Напрямки оптимізації системи правового регулювання оподаткування операцій на ринку цінних паперів

НАПРЯМКИОПТИМІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОПОДАТКУВАННЯ ОПЕРАЦІЙ НА РИНКУЦІННИХ ПАПЕРІВ.

ПЛАН
Вступ. 3
1. Міжнародний досвідоподаткування операцій на ринку цінних паперів. 4
2. Проблемні питанняоподаткування операцій на ринку цінних паперів України. 11
3. Шляхи вдосконаленняукраїнського законодавства в сфери оподаткування операцій на ринку ціннихпаперів. 17
Висновок. 29
Список використаноїлітератури. 32
Вступ
Проблема захисту прав інвесторів є найголовнішою нафондовому ринку України. Конфлікти в акціонерних товариствах, обумовленінедосконалістю законодавства та хибною практикою корпоративного управління,обумовлюють недовіру інвесторів до основних фінансових інструментів фондовогоринку. Як показують судові спори, найчастіше конфлікти виникають із приводузагальних зборів АТ. У судах оскаржуються питання скликання зборів, визначеннякворуму, легітимність прийняття рішень, делегування повноважень, затвердженняустановчих документів, формування органів управління АТ. Слідом йдутьконфлікти, що стосуються господарської діяльності акціонерних товариств, асаме: виплати дивідендів, проведення додаткових випусків акцій, створення дочірніхпідприємств, реорганізації товариства, здійснення операцій по розпорядженнюзначними активами АТ, несплати послуг реєстроутримувача як засобу уникненнязобов’язань перед акціонерами. Поряд із цим значна кількість судових спорівстосується питань переходу прав власності: продажу акцій закритого акціонерноготовариства та реалізації прав за цінними паперами. Також потребує реформуваннясистема оподаткування отриманого прибутку за цінними паперами, адже це єосновним стимулом для розвитку інвестиційної діяльності в Україні
1. Міжнародний досвідоподаткування операцій на ринку цінних паперів
Найважливіша частина політики розвитку ринку цінних паперів- податкова компоненту. Світовий досвід свідчить: ринки цінних, як джерелоінвестицій, завжди і скрізь мають величезні податкові пільги. В умовах кризи,дефіциту інвестицій і високих ризиків створення сильних податкових стимулів,які компенсують ці ризики, є одним з найсильніших інструментів мотиваціїнаселення до вкладення заощаджень — в українські акції і облігації.
Податкові стимули важливі і для інвесторів — юридичних осіб(підприємства під впливом податкового тягаря занижують штучно прибутковість,відмовляються демонструвати фінансові накопичення, які могли б вкладати увласний розвиток або в капітали інших підприємств).
Неможливо уникнути довгих важких таблиць, які показуютьвеличезну різноманітність форм податкових стимулів інвестицій в цінні папери і,зі всією очевидністю свідчать про те, що в українській практиці ще і не приступалидо дійсного податкового стимулювання інвестицій. 
В таблиці 1 наведено аналітичний матеріал щодооподаткування та податкового стимулювання операцій з цінними паперам в різнихкраїнах світу.

Таблиця 1
Аналіз світового досвіду стимулювання інвестицій в цінні папери*Методи стимулювання інвестицій в акції Країни, в яких застосовуються Юридичні особи — резиденти Повне безумовне звільнення дивідендів, отриманих від інших осіб — резидентів від податку на прибуток* Австралія, Австрія, Великобританія, Норвегія, Аргентина, Бразилія, Венесуела, Гонконг, Греція, Індія, Індонезія, Мексика, Чилі, ПАР По дивідендах, отриманих від резидентів — звільнення дивідендів від податку на прибуток за умови, що платник податків володів не менше, ніж певною часткою або сумою капіталу емітента, і не менше, ніж протягом встановленого періоду часу
Данія, Люксембург, Нідерланди, Швейцарія, Швеція, Японія
 Португалія, Тайвань, Польща (звільнення від даного податку при умові, якщо дивіденди реінвестуються в розвиток підприємства) Повне безумовне звільнення позитивних курсових різниць по цінних паперах від податку на прибуток Бельгія, Малайзія, Мексика, Панама, Сінгапур, Тайвань Звільнення позитивних курсових різниць від податку на прибуток за умови, що платник податків володів не менше, ніж певною часткою або сумою капіталу емітента, і (або) не менше, ніж протягом встановленого періоду часу Австрія, Данія, Люксембург, Нідерланди, Швейцарія, Гонконг, Панама, ПАР (Панама — тільки по акціях, які пройшли лістинг, ПАР- при умові, якщо суми від продажу акцій залишаться в обороті підприємства) Знижені ставки податку на прибуток при обкладенні позитивних курсових різниць  (або заміна податку на прибуток іншим податком по зниженій ставці)
Канада, Франція (роздільне оподаткування по короткострокових і довгострокових інвестиціях), Іспанія
Бразилія, Венесуела, Греція, Індія, Індонезія (по акціях, що пройшли лістинг і що обертаються на фондовій біржі). Юридичні особи — нерезиденти
Звільнення дивідендів, отриманих від резидентів, від податку на прибуток
Понижені ставки оподаткування дивідендів, отриманих від резидентів, по податку на прибуток
Аргентина, Гонконг
Франція (якщо дивіденди реінвестуються в економіку Франції)
Звільнення позитивних курсових різниць по цінних паперах від податку на прибуток
Понижені ставки оподаткування позитивних курсових різниць по цінних паперах
Аргентина, Австрія (якщо нерезиденту належить не менше 10% акціонерний капітал протягом 5 років), Гонконг,
Греція, Індія (якщо нерезиденту належали акції протягом не менше 3 років) Фізичні особи — резиденти Повне безумовне звільнення дивідендів, отриманих від юридичних осіб, від прибуткового податку  Аргентина (тільки по дивідендах, отриманих від резидентів), Бразилія, Венесуела, Мексика
Знижені ставки прибуткового податку при обкладенні дивідендів (або заміна прибуткового податку іншим податком по зниженій ставці)
Надання податкових кредитів по прибутковому податку, виплачуваному з дивідендів
Данія, Норвегія, Швеція, Канада
Панама, Польща, ПАР, Тайвань Повне звільнення позитивних курсових різниць від прибуткового податку за певних умов
Нідерланди (якщо акції продаються як портфельні інвестиції і операції з ними не відноситься до продажу бізнесу)
Греція (по акціях, що пройшли лістинг), Панама (по акціях, що пройшли лістинг), Туреччина (в межах встановленого грошового ліміту), ПАР (якщо продаються довгострокові інвестиції і операція носить капітальний характер) Знижені ставки прибуткового податку при обкладенні позитивних курсових різниць  (або заміна прибуткового податку іншим податком по зниженій ставці)
Німеччина, Швеція, Японія, Канада (у тому числі додаткове стимулювання вкладень в акції малого бізнесу),
Бразилія, Португалія.
