План
Вступ
Розділ І Теоретичні засади оподаткуванняприбутку
1.1 Еволюція прибуткового оподаткування
1.2 Сутність та значення податку на прибуток підприємств
1.3 Ухилення від сплати податку на прибуток та відповідальністьплатників податку
Розділ ІІ Аналіз механізму оподаткуванняприбутку промислових підприємств та шляхи його вдосконалення
2.1 Аналіз порядку сплати податкуна прибуток на прикладі ЗАТ СП “Теріхем-Луцьк”
2.2 Факторний аналізприбуткової діяльності підприємства
2.3 Види і оцінкарентабельності
Розділ ІІІ Шляхи підвищення ефективностіоподаткування прибутку промислового підприємства
3.1 Особливості податку наприбуток у світовій практиці
3.2 Механізм та перспективипокращення оподаткування прибутку підприємств
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Податок є платою з бокувиробництва за сприятливі умови господарювання.
Д. Мілль
Актуальністьтеми. Одним із важливих шляхів підвищення ефективності функціонуванняукраїнських підприємств є удосконалення механізму оподаткування прибутку,отриманого в результаті їх господарської діяльності. Незважаючи на той факт, щоподаток на прибуток підприємств на території України сплачується ще з 1990 рокуйого механізм відпрацьовується по цей час і проблеми оподаткування прибуткупостають дуже гостро.
Стимулюваннярозвитку підприємництва – основне завдання прибутку в економіці з ринковимивідносинами. Тільки завдяки одержано прибутку розвиватиметься підприємство. Усукупності це свідчить проте, що відбувається економічне зростання в державі.Прибуток, зокрема, є видом фінансових ресурсів підприємства. Тому науковеобгрунтування розподілу прибутку підприємств на державному рівні важливі е йоб’єктивно необхідне.
Узахідній фінансовій науці проблеми оподаткування прибутку корпораційдосліджуються досить інтенсивно. Можна відзначити роботи таких вчених, якА.Ауербах, А.Гаргербер, М.Фелдстайн, Дж.Стігліц, Ч.Баллард, Е.Аткінсон.
Щостосується вітчизняних учених, то в останні роки в цій сфері фінансової наукиз’явилися ряд досліджень, серед яких можна відзначити роботи В.Вишневського,П.Мельника, А.Соколовської, В.Федосова. Дослідження податку на прибуток вУкраїні має певні особливості зумовлені його яскраво вираженою специфікою, безурахування якої обгрунтувати правильні шляхи вирішення виникаючих проблем дужескладно.
Метоюкурсової роботи є обгрунтування науково-методичних положень і практичнихрекомендацій щодо удосконалення механізму оподаткування прибутку та підвищенняйого значення в діяльності промислових підприємств.
Прицьому для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання: дослідититеоретичні основи оподаткування прибутку підприємств, його необхідність,здійснити проведення аналізу сплати податку на прибуток на прикладі ЗАТ СП“Теріхем-Луцьк”, визначити подальші шляхи вдосконалення.
Предметомцього дослідження є процес оподаткування прибутку промислового підприємства, аоб’єктом – ЗАТ СП“Теріхем-Луцьк”.
Методидослідження:
– загальнонаукові методи якісногоаналізу і синтезу, індукції і дедукції – для дослідження ролі, сутності іфункцій податку на прибуток підприємств, обгрунтування пропозицій щодовдосконалення механізму оподаткування прибутку;
– кількісного аналізу економічнихпоказників – для виявлення закономірностей протікання господарських процесів,характеристики структури і динаміки фінансово-економічних відносин міжпромисловими підприємствами і державою у зв’язку зі сплатою податку наприбуток.
Обсягі структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів,висновків, списку використаної літератури із 31 джерела, додатків та річноїфінансової звітності. У першому розділі розкрито процес встановлення податку наприбуток в Україні, його сутність, необхідність та наведені основні причиниухилення від сплати податку, а також відповідальність, що несуть платникиподатку за недотримання законодавства. У другому розділі проведений аналізсплати податку на прибуток на прикладі ЗАТ СП “Теріхем-Луцьк”, проаналізованофактори, що вплинули на розмір одержаного прибутку. У третьому розділіпроаналізовано основні шляхи оподаткування підприємств в Україні
Розділ І Теоретичнізасади оподаткування прибутку
1.1 Еволюція прибуткового оподаткування
Оподаткування підприємств в Україні маєсвою історію. До 1991 р. підприємства сплачували з прибутку різноманітніплатежі, які по суті, були податками. До таких платежів відносились податок зобороту, а також плата за фонди, плата за ресурси, рентні платежі тощо. На тойчас вони тлумачились як різні форми вилучення і перерозподілу частини вартостідодаткового продукту і сплачувались до бюджету країни за рахунок прибутку (крімподатку з обороту) [8, 1; 19, 14].
При проведенні податкової реформи в 1930 р. булиспроби запропонувати і встановити одну форму чистого доходу в державномусекторі – прибуток. Але ці рекомендації були відхилені, що пояснюєтьсянаступним: “Державі для безперервного виконання функцій потрібен постійний,тривалий, гарантований дохід. Прибуток не завжди це забезпечує, так як з рядуоб’єктивних і суб’єктивних причин план з прибутку може бути не виконаний, ізапланована сума доходів не надійде в бюджет”[9, 1].
Наведений факт чітко і досить повно змальовуєпланову економіку та принципи її побудови і функціонування. Звідси видно, щодля забезпечення запланованих потреб бюджету нехтувалось абсолютно всім, нестояло ніяких перешкод і не враховувалось найголовніше – ні розмір обороту, нівеличина прибутку підприємства.
Дискусії щодо вибору податку – податку з обороту чиподатку на прибуток підприємств – тривали задовго до законодавчого закріпленняв Україні поширеної в провідних країнах світу методології оподаткуванняпідприємницьких структур. В зміну поглядів оподаткування підприємств зробиливагомий внесок багато відомих вчених: Д. Валовий. П. Жевтяк, Г. Ковалевський,В. Колесников, Є. Кульбицький, Г. Лапшина, Г. Лісічкін, Е. Лутохіна, Г.Роздовський, В. Ситнін, О. Смірнов.
Стверджувалося, що податок з обороту єефективнішим, ніж універсальний акциз (податок на додану вартість — ПДВ) вкраїнах з ринковою економікою: Франції та Німеччині (всезагальний податок зобороту), США і Канаді (податок з продажів) та інших промислово розвиненихкраїнах. Однак, податок на додану вартість і податок на прибуток підприємств,які мали місце в країнах з ринковими відносинами, на відміну податку з оборотуне розповсюджувались на основу промислового товаровиробництва – нездійснювалось оподаткування капіталу. Звичайно, проблема з податком на доданувартість сьогодні існує, але, як видно, не в такій мірі, оскільки він не такийнищівний, як податок з обороту. Г. Вільсон відмічав, що податок на доданувартість (універсальний акциз) є “фіскальним чудовиськом”, що не дає біднимнічого і означає дар для багатих, веде до всезагального зростання цін тапідвищення податків з працівників”[9, 48]. Тим не менше, податок на доданувартість, навіть взятий з податком на прибуток підприємств, наносять значноменше шкоди в умовах економіки з ринковими відносинами, ніж один окремо взятийподаток з обороту.
В останньому десятиріччі минулого тисячоліттяпринципи і підходи оподаткування прибутку підприємств в Україні суттєвозмінились. В 1990 – 94 рр. базою стягнення податку періодично виступали товаловий прибуток, то валовий дохід підприємства; їх постійна зміна напружувалаатмосферу в економічній системі. З 1995 р. податок стягується з балансовогоприбутку на основі Закону України “Про податок на прибуток підприємств”(таблиця1). Сьогодні в Україні прибутковий податок з підприємств стягується на основіЗаконів України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про податокна прибуток підприємств” та “Про внесення змін і доповнень до Закону України“Про систему оподаткування”, прийнятих в 1997 р. Однак, значні зміни, щовідбулись у фінансово- економічній системі України з 1997р., свідчать пронеобхідність чергового докорінного перегляду вказаних правових актів, які єосновними для підприємств в плані оподаткування.
Таблиця 1.1
Оподаткування підприємств в Україні в1991 –2006 рр.Роки Об’єкт оподаткування Ставка податку, % 1991 Балансовий прибуток 35 1992 Валовий прибуток 18 1993 (І квартал) Балансовий прибуток 30 1993 (ІІ-ІV квартал) Валовий прибуток 18 1994 Валовий прибуток 22 1995 Балансовий прибуток 30 1997 Балансовий прибуток 30 2000 Балансовий прибуток 30 2003 Балансовий прибуток 30 2004 Балансовий прибуток 25 2006 Балансовий прибуток 25
Слід звернути увагу на те, що саме прибутокпідприємств упродовж всього періоду невипадково був об.єктом особливої увагидержави, оскільки:
― в усіх країнах з розвинутою ринковоюекономікою якраз прибуток акціонерних товариств виступає базою для стягненняподатку;
― частка податку на прибуток підприємств буланайвищою в доходах Державного бюджету;
― механізм сплати податку на прибуток бувнайбільш зрозумілим і прийнятним для українських платників податків тощо.
Оподаткування валового доходу надає перевагу зфіскальної точки зору, оскільки розширюється база для стягнення податку і,відповідно, збільшуються доходи бюджету. В цьому випадку простежується подвійнеоподаткування заробітної плати: спочатку в складі валового доходу підприємства,а далі як особистого доходу фізичних осіб. Виникає суперечність, оскількизаробітна плата є елементом витрат підприємства, тому вона не може бутиоб’єктом для стягнення податку. Оподаткуванню у складі валового доходупідлягають і частини капіталу підприємства – оборотні кошти, амортизація таінші елементи, що є недоречними і несумісними з ринковою економікою, оскільки повністювиключає їхнє істинне призначення[26, 41].
До основних переваг податку на прибуток підприємствнад податком на валовий дохід належать наступні:
― ліквідація подвійного оподаткуваннязаробітної плати;
― надання активного призначення прибутку впроцесі виробництва, його функції нагромадження, оскільки податок на валовийдохід зводить нанівець стимулюючу функцію прибутку, роблячи його пасивним увідтворювальному процесі;
― податок на валовий дохід створює значніфінансові труднощі для окремих підприємств (малорентабельних і збиткових),оскільки вони змушені відраховувати не тільки увесь отриманий прибуток, щобисплатити до бюджету країни податок на валовий дохід, але віддати до того ж деякучастину оборотних коштів тощо.
Економіка України поки що не грунтується надосконалих ринкових відносинах. На сьогоднішній день вона перебуває в станіперехідного періоду, що має достатньо протиріч, головним серед яких є не лишенечітка прозорість його кінцевої мети, але й методів її досягнення. На ційоснові існує проблема проведення державою ефективної податкової політики тавстановлення оптимальних законодавчих норм податкових правовідносин суб’єктівпідприємництва з державою.
1.2 Сутність оподаткуванняприбутку підприємств
Сучасне суспільство домоглося перетворення податківіз суто державного фіскального заходу на важливий економічний, соціальний таполітичний фактор. Особливу увагу варто приділити прибутковим податкам,оскільки вони мають значний дієвий вплив на функціонування і ділову активністьпідприємницьких структур, де створюється фінансовий потенціал країни. Цепотребує запровадження виваженої податкової політики на основі збалансуванняінтересів держави і господарюючих суб’єктів. Тому ця проблема є актуальною нетільки для України, але і для будь-якої держави.
Система оподаткування прибутку значно впливає наприйняття багатьох фінансових рішень на підприємстві. Це, зокрема, рішення проспрямування прибутку на споживання чи нагромадження, вибір методів фінансуванняпідприємства (самофінансування чи залучення кредитних ресурсів), вибір тієї чиіншої правової форми організації бізнесу, розподіл трудових і матеріальнихресурсів між окремими сферами господарської діяльності, галузями ітериторіями[28, 81].
Податок на прибуток підприємств – один ізнайважливіших податків, який є основою податкової системи України. Податок наприбуток – це той податок, який використовується в структурній економічнійполітиці, а також може застосовуватися для підтримки стабілізаційної політики,оскільки він є ефективним засобом автоматичної стабілізації у кейнсіанськомузначенні, тобто його можна розглядати як активний інструмент макроекономічноїполітики, що є однією із його важливих позитивних ознак. До інших позитивнихознак можна віднести такі:
– податок є плато за користуванняпевними суспільними послугами та інфраструктурою на тих територіях, депідприємства здійснюють свою діяльність;
– податок справляється зприбутків, які в іншому випадку уникли б оподаткування;
– податок забезпечує доситьзначну частку надходжень до бюджету.
