Зміст
Вступ
Тема1. Значення та теоретичні основи фінансового аналізу
Тема 2. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу
Тема3. Аналіз майна підприємства
Тема 4. Аналіз оборотних активів
Тема5. Аналіз джерел формування капіталу
Тема 6. Аналіз грошових потоків
Тема7. Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства
Тема 8. Аналіз фінансовоїстійкості підприємства
Тема9. Аналіз кредитоспроможності підприємства
Тема 10. Аналіз ділової активності підприємства
Тема11. Аналіз прибутковості та рентабельності підприємства
Тема 12. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства
Тема13. Комплексне оцінювання фінансового станупідприємства
Висновки та пропозиції
Списоквикористаної літературиВступ
Базою проходження практики є Державне підприємствоМіністерства Оборони України — Чернівецький металообробний завод, засноване на державнійвласності і підпорядковане Міністерству Оборони України. Місцезнаходження даногопідприємства зареєстроване за адресою: 274007, м. Чернівці, вул. Заводська, 33.
Підприємство створене з метою забезпечити потребикапітального будівництва Міністерства Оборони України будівельними матеріалами,конструкціями, продукцією машинобудування з високими якісними характеристиками,отримання максимально можливого прибутку для вирішення виробничих, соціально-економічнийінтересів трудового колективу та його членів.
Метою практики є поглиблення теоретичних знаньта практичної підготовки у вивченні особливостей функціонування роботи підприємства,розгляді основних напрямів роботи та визначення напрямів покращення здійснення господарськоїдіяльності.
Основними напрямками діяльності підприємства є:
¾ розвиток виробництва металообробної продукції, товарівнародного споживання, здійснення виробничо-комерційної діяльності;
¾ проведення ефективної інвестиційної діяльності;
¾ здійснення консалтінгової та маркетингової діяльності,реалізація продукції на основі бартеру на території України та за її межами.
¾ організація та прийняття участі в проведенні виставок-ярмарок,аукціонів;
¾ організація роботи по наданню послуг іншим підприємствам,організаціям, громадянам в перевезенні вантажів, прийняття товарів;
¾ в порядку диверсифікації розширює сферу діяльності,випуск продукції, виконує роботи і надає послуги не заборонені законодавством України.
Підприємство є юридичною особою. Права та обов’язкиюридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації. Підприємствоздійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України.
Завод має ліцензію на розробку і виготовлення ЧЦ№00151, дозвіл на виготовлення № 880077-00.00.0, дозвіл на проектування № 890077-00.00.0і після отримання від замовника технологічного завдання або заповнення опитноголиста, в якому указуються основні характеристики замовленої котельної, виконує проектніроботи, виготовляє котельну, а також за бажанням замовника здійснює монтаж і пусконаладку.Проектні роботи завод виконує безкоштовно, ціни на виготовлення, монтаж і пусконаладкумінімальні.
В 2001 році в Києві на Міжнародному форумі Чернівецькийметалообробний завод став переможцем конкурсу «Золота торгова марка».
Чернівецький металообробний завод єдине на Україніспеціалізоване підприємство з виготовлення блокових котелень, який включає в себепроектний відділ, заготовчий цех з металообробним та пресовим обладнанням та двомазбиральними конвеєрами.
Підприємство має більш ніж 25 — літній стаж виробництвакотелень. Завод першим в Радянському союзі освоїв виробництво блочних котелень івипускав їх 550 комплектів за рів для потреб міністерства оборони та громадськихорганізацій.
Завод володіє могутні інструментальний, ремонтно-механічнийцеха, автобаза, є під’їзні шляхи для транспорту, козлові, мостові та автомобільнікрани. Завод готовий надавати послуги по ремонту обладнання авто техніки, по складанню,зберіганню і реалізації металопрокату та інших матеріалів.
ЧМОЗ МО України веде самостійний баланс, має розрахунковий,валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням.
фінансовий аналіз прибутковість рентабельність
Таким чином, основним завданням даної роботи будепроаналізувати фінансовий стан підприємства, визначити переваги та недоліки господарськоїдіяльності, визначити форми розрахунків, формування доходів з різних видів діяльностіі визначити можливість банкрутства підприємства.
Тема 1. Значення та теоретичні основифінансового аналізу
За умов переходу економіки України до ринковихвідносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльностізначно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств,оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та пошуку шляхівпідвищення і зміцнення фінансової стабільності, оздоровлення підприємств та виходуїх з кризового стану.
Суттєва роль у вирішенні цих питань належить фінансовомуаналізу.
Фінансовий аналіз — це процес дослідження фінансовогостану та основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявленнярезервів підвищення його ринкової вартості та забезпечення ефективного розвитку.Це засіб накопичення, трансформації й використання інформації фінансового характеру.
Фінансова діяльність підприємства має бути спрямованана забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансовихресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціональногоспіввідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективногофункціонування підприємства [5].
Саме цим зумовлюється необхідність і практичназначущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєвароль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.
Отже, фінансовий стан — це одна з найважливішиххарактеристик діяльності кожного підприємства.
Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошукрезервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахункуяк основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом,банком та іншими установами.
Фінансовий стан підприємства треба систематичной усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу.Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства яку статиці за певний період, так і в динаміці — за ряд періодів, дасть змогу визначити«больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використанняфінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Неефективність використання фінансовихресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, доможливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконанняплану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.
Основними завданнями аналізу фінансового станує:
1) дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;
2) дослідження ефективності використання майна (капіталу)підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
3) об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможностіта фінансової стійкості підприємства;
4) оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовомуринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;
5) аналіз ділової активності підприємства та його становищана ринку цінних паперів;
6) визначення ефективності використання фінансових ресурсів.
Аналіз фінансового стану підприємства є необхідниметапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.
Кредитори та інвестори аналізують фінансовий станпідприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідногодиференціювання відсоткових ставок.
У результаті фінансового аналізу менеджер одержуєпевну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивнута точну картину фінансового стану підприємства.
При цьому в ході аналізу менеджер може ставитиперед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансовоїперспективи підприємства. Аналіз фінансового стану — це частина загального аналізугосподарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів:фінансового та управлінського аналізу.
Розподіл аналізу на фінансовий та управлінськийзумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку, яка склалася на практиці,на фінансовий та управлінський облік. Обидва види аналізу взаємозв'язані, маютьспільну інформаційну базу.
Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:
¾ орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;
¾ множинність об'єктів-користувачів;
¾ різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;
¾ максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.
Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу,який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі данихпублічної фінансової звітності, є:
¾ аналіз абсолютних показників прибутку;
¾ аналіз показників рентабельності;
¾ аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільностіпідприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;
¾ аналіз ефективності використання залученого капіталу;
¾ економічна діагностика фінансового стану підприємства.
На відміну від внутрішнього, відповідні складовізовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішньогоі внутрішнього аналізу пов'язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань,що їх вирішують обидва ці види аналізу [8].
Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізуфінансового стану підприємства є:
¾ аналіз майна (капіталу) підприємства;
¾ аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;
¾ оцінка ділової активності підприємства;
¾ аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємстваі факторів, що на них впливають;
¾ аналіз кредитоспроможності підприємства;
¾ оцінка використання майна та вкладеного капіталу;
¾ аналіз власних фінансових ресурсів;
¾ аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;
¾ аналіз самоокупності підприємства.
Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємстваі грунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.
Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємстваопрацювала певні прийоми й методи його здійснення.
Можна назвати шість основних прийомів аналізу:
1) горизонтальний (часовий) аналіз — порівняннякожної позиції звітності з попереднім періодом;
2) вертикальний (структурний) аналіз — визначенняструктури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;
3) трендовий аналіз — порівняння кожної позиціїзвітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденціїдинаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів(за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показниківна перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);
4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів)- розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності,визначення взаємозв'язків показників;
5) порівняльний аналіз — внутрішньогосподарськийаналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємствата його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показниківданої фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середнімипоказниками.
6) факторний аналіз — визначення впливу окремихфакторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі)або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторнийаналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяютьна окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднуютьу загальний результативний показник. Предметом фінансового аналізу підприємстває його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основноїмети аналізу фінансового стану підприємства — об'єктивної його оцінки та виявленняна цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використанняфінансових ресурсів — можуть застосовуватися різні методи аналізу. Методи фінансовогоаналізу — це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансовогостану підприємства [15].
Побудуємо схему аналітичного процессу субєкта господарювання,який складається з етапів. Попередній етап
/>Основний етапи Заключний етап
/>
Рис.1.1 Схема побудови аналітичного процесу ДПМОУ «Чернівецький металообробний завод»
В економічній теорії та практиці існують різнікласифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.
Перший рівень класифікації виокремлює неформалізованіта формалізовані методи аналізу.
Неформалізовані методи аналізу грунтуються на описуванніаналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язкахта залежностях. До неформалізованих належать такі методи:
¾ експертних оцінок і сценаріїв,
¾ психологічні,
¾ морфологічні,
¾ порівняльні,
¾ побудови системи показників,
¾ побудови системи аналітичних таблиць.
Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом,оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.
До формалізованих методів фінансового аналізу належатьті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:
¾ ланцюгових підстановок,
¾ арифметичних різниць,
¾ балансовий,
¾ виокремлення ізольованого впливу факторів,
¾ відсоткових чисел,
¾ диференційний,
¾ логарифмічний,
¾ інтегральний,
¾ простих і складних відсотків,
¾ дисконтування.
Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансовогостану підприємства, слід ще раз підкреслити, що необхідність та значення такої оцінкизумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин,переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використанняфінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансовоїстабільності підприємства [18, 154].
Тема 2. Інформаційне забезпеченняфінансового аналізу
Основним звітним документом заводу є бухгалтерськийбаланс, який являє собою моментальний знімок фінансово-господарського стану підприємствана певну дату. Баланс дає змогу зробити оцінку найсуттєвіших ознак фірми. Саму процедуруоцінок прийнято називати читанням балансу. Вміння читати баланс — важлива професійнахарактеристика фінансиста, яка дає йому можливість складати прогнозні баланси йуправляти найважливішими фінансовими параметрами підприємства. До того ж уміннячитати фінансові звіти допомагає фінансовому аналітику скласти правильну думку профінансовий стан і виробничу діяльність інших компаній.
Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства,який відображує на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.
Метою складання балансу є надання користувачамповної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства назвітну дату.
Як і будь-яка форма фінансової звітності, балансмістить заголовок, основні її елементи (класи) та підкласи. У заголовку наводиться:
— назва підприємства, його організаційно-правова формата місце знаходження;
— назва звіту;
— дата, на яку складено звіт;
— валюта, в якій складено звіт, та рівень її точності.
Для вивчення фінансового стану підприємства необхіднаінформація про економічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру,ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватись до змін середовища,в якому воно функціонує.
Елементами балансу, безпосередньо пов’язаними звизначенням фінансового стану підприємства та змін у ньому, є:
— активи;
— зобов’язання;
— власний капітал.
Активи і зобов’язання не підлягають згортанню завинятком випадків, передбачених окремими стандартами [1].
Підсумок активів балансу має дорівнювати сумі зобов’язаньта власного капіталу. Баланс (ф. № 1) наведено в додатку 1.
Проведемо економічну оцінку бухгалтерського балансуЧМОЗ.
Таблиця 2.1
Економічна оцінка активів ЧМОЗ за 2008 рікСтатті балансу На початок На кінець Зміни Обсяг Пит. вага Обсяг Пит. вага Обсяг Пит. вага
Темп прир.
Тис. грн
Темп
прир. % 1. Необоротні активи 6415 71,49 6187 61,7 - 228 - 9,79 - 0,04 - 0,14 Нематеріальні активи 86 1,34 72 1,16 - 14 - 0,18 - 0,16 - 0,14 Основні засоби 6322 98,55 6108 89,72 - 214 - 8,83 - 0,03 0,09 Інвестиційна нерухомість 7 0,11 7 0,11 - - - - 2. Оборотні активи 2557 28,5 3839 38,29 1282 9,79 0,5 0,34 Виробничі запаси 1125 44 1063 27,69 - 62 - 16,31 - 0,06 - 0,37 Незавершене будівництво 185 7,24 46 1,2 - 139 - 6,04 - 0,75 - 0,83 Готова продукція 465 18, 19 296 7,71 - 169 - 10,48 - 0,36 - 0,58 Товари 18 0,7 6 0,16 - 12 - 0,54 - 0,67 - 0,77 Дт заборгованість за товари 309 12,08 60 1,56 - 249 - 10,52 - 0,81 - 0,87
Дт заборгованість
з бюджетом 2 0,08 5 0,13 3 0,05 1,5 0,63 - за виданими авансами 204 7,98 958 24,95 754 16,97 3,7 2,13 Інша поточна Дт заборгованість 17 0,66 61 1,59 44 0,93 2,59 1,41 Грошові кошти 215 8,41 1338 0,35 1123 - 8,06 5,22 - 0,96 Інші оборотні активи 17 0,66 6 0,16 - 11 - 0,5 - 0,65 - 0,76 3. Витрати майбутніх періодів 1 0,01 1 0,01 - - - - БАЛАНС 8973 100 10027 100 1054 - 0,12 -
За 2008 рік на ЧМОЗ спостерігається загальний рістактивів — на 1054 тис. грн, з темпом приросту 0,12%. В більшій мірі це відбулосьза рахунок збільшення оборотних активів на 1282 тис. грн. Стаття балансу «Грошовікошти» зросла на 1123 тис. грн, тим самим спричинала загальне збільшення балансу.Темп приросту грошових коштів є найбільшим і становить 5,22. Проте вартість необоротнихактивів зменшилась на 228 тис. грн., з них основні засоби — на 214 тис. грн.
Тепер проведемо аналіз пассиву балансу.
Таблиця 2.2
Економічна оцінка пасивів ЧМОЗ за 2008 рікСтатті балансу На початок На кінець Зміни Обсяг Пит. вага Обсяг Пит. вага Обсяг Пит. вага Темп прир. Тис. грн
Темп прир.
стр. змін % 1. Власний капітал 8265 92,11 8349 83,27 84 - 8,84 - 8181 - 0,1 Статутний капітал 8423 101,91 8423 100,89 - - 1,02 - - 0,01 Інший додатковий капітал 3 0,04 3 0,03 - - 0,01 - - 0,25 Резервний капітал 208 2,23 208 2,49 - 0,26 - 0,12 (Непокритий збиток) (369) (4,46) (285) (3,41) - (84) ( — 1,05) 0,23 0,05 2. Довгострокові зобов’язання 29 0,32 200 1,99 171 1,67 5,9 5,22 Відстрочені податкові зобовязання 29 100 200 100 171 1,67 5,9 5,22 3. Поточні зобовязання 679 7,57 1478 14,74 799 7,17 1,18 0,95 Кредиторська заборгованість за товари 170 0,25 48 3,25 - 122 3 - 0,71 12
Поточні зобов’язання:
з одержаних авансів 80 11,78 16 1,08 - 72 - 10,7 - 0,9 - 0,91 - з бюджетом 60 8,84 175 11,84 115 3 1,92 0,34 - зі страхування 104 15,32 642 43,44 538 28,12 5,17 1,84 - з оплати праці 190 27,98 412 27,88 222 - 0,1 1,17 - 0,01 - з учасниками 17 2,5 4 0,27 - 13 - 2,23 - 0,76 - 0,89 Інші поточні зобовязання 58 8,54 181 12,25 123 3,71 2,12 0,43 БАЛАНС 8973 100 10027 100 1054 - 0,12 -
Як і активу, розділ пасиву теж зріс на 1054 тис.грн., цього разу за рахунок збільшення суми поточних зобов’язань за розрахунками(799 тис. грн), з них: з бюджетом — ріст на 115 тис. грн., зі страхування — 538тис. грн. та оплати праці — 222 тис. грн. При цьому збільшилась в кінці року питомавага поточних зобов’язань в загальній сумі балансу — на 7,17%. В зв’язку з необхідністюальтернативного використання коштів, на підприємстві зросла вартість відстроченихподаткових платежів перед бюджетом — на 171 тис. грн. Позитивним є зменшення суминепокритого збитку заводу на 84 тис. грн.
Загалом, найбільшу питому вагу пасиву балансу становитьвласний капітал (92,1% і 83,3%) за рахунок значної частки в ньому статутного капіталута резервного капіталу.
Таблиця 2.3
Економічна оцінка активів ЧМОЗ за 2009 рікСтатті балансу На початок На кінець Зміни Обсяг Пит. вага Обсяг Пит. вага Обсяг Пит. вага Темп прир. Тис. грн
Темп прир.
стр. змін % 1. Необоротні активи 6187 61,7 6489 82,82 302 21,12 0,05 0,34 Нематеріальні активи 72 1,16 57 0,88 - 15 0,28 0,21 0,24 Основні засоби 6108 89,72 5965 91,92 - 143 2,2 - 0,02 0,02 Інвестиційна нерухомість 7 0,11 4 0,06 - 3 - 0,05 - 0,43 0,45 Відстрочені податкові активи - - 463 7,14 463 7,14 - - 2. Оборотні активи 3839 38,29 1346 17,18 - 2493 - 21,11 - 0,65 0,55 Виробничі запаси 1063 27,69 737 54,75 - 326 27,06 - 0,31 0,98 Незавершене будівництво 46 1,2 47 3,49 1 2,29 0,02 1,91 Готова продукція 296 7,71 405 30,09 109 22,38 0,37 2,9 Товари 6 0,16 6 0,45 - -0,29 - 1,81 Дт заборгованість за товари 60 1,56 29 2,15 - 31 0,59 - 0,52 0,38
Дт заборгованість
з бюджетом 5 0,13 5 0,37 - -0,24 - 1,85 - за виданими авансами 958 24,95 71 5,27 - 887 - 19,68 - 0,92 0,79 Інша поточна Дт заборгованість 61 1,59 32 2,28 - 29 0,69 - 0,48 0,43 Грошові кошти 1338 0,35 6 0,45 - 1332 0,1 - 0,99 0,29 Інші оборотні активи 6 0,16 8 0,59 2 0,43 0,33 2,69 3. Витрати майбутніх періодів 1 0,01 - - - 1 - - - БАЛАНС 10027 100 7835 100 - 2192 - - 0,22 -
Протягом 2009 року загальна вартість активів підприємствазменшилась на 2192 тис. грн. за рахунок зменшення оборотних активів, а саме грошовихкоштів на рахунку в банку — на 99%. З темпом приросту — 0,22. Разом з тим зменшиласьвартість дебіторської заборгованості за виданими авансами — на 92% (887 тис. грн).Зменшилась вартість виробничих запасів на 326 тис. грн., через зменшення обсягувиробленої продукції.
Сума необоротних активів зросла на 302 тис. грнза рахунок збільшення суми відстрочених податкових платежів — на 463 тис. грн.
Таблиця 2.4
Економічна оцінка пасивів ЧМОЗ за 2009 рікСтатті балансу На початок На кінець Зміни Обсяг Пит. вага Обсяг Пит. вага Обсяг Пит. вага
Темп прир.
Тис. грн
Темп прир.
стр. змін % 1. Власний капітал 8349 83,27 6593 84,15 - 1756 0,88 0,21 0,01 Статутний капітал 8423 100,89 8423 127,76 - - - - Інший додатковий капітал 3 0,03 3 0,05 - - - - Резервний капітал 208 2,49 208 3,15 - - - - (Непокритий збиток) (285) (3,41) (2041) (30,96) (1756) (27,55) 6,16 8,08 2. Довгострокові зобов’язання 200 1,99 - - - 200 - 1,99 - - Відстрочені податкові зобовязання 200 100 - - - - - - 3. Поточні зобовязання 1478 14,74 1242 15,85 - 236 1,11 0,16 0,08 Кредиторська заборгованість за товари 48 3,25 137 11,03 89 7,78 1,85 2,39
Поточні зобов’язання:
з одержаних авансів 16 1,08 28 2,25 12 1,17 0,75 1,08 - з бюджетом 175 11,84 363 29,23 188 17,39 1,07 1,47 - зі страхування 642 43,44 254 20,45 - 388 - 22,99 0,6 0,53 - з оплати праці 412 27,88 340 27,38 - 72 - 0,5 0,17 0,02 - з учасниками 4 0,27 - - - 4 - - - Інші поточні зобовязання 181 12,25 120 9,66 - 61 - 2,59 0,34 0,21 БАЛАНС 10027 100 7835 100 - 2192 - 0,22 -
Власний капітал зменшився на 1756 тис. грн. з темпомприросту 0,21, через збільшення суми непокритого збитку — 1756 тис. грн. Підприємствоповністю розрахувалось за довгостроковими зобов’язаннями в сумі 200 тис. грн. сумапоточних зобов’язань зменшилась на 236 тис. грн., тобто підприємство розрахувалосьчастково із своїми кредиторами, з них більшою мірою зі страхування — 388 тис. грн.Як і активів, загальна вартість пасивів теж зменшилась на 2192 тис. грн, з темпомприросту 0,22.
Фінансова звітність підприємства формується з дотриманнямнаступних принципів:
1) автономності підприємства, за яким кожне підприємстворозглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майнота зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
2) безперервності діяльності, що передбачає оцінку активіві зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватимеі надалі;
3) періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства,на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;
4) історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритетоцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
5) нарахування та відповідності доходів і витрат, за якимидля визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітногоперіоду з витратами, які були понесені для отримання цих доходів. При цьому доходиі витрати відображаються в обліку та звітності на момент їх виникнення, незалежновід часу надходження і сплати грошей;
6) повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітністьповинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій,яка може вплинути на рішення та розкриття у фінансовій звітності;
7) послідовності, який передбачає постійне (з року в рік)застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політикиповинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;
8) обачності згідно з яким методи оцінки, що застосовуютьсяв бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витраті завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
9) перевалюванню змісту над формою, за яким операції повинніобліковуватись відповідно до їх сутності;
10) єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірюваннята узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдинійгрошовій одиниці.
Основним компонентом фінансової звітності є баланс.
Діючий в Україні бухгалтерський баланс призначаєтьсяне тільки для відображення стану господарських засобів та джерел їх формування напевну дату, а й для одержання інформації, необхідної для управління діяльністю підприємства,а також для задоволення потреб зовнішніх користувачів — статистичних, податкових,фінансових органів, банків, інвесторів та ін.
Відповідно до статті 11 «Загальні вимоги дофінансової звітності» Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансовузвітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-ХIV баланс, разом зі звітом про фінансовірезультати, звітом про рух грошових коштів, звітом про власний капітал та приміткамидо звітів визнано фінансовою звітністю підприємства [23].
Сьогодні в Україні бухгалтерський баланс базуєтьсяна даних бухгалтерського обліку як системі суцільного, безперервного, документальноговідображення фінансово-господарської діяльності підприємства. Баланс підприємстванадає зовнішнім і внутрішнім користувачам корисну, повну, правдиву та неупередженуінформацію про майновий і фінансовий стан підприємства, його фінансові результатита ефективність господарювання за звітний період. Таким чином, бухгалтерський балансє інформаційним джерелом для прийняття управлінських рішень.
Оперативне управління господарюючим суб’єктом вимагаєдостовірних і точних даних про стан і наявність господарських засобів, їх складі розміщення, а також про джерела їх формування і цільове призначення. Саме такуінформацію, узагальнену і згруповану певним чином, отримують за допомогою бухгалтерськогобалансу. Звідси випливає, що баланс є синтезом професійних дій фахівців з обліку,рушієм правильного ведення обліку, інструментом визначення економічних, юридичнихта господарських відносин підприємства, передумовою для ефективного нормування,поточного та перспективного планування, найважливішим звітним документом. На підставіпоказників балансу найчастіше проводять оцінку фінансового стану підприємства задопомогою фінансових коефіцієнтів. За допомогою цього способу вивчаються такі важливіаспекти результатів діяльності підприємства, як фінансовий стан підприємства, йоголіквідність, платоспроможність, рентабельність тощо. Головною метою аналізу фінансовогостану є своєчасне виявлення та усунення недоліків у діяльності підприємства і пошукрезервів зміцнення його фінансового стану.
У цілому бухгалтерський баланс складається з активута пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і яксаме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.
Активи і зобов'язання не підлягають згортанню,за винятком випадків, передбачених окремими стандартами.
Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумізобов'язань та власного капіталу. Беручи загалом, можна сказати, що актив — це системапоказників, які відображують склад і розміщення засобів господарства, згрупованиху якісно однорідні групи; пасив балансу — це система показників, які відображаютьджерела утворення й цільове призначення засобів господарства, також згрупованихв якісно однорідні групи. З погляду політичної економії пасив є сумою вартостей,отриманих із різних джерел, а актив — це конкретні форми існування цих вартостей.
Кількість статей балансу не регламентується нормативнимиактами, але їх має бути стільки, щоб відобразити стан майна не тільки в цілому,а й згідно з його галузевими особливостями, щоб створити передумови для забезпеченняконтролю за збереженням майна, раціональним та ефективним використанням матеріальних,трудових і фінансових ресурсів, бути важливим джерелом інформації для аналізу тауправління діяльністю підприємства. У зв'язку з цим Міністерство фінансів Українирозробляє та затверджує номенклатуру статей балансу, погоджуючи її з ДержкомстатомУкраїни.
З погляду фінансового аналізу є три основні вимогидо бухгалтерської звітності.
Вона повинна уможливлювати:
оцінку динаміки та перспектив одержання прибуткупідприємством;
оцінку наявних у підприємства ресурсів та ефективностіїх використання;
¾ прийнятгя обгрунтованих управлінських рішень для здійсненняінвестиційної політики.
Звітним періодом для складання балансу є календарнийрік. Баланс складається на кінець останнього дня звітного періоду. Для забезпеченняпорівнянності даних у балансі підприємства наводяться дані на початок і кінець звітногоперіоду (у квартальних балансах) та на кінець звітного року.
Отже, бухгалтерський баланс — це спосіб узагальненоговідображення в грошовій оцінці стану господарських засобів власності та зобов’язаньна певну дату у формі звітної таблиці, складеної бухгалтером для внутрішніх і зовнішніхкористувачів з метою прийняття ними управлінських та інвестиційних рішень. Основнимнормативним документом, що регулює основні положення зі складання та подання ф.№ 1 «Баланс» в Україні є Положення (стандарти) бухгалтерського обліку2 «Баланс». Даним нормативним документом визначено форму балансу, методикуйого складання, перелік та склад статей балансу тощо. Метою аудиту балансу є наданняаудиторського висновку шляхом підтвердження достовірності, повноти відображенняпоказників.
