ТЕМАОсобливості організації фінансівпідприємств в сучасних умовах
ЗМІСТ
Вступ
І. ПРОГНОЗУВАННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ
ІІ. ПЛАНУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1 Призначення і форми фінансовогопланування
2.2 Фінансовий план
2.3 Платіжний календар
2.4 Бізнес план
ІІІ. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО-ГОСПОДАРСЬКОЇДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
3.1 Зміст і задачі АГД
3.2 Методика комплексного аналізугосподарської діяльності
ІV. АНАЛІЗ ЛІСОГОСПОДАРСЬКОГОПІДПРИЄМСТВА
4.1 Аналіз лісогосподарських робіт
4.2 Аналіз якості виконаних робіт
4.3 Аналіз витрат на одиницювиконаних робіт
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Доповідь до курсовоїроботи
ВСТУП
В організаційній та управлінській роботі підприємств діяльність займаєособливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнотафінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвиткупідприємства, виконання фінансових зобов’язань перед державою та іншимисуб’єктами господарювання.
Фінансова діяльність – це система використання різних форм і методівдля фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення нимипоставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечуєжиттєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.
Фінансову діяльність підприємства спрямовано на виконання такихосновних завдань:
Ø фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;
Ø пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельностіта платоспроможності;
Ø своєчасність виконання фінансових зобов’язань перед суб’єктами господарювання,бюджетом, банками;
Ø мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансуваннявиробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;
Ø контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансовихресурсів.
Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основниминапрямками:
Ø фінансове прогнозування та планування;
Ø аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;
Ø оперативна, поточна фінансово-економічна робота.
Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянокфінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначаєтьсязагальна потреба в грошових коштах забезпечення нормальноївиробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.
За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмірвикористання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплатиподатків. Метою складення фінансового плану є визначення фінансових результатівна підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотнихкоштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.
Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку відреалізації продукції, визначення суми планових платежів у бюджет. Відобґрунтованості та правильності розрахунку виручки великою мірою залежить такожреальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованогоприбутку.
Мета планування витрат – визначення можливості найекономнішоговитрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції.Зменшення витрат виробництва та обороту є важливим фактором збільшенняефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини,матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількістьдодаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створюєреальні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництвоодиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а отже, іприскорення обертання оборотних коштів.
Плануючи витрати на виробництво та реалізацію продукції, необхідноврахувати резерви зниження її собівартості, до яких належать:
Ø поліпшення використання основних виробничих засобів та збільшення узв’язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних засобів;
Ø раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії таскорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;
Ø зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основінауково-технічного прогресу;
Ø скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення формїї збуту;
Ø зменшення витрат від браку та безгосподарності, ліквідаціянепродуктивних витрат;
Ø економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональноїорганізації апарату управління підприємством.
Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні,поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план – у формібалансу доходів та витрат грошових коштів, оперативний – у формі платіжногокалендаря.
Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства – це діагноз йогофінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявленнята мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів таприбутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшенняфінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізувикористовуються в процесі фінансового прогнозування, планування та управління.
Підприємство має опрацювати таку систему показників, з допомогою якоївоно змогло б із достатньою точністю оцінити поточні та стратегічні можливостіпідприємства. Аналітичну роботу підприємства можна поділити на два блоки:
1. аналіз фінансових результатів та рентабельності;
2. аналіз фінансового стану підприємства.
Аналіз фінансових результатів підприємства здійснюється за такимиосновними напрямками:
Ø аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутковості, факторнийаналіз прибутку від реалізації продукції, робіт послуг;
Ø аналіз фінансових результатів від іншої реалізації, позареалізаційноїта фінансової інвестиційної діяльності;
Ø аналіз та оцінка використання чистого прибутку;
Ø аналіз взаємозв’язку витрат, обсягів виробництва продукції та прибутку;
Ø аналіз взаємозв’язку прибутку, руху оборотного капіталу та грошовихпотоків;
Ø аналіз та оцінка впливу інфляції на фінансові результати;
Ø факторний аналіз показників рентабельності.
Аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими напрямками:
Ø аналіз та оцінка складу та динаміки майна;
Ø аналіз фінансової стійкості підприємства;
Ø аналіз ліквідності балансу;
Ø комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства.
Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується напрактичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності,постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.
Зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві полягає втакому:
Ø постійна робота зі споживачами стосовно розрахунків за реалізованупродукцію, роботи, послуги;
Ø своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності тапослуги з постачальниками;
Ø забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов’язкових платежів убюджет та цільові фонди;
Ø своєчасне проведення розрахунків із заробітної плати;
Ø своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків;
Ø здійснення платежів за фінансовими операціями.
I. ПРОГНОЗУВАННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ
Процес переходу економіки України на ринкові відносини відбувається ускладних умовах спаду виробництва та інфляції, темпи якої в 2002 – 2003рр.набули загрозливого характеру, у 2004 – 2005рр. вони були дещо знижені протезалишилися на гіперінфляційному рівні, а в 2005 – 2006 рр.хоч і різкозменшилися, проте остаточно інфляція передбачена. Це вкрай негативно впливає нафінанси підприємств, націлює їх на вирішення лише сьогоденних завданьвиживання, унеможливлює здійснення заходів щодо зміцнення фінансової бази наскільки-небудь віддалену перспективу. Але процес поступової стабілізаціїекономічного становища обов’язково викличе до життя потребу у прогностичномупідході до організації фінансів підприємств, за якого платоспроможність та іншіпоказники фінансового стану розглядаються в динамічній перспективі.
Без прогнозу показників фінансового господарства підприємство не маєзмоги планувати розвиток своєї матеріально-технічної бази, роботи витрати,віддача від яких віддалена в часі від їх проведення (наприклад нанауково-дослідницькі і дослідно-конструкторські роботи, на вдосконаленнятехнології виробництва, на купівлю цінних паперів, капітальні витрати всоціальну сферу тощо), розумно будувати свої господарські відносини з покупцямий постачальниками, банками, іншими партнерами. Так, жоден комерційний банк ненадасть позичку підприємству, яке не може дати чіткого прогнозу свогофінансового стану на період до повернення заборгованості. Зокрема черезтруднощі за нинішніх інфляційних умов складати такі прогнози на більш-меншвіддалений термін (наприклад на два-три роки) практично зведено нанівецьдовготермінове банківське кредитування.
Під прогнозуванням фінансового стану розуміють передбачення обсягу тарозміщення фінансових ресурсів підприємства на певний термін наперед шляхомвивчення динаміки розвитку підприємства як суб’єкта господарської діяльності нафоні реалій економічного життя суспільства.
Залежно від терміну такого передбачення розрізняють короткотермінове (умежах одного року), середньо термінове (більш як два роки) прогнозуванняфінансового стану підприємства.
Об’єктом прогнозування має бути насамперед обсяг фінансових ресурсів,які надійдуть у розпорядження підприємства за період, стосовно якогоскладається прогноз. Такими ресурсами є прибуток, що залишається у підприємствапісля сплати податків та обов’язкових платежів, а також амортизаційнівідрахування, які відшкодовуються через ціну на продукцію. Як уже зазначалось,умовно суму чистого прибутку та амортизації у складі виручки від реалізаціїназивають грошовим потоком, саме від його величини залежать можливостіпідприємства збільшити свої кошти (статутний капітал насамперед), бо іншіскладові виручки від реалізації йдуть на різні платежі відповідно до свогопризначення.
Прогнозувати обсяг грошового потоку можна зробивши припущення, що йогопитома вага у складі валового доходу підприємства лишається більш-менш сталою.Це припущення ґрунтується, по-перше, на наявність тенденції до вирівнюваннярентабельності продукції у ринковій економіці й, по-друге, на відсутністьрізних змін у політиці держави щодо оподаткування (доходу). Тому є сенсрозрахувати коефіцієнт грошового потоку підприємства за звітний період (якчастку від ділення чистого прибутку й амортизації на валовий дохід) і поширитицей показник на очікуване надходження виручки в майбутньому.
Приклад.
За 2004р. промислове підприємство одержало виручку від реалізаціїпродукції власного виробництва у договірних цінах (не включаючи податок надодану вартість і акцизний збір) на суму 8950 тис. грн. Повна собівартістьпродукції склала 6960 тис. грн., у тому числі амортизація основних засобів 490тис. грн., ставка оподаткування прибутку встановлена у розмірі 30 відсотків.Звідси коефіцієнт грошового потоку становить:
0,7(8950-6960-490)+490 =1540 =0,18.
8950 8950
Якщо передбачається находження валового доходу в наступному році (зурахуванням очікуваного темпу приросту обсягу виробництва та очікуваного темпуінфляції, що однаковою мірою охопить зростання цін на вартість як засобівпраці, предметів праці, робочої сили, так і продукції підприємства), наприклад10550 тис. грн., то грошовий потік становитиме 10550х0,17=1793 тис. грн.
Якщо прогнозувати різні темпи зростання цін на продукцію підприємства,з одного боку, і на фактори праці (сировину, робочу силу тощо), з другого, тоці розрахунки дещо ускладнюються.
Знаючи з більшою чи меншою мірою ймовірності обсяг власних фінансовихресурсів, що надійдуть у майбутньому, можна зробити прогноз їх розміщення вактиви підприємства у розрахунку на додержання вже досягнутого рівняліквідності і платоспроможності (якщо вони задовільні) або на поліпшенняпоказників, що їх характеризують. Це досягається шляхом розробки прогнознихбалансів доходів та видатків і прогнозних сальдових балансів, де зокрема, маютьбути враховані всі резерви мобілізації фінансових ресурсів, які завантажені унаціональні витрати (наприклад, мова може йти про реалізацію зайвого дляпідприємства устаткування, залучення у виробництво наднормативних запасівсировини й матеріалів, стягнення дебіторської заборгованості тощо). Цірозрахунки мають також передбачати всі додаткові витрати, пов’язані, наприклад,з капіталовкладеннями, приростом нормативу оборотних коштів та іншими потребамипідприємства на прогнозований період.
Балансуючими статтями таких прогнозних розрахунків можуть бути випускоблігацій або інших цінних паперів, залучення банківських кредитів, а вакціонерних товариств, крім того, додаткова емісія акцій. Готуватися дозалучення додаткових фінансових ресурсів через ці канали підприємство маєзаздалегідь, тому прогнозування фінансового стану є необхідним елементом фінансовоїроботи.
ІІ. ПЛАНУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1 Призначення і форми фінансового планування
Фінансове планування на рівні господарюючих суб’єктів – це процеспланування надходжень і використання фінансових ресурсів, встановленняоптимальних співвідношень у розподілі доходів підприємств.
У ринковій економіці вдосконалення фінансового планування на мікрорівнівідбувається безперервно, воно має якісно більш суттєве значення дляпідприємств порівняно з директивно-плановою економікою.
Без фінансового планування не може бути досягнутий той рівеньуправління виробничо-господарською діяльністю підприємства, який забезпечуєйому успіх на ринку, постійне вдосконалення матеріальної бази, соціальнийрозвиток колективу. Жоден з інших видів планування не може мати дляпідприємства такого узагальнюючого, глобального значення, бо саме фінансиохоплюють усі без винятку сторони й ділянки його функціонування.
