ЗМІСТ
Вступ
Розділ I. Теоретичні засади оптимізаціїоподаткування
1.1 Поняття і сутність оптимізаціїоподаткування
1.2 Принципи оптимізаціїоподаткування на підприємстві
Розділ II. Аналіз сплати податків на підприємстві
2.1 Система оподаткуванняпідприємства та її становлення в Україні
2.2 Оподаткування підприємства,основні податки
2.3 Аналіз сплати податків ТОВ «Схід»
Розділ III. Шляхи оптимізації оподаткування напідприємстві
3.1 Податкове планування як основаоптимізації оподаткування
3.2 Основні напрями оптимізаціїоподаткування на підприємстві
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
I. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОПТИМІЗАЦІЇОПОДАТКУВАННЯ
1.1 Поняття ісутність оптимізації оподаткування
Основне завданняподаткового планування – організація системи оподаткування для досягненнямаксимального фінансового результату при мінімальних витратах. Оптимізаціяоподаткування — це організаційні заходи в рамках чинного законодавства,пов'язані з вибором часу, місця і видів діяльності, створенням і супроводомнайбільш ефективних схем і договірних взаємин. Оптимізація оподаткування — цепроцес, який рекомендується проводити як при створенні бізнесу, так і набудь-якому з етапів функціонування підприємства.[5, с.18] Оптимізаціяоподаткування — головне завдання фінансового менеджменту, це вибір найкращоїдороги управління фінансовими ресурсами підприємства. Оптимізація оподаткування- процес, пов'язаний з досягненням певних пропорцій всіх фінансових аспектівоперації або проекту. Існує поширена думка, що оптимізація проводиться лише зметою максимального законного зниження податків. В цьому випадку її частоназивають податковою мінімізацією. Оптимізація оподаткування — це крупнішезавдання, що стоїть перед фінансовим управлінням підприємством, ніж мінімізаціяподатків. Оптимізація оподаткування набагато ширша: окрім мінімізації, їїінструментами є відстрочення сплати податків, зменшення суми сплачуваних добюджету «живих» засобів та інші. Всі вони вигідні з точки зору фінансовогоменеджменту: грошові кошти залишаються у розпорядженні підприємства і даютьприбуток, не зменшується сума оборотних коштів (а це особливо актуально, колиїх не вистачає), що також сприяє збільшенню прибутку, і тому подібне. Длядосягнення максимально ефективних результатів оптимізація оподаткування вимагаєзлагодженої роботи команди податкових юристів і бізнес-консультантів. Завданняперших: побудова і виведення схеми оптимізації оподаткування, адаптація схеми зточки зору правового поля. Завдання других: забезпечення нормальноговпровадження схеми у вже існуючу матрицю бізнес-процесів підприємства, щосклалася, консультування по питаннях організаційних перестроювань, реінженірингбізнес-процесів. Такий комплексний підхід дозволяє створювати ексклюзивнірішення для різних підприємств. Сучасні методи оптимізації оподаткування нетакі ефективні, як методи агресивної оптимізації і перш за все це пов'язано зтим, що податок на додану вартість, як непрямий податок, фактично неможливооптимізувати, не порушуючи чинне законодавство. Сучасні методи податковоїоптимізації засновані на поєднанні спеціальних податкових режимів (таких якспрощена система оподаткування) із загальним режимом оподаткування. Ці методиволодіють однією безперечною перевагою – вони законні.
Оптимізаціяоподаткування починається з аналізу:[11, с.64]
• обставин,які впливають на формування податкових зобов’язань організації (юридичнихфактів, з якими пов'язане виникнення податкових зобов'язань);
• методикчислення податкових платежів (порядок формування бази оподаткування івикористання пільг), існуючої системи господарських взаємин організації.
Процес роботи ізстворення і впровадження схеми оптимізації оподаткування складається здекількох ключових етапів:
1-й етапоптимізації оподаткування — перевірка бухгалтерського і податкового обліку,бази договорів і первинних документів; усунення виявлених помилок, забезпеченнянеобхідного об'єму і якості первинних документів. Даний етап дозволяєзабезпечити діяльність підприємства за попередній період діяльності відможливих штрафів в процесі виїзних податкових перевірок.
2-й етапоптимізації оподаткування – розробка власне схеми оптимізації оподаткування.Схема оптимізації оподаткування — певний порядок взаємин між декількомасуб'єктами господарських стосунків, направлених на зменшення бюджетних платежівв рамках чинного законодавства. Досить часто схема передбачає розділенняфункцій бізнесу між декількома юридичними особами і ліквідацію зайвих ланокбізнес-процесів.
3-й етапоптимізації оподаткування — оновлення і оптимізація договірної бази, внутрішніхорганізаційних документів підприємства, створення системи автономноговнутрішнього контролю; розробка нових форм договірних стосунків з контрагентамиі між декількома контрольованими юридичними особами. Також, якщо це необхідно,проводить коректування облікової політики.
4-й етапоптимізації оподаткування – «тонке налаштування» роботи схеми. Завданням даногоетапу є розробка необхідних інструментів регулювання рівномірності і розмірівсплати податків для створеної схеми.
Дуже великезначення має можливість відстоювання інтересів підприємства перед податковими ііншими контролюючими органами, і підтримка працездатності схеми оптимізаціїоподаткування.
1.2 Принципиоптимізації оподаткування на підприємстві
Схеми оптимізаціїподаткових платежів, що розробляються, стають останнім часом усе більшіндивідуалізованими, але всі вони повинні оцінюватися з точки зору тих основнихпринципів, які і дозволяють зрештою говорити про доцільність вибору способуруху товарно-грошових потоків. [10]
Принципадекватності витрат
Вартістьвпроваджуваної схеми не повинна перевищувати суми зменшуваних податків.Допустиме співвідношення витрат на створену схему і її обслуговування до сумиекономії податкових витрат має індивідуальний поріг, який може залежати і відміри ризику, пов'язаного з даною схемою, і від психологічних чинників. Напрактиці такий поріг складає 50-90% від розміру зменшуваних податків. Вартотакож пам’ятати і про те, що більшість схем, крім затрат на створення іобслуговування, потребують і визначених витрат по їх ліквідації. При цьомуліквідаційні витрати можуть значно перевищувати першочергові вкладення. Так,наприклад, ні для кого не секрет, що зареєструвати будь-яке господарськетовариство значно легше, ніж його ліквідувати.
Принципюридичної відповідальності
Схема оптимізаціїмає бути, безперечно, легітимною відносно як вітчизняного, так і міжнародногозаконодавства. Цей принцип інколи ще називають тактикою «найменшогопротистояння». Суть його полягає в недопустимості побудови схемоптимізації, заснованих на колізіях або «пропусках» в нормативнихактах. У тих випадках, коли окремі положення законодавства є спірними і можутьтрактуватися як на користь платника податків, так і на користь держави, виникаєвірогідність виникнення в майбутньому судових розглядів, або необхідністьдопрацьовувати схему, або йти на витрати, пов'язані з неформальними платежамиконтролерам і так далі Основний ризик в цій ситуації пов'язаний з тим, що данінезаплановані витрати можуть привести до порушення принципу 1.
Принципконфіденційності
Доступ доінформації про фактичне призначення і наслідки трансакцій, що проводяться, маєбути максимально обмежений. На практиці це означає, що, по-перше, окремівиконавці і структурні одиниці, оптимізації, що беруть участь в загальномуланцюзі, не повинні уявляти собі картину в цілому, а можуть керуватися лишепевними інструкціями локального характеру. По-друге, посадові особи і власникиповинні уникати віддавати розпорядження і зберігати загальні плани звикористанням засобів особистої ідентифікації (почерк, підписи, друк і т. п.).
Принциппідконтрольності.
Досягненнябажаних результатів від використання схеми оптимізації податкових платежівзалежить від добре продуманого контролю і існування реальних важелів дії навсіх виконавців і на всіх етапах.
Дотриманняпринципу конфіденційності «таїть» в собі можливість втрати повногоконтролю над всіма ланками, що беруть участь в схемі.
Одній зособливостей більшості структур по оптимізації податків є неформальністьстосунків внутрішніх учасників процесу і тих прав і зобов'язань, які виникаютьу зв'язку з домовленістю з зовнішніми контрагентами. Вирішення питань безпеки вданих умовах може бути побудоване на синхронізації тих договірних стосунків,які виникають де-факто з тими, які оформляються де-юре. Найбільш«тонким» залишається момент раціонального співвідношення увикористанні принципів 3 і 4. Дані принципи хоча і діють в протилежнихнапрямах, але не є взаємовиключними. Напроти їх розумне поєднання є однією знайважливіших складових в системі забезпечення безпеки управління запланованимпроцесом.
Принципдопустимого поєднання форми і вмісту
Синхронізаціяюридичних і фактичних дій важлива не лише для забезпечення захисту від«недобросовісних» учасників процесу, але має також безцінне значенняі для «віддзеркалення» можливих підозрінь з боку перевіряючих. Цезв'язано, зокрема, з існуванням в Цивільному кодексі таких понять, як недійснаоперація, удавана операція, уявна операція, недієздатний громадянин і т. д., атакож з наявністю в Кримінальному кодексі статей, присвячених ухиленню відподатків, фіктивному підприємництву, фіктивному банкротству, відмиванню грошовихкоштів і майна і тому подібне
Принципнейтралітету
Оптимізаціюподаткових платежів необхідно виробляти за рахунок своїх податкових платежів, ане за рахунок збільшення відрахування незалежних контрагентів. Даний принципможна також назвати принципом взаємовигідної співпраці. Деякі податкові платежівлаштовані по принципу сполучених посудин: збільшення платежів у одногоучасника договірних стосунків приводить до зменшення платежів в іншого інавпаки — зменшення бази оподаткування у одного контрагента веде до їїзбільшення в другого (ПДВ, податок на прибуток). Тому слід брати до уваги іінтереси незалежних постачальників і покупців.
Принципдиверсифікації
Оптимізаціябюджетних відрахування, як один з видів економічної діяльності, пов'язаний зрухом і зберіганням матеріальних цінностей, може бути схильний до впливу різнихзовнішніх і внутрішніх чинників несприятливого характеру. Це можуть бути іпостійні зміни в законодавстві, і прорахунки первинних планів, і форс-мажорніобставини. При цьому слід мати на увазі і той факт, що, у зв'язку з останнімизмінами в кримінальному законодавстві, юридичні наслідки від розвитку подій попесимістичному сценарію мають значні відмінності залежно від розмірівнегативних трансакцій.
Принципавтономності
Дії з оптимізаціїоподаткування повинні якомога менше залежати від зовнішніх учасників. Принципи3 і 4 багато в чому є похідними від даного принципу, але мають свою особливусферу застосування, оскільки конфіденційність і підконтрольність не синонімічніпоняттю автономності, а можуть лише розглядатися як її окремі компоненти. Напрактиці забезпечення принципу автономності вимагає проведення додатковихвитрат, але в той же час забезпечує підвищення безпечності існуючої схеми ізменшення уразливості з боку недобросовісних контрагентів.
II. АНАЛІЗСПЛАТИ ПОДАТКІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ
2.1Система оподаткування підприємства та її становлення в Україні
Системаоподаткування — це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожнадержава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн,стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретнихекономічних і соціальних завдань, власних національних особливостей. Становленнясистеми оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 р. Закону«Про систему оподаткування». У ньому було визначено принципи побудовиі призначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названоплатників та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системиоподаткування, створено передумови для її наступного розвитку. Ураховуючи змінив податковій політиці держави, необхідність дальшого вдосконаленняоподаткування, 2 лютого 1994 р. було ухвалено другий варіант Закону «Просистему оподаткування». Третій варіант цього закону Верховна Рада Україниухвалила 18 лютого 1997 р., четвертий варіант закону ухвалений 25 березня 2005року. В останньому варіанті закону дано більш повне і чітке визначенняпринципів побудови системи оподаткування, а також понять системи оподаткування,платників податків і зборів, об'єкта оподаткування; обов'язків, прав івідповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їхзарахування до бюджету та державних цільових фондів. Система оподаткування — цесукупність податків і зборів, (обов'язкових платежів) до бюджетів різнихрівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку,установленому відповідними законами держави. Законом «Про системуоподаткування» визначено такі важливі принципи її побудови [1]:
— стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;
— стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва,виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічноїпродукції;
— обов'язковість;
— рівнозначність і пропорційність;
— рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;
— соціальна справедливість;
— стабільність;
— економічна обґрунтованість;
— рівномірність сплати;
— компетентність;
— єдиний підхід;
— доступність.
