Орендні операції
Оренда – цефінансово-комерційна операція з надання однією стороною-власником майна(орендодавачем) іншій стороні (орендарю) у тимчасове володіння та користуванняабо у виключне користування на встановлений строк майна за певну винагороду(орендну плату) на основі орендної угоди.
Принципова відмінність орендної угоди від договорукупівлі-продажу полягає у тому, що оренда зберігає за орендодавцем право власності наздане в найми майно, орендар отримує лише право на тимчасове його володіння тавикористання.
Вигоди використання оренди для орендодавця та виробника:
— виробникитоварів отримують додаткову можливість збуту своєї продукції, розширюють коломожливих партнерів;
— виробникитоварів прискорюють процес збуту своєї продукції;
— сумаорендних платежів перевищує вартість майна, яке здається в оренду;
— легкоконтролювати та обліковувати фінансові операції завдяки періодичності платежів;
— дляорендодавця орендна угода менш ризикована з точки зору платоспроможностіорендаря, ніж договір купівлі-продажу для продавця. Орендодавець у разі погіршенняфінансового стану орендаря може заявити про намір розірвати угоду і за рішеннямарбітражу повернути у своє володіння предмет оренди, потім здати його іншомуорендарю.
Вигоди використання оренди для орендаря:
— збільшуютьсяможливості самофінансування; орендар може розпочати підприємницьку діяльність зменшим капіталом, оскільки орендна угода може передбачати виплату оренднихплатежів у міру реалізації продукції, виробленої за допомогою орендованогомайна, та отримання прибутку;
— знижуютьсямасштаби мобілізації фінансових коштів для швидкої модернізації виробничої бази(орендованого обладнання), наприклад, на базі використання форм „збутовоголізингу”, який передбачає періодичну модернізацію або заміну обладнання;
— орендаоб'єкта, яка передує його придбанню, дозволяє оцінити об'єкт у процесіексплуатації та вирішити питання про його купівлю;
— необмежуються можливості для одержання інших кредитів з інших джерел;
— зберігаютьсякошти орендаря для інших цілей;
— споживачіне завжди прагнуть придбати майно назавжди, через те що, по-перше, це майнопісля завершення певної роботи вже їм буде не потрібне, і тому вигідно взятийого на строк в оренду за частину ціни (у разі купівлі його довелось бипродавати за безцінь), по-друге, це майно може швидко морально старіти, і тодіспоживачі можуть відмовитись від старої моделі після закінчення строку орендита укласти угоду на нову модель.
Орендодавціздають своє майно в оренду за вищу ціну, ніж та, за якою вони купили абовиготовили його. Ця різниця є доходом орендодавців, причому його розміррегулюється ступенем конкуренції орендодавців на ринку. Споживачі беруть майнов оренду, а не купують його у кредит, оскільки вони знають, що продавці товаріву кредит закладають у ціну свій прибуток та збільшують її на ризик можливоїнеплатоспроможності покупця.
У світовій практиці залежно від тривалості розрізняють тривиди оренди:
рентінг – короткострокова орендаркаукладається на строк від декількох годин до одного року без передачі прававласності на майно орендарю; об'єктами рейтингу можуть бути спортінвентар,комп'ютери, теле-, аудіо-, відеотехніка, автомобілі, туристичне майно, комбайнита інші товари короткострокового користування;
хайринг – середньострокова оренда, якапередбачає укладання орендної угоди строком від одного до 2-3 років безпередачі права власності на майно орендарю; об'єктами хайрингу є комп'ютери,світлокопіювальна техніка, теле-, аудіо-, відеотехніка, засоби зв'язку,шляхобудівельні машини, транспортні засоби, монтажне обладнання,сільськогосподарська техніка; договори на оренду транспортних засобів можутьбути з екіпажем та водієм (тайм-чартер) або без екіпажу та без водія (бербоут-чартер);
лізинг – довгострокова оренда, якапередбачає здачу майна в оренду на 3-5 років і більше; об'єктами лізингу можутьбути конторське, будівельно-монтажне, технологічне, медичне та інше обладнання,авіаційні двигуни, контейнери, далекорейсові автопоїзди, літаки, судна,споруди, будівлі, цехи, підприємства, склади, причали, земля, нафтові та газовісвердловини, зокрема бурові платформи, вишки та інше дороге обладнаннятривалого користування.
