МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Інститут економіки і менеджменту
Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни «Міжнародні кредитно-розрахункові та валютніоперації»
Виконав(ла)
Ст… гр. МЗДс-11з
Лупашко Тетяна
Перевірив(ла)
Моторнюк У. І.
Львів – 2010
План
1. Поняття валюти, види валют, валютні системи
2. Операції з іноземною валютою,які дозволені чинним законодавством України
3. Сутність та особливостіміжнародного інкасо
4. Тестові завдання
I. Поняття валюти,види валют, валютні системи
Валюта(італ. valuta — «ціна, вартість») — грошова одиниця країни.
Валютнасистема — сукупність валютно-економічних відносин, що історично склались назасадах інтернаціоналізації господарських зв'язків та закріплена національнимзаконодавством з врахуванням норм міжнародного права. Розрізняють національну,регіональну і світову валютні системи.
Національнавалютна система — складова частина грошової системи країни, яка є відносносамостійною і виходить за національні кордони.
Світовавалютна система — закріплена міжнародними угодами форма організації міжнароднихвалютних відносин, що склались на засадах розвитку світової системигосподарювання.Таблиця 1Основні елементи національної і світової валютнихсистемНаціональна валютна система Світова валютна система Національна валюта Резервні валюти, міжнародні розрахункові валютні одиниці 1. Умови конвертованості національної валюти. 1. Умови взаємної конвертованості валют. 2. Паритет національної валюти. 2. Уніфікований режим валютних паритетів. 3. Режим курсу національної валюти. 3. Регламентація режимів валютних курсів. 4. Наявність чи відсутність валютних обмежень, валютний контроль. 4. Міждержавне регулювання валютних обмежень. 5. Національне регулювання міжнародної валютної ліквідності країни. 5. Міждержавне регулювання міжнародної валютної ліквідності. 6. Регламентація використання міжнародних кредитних засобів обігу. . 6. Уніфікація правил використання міжнародних кредитних засобів обігу. 7. Регламентація міжнародних розрахунків країни. 7. Уніфікація форм міжнародних розрахунків. 8. Режим національного валютного ринку і ринку золота. 8. Режим світових валютних ринків і ринків золота. 9. Національні органи, які керують валютними відносинами країн та регулюють їх. 9. Міжнародні організації, що здійснюють міждержавне валютне регулювання.
Хочасвітова валютна система переслідує глобальні цілі і має особливий механізмфункціонування та регулювання, вона тісно пов'язана з національними валютнимисистемами. Цей зв'язок здійснюється через національні банки, що обслуговуютьзовнішньоекономічну діяльність, і проявляється в міждержавному валютномурегулюванні та координації валютної політики провідних країн. Зв'язок івідмінності національних та світової валютних систем проявляються в їхелементах (табл.1).
Основоюнаціональної валютної системи є національна валюта — встановлена закономгрошова одиниця певної держави. Іноземна валюта є об'єктом купівлі-продажу навалютному ринку, використовується в міжнародних розрахунках, зберігається нарахунках в банках, але не є законним платіжним засобом на території даноїдержави (за винятком періодів сильної інфляції). З нею пов'язане поняття девізу- будь-якийплатіжний засіб в іноземній валюті.
Світовавалютна система базується на функціональних формах світових грошей. Світовиминазивають гроші, які обслуговують міжнародні відносини (економічні, політичні,культурні). Світова валютна система сьогодні базується на кількох національнихвалютах провідних країн (резервних валютах) та міжнародних валютних одиницях(напр. СДР). СДР — міжнародний актив, призначений для безготівкових міжнароднихрозрахунків шляхом запису на спеціальних рахунках країн в Міжнародномувалютному фонді.