Необхідно вказати і на недоліки цього податку:
– податок може бути перекладенийпрямо на ціни або зворотним чином на працівників, що сильніше зачіпає меншзаможних, тобто обидва види перекладання є регресивними;
– податок є нейтральним, бо важковизначити поняття “оподатковуваний прибуток”, тобто визначення прибуткувідповідно до бухгалтерського обліку і перетворення його в базу оподаткуваннядуже складна операція;
– податок менш захищений відуникнення від оподаткування внаслідок приховування прибутку (доходу)[6,210-211].
Прибуток як економічна категорія безпосередньопов’язаний з найбільш глибинними властивостями господарської системи,заснованої на ринковому координаційному механізмі, і стосується найбільшважливих проблем функціонування системи економічних відносин. Проте у даний часне існує єдиного всеосяжного визначення прибутку і, напевно, його в принципіне можна сконструювати. Методологічні підходи до його розуміння і ті основніаспекти, яким приділяється головна увага в процесі аналізу, змінюється узв’язку з еволюцією різних теоретичних систем, які змагаються між собою вспробі найкращого наукового пояснення того чи іншого шару економічних явищ.Цьому можна стверджувати, що аналіз проблеми прибутку ще не завершений і надаліможливо очікувати появи нових підходів до його концептуального бачення.
На цей час найбільшого поширення набули двіконцепції прибутку – економічна, що визначає його як перевищення виручки надзовнішніми і внутрішніми видатками (включаючи нормальний прибуток підприємця),і бухгалтерська (функціональна), яка розвиває уявлення класиків про фінансовийрезультат господарської діяльності як про приріст капіталу підприємства,еквівалентний величині доходів за вирахуванням витрат. Саме бухгалтерськийприбуток, якому на відміну від економічного властивий атрибут вимірності, єосновою розрахунку прибутку оподаткованого, тобто такого, що представлений уподатковій декларації підприємств.
Існують дві альтернативні точки зору на питання продоцільність стягнення податку на прибуток:
1) абсолюціонистський підхід,відповідно до якого підприємство повинно сплачувати податок на прибуток,оскільки є самостійним агентом економічних відносин.
2) Інтеграціонискський – колистверджується, що стягнення спеціального податку з прибутку корпорацій не маєдостатніх підстав, оскільки податки у кінцевому рахунку сплачують не вони, аконкретні індивіди[1, 5].
Кожна з них є вичерпною, а тому для побудовиконцептуальних основ використання податку на прибуток у складі системиоподаткування запропоновано класифікацію і проаналізовано відповідні групифакторів: фінансової ефективності, плати за суспільні послуги, регулюваннягосподарських процесів (додаток А).
Форми прояву цих факторів мають особливості,визначені даним етапом розвитку економіки, що обумовило доцільністьспеціального аналізу механізму оподаткування прибутку підприємств в Україні тайого впливу на функціонування промислових підприємств.
ВУкраїні перехід до податкової форми взаємовідносин між підприємствами ідержавою розпочався з 21.02.1992 р., коли було ухвалено Закон “Прооподаткування доходів підприємств і організації”. Фактично до 01.07.1997 р.оподаткований прибуток розраховувався за даними бухгалтерського обліку заформулою (1):
ОП=ВР– Срп – Зпр + ( — ) Д (В), (1.1)
де ОП– оподаткований прибуток;
ВР –валова виручка від реалізації продукції;
Срп –собівартість реалізованої продукції;
Зпр –збитки попереднього року новостворених і приватизованих підприємств;
Д (В)– відповідно інші доходи (витрати), які збільшують чи зменшують об’єкт оподаткування.
З 1997 року об’єкт оподаткування визначається за іншим алгоритмом(Рис. 1.1.)./> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> Ставки /> />
Скоригований валовий дохід
25 %
15 %
6 %
3 %
−═ −
/>
−═/> /> /> /> />
Оподаткований прибуток
25%
/>═ х 25%
Рис. 1.1. Об’єкт оподаткуванняподатком на прибуток після 1997 року
Однією з проблем справляння податку на прибуток єзбитковість, часто штучна, вітчизняних підприємств. Існують цілком законні іприродні шляхи заниження об’єкта оподаткування, які доступні, в основному,великим підприємствам. Але чому тоді серед малих підприємств, які працюють неодин рік, теж значна кількість збиткові або такі, що декларують незначнийоб’єкт оподаткування[18, 48]. Тоді постає одразу два питання: по-перше, зарахунок чого відбувається таке зниження об’єкта оподаткування, по-друге, чидоцільним є включення від’ємного значення об’єкта оподаткування звітного рокудо складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податковогороку (в розвинених країнах така можливість надана тільки новостворенимпідприємствам)./> />
Рис. 1.2. Частка податку на прибутокпідприємств у податкових доходах бюджету держави станом на 01.01.2007 р.
В інтересах держави враховувати фінансові потребисуб’єктів господарювання, тому що доходи підприємств є основою її доходів.Звідси випливає важливість оптимального розподілу фінансових ресурсів, тобтоприбутку підприємств, шляхом оподаткування. У кінцевому підсумку ефективновикористовуватимуться функції прибутку:
1) фіскальна – формуваннябюджетних доходів у вигляді податків;
2) стимулювальна – заохочення дорозвитку діяльності підприємств;
3) регулювальна, як поєднанняпершої та другої функції – забезпечення оптимальних пропорцій розподілуобмежених фінансових ресурсів із метою їх раціонального використаннярізноманітними суб’єктами [25, 74]./> />
Рис. 1.3. Динаміка ВВП, податку наприбуток підприємств та доходів Зведеного бюджету України
В структурі доходів Зведеного бюджету Україниподаток на прибуток постійно збільшує свою питому вагу починаючи із 2001 року,до того спостерігалась тенденція до його зменшення. Станом на 01.01.2007 р.його частка становить 23,9 % (див. рис. 1.3). При цьому, спостерігаєтьсятенденція: зростання виробництва промислової продукції не супроводжується підвищеннямчастки податку на прибуток підприємств у бюджетних доходах держави. Це можесвідчити про зниження рентабельності промислових підприємств.
1.3 Ухилення відсплати податку на прибуток та відповідальність платників податку
Недосконалість діючого податкового законодавства та бажанняотримати максимальні доходи або прибутки створюють для платників податківвеличезну спокусу недоплатити або взагалі ухилитися від сплати податків.
Збільшеннячастки продукції, що обертається в тіньовому секторі, є характерною рисоюекономіки перехідного періоду. Це зумовлено нерозвинутістю нової ринковоїсистеми при зламі старої системи державного управління, недосконалістюзаконодавчої бази. Розвиткові тіньової економіки, у першу чергу, сприяє змінамотивації підприємств до господарської діяльності. За умов командної економіки,коли її оцінка залежала від виконання та перевиконання планових виробничихзавдань, мала місце тенденція до завищення показників виконання плану. Тепернавпаки: підприємства зацікавлені у занижені результатів своєї виробничоїдіяльності з метою зменшення податків.
Зростаннятіньової економічної діяльності досягло таких масштабів, що її неврахуванняпризводить до значного переключення макроекономічних показників і, як наслідок,до серйозних помилок при аналізі, прогнозі та моделюванні соціально-економічноїситуації[5, 187].
Існуванняі розвиток тіньової економіки має і інші негативні наслідки. Перш за все, цезменшення платежів до бюджету за рахунок несплати податків. У той же часвідбуваються процеси відпливу грошей з легального обігу, перерозподілу грошовоїмаси у суспільстві, що призводить до накопичення тіньового капіталу і, якнаслідок, розшарування людей за рівнем доходів, зростання цін на товари йпослуги, розвиток інфляційних процесів.
Особливістютіньового капіталу є й те, що він використовується переважно не у сферіматеріального виробництва, а у обігу, у посередницькій діяльності, що недозволяє державі здійснювати за ним необхідний контроль.
Основнимиспособами ухилення від сплати податків, незалежно від їх видів, є:
– неподаннядокументів, пов’язаних із обчисленням і сплатою до бюджету чи до державнихцільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів ібалансів тощо);
– приховуванняоб’єктів оподаткування (ведення фінансово-господарської діяльності безнеобхідної реєстрації тощо);
– нелегальневиробництво товарів (послуг);
– невраховуванийобіг, а саме: невраховувані обсяги реалізації товарів і послуг; неофіційнийбартер; невраховані проплати; неврахована виплата заробітної плати тощо;
– незаконнеотримання і використання податкових пільг (здійснення основного виду діяльностіпід видом пільгового, зарахування до штату непрацюючих пенсіонерів-інвалідівтощо);
– приховуванняреальних розмірів прибутку і доходів (штучне заниження собівартості продукції),а саме: фальсифікація цін; використання зарубіжних підприємств і рахунків;використання кредитних і страхових схем; фальсифікація змісту затратних статей;фальсифікація виробничих затрат; використання тіньових фінансових посередників;
– штучнебанкрутство і штучна неплатоспроможність[7, 189];
Можна виділити три основні причини, які спонукають доухилення від сплати податків у різних його проявах:
– причинисоціально-економічного характеру;
– причиниорганізаційного характеру;
– причини правовогохарактеру;
Допершої групи причин відносять:
– недостатністьвільних оборотних коштів у суб’єктів господарювання;
– небажанняскористатися системою кредитування (тому що необхідно платити відсотки закористування позикою);
– бажання отриматимаксимальну вигоду (прибуток) від діяльності;
І, як наслідок, потенційні платники стають злісниминеплатниками податків. Для цього вони відкривають досить багато різних видівбанківських рахунків, розрахунки переважно проводять у готівці, нараховуютьмінімальні заробітні плати, а фактичні майже ніколи їм не відповідають
Допричин організаційного характеру необхідно віднести:
– недосконалусистему обліку платників податку ;
– недостатньоналежний рівень контролю за їх діяльністюНеобхідно сказати, що одним з основнихфакторів, що формує дану групу причин організаційного характеру, є відсутністьдосвіду боротьби із неплатниками податків у податковій службі. Але це явищеоб’єктивне, адже історія діяльності податкової служби в Україні є ще доситьнетривалою. І тому доречно було би скористатися досвідом розвинутих державсвіту щодо застосування методів і схем, які дозволяють зменшити збитки державивід несплати податків.
До причин правового характеру відносять недосконалістьдіючого податкового законодавства. Але і в цьому випадку в Україніспостерігаються позитивні тенденції. Процес реформування податковоїздійснюється постійно, хоча і є ще багато сфер в оподаткуванні, які потребуютьсвого загального впорядкування та вдосконалення[22, 276].
Проблема мінімізації податкових платежів в значній мірівирішується за допомогою формування ефективної податкової політики суб’єктаоподаткування. Податкова політика представляє собою вибір найбільш ефективноговаріанту сплати податкових платежів при альтернативних напрямках діяльності. Вокремих випадках розроблена податкова політика сама може бути критеріємнапрямків діяльності суб’єкта господарювання.
Для забезпечення ефективної податкової політики суб’єктоподаткування повинен засвоїти основні чинники мінімізації податкових платежів:
– вибір виду та роду діяльності,що дозволяє мінімізувати податкові платежі;
– винайдення можливостейзастосування непрямих податкових пільг;
– бізнес-планування майбутніхдоходів і платежів;
– оцінка ефективності стратегічноїподаткової політики;
– врахування регіональноїполітики оподаткування.
Важлива складова податкової дисципліни підприємства –дотримання податкового законодавства, тобто правильне нарахування та своєчаснасплата податку. У даному випадку мова піде про відповідальність, що покладенана платників податку за порушення, при декларуванні та сплаті податку наприбуток підприємств.