Лізинг, який, по суті, є чимось середнім між орендоюта кредитом, — найбільш поширений у міжнародній комерційній практиці видоренди. Лізинг – це специфічна форма фінансування капітальних вкладень,він є альтернативою традиційному банківському кредитуванню та використаннювласних фінансових ресурсів, при якій лізингова компанія купує для свогоклієнта право власності на майно і передає йому в оренду на тривалий строк. Отже,лізингова компанія кредитує орендаря шляхом надання йому права користування об'єктом.
Економічні мотиви застосування лізингу порівняно іззакупівлею у кредит:
— лізингоотримувачшвидко оновлює виробництво, використовуючи сучасне дороге обладнання, отримуєприбуток від його роботи, запобігаючи мобілізації коштів на придбанняобладнання на умовах кредиту;
— лізингодавецьпередає обладнання лізингоотримувачу у тимчасове використання, залишаючись йоговласником і у несприятливому випадку завжди може його продати, у той час якгроші від неплатоспроможного отримати набагато складніше;
— сторонимають більш гнучку форму оплати, ніж виплата боргів та процентів по кредиту,тому що ставки лізингових платежів можуть бути як фіксованими, так і гнучкозмінюваними за взаємною згодою;
— лізингоотримувачне платить податок на майно, тому що обладнання не числиться на його балансі;
— лізингодавецьмає право використати прискорену норму амортизації та врахувати це у суміорендних платежів, які надходять;
— лізингоотримувачвідносить лізингові платежі на собівартість, знижуючи відповідно прибуток, якийоподатковується;
— постачальникобладнання отримує додаткову можливість експорту своєї продукції та освоєннянового ринку.
Згідно зОттавською конвенцією 1988р. до міжнародного фінансового лізингу належать тіоперації, в яких орендодавець та орендар є резидентами різних країн.
Сучасні види міжнародного лізингу класифікуються за різнимиознаками таким чином:
1. Залежно від каналу отримання об'єкта лізингу:
— прямийзакордонний лізинг, тобто лізингові угоди між юридичними особами різних країн;
— непрямийзакордонний лізинг, в якому орендар та орендодавець є юридичними особами однієї країни, алекапітал орендодавця частково належить іноземним фірмам — банкам та лізинговимкомпаніям.
2. Залежно від ролі орендодавця (лізингової компанії) вугоді:
— експортнийлізинг – целізингові угоди, при яких лізингова компанія купує обладнання у національноїфірми і потім надає його закордонному орендарю; у цьому разіпостачальник-виробник та лізингова компанія є резидентами однієї країни, аорендар – іншої;
— імпортнийлізинг – целізингові угоди, при яких іноземна лізингова компанія купує обладнання закордоном і потім надає його вітчизняному орендарю; у цьому разі орендар талізингова компанія є резидентами однієї країни, а постачальник-виробник –іншої;
— транзитнийлізинг – целізингова угода, при якій лізингова компанія, яка є резидентом однієї країни,купує обладнання у постачальника — резидента другої країни та надає його воренду орендарю — резиденту третьої країни.
3. Залежно від стану об’єкту лізингу
— лізингнового обладнання;
— лізингстарого обладнання широко використовується у відносинах із фірмами СРК. Лізингові платежірозраховуються із залишкової вартості майна та розподіляються на строк від одногодо чотирьох років. Ця форма має переваги порівняно з купівлею-продажемобладнання, тому що гарантією адекватної та безперебійної роботи орендованоїтехніки є те, що вона є власністю фірми-орендодавця. Це є важливим особливостосовно машин та обладнання, які були у використанні, оскільки на цю категоріютоварів фірми зазвичай не дають післяпродажних гарантій.
