Показники стану і використання оборотних засобів

Міністерствоаграрної політики України
Харківськийнаціональний технічний університет сільського господарства імені ПетраВасиленка
Кафедраобліку і аудиту
Курсоваробота
здисципліни: «Фінанси підприємств»
натему:
«Показникистану і використання оборотних засобів»
Виконала:
студенткагрупи 32 МН
ПятушкаТ.С
Науковийкерівник:
МалійО.Г.
Харків– 2009

Зміст
Вступ
1. Економічнасуть поняття оборотних засобів та їх ефективного використання
1.1 Сутність оборотних засобів та їх класифікація
1.2 Джерела утворення оборотних засобів
1.3 Ефективність використання оборотних коштів
2. Стан тавикористання оборотних засобів на підприємстві
2.1 Аналіз фінансового стану підприємства
2.2 Структура оборотних засобів
2.3 Показники стану і використання оборотних коштів
2.4 Показники стану власних оборотних коштів
2.5 Показники використання оборотних коштів і шляхиприскорення їх обертання
2.6 Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовийстан підприємства
3. Шляхипідвищення ефективності використання оборотних засобів на підприємстві
Висновки
Список літератури

Вступ
Становлення ірозвиток в Україні ринкової інфраструктури докорінно зміцнюють економічне,інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, зміст їхньоїфінансової діяльності.
В сучаснихекономічних умовах ефективність діяльності підприємств значною міроювизначається станом функціонування їх фінансів. Водночас, від стану фінансівпідприємств залежить фінансове становище країни в цілому, адже вони є не простоскладовою фінансової системи держави, а її основою.
У процесі своєїгосподарської діяльності підприємство має грошові відносини з різнимиконтрагентами.
Для здійсненнявласної фінансово – господарської діяльності підприємство повинно мати в своємурозпорядженні відповідні виробничі фонди. За характером своєї участі у процесівиробництва вони поділяються на основні та оборотні.
На відміну відосновних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничомуциклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції.
Оборотні фонди поділяютьсяна оборотні виробничі фонди та фонди обігу.
Функціонуванняоборотних коштів розпочинається з моменту їх формування та розміщення.Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певніособливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієїгалузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсягивиробництва, рівень технології та організації виробництва; термін виробничогоциклу; система постачання необхідних товарно – матеріальних цінностей іреалізації продукції та інше.
Недостатністьджерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарськоїдіяльності та до фінансових ускладнень. наявність джерел оборотних коштів напідприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно-матеріальнихцінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженнювідповідальності за цільове та раціональне використання як власних, так іпозичених коштів.
Саме томупідприємство потребує достатньої кількості оборотних фондів, щоб в кінцевомупідсумку отримати прибуток.

1.Економічна суть поняття оборотних засобів та їх ефективного використання
 
1.1Сутність оборотних засобів та їх класифікація
 
Діяльністьсуб'єктів господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється впроцесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і самої праці.
Безперервністьпроцесу виробничої і комерційної діяльності потребує постійного інвестуваннякоштів у ці елементи для здійснення розширеного їх відтворення.
Навідміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одномувиробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартістьвиготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить устворений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використаноспоживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва,але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці невходить (паливо).
Такимчином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці виступають, зодного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого — як втіленнязатрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондівобігу.
В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутностіоборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як «предмети праці»,«матеріальні активи», «гроші, що обертаються». Найчастіше можна натрапити надва визначення оборотних коштів.
По-перше,оборотні кошти — це грошові ресурси, які вкладено в оборотнівиробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва тареалізації виготовленої продукції.
По-друге,оборотні кошти — це активи, які протягом одного виробничогоциклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякіавтори таке саме визначення дають терміну «оборотний капітал». Це свідчить проідентичність, на їхню думку, понять — оборотні кошти та оборотний капітал.
Узарубіжній економічній літературі окремі автори визначають оборотний капітал якоборотні активи за мінусом короткострокових зобов'язань. У такий спосіб даєтьсявизначення власного оборотного капіталу.
Узагалі«капітал» виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найбільш широке,загальне поняття капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії«грошовий капітал» розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лишеяк певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько — підприємницькоїдіяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці.
Оборотнийкапітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. Напершій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадженнянеобхідних виробничих запасів.
Увиробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірівартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів,витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробничастадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції,після чого настає стадія реалізації.
Натретій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості неперетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить прокорисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у нійкоштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадіїкругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу.
Самозростаннякапіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходитьрізні стадії і набирає різних форм. Оборотний капітал бере участь у створеннінової вартості не прямо, а через оборотні фонди.
Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сферівін функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг (у тім числіфінансових).
Оборотнікошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:
1)  залежновід участі їх у кругообігу коштів;
2)  заметодами планування, принципами організації та регулювання;
3)  заджерелами формування.
Відповіднодо першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані воборотні виробничі фонди, таоборотні кошти, авансовані у фонди обігу.
Такийрозподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двохсамостійних сфер — сфери виробництва і сфери обігу. Чим більша питома вагаоборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, тим ефективнішевикористовується оборотний капітал.
Залежновід методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.
Необхідністьрозподілу оборотних коштів на нормовані й ненормовані випливає з економічноїдоцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Встановленнянормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпеченнябезперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів,розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції.
Донормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах,незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готовоїпродукції на складах підприємств.
Ненормованіоборотні фонди включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.
Заджерелами формування оборотні кошти поділяються на:
1)власніта прирівняні до власних;
2)залучені;
3)інші.
Класифікаціяоборотних коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємствувизначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формуванняоборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий станпідприємства.
Системаорганізації оборотних коштів побудована на певних принципах.
По-перше,надання підприємствам самостійності щодо розпорядження,управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність увикористанні оборотних коштів.
По-друге, визначення планової потреби ірозміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається наувазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечилабезперервність процесу виробництва, виконання планових завдань та ритмічноїроботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).
По-третє, коригування розрахованих ічинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягіввиробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; формзастосовуваних розрахунків.
По-четверте, раціональна система фінансуванняоборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власнихресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовийстан підприємства.
По-п’яте, контроль за раціональнимрозміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведенняаналізу ефективності кругообігу коштів, що використовуються, з метоюприскорення їх обертання.
1.2 Джерела утворення оборотних засобів
 
Визначенняджерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства.
Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить донедофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень.Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створеннюнаднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотнихкоштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове йраціональне використання як власних, так і позичених коштів.
Власні джерела формування оборотних коштів.
Якправило, мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається зарахунок таких власних джерел: статутний капітал (фонд), відрахування відприбутку у фонди спеціального призначення; цільове фінансування та цільовінадходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів),приріст сталих пасивів.
Підприємства,що вводяться в дію, формують оборотні кошти за рахунок коштів бюджету, пайовихвнесків членів-засновників. внесків іноземних учасників (для спільнихпідприємств), надходження від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються устатутний фонд новоствореного підприємства.
На вже діючих підприємствах власними джерелами фінансування оборотнихкоштів є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, надходження відемісії цінних паперів, а також прирівняні до власних оборотних коштів сталіпасиви.
Прибуток підприємства спрямовується на покриття приросту нормативуоборотних коштів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, щозалишається в розпорядженні підприємства і використовується на його розсуд.
Обсягкоштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів, залежить відочікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягуприбутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів.
Докоштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це коштицільового призначення, які в результаті застосованої системи грошовихрозрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємств, а проте,йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімальногозалишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства.
Сталіпасиви — це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам,відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальнестрахування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників). Нинів бухгалтерському балансі не виокремлюються сталі пасиви, як це було раніше.Але з цього не слід робити висновок, що сталі пасиви відсутні на підприємстві.
Методикавизначення власних оборотних коштів підприємства, яка зараз пропонується, неробить розмежування між сталими пасивами і короткотерміновими пасивами.Відображаються вони в І розділі пасиву балансу.
Зметою повнішого залучення фінансових ресурсів і якісного управління нимипідприємства мають змогу планувати сталі пасиви. Залежно від виду сталихпасивів можуть застосовуватись різні методики їх розрахунку.
Розмірмінімальної заборгованості із заробітної плати залежить від часу її виплати ітерміну, за який вона виплачується. Що більший розрив між терміном виплатизаробітної плати і кінцевою датою періоду, за який вона сплачується, то вищазаборгованість, то більше коштів підприємство може використати в господарськомуобороті.
Сумамінімальної заборгованості із заробітної плати і резерву майбутніх платежівможе визначатися і спрощеним методом, виходячи з суми мінімальноїзаборгованості за планом базового року й відсотка зростання фонду заробітноїплати в плановому році.
Мінімальназаборгованість щодо відрахувань у позабюджетні фонди також постійно є в обігупідприємства. її можна визначити як добуток мінімальної перехідноїзаборгованості з оплати праці робітникам та відсотка відрахувань, затвердженогодля відповідного фонду.
Мінімальназаборгованість кредиторам з оплати продукції за частковою готовністюобчислюється в галузях промисловості з тривалим циклом виробництва. Проміжніплатежі замовників за етапами готовності продукції, що є джерелом покриттявитрат незавершеного виробництва, ураховуються як сталі пасиви і можуть бутиприрівняні до власних оборотних коштів. Сума за цим видом сталих пасивіввизначається відповідно до програми виробництва, умов здачі продукції і порядкурозрахунків.
На покриття приросту нормативу оборотних коштів спрямовується не вся сумасталих пасивів, а лише приріст її в плановому році, оскільки базову їх сумувраховано в попередні роки.
Використання банківських кредитів для формування оборотнихкоштів.
Розмірвласних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійноювеличиною. Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового планущорічно уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортиментупродукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникаютьпроблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженнямна складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконаннямдоговірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняютьпотребу в додаткових коштах.
Покрити цю потребу лише власними джерелами стає практично неможливим.Тому формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині економічнонедоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансуваннявласних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільностіпідприємства.
Утакому разі підприємство вимушене звертатися до залучення фінансових ресурсів увигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційногокредиту, кредиторської заборгованості.
Призначеннябанківських кредитів — фінансування витрат, пов'язаних з придбанням основних іпоточних активів, із сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшеннямвиробничих запасів, із виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості,податковими платежами та іншими зобов'язаннями.
Кредитибанку дають змогу органічно ув'язати всі джерела оборотних коштів і справляютьактивний вплив на раціональне формування запасів сировини, матеріалів, готовоїпродукції та інших видів матеріальних цінностей.
Ураховуючискладний стан економіки підприємств, взаємні неплатежі, комерційні банки зметою гарантії повернення коштів, що надаються в позику, кредитують суб'єктівгосподарювання під заставу їхнього майна або за умови страхування ризикунепогашення кредиту.
Плануванняпотреби в позикових оборотних коштах включає розрахунок необхідної суми кредитуз урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей і визначенняпотреби в кредиті.
Сумакредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностейвизначається для кожного об’єкта як різниця між запланованою вартістюматеріальних цінностей за діючими цінами і власними оборотними коштами.
Короткостроковий кредит, незалежно від об'єктів кредитування, надаєтьсястроком до одного року. Однак на практиці терміни надання кредиту значно менші,що пояснюється високим рівнем інфляції, спричиненої спадом виробництва, станомтоварного і грошового обігу.
Залучення коштів інших суб’єктів господарювання.
Дозалучених належать кошти інших кредиторів, які надаються підприємствам у позикупід певний (обумовлений) відсоток на термін до одного року з оформленнямвекселя чи іншого боргового зобов'язання.
Вексельє найпростішою й найпоширенішою формою кредитних грошей. Він виписуєтьсяборжником і передається кредиторові. Сам факт видачі векселя означає фактичноперетворення (перехід) товару в гроші. Через вексель реалізується незадоволенийпопит на гроші як засіб платежу. Коли таких грошей недостатньо, їх замінюєвексель.
Досить поширеною формою залучення коштів інших суб'єктів господарювання єкомерційний кредит. Він використовується підприємствами за браком фінансовихресурсів у покупця (споживача) і неможливості розрахуватися з постачальником. Уцьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду нанадання відстрочки платежу за продукцію, що поставляється, і від споживача вінзамість грошей одержує вексель або інше боргове зобов'язання.
Використаннякомерційного кредиту набуло певного розвитку в період становлення ринковоїекономіки, створення підприємств з різноманітними формами власності та наданнязначної самостійності підприємствам. У цілому його використання позитивновпливає на економіку підприємства і народного господарства, оскільки спрощуєреалізацію товарів, прискорює обертання оборотних коштів і зменшує потребу вкредитних і грошових ресурсах.
Кредиторськазаборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотнихкоштів. Її породжує брак власних оборотних коштів. Наявність кредиторськоїзаборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обігупідприємства коштів інших суб'єктів господарювання.
Іншимисловами, кредиторська заборгованість — це короткострокові зобов'язанняпідприємств, які виникають за: розрахунками з бюджетом; за розрахунковимидокументами, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за невідфактурованимипоставками-розрахунками взаємних вимог, векселями, строк оплати яких не наставі які не сплачено в строк; за короткостроковими кредитами.
Кредиторськазаборгованість є допустимою (нормальною), якщо її зумовлено чинним порядкомрозрахунків. Наприклад, заборгованість постачальникам за розрахунковимидокументами, термін оплати яких не настав, за невідфактурованими поставками.Однак на підприємстві може бути і прострочена кредиторська заборгованість, щоутворюється в результаті порушення покупцями порядку і термінів оплатирозрахункових документів. Якщо покупець, використовуючи в обігу неоплаченітоварно-матеріальні цінності, одержує додаткові кошти, які йому не належать, топостачальник змушений звертатися до позапланового перерозподілу наявних коштів,до пошуків додаткових джерел формування його поточних фінансових ресурсів.
За кредиторської заборгованості постачальникам залучення коштіввідбувається у товарній формі на відміну від власних оборотних коштів ібанківського кредиту, які виступають у грошовій формі. Розмір і тривалістьпростроченої кредиторської заборгованості залежать від конкретних умоворганізації та використання оборотних коштів, особливо — від розміру татривалості простроченої дебіторської заборгованості, головним джерелом покриттяякої і є кредиторська заборгованість.
Джерела формування оборотних коштів справляють вплив на їх обертання.Особливості різних джерел формування і принципи різного режиму використаннявласних і залучених оборотних коштів впливають на ефективність використанняоборотних коштів і всього оборотного капіталу. Раціональне формування названихджерел оборотних коштів має значний вплив на процес виробництва, на фінансовірезультати і фінансовий стан підприємства, сприяє досягненню мети з мінімальнонеобхідними за даних умов оборотними коштами.
1.3 Ефективність використання оборотних коштів
Ефективністьвикористання обігових коштів вимірюється системою фінансово-економічнихпоказників та коефіцієнтів, а саме: кількістю обертів обігових коштів(коефіцієнт обіговості); продовжуваністю одного обороту; економією(збільшенням) обігових коштів та ін.
Кількістьобертів обігових коштів визначається відношенням сумипроданої продукції за певний період (квартал, рік), оціненої за собівартістю досереднього залишку обігових коштів у цьому періоді. Число обертів показує,скільки обертів за певний період зробили обігові кошти в процесі їхвикористання. Цей показник також характеризує розмір проданої продукції, щоприпадає на 1 грн обігових коштів:
Ко=Р: Ос, де
Ко – кількість обертів обіговихкоштів (коефіцієнт обіговості );
Р – сума проданої продукції за рік(квартал);
Ос – середній залишок обіговихкоштів за рік (квартал).
Середнізалишки обігових коштів визначаються на підставі бухгалтерських даних такимчином:
— середньомісячні(Осм)— як сума залишківобігових коштів (в грн) на початок О1і кінець О2 місяця,поділенана два: Осм =(О1+О2): 2;
— середньоквартальні(Оск) — як сума середніх залишків (у грн) за кожний місяць Осм1, Осм2, Осм3, поділенана три: Оск = (Осм1+Осм2 + Осм3): 3;
— середньорічні (Оср) — шляхом ділення на 12 суми,отриманої додаванням 1∕ 2 залишків цих коштів на початок та кінець рокута залишків обігових коштів на початок решти місяців року.
Кількістьобертів за окремими елементами обігових коштів — коштами,авансованими в запаси сировини, матеріалів тощо визначається так:
Кое =Вс: Зс, де:
Кое —кількість обертів за окремими елементами обігових коштів;
Вс —річні (квартальні) витрати сировини (матеріалів, палива тощо), грн;
Зс — середньорічні (квартальні) залишки сировини(матеріалів, палива тощо), грн.
Середняпродовжуваність обігу обігових коштів (обіговість у днях) показуєпродовжуваність періоду, протягом якого обігові кошти виконують один оберт, ірозраховується так:
Пос = (Ос\Д): Р або Пос = Ос: (Р: Д), де
Д – число днів у періоді.
Економія(+), збільшення (-) обігових коштів ізврахуванням виконання планового завдання розраховується за формулою:
Ео = (НО: Уп)- Окф, де
Ео – економія обігових коштів;
НО – обігові кошти на початокперіоду;
Уп – рівень виконання плановогозавдання;
Окф – фактичний розмір обіговихкоштів у періоді, що аналізується.
Дляхарактеристики ефективності використання обігових коштів можна використовуватикоефіцієнт ефективності (прибутковості) і рентабельності обігових коштів. Ціпоказники розраховуються так:
Ке=П: Ос, Р = (П: Ос) х 100, де
Ке — коефіцієнт ефективності (прибутковості) обіговихкоштів;
Р — коефіцієнт рентабельності обігових коштів.

