Основи організації фінансів підприємств
Фінанси,кредит, гроші виступають основними регулювальниками як економіки, так ісуспільних відносин взагалі. Ці регулювальники і забезпечують постійнийрозвиток суспільства. Безпосередні умови для виникнення фінансових відносинстворюють грошові відносини. Але поява грошей не означала появу фінансів — фінанси є певна частина грошових відносин. Наявність фінансів передбачаєобов'язкове існування грошей. Виконуючи функцію засобу обігу, гроші за певнийперіод стають капіталом, тобто тією вартістю, що забезпечує отриманнядодаткового приросту в ході реалізації продукту — додаткової вартості.
Грошовівідносини перетворилися в фінанси, коли рух грошей придбав відомусамостійність. Внаслідок виробництва товарів і їх реалізації формуються грошовіприбутки, формуються фінансові ресурси підприємства у вигляді різноманітнихфондів. З'являється самостійна сфера діяльності кожного підприємства, щовиходить за рамки його виробничих функцій, але яка представляє собою частинувиробничих відносин, суть якої полягає в певній системі організації грошовихпотоків. Ця частина і є фінанси.
Фінансипідприємства являють собою систему грошових відносин, що виражають формування івикористання грошових фондів в процесі кругообігу ресурсів підприємства,формування його грошових прибутків та накопичень.
Фінансипідприємств забезпечують кругообіг основного та оборотного капіталу, взаємовідношенняз державними органами, податковою системою, бюджетами, банками і іншимикредитними установами, страховими компаніями і так далі. У кожній державібудь-яка державна система включає фінансову систему. Вона складається з двохпідсистем:
- загальнодержавні фінанси;
- фінанси господарюючих суб'єктів.
Кожнепідприємство використовує наступні основи для організації фінансів:
· відособлення майнапідприємства, яким дана юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями. Цевідособлення майна фіксується в Статуті підприємства, а потім в балансі;
· ведення самостійногобалансу;
· використання власногоімені при здійсненні операцій і прийнятті відповідальності по них;
· отриманий прибутокпідприємства є власністю підприємства, тому розподіл і використання йоговідбувається на правах власності.
Фінансипідприємств — це економічні, грошові відносини, що виникають у результаті рухугрошей: на їхній основі на підприємствах функціонують різні грошові фонди.
Фінансипідприємств як частина фінансової системи охоплюють процеси створення,розподілу і використання валового внутрішнього продукту у вартісному вираженні.Вони функціонують у сфері матеріального виробництва, де, в основному,створюються сукупний суспільний продукт і національний доход.
У ходіфінансово — господарської діяльності комерційних організацій і підприємстввиникають визначені фінансові відносини, зв'язані з організацією виробництва,реалізацією продукції, формуванням фінансових ресурсів, розподілом івикористанням доходів.
Фінансовівідносини підприємств складаються з чотирьох груп. Це відносини:
· з іншими підприємствами йорганізаціями;
· усередині підприємства;
· усередині об'єднань,підприємств, що включають відносини з вищею організацією; усерединіфінансово-промислових груп, а також холдингу;
· з фінансово-кредитноюсистемою — бюджетами і позабюджетними фондами, банками, страхуванням, біржами,різними фондами.
Фінансовівідносини з іншими підприємствами й організаціями містять у собі відносини зпостачальниками, покупцями, будівельно-монтажними і транспортнимиорганізаціями, поштою і телеграфом зовнішньоторговельними й іншимиорганізаціями, митницею, підприємствами, організаціями і фірмами іноземнихдержав.
Найбільша пообсягу грошових платежів група — це відносини підприємств один з одним, зв'язаніз реалізацією готової продукції і придбанням матеріальних цінностей длягосподарської діяльності. Роль цієї групи фінансових відносин первинна, тому щосаме в сфері матеріального виробництва створюється національний дохід,підприємства одержують виторг від реалізації продукції і прибуток. Організаціяцих відносин оказує самий безпосередній вплив на кінцеві результати виробничоїдіяльності.