Перш за все наведемо нормативні акти, які установлюютьвідповідальність платників податку на прибуток:
– Закон № 2181 – спеціальнийзакон з питань оподаткування, який регламентує порядок нарахування і сплатипені та штрафних санкцій, що застосовуються, у тому числі за порушення,допущені при декларуванні та сплаті податку на прибуток (ст. 16, 17);
– Закон про прибуток – містить окремунорму-санкцію, яка передбачає пеню за віднесення на валові витрати сумнівноїзаборгованості в окремих випадках, фактично – заниження податковогозобов’язання (абз. п’ятий пп. 12.1.2 ст. 12);
– Закон про Держбюджет, ст 97якого на 2005 рік установлено розмір пені, передбаченої ст. 12 Закону проприбуток;
– Інструкція № 110 – визначаєпорядок застосування штрафних (фінансових) санкцій;
– Інструкція № 290 – регулюєпорядок обліку нарахування та погашення пені, що справляється з платникаподатків у зв’язку із несвоєчасним погашенням узгодженого податковогозобов’язання[24,210 ] .
Штраф має фіксовану суму або відсоткове значення від сумиподаткового зобов’язання. Штрафні санкції справляються з платника податків узв’язку з порушення ним правил оподаткування (п. 1.5 Закону № 2181).
Пеня у вигляді процентів, нараховується на суму податковогоборгу, справляються з платника податків у зв’язку з несвоєчасним погашеннямподаткового зобов’язання (п. 1.4 Закону № 2181). Крім того, законодавствомпередбачене притягнення посадових осіб платника податків до відповідальності:адміністративної (згідно зі ст. 163 КУпАП) та кримінальної (за ст. 212 КК).
Законом України “Про порядок погашення зобов’язаньплатників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 –ІІІ від 21.12.2000 р. встановлено для юридичних осіб:
- штраф – 10 неоподаткованихмінімумів доходів громадян (далі — НМДГ) за кожне неподання або затримкуподання декларації з податку на прибуток у встановлені строки;
- штраф – 10 НМДГ за кожненеподання або затримку подання декларації з податку на прибуток у встановленістроки у разі, коли контролюючий орган самостійно визначає суму податковогозобов’язання та додатково штраф – 10 % суми податкового зобов’язання за кожнийповний або неповний місяць затримки податкової декларації (але не більше 50 %суми нарахованого податкового зобов’язання та не менше 10 НМДГ);
- штраф залежно від кількостікалендарних днів затримки: до 30 днів – 10 %; від 31 до 90 – 20 %; більше 90днів – 50 % за несплату узгодженої суми податкового зобов’язання протягомграничних строків;
- пеня 120 % облікової ставки НБУ(на день виникнення податкового боргу) за несплату податкового боргу післязакінчення установлених строків;
- штраф – 5 % суми заниженогоподаткового зобов’язання за заниження податкового зобов’язання, яке буловиявлене платником податку самостійно;
- штраф – 10 % суми недоплати зазаниження або завищення суми податкового зобов’язання за даними документальноїперевірки результатів діяльності за кожний із податкових періодів починаючи зподаткового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковимперіодом, на який припадає отримання таким платником податків податковогоповідомлення від контролюючого органу (але не більше 50 % такої суми та неменше 10 НМДГ);
- пеня – 3-кратний розмір річноїоблікової ставки НБУ, що діяла на день виникнення додаткового зобов’язання зазбільшення валового доходу на суму сумнівної заборгованості, попередньовіднесеної до складу валових витрат;
- штраф – 5 % суми донарахованогоподаткового зобов’язання, але не менше 1 НМДГ (17 грн.) за допущенняарифметичних або методологічних помилок у податковій декларації з податку наприбуток, якщо такі помилки призвели до заниження або завищення сумиподаткового зобов’язання[30, 405-410].
Недосконалість діючого податкового законодавства та бажанняотримати максимальні доходи або прибутки створюють для платників податківвеличезну спокусу недоплатити або взагалі ухилитися від сплати податків ізборів та інших обов’язкових платежів.
Розділ ІІ Аналізмеханізму оподаткування прибутку промислових підприємств та шляхи йоговдосконалення
2.1 Аналіз порядкусплати податку на прибуток на прикладі ЗАТ СП “Теріхем-Луцьк”
Декларація з податку на прибуток підприємства подаєтьсяплатником незалежно від того, виникло у звітному періоді у платника податковезобов’язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарськоїдіяльності платника податку.
ЗгідноЗакону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибуткупідприємства №349-IV від 24.12.2002 р.” більше не потрібно подавати Розрахункуавансових внесків податку на прибуток, Розрахунку фінансових результатівтоварообмінних (бартерних) операцій, замість двох податкових періодів(квартал,рік) – чотири (1-й квартал, півріччя, три квартали, рік). Цим Законом Українизапроваджено нові форми звітності – Спрощену для кварталу, півріччя, трьохкварталів і річну [30,411].
Строкиподання Декларації з податку на прибуток підприємства – протягом 40 днів, щонастають за останнім календарним днем звітного кварталу, наприклад у 2006 р.:
– за перший квартал– не пізніше 12 травня 2006 р.;
– за півріччя – не пізніше11 серпня 2006 р.;
– за три квартали –не пізніше 10 листопада 2006 р.;
– за рік – непізніше 9 лютого 2007 р.
Перерахуватиподаток на протязі 6 строків платежу:
– за січень – непізніше 2 березня;
– за І квартал – непізніше 20 травня;
– за ІІ квартал –не пізніше 19 серпня;
– за ІІІ квартал –не пізніше 10 листопада;
– за листопад – непізніше 30 грудня;
– за IV квартал непізніше 19 лютого 2007 р.
Якщо, наприклад, товариство з обмеженою відповідальністюзареєструвалося у податковому обліку у лютому, то першу декларацію про прибутокпідприємства необхідно подати до податкової інспекції за підсумками календарногопівріччя поточного року[25, 411].
Основним документом, який регулює механізмвизначення і справляння податку на прибуток є Закон України “Про оподаткуванняприбутку підприємства”, який діє з 1 липня 1997 року в редакції Закону Українивід 22 травня 1997року із змінами та доповненнями.
Згідноцього закону до платників податку відносяться:
−з числа резидентів – суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські таінші підприємства, установи і організації, які здійснюють діяльність,спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами;
− з числа нерезидентів — фізичні і юридичніособи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходиз джерелом їх походження в Україні;
−філіали, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що немають статусу юридичної особи та знаходяться на іншій території, ніж платникподатку, що має такі філії, може ухвалити рішення про сплату консолідованогоподатку;
−постійні представництва нерезидентів, які одержують прибуток із джерелпоходження в Україні або виконують представницькі функції щодо такихнерезидентів чи їх засновників;
Об’єктом оподаткування є прибуток (за економічним змістомоподаткований дохід), який визначається шляхом вирахування від скоригованоговалового доходу (виручки) сум валових витрат і амортизаційних відрахувань [11,13]. Методику визначення податку на прибуток наведено в розділі 1, пункт 1.2.
Деклараціяпро прибуток складається із заголовної та семи основних частин і двадцять одногододатка.(Див.в додатки.)
Узагальній частині декларації відображається певна назва підприємства,ідентифікаційний код, назва органу, у віданні якого перебуває підприємство,місцезнаходження та номер телефону платника.
Упершій частині (рядки з 01 по 03) визначається загальна сума валових доходівплатника податку отриманих від усіх видів діяльності протягом податковогоперіоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на територіїУкраїни, так і за її межами. Також визначається загальна сума скоригованоговалового доходу.
Валовийдохід являє собою загальну суму доходу платника податку від усіх видівдіяльності, отриманого (нарахованого) за звітний період у грошовій,матеріальній або нематеріальній формах як в Україні, так і за її межами без сумакцизного збору, податку на додану вартість і інших надходжень, що не є доходомплатника податку.
Доскладу валового доходу включають:
−доходи від продажу товарів (робіт, послуг);
−приріст балансової вартості запасів;
−доходи від виконання довгострокових договорів;
−прибуток від операцій із землею;
−доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з наданняфінансових послуг;
−суми страхового відшкодування за втрачене застраховане майно;
−дохід від продажу цінних паперів, операцій з валютними цінностями і борговимизобов’язаннями;
−доходи від операцій з основними фондами, нематеріальними активами;
−доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих віднерезидентів, процентів, роялті, від здійснення операцій лізингу (оренди);
− доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги,а також у вигляді вартості безкоштовно наданих товарів;
− інші види доходів [11, 13].
Водночас,до складу валового доходу не включаються:
− суми ПДВ, акцизного збору;
− суми коштів або вартість майна, отримані платникомподатку як компенсація за примусове відчуження державою іншого майна у платникаподатку у випадках, передбачених законодавством;
− сума коштів і вартість майна, отримані платникомподатку за рішенням суду ;
− суми податків, зборів і обов'язкових платежів, щоповертаються платнику податку з бюджету, як зайво внесені платежі;
− суми коштів або вартість майна, що надходять платникуподатку у вигляді прямих інвестицій;
− суми отриманого платником податку емісійного доходу;
− інші надходження, згідно з законом про оподаткуванняприбутку [22, 14].
В свою чергу аналіз механізму оподаткування прибуткупідприємства будемо проводити на ЗАТ спiльного українсько — словацькогопiдприємства «Терiхем — Луцьк», яке було засноване у квiтнi 1999 рокуна основi трьох фiрм: — словацького акцiонерного товариства«Хемосвiт»; — словацького акцiонерного товариства«Терiхем»; — українського вiдкритого акцiонерного товариства«Луцькпластмас». ЗАТ СП «Терiхем — Луцьк» розмiщене натериторiї ВАТ «Луцькпластмас» у м. Луцьку, Волинської областi iвипускає полiпропiленовi плiвки технiчного призначення, а з жовтня 2003 року iпобутового призначення, а саме: — конденсаторнi плiвки: базовi плiвки, якiпризначенi для металiзацiї TERFILM EC; гладкi плiвки якi у комбiнацiї з паперомвикористовуються для виробництва високовольтних конденсаторiв TERFILM E;шершавi плiвки, якi використовуються для виробництва масляних високовольтнихконденсаторiв TERFILM RER. — пакувальнi полiпропiленовi плiвки використовуютьсядля пакування харчових продуктiв, товарiв легкої промисловостi а такожтютюнових виробiв. За рахунок власних коштiв ЗАТ СП «Терiхем — Луцьк»здiйснює капiтальнi iнвестицiї у покращення виробництва плiвки. За перiод з1999 року по вересень 2006 року здiйснено капiтальних iнвестицiй на суму 15,5млн. грн. ЗАТ СП «Терiхем — Луцьк» не має заборгованостi iз виплатизаробiтної плати, боргiв перед бюджетом та соцiальними фондами iз сплатиподаткiв та обов`язкових платежiв.
Заостанні три роки результати виробничої діяльності підприємства були такими(див. табл.2.1).
Отже,загальна сума валового доходу у 2005 році склала 41952,0 тис.грн.; у 2006 –60699,7 тис. грн.; у 2007 – 55322,3 тис. грн. Найбільш частка валових доходівформувалася за рахунок доходів від продажу товарів (робіт, послуг), щовідповідно склали у 2005– 28007,2 тис. грн.; у 2006 – 50125,1 тис. грн.; у 2007– 49537,3 тис. грн. Слід відмітити, що у 2006 році не відбувалося приростубалансової вартості запасів, а у 2005 році вона становила 7633,2 тис. грн.; у2007 – 3385,4 тис. грн.Таблиця 2.1
Показникифінансової діяльності ЗАТ СП “Теріхем-Луцьк” (тис. грн.)№ Показник 2005 2006 2007 2007 у % до 2005 1. Валові доходи 41952,0 60699,7 55322,3 131,87 2. Скориговані валові доходи 41980,7 60699,7 55322,3 131,78 3. Валові витрати 39092,8 55895,4 50558,3 129,33 4. Скориговані валові витрати 39497,9 56000,1 50730,5 128,44 5. Амортизаційні відрахування 2287,4 3964,4 3735,1 163,29 6. Прибуток, що підлягає оподаткуванню 195,4 735,2 856,7 438,43 7. Податок на прибуток 58,6 27,8 6,0 10,24
Скоригований валовий дохідсклав у 2005 – 41980,7 тис. грн.; у 2006 – 60699,7 тис. грн.; у 2007 – 55322,3тис. грн.
Удругій частині декларації (рядки з 04 по 06) визначається загальна сума валовихвитрат виробництва та обігу. У цій частині відображаються також витрати, які засвоїм змістом виключаються із загальної суми валових витрат з метоюоподаткування.