2. Стан та використання оборотних засобів напідприємстві
 
2.1 Аналіз фінансового стану підприємства
 
Показники майнового стану підприємства.
1. Частка оборотних виробничих фондів воборотних активах.
Чо.в.ф.= Оборотні виробничі фонди ∕ Оборотні активи
- на початок року: Чо.в.ф.= (691+2455) ∕ 18463 =0,170
- на кінець року: Чо.в.ф.= (3000+3232) ∕ 34720 =0,179
Характеризує частку оборотних коштів у виробничій сфері. збільшенняпоказника в динаміці – позитивна тенденція, особливо, в умовах інфляції.
2. Частка основних засобів в активах.
Чо.з.= Залишкова вартість основних засобів – Активи
- на початок року: Чо.з.= 8525 ∕ 29019 = 0,293
- на кінець року: Чо.з.= 8510 ∕ 46178 = 0,184
Характеризує частку коштів, інвестованих в основні засоби, у валютібалансу. Зменшення за умов незмінних або зростаючих обсягів реалізації єпозитивною зміною.
3. Коефіцієнт зносу основних засобів.
Кзн = Знос основних засобів ∕ Первісна вартість основних засобів
- на початок року: Кзн = 4111 ∕ 12636 = 0,325
- на кінець року: Кзн = 4344 ∕ 12854 = 0,337
Показник характеризує частку зношених основних засобів у загальній їхвартості. Використовується в аналізі для характеристики стану основних засобів.
4. Частка оборотних виробничих фондів вактивах.
Чо.в.а. = Оборотні виробничі фонди ∕ Активи
- на початок року: Чо.в.а. = (691+2455) ∕ 29019 =0,108
- на кінець року: Чо.в.а. = (3000+3232) ∕ 46178 =0,135
Характеризує мобільну частку виробничих фондів у валюті балансу.Збільшення показника у динаміці є позитивною тенденцією.
5. Коефіцієнт мобільності активів.
Кмоб. = Мобільні активи ∕ Немобільні активи
- на початок року: Км об. = 18463 ∕ 10556 = 1,749
— на кінець року: Км об. = 34720 ∕ 11458 = 3,030
Коефіцієнт показує скільки обігових коштів припадає на одиницю необігових: потенційну можливість перетворення активів у ліквідні кошти.Рекомендований рівень Км об = 0,5. Збільшення показника у динаміці – позитивназміна.
6. Коефіцієнт оновлення основнихзасобів.
Кон = Збільшення за звітний період первісної вартості основних засобів ∕Первісна вартість основних засобів Кон = (12854 — 12636) ∕ 12854 = 0,017
Коефіцієнт характеризує рівень оновлення або вибуття основних фондів.Показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобівстановлять нові основні засоби.
Збільшення показника у динаміці, за умов виключення інфляційного фактора,є позитивною тенденцією.
Показники ділової активності.
1. Оборотність активів (обороти),ресурсовіддача.
Оа = Чиста виручка від реалізації ∕ Активи
- на початок року: Оа = 27435 ∕ 29019 = 0,945
- на кінець року: Оа = 23899 ∕ 46178 = 0,518
Показує, скільки отримало підприємство чистої виручки від реалізаціїпродукції на одиницю коштів, інвестованих у активи. Збільшення показника – єпозитивною тенденцією.
2. Фондовіддача.
Фо.ф. = Чиста виручка від реалізації ∕ Основні виробничі фонди
- на початок року: Фо.ф. = 27435 ∕ 8525 = 3,218
- на кінець року: Фо.ф. = 23899 ∕ 8510 = 2,808
Показник показує, скільки виручки від реалізації продукції припадає наодиницю основних виробничих фондів. Зростання показника у динаміці – позитивнатенденція.
3. Коефіцієнт оборотності оборотнихкоштів (обороти).
Ко = Чиста виручка від реалізації ∕ Оборотні кошти
- на початок року: Ко = 27435 ∕ 18463 = 1,486
- на кінець року: Ко = 23899 ∕ 34720 = 0,688
Показує кількість оборотів оборотних коштів за період; скільки виручкивід реалізації припадає на одиницю оборотних коштів. Збільшення показника –позитивне явище.
4. Період одного обороту оборотних коштів. Чо =360 ∕ Ко
- на початок року: Чо = 360 ∕ 1,486 = 242,3
- на кінець року: Чо = 360 ∕ 0,688 = 523,3
Характеризує середній період від витрачання коштів для виробництвапродукції до отримання коштів за реалізовану продукцію. Позитивною зміною ззменшення показника у динаміці.
5. Коефіцієнт оборотності власногокапіталу.
Кв.к. = Чиста виручка від реалізації ∕ власний капітал
- на початок року: Кв.к. = 27435 ∕ 24010 = 1,143
- на кінець року: Кв.к. = 23899 ∕ 35635 = 0,671
Коефіцієнт показує, скільки чистої виручки від реалізації продукціїприпадає на одиницю власного капіталу. Збільшення показника є позитивноютенденцією.
6. Коефіцієнт оборотності запасів.
Ко.з. = Собівартість реалізації ∕ Середні запаси
- на початок року: Ко.з. = 18015 ∕ (691+2455+66) =5,439
- на кінець року: Ко.з. = 7907 ∕ (3000+3232+67) =1,255
Показує кількість оборотів коштів, інвестованих у запаси. Збільшенняоборотності у динаміці є позитивною зміною.
7. Період одного обороту запасів. Чз =360 ∕ Ко.з
- на початок року: Чз = 360 ∕ 5,439 = 66,189
- на кінець року: Чз = 360 ∕ 1,255 = 286,9
Показник характеризує період, протягом якого запаси трансформуються укошти. Позитивним є зменшення часу обороту запасів, якщо це не перешкоджаєнормальному процесу виробництва, не загрожує дефіцитом матеріальних ресурсів.
8. Коефіцієнт оборотності дебіторськоїзаборгованості (обороти).
Кд.з. = Чиста виручка від реалізації ∕ Середня дебіторськазаборгованість
- на початок року: Кд.з = 27435 ∕ (1466+18) =18,487
- на кінець року: Кд.з = 23899 ∕ (1014+78) = 21,886
Коефіцієнт показує у скільки разів виручка перевищує середню дебіторськузаборгованість. Збільшення показника у динаміці є позитивною тенденцією.
9. Період погашення дебіторської заборгованості (днів). Чд.з= 360 ∕ Кд.з
- на початок року: Чд.з = 360 ∕ 18,487 = 19,5
- на кінець року: Чд.з = 360 ∕ 21,886 = 16,449
Характеризує середній період інкасації дебіторської заборгованості, тобтоперіод її погашення.
Позитивним є зменшення, особливо в умовах інфляції. Якщо додатковавартість коштів компенсується додатковим прибутком від збільшення обсягівреалізації, то позитивним є збільшення цього показника.
10.Період погашеннякредиторської заборгованості (днів).
Чк.з = Середня кредиторська заборгованість * 360 ∕ Собівартістьреалізації
- на початок року: Чк.з = (992+822+106) * 360 ∕18015 = 38,368
- на кінець року: Чк.з = (4996+3364+192) * 360 ∕7907 = 389,366
Показник визначає середній період сплати підприємством короткостроковоїзаборгованості. Зменшення показника в динаміці є позитивною зміною.
11.Період операційного циклу(днів).
Чо.ц = Сума періодів запасу і дебіторської заборгованості = Чз + Чдз
- на початок року: Чо.ц = 66,189 + 19,5 = 85,689
- на кінець року: Чо.ц = 289,6 + 16,449 = 306,049
Характеризує тривалість перетворення придбаних матеріальних ресурсів нагрошові кошти. Зменшення показника в динаміці – позитивна тенденція.
12.Період фінансового циклу(днів).
ЧФ.ц = Період операційного циклу – Період погашення кредиторськоїзаборгованості = Чо.ц – Чк.з
- на початок року: ЧФ.ц = 85,689 – 38,368 = 47,321
- на кінець року: ЧФ.ц = 306,049 – 389,366 = — 83,317
Показник характеризує період обороту коштів. Позитивним є зменшеннязначення, але від’ємне значення показника свідчить вже про нестачу коштів(підприємство живе «в борг»).
Показники рентабельності.
1. Рентабельність капіталу (активів) зачистим прибутком.
Ра = Чистий прибуток ∕ Активи
- на початок року: Ра = 11625 ∕ 29019 = 0,400
- на кінець року: Ра = 19681 ∕ 46178 = 0,426
Показник характеризує величину дохідності всього потенціалу, яким володієпідприємство, його називають показником майстерності використання капіталуменеджерами підприємства. Показує скільки прибутку від звичайної діяльностіприпадає на одиницю коштів, інвестованих в активи. Збільшення показникапозитивна тенденція.