Фінансовівідносини усередині підприємства включають відносини між філіями, цехами,відділами, бригадами і т.д., а також відносини з робітниками та службовцями.Відносини між підрозділами підприємства зв'язані з оплатою робіт і послуг,розподілом прибутку, оборотних коштів і ін. Роль їх складається у встановленнівизначених стимулів і матеріальної відповідальності за якісне виконанняприйнятих зобов'язань.
Відносини зробітниками та службовцями — це виплати заробітної плати, премій, посібників,дивідендів по акціях, матеріальній допомозі, а також стягнення грошей зазаподіяний збиток, утримання податків. При цьому дуже важливо, щоб працівникипідрозділів підприємств одержували саме те, що вони заробляють.
Фінансовівідносини підприємства з вищими організаціями включають відносини з приводуутворення і використання централізованих грошових фондів, що в умовах ринковихвідносин є об'єктивною необхідністю. Особливо це стосується фінансуванняінвестицій, поповнення оборотних коштів, фінансування імпортних операцій,наукових досліджень, у тому числі і маркетингових. Внутрішньогалузевийперерозподіл коштів, як правило, на поворотній основі відіграє важливу роль ісприяє оптимізації засобів підприємств.
В умовахприватизації власності, коли в руках держави залишається значна частина акційприватизованих підприємств, велику роль відіграє наступний світовий досвід: убагатьох країнах основна частка (до 90 %) засобів від приватизації надходить успеціальні фонди підтримки приватизованих підприємств.
Фінансово-промисловігрупи створюються, як правило, з метою об'єднання фінансових зусиль у напрямкурозвитку і підтримки виробництва, одержання максимального фінансовогорезультату. Тут можуть бути і централізовані грошові фонди, і комерційнийкредит один одному, і просто фінансова допомога. Те ж саме стосується івідносин між підприємствами в умовах холдингу.
Відносини зфінансово-кредитною системою різноманітні. Насамперед це відносини з бюджетамирізних рівнів і позабюджетних фондів, зв'язані з перерахуванням податків івідрахувань. Податкова система України недосконала і не сприяє нормальнійвиробничій діяльності. Світовий досвід показує, що знизити високі темпиінфляції можна тільки через підтримку виробництва і розвиток інвестицій. На цеповинно бути спрямована, в основному податкова, а також кредитна і митнаполітика. Зокрема, у багатьох країнах певна частина чи весь приріст виробництваподатками не обкладається. Це вигідно і підприємствам, і державі, тому щоподатки від таких підприємств надходять у повному обсязі, а через рік вонирізко збільшуються.
Відносинизі страховою ланкою фінансової системи складаються з їхніх перерахувань коштівна соціальне і медичне страхування, а також страхування майна підприємств.
Фінансовівідносини підприємств із банками будуються як у частині організаціїбезготівкових розрахунків, так і у відношенні одержання і погашеннякороткострокових і довгострокових кредитів. Організація безготівковихрозрахунків безпосередньо впливає на фінансове положення підприємств. Кредит єджерелом формування оборотних коштів, розширення виробництва, його ритмічності,поліпшення якості продукції, сприяє усуненню тимчасових фінансових труднощівпідприємств.
Банки вданий час оказують підприємствам ряд так званих нетрадиційних послуг: лізинг,факторинг, форфейтинг, траст. У той же час можуть бути самостійні компанії, щоспеціалізуються на виконанні зазначених функцій, з якими в них виникаютьбезпосередні відносини, минаючи банк. В даний час у відносинах підприємств ізбанками є ряд серйозних проблем. Практика безготівкових розрахунків примітивна:передоплата, бартер, готівка, великі неплатежі. Кредит дуже дорогий, тому йогопитома вага при формуванні оборотних коштів підприємств дуже низька (усередньому не більш 10 %). Довгостроковий кредит на фінансування інвестиційпрактично не застосовується. Нетрадиційні банківські послуги також не одержалисерйозного розвитку.
Фінансовівідносини підприємств із фондовим ринком припускають операції з ціннимипаперами. Фондовий ринок в Україні розвинений поки що недостатньо.