Фінансове планування пов’язане з плануванням виробничої діяльностіпідприємства. Показники всіх планових фінансових інструментів базуються напланах з обсягу виробництва, асортименту товарів і послуг, собівартостіпродукції, вони повинні створювати необхідні фінансові умови для успішноговиконання цих планів. У цьому – основне призначення фінансового планування.
Фінансове планування сприяє виявленню внутрішніх резервів для потребпідприємства. Це забезпечується тим, що, по-перше, воно виходить ізнеобхідності найефективнішого використання виробничих потужностей, новоїтехніки, передової технології виробництва, поліпшення якості продукції;по-друге, виконання планів з прибутку та обсягу інших фінансових ресурсів(наприклад амортизації на повне відтворення основних засобів) потребуєдотримання планових норм витрат праці і матеріальних ресурсів; по-третє, обсягфінансових ресурсів, який визначається при плануванні, не дає змогипідприємству або утруднює створювати надмірні запаси матеріальних ресурсів,робити позапланові капітальні вкладення.
У процесі фінансового планування забезпечується необхідний попереднійконтроль за створенням і раціональним використанням фінансових ресурсів.Об’єктами планування є доходи підприємства, в їх числі й нагромадження(прибуток тощо), взаємовідносини з державним бюджетом і державнимипозабюджетними фондами, обсяг капіталовкладень, інших форм інвестуванняфінансових ресурсів (зокрема участь на ринку цінних паперів), обсягдовготермінових кредитів банків на інвестиційні заходи, потреба підприємства увласних оборотних коштах і джерела її покриття.
Головним інструментом фінансового планування в сучасних умовах єфінансовий план підприємства, зокрема у формі балансу доходів і видатків,значне поширення у практиці мають також такі інструменти фінансовогопланування, як платіжний календар, бізнес-план.
2.2 Фінансовий план
Взаємозв’язок фінансового і виробничого планування зумовлюєнеобхідність складання на підприємстві єдиного виробничо-фінансового плану,складова якого – фінансовий план підприємства на поточний рік, квартал абомісяць. У ньому знаходить відображення рух усіх фінансових ресурсівпідприємства, які надходять до нього і витрачаються у відповідних напрямках.
До початку 90-х років за умов директивно-планової економіки кожнепідприємство складало фінансовий план у вигляді балансу доходів і видатків заєдиною, встановленою в централізованому порядку, формою. Було обов’язковимзатвердження його вищим органом управління (в останні роки затверджувались лишеголовні показники фінансового плану). Тепер такий порядок для підприємствнедержавних форм власності скасовано. Лише для державних підприємств з 2001рокузапроваджено обов’язкове складення річного фінансового плану, якийзатверджується й використовується органами управління у процесі контролю задіяльністю підпорядкованих підприємств.
Розробка фінансового плану – це заключний етап фінансового планування.Для його складення потрібно мати всі плани виробничо-господарської діяльностіпідприємства, а також зробити всі розрахунки фінансових ресурсів, а саме:
Ø план прибутку і його використання;
Ø план надходження і використання амортизаційних відрахувань;
Ø розрахунок планового приросту нормативу власних оборотних коштів іджерел його покриття;
Ø розрахунок обсягу і джерел капіталовкладень;
Ø розрахунок надходження ПДВ і його сплати до бюджету та ін.
Крім того, необхідно зробити розрахунки планових обсягів валовихдоходів і валових витрат для визначення суми прибутку, яка має бути сплачена добюджету у вигляді податку на прибуток. Проте як джерело всіх витрат, якіплануються у фінансовому плані, може виступати лише бухгалтерський (тобто реальний)прибуток, саме він і є основним об’єктом фінансового планування.
Обов’язкова форма фінансового плану пристосована для відображенняобсягів і спрямування лише окремих фінансових ресурсів і грошових потоків упланованому році з метою забезпечення потреб функціонування підприємств, упершу чергу – виконання його зобов’язань щодо сплати податків та обов’язковихплатежів. Втім, цей плановий документ не дає уявлення про те, як балансуються вцілому надходження і використання фінансових ресурсів підприємства. В ньому,зокрема, немає інформації про використання прибутку за напрямками, витрати, якіскладають частину собівартості продукції, не ув’язані з доходами, які єджерелами таких витрат.
Нижче наводиться фінансовий план меблевої фабрики на 2004р. (тис. грн.)за обов’язковою для державних підприємств формою (за такою ж формою складенняфінансового плану рекомендоване й для всіх інших підприємств).
Табл.1Показники Код рядка Планований рік, усього У тому числі за кварталами I II III IV
I. Джерела формування та надходження коштів
Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування
Нерозподілений прибуток минулих період
Амортизаційні відрахування
Довгострокові кредити банків
Інші довгострокові фінансові зобов’язання
Інші довгострокові зобов’язання
Короткострокові кредити банків
Суми авансів, одержаних від поставок продукції, виконання робіт (послуг)
Векселі видані
Товари, роботи, послуги, отримані на умовах відстрочки платежу
Цільове фінансування і цільові надходження, усього
у тому числі:
субсидії, асигнування з бюджету (розшифрувати види бюджетних асигнувань)
кошти спеціальних цільових фондів (розшифрувати)
Інші джерела (розшифрувати)
II. Приріст активів підприємства
Капітальні інвестиції, усього
у тому числі:
капітальне будівництво
придбання (виготовлення) основних засобів
придбання (виготовлення) інших необоротних активів
придбання (створення) нематеріальних активів
Модернізація, модифікація (добудова, дообладнання, реконструкція) основних засобів
Довгострокові фінансові інвестиції
Приріст оборотних активів підприємства
Поточні фінансові інвестиції
Інші витрати (розшифрувати)
III.Повернення залучених коштів, усього
у тому числі:
довгострокові кредити банків
інші довгострокові фінансові зобов’язання
інші довгострокові зобов’язання
короткострокові кредити банків
повернення позик, кредитів та інших коштів, отриманих на зворотній основі з бюджету
відшкодування витрат бюджету, пов’язаних з виконанням гарантійних зобов’язань
IV. Витрати, пов’язані з унесенням обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів
Сплата поточних податків та обов’язкових платежів до бюджету, усього
у тому числі:
податок на прибуток
інші податки та обов’язкові платежі
Внески до державних цільових фондів, усього
у тому числі;
внески на загальнообов’язкове (державне) пенсійне страхування
внески на соціальне страхування
внески на страхування на випадок безробіття
Погашення податкової заборгованості, яка виникла на початку планового періоду, у тому числі реструктуризовані та відстрочені суми, що підлягають сплаті в плановому році
Інші обов’язкові платежі (розшифрувати)
V.Покриття збитків минулих періодів
010
020
030
040
050
060
070
080
090
100
110
111
112
120
130
131
132
133
134
140
150
160
170
180
190
191
192
193
194
195
196
200
201
202
210
211
212
213
214
220
230
959
30
247
200
-
-
660
1900
-
-
230
110
120
-
769
380
349
40
-
150
-
110
-
-
820
80
-
-
740
-
-
719
288
431
189
154
12
12
-
-
-
225
30
68
-
-
-
120
500
-
-
120
30
120
-
222
112
90
20
-
-
-
-50
-
-
160
20
-
-
140
-
-
170
67
103
44
35
3
3
-
-
-
240
-
64
100
-
-
200
500
-
-
110
25
-
-
240
140
100
-
-
-
-
40
-
-
220
20
-
-
200
-
-
180
72
108
48
39
3
3
-
-
-
240
-
58
100
-
-
250
500
-
-
-
25
-
-
238
128
110
-
-
100
-
100
-
-
220
20
-
-
200
-
-
180
72
108
48
40
3
3
-
-
-
254
-
57
-
-
-
90
400
-
-
-
30
-
-
69
-
49
20
-
50
-
20
-
-
220
20
-
-
200
-
-
189
77
112
49
40
3
3
-
Більш ефективним і корисним щодо управління фінансовими ресурсами дляпідприємства будь-якої форми власності є фінансовий план, який складається уформі балансу доходів і видатків на плановий період (без включення поточнихнадходжень і платежів, пов’язаних з розрахунками з постачальниками, з банкамиза короткотерміновими кредитами, а також з іншими доходами й витратами, якізнаходять відображення у прибутку від звичайної діяльності до оподаткування).Якоїсь єдиної встановленої форми цього планового документа не існує, але, якправило, баланс доходів і видатків складається зі збалансованих між собоючотирьох розділів:
I. Доходи й надходження коштів.
II. Витрати і відрахування.
III. Платежі в бюджет.
IV. Асигнування з бюджету.
Нижче наводиться плановий баланс доходів і видатків промисловогопідприємства акціонерного товариства (меблева фабрика, тис. Грн.):
Табл.2Розділи і статті балансу Всього на рік В тому числі за кварталами I II III IV
I. Доходи й надходження
1. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування
2. Зменшення (+), збільшення (-) нерозподіленого прибутку на кінець року проти суми на початок року
3. Збільшення (+), зменшення (-) відстрочених податкових зобов’язань на кінець року проти суми на початок року
4. Амортизаційні відрахування
5. Цільове фінансування капіталовкладень
6. Прибуток і економія від зниження вартості будівельно-монтажних робіт, що виконуються господарським способом
7. Мобілізація внутрішніх ресурсів у капітальному будівництві
8. Інші джерела фінансування капітальних вкладень (крім банківського кредиту)
9. Надходження коштів від батьків на утримання дітей у дитячих дошкільних закладах
10. Податок на додану вартість, що надходить у складі виручки від реалізації товарів, робіт, послуг, товарно-матеріальних цінностей, іншого майна (податкове зобов’язання)
11. Акцизний збір, що надходить у складі виручки від реалізації
12. Довготерміновий кредит банків
13. Інші (поза банківські) довготермінові позики
Разом доходи й надходження
II. Видатки та відрахування
14. Капітальні вкладення у виробничі об’єкти – всього
В тому числі за рахунок:
а) власного прибутку
б) інших джерел
15. Приріст нормативу власних оборотних коштів – всього
в тому числі за рахунок прибутку
16. Витрати на виробничо-технічний розвиток (крім капіталовкладень)
17. Витрати на соціальний розвиток (крім поточних витрат на утримання об’єктів соціальної сфери)
18. Дивіденди, інші форми матеріального заохочення
19. Платежі вищестоящому органу управління
20. Благодійні внески
21. Видатки на управління дитячого дошкільного закладу (за рахунок бюджетної дотації і коштів батьків)
22. Сплата боргів за довготерміновими кредитами
23. Збільшення (+), зменшення (-) суми відстрочених податкових активів на кінець року проти суми на початок року
24. Податок на додану вартість, що сплачується при придбанні товарів, робіт, послуг
а) в тому числі ПДВ, що не включається до складу податкового кредиту
25. Інші витрати за рахунок доходів, відображених у розділі I
Разом видатки та відрахування
III. Платежі в бюджет
26. Податок на прибуток
27. Податок на додану вартість
28. Акцизний збір
Разом платежів в бюджет
IV. Асигнування з бюджету
29. На утримання дитячого дошкільного закладу
30. На інші цілі
Перевищення платежів у бюджет над асигнуваннями з бюджету
959
+30
-
247
120
14
4
-
22
780
-
200
-
2376
769
147
622
50
50
78
30
260
16
12
132
80
-37
406
28
-
1796
288
402
-
690
110
-
580
225
+118
-
68
-
-
1
-
5
175
-
-
-
592
186
80
106
-
-
7
7
150
4
3
33
20
-37
93
7
-
466
67
89
-
156
30
-
126
240
+21
-
64
-
-
1
-
5
190
-
100
-
621
192
27
165
-
-
10
7
110
4
3
33
20
-
104
5
-
83
72
91
-
163
25
-
138
240
-30
-
58
120
4
1
-
6
205
-
100
-
704
303
20
283
25
25
44
8
-
4
3
33
20
-
108
12
-
548
72
109
-
181
25
-
156
254
-79
-
57
-
10
1
-
6
210
-
-
-
459
88
20
68
25
25
17
8
-
4
3
33
20
-
101
4
-
299
77
113
-
190
30
-
160
У першому розділі “Доходи й надходження” згруповані всі джереланадходжень фінансових ресурсів – прибуток від усіх видів господарськоїдіяльності підприємства, амортизаційні відрахування, які у складі виручкинадходять підприємству й використовуються як джерело фінансуваннякапіталовкладень на відновлення реконструкцію й модернізацію основних засобів,інші фінансові ресурси, в тому числи централізовані.
