Міністерство освіти та науки України
Курсова робота
з дисципліни
«Гроші та кредит»
на тему:
Міжнародні фінансово-кредитні установи, їх організаціята діяльність.
Виконала:
Викладач:
Київ 2007
Зміст
Вступ
1. Міжнароднийвалютний фонд (МВФ) та його діяльність
2. Світовийбанк
2.1 Міжнароднафінансова корпорація (МФК)
2.2 Багатостороннєагентство гарантій інвестицій (БАГІ)
2.3 Міжнароднаасоціація розвитку (МАР)
2.4 Міжнароднийбанк реконструкцій та розвитку (МБРР)
3. Регіональніміжнародні кредитно-фінансові інституції
4. Європейськийбанк реконструкції та розвитку (ЄБРР
5. Банкміжнародних розрахунків (БМР
Висновок
Література
Вступ
У курсовій роботі мирозглянемо міжнародні фінансово-кредитні установи, їх організація тадіяльність. Міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації — цеустанови, які створені на базі багатосторонніх угод між державами. Найважливішуроль серед них у сучасний період відіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) іМіжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Останній сьогодні є головноюустановою Групи Світового банку. Штаб-квартири організацій розташовані уВашингтоні. Вказані установи було засновано на Міжнародній валютно-фінансовійконференції, яка відбулася у 1944 р. у Бреттон-Вудсі (США). СРСР та Українахоча і брали участь у конференції, але не ратифікували угоди про МВФ та МБРР іне вступили до складу цих організацій. Наслідком стала багаторічна ізоляціяСРСР та його союзників від світової економічної та валютно-фінансової системи,що значною мірою було зумовлено політичними та ідеологічними мотивами. У 1992р. у практиці міждержавних валютних відносин сталася досить значна подія:членами МВФ прийнято країни, що входили до колишнього СРСР, у тому числі йУкраїну. Завдяки цьому фактично завершено процес глобалізації економічногопростору валютного регулювання, що здійснюється цією важливою міжнародноюорганізацією.
У світовій практиці основніміжнародні фінансові інституції об’єднані під загальною назвою «Світовий банк».Окрім Міжнародного банку реконструкцій та розвитку до структури Світового банкувходять: Міжнародна фінансова корпорація, Міжнародна асоціація розвитку,Багатостороннє агентство гарантій інвестицій та Міжнародний Центр ізврегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС).
Міжнародні та регіональнівалютно-фінансові організації створюються на базі багатосторонніх угод міждержавами. Їхня мета – сприяти розвитку зовнішньої торгівлі і міжнародного тарегіонального валютно-фінансового співробітництва, підтримання рівновагиплатіжних балансів країн, що входять до них, регулювання курсів їх валют,надання кредитів цим країнам та гарантування приватних позик за кордоном.
Міжнародні фінансовіорганізації відіграють усе більшу роль у міжнародних економічних відносинах. Цепояснюється тим, що саме через канали цих організацій проходить значна часткасвітових інвестицій, купівля та продаж валюти для фінансування експорту йімпорту. Особливо важливою є діяльність цих організацій для країн із перехідноюекономікою, які здійснюють перехід до ринкових відносин і готові використати якуправлінський досвід міжнародних фінансових організацій, так і власні реальніможливості.
МІЖНАРОДНИЙ ВАЛЮТНИЙ ФОНДІ ЙОГО ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ
Міжнародний валютний фондбуло створено з метою регулювання валютних відносин між країнами-членами. МВФповинен відігравати подвійну роль: з одного боку, стежити за виконанням своїмичленами визначених правил поведінки в галузі валютно-фінансових відносин, а зіншого — надавати ресурси для фінансування дефіцитів платіжних балансів тимкраїнам, які цього потребують. МВФ був заснований у 1944 р. на конференціїсвітових лідерів у Бреттон-Вуді. Головне завдання Фонду полягало в тому, щобнормалізувати національну монетарну політику 30-х років у післявоєнний період.Будівництво доріг, мостів, комунікацій, енергетичних систем та інших основнихбудівельних споруд, зруйнованих війною в Європі, покладалось на Міжнароднийбанк реконструкцій та розвитку.
При наданні кредитів МВФставить перед країнами-боржниками деякі політичні та економічні умови, яківтілюються у програмах перебудови економіки. Цей порядок називається принципомобумовленості. Як правило, вказані програми охоплюють заходи, що належать досфери бюджетно-податкової, кредитно-грошової політики, цінового механізму,зовнішньої торгівлі, міжнародних кредитних та валютно-розрахункових відносин.Вони пов'язані зі зменшенням державних витрат, підвищенням податків і ставкипозичкового процента, зміною валютного курсу та ін.
Кожна країна-учасниця,вступаючи у Фонд, робить відповідний внесок, який визначається встановленоюквотою. Розмір такої квоти, що переглядається з періодичністю у п'ять років,розраховується на основі оцінки економічного потенціалу окремих країн усвітовому господарстві. Відносно до розміру квот визначається «вага»голосу кожної країни в керівництві Фондом та обсяг її можливих запозичень. КвотаУкраїни на кінець 1992р. становила 0,7%. Відповідно до цієї квоти вступнийвнесок для України було визначено у розмірі 911 млн дол. США. Згідно з існуючимположенням з визначеної суми лише 22,7% виплачується у вільно конвертованійвалюті (ВКВ), а решта — у національній грошовій одиниці. Враховуючи гострунестачу ВКВ, Україна скористалася так званим Фондом запозичення при МВФ длякраїн-членів, що зазнають фінансових труднощів. Необхідний внесок оформлено якборг, під який Україні надано безпроцентний і безстроковий кредит, що поможливості буде погашено.
Рішенням Ради керуючихМВФ від 22 січня 1999 р. передбачено зростання сумарного капіталу МВФ до210943,0 млн СДР проти 145321,0 млн СДР. Унаслідок цього квота України в МВФзросла з 997,3млн СДР до 1372,0млн, що дає змогу помітно розширити обсяг їїможливих запозичень у МВФ
Ставши членом МВФ,Україна водночас увійшла до структури Світового банку, їй виділено квоту в 10678 акцій на загальну суму в 1,3 млрд дол. США. Валютну готівку за членствоУкраїни в банку на суму 7,9 млн дол. США внесли Нідерланди, що єкраїною-опікуном нашої держави у цій банківській структурі
На початку своєїдіяльності, в кінці 40-х років, практично не було розвинутої системиміжнародних фінансових приватних ринків. Тому МВФ був джерелом коштів як длярозвинутих країн, так і для країн, що розвиваються. Протягом останніх 40-50-тироків одним з найцікавіших аспектів економічного розвитку у світі стала дужешвидка інтернаціоналізація приватного фінансового ринку. І сьогодні більшістьрозвинутих країн не потребують фінансових ресурсів Фонду, бо вони мають доступдо приватних фінансових ринків.
Тому МВФ від фінансуваннявсіх країн-членів зараз переключився на підтримку країн, що розвиваються, тобтотих країн, які не мають доступу до приватних фінансових ринків. Відбуласьпереорієнтація МВФ від статусу, так би мовити, міжнародного банкіра доорганізації, що сприяє економічному розвитку країн, які самі не в змозі вийтина фінансові ринки і потребують офіційної підтримки Фонду.
У рамках такої еволюціїможна зрозуміти відносини МВФ і з Україною. По-перше, Україна як держава покищо фактично не має реального доступу на міжнародні фінансові ринки. Зовнішнєфінансування вона може отримати переважно з офіційних джерел. А головнеофіційне джерело — це МВФ. І навіть можливе однобічне фінансування з боку такихкраїн, як США, Японія, як правило, пов'язане з домовленостями з Фондом.По-друге, політика Фонду, яка проводиться в Україні і пов'язана з грошовоюпідтримкою, спрямована на стабілізацію соціально-економічної ситуації в Україн
Фінансові ресурси МВФспрямовуються для надання допомоги країнам-членам, які намагаються подолатипроблеми платіжного балансу, а також для сприяння у пом'якшенні наслідківреалізації стабілізаційних програм. МВФ надає фінансування як зі своїхзагальних ресурсів, так і в межах механізмів пільгового фінансування,управління якими здійснюється окремо. Держави-члени, які користуютьсязагальними ресурсами МВФ, «купують» (тобто позичають) валюту іншихдержав-членів або СДР в обмін на еквівалентну суму у своїй власній валюті. МВФстягує плату за такі позики та вимагає, щоб держави-члени в межах визначеноготерміну «викупили» свою валюту у МВФ (тобто погасили заборгованість),використовуючи для цього валюту інших держав-членів або СДР. Пільгове фінансуваннянадається у вигляді кредитів під низькі проценти.
Відносини МВФ з країнамиколишнього СРСР, у тому числі з Україною, будуються відповідно до трьох типівпрограм. Програму першого типу створено спеціально для цих країн та країнСхідної Європи. Вона є своєрідною підготовчою програмою, відносно простою усвоїх вимогах. Виконання такої програми не потребує складного інвестиційногоапарату в країні. Це первісна програма — програма системної трансформаціїекономіки (Systemic Transformation Fasility — STF), реалізація якої дає змогукраїні і Фонду співпрацювати Наступний крок — це досить стандартна програма,яка має назву «стенд-бай» (Stand-by). Це програма короткостроковогофінансування; як правило, вона триває від 12 до 13 місяців і спрямована наздійснення першочергових заходів, необхідних для досягнення макроекономічноїстабілізаці
Після реалізації цієїпрограми країна може укласти з МВФ угоду про програму розширеного фінансування(Extanded Fund Facility — EFF). Вона розрахована на три роки і спрямована назакріплення досягнень початкової стабілізації за програмою«стенд-бай». Одночасно значно більше уваги приділяється структурнимзмінам в економіці, тим елементам, які становлять базу (основу) подальшогоекономічного зростання.