Валовівитрати виробництва і обігу — сума будь-яких витрат платника податку вгрошовій, матеріальній і нематеріальній формах, що здійснюється як компенсаціявартості товару (робіт, послуг), які купуються (виготовляються) таким платникомподатку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності
Прицьому до складу валових витрат включають:
− суми всіх видів витрат, сплачених (нарахованих)протягом звітного періоду ;
− суми коштів або вартість майна, добровільноперерахованих (переданих) до Державного бюджету України або бюджетівтериторіальних об'єднань, в добродійні фонди і організації, але не більше 4%оподатковуваного прибутку у звітному періоді;
− суми внесених (нарахованих) податків, зборів(обов'язкових платежів), що включаються в собівартість продукції, а також пені,штрафів, неустойок, сплачених за порушення господарських договорів або зарішенням суду;
− суми витрат, не врахованих у минулих податковихперіодах у зв'язку з допущенням помилок і виявлених у звітному періоді;
− суми безнадійної заборгованості;
− суми витрат на поліпшення основних фондів(капітальний ремонт, реконструкція та ін.) у межах 10% балансової вартостівідповідних груп на початок року;
− витрати на утримання та експлуатаціюжитлово-комунального господарства, об'єктів соціальної інфраструктури ;
− витрати на проведення реклами по пропаганді перевагвироблених товарів, а також витрати, пов'язанні з організацією прийомів,презентацій з метою реклами, але не більше 2% від оподатковуваного прибутку;
− витрати, пов'язані зі здійсненням лізингових(орендних) операцій;
− витрати по операціях із борговими зобов'язаннями тавалютними цінностями;
− витрати по операціях із основними фондами танематеріальними активами;
− амортизаційні відрахування по основних фондах таматеріальних активах;
− інші витрати.
До витрат, які не включаються до складу валових, можнавіднести:
− Вартість витрат на організацію та проведенняприйомів, презентацій, свят, розваг, відпочинку, придбання та розповсюдженняподарунків(за винятком благодійних внесків та пожертвувань).
− Вартість білетів для участі в азартних іграх.
− Кошти витрачені на задоволення особистих потребпрацівників, за винятком оплати праці і витрат із обов’язкових соціальнихфондів.
− Сума податку на прибуток підприємства, податку нанерухомість, дивіденди, а також сума податку на додану вартість, що включаєтьсядо ціни товарів, податки на доходи фізичних осіб.
− Вартість торгових патентів.
− Сума сплачених штрафів, пені, недоплати.
− Емісійний дохід.
− Сума виплачених дивідендів.
− Сума коштів, нарахованих на утримання органівуправління.
− Сума будь-яких витрат, що не підтвердженівідповідними документами.
− Витрати на придбання, реконструкцію, модернізацію,ремонт, та інше поліпшення основних фондів [22, 16-18].
По даному аналізованому підприємстві сума валових витратнайбільшою була у 2006 році і становила 55895,4 тис. грн. Головними статтямивитрат були витрати на придбання товарів (робіт, послуг), які становилинайбільш питому вагу – 37171,5 тис. грн. або 66,5 %; витрати на оплату праці –1973,7 тис. грн. (3,53 %), сума страхового збору – 693,2 тис. грн. (1,24 %);витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин – 1491,6 (2,66%); сума податків, зборів, (обов’язкових платежів) – 78,2 тис. грн. (0,14 %);інші витрати – 10616,3 тис. грн. (18,99 %).
Якбачимо, витрати на оплату праці зростають (2005 – 2,7 %; 2006– 3,53 %; 2007–5,04 %), а витрати на придбання товарів різносторонньо коливаються, протеспостерігається динаміка до зростання (2005– 78,52 %; 2006– 66,5 %; 2007– 83,82%). Це є негативною тенденцією, оскільки, при зростанні обсягу виготовленоїпродукції, витрати на матеріали зростають, тобто підвищуєтьсяматеріаломісткість продукції, тому можна прогнозувати про зменшення прибутковостіпідприємства у 2008 році.
Сумаскоригованих валових витрат склала у 2005 – 39497,9 тис. грн. у 2006 – 56000,1тис. грн.; у 2007– 50730,5 тис. грн.
Утретій частині (рядок 07) визначається загальна сума нарахованих амортизаційнихвідрахувань по основних фондах та матеріальних активах, а також амортизаційнівідрахування, які за своїм змістом з метою оподаткування підлягають виключеннюіз загальної суми амортизаційних відрахувань.
Термін«амортизація» у відповідності з новим законом означає поступове віднесення затратна придбання, виготовлення (або поліпшення) основних фондів і нематеріальнихактивів на зменшення прибутку підприємств в межах норм амортизаційних відрахувань[22, 39].
Основніфонди підлягають розподілу за такими групами:
група1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в томучислі жилі будинки та їх частини, вартість капітального поліпшення землі;
група2 – автомобільний транспорт та вузли до нього; меблі; побутові електронні,оптичні, електромеханічні прилади та інструменти; інше конторське (офісне)обладнання, устаткування та приладдя до них;
група3 – будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;
група4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного обробленняінформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування абодруку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числістільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоціннихтоварів (предметів).
Длякожної з груп норми амортизаційних відрахувань встановлюються у % до балансовоївартості цих груп в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): длягрупи 1 –2%; для 2 –10%; для 3 –6%; для групи 4 – 15%.
Балансовавартість груп основних фондів розраховується за спеціальною формулою (2.1) напочаток кожного кварталу:
Б (а)= Б (а-1) + П (а-1) – В (а-1) – А (а-1), (2.1)
Б (а)–балансова вартість групи (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початокрозрахункового кварталу;
Б(а-1) –балансова вартість групи(окремого об’єкта основних фондів групи 1) напочаток кварталу, що передував розрахунковому;
П (а-1) –сума витрат, понесених на придбання основних фондів,здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшеньосновних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передуваврозрахунковому;
В (а-1) – сума виведених з експлуатації основних фондів(окремого об’єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передуваврозрахунковому;
А (а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих укварталі, що передував розрахунковому[6, 218].
Сума амортизаційних відрахувань у 2005 році склала 2287,4тис. грн..; у 2006 –3964,4 тис. грн.; у 2007 – 3735,1 тис. грн. У четвертійчастині декларації (рядки з 08 по 17) визначається сума прибутку, що підлягаєоподаткуванню за загальною ставкою. Об’єкт оподаткування у 2005 році становив195,4 тис. грн.; у 2006 – 735,2 тис. грн.; у 2007 – 856,7 тис. грн.
Весь прибуток оподатковується за єдиною ставкою 25% (тільки у2005 році за ставкою 30%), тому нарахована сума податку склала: у 2005 – 58,6тис. грн.; у 2006 – 27,8 тис. грн.; у 2007 – 6,0 тис. грн.
У п’ятій частині (р.17) визначається сума податку до сплати (р.14– р.15 – р.16), де податкове зобов’язання коригується на суму нарахованого податкуза попередній податковий період поточного року та суму надміру сплаченогоподатку минулих податкових періодів (переплати): у 2006 – 156,7 тис грн.; у2007– 294,8 тис грн.
У шостій частині (р.18) визначається сума надміру сплаченогоподатку минулих податкових періодів (переплати), яка підлягає поверненню напоточний рахунок платника податку в банку-резиденті. На нашому аналізованомупідприємстві ці дані відсутні.
У сьомій частині (рядок 19-23) відображається зобов’язанняплатника щодо утримання та перерахування до бюджету податку з доходів уджерелах їх виплати за рахунок таких виплат. На нашому базовому підприємствітакі перерахунки не здійснювались в жодному із аналізованих періодів.
Сплатуподатку на прибуток підприємства за аналізовані періоди подамо за допомогою рис.2.1.
/>
Рис. 2.1. Динаміка сплати податку наприбуток на підприємстві ЗАТ СП “Теріхем-Луцьк”
Отже,проведений нами аналіз показав, що підприємство ЗАТ СП “Теріхем-Луцьк” єприбуткове, проте прослідковується динаміка до зменшення його прибутковості, щоє негативним явищем. Прибутковість виробництва товарів зростає. Алепрослідковується зменшення інших доходів. Все це може свідчити про приховануподаткову політику підприємства.
2.2 Факторний аналізприбуткотівої діяльності підприємства
Факторний аналіз – це методика комплексного системноговивчення і виміру впливу факторів на величину результативних показників.
Однимз прийомів проведення факторного аналізу являються прийоми елімінування.
Елімінувати– це значить усунути, виключити вплив віх факторів на величину результативногопоказника, крім одного.
Таблиця 2.2Факторний аналізприбутку, (тис. грн.)Показники Код рядка Роки Відхилення 2004 2005 2006 2007
За
2005
За
2006
За
2007 1 2 3 4 5 6 7 8 9 1. Виручка від реалізації продукції без врахування ПДВ і акцизного збору (В) 035 16482,8 27994,3 50071,6 49485,1 11511,5 22077,3 -586,5 2. Собівартість реалізованої продукції (С) 040 14910,0 26837,6 46807,3 42978,6 11927,6 19969,7 -3828,7 3. Інші операційні доходи (ІОД) 060 4867,3 7153,8 11239,2 5172,9 2286,5 4085,4 -6066,3 4. Адміністративні витрати (АВ) 070 1051,2 1436,8 2513,5 3096,0 385,6 1076,7 582,5 5. Витрати на збут (ЗВ) 080 63,5 600,9 933,7 1432,8 537,4 332,8 499,1 6. Інші операційні витрати (ІОВ) 090 4568,3 7422,8 11550,9 4551,3 2854,5 4128,1 -6999,6 7. Інші фінансові доходи (ІФД) 120 11,7 21,9 89,5 11,7 10,2 67,6 8. Інші доходи (ІД) 130 0,1 29,1 209,7 156,1 29 180,6 -53,6 9. Фінансові витрати (ФВ) 140 1,6 7,8 11,3 1,7 6,2 3,5 -9,6 10. Інші витрати (ІВ) 160 0,7 20,4 91,6 19,7 -20,4 91,6 11. Податок на прибуток (ПНП) 180 226,5 687,9 -226,5 687,9 12. Чистий прибуток (ЧП) 220 528,4 -1137,4 -274,3 2063,7 -802,7 863,1 2338
Використовуючи цей прийом, на основі даних табл. 2.2визначим вплив кожного фактора на прибуток від реалізації.
В нашому випадку вплив факторних показників наприбуток (результативний показник) можна представити в вигляді адетивноїмоделі:
П = В– С – АВ – ЗВ – ФД – ФВ – ПНП; (2.2)
Яквідомо, розмір виручки від реалізації залежить від таких факторів, як цінареалізованої продукції, питома вага кожного виду продукції в загальному обсязіреалізації і кількість реалізованої продукції. Таку залежність можна записати ввигляді наступної формули:
В = N * УД * Ц, (2.3)
де УД– показник структури реалізованої продукції;
N – обсягреалізації продукції;
Ц –ціна продукції;
Факторну модель собівартості реалізованої продукції можнапредставити в вигляді виразу:
С = N * УД * Взмін, (2.4)
де УД– показник структури виробленої продукції;
N – обсягвиробництва продукції;
Взмін– змінні витрати на виробництво одиниці продукції (собівартість одиниці).
Використовуючидані Звіту про фінансові результати, визначити вплив всіх перечислених факторівна фінансовий результат неможливо, так як нам не відомі ні питома вагареалізованої і виробленої продукції, обсяг випуску і реалізації, ні ціна, нісобівартість одиниці. В той же час, знаючи середній індекс цін, можна визначитивплив на розмір чистого прибутку зміни цін, обсягу реалізованої продукції,обсягу виготовленої продукції[14, 60-61].
Цінина продукцію в 2006 році зросли на 24 %, в 2007 році – на 9 %, тобто індекс цін(Іц) складає 1,24 і 1,09 відповідно.