Найважливішоюстороною фінансової діяльності підприємств є формування і використання різнихгрошових фондів. Через них здійснюється забезпечення господарської діяльностінеобхідними коштами, а також здійснення розширеного відтворення; фінансуваннянауково-технічного прогресу; освоєння і впровадження нової техніки; економічнестимулювання; розрахунки з бюджетом, банками.
До такихфондів відносяться наступні :
· При організаціїпідприємство повинне мати статутний фонд, чи статутний капітал, за рахунокякого формуються основні фонди й оборотні кошти. Організація статутногокапіталу, його ефективне використання, керування ним — одна з головних інайважливіших задач фінансової служби підприємства. Статутний капітал — основнеджерело власних засобів підприємства. Сума статутного капіталу акціонерноготовариства відбиває суму випущених ним акцій, а державного — величину статутногофонду. Статутний капітал змінюється підприємством, як правило, за результатамийого роботи за рік після внесення змін в установчі документи. Збільшити(зменшити) статутний капітал можна за рахунок випуску в обіг додаткових акцій(чи вилучення зі звертання якоїсь їхньої кількості), а також шляхом збільшення(зменшення) номіналу старих акцій. Резервний капітал — це грошовий фондпідприємства, утворений за рахунок відрахувань від прибутку. Призначений дляпокриття збитків, а в акціонерних товариствах також для погашення облігаційсуспільства і викупу його акцій.
· Фонд нагромадження — цекошти, що відчисляються з чистого прибутку підприємства і направляються нарозвиток виробництва. Природно, одного чистого прибутку не завжди вистачає дляфінансування програми розвитку виробництва. У цьому випадку підприємствоутворює інвестиційний фонд, що концентрує всі кошти, що направляються нарозвиток виробництва, у тому числі чистий прибуток, і амортизаційний фонд,призначений для простого відтворення основних фондів, а також залучення іпозикові джерела. В акціонерних товариствах існує поняття «акціонернийкапітал», що означає суму активів суспільства за винятком його боргів.Таким чином, акціонерний капітал являє собою практично суму власних засобів акціонерноготовариства, що містить у собі всі перераховані вище фонди (за виняткомінвестиційного), а також деякі інші.
· Фонд споживаннястворюється за рахунок відрахувань від чистого прибутку і направляється навиплату дивідендів (в акціонерних товариствах), одноразових заохочень,матеріальної допомоги, на оплату додаткових відпусток, харчування, проїзду натранспорті й інші мети.
Крім цьогона підприємстві формуються:
· валютний фонд (якщопідприємство одержує валютний виторг);
· фонд для виплатизаробітної плати (двічі чи один раз на місяць);
· фонд для виплатиакціонерам дивідендів за акціями ;
· фонд для платежіву бюджет різних податків .
Такожформується ряд інших фондів коштів: для погашення кредитів банків, освоєннянової техніки, науково-дослідних робіт, відрахувань до вищої організації.
Фінансовівідносини підприємств будуються на визначених принципах, зв'язаних з основамигосподарської діяльності: господарська самостійність, самофінансування,матеріальна зацікавленість, матеріальна відповідальність, забезпеченняфінансовими резервами.
· Принцип господарськоїсамостійності не може бути реалізований без самостійності в області фінансів.Його реалізація забезпечується тим, що господарюючі суб'єкти незалежно відформи власності самостійно визначають свої витрати, джерела фінансування,напрямки вкладень коштів з метою одержання прибутку. Розвиток ринкових відносиністотно розширило самостійність суб'єктів господарбвання, з'явилися новіможливості в інвестуванні коштів. Комерційні організації і підприємства з метоюодержання додаткового прибутку можуть здійснювати фінансові інвестиціїкороткострокового і довгострокового характеру у формі придбання цінних паперівінших комерційних організацій, держави, участі у формуванні статутного капіталуіншого суб'єкта, що хазяює, збереження коштів на депозитних рахункахкомерційних банків. Однак сказати про повну фінансову самостійність суб'єктівгосподарювання у процесі формування фінансових ресурсів і використанняприналежних їм коштів не можна. Держава регламентує окремі сторони їхньоїдіяльності. Так, комерційні організації і підприємства усіх форм власностівідповідно до законодавства сплачують необхідні податки відповідно до встановленихставок, беруть участь у формуванні позабюджетних фондів. Нарахування амортизаціїтакож відбувається по нормах, установленим законодавчо.