Тема 3. Аналіз майна підприємства
Інформаційними джерелами для аналізу майна підприємства є баланс підприємства, ф.1, примітки до фінансової звітності, ф.5, а такожзвіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос), ф.11-ОФ. При аналізідіяльності підприємства до 1999 р. можна використовувати також Звіт про фінансово-майновийстан, ф.3 (згідно з НСБУ такий звіт не складається). При аналізі відкритих акціонернихтовариств можна також використовувати примітки до фінансової звітності, яка подаєтьсядо Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку згідно з Положенням пронадання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами-емітентамиоблігацій.
Аналіз майна підприємства здійснюється на основі агрегованого балансу підприємства та Структури і динаміки оборотнихактивів.
Аналіз майна підприємства передбачає проведенняаналізу складу майна та його структури, вивчення джерел формування майна, змінискладових майна і джерел його формування.
Основними методами аналізу майна є вертикальнийі горизонтальний методи, які застосовуються до аналізу балансу, а також метод фінансовихкоефіцієнтів.
Основні питання, які необхідно з’ясувати при аналізімайна підприємства:
1. Загальна оцінка структури майна.
2. Аналіз виробничого потенціалу, перш за все,основних засобів.
3. Аналіз складу і динаміки оборотних коштів.
4. Аналіз джерел майна і наявності власних оборотнихкоштів.
5. Аналіз основних коефіцієнтів, що характеризуютьмайновий стан підприємства [10, 46].
Аналіз динаміки валюти балансу та його структури проводиться шляхом порівняння даних загальної вартості майна підприємства(валюти балансу) на початок і кінець звітного періоду. При цьому зменшення валютибалансу за звітний період свідчить про скорочення підприємством господарської діяльності,що призводить до його неплатоспроможності.
При аналізі балансу виявляють такі його статті,які свідчать про недоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовийстан.
Проаналізуємо структуру і динаміку майна підприємствав цілому у вигляді таблиці.
Таблиця 3.1
Аналіз структури і динаміки майна ЧМОЗ за 2008-2009роки тис. грн. Статті балансу Обсяг ресурсів Питома вага, % Зміни 2008 2009 2008 2009 Обсяг
Питома
вага Необоротні активи 6187 6489 61,70 82,82 + 302 4,7 Оборотні активи 3839 1346 38,29 17,18 - 2493 64,9 Витрати майбутніх періодів 1 - 0,01 - -1 - Баланс 10027 7835 100 100 - 2192 21,9
Аналізуючи структуру майна підприємства очевидно,що загалом загальна вартість активів зменшилась на 21,9% за рахунок значного зменшеннячастки оборотних активів. Негативним є зменшення грошових коштів на рахунку в банку,що свідчить про погіршення ліквідності та платоспроможності ЧМОЗ. Незначною міроюзросла вартість необоротних активів (4,7%) через збільшення відстрочених платежівна 463 тис. грн.
Розглянемо детальніше структуру необоротних активівпідприємства.
Згідно з Положенням(стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», до необоротних активівналежать:
– нематеріальні активи;
– незавершене будівництво
– основні засоби;
– довготермінові фінансові інвестиції;
– довготермінову дебіторську заборгованість;
– відстрочені податкові активи;
– інші необоротні матеріальні активи;
До нематеріальних активів відносяться права користуванняземельними ділянками, природними ресурсами, патенти, ліцензії, «ноу-хау»,програмне забезпечення, авторські права, монопольні права і привілеї (включаючиправа на винаходи, патент, ліцензію на визначені види діяльності, промислові зразки,моделі, використання художньо-конструкторських рішень), організаційні витрати (включаючиплату за державну реєстрацію підприємства, брокерське місце), торговельні марки,товарні і фірмові знаки, ціна фірми [3].
За характером застосування нематеріальні активисхожі на основні засоби. Вони використовуються тривалий період, приносять прибуток,і з часом велика частина з них втрачає свою вартість. Особливістю нематеріальнихактивів є відсутність матеріально-речової структури, складність визначення вартості,невизначеність при виявленні прибутку від їхнього застосування. Оцінка нематеріальнихактивів відбувається за узгодженням сторін при їхньому внеску в статутний капітална основі цін світового або внутрішнього ринку. У вартість нематеріальних активіввходять покупна ціна, витрати, зв'язані з придбанням і приведенням у стан готовностіцих активів. Вартість нематеріальних активів включається в собівартість продукціїшляхом нарахування зносу.
Незавершене виробництво — це вартість незавершеногобудівництва (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потребпідприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.
Довгострокові фінансові інвестиції — це інвестиціїна період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільнореалізовані в будь-який момент, фінансові інвестиції, які згідно з відповіднимиположеннями (стандартами) обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств,інші фінансові інвестиції.
Довгострокова дебіторська заборгованість — заборгованістьфізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклута буде погашена після 12 місяців з дати балансу.
Відстрочені податкові активи — сума податку наприбуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок тимчасової різниціміж обліковою та податковою базами оцінки.
Інші необоротні активи — необоротні активи, якіне можуть бути включені до вищенаведених необоротних активів [13, 112].
Таким чином поділ необоротних активів на складовізабезпечує більш точних їх облік на підприємстві і дає змогу швидко відреагуватина їх зміни.
Для наочності проведеногоаналізу занесемо дані в таблицю 3.2.
Таблиця 3.2
Склад, структура і динаміка необоротних активів підприємства за 2008-2009роки тис. грнВиди необоротних активів 2008 рік 2009 рік Відхилення від минулого року /> тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. Темпприросту /> Нематеріальні активи 72 1,16 57 0,88 -15 26,32 /> /> Основні засоби 6108 98,72 5965 91,92 143 2,40 /> /> /> Довгострокова дебіторська заборгованість 7 0,12 4 0,06 3 75,0 /> /> Відстрочені податкові активи 463 7,14 +463 100,0 /> /> /> Усього необоротних активів 6187 100,00 6489 100,00 302 4,65 />
Якщо розглянути зміни в структурі та складі необоротнихактивів, то можна дійти висновку, що за 2008-2009 роки загальна їх вартість зрослана 37,0 тис. грн. Проте, якщо розглядати окремі складові необоротних активів, томожна спостерігати чітку тенденцію до зниження. Так, частка нематеріальних активівпротягом 2008-2009 років зменшилась на 26,32%, а основних засобів — на 2,4%. Позитивнимє зменшення довгострокової дебіторської заборгованості на 75%. Це означає, що підприємствуповернули 3 тис. грн. в 2009 році. Зрівняння необоротних активів до рівня попередньогороку завдячується збільшенню відстрочених податкових платежів. В зв’язку зі значнимзменшення виручки, а відповідно і чистого прибутку, підприємство не було спроможнерозрахуватись по своїм зобов’язанням перед бюджетом.
Враховуючи, що значнучастку необоротних активів підприємства займають основні засоби, доречно буде проаналізуватисклад, структуру і динаміку основних засобів підприємства за роки, що розглядаються.
Таблиця 3.3
Склад, структура і динаміка основних засобів підприємства за 2008-2009 рокитис. грн. Види основних засобів 2008 рік 2009 рік Відхилення від минулого року /> тис. грн. % тис. грн. % тис. грн.
Темп
приросту /> Інвестиційна нерухомість 7 0,11 4 0,07 -3 75 /> /> Будинки, споруди та передавальні пристрої 4741 77,53 4660 78,07 -81 1,74 /> /> /> Машини та обладнання 980 16,03 941 15,77 -39 4,14 /> /> Транспортні засоби 291 4,76 269 4,51 -22 8,18 /> Інструменти, прилади, інвентар 72 1,18 66 1,12 -6 9,09 /> Інші основні засоби 16 0,26 14 0,23 -2 14,29 /> Інші необоротні матеріальні активи 8 0,13 14 0,23 6 42,86 /> Всього основних засобів 6115 100,00 5969 100,00 -146 2,45 />
Залишкова вартість в загальній сумі основних засобівзменшилась на 146 тис грн., або 2,45% у відсотковому співвідношенні. Спостерігаєтьсязменшення по окремим складовим, особливо в групі будинків і споруд, які займаютьнайбільшу питому вагу, вартість їх зменшилась на 81 тис. грн. Також спостерігаєтьсязначне зменшення в групах машини і споруди — 39 тис. грн., транспортні засоби — 22 тис. грн. Позитивним є збільшення інших необоротних матеріальних активів на 42,86%,що становить 5 тис. грн.
Аналіз майна ЧМОЗ розкривається на основі показниківстану на ефективності використання.
Таблиця 3.4
Аналізстану та ефективності використання майна ЧМОЗ за 2008-2009 роки тис. грн. Показники 2008р. 2009р. Відхилення Коефіцієнт віддачі 1,439 0,719 - 0,72 Коефіцієнт завантаження 0,695 1,39 0,695 Середній термін експлуатації 250 500 250 Абсолютна сума прибутку на 1грн. необоротних активів 0,029 - 0,27 - 0,299 Рентабельність, % 2,9 - 27 - 29,9
Зменшення коефіцієнта віддачі на 72% свідчить прозменшення виробленої продукції при використанні майна підприємства, що є негативним,як і збільшення терміну експлуатації майна на 250 днів, що характеризує збільшеннясереднього віку майна. Зменшення рентабельності на 29,9% говоритиь про збитковістьпідприємства в процесі господарської діяльності.
Таблиця 3.5
Показникистану на ефективності використання необоротних активів за 2008-2009 роки тис. грнПоказники 2008р. 2009р. Відхилення Коефіцієнт віддачі 2,169 1,014 -1,155 Коефіцієнт завантаження 0,461 0,987 +0,526 Середній термін експлуатації 166 355 +189 Абсолютна сума прибутку на 1грн. необоротних активів 0,015 -0,015 Рентабельність, % 1,5 -1,5
Показники свідчать про неефективне використаннянеоборотних активів. А негативне значення показника рентабельності говорить проте, що підприємство отримує збитки.
Збільшення середнього терміну експлуатації призводитьдо ще більшого зношення основних засобів.
Узагальнимо результати розрахунків по основнимзасобам підприємства ЧМОЗ, які наведені в таблиці 2.4.
Таблиця 3.6
Показникизабезпечення, стану та ефективності використання основних засобів за 2008-2009 рокитис. грн. Показники 2008р. 2009р. Відхилення Фондомісткість основних засобів 0,455 0,940 +0,485 Фондоозброєність основних засобів 34,728 37,728 +3 Коефіцієнт реальної вартості 0,609 0,761 +0,152 Коефіцієнт зносу основних засобів 0,678 0,685 +0,007 Коефіцієнт придатності основних засобів 0,322 0,315 -0,007 Коефіцієнт оновлення основних засобів 0,053 0,005 -0,048 Коефіцієнт вибуття основних засобів 0,025 0,014 -0,009 Коефіцієнт приросту основних засобів -0,034 -0,023 -0,009 Фондовіддача основних засобів 2, 199 1,064 -1,135 Абсолютна сума прибутку на 1 грн. основних засобів 0,013 -0,013 Рентабельність основних засобів, % 1,3 -1,3
Узагальнюючи аналізовані показники, можна зробитивисновок про неефективне використання підприємством своїх необоротних активів, втому числі основних засобів, що в свою чергу призводять до значного старіння обладнання,зменшення обсягів виробництва, відсутності рентабельності і отриманні значних збитківв процесі господарської діяльності. А це призводить до неспроможності розраховуватисьза своїми зобов’язаннями, особливо перед бюджетом.
Саме тому слід звернути увагу на напрями поліпшеннявикористання майна підприємства.
Зростання ефективності використання майна підприємствадозволяє скоротити потребу в ньому, так як між цими показниками існує зворотнійвзаємозв’язок.
Таким чином, по забезпеченню підвищення ефективностівикористання майна можна розглядати як заходи по скороченню потреби в позиковомукапіталі і підвищенню темпів економічного розвитку підприємства за рахунок більшраціонального використання власних фінансових ресурсів.
Формування оптимальної структури джерел фінансуваннямайна підприємства полягає в тому, що основним джерелом фінансування повинен бутилише власний капітал і в деякій мірі довгостроковий позиковий капітал. Не є оптимальнимфінансування майна (необоротних активів) за рахунок короткострокового позиковогокапіталу [17, 105].
Аналіз та узагальнення методів роботи заводу дозволяєвстановлювати наступні шляхи використання основних засобів та підвищення фондовіддачі.
1. Технічне і технологічне вдосконалення та модернізаціяобладнання:
¾ збільшення потужності агрегатів;
¾ заміна застарілого обладнання, що сприяє підвищеннюпродуктивності всього діючого парку обладнання на нове, технічно і технологічнобільш досконале, потужне і з меншими затратами енергії на виготовлення продукції;
¾ механізація та автоматизація в роботі обладнання черезоптимальне навантаження в процесі виробництва;
¾ своєчасне та якісне обслуговування та ремонт обладнання;
¾ підвищення цінності роботи обладнання;
¾ правильне ведення технологічного процесу, що дозволяєуникнути простою в роботі обладнання.
¾ дотримання підприємством власної стратегії технічного,організованого та економічного розвитку;
¾ перехід від практики заміни спрацьованих знарядь працідо систематичного комплексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв'язанихвиробничих ланок підприємства;
¾ проведення заходів по розширенню виробничого інструменту;
2. Підвищення інтенсивної роботи обладнання:
¾ вдосконалення техніки і технології виробництва;
¾ забезпечення постачання матеріалів, що відповідаютьнеобхідним стандартам для зниження часу на допоміжні і підготовчі процеси;
¾ найбільше використання парку обладнання;
¾ забезпечення умов для стабільної і рівномірної роботибез простоїв.
Високий вплив на зміну фондовіддачі, обсяг реалізованоїпродукції затрат, показав факторний аналіз. Покращення інтенсивності використанняобладнання можна досягнути також встановленням більш потужного обладнання, яке бмало високу продуктивність та порівняно невеликі витрати електроенергії.
Покращення екстенсивного використання обладнаннясприяє зменшення простоїв, часу на підготовчі та допоміжні операції, збільшеннячасу роботи обладнання, що досягається шляхом покращення організації виробництвачерез проведення заходів по розширенню виробничого інструменту. В результаті освоєнняраціональних методів, і прийомів праці робітником по виготовленні деталі на токарнихверстатах, зменшується витрата часу на виконання цього комплексу прийомів [25, 130].
І. Для нематеріальних активів шляхи покращенняможуть бути такі, як:
переорієнтація інвестиційної політики на максимальнетехнічне переозброєння й реконструкцію діючих об'єктів;
використання нової джерел інформації про удосконаленняпрограмного забезпечення;
можна істотно розширити склад активів
ІІ. Для запасів шляхи покращення можуть бути такі,як:
розрахунок потреби у запасах, та визначення відхиленьвід нормативу;
налагодження стабільних зв'язків між партнерами,які успішно виконують свої договірні зобов'язання;
збільшення або пошук нових ринків збуту продукції;
забезпечення належної організації виробничого процесу;
пошук заміни дефіцитних запасів;
збільшення або пошук нових постачальників.
ІІІ. Для дебіторської заборгованості шляхи покращенняможуть бути такі:
удосконалення розрахункових документів;
застосування передоплати, вексельної форми розрахунків;
проводити (якщо це швидко і можливо) поглибленийаналіз платоспроможності клієнтів;
своєчасно оформляти розрахункові документи;
VІ. Для ефективного управління станом дебіторськоїзаборгованості потрібно:
розширювати кількість клієнтів з метою зменшенняризику неплатежів;
контролювати стан рахунків з клієнтами за відтермінованою(простроченою) заборгованістю;
контролювати співвідношення дебіторської та кредиторськоїзаборгованостей;
робити знижки на товар за умови швидкої оплатирахунка.
Особливу актуальність має проблема неплатежів вумовах інфляції, коли відбувається знецінювання грошей. При цьому дебіторська заборгованістьнабуває астрономічної суми, значна частина якої в ході інфляції губиться. Тому невигіднопродавати товари у борг і тримати гроші готівкою.
Також для покращення стану майна товариства варто«звернути увагу» на грошові кошти, сума яких повинна бути такою, щоб вистачалона здійснення всіх першочергових платежів.
Отже, з вище наведених розрахунків очевидно, щоЧМОЗ потребує змін в складі активів для подальшої ефективної роботи, і в цьому допоможутьвище наведені заходи з покращення використання необоротних активів, основних засобівяк складових та майна в цілому.
Тема 4. Аналіз оборотних активів
Оборотний капітал — це сукупність майнових цінностейпідприємства, що обслуговує господарський процес і повністю використовується протягомодного операційного (виробничо-комерційного) циклу. У практиці бухгалтерського облікудо них відносять майнові цінності (активи) всіх видів зі строком використання меншевід одного року або операційного циклу, якщо він перевищує рік.
Оборотний капітал безпосередньо бере участь у створеннінової вартості, функціонуючи в процесі кругообігу всього капіталу. Співвідношенняосновного й оборотного капіталу впливає на величину отримуваного прибутку. Оборотнийкапітал обертається швидше, ніж основний. Тому зі збільшенням частки оборотногокапіталу в загальній сумі авансованого капіталу час обороту всього капіталу скорочується,а отже, уможливлюється зростання нової вартості, тобто прибутку. Для здійсненняефективного аналізу оборотного капіталу фінансовий аналітик має виходити із сутіцього поняття, що визначають такі основні ознаки:
¾ по-перше, оборотні активи підприємства формуються івикористовуються з досить локальною метою — для обслуговування лише його операційноїдіяльності;
¾ по-друге, важливою ознакою оборотних активів є те, щовони належать до складу так званих мобільних активів підприємства (швидко можутьбути перетворені в гроші);
¾ по-третє, суттєвою ознакою оборотних активів підприємстває значна (порівняно із необоротними активами) різноманітність їх видів, груп таконкретних найменувань, що значно ускладнює процес поточного управління ними тапотребує забезпечення певної гнучкості цього управління;
¾ по-четверте, відповідно до практики бухгалтерськогообліку до оборотних активів включають певні види засобів праці, які віднесені доскладу малоцінних та швидкозношуваних предметів;
¾ по-п’яте, суттєвою ознакою поняття оборотних активівє те, що їх формування як активів підприємства нерозривно пов’язано із конкретнимиджерелами капіталу, що забезпечують це формування [9, 96].
Термін «оборотні активи» в економічнійтеорії має кілька синонімів (оборотні кошти, оборотний капітал, робочий капітал),однак незважаючи на різноманітність термінів, економічна суть цього поняття трактуєтьсяу вітчизняній та зарубіжній літературі однаково.
Аналіз оборотних активів здійснюють з метою забезпеченнятакої організації, щоб забезпечити ефективність їх використання. Зазначений аналізздійснюють за такими напрямами:
¾ аналіз складу та структури оборотних активів;
¾ оцінка оптимальності визначеної потреби підприємствав оборотних активах;
¾ аналіз джерел формування оборотних активів;
¾ оцінка маневрування оборотними активами;
¾ аналіз оборотності оборотних активів за звітний період;
¾ аналіз виробничих запасів і дебіторської заборгованості;
¾ аналіз грошових коштів на підприємстві;
¾ аналіз збереження та ефективного використання оборотнихактивів.
Для аналізу оборотних активів необхідна відповіднаінформація. Визначення потреби в інформації на підприємстві для аналізу оборотнихактивів належить до компетенції її власника або уповноваженого органу (посадовоїособи) — економічної служби підприємства.
Відповідно до розробленої економічної політикита необхідної інформаційної бази підприємство:
¾ обирає форму бухгалтерського обліку як певну системурегістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в нихз дотриманням єдиних засад, установлених Законом, та з урахуванням особливостейсвоєї діяльності й технології обробки облікових даних;
¾ розробляє систему і форми внутрішньогосподарського(управлінського) обліку, звітності;
¾ затверджує правила документообігу та технологію обробкиоблікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;
¾ передбачає складання балансів філій, представництв,відділень та інших відокремлених підрозділів, які зобов’язані вести бухгалтерськийоблік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.
Основною інформаційною базою для аналізу оборотногокапіталу є фінансова звітність підприємства.
Відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерськогообліку регламентовано форми фінансової звітності та зміст. До складу фінансовоїзвітності входять:
1) Баланс (ф. № 1);
2) Звіт про фінансові результати (ф. № 2);
3) Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3);
4) Звіт про власний капітал (ф. № 4);
5) Примітки до звітності (ф. № 5).
За доступністю інформація поділяється на відкритуі закриту, що є комерційною таємницею, тому й фінансовий аналіз може бути двох видів:внутрішній і зовнішній.
Особливість звітності, розробленої згідно з міжнароднимистандартами бухгалтерського обліку, полягає в тому, що нею можуть широко користуватисярізні користувачі, вивчаючи ту інформацію, яка їм потрібна. Здійснювати аналіз оборотнихактивів необхідно з урахуванням їх класифікації.
За фінансовими особливостями формування оборотніактиви підприємства поділяють на валові та чисті. Така класифікація оборотних активівнабула поширення у зарубіжній практиці.
Валові оборотні активи (або валовий оборотний капітал)- це увесь їх обсяг незалежно від джерел фінансування.
Чисті оборотні активи (або чистий робочий капітал)- це різниця між валовою сумою активів та загальною сумою поточних (короткострокових)пасивів підприємства. Чистий оборотний капітал являє собою власні оборотні активи.У нормальних умовах функціонування суб’єктів господарювання величина поточних активіввища від поточних зобов’язань, тобто сума оборотних активів перевищує кредиторськузаборгованість.
За належністю оборотні активи поділяють на власніта позикові (залучені).
Власні оборотні активи характеризують ту їх частину,яка сформована за рахунок власного капіталу підприємства, до якого згідно з нормативноюбазою України умовно відносять так звані «стійкі пасиви».
Власний оборотний капітал підприємства з розвиткомпідприємницької діяльності та акціонування відіграє визначальну роль, оскільки забезпечуєфінансову стійкість і оперативну самостійність суб’єкта господарювання. Власні оборотніактиви приватизованих підприємств перебувають у повному їх розпорядженні, тобтопідприємства мають право їх продавати, передавати іншим суб’єктам господарювання,громадянам, здавати в оренду тощо [28, 126].
Позикові (залучені) оборотні активи характеризуютьту їх частину, яка сформована за рахунок залученого підприємством товарного абофінансового кредиту як на довго-, так і на короткостроковій основі.
Позиковий капітал, що залучається у вигляді банківськихкредитів та інших форм, покриває додаткову потребу підприємства в коштах. При цьомуголовним критерієм умов кредитування банком слугує надійність фінансового станупідприємства та оцінка його фінансової стійкості.
Класифікація за окремими видами основана на міжнароднихстандартах бухгалтерського обліку (GAAP) та Закону України «Про бухгалтерськийоблік та фінансову звітність в Україні».
За рівнем ліквідності всі види оборотних активівподіляють за критерієм швидкості їх перетворення на гроші з метою забезпечення платоспроможностіпідприємства. У загальному їх складі виділяють:
1) абсолютно ліквідні активи, або оборотні активи у форміготових засобів платежу (гроші в касі та на поточних рахунках у банку);
2) швидколіквідні оборотні активи, до яких відносять усіформи дебіторської заборгованості на користь підприємства, крім безнадійної;
3) низьколіквідні оборотні активи, до яких належать запаситоварно-матеріальних цінностей у різних формах.
За формами функціонування у конкретному періодічасу оборотні активи поділяють на матеріальні та фінансові.
До матеріальних відносять оборотні активи у формізапасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, незавершеного виробництва та готовоїпродукції.
До фінансових належать оборотні активи у формігрошових коштів, короткострокових фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості.Таку класифікацію оборотних активів використовують при плануванні відповідних матеріальнихабо фінансових потоків на підприємстві. Доцільною вона є й для аналізу.
За рівнем варіабельності розміру оборотні активиподіляють на постійні та тимчасові.
Постійними оборотними активами вважають такі, щопостійно перебувають у розпорядженні підприємства (протягом часу, що розглядається),визначають мінімальну потребу в них, що забезпечує господарську діяльність, є основоюпостійного оборотного капіталу.
При виникненні додаткової потреби в коштах утворюєтьсязмінний (тимчасовий) оборотний капітал.
Тимчасовими оборотними активами називають такі,обсяг яких коливається відповідно до сезонних потреб виробництва та реалізації продукціїабо до циклічних змін кон’юнктури ринку. У певні періоди часу тимчасові оборотніактиви набувають нульового значення.
Отже, на основі проведеного аналізу забезпечуютьефективне управління оборотним капіталом. Воно визначається низкою чинників: обсягомі складом поточних активів, їх ліквідністю, співвідношенням власних і позиковихджерел покриття поточних активів, величиною чистого оборотного капіталу, співвідношеннямпостійного і змінного капіталу та ін.
Особливості управління оборотним капіталом визначаютьсяструктурною належністю суб’єктів господарювання. Якщо у торговельних організаціяхвисока частка товарів, у промислових підприємств — сировини та матеріалів, то уфінансових корпораціях переважають грошові кошти і їх еквіваленти.
Оборотний капітал (оборотні кошти) підприємства,беручи участь у процесі виробництва та реалізації продукції, здійснює безперервнийкругооборот, при цьому кошти переходять зі сфери обігу до сфери виробництва і повертаються,набуваючи послідовно форми фондів обігу і оборотних виробничих фондів.
Розглянемо структуру оборотних активів.
Таблиця 4.1
Аналіз структури оборотних активів ЧМОЗ за 2008-2009роки тис. грн. Складові оборотних активів 2008р. 2009р. Відхилення Обсяг Пит. вага Обсяг Пит. вага Обсягу % Виробничі запаси 1063 27,69 737 54,75 - 326 30,7 Незавершене виробництво 46 1,2 47 3,49 1 2,1 Готова продукція 296 7,71 405 30,09 109 26,9 Товари 6 0,16 6 0,46 - - Дебіторська заборгованість за товари 60 1,56 29 2,15 - 31 51,7 Дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом 5 0,13 5 0,38 - - за виданими авансами 958 24,95 71 5,27 - 887 92,6 Інша поточна дебіторська заборгованість 61 1,59 32 2,37 - 29 47,5 Грошові кошти та їх еквіваленти 1338 34,85 6 0,45 - 1332 99,6 Інші оборотні активи 6 0,16 8 0,59 2 25 Всього оборотних активів 3839 100 1346 100 - 2493 64,9
Аналіз структури оборотних активів показує зменшенняїх вартості на 64,9%, загальною сумою 2493 тис. грн. Негативним є зменшення грошовихкоштів на рахунку в банку, що свідчить про погіршення ліквідності та платоспроможностіЧМОЗ. Зменшення дебіторської заборгованості свідчить про погашення заводу коштівза виданими авансами. Збільшення готової продукції, проте не реалізованої, показуєсуму коштів, які не перебувають в обороті, а тому призупиняють процес виробництва.
На виробничі результати і фінансовий стан підприємствамає значний вплив якість виробничих запасів. Запаси повинні бути оптимальними.