Визначимовплив факторів на зміну виручки від реалізації. Загальна зміна виручки відреалізації знайдемо за формулою:
ΔВ2006= В1 – В0 = 50071,6 – 27994,3 = 22077,3 (тис. грн.);
ΔВ2007= В1 – В0 = 49485,1 – 50071,6 = -586,5 (тис. грн.);
Протягом 2006 року виручка зросла на 22077,3 тис. грн.,протягом 2007 зменшилась на 586,5 тис. грн. Ці зміни являються результатомвпливу двох факторів: ціни реалізації і обсягу реалізованої продукції.Розрахунок впливу цих факторів можна визначити наступним чином:
ΔВц2004 = В1 – В1: Іц = 50071,6 – 50071,6:1,24 = 9691,28 (тис. грн.);
ΔВц2005 = В1 – В1: Іц = 49485,1 – 49485,1:1,09 = 4085,93 (тис. грн.);
ΔВорп2004 = В1: Іц – В0 = 50071,6: 1,24 –27994,3 = 12386,02 (тис. грн.);
ΔВорп2005 = В1: Іц – В0 = 49485,1: 1,09 –50071,6 = -4672,43 (тис. грн.);
Таким чином ріст цін спричинив збільшення виручкивід реалізації у 2006 році на 27495,56 тис. грн., у 2007 на – 3547,85 тис.грн., а збільшення обсягу випуску на 12386,02 тис. грн. у 2006 році та йогозменшення у 2007 на 4672,43 тис. грн. З розрахунків випливає, що у 2006 році напідприємстві відбулось розширення виробництва та скорочення 2007 році.
Аналогічно розраховується вплив факторів на змінусобівартості реалізованої продукції:
ΔСзаг 2006 = С1 – С0 = 46807,3 – 26837,6 =19969,7 (тис. грн.);
ΔСзаг 2007 = С1 – С0 = 42978,6 – 46807,3 =-3828,7 (тис. грн.);
Припустимо, що собівартість одиниці продукціїзмінилась лише за рахунок зовнішніх факторів, а саме за рахунок зміни цін,тоді:
ΔСц2006 = С1 – С1: Іц = 46807,3 – 46807,3:1,24 = 9059,48 (тис. грн.);
ΔСц2007 = С1 – С1: Іц = 42978,6 – 42978,6:1,09 = 3548,69 (тис. грн.);
ΔСорп2006 = С1: Іц – С0 = ΔСзаг 2004 – ΔСц2004= 19969,7 – 9059,48 = =10910,22 (тис. грн.);
ΔСорп2007 = С1: Іц – С0 = ΔСзаг 2005 – ΔСц2005= -3828,7 – 3548,69 = = -7377,39 (тис.грн.);
Таким чином, за рахунок збільшення обсягу випускусобівартість продукції збільшилась у 2006 на 10910,22 тис. грн., за рахунок зміницін – 9059,48 тис. грн. За рахунок збільшення обсягу випуску собівартістьпродукції зменшилась у 2007 на 7377,39 тис. грн., за рахунок зміни цін на3548,69 тис. грн.
Як випливає із розрахунків, зміна цін вплинула начистий прибуток в складі двох показників: виручки і собівартості. Причому впливзміни цін на розмір чистого прибутку в складі виручки і собівартості носитьрізносторонній характер: ріст виручки від реалізації сприяє росту чистогоприбутку, а ріст собівартості сприяє зменшенню прибутку. Враховуючи це, впливзміни цін на розмір чистого можна визначити наступним чином:
ΔПц2006 = ΔВц2004 – ΔСц2004 =9691,28 – 9059,48 = 631,8 (тис. грн.);
ΔПц2007 = ΔВц2005 – ΔСц2004 =4085,93 – 3548,69 = 537,24 (тис. грн.);
За рахунок збільшення цін чистий прибуток підприємствазбільшився у 2006 році на 18426,08 тис. грн., у 2007 році за рахунок збільшенняцін чистий прибуток підприємства зменшився на 0,84 тис. грн.
Вплив зміни величини інших операційних доходів.
ΔПіод = ІОД1 – ІОД0, (2.5)
де ΔПіод – зміна чистого прибутку за рахунокзміни суми інших операційних доходів.
Ступінь впливу цього показника визначаєтьсянаступним чином:
ΔПіод 2006 = 11239,2 – 7153,8 = 4085,4(тис.грн.);
ΔПіод 2007 = 5172,9 – 11239,2 = -6066,3 (тис.грн.);
Розмір чистого прибутку збільшився за рахунокзбільшення інших операційних доходів на 4085,4 тис.грн. в 2006 році та зменшивсяза рахунок зменшення їх у 2007 році на 6066,3 тис.грн.
А зараз розрахуємо вплив інших факторів на змінурозміру чистого прибутку.
Вплив зміни розмірів адміністративних витрат,витрат на збут і інших операційних витрат.
При визначенні впливу даного фактора потрібноврахувати, що це фактор зворотнього впливу по відношенню до прибутку. В зв’якуз цим в розрахункову формулу добавляється знак “ – ”.
ΔПв = — [(АВ1 + ЗВ1 + ІОВ1) – (АВ0 + ЗВ0 +ІОВ0) ], (2.6)
де Пв – зміна чистого прибутку за рахунок змінивеличини вказаних факторів.
В нашому прикладі цей вплив склав:
ΔПв 2006 = — [(2513,5 + 933,7 + 11550,9) –(1436,8 + 600,9 + 7422,8) ] = = -5537,6 (тис. грн.);
ΔПв 2007 = — [(3096,0+ 1432,8 + 4551,3) –(2513,5 + 933,7 + 11550,9) ] = = 5918 (тис. грн.);
Це означає, що перевитрати непрямим витратам привівдо зниження прибутку у 2006 році на 5537,6 тис.грн. і збільшення у 2007 – на5918 тис.грн.
Вплив зміни величини інших фінансових доходів.
ΔПіфд = ІФД1 – ІФД0, (2.7)
де ΔПіфд – зміна чистого прибутку за рахунокзміни суми інших фінансових доходів.
В нашому прикладі ступінь впливу цього показникавизначається наступним чином:
ΔПіфд 2006 = 21,9 – 11,7 = 10,2 (тис.грн.);
ΔПіфд 2007 = 0 – 20,4 = -20,4 (тис. грн.);
Розмір чистого прибутку збільшився за рахунокзбільшення інших фінансових доходів на 10,2 тис.грн. в 2006 році та зменшивсяза рахунок зменшення їх у 2007 році на 20,4 тис.грн.
Вплив зміни величини інших доходів.
Розрахунок впливу даного фактора на зміну розміручистого прибутку описується формулою:
ΔПід = ІД1 – ІД0, (2.8)
де ΔПід – зміна чистого прибутку за рахунокзміни суми інших доходів.
В нашому прикладі ступінь впливу цього показникавизначається наступним чином:
ΔПід 2006 = 209,7 – 29,1 = 180,6 (тис.грн.);
ΔПід 2007 = 156,1 – 209,7 = -53,6 (тис. грн.);
Розмір чистого прибутку збільшився за рахунокзбільшення інших доходів на 180,6 тис.грн. в 2006 році та зменшився за рахунокзменшення їх у 2007 році на 53,6 тис.грн.
Вплив зміни величини фінансових витрат.
Для розрахунку впливу цього фактора використовуємоформулу:
ΔПфв = — (ФВ1 – ФВ0), (2.9)
де ΔПфв – зміна чистого прибутку за рахунокзміни розміру фінансових витрат.
В нашому прикладі цей вплив склав:
ΔПфв 2006 = — (11,3 – 7,8) = -3,5 (тис.грн.);
ΔПфв 2007 = — (1,7 – 11,3) = 9,6 (тис.грн.);
Тобто чистий прибуток у 2006 році знизився зарахунок збільшення суми понесених фінансових витрат на 3,5 тис.грн. тазбільшився у 2007 на 9,6 тис. грн.
Вплив зміни величини інших витрат.
Для розрахунку впливу цього фактора використовуємоформулу:
ΔПів = — (ІВ1 – ІВ0), (2.10)
де ΔПів – зміна чистого прибутку за рахунокзміни розміру інших витрат.
В нашому прикладі цей вплив склав:
ΔПів 2006 = — (0 – 20,4) = 20,4 (тис.грн.);
ΔПів 2007 = — (91,6 – 0) = -91,6 (тис.грн.);
Тобто чистий прибуток у 2006 році збільшився зарахунок зменшення суми понесених інших витрат на 20,4 тис.грн. та знизився у2007 на 91,6 тис. грн.
Вплив величини сплаченого податку на прибуток.
В цьому випадку справедлива формула:
ΔПпнп = — (ПНП1 – ПНП0), (2.11)
де ΔПпн – зміна чистого прибутку за рахунокзміни величини сплаченого податку на прибуток.
В нашому прикладі цей вплив склав:
ΔПпнп 2006 = — (0 – 0) = 0 (тис. грн.);
ΔПпнп 2007 = — (687,9 – 0) = -687,9 (тис.грн.);
В 2005 і 2006 роках підприємство було збитковимтому цей фактор не впливав, а у 2007 році сплата податку на прибуток спричинилозниження розміру чистого прибутку на 687,9 тис. грн.
Вплив факторів, впливаючих на розміру чистогоприбутку, узагальнимо в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3
Вплив факторів на чистий прибутокПоказники Сума, тис. грн. 2006р. 2007р. Зміна цін 631,8 537,24 Обсяг реалізованої продукції 12386,02 -4672,43 Обсяг виготовленої продукції -10910,22 7377,39 Інші операційні доходи 4085,4 -6066,3 Адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати -5537,6 5918 Інші фінансові доходи 10,2 -20,4 Інші доходи 180,6 -53,6 Фінансові витрати -3,5 9,6 Інші витрати 20,4 -91,6 Податок на прибуток -687,9 Всього 863,1 2338
За даними проведеного аналізу ми можемо зробитивисновки про те в якій мірі впливають показники на розмір прибутку. Прирозрахунку ми використовували індекс цін на промислову продукцію, це дало намзмогу найточніше визначити вплив на розмір оподаткованого прибутку вдосліджуваних роках.
2.3Види і оцінкарентабельності
Кінцевий результат роботи підприємства оцінюєтьсярівнем ефективності його господарської діяльності: загальним обсягом одержаногоприбутку та в розрахунку на одиницю ресурсів. Прибуток та відносний показникприбутку –рентабельність є основними показниками ефективності роботипідприємства, які характеризують інтенсивність господарювання. Життєдіяльністьпідприємства витрати і доходи є головне завдання кожного учасника господарськоїдіяльності.
Водночас,абсолютна сума прибутку не характеризує рівень ефективності господарськоїдіяльності. Щоб зробити висновок про рівень ефективності господарювання,отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами або активами, якізабезпечують підприємницьку діяльність.
Якрозрахункова категорія і фінансовий показник, рентабельність у найбільшузагальненому вигляді характеризує економічну ефективністьгосподарсько-фінансової діяльності підприємств [31,295-297].
Рентабельність– це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється увідсотках.
/>, (2.12)
де R– рентабельність (%),
П –прибуток,
В (А,К) – витрати (активи, ресурси, капітал).
Показники рентабельності характеризуютьефективність роботи підприємства в цілому, дохідність різних напрямівдіяльності, окупність витрат. Більш повно, ніж прибуток, відображають кінцевірезультати господарювання, оскільки їх величина показує співвідношення ефекту знаявним або використовуваними ресурсами.
Різні співвідношення того чи іншого виду фінансовихрезультатів з тим чи іншим видом засобів характеризують певний бікрентабельності підприємства.
В залежності від того, з чим порівнюється вибранийпоказник прибутку, виділяють дві групи коефіцієнтів рентабельності:
― рентабельність інвестицій (капіталу);
― рентабельність продажу [13,23-24].
Керівництво підприємства зазвичай заінтересоване вотриманні інтегрованої оцінки результатів перетворення витрат в доходи, якавиражена у вигляді комплексних показників, зручних для порівняння іспівставлення, що характеризують ефективність господарської діяльності з точкизору її відповідності стратегічним цілям бізнесу.
Комплексним показником, який характеризуєрезультати основної діяльності підприємства є рентабельність активів (RА):
/>. (2.13)
Рентабельність активів (інша назва – коефіцієнт“прибуток/актив”) характеризує, наскільки ефективно підприємство використовуєсвої активи для отримання прибутку, тобто показує, який прибуток приноситькожна гривня, вкладена в активи підприємства.
Рентабельність виробничого капіталу (фондів) (RВФ)визначають як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості основнихзасобів та середніх залишків оборотних активів:
/>,(2.14)
Цей показник рентабельності зазначає пріоритетиінвестування тимчасово вільних коштів або ефективного залучення капіталу.