Доцільність включення до складу ресурсів, що надходять підприємству,ПДВ зумовлена тим, що одержаний у складі виручки від реалізації ПДВ має бутиповністю перерахований до державного бюджету, але за вирахуванням видатків наоплату ПДВ підприємства як покупця матеріальних ресурсів, причому не всіх, атільки тих, що витрачені на виробництво продукції і згідно з законодавствомвключаються до складу валових витрат. Все це має знайти відображення в балансі,який характеризує стан і рух фінансових ресурсів підприємства.
У другому розділі балансу “Видатки та відрахування” зібрані всівидатки, джерела фінансування яких визначені в першому (а такожчетвертому)розділах. По витратах, які фінансуються з кількох джерел, длязручності виділяється окремим рядком частина, що покривається за рахунок прибутку.
Третій і четвертий розділи містять платежі підприємства у державнийбюджет, у тому числі податок на прибуток, ПДВ, акцизний збір, а також сумуасигнувань з бюджету. Далі в балансі доходів і витрат визначається сума перевищенняплатежів у бюджет проти асигнувань із бюджету. Якщо баланс доходів і видатківскладено правильно, то різниця між першим і другим розділами балансується цієювеличиною.
У наведеному балансі доходів і видатків загальна річна сума доходів інадходжень складає 2376 тис. грн., видатки і відрахування – 1796 тис. грн.,перевищення надходжень над видатками (головним чином за рахунок ПДВ) – 580 тис.грн., що відповідає балансовій статті четвертого розділу балансу.
Для перевірки того, наскільки правильно складено баланс з точки зорувзаємопогодженості окремих дохідних і видаткових статей і подальшого контролюза додержанням використання окремих видів доходів і надходжень за цільовимпризначенням, у практиці фінансового планування вдаються до складенняспеціальної перевірочної таблиці, так званого шахового балансу.
Найчастіше в предметі шахового балансу записують усі доходи йнадходження коштів, у присудку – всі видаткові статті. Таким чином, повертикалі групуються видатки в розрізі джерел їх покриття, а по горизонталірозподіл доходів (прибутку та ін.) за напрямками їх використання. Таку таблицюможна скласти, маючи баланс доходів та видатків і всі розрахунки до нього,причому розбивка і балансування дохідних і видаткових статей робиться на основітого, що кожне джерело фінансових ресурсів має своє цільове призначення.
Такий вигляд має шаховий баланс, складений на підприємствівищенаведеного балансу доходів і видатків та розрахунків до нього промисловогопідприємства (назви статей замінені на їхні номери у балансі доходів івидатків).
Шахова таблиця до балансу доходів і видатків
Промислового підприємства на рік (тис. грн.)
Табл.3 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 Разом 1 147 50 78 30 230 16 12 - 80 - - 28 288 - 959 2 - 30 30 3 - - 4 247 - 247 5 120 - 120 6 14 - 14 7 4 - 4 8 - - - 9 - - 22 22 10 - - 378 402 780 11 200 - 200 12 37 - 37 13 - - 110 110 Разом 769 50 78 30 260 16 12 132 80 - 378 28 288 402 2523
Читати таку таблицю дуже зручно. Так, у першому рядку (по горизонталі)повністю поданий розподіл прибутку підприємства, у десятому спрямування ПДВ, щонадходить у складі виручки від реалізації продукції; у вертикальних стовпцяхрозшифровуються капіталовкладення, приріст нормативу власних оборотних коштів,інші витрати за джерелами фінансування. Структура фінансового планупідприємства і перевірочної шахової таблиці до нього допомагають фінансовійслужбі налагодити контроль за виконанням намічених обсягів надходженняфінансових ресурсів та їх цільовим використанням. Ефективною формою контролю завиконанням фінансового плану є складення звітного балансу доходів і видатків, атакож звітної шахової таблиці до нього. Вони можуть складатися за будь-якийзвітний період упродовж року і в цілому за рік. Звітний баланс міститьінформацію про планові і звітні показники стосовно кожної статті фінансовогоплану, що базуються на даних оперативного обліку, бухгалтерської, статистичноїзвітності, в ньому обчислюються відхилення від планових величин. Такий документне тільки сприяє виявленню резервів зростання обсягу нагромаджень, а йвиявленню недоліків і прорахунків у самому фінансовому плануванні.
2.3 Платіжний календар
Одним із напрямків впливу фінансового планування на економікупідприємства є врахування фактора часу в надходженні фінансових ресурсів.
Чинна система і строки платежів до державного бюджету, порядокрозрахунків з постачальниками, строки виплати заробітної плати робітникам іслужбовцям, умови сплати позичкових боргів банкам вимагають від підприємствапостійно враховувати співвідношення обсягу коштів, що надходять, з їх витратамине лише в цілому за якийсь період (рік, квартал, місяць), а з урахуваннямконкретного часу їх надходження і потреби в них. Тобто йдеться про те, щопідприємство цікавить стан його фінансових ресурсів не тільки за певний період,а й на конкретну дату. Таку інформацію підприємство може одержати, складаючиплатіжний календар.
Платіжний календар – це інструмент оперативного планування фінансовоїдіяльності підприємства. Він складається, як правило, на місяць з розбивкою надекади або тижні. У ньому визначаються очікувані на той чи інший відрізок часугрошові надходження за всіма напрямками доходів і спроможність підприємствасвоєчасно виконувати всі свої фінансові зобов’язання.
Інформаційним забезпеченням для складання платіжного календаря є:
Ø планові матеріали стосовно випуску й реалізації продукції, робіт,послуг;
Ø кошториси витрат на виробництво й договори на поставку матеріальнихресурсів з постачальниками;
Ø узгоджені відповідно до чинного законодавства строки виплати заробітноїплати, премій тощо робітникам і службовцям підприємства;
Ø узгоджені з податковою інструкцією строки внесення платежів додержавного бюджету й до позабюджетних державних фондів;
Ø дані податкового обліку щодо валових доходів і валових витрат,податкового зобов’язання з ПДВ і податкового кредиту;
Ø кредитні договори з банками в частині строків одержання та сплатикредитів і процентів за користування ними;
Ø дані бухгалтерського обліку про стан дебіторської та кредиторськоїзаборгованості;
Ø виписки з банківських рахунків: поточних, позичкових, валютних, іншихрахунків;
Ø оперативні матеріали відділів постачання, збуту, інших функціональнихпідрозділів про надходження коштів на підприємство у відповідні строки абопотребу в коштах, яка виникає в даний період.
Міру деталізації всієї інформації, яка включається до платіжногокалендаря, визначає підприємство, виходячи з конкретної платіжно-розрахунковоїситуації, що складається. У будь-якому разі балансованою величиною прискладанні платіжних календарів виступає залишок (сальдо) поточного рахунку вбанку і сума касової готівки, бо саме їх розмір визначає на кожний даний моментплатоспроможність підприємства, або від’ємна величина, що утворюється в разінедостачі поточних надходжень коштів для покриття очікуваних платежів.Приблизна форма платіжного календаря має такий вигляд:
Платіжний календар промислового підприємства на жовтень 2006р. (тис. грн.)
Табл.4Показники I декада II декада III декада
1. Початкове сальдо поточного рахунку в банку і касової готівки
2. Очікувані надходження грошових коштів:
а) за рахунок зниження дебіторської заборгованості на початок місяця
б) за відпущену і відвантажену продукцію в даному місяці
в) аванси покупців
г) кредити банків
д) з централізованих джерел
е) інші надходження
3. Всього надходжень з урахуванням сальдо поточного рахунку (касової готівки)
4. Витрачання грошових коштів:
а) в рахунок кредиторської заборгованості на початок періоду
б) погашення недоїмок і прострочених банківських позичок та процентів з них
в) оплата сировини, матеріалів, інших матеріальних цінностей, робіт і послуг за поточний місяць
г) сплата податків до державного бюджету, внески до позабюджетних фондів за вересень
д) сплата податків до державного бюджету, внески до позабюджетних фондів за жовтень (авансові платежі)
е) на оплату праці
є) на капіталовкладення
ж) за кошторисами витрат служб і закладів соціально-культурної сфери
з)аванси постачальникам
и) платежі банкам за позичками та процентів за користування ними
і) інші платежі
5. Всього грошових витрат
6. Залишок коштів (сальдо розрахункового рахунку) (р. 3 – р. 5)
7. Недостача коштів (р. 5 – р. 3)
12,8
688,7
933,0
650,0
220,0
-
213,0
2717,5
356,6
32,4
1365,5
230,0
-
461,7
52,0
102,0
240,0
117,0
81,0
3029,2
-
311,7
-
429,5
1427,6
880,0
240,0
15,0
161,7
3153,8
311,7
-
1615,6
-
220,0
108,5
130,0
102,0
600,0
225,0
207,0
3519,8
-
366,0
-
88,3
1861,3
920,0
960,0
-
148,4
3978,0
366,0
-
628,8
940,5
220,0
679,0
160,0
102,0
520,0
219,0
141,4
3976,7
1,3
-
Даний платіжний календар показує, що в першій декаді жовтняпідприємство не може забезпечити своєчасних платежів за рахунок очікуванихнадходжень грошових коштів, за другу декаду підприємству не лише не вдаєтьсязнизити дефіцит коштів, який створився в першій декаді, а, навпаки, недостачакоштів для покриття боргів і всіх поточних платежів у цій декаді дещозбільшується. При складанні календаря на третю декаду підприємство запланувалоодержання досить значної суми банківського кредиту (960 тис. грн..), бездопомоги якого воно не зможе вийти з дефіциту грошових коштів за місяць уцілому.