Накопичення великих запасів свідчить про спад діловоїактивності підприємства. Великі понадпланові запаси призводять до заморожуванняоборотного капіталу, уповільнення його оборотності. Крім того, виникають проблемиз ліквідністю, зростають складські витрати, що негативно впливає на кінцеві результатидіяльності.
Водночас нестача виробничих запасів також негативновпливає на фінансовий стан підприємства, оскільки зростають ціни за терміновістьпостачання, зменшується виробництво продукції у зв’язку з його перервним характером,зростають ціни на сировинні ресурси, що призводить до зменшення величини прибутку.
Основними завданнями аналізу й контролю стану запасівє:
1) забезпечення та підтримання ліквідності й поточної платоспроможностіпідприємства;
2) забезпечення витрат виробництва через їх зменшення настворення та зберігання запасів;
3) зменшення витрат робочого часу та простою обладнаннячерез нестачу виробничих запасів;
4) запобігання псуванню, розкраданню та безконтрольномувикористанню запасів.
Поставлені завдання можна реалізувати за виконаннятакої аналітичної роботи:
¾ постійної оцінки оптимальності структури запасів (визначитиобсяг надлишкових ресурсів та тих придбання яких потрібно прискорити);
¾ визначення обґрунтованих строків та обсягів закупівліматеріальних цінностей;
¾ регулювання запасів матеріальних цінностей, віддаючиперевагу найбільш необхідним у конкретному випадку, враховуючи їх споживчу привабливість;
¾ визначення показників оборотності основних груп запасівта їх усебічного аналізу з метою встановлення відповідності наявних запасів поточнимпотребам підприємства.
У процесі аналізу запасів необхідно виходити ізїх визначення. Згідно з П (С) БО 9 запаси — це активи, які утримуються для подальшогопродажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництваз метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання підчас виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управлінняпідприємством.
Використовуючи Примітками до річної звітності(додаток 5) розглянемо структуру запасів.
Таблиця 4.2
Аналіз структури запасів ЧМОЗ за 2008-2009 рокитис. грн. Складові запасів 2008р. 2009р. Відхилення Обсяг Пит. вага Обсяг Пит. вага Обсягу % Сировина і матеріали 523 37,07 298 24,94 - 225 43,0 Купівельні напівфабрикати 372 26,35 351 29,37 - 21 5,6 Паливо 102 7,25 4 0,43 - 98 96,1 Тара 2 0,14 2 0,17 - - Будівельні матеріали 9 0,64 29 2,44 20 69,0 Запасні частини 27 1,90 25 2,09 - 2 7,4 Малоцінні та швидкозношувальні предмети 28 1,98 28 2,34 - - Незавершене виробництво 46 3,26 47 3,93 1 2,1 Готова продукція 296 20,98 405 33,89 109 26,9 Товари 6 0,43 6 0,5 - - Всього запасів 1411 100 1195 100 - 216 15,3
Загальна сума виробничих запасів зменшилась в 2009році, порівняно з 2008 роком, на 216 тис. грн. Значну частку зменшення склали сировинаі матеріали — 225 тис. грн., і паливо — 98 тис. грн. Проте збільшилась частка готовоїпродукції — на 26,9%. Частка інших складових виробничих запасів або не змінилась,або незначною мірою.
Дебіторська заборгованість — це заборгованістьпідприємств, організацій, осіб даному підприємству. Це як безвідсоткова позика клієнтам.Розмір дебіторської заборгованості визначається умовами підприємства щодо розрахунківзі своїми клієнтами. Якщо ці умови суворі, менше клієнтів купують його товари вкредит, зменшується обсяг реалізації, отже, зменшується величина дебіторської заборгованостіза рахунками клієнтів. З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, з'являєтьсябільше замовників, зростає обсяг реалізації і сума дебіторської заборгованості зарахунками клієнтів. Послаблення умов розрахунків має як переваги, так і недоліки.Переваги — це зростання обсягу реалізації і прибутку. Недолік — можливість збиткупри непогашенні вчасно суми коштів.
Аналіз дебіторської заборгованості має особливезначення в періоди інфляції, коли така імобілізація власних оборотних коштів стаєособливо невигідною.
В таблиці 4.1 розглянуто склад і структуру дебіторськоїзаборгованості ЧМОЗ.
Кредиторська заборгованість — тимчасово залучені суб'єктом у власне користування грошові кошти, якіпідлягають поверненню юридичній або фізичній особі. Розрізняють нормальну (законну)і прострочену К. з. Нормальна виникає у межах діючих термінів її сплати. Заборгованість,не погашена з настанням термінів сплати, є простроченою. В регульованих ринковихсистемах з розвинутим господарським законодавством кредитор у разі невиконання позичальникому передбачені терміни своїх кредитних зобов'язань може подати на нього позові всудовому порядку вимагати не лише повернення боргу, а й повного відшкодування збитків.У разі невиконання позичальником рішень суду про сплату заборгованості суд оголошуєборжника неплатоспроможним і застосовує механізм банкрутства, який водночас є ймеханізмом вибору ефективного власника, і механізмом запобігання можливій ланцюговійреакції поширення неплатежів між господарюючими суб'єктами, що може перетворитисяна потужний дестабілізуючий фактор економіки. Проте в періоди глибоких економічнихпотрясінь механізм банкрутства належним чином не виконує зазначені функції, і черезнесприятливі об'єктивні обставини дуже часто неплатоспроможними стають виробникиз нормальним і навіть високим рівнем ефективності господарювання, які створюютьпотрібну споживачам продукцію (послуги).
До складу кредиторської заборгованості входятьпоказники по наступним позиціях:
- постачальники і підрядчики;
- векселя до сплати;
- заборгованість перед персоналом організації;
- заборгованість перед бюджетом і соціальними фондами;
- заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті доходів;
- аванси отримані;
- інші кредитори.
Для більш детального аналізу розглянемо структурупоточних зобов’язань.
Таблиця 4.3
Аналізструктури кредиторської заборгованості ЧМОЗ за 2008-2009 роки тис. грн. Складові кредиторської заборгованості 2008р. 2009р. Відхилення Обсяг Пит. вага Обсяг Пит. вага Обсягу % Кредиторська заборгованість за товари 48 3,25 137 11,03 89 64,96
Поточні зобов’язання:
з одержаних авансів 16 1,08 28 2,25 12 42,86 - з бюджетом 175 11,84 363 29,23 188 51,79 - зі страхування 642 43,44 254 20,45 - 388 152,76 - з оплати праці 412 27,88 340 27,28 - 72 21,18 - з учасниками 4 0,27 - - - - Інші поточні зобовязання 181 12,25 120 9,66 - 61 50,83 Всього 1478 100 1242 100 - 236 19
Загальна сума кредиторської заборгованості зменшиласьна 236 тис. грн., через розрахунок зі страховиками та працівниками заводу. Позитивнимє збільшення кредиторської заборгованості за товари, оскільки підприємство можебільше часу користуватись чужими коштами, не беручи при цьому банківський кредит.На 51,8% зросла заборгованість перед бюджетом.
Таблиця 4.4
Аналізоборотності та ефективності використання оборотних активів ЧМОЗ за 2008-2009 рокиПоказники 2008р. 2009р. Відхилення Тривалість обороту оборотних активів 84 145 + 61 Коефіцієнт оборотності ОА 4,274 2,476 - 1,798 Коефіцієнт завантаження ОА 0,234 0,404 + 0,17 Сума вивільнених (залучених) коштів - + 2315,56 - Абсолютна сума прибутку на 1 грн. ОА 0,030 -0,678 - 0,708 Рентабельність ОА, % 3 -6,7 -9,7
Спостерігається збільшення тривалості обороту оборотнихактивів на 61 день і коефіцієнт завантаження зріс на 0,17, що є негативним явищемна підприємстві, оскільки збільшує термін обертання і суму використаних активівдля отримання прибутку. Це спричинено зменшення чистого доходу в 2009 році, порівняноз 2008 роком. Рентабельність з відємним значенням говорить про неефективне використанняоборотних активів підприємством.
Важливим моментом в управлінні діяльністю заводує визначення шляхів використання в обороті вільних оборотних коштів з максимальноюефективністю. Ефективне управління оборотними активами полягає в наступному [9,103].
1. Вибір оптимального рівня і раціональної структуриоборотних активів з урахуванням специфіки діяльності кожного підприємства. При цьомунайбільш загальними умовами забезпечення раціональної структури оборотних активівдля всіх підприємств незалежно від організаційно-правових форм господарювання таформ власності є такі. По-перше, вартість оборотних активів (без урахування грошовихкоштів) має бути більшою або дорівнювати сумі кредиторської заборгованості за товарнимиопераціями. По-друге, сума дебіторської заборгованості на визначену дату за балансомповинна бути меншою або дорівнювати загальній сумі кредиторської заборгованостіна відповідну дату.
2. Вибір оптимального рівня джерел формування оборотнихактивів, враховуючи при цьому ефективність використання оборотного капіталу та ризику,який впливає на фінансову стійкість і платоспроможність підприємства.
Наявність чистого оборотного капіталу, який даєзмогу забезпечити рівень ліквідності балансу підприємства (абсолютної, поточної,загальної). Визначені коефіцієнти повинні перевищувати оптимальні значення або дорівнюватиїм. Слід зазначити, що в практиці господарювання мінімальна величина чистого оборотногокапіталу має бути не нижче 10% загального обсягу оборотних активів, інакше підприємствоможе втратити платоспроможність. У разі від’ємного значення чистого оборотного капіталупідприємство змушене залучати кредити комерційного банку. Забезпеченість підприємстваоптимальним розміром грошових коштів, який залежить від обсягу виробництва та швидкостіоборотності оборотних активів, у тому числі і грошових коштів. Ефективне управлінняоптимальним розміром грошових коштів досягається прискоренням надходження грошовихкоштів на поточний рахунок підприємства, скороченням періоду для здійснення розрахунківза відвантажену продукцію, підвищенням ефективності від вкладених грошових коштів.Завдання підвищення ефективності використання грошових коштів може бути досягнутечерез інвестування у високоліквідні фінансові інструменти або зберігання тимчасововільних грошових коштів на депозитних рахунках комерційних банків. Підвищуєтьсяефективність використання грошових коштів за рахунок мінімізації сукупних витратна їх утримання і зворотної конвертації короткострокових вкладень у готівкові засобиплатежу.
4. Вибір оптимального операційного і фінансовогоциклів через скорочення виробничого процесу, прискорення оборотності дебіторськоїзаборгованості та уповільнення оборотності кредиторської заборгованості.
5. Оптимізація параметрів розрахункових операційна основі вимог та потреб моделі управління дебіторською заборгованістю, а такожстроку іммобілізації фінансових ресурсів у сферу обігу, мінімізація тривалості оборотуоборотного капіталу, здійснення розрахунків з постійними покупцями шляхом періодичнихплатежів, тобто періодичних грошових переказів.
Основною складовою джерел формування оборотнихзасобів підприємств повинні бути власні джерела, оскільки вони забезпечують їх фінансовустійкість, платоспроможність в довгостроковому періоді, а отже, знижують ризик банкрутства.
Власні оборотні кошти — цекошти, які постійно перебувають у розпорядженні підприємства і формуються за рахуноквласних ресурсів (прибуток тощо). У процесі виробництва потреби у власних оборотнихкоштах можуть зменшуватись за рахунок застосування так званих прирівняних до нихкоштів, які, по суті, є частиною власних, авансованих на оплату праці, але тимчасововільних (у зв'язку з одноразовістю виплати по заробітній платі, оплаті відпусток).Прирівняні до власних оборотні кошти називають стійкими пасивами.
Таблиця 4.5
Аналізоборотності та ефективності використання власних оборотних активів ЧМОЗ за 2008-2009роки тис. грн. Показники 2008р. 2009р. Відхилення Тривалість обороту ВОК 53 30 - 15 Коефіцієнт оборотності 6,813 5,67 - 1,143 Коефіцієнт завантаження 0,147 0,176 0,029 Коефіцієнт забезпечення 0,563 0,077 - 0,486 Коефіцієнт маневрування 0,259 0,016 - 0,243 Абсолютна сума прибутку на 1 грн. ОА 0,14 - 2,135 - 2,275 Рентабельність ОА, % 14 - 213,5 - 227,5
За окремими показниками очевидно, що завод покращиввикористання ВОК, так тривалість обороту в 2009 році зменшилась на 15 днів, такожкоефіцієнт оборотності зменшився на 1,143. Проте зниження коефіцієнта забезпеченняна 0,486 свідчить про зменшення частки ВОК в сумі оборотних активів. Від`ємна рентабельністьпоказує негативний результат протягом господарської діяльності за 2009 рік, і від'ємне значення чистого прибутку.
Порівняння фактичної наявності оборотних коштівз нормативом дає змогу встановити нестачу або надлишок власних оборотних коштів.
Нестача власних оборотних коштів означає перевищеннянормативу оборотних коштів над фактичною наявністю їх, що може бути з вини самогопідприємства, інших підприємств, у результаті зміни умов господарювання (наприклад,несвоєчасне фінансування приросту нормативу власних оборотних коштів), через стихійнелихо та з інших причин.
Основними причинами нестачі власних оборотних коштівможуть бути:
¾ незадовільна робота маркетингової служби;
¾ недоотримання передбаченого прибутку;
¾ невисока відповідальність підприємств за формуванняі збереження власних оборотних коштів та їх нецільове використання;
¾ несвоєчасне фінансування приросту нормативу оборотнихкоштів;
¾ наявність необґрунтованої дебіторської заборгованостітощо.
¾ значне зростання цін у результаті інфляційних процесів.
Надлишок власних оборотних коштів створюється впідприємств у разі перевищення розмірів оборотних коштів над їх нормативами, необхіднимидля задоволення постійних мінімальних потреб виробництва в ресурсах.
До причин появи надлишку власних оборотних коштівможна віднести:
¾ перевищення фактично отриманого прибутку над передбаченимпланом;
¾ несплату в повному обсязі платежів до бюджету та ДЦФ;
¾ безоплатного надходження товарно-матеріальних цінностей;
¾ неповного використання прибутку на інші цілі, передбаченіфінансовим планом, тощо.
У сучасних умовах господарювання (зміна цін, інфляція,спад виробництва) перевищення фактичної наявності власних оборотних коштів над необхідною- явище в господарській діяльності підприємств досить рідкісне.
Порівнюючи на певну дату різних періодів фактичнунаявність власних оборотних коштів з нормативною, можна судити про абсолютну змінуїх величин.
Розглянемо оборотність та ефективність використаннязапасів.
Таблиця 4.6
Аналізоборотності та ефективності використання запасів ЧМОЗ за 2008-2009 роки тис. грн.Показники 2008р. 2009р. Відхилення Тривалість обороту 42 73 31 Коефіцієнт оборотності 8,531 4,93 - 3,601 Коефіцієнт завантаження 0,117 0, 203 0,086 Сума вивільнених (залучених) коштів + 1176,76 Абсолютна сума прибутку на 1 грн. 0,175 - 0,856 - 1,031 Рентабельність, % 17,5 - 185,6 - 203,1
Порівнюючи з 2008 роком, в 209 році тривалістьобороту запасів зросла на 31 день, а коефіцієнт оборотності зменшився на 3,601,що є негативним явищем, оскіль необхідно більше часу для виготовлення продукції.
При цьому в процесі виробництва знадобилось залученнядодаткових коштів (1176,76 тис. грн).
Рентабельність використання запасів зменшиласьна 203,1% через отриманий збиток в 2009 році.
Таблиця 4.7
Аналізоборотності та ефективності використання виробничих запасів ЧМОЗ за 2008-2009 рокитис. грн. Показники 2008р. 2009р. Відхилення Тривалість обороту 28 50 22 Коефіцієнт оборотності 12,493 7,138 - 5,355 Коефіцієнт завантаження 0,08 0,14 0,06 Сума вивільнених (залучених) коштів + 392,48 Абсолютна сума прибутку на 1 грн. 0,256 - 2,683 - 2,939 Рентабельність, % 25,6 - 268,3 - 293,9
Зменшилась кількість оборотів, що здійснюють запасиза період на 5,355, при цьому тривалість обороту збільшилась на 22 дні. Рентабельністьз відємним знаком говорить про відсутність прибутку в 2009 році від використаннязапасів. За 2009 рік завод залучив 392,48 тис. грн. через сповільнення оборотностізапасів.
Розглянемо наліз оборотності та ефективності використанняготової продукції, як виду запасів.
Таблиця 4.8
Аналізоборотності та ефективності використання готової продукції ЧМОЗ за 2008-2009 рокиПоказники 2008р. 2009р. Відхилення Тривалість обороту 10 20 10 Коефіцієнт оборотності 35,919 18,328 - 17,591 Коефіцієнт завантаження 0,028 0,055 0,027 Сума вивільнених (залучених) коштів + 379,6 Абсолютна сума прибутку на 1 грн. 0,736 - 6,902 - 7,638 Рентабельність, % 73,6 - 680,2 - 333,8
Протягом 2009 року заводу довелось залучити 379,6тис. грн. для підтримки процесу виробництва. При цьому зросла тривалість оборотуна 10 днів, а також завантаження готовою продукцією на 0,027, що є негативним явищем.Якщо в 2008 році рентабельність готової продукції у складі запасів становила 73,6%,то відхилення за 2009 рік склали 333,8%.
Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованостейдопоможе детальніше охарактеризувати стан оборотних активів заводу.
Таблиця 4.9
Аналіз дебіторської заборгованості ЧМОЗ за 2008-2009роки Тис. грн. Показники 2008р. 2009р. Відхилення Тривалість обороту 21 34 13 Коефіцієнт оборотності 16,915 10,523 - 6,392 Коефіцієнт завантаження 0,059 0,095 0,036 Частка дебіторської заборгованості в поточних активах 0,282 0,102 - 0,18
Тривалість обороту дебіторської заборгованостізросла на 13 днів, при зменшенні коефіцієнта оборотності на 6,392. Частка дебіторськоїзаборгованості в поточних активах зменшилась на 0,18 в зв’язку із зменшенням вартостідебіторської заборгованості в 2009 році на 947 тис. грн.
Таблиця 4.10
Аналіз кредиторської заборгованості ЧМОЗ за 2008-2009роки Тис. грн. Показники 2008р. 2009р. Відхилення Тривалість обороту 28 76 48 Коефіцієнт оборотності 12,672 4,724 - 7,948 Коефіцієнт завантаження 0,079 0,212 0,133 Частка кредиторської заборгованості в поточних активах 0,385 0,923 0,538
Ріст частки кредиторської заборгованості в поточнихактивах на 53,8% спричинених зменшення суми поточних активів в 2009 році, порівняноз 2008. Значною мірою зменшився коефіцієнт оборотності — 7,948, і тривалість оборотуна 48 днів, що говорить про збільшення терміну погашення заборгованості перед кредиторами.
Порівняємо зміни дебіторської і кредиторської заборгованостейу вигладі таблиці.
Таблиця 4.11
Стандебіторської і кредиторської заборгованості ЧМОЗ за 2008-2009 роки тис. грн. Показники 2008р. 2009р. Відхилення Дебіторська заборгованість 1084 137 - 947 Кредиторська заборгованість 1297 1122 - 175
Значне зменшення дебіторської заборгованості свідчитьпро розрахунок з заводом його боржників. Зменшення кредиторської заборгованостілише на 175тис. грн., говорить про те, що підприємству продовжили термін кредитування.
Така ситуація не може оцінюватися однозначно. Зодного боку, підприємство активно користується «чужими» коштами у своїйгосподарській діяльності, а з другого — зростає ризик неплатоспроможності підприємства.
Узагальнюючи аналіз оборотних активів слід зазначити,що ЧМОЗ достатньою марою ними забезпечене, проте дані свідчать про неефективне їхвикористання в процесі господарської діяльності. Тому основним завданням є прискоритиоборот оборотних активів.
На стадії створення виробничих запасів — це раціональне їх використання; ліквідація наднормативнихзапасів матеріалів; удосконалення нормування; поліпшення організації постачання,у тому числі через установлення чітких договірних умов і забезпечення їх виконання,оптимальний вибір постачальників, налагодження роботи транспорту; поліпшення організаціїскладського господарства.
На стадії незавершеного виробництва — упровадження прогресивної техніки та технології,зокрема безвідхідної та маловідхідної; розвиток стандартизації й уніфікації; удосконаленняформ організації виробництва; удосконалення системи економічного стимулювання, економноговикористання сировинних та паливно-енергетичних ресурсів; удосконалення використанняосновних фондів, насамперед їх активної частини.
На стадії обігу — це раціональна організація збуту готової продукції, застосування прогресивнихформ розрахунків; своєчасне оформлення документації та прискорення її руху; дотриманнядоговірної та платіжної дисципліни.
Прискорення оборотності оборотних коштів дає змогузекономити значні суми і збільшити обсяги виробництва та реалізації продукції бездодаткових фінансових ресурсів.
Тема 5. Аналіз джерел формуваннякапіталу
Капітал — загальна вартістьзасобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формі, які авансовані у формуванняактивів підприємства. У бухгалтерському обліку відображається у пасиві балансу.
Капітал складається із власного капіталу і зобов’язань.Зобов’язання, у свою чергу, поділяються на довгострокові і короткострокові (поточні).
Власний капітал — частинав активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.
Зобов'язання — заборгованістьпідприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому,як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічнівигоди.
Довгострокові зобов'язання — всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями. Поточні зобов'язання- зобов'язання, якібудуть погашені протягом операційного циклу підприємства абоповинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.
З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяютьсяна:
¾ довгострокові;
¾ поточні;
¾ забезпечення;
¾ непередбачені зобов'язання.
¾ доходи майбутніх періодів.
До довгострокових зобов'язань належать:
¾ довгострокові кредити банків;
¾ інші довгострокові фінансові зобов'язання;
¾ відстрочені податкові зобов'язання;
¾ інші довгострокові зобов'язання.
Поточні зобов'язання включають:
¾ короткострокові кредити банків;
¾ поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;
¾ короткострокові векселі видані;
¾ кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;
¾ поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів,за розрахунками з бюджетом, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплатипраці, за розрахунками з учасниками;
¾ інші поточні зобов'язання.
Інформаційними джерелами для аналізу капіталу підприємства є баланс підприємства, ф.1, а також примітки до фінансової звітності, ф.5.При аналізі відкритих акціонерних товариств можна також використовувати приміткидо фінансової звітності, яка подається до Державної комісії з цінних паперів і фондовогоринку згідно з Положенням про надання регулярної інформації відкритими акціонернимитовариствами та підприємствами-емітентами облігацій [6, 125].
Аналіз капіталу підприємства здійснюється на основі агрегованого балансу підприємства та Структури і динаміки короткостроковизхзобовязань.
Аналіз капіталу підприємства передбачає проведенняаналізу складу капіталу та його структури, зміни складових капіталу і джерел йогоформування.
Основними методами аналізу капіталу є вертикальнийі горизонтальний методи, які застосовуються до аналізу балансу, а також метод фінансовихкоефіцієнтів.
Основні питання, які необхідно з’ясувати при аналізікапіталу підприємства:
1) Загальна оцінка структури капіталу.
2) Аналіз складу і динаміки позикових коштів.
3) Аналіз джерел капіталу підприємства.
4) Аналіз основних коефіцієнтів, що характеризують станкапіталу підприємства.
Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства,слід зазначити такі його характеристики як:
1. Капітал підприємства є основним чинником виробництва.У системі факторів виробництва (капітал, земля, праця) капіталу належить пріоритетнароль, тому що він поєднує усі фактори в єдиний виробничий комплекс.
2. Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства,що приносять доход. У даному випадку він може виступати ізольовано від виробничогофактора у формі інвестованого капіталу.
3. Капітал є головним джерелом формування добробуту йоговласників. Частина капіталу в поточному періоді виходить з його складу і попадаєв «кишеню» власника, а частина капіталу, що накопичується, забезпечуєзадоволення потреб власників у майбутньому.
4. Капітал підприємства є головним вимірником його ринковоївартості. У цій якості виступає насамперед власний капітал підприємства, що визначаєобсяг його чистих активів. Поряд з цим, обсяг використовуваного власного капіталуна підприємстві характеризує одночасно і потенціал залучення їм позикових фінансовихзасобів, що забезпечують одержання додаткового прибутку. У сукупності з іншими факторами- формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.
5. Динаміка капіталу підприємства є найважливішим показникомрівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу досамозростання високими темпами характеризує високий рівень формування й ефективнийрозподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагуза рахунок внутрішніх джерел. У той же час, зниження обсягу власного капіталу є,як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства.
По формах інвестування розрізняють капітал у грошовій,матеріальній і нематеріальній формах, використовуваний для формування статутногокапіталу підприємства. Інвестування капіталу в цих формах дозволено законодавствомпри створенні нових підприємств, збільшенні обсягу їхніх статутних фондів.
По об'єкту інвестування виділяють основний і оборотнийвиди капіталу підприємства. Основний капітал характеризує ту частину використовуваногопідприємством капіталу, що інвестований в усі види його необоротних активів. Оборотнийкапітал характеризує ту його частину, що інвестована в усі види його оборотних активів.
По формах власності виділяють приватний і державнийкапітал, інвестований у підприємство в процесі формування його статутного капіталу.
По організаційно — правових формах діяльності виділяютьнаступні види капіталу: акціонерний капітал (капітал підприємств, створених у форміакціонерних товариств); пайовий капітал (капітал партнерських підприємств — товариствз обмеженою відповідальністю, командитних і т.д.) і індивідуальний капітал (капіталіндивідуальних підприємств — сімейних і т.д.).
По характеру використання власником виділяють споживчийі накопичувальний (реінвестуємий) види капіталу. Споживчий капітал після його розподілуна цілі споживання утрачає функції капіталу. Він являє собою відтік засобів підприємства,здійснюваний з метою споживання (виплати дивідендів, відсотків, соціальні потребипідприємства і його працівників). Капітал, що накопичується, характеризує різніформи його приросту в процесі капіталізації прибутку, дивідендних виплат іт.д.[19, 105].
На діючому підприємстві власний капітал представленийнаступними основними формами (рис.5.1.).
/>
Рис.5.1 Форми власного капіталу
Покажемо схематично склад власного капіталу.
