План
Нормативно-інформаційне забезпечення обліку витрат
1. Основи організації облікувитрат
2. Фактори, що впливають на організацію обліку витрат
3. Формування витратвиробництва продукції
4. Класифікація витрат
Список використаноїлітератури
Нормативно-інформаційнезабезпечення обліку витрат
Облік витрат регламентується такиминормативними документами:
1Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 р.
2ЗаконУкраїни «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22 05 97 р
3ЗаконУкраїни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІ\ від16.07,1999 р.
4 ЗаконУкраїни «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами, внесеними ЗакономУкраїни №349-IV від 24.12.2002 р.
5 Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (Наказ Міністерства фінансівУкраїни №318 від 31 і рудня 1999 р. Зареєстровано в Міністерстві юстиціїУкраїни № 27/4248 від 19січня 2000 р. з останніми змінами та доповненнями застаном на 2.02.2005.
6 Методичнірекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) упромисловості Затверджено Наказом Державного Комітету промислової політикиУкраїни № 47 від 2 лютою 2001 р.
1. Основи організації обліку витрат
В умовах ринкової економікибухгалтерський облік є особливо важливою функцією ефективного управліннявиробничими і комерційними структурами, знаряддям контролю за раціональними іекономічним використанням ресурсів з метою досягнення комерційного успіху івиконання фінансових обов’язків перед державою.
Облік затрат на виробництво ікалькулювання собівартості продукції має найбільшу специфіку в зв’язку зособливостями технології виробництва на підприємствах різних галузей іпідгалузей промисловості.
Поряд з необхідністю вивченнязагальних завдань організації і методології обліку і калькулювання собівартостів промисловості виникає суттєва необхідність засвоєння тих особливостейформування затрат, розподілу комплексних витрат, прийомів і способівкалькулювання собівартості виробів, які визначаються галузевими факторами.
Мета обліку затрат і калькулюваннясобівартості продукції заключається в своєчасному, повному і достовірномувизначенні фактичних затрат, зв’язаних з виробництвом і збутом продукції,визначенні фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції, контролі завикористанням ресурсів і грошових коштів. Неперевершений поточний облік витратв місцях виникнення затрат, виявлення можливих відхилень від встановлених норм,причин, винуватців цих відхилень повинен задовольнити потреби оперативногоуправління виробництвом.
В основі організації обліку витрат навиробництво лежать слідуючі принципи:
¨ документуваннявитрат і повне їх відображення на рахунках обліку виробництва;
¨ групуваннявитрат по об’єктам обліку і місцям їх виникнення;
¨ відповідністьоб’єктів обліку витрат з об’єктами калькулювання собівартості продукції,показників обліку фактичних витрат з нормативними, плановими;
¨ розширеннякола витрат, які відносяться на об’єкти обліку за прямим призначенням;
¨ здійсненняоперативного контролю за витратами виробництва і формуванням собівартостіпродукції.
2. Фактори, що впливають на організаціюобліку витрат
На організацію обліку витратвпливають різноманітні фактори, основними з яких є: види діяльності, характервиробництва, і продукції, яка виробляється, структура управління і розмірипідприємства, особливості технології та організації виробництва.
Можна виділити наступні загальніпринципи організації обліку витрат:
¨ показники обліку витрат ікалькулювання собівартості продукції повинні бути погоджені з плановими інормативними показниками;
¨ документування витрат вмомент їх здійснення, різне відображення витрат за нормами і відхиленнями віднорм витрат ресурсів і оплати праці;
¨ всі витрати, які відносятьсядо виробництва продукції даного періоду, повинні бути включені до їїсобівартості;
¨ всі витрати через системурахунків бухгалтерського обліку повинні бути згруповані за об’єктами облікувитрат статями витрат;
¨ собівартість продукціїкалькулюється на основі даних бухгалтерського обліку витрат, що потребуєідентифікації об’єктів обліку втрат з об’єктами калькулювання.