Відзначимо, що з жовтня 1994p., коли Україна отримала перший транш кредиту Міжнародного валютного фонду, пожовтень 1996р. до Національного банку України надійшло кредитів від МВФ назагальну суму 2075 млн дол. США (кредит STF, перший «стенд-бай» та 6траншів другого «стенд-бай»). Загальний розмір очікуваних надходженьвід МВФ за цими двома програмами мав становити 1573,3 млн СДР
У вересні 1998р. з МВФузгоджено виділення Україні позички в межах Програми розширеного фінансування(«EFF») на підтримку широкомасштабної макроекономічної та структурноїстабілізації на період 1998-2001 pp. на загальну суму 2,3 млрд дол. США, з якихпротягом 1998р. отримано 345 млн дол. США. Крім того, у 1998 р. отримано 51 млндол. США в межах кредиту «стенд-бай», на фінансування програми макроекономічноїстабілізації та структурних, перетворень, реалізацію якої розпочато в 1997 р.
Розпорядником фінансовихресурсів, наданих МВФ, є НБУ. Отримання цих ресурсів обумовлено виконаннямукраїнською стороною погоджених з МВФ критеріїв ефективності, таких як рівеньчистих міжнародних резервів НБУ, монетарні показники та дефіцит консолідованогобюджету тощ
Фінансові ресурси МВФнадаються Україні на досить пільгових умовах: строк сплати 3-5 років, початокоплати — через три роки, процентні ставки за кредит — від 5,75% до 6,29%. На 1січня 2000 р. державний борг України перед МВФ становить 2,8 млрд дол. США, або22,4% усього зовнішнього державного боргу України.
Кредити, що залучаютьсявід МВФ, використовуються для підтримки курсу національної валюти та дляфінансування дефіциту платіжного балансу України і покликані пом'якшитиекономічні труднощі у процесі проведення економічних реформ, які дають змогузабезпечити у перспективі економічне зростання в країні. Без проведенняпрограми економічних перетворень фінансова підтримка з офіційних джерел не маєсенсу, бо в цьому разі позичкові кошти використовуватимуться на фінансуваннялише поточних проблем платіжного балансу, які без реформування економіки зновунагромаджуватимуться і перетворюватимуться у додатковий тягар. Значною міроюзавдяки співробітництву з МВФ наша країна спромоглася залучити значні кредитніресурси Світового банку.
Якщо Світовий банк надаєпозики тільки країнам, що розвиваються, то до послуг і ресурсів, то до послуг іресурсів МВФ можуть звертатися всі держави. Враховуючи, що міжнародна торгівляй інвестиції мають глобальний характер, кожна країна купує та продає іноземнувалюту для фінансування експорту й імпорту. МВФ здійснює моніторинг таких угоді проводить консультації з країнами-членами щодо шляхів створення гнучкоїстабільної монетарної системи. МВФ також надає технічну допомогу на рівнімакроекономічного менеджменту та розширює фінансову допомогу країнам, котрівзяли на себе зобов’язання змінити економічну політику.
Головний напрямдіяльності МВФ полягає у розробці економічної політики. Фонд слідкує замонетарною та фінансовою політикою своїх членів у тих аспектах, які можутьвплинути на їхню змогу фінансувати свій імпорт і експорт, тобто на «платіжнийбаланс». Фонд розробляє рекомендації під час регулярних консультацій ізурядовими чиновниками щодо того, яких заходів слід вживати у політиці, щобзапобігти їм у майбутньому. Він надає позики країнам-членам, котрі маютькороткочасні проблеми, пов’язані зі зовнішніми платіжними проблемами. Фондпрагне досягти повної конвертованості валют країн-членів у межах гнучкого курсувалют, який набув чинності у 1973 р.
Голоси у Раді управляючихМВФ розподіляються залежно від розміру квоти тієї чи іншої країни. Кожний членФонду має в Раді 250 голосів плюс один голос на кожні 100 тис. СДР квоти. ТомуСША фактично володіють правом вето при вирішенні найважливіших питаньдіяльності МВФ, чим ставлять у залежність всі інші країни — члени Фонду. Так,частка США у загальній кількості голосів становить 17,7%, а прийняття ключовихрішень потребує кваліфікованої більшості — 85% голосів. Сполучені ШтатиАмерики разом з країнами ЄС мають близько 44% голосів у МВФ, а 56% належитьіншим країнам, які становлять 86% від загальної кількості членів Міжнародноговалютного фонду.
У 1995 р. між країнами —членами МВФ була досягнута домовленість про створення механізму терміновоїфінансової допомоги окремим країнам на випадок фінансових криз, включаючистворення валютних стабілізаційних фондів. Така допомога реалізується черезполітику траншів та механізм розширеного фінансування.
Політика траншівзастосовується тоді, коли кредити Фонду надаються звичайними каналами країнам— членам МВФ у вигляді траншів, або часток, які становлять 25% квоти відповідноїкраїни у Фонді. Для одержання першого та наступних кредитних траншів країни —члени МВФ повинні продемонструвати серйозні зусилля, спрямовані на подоланнятруднощів, пов'язаних із станом платіжного балансу.
Механізм розширеногофінансування використовується тоді, коли Фонд підтримує середньостроковіпрограми через домовленість про розширене фінансування країн — членів МВФ зметою подолання труднощів з платіжним балансом, які викликанімакроекономічними і структурними проблемами.
Переважну більшість іншихкредитів Фонд надає лише після докладного вивчення експертами цієї організаціїстану справ у країні — одержувачі кредитів. Чим більшу суму кредитів прагнеодержати країна, тим прискіпливіше працюють експерти Фонду, причому частобезпосередньо в країні працюють спеціальні делегації (місії) МВФ, які в своїхпідсумкових документах-доповідях подають висновки щодо доцільності наданнякредитів. Ці місії для успішного вирішення питання надання Фондом кредитіводночасно рекомендують уряду країни розроблені заходи.
Проте навіть узгоджені кредитинадаються не автоматично, а поступово, певними частками (траншами). І якщокраїна не виконує взятих на себе зобов'язань, Фонд може відмовити в наданніїй чергового кредитного траншу.
СВІТОВИЙ БАНК
Світовий банк являє собоюгрупу споріднених організацій, тому досить часто говорять про групу Світовогобанку. До неї входять: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (саме йогоінколи називають скорочено Світовим банком), Міжнародна асоціація розвитку,Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороння агенція гарантуванняінвестицій, а також Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів
Офіційні цілі членівГрупи Світового банку — зменшення бідності і підвищення життєвих стандартівкраїн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залученняресурсів з розвинутих країн до країн, що розвиваються. Зазначимо, що основнарізниця між Світовим банком і МВФ полягає в тому, що МВФ більше концентрує своюувагу на питаннях короткострокової фінансової стабільності в країнах, тоді якСвітовий банк зосереджується переважно на середньо- та довгострокових (затерміном реалізації) проектах структурних та галузевих перетворень в економікахкраїн. Ось чому, коли йдеться про фінансову стабілізацію в Україні, то цепитання насамперед стосується діяльності МВФ. Коли ж мова йде про структурні ігалузеві реформи, то тут на перший план серед міжнародних фінансовихорганізацій постає Світовий банк, який концентрує свою увагу на перетворенняхна мікрорівні, на питаннях приватизації, дерегуляції галузевих перетворень,сприяє реформуванню енергетичної галузі, сільського господарства, соціальногосектора тощо.
У липні 1993 р. усі 15республік колишнього СРСР стали членами Світового банку. Для вирішенняфінансового боку членства 15-и країн загальний статутний капітал був збільшенийіз 174,74 до 184,05 млрд.дол. Серед республік колишнього СРСР найбільше акцій іголосів належить Росії (відповідно – 44,795 і 45,045). Росія має 2,99% акцій і2,92% голосів у МБРР. На другому місці Україна (відповідно – 10,908 і 11,158). Україніналежить 0,73% акцій і 0,72% голосів у МБРР
Найбільшою філією групиСвітового банку є Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Міжнароднийбанк реконструкції та розвитку на початку своєї діяльності був призначенийстимулювати приватні інвестиції у західноєвропейських країнах після Другоїсвітової війни. МБРР заснований у червні 1944 р. на валютно-фінансовійконференції в Бреттон-Вудсі (США) під егідою ООН.
Він є основною позиковоюорганізацією. Це найбільша установа, що надає позики на розвиток країнам зсереднім рівнем доходів, а також відіграє роль головного каталізатора щодофінансування з інших джерел. Позики Світового банку є досить привабливимджерелом зовнішнього фінансування як дефіциту державного бюджету, так іреформування економіки України. Фінансові умови, на яких Світовий банк надаєпозики Україні, є вигіднішими, ніж більшість інших зовнішніх Джерелзапозичення, доступних для України в даний час.
Метою діяльності МБРР єсприяння економічному прогресу країн, що розвиваються. Банк надає позики цимкраїнам і таким чином допомагає підняти життєвий рівень, фінансуючикапіталовкладення і цим сприяючи економічному розвитку. Капіталовкладенняспрямовуються як на будівництво доріг і електростанцій, шкіл і зрошувальнихсистем, так і на такі види діяльності, як розвиток сільськогосподарськихструктур, перекваліфікацію вчителів, програми поліпшення харчування дітей івагітних жінок
Проекти МБРР в Україніможна поділити на системні та інвестиційні.
Системні проекти призначені для реформування цілих секторів економіки, і грошіза ними траншами направляються безпосередньо в Держбюджет України. А потім вжеМінфін зі свого бюджету повинен передбачити фінансування зазначеної в проектіпрограми — що і є основною метою кредитів МБРР. За інвестиційними проектамисхема надання коштів МБРР дещо інша. Ще в процесі підготовки проектувизначаються пакети закупівель, які необхідні для його впровадження, та джерелафінансування. Потім створена українською стороною робоча група управлінняпроектом (інколи за участю консультантів МБРР) готує тендерну документацію,оскільки всі закупівлі робляться за принципом проведення відкритих міжнароднихконкурсних торгів.