4. Залежно від методу здійснення лізингу або залежно відекономічного значення:
— фінансовийлізинг, якийпередбачає виплату орендарем протягом періоду дії угоди суми, що покриває повнувартість амортизації майна або більшу її частину, а також прибуток орендодавця.Після закінчення строку дії договору орендар може:
— повернутиоб'єкт оренди орендодавцю;
— продовжитиабо укласти нову лізингову угоду; причому у цьому випадку лізингові платежірозраховуються із залишкової вартості;
— викупитиоб'єкт лізингу за залишковою вартістю; у цьому випадку фінансовий лізингвідрізняється від довгострокового кредитування моментом переходу прававласності на об'єкт оренди орендарю.
Довгостроковуоренду(лізинг) називають фінансовою орендою, оскільки у такій угоді беруть участь три сторони, однаіз яких – лізингова компанія – спочатку фінансує купівлю майна у виробника читорговця-посередника, а потім передає його і у тимчасове користуваннялізингоотримувачу.
Різновидом фінансового лізингу є зворотний лізинг(ліз-бек), який передбачає продаж власником, наприклад, промисловимпідприємством, частини власного майна лізинговій компанії з одночаснимукладанням фінансової лізингової угоди; жодного фізичного переміщення майна утакому випадку не відбувається. В результаті угода є взаємовигідною, оскількилізингова компанія отримує лізингові платежі, лізингоотримувач може відноситиці платежі на собівартість, а виручкою від продажу обладнання поповнитиосновний та оборотний капітал. Рентабельність угод зворотного лізингу зв'язанаіз розміром перевищення доходу від нових капітальних вкладень над вартістю талізингових платежів. Угода укладається у такій послідовності: 1) укладаєтьсялізингова угода між орендодавцем та орендарем; 2) лізингова компанія купуєобладнання в орендаря — власника обладнання; 3) орендар регулярно сплачуєорендні платежі згідно з умовами ліцензійної угоди. Важливі переваги ліз-бек: використанняобладнання, що вже експлуатується, як джерела фінансування будівництва новихоб'єктів з випливаючою із цього можливістю використовувати інвестиційніподаткові пільги та знижки, які є в багатьох закордонних країнах; він єнайбільш ефективним та відносно дешевим способом поліпшення фінансового станупідприємства, зокрема стосовно отримання додаткових коштів у ВКВ.
Правовими основами міжнародного фінансового лізингу є Конвенція ООН про договориміжнародної купівлі-продажу (Відень, 1980 р.) та Конвенція ЮНІДРУА про міжнароднийфінансовий лізинг (Оттава, 1988 р.), яка дозволяє учасникам договоріввідступати від будь-яких її положень, за винятком трьох зазначених у ній пунктів:виробничий (операційний) лізинг, який укладається на строк, менший за амортизаційнийперіод майна. Після закінчення строку оренди орендар може: повернути майновласнику; укласти нову лізингову угоду.
Рентінг та хайринг називають операційною орендою, оскільки фактичний строкоренди у цьому випадку нижче нормативного строку служби і об'єкт оренди операційноздається декілька разів, для того щоб орендними платежами від декількохорендарів погасити повністю початкову вартість майна. У цій оренді берутьучасть дві сторони – орендар та орендодавець рейтингові та хайрингові контрактипередбачають зобов'язання орендодавців страхувати та здійснювати технічне обслуговуванняоб'єктів оренди; рейтингові та хайрингові ставки порівняно високі, оскількиорендодавач несе ризики, зв'язані з моральним старінням об'єкта оренди танеобхідністю здійснювати реновацію після кожної чергової здачі майна в оренду;ці ставки визначаються на базі попиту та пропозиції; орендар може скористатисьсвоїм правом в однобічному порядку із попереднім повідомленням розірватидоговір оренди, вибрати нові, удосконалені вид, тип або модель. Оперативнаоренда є зручною для орендаря у таких випадках: у зв'язку з виконаннямтермінового замовлення, при виконанні сезонних робіт, для попередньоїексплуатаційної перевірки техніко-економічних показників обладнання з метоюйого подальшого придбання.
Правовими основами міжнародного оперативного лізингу є положення законодавствкраїн-учасниць та умови підписаних сторонами договорів. Якщо в угодінеобумовлене, право якої країни має застосовуватись при розв'язанні суперечок,це питання вирішується арбітражем, що розглядає суперечку.