Розглянемо класифікацію виробництва зточки зору їх впливу на організацію обліку витрат виробництва. Всі виробництвав залежності від технологічного процесу можна поділити на дві групи: видобувніі переробні.
До галузей видобувної промисловостівідносять виробництва з видобутку з надр землі, з води і лісів мінеральних таорганічних ресурсів для наступної їх переробки і використання. Найбільшхарактерними представниками цієї групи є підприємства по видобутку вугілля.нафти, газу. руди, лову риби, заготівлі лісу тощо. Вони характеризуються, якправило, масовістю виробництва і відносно простою технологією.
Галузі переробної промисловостіявляють собою групу виробництв, яка характеризується великою різноманітністю.За технологічною ознакою створення продукту вони, в свою чергу, поділяються надві підгрупи.
Перша з них охоплює виробництва, вяких кінцевих продукт утворюється шляхом послідовної переробки вихідноїсировини. Технологічний процес в цих виробництвах характеризується рядомпереділів, процесів (фаз). Продукт кожного переділу, який називаєтьсянапівфабрикатом, передається на наступний переділ. В ряді випадків він можебути використаний і в інших виробництвах. Прикладом виробництва цієї підгрупи єметалургійний завод з повним циклом виготовлення продукції, текстильна фабрика.
Другу підгрупу утворюють виробництва,в різних цехах яких створюються окремі деталі, які збираються в проміжні вузли.які в кінці з’єднуються в завершений виріб. Найбільш характерним прикладомтакого типу виробництва є машинобудівний завод, швейна фабрика.
На організацію обліку витрат ікалькулювання собівартості продукції істотно впливають ступінь спеціалізаціїпідприємства і масовість випуску продукції. За цією ознакою виробництваподіляються на одиничні, серійні і масові.
Одиничним називається виробництвоокремих видів продукції. Прикладом такого типу виробництва бути кораблебудівнізаводи, заводи важкого машинобудування. продукції яких, як правило, неповторюється.
Серійне виробництво характеризуєтьсяперіодичним випуском визначених партій (серій) продукції. Організаціявиробництва по цьому типу найбільш часто зустрічається у верстато- іприладобудуванні, інструментальному виробництві.
Масове виробництво являє собою найбільшдосконалий тип організації виробництва, при якому в більшій мірі, ніж в іншихвиробництвах, забезпечується автоматизація і механізація багатьох процесів. Вмасовому виробництві випускається безперервно однотипна продукція при відноснообмеженій номенклатурі. До нього, як правило, відносяться видобувнівиробництва. В оброблюваних галузях масове виробництво характерно для рядугалузей машинобудування (автомобільної, тракторної промисловості), легкої іхарчової промисловості.
Великі і середні виробничіпідприємства в свою чергу поділяються на цехи, ділянки або інші структурніпідрозділи. На підприємстві, як правило створюються дві групи таких підрозділів(виробництві): основні і допоміжні.
/>
3. Формування витрат виробництвапродукції
Методологічні принципи формування вбухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття уфінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерськогообліку (П(С)БО) 16 «Витрати».
Витрати — зменшення економічних вигоду вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, яке призводить дозменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок йоговилучення або розподілу власниками). Якщо хоча б одна з умов визнання активівне виконується, актив не визнається, а витрати з придбання цього активусписують у поточному періоді на «Інші операційні витрати». Списані активиобліковують на позабалансовому рахунку 07 «Списані активи».
Витрати виробництва – це спожиті впроцесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю (сировину,матеріали, амортизацію ОЗ, працю працівників зайнятих у процесі виробництватеперішньому) з відповідними на неї нарахуваннями та ін.
Витратами звітного періоду визнаютьсяабо зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власногокапіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилученняабо розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірнооцінені.
Виробничі витрати (згідно ізМетодичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг)у промисловості №47 від 2 лютого 2001 р.) – це прямі матеріальні витрати, прямівитрати на оплату праці, інші прямі витрати та загально виробничі витрати.
Місця виникнення витрат — цеструктурні підрозділи, в яких відбувається споживання ресурсів у виробничих,збутових, адміністративних та інших цілях, пов’язаних з оборотом коштівпідприємства.
