідприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосібоподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксованийсільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та членисімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні нимипідприємницької діяльності.
До членів сімей фізичних осіб суб'єктівпідприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні нимипідприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та іншіутриманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правовихвідносинах з такою фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності, алеразом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу відзаняття цією діяльністю;
4) особи, які забезпечують себе роботоюсамостійно займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю,пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності;
5) громадяни України, які працюють урозташованих за межами України дипломатичних представництвах, консульськихустановах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділахпідприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно дозаконодавства України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згодана обов'язковість яких надана Верховною Радою України);
6) громадяни України та особи безгромадянства, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах таконсульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, іншихвідокремлених підрозділах іноземних підприємств та організацій, міжнароднихорганізацій, розташованих на території України (якщо інше не встановленоміжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни);
7) особи, обрані на виборні посади доорганів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян,профспілок, політичних партій, які отримують заробітну плату (винагороду) за роботуна виборній посаді;
8) особи, які проходять строковувійськову службу у Збройних Силах України, Службі безпеки України, іншихутворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також ворганах Міністерства внутрішніх справ України;
9) працівники воєнізованих формувань,гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування, а також особовий складаварійно-рятувальної служби, створеної відповідно до законодавства на постійнійоснові;
10) особи, які проходять альтернативну(невійськову) службу;
11) особи, які отримують щомісячністрахові виплати відповідно до Закону України «Про загальнообов'язковедержавне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві тапрофесійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», крімосіб, які отримують виплати у зв'язку зі смертю годувальника, та непрацюючихосіб, які отримують пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництвіта професійного захворювання;
12) особи, які проходять професійнупідготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації з відривом відвиробництва за направленням підприємств, установ, організацій (без збереженнязаробітної плати та з отриманням стипендії відповідно до законодавства);
13) особи, які відповідно до законівотримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
14) один з непрацюючих працездатнихбатьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд задитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють доглядза інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладупотребує постійного стороннього догляду або досяг 80річного віку, якщо такінепрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно дозаконодавства;
15) особи, які отримують допомогу потимчасовій непрацездатності;
17) військовослужбовці (крім військовослужбовцівстрокової служби), особи рядового і начальницького складу.
Особи, які досягли 16річного віку та неналежать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державномупенсійному страхуванню відповідно до статті 11 цього закону, у тому числііноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють натериторії України, громадяни України, які постійно проживають або працюють замежами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода наобов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільнуучасть у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Зазначені особи можуть брати добровільнуучасть у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійногострахування, або одночасно в обох системах.
Страхувальниками відповідно до Закону№1058 є:
1) роботодавці: підприємства, установиі організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно відформи власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян,профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення таінші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій,об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс ісамостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи суб'єктипідприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб суб'єктівпідприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування(фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок,придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осібна умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбаченихзаконодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, для осіб,зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 Закону №1058;
колективні та орендні підприємства,сільськогосподарські кооперативи та фермерські господарства, у тому числі ті,які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок,фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговийпатент), для осіб, зазначених у пункті 2 статті 11 Закону №1058;
дипломатичні представництва, консульськіустанови України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділипідприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно дозаконодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюютьрозрахунки із застрахованими особами, для осіб, зазначених у пункті 5 статті 11Закону №1058;
іноземні дипломатичні представництва таконсульські установи іноземних держав, філії, представництва, інші відокремленіпідрозділи іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій,розташованих на території України, для осіб, зазначених у пункті 6 статті 11Закону №1058;
2) підприємства, установи, організації,військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду),грошове забезпечення, допомогу, для осіб, зазначених у пунктах 7 9, 12 14 і 17статті 11 Закону №1058;
4) Фонд соціального страхування віднещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України дляпрацюючих осіб, за яких роботодавець сплачує внески в сумі меншій, ніж сумавнеску із заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я, а також для непрацюючихосіб, зазначених у пункті 11 статті 11 Закону №1058;
5) застраховані особи, зазначені впунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 Закону №1058. Платники страхових внесків:
1. Платниками страхових внесків досолідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 Закону №1058, ізастраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 Закону №1058.
2. Платниками страхових внесків доНакопичувального фонду є застраховані особи, зазначені в пунктах 1 7, 9, 10,12, 15 і 17 статті 11 та частині першій статті 12 Закону №1058.