Незбалансованість платіжного календаря спонукає підприємство негайно шукатирезерви збільшення обсягу грошових надходжень як за рахунок прискореннявідвантаження продукції, ліквідації недоліків у сфері розрахунків зіспоживачами продукції, так і за рахунок зменшення (або тимчасового відкладення)певних витрат, налагодження партнерських стосунків з комерційними банками.
Якщо ж дані оперативного фінансового планування показують, що в той чиінший період підприємство має стале перевищення коштів над потребами в них,тоді є сенс внести певну суму вільних грошей на банківський депозит, щоприносить підприємству відповідний дохід. Наявність сталого значного сальдогрошових коштів на поточному рахунку підприємства і готівки в касі недоцільна.
2.4 Бізнес-план
Фінансове планування не можна розуміти лише як процес створенняпланових інструментів, які відображають джерела і напрямки використанняфінансових ресурсів за конкретні календарні періоди, якими є баланс доходів івидатків, платіжний календар. Воно включає також розрахунки щодо інвестиційнихпроектів, реалізація яких приносить прибуток підприємству-інвестору. Програма,яка описує економіко-організаційну сторону такого проекту, називаєтьсябізнес-планом.
Точно кажучи, сукупність усіх планових розрахунків, які регулюютьдіяльність будь-якого підприємства (маються на увазі виробничі плани, планивпровадження нової техніки і технології, маркетингові програми, планиматеріально-технічного постачання, фінансові плани), являє собою бізнес-пландіяльності підприємства. В даному розділі зосереджується увага на бізнес-планахокремих конкретних інвестиційних проектів, у тому числі таких, що здійснюєтьсяна діючому підприємстві.
Щоб збільшувати обсяг прибутку, підвищувати рентабельність своєїроботи, підприємство повинне постійно розробляти проекти, передбачаютьвкладення фінансових ресурсів у створення нових технологій, організацію новихвиробництв, реконструкцію виробничих площ та устаткування під випускконкурентоспроможних товарів на внутрішньому і зовнішньому ринках, будівництвофілій і цехів, наближення до джерел сировини і ринків збуту, в інші проекти, втому числі інвестування фінансових ресурсів у цінні папери сторонніх емітентів.Кожний з таких проектів має бути глибоко обґрунтований у бізнес-плані ідеї дорозрахунку конкурентної суми прибутку, який одержується від його втілення.
Бізнес-план складається, як правило, з таких розділів:
1. загальний опис проекту, в якому роз’ясняються метапроведення витрат, їх необхідність, характеристика інвестиційного об’єкта;
2. характеристика товарів, послуг, патентів, ноу-хау,які можуть бути запропоновані ринку, або іншого результату, що досягаєтьсяпісля завершення проекту і дає прибуток (наприклад зниження собівартостіпродукції, збільшення її надійності, покращення інших якісних характеристик,які можуть збільшити рентабельність продукції);
3. маркетингова програма, що розробляється з метоюдослідження і прогнозування ринку (ринкова ситуація, реклама, покупці,конкуренти тощо);
4. сировинна база, експериментальна база, кадровезабезпечення та інші сторони ресурсного забезпечення проекту;
5. економічна ефективність. Цей розділ розкриваєрезультати проекту і терміни окупності витрат.
В останньому розділі бізнес-плану розробляється прогноз обсягуреалізації продукції в грошовому виразі, баланс грошових витрат і надходженьвід втілення проекту і прибутку в річному обчисленні за термін функціонуванняпроекту.
Цілком особливі умови для розрахунків окупності інвестиційних проектівстворює інфляційне середовище, зокрема якщо мова йде про річну інфляцію нарівні більш ніж 20 – 25 відсотків. За цих умов вирішення питань, не можнаобійтися без дисконтування фінансових ресурсів, що вкладаються у проект,майбутніх доходів і витрат на втілення проекту, так само як і без розрахункуприйнятних рівнів рентабельності інвестицій (ставок їхньої дохідності). Ці розрахункиу бізнес-плані ґрунтуватися на таких міркуваннях.
У ринковій економіці вкладення грошей в інвестиційні проекти має сенслише за умови досягнення середньо ринкових ставок дохідності. В умовах інфляціїставка дохідності, природно, має враховувати надбавку до нормальної (реальної)ставки, яка компенсує інфляційне знецінення грошей. Наприклад, якщо темпінфляції за рік сягає 100 відсотків, тобто ціни за рік зростають у два рази, неможе бути й мови про інвестування, якщо прибуток від нього за рік не досягає100 відсотків. Отже, складаючи бізнес-план, треба виходити з того, що лишеставка дохідності, яка включає нормальну (на середньоринковому рівні)рентабельність інвестицій і проти інфляційну надбавку, може задовольнитиінвестора стосовно доцільності витрат на той чи інший проект.
Щоб формалізувати зв’язок номінальної ставки дохідності, яка включає всебе протиінфляційну надбавку (позначимо цю ставку літероюk), з реальною (нормальною)ставкою дохідності для без інфляційної ситуації r, темпом інфляції b, запишемоспочатку очевидну рівність:
Q=1+k (1)
де Q – грошовий потік затермін здійснення проекту (чистий прибуток після сплати податків плюс, якщопроект передбачає використання основних засобів, амортизаційні відрахування наїх реновацію).
Мається на увазі, що сума інвестиції дорівнює 1, а величини k, r, b виражені вкоефіцієнтах.
Записана вище формула означає, що грошовий потік за період інвестуванняповинен бути більшим, ніж інвестована сума, в k разів. Якби не інфляція, то справедливим був би запис (1+k)=(1+r), тобто він виражав би рівність номінальної і реальної ставокдохідності, але в умовах інфляції права частина цієї рівності має бутизбільшена у (1+b) разів, отже 1+k=(1+r)(1+b), звідки:
k= r+b+rb (2)
Ця формула, відома як формула І.Фішера, показує, що номінальна ставкадохідності інвестування дорівнює нормальній ставці плюс темп інфляції плюсвеличина rb (за невеликих темпівінфляції в межах до 10 відсотків річних величиною rb звичайно нехтують).
Наприклад, якщо на рік прогнозується темп інфляції 36 відсотків, то засередньо ринкової норми дохідності 20 відсотків за без інфляційної ситуаціїприйнятна норма дохідності від інвестиційних проектів в цьому році має бути0,63(0,2+0,36+0,2х0,36), тобто 63 відсотки.
У розрахунках окупності інвестицій обов’язково визначається так званатеперішня вартість (PV – Present Value) майбутніх доходів (витрат) шляхом дисконтування їх номінальнихвеличин (FV – Future Value) формулою
/> (3)
де t – число періодів (років, місяців), за які нараховується дохід.
У цих розрахунках величина k визначається за формулою (2).
Визначення дисконтованого грошового потоку (тобто такого, який можнапорівнювати з сумою інвестованих грошей для визначення окупності) ускладнюєтьсязвичайно тим, що номінальна виручка від втілення проекту і номінальні поточнівитрати (наприклад на сировину, матеріали, оплату праці тощо) „інфлюють” унеоднакових співвідношеннях під впливом цінових факторів. Наведена нижчеформула дає змогу розрахувати грошовий потік, порівнянний з вартістюінвестиційного проекту, зробивши його інфляційну корекцію, а такождисконтування на основі норми дохідності, що включає інфляційну надбавку:
/> (4)
де PV – дисконтованийгрошовий потік за термін життя проекту;
/> - виручка (валовий дохід) від реалізації проектуза відповідні роки у цінах базового року;
/> -поточні витрати на експлуатацію проекту за відповідні роки у цінах базовогороку;
/> -суми амортизаційних відрахувань за відповідні роки;
/> -базисні індекси цін відповідного року на продукцію, що формує доходи відреалізації проекту;
/> -базисні індекси цін відповідного року на ресурси, що формують поточні витратина експлуатацію проекту;
m — ставкаоподаткування прибутку;
/> -ставки дохідності інвестування, прийнятні для інвестора, за відповідні роки.
Приклад.
У 2004 р. підприємство здійснює проект вартістю 550 тис. грн. і, згідноз умовами інвестування, розраховує на три роки функціонування одержати дохід (всередньому 36 відсотків річних) на рівні, не нижчому від середньо ринковогодоходу на інвестиції з урахуванням інфляційної ситуації, яка прогнозується нацей період. Для складання розрахунку доцільності інвестування у бізнес-плані єтакі дані про проект (у цінах 2004 р., тис. грн.):Рік Поточні витрати без амортизації основних засобів Амортизація основних засобів Валовий дохід від реалізації проекту 2005 370 120 620 2006 350 108 620 2007 350 80 760
Прогнозований рівень зростання цін на 2005 р.: за доходами – 22відсотки, за витратами – 20 відсотків, на 2006 р. відповідно 25 відсотків і 21відсоток, на 2007 р. – 20 відсотків і 20 відсотків.
Згідно за формулою (4), грошовий потік за три роки становить:
/>
Отже, проект може бути прийнятий, бо „теперішня” вартість грошовогопотоку не тільки досягає суми авансованих у нього фінансових ресурсів (а цесаме по собі – достатня підстава для визначення інвестиції доцільною), але йперевищує їх, тобто перевищує виражені в середньо ринковій нормі дохідностісподівання інвестора на прибутковість.
Дуже велике значення має складання бізнес-планів підприємствами, якщобрак власних фінансових ресурсів на виконання того чи іншого проекту примушуєїх звертатися до спів інвесторів або в комерційний банк за позичкою. Якість,обґрунтованість, переконливість матеріалів, розрахунків, що містяться убізнес-плані, мають неабиякий вплив на вирішення питання про джерелафінансування.
ІІІ. АНАЛІЗФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
3.1 Зміст ізадачі АГД
Розглянемо змістаналізу господарської діяльності як науки, направленої на рішення певних задач.Цей зміст витікає перш за все з тих функцій, які економічний аналіз виконує всистемі інших прикладних економічних наук.
Однією з такихфункцій є вивчення характеру дії економічних законів, встановленнязакономірностей і тенденцій явищ, що відбуваються, і процесів в конкретнихумовах підприємства.
Важливою функцієюАГД є наукове обґрунтування поточних і перспективних планів. Без глибокогоекономічного аналізу результатів діяльності підприємства за минулі роки (5-10років) і без обґрунтованих прогнозів на перспективу, без виявлення недоліків,що мали місце, і помилок не можна розробити науково обґрунтований план, вибратиоптимальний варіант управлінського рішення.
До функційаналізу відноситься також контроль за виконанням планів і управлінських рішень,за економним використовуванням ресурсів. Ряд економістів принижує або зовсімзаперечують цю функцію аналізу, приписуючи її виключно бухгалтерському обліку іконтролю. Проте, аналіз проводиться не тільки з метою констатації фактів іоцінки досягнутих результатів, але і з метою виявлення недоліків, помилок іоперативної дії на процес виробництва. Саме тому необхідно підвищуватиоперативність і дієвість аналізу.