Показник рентабельності власного капіталу (RВК) єнайбільш важливою характеристикою діяльності підприємства з точки зору йогоакціонерів (власників). Цей показник визначається як співвідношення чистогоприбутку і власного капіталу:
/>. (2.15)
Чиста рентабельність власного капіталу є головнимінвестиційним показником, що характеризує норму прибутку на власний капітал.Такий показник найкраще визначає результативність діяльності підприємства,показуючи, скільки прибутку приносить кожна гривня власного капіталу. Високезначення показника чистого прибутку власного капіталу гарантує великі дивідендине тільки у звітному році, але й в майбутньому, оскільки передбачає значненакопичення прибутку[3,157-158].
Показник рентабельності продажу (реалізованоїпродукції) характеризує ефективність поточних витрат підприємства навиробництво і продаж як усієї продукції, так і окремих видів. Показникирентабельності всієї продукції та окремих виробів розраховують за єдиноюметодикою, яка забезпечує їх взаємну погодженість. Ці показники характеризуютьнайважливіший аспект діяльності – реалізацію продукції і послуг, а такожоцінюють частку собівартості в продажах[15,52-55].
Розраховують валову рентабельність продажу,операційну рентабельність продажу та чисту рентабельність продажу.
Валова рентабельність продажу (RПВ) розраховуєтьсяза формулою:
/>. (2.16)
Цей показник визначає рівень, на який підприємствоможе збільшити операційний прибуток шляхом зниження адміністративних витрат івитрат на збут. Якщо, наприклад, валова рентабельність продажу складає 50 %, томожна зробити висновок, що ціна реалізації в два рази більша, ніж виробничасобівартість.
Операційна рентабельність продажу (RПО) показуєрентабельність підприємства після вирахування витрат на виробництво і збут продукціїі розраховується як:
/>. (2.17)
Чисту рентабельність продажу (RПЧ), показує,скільки прибутку надходить підприємству в кожній гривні від продажу продукції,товарів, робіт, послуг і визначається співвідношенням:
/>. (2.18)
Розрахуємо показники рентабельності за 2005, 2006та 2007 роки та їх зміну на основі даних фінансової звітності ЗАТ СП “Теріхем –Луцьк”. Дані розрахунків наведемо в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4
Розрахунокпоказників рентабельності ЗАТ СП “Теріхем – Луцьк”
за 2005 – 2007 рр.Показники 2005 р. 2006 р. 2007 р. Зміна у 2006 році Зміна у 2007 році Рентабельність активів -0,042 -0,006 0,045 0,036 0,051 Рентабельність виробничого капіталу -0,031 -0,006 0,038 0,025 0,044 Рентабельність власного капіталу -0,045 -0,0073 0,0503 0,038 0,0576 Рентабельність продажу (валова) 0,0396 0,061 0,1196 0,0214 0,0586 Рентабельність продажу (операційна) -0,0394 -0,0092 0,048 0,0302 0,0572 Рентабельність продажу (чиста) -0,039 -0,0051 0,0379 0,0339 0,043
Розрахунок показує, що показники рентабельності за2006 і 2007 роки підвищились. Показник рентабельності активів свідчить, щокожна гривня активів принесла 0,006 грн. збитку у 2006 році та 0,045 грн.прибутку в 2007 році. Рентабельність виробничого капіталу показує, що на однугривню виробничого капіталу припадає 3,1 коп. збитку у 2005 році, 0,6 коп. – у2006 та 3,8 коп. чистого прибутку 2007році. Збільшення в динаміці відбувається зарахунок зменшення збитку у 2006 році, збільшення прибутку у 2007 році тазростання вартості активів.
Рентабельність власного капіталу характеризуєефективність використання підприємством власного капіталу. У 2005 і 2006 рокахвиробництво було нерентабельним. Показник свідчить, що кожна інвестована гривняприносить 0,73 коп. збитку у 2006 році, а порівняно з попереднім 2005 роком,рентабельність власного капіталу зросла на 85 %. У 2007 році рентабельністьстановить 5,03 коп. чистого прибутку з однієї гривні.
Як бачимо, показники рентабельності продажузнаходяться на дуже низькому рівні. Так чиста рентабельність продажу“говорить”, що підприємство з однієї гривні продажу отримало збиток 0,39 коп. у2005, 0,51 у 2006 році та 3,79 коп. прибутку у 2007 році.
Збільшення валової рентабельності продажупояснюється тим, що темпи зростання чистої виручки від реалізації продукції єбільшими, ніж темпи зростання собівартості продукції і свідчить про більшуефективність виробничої діяльності.
Операційної рентабельність показує здатністькерівництва підприємства одержувати прибуток від діяльності до вирахуваннявитрат, які не відносяться до операційної діяльності. При розгляді цьогопоказника разом із показником валової рентабельності можна отримати уявленняпро те, чим викликані зміни рентабельності. Операційна рентабельність зростаєшвидше ніж валова. Це пов’язано із тим, що виручка зростає швидше аніжадміністративні і збутові витрати.
При аналізі коефіцієнтів рентабельності набулапоширення модель корпорації “Дюпон”, яка призначена визначити фактори, яківпливають на ефективність роботи підприємства і оцінити цей вплив. На думкуаналітиків, найбільш значним показником є рентабельність власного капіталу(RВК). Для проведення аналізу необхідно побудувати модель рентабельностівласного капіталу.
Заформулою “Дюпона” рентабельність власного капіталу визначається:
/>,
ДеRвк – рентабельність власного капіталу;
Rпч –рентабельність продажу чиста;
Рвід.– ресурсовіддача;
Кфз –коефіцієнт фінансової залежності.
Звідкифактори впливу на рентабельність власного капіталу будуть визначатися:
Рентабельністьпродажу чиста =/>; (2.19)
Ресурсовіддача= />; (2.20)
Коефіцієнтфінансової залежності = />. (2.21)
Розрахуємовплив факторів на зміну рентабельності власного капіталу ЗАТ СП “Теріхем-Луцьк”у 2005 – 2007 роках. Для цього побудуємо допоміжну таблицю 2.5.
Таблиця 2.5
Змінакоефіцієнтів рентабельності власного капіталу і факторних показників ЗАТ СП“Теріхем-Луцьк” у 2005 – 2007 рокахФактори (показники) 2005 р. 2006 р. 2007 р. Зміна у 2006 р. Зміна у 2007 р. Чиста рентабельність продажу -0,039 -0,0051 0,0379 0,0339 0,043 Ресурсовіддача 1,085 1,1804 0,9987 0,0954 -0,1817 Коефіцієнт фінансової залежності 1,057 1,208 1,328 0,151 0,12 Рентабельності власного капіталу -0,045 -0,0073 0,0503 0,038 0,0576
Отже,рентабельність власного капіталу ЗАТ СП “Теріхем-Луцьк” у 2006 році упорівнянні з 2005 роком зросла на 0,038, а у 2007 році у порівнянні з 2006роком на – 0,0576. Це відбулось за рахунок впливу факторів:
1. зміни чистої рентабельності продажу:
RВК =ΔRПЧ х РВІД.0 х КФЗ0, (2.22)
у2006 році: RВК = 0,0339 х 1,085 х 1,057 = 0,039;
у 2007році: RВК = 0,043 х 1,1804 х 1,208 = 0,0613.
2. зміни ресурсовіддачі:
RВК =RПЧ1 х ΔРВІД. х КФЗ0, (2.23)
у2006 році: RВК = (-0,0051) х 0,0954 х 1,208 = -0,00059.
у2007 році: RВК = 0,0379 х (-0,1817) х 1,208 = 0,0083.
3.зміна коефіцієнта фінансової залежності:
RВК =RПЧ1 х РВІД.1 х ΔКФЗ, (2.24)
у2006 році: RВК = (-0,0051) х 1,1804 х 0,151 = -0,00091;
у2007 році: RВК = 0,0379 х 0,9987 х 0,12 = 0,0045.
Сукупний вплив факторів:
у2006 році: 0,039 + (– 0,00059) + (-0,00091) = 0,0375;
у2007 році: 0,0613 + 0,0083 + 0,0045 = 0,0741.
Узагальнимо вплив цих факторів у таблиці 2.6.
Таблиця 2.6
Зведена таблицявпливу факторів на рентабельність власного капіталу
ЗАТ СП “Теріхем-Луцьк”у 2005 – 2007 рокахПоказники (фактори) Зміна у 2006 році Зміна у 2007 році Чиста рентабельність продажу 0,039 0,0613 Ресурсовіддача – 0,00059 0,0083 Коефіцієнт фінансової залежності -0,00091 0,0045 Всього (рентабельність власного капіталу) 0,0375 0,0576
Такимчином, у 2006 році за рахунок підвищення чистої рентабельності продажу на0,0339 і рівня ресурсовіддачі на 0,0954 показник рентабельності власногокапіталу збільшився у 2006 на 0,039 і знизився на – 0,00059 пунктів. Збільшеннякоефіцієнта фінансової залежності на 0,151 негативно позначилось на змінірентабельності власного капіталу – вона зменшилась на 0,00091. Загалом зміна факторівспричинила зменшення рентабельності власного капіталу на 3,75 %.
У2007 році рентабельність власного капіталу збільшилась на 5,76 %. За рахунокзбільшення чистої рентабельності продажу на 0,043 та коефіцієнта фінансовоїзалежності на 0,12 рентабельність власного капіталу збільшилась на 0,0613 та0,0045 відповідно. За рахунок впливу ресурсовіддачі рентабельність власногокапіталу збільшилась на 0,0083.
На основі проведеного аналізу показниківрентабельності ЗАТ СП “Теріхем-Луцьк” за останні три роки можна зробитивисновок, що всі показники знаходились на дуже низькому рівні, алеспостерігається тенденція до їх зростання. Основною причиною цього є зменшеннявитрат на виробництво і реалізацію продукції.
РозділІІІ Шляхи підвищення ефективності оподаткування прибутку промисловогопідприємства
3.1 Особливостіподатку на прибуток у світовій практиці
Слід відзначити, що на сьогодні тема впливу податкуна прибуток на підприємницьку діяльність залишається не досить дослідженоюпроблемою. Підходи, які використовуються на Заході, не завжди ефективні вумовах трансформації економіки України. Тому актуальним є науково обгрунтованеадаптування досвіду функціонування зарубіжних підприємств і дослідження тавпровадження вітчизняних механізмів впливу податків на формування йвикористання прибутку підприємств.
Відмінно рисою в галузі податків в економічнорозвинутих країнах є те, що їх теоретичні розробки та положення відмічаютьсябільш прикладним характером. Вони знайшли своє відображення в податковомузаконодавстві цих держав, практика використання якого свідчить не скільки профіскальні сторони його застосування, скільки про заохочувально-стимулюючі,спрямовані на фінансово-господарський розвиток[26,42].
Оподатковуючиприбутки підприємств, з метою стимулювання та розвитку підприємницькоїдіяльності, провідні держави світу надають їм велику кількість різноманітнихпільг. Основними фінансовими пільгами для полегшення і сприяння функціонуваннюпідприємств на сьогоднішній день виступають в основному такі податкові пільги.
1. Надання податкового інвестиційного кредиту. У Великобританіїподатковий інвестиційний кредит використовується за ставкою 10 %. У Франції вінзастосовується з метою заохочення до створення нових підприємств. В Японіїпідприємства мають право зменшувати податок на прибуток в розмірі 7 %інвестицій, що здійснюється в передові технології і техніку. В Бельгіїприбуток, що підлягає оподаткуванню, зменшується на суму інвестиційних затрат,яка становить 13,5 % для малих і середніх підприємств, а також на 100 %інвестиційних витрат для всіх підприємству випадку спрямування всього прибуткудля здійснення нововведень. В Нідерландах з податку на прибуток підприємстввираховується 20–25 % інвестиційних затрат для невеликих обсягів здійсненняінвестицій, які поступово понижуються з одночасним збільшенням обсягів інвестування.Зменшення прибуткового податку на частину інвестиційних витрат використовуєтьсяв кожній державі відповідно економічної політики. Наприклад, В Італії в 1994–95рр. податковий інвестиційний кредит застосовувався з метою стимулюваннязагальнонаціональних інвестицій, для чого оподатковуваний прибуток підприємствскорочувався на 50 % інвестиційних витрат. Таким чином, із зарубіжного досвідуприбуткового оподаткування можна зробити висновок про те, що в західних країнахставиться мета стимулювання розвитку підприємств за умови ефективноговикористання власних джерел фінансових коштів, а саме прибутку. В цілому,податкові кредити є поширеним різновидом пільг в країнах з розвинутою ринковоекономікою, які класифікується за окремими групами: податкові, інвестиційні,для стимулювання зайнятості тощо, а також поділяються на загальні і галузеві. Вокремих країнах їх може налічуватись декілька десятків. На відміну відрозвинутих держав, в Україні податковий інвестиційний кредит широкогорозповсюдження не отримав. Питання його практичного застосування остаточно взаконодавчій формі не врегульоване.