Знижені ставки прибуткового податку за умови, що платник податків володів не менше, ніж певною часткою або сумою капіталу емітента, і (або) не менше, ніж протягом встановленого періоду часу
Знижені (при дотриманні певних умов) ставки прибуткового податку при обкладенні позитивних курсових різниць
Австрія
Греція (якщо акції не мають лістингу на фондовій біржі), Нідерланди (якщо акції продаються не як портфельні інвестиції, а як продаж бізнесу) Повний або частковий залік негативних курсових різниць  в зменшення доходів (або позитивних курсових різниць) при обкладенні прибутковим податком Канада, Швеція
Виключення з оподатковуваної бази по прибутковому податку сум інвестицій (або доходів від продажу) в певні (бажані) акції і частки пайових фундацій при їх первинному розміщенні
Виключення з оподатковуваної бази доходів від продажу акцій, якщо вони знаходилися у власності зверх певного терміну
 
Індія, Мексика, Чилі
 
Чехія Податкові пільги фізичним особам під спеціальні інвестиційні плани Великобританія
Введення “акцій, що дають податкові переваги”, призначених для випуску в пріоритетних для держави цілях;
Вирахування з дивідендів відсотків по кредиту, узятому для придбання акцій
Бельгія
Японія
Аналіз, приведений вище, приводить до необхідності спробизміни української податкової практики, що склалася на фондовому ринку, допостановки питання про використовування міжнародного досвіду в цій області длястимулювання внутрішніх інвесторів для вкладення засобів в українськікорпоративні цінні папери.
Відповідно, необхідно розглянути можливостівикористовування в українській практиці наступних методів податковогостимулювання інвестицій в акції, не вживаних, як правило, в Україні:
- повне або часткове звільнення роздрібних інвесторіввід прибуткового податку, стягуваного на доходи від акцій (дивіденди, зростаннякурсової вартості), оптових інвесторів (юридичних осіб) від податку наприбуток, що має те ж джерело, надання податкового кредиту на сплату податківна вказані доходи;
- можливість заліку негативних курсових різниць дляроздрібних інвесторів, можливість перенесення на декілька років впереднегативних курсових різниць для роздрібних і оптових інвесторів;
- введення цільових податкових пільг (звільнення відподатку, застосування зниженої податкової ставки), направлених на заохоченнядовгострокових інвестицій в акції (пільги застосовуються в тому випадку, якщоакції тримаються власником протягом певного терміну), неспекулятивних прямихінвестицій (пільги застосовуються, коли інвестор володіє певною часткоюбізнесу), інвестицій в певні акції (малого бізнесу, певних пріоритетнихгалузей, венчурні компанії), вивід акцій на організовані ринки (пільгивиникають, якщо акції пройшли лістинг і знаходяться в обігу на  фондовійбіржі), попиту на акції (вирахування відсотків за кредит, узятого на покупкуакцій, з оподатковуваної бази), спеціальних особистих і інституційнихінвестиційних планів;
- відміна або зниження по пріоритетних цінних паперах(наприклад, корпоративним облігаціям) податку на операції з цінними паперами,стягуваного як частка від об'єму випуску корпоративних цінних паперів (цейподаток здорожує емісію, перешкоджає виходу підприємств на фондовий ринок).
Розглянемо світовий досвід податкового стимулюванняколективних інвестицій в цінні папери. Йдеться не про інвестиційні або пенсійніфонди, більш відомі в Україні. Із багатьох причин для українських умов було бважливим створення «грошових мішків» — інвестиційних або, як їх звичайноназивають, компенсаційних планів усередині підприємств, в рамкахвнутрішньофірмових відносин. Першоджерело більшості таких форм колективнихінвестицій — США (при все більшому розповсюдженні в індустріальному світі).
Зокрема, це можуть бути пенсійні плани підприємств, зарахунок засобів яких можуть здійснюватися вкладення у власні акції, планиформування власності персоналу на акції компанії (на основі створеннявнутрішньофірмового фінансового фонду на цю мету (ESOP),  плани бонусів,виплачуваних менеджерам акціями, і опційні плани, в яких менеджер одержуєекономічну вигоду в тому випадку, якщо  курсова вартість акцій підніметься,плани компенсації фантомними акціями (реально акції у власність не переходять,але «власнику» виплачуються суми, рівні дивідендам і зростанню курсовоївартості закріплених за ним акцій)[1].
Всі ці форми інвестицій, які ще належить створити вУкраїні, є можливими тільки за рахунок різносторонньої системи податковихпільг. Безумовно, в Україні — країні контрольних пакетів — лише дуже серйозніподаткові пільги можуть створити стимули для власників  підприємств до розвиткупланів участі своїх працівників і менеджерів в акціонерних капіталах.
Як і в США, вказані податкові пільги повинні відноситися а)до компанії-працедавця, б) до нині діючих власників, що продають свої акціїпрацівникам, в) до самих працівників і менеджерів — тобто до всіх зацікавленихсторін, що беруть участь в опційному плані або плані ESOP.
Найбільш часто використовуються наступні форми податковихпільг (США):
- податкові пільги  акціонерам компанії, які продаютьсвої акції в компенсаційний план. На прикладі ESOP — в США в тому випадку, якщов результаті цього продажу частка ESOP в акціонерному капіталі компанії складене менше 30%, якщо при цьому акціонери тримали до продажу свої акції не менше 3років (тобто продаж не носить спекулятивний характер, прибуток, отримано врезультаті є довгостроковим приростом капіталу) і якщо акціонери вкладутьотримані від продажу своїх акцій засоби в інші вказані законодавством цінніпапери (акції або облігації емітентів США), то акціонери користуються правом наподаткове відстрочення до тих пір, поки вони тримають засоби, отримані відESOP, в дозволених законодавством цінних паперах
- податкові  пільги компанії, для викупу акцій вкомпенсаційному плані. На прикладі ESOP — спонсорські внески компанії в ESOPвіднімаються з суми податків, що підлягають виплаті, якщо вони прямують напокриття кредитів і відсотків по кредитах, узятим ESOP для покупки акцій.Дивіденди по акціях, що знаходяться в ESOP, також віднімаються з суми податків,що підлягають виплаті, якщо вони прямують на покриття кредитів, узятих ESOP дляпокупки акцій. Працедавець може робить не оподатковувані податком внески дляформування ESOP, які, за законодавством США, обмежені сумою в 15% нарахованоїрічної оплати праці.