Участь у торгах можутьбрати всі компанії, які мають достатній міжнародний досвід і виробничі можливостівиконати умови конкурсу. Це стосується і місцевих виробників, більше того, їмнадається знижка у розмірі 15% контрактної ціни. Тобто, якщо українськийвиробник виконує всі умови щодо якості, надійності та своєчасності поставок абопослуг, але ціна його конкурсної пропозиції на 15% вища, саме його можуть всеодно оголосити переможцем конкурсу. Конкурс проводить українська сторона іпідготовлена нею тендерна документація обов'язково узгоджується з МБРР.Кредитні угоди щодо впровадження інвестиційних проектів укладаються міжУкраїною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку. Міністерство фінансівУкраїни призначається представником позичальника. Крім цього, кредитною угодоювизначаються частини позики, які будуть передані відповідним субпозичальникам,а також категорії витрат, які можуть бути здійснені в межах проекту. Наступнимзаходом є підготовка та підписання субкредитних угод між Міністерством фінансівУкраїни та субпозичальниками — бенефіціарами. Субкредитними угодамивизначається сума, яку Міністерство фінансів України кредитує тому чи іншомусубпози-чальнику, а також установлюються умови та терміни погашення зобов'язаньз обслуговування цього боргу перед державним бюджетом.
На початку 1993 р. булозатверджено першу позику на інституційну розбудову в сумі приблизно 30 млн дол.США. Надалі, у 1994-1995 pp., Світовий банк надав Україні кошти реабілітаційноїпозики в повному обсязі (близько 500 млн дол. США), які були спрямовані нафінансування підтримки бюджету, зокрема на покриття дефіциту бюджету, платежіза зовнішнім боргом та критичним імпортом. Розмір інституційної позики, наданоїСвітовим банком за цей період, становив 27 млн дол. США. У 1996 р.передбачалося отримати від Світового банку близько 600 млн дол. США, у томучислі позику на структурну перебудову окремих секторів економіки (позика нарозвиток підприємств) — 200 млн дол. США, на структурну перебудову сільськогогосподарства — 150 млн дол. США, на структурну перебудову вугільного сектора-150 млн дол. США. Проте на 1 січня 1997 р. було отримано 401,8 млн дол. США, утому числі по 150 млн дол. США надійшло на реконструкцію вугільної галузі тареструктуризацію сільського господарства, на розвиток підприємств — 100 млндол. США, інституційної позики — 1,8 млн дол. США
У 1998 р. продовжуваласяспівпраця зі Світовим банком щодо підготовки до реалізації таких проектів:
1. «Позика наструктурну перебудову фінансового сектора» (FSAL) у розмірі 300 млн дол.США для підтримки реформ щодо зміцнення банківської системи з метою заохоченнябанків до переходу на нові умови формування резервних та страхових фондів, атакож збільшення власного капіталу
2. «Проектфінансових послуг» — у розмірі 250 млн дол. США, який є продовженнямпозики на структурну перебудову фінансового сектора. Згідно з пропозиціямиСвітового банку цей проект включатиме такі основні напрями: кредитна лінія дляпідтримки малого та середнього підприємництва у розмірі 100-150 млн дол. США;технічна допомога комерційним банкам; автоматизація банківської діяльності;створення рейтингового агентства.
Реалізація цих двох проектів має стати істотним кроком щодо вдосконаленнябанківської системи України. Крім того, у 1998 р. Світовим банком буловиплачено Україні за системними проектами 340 млн дол. США: 150 млн дол. — наперебудову сільського господарства (усього два транші); 100 млн дол. — першийтранш Проекту на розвиток підприємств (всього три транші); 90 млн дол. — першийтранш кредиту на перебудову фінансового сектора (всього три транші). На різнихстадіях підготовки перебувають майже три десятки інвестиційних проектів, участьу фінансуванні яких бере Світовий банк. Практично кожний проект супроводжуєтьсягрантом. Верховна Рада України ратифікувала угоди про надання позики під проектреабілітації ГЕС та управління у системі електроенергетики, проект знасінництва, експериментальний проект у вугільній промисловості; проект нареструктуризацію вугільної галузі. Розглядається можливість виділення коштівдля реалізації проектів:
щодоудосконалення теплопостачання м. Севастополя;
реабілітаціїта розширення централізованого теплопостачання м. Києва;
щодосистеми казначейства;
щодорозвитку експорту
щодопідтримки соціального захисту (житлові субсидії);
щодосуспільного розвитку України; * на розвиток приватного сектора;
дляреформування податкової адміністрації та системи статистики та ін
Кредити Світового банкує достатньо привабливим джерелом зовнішнього фінансування. За класифікацієюСвітового банку Україна належить до третьої категорії країн (середній рівеньдоходів). Для таких країн строк погашення кредитів становить 17 років зпільговим періодом 5 років, протягом яких сплачуються лише відсотки. Ставкавідсотка може бути фіксованою або плаваючою з прив'язкою до ставки ЛІБОР.Проценти за позиками Світового банку, які до цього часу залучені Україною,сплачуються за плаваючою ставкою. З урахуванням загальної маржі Світового банкуставка процентів для України становить близько 6,5% річних. На 1 січня 2000 р.державний борг України перед Світовим банком дорівнює 2,0 млрд дол. США, або16,0% усього зовнішнього державного боргу України
Існують деякі проблеми ізвиконанням українською стороною зобов'язань у межах затверджених проектів. Ізвосьми грантів на розроблення проектів і здійснення дослідницької роботи шістьбуло скасовано через відсутність заінтересованості уряду України або відхиленоВерховною Радою. Українська сторона досі не завершила оформлення членства уБАГІ, що унеможливило використання ресурсів організації на численні запитигарантій іноземних інвесторів, а також у Міжнародній асоціації розвитку.
Такий стан пов'язаний знедостатньою ефективністю проектного портфеля Світового банку та обмеженоюспроможністю нашої сторони освоювати кошти, що надаються.
Перші позики Світовогобанку допомогли профінансувати зруйновану війною економіку країн ЗахідноїЄвропи. Сьогодні пріоритетним напрямком діяльності Банку є надання позиккраїнам Африки, Азії, Латинської Америки, Ближнього Сходу та Європи, особливоСхідної.
Роботу Світового банкукоординує Рада управляючих. Кожна з країн-учасниць представлена у Раді однимуправляючим, як правило посадовою особою у ранзі міністра. Місце розташуванняРади – Вашингтон. Рада директорів-розпорядників відповідає за рішення у сферіполітики, щодо операцій Світового банку і за затвердження позик. Президент Світовогобанку є одночасно президентом Ради директорів-розпорядників. Керівництво тащоденні операції Банку виконуються більш ніж 7 тисячами співпрацівників ізбільш ніж 100 країн світу.
Розподіл акційздійснюється за формулою на основі квот країн-учасниць МВФ, а підрахунокголосів – згідно з часткою участі країн в акціонерному капіталі. На сьогодніСША має найбільший відсоток голосів (17,07%), тоді Японія (7,09%), іВеликобританія (5,26%)
МБРР надає довгостроковіпозики країнам-членам та гарантує кредити, які надані цим країнам приватнимибанками та іншими кредиторами на двосторонній основі. Право брати участь удіяльності банку мають тільки члени МВФ. Право голосу в органах МБРРвизначається розміром внеску до його капіталу.
Статутний капітал МБРР формуєтьсяшляхом підписки.держав-членів на його акції. Квоти держав у капіталі банкувстановлюються на основі квот у МВФ. За станом на 1 липня 1998 р. статутнийкапітал МБРР складався з 1581724 акцій номінальною вартістю 0,1 млн СДР кожна.Загальна сума підписаного капіталу становить 186,4 млрд дол. Голоси в МБРР, які в МВФ, розподіляються залежно від розміру внеску. Держава-член має 250голосів плюс 1 додатковий на кожну придбану нею акцію. Підписка Українистановить 10 908 акцій (1315,9 млн дол.), тобто вона має в МБРР 11 158 голосів(0,7% від загальної кількості). Сплачений внесок — 79,3 млн дол
Діяльність банку зосередженана двох сферах — макроекономічна стабілізація та інституційні зміни. АктивнішеМБРР діє в інституційній сфері: надає допомогу в здійсненні приватизації, змініформ власності, упровадженні антимонопольних заходів та ін. Позики надаються на15-20 років, включаючи п'ятирічний термін відстрочення платежів
МБРР отримує більшістьсвоїх ресурсів завдяки операціям на світових фінансових ринках. Банк продаєбони та інші гарантії заборгованості пенсійним фондам, страховим компаніям,корпораціям, іншим банкам, а також фізичним особам
На початок 1998 р. сумапозик МБРР країнам-членам банку становила 107 млрд дол. США. До суми позикибанку входять комісійні — 0,75% від невибраних залишків кредиту
Певна частина кредитівбанку надається на розвиток малорентабельних галузей з високим строкомокупності витрат, куди приватний капітал не вкладається: інфраструктура,сільське господарство. Але без розвитку цих галузей неможливе економічнебудівництво у країнах, що розвиваються. МБРР бере високу плату за кредити — нарівні ринкових умов.
Міжнародна асоціаціярозвитку (МАР) була створена як філія МБРР у 1960 р. з метою зберегти впливрозвинутих західних держав на країни, що розвиваються. МАР надає безпроцентнікредити на строк до 50 років (з 1986 р. — строк надання кредитів скорочено до40 років для найменш розвинутих країн та до 35 років — для інших країн«третього світу»). Погашення кредитів починається з 11-го року післяпочатку їх використання. МАР надає кредити урядам та приватним організаціямнайбідніших країн, що розвиваються. Право на отримання таких кредитів маютькраїни з річним доходом на душу населення, що не перевищує 835 дол. США.Грошові надходження, які потім МАР дає у борг, формуються за рахунок вкладівнайрозвинутіших країн. Незважаючи на те, що МАР юридично є незалежною відСвітового банку організацією, вона використовує його персонал іорганізаційно-технічні засоби.