2. Зниження прибуткового податку на частину витрат нанауково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР). Наприклад, уФранції ще в 1983 р. законодавством було впроваджено механізм пільговогоподаткового кредиту, а в 1985 р. було видано закон про наукові дослідження татехнологічні розробки, завдяки якому підприємства одержали право на зменшеннясуми нарахованого податку в розмірі 50 % для збільшення витрат коштів напроведення НДДКР. Сьогодні частка витрат коштів акціонерних товариств впровідних країнах світу на НДДКР складає значні суми в загальних видатках: уФранції вони становлять понад 40 %, в США приблизно 50 %, в Німеччині близько60 %, в Японії до 65 %. Важливим негативним моментом чинного законодавства Україниє те, що ним не передбачені окремі пільги на прибутку підприємств дляфінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Вонивиступають як одна з умов для можливості одержання податкового інвестиційногокредиту, що не є правильним. Зовнішні ознаки податкового інвестиційного кредитута податкових пільг на проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторськихробіт багато в чому схожі, що й призводить до їх приблизно однакового тлумачення.Насправді, між ними існує кардинальна відмінність, яка проявляється через їхвнутрішні властивості і визначає справжнє призначення кожного з них. Такимчином, для наукових досліджень і розвитку науково містких виробництв пільгитакого роду, як і в країнах з розвинутими ринковими відносинами, в Українінеобхідно запровадити.
3. Амортизація, яка в західних країнах належить до категоріїподаткових пільг. Практично на всіх підприємствах західних країн присутняприскорена амортизація, яка дозволяє суттєво зменшувати базу оподаткування,після чого й суму прибуткового податку і, тим самим, надає податкові фінансовіресурси. Прискорена амортизація сприяє скорішому списанню працюючих іздійсненню інвестицій в нові, більш якісні основні фонди, створюючи умови їхшвидкому кругообігу, в чому полягають її переваги і призначення. В країнах зрозвинутою ринковою економікою використовується близько тридцяти методівприскореного нарахування амортизації. На відміну від провідних західних країн,в Україні підприємства використовують звичайні норми амортизаційних відрахуваньхоча чинним законодавством і передбачена прискорена амортизація, вона не маєпрактичного застосування, що стримує оновлення виробничого потенціалупідприємств[26, 24].
Зметою забезпечення максимального контролю за сплатою податку на прибуток утаких країнах як США, Німеччина, Франція, Великобританія, Індія, Данія,Аргентина, Чилі, Уругваї, Австралії та багатьох інших країнах – членахОрганізації економічного співробітництва і розвитку використовуються непряміметоди оподаткування, тобто методу відстеження операцій господарськоїдіяльності платника за допомогою інформації, отриманої з інших джерел, ніжзвіти, декларації та бухгалтерські записи, книги, з метою визначення доходу івідповідного розміру зобов’язань платника податку[27, 108].
У більшості країн світу ставка податку на прибутокне є єдино визначеною, існують знижені, мінімальні й максимальні ставкиподатку.
Податокна прибуток корпорацій в США вноситься за певною шкалою:
– з перших 50 тис.дол. прибутку стягується податок за ставкою 15 %;
– з наступних 25тис. дол. прибутку податок стягується за ставкою 25 %;
– вище 75 тис. дол.прибутку – 35 %.
Такаметодика оподаткування прибутку спонукає підприємців до збільшенняпродуктивності праці та максимального одержання прибутку, що зрештою призводитьдо збільшення надходження до державного бюджету [30, 233].
Цейвид податку має особливість, із загальної суми податку вираховуються сумиподатку на прибуток, вже внесені в бюджет штату і місцеві бюджети. Крім того,суми, які витрачені з прибутку на інвестиції, науково-технічні розробкиоподатковуються за зниженими ставками. Якщо підприємство використовує сонячнуенергію або енергію вітру у виробничому проекті, підприємству надаєтьсяподатковий кредит у розмірі 50 % вартості цього обладнання.
Податокна прибуток з юридичних осіб в Японії має найбільшу питому вагу. Сплачується врозмірі 33,48 %, що надходить у державний бюджет, 1,67 % – у бюджет префектуриі 4,12 % – муніципалітету. Окремі види підприємств – медичні заклади,кооперації, громадські організації – сплачують податок у розмірі 27 %. Прибутокдо 8 млн. єн обкладається за ставкою 28 %.
Стандартнаставка податку на прибуток корпорацій у Великобританії становить 33 %.Передбачено знижки для компаній із прибутком менше 1,25 млн. фунтів стерлінгівв рік. Невеликі компанії з прибутком, що не перевищує 250 тис. фунтівстерлінгів в рік, оподатковуються по ставці 25 %. Стягується з усього прибуткукомпаній-резидентів (крім дивідендів і інших доходів, отриманих від іншихкомпаній-резидентів)
Дозволяєтьсявіднімати витрати, пов’язані з бізнесом і прискореною амортизацією деяких видівкапіталовкладень.
Податкуна прибуток корпорацій стягується з юридичних осіб: резидентів (підприємств,зареєстрованих як корпорації, що мають юридичну адресу або органи керування вІталії) і нерезидентів, що одержали дохід від капіталу чи від підприємства, щознаходиться на іспанській території. Стандартна ставка для резидентів 35 %,застосовуються також знижені ставки для кооперативів – 20 % і неприбутковихорганізацій – 7 %. Доходи нерезидентів від капіталу, розміщеного в Іспанії,оподатковується за ставкою 35 %, а доходи нерезидентів, що не мають постійногопідприємства в Іспанії, але доходи отримані на її території, – за ставкою 25 %(до деяких видів доходів застосовуються знижені ставки 14 і 4 %)[30, 256].
Практикується система відрахувань, а такожподаткових пільг (наприклад, при інвестиціях в основний капітал надаєтьсязнижка з податку на прибуток в розмірі 5 %, на діяльність, пов’язану зекспортом – 25 % і НИОКР – 15-30 %). Країни Басків і Наварра як території зособливим статусом мають право самостійно встановлювати ставки і правила стягненнякорпоративного податку.
Таблиця 2.7Ставки податку на прибуток у країнахсвітуКраїна Ставка податку, % США 15, 25, 34 Великобританія 33 Німеччина 45 Франція 34 Швеція 28 Японія 33,48 Австрія 34 Бельгія 39 Греція 35 Данія 34 Ірландія 29, 48, 52 Іспанія 35 Італія 36 Люксембург 20, 30, 33 Нідерланди 38, 25, 50, 60 Португалія 36+3,6 Фінляндія 28
Прямуючи до економіки з ринковими відносинами, податковасистема України мусить, не ігноруючи національними традиціями та особливостямиоподаткування, використати багатий досвід функціонування податкових системзахідних країн. У таблиці 2.7 наведені стандартні ставки податку на прибуток.Як ми бачимо вони можуть диференціюватися залежно від розміру оподаткованогоприбутку. Причому відсутність такої диференціації в Україні оцінюється якнедолік. Хоча, згідно з теорією оптимального оподаткування, це є перевагоюбудь-якої податкової системи, оскільки диференціація податкових ставокспричиняє надлишковий податковий тягар, отже, втрати ефективності. І якщопорівнювати із вітчизняними ставками, ми можемо зробити висновок про недоцільністьїї подальшого зниження – це не викличе ні припливу інвестицій, ні виходупідприємців з “тіні”. Податкова система повинна відіграти, можливо,першочергову роль в покращені інвестиційного клімату в Україні. Це стосуєтьсяподатку на прибуток, який стягується з підприємств, як одного з важливих видівподатків в економіці України.
3.2 Механізм та перспективипокращення оподаткування прибутку підприємств
Аналізсвітового досвіду податкового реформування доводить, що коли економіка країнипотребує істотної структурної перебудови та масштабних соціальних реформ, рядивикористовують здебільшого різного роду податкові пільги, які є одним ізнайефективніших інструментів податкової політики держави для стимулюваннярозвитку економіки. Показовим прикладом широкомасштабного використанняподаткових пільг є досвід США, Швеції, Німеччини, Франції, Ірландії. Водночас,коли економіка працює в межах певного технологічного укладу, для підтримки тастимулювання економічного зростання в податковій політиці найчастіше застосовуєтьсяпідхід, який умовно назвемо егалітарним: єдині низькі податкові ставки таширина база оподаткування. Прикладом егалітарного підходу в податковій політиціє встановлення єдиної ставки податку з доходів фізичних осіб для усіх платниківв Україні[10, 5].
Дослідженняфіскальної ефективності пільгового оподаткування прибутку підприємств в Україніна основі офіційних статистичних даних Держкомстату, ДПА України про розмірипільг з податку на прибуток та його надходження в регіональному розрізі за 1999– 2004 роки показало таке.
Оптимальнийперіод податкової пільги становить чотири роки. За менший час пільга неспрацьовує, а за більший – виникають можливості зловживань і втратиефективності.
Коефіцієнтеластичності приросту податкових надходжень бюджету за наданими пільгамистановить 1,9. Дисконтований (з урахуванням індексу інфляції за чотири роки)коефіцієнт еластичності становить 1,72. Це означає, що з урахуванням індексуінфляції за відповідний період надана у 2000 році одна гривня податкової пільгипризвела до збільшення доходів бюджету від сплати податку на прибуток на 1,72гривні у 2004 році.
Встановленняоптимального терміну дії пільги дає змогу вивести умову граничного розмірурічного індексу інфляції, за якої дія пільги залишається ефективною. При цьомузагальна закономірність така: що триваліший термін спрацювання пільги, томеншою повинна бути річна інфляція в країні. Так для чотирьох років граничнийрозмір річної інфляції може становити 16 %, п’яти – 12 %, шести – 10, семи – 9тощо.
Головнийвисновок з аналізу досвіду надання податкових пільг полягає у тому, щоподаткові пільги повинні мати жорстке цільове призначення, бути обмеженими учасі, а їх надання необхідно супроводжувати комплексним моніторингом. Без цьоговиникають можливості для зловживань, на які весь час нарікає міністр фінансів,стверджуючи, що ідею підтримки інновацій з допомогою податкових пільг булоповністю дискредитовано в Україні через зловживання, хабарі та корупції. І тутйому навряд чи можна заперечити.
Укінцевому підсумку в країнах із ринковою розвинутою економікою проводитьсяполітика уряду для стимулювання підприємництва, а забезпечені законодавчо силоюконкретні підходи до стягнення податку з прибутку акціонерних товариств маютьвиключно цільове призначення і зводяться до:
– розширення фінансово-виробничої діяльності всіхорганізаційно-правових-форм ведення бізнесу;
– стимулювання розвитку підприємницькоїдіяльності господарських утворень малого і середнього класу;
– активізація інвестиційного процесу, включаючизаохочувальні заходи для приватних власників капіталу;
– забезпечення умов суб’єктам підприємницькоїдіяльності щодо одержання достатньої величини прибутку й стимулювання задопомогою податків і податкових пільг його раціонального використання тощо.
Разоміз застосуванням наведених параметрів при стягненні податку на прибутокпідприємств, серед варіантів удосконалення є запровадження регресивноїподаткову шкалу, коли ставки податку зменшуються разом із підвищеннямотриманого підприємством прибутку[25, 73]. Або альтернативний варіант –регресивну податкову шкалу, коли ставки податку зменшуються разом ізпідвищенням обороту підприємства. Окрім цього, варто ввести в Україні вищий зачинний податок на прибуток підприємств-монополій, що практикується в ринковорозвинутих країнах, і який сприятиме встановленню належної податковоїсправедливості. Хоча можливий варіант, коли монополії надлишковий податок прямоперекладатимуть на ціни, тоді з’явиться необхідність в додатковому контролі.