- податкові пільги працівникам, що купують акції врамках компенсаційних планів. На прикладі ESOP- доходи, що виникають упрацівників в рамках ESOP, не підлягають оподаткуванню до тих пір, поки вони небудуть отримані безпосередньо працівниками. В цьому випадку працівниккористується податковим відстроченням, виплачує прибутковий податок тількитоді, коли реально одержує прибуток від акцій (перепродує їх). Якщо йдеться проопційний план, то податок сплачується тільки тоді, коли менеджер або працівникреально купує по опціону акції за меншою ціною і перепродує їх за більшоюціною.
- податкові пільги, одержувані фінансовимиінститутами. Якщо в результаті позик, отриманих ESOP у банку або іншогофінансового інституту, частка ESOP в компанії складе більше 50% акціонерногокапіталу, то від податку звільняється 50% доходів, отриманих фінансовимінститутом у вигляді відсотків по даній позиці[2].
Всі вказані форми податкових пільг в рамках обмежень, що недозволяють уникати з їх допомогою сплати податків (численні обмеження існують ів США),  можуть використовуватися в українській практиці для стимулюваннядиверсифікації власності на акціонерні капітали.2. Проблемні питанняоподаткування операцій на ринку цінних паперів України
На сьогодні механізм оподаткування, нажаль, не є дієвимстимулом для розвитку вітчизняного ринку цінних паперів. Про нищівний впливподаткових проваджень на ринок цінних паперів в Україні свідчать дані щодозареєстрованих емісій. Так, обсяг зареєстрованих у 2004 році випусківкорпоративних облігацій склав 116,4 млн.грн., що у 151,2 раз більше, ніж запопередній 2003 рік (770 тис.грн.). Але вже у другому півріччі 2004 року булозареєстровано лише п’ять випусків облігацій підприємств на загальну суму 13,5млн.гривень (що у 8,6 разів менше ніж у попередньому періоді). Протягом 2005року було зареєстровано випуски облігацій лише на суму 6,2 млн.гривень[3].
Такі ж негативні наслідки мають місце і в галузі спільногоінвестування, яке здійснюється інвестиційними фондами та компаніями. Якщо допочатку 2000 року загальний обсяг зареєстрованих випусків інвестиційнихсертифікатів склав 1470,8 млн.грн., то протягом 2005 року загальна сума емісіїінвестиційних сертифікатів ледь перевищила 7 млн.грн. Не краща ситуація склаласяі щодо випуску банківських боргових зобов’язань у формі таких цінних паперів,як ощадні сертифікати. За станом на 1.10.06 р. частка цінних паперів власногоборгу в структурі «чистих» зобов’язань комерційних банків склалавсього 1,4 відсотка до підсумку[4].
Не має сенсу і у справлянні податків і з доходів подержавних облігаціях, оскільки такі податки лише призводять до кредитуваннябюджетом власників цих цінних паперів. Аналіз показує, що звільнення відоподаткування доходів по цінних паперах істотним чином не вплине на наповненнядоходної частини держбюджету, однак створить потужні стимули, своєрідну«вільну економічну зону» для залучення інвестицій, реінвестуваннядоходів у розвиток економіки, в тому числі її реального сектора, і внаслідокцього призведе до розширення бази оподаткування та збільшення податковихнадходжень до бюджету.
Основною формою стимулювання платника податку є звільненняйого від податку взагалі. Саме цей підхід і був використаний по відношенню догромадян України. Відповідно до чинного законодавства до сукупногооподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюєтьсяоподаткування, не включаються: виграші за облігаціями державних позик тадержавними лотереями, проценти і виграші по вкладах в установах банків, поощадних сертифікатах та державних казначейських зобов'язаннях; суми, одержанігромадянами в результаті розміщення їх власних збережень на поточних(депозитних) рахунках банків України, в тому числі і в іноземній валюті; сумидоходів, що направляються у джерела їх одержання на придбання акцій, та суми,які інвестовані на реконструкцію і розширення виробництва суб'єктівпідприємницької діяльності; суми дивідендів, що були оподатковані під час їхвиплати відповідно до Закону України «Про оподаткування прибуткупідприємств»[5].
На підставі існуючих пільг щодо оподаткування окремих видівдоходів фізичних осіб можна зробити деякі висновки. По-перше, слід зазначити,що більша частина зазначених доходів — це пасивні доходи, отримувані фізичнимиособами від розміщення ними власних коштів на окремих сегментах фінансовогоринку. Тобто, в першу чергу, заохочуються довгострокові вкладення, а неоперації з фінансовими інструментами. По-друге, можна чітко визначити сегментифінансового ринку, на які спрямовуються кошти громадян — це грошовий ринок таринок банківських позичок. Фактично у привілейованому становищі перебувають двасуб’єкти-позичальники — держава та банки, які за рахунок зазначених пільг маютьможливість зниження плати за позичені ресурси. По-третє, на фондовому ринкуєдина операція, яка має пільгове оподаткування — це реінвестування отриманихдоходів в придбання акцій, реконструкцію та розширення виробництва. Виключенняж не реінвестованих дивідендів по корпоративних правах з оподатковуваногодоходу не можна вважати пільгою, оскільки ці доходи вже були оподатковані уджерела виплати.
Доходи від вкладень в інші інструменти фондового ринку(наприклад, за корпоративними облігаціями та облігаціями місцевих позик)оподатковуються у джерела виплати за ставкою 13%. Все це не робить фондовийринок занадто привабливим для фізичних осіб у порівнянні з грошовим ринком і,насамперед, ринком банківських позичок. По-четверте, існуюча системаприбуткового оподаткування фізичних осіб, як і всі інші податки в Україні,містить логічні помилки та демонструє слабке знання розробниками податковогозаконодавства спеціального законодавства про цінні папери. Зокрема, Декретомвстановлено звільнення від оподаткування виграшів за облігаціями державнихпозик, в той час коли в Україні не існує такої форми доходу за облігаціямидержавних позик як виграш. Натомість, доходи, фактично сплачувані власникамдержавних облігацій у вигляді процентів або дисконту, випали з поля зорузаконодавців, що призвело до економічно невиправданого оподаткування цихдоходів за ставкою 13% у джерела виплати.
Економічний розвиток України потребує залучення значногоінвестиційного капіталу. Економічно виправданим і найбільш прийнятниммеханізмом є залучення капіталу через емісію цінних паперів. Для ефективноговикористання цього механізму слугує фондовий ринок з відповідною інституційноюструктурою, яка відображає як взаємовідносини населення, підприємств і державиу формуванні, розподілі й використанні фінансових ресурсів, так і економічнумодель суспільства. Фондовий ринок є і передумовою, і наслідком розвиткуекономіки країни а рівень його капіталізації свідчить про потужність якпідприємств певних галузей, так і всієї економіки країни.