Усистемі оподаткування можна виділити дві підсистеми: оподаткування юридичнихосіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб. Підприємства — суб'єктигосподарювання повинні сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки ізбори. Загальнодержавні податки і збори включають:
— прямі податки [податок на прибуток, плата (податок) за землю, податок звласників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податокна нерухоме майно (нерухомість)];
— непрямі податки [податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито];
— збори (на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальнестрахування, до державного інноваційного фонду; за геологорозвідувальні роботи,виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишньогосередовища; рентні збори; гербовий збір);
— державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницькоїдіяльності.
У світовійпрактиці існують три види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія імито. Нині в Україні стягуються акцизи, які в свою чергу складаються зуніверсального та специфічних акцизів і мита. Непрямі податки на відміну відпрямих мають свої переваги і недоліки. Вони ефективніші в фіскальному аспекті,оскільки оподатковують споживання, яке в свою чергу є більш стабільною інегнучкою величиною, ніж прибутки. Від них важко ухилитись і досить легкоконтролювати їх сплату. Непрямі податки не впливають на процеси нагромадження,але вони регресивні в соціальному аспекті і здійснюють досить значний вплив назагальні процеси ціноутворення [18, ст.38].
Специфічні акцизивиникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерними їх рисами є обмеженийперелік товарів, по яких вони стягуються, та диференційовані ставки по окремихгрупах товарів. Універсальні акцизи відрізняються від специфічних універсальнимиставками на всі групи товарів та ширшою базою оподаткування.
Поширення універсальних акцизів зумовлене низкоючинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження до бюджету,які не залежать від змін в уподобаннях споживачів та асортименті реалізованихтоварів. Універсальні ставки полегшують контроль податкових органів заправильністю сплати податку. Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесівціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усімагрупами товарів. Такі недоліки непрямих податків, як значний вплив наінфляційні процеси і регресивність в соціальному аспекті, виражені вуніверсальних акцизах яскравіше, ніж в інших непрямих податках. У податковійпрактиці існують три форми універсальних акцизів: податок з продажів (купівель)у сфері оптової або роздрібної торгівлі, податок з обороту і податок на доданувартість. Об’єктом оподаткування податку з продажу (купівель) у ланках оптовоїчи роздрібної торгівлі є валовий дохід на кінцевому етапі реалізації чи виробництватоварів, тобто оподаткування проводиться лише один раз, на одній ступені рухутоварів [5].
Податок з оборотутакож стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів. Ізцим пов'язаний значний недолік податків цієї групи — кумулятивний ефект, якийполягає в тому, що в об'єкт оподаткування включаються податки, які булисплачені раніше, на попередніх етапах руху товарів. Податок на додану вартістьсплачується на всіх етапах руху товарів, але об’єктом оподаткування виступаєвже не валовий оборот, а додана вартість, що зберігає переваги податку зобороту, але водночас ліквідує його головний недолік — кумулятивний ефект.
Фіскальнамонополія — це прибуток держави від реалізації монополізованих державоютоварів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процесціноутворення, або ціноутворення і виробництво певних видів товарів, абоціноутворення і реалізацію. При повній монополії держава залишає за собоювиключне право на виробництво і реалізацію окремих товарів за встановленими неюцінами [27, ст.13].
Митовстановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто приввезенні, вивезенні або транспортуванні транзитом. На відміну від іншихнепрямих податків стягнення мита має за мету не стільки фіскальні потреби держави,скільки формування раціональної структури експорту і імпорту. Залежно від метивведення розрізняють наступні види мита: статистичне, фіскальне,протекціоністське, антидемпінгове, преференційне, зрівняльне.
Необхіднозвернути увагу на порівняльну характеристику прямих і непрямих податків. Пряміподатки майже не впливають на ціни, але зменшують доходи платників, тим самимвпливаючи на обсяги інвестиційного і споживацького попиту. В той же час вони незмінюють структури попиту, на відміну від деяких видів непрямих податків. Прямазалежність між сумою прямих податків і обсягом доходу сприяє збільшеннюможливостей для держави в регулюванні економічних процесів і вирішенні проблемсоціальної справедливості за рахунок прогресивних ставок оподаткування. Проте зфіскальної точки зору вони поступаються непрямим в стабільності надходжень, врівномірності розподілу надходжень по окремих регіонах, в існуванні більшсприятливих умов щодо ухилення від їх сплати.
В Україністягуються:
— загальнодержавні податки і збори (обов'язкові і платежі);
— місцеві податки і збори (обов'язковіплатежі).
Дозагальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):
1) податок надодану вартість:
2) акцизний збір;
3) податок наприбуток підприємств;
4) податок на доходифізичних осіб;
5) мито;
6) державне мито;
7) податок нанерухоме майно (нерухомість);
8) плата(податок) за землю;
9) рентніплатежі;
10) податок звласників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
11) податок напромисел;
12) збір загеологорозвідувальні роботи, здійснені за рахунок державного бюджету;
13) збір заспеціальне використання природних ресурсів; .
14) збір зазабруднення навколишнього природного середовища;
15) збір до Фондудля здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи ісоціального захисту населення;
16) збір наобов'язкове соціальне страхування;
17) збір наобов'язкове-державне пенсійне страхування;
18) збір доДержавного інноваційного фонду;
19) плата заторговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
Загальнодержавніподатки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України істягуються на всій території України.
Порядокзарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) доДержавного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевихбюджетів і державних цільових фондів визначається відповідно до законівУкраїни.
Місцеві податки ізбори (обов'язкові платежі) Ставки податків (зборів) або їх граничний розмір —станом на 01.07.99 р.
До місцевихподатків належать:
1) податок зреклами — не більше 0,1% вартості послуг І розміщення одноразової реклами, 0,5%вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час;
2) комунальнийподаток — не більше 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17 гри.).
До місцевихзборів (обов'язкових платежів) належать:
1) готельний збір— не більше 20% добової вартості;
2) збір запаркування автотранспорту — не більше 3% неоподатковуваного мінімуму доходівгромадян у спеціально обладнаних місцях і 1% у відведених місцях;
3) ринковий збір— для громадян — не більше 20% мінімальної заробітної плати, для юридичних осіб- не більше 3-х мінімальних заробітних плат;
4) збір на видачуордера на квартиру — не більше 30% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
б) курортний збір— не більше 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
6) збір за участьу перегонах на іподромі — не більше трьох неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян;
7) збір за виграшу перегонах на іподромі — не більше 6% від суми виграшу;
8) збір з осіб,що беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі — не більше 5% від сумиплати, визначеної за участь у грі на тоталізаторі на іподромі;
9) збір за правовикористання місцевої символіки — не більше 0,1% вартості виготовленої продукції(виконаних робіт, послуг) — для юридичних осіб; не більше 5 неоподатковуванихмінімумів доходів громадян — для громадян-підприємців;
10) збір за правопроведення кіно- і телезйомок — сума, що не перевищує фактичні витрати напроведення зазначених заходів;
11) збір запроведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей — не більше0,1% вартості до заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажутоварів або від суми, на яку випускається лотерея;
12) збір запроїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, — до 0,5% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян — з юридичних осіб ігромадян України; від 5 до 50 — юридичні особи і громадяни інших країн, у т. ч.суб'єкти колишнього СРСР;
13) збір завидачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг — не більше 20неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — для суб'єктів, які здійснюютьторгівлю постійно; 1 (один) неоподатковуваний мінімум доходів громадян на деньза одноразову торгівлю;
14) збір звласників собак — не більше 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадянщорічно [1].
Розглянемоосновні види податків:
ПДВ. Якзазначалося, податок на додану вартість (ПДВ) є непрямим податком, а саме одниміз видів універсальних акцизів. ПДВ був запроваджений в Україні в 1992 році, іразом з акцизним збором замінив податок з обороту і податок з продажів.
Податок на доданувартість має високу ефективність із фіскальної точки зору. Широка базаоподаткування, яка включає тільки товари, але й роботи та послуги, забезпечуєнадійність стабільність бюджетних надходжень. Універсальні ставки полегшують якобчислення податку для його платників, так і контроль податкових органів заправильністю та своєчасністю сплати останнього. Стягнення ПДВ на всіх етапах рухутоварів, робіт, послуг мас наслідком рівномірний розподіл податкового тягаряміж усіма суб'єктами підприємницької діяльності. Крім того, відсутнім є кумулятивнийефект в ціноутворенні, коли податок нараховується на податок.
Недоліками ПДВ єзначний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодомалозабезпечених верств населення, а також відволікання обігових коштівпідприємств.
Об’єктомоподаткування ПДВ є додана вартість. Додана вартість є часткою повної вартостітовару чи послуги, це та її частина яка створюється саме на цьому етапівиробництва. Обчислити її обсяг можна двома методами: перший — від повноївартості відрахувати вартість сировини, матеріалів та послуг виробничогохарактеру; другий — скласти величини заробітної плати, прибутку, непрямихподатків і амортизації. Оподаткування доданої вартості створює умови длярівномірного включення податку в ціни товарів та послуг на всіх етапах їхвиробництва і реалізації.
З 1 жовтня 1997року в Україні був введений в дію новий Закон щодо ПДВ, який досить суттєвозмінив механізм стягнення податку, що діяв раніше. Розглянемо основні елементиПДВ.
Платникамиподатку на додану вартість є як юридичні особи (резиденти та нерезиденти,суб'єкти підприємницької діяльності та особи, що не є суб'єктамипідприємницької діяльності), так і фізичні особи, які зобов'язані здійснюватиутримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особи,які ввозять (пересилають) товари на митну територію України та отримують віднерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митнійтериторії України.
При цьому особа єплатником ПДВ, якщо обсяг здійснюваних нею оподатковуваних операцій з продажутоварів (робіт, послуг) досягнув протягом будь-якого періоду за останнідванадцять календарних місяців 1200 неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян. Така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку не пізнішедвадцяти календарних днів після закінчення місяця, в якому був досягнутий зазначенийобсяг оподатковуваних операцій. Це положення не розповсюджується на осіб, щоздійснюють на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі заготівкові кошти. Крім того, виключені з числа платників фізичні особи, щоздійснюють торгівлю за готівкові кошти на умовах сплати ринкового збору.
Податок на доданувартість становить 20% бази оподаткування та додасться до ціни товарів (робіт,послуг). Крім того, існує нульова ставка ПДВ, введення якої передбачаєстворення пільгових умов для деяких видів товарів.
Акцизний збір єодним з непрямих податків, оскільки він включається в ціни товарів ісплачується в кінцевому підсумку покупцем, а не виробником товарів. Йоговідносять до категорії специфічних акцизів, тобто стягнення податку провадитьсяза диференційованими по окремих групах товарів ставками.
Акцизний збір буввведений в Україні у 1992 році. Його ціль — збільшити доходи бюджету за рахунокоподаткування високорентабельних товарів не першої необхідності, якіспоживаються здебільшого населенням з рівнем доходів вище середнього.