3. Страхувальники набувають статусуплатників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на обліктериторіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першоюстатті 12 цього Закону, з дня набрання чинності договором про їх добровільнуучасть. Страхові внески на загальнообов'язковедержавне пенсійне страхування:
1. Розмір страхових внесків, у томучислі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду,встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованихосіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повиннізабезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбаченихцим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпеченняфункціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
2. Пропозиції про розмір страховихвнесків вносить Кабінет Міністрів України разом із проектом закону проДержавний бюджет України на наступний рік.
3. Страхові внески є цільовимзагальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України впорядку, встановленому Законом №1058.
4. Страхові внески не включаються доскладу податків, інших обов'язкових платежів, що складають системуоподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
5. Страхові внески не можутьзараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, непідлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і неможуть використовуватися на цілі, не передбачені Законом №1058.
6. Законодавством не можутьвстановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільненнявід їх сплати. Порядок визначення заробітної плати (доходу)для обчислення пенсії:
1. Для обчислення пенсії враховуєтьсязаробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажупідряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страховогостажу починаючи з 1 липня 2000 року.
У разі якщо страховий стаж становитьменший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховуєтьсязаробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася запенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчисленняпенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, щозазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страховогостажу.
Суб'єктами системи накопичувальногодержавного пенсійного забезпечення 2го рівня є [1]:
особи, від імені та на користь якихздійснюється накопичення та інвестування коштів;
підприємства, установи, організації тафізичні особи, що здійснюють перерахування внесків до системи накопичувальногопенсійного забезпечення;
Накопичувальний фонд;
юридичні особи, які здійснюютьадміністративне управління Накопичувальним фондом та управління їх пенсійнимиактивами;
зберігач;
страхові організації. Види пенсійних виплат з коштівНакопичувального фонду:
1. Застрахована особа в разі досягненняпенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058, має право на отриманнядовічної пенсії або одноразової виплати за рахунок коштів Накопичувальногофонду, облікованих на її накопичувальному пенсійному рахунку.
2. Страхування і виплата довічної пенсіїздійснюється згідно із Законом України «Про страхування» страховоюорганізацією, обраною застрахованою особою. Розмір довічної пенсіїрозраховується страховою організацією актуарно, виходячи з вартості оплаченогодоговору страхування довічної пенсії, з урахуванням майбутнього інвестиційногодоходу, забезпечуваного страховою організацією, видатків, пов'язаних зподальшим інвестуванням зазначених сум, та з урахуванням середньої длячоловіків і жінок величини тривалості життя.
Виплата довічної пенсії здійснюється устроки і в порядку, що визначені договором страхування довічної пенсії.
3. Страхові організації, що здійснюютьстрахування і виплату довічної пенсії, передбаченої Законом №1058, створюютьЦентралізований страховий фонд та забезпечують свою платоспроможність відповіднодо законодавства про страхову діяльність.
4. Одноразова виплата застрахованійособі з коштів Накопичувального фонду здійснюється територіальним органомПенсійного фонду в порядку, визначеному статтею 56 Закону №1058.
5. Пенсійні виплати, що здійснюютьсязастрахованим особам за рахунок коштів Накопичувального фонду, підлягаютьоподаткуванню відповідно до законів України про оподаткування.
6. Страхові організації, які виплачуютьдовічні пенсії за договорами страхування довічних пенсій, вартість яких буласплачена за рахунок коштів Накопичувального фонду, зобов'язані розрахувати,утримати та перерахувати до бюджету податок з місячних сум цих пенсій упорядку, встановленому законами України про оподаткування.
Договір страхування довічної пенсіїукладається між застрахованою особою та страховою організацією відповідно дозаконодавства про страхову діяльність з урахуванням вимог, передбачених цимЗаконом, після досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченогостаттею 26 Закону №1058.
Для укладення договору страхуваннядовічної пенсії застрахована особа подає страховій організації протягом місяцядо досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058, заяву заформою, встановленою страховою організацією.
Застрахована особа повідомляєтериторіальний орган Пенсійного фонду про обрану нею страхову організацію таподає письмову заяву про перерахування коштів для оплати договору страхуваннядовічної пенсії до цієї страхової організації.
Територіальний орган Пенсійного фондузобов'язаний не пізніше ніж через десять календарних днів з дня отримання такоїзаяви забезпечити перерахування коштів застрахованої особи в сумі, облікованійна її накопичувальному пенсійному рахунку, до обраної нею страховоїорганізації. Умови та порядок отримання одноразовоївиплати:
1. У разі якщо сума належнихзастрахованій особі на момент набуття права на пенсію пенсійних активів недосягає мінімальної суми коштів, необхідної для оплати договору страхуваннядовічної пенсії, визначеної Державною комісією з регулювання ринків фінансовихпослуг України, то ця особа (а в разі її смерті члени її сім'ї чи спадкоємці)має право на отримання одноразової виплати.