Одиніз елементів валютної системи характеризує ступінь конвертованості (обміну)валют на іноземні. Розрізняють:
─ вільно конвертовані валюти, які без обмежень обмінюються набудь-які іноземні валюти. Фактично вільно конвертованими вважаються валютикраїн, де немає валютних обмежень поточних операцій платіжного балансу,переважно промислово розвинутих держав і окремих країн, що розвиваються, в якихсклалися світові фінансові центри або які прийняли зобов'язання перед МВФ невводити валютних обмежень;
─ частково конвертовані валюти країн, де зберігаються валютніобмеження;
неконвертовані(замкнуті) валюти країн, де для резидентів і: нерезидентів введено заборону наобмін валют У межах діючої валютної системи конвертованою вважається та валюта,країна походження якої прийняла на себе зобов'язання ст. VIII Угоди про Міжнароднийвалютний фонд, які передбачають, що владні органи країни мають правовпроваджувати заходи контролю щодо руху капіталу та не повинні обмежуватиможливості використання своєї валюти чи валюти інших членів Фонду для поточнихплатежів і зобов'язані викуповувати в інших членів Фонду залишки коштів у своїйвалюті, якщо вони утворились у результаті платежів за поточними операціями.
Багатокраїн, у тому числі і Україна, скористались перехідними положеннями відповіднодо ст.XIV, які дають змогузберігати окремі валютні обмеження, що діяли на момент вступу в МВФ.Ратифікувавши у 1992р. цю статтю, український парламент проголосив прагненнякраїни до забезпечення конвертованості національної валюти.
Проприєднання України до ст. VIII Статуту МВФ офіційно було проголошено08.05.1997р., і з цього часу фактично відбулось міжнародне визнання гривнівалютою з поточною конвертованістю. Прийняття Україною зобов'язань за цієюстаттею є формою запевнення міжнародного співтовариства, що вона проводитимездорову економічну політику, уникаючи обмежень у здійсненні платежів тапереказів за поточними міжнародними операціями, завдяки чому сприятимеефективній діяльності багатосторонньої системи міжнародних розрахунків.
Особливоюкатегорією конвертованої національної валюти є резервна {ключова) валюта, яка виконуєфункції міжнародного платіжного і резервного засобу, є базою визначеннявалютного паритету і валютного курсу для інших країн, широко використовуєтьсядля проведення валютної інтервенції з метою регулювання курсу валюткраїн-учасниць світової валютної системи. У межах Бреттон-Вудської валютноїсистеми статус резервної валюти був офіційно закріплений за доларом США іфунтом стерлінгів. У межах Ямайської валютної системи долар фактично зберігстатус резервної валюти, і в цій якості на практиці використовувались марка ФРНі японська єна.
Об'єктивними передумовами набуття статусу резервноївалюти є домінуючі позиції країни у світовому виробництві, експорті товарів ікапіталів, в золотовалютних резервах; розвинута мережа кредитно-банківськихустанов, зокрема за кордоном; організований і значний ринок позичковихкапіталів; лібералізація валютних операцій, вільний обіг валюти, що забезпечуєпопит на неї з боку інших країн. Суб'єктивним фактором висунення національноївалюти на роль резервної є також активна зовнішня політика, зокрема валютна ікредитна.
Статусрезервної валюти дає переваги країні-емітенту: можливість покривати дефіцитплатіжного балансу національною валютою, сприяти зміцненню позицій національнихкорпорацій у конкурентній боротьбі на світовому ринку.
Водночасвисунення валюти країни на роль резервної покладає певні зобов'язання на їїекономіку: необхідно підтримувати відносну стабільність цієї валюти, незастосовувати девальвації, валютних і торгових обмежень.
II. Операції з іноземною валютою, які дозволені чинним
законодавствомУкраїни
Законодавствомвстановлюється проведення поточних валютних операцій і операцій з рухомкапіталу, тобто експорт капіталу в іноземну економіку та імпорт іноземногокапіталу в Україну.
Купуватиі продавати валюту на внутрішньому валютному ринку України резиденти можутьтільки через уповноважені банки. Резиденти доручають цим банкам продавативалюту на міжбанківському валютному ринку.