2. Рентабельність власного капіталу.
Рв.к. = Чистий прибуток ∕ Власний капітал
- на початок року: Р.в.к. = 19681 ∕ 24010 = 0,82
— на кінець року: Рв.к. = 11625 ∕ 35635 = 0,326
Показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю власного капіталу.Рентабельність власного капіталу залежить від змін рентабельності продукції,ресурсовіддачі і співвідношення сукупного та позикового капіталу. Збільшенняпоказника в динаміці є позитивною тенденцією.
3. Рентабельність виробничих фондів.
Рв.ф. = Чистий прибуток ∕ Виробничі фонди
- на початок року: Рв.ф. =19681 ∕ (8525+691+2455)= 1,686
- на кінець року: Рв.ф. =11625 ∕ (8510+3000+3232)= 0,789
Показник характеризує скільки припадає чистого прибутку на одиницювартості виробничих фондів. Збільшення показника позитивна зміна.
4. Рентабельність продукціїпідприємства.
Рпр. = Прибуток від реалізації ∕ Собівартість продукції
- на початок року: Рпр. = 15992 ∕ 18015 = 0,888
- на кінець року: Рпр. = 9420 ∕ 7907 = 1,191
Рентабельність продукції підприємства характеризує прибутковість абодохідність виробництва продукції. Показує, скільки одиниць прибутку отрималопідприємство з кожної грошової одиниці витраченої на виробництво цієїпродукції.
5. Граничний (маржинальний) коефіцієнтприбутковості підприємства.
Ргр. = Чистий прибуток ∕ Виручка
- на початок року: Ргр. = 11625 ∕ 27435 = 0,424
- на кінець року: Ргр. = 19681 ∕ 23899 = 0,824
Показник характеризує ефективність підприємницької діяльності. Показує,скільки одиниць прибутку припадає на одиницю продажу. Позитивним є збільшенняпоказника в динаміці.
6. Коефіцієнт реінвестування.
Кр = Реінвестований прибуток – Чистий прибуток
— на початок року: Кр = (34073 — 22448) ∕ 11625 = 1,0
- на кінець року: Кр = (34073 — 22448) ∕ 19681 =0,591
Показує, скільки чистого прибутку капіталізовано; скільки чистогоприбутку спрямовано на збільшення власного капіталу. Позитивною тенденцією єзбільшення показника в динаміці, в межах, що не суперечать бажанню акціонерівотримувати підвищені дивіденди
7. Коефіцієнт стійкості економічного зростання.
Кс.е.з. = Реінвестований прибуток ∕ Власний капітал
- на початок року: Кс.е.з. = (34073 — 22448) ∕24010 = 0,484
- на кінець року: Кс.е.з. = (34073 — 22448) ∕35635 = 0,326
Коефіцієнт характеризує темп збільшення власного капіталу за рахунокчистого прибутку. Збільшення показника в динаміці – позитивна тенденція.
8. Період окупності капіталу.
Тк = Активи ∕ Чистий прибуток
- на початок року: Тк = 2901946178 ∕ 11625 = 3,972
- на кінець року: Тк = 29019 ∕ 19681 = 1,474
Показує, за який період кошти. що інвестовані в активи, будутькомпенсовані чистим прибутком. Позитивним є зменшення показника в динаміці.
9. Період окупності власного капіталу.
Тв.к. = Власний капітал ∕ Чистий прибуток
- на початок року: Тв.к. = 24010 ∕ 11625 = 2,065
- на кінець року: Тв.к. = 35635 ∕ 19681 = 1,811
Показує за який період власний капітал буде компенсований чистимприбутком. Зменшення періоду окупності власного капіталу в динаміці єпозитивною тенденцією.
Показники фінансової стійкості.
1. Величина власних оборотних засобівабо робочий капітал.
Рк = Поточні активи – Поточні зобов’язання
- на початок року: Рк = 18463 – 1956 = 16498
- на кінець року: Рк = 34720 – 8619 = 26101
Наявність робочого капіталу свідчить про те, що підприємство не тількиздатне сплатити власні борги, а й має фінансові ресурси для розширеннядіяльності. Зростання показника в динаміці є позитивною тенденцією.
2. Маневреність робочого капіталу.
Мк = Запаси і затрати ∕ Робочий капітал (Рк)
- на початок року: Мк = (691 + 2097 + +2455 + 66) ∕16498 = 0,322
- на кінець року: Мк = (3000 + 3461 + 3232 + 67) ∕26101 = 0,374
Характеризує частку запасів, тобто матеріальних виробничих активів увласних обігових коштах, обмежує свободу маневру власними коштами. Зменшенняпоказника є позитивною тенденцією.
3. Коефіцієнт забезпечення власнимикоштами.
Кзк = Власний капітал (за винятком прирівненого) – Позаоборотні активи ∕Сума оборотних коштів
- на початок року: Кзк = (24010 — 10556) ∕ 18463 =0,729
- на кінець року: Кзк = (35635 — 11458) ∕ 34720 = 0,696
Показує наскільки запаси, що мають найменшу ліквідність у складіоборотних активів, забезпечені довгостроковими стабільними джереламифінансування. Кзк повинно бути більше 0,1. Збільшення показника є позитивноюзміною.
Показники фінансової незалежності.
1. Коефіцієнт автономії.
Кавт = Власні кошти ∕ Майно підприємства
- на початок року: Кавт = 24010 ∕ 29019 = 0,827
- на кінець року: Кавт = 35635 ∕ 46178 = 0,772
Характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов’язання зарахунок власних коштів, його незалежність від позикових джерел. Значення Кавтмає бути меншим або дорівнювати 0,5. Збільшення показника позитивне явище.
2. Коефіцієнт фінансової стабільності.
Кф.с = Власний капітал ∕ Позичковий капітал
- на початок року: Кф.с = 24010 ∕ (3053 + 1956) =4,793
- на кінець року: Кф.с = 35635 ∕ (1924 + 8619) =3,379
Характеризує забезпеченість заборгованості власними коштами; перевищеннявласних коштів над позиковими свідчить про фінансову стійкість підприємства.Нормативне значення Кф.с. – менше 1.
3. Фінансовий ліверидж.
Фл = Довгострокові зобов’язання ∕ Власний капітал
- на початок року: Фл = 3053 ∕ 24010 = 0,127
- на кінець року: Фл = 1924 ∕ 35635 = 0,054
Характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов’язань.Збільшення Фл свідчить про підвищення фінансового ризику. Показник Фл має бутименшим або дорівнювати 0,25.
4. Коефіцієнт концентрації позиковогокапіталу.
Кп.к = Позиковий капітал ∕ Пасиви
- на початок року: Кп.к = (3053 + 1956) ∕ 29019 =0,173
- на кінець року: Кп.к = (1924 + 8619) ∕ 46178 =0,228
Показує, скільки припадає позикового капіталу на одиницю сукупних джерел.Зменшення показника в динаміці є позитивною зміною. Критичне значення Кп.к. маєбути меншим або дорівнювати 0,5.
5. Коефіцієнт фінансової стійкості.
Кф.с. = (Власний капітал + Довгострокові зобов’язання) ∕ Пасиви
- на початок року: Кф.с. = (24010 + 3053) ∕ 29019= 0,933
- на кінець року: Кф.с. = (35635 + 1924) ∕ 46178 =0,813
Показує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі.Рекомендоване значення показника Кф.с. має бути в межах 0,85 – 0,90.
Показники платоспроможності.
1. Коефіцієнт покриття.
Кп = Поточні активи ∕ Поточні зобов’язання
- на початок року: Кп = 18463 ∕ 1956 = 9,439
- на кінець року: Кп = 34720 ∕ 8619 = 4,028
Характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашеннясвоїх боргів протягом року. Показує скільки грошових одиниць оборотних коштівприпадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов’язань. Для нормальногофункціонування підприємства цей показник має бути більшим за одиницю.Збільшення показника в динаміці – позитивна тенденція.
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності.
Кш = (Поточні активи – Запаси) ∕ Поточні зобов’язання
- на початок року: Кш = (18463 – (691 + 2097 +2455 +66)) ∕ 1956 = 6,725
- на кінець року: Кш = (34720 – (3000 + 3461 + 3232 +67)) ∕ 8619 = 2,896
Характеризує здатність підприємства розраховуватись за першочерговимизобов’язаннями за рахунок найбільш ліквідних активів.
Показує скільки грошових одиниць ліквідних оборотних коштів припадає накожну одиницю короткострокових зобов’язань. Критичне значення Кш = 0,8.Збільшення показника у динаміці – позитивне явище.