На вимогу застрахованої особи одноразовавиплата здійснюється в разі виїзду цієї особи за кордон на постійне місцепроживання.
2. Якщо застрахована особа визнанаінвалідом I або II групи і набуває права на пенсію по інвалідності відповіднодо Закону №1058, належні їй пенсійні активи використовуються за її вибором утакому порядку:
на отримання одноразової виплатинезалежно від достатності суми коштів для оплати договору страхування довічноїпенсії;
на оплату договору страхування довічноїпенсії після досягнення нею пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону№1058, в разі достатності суми коштів для оплати договору страхування довічноїпенсії.
Пенсійні активи, належні застрахованійособі, визнаній інвалідом III групи, залишаються в Накопичувальному фонді, апісля досягнення нею пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058,використовуються на оплату договору страхування довічної пенсії, а в разінедостатності суми коштів для оплати такого договору на отримання одноразовоївиплати.
3. У разі смерті застрахованої особи додосягнення нею пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058, належніїй пенсійні активи успадковуються в порядку, визначеному Цивільним кодексомУкраїни, якщо застрахована особа не визначила конкретних осіб, які мають правона їх отримання.
Застрахована особа має право у будь-якийчас визначити конкретних осіб, які мають право на отримання коштів у сумі,облікованій на її накопичувальному пенсійному рахунку, в разі її смерті, тавизначити, в яких частках повинні бути розподілені між ними зазначені кошти.
Накопичувальний фонд створюєтьсяПенсійним фондом як цільовий позабюджетний фонд. Адміністративне управлінняНакопичувальним фондом здійснює виконавча дирекція Пенсійного фонду. Управлінняпенсійними активами Накопичувального фонду здійснюється компаніями з управлінняактивами. Рахунки Накопичувального фонду відкриваються виконавчою дирекцієюПенсійного фонду в зберігача.
Застрахована особа, яка сплачує (за якусплачують) страхові внески до Накопичувального фонду, має право спрямувати цістрахові внески до будь-якого недержавного пенсійного фонду. При цьомузастрахована особа подає територіальному органу Пенсійного фонду тастрахувальнику такі документи:
заяву про обрання недержавногопенсійного фонду;
заповнену картку за формою,встановленою правлінням Пенсійного фонду, в якій зазначаються відомості прообраний недержавний пенсійний фонд;
копію пенсійного контракту, укладеногозастрахованою особою з обраним недержавним пенсійним фондом. Джерела формування коштів Накопичувальногофонду та їх використання:
1. Джерелами формування коштівНакопичувального фонду є:
а) страхові внески застрахованих осіб,що спрямовуються до Накопичувального фонду;
б) інвестиційний дохід, що утворюєтьсявнаслідок розміщення та інвестування коштів Накопичувального фонду в порядку,встановленому законом;
г) суми від фінансових санкцій, застосованихвідповідно до Закону №1058 та інших законів до юридичних і фізичних осіб запорушення встановленого законодавством порядку нарахування, обчислення і сплатистрахових внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, та використаннякоштів Накопичувального фонду, а також суми адміністративних стягнень,накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення.
2. Інвестиційний дохід, що обліковуєтьсяна накопичувальних пенсійних рахунках застрахованих осіб, визначається якрізниця між сумою сукупного інвестиційного доходу, отриманого від інвестуванняпенсійних активів, та сумою адміністративних видатків, пов'язаних з їхуправлінням.
3. Сукупний інвестиційний дохідформується за рахунок:
а) прибутку, що отримується від інвестуванняпенсійних активів у цінні папери;
б) відсотків, що нараховуються напенсійні активи, розміщені на банківських депозитних рахунках;
в) доходу від інших видів інвестування,дозволених законом.
4. Порядок формування та обчисленняінвестиційного доходу визначається Державною комісією з цінних паперів тафондового ринку за погодженням з /державною комісією з регулювання ринківфінансових послуг України та Міністерством фінансів України.
5. Кошти Накопичувального фондувикористовуються на:
а) інвестування з метою отримання доходуна користь застрахованих осіб;
б) оплату договорів страхування довічнихпенсій або здійснення одноразових виплат;
в) оплату послуг компаній з управлінняактивами;
г) оплату послуг виконавчої дирекціїПенсійного фонду, пов'язаних з адміністративним управлінням Накопичувальнимфондом, у тому числі на проведення тендерів, у порядку та розмірах,установлених Радою Накопичувального фонду;
д) оплату послуг радника (радників) зінвестиційних питань;
е) оплату послуг зберігача;
ж) оплату послуг із проведення плановоїаудиторської перевірки.
