КОНЦЕПТУАЛЬНІОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ РЕСУРСАМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХПІДПРИЄМСТВ
ПЛАН
Постановка проблеми
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Результати дослідження
Висновки.
Список використаних джерел інформації
Постановка проблеми
Управлінняпроцесамиформуваннятавикористанняфінансовихресурсіввринковихумовахвиступаєдомінуючимчинникомефективноговиробництватаекономічногорозвиткусільськогосподарськихпідприємств.Воновключаєвирішеннярядупитань,пов'язанихзвиборомформіметодівфінансування,пошукомйогоджерелтаїхоцінкою,обґрунтуваннядоцільностійефективностізаходівтощо.Прицьому мають враховуватись не тільки стан та динаміка зовнішнього фінансовогооточення, а й особливості діяльності підприємства. Використовувані в практиціуправління методи, прийоми та інструменти повинні найповніше враховуватиспецифіку тієї чи іншої галузі.
Все це вимагає відповідноготеоретичного обґрунтування та розробки практичних рекомендацій, реалізація якихдозволяє забезпечувати виробничу й інвестиційну діяльність підприємствасвоєчасними за термінами надходження та достатніми за обсягами фінансовимиресурсів з мінімально можливими витратами на їх залучення та прийнятнимирівнями ризиків.
Аналіз останніхдосліджень і публікацій
Систематизаціярезультатів наукових пошуків свідчить, що проблеми формування та використанняфінансових ресурсів знаходяться в центрі уваги багатьох вітчизнянихдослідників. Результати досліджень відомих вчених-економістів О. Гудзь, М.Дем'яненка, П. Саблука, В. Ситника, П. Лайка, А. Чупіса та ін. [1-4] сталивагомим внеском у теоретико-методологічний та методичний базисфінансово-кредитного забезпечення підприємств аграрного сектора економіки тауправління цими процесами. Зокрема, добре дослідженими нині є питаннязабезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств,фінансового аналізу, управління фінансовими ризиками та страхування,амортизаційної політики, кредитних відносин.
Разом з тим, формуваннясучасної парадигми управління фінансовими ресурсами сільськогосподарськихпідприємств, адекватної ринковому механізму господарювання, знаходиться лише напочатковому етапі. Більшість теоретико-методологічних та методичних питань цієїпроблеми потребують наукового осмислення й теоретичного обґрунтування шляхів їхвирішення.
Метою статті єтеоретичне обґрунтування концептуальних основ формування системи управлінняфінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств, адекватної ринковимумовам їх діяльності.
Результати дослідження
Аналіз практикифінансової діяльності сільськогосподарських підприємств свідчить про те, що зпереходом на новий ринковий механізм господарювання, більшість з них нестворили ефективну систему фінансового менеджменту, основою якого є управлінняформуванням, розміщенням та використанням фінансових ресурсів. Такий станобумовлює необхідність її трансформації та обґрунтування відповіднихтеоретичних й методичних основ цих процесів.
Проведені дослідженнясвідчать, що нині сформовані теоретичні засади на основі яких повиннездійснюватись реформування системи управління фінансовими ресурсамисільськогосподарських підприємств (рис. 1).
Інтерпретація
Теорія управлінняфінансовими ресурсами — сукупність логічних та фундаментальних узагальненьдосвіду управління фінансовими ресурсами підприємств, які ґрунтуються наглибокому розумінні закономірностей цього процесу та його місця в управлінніфінансами підприємства; розкриває суть, цілі, основні завдання та послідовностіетапів здійснення
Теоретичний базис
Теорія фінансівЕкономічна теорія Теорія управління Бухгалтерській облік Статистика Математика
Детермінант
Економічнаінтерпретація суті та значення у відтворювальному процесі фінансових ресурсів,їх елементів та джерел формування визначає необхідність та спосіб їх включення,відображення, деталізації у складі показників фінансового аналізу, планування,прогнозування та управляючого впливу
Функції
Планування,прогнозування, аналіз та оцінка показників діяльності, мотивація, контроль імоніторинг, регулювання, мотивація.