Під терміном носій витрат слідрозуміти продукцію підприємства (включаючи роботи та послуги), яка в той чиінший момент може перебувати на різних дореалізаційних стадіях, починаючи відстадії придбання запасів, призначених для її випуску.
Економічний елемент – одноріднийпервинний вид витрат на виробництво продукції (виконання робіт, наданняпослуг), в якій у межах підприємства неможливо розкласти на частини.
Статті витрат – певний вид витрат, щостворюють собівартість як окремих видів продукції, так і сукупності витрат натоварну продукцію підприємства загалом.
До витрат, згідно з П(С)БО 1 таП(С)БО 3, належать також нестача запасів, списання запасів або необоротнихактивів, які визнано активами, сплата штрафних санкцій, витрати назаохочування, соціальний і виробничий розвиток, нарахування податків, у томучислі податку на прибуток.
Елемент витрат – сукупністьекономічно однорідних витрат.
Непрямі витрати — витрати, які неможна віднести безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільнимспособом.
Нормальна потужність — очікуванийсередній обсяг діяльності, якого можна досягти за умови звичайної діяльностіпідприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуваннямзапланованого обслуговування виробництва.
Об'єкт витрат – продукція, роботи,послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення витрат,пов'язаних з їхнім виробництвом (виконанням).
Із зменшенням активів виникають таківитрати:
¨ списання матеріалівна виробництво продукції, для ремонту основних засобів, на адміністративніцілі;
¨ нарахуванняамортизації;
¨ списанняосновних засобів, нематеріальних активів, МШП, що стали непридатними;
¨ втрати відзнецінення запасів;
¨ нестачізапасів (сировини, комплектуючих виробів, готової продукції, товарів);
¨ нарахуваннярезерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, яка не можебути сплачена;
¨ благодійнівнески;
¨ належнідо сплати або сплачені штрафи, пені, неустойки.
Зобов'язанням, як уже зазначалося, єзаборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашенняякої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюютьекономічні вигоди.
До витрат, що збільшуютьзобов'язання, належать нарахування:
¨ заробітноїплати працівникам підприємства, які перебувають із ним у трудових відносинах;
¨ податків,зборів, обов'язкових платежів;
¨ відрахуваньна обов'язкове і добровільне страхування;
¨ орендноїплати, комунальних послуг, витрат зв'язку, послуг з реклами;
¨ послугсторонніх організацій (юридичних, аудиторських, консультаційних, медичних).
Критерії визнання витрат. Ці критеріїпередбачають, що:
¨ витративідображають у бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів абозбільшенням зобов'язань;
¨ витратамизвітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань,яке призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за виняткомзменшення капіталу внаслідок його вилучення
або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірнооцінені;
¨ витративизнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, дляодержання якого їх здійснено;
¨ витрати,які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображають увитратах того звітного періоду, в якому їх було здійснено;
¨ якщоактив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів,витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у виглядіамортизації) між відповідними
звітними періодами.
Не визнаються витратами і невключаються до Звіту про фінансові результати:
¨ платежізгідно з договорами комісії, агентськими угодами та іншими подібними договорамина користь комітента, принципала та ін.;
¨ попередня(авансова) оплата запасів, робіт, послуг;
¨ погашенняодержаних позик;
¨ іншізменшення активів чи збільшення зобов'язань;
¨ що невідповідають ознакам, властивим витратам;
¨ витрати,які відображаються зменшенням власного капіталу згідно з Положеннями(стандартами) бухгалтерського обліку (П(С)БО).
4.Класифікація витрат
З метою бухгалтерського обліку,аналізу та планування витрат підприємства об’єднуються в однорідні групи зарізними ознаками. Загалом витрати групуються та обліковуються за видами,місцями виникнення та носіями витрат.
Види витрат визнаються виходячи зекономічного змісту, що міститься в кожному елементі витрат. Види витрат єбазою для формування калькуляційних статей витрат.