Міжнародна фінансовакорпорація (МФК) була організована у 1959 р. за ініціативою США з метоюзаохочування розвитку приватних підприємств у країнах, що розвиваються. МФКнадає кредити високорентабельним приватним підприємствам без гарантії уряду настрок від п'яти до 15 років за умови, що частину акцій компанії-позичальникипродають МФК. Рівень процентів відповідає процентам, що існують на міжнароднихфінансових ринках. МФК надає позики приватним компаніям і не вимагає гарантійвід урядів, яким надається допомога. Корпорація також здійснює інвестиції восновний капітал бізнесових підприємств у країнах, що розвиваються, надаєдодаткові позики та фінансування основного капіталу на міжнародних фінансовихринках.
Звичайно МФК фінансує небільше 25% від загальної суми затрат на проект, будучи впевненою, що більшачастина фінансування здійснюється приватними інвесторами та позичальниками.Попри те, що МФК може придбати до 35% акційного капіталу, вона ніколи не купуєконтрольного пакету акцій і не бере участі в менеджменті фірми.
Корпорація може надаватидодаткову фінансову підтримку з допомогою контингенту фінансування повних чичасткових гарантій з інших джерел фінансування. Останнім часом МФК дала змогукомпаніям у країнах, що розвиваються, застосувати такі фінансові інструменти,як власні валюти та процентні ставки. Більшість компаній, які фінансує МФК єприбутковими. Корпорація проводить скрупульозний аналіз кожного проекту, першніж прийняти рішення про інвестування. Вона перевіряє техніко-економічнеобґрунтування, потенційні ринки, структуру управління, можливості фінансуваннята технологію.
Для фінансування проектуз боку МФК необхідно виконати дві основні умови: він повинен бути корисним длякраїни та прибутковим для інвесторів. МФК підтримує тільки ті підприємства, яківикористовують ресурси ефективно і не залежать від ринкових деформацій, таких,як спеціальні субсидії, тарифний захист і податкові пільги.
Фінансуванняіндивідуальних проектів коливається від 1 млн.дол. до 100 млн.дол. Середня сума– приблизно 14 млн.дол. МФК фінансує близько 80% своїх кредитних операцій – від750 млн.дол. до 1 млрд.дол. щорічно через облігації та приватне розміщенняпозик. Решту 20% своїх фондових потреб вона отримує у вигляді позики відСвітового банку.
Статутний капітал МФКстворено з внесків країн-членів, їх розмір пропорційний частці їх внесків доМБРР. У МФК беруть участь тільки члени МБРР.
Багатостороння агенціягарантування інвестицій (БАГІ) здійснює страхування капіталовкладень відполітичного ризику на випадок експропріації, війни, зриву контрактів. БАГІ булозасноване в 1988 р. для допомоги інвесторам. Його основна мета – сприянняпоширенню потоку іноземних інвестицій шляхом їх страхування від некомерційного(політичного) ризику і створення сприятливого клімату для інвесторів. Насьогодні понад 20 країн мають специфічні програми страхування національнихінвестицій, які допомагають національним інвесторам уникнути наслідків,пов’язаних із політичним ризиком.
Фіксований мінімумінвестицій не встановлюється, однак існує поточний максимальний ліміт покриття,який складає 50 млн.дол. за проект.
Із допомогоюКонсультативної служби з питань іноземних інвестицій – спільного підприємстваСвітового банку та МФК – БАГІ допомагає країнам розробляти напрямки політики тастворювати установи, необхідні для отримання прямих іноземних інвестицій.
БАГІ доповнює діяльністьінших міжнародних страхувальників і пропонує чотири основних типи гарантій:неконвертованість валюти, експропріація, війна і громадянські заворушення,порушення умов контрактів.
Неконвертованість валюти —це захист від втрат, які виникли у зв'язку з неможливістю конвертувати місцевувалюту в іноземну для її переказу за межі країни перебування.
Експропріація — захиствід втрат, які викликані діями уряду країни перебування у зв'язку з обмеженнямабо ліквідацією права власності чи контролю над нею, а також права назастраховані інвестиції.
Війна і громадянськізаворушення — це захист від збитків, викликаних військовими діями абогромадянськими заворушеннями, які призвели до руйнування чи нанесення шкодиматеріальним активам підприємства або до створення перешкод для йогодіяльності.
Порушення умов контрактів— це відмова від зобов'язань за контрактом з отримувачем гарантій або йогопорушення з боку уряду країни перебування, коли отримувач гарантій не має змогизвернутися до суду чи арбітражного суду для розгляду позову про відмову відконтракту або порушення його умов; рішення суду не приймається в розумнітерміни; таке рішення не може бути виконано.
Міжнародний центрурегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК) засновано в 1966р. для сприянняприпливу міжнародних інвестицій шляхом створення умов для припинення йурегулювання спорів між урядами та іноземними інвесторами. За станом на червень1997 р. членами МЦУІК були 128 країн.
РЕГІОНАЛЬНІ МІЖНАРОДНІКРЕДИТНО-ФІНАНСОВІ ІНСТИТУЦІЇ
Регіональні міжнароднікредитно-фінансові інституції мають схожі цілі — це розвиток економіки,економічного співробітництва та інтеграції у регіоні. У них однотипний порядокформування пасивів, однакова форма правління, ідентичні об'єкти кредитування — переважно інфраструктура, сільське господарство, добувна промисловість. Усівони видають кредити лише країнам-членам.
Поява цих інституційпов'язана із прискоренням у 60-ті роки розпаду світової колоніальної системи, зпоширенням регіонального співробітництва та економічної інтеграції країн, щорозвиваються. До найвідоміших регіональних міжнародних кредитно-фінансовихустанов передусім відносять Міжамериканський банк розвитку (МаБР), Африканськийбанк розвитку (АфБР) та Азіатський банк розвитку (АзБР).
Міжамериканський банкрозвитку (МаБР) був заснований у 1960 р. як інвестиційна інституція дляфінансування країн Латинської Америки. Членами його є 27 країн американськогорегіону та 17 нерегіональних країн-членів. Більшість голосів у МаБР належитьСША та іншим західним країнам. Штаб-квартира банку міститься у Вашингтоні.Найвищим органом є рада керуючих, в яку кожна країна направляє свогопредставника.
Ресурси банку формуютьсяз внесків країн-членів та позичених коштів, що мобілізовані на ринкахпозичкових капіталів. Банк надає кредити урядам та під їх гарантію приватнимпідприємствам на звичайних і пільгових умовах, а також гарантії по урядовихкредитах. Найбільший обсяг кредитів банк надав країнам «великоїтрійки» — Аргентині, Бразилії та Мексиці. Ці країни займають три першімісця за обсягом паїв, а їх середній дохід на душу населення на 20% вищий відзагального показника по континенту. Але голосування відбувається відповідно доучасті у статутному капіталі. Сума голосів представника кожної країни дорівнює135 + 1 голос за кожну акцію вартістю 10 тис. дол. Згідно зі статутом, радаможе приймати рішення лише у тому разі, якщо присутні представники мають неменше ніж 75% загальної суми голосів. США мають у цьому банку понад 25% голосів,тому без їх представника рада взагалі не може приймати рішень. Частка західнихдержав становить майже 45% суми голосів, що дає змогу їм фактично користуватисяправом вето, бо за статутом для прийняття важливих рішень необхідно 2/3мандатів. Тому можна вважати, що МаБР практично перебуває під контролемпромислове розвинутих країн.
Банк організований уформі акціонерного товариства з капіталом 850 млн дол. Поряд із акціонернимкапіталом він має у своєму розпорядженні групу фондів, що входять до нього. Ціустанови перебувають під технічним керівництвом банку
Кредити, що надає МаБР,поділяються на звичайні та пільгові. Звичайні кредити надають для фінансуваннярентабельних проектів, тому їх умови більш жорсткі, ніж у пільгових позик.Строк погашення звичайних позик — від 7 до 20 років. Джерелом пільговихкредитів є спецфонди, за рахунок яких фінансуються проекти, що є особливоважливими з соціальної точки зору, але нерентабельні або малорентабельні зфінансового погляду. За цими позиками беруться знижені відсотки (2-4% річних).Строк погашення позик- 15-40 років.
Африканський банкрозвитку (АфБР) почав операції 1 липня 1966р., хоча Угоду про його заснуваннябуло підписано міністрами фінансів 23 незалежних африканськихкраїн-співзасновників ще у 1963 р. До 1983 р. банк існував виключно якпанафриканська організація. Це відрізняло його від аналогічних інституцій іншихрегіонів, що розвиваються. У 1978 р. на сесії ради керуючих АфБР було прийняторішення про залучення до банку неафриканських країн з метою збільшення статутногокапіталу, але за умови, що їм належатиме не більше як 1/3 загальної сумистатутного капіталу, керівництво залишатиметься в руках регіональних членів, акредити надаватимуться тільки країнам африканського континенту. Ці умовиставилися з метою збереження африканського характеру банку
Членами АфБР є 50незалежних африканських держав і 25 нерегіональних членів. Ресурси АфБРскладаються із внесків країн-членів та позичених коштів.
Статутний капітал банкувизначений у розрахункових одиницях банку (РОБ), які за курсом еквівалентніСДР. Це дає змогу не перераховувати вартість акцій після чергової зміни курсудолара. Кредити надаються за бажанням боржників у вільно конвертованій або внаціональній валюті. Вони використовуються на оплату інвалютної вартостіпроекту та звичайно покривають від 40 до 80% його загальної вартості. Іншачастина фінансується урядом, приватними або міжнародними організаціями. АфБРможе надавати кредити як урядовим організаціям, так і приватним фірмамкраїн-членів. При цьому банк не потребує попередніх гарантій урядукраїни-позичальника.