На відміну відподатку на додану вартість акцизним збором оподатковуються виключно товари і неоподатковуються роботи та послуги. Об'єктом оподаткування акцизним збором єповна вартість товарів, тоді як ПДВ нараховується тільки на її частину — доданувартість. Кожна група підакцизних товарів має визначену ставку, тоді як ПДВстягується за універсальною ставкою. Акцизний збір менше впливає на загальнийрівень цін в країні, оскільки перелік підакцизних товарів є досить незначним. Зцієї ж причини і його фіскальне значення набагато нижче, ніж у ПДВ. Однак вінмає великий вплив на структуру споживання. Адже нерівномірне і досить значнепідвищення цін при стягненні акцизного збору зменшує обсяг споживання вкількісному виразі. Цю властивість держава використовує, зокрема, для обмеженняспоживання алкогольних і тютюнових виробів. Акцизний збір сплачується лише одинраз, тоді як ПДВ — на всіх етапах руху товарів. З точки зору соціальноїсправедливості акцизний збій має переваги над ПДВ, оскільки підакцизні товариспоживаються, як правило, заможними верствами населення, що пом'якшуєрегресивність ПДВ, основний тягар якого розподіляється між широкими верстваминаселення.
Платникамиакцизного збору є всі суб'єкти підприємницьке діяльності, які виробляють,імпортують або продають підакцизні товари, придбані до 1 січня 1992 року, атакож громадяни У країни, іноземні громадяни та особи без громадянства, яківвозять (пересилають) підакцизні товари на митну територію України.
Об'єктомоподаткування акцизним збором для вітчизняних товарів є обороти з реалізаціїпідакцизних товарів, а також обороти з:
• реалізаціїтоварів для промислової переробки;
• передачітоварів усередині підприємства для потреб власного споживання, а також своїмпрацівникам;
• реалізаціїтоварів без оплати їх вартості, а також в обмін на інші товари (роботи,послуги);
• передачібезоплатно або з частковою оплатою товарів іншим підприємствам, організаціям тафізичним особам;
• з реалізаціїпродукції, виготовленої на давальницьких умовах (із сировини замовника) та ін.
Об'єктомоподаткування імпортних товарів є їх митна вартість з урахуванням фактичносплачених сум мита або їх кількісні показники у фізичному вимірі.
Перелікпідакцизних товарів, як правило, включає в себе предмети не першої необхідностіта високорентабельні товари, споживання яких держава намагається обмежити. Так,в Україні оподатковуються:
1.алкогольні ітютюнові вироби;
2. транспортнізасоби;
3. нафтопродукти;
4. кава;
5. шоколад;
6. ювелірні;
7. шкіряні тахутрові вироби;
8. тощо.
Існують два видиставок по акцизному збору: у фіксованому виразі на одиницю товарів вкількісному виразі (наприклад, в євро за 1000 кг по бензину); у відсотках до оборотів з реалізації товарів. Відповідно існують і два різногопорядку визначення суми акцизного збору. При цьому слід звернути увагу, що повітчизняних підакцизних товарах порядок визначення акцизного збору дещовідрізняється від порядку визначення акцизного збору по імпортних товарах.
Для обчислення акцизного збору по вітчизняних товарах,ставки яких визначено у відсотках, необхідно визначити оподатковуваний оборот,оскільки ставки акцизного збору застосовуються до оподатковуваного обороту,який вже включає суму акцизного збору.
По імпортнихтоварах, придбаних за іноземну валюту, і ставки по яких визначено у відсотках,оподатковуваний оборот визначається виходячи з митної вартості цих товарів зурахуванням фактично сплачених сум мита.
Акцизний збір зтоварів, ставки по яких визначені в євро, обчислюється виходячи з натуральнихпоказників відповідного товару в кількісному виразі. При цьому по вітчизнянихтоварах для визначення акцизного збору сума в євро перераховується у валютуУкраїни за курсом Національного банку України на перший день місяця, в якомуздійснюється відвантаження товарів[4]. Податок на прибуток підприємств, який стягується Україні, має дуже значнефіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічнорозвинутих країнах. Це обумовлено перш за все пропорціями в розподілі ВВП, якісклалися історично: в централізовано-плановій економіці основну масу доходівбюджету становили надходження від державних підприємств і досить незначну —податки з населення, оскільки штучно стримувався фонд споживання і збільшувавсяфонд нагромадження. В нинішніх умовах ймовірним є поступове вияснювання міжфондом споживання і фондом нагромадження, наслідком чого стане збільшеннябюджетного значення прибуткового податку з громадян і зменшення — податку наприбуток підприємств.
Податок наприбуток підприємств крім значного фіскального значення має й широкі можливостідля регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. Цей вплив можездійснюватись як завдяки диференціації ставок оподаткування по різних видахдіяльності, так і завдяки наданню пільг у виробництві пріоритетних товарів. Алев нашій країні можливості щодо використання податку на прибуток як регулюючогофактора дещо обмежено його великим бюджетним значенням.
Платниками податкуна прибуток є:
1. З числа резидентів — суб'єкти і несуб'єктигосподарської діяльності, а також їх філії, які здійснюють діяльність,спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
2. З числанерезидентів — фізичні або юридичні особи, які отримують доходи з джерелом їхпоходження з України.
Виключені з числа платників Національний банк Українита його установи (крім госпрозрахункових, що оподатковуються у загальномупорядку), а також установи пенітенціарної системи та їх підприємства, яківикористовують працю спецконтингенту.
Об’єктомоподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованоговалового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку і сумуамортизаційних відрахувань. Тобто, длявизначення об'єкта оподаткування податку на прибуток спочатку необхідновизначити відповідно суму скоригованого валового доходу, суму валових витрат ісуму амортизаційних відрахувань. Розглянемо, як вони визначаються [5]. Валовий дохід— це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності,отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальнійабо нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі,виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Перелік доходів, що включаються і що не включаються доскладу валового доходу валового доходу, чітко визначено в законі. Так,наприклад, скоригований валовий дохід включає:
· Загальнідоходи від продажу товарів (робіт, послуг);
· Доходивід здійснення банківських, страхових та інших операційз надання фінансових послуг,торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями тавимогами;
· Доходи,не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, тавиявлені у звітному періоді;
· Доходи зінших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі у вигляді сумбезповоротної фінансової допомоги, безоплатно наданих платнику податку товарів(робіт, послуг);
· Суминевикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів;
Не включаються доскладу скоригованого валового доходу:
· Сумиакцизного збору, податку на додану вартість, отримані (нараховані)підприємством у складі ціни продажу продукції (робіт, послуг), за виняткомвипадків, коли таке підприємство-отримувач не є платником податку на доданувартість;
· сумикоштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямихінвестицій або реінвестицій у корпоративні права;
· сумиодержаного платником податку емісійного доходу та інші надходження, прямовизначені нормами закону.
Розглянемонаступний елемент — як визначається сума валових витрат.
Валові витративиробництва та обігу (далі — валові витрати) — це сума будь-яких витратплатника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах,здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання увласній господарській діяльності.
У законі наведеноперелік витрат, що включаються і що ні включаються до складу валових витрат.При цьому встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складувалових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у законі, недозволяється.
Переліки витрат,що включаються і що не включаються до складу валових витрат, є досить великими.Так, до складу валових витрат включаються:
· сумибудь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку зпідготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених законом;
· сумикоштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) до неприбутковихорганізацій, але не більше ніж чотири відсотки оподатковуваного прибуткупопереднього звітного періоду;
· сумивитрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущеннямпомилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податковогозобов'язання;
· сумивитрат, пов'язаних з ремонтом основних фондів у межах 5% від балансовоївартості цієї групи ОВФ на початок звітного року тощо.
Не включаються доскладу валових витрат витрати на:
· потреби,не пов'язані з веденням основної діяльності, а саме: організацію та проведенняприйомів, відпочинку тощо, крім витрат, пов'язаних з проведенням рекламноїдіяльності, в розмірі не більше 2% від оподатковуваного прибутку за попереднійзвітний квартал;
· фінансуванняособистих потреб фізичних осіб;
· придбання,будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основнихфондів;
· утриманняорганів управління об'єднань платників податку та ін.
Не включаються доскладу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповіднимирозрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення ізберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.
Слід звернутиувагу, що частина видатків визначена в законі як витрати подвійногопризначення. Це означає, що до складу валових відносяться лише ті витрати,віднесені до витрат подвійного призначення, які підпадають під ознаки,сформульовані в законі. Так наприклад, до валових витрат включаються: витратиплатника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом,взуттям, обмундируванням, необхідними для виконання професійних обов'язків, атакож продуктами спеціального харчування; але не всі, а за переліком, що встановлюєтьсяКабінетом Міністрів України, та ін. Для визначення суми амортизаційнихвідрахувань в законі визначаються витрати, які підлягають амортизації(наприклад, придбання основних фондів для виробничого використання) та які непідлягають амортизації (наприклад, витрати на придбання невиробничих фондів).Основні фонди, залежно від напрямку їх використання, розподіляються на тригрупи. Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартостікожної з груп основних фондів на початок звітного періоду. Суми амортизаційнихвідрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизаціїдо балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду, якавизначається в порядку, вказаному в законі. Як і в законі про ПДВ, існуютьособливості визначення дати збільшення валового доходу і валових витрат,залежно від виду здійснюваної операції. Розглянемо деякі випадки. Датою збільшеннявалових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковийперіод, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
· або датасписання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів(робіт, послуг);
· або датаоприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг)—дата фактичногоотримання платником податку результатів робіт (послуг).
Длятоварообмінних (бартерних) операцій — дата здійснення заключної (балансуючої)операції, що здійснюється після першої операції.
Датою збільшеннявалового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягомякого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
· або датазарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платникаподатку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;
· або датавідвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного наданнярезультатів робіт (послуг) платником податку.
Датою збільшеннявалового доходу у разі здійснення бартерних (товарообмінних) операційвважається дата будь-якої з подій, що сталася раніше:
· або датавідвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного наданнярезультатів робіт (послуг) платником податку;
· або датаоприбуткування товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного отриманнярезультатів робіт (послуг) платником податку тощо.
Якщо об'єктоподаткування платника податку з числа резидентів за результатами звітного(податкового) кварталу має від'ємне значення (з урахуванням суми амортизаційнихвідрахувань), дозволяється відповідне зменшення об'єкта оподаткуваннянаступного звітного (податкового) кварталу, а також кожного з наступнихдвадцяти звітних (податкових) кварталів до повного погашення такого від'ємногозначення об'єкта оподаткування. Існують особливості оподаткування операційособливого виду (бартерних операцій, страхової діяльності, нерезидентів,операцій із розрахунками в іноземній валюті, операцій з торгівлі ціннимипаперами, дивідендів тощо). Так, наприклад, об'єктом оподаткування устраховиків-резидентів є валові доходи, податок яких стягується за ставкою 3%(крім операцій по страхуванню життя). Вводиться особливий порядок оподаткуваннядоходів від виконання довгострокових договірних зобов'язань в залежності відоціночного коефіцієнту його виконання тощо. Прибуток платників податку,включаючи підприємства. Засновані на власності окремої фізичної особи,оподатковується за ставкою 30% до об'єкта оподаткування. Перелік пільг поподатку на прибуток невеликий. Так, звільняється від оподаткування прибутокпідприємств, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідівта майно яких є їх власністю, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг),крім прибутку, одержаного від грального бізнесу, де протягом попередньогозвітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місцероботи, становить не менш як 50% загальної чисельності працюючих і фонд оплатипраці таких інвалідів становить не менш як 25% суми витрат на оплату праці, щовідносяться до складу валових витрат. Звільняється від оподаткування прибутокпідприємств, отриманий від продажу на митній території України спеціальнихпродуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшенняобсягів виробництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів. Оподатковуєтьсяу розмірі 50% від діючої ставки прибуток від продажу інноваційного продукту,заявленого при реєстрації в інноваційних центрах; ці пільги діють перші трироки після державної реєстрації продукції як інноваційної. Суми податків наприбуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачені суб'єктами господарськоїдіяльності за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку на прибуток вУкраїні. При цьому розмір зарахованих сум податку на прибуток з іноземнихджерел протягом податкового періоду не може перевищувати суми податку, щопідлягає сплаті в Україні цим платником податку протягом такого періоду. Податоксплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітнимкварталом. Платники податку не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітнимкварталом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток зазвітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітногофінансового року. Протягом звітного (податкового) кварталу платники податку, завинятком нерезидентів, бюджетних організацій та виробниківсільськогосподарської продукції, сплачують до бюджету за перший та другиймісяць такого кварталу авансові внески податку на прибуток, виходячи зоподатковуваного обороту за підсумками першого та другого місяців звітного(податкового) кварталу до 20 числа другого і третього місяця такого кварталу відповідно [1]. Аналіз системи оподаткування вУкраїні, її становлення й розвитку дає змогу зробити висновок про серйознінедоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи.Часті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають нарозвиток підприємницької діяльності. По-друге, основним є фіскальне спрямуванняподаткової системи, недостатнє виявлення регулюючої функції основних податків.По-третє, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправданоускладнено.