Порівняно з оперативним лізингом фінансовий лізинг має таківідмінності:
— строк фінансового лізингублизький до строку нормативної амортизації;
— відсутнє праволізингоотримувача на дострокове розірвання угоди в однобічному порядку;
— технічне обслуговування таремонт здійснює лізингоотримувач;
— лізингоотримувачмає переважне право придбати майно у власність по закінченню строку угоди.
5. Залежно від обсягу наданих орендодавцем послуг:
— чистийлізинг, при якому орендодавець не надаєпослуг протягом усього строку оренди, усі витрати з обслуговування та ремонтубере на себе орендар;
— „мокрий” лізинг, або лізинг зі спеціальнимипослугами полягаєу тому, що орендодавець бере на себе додаткові зобов'язання з ремонту,обслуговування машин та обладнання, сплати податків, страхування, вартість якихлізингова компанія включає у вартість орендних платежів. Найчастіше ця формалізингу використовується при оренді транспортних засобів, причому транспортнийзасіб не тільки фінансується, а й складаються плани проведення його техобслуговування,укладається страховка, компенсуються витрати, зокрема на паливо. За умовамиугоди „мокрого” лізингу орендар має можливість перевіряти затрати, оскільки вінотримує від орендодавця регулярні комп'ютерні роздруки виробничих затрат зкожного транспортного засобу. При здачі в оренду складного обладнання лізинговакомпанія надає орендарю кваліфіковані консультації у сфері управлінського татехнологічного ноу-хау. Угоди „мокрого” лізингу пропонуються фірмами, які євиробниками складного устаткування, ЕОМ, авіатехніки, комплексного обладнаннядля заводів, оскільки ці фірми-постачальники самі зацікавлені в адекватномуфункціонуванні проданого обладнання;
— сервіснийлізинг, суть якого полягає у тому, щокомпанія-орендар, яка бере участь у спорудженні об'єкта „під ключ”, укладає здекількома орендодавцями безліч договорів лізингу з наданням спеціальнихпослуг, згідно з якими орендує будівельну техніку, експлуатаційний персонал таотримує від лізингодавців ряд супутніх послуг. Це – різновид лізинговихоперацій, які використовуються при спорудженні об'єктів „під ключ”;
— повнийлізинг передбачає більше, ніж при«мокрому» лізингу, залучення орендодавця до поточноїоперативно-комерційної діяльності фірми-орендаря; він передбачає наданняорендодавцем таких додаткових послуг: здійснення маркетингових досліджень,організацію поставок сировини, необхідної для оптимальної роботи обладнання,набір кваліфікованої робочої сили для адекватної експлуатації татехобслуговування поставленої техніки.
6. Залежно від способу фінансування:
— лізинг іззалученням позикових коштів;
— лізингбез залучення позикових коштів.
7. Залежно від способу виплати орендних платежів:
— лізинг ізповною виплатою, якийукладається на строк, що дорівнює строку фізичного зносу об'єкта; за рахунокотримання орендних платежів орендодавець за строк угоди отримує повну вартістьоб'єкта лізингу;
— лізинг ізчастковою виплатою, який укладається на строк, менший за строк фізичного зносу майна, і томупротягом орендного строку об'єкт повністю не амортизується; лізингова компаніяотримує за рахунок лізингових платежів неповну оплату купівельної вартостіоб'єкта і може здавати його в оренду повторно, до повного зносу;
— компенсаційний лізинг, при якому платежі за орендованемайно здійснюються: 1) продукцією, яка виробляється на цьому обладнанні; 2)зустрічними поставками сировини та напівфабрикатів, які не зв'язані із роботоюорендованого обладнання. Це подібно бартерній операції або угоді зустрічноїзакупки (в залежності від того, проходять чи ні платежі через банк), тобтозводиться до обміну „лізингові послуги – товар”. До лізингової угоди у такомуразі часто підключають третю сторону в особі торгового дому.
8. Залежно від строку здійснення лізингу:
— строковийлізинг, коли майно надається натривалий строк оренди (зазвичай на строк фізичного зносу);
— відновлюванийлізинг, при якому після закінченняпершого строку оренди договір пролонгується; об'єкти лізингу замінюються взалежності від зносу та на бажання орендаря, який бере на себе витрати позаміні майна.