З огляду на українські умови господарювання особливогозначення набуває розв’язання податкових протиріч під час формування капіталуакціонерних товариств, створення прошарку ефективного власника і рухупожвавлення фінансових ресурсів через систему механізмів фондового ринку.
Головні надії і сподівання на поліпшення податковогозаконодавства останнім часом все частіше пов’язують з прийняттям ПодатковогоКодексу України (ПК). При цьому розробка ПК ототожнюється з реформуванням всієїподаткової системи, її удосконаленням та лібералізацією[6].
В проекті нового Податкового Кодексу Кабінет міністрівпропонує оподатковувати результати операцій з торгівлі цінними паперами закожним окремим цінним папером (на відміну від чинного Закону, який передбачаєоподаткування за видами цінних паперів). Однак це є нереальним, доситьобтяжливим для платника податку з точки зору практичного впровадження такогонововведення. Крім того, введено низку додаткових новел щодо оподаткуванняцінних паперів, які потребують додаткового вивчення, обґрунтування іззалученням до цієї роботи спеціалістів фондового ринку.
В залежності від того, яку політику проводить держава,будується і її податкова система. Якщо пріоритетним завданням є стратегічнийрозвиток реального сектора економіки, підтримка вітчизняного товаровиробника,заохочення інвестицій та реінвестицій у виробництво — тоді повинністимулюватись довгострокові нагромадження, а отже, звільнятись відоподаткування інвестиції у виробництво. Якщо ж проблема лише в наповненнібюджету за всяку ціну, коли мета виправдовує засоби, — тоді повинні діяти першза все фіскальні складові системи оподаткування, а стимулюючі функції — маютьчекати на кращі часи. З метою створення сприятливих умов для розвитку фондовогоринку, зростання залучення заощаджень населення в цінні папери, активізаціїмеханізму інвестицій в економіку через випуск цінних паперів, проектомДержавної програми економічного і соціального розвитку України на 2008-2012 рікпередбачено подання до Верховної Ради України в І кварталі 2007 р. проектуЗакону України «Про внесення змін до Закону України „Прооподаткування прибутку підприємств“. Основними виконавцями цьогозаконопроекту визначені Державна податкова адміністрація, Державна комісія зцінних паперів та фондового ринку, Міністерство фінансів, Міністерствоекономіки та Міністерство юстиції. Необхідність звільнення від оподаткуванняоперацій з цінними паперами та доходів по них зумовлена, з одного боку,незначними надходженнями податків та інших обов’язкових платежів від фондовогоринку (близько 28 млн. грн. в 2005 р.), а з іншого — повним пригніченнямінвестиційної діяльності в країні, яке відбулося значною мірою черездестимулюючу фіскальну орієнтацію діючої системи оподаткування. Перш за все цестосується застосування таких норм податкового законодавства:
- оподаткування в момент отримання позикових коштів,що залучаються боржником шляхом випуску боргових цінних паперів (корпоративнихоблігацій, ощадних сертифікатів, інших цінних паперів з обмеженим строком дії);
- оподаткування в момент залучення коштів спільногоінвестування, отриманих інвестиційним (взаємним) фондом шляхом розміщенняпайових цінних паперів, що не мають статусу корпоративних прав;
- подвійне оподаткування дивідендів для власникакорпоративних прав — нерезидента у разі їх репатріації;
- оподаткування на боці емітента коштів, яківносяться інвестором у рахунок інвестиційних зобов’язань як обов’язкова умоваконкурсного придбання у держави пакету акцій підприємства, що приватизується;
- оподаткування на боці інвестора сум індексаціїстатутного фонду в розмірі індексації балансової вартості основних засобів;
- оподаткування у джерела виплати доходів масового(публічного) інвестора — громадян, отриманих від продажу належних їм ціннихпаперів юридичним особам, в порядку, установленому для оподаткування доходів наоплату праці, що призводить до викривлення бази оподаткування та безпідставногозавищення податкових зобов’язань. 
Як наслідок, через блокування джерел надходженняінвестиційних ресурсів в народне господарство істотно звузилась економічна базасправляння податків та інших обов’язкових платежів, скоротилось використанняокремих фінансових інструментів фондового ринку. Залишається лише сподіватися,що розроблені законопроекти, спрямовані на розблокування фондового ринку таполіпшення інвестиційного клімату в Україні дійсно будуть прийняті і реальнозапрацюють.
3. Шляхи вдосконаленняукраїнського законодавства в сфери оподаткування операцій на ринку ціннихпаперів
Ринок цінних паперів України знаходиться на етапівирішальних зусиль для переходу із статусу механізму обслуговування процесівперерозподілу капіталу в повноцінний сегмент економіки, який є головним міриломрозвитку та багатства країни, механізмом залучення та збереження коштівнаселення, засобом накопичення  та перерозподілу активів від неприбуткових доприбуткових галузей та суб’єктів господарювання.
Особливу вагу набувають питання розвитку ринку ціннихпаперів з огляду на процеси глобалізації та євроінтеграції, які в найближчічаси проходитиме економіка України. Необхідно врахувати національні інтереси та зберегти важелі впливу на ці процеси.
Отже, найважливішими проблемами, які потребують вирішення внайближчий час є такі: захист прав інвесторів, зосередження торгівлікорпоративними цінними паперами на організованому ринку та забезпечення йогопрозорості, удосконалення правових засад випуску та обігу цінних паперів ідеривативів, сприяння запровадженню нових інструментів та поліпшенню їхінвестиційних характеристик, інституціалізація фондового ринку, розбудованаціональної депозитарної системи, державне регулювання.
Одним з  найважливіших  чинників  поліпшення  інвестиційного клімату  в  Україні  є  створення  адекватного  ринковійекономіці правового поля.
З цією метою на державному рівня необхідно зробитинаступне:
- проводити роботу,  пов'язану з укладенням міждержавних угод  про  заохочення  і захист інвестицій та уникнення подвійногооподаткування,  обміном інформацією про нормативно-правові акти  в сфері   інвестиційної    діяльності,    формуванням    стабільної законодавчої бази таумов провадження підприємницької діяльності;
- розширювати співробітництво  з   Міжнародним  валютним фондом,  Світовим  банком  і  Європейським банком реконструкції тарозвитку  в  питаннях   надання   фінансової   допомоги   Україні, здійснюватизаходи для прискорення процесу вступу України до СОТ.