Таблиця 5.1
Аналіз складу власного капіталу ЧМОЗ за 2008-2009роки тис. грнСклад власного капіталу Обсяг ресурсів Питома вага, % Зміни обсягу Зміни пит. ваги 2008 2009 2008 2009 2008 2009 Статутний капітал 8423 8423 100,89 127,83 - 26,94 Інший додатковий капітал 3 3 0,03 0,05 - 0,02 Резервний капітал 208 208 2,49 3,16 - 0,67 Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) (285) (2045) (3,41) (31,04) (1760) 27,63 Всього 8349 6589 100 100 -1760 -
Очевидно, що протягом останніх років підприємствоне змінювало частку статутного капіталу, при цьому незмінним залишався і резервнийкапітал. В 2009 році загальна сума власного капіталу зменшилась на 1760 тис. грн.за рахунок збільшення частки непокритого збитку, яке підприємство отримало. Причиноюмогло бути кризове становище за останні роки та зменшення попиту на подібну продукцію
Проаналізуємо стан та ефективність використаннякапіталу підприємства.
Таблиця 5.2
Аналізоборотності та ефективності використання капіталу ЧМОЗ за 2008-2009 роки тис. грн.Показники 2008р. 2009р. Відхилення Тривалість обороту 250 500 250 Коефіцієнт оборотності 1,439 0,719 - 0,72 Коефіцієнт завантаження 0,695 1,39 0,695 Рентабельність після сплати податку 0,029 - 0,271 - 0,3 Рентабельність ВК, % 3,4 - 32,4 - 35,8
Збільшення тривалості обороту капіталу на 250 днівсвідчить про збільшення терміну окупності капіталу підприємством. Збільшення коефіцієнтазавантаження в 2 рази показує, що для отримання 1 гривні прибутку підприємству доводитьсязалучати все більше капіталу. Рентабельність власного капіталу свідчить про неефективнейого використання.
Тепер здійснимо аналіз структури капіталу.
Таблиця 5.3
Аналіз структури капіталу ЧМОЗ за 2008-2009 рокитис. грн. Показники 2008р. 2009р. Відхилення Індекс іммобілізації активу 0,741 0,974 0,233 Коефіцієнт довгострокового залучення позикового капіталу 0,023 - - Коефіцієнт структури позикового капіталу 0,135 - - Коефіцієнт залежності від довгострокових зобов’язань 0,024 - - Коефіцієнт структури довгострокових зобов’язань 0,032 - -
Узагальнюючи таблицю 5.3 очевидно, що в 2009 роцівідсутні довгострокові зобов`язання, тому розрахунки показників відсутні. Збільшенняіндекса іммобілізації на 23% свідчить про збільшення частки необоротних активіву власному капіталі за рахунок зменшення суми власного капіталу на 1756 тис. грн.
Виходячи з аналізу, необхідним залишається визначеннянапрямів поліпшення використання капіталу. Одним з основних напрямів поліпшеннявикористання капіталу підприємства є, перш за все, забезпечення максимального обсягузалучення власних фінансових ресурсів за рахнок внутрішніх джерел: чистого прибуткуі амортизаційних відрахувань.
Збільшення чистого прибутку можливе за рахунокпідвищення ефективності використання власного капіталу — збільшення оборотностіта підвищення рентабельності власного капіталу.
Збільшення обсягів фінансування за рахунок амортизаційнихвідрахувань можливе шляхом застосування прискореної амортизації основних засобів.
Залучення капіталу за рахунок зовнішніх джерел(випуск акцій для залучення власного капіталу чи випуск облігацій або залученнядовгострокового банківського кредиту) повинен проводитися з урахуванням вартостізалученого капіталу.
Підприємство повинне відслідковувати середньозваженувартість капіталу і не допускати значного його росту. Критерієм є перевищення рентабельностівласного капіталу, рентабельності інвестицій над сердньозваженою вартістю капіталу.Тема 6. Аналіз грошових потоків
Грошовий потік являє собою сукупність розподілениху часі надходжень і виплат грошових коштів, що генеруються господарською діяльністюпідприємства.
Еквіваленти грошових коштів — короткострокові високоліквідніфінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і якіхарактеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.
Рух грошових коштів — надходження і вибуття грошовихкоштів та їхніх еквівалентів.
Грошовий потік підприємства це сукупність розподіленихв часі надходжень і виплат грошових коштів, які генеруються його господарською діяльністю.
Управління грошовими потоками включає:
¾ облік руху грошових коштів;
¾ аналіз потоків грошових коштів;
¾ складання бюджету грошових коштів.
Управління грошовими потоками важливо для підприємстваз точки зору необхідності:
1) управління оборотним капіталом (оцінки короткостроковоїпотреби в готівкових коштах і управлінні запасами);
2) планування часових параметрів капітальних витрат;
3) управління капітальними потребами (фінансування їх зарахунок власних коштів або кредитів банків);
4) управління затратами і їх оптимізація з точки зору більшраціонального розподілу ресурсів підприємства в процесі виробництва;
5) управління економічним ростом.
Основне завдання аналізу грошових потоків полягаєв з’ясуванні причин нестачі (надлишку) грошових коштів, визначенні джерел їх надходженьі напрямків використання [14, 99].
Для визначення грошових потоків використовуютьпрямий і непрямий методи. Основним документом для аналізу грошових потоків є Звітпро рух грошових коштів (ф.3).
Значення ефективного управління грошовими потокамипідприємства визначається наступним:
1) грошові потоки обслуговують здійснення господарськоїдіяльності підприємства у всіх її аспектах;
2) ефективне управління грошовими потоками забезпечує фінансовурівновагу підприємства в процесі його стратегічного розвитку;
3) раціональне формування грошових потоків сприяє підвищеннюритмічності здійснення операційного процесу управління;
4) ефективне управління грошовими потоками дозволяє скоротитипотреби підприємства в позиковому капіталі;
5) управління грошовими потоками є важливим фінансовимважелем забезпечення прискорення обороту капіталу підприємства;
6) ефективне управління грошовими потоками забезпечує зниженняризику неплатоспроможності підприємства;
7) активні форми управління грошовими потоками дозволяютьпідприємству отримувати додатковий прибуток, які є безпосередньо його активами.
Так, для визначення структури грошового потокуі джерел його формування в розрізі видів діяльності використовують таку класифікацію.
1. Грошовий потік від операційної діяльності характеризуєтьсявитрачанням грошових кошів, пов’язаних зі сплатою рахунків постачальників та підрядників,виплатою заробітної плати, відрахуванням до бюджету та внесками в державні цільовіфонди, сплатою відсотків за кредити і позики; іншими виплатами, які забезпечуютьздійснення операційної діяльності.
Одночасно цей вид грошового потоку відображує надходженнягрошових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), погашення дебіторськоїзаборгованості, авансів, що отримані від покупців та замовників, податкових органіву порядку здійснення перерахунку надмірно сплачених сум тощо.
Оскільки операційна діяльність підприємства є головнимджерелом прибутку, то вона має генерувати основний потік грошових коштів.
2. Грошовий потік від фінансової діяльності складаєтьсянасамперед з надходжень від випуску акцій, залучення банківських кредитів і позик.Вибуття коштів у зв’язку з фінансовою діяльністю включає виплату дивідендів та поверненняпозик і кредитів.
3. Грошовий потік від інвестиційної діяльностіохоплює придбання (створення) та реалізацію майна довгострокового використання.
Перш за все це стосується надходження (вибуття)основних засобів, нематеріальних активів, а також придбання або реалізації ціннихпаперів інших компаній.
При сприятливій для підприємства економічний ситуаціївоно прагне до розширення та модернізації виробництва. Тому інвестиційна діяльністьу цілому приведе до тимчасового відтоку грошових коштів.
Розрізняють також надходження грошових коштів допідприємства — “притоки”, і вибуття грошових коштів — “відтоки” по кожному з 3-хвидів діяльності.
Потокигрошових коштів по операційній діяльності
“притоки” “відтоки”Виручка від реалізації товарів, робіт, послуг Оплата рахунків постачальників і підрядників Аванси, отримані від покупців Виплата заробітної плати Погашення дебіторської заборгованості Відрахування до бюджету та позабюджетних фондів Надходження від погашення бартеру Оплата процентів за кредит
Оскільки операційна діяльність підприємства є головнимджерелом прибутку, то вона повинна бути і головним джерелом грошових коштів.
Потоки грошових коштів по інвестиційній діяльності
“притоки” “відтоки”Виручка від реалізації основних засобів і нематеріальних активів Придбання основних засобів і нематеріальних активів Дивіденди, проценти від довгострокових капітальних вкладень Капітальні вкладення Повернення інших фінансових вкладень Довгострокові фінансові вкладення
Оскільки при нормальному ході справи підприємствопрагне до розширення і модернізації існуючих виробничих потужностей, то інвестиційнадіяльність в цілому приводить до відтоку грошових коштів.
Потоки грошових коштів по фінансовій діяльності
“притоки” “відтоки”Короткострокові кредити і позики Повернення короткострокових кредитів і позик Довгострокові кредити і позики Повернення довгострокових кредитів і позик Надходження від емісії акцій Виплата дивідендів Погашення векселів
Фінансова діяльність збільшує грошові кошти в розпорядженнізаводу для фінансового забезпечення операційної і інвестиційної діяльності.
Отже, розрахуємо чисті грошові потоки від всіхвидів діяльності.
Таблиця 6.1
Аналізструктури вхідних і вихідних грошових потоків від всіх видів діяльності ЧМОЗ за2008 — 2009 роки тис. грн. Вид діяльності 2008 2009 Вхідні Вихідні Чисті Вхідні Вихідні Чисті Операційна 3113 171 2942 1345 2648 - 1303 Інвестиційна - 322 - 322 - 29 - 29 Фінансова - 26 - 26 - - - Всього 3113 519 2594 1345 2677 - 1332
Отже, в 2008 році чисті грошові потоки загаломпо підприємству мали додатнє значення, що свідчить про прилив коштів. Проте в 2009році вони мають негативне значення в більшій мірі через від`ємну суму грошових потоківвід операційної діяльності, що було пов’язане з отриманням збитку в даному році.
Таблиця 6.2
Аналіззбалансованості, оборотності, достатності та ефективності використання грошовихпотоків ЧМОЗ за 2008-2009 роки тис. грн. Показники 2008р. 2009р. Відхилення Збалансованість ГП 5,998 0,5 - 5,498 Тривалість обороту 41 38 - 3 Коефіцієнт оборотності 8,8 9,56 0,76 Коефіцієнт завантаження 0,114 0,105 - 0,009 Коефіцієнт обслуговування боргу 1,105 207 205,746 Ефективності грошових потоків Коефіцієнт ефективності 5 - 0,498 - 5,498 Коефіцієнт інвестування 0,167 1,99 1,823 Коефіцієнт рентабельності активів на основі ГП 0,273 0,149 - 0,124 Коефіцієнт ефективності ГП від операційної діяльності 17, 204 - 0,492 - 17,696 Достатності ГП Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,905 0,005 - 0,09 Коефіцієнт Бівера - 0,109 -2,098 - 1,989 Коефіцієнт ліквідності ГП - 3,834 0,005 3,839 Коефіцієнт достатності ЧГП 6,358 - 4,086 - 10,444 Термін повернення боргів 0,416 - 1,096 - 1,512 /> /> /> /> /> />
Якщо в 2008 році збалансованість грошових потоківвідповідала нормативному значенню, то в 2008 році її значення зменшилось на 5,498і становило 0,5, що не відповідає нормативу. Тривалість обороту грошових коштівзменшилась на 3 дні, а коефіцієнт оборотності зріс на 0,76, що є позитивним явищем.Коефіцієнт обслуговування боргу зріс на 205,746, тобто в 2009 році 207 тис. грнприпадає на 1 грн. грошових коштів. Це спричинене зменшення суми грошових коштівв поточному році. Дохідність підприємства зменшилась на 5,498, про що свідчить коефіцієнтефективності грошових коштів. Проте ступінь інвестиційної активності зріс на 1,823,тобто у підприємства є потенціал. Рентабельність активів на основі грошових коштівзменшилась на 0,124, як і використання грошових потоків від операційної діяльності- 17,696.
Здатність підприємства погашати зобов’язання передзовнішніми кредиторами зменшилась на 1,989, про що свідчить показник Бівера.
Коефіцієнт достатності зменшився на 10,444, тобтопідприємству недостатньо чистих грошових коштів для покриття суми основного боргу.
Позитивним є зменшення терміну повернення боргівна 1,512, тобто підприємство зможе швидше повернути суму позик при умові, що буденаправляти на це всю суму отриманих чистих грошових потоків.
Оптимізація грошових потоків є процес вибору найкращихформ їх організації на підприємстві з урахуванням умов і особливостей здійсненняйого господарської діяльності. Основними цілями оптимізації є забезпечення:
¾ збалансованості обсягів грошових потоків;
¾ синхронності формування грошових потоків;
¾ росту чистого грошового потоку підприємства.
Особливу функцію фінансового відділу займає управліннягрошовими потоками, яке являє собою своєчасне забезпечення їх на рахунках, альтернативнета цільове використання [30, 12].
Процес управління грошовими потоками підприємствапослідовно охоплює наступні основні етапи (рис.6.1.):
/>
Рис.6.1 Основні етапи керування грошовими потокамипідприємства.
Основу оптимізації грошових потоків підприємстваскладає забезпечення збалансованості обсягів позитивного і негативного їх видів.
Розрізняють оптимізацію грошових потоків підприємствав короткостроковому і довгостроковому періоді, які досягаються здійсненням різноїсистеми заходів.
Оптимізація грошових потоків підприємства в короткостроковомуперіоді може бути досягнута шляхом використання системи «прискорення-уповільнення»платіжного обороту. Прискорення надходження грошових коштів у короткостроковомуперіоді може бути досягнуто за допомогою таких заходів:
1) збільшення розміру цінових скидок покупцям при готівковихрозрахунках;
2) забезпечення часткової або повної передоплати за продукцію,що користується високим попитом;
3) скорочення строків надання товарного (комерційного)кредиту покупцям;
4) прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості;
5) використання сучасних форм рефінансування дебіторськоїзаборгованості — векселів, факторингу, форфейтинга.
Уповільнення виплат грошових коштів у короткостроковомуперіоді може бути досягнуто за допомогою таких заходів:
1) збільшення за згодою постачальників строків наданняпідприємству товарних кредитів;
2) заміни придбання довгострокових активів на їх оренду;
3) реструктуризація отриманих фінансових кредитів шляхомпереводу короткострокових кредитів у довгострокові.
Оптимізація руху грошових коштів у короткостроковомуперіоді за допомогою системи «прискорення-уповільнення» платіжного оборотуможе створити певні проблеми у довгостроковому періоді.
Для вирішення цієї проблеми необхідно розробитизаходи щодо збалансованості грошового потоку у довгостроковому періоді.
Зростання обсягу позитивного грошового потоку удовгостроковому періоді може бути досягнуто за рахунок таких заходів:
¾ залучення стратегічних інвесторів з метою збільшенняобсягу власного капіталу;
¾ додаткової емісії акцій;
¾ продажу частини фінансових інструментів інвестування;
¾ продажу (або здачі в оренду) основних засобів, що невикористовуються.
Зниження обсягу негативного грошового потоку удовгостроковому періоді може бути досягнуто за рахунок таких заходів:
¾ скорочення обсягу і складу реальних інвестиційних програм;
¾ відмови від фінансового інвестування;
¾ зниження суми постійних витрат підприємства.
Методи оптимізації надлишкового грошового потокупідприємства пов'язані з забезпечення росту його інвестиційної активності. Для цьогоможуть бути використані такі заходи:
1) збільшення розширеного відтворення операційних необоротнихактивів;
2) прискорення періоду розробки реальних інвестиційнихпроектів і початку їх реалізації;
3) здійснення регіональної диверсифікації операційної діяльностіпідприємства;
4) активне формування портфелю фінансових інвестицій;
5) дострокове погашення довгострокових фінансових кредитів.
Діяльність будь-якого підприємства, незалежно відйого розмірів та структури, напрямку чи результативності потребує окрім ефективноїорганізації фінансово-економічної діяльності, забезпечення стратегічного управління.Сьогодні не доцільно ставити за мету тільки отримання прибутків, не доцільно і ставитиметою задоволення потреб кожного клієнта, оскільки ефективність господарювання полягаєне в цьому. Щоб забезпечити справжнє процвітання компанії на багато років, керівникунеобхідно вміти спрогнозувати і дати оцінку всім зовнішнім та внутрішнім факторам,що впливають на економіку підприємства, крім того, керівник повинен передбачитиможливі проблеми і вчасно провести політику щодо їх усунення. Стратегічне управління- це процес розробки стратегій і управління організацією для успішної її реалізації[4, 123].
Зробивши висновки за даними досліджень можна, сформуватиагресивну фінансову стратегію, яка включає державну політика щодо використання природнихресурсів. Дана політика вже в 2007 році призвело до збільшення попиту на засобиопалення та на надання послуг. Проте поряд із досліджуваним підприємство, існуєі ряд інших, які виконують аналогічні послуги, тому доцільно змінити політику реалізації- пропонувати надання послуг в кредит. Дана пропозиція дозволить збільшити додатнійгрошовий потік в часі. Крім того, підприємству доцільно розглянути можливість інвестуванняв основні фонди. Особливо це стосується придбання приміщень в іншій частині міста,де можна надавати консультаційні послуги по встановленні опалювального обладнання,що теоретично мало б збільшити доходи підприємства. Таким чином, можна зробити висновок,що для розробки стратегії управління грошовими потоками, доцільно звернути увагуна організаційну структуру управління підприємством, а для уникнення фінансовихпроблем, підприємству необхідно змінити політики щодо реагування на темпи інфляції,та оподаткування підприємства.
Аналіз внутрішнього фінансового середовища показав,що підприємство отримувало свої прибутки тільки від операційної діяльності, фінансовата інвестиційна діяльність підприємства були збитковими, але в 2009 році всі видидіяльності були збитковими Провівши аналіз грошового потоку слід зробити висновок,що доходи підприємства мають тенденцію до зменшення. Так протягом 2008-2009 рокувони зменшилися на 3926 тис. грн.Тема 7. Аналіз ліквідності іплатоспроможності підприємства
Ліквідність — термін, який характеризує здатністьокремих видів майнових цінностей швидко і без значних втрат своєї вартості перетворюватисяу грошові кошти.
Ліквідність активів — характеристика окремих видівактивів підприємства по їх здатності до швидкого перетворення в грошову форму безвтрати своєї балансової вартості з метою забезпечення необхідного рівня платоспроможностіпідприємства.
З цієї точки зору можна виділити ліквідні і важколіквідні активи. До ліквідних активів відносяться оборотні активи підприємства:
¾ грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення;
¾ дебіторська заборгованість;
¾ запаси.
До важко ліквідних активів відносяться необоротніактиви підприємства.
Аналіз ліквідності балансу показує, у якій міріпідприємство здатне розплатитися по короткострокових зобов'язаннях поточними активами.
Показники ліквідності балансу є обмежуючими чинникамидля ефективності. Отже, ріст ефективності діяльності компанії часто відбуваєтьсяпри зниженні загального рівня ліквідності і навпаки. Необхідно контролювати, зіставлятиі керувати значеннями цих показників, виходячи з поточних умов і політики розвиткубізнесу.
Аналіз ліквідності підприємства проводиться наоснові даних балансу і може бути проведений шляхом співставлення безпосередньо балансовихпоказників активів і пасивів, а також шляхом розрахунку фінансових коефіцієнтів[7, 38].
Ліквідність балансу виражається в ступені покриттяборгових зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошовуготівку відповідає строку погашення платіжних зобов’язань. Ліквідність балансу досягаєтьсявстановленням рівності між зобов’язаннями підприємства та його активами.
Ліквідність підприємства характеризує наявністьу нього оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткостроковихзобов’язань навіть з порушенням строків погашення, які передбачені контрактом. Зміствизначення полягає в тому, що якщо процеси виробництва і реалізації продукції відбуваютьсяв нормальному режимі, то грошових коштів, які надходять від покупців продукції,буде достатньо для розрахунків з кредиторами, тобто розрахунків за поточними зобов’язаннями.Застереження про порушення строків погашення означає, що в принципі не є виняткомзбої в надходженні грошових коштів від дебіторів, однак у будь-якому разі ці коштинадійдуть і їх буде достатньо для розрахунків з кредиторами.
Аналіз ліквідності активів підприємства допомагає визначити можливість покриття зобов'язань підприємства його активами,строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань.
Згідно з “Методикою інтегральної оцінки інвестиційноїпривабливості підприємств та організацій”, активи підприємства залежно від швидкостіперетворення їх у грошові кошти поділяються на 4 групи:
1. Найбільш ліквідні активи — А (1).
2. Активи, що швидко реалізуються — А (2).
3. Активи, що повільно реалізуються — А (3).
4. Активи, що важко реалізуються — А (4).
Зобов'язання підприємства(пасиви балансу) залежно від терміну їх сплати поділяються на 4 групи:
1. Найбільш термінові зобов'язання — П (1).
2. Короткострокові пасиви — П (2).
3. Довгострокові та середньострокові пасиви — П(3).
4. Постійні пасиви — П (4).
Активи балансу ліквідні, якщо:
А (1) >= П (1); А (2) >= П (2);
А (3) >= П (3); А (4)
Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівнянняобсягу поточних зобов'язань із наявністю ліквідних коштів. Результати розраховуютьсяяк коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності.
Таблиця 7.1
Оцінка показників ліквідності ЧМОЗ за 2008 — 2009рокиПоказники 2008р. 2009р. Відхилення Коефіцієнт поточної ліквідності 1,639 0,114 - 1,525 Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,905 0,005 - 0,09 Коефіцієнт проміжної ліквідності 3,503 1,085 - 2,418 Коефіцієнт поточної заборгованості 0,119 - - 0,119 Коефіцієнт довгострокової заборгованості 50 - - 50 Співвідношення вхідних грошових потоків і заборгованості акціонерам 778,25 - - 778,25 Співвідношення вхідних грошових потоків до довгострокових зобовязань 15,565 - - 15,565 Співвідношення пасивів і заборгованості акціонерам 50,135 - - 50,135 Обротність дебіторської заборгованості 21 34 13 Обротність кредиторської заборгованості 31 82 51 Обротність запасів 73 /> /> /> /> /> />
Провівши аналіз, очевидно, що фінансовий стан ЧМОЗв 2009 році зазнав критичного рівня. Зниження найбільш ліквідних активів на 0,09свідчить, що на рахунках в банку майже не залишилось готівки, тому виникають труднощів закупівлі активів. Також зменшилась вартість поточноліквідних на 1,525 та проміжноїліквідності — на 2,418. Повне погашення довгострокових зобов’язань говорить проте, що підприємство повністю розрахувалось по довгостроковим позикам. Дані коефіцієнтаабсолютної та швидкої ліквідності відхиляються в досліджуваних роках: в першомуперевищує нормативне значення, а в 2009 занижене. При чому зміни складають відповідно99,45% і 93,04%. Дані 2008 року свідчать про надмірну суму коштів на рахунках, яківикористовуються неефективно, оскільки не перебувають в обороті. Співвідношеннягрошових потоків та зобов’язань показує великі значення, оскільки зобов’язання єдосить малі в 2008 році, і дорівнювали нулю в 2009 році. Покажемо ступінь ліквідностіпідприємства в таблиці.
Таблиця 7.2
Визначення ступеня ліквідності ЧМОЗ за 2008-2009роки2008 р. 2009 р. А1 1338 П2 - А2 137 > П2 - А3 1417 > П3 200 А3 1206 > П3 - А4 6187 Очевидно, що нерівність, відповідно до нормативів,не зберігається, тому підприємство не є ліквідним.
Одним з показників, що характеризують фінансовустійкість підприємства, є його платоспроможність, тобто можливість наявними грошовимиресурсами вчасно погашати свої платіжні зобов'язання. Платоспроможність є зовнішнімпроявом фінансового стану підприємства, його стійкості [16, 39].
Аналіз платоспроможності необхідний не тільки дляпідприємства з метою оцінки і прогнозування фінансової діяльності, але і для зовнішніхінвесторів (банків). Перш ніж видавати кредит, банк повинний упевнитися в кредитоспроможностіпозичальника. Те ж повинні зробити і підприємства, що хочуть вступити в економічнівідносини один з одним. Їм важливо знати про фінансові можливості партнера, якщовиникає питання про надання йому комерційного кредиту чи відстрочки платежу.
Оцінка платоспроможності зовнішніми інвесторамиздійснюється на основі характеристики ліквідності поточних, активів, що визначаєтьсячасом, необхідним для перетворення їх у кошти. Чим менше потрібен час для інкасаціїданого активу, тим вище його ліквідність.
Зовнішніми ознаками платоспроможності підприємстває дотримання ним розрахунково-платіжної дисципліни і відсутність прострочених платежівза борговими зобов’язаннями банку та іншим кредиторам (постачальникам, бюджету,позабюджетним цільовим фондам держави, з оплати праці тощо), що проглядається заданими II і III розділів пасиву балансу і конкретизується в даних аналітичного облікупо юридичних і фізичних особах. За показниками балансу визначеного нами підприємства,простроченої кредиторської заборгованості на кінець звітного періоду немає.
Неплатоспроможність підприємства є наслідком:
вилучення власних коштів з обороту в основні засоби;
накопичення наднормативних запасів оборотних засобівза рахунок залучених коштів і сповільнення їх оборотності;
наявність простроченої дебіторської заборгованостіі неліквідних активів;
збиткова робота і «проїдання» власногокапіталу.
Проведемо аналіз платоспроможності ЧМОЗ,
Таблиця 7.3
Оцінка показників платоспроможності ЧМОЗ за 2008- 2009 рокиПоказники 2008р. 2009р. Відхилення Співвідношення довгострокових зобов'язань до акціонерного капіталу 0,024 - - 0,024 Співвідношення вхідних грошових коштів від операційної діяльності до довгострокових зобов'язань 0,855 - - 0,855 Співвідношення прибутку до сплати податку і постійних витрат до постійних витрат 1,101 - 0,052 - 1,153 Співвідношення готівки від операційної діяльності і постійних витрат до постійних витрат 1,061 2,151 1,09 Співвідношення активів до довгострокових зобов'язання 50,135 - - 50,135 Співвідношення нерозподіленого прибутку до ср. суми активів - 0,03 - 0,229 - 0, 199
Співвідношення довгострокових зобов'язань до акціонерного капіталу в 2009 році склалонуль, як і співвідношення вхідних грошових коштів від операційної діяльності додовгострокових зобов’язань в зв’язку з відсутністю довгострокових зобов’язань впоточному році. Співвідношення прибутку до сплати податку і постійних витрат допостійних витрат зменшилось на 1,153, через від'ємне значення прибутку в 2009 році. Співвідношення нерозподіленого прибуткудо середньої суми активів зменшилась на 0, 199 в зв’язку зі збільшенням суми нерозподіленогозбитку.