Центральнафункція АГД, яку він виконує на підприємстві, — пошук резервів підвищенняефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду і досягненьнауки і практики.
Наступна функціяаналізу – оцінка результатів діяльності підприємства по виконанню планів,досягнутому рівню розвитку економіки, використовуванню наявних можливостей.
І нарешті,розробка заходів щодо використовування виявлених резервів в процесігосподарської діяльності – також одна з функцій АГД.
Таким чином,аналіз господарської діяльності як наука є системою спеціальних знань,пов'язаних з дослідженням тенденцій господарського розвитку, науковимобґрунтуванням планів, управлінських рішень, контролем за їх виконанням,оцінкою досягнутих результатів, пошуком, вимірюванням і обґрунтуванням величинигосподарських резервів підвищення заходів щодо їх використовування.
3.2 Методикакомплексного аналізу господарської діяльності
Під методикоюрозуміється сукупність способів, правил найдоцільнішого виконання якої-небудьроботи. У економічному аналізі методика є сукупністю аналітичних способів іправил дослідження економіки підприємства, певним чином підлеглих досягненнюмети аналізу. Загальну методику розуміють як систему дослідження, яка однакововикористовується при вивченні різних об'єктів економічного аналізу в різнихгалузях національної економіки. Приватні методики конкретизують загальнувідносно до певних галузей економіки, до певного типу виробництва або об'єктудослідження.
Будь-яка методикааналізу буде наказом або методологічними радами з виконання аналітичногодослідження. Вона містить такі моменти, як:
а) задачі іформулювання цілей аналізу;
б) об'єктианалізу;
в) системипоказників, за допомогою яких досліджуватиметься кожен об'єкт аналізу;
г) ради зпослідовності і періодичності проведення аналітичного дослідження;
д) опис способівдослідження об'єктів, що вивчаються;
е) джерела даних,на підставі яких виробляється аналіз;
ж) вказівки поорганізації аналізу (які обличчя, служби проводитимуть окремі частинидослідження);
з) технічнізасоби, які доцільно використовувати для аналітичної обробки інформації;
и) характеристикадокументів, якими краще всього оформляти результати аналізу;
к) споживачірезультатів аналізу.
Як найважливішийелемент методики АГД виступають технічні прийомиі способи аналізу. Стисло ці способи можна назвати інструментарієм аналізу.Вони використовуються на різних етапах дослідження для:
o первинноїобробки зібраної інформації (перевірки, угрупування, систематизації);
o вивченнястану і закономірностей розвитку досліджуваних об'єктів;
o визначеннявпливу чинників на результати діяльності підприємств;
o підрахункуневикористаних і перспективних резервів підвищення ефективності виробництва;
o узагальненнярезультатів аналізу і комплексної оцінки діяльності підприємств;
o обґрунтуванняпланів економічного і соціального розвитку, управлінських рішень, різнихзаходів.
У аналізігосподарської діяльності використовується багато різних способів. Серед нихможна виділити традиційні способи, які широко застосовуються і в іншихдисциплінах для обробки і вивчення інформації (порівняння, графічний,балансовий, середніх і відносних чисел, аналітичних угрупувань).
Для вивченнявпливу чинників на результати господарювання і підрахунку резервів в аналізізастосовуються такі способи, як: ланцюгові підстановки, абсолютні і відноснірізниці, інтегральний метод, кореляційний, компонентний, методи лінійного,опуклого програмування, теорія ігор, дослідження операцій, методи рішенняекономічних задач на підставі інтуїції, минулого досвіду, експертних оцінокфахівців і ін. Застосування тих або інших способів залежить від мети і глибинианалізу, об'єкту дослідження, технічних можливостей виконання розрахунків і ін.
Удосконаленняінструментарію наукового дослідження має дуже велике значення і є основоюуспіху і ефективності аналітичної роботи. Чим глибше людина проникає в сутьявищ, що вивчаються, тим більше точні методи дослідження йому потрібні. Цехарактерно для всіх наук. За останні роки методики дослідження у всіх галузяхнауки стали точнішими. Важливим придбанням економічної науки є використовуванняматематичних методів в аналітичному дослідженні, що робить аналіз глибшим і точнішим.
ІV.АНАЛІЗ ЛІСОГОСПОДАРСЬКОГОПІДПРИЄМСТВА
4.1 Аналізлісогосподарських робіт
Аналізуючитехніко-економічні показники підприємств, фінансування яких відбувається зарахунок госпрозрахункової діяльності, слід зосередити увагу і на роботупідприємств, які фінансуються за рахунок державного бюджету. До такихпідприємств, у першу чергу, відносяться лісове господарство, яке є складовоюнародногосподарського комплексу України і займає значне місце в її економіці.
За данимидержавного лісового кадастру площа земель лісового фонду України становить 10,8млн. га, в тому числі, вкритих лісом різних вікових категорій – 9,4 млн. га.
Лісистість вУкраїні нижча порівняно з багатьма країнами Європи і складає 15,6%. При цьому,вона значно коливається в регіональному розрізі і, наприклад, у Карпатськомурегіоні перевищує середню по Україні в 2,4 рази, в Поліському – 1,9 рази. Атакі регіони, як Донецький, Південний та Придніпровський мають вдвічі – втричінижчу лісистість, ніж по країні.
Загальний запасдеревини в лісах України становить 1736 млн. м3, середній запас з розрахунку на 1 га вкритих лісом земель – 185 м3, середній запас стиглих і перестиглихнасаджень – 237 м3. Середній приріст в розрахунку на 1 га, вкритих лісом насаджень, складає 3,8 м3. Ліси першої групи становить 55,8% від загальної площіземель лісового фонду, ліси другої групи – 44,2%. Хвойні насадження займають42,2%, твердолистяні – 43,3%, м’яколистяні – 13,6%, інші деревні породи – 05%,чагарники – 04% від вкритих лісом земель.
За запасамидеревини, лісистістю території і площею лісів Україна відноситься до лісодефіцитних країн. А тому, для забезпечення належних умов розвитку галузі таекологічного балансування території, лісистість потребує доведення її до рівня22-25% за рахунок істотного підвищення, в першу чергу, в малолісних районах,ведення на науковій основі лісового господарства, раціонального використанняфінансових ресурсів, систематичного проведення специфічного аналізу робітвсього лісогосподарського комплексу.
Як відомо,основною відмінністю лісового господарства від інших галузей промисловості єтривалий цикл виробництва, внаслідок чого при аналізі лісогосподарських робітвиникають своєрідні особливості.
Полягають вони,перш за все, в тому, що протягом тривалого періоду виробництва підсумковийефект від проведених лісогосподарських заходів, як правило, може бутивстановлено лише через певний період. У зв’язку з цим аналіз лісо виробничоїдіяльності лісогосподарських підприємств за один або два роки не може дативідповіді на питання про ефективність проведення тих чи інших робіт.
Відомо, що прианалізі господарської діяльності підприємств лісового господарстварозглядаються питання, які пов’язані з виконанням виробничої програми,використанням основних виробничих фондів, ростом продуктивності праці,використанням фонду заробітної плати, собівартістю продукції, прибутком таіншими показниками госпрозрахункової діяльності. Разом з тим, особлива увагаповинна приділятись і таким важливим питання, як:
- виконаннякошторису робіт за рахунок держбюджетної діяльності;
- стануохорони лісу і ведення лісового господарства;
- дотриманняправил користування лісом;
- відтвореннялісових насаджень;
- виконанняплану щодо лісового доходу;
- мобілізаціївласних коштів тощо.
Однак, такийпідхід до проведення аналізу значною мірою ускладнюється з тієї причини, щоіснуюча система фінансування лісогосподарських підприємств пов’язана звикористанням коштів як за рахунок господарської діяльності, так і за рахунокбюджетних асигнувань, що зобов’язує підприємства прослідкувати використанняостанніх за призначенням, виявляти випадки неправильного віднесення насобівартість промислової продукції витрат, як проводяться за рахунок бюджетнихасигнувань та ін.
Характерноюособливістю аналізу лісогосподарської діяльності є те, що він, як правило,здійснюється за тривалий період у вигляді ревізії лісовпорядкування, зодночасним проведенням в натурі інвентаризації лісового фонду.
Таким чином,уміле поєднання аналізу діяльності підприємств лісогосподарських робіт затривалий період часу дає можливість зробити висновки і пропозиції щодопокращення роботи підприємств за рахунок госпрозрахункової діяльності робіт,які фінансуються з державного бюджету.
Аналіз робіт,пов’язаних з лісовим господарством починається з вивчення обсягу робіт, яківідображені у формах №10-ЛГ і звітах про заготівлю насіння – форма №20-ЛГ.
При цьомунеобхідно розглянути такі першочергові завдання, як:
- аналізвиконання плану ведення лісового господарства за комплексами основних робіт(лісокультурні, лісогосподарські, лісозахисні, протипожежні та ін.);
- виконанняплану лісогосподарських робіт (відведення лісосік, рубки догляду за лісом,прохідні та санітарні рубки, очистка лісу від захаращеності);
- аналізвикористання лісосічного фонду (плану відпустку деревини за лісорубникамиквитками, фактична вирубка деревини, недоруб в лісосіці звітного року);
- використаннярозрахункової лісосіки експлуатаційної частини лісосічного фонду;
- використаннярозрахункової лісосіки рубок догляду за лісом.
Такий порядоканалізу дає змогу зробити узагальнення за розділами і окремими видами робіт,показати взаємозв’язок між ними, виявити порушення обсягів і термінів їхвиконання поквартально і в цілому за рік.
Аналіз виконаннявиробничого плану в лісовому господарстві, тис. грн.
Табл. 5 Заходи Попередній рік Звітний рік Фактично за звітний рік, % Частка,% план Виконання До плану до попереднього року §1 Лісове господарство та мисливство І. Лісовпорядкування та проектно-пошукові роботи 7,0 6,8 8,9 130,8 127,1 1,7 II. Рубання, пов'язані з веденням лісового господарства, інші рубання 197,0 199,0 230,0 116,0 117,2 50.5 III. Допоміжні лісогосподарські роботи 0,7 0,7 0,7 100,0 100,0 0,2 IV. Лісокультурні роботи в державному лісовому фонді 53,0 50,0 52,0 104,0 98,1 11,4 V. Охорона лісу від пожеж — — — — — — VI. Боротьба з шкідниками та хворобами лісу 1,0 0,8 — — — — VII. Мисливство 0,9 0,7 0,7 100,0 77,8 0,2 VIII. Загальногосподарські витрати 3,6 3,5 2,7 77,1 75,0 0,6 IX. Утримання лісогосподарського апарату 183,0 182,5 162,1 88,8 88,6 35,4 Разом по лісовому господарству та мисливству 446,2 444,0 457,1 102,9 102,4 100,0 §2 Охорона довкілля І. Створення захисних лісових насаджень на землях державного лісового фонду 2,0 2,0 2,0 100,0 100,0 100,0 II. Створення захисних лісових насаджень на землях сільськогосподарського користування та інших землекористувачів — — — — — — III. Створення полезахисних лісових смуг — — — — — — Разом з охорони довкілля 2,0 2,0 2,0 100,0 100,0 100,0 §3 Головне користування та інші заходи І. Лісозаготівля — — — — — — II. Добування живиці — — — — — — Разом щодо головного користування та інші заходи — — — — — — Разом витрат 448,2 446,0 459,1 102,9 102,4 — /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Ізтаблиці 5 видно, що держлісгосп перевиконав план загального обсягу виробництвана 2,9 %, а порівняно з попереднім роком — на 2,4 %. У той же час напідприємстві не проводилися роботи з охорони лісу від пожеж, а також з боротьбиз шкідниками та хворобами лісу, що може негативно вплинути на роботудержлісгоспу в цілому. Темпи робіт на рубках, пов'язаних з веденням лісовогогосподарства та інших рубках, знизились на 1,9 % порівняно з попереднім роком,а утримання лісогосподарського апарату і загальногосподарські витрати значноскоротились як порівняно з планом, так і з попереднім роком (відповідно на 2,9% і 11,2 % та 2,5 % і 11,4 %), що слід вважати позитивним явищем.