Для поступової  адаптації  національного   законодавства  до законодавства  Європейського  Союзу  та  до вимог СОТ повинні бути прийнятінормативно-правові акти, що регулюватимуть питання:
- подальшого реформування податкової системи;
- формування нормативно-правової     бази,     що    сприятиме функціонуванню фондового ринку;
- захисту внесків  громадян із страхування їх життя, здоров'я, на недержавне пенсійне забезпечення.
Стратегічною метою податкової політики є створеннястабільної податкової системи, яка забезпечувала б достатній обсяг надходженьдо  бюджетів  усіх  рівнів,  ефективне  функціонування  економіки, створення умов  для  подальшого  інтегрування України до світової економіки[7].
Основним завданням податкової реформи є:
- зниження податкового навантаження шляхомскорочення  переліку податків,  зборів  (обов'язкових платежів),  зменшенняподаткового навантаження  на  фонд  оплати  праці  для  формування  солідарнихсоціальних   фондів  та  перехід  до  формування  персоніфікованих фондів;
- розширення бази оподаткування шляхом  скасування пільг,  які безпосередньо   не   пов'язані  з  інноваційною  та  інвестиційноюдіяльністю;  запровадження механізму декларування податкових пільг суб'єктами -  платниками  податків;  запровадження  оподаткування нерухомості;
- стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльностіпідприємств з  удосконаленням  умов  оподаткування,  що  стимулюють поновленняосновних виробничих фондів та розвиток малого бізнесу;
- підвищення рівня  сплати  податків  і  зборів  (обов'язкових платежів);
- недопущення подвійного оподаткування нерезидентів.
Захист прав інвесторів.Проблема захисту прав інвесторів є найголовнішою на фондовому ринку України.Конфлікти в акціонерних товариствах, обумовлені недосконалістю законодавства тахибною практикою корпоративного управління, обумовлюють недовіру інвесторів доосновних фінансових інструментів фондового ринку. Як показують судові спори,найчастіше конфлікти виникають із приводу загальних зборів АТ. У судахоскаржуються питання скликання зборів, визначення кворуму, легітимністьприйняття рішень, делегування повноважень, затвердження установчих документів,формування органів управління АТ. Слідом йдуть конфлікти, що стосуютьсягосподарської діяльності акціонерних товариств, а саме: виплати дивідендів,проведення додаткових випусків акцій, створення дочірніх підприємств,реорганізації товариства, здійснення операцій по розпорядженню значнимиактивами АТ, несплати послуг реєстроутримувача як засобу уникнення зобов’язаньперед акціонерами. Поряд із цим значна кількість судових спорів стосуєтьсяпитань переходу прав власності: продажу акцій закритого акціонерного товариствата реалізації прав за цінними паперами. Також потребує реформування системаоподаткування отриманого прибутку за цінними паперами, адже це є основнимстимулом для розвитку інвестиційної діяльності в Україні[8].
Акції не виконують функції засобу залучення капіталу, їхроль зведена до засобу перерозподілу капіталу та недружніх поглинань. Емітентиакцій не зацікавлені розкривати інформацію для інвесторів, виставляти длявідкритого продажу навіть невеликі пакети акцій, платити дивіденди. Тому цейінструмент фондового ринку не є привабливим для зовнішніх інвесторів.
Розв'язання проблеми лежить у правовій, економічній таетичній площині.
У правовій площині проблема може бути розв'язана двомашляхами[9].       Першийшлях – прийняття Закону  України „Про акціонерні товариства“,проект якого у різних варіантах неодноразово подавався  до Верховної Ради ще з2000 року. У ньому зацікавлені дрібні акціонери та портфельні інвестори, алецей закон не сприймається крупними акціонерами та менеджментом АТ, які маютьпотужне лоббі у парламенті. Домовленостей між конфліктними групами до цьогочасу не вдалось досягнути. Переговори можуть бути продовжені, але передумовоюїх успіху, на наш погляд, є повне виключення з тексту законопроекту положенняпро закриті акціонерні товариства, акції яких за своєю суттю не є ані ринковимінструментом, ані об'єктом регулювання  Державної комісії з цінних паперів тафондового ринку. Також тут повинні бути визначені пільги щодо оподаткуваннядоходу по цінним паперам, на зразок податкових пільг країн з розвиненоюринковою економікою (дане питання розглядалося у попередньому розділі).
Другий шлях – внесеннятермінових змін до Закону України „Про господарські товариства“ зметою запобігання корпоративних конфліктів. При цьому поле для консенсусу можебути набагато ширше. Принципово потрібно:
- виписати процедуру скликання та проведеннязагальних зборів,
- унеможливити розмивання та переведення капіталу беззгоди всіх акціонерів,
- забезпечити рівне право на придбання відповідноїчастки нових емісій акцій за номінальною вартістю всіма акціонерами,
- забезпечити повний та вільний доступ до інформаціїакціонерного товариства всіх акціонерів,
- розмежувати правила функціонування відкритих тазакритих акціонерних товариств.
Однак тільки це не створить в Україні ринок акцій. Якщодійсно дбати про функціонування вільного фондового ринку у певному економічномупросторі, необхідно створити правове поле для виникнення нових інституцій, якіне були б обтяжені наслідками приватизації та створювались для залученнякапіталу з ринку. З цією метою необхідно в нормативних документах прорегулювання діяльності акціонерних товариств передбачити наступне:
а) фіскальні стимули для функціонування акціонерноготовариства, яке прийняло на себе зобов’язання підтримувати постійнийдвохсторонній лістинг акцій на організованому ринку;
б) регулярне надання повноцінної інформації про своюдіяльність акціонерних товариств в обсягах, що відповідають міжнароднимстандартам;
в) прийняття внутрішніх стандартів корпоративної політики,які відповідають принципам корпоративного управління в Україні.
До фіскальних стимулів, на наш погляд, може відноситисьправо на інвестування до цих акціонерних товариств активів недержавнихпенсійних фондів, а також надання права виходу на міжнародні ринки капіталу.
Економічною складовою процесу захисту інтересівмінорітарних акціонерів є створення умов для більш широкого залучення дооперацій на фондовому ринку фізичних осіб. Одним із заходів може бутивстановлення на певний період пільгового оподаткування доходів, отриманихфізичними особами від операцій з цінними паперами і внаслідок володіння ними,причому тут ефективним видається прийняття гнучкої системи ставок в залежностівід виду отриманих доходів – дивіденди, доходи від продажу акцій ізспекулятивною метою чи від участі в інвестиційних фондах т.п. Така система, доречі, працює у США, де діють різні ставки оподаткування[10].
Етична складова проблеми є також надзвичайно важливою. Слідприщеплювати культуру корпоративного управління на українських підприємствах,створюючи належні умови для інвестування коштів у їх розвиток. Треба, щобвласники акцій розуміли, що від якості корпоративного управління залежитьвартість належних їм акцій.