Уповноваженібанки укладають угоди з купівлі-продажу іноземної валюти від свого імені та засвій рахунок відповідно до нової "Інструкції про порядок регулювання тааналіз діяльності комерційних банків". Право уповноваженого банку вестивідкриту валютну позицію (тобто позицію валютного ризику) — це право укладатиугоди купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривні.
Розмірвідкритої валютної позиції уповноваженого банку визначається як різниця міжсумою іноземної валюти, яку банк придбав за свій рахунок, і сумою проданої нимвалюти за цей же період. У випадках, коли уповноважений банк здійснює операціїз купівлі-продажу іноземної валюти за гривні, Національний банк установлює длянього ліміт валютної позиції.
Поточнівалютні операції здійснюються резидентами без обмежень, крім випадків,передбачених законодавством. Безперешкодне ввезення іноземної валюти в Українуможливе тоді, коли підприємці дотримуються митних правил. Вивозити іноземнувалюту з України понад установленого ліміту можливо лише при одержанні довідкиз уповноваженого банку.
Національнийбанк установлює порядок проведення валютних операцій, що зв'язані з рухомкапіталу.
Порядоквідкриття рахунків для фізичних та юридичних осіб (резидентів та нерезидентів)регулюється "Інструкцією про відкриття банками рахунків у національній таіноземній валюті", відповідно до Постанови Правління НБУ попереднюІнструкцію №3 НБУ «Про відкриття банками рахунків у національній таіноземній валюті» визнано такою, що втратила чинність.
Згідноз Інструкцією банки можуть відкривати поточні, поточні бюджетні та депозитнірахунки. Законодавством також передбачена можливість відкриття кредитнихрахунків. Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів та формвласності, їх відокремленим підрозділам, а також фізичним особам — суб'єктампідприємницької діяльності для зберігання грошових коштів та здійснення усіхвидів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України.Поточні рахунки відкриваються фізичним особам для зберігання коштів, отриманняготівки та проведення безготівкових розрахунків у національній валюті з юридичнимита іншими фізичними особами. Поточні бюджетні рахунки відкриваютьсяпідприємствам, установам, організаціям, які утримуються за рахунок бюджетів. Допоточних рахунків належать рахунки за спеціальними режимами їх використання такарткові рахунки (картрахунки).
Депозитнірахунки відкриваються підприємствам усіх форм власності, їх відокремленимпідрозділам, фізичним особам на підставі укладеного депозитного договору міжвласником рахунку та установою банку на визначений у договорі строк. Цедозволяє концентрувати кошти, що можуть бути інвестовані в економіку України,зокрема, згідно з постановою Правління Національного банку від 23.09.1996 р. №245, якою затверджений «Порядок купівлі фізичними особами-резидентамиіноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України».
Кредитнірахунки в іноземній валюті відкриваються уповноваженим банком у встановленомучинним законодавством України порядку на договірній основі юридичнимособам-резидентам, фізичним особам-резидентам, які займаються підприємницькоюдіяльністю, та юридичним особам-нерезидентам — банківським установам (вонивідкриваються незалежно від наявності поточного рахунку). Кредитні рахункипризначені для обліку кредитів, які надані шляхом оплати розрахунковихдокументів чи шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунокпозичальника відповідно до умов кредитної угоди.
Длярахунків фізичних осіб-іноземців також передбачено право купувати наміжбанківському валютному ринку України іноземну валюту, яка може бутиперерахована за межі України, на суму коштів на розрахункових рахунках,включаючи відсотки з них. Умови купівлі іноземної валюти для резидентів танерезидентів однакові. Для нерезидентів знято обмеження на можливістьконвертувати гривню в іноземну валюту з рахунків типу лоро за умовипідтвердження, що ці кошти отримані юридичною особою-нерезидентом внаслідокздійснення експортно-імпортних операцій. Нерезиденти мають також право купувативалюту на суму нарахованих відсотків за розміщеними депозитами та за залишкамикоштів на цьому рахунку.