Основні методи
Логіко-економічні;економіко-математичні; статистичні, нормативні, емпіричний
Трансформація існуючоїсистеми управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємствповинна орієнтуватись на забезпечення її ефективності та здійснюватисьсистемно. Очевидно, що немає сенсу починати якісь трансформації, не з'ясувавшизаради чого їх необхідно здійснювати. У зв'язку з цим постає проблема чіткоїідентифікації мети системи управління та її окремих функціональних ланок,заради досягнення якої й здійснюються перетворення, що забезпечують їїадекватність існуючим умовам господарювання. Постановка сучасного й ефективногоуправління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємствах не можливабез системної перебудови всього механізму управління підприємством.
Вважаємо ефективноютаку систему управління фінансовими ресурсами, яка спроможна забезпечитиреалізацію загальної економічної стратегії розвитку підприємства їх достатнімиобсягами, в чітко визначені терміни, мінімальної вартості та з прийнятнимирівнями ризику. Створення такої системи виступає головною метою трансформаціїуправління фінансовими ресурсами.
Необхідність системногопогляду на управління фінансовими ресурсами визначається тим, що йому іманентніосновні складові системи: призначення — досягнення поставленої мети;
функції — вивчити таоцінити фінансові можливості, вибрати альтернативи, розробити план реалізаціїкращої альтернативи, здійснювати контроль і моніторинг реалізації плану,проводити регулювання і коригування відхилень тощо;
потоки — фінансові таінформаційні між окремими елементами системи; структуру — загальний план дії, врамках якого здійснюється узгодження між спільною метою та завданнями окремихелементів системи.
Система управлінняфінансовими ресурсами має свої елементи, наявність яких забезпечує їїцілісність та ефективний взаємозв' язок між окремими з них. В табл. 1представлені найбільш суттєві її елементи та надано характеристику (табл. 1).
Елементисистеми управління фінансовими ресурсамиЕлементи Характеристики елементів Потреба Необхідність здійснення виробничо-господарської діяльності вимагає забезпечення різними видами економічних ресурсів. Найбільш прийнятною з погляду економічності формою їх отримання є трансформація фінансових ресурсів Мотив Часове і просторове переміщення економічних ресурсів та їх локалізація на підприємстві за допомогою використання трансформаційної якості фінансових ресурсів Мета Реалізація економічної стратегії підприємства, досягнення встановлених (запланованих) критеріїв результатів його діяльності Об'єкт Фінансові ресурси підприємства Суб'єкт Власники та менеджери Призначення Раціональне залучення та ефективне використання наявних фінансових ресурсів Принципи Єдиного методологічного підходу; цілісності системи; консерватизму стратегічного і мобільності поточного управління; варіативності сценаріїв реалізації; оптимального поєднання централізації та децентралізації; орієнтація на ефективність Завдання Забезпечення своєчасного і достатнього для здійснення виробничої та інвестиційної діяльності обсягу фінансових ресурсів Форми Якісна структура фінансових ресурсів та джерел їх формування Методи Застосування інструментів, прийомів та методів, що дозволяють ефективно задіяти такі механізми: самоокупності; змішаного фінансування; державної фінансової підтримки; пільгового оподаткування; комплексної оцінки, аналізу та інтерпретації отриманих результатів; планування і прогнозування; розподілу ресурсів, витрат та результатів; проти витратного; ціноутворення; управління ризиком; страхування
При цьому описанасистема управління має вирішувати два основні типи завдань: 1) ідентифікацію тавибір об'єктів їх вкладення й формування на цій основі портфеля програм тапроектів, реалізація яких забезпечує виконання завдань збереження фінансовихумов нормального функціонування та перспективного економічного розвиткупідприємства; 2) пошук джерел формування фінансових ресурсів, достатніх длязабезпечення реалізації цих програм та проектів.
Вирішення зазначенихзавдань носить перманентний характер, тому кожне підприємство повинне мати варсеналі свого управління методи та прийоми обґрунтування фінансових рішень тастандартизовані регламенти і процедури їх ухвалення, які б відповідали динаміцівнутрішнього та зовнішнього фінансового оточення.