Ми вважаємо, що головними інвесторами фондового ринкуУкраїни повинні стати домашні господарства так, як вони вже стали на ринкудепозитних послуг. На депозитних рахунках банків сконцентровано 41,6 млрд.грн… коштів фізичних осіб – більше ніж коштів юридичних осіб майже на 200 млн.грн. Кожен громадянин повинен розуміти свої переваги і ризики при вкладаннікоштів у фондові інструменти, так як він зрозумів, що кошти потрібно триматипринаймні у банках. Для цього потрібна копітка роз'яснювальна робота  з бокуоб'єднань учасників фондового ринку і державних органів.
Необхідно також забезпечити рівний підхід до оподаткуваннярізних сегментів фінансового ринку і усунути дискримінацію тих громадянУкраїни, які обрали об’єктом інвестування ринок цінних паперів України. Зараздоходи від цих операцій оподатковуються по найвищій ставці порівняно з доходамивід депозитів або страхових полісів[11].
Зосередження торгівлі корпоративними цінними паперами наорганізованому ринку та забезпечення його прозорості. Права інвесторів гарантуються не тільки правовими засобами, але й доступністюпересічних громадян до торгових систем. Якщо банківські депозити та страховіполіси є абсолютно доступними до будь-якої фізичної особи, купити акцію чиоблігацію звичайній людині надзвичайно важко. Фондовий ринок існує дляневеликого кола осіб, часто можна почути про його відсутність.
Уявлення про відсутність в Україні фондового ринку виникаєвід наступного розкладу: загальний обсяг торгів на фондовому ринку у 2005 р. –230 млрд. грн.., обсяг торгів на регульованому ринку – 9,3 млрд. грн, або 4%від загального обсягу торгів. Нерегульований ринок не прозорий і не ліквідний,він не виконує функцію встановлення справедливих цін. Необхідно сприяти тому,щоб купівля-продаж цінних паперів  відбувалась здебільшого на регульованому(організованому) ринку і будь-яка особа повинна мати можливість на свій ризикїх купити чи продати, а торгова система повинна відповідати за виконання укладеного договору.
Адміністративними заходами перевести торги на регульованийринок надзвичайно важко. Це пояснюється сформованою „схемною“системою перерозподілу капіталу, від якої основні промислово-фінансові групиУкраїни не бажають відмовлятись. Але якщо держава дійсно зацікавлена уфункціонування прозорого фондового ринку, можна знайти шлях пошуку стимулів длязосередження торгівлі корпоративними цінними паперами на регульованому ринку.Такі стимули мають бути не адміністративними, а економічними.
Існування 10 організаторів торгівлі в Україні обумовленом'якими до їх утворення та функціонування вимогами. Якщо йти шляхомзосередження торгівлі цінними паперами на регульованому ринку, то потрібновстановити норматив мінімального обсягу торгів (наприклад, 100 млн. грн… нарік), при недосягненні якого ліцензія організатора торгівлі анулюється.Необхідно також законодавчим шляхом усунути непорозуміння у статусі бірж таторгово-інформаційних систем, базуючись на визначенні „регульованогоринку“ за Директивою 2004/39/ЄС від 21.04.2004 р. “Про ринки фінансовихінструментів”: необхідно також встановити, що вимогою до біржі повинна бутинаявність клірингово-розрахункової установи.
»Регульований ринок" — ліцензована та регулярнофункціонуюча багатостороння торгова система, обслуговувана та/або керованаринковим оператором, яка поєднує чи сприяє поєднанню чисельних інтересів третіхсторін щодо купівлі-продажу фінансових інструментів згідно із технологіями тасвоїми правилами у спосіб, що призводить до укладення угод стосовно фінансовихінструментів, які були допущені до обігу відповідно до правил та/аботехнологій.
Для всіх торгових систем України мають бути розроблені тавпроваджені єдині стандарти професійної діяльності, які повинні жорсткоконтролюватись держаним органом з питань регулювання фондового ринку[12].
Удосконалення правових засад випускута обігу цінних паперів і деривативів.      Випуск таобіг цінних паперів регулюється трьома Законами України:
- Про цінні папери і фондову біржу. 18 червня 1991року N  1201-XII
- Про Національну депозитарну систему та особливостіелектронного обігу цінних паперів в Україні. 10 грудня 1997 року N 710/97-ВР
- Про державне регулювання ринку цінних паперів вУкраїні. 30 жовтня 1996 року N  448/96-ВР
Випуск та обіг деривативів законом не відрегульований.Правові засади функціонування фондового ринку застаріли і не відповідають йогосучасному стану та вимогам розвитку. Спроби прийняття нової редакції закону Процінні папери та фондовий ринок були невдалими. Однак сьогодні є унікальний шансприйняти новий закон, який скасував би дію трьох чинних законів (у жоднійкраїні немає розпорошеного по різних законах нормативного регулювання випускута обігу цінних паперів та деривативів) та встановив би чіткі та зрозуміліправові засади функціонування фондового ринку на основі досвіду інших країн, впершу чергу країн ЄС. Такий закон повинен базуватись на багаточисленнихвітчизняних напрацюваннях у цій сфері з врахуванням положень останньої важливоїДирективи 2004/39/ЄС від 21.04.2004 р. “Про ринки фінансових інструментів” таінших директив ЄС[13].
Закон України «Про ринки фінансових інструментів»повинен містити наступні розділи:
- загальні положення про цінні папери та іншіфінансові інструменти;
- професійна діяльність на ринку фінансовихінструментів;
- емісія цінних паперів;
- обіг цінних паперів;
- депозитарне обслуговування випуску та обігу ціннихпаперів;
- особливості випуску та обігу інструментів грошовогоринку;
- особливості випуску та обігу деривативів;
- розкриття інформації на ринку фінансовихінструментів;
- регулювання ринку фінансових інструментів.
Такий підхід дозволить прискорити адаптацію законодавстваУкраїни до законодавства ЄС. Нова нормативна база повинна враховуватинеобхідність вирішення наступних питань, пов'язаних з розвитком інформаційнихтехнологій:
- спрощення розрахунків (грошові кошти ↔ цінніпапери) з нерезидентами, а також щодо спрощення придбання цінних паперівіноземних емітентів (для активів інститутів спільного інвестування танедержавних пенсійних фондів);
- створення кліриного-розрахункової системи дляорганізованого ринку, включаючи інтернет-торгівлю цінними паперами (on-line) наукраїнському ринку;
- створення умов для розбудови системиінтернет-торгівлі цінними паперами з виходом на західні торгівельні майданчикитаким чином, щоб торгівля могла здійснюватися як безпосередньо інвесторами(фізичними або юридичними особами) через інтернет-шлюзи, які за відповіднуплату надають ліцензовані торгівці цінними паперами, так і в класичномуваріанті – через ліцензованого брокера;
- запровадження електронного документообігу щодоцінних паперів на основі чинних законів України[14].