Забороняється використання коштівНакопичувального фонду для забезпечення виплати пенсій та надання соціальнихпослуг із солідарної системи та на інші цілі, не передбачені Законом №1058.
6. Кошти Накопичувального фонду євласністю застрахованих осіб, які сплачували страхові внески до цього фонду, таналежать кожній застрахованій особі в частині, облікованій на її накопичувальномупенсійному рахунку.
7. Облік надходжень і витрат коштів Накопичувальногофонду здійснюють виконавчі органи Пенсійного фонду. Стаття 80. Пенсійні активи Накопичувальногофонду
1. Пенсійні активи складаються з:
1) активів у грошових коштах;
2) активів у цінних паперах;
3) інших активів, не забороненихзаконом.
2. Пенсійні активи в грошових коштахскладаються з:
1) страхових внесків, що перераховуютьсядо Накопичувального фонду;
2) коштів, розміщених на банківськихдепозитних рахунках, що засвідчується відповідними іменними ощаднимисертифікатами банківських установ, виданих на ім'я Накопичувального фонду, тавідсотків за ними;
3) інвестиційного доходу, що отримуєтьсявід інвестування пенсійних активів у цінні папери.
3. Пенсійні активи у цінних паперахскладаються з:
1) цінних паперів, погашення таотримання доходу за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, Радоюміністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами відповідно дозаконодавства;
2) акцій та облігацій українськихемітентів, що відповідно до норм законодавства перебувають в обігу на організаційнооформлених ринках цінних паперів України (крім цінних паперів, на якіздійснюється підписка згідно із законодавством) та пройшли лістинг на фондовихбіржах або в торговельно-інформаційних системах, зареєстрованих у встановленомупорядку;
3) цінних паперів, погашення таотримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, де рейтингзовнішнього боргу не менше класу A за шкалою, встановленою зазначеними в пункті4 цієї частини рейтинговими компаніями;
4) облігацій іноземних емітентів з інвестиційнимрейтингом класу A або вище за шкалою, встановленою рейтинговими компаніямиСтандарт енд Пурс (Standard and Poor's), Мудіс (Moody's) або Фітч (Fitch);
5) акцій іноземних емітентів, щоперебувають в обігу на організованих фондових ринках та пройшли лістинг наодній з таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська,Франкфуртська або в торговельно-інформаційній системі НАСДАК (NASDAQ). Емітентцих акцій має провадити свою діяльність протягом не менше ніж 10 років і бутирезидентом країни, рейтинг зовнішнього боргу якої не менший класу A за шкалою,встановленою зазначеними в пункті 4 цієї частини рейтинговими компаніями.
4. Пенсійні активи у цінних паперах неможуть включати:
1) цінні папери, емітентами яких єзберігач, компанія з управління активами, радник з інвестиційних питань,аудитор та особи, які надають консультаційні послуги, з якими виконавчоюдирекцією Пенсійного фонду укладено відповідні договори, та їх пов'язані особи;
2) цінні папери, які не пройшли лістингфондової біржі або торговельно-інформаційної системи, зареєстрованих увстановленому порядку;
3) цінні папери, емітентами яких єінститути спільного інвестування;
4) векселі;
5) похідні цінні папери.
5. Пенсійні активи не можуть формуватисяза рахунок коштів, отриманих на підставах, що суперечать законодавству.
6. Пенсійні активи не можуть бутипредметом застави і використовуються лише на цілі, передбачені частиною п'ятоюстатті 79 Закону №1058. На пенсійні активи не може бути накладено стягнення зазобов'язаннями компанії з управління активами, зберігача, страховоїорганізації, Пенсійного фонду.
Рада Накопичувального фонду створюєтьсяз метою здійснення повноважень, передбачених статтею 82 Закону № 1058 [1] (рис.1.2).Закон України «Про недержавне пенсійнезабезпечення» [11] (далі закон №1057) визначає правові, економічні таорганізаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні, як системипенсійного страхування 3го рівня, та регулює правовідносини, пов'язані з цимвидом діяльності.
Система недержавного пенсійногозабезпечення це складова частина системи накопичувального пенсійногозабезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних таюридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійнихнакопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпеченнядодаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійнихвиплат.
/> /> /> /> /> /> />
Рада Накопичувального фонду
(14 осіб)
Рис.1.2. – Склад Ради НакопичувальногоФонду України 2 рівня [1]