Середінших складових аналізу підприємств лісового господарства за рахунок державногобюджету є діяльність держлісгоспів, пов'язана з кількісними і якісними роботамиз вирощування лісу, а також з розміром витрат на одиницю робіт. Для зручностіпроведення такого аналізу показники програми доцільно згрупувати за всімароботами, які стосуються лісовирощування (табл. 6). Щодо першого розділу «Лісогосподарські роботи», то план у2004 р. виконано на 106,8 %. Планом передбачалось зниження обсягу робітпорівняно з попереднім роком на 16 тис. грн. Однак, фактично відбулосязбільшення обсягу на 2,0 тис. Грн.
Таблиця6
Виконання робіт виробничої програми,пов'язаних з лісовирощуванням№ п/п Показники виробничої програми Одиниця виміру 2004р. виконано 2004 р. Звіт 2004 р.,%до План Виконано Відхилення плану звіту 2004 р. 1. Відвід лісосік головного користування і лісовідновлення га 160 104 107 +3 102,9 66,9 2. Відвід лісосік під рубки догляду і санітарні рубки га 890 760 920 +160 121,1 103,4 Рубки догляду за лісом 3. Освітлення га м3 120 630
160
840
166
855
+6
+45 103,7 105,5
138,3
135,7 4. Прочищення га м3 145 1015 153 1070 159 1160
+5
+90
103,3
108,4
109,7
114,3 5. Прорідження га м3
140
2750 110 2640
121
2735 +11 +95 110,0 100,3
86,4
99,5 6. Прохідні рубки га м3 185 4650 154 4020 172 4430 18 +410 111,6 110,2
92,9
95,3
Удругому розділі «Лісокультурні роботи» план перевиконано на 5 тис. грн. і вінстановить 103,3 %. Порівняно з попереднім роком фактичний обсяг робіт зріс на 9тис. грн. або до 106,1 % в поточному році.
Такимчином, в обох розділах фактичний обсяг держбюджетних робіт збільшився порівняноз планом і рівнем попереднього року.
Разомз тим, констатуючи перевиконання плану, необхідно проаналізувати, за рахунокяких робіт і яким чином відбулося його зростання.
Упершому розділі майже за всіма видами робіт план був перевиконаний. При цьомувідвід лісосік під рубання догляду перевиконано на 21,1 %, тобто більше, ніж на1/5 від передбаченого планом. Це відбулося внаслідок припущених помилок привстановленні плану з відводу лісосік на рубання догляду і санітарні рубання.
Перевиконанняплану спостерігається і за всіма видами рубання догляду. Тут звертається увагана відповідність перевиконання плану за площею і масою.
Прирубаннях догляду за лісом на освітлення перевиконання становило за площею 3,7%, за масою — 5,5 %. На чистках таке перевиконання становило відповідно 3,3 % і8,4 %. У такому випадку відхилення є допустимими і не викликають ніяких сумніві питань.
Прирубаннях догляду за лісом на освітлення перевиконання становило за площею 3,7%, а за масою — 5,5 %. На прочистках такеперевиконання становило відповідно 3,3 % і 8,4 %. У даному випадку відхилення єдопустимими і не викликають жодних сумнівів.
Припрорідженні план за площею перевиконано на 10 %, а за масою лише на 0,4 %.Замість 24,0м3 деревини з 1 га заготовлено 22,6 м3.
Особливаувага при аналізі повинна бути приділена перевиконанню плану щодо прохідних ісанітарних рубань. У першу чергу це стосується малолісних областей і регіонів.Перевиконання плану повинно відбуватися лише за умови наведення лісництвами ідержлісгоспами обґрунтованих даних для розширення робіт.
Таксамо аналізується виконання плану щодо лісокультурних та інших видів робіт.Виявивши причини недовиконання або перевиконання виробничого плану, слідрозробити заходи, які сприяли б успішному виконанню тих чи інших робіт.
Алебувають випадки, коли невиконання плану може бути наслідком недостатнього йогокоригування відповідно до зміни умов робіт. Так, наприклад, у результатісприятливих метеорологічних умов вегетаційного періоду або успішногозастосування гербіцидів було отримано високе приживання лісових культур іуспішний ріст їх з меншим доглядом, ніж передбачалося планом. У такому випадкудодатковий догляд, спричинений бажанням виконати виробничу програму нікількісного, ні якісного покращання результатів не дає, а призводить лише до необґрунтованих витрат праці такоштів. У такому і в подібних випадках необхідно керівникам підприємств увстановленому порядку внести відповідні зміни в річну програму робіт у процесіїї виконання.
Заключниметапом виконання плану виробничої програми з лісовирощування є переведеннялісових культур у вкриті лісовою рослинністю землі в лісовому фонді. Припроведенні аналізу з цього питання необхідно задіяти як планові, так і фактичнідані. Результати, отримані при цьому, відображаються в процентах. Крім того,необхідно співставити загальну кількість створених лісових культур і кількістьлісових культур, які було створено кожного року, з фактично переведеними увкриті лісовою рослинністю землі лісового фонду. При цьому встановлюютьвідповідність віку культур, які переводяться, а також тривалість вирощування їхз врахуванням передбачуваної агротехніки для даної породи в конкретному районі.Після цього вивчаються причини виявлених відхилень і пропонуються шляхиусунення недоліків.
Длянаглядності розглянемо умовний приклад. Створені в 1997 р. лісові культурисосни на площі 300 га в умовахЛьвівської області, повинні були перевести у вкриті лісовою рослинністю землі влісовому фонді через 5 років. У той же час, фактично переведено не 300 га, а тільки 205 га. Дана ситуація пояснюється тим, що в період вирощування на другий рік післястворення лісових культур 20 га загинуло внаслідок пожежі. З цього приводу булоскладено акт на їх списання, і відповідно план переведення у вкриті лісовоюрослинністю землі в лісовому фонді вже становив 280 га. Під час роботи комісії виявилась, що 45 га лісових культур не можуть бути переведені черезте, що вони не відповідають вимогам положення про переведення лісових культур увкриті лісовою рослинністю землі в лісовому фонді. Це викликано тим, що черезнесвоєчасний і недостатній догляд культури відстали в рості і їм потрібнийлісокультурний догляд ще протягом року. Крім цього, лісові культури на площі 30 га загинули. Отже, держлісгоспи припустили не тільки загибель лісових площ загальною кількістю 50 га. Крім того, культури, які загинули на площі 30 га, не були своєчасно виявлені і не оформленівідповідними актами на списання.
Такимчином, робота держлісгоспів з вирощування лісових культур характеризуєтьсявиконанням плану переведення їх у вкриті лісовою рослинністю землі в лісовому фондівсього на 68,3 %, а із збереження культур — 83,3 %.
Зметою покращання систематичного контролю за станом лісових культур необхіднопроводити якісну щорічну їх інвентаризацію аж до переведення у вкриті лісовоюрослинністю землі в лісовому фонді. Це дасть можливість працівникам лісовогогосподарства краще слідкувати за станом лісових культур протягом усього термінуїх вирощування.
4.2Аналіз якості виконаних робіт
Результатианалізу кількісних показників виконання виробничої програми не завжди достатньоюмірою характеризують позитивну діяльність держлісгоспу. Тому особлива увагаповинна приділятись аналізу якості проведення робіт, що суттєво впливає наефективність господарювання. Для наочності наведемо приклад: як може вплинутиякість заготовленого насіння на витрати при створенні розсадника площею в 1 га. Умовно візьмемо середню собівартість 1 кг насіння — 10 грн. При цьому, слід відзначити, щонорма посіву на 1 пог. м. насіння І класу сортності становить 1,5 г, а для III класу вона подвоюється і становить 3,0 г. Таким чином, для посіву насіння І класу сортності на площі 1 га при грядковому 12-стрічковому посіву необхідно буде 61,1 кг насіння, собівартість заготівлі якого складе 611 грн. Якщо ж держлісгосп заготовить насіння III класу сортності, то для проведенняцієї роботи буде необхідно 122,2 кг насіння, собівартість заготівлі якогостановитиме 1 222 грн., тобто збільшиться у 2 рази, а витрати зростуть в1,3-1,5 рази в порівнянні з І класом сортності. Наведені дані свідчать пропряму залежність господарських витрат від заготовленого насіння.
Длярізних видів робіт наведемо найбільш суттєві показники якості:
• длязаготівлі насіння — це клас сортності за даними аналізу контрольно — насінневоїстанції;
• длярозсадників — вихід стандартного посадкового матеріалу на одиницю площі;
• для лісовихкультур — відповідність їх технічним проектам, приживання, збереження та інтенсивність росту;
• длясприяння природному поновленню — успішність відновлення головних порід на площах, де проведенірубання;
• длярубання догляду — відповідність їх до вимог діючих правил і ефективністьдогляду за насадженнями, які залишилися після проведення рубання;
• длялісозахисту — ефективність проведення лісозахисних заходів.
Ізнаведеного вище більш детально розглянемо лише показники якості робіт, щопов'язані з рубаннями догляду за насадженнями.
Якістьробіт з проведення рубання догляду і їх відповідності до діючих правилвизначають при аналізі поточної господарської діяльності в результаті їх оглядуфахівцями держлісгоспу, державного лісогосподарського об'єднання, а такожпрацівниками Державного комітету лісового господарства України. Матеріалиперевірки відображаються в актах, які використовуються у подальшій роботі.
Рубання догляду за лісом є одним ізнайважливіших заходів з формування і вирощування лісових насаджень з метоюотримання деревини для народногогосподарства. У цьому зв'язку аналіз робітповинен проводитися під кутом зору отримання відповідної кількості товарноїдеревини від рубання догляду порівняно з планом і проектом лісовпорядкування, атакож впливу проведених робіт на стан формування насаджень і їх ріст.