Сприяння запровадженню нових інструментів та поліпшеннюїх інвестиційних характеристик. На фондовому ринкуУкраїни у найближчі роки очікується значний приплив іноземних фінансових інвестицій,які мають бути вкладені у надійні фінансові інструменти. Прискорений розвитокінститутів спільного інвестування та недержавних пенсійних фондів обумовлюєнеобхідність диверсифікації вкладень. Політика Національного банку на зниженнядепозитних ставок буде сприяти розширенню сфери застосування цінних паперів якоб'єктів інвестування. Однак проблема полягає в тому, що існуючий спектрфінансових інструментів є надто вузьким, іншими словами, інвестору на фондовомуринку важко знайти об'єкт інвестування з прийнятними характеристиками щододохідності, ризиковості, ліквідності та захищеності.
Запровадження нових інвестиційних інструментів єнадзвичайно важливим завданням поліпшення інвестиційного клімату. Якщо фондовийринок буде не здатний задовольнити потреби інвесторів із-за дефіцитуінструментів, виникне криза пропозиції.
На ринку повинні з'явитись  такі фінансові інструменти:
- акції відкритих акціонерних товариств, що маютьстатус публічних. Мають дати поштовх розвитку фондового ринку;
- державні пенсійні облігації. Повинні статизапорукою привабливості недержавних пенсійних фондів для населення;
- муніципальні облігації. Органи місцевогосамоврядування потребують сьогодні значних коштів, а інвестори все більшезвертають увагу на розвиток регіонів;
- іпотечні сертифікати та облігації. Розвитокіпотечних відносин із застосуванням іпотечних цінних паперів дозволитьцивілізувати ринок нерухомості та сприятиме вирішенню житлових проблемгромадян.
- опціони, ф’ючерси, свопи, форвардні угоди табудь-які інші строкові контракти стосовно товарів, цінних паперів, валюти,процентних ставок, інші деривативи, розрахунки за якими може бути здійсненошляхом поставки чи грошима. Розвиток ринку деривативів дозволить забезпечитихеджування ризиків покупців та продавців базових активів та сприятиме розвиткутоварних та фінансових ринків[15].
Для вирішення проблеми запровадження нових фінансовихінструментів одних законодавчих зусиль мало – потрібні також відповідні крокиорганів влади (наприклад, для випуску державних та муніципальних облігацій).
Інституціалізація ринку цінних паперів. Головними інститутами фондового ринку сьогодні є торговці ціннимипаперами – їх 780 (з них банків – 146, небанківських фінансових установ — 634).Якщо для банків діяльність з випуску та обігу цінних паперів не є головною, тодля небанківських установ – це основний вид діяльності. Проблема полягає втому, що переважна більшість компаній-торговців постійно не займаються цієюдіяльністю, створені для обслуговування певних фінансових груп і проводятьдекілька угод на рік. Виключенням є торговці-зберігачі (їх у небанківськомусекторі всього 33). Тому перетворення торговців цінними паперами небанківськогосектору у повнофункціональні, фінансово стійкі інститути, що надаватимутьширокий  перелік фінансових послуг є пріоритетною задачею[16].
За Директивою 2004/39/ЄС від 21.04.2004 р. “Про ринкифінансових інструментів” основним гравцем на фондового ринку є  „інвестиційнакомпанія”, що означає будь-яку юридичну особу, постійна діяльність якої полягаєв наданні однієї чи більше послуг з інвестування третім особам та/абоздійсненні одного чи більше видів інвестиційної діяльності на професійнійоснові, а саме:
- прийняття та передача замовлень щодо одного чибільше фінансових інструментів (брокерська діяльність за договором доручення).
- виконання замовлень від імені клієнтів (брокерськадіяльність за договором комісії).
- здійснення операцій за власний рахунок (дилерськадіяльність).
- управління фінансовими інструментами.
- консультування з інвестування.
- андеррайтинг фінансових інструментів та/аборозміщення фінансових інструментів на основі твердих зобов’язань.
- розміщення фінансових інструментів без твердихзобов’язань (діяльність з випуску цінних паперів).
Крім того, інвестиційні компанії можуть надавати додатковіпослуги щодо зберігання та адміністрування фінансових інструментів на рахункахклієнтів, включаючи кастодіальну діяльність та пов’язані послуги, такі якуправління готівкою/заставою; надання кредитів чи позик інвестору, з метою датийому можливість провести операцію щодо одного чи більше фінансовихінструментів, за умови якщо компанія, яка надає кредит чи позику, бере участь вугоді; консультування щодо структури капіталу, промислової стратегії тапов’язаних питань, а також консультації та послуги, пов’язані зі злиттям тапоглинанням підприємств; операції з іноземними валютами, які пов’язані знаданням послуг з інвестування; інвестиційні дослідження і фінансовий аналіз чиінші форми загальних рекомендацій стосовно угод щодо фінансових інструментівтощо[17].
Таким чином, подальшим кроком  щодо інституціалізаціїфондового ринку має бути розробка та прийняття закону «Про інвестиційнікомпанії».
Державне регулювання. На нашпогляд, вірним підходом до побудови органів державного управління єфункціональний підхід. Поняття «державне регулювання» трактується взаконодавчих актах дуже широко, поєднуючи такі несумісні, на наш погляд,функції як розробка нормативно-правових актів та нагляд. Це призводить до того,що один і то й орган розробляє нормативно-правові акти і контролює їхвиконання. Потрібно розділити ці функції між різними органами державного управління.За розробку нормативно-правових актів від Уряду, в тому числі і з питаньфондового ринку, повинен відповідати один орган, а за регулювання, щоскладається з трьох основних функцій: ліцензування, пруденційний нагляд тазастосування заходів впливу, інший – Державна комісія з регулювання ринківфінансових послуг[18].
Що стосується Державної комісії з цінних паперів іфондового ринку, то такий орган те ж повинен залишитись в силу необхідностівиконання специфічних функцій: реєстрація випусків цінних паперів; створеннясистеми захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентамицінних паперів; контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випускуцінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів; контроль задостовірністю інформації, що надається емітентами; встановлення правил істандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контроль за їхдотриманням; контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів тощо.
З точки зору бізнесу не має значення, який орган регулюєдіяльність на фондовому ринку. Тут головне правила гри, які мають бутипрозорими та створювати сприятливі умови для розвитку та функціонування ринків,як це передбачено законом.