Головна задача, що стоїть перед колективом у такийскладний період, — перейти на нормальний, звичайний режим роботи. Для чого необхіднов першу чергу виконати перед кредиторами зобов'язання, забезпечені заставою, погаситизаборгованість у бюджетні і позабюджетні фонди, і, нарешті, розрахуватися з кредиторами,з якими ведеться постійна робота, за сировину, матеріали і т.д.
Рекомендації з оздоровлення економічної діяльностіпідприємства можна виділити в наступні етапи.
1. Перший етап.
На цьому етапі необхідно підготувати план фінансовогооздоровлення підприємства. Стан ресурсів:
¾ кадри. Необхідна заміна кадрів на більш кваліфікованіі скорочення персоналу для зниження витрат на виробництво і підвищення конкурентоздатностіпродукції, що випускається.
¾ фінанси. У зв'язку з тим, що підприємство знаходитьсяв складній фінансовій ситуації, кредитування вкрай скрутне, однак необхідно будь-якимспособом залучити додаткові кошти для подальшої реалізації господарської діяльності.
¾ сировина і матеріали. На момент ситуації, що створилася,відсутня необхідна для безперебійної роботи кількість сировини. Необхідно відновитизв'язку з постачальниками і посередниками, зацікавити їх у необхідності подальшоїпідтримки економічних зв'язків.
¾ продукція. Уся продукція, що знаходилася на складахі придатна для реалізації невисокої якості. У зв'язку з цим, повернення до старихпозицій на ринках збуту готової продукції можливе тільки при зниженні ціни (це будеможливо при зниженні витрат на собівартість, скороченні робочих місць і заміну кадровогоскладу більш компетентним).
Для рішення задач першого етапу підприємству необхіднозробити фінансову чи товарну допомогу від посередників, постачальників чи зацікавленихклієнтів, банків. А так само є можливість реорганізації ТОВ в акціонерне товариствоз випуском акцій і залученням капіталу, що дозволило б зробити продукцію, реалізуватиїї, нагромадити фінанси для рішення задач другого етапу.
2. Другий етап
На цьому етапі необхідно збільшити обсяги виробництваі реалізації. Шляхом ретельно спланованої роботи в області маркетингу підприємствувідкриється така можливість, як поліпшення позицій на ринках збуту продукції.
Обмеженням для одержання більш високих результатівє недостача оборотних коштів. На цьому етапі необхідно спланувати стабілізацію виробництвашляхом:
¾ створення більш удосконаленої системи керування,
¾ поліпшення якості продукції.
3. Третій етап
Дрібними кроками збільшуючи виробництво і збут,підприємству вдасться установити задовольняючі обсяги по випуску продукції і зробитиповне погашення кредиторської заборгованості.
Для того, щоб вирішити існуючі проблеми, що стоятьна сьогоднішній день перед підприємством, директору товариства необхідно більш чіткопланувати роботу маркетингової служби (більш ґрунтовно вивчати ринки збуту, шукатинезаповнені ніші, вивчати ринок сировини, ретельніше займатися питаннями ціновоїполітики), а також розвивати фінансовий менеджмент [16, 40].
Таким чином, головною метою підприємства, що опинилосяв скрутному положенні, є перехід на нормальний режим роботи. Для цього необхіднопогасити всі заборгованості. Це досить важко в стані часткової неплатоспроможності,але можливо. Варто розробити план по оздоровленню економічної діяльності підприємства.Він може складатися з трьох етапів. Необхідно проаналізувати стан ресурсів підприємствана сьогоднішній момент і можливості підприємства на майбутнє. При наявності можливостіодержати фінансову чи товарну допомогу підприємство може розплатитися з боргамиі збільшити виробництво і збут. Необхідно також розглянути можливість реорганізаціїтовариства з обмеженою відповідальністю в акціонерне товариство з випуском акційі залученням капіталу.Тема 8. Аналіз фінансової стійкостіпідприємства
Запорукою виживання підприємств в умовах кризита основою їх фінансово стійкого стану є фінансова стабільність.
Фінансова стабільність підприємства є однією ізнайважливіших характеристик фінансового стану підприємства і пов’язана з рівнемйого залежності від кредиторів та інвесторів. За різних умов, у яких функціонуєпідприємство, останнє для досягнення фінансової стабільності проходить різні етапи.Так, в умовах кризи підприємство може досягати фінансової стабілізації за такимиетапами:
1) ліквідація поточної неплатоспроможності підприємства;
2) відновлення фінансової стійкості (фінансовоїрівноваги у короткостроковому періоді);
3) забезпечення фінансової рівноваги у довгостроковомуперіоді.
Досягнення фінансової рівноваги — одна із найважливішихумов забезпечення фінансової стабільності, оскільки зростання можливостей щодо забезпеченняприросту власних фінансових ресурсів означає підвищення фінансової стійкості таприводить до зростання ринкової вартості підприємства.
Ресурсна стійкість — це оптимальна структура трудовихі матеріальних ресурсів підприємства. Вона сприяє економії витрат за рахунок скороченняпотреб у фінансових ресурсах на їх фінансування, а отже, приводить до зростанняприбутковості підприємства. Постійне збільшення прибутку дає змогу підприємствузабезпечити в необхідній мірі формування власних фінансових ресурсів за рахуноквнутрішніх джерел, що, у свою чергу, сприяє досягненню фінансової рівноваги та фінансовійстабілізації стану підприємства.
Потенційна стійкість — це можливість підприємстващодо нарощування обсягів діяльності та його спроможність вийти на новий рівень фінансовоїрівноваги. Підприємство може досягати як повної так і часткової фінансової стабілізації.Повна фінансова стабілізація досягається підприємством тільки при створенні передумовдля стабільного зменшення вартості капіталу, що використовується, та постійногозростання ринкової вартості підприємства. Виконання такого завдання потребує прискореннятемпів економічного розвитку підприємства на основі коригування окремих параметрівфінансової стратегії. Головною метою розробленої підприємством фінансової стратегіїмає бути забезпечення високих темпів стійкого економічного зростання підприємства,а саме таких, які б не порушували його фінансової рівноваги. Тільки в разі додержанняцих вимог при реалізації фінансової стратегії буде забезпечуватись досягнення певногоступеня фінансової стабільності підприємства.
Фінансова стійкість — це такий стан фінансовихресурсів підприємства, за якого раціональне розпорядження ними є гарантією наявностівласних коштів, стабільної прибутковості та забезпечення процесу розширеного відтворення.Фінансова стійкість — один із головних чинників, що впливає на досягнення підприємствомфінансової рівноваги та фінансової стабільності [21, 185].
На фінансову стійкість підприємства впливає ціланизка чинників. З метою управління окремими з них, посилення чи послаблення їх впливуна фінансову стійкість підприємства їх можна об’єднати в групи залежно від рівнявиникнення та ступеня значущості.
За рівнем виникнення виділяють внутрішні та зовнішнічинники.
Залежно від ступеня їх значущості виділяють чинникиI рівня (базові), II рівня (похідні) та III рівня (деталізуючі).
Оскільки з різних причин виникають чинники, щовпливають на фінансову стійкість, то при виборі методів управління ними необхідноце врахувати. Якщо зовнішні чинники, що впливають на фінансову стійкість, викликанідією об’єктивних економічних законів і майже не залежать від діяльності підприємства,то внутрішнім чинникам властивий високий ступінь керованості, а характер їх змінибезпосередньо залежить від організації роботи самого підприємства. Отже, вплив внутрішніхі зовнішніх чинників на фінансову стійкість підприємства може бути різним, якимпотрібно і можливо управляти в певних межах. За складом та ступенем значущості чинники,що впливають на фінансову стійкість, можна охарактеризувати так.
Чинники I рівня — це узагальнюючі (базові) чинники,які є результатом впливу чинників II і III рівнів і водночас виступають генераторомвзаємодії більш дрібних чинників.
До чинників I рівня відносять:
¾ фазу економічного розвитку системи;
¾ стадію життєвого циклу підприємства.
Фаза економічного циклу розвитку економічної системиє базовим зовнішнім чинником, що впливає на фінансову стійкість підприємства. Залежновід фази економічного розвитку системи будуть різними темпи реалізації продукції,виробництва, їх співвідношення, рівень інвестицій підприємства у товарні запаси,доходів підприємства та населення. Отже, знижується ліквідність підприємств та їхплатоспроможність, що неодмінно негативно відбивається на ступені фінансової стійкостіпідприємства.
Другим базовим чинником I рівня виступає стадіяжиттєвого циклу підприємства. Вона є основоположним чинником при визначенні загальноекономічноїмети діяльності підприємства, для досягнення якої будуть спрямовані всі інші йогостратегії (стратегія управління обсягами діяльності, стратегія управління власнимта позиковим капіталом, фінансова стратегія).
Чинники II рівня — похідні. Вони є результатомдії основоположних (базових) чинників (фази економічного розвитку системи та стадіїжиттєвого циклу підприємства). До складу чинників II рівня (похідних) належать:
¾ середній рівень доходів населення;
¾ демографічна ситуація;
¾ соціальна політика держави;
¾ податкова політика держави;
¾ грошово-кредитна політика;
¾ амортизаційна політика;
¾ загальний рівень стабільності;
¾ стратегія управління обсягами діяльності;
¾ стратегія управління активами;
¾ стратегія управління капіталом;
¾ стратегія управління грошовими потоками.
Чинники II рівня бувають як зовнішніми, так і внутрішніми.
Зовнішні чинники — це такі, вплив яких пов’язанийз характером державного регулювання (податкова, грошово-кредитна, амортизаційна,соціальна, демографічна політика тощо). Від ступеня відповідності видів, напрямів,методів цього регулювання і фази економічного циклу залежатиме характер та глибинавпливу деталізуючих чинників, або чинників III рівня.
До внутрішніх похідних чинників II рівня, що забезпечуютьфінансову стійкість, належать стратегія управління обсягами діяльності підприємства,політика управління його активами, власним і позиковим капіталом. Розроблена стратегіяпередбачає загальну потребу в активах, їх оптимальну структуру при одночасному визначенніджерел фінансування цієї потреби та оптимізації структури капіталу, що, у свою чергу,є гарантом досягнення ефективної пропорційності між коефіцієнтом фінансової прибутковостіта коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства. Досягнення необхідної пропорційностіміж коефіцієнтом прибутковості та коефіцієнтом фінансової стійкості має бути основноюметою підприємства, оскільки це один із чинників, який сприяє максимізації йогоринкової вартості.
Чинники III рівня — є деталізуючими. За допомогоюїх з’ясовують і деталізують механізм впливу на фінансовий стан підприємства похіднихчинників. До чинників III рівня (деталізуючих) відносять:
1) рівень конкуренції;
2) рівень інфляції;
3) склад та структуру активів;
4) стратегію управління власними фінансовими ресурсамита позиковим капіталом;
5) стратегію управління ризиком.
Вплив зовнішніх чинників III рівня на фінансовустійкість особливо зростає на стадії економіки кризового періоду. З фінансовою стійкістюпідприємства тісно пов’язаний обсяг платоспроможного попиту населення, оскількизростання обсягу попиту є стимулом до розширення обсягу його діяльності. Останнєпотребує зростання активів підприємства, що, у свою чергу, обумовлює необхідністьпошуку додаткових джерел фінансування цього приросту. Залучення додаткових джерелфінансування призводить до структурних змін у складі джерел фінансування активів,а отже, відповідно впливає на ступінь фінансової стійкості підприємства [22, 39].
Зовнішнім фактором III рівня, що впливає на фінансовустійкість, є рівень інфляції.
Порівняно зі стабільним етапом розвитку в умовахекономічної кризи зростає вплив інфляції, що негативно відбивається на ступені фінансовоїстійкості підприємства, оскільки зменшується обсяг його чистого прибутку. Це призводитьдо зниження обсягу власних фінансових ресурсів, які формуються за рахунок внутрішніхджерел.
Таблиця 8.1
Оцінка показників фінансової стійкості ЧМОЗ за2008 — 2009 рокиПоказники Обсяг Відхилення 2008р. 2009р. Обсягу % Коефіцієнт фінансової незалежності 0,833 0,841 0,008 0,95 Коефіцієнт фінансової залежності 0,167 0,159 - 0,008 5,03 Коефіцієнт фінансового лівереджу 0,2 0, 19 - 0,01 5,26 Коефіцієнт фінансової стабільності 4,976 5,27 0,294 5,58 Коефіцієнт інвестування 1,349 1,015 - 0,334 32,91 Коефіцієнт маневреності 0,259 0,016 - 0,243 1518,75 Коефіцієнт зобов'язання 0,563 0,074 - 0,489 660,81 Оборотність всього капіталу 1,439 0,719 - 0,72 100,14 Коефіцієнт стійкості економічного зростання 0,031 -0,324 - 0,355 109,57
Коефіцієнти автономії та залежності знаходятьсяв дозволених межах, тобто зобов'язанняпідприємства покриваються лише всіма коштами (балансом).
Коефіцієнт фінансової стабільності зріс більш ніжв 5 разів. Коефіцієнт інвестування показує яка частка власного капіталу припадаєна одиницю необоротних активів. Значення показника зменшилось на 33 % через зменшеннявласного капіталу в 2009 році.
Значне зменшення коефіцієнта маневреності в 2009році викликане, знову ж таки, зменшенням власного капіталу. Коефіцієнт зобов'язання зменшився на 600% через зменшення зобов'язань підприємства в поточному році. Зменшенняоборотності всього капіталу на 100% спричинене зменшенням чистого доходу підприємства.
У процесі функціонування підприємство може матирізну фінансову стійкість, яку поділяють на чотири типи.
Для зручності визначення типу фінансової стійкостідоцільно представити розраховані показники в табл.8.8.
Таблиця 8.2
Зведена таблиця показників за типами фінансовоїстійкостіПоказник Тип фінансової стійкості абсолютна стійкість нормальна стійкість нестійкий стан кризовий стан
Фс = Кс. об — З
Фс £ 0
Фс
Фс
Фс
Фт = Кс. д. з — З
Фт ³ 0
Фт ³ 0
Фт
Фт
Фо = Ко — З
Фо ³ 0
Фо ³ 0
Фо ³ 0
Фо Стисла характеристика Висока платоспроможність: підприємство не залежить від кредитів Нормальна платоспроможність: ефективне використання позикових коштів — висока дохідність виробничої діяльності Порушення платоспроможності: необхідне залучення додаткових джерел Неплатоспроможність підприємства — межа банкрутства
Перший тип фінансової стійкості — це абсолютнастійкість фінансового стану підприємства. За цього типу стійкості запаси і витратименше суми власного оборотного капіталу та кредитів банку під товарно-матеріальніцінності.
Другий тип фінансової стійкості — це нормальнастійкість фінансового стану. За цього типу стійкості гарантується платоспроможністьпідприємства і виконується умова:
/>
і відповідно дорівнює одиниці коефіцієнт забезпеченостізапасів і витрат джерелами засобів.
Третій тип фінансової стійкості — це нестійкий(передкризовий) фінансовий стан. За цього типу стійкості відбувається порушенняплатоспроможності, але зберігається можливість відтворення рівноваги платіжних засобівплатіжних зобов’язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел засобів (Дт.в) в оборот підприємства.
Четвертий тип фінансової стійкості — це кризовийфінансовий стан. За цього типу стійкості підприємство знаходиться на межі банкрутства,за якого запаси і витрати більші від суми власних оборотних коштів, кредитів підтоварно-матеріальні цінності та залучених тимчасово вільних джерел засобів
Таблиця 8.3
Визначення типу фінансової стійкості ЧМОЗ в 2008-2009році тис. грн. Показники 2008р. 2009р. Відхилення Запаси 1793 1411 - 382 Власний капітал 8265 8349 84 Необоротні активи 6415 6187 - 228 Дебіторська заборгованість 532 1084 552 Кредиторська заборгованість 679 1478 799 Надходження ВОК для покриття запасів 1850 2162 -
Отже, ВОК вистачає підприємству для покриття запасів.
Аналіз фінансової стійкості за критерієм ступеняпокриття запасів стабільними джерелами фінансування, а також за критеріями показниківплатоспроможності та ринкової стійкості показників грошового потоку дає змогу дістатиповне уявлення про поточний та очікуваний рівні фінансової стійкості як найважливішіпоказники фінансового стану підприємства.Тема 9. Аналіз кредитоспроможностіпідприємства
Кредитоспроможність — наявність у потенційногопозичальника передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Інакшекажучи — це здатність підприємства в повному обсязі й у визначений кредитною угодоютермін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями. Кредитоспроможність позичальникавизначається показниками, що характеризують його акуратність при розрахунках зараніше отриманими кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разінеобхідності мобілізувати кошти з різних джерел, забезпечити оперативну трансформаціюактивів у грошові кошти.
Перш ніж планувати залучення капіталу шляхом одержаннябанківської позички, фінансові служби підприємства повинні оцінити можливості отриманнякредиту. Для цього доцільно провести аналіз відповідності параметрів діяльностіпідприємства критеріям кредитоспроможності, які вимагаються тим чи іншим банком.
Кожен банк розробляє власні критерії та методикиоцінки кредитоспроможності позичальника. Систематизуємо найтиповіші підходи до оцінкикредитоспроможності підприємства.
У науково-практичній літературі здебільшого виокремлюютькількісні та якісні критерії кредитоспроможності. Кількісні критерії пов’язані зоцінкою поточного та перспективного фінансового стану позичальника, а якісні виявляютьсяна основі оцінки менеджменту підприємства та його ситуації на ринку факторів виробництваі збуту продукції.
Вважається, що якісні чинники досить важко оцінитиі систематизувати: на це слід витратити більше часу і затрат, ніж на оцінку фінансовогостану. Зазначені чинники досліджуються за двома напрямами: якість менеджменту таситуація на ринку факторів виробництва і збуту продукції (товарів).
При оцінці рівня менеджменту увага концентруєтьсяна персональних і фахових якостях керівництва, а також на організації управлінняпідприємством. Відповідні висновки робляться на основі вивчення інформації, якахарактеризує:
1) наявність і реальність довгострокової стратегії розвиткупідприємства;
2) уміння керівника чітко формулювати стратегічні ціліта концепцію розвитку підприємства;
3) наявність та функціональну спроможність системи контролінгу;
4) освіту, досвід та імідж керівництва;
5) дотримання ділової етики, договірну та платіжну дисциплінупідприємства;
6) вміння менеджменту вчасно оцінювати підприємницькі ризикита вживати заходів щодо їх нейтралізації;
7) внутрішній клімат, який склався на підприємстві, тавиробничу дисципліну;
8) рівень розмежування функціональних обов’язків працівників,наявність посадових інструкцій;
9) плинність кадрів на ключових посадах.
Банківська практика свідчить, що в результаті суб’єктивнихоцінок якість менеджменту систематично завищується[26]
Оцінюючи ситуацію підприємства на ринку факторіввиробництва та збуту продукції, використовують результати галузевого аналізу, співбесідиз клієнтами позичальника, а також повідомлення засобів масової інформації. Основнаувага при цьому концентрується на з’ясуванні таких питань:
¾ рівень відповідності якості товарів їх цінам і вимогамринку;
¾ конкурентоспроможність продукції (на внутрішньому тазовнішньому ринках), конкурентні переваги;
¾ якість маркетингової політики та концепції збуту продукції;
¾ величина ринкового сегмента, який належить підприємству;
¾ управління товарним асортиментом (розробка нових видівпродукції);
¾ основні споживачі готової продукції та їх частка в загальномуобсязі реалізації;
¾ наявність замовлення на реалізацію продукції (робіт,послуг);
¾ залежність виробничо-господарської діяльності підприємствавід постачальників сировини і матеріалів;
¾ рівень зносу основних засобів і необхідність їх оновлення;
¾ наявність ефективної системи логістики на підприємстві.
¾ Глибина оцінки якісних критеріїв кредитоспроможностізначною мірою залежить від строку, на який видається кредит.
З метою оцінки кількісних критеріїв проводитьсяаналіз поточного та перспективного фінансового стану підприємства. Головне завдання,яке ставить перед собою фінансовий аналітик, — прогнозування майбутньої платоспроможностіпідприємства. Для цього аналізуються всі можливі фактори, які можуть вплинути наплатоспроможність. На практиці використовуються різні моделі аналізу: дискримінантнийта регресійний аналіз, комплексна оцінка на основі розрахунку окремих фінансовихпоказників тощо.
Розглянемо найтиповіший підхід до оцінки фінансовогостану підприємств, який застосовується провідними європейськими банками. В основіцього підходу лежить розрахунок таких основних блоків показників:
¾ ліквідності та платоспроможності;
¾ які характеризують структуру капіталу та майна підприємства;
¾ прибутковості та самофінансування (поточні та прогнозні);
¾ оборотності.
Завдяки аналізу робиться висновок про здатністьпідприємства обслуговувати свої борги. Об’єктивність висновків підвищується в результатіпорівняння значень отриманих показників з рекомендованими, середньогалузевими, атакож у динаміці.
Існують різні способи оцінки кредитоспроможності.Кожен їх їх взаємно доповнює один одного. Якщо, наприклад, аналіз цільового ризикудозволяє оцінити кредитоспроможність клієнта у момент здійснення операції тількина базі однієї позикової операції, то система фінансових коефіцієнтів прогнозуєризик з урахуванням сукупного боргу, середніх стандартів, що склалися, і тенденцій.
Аналіз грошового потоку клієнта не тільки оцінюєв цілому кредитоспроможність клієнта, але і показує на цій основі граничні розміринових позик, а також слабкі місця управління підприємством, з яких можуть витікатиумови кредитування і т.п. Розглянемо детальніше деякі з них.
Метод оцінки кредитоспроможності позичальника наоснові системи фінансових коефіцієнтів, які визначаються по балансових формах [30,12].
У світовій практиці застосовуються групи такихкоефіцієнтів:
1) коефіцієнт заборгованості;
2) коефіцієнт ліквідності;
3) період індексації дебіторської заборгованості;
4) тривалість обороту запасів;
5) коефіцієнт прибутковості витрат;
6) окупність активів.
Цей метод, по суті, тільки різною мірою вибірковостіфінансових коефіцієнтів використовує, напевно, будь-яка сучасна методика оцінкикредитоспроможності позичальника. У подальшому викладі докладніші зупинимося наокремих її моментах при тій, що проводиться оцінки кредитоспроможності позичальниківодним з сучасних банків, а тут лише скажемо, що безліч коефіцієнтів цього методудозволяють оцінити поточний стан справ позичальника на основі порівняння їх з нормативнимикритеріями. Позичальники підрозділяються на декілька груп і кредитуються банкомз урахуванням номера групи позичальника і специфіки галузі.
Розрахунок таких коефіцієнтів в динаміці може датикомплексне віддзеркалення стану справ позичальника, але оскільки при оцінці кредитоспроможностіпередбачається посилання відповідних показників в майбутнє, то у зв'язку з цим методдоцільно доповнювати прогнозними оцінками фахівців.
Таблиця 9.1
Аналізкредитоспроможності ЧМОЗ за допомогою фінансових коефіцієнтів за 2008-2009 рокитис. грн. Показники 2008р. 2009р. Відхилення Коефіцієнт заборгованості 0,086 0, 201 0,115 Коефіцієнт ліквідності 3,766 2,597 - 1,169 Період індексації дебіторської заборгованості 21 34 13 Тривалість обороту запасів 42 73 31 Коефіцієнт прибутковості витрат 0,2 - 0,025 - 0,225 Окупність активів 0,029 - 0,271 - 0,3
Коефіцієнт заборгованості зріс на 0,115 в зв’язкуіз збільшенням суми зобов’язань. Коефіцієнт ліквідності зменшився на 1,169, що пов’язанеіз непропорційним збільшенням оборотних активів і поточних зобов’язань. Коефіцієнтприбутковості витрат в 2009 році зменшився на 0,225. Окупність активів в поточномуроці зменшилася на 0,3, тобто підприємство в 2009 році не може забезпечити окупністьактивів за рахунок чистого прибутку.
У зарубіжній практиці комерційні банки вибираютькоефіцієнти для практичного використовування, вирішують питання про особливостіметодології їх розрахунку. Далі коефіцієнти включаються в стандартні бланки звітностіклієнтів, тобто розраховуються клієнтами. Працівники банку своїми методами перевіряють«логіку звіту», правильність розрахованих коефіцієнтів.
Метод оцінки кредитоспроможності на основі аналізугрошових потоків.
Недоліки вищезгаданих способів в деякій мірі можутьбути подолані, якщо визначати коефіцієнти виходячи з даних про обороти ліквіднихзасобів, запаси і короткострокові боргові зобов'язання. При правильній ув'язці відповіднихоборотів оцінки кредитоспроможності стануть надійнішими. Реалізований такий підхід,може бути через аналіз грошових потоків клієнта, а саме через визначення чистогосальдо різних його надходжень і витрат за певний період (складання притоку і відтокузасобів). Таким чином, грошовий потік визначає здатність підприємства покриватисвої витрати і погашати заборгованість своїми власними ресурсами.
Різниця між притоком і відтоком засобів визначаєвеличину загального грошового потоку (ЗГП).
Для аналізу грошового потоку беруться, як правило,дані як мінімум за 3 останніх роки. Якщо клієнт мав стійке перевищення притоку надвідтоком, то це свідчить про його фінансову стійкість — кредитоспроможність. Коливаннявеличини ЗГП (короткочасні перевищення відтоку над притоком) говорить про нижчийрейтинг клієнта. Систематичне перевищення відтоку над притоком засобів характеризуєклієнта як некредитоспроможного. Позитивна середня величина ЗГП (перевищення притокунад відтоком), що склалася, може використовуватися як межа видачі нових позик, тобтовона показує, в якому розмірі клієнт може погашати за період боргові зобов'язання.
На підставі співвідношення величини ЗГП і розміруборгових зобов'язань клієнта визначається його клас кредитоспроможності. Нормативніспіввідношення такі:
¾ I клас — 0,75;
¾ II клас — 0,30;
¾ III клас — 0,25;
¾ IV,V клас — 0,2;
¾ VI клас — 0,15.
Аналіз грошового потоку дозволяє зробити висновокпро слабкі сторони управління підприємством. Наприклад, відтік засобів може бутипов'язаний з управлінням запасами, розрахунками (дебітори і кредитори), фінансовимиплатежами (податки, відсотки, дивіденди). Виявлені результати аналізу використовуютьсядля розробки умов кредитування.
Для вирішення питання про доцільність видачі ірозмірі позики на відносно тривалий термін аналіз грошового потоку робиться не тількина основі фактичних даних за минулі періоди, але і прогнозних даних на планованийперіод.
Перші використовуються для оцінки других (у основіпрогнозу величин окремих елементів притоки і відтоку засобів лежать їх фактичнізначення в минулі періоди і плановані темпи приросту виручки від реалізації).
Метод оцінки кредитоспроможності на основі аналізуділового ризику.