2.2 Оподаткуванняпідприємства, основні податки. Податок на прибуток та ПДВ
Кінцевимрезультатом діяльності підприємств як суб'єктів господарювання є отриманий нимиваловий дохід, що відображує заново створену вартість. Валовий дохід визначаєтьсяяк різниця між виручкою від реалізації, матеріальними і прирівняними до нихвитратами. Чистий дохід нарівні підприємства має кілька форм, у тім числі формуприбутку. На прибуток впливає такий елемент валового доходу, як заробітнаплата. Оскільки прибуток визначається як різниця між обсягом реалізації ісобівартістю продукції (робіт, послуг), на формування прибутку справляє вплив ідержавна політика щодо визначення собівартості, її формування. Вибір об'єктаоподаткування (валового доходу чи прибутку) є достатньо принциповим і залежитьвід багатьох обставин. Використання для обчислення податку валового доходу чиприбутку в обох випадках має як позитивні сторони, так і недоліки. При цьомунеобхідно враховувати особливості визначення валового доходу і прибутку,виходячи з чинних законодавчих і нормативних документів. Об'єкт оподаткуваннявизначається в основному через коригування суми балансового прибутку.
Такекоригування дає змогу:
— виключити подвійне оподаткування (з балансового прибутку вираховуються податкина землю і з власників транспортних засобів);
— звільняється від оподаткування прибуток, отриманий, від володіннякорпоративними правами, а також від придбання державних цінних паперів (цесприяє розвитку ринку цінних паперів);
— звільнити від оподаткування прибуток, спрямований на фінансування утриманнясоціальної інфраструктури підприємства, на благодійну діяльність, поповненняоборотних коштів.
Упроцесі визначення об'єкта оподаткування, крім оподаткованої суми балансовогоприбутку, ураховуються інші показники. Так, об'єкт оподаткування збільшувавсяна суму:
— збитків платника податку від товарообмінних (бартерних) операцій унаслідокреалізації продукції (робіт, послуг) за цінами, нижчими за звичайні;
— коштів фондів, створених платником податку за рахунок собівартості продукції(робіт, послуг), що були використані не за цільовим призначенням (інноваційнийфонд підприємства);
— коштів, отриманих платником податку на власні потреби від інших суб'єктівпідприємницької діяльності (матеріальних цінностей і нематеріальних активів,безповоротної фінансової допомоги).[11]
Цезабезпечує контроль і регулювання відповідних напрямків діяльності суб'єктівгосподарювання. Нарахований податок на прибуток зменшується на суму витрат,здійснених за рахунок чистого прибутку підприємства, спрямованого нафінансування реконструкції і модернізації активної частини основних фондів (до20% нарахованого податку на прибуток). Податок на прибуток вираховують: (ВВП- валові витрати – амортизація)*25%. Ставки оподаткованого прибутку:
— основну ставку встановлено в розмірі 25% до об’єкту оподаткування;
— заоподаткування страхової діяльності-3%;
— від реалізації інноваційного продукту-50% від основної ставки;
— суми прибутків нерезидентів, що виплачуються резидентами як оплата вартостіфрахту транспортних засобів-6%.
Термінсплати податку: платники податку не пізніше 25 числа місяця, що настає зазвітним кварталом, подають податкову декларацію про оподаткований прибуток зазвітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітногофінансового року. Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступногоза звітнім кварталом.
Запідсумками першого і другого місяців кварталу всі платники податку, крімнерезидентів і виробників сільськогосподарської продукції, сплачують авансовіплатежі. Розрахунок авансових платежів платники здійснюють самостійно безскладання податкових декларацій. Якщо має місце приховування або зниження сумподатку на прибуток, платник сплачує:
-сумудонарахованого податку;
-штрафу розмірі 30% від донарахованої суми податку;
-пеню,обчислену, виходячи з 120% облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати,нараховану на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк [5].
ПлатникамиПДВ є суб’єкти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичніособи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. Прицьому податок стягується, якщо обсяг оподаткованих операцій платника з продажутоварів за останні дванадцять календарних місяців перевищував 1200неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Об’єктом оподаткування є операції, пов’язані з продажем товарів усерединідержави, їх імпортом чи експортом, а саме:
-продажтоварів на митній території України. У тому числі операції з оплати вартостіпослуг за договорами оперативної оренди (лізингу);
Завезеннятоварів на митну територію України, виконання робіт, що здійснюютьсянерезидентами для використання або споживання на митній території України;завезення майна згідно з договором оренди, застави, іпотеки;
-вивезеннятоварів за межі митної території України і виконання робіт, надання послуг дляспоживання за межами митної території України.
Невважаються об’єктами оподаткування такіоперації, які здійснюються суб’єктами господарювання. До них належать:
-випуск,розміщення і продаж цінних паперів;
-обмінцінних паперів на інші цінні папери;
-передачамайна в оренду і його повернення після закінчення строку договору оренди;
-наданняпослуг із страхування і перестрахування,із соціального і пенсійного страхування;
-обігвалютних цінностей;
-виплатазаробітної плати, дивідендів;
-наданняброкерських і дилерських послуг;
-передачаосновних фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхнікорпоративні права.
Згідноіз Законом “Проподаток на додану вартість”застосовується дві ставки оподаткування: 20% і 0%.
Нульоваставка оподаткування ПДВ застосовується до таких операцій:
-продажтоварів, що були вивезені за межі митної території України;
-продажтоварів підприємствами роздрібної торгівлі, що розміщені на території України взонах митного контролю;
-наданнятранспортних послуг з перевезення пасажирів і вантажів за межами митногокордону України;
-продажвугілля та продуктів його збагачення, електроенергії, імпортного газу.
Термінсплати ПДВ до бюджету для платників податку. в яких обсяг операцій, щооподатковується, за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподаткованихмінімумів доходів громадян, — не пізніше 20 числа місяця, наступного зазвітним, а оподаткований період дорівнює календарному місяцю. Інші платники ПДВсамі визначають податковий період. Він може дорівнювати календарному місяцю абокварталу [3].
2.3Аналіз сплати податків ТОВ ”Схід”
ТОВ”Схід” є товариством з обмеженою відповідальністю. На це підприємствонакладаються податки: ПДВ, податок на прибуток, плата за землю, відрахування вцільові державні фонди, місцеві податки та збори (комунальний податок, податокз реклами ), платежі за ресурси. Податок на додану вартість є непрямимподатком, виконує фіскальну функцію та справляє значний вплив нафінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання. Та на їхнійфінансовий стан. Платниками ПДВ є суб’єкти господарської діяльності (юридичніособи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність натериторії України. При цьому податок стягується, якщо обсяг оподаткованихоперацій платника з продажу товарів за останні дванадцять календарних місяцівперевищував 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Згідно звіту профінансові результати ПДВ за 2006-2008 роки становить: 2006 рік – 1428,8тис.грн, 2007рік – 1880,5 тис.грн, 2008 рік – 2005,8 тис.грн.
Графічносплату ПДВ зображено на рис 2.3.
Податок на прибутоквираховують: (ВВП — валові витрати –амортизація)*25%.
/>
Рис.2.3.Сплата ПДВ ТОВ «Схід» за 2006-2008 роки
Проаналізуємосплачений податок на прибуток за 3 роки за такими даними: роки 2006 2007 2008 ВВП 300200 50000 27000 Валові витрати 320020 51050 27500 Амортизація 321300 52500 28100
Розрахуємоподаток на прибуток:
2006:(300200-50000-27000)=223200грн *25 %=55800 грн.
2007:(320020-51050-27500)=241470грн *25%=60368 грн.
2008:(321300-52500-28100)=240700грн *25%=60175грн.
Вграфічному вигляді ми можемо зобразити суми сплачених податків на прибуток за 3роки у вигляді графіка:
/>
Рис.2.4.Сплачений податок на прибуток ТОВ «Схід» за 2006-2008 роки.
Підприємство розміщує рекламу на рекламному щитку і сплачує0,3% від об'єму вартості щитка, щоквартально у місцевий бюджет. Це постійнерозміщення. Наприклад, щодо ТОВ “Схід” то воно розміщує рекламу нарекламних щитках. Вартість такого щитка становить 1200 грн. Розраховуємоподаток на рекламу коли ставка податку становить 0,5%: (1200*0,5/100)=6грн. Розрахуноккомунального податку. ТОВ “Схід” має середньоспискову чисельність 11осіб і щоквартально сплачує 10 % на кожного робітника від одногонеоподаткованого мінімуму. Податок розраховується щоквартально томурозраховуємо на 33 особи. Один неоподаткований мінімум на одну особу становить1,7 грн. Отже (33*17/10)=56,1грн. Цей податок сплачується до місцевого бюджету.
Податок на землю. Підприємство має земельнуділянку в місті Ізюмі 300 кв.м. В місті не проведена грошова оцінка земель. Надругому скликанні Міської ради (рішення №9) від 12.01.2007, було затвердженоставку земельного податку 0,62 грн. за 1 кв.м. Земельний податок на рік ТОВ “Схід” складає (300*0,62/12)=15,5грн. Це сума податку накожний місяць, яку підприємство повинно сплачувати рівними сумами щомісячно накожний 30 день звітного місяця.
Рекламні та комунальні податкові розрахунки подаються до інспекції на протязі 50днів після закінчення звітного кварталу згідно дикрета Кабінета міністрів №5693 від 20.05.1993 року та рішення Ізюмської міської ради № 1723 від26.09.2006 року.
По землі надається розрахунок до 1 лютого поточного року. ЗгідноЗакону України “Про плату за землю” № 3525 від 3.07.1996 року, стаття № 7.
За несвоєчасну та неповну сплату податків, підприємствунараховуються штрафні санкції, згідно Закону України № 8121 від 20.12.2000 року”Про несвоєчасність сплати та подання податкових зобов'язань платникамиподатків перед цільовими фондами і бюджетами.”
III. ШЛЯХИ ОТРИМІЗАЦІЇОПОДАТКУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ
3.1 Податковепланування на підприємстві як основа оптимізації оподаткування
Необхідністьподаткового планування закладена в самому податковому законодавстві, якепередбачає ті або інші податкові режими для різних ситуацій, допускає різніметоди для числення податкової бази і пропонує платникам податків різніподаткові пільги, якщо вони діятимуть в бажаних владним органам напрямах. Крімтого, податкове планування обумовлене зацікавленістю держави в наданніподаткових пільг в цілях стимулювання якої-небудь сфери виробництва, категоріїплатників податків, регулювання соціально-економічного розвитку. Податковепланування («tax planning») — це законний спосіб обходу податків звикористанням пільг, що надаються законом, і прийомів зменшення податковихзобов'язань. Суть його виражається у визнанні за кожним платником податківправа застосовувати всі допустимі законами засоби, прийоми і способи (у томучислі і пропуски в законодавстві) для максимального скорочення своїх податковихзобов'язань. [3, с.16]
В рамкахкорпоративного податкового планування виділяють:
— перспективнеподаткове планерування – це проведення активної податкової політики з метоюуникнення фінансових ризиків і мінімізації негативного впливу оподаткування напроцес досягнення стратегічних цілей.