Длянаочності проведення аналізу отримання кількості товарної деревини від рубаннядогляду за лісом розглянемо такі дані таблиці 7.Таблиця 7
Планові і фактичні щорічні обсяги робітна рубаннях догляду за лісомВиди рубання догляду За планом Фактично % виконання плану площа, га запас, тис. м3 деревина, яка підлягає вирубуванню з 1 га, м3 Площа, га деревина, яка вирубана всього, тис. м3 зі га, м3 за площею за масою Освітлення 76 0,24 3,2 124 0,9 7,4 163 375 Прочищення 385 3,3 8,6 496 6,74 13,6 128 204 Проріджування 164 2,4 14,5 185 3,4 18,4 112 141 Прохідні рубання 78 1,9 24,0 164 4,0 24,3 210 210 Разом 703 7,84 — 969 15,04 — 137 191,8
Яквидно з таблиці 7, щорічні обсяги деревини від рубання догляду за лісомперевищували ті, що намічені лісовпорядкуванням, майже в 2 рази. Із цього можназробити висновок, що на рубаннях, які потребують догляду, а це, в першу чергу,освітлення і прочистки, розрахункова лісосіка при лісовпорядкуванні визначенаяк за площею, так і з масою деревини із заниженням.
Важливимпоказником при проведенні рубання догляду є процент охоплення ними вкритоїлісом площі; динаміка обсягу їх порівняно з попередніми ревізійними періодами;питома вага деревини, отриманої при рубаннях догляду в загальному обсязілісокористування.
Якістьрубань догляду значною мірою визначається і відводом лісосік. При встановленніякості відводу необхідно перш за все перевірити правильність вибору площ лісовихнасаджень для проведення рубань. Згідно із таксаційним описом і актомвідведення лісосік визначають відповідність віку насаджень запропонованому видурубань догляду, а також повноту насаджень, на основі якої визначається видрубань догляду і правильний вибір головної породи.
Наоснові цих актів перевірки проводиться оцінка якості відводу лісосік. Відвідлісосік вважається незадовільним, якщо у відомостях перевірки правильностівідбору дерев при рубаннях догляду зафіксовано відхилення відібраних деревбільше, ніж на 15 %.
Наприклад,при прорідженні загальний запас деревини на пробній площі дорівнює 11 м3. У рубання визначено 2,2 м3. При цьому встановлено, що неправильно залишені в насадженні деревазапасом 0,63 м3 і призначені в рубання 0,86 м3. В цьому випадку відведення лісосіки визнається незадовільним, бо сума помилки склала 1,49 м3, що становить більше 10 % від запасу деревини на площі.
Якістьуже проведених рубань догляду визначається на основі актів перевірки, якупроводять фахівці держлісгоспу або працівники вищої лісової інстанції. Прицьому важливим показником є склад насадження, який залишився після проведеннярубання. Якщо, наприклад, після рубань догляду, за винятком санітарних рубань,склад змішаних насаджень покращився і процентне співвідношення головної породив насадженні зросло, то це позитивний показник, який характеризує проведення рубання.У випадку, коли склад насадження змінився за рахунок вирубання головної породиі доля її в насадженні знизилась, — це показник незадовільної роботидержлісгоспу в напрямку формування якісного складу насаджень.
Характеризуючианаліз рубань догляду з питань якості, слід відзначити, що він побудований восновному на суб'єктивному підході до даного питання у зв'язку з тим, що впливрубань догляду на насадження проявиться лише через певний проміжок часу. Томуефективність, як основний показник якості робіт, може бути визначена тільки прианалізі роботи держлісгоспу на протязі тривалого періоду.
Проведеннярубань догляду як і інших лісогосподарських робіт за рахунок державного бюджетубезпосередньо пов'язане з рівнем їх виконання і перевиконання. Адже перевиконанняпланових обсягів тих чи інших робіт можливе лише в межах коштів, передбаченихпланом операційних витрат на даний вид роботи. Протилежне може відбуватися лишеу випадку отримання економії коштів внаслідок впровадження прогресивних методіворганізації праці і при гарантії високої якості робіт, що проводяться в данийчас і будуть проводитися в майбутньому. Наприклад, при посадці лісових культурпоза планом необхідно враховувати не тільки наявність підготовленого ґрунту,посадового матеріалу, тракторів і лісопосадочних машин, необхідних в даниймомент, але й визначити потребу в тракторах, машинах і механізмах, робочій силіна майбутнє для своєчасного і високоякісного догляду за лісовими насадженнямипротягом усього періоду їх вирощування.
Кількісніі якісні показники рубання догляду за лісом знаходяться у тісномувзаємозв'язку. Тому перевиконання плану з рубань догляду в держлісгоспахлісодефіцитних районів слід детально вивчати, встановлювати за рахунок якихнасаджень перевиконаний план і які причини сприяли його перевиконанню. Увипадку, коли перевиконання є наслідком збільшення обсягів рубань догляду умолодняках поза розміром затвердженої лісосіки, наприклад, в лісових культурах,які переводяться у вкриті лісовою рослинністю землі в лісовому фонді слідрозцінювати, як позитивний момент у роботі держлісгоспу. Але бувають випадки,коли з метою отримання додаткової кількості деревини рубання догляду проводятьв низькоповнотних, але високотоварних середньовікових і пристигаючихнасадженнях, які не потребують догляду. Такі рубання догляду проводять дозниження запасів деревини в майбутньому, а відповідно — і до порушення правилкористування лісом.
4.3Аналіз витрат на одиницю виконаних робіт
Зметою виявлення резервів зниження витрат на лісовирощування аналізують витратина одиницю виконаних робіт. Такий аналіз сприяє встановленню відхилень від нормвитрат, виявленню причин і визначенню можливостей для подальшого зниженнявитрат. Витрати аналізують за кожним розділом і видом робіт. При цьомудоцільним є визначення розміру прямих витрат, які припадають на 1 грн. обсягулісогосподарського виробництва. На основі цього можна зробити порівнянняфактичних витрат звітного року з витратами за попередній рік і дати відповіднуоцінку господарської діяльності того чи іншого підприємства.
Заприклад аналізу витрат на одиницю робіт розглянемо витрати на виконаннявиробничої програми держлісгоспу з лісовирощування, наведені в табл. 7.
Яквидно з таблиці 7, фактичні витрати на виконання виробничої програми у 2004 р.досягли 109,6 %, перевищивши планові на 9,6 %. Порівняно з попереднім рокомзагальні витрати збільшилися на 28 % і становлять 128 %. У той же час рістобсягу виконаних робіт склав 17,4 %, а витрати на 1 грн. обсягулісогосподарського виробництва в звітному 2004 р. у порівнянні з попереднім 2003р. виросли лише на 2,6 %.Аналогічно проводиться аналіз витрат і за іншими розділами виробничої програми.Проте слід мати на увазі, що відхилення загальних фактичних витрат від плановихможуть бути наслідком відхилення від планових витрат на одиницю робіт, а такожвідхиленням фактичних обсягів робіт від планових.
Припроведенні аналізу витрат на одиницю робіт особливу увагу необхідно звертати нанаявні факти перевитрат коштів з окремих видів робіт. Це явище носить негативнийхарактер і вимагає детального розгляду. Однією із причин такого збільшеннявитрат може бути порушення технології виробництва робіт, низький рівеньорганізації, недостатнє залучення засобів механізації на лісокультурних ілісогосподарських роботах та ін.
Слідзазначити, що одним із найважливіших заходів щодо зниження витрат на одиницюробіт є ступінь механізації робіт, пов'язаних з лісовирощуванням. У зв'язку зцим приділяється особлива увага аналізу виконання програми механізованих робіт,де вивчаються причини невиконання плану робіт, можливості розширеннямеханізації виробничих процесів і окремих робіт, можливі шляхи більшраціонального і ефективного усунення недоліків.
Припроведенні аналізу виконання плану механізованих робіт показники доцільнозгрупувати у відповідну таблицю 8.Таблиця 8
Виконання плану механізованих робітНазва робіт Одиниця виміру 2006 р. звіт 2007 р. Звіт 2007 р., % до план звіт плану 2002 р. звіту 2001 р. Рубання догляду (освітлення, прочищення, прорідження) м3 1115 1320 1279 96,8 114,7 Прохідні і санітарні рубання м3 13840 10148 12567 123,8 90,8 Трелювання деревини м3 5760 5920 6140 103,7 106,6 Посадка лісу га 245 258 244 94,5 99,6 Догляд за лісовими культурами га 1470 1610 1715 106,5 116,6 Підготовка ґрунту під лісові культури, розсадники, плантації га 255 274 259 94,5 101,5 Закладення розсадників га 1,5 2,2 2,5 113,6 166,6 Наземні винищувальні заходи боротьби із шкідниками га — 108 108 100 —
Ізданих таблиці 8 видно, що обсяг виконаних в 2006 р. механізованих робіт більший від обсягу 2005 р.,за виняткомпрохідних і санітарних рубань. Разом з тим план у 2006 р. був виконаний не за всімапоказниками. Так, на 96,8 % виконаний план механізації робіт з рубань догляду(освітлення, прочищення, прорідження); на 94,5 % — посадці лісу; на 94,5 % —підготовці ґрунту, що характеризує недостатню роботу держлісгоспу в цьомунапрямку. Негативне явище у невиконанні плану механізованих робіт на рубанняхдогляду, на посадці лісу і підготовці ґрунту під лісові культури привели до збільшеннявитрат на одиницю виконаних робіт таблиці 8.
Таблиця8 Зміна витрат Невиконання плану механізованих робіт негативно вплинуло нароботу підприємства, збільшивши витрати праці на 1048 людино-днів і коштів — насуму 3482 грн. Наведені розрахунки свідчать, що на даному підприємстві є значнірезерви з підвищення ефективності виробництва. Керівникові держлісгоспунеобхідно уважніше віднестися до розробки організаційно-технічних засобів дляпідвищення рівня механізації робіт і контролювати їх виконання.
Аналізвитрат на одиницю виконуваних робіт і на весь обсяг лісогосподарської програмитісно пов'язаний з використанням плану щодо лісового доходу. Як відомо, лісовийдохід є однією із статей, за допомогою якої частково покриваються витрати налісове господарство з державного бюджету, а тому держлісгоспи зобов'язаніприймати всі невідкладні заходи з його виконання. Аналіз лісового доходупроводиться за наступними показниками таблиці 9.
Яквидно з таблиці 9, план загальної суми лісового доходу виконаний на 102,1 %.Разом з тим виконання його відбувалося, головним чином, за рахунок штрафів запорушення правил користування лісом. У той же час попнева плата виконана всьогона 95,4 %, не повернута також заборгованість з лісового доходу за минулі роки.
Таблиця 9
Виконанняплану надходження лісового доходу, тис. грн.Статті доходу План Фактично надійшло Виконання, % Попнева плата за деревину поточного року 181,4 173,2 95,4 Плата за продукти побічного користування 17,3 16,7 96,5 Стягнення заборгованості з лісового доходу за минулі роки 12,2 10,8 88,5 Штрафи і неустойки 14,7 Разом 210,9 215,4 102,1
Порівняння доходів і видатків з бюджетної діяльності держлісгоспу дастьможливість визначити остаточний результат фінансової діяльності за наступноюсхемою:
А.Витрати, тис. грн. Б.Доходи, тис. грн.