Строки погашення тарівень процента залежать від рентабельності проекту, його важливості длярозвитку африканської економіки та ін. Строки надання кредитів — від 5 до 25років, у тому числі пільговий період становить від 1 до 6 років. Банквикористовує два рівні процентних ставок. Один, вищий — за кредитами, щонадаються для промислових об'єктів та інших підприємств зі швидкою окупністю.Процентна ставка у цьому разі збігається з ринковою. Інша, нижча, стягується закредитами на здійснення проектів розвитку сільськогосподарського виробництва,зв'язку, електроенергетики та ін. Крім процентів, банк утримує комісійні:установлену комісію в розмірі 1% річних та комісію 0,75% річних зневикористаної частини позики
Головна проблема банку — нестача фінансових ресурсів. З метою їх поповнення у 1972р. було створеноАфриканський фонд розвитку (АФР). Незважаючи на те, що частка капіталу АфБР уфонді становить лише 2,8%, йому належить 50% голосів. Голоси між іншими членамирозподіляються пропорційно їх частці у капіталі Фонду
Азіатський банк розвитку(АзБР) розпочав свої операції з 1968 р. після ратифікації Угоди про створенняАзБР 15 країнами-співзасновницями. Його членами є країниазіатсько-тихоокеанського регіону, а також США, Канада та 13західноєвропейських країн. У 1986 р. до членів АзБР вступила КНР. Згідно зістатутом регіональним членам має належати провідне місце у капіталі та укерівництві цією інституцією. Можливість пайовиків впливати на діяльність банкувизначається їх участю у статутному капіталі. Згідно зі статутом питома вагабудь-якої країни-члена у капіталі банку не повинна перевищувати 0,5% її ВНП
АзБР так само, як і іншібанки розвитку, кредитує лише частину проекту, а в іншій частині надає гарантіїза позиками з інших джерел або залучає кредиторів шляхом укладання угоди проспівфінансування. Проценти за позиками встановлюються, як правило, на рівніставок приватних ринків капіталів. Для деяких країн надаються пільги. Строкпогашення кредитів від 10 до 30 років, за пільговими — до 40 років. Граціоннийперіод триває 2- 7 років, за пільговими — до 10 років. Більшу частку позик(понад 60%) банк надає на розвиток інфраструктури, що створює умови дляприпливу приватного іноземного капіталу. Найбільший обсяг кредитів АзБР надавп'яти країнам: Індонезії, Південній Кореї, Філіппінам, Пакистану, Таїланду
Існують також іншірегіональні й субрегіональні банки та фонди розвитку. Найвідоміші з них:
.Центрально-американський банк економічної інтеграції, Гондурас
КарибськийБанк Розвитку, Барбадос.
АндськаКорпорація розвитку, Венесуела.
.Ісламський Банк Розвитку, Саудівська Аравія
. ФондОПЕК з Міжнародного співробітництва, Австрія
Арабський БанкЕкономічного Розвитку Африки, Судан.
Арабський ФондЕкономічного та соціального розвитку, Кувейт та ін.
межах Європейськогоекономічного співробітництва діють кілька регіональних міжнароднихвалютно-кредитних установ — Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Європейськийфонд валютного співробітництва (ЄФВС) та ін.
Європейськийінвестиційний банк (ЄІБ) було засновано у 1958 р. країнами — членами ЄС. Цілямистворення Банку проголошувалося довгострокове (20-25 років) фінансування слаборозвинутих регіонів, здійснення спільних проектів країн-учасниць та ін. Банкочолює рада керуючих, до складу якої входять міністри фінансів країн-учасницьта Директорат. Німеччина, Франція, Англія та Італія мають найбільшу питому вагуу статутному капіталі банку, який становить приблизно 15 млрд євро
ЄІБ може залучати коштина європейському та міжнародному ринках капіталів за рахунок емісії облігацій.Основні напрями вкладення коштів — розвиток енергетики, транспорту,телекому-нікацій. Як правило, кошти ЄІБ доповнюють кошти, що вкладеніпозичальниками у проект. Кредит може покривати не більш як 50% вартості проекту
Для сприяння країнамЦентральної та Східної Європи у становленні ринкової економіки європейськимикраїнами було створено у 1991 р. Європейський банк реконструкції та розвитку.
Країнами Чорноморськогобасейну (Азербайджаном, Албанією, Болгарією, Вірменією, Грецією, Молдовою,Росією, Румунією, Туреччиною та Україною) засновано Чорноморський банк торгівліта розвитку (ЧБТР) — регіональний багатонаціональний банк зі статутнимкапіталом 1 млрд СДР. Угода про його створення була підписана цими країнами 30червня 1994р. у м. Тбілісі (Грузія). Відповідно до цієї Угоди ЧБТР мав початидіяльність у 1995 р. Однак через брак коштів у країн-учасниць та політичнунестабільність активні переговори та процес ратифікації угодикраїнами-учасницями розпочалися лише у 1996 р. Операційну діяльність розпочатолише з 1 червня 1999р. Штаб-квартира банку розташована у Салоніках (Греція).Внесок України до статутного фонду ЧБТР — 10%, що становить 13,5 млн СДР (18,15млн дол. США).
ЧБТР створено з метоюпоглиблення інтеграції та зміцнення зв'язків між країнами Чорноморськогоекономічного співробітництва (ЧЕС). Пріоритетними для банку повинні статипитання, що стосуються транспортних сполучень (морських та сухопутних),енергетики, сільського господарства, торгівлі тощо. Банк пропонуватиме країнамЧЕС технічну й консультативну допомогу у виробленні ефективної економічноїполітики, засновуватиме спеціальні фонди, сприятиме інвестуванню в економічніта соціальні проекти, надаватиме гарантії та братиме участь у гарантіях іфінансових структурах державного й приватного секторів, поглиблюватимеспівпрацю міжнародних фінансових установ розвитку з національними агенціямифінансів і розвитку країн-учасниць тощо. Враховуючи особливості країн-учасниць,які перебувають на різних етапах розвитку і переходу до ринкових відносин, ЧБТРнадаватиме їм допомогу в проведенні структурних економічних реформ, сприятимерозвитку конкуренції, приватизації, підприємництва та зміцненню економічнихзв'язків між країнами ЧЕС.
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ БАНК РЕКОНСТРУКЦІЇТА РОЗВИТКУ
Європейський банкреконструкції та розвитку (ЄБРР) є регіональним міжнародним банком, що розпочавсвою діяльність у 1991 р. Банк було створено зі спеціальною метою — сприятипереходу до відкритої економіки, орієнтованої на ринок, та розвитку приватноїпідприємницької діяльності у країнах Центральної і Східної Європи такраїнах-колишніх республіках СРСР. Відповідно до Угоди про створення ЄБРР віндіє тільки в тих країнах, які дотримуються принципів багатопартійноїдемократії, плюралізму і ринкової економіки і запроваджують їх у життя.Дотримання цих принципів ретельно контролюється Банком
Банк розташований уЛондоні, має статус міжнародної фінансової установи, до складу якої входять 60членів: 58 держав, включаючи всі європейські країни, країни інших регіонівсвіту (США, Мексика, Австралія, Єгипет, Японія та ін.), Європейський союз (ЄС)і Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Статутний капітал банку становить 20млрд євро. Кожна країна-член представлена у Раді керуючих та Раді директорівБанку. В Україні ЄБРР має дипломатичний статус і статус привілейованогокредитора
Головною особливістюЄБРР, що відрізняє його від інших банків розвитку, є підтримка ним самеприватної підприємницької ініціативи. У цьому положенні виявляється сутність діяльностіЄБРР, яка проголошує, що не менше 60% загального обсягу фінансування Банкуповинно спрямовуватися до приватного сектора. У 1997 р. зобов'язання у цьомусекторі становили 76% за обсягами і 86% за кількістю від загального обсягуфінансування ЄБРР.
Надаючи кредити, Банккерується трьома основними умовами: окупність проекту у твердо конвертованійвалюті, інвестиційна перевага приватного сектора та фінансування тільки 35%вартості проекту. Звичайно, важливо мати хорошу заставу – майно, акції тощо, якізавжди оцінюються за світовими цінами
Банк діє українах-операціях, число яких становить 26. З метою координації діяльності намісцях ЄБРР відкрив 28 представництв у всіх своїх країнах-операціях, завинятком однієї (Вірменія). Ці представництва беруть участь у процесірозроблення нових проектів і виконанні затверджених, тісно співпрацюючи змісцевими організаціями. У сучасних умовах організаційна структура Банку дещотрансформується, що виявляється в посиленні діяльності на місцях. Такадецентралізація, на думку керівництва Банку, дасть змогу ефективніше реагуватина зміни ринкової кон'юнктури й удосконалювати критерії прийняття рішень.Представництва поєднуються у територіальні відділи. Україна, разом із Румунією,Боснією і Герцеговиною та Хорватією, входить до складу групи Південної іСхідної Європи (BGCEE). Діяльністю територіальних груп керує Банківськийдепартамент.
Усі повноваження щодоуправління ЄБРР покладені на Раду керуючих на чолі з Головою і двомазаступниками. Вона складається з міністрів фінансів або керуючих центральнимибанками країн-учасниць і представників від ЄС і ЄІБ. Рада керуючих делегує рядсвоїх повноважень Раді директорів, яка відповідає за поточну діяльність Банку.
До Ради директоріввходять Президент, три віце-президенти і 23 директори. Кожен віце-президенткоординує діяльність тієї чи іншої територіальної групи.
Збори акціонерівпроводяться щорічно у квітні-травні почергово у Лондоні (у непарні роки) та водній із країн-членів банку (у парні роки). Сьомі щорічні збори (1998 р.) відбулисяу Києві
Свою діяльність Банкбудує за стратегією керованого зростання, на основі жорсткого дотриманняздорових банківських принципів.
Функціями ЄБРР, щовизначають пріоритети його діяльності, є:
— сприяння переходу доринкової економіки та оцінка впливу своїх проектів на процес переходу країн наринкові умови господарювання
— підтримка приватноїпідприємницької ініціативи;
— заохочення спільногофінансування проектів та залучення прямих іноземних інвестицій у приватний тадержавний сектори
— мобілізаціявнутрішнього та зовнішнього капіталу
— допомога в діяльностіінших інституцій
Фінансування ЄБРРзалежить від конкретності проектів і надається як на зміцнення фінансовихінституцій або структурну реорганізацію великих компаній, так і у виглядідрібних кредитів компаніям, що мають навіть кілька працівників.