— поточнеподаткове планерування — це оптимізація податкових виплат в звітному році звикористанням допустимих законодавством засобів, способів і прийомів.
Процесподаткового планування складається з декількох взаємопов’язаних між собою етапів,які не слід розглядати як чітку і однозначну послідовність дій, податковихзобов'язань, що обов'язково гарантують зниження. Це пов'язано з тим, що вподатковому плануванні поєднуються елементи і науки, і мистецтва фінансовогоаналітика. До реєстрації і початку функціонування організації необхіднавідповідь на загальні питання стратегічного характеру.
Перший етап — поява ідеї про організацію бізнесу, формулювання мети і завдань, а такожрішення питання про можливе використання податкових пільг, що надаютьсязаконодавцем.
Другий етап — вибір найбільш вигідного з податкової точки зору місця розташування виробництві конторських приміщень підприємства, а також його філій, дочірніх компаній ікерівних органів.
Третій етап —вибір організаційно-правової форми юридичної особи і визначення їїспіввідношення з податковим режимом, що виникає при цьому.
Наступні етапивідносяться до поточного податкового планування, яке повинне органічно входитиу всю систему управління господарюючого суб'єкта.
Четвертий етап передбачаєформування так званого податкового поля підприємства з метою аналізу податковихпільг. На основі проведеного аналізу формується план їх використання повибраних податках.
П'ятий етап — розробка (з врахуванням вже сформованого поля) системи договірних стосунківпідприємства. Для цього з врахуванням податкових наслідків здійснюєтьсяпланування можливих форм угод: оренда, підряд, купівля-продаж, відшкодувальненадання послуг і тому подібне. У результаті утворюється договірне полегосподарюючого суб'єкта.
Шостий етаппочинається із складання журналу типових господарських операції, який служитьосновою ведення фінансового і податкового обліку. Потім виконується аналізрізних податкових ситуацій, постачання отриманих фінансових показників зможливими втратами, обумовленими штрафними і іншими санкціями.
Сьомий етапбезпосередньо пов'язаний з організацією надійного податкового обліку і контролюза правильністю числення і сплати податків. Основним способом зменшення ризикупомилок може бути використання технології внутрішнього контролю податковихрозрахунків.[6, ст.124]
Виходячи знеобхідності поєднання доцільності і недопустимості неправомірності основніпринципи податкового планування можуть бути визначені таким чином:
- дотриманнявимог чинного законодавства при здійсненні податкового планування;
- зниженнясукупних податкових зобов'язань організації в результаті вживання інструментівподаткового планування;
- використанняможливостей, що надаються законодавством, і інструментів, доступних дляконкретної організації, які забезпечують досягнення податкової економії вбільшому розмірі, чим витрати, пов'язані з їх вживанням;
- розгляддекількох альтернативних варіантів податкового планування з виділенням найбільшоптимального з них стосовно конкретної організації;
- своєчаснекоректування з метою обліку в найкоротші терміни занесених в чиннезаконодавство змін;
- зрозумілістьі економічна обґрунтованість схеми як в цілому, так і всіх без виключення їїскладових частин.[6, с. 126]
Як завданняподаткового планування, зокрема, може виступати:
— мінімізаціяподаткових втрат організації по якому-небудь конкретному податку або збору;
— мінімізаціяподаткових втрат по сукупності податків, що обчислюються на базі одного і тогож об'єкту оподаткування (наприклад, оборотних податків з виручки);
— мінімізаціяпо всій сукупності податків і зборів, платником яких є організація.
У цих ціляхзаздалегідь уточнюється перелік податків, які належить сплачувати, їх ставки,розміри, розподіл між бюджетами різних рівнів і податкові пільги, проводитьсяаналіз системи договірних стосунків і типових господарських ситуацій,визначається і оцінюється сума податкових зобов'язань в поточних умовахгосподарювання. Самостійне завдання податкового планування можна представитидекількома наступними етапами:
- формуванняподаткового поля підприємства — спектру основних податків, які належитьсплачувати підприємству, їх конкретні ставки і пільги. Параметри податковогополя встановлюються по статусу підприємства, на основі його статуту і відповіднодо законів;
- формуваннясистеми договірних стосунків, на базі яких відбувається взаємодія з покупцями іпостачальниками, з дебіторами і кредиторами. Система договірних стосунківскладається з врахуванням сформованого раніше податкового поля;
- підбіртипових господарських операцій — на основі попереднього аналізу господарськоїдіяльності і планованих результатів роботи вибираються типові господарськіоперації і дії, які треба виконувати підприємству в своїй повсякденній практиціабо здійснювати епізодично;
- виділенняі регламентація різних господарських ситуацій — визначаються реальнігосподарські ситуації, що охоплюють різноманітні сторони економічного життя, іщо реалізовуються в декількох порівнюваних варіантах;
- попереднійвибір оптимального варіанту господарських ситуацій — за підсумками усесторонньогодослідження ситуацій виробляється попередній відбір оптимальних по фінансовомурезультату і по сумарних податкових платежах варіантів;
- порівняльнийаналіз ситуацій і ухвалення рішень — проводяться розрахункові дослідженнягосподарських ситуацій і здійснюється їх уточнений порівняльний аналіз. Прицьому різні ситуації зіставляються по отриманих фінансових результатах,податкових платежах і можливим втратам, обумовленим штрафними і іншими санкціями.Цій стадії слід приділити особливу увагу. По-перше, із-за серйозності санкцій іможливих істотних втрат, які необхідно виключити.
По-друге, із-заготовності піти на деякі втрати, але отримати певний (істотний) виграш в чомусьіншому, наприклад: у оборотності засобів, в тимчасових витратах на ухваленнярішень і тому подібне [9, C.38 ]
Інструментамиподаткового планування є податкові пільги, спеціальні податкові режими, зонипільгового оподаткування, угоди про уникнення подвійного оподаткування і такдалі, що дозволяють практично реалізувати передбачені законодавством найбільшвигідні з позицій виникаючих податкових наслідків умови господарювання.Основним завданням є організація системи правильне і своєчасне вживанняінструментів податкового планування як індивідуально, так і взаємопов'язано. Врамках цієї системи мають бути розроблені схеми оптимальної структуриорганізації господарської діяльності з врахуванням вимог законодавства,одночасного використання представлених в рамках його дії можливостей, а такожтенденцій до зміни чинного законодавства і вірогідності його зміни.
Основні напрями врамках перспективного податкового планування зводяться до наступних:
— вибірорганізаційно-правової форми підприємства з врахуванням вигляду і цілейдіяльності, а також відповідності режиму оподаткування і громадянськоївідповідальності юридичної особи;
— визначенняструктури підприємства, рішення питання формування фінансово-промислової групиабо участі в ній, створення структурних підрозділів;
— ухваленнярішення про місце реєстрації і місце здійснення фінансово-господарськоїдіяльності підприємства, її керівних органів, структурних підрозділів, дочірніхі залежних об'єктів, виходячи з цілей діяльності підприємства і особливостейподаткових режимів окремих підприємств. В рамках поточного податковогопланерування здійснюється:
· вибіррежиму оподаткування;
· аналізпередбачених законом податкових пільг і оцінка можливості їх вживання;
· формуванняоблікової політики організації;
· складанняподаткових моделей при розгляді і ухваленні управлінських рішень і визначеннякритеріїв вибору оптимального варіанта;
· аналіз зточки зору податкових наслідків поточних господарських і фінансових операцій настадії укладення договорів, виявлення оптимальної форми операції, вибірділового партнера;
· складанняподаткових календарів з метою чіткого прогнозування і контролю правильностічислення податків і термінів їх сплати;
· раціональнерозміщення активів і прибутку підприємства з врахуванням як податків, щосплачуються при здобутті доходу від інвестицій, так і пільг, що надаються.Можливі дороги досягнення поставлених цілей реалізуються не тільки за рахунокповного знання і використання позитивних і негативних сторін законодавства, алеі за рахунок послідовного і грамотного вживання всіх складових мінімізації іоптимізації оподаткування.
До цих елементіввідносяться наступні:
1. Станбухгалтерського і податкового обліку, а також взаємодія між ними повинна строговідповідати нормативно-правовим актам; не-обходжений вірне тлумаченнязаконодавства про податки і збори і реагування на постійні зміни в нім.Зрозуміло, дані бухгалтерського обліку і звітності повинні дозволяти отримуватинеобхідну інформацію для податкових цілей.
2. Обліковаполітика — вибрана підприємством сукупність способів ведення бухгалтерського іподаткового обліку.
3. Податковіпільги і організація операцій. Далеко не всі господарюючі суб'єкти правильно ів повному об'ємі застосовують пільги, що встановлюються законодавством побільшості податків. Крім того, необхідний аналіз можливих форм операцій(договорів) з врахуванням їх податкових наслідків.
4. Податковийконтроль. Складання податкового бюджету є новим для здійснення контрольних дійз боку керівника підприємства і фінансового менеджера. Зниженню помилок сприяєвживання принципів і процедур технології внутрішнього контролю податковихрозрахунків. Крім того, організація контролю передбачає в першу чергунедопущення прострочення сплати податків. Проте слід не упускати будь-якіможливості відстрочити сплату, якщо це допускає законодавство про податки ізбори.
5. Податковийкалендар необхідний для перевірки правильності обчислення і дотримання термінівсплати всіх податкових платежів, а також представлення звітності. Завжди требапам'ятати про високі ризики, пов'язані з невчасною сплатою податкових платежів,бо в разі порушення податкових зобов'язань перед державою настає жорсткавідповідальність відповідно до Податкового кодексу, адміністративного, митногоі кримінального законодавства.
6. Стратегіяоптимального управління і план реалізації цієї стратегії. Найбільш ефективнимспособом збільшення прибутку є побудова такої системи управління і ухваленнярішень, щоб оптимальної (у тому числі по податках) виявилася вся структурабізнесу. Саме подібний підхід забезпечує вище і стійкіше скорочення податковихвтрат на довгострокову перспективу. На основі стратегії розробляються податковімодулі середньострокових і поточних планів.
7. Пільговірежими оподаткування. Маються на увазі способи зниження податків за рахунок створенняофшорних компаній за кордоном і низькоподаткових компаній. При цьому відповідніпобудови повинні логічно і природно вписуватися в загальну схему бізнесу,служити обґрунтуванням законного зниження податкового тягаря. Інакшеконтролюючі органи завжди знайдуть аргументи, щоб оскаржити непереконливу схемуцілком або причинити неприємності податкоплатнику постійними перевірками.