Всьоговитрат — 308,9 Внесено власних коштів — 97,4 Лісовий дохід 215,4 Разом доходів— 312,8
Доходидержлісгоспу за рахунок бюджету в поточному році перевищують загальні витратина 3,9 тис. грн. (312,8 — 308,9).
Припроведенні аналізу лісового доходу необхідно врахувати зміни запасів деревини інезавершеного виробництва. Якщо, наприклад, в поточному році запаси деревини внезавершеному виробництві збільшилися на 73 тис. грн. у цінах, за якимиобраховують собівартість, а за таксовими цінами — на 77,4 тис. грн., тоекономічний ефект виробництва, що фінансується за рахунок бюджетних асигнувань,становитиме 81,3 тис. грн. (3,9 + 77,4). Виключивши з цієї суми амортизаційнівідрахування, які склали при середній нормі амортизації 5,5 тис. грн.,отримаємо чистий дохід 75,8 тис. грн. (81,3 — 5,5), що від загальних витрат зурахуванням амортизації 314,4 (308,9 + 5,5) становитиме 24,1 %.
ВИСНОВКИ
Фінансовіресурси як важливий чинник ефективного функціонування підприємства (галузі)посідають значне місце в управлінні виробництвом. Фінансові служби покликаніпостійно забезпечувати фінансовими ресурсами процеси виробництва й реалізаціїпродукції, домагатися найраціональнішого використання фінансових ресурсів,слідкувати за додержанням у всіх ланках виробництва й усіма функціональнимипідрозділами підприємств фінансової дисципліни. Фінансова дисципліна включає всебе обов'язок підприємств і посадових осіб дотримуватися режиму економії увикористанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, норм і нормативіввитрат, затверджених фінансових планів, а також виконання зобов'язань переддержавним бюджетом, банками, постачальниками і споживачами, іншимиконтрагентами.
Вгосподарській практиці діяльність, спрямована на забезпечення виробництвафінансовими ресурсами і здійснення контролю за дотриманням фінансовоїдисципліни, називається фінансовою роботою.
Якправило, фінансова робота на підприємстві організовується фінансовим відділом,що є самостійним структурним підрозділом. Керівник цього відділу безпосередньопідлягає керівникові підприємства і разом з ним несе відповідальність зафінансову дисципліну і фінансовий стан підприємства, представляє підприємство уфінансових, кредитних та інших органах. На невеликих підприємствах, де немає самостійногофінансового відділу, цю роботу виконує фінансовий сектор (бюро, група), щостворюється у складі бухгалтерії, фінансово-збутового відділу чи іншогопідрозділу підприємства, керівник якого в такому разі несе відповідальність зафінансову роботу підприємства.
Фінансоваробота на підприємстві дуже різноманітна й багатогранна, але умовно її можназгрупувати за напрямами таким чином:
•фінансове планування;
•оперативна фінансова робота;
•контрольно-аналітична робота.
Відповідноструктура фінансового відділу підприємства будується орієнтовно за такимпринципом (рис. 1).
Напідприємствах зі значним обсягом зовнішньоекономічних зв'язків створюєтьсягрупа (сектор) валютних розрахунків і валютного регулювання.
Контрольза використанням фінансових ресурсів може бути ефективним, якщо він охоплює всіланки фінансової діяльності підприємства: формування витрат на виробництво,надходження виручки від реалізації, використання грошових нагромаджень,формування й використання коштів на створення основних і оборотних засобів.Причому цей контроль має бути безперервним і доповнюватися комплексним аналізомфінансового стану підприємства.
Длявиконання своїх функцій з управління фінансовими ресурсами і контролю за їхраціональним використанням фінансова служба підприємства виконує необхіднірозрахунки й на їх основі вносить обґрунтовані пропозиції керівництвупідприємства про розподіл наявних фінансових ресурсів між виробничимиструктурними підрозділами (цехи, дільниці, бригади основного і допоміжноговиробництва), функціональними службами (відділи матеріально-технічногопостачання, збуту, головного механіка, головного технолога тощо); розробляєпоточні та оперативні фінансові плани та інші планово-фінансові документи;вишукує резерви збільшення прибутку й надходження інших фінансових ресурсів длязабезпечення потреб підприємства у коштах на фінансування виробництва,капітальних вкладень, соціально-культурних потреб; здійснює контроль завиконанням показників фінансового плану підрозділами й підприємством у цілому, атакож за недопущенням використання фінансових ресурсів на непродуктивнівитрати; організовує партнерські відносини з комерційними банками; здійснюєоперативний контроль за надходженням грошових коштів у ході реалізаціїпідприємством своєї продукції, послуг, за своєчасним вирішенням суперечок усфері розрахунків з покупцями та постачальниками; забезпечує всю роботу повиконанню фінансових зобов'язань підприємства перед державним бюджетом щодовнесення податків, інших (неподаткових) платежів, перед позабюджетними фондами,банками, постачальниками сировини, матеріалів і послуг, робітниками іслужбовцями (заробітна платня, виплати соціального страхування тощо); разом зіншими економічними (відділи планово-економічний, праці і заробітної плати),виробничими і технічними підрозділами комплексно аналізуєгосподарсько-фінансову діяльність підприємства та його окремих структурнихпідрозділів, у процесі чого виявляються причини невиконання планів і завдань звиробництва продукції, її собівартості, валових доходів і валових витрат,прибутку, причини й винуватці непродуктивних витрат і витрат, що призводять дозбитків і зниження рентабельності роботи підприємства, намічаються шляхиподолання цих причин; бере активну участь у заходах, спрямованих назапровадження внутрішнього комерційного розрахунку на підприємстві,колективного підряду в цехах, відділах та інших службах; вивчає станфінансового ринку країни й регіону для планування і прийняття рішень вінвестиційній сфері (емісія і придбання акцій, облігацій, інших цінних паперів,залучення банківських кредитів тощо).
Такийвеликий обсяг повсякденної роботи, який виконує апарат фінансової службипідприємства, природно, потребує залучення значного масиву інформації —планово-виробничої, бухгалтерської, платіжно-розрахункової, договірно-правової,маркетингової. В сучасних умовах подальше вдосконалення фінансової роботи іпоглиблення на цій основі контролю за раціональним використанням фінансовихресурсів відбуваються на базі впровадження електронно-обчислювальної техніки,моделювання фінансових процесів і створення автоматизованих систем управління(АСУ) фінансами. АСУ фінансами створює умови для різкого скорочення обсягутехнічної роботи, підвищення оперативності, точності та якості управлінськихрішень із фінансових питань.
Ефективнаорганізація фінансової роботи на підприємстві в ринкових умовах неможлива, якщофахівці всіх економічних служб, насамперед фінансової, нездатні швидко йкваліфіковано орієнтуватись у вкрай динамічному фінансовому правовому поліУкраїни. Тому неодмінною умовою успішного функціонування підприємства є тіснакоординація роботи його фінансової служби (як, зрештою, й інших функціональнихпідрозділів) з юридичною службою.
Списоквикористаної літератури
1. Буряк П.Ю., Римар М.В., БицьМ.Т. Фінансово-економічний аналіз: ВД „професіонал”, 2004. – 528 с.
2. Бандурка О.М., Коробов М.Я.,Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства: Либідь, 2002. – 384с.
3. Єлейко Я.І., Кандиба О.М.,Лапішко М.Л., Смовженко Т.С. Основи фінансового аналізу: Навч. Посібник НБУ,Львів, 2000. – 142 с.
4. Кар пінський Б.А.,Герасименко О.В. Фінансова система: Центр навчальної літератури, 2003. – 184 с.
5. Сопко В.В., Завгородній В.П.Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: КНЕУ, 2000.– 258 с.
6. Ушакова Н.Г., Помінова І.І.Соціально-економічні типи країн: Професіонал,2004. – 304 с.
Доповідь до курсової роботи
В організаційній та управлінській роботі підприємств діяльність займаєособливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнотафінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвиткупідприємства, виконання фінансових зобов’язань перед державою та іншимисуб’єктами господарювання.
Фінансова діяльність – це система використання різних форм і методівдля фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення нимипоставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечуєжиттєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.
Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні,поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фінансовий план – у формібалансу доходів та витрат грошових коштів, оперативний – у формі платіжногокалендаря.
Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства – це діагноз йогофінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявленнята мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів таприбутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшенняфінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізувикористовуються в процесі фінансового прогнозування, планування та управління.
Підприємство має опрацювати таку систему показників, з допомогою якоївоно змогло б із достатньою точністю оцінити поточні та стратегічні можливостіпідприємства.
Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянокфінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначаєтьсязагальна потреба в грошових коштах забезпечення нормальної виробничо-господарськоїдіяльності та можливість одержання таких коштів.
За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмірвикористання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплатиподатків. Метою складення фінансового плану є визначення фінансових результатівна підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотнихкоштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.
Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку відреалізації продукції, визначення суми планових платежів у бюджет. Відобґрунтованості та правильності розрахунку виручки великою мірою залежить такожреальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованогоприбутку.
Мета планування витрат – визначення можливості най економнішоговитрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції.Зменшення витрат виробництва та обороту є важливим фактором збільшенняефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини,матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількістьдодаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створюєреальні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництвоодиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а отже, іприскорення обертання оборотних коштів.
Фінансовіресурси як важливий чинник ефективного функціонування підприємства (галузі)посідають значне місце в управлінні виробництвом. Фінансові служби покликаніпостійно забезпечувати фінансовими ресурсами процеси виробництва й реалізаціїпродукції, домагатися найраціональнішого використання фінансових ресурсів,слідкувати за додержанням у всіх ланках виробництва й усіма функціональнимипідрозділами підприємств фінансової дисципліни. Фінансова дисципліна включає всебе обов'язок підприємств і посадових осіб дотримуватися режиму економії увикористанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, норм і нормативіввитрат, затверджених фінансових планів, а також виконання зобов'язань переддержавним бюджетом, банками, постачальниками і споживачами, іншимиконтрагентами.
Вгосподарській практиці діяльність, спрямована на забезпечення виробництвафінансовими ресурсами і здійснення контролю за дотриманням фінансовоїдисципліни, називається фінансовою роботою.
Напідприємствах зі значним обсягом зовнішньоекономічних зв'язків створюєтьсягрупа (сектор) валютних розрахунків і валютного регулювання.
Контрольза використанням фінансових ресурсів може бути ефективним, якщо він охоплює всіланки фінансової діяльності підприємства: формування витрат на виробництво,надходження виручки від реалізації, використання грошових нагромаджень,формування й використання коштів на створення основних і оборотних засобів.Причому цей контроль має бути безперервним і доповнюватися комплексним аналізомфінансового стану підприємства.
Ефективнаорганізація фінансової роботи на підприємстві в ринкових умовах неможлива, якщофахівці всіх економічних служб, насамперед фінансової, нездатні швидко йкваліфіковано орієнтуватись у вкрай динамічному фінансовому правовому поліУкраїни. Тому неодмінною умовою успішного функціонування підприємства є тіснакоординація роботи його фінансової служби (як, зрештою, й інших функціональнихпідрозділів) з юридичною службою.