Діловий ризик пов'язаний з переривчастою кругообігуфондів, можливістю не завершити ефективно цей кругообіг. Аналіз такого ризику дозволяєпрогнозувати достатність джерел погашення позики. Тим самим він доповнює способиоцінки кредитоспроможності ' клієнтів банку.
Чинники ділового ризику пов'язані з окремими стадіямикругообігу фондів. Набір цих чинників може бути представлений таким чином:
1. Надійність постачальників.
2. Диверсифікованість постачальників.
3. Сезонність поставок. Тривалість зберігання сировиниі матеріалів (чи є товар швидкопсувним).
4. Наявність складських приміщень і необхідностів них.
5. Порядок придбання сировини і матеріалів (у виробникаабо через посередника).
6. Чинники екології.
7. Мода на сировину і матеріали.
8. Рівень цін на цінності, що придбаваються, іїх транспортування (доступність цін для позичальника, небезпека підвищення цін).
9. Відповідність транспортування характеру вантажу.
10. Ризик введення обмежень на вивіз і ввезенняімпортної сировини і матеріалів.
Діловий ризик пов'язаний також з недоліками законодавчоїоснови для здійснення операції, що кредитується, а також із специфікою галузі позичальника.Необхідно враховувати вплив на розвиток даної галузі альтернативних галузей, систематичногоризику в порівнянні з економікою в цілому, схильність галузі циклічності попиту,постійність результатів в діяльності галузі і т.д.[9].
Більшість перерахованих чинників може бути формалізоване,тобто для них можуть бути розроблені бальні оцінки.
Залежно від кількості врахованих чинників і прийнятоїшкали розробляється таблиця визначення класу кредитоспроможності позичальника наоснові ділового ризику:
Прогнозні методи оцінки кредитоспроможності.
Більшість використовуваних методів оцінки кредитоспроможностіобернута на аналіз минулого стану позичальника. Проте, при визначенні кредитоспроможностічасто говорять не про поточну, а про майбутню платоспроможність підприємства.
Як додаткові методи оцінки кредитоспроможностіможна використовувати різні методи прогнозування можливого банкрутства підприємств.Для експрес-аналізу потреба в застосуванні різноманітних прийомів і методів прогнозуваннявідпадає, тому зупинимося на 3 основних:
розрахунок індексу кредитоспроможності;
використовування системи формалізованих і неформалізованихкритеріїв;
прогнозування показників платоспроможності.
Таблиця 9.2
Аналізкредитоспроможності ЧМОЗ за допомогою прогнозної моделі за 2008-2009 роки тис. грн.Показники 2008р. 2009р. Відхилення Коефіцієнт Бівера - 0,227 - 1,553 - 1,78 Рентабельність активів 2,9 - 27,1 - 30 Коефіцієнт фінансового лівериджу 0,2 0, 19 - 0,01 Коефіцієнт покриття активів ВОК 0,482 1,606 1,124 Коефіцієнт покриття короткострокових зобов’язань оборотними активами 2,597 1,084 - 1,513
Коефіцієнт Бівера свідчить про неспроможність підприємствапогасити зобов’язання перед кредиторами. Коефіцієнт фінансового лівериджу зменшивсяна 0,01 і загалом характеризує частку ПК, що забезпечена власним капіталом. Такожзменшився на 1,513 коефіцієнт покриття короткострокових зобов’язань оборотними активами,проте завод все ще може покривати короткострокових зобов’язань оборотними активами.
В Україні НБУ розробляє для комерційних банківрекомендації щодо вивчення фінансового стану і кредитоспроможності позичальників.
Критерії оцінки фінансовогостану позичальника встановлюються вітчизняними комерційними банками самостійно напідставі ґрунтовної і виваженої оцінки фінансової діяльності клієнта, проведеноїза підсумками порівняльного аналізу балансів, звітів про фінансові результати таїх використання тощо. Позичальник має мати фінансові передумови для отримання позикиі бути спроможним своєчасно повернути наданий йому кредит відповідно до умов кредитногодоговору. В кожному окремому випадку банк повинен визначити ступінь ризику, якийвін готовий взяти на себе.
НБУ рекомендує кожномукомерційному банку розробити свою власну систему показників фінансової діяльностіпозичальників. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальників оформляєтьсяокремим положенням і затверджується правлінням комерційного банку.
Комерційний банк повиненщоквартально проводити оцінку фінансового стану позичальника. Сам факт визначеннякредитоспроможності та фінансового стану клієнта має стимулювати підприємство-позичальникапідвищувати ефективність своєї фінансово-господарської діяльності.
Для здійснення оцінки фінансового стану і кредитоспроможностіпозичальника слід враховувати чітко визначені об'єктивні показники його діяльності,такі як: обсяг реалізації, прибуток та збитки; рентабельність; коефіцієнти ліквідності;грошові потоки (надходження коштів на рахунки позичальника) для забезпечення поверненняпозики та сплати відсотків за нею; склад та динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованостітощо. Комерційний банк повинен враховувати також чинники, які багато в чому носятьсуб'єктивний характер: ефективність управління підприємством позичальника; ринковупозицію позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіцій галузі; наявність державних замовлень та державної підтримки позичальника історіюпогашення кредитної заборгованості позичальника в минулому тощо.
Таблиця 9.3
Аналізкредитоспроможності ЧМОЗ за допомогою прогнозної моделі за 2008-2009 роки тис. грн.Показники 2008р. 2009р. Відхилення Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,905 0,005 - 0,9 Коефіцієнт швидкої ліквідності 1,639 0,114 - 1,525 Коефіцієнт загальної ліквідності 2,6 1,08 - 1,52 Коефіцієнт маневреності 0,259 0,016 - 0,243 Коефіцієнт фінансової незалежності 0,833 0,841 0,008 Рентабельність активів, % 2,9 -27,1 - 30 Рентабельність продажу, % 2 -37,7 - 39,7
Дані коефіцієнта абсолютної та швидкої ліквідностівідхиляються в досліджуваних роках: в першому перевищує нормативне значення, а в2009 занижене. При чому зміни складають відповідно 99,45% і 93,04%. Дані 008 рокусвідчать про надмірну суму коштів на рахунках, які використовуються неефективно,оскільки не перебувають в обороті.
Через збитковість, рентабельністьдосягла від`ємного значення, зменшившись на 100 %.
Згідно з рекомендацієюНБУ позичальники можуть бути поділені банком за рейтингом надійності на п'ять класів:
клас“А” — фінансова діяльність позичальника дуже добра, що свідчить про можливість своєчасноговиконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної сумиборгу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди;
клас“Б” — фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристикамидо класу “А”, але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалогочасу є низькою. Позичальники (контрагенти банку), віднесені до цього класу, потребуютьбільшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходженькоштів для обслуговування боргу;
клас“В” — фінансова діяльність позичальника задовільна і потребує більш детального контролю.Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасногопогашення кредитної заборгованості в повній сумі і в строки, передбачені договором,якщо недоліки не будуть усунені;
клас“Г” — фінансова діяльність позичальника незадовільна, і спостерігається її нестабільністьпротягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитноїзаборгованості та відсотків за нею є низькою;
клас“Д” — фінансова діяльність незадовільна, є збитки; кредитна операція не забезпеченаліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірність виконання зобов'язаньз боку позичальника/контрагента банку практично нульова.
Виходячиз опису, слід зазначити, що ЧМОЗ підпадає під категорію Г, де фінансова діяльністьпозичальника незадовільна, і спостерігається її нестабільність протягом року; євисокий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованостіта відсотків за нею є низькою
Тобто, реальні висновки та пропозиції за результатамиоцінки кредитоспроможності позичальників дозволяють уникнути в процесі банківськоїдіяльності невиправданих ризиків при здійсненні кредитних операцій.
Для функцiонування i розвитку в умовах внутрiшньогоi зовнішнього середовища, якi iстотно змiнюються, пiдприємство повинно володiтигнучкою структурою фiнансових ресурсiв i при необхiдностi мати можливiсть залучатипозичковi кошти, тобто бути кредитоспроможними.
Кредитоспроможним є пiдприємство, що має передумовидля одержання кредитних ресурсiв i здатне своєчасно повернути одержану позику звиплатою належних вiдсоткiв за рахунок прибутку та iнших фiнансових ресурсiв.
Збiльшення обсягу прибутку i позитивна динамiкарентабельності сприятливо впливають на фiнансовий стан пiдприємства, пiдвищуютьйого фiнансову стiйкiсть i кредитоспроможнiсть.
Аналіз кредитоспроможності підприємства дозволяєвстановити основні причини незабезпечення ліквідності і кредитоспроможності. Основнимиз них є: наявність дебіторської заборгованості, в т. ч. невиправданої; порушеннязобов'язань перед клієнтами, нагромадження надлишкових виробничих і товарних запасів;низька ефективність господарської діяльності, уповільнення оборотності обіговихкоштів.Тема 10. Аналіз ділової активностіпідприємства
Стабільність фінансового положення підприємствав умовах ринкової економіки обумовлюється в чималому ступені його діловою активністю.
Головними якісними і кількісними критеріями діловоїактивності підприємства є: широта ринків збуту продукції, включаючи наявність постачаньна експорт, репутація підприємства, ступінь плану основних показників господарськоїдіяльності, забезпечення заданих темпів їхнього росту, рівень ефективності використанняресурсів (капіталу), стійкість економічного росту.
Господарська діяльність підприємства може бутиохарактеризована різними показниками, основними з який є обсяг реалізації продукції(робіт, послуг), прибуток, величина активів підприємства (авансованого капіталу).
Ділова активність акціонерних підприємств характеризуєтьсяу світовій практиці ступенем стійкості економічного розвитку чи росту.
Стійкість економічного росту дозволяє припустити,що підприємству не грозить банкрутство. Цілком очевидно, що хитливий розвиток припускаєімовірність банкрутства. Тому перед керівництвом підприємства і менеджерами стоїтьдуже серйозна задача — забезпечити стійкі темпи його економічного розвитку.
Аналіз ділової активності дозволяє проаналізуватиефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертанняфінансових ресурсів підприємства. Аналіз здійснюється за допомогою коефіцієнтівоборотності.
Коефіцієнти оборотності— система показників фінансової активності підприємства, яка характеризуєнаскільки швидко сформований капітал обертається в процесі його господарської діяльності.
Розглянемо показники, які характеризують діловуактивність підприємства протягом розглянутих років.
Таблиця 10.1
Аналіз ділової активності ЧМОЗ за 2008-2009 рокитис. грн. Показники 2008р. 2009р. Відхилення Фондовіддача основних засобів 2, 199 1,064 -1,135 Коефіцієнт оборотності ДтЗ 16,915 10,523 - 6,392 Термін оборотності ДтЗ 21 34 13 Кількість оборотів запасів 12,493 7,138 - 5,355 Термін оборотності запасів 28 50 22 Кількість оборотів КтЗ 12,672 4,724 - 7,948 Термін оборотності КтЗ 28 76 48 Термін операційного циклу 49 84 35 Термін фінансового циклу 21 8 - 13 Кількість оборотів ВК 1,645 0,86 - 0,785 Оборотність всього капіталу 1,439 0,719 - 0,72 Коефіцієнт стійкості економічного зростання 0,031 - 0,324 - 0,355
Фондовіддача зменшилась на 1,135 через зменшеннядоходу. Термін оборотності зріс на 13 днів, а коефіцієнт оборотності зменшився на6,392, тобто термін погашення зріс і ефективність використання дебіторської заборгованостізменшилась. Те саме стосується запасів, що є негативним. Проте в частині кредиторськоїзаборгованості, збільшення термінів є позитивним, оскільки підприємство може використовуватидовше чужі кошти.
Термін операційного циклу зріс на 35 днів, що збільшуєтермін вивільнення коштів. Термін фінансового циклу зменшився на 13 днів. Оборотністьвласного та всього капіталу зменшились через зменшення суми доходу в 2009 році.
Факторний аналіз динаміки коефіцієнта стійкостіекономічного росту виробляється на підставі даних форм № 1 і № 2 бухгалтерські звітності.Використання багатофакторної моделі коефіцієнта стійкості економічного росту в учбово-аналітичнійпрактиці складається в прогнозуванні темпів розвитку підприємства з урахуваннямризику банкрутства [9].
Підвищення ефективності діяльності підприємстваздійснюється за рахунок прискорення обертання ресурсів і скорочення періоду їх обороту.
Збільшення числа обертів можливе шляхом скороченняперіоду виробництва або скорочення періоду обігу. Скорочення періоду виробництвапотребує вдосконалення технології, модернізації і автоматизації виробництва.
Скорочення періоду обігу потребує більш ефективногоі раціонального використання ресурсів, прискорення документообігу і розрахунків.
Чим швидше обертаються ресурси підприємства, тимменший обсяг їх потрібен для здійснення операційної діяльності і тим ефективнішедіяльність підприємства.Тема 11. Аналіз прибутковості тарентабельності підприємства
Прибуток — один із основних господарських показниківроботи підприємства. За його допомогою визначаються рівень рентабельності, тобтоприбутковості, а також ефективність функціонування підприємства. Прибуток формується,як різниця між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво та їїпродаж. Якщо власні витрати перевищують грошові надходження від реалізації, маютьмісце збитки від реалізації.
Фінансові результати діяльності підприємства характеризуютьсясумою отриманого прибутку та рівнем рентабельності. Прибуток підприємства отримуютьголовним чином від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності (здачав оренду основних фондів, комерційна діяльність на фінансових та валютних біржахта ін.). Прибуток — це частина чистого доходу, який безпосередньо отримують суб’єктигосподарювання після реалізації продукції. Тільки після продажу продукції чистийдохід приймає форму прибутку. Кількісно вона являє собою різницю між чистим виторгом(після виплат податку на додану вартість, акцизного збору та інших відрахувань ізвиторгу до бюджетних і не бюджетних фондів) та повної собівартості реалізованоїпродукції.
Прибуток від реалізації продукції в цілому по підприємствузалежить від 4-х факторів першого рівня підпорядкованості: обсяг реалізації продукції,її структура, собівартість та рівень середньо реалізаційних цін.
Обсяг реалізації продукції може здійснювати позитивнийі негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажу рентабельної продукціїприводить до пропорціонального збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою,то при збільшенні обсягу реалізації виникає зменшення суми прибутку.
Структура товарної продукції може здійснювати якпозитивний так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться доля більшрентабельних видів продукції у загальному обсязі її реалізації, то сума прибуткузросте, і навпаки при збільшенні питомої ваги низькорентабельних видів то загальнасума прибутку зменшується.
Собівартість продукції і прибуток знаходяться взворотно пропорційній залежності і зниження собівартості приводить до відповідногоросту прибутку і навпаки.
Зміна рівня середньо реалізаційних цін і величинаприбутку знаходяться у прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сумаприбутку відповідно зросте і навпаки.
Рентабельність застосованих ресурсів є рентабельністюпідприємства. Цей показник може бути визначений, як відношення прибутку підприємствадо сукупності виробничих фондів, балансових активів, власного чи акціонерного капіталу.Останній показник цікавить насамперед акціонерів і майбутніх інвесторів, оскількивін визначає верхню межу дивідендів [27, 216].
Рентабельність продукції характеризує ефективністьвитрат на її виробництво і збут. Перед усім обчислюється рентабельність усієї реалізації,як відношення прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції.Рентабельність продукції можна розрахувати також відношенням прибутку до обсягуреалізованої продукції.
Рентабельність підприємства — найбільш узагальнюючийпоказник його діяльності. В ньому синтезуються всі фактори виробництва і реалізаціїпродукції, оборотність господарських коштів і позареалізаційних фінансових результатів.
Отже показники рентабельності більш повно ніж прибуток,відображають кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношенняфакту з дійсними або використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльностіпідприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.
Показники рентабельності можливо об’єднати у декількагруп:
1) показники рентабельності щодо реалізації;
2) показники рентабельності щодо активів;
3) показники рентабельності щодо власного капіталу та зобов'язань;
4) показники рентабельності витрат і продукції.
Всі показники можуть розраховуватись на основібалансового прибутку, прибутку від реалізації продукції та чистого прибутку.
Таблиця 10.1
Аналіз рентабельності підприємства ЧМОЗ за 2008-2009роки тис. грн. № Показники 2008р. 2009р. Відхилення 1.
Показники рентабельності щодо реалізації Рентабельність за валовим прибутком 20 - 2,5 - 22,5 Рентабельність за операційним прибутком 2,8 -37,7 - 40,5 Рентабельність за чистим прибутком 2 - 37,7 - 40,5 2
Показники рентабельності щодо активів Рентабельність активів 2,9 - 27,1 - 30 Термін окупності активів 34 - - Рентабельність необоротний активів 4,4 - 38,2 - 42,6 Термін окупності необоротних активів 23 - - Рентабельність оборотний активів 8,8 - 93,3 - 102,1 Термін окупності оборотних активів 11 - - 3
Рентабельність власного капіталу та зобов’язань Рентабельність ВК 3,4 - 32,4 - 35,8 Термін окупності ВК 29 - - Рентабельність позикових коштів 79,1 - 288,3 - 367,4 Термін окупності позикового капіталу 1 - - Рентабельність діяльності підприємства 0,8 - 19,7 - 20,5
Показники рентабельності підприємства в 2008 роціпоказували досить непогані результати. Якщо нормативне значення рентабельності зачистим прибутком 6-12%, то на заводі в 2008 вона становила лише 2%, при цьому апоточному році зменшилась на 22,5%. Найбільш рентабельним було використання позиковихкоштів в 2008 році — 79,1%. Проте за 2009 рік рентабельність зменшилась на 367,4%.Від'ємне значення рентабельності повсіх статтях в 2009 році показали від'ємне значення через отримання збитку.
Отже, рентабельність як показник дає уявлення продостатність прибутку порівняно з іншими окремими величинами, що впливають на виробництво,реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства.
Таблиця 10.1
Аналіз рентабельності продукції ЧМОЗ за 2008-2009роки тис. грн. № Показники 2008р. 2009р. Відхилення Рентабельність операційних витрат 12,9 89 76,1 Рентабельність продукції за валовим прибутком 25 - 2,5 - 27,5 Рентабельність витрат діяльності 0,7 - 18,9 - 19,6 Рентабельність адміністративних витрат 23,7 32,2 8,5 Рентабельність витрат на збут 1,7 2,7 1
Порівнюючи рентабельність витрат протягом 2008-2009років, очевидно, що рентабельність операційних витрат зросла на 76,1%, що є доситьпозитивним. Проте негативним є зменшення рентабельності продукції за валовим прибуткомна 27,5%, в зв’язку із зменшенням валового прибутку на 2896 тис. грн.
Найважливішими умовами зростання прибутку від реалізаціїпродукції є збільшення обсягу випуску продукції, забезпечення ритмічності виробництваі відвантаження продукції, зниження її собівартості, підвищення її якості та конкурентоздатності,оптимізація запасів готової продукції на складах, своєчасна оплата покупцями замовленоїними продукції, застосування прогресивних форм розрахунків за продукцію
Проаналізувавши в роботі прибутковість і рентабельність,як в цілому по підприємству, так за окремими група продукції, а також прибутковістьі рентабельність продажу в цілому по підприємству і за окремими видами, спираючисьна методологічні і теоретичні засади можна зробити наступні висновки.
В 2009 році спостерігається значне зниження рівнярентабельності як в цілому по підприємству, так і за окремими групами продукції.це негативне явище те ж викликано зростанням собівартості реалізованої продукції.
В цілому стан підприємства за рівнем прибутковостіта рентабельності не можна вважати нормальним, проте сподіваємось, що незначні негативнізрушення є тимчасовими, і в майбутньому підприємство знизить свої змінні витратиі тим самим знизиться рівень собівартості, зростання якого є небажаним для підприємства.Тема 12. Аналіз інвестиційноїдіяльності підприємства
Одним із найважливіших напрямів трансформуванняекономіки України до ринкових відносин є орієнтація на створення і випуск конкурентоспроможноїпродукції, що потребує від підприємств активізації процесу модернізації та реконструкціївиробництва, вдосконалення технології, підвищення рівня їх матеріальної бази.
В Україні інвестиційна активність сьогодні характеризуєтьсянезначними темпами підготовки підприємств до діяльності в умовах ринку і конкурентноїборотьби. Основними причинами такої ситуації, з одного боку, є політична та економічнанестабільність, а також інфляційні процеси, а з другого — відсутність у вітчизнянихпідприємствах досвіду самостійного здійснення вибору найбільш ефективних інвестиційнихшляхів свого розвитку.
Узагальнюючи підходи, що мають місце в економічнійлітературі щодо визначення економічної сутності категорії "інвестиції",можна виділити такі основні концепції:
1) коли інвестиції ототожнюють з капіталовкладеннями, хочаостанні передбачають лише вкладення у відтворення основних засобів — як виробничого,так і невиробничого характеру. Інвестиції більш широке поняття, під яким слід розумітине тільки вкладення в основні, а й у оборотні активи, в різні фінансові інструменти,окремі види нематеріальних активів;
2) коли інвестиції пов’язують виключно з цілями приростукапіталу або отриманням прибутку. Хоча в умовах ринкової економіки ця мета є визначальною,інвестиції можуть переслідувати й інші цілі вкладення капіталу (екологічні, соціальні);
3) коли інвестиції розглядають як будь-яке вкладення капіталу,навіть таке, що не пов’язане з метою отримання прибутку. Йдеться про вкладення коштівв придбання товарів довгострокового споживання (телевізорів, автомобілів);
4) коли інвестиції тлумачать як вкладення грошових коштів.З таким визначенням не можна погодитися, оскільки інвестування може здійснюватисяв формі рухомого та нерухомого майна, нематеріальних активів, різних фінансовихінструментів;
5) коли інвестиції характеризують як довгострокові вкладення.Безумовно, окремі форми інвестицій мають довгостроковий характер (вкладення в основнізасоби, будівництво, інноваційну діяльність), однак інвестиції можуть бути короткостроковими(короткострокові фінансові вкладення, депозитні сертифікати з періодом обігу доодного року);
6) коли інвестиції визначають як процес реалізації інвестиційноїдіяльності. Є думка, що категорії "інвестиції" та "інвестиційнийпроцес" потрібно розмежовувати, оскільки під інвестиціями розуміють усі видимайнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницькогота іншого видів діяльності, в результаті чого утворюється прибуток чи досягаєтьсясоціальний ефект; а "інвестиційний процес" включає в себе комплекс економічнихзаходів (таких, як розробка інвестиційної стратегії, аналіз фінансово-інвестиційногоринку, формування та управління інвестиційним портфелем, оцінка ефективності інвестуваннятощо), які використовують при здійсненні підприємством інвестиційної діяльності[4].
Вважається, що більш докладно економічну природуінвестицій пояснює класифікація, в основу якої покладено різні ознаки, які деякінауковці в подальшому пропонують використовувати:
¾ види інвестицій;
¾ об’єкти вкладення коштів;
¾ характер участі в інвестуванні;
¾ регіональні ознаки;
¾ період інвестування;
¾ форми власності;
¾ ступінь ризику;
¾ форми відтворення
За видами інвестиції поділяють на:
¾ грошові кошти, цільові банківські внески, паї, акціїта інші цінні папери;
¾ рухоме та нерухоме майно;
¾ майнові права, пов’язані з авторським правом, досвідомта іншими видами інтелектуальних цінностей;
¾ сукупність технічних, технологічних, комерційних таінших знань, які оформлені у вигляді технічної документації та виробничого досвіду,необхідного для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованого(«ноу-хау»);
¾ права користування землею, ресурсами, а також майновіправа;
¾ інші цінності.
За об’єктами вкладення капіталу розрізняють:
1) реальні інвестиції, які включають вкладення капіталув матеріальні (будинки, споруди, обладнання тощо) і нематеріальні (патенти, ліцензії,«ноу-хау», науково-технічні та проектно-конструкторські роботи у виглядідокументації, програмні засоби тощо) активи;
2) фінансові інвестиції, що акумулюють вкладення коштіву різні фінансові інструменти — цінні папери, депозити, цільові банківські внески.
За характером участі в інвестиційному процесі інвестиціїподіляють на:
¾ прямі, які передбачають безпосередню участь інвесторау виборі об’єкта інвестування та вкладанні коштів. При цьому інвестор безпосередньозалучений в усі стадії інвестиційного циклу, в тому числі в передінвестиційні дослідження,проектування й будівництво об’єкта інвестування, а також виробництво кінцевої продукції;
¾ непрямі, що здійснюються через різного роду фінансовихпосередників (інвестиційні фонди та компанії), які акумулюють і розміщують на свійпогляд найбільш ефективно фінансові кошти. Такі посередники беруть участь в управлінніоб’єктами інвестування, а отримані доходи розподіляють серед клієнтів.
У регіональному аспекті виділяють інвестиції:
1) внутрішні, тобто вкладення суб’єктів господарської діяльностіпевної держави;
2) іноземні — вкладення іноземних юридичних, фізичних осіб,іноземних держав, міжнародних урядових і неурядових організацій;
3) зарубіжні — вкладення коштів в об’єкти інвестуванняза межами території певної країни.
За періодом інвестування прийнято розподіляти інвестиціїна:
1. Короткострокові, як правило, тривалістю не більшяк один рік (короткострокові депозитні внески, короткострокові фінансові вкладення);
2. Довгострокові, тривалістю більш як один рік.
За формами власності інвестиції поділяють на:
1) приватні кошти громадян, підприємств недержавної формивласності, неурядових організацій;
2) державні, що фінансуються за рахунок бюджетних коштіврізних рівнів, державними підприємствами і установами;
3) змішані, які передбачають вкладення як приватного, такі державного капіталу в об’єкти інвестування.
За ступенем ризику інвестиції поділяються на таківиди:
¾ безризикові, які характеризують вкладення коштів в такіоб’єкти інвестування, по яких відсутній реальний ризик втрат капіталу або очікуваногодоходу і практично гарантоване отримання розрахункової реальної суми чистого інвестиційногоприбутку;
¾ ризикові, ступінь ризику в яких залежить від реакціїринку на зміни результатів роботи підприємства, строків інвестування та отриманнярезультатів, масштабів проекту, його цілей (створення нової продукції, зменшеннявитрат виробництва, розширення обсягів продажу тощо).
Критеріями оцінки ступеня ризику можуть бути:
а) можливість втрати всієї суми розрахунковогоприбутку — допустимий ризик;
б) можливість втрати не тільки прибутку, а й розрахунковоговалового доходу після реалізації проекту — критичний ризик;
в) можливість втрати всіх активів і банкрутствоінвестора — катастрофічний ризик.