8.Звітно-аналітична діяльність податкового менеджменту. Будь-яке підприємствоповинне мати в своєму розпорядженні інформацію за декілька років про те, якіприйоми і способи податкової оптимізації дали позитивні результати, по якихпричинах вони не досягнуті, які чинники впливали на кінцевий фінансовийрезультат і тому подібне. Тим самим створюється основа для факторного аналізу діяльностіпідприємства, успішній розробці бізнес-плану і податкового бюджету.[13, с. 36]
3.2Основні напрями оптимізації оподаткування на підприємстві
Становленнявласної податкової системи України відбувалось на фоні системної перебудовиекономіки, спаду виробництва, загострення соціально-економічної ситуації. Длязабезпечення необхідних надходжень до бюджету, акцент у побудові системиоподаткування були зроблено на фіскальній функції, між тим не відбулосьналежного розпитку її регулюючої функції. Тому проблема побудови ефективноїподаткової системи взагалі, і ефективної системи оподаткування суб'єктівпідприємницької діяльності зокрема, залишається однією із найактуальніших упроцесі становлення ринкових відносин і закладення підвалин для економічного зростання.Перед тим. як запропонувати напрями підвищення ефективності системиоподаткування підприємств, і взагалі шляхи вдосконалення податкової системи вУкраїні, необхідно ще раз акцентувати увагу па недоліках діючої системиоподаткування, які все ж таки існують, незважаючи па численні зміни, щоперманентно вносяться до податкового законодавства і спрямовані навдосконалення податкової системи України. До них відносяться наступні:
1.Податкова система характеризується, передусім, фіскальною спрямованістю, що слейтмотивом більшості змін до податкового законодавства. Водночас її регулюючафункція не зорієнтована на стабільне економічне зростання. Високе податковенавантаження па виробництво та низьке навантаження на природні ресурси робитьїї несприятливою для розвитку економіки. Це не сприяє, також покращеним позиціїкраїни в податковій конкуренції, особливо виходячи з тих змін, що відбуваютьсяв податкових системах постсоціалістичних країн-нових членів СС, де в процесіподаткових реформ вдалося знизити податкове навантаження на капітал, так що в2004 р. в Литві, Естонії та Словаччині він оподатковувався нижчими середнімиефективними ставками, ніж праця та споживання.
2.Нормативно-правова база оподаткування в Україні є складною неоднорідною танестабільною, а окремі законодавчі норми недостатньо узгодженими, а інколи й суперечливими.Крім законів, питання
оподаткуванняй досі регулюються декретами Кабінету Міністрів України, указами ПрезидентаУкраїни. Внаслідок наявності у законодавчих актах норм непрямої дії значнакількість питань у сфері оподаткування регулюються підзаконними актами. Такастрокатість правової бази може бути виправданою на початкових етапах формуванняподаткової системи, однак не є прийнятною на даному етапі розвитку економіки.
Чималонорм мають неоднозначне тлумачення при їх застосуванні, що негативнопозначаються на діяльності підприємницьких структур, знижує привабливістьнаціональної економіки для іноземних інвесторів.
Принциповимнедоліком податкового законодавства є існування економічно необґрунтованихрозбіжностей в підходах до визнання та оцінки доходів і витрат для визначенняоб'єкту оподаткування податком на прибуток і ПДВ та нормативно — правовою базоюбухгалтерського обліку в частині розрахунку фінансового результату, що унеможливлюєскладання декларації про прибуток підприємств за даними бухгалтерського обліку.
3.Застосування в Україні спрощеного режиму оподаткування суб'єктів малогопідприємництва поряд з позитивними наслідками (активізація підприємницькоїдіяльності, створення нових робочих місць, стимулювання раціональноговикористання ресурсів, зменшення витрат на адміністрування податків) породилонизку проблем:
- викривленнямотивації підприємницької діяльності, зокрема, незацікавленість суб'єктівгосподарювання у зміні свого статусу як суб'єктів, які мають правовикористовувати спрощені системи оподаткування, що гальмує їх розвиток тазростання обсягів діяльності, призводить до дроблення деяких середніхпідприємств;
- створенняумов для побудови схем уникнення оподаткування внаслідок нечіткогозаконодавчого регулювання спрощеної системи оподаткування;
- використаннясуб'єктів малого підприємництва, що застосовують спеціальний режимоподаткування, у схемах мінімізації податкових зобов'язань підприємств, якіпрацюють у загальному режимі оподаткування
4. Податкова система України є дорогоюв адмініструванні. Витрати на адміністрування окремих податків є значними порівняноіз доходами бюджету, що забезпечуються за рахунок їх справляння.
5. Діяльність Міністерства фінансів України,Державної податкової служби України, Державної митної служби України щодо реалізаціїдержавної податкової політики, збирання податків і зборів (обов'язковихплатежів), їх акумуляції в державному і місцевих бюджетах є недостатньоузгодженою та ефективною внаслідок недосконалого правового регулювання їхвзаємовідносин, відсутності цілісного інформаційного простору.
6. Система митно-тарифного регулювання недозволяє оперативно реагувати на зміни кон'юнктури світових ринків, а такожторговельних режимів в інших країнах та структури економіки в Україні [42,с.6].
7. Недостатньо врегульовано питання оподаткуваннядоходів від інтелектуальної власності та незалежної професійної діяльності, щопризводить до втрати об'єкта (бази) оподаткування в частині податку з доходівфізичних осіб.
8.Недосконалою є система формування коштів соціального призначення, що базується надосить високих ставках внесків та характеризується нераціональною структурою джерелфінансування (основний фінансовий тягар несуть роботодавці, а найманимиробітниками фінансується значно менша частка загальних надходжень). Існуваннячотирьох автономних фондів соціального страхування та диференційованих платежівдо кожного з них призводить до значного збільшення витрат на адмініструваннявнесків, порівняно з консолідованим варіантом їх сплати (єдиний соціальнийвнесок) [27].
Крімзазначених недоліків існують недоліки системного характеру, породженічинниками, що знаходяться за межами податкової системи. Серед них [27]:
1)податкова заборгованість платників перед бюджетами та державними цільовимифондами.
Цяпроблема породжена низкою причин:
- відсутністьефективних механізмів, що забезпечують відповідальність суб’єктівгосподарювання за виконання своїх фінансових зобов’язань;
- недосконалоюсистемою списання і а реструктуризації податкової заборгованості підприємствперед бюджетом;
- проведеннямвзаємозаліків, які роблять невигідною своєчасно і в повному обсязі сплатуподатків;
- проблемамиокремих галузей (паливно-енергетичний комплекс, які є найбільшими боржникамибюджету, зокрема, в частині регулювання державою цін на енергоносії;
2)бюджетна заборгованість з відшкодування ПДВ.
Основнимипричинами, що ускладнюють, виконання державою зобов’язань перед платниками ПДВє:
- пред’явленнянеобґрунтованих вимог на відшкодування ПДВ та зобов’язань сум податковихзобов’язань;
- виконанняпрогнозних показників надходжень ПДВ до державного бюджету за рахунокнеповернення платникам переплачених сум податку;
- недолікизаконодавчих норм, якими регулюється процедура відшкодування:
3)значні ухилення віл оподаткування.
Цяпроблема є однією з найголовнішихв Україні та таких, що вирізняє її з-поміж більшості європейських країн.
Намасштаби ухилення від сплати податків впливає крім рівня податкових ставок,викривлення умов конкурентної боротьби внаслідок нерівномірною розподілуподаткового навантаження; порушення принципу рівності платників перед законом;складність і недосконалість законодавства, що регулює підприємницькудіяльність, у т.ч. податкового; загальне недотримання норм законів, неефективністьдержавної бюджетної політики
4) нерівномірнийрозподіл податкового навантаження, в результаті чого найбільше податкове навантаженнянесуть законослухняні платники, податкових пільг.
Отже, як бачимо, законодавцямє над чим працювати задля підвищення ефективності діючої системи оподаткування.
Метоюпідвищення системи оподаткування юридичних осіб є приведення її у відповідністьі пріоритетами державної політики соціально-економічного розвитку, сприяннястабільному економічному зростанню на основі виваженоїінвестиційно-інноваційної політики, забезпечення достатності сукупнихподаткових надходжень, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів,виходячи ч проведення збалансованої бюджетної полі гики на середньостроковуперспективу.
Реалізаціямети вдосконалення системи оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності вУкраїні вимагає зміщення податкового навантаження з виробництва на споживання,а також на ресурсні та екологічні платежі. Зазначене вимагатиме, в першу чергу,зменшення податкового навантаження на прибуток підприємств та фонд оплатипраці, реформування акцизного збору, ресурсних та рентних платежів, плати зазабруднення навколишнього природного середовища.
Основнимизавданнями вдосконалення системи оподаткування суб'єктів підприємницькоїдіяльності в Україні с наступні:
1.Удосконалення інституційного середовища оподаткування суб'єктів підприємницькоїдіяльності, сприятливого для реалізації принципу рівності всіх платників перед законом,відповідального ставлення платників до виконання своїх податкових зобов’язань. Встановленнячітких правил регулювання взаємних зобов'язань держави і платників податків,дієвого контролю та їх дотриманням.
2.Підвищення регулюючого потенціалу системи оподаткування суб'єктівгосподарювання на основі запровадження інноваційно-інвестиційних преференцій.
3.Підвищення фіскальної ефективності податків за рахунок розширення податковоїбази, покращення адміністрування, зменшення масштабів ухилення під сплатиподатків, формування доходів бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів,виходячи з проведення збалансованої бюджетної політики на середньостроковуперспективу.
4.Поетапне зниженим податкового навантаження на платників-суб'єктівпідприємницької діяльності.
5.Стимулювання зміцнення позицій вітчизняного бізнесу в конкурентній боротьбі зарахунок зменшення частки податків у витратах.
6.Гармонізація податкового, валютного, митного-тарифного, зовнішньоекономічногота цивільного законодавства.
7. Зменшення кількості контролюючихорганів з одночасним створенням єдиних правил контролю за нарахуванням тасплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
8. Забезпечення проведення легалізаціїдоходів та майна, отриманих з порушенням податкового законодавства (з яких не булисплачені податки).
Удосконаленнясистеми оподаткування має йти, насамперед, по шляху вдосконалення всіхелементів податкової політики держави: принципів оподаткування: законодавства зпитань оподаткування; системи взаємовідносин між платниками податків таконтролюючими органами, яку визначено законодавчо.
Можнастверджувати, що побудова системи оподаткування починається з визначенняпринципів оподаткування, того базису, на якому далі має будуватися податковезаконодавство. Безумовно, податкова система може вважатись ефективною за двохумов:
- здатністьфінансово забезпечити виконання державою необхідних функцій (фіскальнаефективність);
- достатньоповне виконання основних принципів оподаткування.
Томуреформування податкової системи необхідно починати із встановлення такихпринципів оподаткування, які б несли в собі ідею як фіскальної ефективності,так і регулюючих механізмів для економічного зростання, і на основі такихпринципів реформувати податкове законодавство. Для відродження регулюючої істимулюючої функції пропонуються такі принципи оподаткування:
1.Принциподнозначної визначеності податку. Можна навести висловлювання геніального А.Сміта: «З досвіду всіх народів ніщо не приносить такого великого зла, якнайнезначніша невизначеність у податку». В Україні ж, і не визнають усіучасники податкового процесу, неоднозначне, а часто маніть і множиннетлумачення законодавчих норм з питань оподаткування давно вже стало нормоюжиття.
2.Принцип рівності в оподаткуванні. Цейпринцип має означати абсолютно рівні обов'язки громадян суспільства сплачуватиподатки, рівну (однакову) відповідальність всіх громадян перед законом за несплатуподатку. Податки мають сплачувати всі, ніхто не може бути звільнений від сплатиподатків повністю. В законодавстві можуть бути тільки певні знижки (зменшення)та розстрочки при сплаті податків.
3. Принцип справедливості. Принцип податковоїсправедливості полягає в тому, що оподаткування орієнтується на економічнуплатоспроможність. Це означає, що оподатковуватись мають доходи, якізалишаються у людини після задоволення основних життєвих потреб. Зазначенийпринцип є головним у побудові податкових систем багатьох розвинених країнсвіту. На жаль, в Україні він також не виконується, про що яскраво свідчить досвідприбуткового оподаткування громадян, коли встановлюється неоподатковуваниймінімум значно менший від мінімальної заробітної плати, яка, у свою чергу,менша від прожиткового мінімуму.
4.Принцип рентабельності податку. Будь-якийподаток, збір, обов'язковий платіж має приносити значно більший дохід, ніжвитрати на його адміністрування. Для кожного податку повинна визначатисьефективність, рентабельність — економічні показники. Для ефективностісправляння податку формула рентабельності може мати такий вигляд:
R = 100 –(Витрати із стягнення / сума податку) * 100 (3.10)
5.Принцип мінімізації витрат при стягненні податків. Організація адмініструванняподатків мас вимагати мінімально можливих витрат.