Висновок
Курсова робота присвячена дослідженню напрямків оптимізаціїправового регулювання оподаткування операцій на ринку цінних паперів. Так, впершому параграфі нами було розглянуто міжнародний досвід оподаткуванняоперацій на ринку цінних паперів. На основі проведеного аналізу ми напрацювалинаступні рекомендації щодо використання в українській практиці ряду методівподаткового стимулювання інвестицій в цінні папери:
- повне або часткове звільнення роздрібних інвесторіввід прибуткового податку, стягуваного на доходи від акцій (дивіденди, зростаннякурсової вартості), оптових інвесторів (юридичних осіб) від податку наприбуток, що має те ж джерело, надання податкового кредиту на сплату податківна вказані доходи;
- можливість заліку негативних курсових різниць дляроздрібних інвесторів, можливість перенесення на декілька років впереднегативних курсових різниць для роздрібних і оптових інвесторів;
- введення цільових податкових пільг (звільнення відподатку, застосування зниженої податкової ставки), направлених на заохоченнядовгострокових інвестицій в акції (пільги застосовуються в тому випадку, якщоакції тримаються власником протягом певного терміну), неспекулятивних прямихінвестицій (пільги застосовуються, коли інвестор володіє певною часткоюбізнесу), інвестицій в певні акції (малого бізнесу, певних пріоритетнихгалузей, венчурні компанії), вивід акцій на організовані ринки (пільгивиникають, якщо акції пройшли лістинг і знаходяться в обігу на  фондовійбіржі), попиту на акції (вирахування відсотків за кредит, узятого на покупкуакцій, з оподатковуваної бази), спеціальних особистих і інституційнихінвестиційних планів;
- відміна або зниження по пріоритетних цінних паперах(наприклад, корпоративним облігаціям) податку на операції з цінними паперами,стягуваного як частка від об'єму випуску корпоративних цінних паперів (цейподаток здорожує емісію, перешкоджає виходу підприємств на фондовий ринок).
Автором було також було досліджено проблемні сторони воподаткуванні операцій на ринку цінних паперів. На основі проведеного аналізуми можемо зробити ряд висновків. Так, з метою створення сприятливих умов длярозвитку фондового ринку, зростання залучення заощаджень населення в цінніпапери, активізації механізму інвестицій в економіку через випуск ціннихпаперів постає необхідність звільнення від оподаткування операцій з ціннимипаперами та доходів по них. Це зумовлено, з одного боку, незначниминадходженнями податків та інших обов’язкових платежів від фондового ринку(близько 28 млн. грн. в 2005 р.), а з іншого — повним пригніченнямінвестиційної діяльності в країні, яке відбулося значною мірою черездестимулюючу фіскальну орієнтацію діючої системи оподаткування. Перш за все цестосується застосування таких норм податкового законодавства:
- оподаткування в момент отримання позикових коштів,що залучаються боржником шляхом випуску боргових цінних паперів (корпоративнихоблігацій, ощадних сертифікатів, інших цінних паперів з обмеженим строком дії);
- оподаткування в момент залучення коштів спільногоінвестування, отриманих інвестиційним (взаємним) фондом шляхом розміщенняпайових цінних паперів, що не мають статусу корпоративних прав;
- подвійне оподаткування дивідендів для власникакорпоративних прав — нерезидента у разі їх репатріації;
- оподаткування на боці емітента коштів, яківносяться інвестором у рахунок інвестиційних зобов’язань як обов’язкова умоваконкурсного придбання у держави пакету акцій підприємства, що приватизується;
- оподаткування на боці інвестора сум індексаціїстатутного фонду в розмірі індексації балансової вартості основних засобів;
- оподаткування у джерела виплати доходів масового(публічного) інвестора — громадян, отриманих від продажу належних їм ціннихпаперів юридичним особам, в порядку, установленому для оподаткування доходів наоплату праці, що призводить до викривлення бази оподаткування та безпідставногозавищення податкових зобов’язань. 
На основі викладено у третьому розділу роботи матеріалу миможемо зробити висновок, що на сьогодення найважливішими проблемами ринкуцінних паперів України, які потребують вирішення є такі: захист правінвесторів, зосередження торгівлі корпоративними цінними паперами наорганізованому ринку та забезпечення його прозорості, удосконалення правовихзасад випуску та обігу цінних паперів і деривативів, сприяння запровадженнюнових інструментів та поліпшенню їх інвестиційних характеристик,інституціалізація фондового ринку, розбудова національної депозитарної системи,державне регулювання.
Список використаноїлітератури
1. Закон України від 23.02.2006 р. № 3480-IV «Процінні папери та фондовий ринок» (чинний з 16.05.2006 р.);
2. Закон України від 30.10.1996 р. № 448/96-ВР «Продержавне регулювання ринку цінних паперів в Україні»;
3. Закон України від 01.03.2006 №334/94-вр „Прооподаткування прибутку підприємств”;
4. Уніфікований закон про переказний та простийвекселі від 07.06.30 р. (дата набуття чинності Україною — 06.01.2000 р.);
5. Закон України від 05.04.2001 р. № 2374-III «Прообіг векселів в Україні» (Закон № 2374-III);
6. Закон України від 10.12.1997 р. № 710/97-ВР «ПроНаціональну депозитарну систему та особливості електронного обігу ціннихпаперів в Україні»;
7. Закон України від 12.07.2001 р. № 2664-III «Профінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;
8. Наказ Державного комітету з питань регуляторноїполітики та підприємництва від 14.03.2001 р. № 49 «Про затвердження Ліцензійнихумов провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів»,зареєстрований у Міністерстві юстиції України 06.04.2001 р. за № 318/5509;
9. Наказ Державної комісії з цінних паперів тафондового ринку від 23.12.96 р. № 331 «Про затвердження Правил здійсненняторговцями цінними паперами комерційної та комісійної діяльності по ціннихпаперах», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25.12.1996 р. за №743/1768;
10. Постанова Кабінету Міністрів України від 19.04.99р. № 632 «Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) формидеривативів»;
11. Правила випуску та обігу фондових деривативів,затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від24.06.1997 р. № 13;
12. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV;
13. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV;
14. Закон України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Прооподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями (далі — Закон №334/94);
15. Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Проподаток на додану вартість», із змінами та доповненнями (далі — Закон №168/97).
16. Бєлєнький П. Механізм розвитку ринковоїінфраструктури в Україні // Вісник НАН України №4, 2006р., с.11
17. Бойко О.  Державне регулювання економіки // Збірникнаукових праць ІПСТ, №7, 2005р. – с.72
18. Гапоненко О Фінансова система в умовах транзитивноїекономіки // Інвестор, №15, 2006р.