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності.
Ка = (Грошові кошти + Поточні фінансові інвестиції) ∕ Поточнізобов’язання
- на початок року: Ка = 21 ∕ 1956 = 0,011
- на кінець року: Ка = 73 ∕ 8619 = 0,008
Характеризує негайну готовність підприємства ліквідувати короткостроковузаборгованість. Достатнє значення Ка = 0,2 – 0,35. Зростання показника –позитивна тенденція.
4. Коефіцієнт готівкової ліквідності.
Кг = Грошові кошти ∕ Поточні зобов’язання
- на початок року: Кг = 21 ∕ 1956 = 0,011
- на кінець року: Кг = 73 ∕ 8619 = 0,008
Характеризує миттєву готовність підприємства ліквідувати короткостроковізобов’язання. Показує скільки одиниць грошових коштів припадає на кожну грошовуодиницю поточних зобов’язань.
5. Співвідношення короткостроковоїдебіторської та кредиторської заборгованості.
Кд ∕к = Дебіторська заборгованість ∕ Кредиторська заборгованість
- на початок року: Кд ∕к = (11649 + 1466 + 18) ∕822 = 15,977
- на кінець року: Кд∕ к = (23795 + 1014 + 78) ∕3364 = 7,395
Показник характеризує здатність підприємства розраховуватись зкредиторами за рахунок дебіторів протягом одного року. Рекомендоване значенняКд∕к = 1,0.
Розраховані показники доцільно звести у таблицю (табл. 1).
Таблиця 1
«Аналіз фінансового стану підприємства»№ Показники На поч. року На кін. року
Відхилення
+ ∕ - Показники майнового стану 1. Частка оборотних виробничих фондів в оборотних активах 0,170 0,179 0,009 2. Частка основних засобів в активах 0,293 0,184 — 0,109 3. Коефіцієнт зносу основних засобів 0,325 0,337 0,012 4. Частка оборотних виробничих фондів в активах 0,108 0,135 0,027 5. Коефіцієнт мобільності активів 1,749 3,030 1,281 6. Коефіцієнт оновлення основних засобів 0,017 - Показники ділової активності 1. Оборотність активів (обороти), ресурсовіддача 0,945 0,518 — 0,427 2. Фондовіддача 3,218 2,808 — 0,41 3. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів (обороти) 1,486 0,688 — 0,798 4. Період одного обороту коштів (днів) 242,3 523,4 281,1 5. Коефіцієнт оборотності власного капіталу 1,143 0,671 — 0,472 6. Коефіцієнт оборотності запасів (обороти) 5,439 1,255 — 4,184 7. Період одного обороту запасів (днів) 66,189 286,9 220,711 8. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (обороти) 18,487 21,886 3,399 9. Період погашення дебіторської заборгованості (днів) 19,5 16,449 — 3,051 10. Період погашення кредиторської заборгованості (днів) 38,368 389,366 350,998
11.
12.
Період операційного циклу (днів)
Період фінансового циклу (днів)
85,689
47,321
306,049
— 83,317
220,36
— 130,638 Показники рентабельності 1. Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком 0,400 0,426 0,026 2. Рентабельність власного капіталу 0,82 0,326 -0,494 3. Рентабельність виробничих фондів 1,686 0,789 -0,897 4. Рентабельність продукції підприємства 0,888 1,191 0,303 5. Граничний (маржинальний) коефіцієнт прибутковості підприємства 0,424 0,824 0,4 6. Коефіцієнт реінвестування 1,0 0,591 — 0,409 7. Коефіцієнт стійкості економічного зростання 0,484 0,326 — 0,158 8. Період окупності капіталу 3,972 1,474 — 2,498 9. Період окупності власного капіталу 2,065 1,811 — 0,254 Показники фінансової стійкості 1. Величина власних оборотних засобів або робочий капітал 16498 26101 9603 2. Маневреність робочого капіталу 0,322 0,374 0,052 3. Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами 0,729 0,696 — 0,033 Показники фінансової незалежності 1. Коефіцієнт автономії 0,827 0,772 — 0,055 2. Коефіцієнт фінансової стабільності 4,793 3,379 — 1,414 3. Коефіцієнт фінансового лівериджу 0,127 0,054 — 0,073 4. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу 0,173 0,228 0,055 5. Коефіцієнт фінансової стійкості 0,933 0,813 — 0,12 Показники платоспроможності 1. Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) 9,439 4,028 — 5,411 2. Коефіцієнт швидкої ліквідності 6,725 2,896 — 3,829 3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,011 0,008 — 0,003 4. Коефіцієнт готівкової ліквідності 0,011 0,008 — 0,003 5. Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості 15,977 7,395 — 8,582
Аналізуючи розраховані показники, можна зробити висновок, що майновийстан підприємства в цілому є задовільним. У динаміці зросла частка оборотнихвиробничих фондів в оборотних активах та частка оборотних виробничих фондів вактивах. Щоправда дещо збільшилась частка зношених основних засобів у загальнійїх вартості. Коефіцієнт мобільності на кінець року зріс на 1,281 порівняно зпочатком року.
Ділова активність підприємства у динаміці знизилась. Зменшились кількістьчистої виручки від реалізації продукції на одиницю коштів, інвестованих вактиви (оборотність активів); кількість виручки від реалізації продукції, щоприпадає на одиницю виробничих фондів (фондовіддача); кількість виручки відреалізації на одиницю оборотних коштів; кількість чистої виручки від реалізаціїпродукції на одиницю власного капіталу (коефіцієнт оборотності власногокапіталу) тощо. Збільшився період одного обороту запасів, період погашеннякредиторської заборгованості та період операційного циклу. Зменшення цихпоказників у динаміці є негативним явищем.
Показники рентабельності по підприємству в динаміці зросли, надторентабельність продукції, яка зросла у півтора рази. Зменшились періодокупності капіталу (період, за який кошти, інвестовані в активи, будутькомпенсовані чистим прибутком) та період окупності власного капіталу (період,за який власний капітал буде компенсований чистим прибутком). Це непоганатенденція.
Щодо показників фінансової стійкості, то величина власних оборотнихзасобів (робочий капітал) зросла. Це говорить про те, що підприємство не лишездатне сплатити власні борги, а й має фінансові ресурси для розширеннядіяльності. Маневреність робочого капіталу (частка запасів у власних обіговихкоштах) збільшилась, що не дуже добре. Коефіцієнт забезпечення власними коштамизменшився, тобто зменшився рівень забезпеченості запасів, що мають найменшуліквідність у складі оборотних активів, довгостроковими стабільними джереламифінансування. Це також не є позитивною тенденцією.
Показники фінансової незалежності зменшились в динаміці, проте вони надосить непоганому рівні. Тобто підприємство має змогу виконувати зовнішнізобов’язання за рахунок власних коштів, не залежить від довгостроковихзобов’язань та є фінансово стійким.
Щодо показників платоспроможності, то коефіцієнт покриття, що показує,скільки грошових одиниць оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницюкороткострокових зобов’язань, хоч і зменшився в динаміці, проте є більшим заодиницю. Це говорить про те, що підприємство має достатню кількість оборотнихкоштів для погашення своїх боргів протягом року. Коефіцієнт швидкоїліквідності, хоч і зменшився в динаміці, проте знаходиться на досить високомурівні, тобто підприємство здатне розраховуватись за першочерговимизобов’язаннями за рахунок найбільш ліквідних активів.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності на дуже низькому рівні. Підприємствонездатне негайно ліквідувати короткострокову заборгованість.
Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторськоїзаборгованості на високому рівні, це говорить про те, що підприємство здатнерозраховуватись з кредиторами за рахунок дебіторів протягом одного року.
 