Залучаючи ресурси наміжнародних ринках, поряд із власними ресурсами, ЄБРР надає свої послуги закомерційними цінами, дуже часто разом із партнерами (співфінансування). ЄБРРспівпрацює з багатьма міжнародними інституціями, і насамперед із ГрупоюСвітового банку (СБ)
ЄБРР здійснює як пряме,так і опосередковане фінансування.
Пряме — це фінансуваннябезпосередньо Банком, фінансуються великі за обсягом інвестиції абоінфраструктурні проекти як приватні, так і за участі місцевої або центральноївлади. Опосередковане фінансування відбувається через фінансових посередників(місцеві банки або інвестиційні фонди)
Залежно від порядкуфінансування ЄБРР використовує різноманітні фінансові інструменти.
До інструментів прямогофінансування ЄБРР належать:
1. Кредити. Надаються наконкретні потреби з урахуванням кредито- і платоспроможності позичальника.Кредитний ризик або повністю бере на себе Банк, або частково синдиціюється.Кредит може бути забезпечений майном позичальника або пов'язаний з акціонернимкапіталом
2. Інвестиції вакціонерний капітал. Банк купує субконтро-льні пакети акцій, а також гарантуєрозміщення випуску акцій. При прямому вкладанні в акціонерний капітал Банк дужечасто назначає свого представника у спостережний комітет для забезпеченняпрозорості внутрішнього управління, підзвітності керівництва і розробляє чіткустратегію реалізації свого пакета акцій
3. Гарантії ЄБРРдопомагають позичальникам в отриманні доступу до фінансування і розподілу ризиківвідповідно до побажань ЄБРР і його партнерів з фінансування. Гарантії наекспортні кредити і роздрібні банківські послуги він не надає
Мінімальна сума прямихкредитів, що надаються ЄБРР, становить 5 млн євро, хоча за певних умов сумаможе бути скориго-вана — зменшена або збільшена. Середня сума таких кредитівдорівнює близько 22 млн євро, строк кредитів — у середньому 5-10 років, увиняткових випадках — 15 років. Процент за кредитами може бути фіксований абоплаваючий, установлюється він з маржою до ставки LIBOR.
Опосередкованефінансування застосовується для надання незначних за обсягом кредитів.Інструментами його є:
. Кредитні лінії ЄБРРсередньо- і довгострокового характеру фінансовим посередникам, якими є місцевібанки, для задоволення внутрішнього попиту на кредити на умовах ЄБРР
2. Інвестиції в приватніакціонерні капітали здійснюються банком шляхом підписки на звичайні іпривілейовані акції, або в інших формах. Об'єктом вкладень є, як правило,капітали інвестиційних фондів, які надалі самі вкладають ці кошти у приватнісередні компанії, або в капітали банків з метою підтримки і розвиткуфінансового сектора
3. Програми розвиткубанків. ЄБРР намагається допомогти місцевим банкам набути надійної репутації,яка б допомогла їм працювати на міжнародних фінансових ринках, мати доступ доінвестиційних ресурсів. ЄБРР може виступати у ролі гаранта. Здійснює програмурізноманітної технічної допомоги банкам
4. Співфінансування.Частка інвестицій ЄБРР у проектах приватного сектора, як правило, обмежується35%. Саме тому Банк виступає у ролі каталізатора залучення інших інвесторів.Основними партнерами ЄБРР у співфінансуванні виступають:
комерційні банки — шляхом участі у кредитах ЄБРР, перевідступлення прав, боргових зобов'язань,паралельних кредитів і кредитних ліній;
офіційні партнерськіустанови — державні організації і фінансові установи, спеціально створювані наоснові міжурядових угод
* експортно-кредитніагенції — на основі прямого фінансування експортно-кредитних таінвестиційно-страхових гарантій;
міжнародні фінансовіустанови — кредитування економічної і соціальної інфраструктур у приватномусекторі й кредити під державну гарантію на здійснення великих проектів
У 1997р. партнерами ЄБРРпо співфінансуванню були 115 комерційних банків, частка яких у загальній сумінаданих кредитів становила 48%. Офіційні установи брали участь у 30 проектах(23% від загального обсягу «кредитування). Співфінансування зіспеціальними кредитними агенціями становило 13% від загальної суми наданихкредитів. Вісім операцій, частка яких 16%, здійснювалися з міжнароднимифінансовими установами.
Україна вступила до ЄБРР 13 серпня 1992р. Мале та середнє підприємництво внашій країні поки що розвинуте недостатньо, і міжнародне співробітництво зБанком максимально спрямоване на сприяння розвитку цього перспективного сектораекономіки. Після вступу України до ЄБРР їй було відкрито кредитну лінію ЄС насуму 130 млн екю, яку практично відразу було використано. Пріоритетамидіяльності банку в Україні на сьогодні є:
підтримката розвиток приватного сектора;
зміцненняпозицій фінансового сектора;
сприяннята допомога в реструктуризації та модернізації сектора енергетики;
розвитокмалих та середніх підприємств (МСП)
-сприянняреконструкції та реформам ключових секторів інфраструктури, а саме: секторівтранспорту, телекомунікацій та комунальних послуг
— підтримка підвищенняядерної безпеки.
Згідно з першоюкредитною угодою між ЄБРР та НБУ від 16 грудня 1994 р. Україні було відкритокредитну лінію малим та середнім підприємствам (МСП-І) із загальним обсягом120,2 млн дол. США. Українські підприємці мали можливість отримати кредитрозміром від 50 тис. до 2,5 млн дол. під 14% річних на строк не більше як п'ятьроків із двома пільговими роками. МСП-позичальники повинні відповідати рядувимог ЄБРР, серед яких:
а) МСПмають належати до приватного сектора;
б)мати не більше ніж 500 працівників;
в)фонди підприємства мають дорівнювати не більш як 2,5 млн дол. (передупровадженням проекту);
г)співвідношення між залученими та власними коштами не повинно перевищувати 70:30;
д)коефіцієнт покриття обслуговування боргу не може бути меншим за 1,3: 1.
За цією програмоюукладено 145 проектів на суму 133,9 млн дол. США. Найбільше коштів спрямовано ухарчову промисловість (30%), на транспортні послуги (8,59%), у легку (8,22%) тадеревообробну (7,88%) промисловість, сільське господарство (переробні галузі)(7,48%), хімічну промисловість (7,16%). В обслуговуванні кредитної лінії бралиучасть комерційні банки „Аваль“, „Ажіо“, „Вабанк“,»Надра", Приватбанк, Український кредитний банк, «Україна»,Західноукраїнський комерційний банк.
Оскільки проектрозвивався успішно, ЄБРР та НБУ розпочали в 1998 р. програму мікрокредитуванняіз залишку коштів першої кредитної лінії (6 млн дол. С11ІА). Програмареалізується разом із Німецько-Українським Фондом. За два роки дії програмибуло видано понад 1000 кредитів загальним обсягом понад 20 млн дол. США.Програма мікрокредитування має на меті:
надання кредитних коштівмікро- та малим підприємствам;
надання технічноїпідтримки комерційним банкам у сприянні розвитку зазначених цільових груп;
створення умов длядовгострокового фінансування мікро- та малих підприємств українськимикомерційними банками.
З огляду на успішнуреалізацію першої кредитної лінії, 8 травня 1998 р. було підписано угоду міжНБУ та ЄБРР про впровадження другої кредитної лінії (МСП-2), яка вжереалізується. Цей проект має на меті надати середньострокові кредити мікро-,малим та середнім підприємствам через українські банки. Розмір лінії становить75,1 млн євро. З цієї суми буде перевідступлено у вигляді позичок малим тасереднім приватним підприємствам 66 192 тис. дол. США двома рівними траншами імікрокредитів трьома траншами (один — 11 032 тис. та два по 5516 тис. дол. США)малим підприємствам і приватним підприємцям. Розмір цих кредитів становитимевід 125 000 до 2,5 млн дол. США.
Ще одним напрямом роботиЄБРР з Україною є фінансування через венчурні фонди. У межах цієї програми у1992р. було підписано угоду з Фондом «Україна», за якою булопрофінансовано понад 30 компаній на суму більше як 10 млн дол. У 1998 р.підписано угоду з «Глобал Фінанс» загальним обсягом 60 млн дол. СШАдля фінансування у Румунії та в Україні, максимальне фінансування становить до10 млн дол. США. У тому ж самому році було підписано угоду з "ЄвровенчерзУкраїна" обсягом капіталізації 30 млн дол. США.
Виходячи зі стратегіїЄБРР відносно України, НБУ при активній ролі ЄБРР готується до створенняМікрофінанс Банку з обсягом капіталу 10 млн євро. Серед інвесторів банку маютьбути Міжнародна фінансова корпорація; Німецько-український фонд«Трансформ», Західноєвропейський фонд підприємництва для країн СНД.Очікується, що портфель кредитів становитиме до кінця 2000р. приблизно 15 млнєвро. У своїй діяльності новий банк буде орієнтуватися на компанії зчисельністю працюючих менш як 100 осіб. Подальший розвиток економіки країнистимулює пошук різноманітних форм регіональних валютно-фінансових відносин. Уцьому напрямі Україна співпрацює не тільки з ЄБРР, а й з іншими установами,зокрема з Німецькою кредитною установою для відбудови (KFW), яка також діє усфері мікрокредитування. Після офіційного візиту Федерального КанцлераНімеччини Гельмута Коля в Україну у вересні 1996 р. було прийнято рішення простворення кредитного Німецько-Українського Фонду (НУФ), метою якого єполіпшення доступу до кредитів малих і середніх підприємств в Україні дляфінансування інвестицій та оборотних коштів. Цей фонд є доповненням до вжеіснуючих проектів у межах програми Уряду Німеччини «Трансформ». Вінстворений у вигляді поновленого револьверного фонду із початковим капіталомтраншу Уряду Німеччини Україні розміром 10 млн німецьких марок.