III. Сутністьта особливості міжнародного інкасо
Найважливішамета експортера — зберегти товаророз-порядчі документи до того часу, докиімпортер не заплатить за товар або не надасть певні гарантії оплати вмайбутньому. Її задовольняють за допомогою операції інкасо за ініціативою банку(пряме іноземне інкасо).
Інкасоміжнародне (італ. incasso — виручка, виторг) — форма міжнароднихбезготівкових розрахунків, яка означає зобов'язання банку однієї країниотримати за дорученням експортера від імпортера суму платежу за контрактомпроти передачі документів (фінансових, комерційних) і перерахувати їхекспортеру.
Ступіньзахищеності, який допускається експортером, залежить від умов інкасо. Інкасовіоперації здійснюються банками на основі одержаних інструкцій з метою: 1)отримання акцепту (або платежу); 2) надання комерційних документів протиакцепту (або проти платежу).
Послідовністьдій при здійсненні операцій з інкасо проти документів у вигляді спрощеноїконструкції наведено на схемі 1:
/>
Схема1. Здійснення платежів за допомогою інкасо проти документів
1) укладанняугоди між покупцем і продавцем;
2) відправкатовару;
3) відправкадокументів (інкасового доручення);
4) переданнядокументів вітчизняним банком в іноземний банк;
5) врученнядокументів покупцеві проти платежу тощо;
6) платіжвітчизняному банку іноземним банком;
7) виплатапродавцю (експортеру) вітчизняним банком.
Згідноз інкасо експортер дає доручення банку в своїй країні (банку-ремітенту)відправити документи банку в країні імпортера (інкасуючому банку). Інкасуючийбанк, у свою чергу, подає свої документи імпортеру і згідно з відповіднимиінструкціями отримує від імпортера або оплату за пред'явленням, або акцепттермінової тратти (торговельний акцепт), яку виписав експортер на ім'яімпортера. Акцепт припускає, що імпортер бере на себе зобов'язання здійснитиплатіж після завершення строку термінової тратти, яку виписано на його ім'я таним акцептованої.
Відповідальністьбанків при здійсненні інкасових операцій обмежується переважно пересиланням інаданням документів проти оплати чи акцепту, але без власного зобов'язанняздійснити платіж, якщо покупець не виконає своїх обов'язків з інкасо.
Правовіоснови здійснення інкасових розрахунків. Стандартні міжнародні правила, щовизначають роль і відповідальність банків у процесах інкасування та регулюютьправила здійснення інкасових операцій, сформульовані Міжнародною торговоюпалатою (МТП) та надруковані в Уніфікованих правилах з інкасо (УПІ) (публікація№ 522 редакція 1995 p.). Практично всі банки світу дотримуються УПІ,зручних тим, що дають однакове тлумачення терміни і питань, які виникають упрактиці розрахунків з інкасо.
УПІрегулюють основні правила та обов'язки банків, а також їх відповідальність зприйняттям інкасового доручення. Банк-ремітент відповідає за те, щоб вказівкийого довірителя були передані інкасуючому банку, а також за можливі помилки.Банки не беруть на себе платіжних зобов'язань і не можуть відповідати занаслідки форс-мажорних обставин, затримки або втрати під час переданняінформації чи документів, якщо вони не винні у цьому самі.
IV. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
1. Через який час настає датавалютування за валютною угодою спот:
а) Через 2 дні;
б) Через 1 тиждень;
в) Через 1 місяць;
г) Усі відповіді правильні.
Відповідьа – через 2 дні.
2. Курс запиту для валюти – це…:
а) Курс, за яким можна купити однувалюту в обмін на іншу;
б) Курс, за яким можна продатиодну валюту в обмін на іншу;
в) Банківські ціни продажу ікупівлі валюти;
г) Усі відповіді правильні.