9. Залежно від кількості сторін, що беруть участь в угоді:
— лізинг за участю двох сторін характеризується тим, що виробник(постачальник) та орендодавець сполучені в особі однієї фірми; виробник — цефірма, що продукує обладнання, яке потім буде об'єктом оренди; постачальник — це торгові фірми, які володіють обладнанням, якщо вони виступають у ролі орендодавців.Якщо укладаються контракти у формі фінансового лізингу, то орендодавцемпереважно є промислові концерни (для них це одна із форм збуту) та торговікомпанії; якщо у формі оперативного лізингу, то орендодавцем є незалежніспеціалізовані лізингові компанії;
— лізинг за участю трьох сторін передбачає наявність постачальника(виробника або торговця), орендодавця (лізингового посередника) — універсальноїабо спеціалізованої лізингової компанії, яка контролюється банками, що їїфінансують, та орендаря (промислового або торгового підприємства);
— лізинг за участю безлічі сторін, або груповий, абоакціонерний лізинг, за участю декількох компаній у ролі орендодавця та залученням великихпозикових коштів. Цей лізинг поширений як форма фінансування складних, великомасштабнихоб'єктів, наприклад, комплексне обладнання підприємств, авіатехніка, судна,залізничне обладнання та рухомий склад, бурові платформи та вишки. Орендодавцізабезпечують лише частину (20-40%) суми, яка потрібна для купівлі об'єктаоренди. Ці кошти залучаються шляхом випуску акцій та розповсюджуються середлізингодавачів, які беруть участь у фінансуванні угоди. Частина купівельноївартості об'єкта оренди, що залишилася, фінансується кредиторами, тобтоінституційними організаціями, серед яких банки, страхові компанії, пенсійні таінші фонди. Кредитори, як правило, не мають права вимагати заборгованість покредитах безпосередньо у лізингодавачів. Фінансова безпека наданих позикзабезпечується шляхом надання кредиторам переважного права вимагати обладнанняв орендаря у разі його неплатоспроможності або банкрутства, а також офіційноїпереуступки лізингодавачами на користь кредиторів права первісного отриманнялізингових платежів з метою покриття заборгованості по сумах обслуговуваннякредитів. Вартість кредиту, яка залежить від платіжної позиції, співвідношеннястатутного та позикового фонду та репутації орендаря, є вирішальним фактором,що впливає на розмір лізингових платежів.
Крім зазначених вище видів міжнародного лізингу зустрічаютьсяще два особливих види:
— леверідж-лізинг – це довгострокова оренда наукоємногообладнання (ЕОМ, медичного обладнання) з використанням державного стимулюванняшляхом надання сприятливих кредитів, зниження податків, збільшення норми амортизації.
— пекедж-лізинг — це вид оренди, який, крім, власнеоренди, включає у себе і продаж орендарю обладнання у кредит або фінансуваннябудівництва та інших робіт.
Як орендодавці можуть виступати: 1) виробники техніки,обладнання або власники іншого майна; 2) універсальні лізингові компанії, якінадають в оренду різноманітні види технічно складного обладнання; 3)спеціалізовані лізингові компанії, які працюють з одним видом товару аботоварами однієї групи, запас яких зберігається на їхніх складах.
У фінансовій лізинговій операції зазвичай крім основнихсуб'єктів (лізинговоїкомпанії, орендарів, постачальників-виробників або продавців об'єктів оренди), задіяній інші учасники:
— інвестори(пайовики, акціонери), які вклали капітал у створення та діяльність лізинговоїкомпанії;
— складлізингової компанії, звідки об'єкти оренди поставляються орендарям і туди жвони повертаються після закінчення строку оренди;
— посередники,які шукають орендарів; в залежності від умов укладених з ними угод вони можутьпідписувати лізингові угоди від свого імені та за рахунок лізингової компанії;
— страховакомпанія, в якій лізингова компанія може застрахувати на свою користь майно,яке здане в оренду, транспортні ризики при поставках майна орендарям, себе відфінансових ризиків при виконанні лізингових операцій;
— банк,який здійснює додаткове фінансування лізингових операцій;
— фірма,яка ремонтує та здійснює реновацію об'єктів, які були в оренді та повернені;
— збутовийпосередник, який реалізує на ринку повернені об'єкти оренди з попереднімремонтом та реновацією або без них, з якими укладаються відповідні угоди:
· тристоронняугода про фінансовий лізинг між лізинговою компанією, лізингоотримувачем тапостачальником об'єкта лізингу;
· контракткупівлі-продажу на придбання лізинговою компанією у постачальника (виробника)об'єкта лізингу, який є частиною вищезгаданої тристоронньої угоди;
· кредитнийдоговір лізингової компанії з банком на фінансування придбання лізинговоюкомпанією об'єкта лізингу;
· договористрахування лізинговою компанією ризиків, які пов'язані із лізинговоюоперацією;
· договірміж лізинговою компанією та фірмою, яка здійснює технічний сервіс об'єкта лізингу.