6. Принцип зручності.Кожен податок слід стягувати тоді, коли платникові найзручніше його платити (А.Сміт) [74. с.59].
Принципивиконують роль стандартів податкової системи, провідних настанов щодопроведення податкової політики та розробки технологій оподаткування. Уфіскальній сфері принципи оподаткування нагадують, те значення, котре втеології належить декалогу — десяти заповідям Божим. Призначення принципівполягає в узгодженні двох основних вимог до податкової системи: задоволенняфіскальних потреб держави при врахуванні інтересів платників податків.
Цісформульовані шість принципів оподаткування необхідно взяти за основу дляреформування податкової системи — ефективної з фіскальної точки зору іорієнтованої на економічне зростання.
Системаоподаткування є одним цілим, сукупним механізмом, на ефективність якоговпливають багато факторів, що є складовими цієї сукупності, тому для підвищенняефективності всієї системи взагалі необхідно підвищити ефективністьфункціонування кожного з елементів механізму. Отже, напрямами підвищенняефективності складових системи оподаткування суб'єктів підприємницькоїдіяльності є наступні:
1)створення умов для формування сприятливого інституційного середовищаоподаткування шляхом:
- прийняттяголовного інституту регулювання податкових відносин — Податкового кодексу;
- забезпеченнядетальної законодавчої регламентації всіх аспектів податкових правовідносин зметою запобігання вирішенню спірних питань на розсуд контролюючих органів;
- забезпеченнявстановлення остаточного переліку прав, обов'язків і відповідальності якплатників, так і контролюючих органів, з метою запобігання розширенню функцій іправ однієї сторони та обмеженню другої;
- формуванняподаткових правовідносин між суб'єктами господарської діяльності і державою назасадах забезпечення рівних умов господарювання для суб'єктів різних форм власності,організаційно-правових форм і видів економічної діяльності.
2) внесення зміндо структури системи оподаткування суб’єктів господарювання:
- скасуваннянеефективних затрат податків і зборів;
- запровадженняподатку на нерухоме майно;
- поширеннярентних платежів не лише на видобуток нафти і газу, а й інших корисних копалин;
- зміщенняподаткового навантаження в бік непрямих податків та ресурсних платежів;
- поступовезменшення частки податку на прибуток підприємств та зростання часки податку здоходів фізичних осіб в структурі податкових надходжень;
- зростаннячаски місцевих податків і зборів в структурі доходів місцевих бюджетів.
3) напрямиреформування окремих податків і зборів (обов’язкових платежів).
3.1 Податок наприбуток підприємств
- усуненняекономічно необґрунтованих розбіжностей між нормами Закону України «Прооподаткування прибутку підприємств» і положеннями (стандартами) бухгалтерськогообліку щодо визнання і оцінки доходів та витрат з метою створення умов дляскладання декларації про прибуток за даними бухгалтерського обліку.
- реформуванняоподаткування прибутку підприємств фінансового сектору економіки;
- запровадженнястандартних методів визначення бази оподаткування для платників, якізастосовують методи переведення доходів у неоподатковуваних сферах чи дотериторій, визнаних як офшорні зони.
- поступовавідмова від паралельного функціонування стандартної та спеціальних системоподаткування (спрощених систем оподаткування за єдиним податком, фіксованимсільськогосподарським податком, особливої системи оподаткування страховоїдіяльності) дасть змогу не допустити їх використання з метою спотвореннянормального конкурентного середовища та схем оптимізації податкових зобов'язаньпідприємств, що працюють на загальній системі оподаткування.
- зменшитиподаткове навантаження на прибуток підприємств;
- звільненняемісійного доходу від оподаткування при здійсненні емітентом первинногорозміщення цінних паперів;
- поетапнезниження ставки податку до 22 % у 2010 році, із зменшенням її у наступнихроках (починаючи з 2012 р.)-до20 %;
- забезпеченнястимулюючої ролі податкової амортизації в оновленні основних фондів шляхомвикористання принципу «прискореної амортизації»
для виробничих активів при запровадженні новітніх енергозберігаючих та іншихінноваційних технологій:
- стимулюванняінвестиційної діяльності шляхом запровадження інвестиційно-інноваційногоподаткового кредиту з податку на прибуток
підприємств для всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють кваліфікованіінвестиції інноваційного спрямування (зменшення податкових
зобов'язань з податку на прибуток в обсязі, еквівалентному частці витратпоточного податкового періоду, що були спрямовані на фінансування
інноваційних та інвестиційних проектів).
3.2Податок на додану вартість
- створеннянеобхідних передумов для запровадження податкової звітності в розрізіконтрагентів в електронному вигляді:
- застосування..0" ставки податку виключно при здійсненні експортних операцій:
- забезпеченнябюджетного відшкодування ПДВ за результатами двох звітних періодів платникамподатку, що:
• здійснюютьсистематичні поставки на експорт:
• маютьзначні інвестиційні витрати: проводять діяльність у сферах, пов'язаних ізсезонними закупками товарів, витрати на які не покриваються надходженнями відїх продажу у звітних періодах;
Припроведенні інших господарських операцій ПДВ відшкодовується у разі, якщо цісуми не погашені податковими зобов'язаннями протягом шести звітних періодів;
- запровадженняспеціального режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств;
- визначенняподаткових зобов'язань здійснюється за принципом «країни призначення», щопередбачає оподаткування товарів, призначених для внутрішнього споживання,включаючи імпортовані в Україну, за винятком товарів, що поставляються наекспорт;
- визначенняподаткових зобов'язань з операцій продажу товарів чи послуг має здійснюватисяза принципом «першої події» та із застосуванням „методу податковогокредиту";
- право наотримання податкового кредиту з ПДВ виникає лише на підставі подання рахунку-фактури(податкової накладної) на придбані товари (послуги), підтвердженого подачею доподаткових органів реєстру податкових накладних в електронному вигляді;
- поетапнезниження ставки ПДВ до 18%. Це дозволить: утримати зростання індексу споживчихцін, а відповідно і зменшення інфляційної складової зростання ВВП в Україні;забезпечити рівномірність розподілу податкового навантаження між платникамиподатку та стимулювання економічного зростання між видами економічноїдіяльності. Розглядаючи питання щодо зниження ставки оподаткування ПДВ,пропонується розробити та одночасно впровадити систему компенсаційних заходів,спрямованих на забезпечення стабільного зростання бюджетних доходів в умовахзниження податкового навантаження. Компенсаційні заходи повинні розроблятися унапряму уточнення та розширення бази оподаткування, вдосконалення податковогоадміністрування, головним чином ПДВ та податку на прибуток підприємств, а такожшляхом введення податку на нерухоме майно (нерухомість), підвищенняефективності адміністрування податкових і неподаткових надходжень та управліннядержавною власністю.
3.3Акцизний збір
- поступовенаближення порядку оподаткування акцизним збором до стандартів ЄС, а такожприведення його у відповідність до вимог СОТ;
- приведеннявартості ліценцій до рівня компенсації наданих державою послуг;
- формуванняефективної системи акцизних податків з використанням економічно обґрунтованого рівняі структури ставок;
- поступовепідвищення частки акцизу в ціні реалізованих підакцизних товарів шляхомпідвищення ставок акцизного збору на лікеро-горілчані, тютюнові вироби та ін.;
- підвищеннярівня акцизного збору в дохідній частині бюджету та посилення його регулюючоїролі;
- збільшенняадвалерної складової в структурі акцизного збору;
- поступовепоширення адвалерної складової при визначенні податкових зобов'язань на окремігрупи підакцизних товарів;
- поступовезапровадження акцизних складів для окремих видів товарів;
- запровадженняєдиної європейської валюти при визначенні розміру ставок акцизного збору, уразі вступу до Європейського Союзу.
3.4Природно-ресурсні платежі
- поступовийперехід до нової системи природно-ресурсних платежів, що базуватиметься напринципах рентного доходу, поширення рентних принципів на всі види природнихресурсів;
- створеннярегуляторного механізму, що дасть можливість формувати доходи держави тастимулювати раціональне використання, охорону та повноцінне відтворенняприродно-ресурсного потенціалу держави;
- структурарентних платежів повинна складатися з двох складових: абсолютної ренти, розмірякої не залежить від результатів господарської діяльності підприємств — користувачів природних ресурсів, та диференційної ренти, що передбачаєвстановлення вищої плати за використання кращих, більш продуктивних природнихресурсів;
- поступовепідвищення розміру плати за використання природних ресурсів, в першу чергу воднихресурсі», залізних, марганцевих руд, вуглеводнів, облицювальних матеріалів, сировинидля виготовлення цементу, кухонної солі (кам'яної), вапняків, глини [16],
3.5Податок на нерухоме майно
Податокна нерухоме майно мас стати важливим засобом зміцнення бази власних доходівмісцевих бюджетів усіх рівнів.
Першийкрок у запровадженні податку на нерухоме майно уже зроблено під час здійсненняпілотних проектів у Івано-Франківській та Луганській областях, де булазмодельована спрощена форма оподаткування на основі дуже низьких ставок податкуз квадратного метра площі будівель (0,1 гри. — з житлових та 2,9 грн, — зкомерційних). Навіть за таких умов додаткові доходи від сплати цього податкусклали у середньому 25% від доходів бюджетів найнижчого рівня з власних джерел.
Ставкиподатку доцільно встановлювати на мінімальному рівні (від 0,05% до 0,)%) зпоступовим їх підвищенням, починаючи з 2012 року [16].
Базоюоподаткування має бути оціночна вартість нерухомості.
Запровадженняподатку на основі оціночної вартості майна потребує підготовчого етапу длястворення належних баз даних з оцінки кожної одиниці нерухомості.
3.6Податкові пільги
- визначитина законодавчому рівні зміст терміну „податкова пільга";
- встановити,що кошти, які залишаються у суб'єктів господарювання у зв'язку із отриманнямподаткових пільг, є бюджетними коштами, які надаватимуться на певний строк. Іза умови використання коштів на визначені державою потреби або надаватимутьсяна поворотній основі;
- запровадитиоблік податкових пільг у спеціальному фонді державного бюджету ( для визначенняїх як «податкові видатки») [12].
3.7Митно-тарифне регулювання
- уніфікаціямитного законодавства України шляхом об'єднання в один закон Декрету КабінетуМіністрів України «Про Єдиний митний тариф України» від 11.03.93 № 4-93, ЗаконуУкраїни «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.92 № 2097-ХП, Закону України «Про Митнийтариф України»;
- внесеннязмін до Закону України «Про Митний тариф України» від 05 04.2001 №2371-111 з метоюзапровадження Гармонізованої системи опису та кодування товарів 2002 року таприведення іншого законодавства у відповідність до Гармонізованої системи описута кодування товарів. В подальшому продовження роботи в напрямку запровадженняГармонізованої системи опису та кодування товарів 2007 року та приведеннязаконодавства з питань оподаткування у відповідність до Гармонізованої системиопису та кодування товарів 2007 року;
- надання Урядуправа оперативного впливу на митно-тарифну політику держави;
- скороченнята поступова ліквідація діючої системи тарифних пільг та преференцій загалузевим (суб'єктним) принципом;
- уніфікаціятермінології в податковому і митному законодавстві;
- приведеннясистеми оподаткування митом та іншими податками у відповідність до митнихрежимів, які визначені Міжнародною конвенцією про спрощення і гармонізацію митнихпроцедур Всесвітньої митної організації (м. Кіото);
- поступовавідмова від застосування вивізного (експортного) мита.
Отже,потрібне загальне зниження ставок ввізного мита. Воно включатиме також:нуліфікацію ставок на сировинні товари й комплектуючі вироби, які невиробляються в Україні і мають виробниче застосування на її території (окрімтоварів сільського господарства, що оподатковуються); мінімізацію — нижчесереднього рівня — митних ставок на високотехнологічне устаткування, машини, приладий розробки («ноу-хау»), які в Україні не виробляються.