За формами відтворення розрізняють такі інвестиції:
¾ нове будівництво або будівництво підприємств, будинків,споруд, яке здійснюється на нових майданчиках відповідно до первісно затвердженогопроекту;
¾ розширення діючого підприємства — будівництво подальшихчерг діючого підприємства, додаткових виробничих комплексів і виробництв, розширенняіснуючих цехів з метою збільшення виробничих потужностей;
¾ реконструкція діючого підприємства — здійснення по єдиномупроекту повного або часткового переобладнання та перебудови виробництв із заміноюморально застарілого і фізично зношеного обладнання з метою випуску нової продукції;
¾ технічне переоснащення — комплекс заходів, спрямованихна підвищення техніко-економічного рівня виробництва окремих цехів, виробництв,ділянок.
Незважаючи на широкий спектр розглянутих ознак,наведена класифікація не є вичерпною і в разі потреби може бути доповнена.
Так, за видами обраної підприємством інвестиційноїстратегії виділяють:
1) пасивні інвестиції, тобто такі, які підтримують на незмінномурівні показники прибутковості вкладень за рахунок замін застарілого обладнання:
2) активні інвестиції, які забезпечують підвищення конкурентоспроможностіфірми та її прибутковості порівняно з раніше досягнутими рівнями за рахунок впровадженнянової технології, організації випуску продукції, що користується попитом, освоєннямнових ринків збуту.
За відтворювальною спрямованістю розрізняють:
1) валові інвестиції, які характеризують загальний обсягкапіталу, що інвестується у відтворення основних засобів і нематеріальних активівв певному періоді;
2) реноваційні інвестиції, що характеризують обсяг капіталу,який інвестується в просте відтворення основних засобів і нематеріальних активів,що амортизуються;
3) чисті інвестиції, що визначають обсяг капіталу, якийінвестується в розширене відтворення основних засобів і нематеріальних активів.У кількісному вираженні чисті інвестиції являють собою суму валових інвестицій,зменшену на суму амортизаційних відрахувань.
За характером використання капіталу в інвестиційномупроцесі виділяють:
¾ первинні інвестиції, які характеризують використаннязнов сформованого для інвестиційних цілей капіталу за рахунок як власних, так іпозикових фінансових ресурсів;
¾ реінвестиції, які являють собою повторне використаннякапіталу в інвестиційних цілях за умови попереднього його вивільнення в процесіреалізації раніше обраних інвестиційних процесів;
¾ дезінвестиції, які являють собою процес вилучення ранішеінвестованого капіталу із інвестиційного обороту без подальшого його використанняв інвестиційних цілях.
Управлінські рішення щодо доцільності інвестицій(особливо реальних), як правило, відносять до рішень стратегічного характеру. Вонипотребують ретельного аналітичного обґрунтування через цілу низку причин [29].
По-перше, будь-яка інвестиція потребує концентраціївеликого обсягу грошових коштів.
По-друге, інвестиції, як правило, не дають миттєвоївіддачі і внаслідок цього виникає ефект іммобілізації власного капіталу, коли кошти«омертвілі» в активах, які, можливо, почнуть приносити прибуток лише черезпевний час. Тому будь-яка інвестиція передбачає наявність у компанії фінансовогонаробітку, що дає змогу безболісно пережити етап становлення нового бізнесу (підрозділу,технологічної лінії тощо).
По-третє, в переважній більшості випадків інвестиціїздійснюються із залученням позикового капіталу, а тому передбачається обґрунтуванняструктури джерел, оцінка вартості їх обслуговування та формування аргументів, завдякияким можна залучити потенційних інвесторів.
В основу аналітичного обґрунтування процесу прийняттяуправлінських рішень інвестиційного характеру покладено оцінку та порівняння обсягупередбачуваних інвестицій і майбутніх грошових надходжень. Загальний аналіз інвестиційноїдіяльності підприємства здійснюється з використанням формалізованих критеріїв:
¾ оцінки реальних інвестицій;
¾ оцінки фінансових інвестицій.
Фінансово-економічна оцінка інвестиційних проектівзаймає центральне місце в процесі обґрунтування та вибору можливих варіантів вкладеннякоштів в операції з реальними активами. При всіх інших сприятливих характеристикахпроекту він ніколи не буде прийнятий до реалізації, якщо не забезпечить:
1) відшкодування вкладення коштів за рахунок доходів відреалізації товарів і послуг;
2) отримання прибутку, що забезпечує рентабельність інвестиційне нижче бажаного для підприємства рівня;
3) окупності інвестицій у межах строку, прийнятного дляпідприємства.
Визначення реальності досягнення саме таких результатівінвестиційних операцій і є основним завданням оцінки фінансово-економічних параметрівбудь-якого проекту вкладення коштів в реальні активи.
При аналізі інвестиційних проектів зазвичай враховуютьтакі припущення.
По-перше, те, що будь-який інвестиційних проектможна розглядати як грошовий потік, який складається з двох частин: а) інвестиційної,тобто чистого грошового відтоку, що найчастіше буває одноразовим;
б) подальшого зворотного потоку, тобто розподіленійв часі серії надходжень, які дають змогу окупити вихідну інвестицію.
По-друге, вважають що весь обсяг інвестицій здійснюєтьсянаприкінці року, який передує першому року надходжень грошових коштів, що генеруютьсяпроектом, хоча в принципі інвестиції можуть здійснюватися протягом низки подальшихроків. Аналогічно припускають, що притік грошових коштів має місце в наприкінцічергового року (відповідно до розрахунку прибутку — наростаючим підсумком на кінецьперіоду).
По-третє, основні критерії оцінки інвестиційнихпроектів передбачають урахування фактору часу, оскільки існує часовий розрив міжвкладенням у проект і отриманням доходів по ньому.
Критичними моментами в процесі оцінки інвестиційнихпроектів є:
1) оцінка вартості капіталу, що залучається для реалізаціїінвестиційного проекту (вартість капіталу, під якою розуміють відносний рівень витратпри використанні того чи іншого джерела фінансування розглянуто в розд.5;
2) вибір ставки дисконтування;
3) оцінка показників ефективності проекту;
4) аналіз невизначеності та ризику інвестиційних проектів
Методичні рекомендації по оцінці інвестиційнихпроектів та їх відбору для фінансування, методика ЮНІДО (Організації Об’єднанихНацій по Промисловому розвитку) та інші вітчизняні і зарубіжні праці з оцінки ефективностіінвестицій пропонують розрізняти прийнятні для цієї мети методи:
¾ основані на облікових оцінках;
¾ основані на дисконтова них оцінках.
До методів, основаних на облікових оцінках, відносять:
¾ строк окупності інвестицій (Payback Period, pp);
¾ облікову норму прибутку (Accounting Rate of Returr,ARR).
До методів, основані на дисконтова них оцінках,належать:
¾ чистий приведений дохід (Net Present Value, NPV);
¾ індекс рентабельності інвестицій (Ppofitability Index,PI);
¾ внутрішня норма прибутку (Internal Rate of Return, IRR);
¾ дисконтований строк окупності інвестицій (DiscountedPayback Period, DPP).
Простий бездисконтний метод окупності проекту ґрунтуєтьсяна тому, що визначається кількість років (місяців), необхідних для повного відшкодуванняпочаткових капітальних витрат. Іншими словами, визначається момент, коли грошовийпотік доходів від проекту зрівняється із загальною сумою витрат по ньому. За допомогоюцього методу розраховують саме ту точку в прогнозному життєвому циклі інвестицій,коли початкове вкладення повністю окупається із суми отриманого доходу. Йдетьсяпро визначення періоду, починаючи з якого проект стає економічно привабливим. Показникдопомагає визначити частину життєвого циклу, що залишилася, як надбавку за ризик,відображує приблизний час роботи проекту після проходження точки окупності. Якщодохід розподілений по роках рівномірно, то строк окупності визначається співвідношеннямодноразових витрат до величини річного доходу, обумовленого ними. Якщо дохід розподіленийнерівномірно, то строк окупності розраховують прямим підрахунком числа років, протягомяких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Показник РР розраховують заформулою:
/>, при якому />,
де Pk — розмір річних доходів протягом n років;IC — розмір інвестицій.
Як правило, обираються проекти з мінімальними строкамиокупності капітальних вкладень.
Такі проекти дають змогу оцінити ліквідність іризикованість проекту. Цей метод не враховує грошові надходження після закінченнястроку окупності проекту, можливості реінвестування отриманих від проекту доходіві вартість вкладених в нього грошових коштів. Тому проекти з однаковими строкамиокупності капітальних витрат, але різною часовою структурою доходів визнаються рівноцінними.
Деякі фахівці при розрахунку показника «стрококупності» все-таки рекомендують враховувати часовий аспект. У цьому разі дисконтованігрошові потоки доходів порівнюють з дисконтова ними грошовими потоками капітальнихвитрат, тобто формула розрахунку дисконтованого строку окупності (DPP) матиме такийвид
/>, при якому />,
де r — коефіцієнт дисконтування.
Очевидно, що в разі дисконтування строк окупностізбільшується, тобто DPP > PP. Іншими словами, проект, прийнятний за критеріємРР, може бути неприйнятний за критерієм DPP.
Необхідно зазначити, що в оцінці інвестиційнихпроектів критерії РР і DPP можуть бути використані двояко:
а) проект приймається до реалізації, якщо окупністьмає місце;
б) проект приймається тільки в тому випадку, якщострок окупності не перевищує встановленого в компанії певного ліміту.
Існує ряд ситуацій, при яких застосування методу,що ґрунтується на розрахунку строку окупності витрат, є доцільним. Зокрема, це ситуація,коли керівництво підприємства в більшому ступені зацікавлено вирішенням проблемиліквідності, а не прибутковості проекту — головне, щоб інвестиції окупилися якомогаскоріше. Метод використовують також у ситуації, коли інвестиції характеризуютьсявисоким ступенем ризику, тому чим коротший строк окупності, тим менш ризиковим єпроект. Отже, за допомогою критерію РР можливе отримання (хоча й приблизної) інформаціїпро ліквідність і ризикованість проекту. Поняття ліквідності проекту в даному разіумовне: вважається, що з двох проектів більш ліквідним є той, у якого строк окупностіменший. Що стосується порівняльної оцінки ризикованості проектів за допомогою критеріюРР, то логіка міркувань така: грошові надходження, віддалені від початку реалізаціїпроекту, важко прогнозувати, тобто вони є більш ризикованими порівняно з надходженнямиперших років; тому з двох проектів менш ризикованим є той, у якого менший стрококупності.
Метод облікової (простої) норми прибутку застосовуютьдля оцінки проектів з коротким періодом окупності капітальних витрат (до 1 року).Проста норма прибутку — відношення прибутку, отриманого від реалізації проекту,до вихідних інвестицій. Для розрахунку рентабельності інвестиційного проекту приймаютьчистий прибуток (після оподаткування), до якої часто додаються амортизаційні відрахування,що генеруються проектом. В останньому випадку враховують увесь грошовий потік відпроекту, а його рентабельність підвищується. Розрахунок здійснюють за формулою
/>,
або
/>,
де ЧП — чистий прибуток від проекту; А — амортизаційнівідрахування.
Для реалізації обирають проект з найбільшим розміромнорми прибутку. Цей метод ігнорує:
¾ доходи від ліквідації колишніх активів, що замінюютьсяновими;
¾ можливість реінвестування отриманих доходів в інші прибутковіматеріальні та фінансові активи;
¾ пере важність вибору одного з проектів, що мають однаковунорму прибутку, але різні обсяги інвестування.
Метод чистого приведеного доходу NPV базуєтьсяна основній цільовій настанові, яка визначається власниками компанії, — підвищенняцінності фірми, кількісною оцінкою якої виступає її ринкова вартість.
Такий метод дає змогу отримати найбільш узагальненухарактеристику результату інвестування, тобто його кінцевий ефект в абсолютній сумі.Під чистим приведеним доходом розуміють різницю між приведеною до сучасної вартостісумою чистого грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту таі сумою інвестиційних витрат на його реалізацію [29].
Припустимо, прогнозується, що інвестиції ІС будутьгенерувати протягом n років річні доходи в розмірі Р1, Р2, Р3. Рn. Тоді загальнанакопичена величина дисконтованих доходів PV та чистий приведений дохід NPN приодноразовому здійсненні інвестиційних витрат відповідно розраховують за формулами
/>; />.
Якщо інвестиційні витрати, пов’язані з реалізацієюінвестиційного проекту, здійснюються в кілька етапів, розрахунок показника чистогоприведеного доходу виконують за формулою
/>.
Характеризуючи показник «чистий приведенийдохід», слід зазначити, що він може бути використаний не тільки для порівнянняоцінки ефективності реальних інвестиційних проектів, а й як критерій доцільностіїх реалізації. Незалежний інвестиційний проект, за яким показник чистого приведеногодоходу є від’ємною величиною або дорівнює нулю, не повинен бути прийнятий до реалізації,оскільки він не принесе підприємству додаткового доходу на вкладений капітал. Незалежніінвестиційні проекти з позитивним значення показника чистого приведеного доходудають змогу збільшити капітал підприємства і його ринкову вартість. Із системи взаємовилученихінвестиційних проектів приймають той, за яким значенням показника чистого приведеногодоходу є найвищим.
Метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій(РІ) є по суті наслідком розрахунку показника NPN. Індекс рентабельності розраховуютьза формулою:
/>.
Очевидно, що якщо: РІ > 1, то проект приймаютьдо реалізації;
РІ
РІ = 1, проект вважають і неприбутковим, і незбитковим.
На відміну від чистого приведеного доходу індексрентабельності є відносним показником. Він характеризує рівень доходу на одиницювитрат, тобто ефективність вкладень. Чим більше значення цього показника, тим вищавіддача кожної грошової одиниці, інвестованої в проект. Завдяки цьому критерій РІактивно використовують при виборі одного проекту з низки альтернативних, які маютьмайже однакові значення NPV (зокрема, якщо два проекти мають однакові значення NPV,але різний обсяг необхідних інвестицій, то обирають той, який забезпечує більшуефективність вкладень), або при комплектуванні портфеля інвестицій з метою максимізаціїсумарного значення NPV. Цьому критерію віддають перевагу при комплектуванні портфеляінвестиційних проектів, коли обсяг джерел фінансування має певні обмеження. Незалежніпроекти обирають в міру зменшення РІ; в портфель послідовно включаються проектиз найбільшим значенням РІ.
Метод розрахунку внутрішньої норми прибутку інвестицій(IRR). Під внутрішньою нормою прибутку інвестиції розуміють значення коефіцієнтадисконтування r, при якому NPV проекту дорівнює нулю, тобто
/>, при якому />.
Економічна суть цього коефіцієнта при аналізі ефективностізапланованих інвестицій полягає в тому, що IRR відображує максимально допустимийвідносний рівень витрат, які можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад,якщо проект повністю фінансується за рахунок позики комерційного банку, то значенняIRR відображує верхню межу допустимого рівня банківської відсоткової ставки, перевищенняякого робить проект збитковим.
На практиці будь-яке підприємство фінансує своюдіяльність, у тому числі інвестиційному, з різних джерел. Платою за користуванняавансованими в діяльність підприємства фінансовими ресурсами виступають відсотки,дивіденди, винагороди тощо, тобто підприємство несе певні обґрунтовані витрати напідтримання свого економічного потенціалу. Показник, що характеризує відносний рівеньцих доходів, називають ціною авансованого капіталу (СС). Цей показник відображуєскладений на підприємстві мінімум повернення на вкладений у його діяльність капітал,його рентабельність і розраховується за формулою середньо-зваженої.
Економічний зміст цього показника полягає в тому,що: підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівеньрентабельності яких не нижчий за поточне значення показника СС. Саме з ним порівнюютьпоказник IRR, розрахований для кожного проекту. При цьому зв’язок між ними такий:Якщо: IRR > СС, проект слід прийняти;
IRR
IRR = СС, проект є і неприбутковим, і незбитковим
Практичне застосування цього методу полягає в послідовнихітераціях з використанням табульованих значень дисконтованих множників. Для цьогоза допомогою таблиць обирають два значення коефіцієнта дисконтування r1
/>,
де r1 — значення табульованого коефіцієнта дисконтування,при якому f (r1) > 0, (f (r1) 0);
Точність розрахунків обернено пропорційна до довжиниінтервалу (r1; r2), а найбільш точне значення IRR отримують, коли довжина інтервалумінімальна (дорівнює 1 %), тобто r1 і r2 ближчі один до одного значення коефіцієнтадисконтування, які задовольняють умові зміни знака функції з "+" на"-".
Множинність критеріїв, природно, породжує проблемуїх вибору та пріоритетності використання. Очевидно, що аналізований проект не обов’язковобуде прийнятним з позиції всіх критеріїв одночасно. Вважають, що в цьому разі слідорієнтуватися на критерій NPV. Такої думки дотримуються вчені, які виходять з основноїцільової настанови — максимізація добробуту власників. Однак на практиці така рекомендаціяне є домінуючою. Зокрема, результати дослідження, проведеного в США, показали, щоменеджери американських компаній віддають перевагу критерію NPV у співвідношенні3:
1. Це зумовлено тим, що, по-перше, серед практиківіснує поширена думка, що рішення в галузі інвестицій легше приймати, ґрунтуючисьна відносних, а не на абсолютних оцінках. По-друге, практики вважають, що критерійIRR дає можливість отримати більш швидко оцінку ступеня ризикованості того чи іншогопроекту.
На практиці в більшості компаній розраховують кількакритеріїв, при цьому їх значення використовують як один із формалізованих аргументівпри прийнятті рішень щодо інвестиційних проектів.
Чернівецький металообробний завод здійснює лишереальні інвестиції. Розглянемо їх склад і структуру виходячи з Приміток до фінансовоїзвітності.
Таблиця 12.1
Аналізскладу і структури реальних інвестицій ЧМОЗ за 2008-2009 роки тис. грнНайменування показника Обсяг ресурсів Питома вага, % Зміни 2008 2009 2008 2009 Обсяг Питома вага Придбання основних засобів 299 17 92,86 58,62 - 282 1658,82 Придбання інших необоротних матеріальних активів 23 12 7,14 41,48 - 11 91,67 Разом 322 29 100 100 - 293 1010,34
З аналізу видно, що єдиними інвестиціями підприємстває інвестиції в необоротні активи. Іх частка значно зменшилась в 2009 році, порівняноз 2008 роком на 293 тис. грн. При чому з них зменшення на 282 тис. грн. на придбанняосновних засобів.
Зі звітності видно, що єдиним джерелом фінансуванняінвестиційної діяльності підприємства за останні роки є амортизаційні відрахування,вся сума йде на закупівлю необорних активів.
Тема 13. Комплексне оцінюванняфінансового стану підприємства
Головним завдання будь-якого підприємства є отриманняприбутків. Контроль і вирахування аналізу фінансового стану підприємств дає змогивизначити наскільки ефективно чи неефективно працює підприємство.
Завданням фінансово-економічного аналізу є розглядпроблем, пов'язаних із функціонуванням фінансового механізму, зокрема, пов'язанихіз коротко — та довготерміновими операціями вкладеннями. Основними категоріями фінансовогоаналізу є відсотки та відсоткова ставка. У фінансових розрахунках відсотки — цеплата за користування позиченими грошима, капіталом. Ця плата вимірюється у грошовиходиницях, тобто є абсолютною величиною. Отже, надання грошей у борг є послугою,за яку треба платити. У ролі позичальника і боржника виступають банки, підприємствай організації, а також фізичні особи (люди). Вони є об'єктами фінансових розрахунків.Відсоткова ставка — це відношення суми відсоткових грошей, виплачених за певнийперіод часу (рік, місяць), до величини позички (суми боргу). У фінансовому аналізіпід відсотковими грошима, чи просто — відсотками, розуміють грошову винагороду запозичені гроші капітал.
Загальновідомо, що метод — спосіб чи засіб досягненнябудь-якої мети, вирішення конкретного завдання. В процесі виконання даної роботибув здійсненний спеціальний підбір сукупності методів. такий підбір називаєтьсяметодикою. При цьому, свідоме застосування науково обгрунтованих методів є істотноюумовою отримання нових знань.
Будь-які методи базуються на загальних принципахнаукового мислення. Серед основних загальнонаукових методів виділяють такі:
Індукція — умозаключення від фактів до деякої гіпотези,
Дедукція — висновок за правилами логіки, ланцюжокумозаключень, ланки якого зв'язані логічною послідовністю,
Аналіз — розчленування об'єкту явища на елементи,
Синтез — поєднання, з'єднання різних елементівоб'єкту, явища в єдине ціле.
Аналогія — відповідність, подібність об'єтів, явищв яких-небудь властивостях, умозаключення про менш знаний об'єкт, явище по більшзнаному, якщо вони входять в однорідну групу.
Спостереження — ціленаправлене вивчення, сприйняття,зумовлене поставленою задачею, систематичний збір даних по об'єкту, явищу.
Порівняння — співвідношення між двома об'єктами,явищами, яке дозволяє виявити загальне і особливе.
В даній курсовій роботі застосовані такі методи:
Літературний метод — в процесі роботи відбіраноі проаналізовано 14 літературних джерела, які в тій чи іншій мірі стосуються даногооб'єкту вивчення.
Описовий метод — це один із найдавніших при вивченніоб'єктів і процесів у будь-яких галузях знань. В роботі описані сучасний фінансовиймеханізм України та особливості його функціонування в умовах державного регулювання.Для опису використані літературні джерела та статистичні дані.
Але одним із найважливіших методів є методи кількісногофінансового аналізу, без застосування яких дослідження фінансового механізму є практичнонеможливими [20].
За допомогою кількісного фінансового аналізу розв'язуєтьсяшироке коло завдань — від елементарного нарахування відсотків і до складних інвестиційних,кредитних та комерційних проблем у різних постановках, які залежать від конкретнихумов.
Ці завдання можна сформулювати так:
1) вимірювання кінцевих фінансових результатів операційдля кожної з двох сторін фінансової угоди,
2) виявлення залежності кінцевих результатів від основнихпараметрів операцій або угоди та вимірювання взаємозв'язків між параметрами,
3) розробка оптимальних планів здійснення фінансових операційдля примноження прибутків,
4) визначення параметрів еквівалентних змін умов фінансовоїугоди.
Головна ціль, яка переслідується при створенніінформаційної системи — допомогти інвестори зберегти, а не загубити кошти, які вкладаютьсяв цінні папери. Якщо за допомогою системи інвестор мінімізує збитки, то стабільнависока дохідність гарантована.
Для допомоги інвесторам в їх вкладеннях необхідно,щоб система працювала як в довгостроковому, так і короткостроковому періоді, тобторобила фундаментальний та технічний аналіз. Створення подібної системи стане новиметапом в інвестиційній діяльності на ринку цінних паперів. Невелика кількість подібнихсистем на вітчизняному ринку вимагає створити нескладну та дешеву інформаційну систему,яка б відповідала вимогам вітчизняних інвесторів.
Для комплексного аналізу фінансового стану підприємстванеобхідно оцінити тенденції найбільш загальних показників, які з різних сторін характеризуютьфінансовий стан підприємства. Показниками та факторами доброго фінансового станупідприємства можуть бути: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу,своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів.
Показники та фактори незадовільного фінансовогостану: неефективне розміщення коштів, брак власних оборотних коштів, наявність стійкоїзаборгованості за платежами, негативні тенденції у виробництві.
До найзагальніших показників комплексної оцінкифінансового стану належать показники дохідності й рентабельності. Велике значеннямає аналіз структури доходів підприємства та оцінка взаємозв'язку прибутку з показникамирентабельності. Важливо проаналізувати зв'язок прибутку підприємства з формуючимиприбуток факторами, що полегшує практичну орієнтацію в цих питаннях [11, 136].
Дохідність підприємства характеризується абсолютнимий відносними показниками. Абсолютний показник дохідності — це сума прибутку абодоходів. Відносний показник — рівень рентабельності. Рівень рентабельності підприємств,пов'язаних із виробництвом продукції (товарів, послуг), визначається як відсотковевідношення прибутку від реалізації продукції до її собівартості:
Р = (П/С) 100, Де Р — рівень рентабельності, %;
П — прибуток від реалізації продукції, грн.;
С — собівартість продукції, грн.
Рівень рентабельності підприємств торгівлі та громадськогохарчування визначається як відсоткове відношення прибутку від реалізації товарів(продукції громадського харчування) до товарообороту.
Під час аналізу вивчають динаміку змін обсягу чистогоприбутку, рівня рентабельності та фактори, які впливають на них. Основними факторами,що впливають на чистий прибуток, є обсяг виручки від реалізації продукції, рівеньсобівартості, рівень рентабельності продукції, фінансові результати та витрати відопераційної звичайної діяльності, величина податку на прибуток та інших податків,що виплачуються з прибутку.
Аналіз дохідності підприємства проводиться в порівнянніз планом та попереднім періодом. За умов інфляції важливо забезпечити об'єктивністьпоказників та запобігти їх викривленню через постійне підвищення цін. Аналіз проводитьсяза даними роботи за рік. Торішні показники треба привести у відповідність із показникамизвітного року за допомогою індексації цін.
За ринкових відносин існує персоніфікований інтерескерівництва та колективів підприємств до фактично досягнутого рівня рентабельності,що суттєво впливає на результативність господарської діяльності.
На підприємствах недержавних форм власності дляакціонерів та засновників найважливіше значення має рентабельність їхніх пайовихі статутних внесків у складі загальних інвестицій. Тому цьому аспекту оцінки фінансовогостану підприємства треба приділити серйозну увагу.
Практика рекомендує для оцінки рентабельності підприємствавикористовувати систему взаємозв'язаних показників рентабельності. З цією метоюнеобхідно використовувати дві основні групи показників рентабельності:
а) показники, розраховані на підставі поточнихвитрат (вартості продажу);
б) показники, розраховані у зв'язку з використаннямвиробничого капіталу (виробничих активів).
Для всебічної комплексної оцінки різних показниківрентабельності можна використати зарубіжний досвід оцінки цих показників.
Показники рентабельності групи «а» розраховуютьсяна базі даних бухгалтерського обліку прибутків та збитків і становлять систему такихкоефіцієнтів:
1) коефіцієнт граничного рівня валового прибутку(К1)
К1 = Вп/Чоп = 1 — Впр/Чоп,
де Вп — сума валового прибутку;
Впр — вартість продажу (реалізації продукції, робіт,послуг);
Чоп — чистий обсяг продажу (реалізації);
2) коефіцієнт граничного рівня прибутку від основноїопераційної діяльності (К2)
К2 = Под/Чоп,
де Под — сума прибутку, отриманого від основноїопераційної діяльності;
3) коефіцієнт граничного рівня прибутку від усієїдіяльності підприємства — операційної, фінансової, інвестиційної (К3)
К3 = П/Чоп,
де П — сума прибутку до виплат за довгостроковимизобов'язаннями і податкових виплат;
4) коефіцієнт граничного рівня чистого прибутку(K4) К4 = Чп/Чоп,
де Чп — сума чистого прибутку після виплати відсотковихсум за довгостроковими зобов'язаннями та сплати податків;
5) критичний коефіцієнт рентабельності (K5)
К5 = (Чоп — Зв) / Чоп,
де Зв — це сума змінних витрат у складі вартостіпродажу.