2.2Структура оборотних засобів
 
Структураоборотних коштів — цепитома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігув загальній сумі оборотних коштів.
Накожному конкретному підприємстві склад і структура оборотних активів є різнимиі залежать від типу виробництва, складу витрат на виробництво продукції щовиготовляється, матеріально – технічного постачання тощо. Стан, склад таструктура оборотних активів є важливим індикатором комерційної діяльностіпідприємства. Організація оборотних активів справляє значний вплив наефективність роботи підприємства.
Структураоборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Воназалежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставокматеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданихпослуг), проведення розрахунків.
Якщо розглядати структуру оборотних коштів в окремих галузяхпромисловості, то слід зазначити, що у вугільній промисловості значну питомувагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великимипідготовчими витратами, що передують видобутку корисних копалин (плануваннямайбутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт та інші).
Улегкій і харчовій промисловості характерною особливістю є значнаматеріаломісткість продукції. Отже, високою є питома вага оборотних коштів узапасах сировини й основних матеріалів.
Машинобудуваннята металообробка відрізняються значною трудомісткістю, складністю виробничихпроцесів, значною тривалістю виготовлення продукції. У цій галузі висока питомавага оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво.
У нафтохімічній промисловості високою є частка оборотних коштів,вкладених у відвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічно процеси вцій галузі нетривалі і значна частина виготовленого продукту перебуває на шляхудо споживача.
Підвищення частки дебіторської заборгованості свідчить про поліпшеннязбуту продукції, прискорення обертання оборотного капіталу. Але такі зміни єнегативними, якщо вони відбуваються на фоні скорочення матеріальних запасів,тобто на фоні скорочення обсягу виробництва.
Зменшення залишків коштів свідчить не стільки про високий рівеньуправління грошовими потоками на підприємствах, скільки про гострий дефіцит цихкоштів, зумовлений інфляцією, кризою неплатежів, недосконалою податковоюполітикою.
Стан і використання оборотного капіталу окремого підприємства залежатьвід стану економіки держави в цілому. У свою чергу, стан економіки державизалежить від стану та використання оборотного капіталу окремого підприємства.
 
2.3 Показники стану і використання оборотних коштів
 
2.3.1 Показники стану власних оборотних коштів
Стан оборотних коштів характеризується насамперед наявністю їх на певнудату. Наявність власних оборотних коштів підприємства визначається як різницяміж сумою підсумку І розділу пасиву балансу Ф. 1 та рядка 530 і підсумком Ірозділу активу балансу Ф. 1 та рядка 300.
Тобто із суми І розділу пасиву «Джерела власних і прирівняних до нихкоштів» (ряд. 495, графа 4) та суми рядка 530 (довгострокові кредити)вираховується сума показників розділу активу «Основні засоби та інші позаоборотні активи» (ряд. 070, графа 4) та позикові кошти (ряд. 300).
Порівнянняфактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає змогу визначити брак абонадлишок власних оборотних коштів.
Браквласних оборотних коштів означає перевищення нормативуоборотних коштів над фактичною наявністю їх. Він може виникнути з вини самогопідприємства, інших підприємств, у результаті зміни умов господарювання, невзятих до уваги своєчасно (як, наприклад, несвоєчасне фінансування приростунормативу власних оборотних коштів), через стихійне лихо та з інших причин.
Основнимипричинами браку власних оборотних коштів можуть бути: погана роботамаркетингової служби; невиконання планів прибутку; слабка відповідальністьпідприємств за формування і збереження власних оборотних коштів та їх нецільовевикористання; несвоєчасне фінансування приросту нормативу оборотних коштів;наявність дебіторської заборгованості (несвоєчасні розрахунки) тощо.
Браквласних оборотних коштів може виникати у зв'язку зі значним підвищенням цін урезультаті інфляційних процесів.
Надлишоквласних оборотних коштів створюється в підприємств у разіперевищення розмірів оборотних коштів понад визначені їх нормативи, необхіднідля задоволення постійних мінімальних потреб виробництва в ресурсах. Він можевиникнути внаслідок перевиконання плану прибутку; неповного внеску платежів добюджету; безоплатного надходження (отримання) товарно-матеріальних цінностейвід інших організацій; неповного використання прибутку на цілі, передбаченіфінансовим планом, та ін.
Перевищеннянормативу оборотних коштів може бути виправданим у разі перевиконання планувипуску продукції, але темпи зростання нормативних запасів не повиннівипереджати темпів зростання обсягу виробництва.
Засучасних умов господарювання (зміна цін, інфляція, спад виробництва)перевищення фактичної наявності власних оборотних коштів над нормативом — явищев господарській діяльності підприємств досить рідкісне.
Порівнюючи на певну дату різних періодів фактичну наявність власнихоборотних коштів, можна судити про абсолютну зміну їх величин.
 
2.3.2 Показники використання оборотних коштів і шляхиприскорення їх обертання
Для характеристики ефективності використання оборотних коштів напідприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких єшвидкість обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, заякий оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот.
О = СД ∕ Р
де О – термін обертання оборотних коштів, днів;
С – середні залишки нормованих оборотних коштів, грн;
Д – тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів;
Р – обсяг реалізації продукції, грн.
Тривалістьобертання коштів — це синтетичний показник, здатний відображати одночаснорезультат процесу матеріального відтворення — обсяг реалізації створенихтоварів і наданих послуг за даний період — і ефективність використаних у цьомупроцесі матеріальних засобів і коштів. За сучасних умов він можевикористовуватись на рівні підприємств і на макрорівні для розробки комплекснихекономічних програм.
Обертанняоборотних коштів обчислюється за планом і фактично. Порівнюючи фактичний часобертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання як щодовсіх нормованих оборотних коштів, так і щодо окремих їх статей.
Дляхарактеристики ефективності використання оборотних коштів використовуєтьсякоефіцієнт обертання, що визначається за формулою:
Ко =Р ∕ С
де К0— коефіцієнт обертання оборотних коштів;
Р — обсяг реалізованої продукції,грн.;
С —середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.
Цейпоказник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за звітний період. Щобільше оборотів здійснюють оборотні кошти, то ліпше вони використовуються.
Коефіцієнт завантаження оборотних коштів обчислюється за такою формулою:
Кз = С ∕ Р
де Кз— коефіцієнт завантаження оборотних коштів, коп.
Вінхарактеризує величину оборотних коштів на 1 грн. реалізованої продукції. Чимменше оборотних коштів припадає на 1 грн. реалізованої продукції, тим ліпшевони використовуються.
Дляхарактеристики ефективності використання оборотних коштів можевикористовуватися коефіцієнт ефективності. Він обчислюється за формулою:
Ке =П ∕ С
де Ке — коефіцієнт ефективності оборотних коштів, коп.;
П — прибуток від реалізації товарної продукції, грн.
Цей показникхарактеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів. Що більшийвін, то ефективніше використовуються оборотні кошти.
Поліпшеннявикористання оборотних коштів підприємств і підвищення ефективності виробництваможна досягти через:
1)скороченнявиробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з переходом наоптову торгівлю та прямі економічні зв'язки з постачальниками;
2) прискоренняобертання оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних, залежалихтоварно-матеріальних цінностей.
Поліпшеннявикористання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютнимі відносним.
Абсолютневивільнення оборотних коштів — це пряме скороченняпотреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшенняобсягу виробництва (реалізації).
Відносневивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли внаслідокполіпшення їх використання підприємство з тією самою сумою оборотних коштів абоз незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.
Занинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним євідносне вивільнення оборотних коштів.
Ураховуючице, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносномувивільненню оборотних коштів.
 