Однимз головних напрямків вдосконаленнясистеми оподаткування реформування методів адміністрування податків і зборів,яке необхідне задля забезпечення зростання ефективності системи оподаткування.
Пропонуєтьсяпровести нормативно-правову базу адміністрування у відповідності з такимипринципами:
1.Застосування норм податкового законодавства в податкових спорах, у разі колипитання оподаткування визначено одночасно податковим та іншим законодавством.
2.Забезпечення контролюючих органів та органів стягнення податків і зборів(адміністраторів податків) інформацією в обсягу, достатньому для проведенняякісного аналізу фінансово-господарської діяльності платників податків.
3.Удосконалення контрольно-перевірочної роботи.
4.Встановлення відповідальності платників податків та посадових осіб за порушеннянорм податкового законодавства відповідно до ступеню суспільної небезпекитакого порушення.
5.Встановлення відповідальності платників податків та їх посадових осіб запорушення правил податкового обліку, невиконання законних вимог адміністратората запровадження механізмів забезпечення виконання таких вимог.
6.Встановлення відповідальності посадових осіб адміністратора за порушеннязаконних прав платників податків та запровадження механізмів обов’язковоговідшкодування йому заданих збитків. Запровадження права платника податків назвернення безпосередньо до суду щодо притягнення винної посадової особи доадміністративної відповідальності, або порушення відносно такої особикримінальної справи.
7.Списання податкової заборгованості здійснюється на підставі, у випадках та порядкувизначених виключно законами України.
8. Запровадженнясистеми надання платниками податків у визначених законом випадках додатковогозабезпечення гарантій сплати податків.
9.Виявлення,розкриття та розслідування злочинів у сфері оподаткування проводиться увідповідності з вимогами виключно кримінально-процесуального законодавстваУкраїни та законодавства про оперативно-розшукову діяльність.
Основноюметою здійснення правоохоронної функції с відшкодування державі завданихзбитків. У разі добровільної сплати платником прихованих податків і зборів(обов'язкових платежів) та нарахованих штрафних санкцій кримінальнепереслідування такого платника податків — фізичної особи, або посадових осібюридичної особи — платника податків припиняється.
10.Запровадження дієвого механізму роз'яснення податкового законодавства шляхом:
— законодавчогозакріплення системи надання консультацій платникам
податків з питань оподаткування;
— доповненняіснуючих методів адміністрування двома наступними:
стабільності та усунення суперечностей у податковому законодавстві.
Методстабільності норм податкового законодавства має дати платнику податків гарантіїтого, що не відбудеться змін ставок податків і зборів (обов'язкових платежів)та механізмів адміністрування пізніше, ніж за 6 місяців до початку новогокалендарного року, у якому мають почати діяти нові правила та ставки.
Методусунення суперечностей має забезпечити однакове розуміння податкових нормплатниками податків та адміністраторами. Офіційне тлумачення норм податковогозаконодавства здійснюється виключно Конституційним судом України. Тлумаченнянорм податкового законодавства іншими органами державної влади має бутизаборонено.
Отжебуло проаналізовано напрямки підвищення ефективності кожного з елементівсистеми оподаткування в Україні, як важливої запоруки підвищення ефективностівсієї системи оподаткування.
Ефективневикористання багатого інструментального арсеналу податкової системи спільно зоптимальним дотриманням критеріїв стабільності та еластичності при формуванніподаткової політики посилить її позитивний вплив на економічний розвиток. Реформуванняподаткової системи повинно спрямовуватись на забезпечення і підтримкузбалансованого економічного зростання, ефективне використання ресурсів, стимулюванняінвестиційної і підприємницької діяльності. Ефективною може вважатися тількитака податкова політика, яка стимулює нагромадження та інвестиції. Ефективністьподаткової системи значною мірою залежатиме від сприйняття її українськимиплатниками податків. Навіть за умови високої ефективності та дієвостіподаткових органів вони зможуть здійснити перевірку лише невеликої часткизагальної кількості платників. Якщо більшість платників податку не поважатимутьподаткову систему, вона не зможе виконувати свою головну функцію — забезпечуватинадходження податків до бюджету. А коли така система зрозуміла та справедлива,вона користуватиметься повагою платників податків. За таких умов податковасистема матиме добрі шанси для забезпечення необхідного рівня податковихнадходжень.
ВИСНОВКИ
В данійроботі я проаналізувала оподаткування підриємства та податкову систему в цілому. На нинішньому етапі розвиткунашої країни існує гостра потреба невідкладного реформування податковоїсистеми, створення цілісного, узгодженого, стабільного законодавства. Поступововносяться зміни до Податкового кодексу, щодо покращення податкової політики іподаткової системи. Слід констатувати, що в останні роки в Україні збільшуєтьсяпитома вага добровільної сплати податків. І це свідчить про те, що податкова службарухається у правильному напрямку, оскільки головним орієнтиром нашої роботи єстворення сприятливих умов для платників податків. Органами державноїподаткової служби проведено колосальний обсяг роз'яснювальної,пропагандистської та контрольно-економічної роботи, створено атмосферу, завдякиякій платник податків розуміє, що краще сплатити податки вчасно, ніж сплатитипізніше, але вже із штрафними санкціями та іншими заходами примусовогостягнення.
Висвітлила проблеми оподаткування, функції податків тапроаналізувала основні податки підприємства. За приклад взяла ТОВ “Схід”. Було прораховано основні податки, що сплачує підприємство,а саме: податок на прибуток, податок на додану вартість, податок на рекламу,податок на землю, місцеві податки.
Законодавчим вирішенням проблем оподаткування значнополегшить роботу системи органів державної податкової служби, забезпечить більшплідну співпрацю з платниками податків, що дасть можливість без зайвогобюрократизму, на цивілізованому рівні наповнювати бюджет нашої держави, а це всвою чергу, зробить кожного громадянина України багатшим і більш захищеним усоціальному плані. Податкам в системі державних фінансів належить центральнемісце. Податки, як система економічних розподільних відносин, охоплюютьфактично все суспільство, на відміну від інших ланок фінансової системи, якімають більш обмежене функціонування. Це пов’язано з тим, що податки повиннізабезпечувати виконання державою її основних функцій управління, оборони,регулювання економіки, соціальної.
Аналіз розвитку податкової системи України свідчитьпро те, що протягом останніх років докладено чимало зусиль для їїудосконалення. Однак більшість норм нашого податкового законодавства приймаласяу період спаду економіки, і вони були спрямовані не на удосконалення податковоїсистеми України, а переважно на розв’язання проблем конкретних галузей економіки, промислових регіонів інавіть окремих підприємств.
Держававикористовує податкову політику для здійснення територіального, внутрішнього іміжгалузевого розподілу і перерозподілу ВВП з метою вдосконалення структурисуспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. В умовахформування ринкових відносин податкова система має надавати фінансову підтримкущодо роздержавлення і демонополізації галузей господарства, забезпеченнясоціального захисту населення.
Впровадженняпропозицій та рекомендацій, наданих в роботі, дозволить підвищити ефективністьфункціонування податкової системи України, а саме оподаткування підприємства.Проблема оподаткування підприємства дуже гостро постає в наш час і потребуєнегайного вирішення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. ЗаконУкраїни “Про систему оподаткування” від 18.02.97. № 47 / 97-ВР з послідуючимизмінами та доповненнями.
2. ЗаконУкраїни “Про державну податкову службу в Україні” від 24.12.93. із змінами ідоповненнями.
3. ЗаконУкраїни “Про податок на додану вартість” №168 / 97-ВР від 3.04.97р. із змінамиі доповненнями.
4. ЗаконУкраїни “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” від 15.09.95р.
5. ЗаконУкраїни “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції Закону №283/97-ВРвід 22.05.97 // ВВР. –1997.-№105
6. Закон України“Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-IV від 22.05.2003р.
7. ДекретКМУ від 26.12.92р. “Про акцизний збір”
8. ДекретКМУ “Про місцеві податки та збори” №56-93 від 20.05.93р. із змінами тадоповненнями.
9. Податковасистема. Підручник/ За загальною редакцією С.М. Онисько.-Львів: “Новий світ”,2004.
10. ОпарінВ.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. Посібник.-2-ге вид., доп.іперероб.-К.: КНЕУ, 2006.
11. Державнерегулювання економіки / За ред. д-ра. екон. наук, проф., акад… АН вищої школиУкраїни І.Р. Міхасюка.-Львівський національний університет ім… І. Франка.Підручник. Друге вид., виправлене і доповнене.-К.: Атака, Ельга-Н, 2008.
12. ВасиликО.Д. Державні фінанси України: Навч. Посібник.-К.: Вища школа, 2006.-383с.
13. ДаніловО.Д., Лапшин Ю.В., Оніщенко В.А. Оподаткування місцевими, ресурсними, рентнимиподатками та зборами. Неподаткові платежі: Навч. Посібник.-Урпінь: Академія ДПСУкраїни, 2008.-292с.
14. ЕпіфановА.О., Сало І.В., Дяконова І.І.: Бюджет і фінансова політика України: Навч.Посібник-К.: Наук.думка,2008
15. ГегаП.Т., Доля Л.М.: Основи податкового права: Навч. Посіб.-2-ге вид., перекл. ідопов.-К.: Т-во “Знання”, КОО, 2007.-215с.
16. Засадиформування бюджетної політики держави: Наук. Монографія / М.М. Єрмоленко, С.А.Єрокін, І.О. Пружников, Л.М. Бабіч, А.М. Соколовська, Ю.В.Чередков / За наук.Редакцією д.е.н., проф… М.М. Ярошенка.-К.: НАУ, 2006.-284с.
17. Заредакцією Ю.Г. Козака, В.М. Спіно Міжнародне оподаткування: Навч.Посібник.-Київ: Центр навчальної літератури, 2004.-550с.
18. ТропінаВ.Б. Податок із доходів фізичних осіб: новий закон – нові питання // ФінансиУкраїни.-2007.-№4.-С.63-67
19. ДемченкоТ.М. Податкова політика як інструмент регулювання відтворювального процесу //Актуальні Проблеми Економіки.-2008.-№2(32).-С.69-75
20. В.Базилевич, І. Мазур Методичні аспекти оцінки масштабів тіньової економіки //Економіка України.-2007 .-№4 .-С.37-39
21. СинчикВ.П. Ретроспектива податкових принципів у контексті сучасних наукових підходів// Фінанси України – 2008 — №2, с.35
22. Стратегіядетінізації української економіки // Економіст. — 2005. -№4. — С. 29-31
23. Перерахуваннядо держбюджету України // Фінанси України. — 2006.-№6.-С. -17
24. Захарін А. В. Удосконаленнямеханізму податкового регулювання сталого економічного розвитку // ФінансиУкраїни. – 2005. -№2.-С. 92-100
25. Чередніченко Ю. В. Питання реформування податкової системиУкраїни в період її незалежності // Актуальні проблеми економіки. – 2005.-№9.-С.83-90
26. В.Корнус Щодо податкового навантаження в економіці України //Економіст. – 2008. -№7.-С.89-91
27. Іголкін І. В. Податковареформа як об’єктивна необхідність зміцнення дохідної частини державногобюджету // Фінанси України. – 2005. -№8.- С.19-24
28. С.Лекарь Особливостірозвитку податкової політики в Україні на сучасному етапі // Економіст. – 2005.-№4.-С.29-31
29. Науменко М. А. Можливістьзаміни ПДВ в Україні // Актуальні проблеми економіки. – 2005. -№7.-С.56-62
30. Паєнтко Т. В. Гармонізаціяприбуткового оподаткування // Фінанси України. – 2005. -№3.-С.37-43
31. Шляхи реформування податковоїсистеми України // Податковий
вісник. — №1-2 — 09.01.07.
32. www.minfin.gov.ua
33. www.rada.gov.ua
34. www.sta.gov.ua
35. www.kmu.gov.ua