У міжнародній практиці вся підприємницька діяльністькорпорацій, фірм та інших підприємств чітко поділяється на три види: операційна(основна); інвестиційна — вкладання грошей в акції, інші цінні папери, капітальнівкладення; фінансова — облік отриманих (сплачених) дивідендів, відсотків тощо. Такийподіл видів діяльності знаходить відображення у відповідних формах звітності.
Із наведених формул зрозуміло, що всі коефіцієнтимають ту саму базу обрахунку — чистий обсяг продажу (валові надходження за вирахуваннямсуми повернення і дисконтних знижок).
Ці, а також наведені нижче показники рентабельностівзаємодоповнюють один одного і дають змогу здійснити комплексну оцінку фінансовогостану підприємства.
Показники рентабельності групи «б» розраховуютьсяяк відношення прибутку і коштів, вкладених у підприємство засновниками, акціонерамита інвесторами. Зарубіжний досвід свідчить, що за даними звіту щодо прибутків (збитків)і балансового звіту доцільно розрахувати такі коефіцієнти:
1) коефіцієнт віддачі на всю суму виробничих активів(К6)
К6 = Чп/ВА,
де ВА — середньорічна величина всіх виробничихактивів підприємства;
2) коефіцієнт віддачі від інвестованого капіталу(К7)
К7 = П/СА,
де СА — середньорічна сума всіх активів підприємстваза мінусом короткострокових зобов'язань, або середньорічна сума капіталізованихкоштів (акціонерний капітал + довгострокові зобов'язання);
3. коефіцієнт віддачі на акціонерний капітал (Kg)
К8 = Чп/СК,
де СК — середньорічна сума власного капіталу, представленаакціонерним капіталом.
Коефіцієнт віддачі активів характеризує величинудохідності всього потенціалу, яким володіє підприємство (його називають показникоммайстерності використання капіталу менеджерами підприємства). Цей показник для детальнішоїоцінки може обчислюватись у різних модифікаціях: в чисельнику формули можуть використовуватисьрізні показники прибутку: валового, операційного, до вирахування податків іт.д.
Коефіцієнт віддачі інвестицій характеризує ефективністьвіддачі тільки частини всього капіталу — довгострокових інвестицій і капіталізованогоприбутку підприємства. Цей коефіцієнт характеризує фінансовий стан підприємствав цілому. Наприклад, фінансова стійкість знижується, коли відсоткова ставка на позиковікошти перевищує величину цього коефіцієнта.
Важливу роль у комплексній оцінці фінансового станупідприємства, особливо в акціонованих підприємствах, відіграє третій із розглянутихпоказників — коефіцієнт віддачі акціонерного капіталу.
Тепер розглянемо рейтинговій метод оцінки підприємства.Система рейтингового оцінювання складається з таких елементів: системи оцінних коефіцієнтів;шкали вагомості цих коефіцієнтів (за потреби); шкали оцінки значень здобутих показників;формули розрахунку остаточного рейтингу. У процесі розробки життєздатної системирейтингової оцінки постає проблема вибору еталону для порівняння (порівняння з умовниметалонним підприємством цілком можливе, але вибір такого еталону вимагає уточненнядля кожного виду ризику). Необов’язково вибирати з-поміж великої кількості підприємствнайкраще, зручніше просто вибрати серед показників переліку підприємств найкращіта сформувати з них еталон для порівняння. Наявність у рейтинговій оцінці певнихеталонних значень передбачає, що рейтинг обчислюється методом відстаней або різницьміж реальним та еталонним значеннями. Для визначення остаточного рейтингу ранжуютьсяне значення, а відстані. Традиційний рейтинг виключає операцію ранжування відстаней,що економить час [20].
Фінансовий стан є найважливішою характеристикоюфінансової діяльності підприємства. Він визначає конкурентоспроможність підприємствата його потенціал у діловому співробітництві, виступає гарантом ефективної реалізаціїекономічних інтересів усіх учасників фінансових відносин як самого підприємства,так і його партнерів.
Стійке фінансове положення підприємства є результатомвмілого, прорахованого управління усією сукупністю виробничо-господарських факторів,які визначають результати діяльності підприємства.
Теорія аналізу фінансів, підприємництва та економікипідприємства розглядає поняття «стійкий фінансовий стан» не лише як якіснухарактеристику його фінансів, але як і явище, що може бути кількісно виміряне. Цейпринциповий висновок дозволяє сформулювати загальні принципи побудови науково обгрунтованоїметодики оцінки фінансового стану, рентабельності та ділової активності підприємства,незалежно від форми власності та виду діяльності.
Таку оцінку можна отримати різними методами таз використанням різних критеріїв. Складовими етапами методики комплексної порівняльноїрейтингової оцінки фінансового стану підприємства є:
збір та аналітична обробка вихідної інформаціїза період часу, який оцінюються;
обгрунтування системи показників, що використовуютьсядля рейтингової оцінки фінансового стану рентабельності та ділової активності підприємства,їх класифікація, розрахунок підсумкового показника рейтингової оцінки;
класифікація (ранжування) підприємств за рейтингом.
Кластерний аналіз- система математичних процедур, яка дозволяє на основі множини показників, що характеризуютьнабір об'єктів, згрупувати їх у класи (кластери) таким чином, щоб об'єкти, які входятьв один клас, були більше однорідними, більш подібними в порівнянні з об'єктами,що входять в інші класи. На основі чисельно виражених параметрів об'єктів обчислюютьсявідстані між ними, які можуть виражатися як в евклідовій, так й в інших метриках.
Для формування рейтингуфінансового стану підприємства методом кластерного аналізу рекомендується використовуватинаступні показники:
1. Коефіцієнт поточної ліквідності;
2. Коефіцієнт забезпечення ВОК;
3. Коефіцієнт оборотності;
4. Коефіцієнт рентабельності виробництва.
Якщо підприємство посідаєза критерієм максимізації відповідного показника перше місце в кластері, то йомунадається 1 бал, друге місце — 2 бали і т.д. підсумок являє собою рейтингову оцінкуфінансового стану підприємства.
Таблиця 13.1
Визначення рейтингу ЧМОЗ кластерним методом за2008-2009 рокиРоки Кластери Коефіцієнт поточної ліквідності Коефіцієнт забезпечення ВОК Коефіцієнт оборотності Коефіцієнт рентабельності виробництво Підсумковий кластер 2008 1,639 0,563 6,813 18 1+1+1+2 = 5 2009 0,114 0,077 5,67 25 2+2+2+1 = 7
За проведеними оцінками, в 2008 році підприємствооцінювалось п’ятіркою, а в 2009 році — 7. Отже фінансовий стан заводу в 2008 роцібув кращий, ніж в 2009 році.
Матричний аналіз використовується для узагальнюючоїоцінки ефективної діяльності підприємства. Процес матричного аналізу включає етапи:
¾ визначення мети аналізу;
¾ отримання інформації;
¾ оцінка отриманих даних та інтерпретації результатів.
Для здійснення такого аналізу необхідно спів ставитиекономічні результати господарської діяльності з ресурсами та затратами, що булинеобхідними для досягнення цих результатів.
Таблиця 13.2
Визначення рейтингу ЧМОЗ матричним методом за 2008рік тис. грн. Результати Затрати Ресурси прибуток виручка собівартість матеріали Основні засоби Фонд оплати праці Чисельність персоналу Прибуток 1 Виручка 0,02 1 Собівартість 0,026 1,25 1 Матеріали 0,035 1,728 1,383 1 Основні засоби 0,046 2,238 1,79 1,295 1 Фонд оплати праці 0,095 4,642 3,714 2,686 2,075 1 Чисельність персоналу 1,373 67 53,593 30,765 29,94 14,431 1
Отже, за допомогою формули середньої арифметичноївизначимо значення рейтингового числа. Р = 10,86
Тепер розрахуємо дані за 2009 рік.
Таблиця 13.3
Визначення рейтингу ЧМОЗ матричним методом за 2009рік тис. грн. Результати Затрати Ресурси прибуток виручка собівартість матеріали Основні засоби Фонд оплати праці Чисельність персоналу Прибуток 1 Виручка - 0,377 1 Собівартість - 0,367 0,975 1 Матеріали - 0,48 1,274 1,306 1 Основні засоби - 0,406 1,077 1,104 0,845 1 Фонд оплати праці - 1,049 2,786 2,856 2,186 2,587 1 Чисельність персоналу - 15,708 41,714 42,766 32,74 38,734 14,974 1
В частині прибутку всі значення виявились відємними,в зв’язку із отриманням збитку в 2009 році. Р = 8,07
Матричний метод дозволяє провести порівняльнийаналіз діяльності підприємства в динаміці за ряд періодів та визначити узагальненезначення показника ефективності його діяльності.
Розглянемо співвідношення 2008-2009 років за матричнимметодом.
Таблиця 13.4
Співвідношення 2008-2009 років матричним методомтис. грн Результати Затрати Ресурси прибуток виручка собівартість матеріали Основні засоби Фонд оплати праці Чисельність персоналу Прибуток 1 Виручка - 18,85 1 Собівартість - 14,115 0,78 1 Матеріали - 13,714 0,737 0,944 1 Основні засоби - 8,826 0,481 0,617 0,653 1 Фонд оплати праці - 11,042 0,6 0,769 0,814 1,247 1 Чисельність персоналу - 11,441 0,623 0,798 0,845 1,294 1,038 1
ПР = 8,07/10,86 = 0,743
Значення узагальнюючого показника менше 1, що свідчитьпро зменшення ефективності.
Матричний метод дає узагальнюючу характеристикустану підприємства, динаміки його розвитку та дозволяє визначити зміни в ході ів результатах роботи, а також виявити резерви підвищення ефективності виробництва.
Метод бальної оцінки заснований на виставляннікожному якісному параметру підприємства бала з урахуванням значимості цього параметрав цілому й обраної для оцінки шкали: більше нормативу — 3, дорівнює нормативу — 2, менше — 1. Після цього визначається середній бал, що характеризує рівень йогоякості в балах за показниками:
¾ Коефіцієнт поточної ліквідності
¾ Коефіцієнт абсолютної ліквідності
¾ Коефіцієнт фінансової незалежності
¾ Коефіцієнт фінансової залежності
Таблиця 13.4
Визначення рейтингу ЧМОЗ методом бальних оцінокза 2008-2009 рокиПоказники 2008 2009 Нормативне значення Бали 2008 2009 Коефіцієнт поточної ліквідності 1,639 0,114 0,4-0,5 3 1 Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,905 0,005 0,2-0,25 3 1 Коефіцієнт фінансової незалежності 0,833 0,841 > 0,5 3 3 Коефіцієнт фінансової залежності 0,167 0,159 За максимальною кількістю балів визначається кращийрік. Отже, в 2008 році рейтингова оцінка склала 12, а в 2009 році — 8. Тому фінансовийстан на підприємстві був кращим в 2008 році, ніж в 2009.
Тепер розглянемо метод порівняльної рейтинговоїоцінки. Тут виділяють наступні етапи:
¾ збирання та аналітична оцінка вихідної інформації;
¾ обґрунтування системи показників, що використовуютьсядля рейтингової оцінки фінансового стану та їх класифікація.
¾ розрахунок підсумкових показників рейтингової оцінки
¾ класифікація підприємств за рейтингом.
В основу методики покладено порівняння підприємствапо кожному показнику фінансового стану з умовним підприємством, яке має найкращіпоказники з усіх порівнюваних підприємств.
Алгоритм порівняльної рейтингової оцінки фінансовогостану, рентабельності і ділової активності компанії-позичальника може бути поданийу вигляді послідовності наступних дій:
1. Вихідні дані надаються у вигляді матриці (Міј), тобтотаблиці, де по рядках записані номери показників (і = 1,2,3,. n), а по графах — номери підприємств (ј = 1. m).
2. по кожному показнику знаходяться максимально наближенедо нормативу значення і заноситься в графу умовного еталонного підприємства (m+1).
3. Вхідні дані матриці підприємства (Міј) стандартизуютьсяу відношенні до відповідного показника еталонного підприємства за формулою:
Xіј = Aij / max Aij
Aij — значення і-го показника j-го підприємства;
мax Aі,ј — значення і-го показника у еталонногопідприємства
4. Для кожного підприємства значення його рейтингової оцінкивизначається за формулою:
Rj√ (1-х1,j) 2 + … + (1-хп, j) 2
де, Rј — рейтингова оцінка для j-го підприємства
Для нашого аналізу як еталон візьмемо дані 2008року, оскільки показники по них мали кращі результати. І визначимо рейтинго підприємстваза 2009 рік.
Таблиця 13.5
Визначеннярейтингу ЧМОЗ методом порівняльної рейтингової оцінки за 2008-2009 роки 2009 Еталонне підприємство (m+1) Xij Коефіцієнт поточної ліквідності 0,114 1,639 0,07 Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,005 0,905 0,006 Коефіцієнт проміжної ліквідності 1,085 3,503 0,31 Коефіцієнт оборотності ДтЗ 10,523 16,915 0,622 Термін обороності ДтЗ 34 21 1,619 Кількість оборотів запасів 7,138 12,493 0,571 Термін обороності запасів 50 28 1,786 Кількість оборотів КтЗ 4,724 12,672 0,373 Термін обороності КтЗ 76 28 2,714 Термін операційного циклу 84 49 1,714 Термін фінансового циклу 8 21 0,381 Кількість оборотів ВК 0,86 1,645 0,523 Коефіцієнт фінансової незалежності 0,841 0,833 1,01 Коефіцієнт фінансової залежності 0,159 0,167 0,952 Коефіцієнт фінансового лівереджу 0, 19 0,2 0,95 Коефіцієнт фінансової стабільності 5,27 4,976 1,059 Коефіцієнт інвестування 1,015 1,349 0,752 Коефіцієнт маневреності 0,016 0,259 0,062 Коефіцієнт зобовязання 0,074 0,563 0,131 Оборотність всього капіталу 0,719 1,439 0,5
Rj√ = 0,865 + 0,988 + 0,476 + 0,143 + 0,383+ 0,184 + 0,618 + 0,393 + 2,938 + 0,51 + 0,383 + 0,228 + 0,01 + 0,002 + 0,003 +0,003 + 0,062 + 0,88 + 0,869 + 0,25 = 3, 19
В зв’язку з тим, що порівнюється лише 2009 рік,то визначено бал підприємства в даному році — 3, 19.
Підсумкова рейтингова оцінка враховує усі найважливішіпараметри (показники) фінансово-господарської та виробничої діяльності підприємства,тобто господарської активності в цілому. При її побудові враховуються дані про виробничийпотенціал підприємства, рентабельність його продукції, ефективність використаннявиробничих та фінансових ресурсів, стан та розміщення коштів, їх джерела та іншіпоказники. Тому вибір та обгрунтування вихідних показників фінансово-господарськоїдіяльності повинні здійснюватись згідно досягненням теорії фінансів підприємства,виходити з цілей оцінки. Потреб суб’єктів управління в аналітичній оцінці.
Отже, за всіма методами оцінки, очевидно, що в2008 році підприємство було забезпечене краще активами і загалом фінансовий станбув кращим. В поточному році показники погіршились, тому рейтингова оцінка є нижчою.
Висновки та пропозиції
Базою проходження практики є Державне підприємствоМіністерства Оборони України — Чернівецький металообробний завод, засноване на державнійвласності і підпорядковане Міністерству Оборони України. Підприємство створене зметою забезпечити потреби капітального будівництва Міністерства Оборони Українибудівельними матеріалами, конструкціями, продукцією машинобудування з високими якіснимихарактеристиками, отримання максимально можливого прибутку для вирішення виробничих,соціально-економічний інтересів трудового колективу та його членів.
Підприємство є юридичною особою. Права та обов’язкиюридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації. Підприємствоздійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України.
ЧМОЗ МО України веде самостійний баланс, має розрахунковий,валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням.
Підприємство здійснює операційну, інвестиційнута фінансову діяльність, вступає у фінансові відносини. Об'єктом фінансових відносинна підприємстві є вартість виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг,які формують виручку, а в процесі розподілу — фонди споживання, відшкодування витраті прибуток, що є необхідною умовою забезпечення безперервності виробництва. Окрімтого, об'єктом фінансових відносин на підприємстві є всі грошові надходження танагромадження, тобто фінансові ресурси підприємства.
Фінансова діяльність підприємства має бути спрямованана забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансовихресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціональногоспіввідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективногофункціонування підприємства.
Саме цим зумовлюється необхідність і практичназначущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєвароль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.
Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошукрезервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахункуяк основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом,банком та іншими установами.
Основними завданнями аналізу фінансового станує:
7) дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;
8) дослідження ефективності використання майна (капіталу)підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
9) об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможностіта фінансової стійкості підприємства;
10) оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовомуринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;
11) аналіз ділової активності підприємства та його становищана ринку цінних паперів;
12) визначення ефективності використання фінансових ресурсів.
Основним звітним документом заводу є бухгалтерськийбаланс, який являє собою моментальний знімок фінансово-господарського стану підприємствана певну дату. Баланс дає змогу зробити оцінку найсуттєвіших ознак фірми.
За 2008 рік на ЧМОЗ спостерігається загальний рістактивів — на 1054 тис. грн, з темпом приросту 0,12%. В більшій мірі це відбулосьза рахунок збільшення оборотних активів на 1282 тис. грн. Розділ пасиву теж зрісна 1054 тис. грн., цього разу за рахунок збільшення суми поточних зобов’язань зарозрахунками (799 тис. грн), з них: з бюджетом — ріст на 115 тис. грн., зі страхування- 538 тис. грн. та оплати праці — 222 тис. грн.
ЧМОЗ досить забезпечене оборотними та необоротнимиактивами, проте показники свідчать про неефективне їх використання. В більшій міріце пов’язане із отриманням збитку в 2009 році. Відкритим залишається питання, чомупідприємство в поточному році продавало свою продукцію вартістю меншою, ніж собівартістьвиготовлення.
Збільшення середнього терміну експлуатації по всімпоказникам призводить до ще більшого зношення необоротних активів і загалом до довшоговилучення з обороту грошових коштів.
Значною залишається сума заборгованостей, що підприємствоще не погасило, особливо це стосується відстрочених податкових платежів.
Важливим моментом в управлінні діяльністю заводує визначення шляхів використання в обороті вільних оборотних коштів з максимальноюефективністю, що наведені в розділі 4. Прискорення оборотності оборотних коштівдає змогу зекономити значні суми і збільшити обсяги виробництва та реалізації продукціїбез додаткових фінансових ресурсів.
Виходячи з аналізу, необхідним залишається визначеннянапрямів поліпшення використання капіталу. Одним з основних напрямів поліпшеннявикористання капіталу підприємства є, перш за все, забезпечення максимального обсягузалучення власних фінансових ресурсів за рахнок внутрішніх джерел: чистого прибуткуі амортизаційних відрахувань.
Збільшення чистого прибутку можливе за рахунокпідвищення ефективності використання власного капіталу — збільшення оборотностіта підвищення рентабельності власного капіталу.
Збільшення обсягів фінансування за рахунок амортизаційнихвідрахувань можливе шляхом застосування прискореної амортизації основних засобів.
Залучення капіталу за рахунок зовнішніх джерел(випуск акцій для залучення власного капіталу чи випуск облігацій або залученнядовгострокового банківського кредиту) повинен проводитися з урахуванням вартостізалученого капіталу.
Підприємство повинне відслідковувати середньозваженувартість капіталу і не допускати значного його росту. Критерієм є перевищення рентабельностівласного капіталу, рентабельності інвестицій над сердньозваженою вартістю капіталу.
Аналіз внутрішнього фінансового середовища показав,що підприємство отримувало свої прибутки тільки від операційної діяльності, фінансовата інвестиційна діяльність підприємства були збитковими, але в 2009 році всі видидіяльності були збитковими Провівши аналіз грошового потоку слід зробити висновок,що доходи підприємства мають тенденцію до зменшення. Так протягом 2008-2009 рокувони зменшилися на 3926 тис. грн.
Аналіз ліквідності підприємства проводиться наоснові даних балансу і може бути проведений шляхом співставлення безпосередньо балансовихпоказників активів і пасивів, а також шляхом розрахунку фінансових коефіцієнтів.
Аналіз ліквідності активів підприємства допомагає визначити можливість покриття зобов'язань підприємства його активами,строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань.
Провівши аналіз, очевидно, що фінансовий стан ЧМОЗв 2009 році зазнав критичного рівня. Зниження найбільш ліквідних активів на 0,09свідчить, що на рахунках в банку майже не залишилось готівки, тому виникають труднощів закупівлі активів. Також зменшилась вартість поточноліквідних на 1,525 та проміжноїліквідності — на 2,418. Повне погашення довгострокових зобов’язань говорить проте, що підприємство повністю розрахувалось по довгостроковим позикам.
Досягнення фінансової рівноваги — одна із найважливішихумов забезпечення фінансової стабільності, оскільки зростання можливостей щодо забезпеченняприросту власних фінансових ресурсів означає підвищення фінансової стійкості таприводить до зростання ринкової вартості підприємства.
Дані показали, що підприємству вистачає ВОК дляпокриття запасів, отже тип фінансової стійкості ЧМОЗ абсолютний.
Розрахунок кредитоспроможності показав, що підприємствоне є кредитоспроможним, тому не зможе залучати банківські кредити. Оптимальним євикористання поза банківської форми кредиту.
Узагальнимо, що скорочення періоду обігу потребуєбільш ефективного і раціонального використання ресурсів, прискорення документообігуі розрахунків.
Чим швидше обертаються ресурси підприємства, тимменший обсяг їх потрібен для здійснення операційної діяльності і тим ефективнішедіяльність підприємства.
Список використаної літератури
1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2«Баланс». Затверджене Наказом Мінфіну України № 87 від 31.03.99р.
2. Закон Украини «Про банкрутство» 2003 г
3. Господарський кодекс України // Урядовий кур’єр. — 2003.- №10. — С.12
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12«Фінансові інвестиції», затверджене наказом Міністерства фінансів Українивід 26.04.2000 р. №91, зі змінами і доповненнями.
5. Бандурка О.М. Коробов М.Я. Орлов П.І. Петрова К.Я. Фінансо-ва діяльність підприємства. — К.: Либідь 2004
6. Буряк П.Ю. Формування і надання інформації про фінансовіресурси підприємства [Текст] // Фінанси України. — 2006. — № 10 — С.123-129.
7. Давиденко Н.М. Ліквідність та платоспроможність як показникиефективності фінансового менеджменту підприємства // Актуальні проблеми економіки.- 2005. — №2. — С.36-40.
8. Ізмайлова К.В. Сучасні технології фінансового аналізу:Навчальний посібник. — К.: МАУП, 2003.
9. Гончаров В.М., Путінцев В.А. Фінанси підприємств — Донецьк:ТОВ „Альматео”, 2006. — 184с.
10. Ванькович Д.В. Удосконалення системи управління фінансовимиресурсами промислових підприємств // Фінанси України. — 2002. — №7. — С.44 — 50
11. Ковалев А.И., Привалов В.П. Анализ финансового состоянияпредприятия. _М.: Центр экономики и маркетинга, 2000. — 208 с.
12. Кручок С.Г. Оцінка фінансового стану підприємств //Фінанси України. — 2002. — № 8.
13. Круш П.В., Клименко О.В. Капітал та основні засоби підприємства.- К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 168с.
14. Куліш А.П. Фінанси підприємств: Навч. — метод. посібникдля самост. вивч. дисц. / Л.Д. Буряк, Є.В. Вакуленко, А.П. Куліш та ін. — К.: КНЕУ,2003. — С.98-128 (Розділ 9 написано здобувачем одноосібно) — 1,3 д. а.
15. Лахніонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарюванняМонографія, — К.: КНБУ, 2001 р.
16. Макарчук І. Основні показники оцінки платоспроможностіта ліквідності підприємств та методика їх визначення // Формування ринкових відносинв Україні. — 2008. — №7. — С.36-41.
17. Марченко А. Аналіз джерел формування фінансових ресурсів// Фінанси України — 2002 — №9 — с.102-109.
18. Митрофанова Г.В. Фінансовий аналіз: Навчальний посіб./ Г.В. Митрофанов, Г.О. Кравченко, Н.С. Барабаш та ін.; За ред. проф. Г.В. Митрофанова.- К.: Київ нац. торг. — екон. ун-т.: 2002, — 301 с.
19. Мних Є.В., Бутко А.Д. Аналіз і контроль в системі управліннякапіталом підприємства. — К.: КНТЕУ, 2005. — 232с.
20. Павловська О.В. Удосконалення методів аналізу фінансовогостану підприємств // Фінанси України. — 2001. — № 11.
21. Островська О.А. Фінансовий стан та фінансова стійкістьпідприємства: теоретичні аспекти визначення їх суті // Стратегія економічного розвиткуУкраїни: Наук. зб. — Вип.4 (11) /Голов. ред. О.П. Степанов. — К.: КНЕУ, 2002. — С.182-187. — 0,55 д. а.
22. Островська О.А. Модель ідентифікації стійкості фінансовогостану підприємств будівельних матеріалів: суть та необхідність розробки // Ринокцінних паперів. — 2003. — № 9-10. — С.37-44. — 0,7 д. а.
23. Поліщук Н.В. Інформаційне забезпечення регулювання результатівдіяльності підприємства // Фінанси України. — 2002. — № 1.
24. Ревич С Внески до статутного фонду // Дебет — Кредит- 2001 — №1, с.22-23.
25. Спасів Н.Я. Прагматизм фінансування відтворення основногокапіталу підприємницьких структур [Текст] // Фінанси України. — 2005. — № 2. — С.129-134.
26. Семеноженко В.П. Господарське право. Посібник / Заред. Семеноженко В.П. — Харків, 2003.
27. Слав’юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. посібник. — Київ: ЦУЛ, 2002. — 460 с.
28. Слав’юк Р.А. Структурування власного капіталу підприємствУкраїни // Фінанси України. — №8. — 2008. С123-131
29. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник.- К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002 р.
30. Шевчук В.Р. Аналітичне забезпечення раціоналізації грошовихпотоків підприємств (на прикладі меблевого виробництва України): Автореф. дис. канд.екон. наук: 08.06.04/В.Р. Шевчук; Терноп. акад. нар. госп-ва. — Т., 2001. — 20 с.- укp.