2.3.3 Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовийстан підприємства
Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування ірозміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталоммає певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різнихпідприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: видгосподарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організаціївиробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхіднихтоварно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.
Залежновід розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотнікошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і ризику використання.
Практикагосподарювання підтверджує, що найбільш ліквідними і з найменшим ризиком єкошти в касі, на розрахункових і валютних рахунках в установах банку, вкладенів цінні папери.
Меншліквідною частиною з певним ризиком вкладення вважається відвантажена продукціяі дебіторська заборгованість покупців. Остання, у свою чергу, може бути менш чибільш ліквідною. Це стосується строкової і простроченої дебіторськоїзаборгованості щодо відвантаженої продукції.
Найменшліквідними і з найбільшим ризиком вкладення є оборотні кошти в незавершеномувиробництві; у витратах майбутніх періодів; у виробничих запасах; у готовійпродукції (що її не відвантажено). Це пояснюється тим, що саме ця частинаоборотних коштів найбільш віддалена від моменту реалізації і більше підлягаєвпливу змін кон'юнктури ринку, інфляційних процесів тощо. Отже, ліквідністьпоточних активів є головним фактором, який визначає ступінь ризику вкладанняоборотних коштів.
Ступіньліквідності в цілому оборотних активів і кожної їх групи визначається яквідношення відповідної частки оборотних активів до короткострокових зобов'язань.
Найчастішев практиці застосовуються такі показники:
- коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз.к)(коефіцієнт автономії Ка);
- коефіцієнт покриття (Кп);
- коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.л.).
Першийпоказник (Кз.к) визначається як відношення різниці між обсягами власних таприрівняних до них коштів (підсумок розділу І пасиву балансу) і фактичноювартістю основних засобів та інших позаоборотних активів (підсумок розділу Іактиву балансу) до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних засобів— виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошей,дебіторської заборгованості та інших оборотних активів (підсумок II і IIIрозділів активу балансу).
Кз.к= Вк ∕ ∑о.к
деКз.к — коефіцієнт забезпечення власними коштами;
Вк —власні кошти, грн.;
∑о.к — загальна сума оборотнихкоштів, грн.
Коефіцієнтхарактеризує наявність власних оборотних коштів, необхідних для фінансовоїстабільності підприємства, його незалежності від позикових коштів. Якщозначення коефіцієнта спадає нижче за 0,1, підприємство є неплатоспроможним.Зростання коефіцієнта проти минулого періоду свідчить про підвищення фінансовоїнезалежності та зниження ризику фінансових вкладень.
Коефіцієнтпокриття (Кп) — це найбільш узагальнюючий показник ліквідності балансу.Визначається як відношення всіх поточних активів підприємства (підсумки II іIII розділів активу балансу) до суми короткострокових зобов'язань (підсумки IIі III розділів пасиву балансу).
Кп = ∑п.а∕ ∑к.з
де Кп– коефіцієнт покриття;
∑п.а– сума усіх поточних активів, грн.;
∑к.з– сума короткострокових зобов’язань, грн.
Цейкоефіцієнт характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашенняйого боргів протягом року. Уважають, що його рівень у межах 2,0 — 2,5 єприйнятним. Він показує, скільки грошових одиниць активів припадає на кожнугрошову одиницю короткострокових зобов'язань. Коли Кп стає меншим за 1,0,структура балансу вважається незадовільною, а підприємство — неплатоспроможним.
Коефіцієнтабсолютної ліквідності (Кабс.л.) визначаєтьсяяк відношення суми коштів та короткострокових фінансових вкладень підприємства(III розділ активу балансу) до короткострокових зобов'язань (підсумки II і IIIрозділів пасиву балансу.
Кабс.л.= (Гк + Гв) ∕ ∑к.з
деКабс.л— коефіцієнт абсолютної ліквідності;
Гк —грошові кошти, грн.;
Кв —короткострокові вкладення, грн.;
∑к.з— сума короткострокових зобов'язань, грн.
Показникхарактеризує негайну готовність підприємства погасити свою заборгованість.Достатнім є значення коефіцієнта в межах 0,25 — 0,35. За значення меншого ніж0,2 підприємство вважається неплатоспроможним.
Отже,фінансово стійким є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власнихкоштів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає невиправданоїдебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасно розраховується засвоїми зобов'язаннями. Основою фінансової стійкості є виважена, раціональнаорганізація й ефективне використання оборотних коштів. Але це не означає, щопідприємство має вкладати оборотний капітал лише у високоліквідні активи зметою зниження ймовірного ризику та отримання найвищого прибутку. Головноюметою діяльності підприємства є створення конкурентоспроможної продукції звисокими споживчими якостями.

3. Шляхи підвищення ефективності використанняоборотних засобів на підприємстві
Обіговіактиви разом з основними фондами складають матеріально-технічну основу процесувиробництва. Від їх кількості, якості, джерел формування та ефективностівикористання залежить рівень розвитку економіки підприємств. Тому питаннямсутності, джерелам формування та підвищення ефективності використання обіговихактивів в останні роки економістами приділяється багато уваги.
Передусім,довгий час дискусійним є питання про сутність обігових активів. В економічнійлітературі пропонуються різні поняття їх економічної сутності. Більшістьекономістів сходяться на думці що обігові активи — це кошти, авансовані дляутворення обігових виробничих фондів та фондів обертання.
Обговорюєтьсяна сторінках преси також питання про складі порядок визначення джерел формування обігових активів. Насамперед, вказуєтьсяна те, що в існуючий наразі в навчальній,довідниковій та іншій літературі по фінансах у рекомендованому порядкувизначення фактичної наявності власних джерел формування обігових активів є невідповідністьміж їх назвою та рекомендованим порядком визначення. Так, практичну наявністьвласних та прирівняних до них джерел формування обігових активів рекомендуєтьсявизначати за балансом як різницю між підсумком сум відповідних рядків першогорозділу пасиву та підсумком сум по першому розділу активу балансу, тобто відсуми джерел (власного капіталу) рекомендується віднімати суму основних фондів(необігових активів).
Якпідсумок повинні отримати тільки суму джерел взагалі,а конкретно суму фактичної наявності власних і прирівняних до них джерелпокриття обігових активів, що є на підприємстві, а не сумуфактичної наявності власних обігових і прирівняних до них активів. Однакостаннє міцно укоренилося тепер у фінансовій літературі, річних звітах та ін.
З іншогобоку, фактична наявність (залишки) власних обігових активів відображені удругому розділі активу, а не пасиву балансу. Крім цього, активів, що прирівнянідо власних обігових активів, не буває, ає прирівняні до власних джерел формування обігових активів. Інші ж джерела,зокрема кредити банку, що беруть участь у формуванні обігових активів,називаються також не активами, а джерелами.
У зв'язкуз викладеним економічно більш обґрунтованобуло б, як вважають окремі економісти, привести методику визначення фактичноїнаявності власних і прирівняних до них джерел формуванняобігових активів у відповідність із їхназвою та вважати, що за даноюметодикою отримаємо фактичну наявність власних таприрівняних до них джерел формування обіговихактивів, а також внести цетрактування до відповідних планово — звітнихдокументів підприємств.
Доситьактуальним наразі є питання щодо показників ефективності використанняобігових активів і складових для їхрозрахунку. Думки багатьох економістів збігаються натому, що основним показником,який характеризує ефективність використанняобігових активів, є швидкістьїх оберту, або обіговість.
Водночасрізна оцінка оберту (виручка за цінами реалізації) та середніх залишківобігових активів (за собівартістю) при обчисленні показника обіговості не можедати об'єктивної оцінки використання обігових активів. Пошуки правильноговирішення цього питання тривають.
Обчисленняобіговості обігових активів з використанням їх середнього залишку також невідповідає своєму економічному змісту та сутності. Залишки обігових активів –це активи, які ще не використані у виробництві, а отже не здійснили жодногооберту. тому їх використання при розрахунку обіговості обігових активівекономічно не обґрунтоване та не відповідає сутності питання, що вирішується.Таким чином, для розрахунку обіговості обігових активів слід брати не вартістьїх залишків, а вартість обігових активів, що брали участь в оберті, тобто увиробничому процесі.
Розрахунокобіговості обігових активів із використанням вартості не їх залишків, авартості спожитих у виробництві, що брали участь у оберті активів, будевідповідати економічній сутності питання, яке вирішується, дозволитьобчислювати не тільки фактичну обіговість, але й плановий показник, що дастьможливість всебічно аналізувати ефективність використання обігових активів івести боротьбу за прискорення їх обіговості в народному господарстві.
Зметою забезпечення на підприємствах запланованого рівня обі гових активівнеобхідно не допускати понаднормативних вкладень обігові активи, відвертанняобігових активів у капітальні вкладення та на інші заходи. З огляду на цеважливим є здійснення контролю за використанням обігових активів за цільовимпризначенням. На багатьох підприємствах через невиконання плану прибутку абозростання вартості капітального будівництва, що виконується господарськимспособом, або у результаті перевитрат на інші виробничі заходи відвертаються неза призначенням власні обігові активи. Шляхом контролю мають визначатисярозміри та причини таких відхилені, розроблені заходи щодо їх усунення тавідновлення обігових активи
Контролюючистан обігових активів, слід визначати наповненість нормативу (потреби) як заокремими елементами та групами, так по підприємству загалом, виявляти причинувідхилень.
Ефективністьвикористання обігових активів в остаточному підсумку можливо встановити,зробивши аналіз їх обіговості. Порівняння обігу обігових активів за поточнийзвітний період з обіговістю базисного періоду дозволяє встановити гальмуванняабо прискоренні обігу активів, визначити як це вплинуло на вивільнення абозаморожування їх, знайти причини гальмування обіговості та намітити шляхи їїприскорення. Ефективність використання обігових активів підвищується прискорочені часу знаходження їх у виробничих запасах, скорочені виробничогопроцесу, прискоренні реалізації продукції та коштів у розрахунках, збільшеннівиробництва продукції та прибутку (чистого доходу) у розрахунку на кожну гривнюобігових активів.
Розглянутіпитання поліпшення організації та підвищення ефективності використання обіговихкоштів потребують додаткових досліджень та економічних обґрунтувань.