Угода зуніверсальною лізинговою компанією є найбільш комплексною. Зовнішньоекономічна операціяпочинається з того, що орендар сам вибирає необхідне йому обладнання з певнимитехнічними характеристиками (1), повідомляє потенційного постачальника (виробникаобладнання або торгову фірму) про свій намір замовити дане обладнання черезпосередництво конкретної лізингової компанії (2). Фірма-постачальник складає бланкзамовлення на дане обладнання та висилає його орендарю (3). Одночасно орендарзвертається до лізингової компанії із запитом про можливість отримання даногообладнання в оренду, додавши при цьому документи про свій фінансовий стан тарахунок-проформу на це обладнання (4). Лізингова компанія, прийнявши позитивнерішення, письмово повідомляє про це орендаря, додаючи загальні умови лізинговоїу годи (5), і одночасно лізингова компанія інформує постачальника обладнанняпро те, що вона має намір придбати у нього дане обладнання (6). Орендар,ознайомившись із загальними умовами лізингової угоди, надсилає лізинговійкомпанії лист із підтвердженням-зобов'язанням, підписаним екземпляром загальнихумов угоди (або між лізинговою компанією та орендарем укладається лізинговаугода) та завізованим бланком замовлення на обладнання (7). Отримавши цідокументи, лізингова компанія підписує бланк замовлення та надсилає йогопостачальнику обладнання (або укладає з ним контракт купівлі-продажу) (8).Фірма-постачальник відвантажує обладнання на адресу орендаря, який організовуєйого прийняття (9). Постачальник та орендар підписують протокол про поставку таприйняття (10) і направляють його лізинговій компанії (11). Отримавши протокол,лізингова компанія оплачує вартість обладнання фірмі-постачальнику (12). Частолізингова компанія тільки фінансує угоду з оренди обладнання, причому на гроші,які вона одержала в кредит у банку; після надходження платежів за оренду відорендаря лізингова компанія повертає банку кредит. Обов'язки з гарантійногоремонту обладнання та техобслуговування покладаються на постачальникаобладнання.
Угода зі спеціалізованою лізинговою компанією укладається набагато простіше:лізингова компанія на свій вибір закуповує товари у виробників (1), утворюєскладські запаси (2) та здає ці товари в оренду від свого імені (3). У цьомуразі лізингова компанія сама займається техобслуговуванням техніки, укладаєугоди страхування техніки, надає інші послуги за погодженням з орендарем; вонакупує у постачальників обладнання у кредит або на кредит, який отримала відбанку чи іншого інвестора.
Література
1. КозикВ.В., Панкова Л.А., Карп'як Я.С., Григор’єв О.Ю., Босак А.О. Зовнішньоекономічніоперації та контракти: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури,2008. – 608 с.
2. Грачев Ю.Н.Внешнеэкономическая деятельность. Организация и техника внешнеторговыхопераций: Учебно-практическое пособие. – М.: Бизнес-школа „Интел-Синтез”, 2009. – 592 с.
3. Учет и техникапроведения внешнеэкономических операций: Учебное пособие /Ермаченко В.Е.,Лабунская С.В., Маляревская О.Г., Маляревский Ю.Д. – Харьков: ИНЖЭК, 2009. – 468 с.
4. Мамутов В., Кияненко Б., Чиленко А. Толлинговые схемы:плюсы и минусы – Экономика Украины. – 2009. — №1. – с.44-50.