Через 1,5 року післянадання першого кредиту по лінії ПУФ цим фондом було видано близько 600кредитів на суму, що перевищує 21 млн німецьких марок. Відповідальними завиконання проекту є KFW і НБУ. В українських банках, які обслуговують цюкредитну лінію, було створено відділи мікрокредитування, де працюють кредитніексперти, що пройшли теоретичну підготовку у межах програми Трансформ. Потенційнимипозичальниками є групи підприємств, які відповідають вимогам, наведеним у табл.13.1.
/>
У програмі беруть участьп'ять банків: АППБ «Аваль», АБ «Ажіо», ВАТ«ВаБанк», КБ «Приватбанк» та АКБ «Київ-Приват».За станом на 1 липня 1999р. банки — учасники обслуговування кредитної лінії НУФвидали 874 кредити на суму 28 342 411,20 німецьких марок. 80% (700) відзагальної кількості кредитів було надано малим підприємствам, 17,8% — мікропід-приємствам і 18 кредитів — спільним українсько-німецькимпідприємствам. За сферою використання кредити в основному надавалисьпідприємствам сфери послуг — 54,3%, у виробничу сферу — 33,1% та підприємствамторгівлі — 12,6%.
Отже, в Україністворюються сприятливі умови для розвитку партнерства зі світовою спільнотою усфері малого та середнього бізнесу. Приватний бізнес — фундамент ринковоїекономіки, опора відкритого демократичного суспільства, запорука подальшогоефективного розвитку економіки.
Нині фінансова допомогаУкраїні здійснюється за такими напрямками.
1. Реабілітаційна позика.Кошти спрямовуються на здійснення основних економічних реформ, включаючилібералізацію цін і торгівлі; приватизацію державних підприємств; реформисільського господарства та енергетики; підтримку макроекономічної стабілізації,а також фінансування потреб імпорту української економіки.
2. Позики на розвитоквиробництва. Кошти спрямовуються на фінансування критичного імпорту, поточнізатрати органів влади при передачі їм підприємств об’єктів соціальноїінфраструктури.
3. Проекти інституційноїперебудови. Кошти спрямовуються на підготовку спеціалістів, придбанняобладнання, надання консультацій ключовим державним установам, включаючи –Міністерство фінансів, Національний банк, Фонду державного майна таАнтимонопольному комітетові.
4. Проект фінансуванняфінансових установ. Кошти спрямовуються у вигляді кредиту окремим фінансовимустановам для
БАНК МІЖНАРОДНИХРОЗРАХУНКІВ
Найстарішою кредитноюінституцією регіонального типу є Банк міжнародних розрахунків (БМР). Банк булозасновано у ході реалізації плану Юнга після Першої світової війни 20 січня1930 р. відповідно до міжурядових угод. Основна мета його створення полягала уврегулюванні проблем платежів Німеччини. Засновниками БМР стали група із шестицентральних банків (Бельгії, Великобританії, Німеччини, Італії, Франції таЯпонії) і група банків США на чолі з Банкірським домом Моргана. За згодоюсторін Банк був розташований у Швейцарії, яка надала йому Установчу хартію, алейого діяльність регулюєтьвя міжнародним правом. Нова міжнародна організаціяповинна була сприяти співробітництву центральних банків країн-учасниць інадавати додаткові можливості щодо здійснення міжнародних фінансових операцій(стаття 3 першого Статуту). БМР розпочав свою діяльність 17 травня 1930 р. уБазелі. До 1932 р. його учасниками стали ще 19 країн Європи.
Банк міжнародних розрахунківнезмінне залишається центральною банківською установою на світовій арені. Вінналежить центральним банкам країн-членів, контролюється ними, надає чимало сутоспеціалізованих послуг центральним банкам як членам БМР, так і іншимцентральним банкам
Одна з основних цілейміжнародної діяльності Банку полягає в зміцненні міжнародної фінансовоїстабільності. Особливої актуальності така діяльність набуває в сучасних умовахінтеграції світових фінансових ринків. Це визначає місце і роль банку в системіміжнародних відносин: БМР є місцем зустрічі представників центральних банків; єбанком центральних банків — зберігає їх депозити, які становлять значну часткусвітових валютних резервів, здійснює розрахунки між ними на кліринговій основі;є агентом або довіреною особою з різноманітних міжнародних фінансовихдомовленостей.
Членами БМР нині є 41центральний банк країн Європи, Азії, Африки та США, ряд країн очікують рішеннящодо включення їх до БМР. США представлені у Банку City Bank Corp, а неФедеральною Резервною Системою (ФРС). Однак остання тіено співпрацює з Банком:на щомісячних нарадах у Базелі (Базельський клуб) і загальних зборахзасновників БМР завжди присутній член Ради керуючих ФРС. Пріоритет в управліннідіяльністю БМР належить країнам Західної Європи
За правовим статусом БМРє компанією з обмеженою відповідальністю, що має випущений акціонерний капітал.Статутний акціонерний капітал банку міжнародних розрахунків становить 1500 млнзолотих франків у вигляді 600 000 акцій з рівною номінальною вартістю (2500золотих франків за акцію). Відповідно до статті 7 Статуту БМР, акції, щовипущені (517 125 акцій), повністю оплачені з розрахунку 25% їх номінальноївартості (625 золотих франків за акцію). За станом на 31 березня 1997 р.оплачена частина акціонерного капіталу БМР становила 323,2 млн золотих франків.
На капітал Банку кожнакраїна-учасниця в межах свого пато-вого внеску може здійснити або прямупідписку на акції або продаж їх на відкритому валютному ринку. Перший шляхпередбачає, що центральні банки самі підписуються на акції, а другий — що вониможуть організувати публічну підписку на акції у своїх країнах. Відповідно додругого підходу частина випуску акцій у Бельгії, Франції і повний випуск у СШАналежить приватним акціонерам. Частка цих держателів у капіталі Банку становить14%, і близько 86% випущеного акціонерного капіталу зареєстровано на ім'яцентральних банків. Усі акції мають рівні права на отримання щорічнихдивідендів, разом з тим право голосу (присутності) належить виключноцентральним банкам тієї країни, у якій відбувалась первісна підписка нанаціональний випуск акцій
Адміністративна структураБМР має три органи: загальні збори акціонерів, рада директорів і правління. Загальнізбори скликаються щороку, як правило, у другий понеділок червня з представниківцентральних банків-акціонерів, голоси яких розподіляються пропорційно докількості їх акцій.
До складу Ради директоріввходять шість керуючих центральних банків. Крім того, кожний із них назначає щеодного члена, який представляє його країну. Сьогодні членами ради директорів єкеруючі центральних банків Бельгії, Німеччини, Італії, Великобританії, Франціїі голова Ради керуючих ФРС США. Положення Статуту передбачає вибір у Раду ще небільше дев'яти керуючих інших центральних банків-членів. Зараз вибранимичленами є Канада, Нідерланди, Швейцарія, Швеція та Японія. Із числа членів Радидиректорів обирається голова і призначається президент банку (з 1948р. ці двіпосади виконує одна особа). З 30 червня 1997 р. ці посади обіймає керуючийНаціональним банком Бельгії Альфонс Верплатсе.
Рада директорів призначаєголовного менеджера (нині ним є Ендрю Д. Крокетт) та інших членів правління,яке здійснює оперативну діяльність з керівництва банком
БМР виконує цілий рядфункцій. Зокрема він:
здійснює широке колобанківських операцій з метою сприяння центральним банкам в управлінні їхвалютними резервами, тобто БМР є банком центральних банків;
слугує форумом(організатором) міжнародного грошово-кредитного і валютного співробітництва, урамках якрго періодично зустрічаються керівники центральних банків;
виступаєінформаційно-дослідним центром з питань грошово-кредитних та валютно-фінансовихвідносин;
виконує функції агента тадовіреної особи з виконання міжнародних фінансових угод, у тому числі до 1994р. у рамках ЄС
Як банк центральнихбанків БМР виконує важливу функцію координатора діяльності цих банків. Водночасне тільки центральні банки-акціонери, а й інші центральні банки (близько 120),а також різноманітні міжнародні фінансові установи використовують БМР як банк.Крім здійснення взаємних міжнародних розрахунків, він надає усілякі фінансовіпослуги щодо управління зовнішніми резервами центральних банків.
Крім того, БМР приймаєвід центральних банків короткострокові вклади (до трьох місяців) в іноземнійвалюті або золоті. На кінець березня 1997 р. загальна сума депозитів у БМРстановила близько 113,1 млрд дол. США, що становить близько 7% світовихвалютних запасів. Із цими коштами БМР виконує такі операції:
— операції з валютою іцінними паперами (в основному короткострокові державні цінні папери);
— депозитно-позичковіоперації (надає центральним банкам забезпечені золотом або депозитами кредити,іноді надає неза-безпечені (резервні) кредити на надто короткі строки);
— приймання урядовихвкладів за особливими угодами (БМР не дозволено надавати кредити урядам абовідкривати їм поточні рахунки);
— інвестиційні послугиуправління портфелем цінних паперів;
— операції зкупівлі-продажу і зберігання золота;
— інші послуги насвітових ринках як агента або кореспондента центральних банків (проміжнефінансування)
Як уже зазначалося, БМР — це своєрідний форум, що сприяє міжнародному співробітництву банків. Вінрегулярно організовує у себе зустрічі (Базельські зустрічі) представниківцентральних банків країн-членів та інших центральних банків, співпрацює зГрупою десяти. Головна мета цих зустрічей — досягнення високого ступенявзаєморозуміння з питань грошово-кредитного й економічного характеру,функціонування світової валютної системи тощо БМР створює можливості для роботирізноманітних комітетів (як постійних, так і спеціальних), що вивчають іобговорюють конкретні питання: проблеми міжнародної заборгованості;упровадження фінансових інновацій, удосконалення фінансових інструментів,структури фінансових ринків, банківського нагляду, забезпечення ефективності істабільності систем внутрішніх і міжнародних платежів і розрахунків тощо.