За цільовим спрямуванням витратипідприємства можна умовно поділити на:
¨ основнівитрати;
¨ витратина обслуговування;
¨ витратина управління.
Основні витрати – це витрати,безпосередньо пов’язані з технологічним процесом випуску продукції.
Витрати на обслуговування — цевитрати на утримання допоміжних підрозділів (включаючи витрати на збут) іпідрозділів соціального характеру.
Витрати на управління – включаютьвитрати на утримання й обслуговування апарату управління виробничими таневиробничими підрозділами, а також витрати на утримання й обслуговуванняапарату управління підприємства (адміністративні витрати).
За способом включення до собівартостіокремих видів продукції розрізняють витрати прямі і непрямі.
Виробничі витрати поділяють на пряміта загальновиробничі (накладні) витрати.
До прямих витрат належать:
¨ пряміматеріальні витрати (вартість сировини та матеріалів, які є основою продукції,що виготовляється) куплених напівфабрикатів і комплектуючих виробів; допоміжнихта інших матеріалів, які можна безпосередньо віднести до конкретного об'єктавитрат);
¨ прямівитрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятиму виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг, які можуть бутибезпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат);
¨ іншіпрямі витрати (усі інші виробничі витрати, що можуть бути безпосередньовіднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальніцілі, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, витрати відбраку).
До загальновиробничих (накладних)витрат належать:
¨ витратина управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницямитощо; відрахування на соціальні заходи та медичне страхування апаратууправління цехами, дільницями; витрати на оплату
службових відряджень персоналу цехів, дільниць та ін.);
¨ амортизаціяосновних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного)призначення;
¨ амортизаціянематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного)призначення;
¨ витратина утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основнихзасобів, іншихнеоборотних активів загальновиробничого призначення;
¨ витратина вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці тавідрахування на соціальні заходи для працівників, що зайняті вдосконаленнямтехнології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенняїї надійності та ін.);
¨ витратина опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень;
¨ витрати наобслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу;відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників і апаратууправління виробництвом; витрати на здій
снення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції,робіт, послуг);
¨ витратина охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища;
¨ іншівитрати (втрати від браку, оплата простоїв та ін.)
Загальновиробничі витрати поділяютьна постійні та змінні.
До постійних загальновиробничихвитрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом, якізалишаються незмінними (чи майже незмінними) із зміною обсягу діяльності.Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожний об'єкт витрат звикористанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності,прямих витрат та ін.) за нормальної потужності. Якщо випуск продукції узвітному періоді нижчий за нормальну потужність підприємства, тозагально-виробничі витрати розподіляються згідно з нормальною потужністюпідприємства (витрати в межах нормальної потужності списуються на виробничусобівартість, а витрати понаднормові — на фінансові результати). Якщо випускпродукції у звітному періоді вищий за нормальну потужність підприємства, всіЗагальновиробничі витрати списуються на виробничу собівартість. Нерозподіленіпостійні Загальновиробничі витрати включають до собівартості реалізованоїпродукції (робіт, послуг) у період їхнього виникнення разом з виробничимивитратами нормативними та понаднормативними. Загальна сума розподілених інерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їхньоїфактичної величини.
До змінних загальновиробничих витратналежать витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехів,дільниць), які змінюються прямо пропорційно (чи майже так) змінам обсягудіяльності. Змінні Загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об'єктвитрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягудіяльності, прямих витрат та ін.), виходячи з фактичної потужності звітногоперіоду.
Таким чином, собівартістьреалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартостіпродукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду,нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і понаднормативнихвиробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції(робіт, послуг) включають:
¨ прямівиробничі витрати;
¨ прямівитрати на оплату праці;
¨ іншіпрямі витрати;
¨ загальновиробничі витрати
Перелік і склад статей калькулюваннявиробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлює підприємство.
У складі собівартості продукції прямівитрати поділяються за статтями, кожна з яких, як правило, відповідає певномуелементу витрат, а непрямі утворюють комплексні статті, які складаються звитрат, що містять кілька елементів. Прикладом комплексної статті може бутистаття «Витрати на охорону».