Покращення податкової системи можна було б досягтизапровадженням фінансових пільг для полегшення і сприяння функціонуваннюпідприємств, таких як:
- надання податкового інвестиційного кредиту;
- зниження прибуткового податку на частину витратна науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР);
- прискорена амортизація, яка дозволяє суттєвозменшувати базу оподаткування, після чого й суму прибуткового податку і, тимсамим, надає податкові фінансові ресурси
- податкові канікули;
- скасування податків на реінвестований прибуток.
ВУкраїні використовується прискорена амортизація та податкова пільга в розмірі50 % до базової ставки податку на прибуток, який одержується інноваційнимицентрами від реалізації інноваційного продукту[23 ,23].
Наім’я президента України подано проекти Стратегії податкової реформи, Хартіїподаткових відносин і Положення про Національну комісію з податкової реформипри президентові України, розроблені робочою групою під керівництвом В.Ланового, яка, очевидно, має скласти кістяк майбутньої Національної комісії.Стратегії передувала публікація на шпальтах “Урядового кур’єра” Концепціїреформування податкової системи, розробленої тією ж групою, правда, у значновужчому складі, що була піддана серйозній критиці, доопрацьована і подана уновому форматі. Однак фундаментальні ідеї, покладені в основу Концепції, незмінилися. Її суть – створити податкову систему, здатну вразити світ низькимиподатковими ставками, що стануть підгрунтям для економічного процвітання вУкраїні. Поданий проект заслуговує на увагу вже в тому, що є першою спробоюрозробити довгострокову стратегію поетапного реформування податкової системи внашій країні. Стратегія грунтується на оцінці ключових проблем діючоїподаткової системи, включає окремі слушні пропозиції щодо шляхів їхрозв’язання. Водночас документ містить помилкові оцінки, суб’єктивні висновкита необгрунтовані пропозиції, що можуть мати численні системні наслідки:падіння частки ВВП, що перерозподіляється через податкову систему держави, замежі мінімально допустимого рівня; посилення деформації у податковій системі;згортання сектора загального державного управління до небезпечних меж;зростання фіскальних дисбалансів; зміна моделі української економіки,визначеної в Конституції[29, 8].
Яквідмічає д.е.н. А.Соколовська основним недоліком пропозиції щодо реформуванняподатку на прибуток підприємств є поєднання зниження ставки податку нанерозподілений прибуток до 10–12 % (при цьому нерозподілений прибуток маєоподатковуватися лише на рівні отримувачів дивідендів – фізичних осіб) із звуженнямподаткової бази за рахунок “розгортання механізму прискореної амортизаціїактивної частини основного капіталу”, “створення адресних податковихпреференцій найважливішим інвестиційним проектам та інвестиційних податковихзнижок”. Такий підхід до реформування податку суперечить міжнародній практиці,в якій зниження податкових ставок з метою уникнення фіскальних шоків, якправило, супроводжується розширенням податкової бази. Зокрема, в Ірландії, денайнижча в Європі ставка корпоративного податку – 12,5 %, має місце найвищайого продуктивність – 30,4 % (відношення частки податку у ВВП до йогостандартної ставки), яка свідчить про найширшу податкову базу.
Особливукритику викликають пропозиції щодо відновлення часткових пільг – адреснихподаткових преференцій найважливішим інвестиційним проектам. Ці пільги єнеефективними, оскільки грунтуються на суб’єктивних рішеннях щодо важливостітих чи інших проектів, наслідком чого буде безпідставне розширення перелікутаких проектів, тобто використання пільг для уникнення податку.
Більшвиваженими є пропозиції зменшення ставки податку на прибуток в Україні до 20 %(20,6 % в середньому в країнах ЄС-10) у поєднанні з відновленням механізмуприскореної амортизації для основних активів при запровадженні новітніх,зокрема енергозберігаючих та екологічно безпечних технологій.
Гасло“Найкращі податки – найменші податки” втрачає свою актуальність. Вонотрансформується угасло “Ефективні податки й ефективні державні видатки –запорука суспільного прогресу”. Україні необхідна не стільки стратегіяреформування податкової системи, скільки стратегія формування ефективноїподаткової системи і раціональної бюджетної політики. Потрібно враховуватидосвід зарубіжних країн з метою недопущення помилок, допущених ними припобудові податкового законодавства.
Висновок
Податок на прибуток на сьогодні є найвагомішим ізгрупи прямих податків у податковій системі України. За підсумками 2007 року цейподаток становить близько 23,9 % в обсязі фактичних надходжень Зведеногобюджету України. Попередниками нинішнього податку на прибуток були податки, щодіяли в СРСР: відрахування від прибутку, податок з прибутку громадськихорганізацій, вільний залишок прибутку, податок з прибутку. Податок на прибуток,який стягується в Україні, має дуже важливе фіскальне значення, чимвідрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Цеобумовлено, перш за все, пропорціями в розподілі валового національногопродукту, що склалися історично в централізовано-плановій економіці. Податок наприбуток підприємств, крім великого фіскального значення, має широкі можливостідля регулювання та стимулювання підприємницької діяльності. Цей вплив можездійснюватись як завдяки диференціації ставок оподаткування по різних видахдіяльності, так і завдяки наданню пільг у виробництві пріоритетних товарів.алев нашій країні можливості щодо використання податку на прибуток як регулюючогофактора дещо обмежений його великим бюджетним значенням, внаслідок чого ізастосовується єдина ставка податку на прибуток підприємств.
Слід відзначити, що на сьогодні тема впливу податкуна прибуток на підприємницьку діяльність залишається не досить дослідженоюпроблемою. Підходи, які використовуються на Заході, не завжди ефективні вумовах трансформації економіки України. Тому актуальним є науково обгрунтованеадаптування досвіду функціонування зарубіжних підприємств і дослідження тавпровадження вітчизняних механізмів впливу податків на формування йвикористання прибутку підприємств.
Однією з проблем справляння податку на прибуток є збитковість,часто штучна, вітчизняних підприємств. Існують цілком законні і природні шляхизаниження об’єкта оподаткування, які доступні, в основному, великимпідприємствам. Але чому тоді серед малих підприємств, які працюють не один рік,теж значна кількість збиткові або такі, що декларують незначний об’єктоподаткування. Тоді постає одразу два питання: по-перше, за рахунок чоговідбувається таке зниження об’єкта оподаткування, по-друге, чи доцільним євключення від’ємного значення об’єкта оподаткування звітного року до складувалових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року (врозвинених країнах така можливість надана тільки новоствореним підприємствам).
Покращення податкової системи можна було б досягтизапровадженням фінансових пільг для полегшення і сприяння функціонуваннюпідприємств, таких як: надання податкового інвестиційного кредиту; зниженняприбуткового податку на частину витрат на науково-дослідні ідослідно-конструкторські роботи (НДДКР); прискорена амортизація, яка дозволяєсуттєво зменшувати базу оподаткування, після чого й суму прибуткового податкуі, тим самим, надає податкові фінансові ресурси; податкові канікули; скасуванняподатків на реінвестований прибуток; запровадження регресивної податкову шкалу,коли ставки податку зменшуються разом із підвищенням отриманого підприємствомприбутку, або альтернативний варіант – регресивну податкову шкалу, коли ставкиподатку зменшуються разом із підвищенням обороту підприємства; окрім цього,варто ввести в Україні вищий за чинний податок на прибутокпідприємств-монополій, що практикується в ринково розвинутих країнах, і якийсприятиме встановленню належної податкової справедливості.
Проте, застосування кожного із цих методів має багато аргументів за і проти, щоускладнює їх застосування. Їх використання є своєрідним експериментом, колиневідомий результат. Податок на прибуток має значну питому вагу у податковихнадходженнях держави, що унеможливлює експерименти.
Література
1. Бавін. Є.В. Механізмоподаткування прибутку підприємств ефективність функціонування промисловихпідприємств. – Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидатаекономічних наук. Інститут економіки промисловості НАН України. Донецьк, 2005.
2. Бадида М.П. Оподаткуванняпідприємств та шляхи його вдосконалення в Україні. – Автореферат дисертації наздобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Київський національнийекономічний університет. Київ, 2003.
3. Барабаш Н.С. Система показниківаналізу рентабельності підприємства і методика їх оцінки // Регіональніперспективи. – 2001. – № 2-3. – с.157-158.
4. Білик Т.О. Теоретичні аспектиприбутку // Формування ринкових відносин в Україні. – 2005. — № 8(51). – с.8-13.
5. Варналій З. “Тіньова” економікаяк специфічний об’єкт оподаткування // “Проблеми та шляхи розвитку податковоїсистеми України”. Матеріали науково-практичної конференції. – Ірпінь. – 1998(травень).
6. Василик О.Д., Павлюк К.В.Державні фінанси України: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. –608 с.
7. Горбанський Б. Можливості ташляхи оподаткування “тіньової” економіки // “Проблеми та шляхи розвиткуподаткової системи України”. Матеріали науково-практичної конференції. –Ірпінь. – 1998 (травень).
8. Грузін В. Бюджетні страждання// Сільські вісті. – 1999. – 6 травня.
9. Дворецкова Н.К. Налог с оборотав СРСР. – Ростов-на-Дону: Издательство Ростовского университета. – 1980. – 94с.
10. Загорський В. Податки дляконкурентно спроможної економіки // “Дзеркало тижня”. – 2006. — № 16-17 (29 кв.- 12 тр.).
11. Закон України “Прооподаткування прибутку підприємств”.
12. Закон України “Про порядокпогашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державнимицільовими фондами”.
13. Кан Инли. Анализ рентабельностив финансовом анализе // Актуальные проблемы современной науки. – 2003. – № 3. –с. 22-27.
14. Кононенко О. Аналіз фінансовоїзвітності. – Х.: Фактор, 2002. – 144 с.
15. Лукашевич И. Стратегическиепоказатели финансового анализа // Финансы. – 2002.– № 7. – с. 52-55.
16. Малис Н.И. Плюсы и минусиизменения ставкиналога на прибыль // Финансы. – 2003. — № 9. – с. 25-27.
17. Міхельс В., Скопенко А. Якстворити систему стимулюючого оподаткування прибутку підприємств в Україні //Банківська справа. – 2000. — №6.– 25-29.
18. Паєнтко Т.В. Оптимізаціямеханізмів прибуткового оподаткування // Економіка та держава. – 2005. — №9. – с.48-54.
19. Приймак О. Не податком єдиним…,а й розумним законом // Урядовий кур’єр. – 1999. — № 235. – 15 грудня.
20. Основні показники економічногота соціального стану України за 1991-2006 роки // Бюлетень Національного банкуУкраїни. – 2006. № 4. – с. 44-51.
21. Офіційний веб-сайт мінфінуУкраїни. http//w.w.w.minfin/gow/ua/
22. Податкова система. Підручник /За заг. ред. С. М. Онисько. – Львів: “Магнолія Плюс”, 2004. – 312 с.
23. Савченко А., Москалюк Н.Податок на прибуток підприємств як інструмент інвестиційної політики держави //Економіка України. – 2003. – № 3. – 22-28.
24. Санжара А. Відповідальністьплатників податку за порушення законодавства при формуванні податку на прибуток// Податок на прибуток. – “Баланс-Клуб”. – 2005. — № 7. – 210-212.
25. Свердан М.М. Податок наприбуток підприємств // Фінанси України. – 2002. — № 12. – 68-74.
26. Свердан М.М. Прибутковеоподаткування підприємств в Україні: еволюція і перспективи // Вісник. –Київський інститут бізнесу та технологій. — № 1(2). – 2005. – 39-45.
27. Слав’юк Р.А. Фінансипідприємств: Навчальний посібник. – Київ: “Центр навчальної літератури”, 2004.– 460 с.
28. Субботович Ю.Л. Податок наприбуток – регулятор підприємницької діяльності // Фінанси України. – 2001. — №12.
29. Соколовська А. До стратегіїреформування податкової системи України // “Дзеркало тижня”. – 2006. — № 13 (8квітня). – с. 8.
30. Ткаченко Н.М. Горова Т. М.Ільєнко Н. О. Податкова система країн світу та України. Облік і звітність:Навч.-метод. посібник / Під заг. ред. Н. М. Ткаченко. – К.: Алерта, 2004. – с.544.
31. Фаріон І.Д., Захарків Т.Д.Фінансовий аналіз. Навч. посібник. – Тернопіль: “Економічна думка”, 2000. – 455с.