Під егідою БМР і за йогопідтримки працюють три комітети з розроблення та погодження нормативнихбанківських стандартів:
1) Базельський комітет збанківського нагляду — розробляє мінімальні принципи ефективного банківськогонагляду;
2) Базельський комітет зсистем платежів і розрахунків — здійснює нагляд за міжнародними розрахунками ірозробляє нові механізми міжнародних розрахунків. Найбільш значущими є йогорекомендації щодо розрахунків за фінансовими деривативами, урахування системнихризиків тощо;
3) Постійний комітет зєвровалют — вивчає і надає рекомендації щодо удосконалення банківськогорегулювання ринку євровалют.
За роки свого існуванняБМР перетворився на провідний інформаційно-дослідницький центр з монетарних іфінансових проблем. Він збирає і публікує інформацію про стан на міжнародномуринку банківських і фінансових послуг. Дослідження банку мають прикладнийхарактер. БМР готує міжбанківську базу даних, доступ до якої мають центральнібанки. Вона містить інформацію про діяльність центральних банків на зовнішніхвалютних ринках та про стан цих ринків
БМР своєю діяльністюсприяє виконанню міжнародних фінансових угод, надаючи з цією метою посередницькіі довірчі послуги. При цьому він діє як фіскальний агент або банк-депо-зитарійз міжнародних угод про позики. Так, БМР виконував роль агента приватної системиклірингових платежів і розрахунків в екю при Банківській асоціації екю (БАЕ).Нині він є агентом щодо клірингових платежів у євро. Крім того, Банк можевиконувати інші різноманітні функції, наприклад агента з гарантуванняповернення боргу. Україна не є учасником БМР. Але Національний банк Українирозглядає можливості щодо організації співробітництва з БМР. Адже Банкміжнародних розрахунків є великою світовою організацією, яка сприяєміжнародному валютно-кредитному співробітництву, є банком центральних банків.
Висновок
Стрімке зростаннясвітового фінансового ринку в останні десятиліття, істотне збільшення прямихіноземних інвестицій після ІІ світової війни, мексиканська фінансова криза1994 р., азійська криза 1998 р. привернули пильну увагу аналітиків, науковців,керівних кіл міжнародних валютно-фінансових організацій до необхідності подальшогоудосконалення сучасної міжнародної валютної системи. Початок широкої дискусії зцих питань було покладено під час відзначення 50-річчя від дня створенняБретгон-Вудської валютної системи, заснування Міжнародного валютного фонду таМіжнародного банку реконструкції і розвитку.
Міжнародні та регіональнівалютно-кредитні установи з'явилися у XX ст. Вони створені та діють на основіміждержавних угод та покликані регулювати міжнародні економічні відносини, їхмета — сприяти розвитку зовнішньої торгівлі й міжнародного та регіональноговалютно-фінансового співробітництва, підтримувати рівновагу платіжних балансівкраїн, що входять до них, регулювати курси їхніх валют, надавати кредити цимкраїнам і гарантувати приватні позики за кордоном.
Міжнародні та регіональнівалютно-фінансові організації мають свої цілі, вирішують різні завдання тадіють на глобальному та регіональному рівнях, їх діяльність є важливоюскладовою світового та регіонального співробітництва й інтеграції. Україна,розвиваючи співробітництво з багатьма з них, намагається інтегруватися у світовуекономічну систему.
Найважливішу рольвідіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції тарозвитку (МБРР), який є головною установою Групи Світового банку. Окрім МБРР,до структури Групи Світового банку входять Міжнародна фінансова корпорація(МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Багатостороння агенція гарантуванняінвестицій (БАП), а також Міжнародний центр урегулювання інвестиційнихконфліктів (МЦУІК).
МВФ — міжнароднанаднаціональна валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованоїпредставницької установи ООН. МВФ сприяє міжнародному валютному співробітництвута стабілізації валют, підвищенню ступеня їх конвертованості, підтримуєрівновагу платіжних балансів країн-членів Фонду, надає короткострокові кредитикраїнам-членам Фонду для покриття тимчасового дефіциту їхніх платіжнихбалансів, на ліквідацію валютних обмежень, організовує консультативну допомогуз фінансових і валютних питань.
Остаточне з'ясування усіхпитань та забезпечення практичного функціонування реформованої системипропонується покласти на МВФ. При цьому МВФ повинен зосередитися переважно нанаданні позик, спрямованих на підтримання макроекономічної рівноваги, а недовгострокового розвитку, що входить до функцій Світового банку.
Макроекономічнерегулювання, уніфіковані валютні курси та відкрита система платежів мають статинаріжним каменем діяльності МВФ, що посилить його системну трансформаційнуздатність щодо фінансування і підтримання макроекономічних стабілізаційнихпрограм.
Йдеться про всебічненадання допомоги своїм членам у підтримці зорієнтованої на розвитокекономічної стратегії, що включає контрольовану інфляцію, кредитні параметри,регулювання валютних курсів та відкриття економік перехідних країн та країн,що розвиваються, для торгівлі та іноземних інвестицій. Безперечно, стратегіяМВФ мусить бути гнучкою і враховувати унікальні умови, історичні, геополітичніта інші особливості кожної країни.
Впровадженняцентралізовано-керованої міжнародної валютно-кредитної системи є тривалимпроцесом. Її практичне здійснення вирішальною мірою залежатиме від узгодженоїполітики провідних індустріальних держав світу, насамперед «великої сімки»,від перебігу подій у самій розгалуженій системі міжнародних валютних відносин.У цьому зв'язку зростає також значення аналітичної роботи, що здійснюється врамках МВФ, зокрема, шляхом підготовки і видання «Світового економічногоогляду», та ін.
Особливо зростає йогозначення як повноважного центра координації економічної і монетарної політикиглобального рівня, під час гострих фінансових криз, подібних до тієї, щосталася у Мексиці. МВФ виступає тоді як ефективний інструмент гарантуваннямонетарної кооперації і співробітництва.
Сприяння з боку МВФ можездійснюватися за двома напрямами.
По-перше, наданнятехнічної допомоги країнам в удосконаленні їх економічної політики таким чином,щоб унеможливити перевищення меж валютних диспаритеїів та виникнення кризплатіжних балансів.
По-друге, якщо криза всеж сталася, надання фінансової підтримки для здійснення корекційної політики.Це вимагає створення попереджувальної системи, яка б пильно відслідковувалаурядову політику і пропонувала необхідні корективи та створювала можливості длявзаємної перевірки та уточнення економічних індикаторів.
МБРР — одна з найбільшихі найвпливовіших у світі міжнародних фінансово-кредитних установ, яка надаєдовгострокові позики під державні програми тільки урядам і центральним банкамкраїн-членів. Членами МБРР можуть бути тільки члени МВФ. Основна різниця міжМВФ та МБРР полягає в тому, що МВФ більше концентрує свою увагу на питанняхкороткострокової фінансової стабільності в країнах, тоді як МБРР зосереджуєтьсяпереважно на середньо- та довгострокових проектах структурних та галузевихперетворень в економіках країн-членів. Якщо з якихось причин МВФ призупиняєсвої програми в будь-якій країні, це призводить до припинення програмкредитування з боку МБРР.
Регіональні міжнароднікредитно-фінансові установи створюються поступово, відповідно до певних етапіврозвитку світогосподарських зв'язків та інтенсивності інтеграційних процесів.Вони мають схожі цілі — це розвиток економіки, економічного співробітництва таінтеграції у регіоні. У них однотипний порядок формування пасивів, однаковаформа правління, ідентичні об'єкти кредитування — переважно інфраструктура,сільське господарство, добувна промисловість. Кредити надаються лишекраїнам-членам.
До найвідомішихрегіональних кредитно-фінансових установ належать Міжамериканський банкрозвитку, Африканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку. У межахєвропейського економічного співробітництва діють кілька регіональнихміжнародних валютно-кредитних установ, основними з яких є Європейськийінвестиційний банк, Європейський фонд валютного співробітництва та ін. Длясприяння країнам Центральної та Східної Європи у становленні ринкової економікиєвропейськими країнами було створено у 1991 р. Європейський банк реконструкціїта розвитку (ЄБРР).
Особливістю ЄБРР єпідтримка приватного підприємницького сектора, частка якого в інвестиціях ЄБРРповинна становити не менше як 60% від загального обсягу. Фінансування ЄБРРзалежить від конкретних проектів, кредити надаються як прямо, так іопосередковано на зміцнення фінансових інституцій, структурну реорганізацію великимта дрібним компаніям.
Банк Міжнароднихрозрахунків є найдавнішою міжнародною організацією, основною функцією якої єрегулювання платежів центральних банків та розроблення нормативних документів збанківського нагляду.
Таким чином, сучасніміжнародні відносини потребують оперативних і скоординованих дій національнихурядів та міжнародних валютно-кредитних організацій
Література:
1. www.fanatportal.com
2. Афанасьєва. Грошіта кредит – К.: 2004.
3. Боринець С. Я.Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. – К.: Т-во «Знання», КОО,2002.
4. Гроші та кредит /за ред. М. І. Савлука.
5. Гроші. Кредит.Банки.: Підручник для вузів / Є.Ф. Жуков, Л. М. Максимова та ін. / під ред.проф. Є. Ф. Жукова. — 1999. – 622с.
6. Гальчинський А.С. / Сучасна валютна система / К.; Вища шк., 2001.
7. Демківський А. В.
8. Гроші та кредит.Навч. посібник – К.: Дакор, 2005. – 528с.
9. Міжнароднівалютно-кредитні відносини: підручник / А. С. Філіпенко, В. І. Мазуренко, В. Д.Сікора та ін. – К.: Либідь, 1998.
10. Управліннязовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник / Під заг. ред. А.І. Кредісова/ Пер. з рос. Н. Кіт, К. Серажим – К., 2001. – 448с.