· Принцип самофінансування.Реалізація цього принципу — однієї з основних умов підприємницької діяльностізабезпечує конкурентноздатність суб'єкта господарювання. Самофінансуванняозначає повну окупність витрат на виробництво і реалізацію продукції,інвестування в розвитку виробництва за рахунок власних коштів і, принеобхідності, банківських і комерційних кредитів. В даний час не всіпідприємства й організації здатні цілком реалізувати цей принцип. Підприємстварізних галузей, випускаючи продукцію, необхідну споживачу, по об'єктивнихпричинах не можуть забезпечити її достатню рентабельність. До них відносятьсяокремі підприємства міського пасажирського транспорту, житлово-комунальногогосподарства, сільського господарства, оборонної промисловості, підприємствадобуваючих галузей. Такі підприємства одержують додаткові асигнування з бюджетуна різних умовах.
· Принцип матеріальноїзацікавленості — об'єктивна його необхідність диктується основною метоюпідприємницької діяльності — одержанням прибутку. Зацікавленість у результатахгосподарської діяльності в однаковій мірі притаманна колективам підприємств іорганізацій, окремим працівникам і державі в цілому. Реалізація цього принципуможе бути забезпечена цілісною оплатою праці, оптимальною податковою політикоюдержави, дотриманням економічно обґрунтованих пропорцій у розподілі чистогоприбутку на споживання і нагромадження.
· Принцип матеріальноївідповідальності — означає наявність визначеної системи відповідальності зарезультати фінансово-господарської діяльності. Фінансові методи реалізаціїцього принципу різні для окремих суб'єктів господарювання, їхніх керівників іокремих працівників. У цілому для суб'єкта господарювання цей принципреалізується через пені і неустойки, штрафи, стягнуті при порушенні договірнихзобов'язань (терміни, якості продукції), несвоєчасності поверненнякороткострокових і довгострокових позичок та погашення векселів, порушенніподаткового законодавства, а також у випадку неефективної діяльності шляхомзастосування до даного суб'єкта господарювання процедури банкрутства. Длякерівників комерційних організацій і підприємств принцип матеріальноївідповідальності реалізується через систему штрафів у випадках порушення суб'єктомгосподарюванняподаткового законодавства.
До окремихпрацівників підприємств і організацій застосовується система штрафів, гасінняпремій, звільнення з роботи у випадках порушення трудової дисципліни,допущеного браку.
· Принцип забезпеченняфінансових резервів — необхідність формування фінансових резервів і іншиханалогічних фондів зв'язана з підприємницькою діяльністю, що завжди сполучена зризиком. В умовах ринкових відносин наслідки ризику лягають безпосередньо напідприємця, що добровільно і самостійно на свій страх і ризик реалізуєрозроблену їм програму. В економічній боротьбі за покупця підприємства змушеніпродавати свою продукцію в кредит з ризиком неповернення грошей у термін. Принаявності тимчасово вільних коштів суб'єкт господарювання вправі розміщати їх увигляді депозитних чи внесків цінних паперів з ризиком одержання недостатньоговідсотка доходу в порівнянні з темпами інфляції чи новими, більш дохідними,сферами додатка коштів. Нарешті можуть мати місце прямі економічні помилки врозробці виробничої програми.
Усіпринципи організації фінансових відносин підприємств знаходяться в розвитку ідля їхньої реалізації в кожній конкретній економічній ситуації застосовуютьсясвої форми і методи, що відповідають рівню розвитку виробничих сил і виробничихвідносин.