Висновки
 
В сучасних економічних умовахефективність діяльності підприємств значною мірою визначається станомфункціонування їх фінансів.
Фінанси підприємств є основоюфінансової системи країни. Фінансовий стан підприємств суттєво впливає нафінансове становище країни в цілому.
Діяльністьсуб'єктів господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється впроцесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і самої праці.
Безперервністьпроцесу виробничої і комерційної діяльності потребує постійного інвестуваннякоштів у ці елементи для здійснення розширеного їх відтворення.
Навідміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одномувиробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартістьвиготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить устворений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використаноспоживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва,але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці невходить (паливо).
Визначенняджерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансистапідприємства.
Недостатністьджерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарськоїдіяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотнихкоштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасівтоварно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарськогообороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання яквласних, так і позичених коштів.
Ефективністьвикористання обігових коштів вимірюється системою фінансово-економічнихпоказників та коефіцієнтів, а саме: кількістю обертів обігових коштів(коефіцієнт обіговості); продовжуваністю одного обороту; економією(збільшенням) обігових коштів та ін.
Накожному конкретному підприємстві склад і структура оборотних активів є різнимиі залежать від типу виробництва, складу витрат на виробництво продукції щовиготовляється, матеріально – технічного постачання тощо. Стан, склад таструктура оборотних активів є важливим індикатором комерційної діяльностіпідприємства. Організація оборотних активів справляє значний вплив наефективність роботи підприємства.
Обігові активи разом з основними фондами складають матеріально-технічнуоснову процесу виробництва. Від їх кількості, якості, джерел формування таефективності використання залежить рівень розвитку економіки підприємств. Томупитанням сутності, джерелам формування та підвищення ефективності використанняобігових активів в останні роки економістами приділяється багато уваги.
Ефективністьвикористання обігових активів підвищується при скорочені часу знаходження їх увиробничих запасах, скорочені виробничого процесу, прискоренні реалізаціїпродукції та коштів у розрахунках, збільшенні виробництва продукції та прибутку(чистого доходу) у розрахунку на кожну гривню обігових активів.

Список літератури
 
1. Азаренко Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. Фінансипідприємств: Навч. посіб. для самост. вивчення дисципліни.К.: Знання — Прес,2004.-291 с.
2. Амбросов В.Я., Войчук Г.І., Малій О.Г. Кредитуванняпідприємств АПК. Навчально-методичний посібник — Харків: ХДТУСГ, 2001.-119с.
3. Амбросов В.Я., Войчук Г.І., Малій О.Г. Організаціїкредитування підприємств АПК.- Харків: Вид-во Основа. 2002. — 198с.
4. Амбросов В.Я., Войчук Г.І., Малій О.Г. Фінансипідприємств АПК. Навчально — методичний посібник — Харків: ХДТУСГ, 2000. — 151с.
5. Амбросов В.Я., Малій О.Г. Гроші і фінанси: Збірнихзадач. — Харків: ХДТУСГ, 2002.- 130с.
6. Бандурка О. Фінансова діяльність підприємства. К.:Либідь, 1998. 312с.
7. Банковское дело: Учебник. Под редакцией проф. В.Й.Колесникова, проф. Л.П. Кроливецкой. М: Финансы и статистика, 1999.- 464 с.
8. Бланк И.А. Управление денежными потоками. Ника — Центр: Эльга, 2002. — 736с.
9. Брігхем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту.Ніка-Центр: Єльга, 1999.
10. Василенко А.П., Гут Л.В., Оксеєнко. Фінансипідприємства у схемах і таблицях: Наочний навчал посібник.-К.: Дакор,2006.-344с.
11. Васюренко О.В. Банківський менеджмент. Посібник К.:Видавничий центр «Академія», 2001.-320с.
12. Вахрін П.И. Финансовый практикум.- 4-е перераб. идоп.- М.: Издательско-торговая корп «Дашков и К », 2003.-192с.
13. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навч.посіб.- 2-ге вид., перероб. і доп.- К.: Знання -Прес,2004.-424с
14. Гроші та кредит. Методичні рекомендації для підготовкита проведення семінарських занять для студентів економічних спеціальностей./Амбросов В.Я., Войчук Г.І., Малій О.Г.- Харків: ХДТУСГ, 2003.-77с.
15. Гроші та кредит. Навчально-методичний посібник длясамостійної роботи студентів економічних спеціальностей різних форм навчання./Амбросов В.Я., Bойчук Г.І., Малій ОТ. — Харків: ХДТУСГ, 2001. — 80с.
16. Гроші та кредит: Підручник / М. І. Савлук, А. М.Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін. За заг. ред. М.І… Савлука. — К.: КНЕУ,2001,—602с.
17. Гроші, банки та кредит: у схемах та коментарях:Навчальний посібник / За ред. Б. Л. Луціва — 2-ге видання -Тернопіль:Карт-бланш. 2000. — 225с.
18. Гудзь О.Є. Кредитування і банківське обслуговуванняпідприємств агропромислового виробництва: сучасні тенденції та особливості.-К.: ННЦІАЕ, 2005.-170с.
19. 43.Романишин В.О., Уманців Ю.М. Центральний банк ігрошово-кредитна політика: Навчальний посібник.-К.: Атіка, 2005.-480С.
20. АА.Савицкая Г.В. Методика комплексного анализахозяйственной деятельности: Краткий курс- 2-е изд., испр.-М: ИНФРА-М,2002,-ЗОЗс.
21. А5.Савлук МЛ, Мороз A.M., Коряк A.M. Вступ добанківської справи / Під ред. M.I Савлука: Учб. посібник. — К.:«Лібра», 1998.
22. Слав'юк P.A. Фінанси підприємств: Навчальнийпосібник.- Київ: «Центр навчальної літератури», 2004.-460с.
23. Таркуцяк А. О. Фінансовий аналіз та управлінськірішення (на прикладі роботи вищого навчального закладу): Навч. посібник. — К.:Вид-во Європ. ун-ту, 2001. — 201 с.
24. 4 8. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник/ Под ред. Е.С. Стояновой. — 5-е изд., перераб. и доп.-М.: Изд-во «Перспектива»,2001.-656с.
25. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальнийпосібник.-К.: Ельга, Ніка- Центр, 2002.-360с.
26. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. Курс лекцій/ За ред… д.е.н., проф. Г.Г. Кірейцева. — Київ: ЦУЛ, 2002.- 268с.
27. Фінанси підприємств: Підручник/ A.M. Поддєрьогін, М.Д.Білик, Л.Д. Буряк та ін.; Кер.кол.авт. і наук ред. проф. А.М.Поддєрьогін.-5-тевид., перероб та доп. — К.: КНЕУ, 2004.-546с.
28. Фінанси сільськогосподарських підприємств (посібник зпитань фінансових відносин у ринкових умовах). За ред. М.Я. Дем'яненка. —К.:ІАЕ, 2000. — 604 с.
29. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. — метод, посібник для самост. вивч. дисц./ О.О. Терещенко, ЯЛ. Невмержицький,АЛЛ. Куліш та ін.; За заг. ред. О.О. Терещенка. — К.: КНЕУ, 2006.-312с.
30. Фінансова звітність за національними положеннями(стандартами) бухгалтерського обліку.-2-ге вид.- К.: Лібра, 1999.
31. Остапшин Т.П. Основи банківської справи: Курслекцій.-2-ге вид., стереотип.- К.: МАУГІ, 2003.-112с.
32. 36.Оцінка, аналіз, планування фінансового становищапідприємства: наукове-методичне видання / За ред. д.е.н… професора A.B. Чупіса.- Суми: Видавництво «Довкілля»., 404с.
33. Паршин Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств:Навч. посібник.- Львів: ЛБІ НБУ,2003.-265с.
34. Пересада A.A., Майорова T.B. Інвестиційнекредитування: Навч. посібник.- К.: КНЕУ, 2002.-271с.
35. Петрук О.М. Банківська справа: Навчальииі посібник/ Заред… д.е.н., проф. Ф.Ф. Бужшвш-К.: Кондор,2004.-461с.
36. Попова Р.Г., Самонова И.Н., Добросердова И.И. Финансыпредприятий. 2-е изд.-СПб.: Питер, 2007.АХ.
37. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент. Навч. посібник.-К.: КНЕУ, 1999.-280с.