За ознакою залежності від обсягіввипуску продукції витрати підприємства поділяють на постійні та змінні.
Змінні витрати нормуються на кожнуодиницю продукції, їх розмір змінюється відносно пропорційно відповідно дозміни обсягу випуску продукції.
Розмір постійних витрат не залежитьвід обсягу випуску продукції, їх питомий розмір у складі загальних витрат, щозменшують фінансовий результат, при збільшенні обсягу випуску скорочується, апри зниженні – збільшується.
За економічним змістом усі витратипідприємства поділяються на операційні, фінансові, інші звичайні танадзвичайні.
До операційних витрат належатьвитрати, що обліковуються на рахунках 90. 91, 92, 93, 94.
До фінансових витрат належатьвитрати, що обліковуються на рахунках 95 і 96.
До інших звичайних витрат належатьвитрати, що обліковуються на рахунку 97. Разом з тим, при аналізі рахунків 971– 979 з’ясовується що не всі з них можна зарахувати до «Інших звичайнихвитрат». Так, наприклад, рахунок 971 і частково рахунок 975, поза будь-якимсумнівом, належить до фінансових витрат. Крім того, такі специфічні рахунки, як978 і 979, якими користуються виключно страхові організації, ніяк не можутьналежати до «інших витрат», оскільки насправді є для страхових організаційосновними.
До надзвичайних витрат належатьвитрати на рахунку 99.
Що стосується такогоумовно-витратного рахунку 98 «Податок на прибуток», то цей рахунок випадає зцього ряду, оскільки не відповідає жодній із наведених ознак.
продукція витратасобівартість облік
Списоквикористаної літератури
1. БабічВ.В., Сагова С.В. Фінансовий облік (облік активів): Навч. посіб. – 2-ге вид.,без змін. – К.: КНЕУ, 2007. – 288с.
2. БілухаМ.Т. Теорія бухгалтерського обліку.: Київ, КДТЕУ, 2000, -692с.
3. БутинецьТ.А. Документування господарських операцій: теорія, методологія,комп’ютеризація. Наукове видання. — Житомир: ЖІТІ, 1999. -412с.
4. БутинецьФ.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вузів спеціальності7.050106 «Облік і аудит». / Вид. 2-е, доп. і перероб. -Житомир: ЖГГІ, 2007. — 640 с.
5. БутинецьФ.Ф., Малюга Н.М. Особливості бухгалтерського обліку в торгівлі: Житомир, ПП«Рута», 2000,-608с.
6. Завгородній В.П.Бухгалтерський облік в Україні. Навч.посібник. – К.: А.С.К., 2001. – 848 с.
7. Лишиленко О.В.Бухгалтерський фінансовий облік. Навч.посібник.- Київ: Вид-во «Центр учбовоїлітератури», 2003. – 524 с.
8. МихайловМ.Г., Мельник О.А., Теслюк В.М. та ін. Національні стандарти в бухгалтерськомуобліку. Питання використання.: Київ. «Вища освіта», 2002, -400с.
9. Н.В.Чебанова,Ю.А.Василенко. Бухгалтеріський фінансовий облік: Посібник. – К.: Вид. Центр„Академія”, 2002 – 672 с.
10. НашкерськаГ.В. Бухгалтерський облік: Навч.посібник. – Київ: центр навчальної літератури,2004. – 464 с.
11. Організаціябухгалтерського обліку. Навч.посіб. /Ф.Ф.Бутинець, О.В.Олійник, М.М.Шигун,С.М.Шулепова. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 576
12. Планрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарськихоперацій підприємств і організацій затверджений МФУ від 30.11.1999р. № 291.
13. Пушкар М.С.Фінансовий облік: Підручник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 628 с.
14. Сопко В.В.Бухгалтерський облік: Навч.посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 578 с.
15. ТкаченкоН.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України.: Київ, «А.С.К.»,2008, -770с.