У структуріфінансових взаємозв'язків народного господарства фінанси підприємств(організацій, установ) займають вихідне, визначальне положення, тому щообслуговують основну ланку суспільного виробництва, де створюються матеріальніі нематеріальні блага і формується переважна маса фінансових ресурсів країни.
Фінансипідприємств — це не тільки складна, але і специфічна частина фінансів. Їмпритаманні, з одного боку, риси, що характеризують економічну природу фінансіву цілому, а з іншого боку — особливості, обумовлені функціонуванням фінансів урізних сферах суспільного виробництва.
Усесуспільне виробництво, в залежності від характеру затрачуваної в ньому праці,підрозділяється на дві великі сфери: матеріальне виробництво і нематеріальневиробництво. Особливістю першої сфери є те, що тут виробляються товари,специфіка другої полягає в наданні різного роду послуг (побутових, комунальних,соціальних і ін.). Основу організаційної структури матеріального виробництвастворюють підприємства, об'єднання, асоціації, у невиробничій сферіфункціонують установи, організації й інші структури.
У галузяхматеріального виробництва виникають різноманітні по характеру фінансовівідносини. З огляду на специфіку формованих на їхній основі грошових фондівцільового призначення, у складі фінансових відносин можна виділити наступнігрупи щодо однорідних грошових відносин :
· зв'язаних з формуваннямпервинних доходів, утворенням і використанням у господарських підрозділахматеріального виробництва цільових фондів внутрішньогосподарського призначення- статутного фонду, фонду розвитку виробництва, заохочувальних фондів і ін.Одні з них використовуються на задоволення виробничих потреб, інші — споживчих;
· виникаючих міжпідприємствами, якщо ці відносини носять розподільний характер, а необслуговують обмін. Рух фінансових ресурсів на основі цих грошових відносинздійснюється в не фондовій формі: сплата й одержання штрафів при порушеннідоговірних зобов'язань, внесення пайових внесків членами різних об’єднань, їхняучасть у розподілі прибутку від кооперації виробничих процесів, інвестуваннязасобів в акції й облігації інших підприємств, одержання по них дивідендів івідсотків і т.п.;,
· ті, що складаються упідприємств матеріального виробництва зі страховими організаціями в зв'язку зформуванням і використанням різного роду страхових фондів;
· що створюються упідприємств із банками в зв'язку з одержанням банківських позичок, їхнімпогашенням, сплатою відсотків по них, а також наданням банкам у тимчасовекористування вільних коштів за визначену плату;
· виникаючих у підприємствматеріального виробництва з державою з приводу утворення і використаннябюджетних і позабюджетних фондів. Ця група фінансових відносин одержує формуплатежів у бюджет, бюджетного фінансування, платежів у різні позабюджетні фондий ін.;
· що складаються упідприємств із їх вищими управлінськими структурами. Це так звані«вертикальні» взаємозв'язки, що збереглися в межахвнутрішньогалузевого перерозподілу фінансових ресурсів.
Перерахованівиди грошових відносин складають зміст фінансів підприємств (організацій), якіможуть бути визначені як грошові відносини, пов’язані із формуванням тарозподілом грошових доходів і нагромаджень у суб’єктів господарювання і їхнімвикористанням на виконання зобов’язань перед фінансово-банківською системою тафінансуванням витрат по розширеному відтворенню, соціальному обслуговуванню іматеріальному стимулюванню працюючих.
Фінансипідприємств характеризуються тими ж рисами, які властиві в цілому категоріїфінансів, разом з тим у них є риси, обумовлені особливостями самогоматеріального виробництва. Так, на підприємствах, що виступають основною ланкоюгосподарювання, протікають головні економічні процеси, формується фундаментекономічної структури суспільства. Фінансові відносини, що складаються вматеріальному виробництві, дуже впливають на всю систему фінансових взаємозв'язківу народному господарстві.
Література
1. Хатнюк В.С. – Фінанси підприємства – К. -2005.
2. Матвієнко В.П. – Фінанси – К. – 2003.
3. Головін А.П. Фінансове прогнозування. – К. – 2001.
4. Фінанси України – нвж – журнал — №2-13 2009.