Вибірфінансової стратегії виступає початковим пунктом трансформації системиуправління фінансовими ресурсами підприємства. В теорії визначені та обґрунтованірізні стратегічні фінансові цілі підприємств. Відповідно до парадигми сучасноїнеокласичної фінансової теорії головним фінансовим орієнтиром є ріст ринковоївартості підприємства для забезпечення збільшення добробуту співвласників. Достатньоаргументована з погляду наукової методології концепція, на практиці проявляєвагомі вади. Найбільша з них — значна, не підтверджена попередньою практикоюдіяльності підприємств, зміна їх ринкової вартості в період періодичних криз.При цьому така суттєва і швидка зміна ринкової вартості стосується не малих тасередніх підприємств, а потужних в економічному, фінансовому, технологічному,управлінському та інших аспектах міжнародних корпорацій. Ще одна проблема, пов'язана з цим орієнтиром, неможливість застосування її до підприємств неакціонерної організаційно-правової форми.
Орієнтир на певніперспективні фінансові цілі визначає вибір конкретного типу фінансовоїстратегії. Стосовно управління фінансами нині в теорії виділяють чотири базовітипи стратегії: 1) фінансової рівноваги (виживання); 2) отримання прибутку(рентабельності); 3) економічного розвитку; 4) гнучкий, що об'єднує попереднітри типи.
Передбачена в статутахбільшості вітчизняних сільськогосподарських підприємств їх стратегічнафінансова мета орієнтована на отримання прибутку та найбільшою мірою відповідаєдругому типу фінансової стратегії. Однак поряд з цим вимірником важливезначення для забезпечення стабільності функціонування і економічного розвиткумають й інші критерії фінансового успіху. Тому, при здійсненні трансформаціїуправління фінансовими ресурсами важливо не обмежуватись лише прибутком якперспективним орієнтиром. На окремих етапах життєвого циклу підприємствадомінуюче фінансове значення можуть мати забезпечення ліквідності таплатоспроможності, збільшення обсягу реалізації (при відносному скороченніприбутку), інноваційний розвиток, диверсифікація виробництва та підтримкаконкурентоспроможності, зростання добробуту працівників, охорона навколишньогосередовища, які прямо не пов'язані із зростанням маси прибутку. Тобто, найбільшвиправданим є використання гнучкої фінансової стратегії, що поєднуєзастосовування окремих елементів всіх інших її типів.
Моделі управлінняфінансовими ресурсами. Систематизація та узагальнення теорії та практики фінансовогоменеджменту дозволяє умовно виділити чотири концептуальні підходи (моделі) доуправління фінансовими ресурсами: елементний (регулювання пропорцій міжокремими елементами балансу); потоковий (управління фінансовими потоками зметою трансформації балансу), портфельний та диференційований. Слід зазначити,що в „чистому" вигляді жоден з них не зустрічається. В практичному аспектівіднесення до тієї чи іншої моделі вказує на домінуюче використання їїінструментів та прийомів.
Управління, орієнтованена підтримання певних співвідношень між елементами структури балансу,ґрунтується на використанні фінансових коефіцієнтів. Його достатньо точнохарактеризує позиція, яка розглядає фінансовий менеджмент як систему дій зоптимізації фінансової моделі підприємства або, у вужчому сенсі, її балансу.Послідовники такого підходу вважають, що „саме баланс дозволяє чітко виділитивсі об'єкти уваги фінансового менеджера, тобто по суті відображає статику йогороботи".
Практична реалізаціятакого підходу пов'язана з проблемою визначення та інтерпретації нормативнихпоказників, на основі яких оцінюється фінансовій стан та фінансові результатидіяльності підприємства. Рекомендовані наукою оптимальні значення фінансовихкоефіцієнтів визначались емпіричним шляхом для підприємств певної виробничоїспеціалізації і стабільного зовнішнього економічного оточення.
Динамічна зміна умовгосподарської діяльності, яка характерна для трансформаційної економіки тапідприємств різних галузей, вимагають перегляду прийнятних нормативних значеньфінансових показників та індивідуального підходу при вирішенні цього питання.„Із-за різного рівня розвитку окремих підприємств в галузі, а також цілихгалузей результати аналізу, проведеного з використанням західних методик, невідображають дійсного фінансового стану підприємств. Це походить від того, щоодні й ті ж значення показників можуть означати стійкий фінансовий стан дляодних компаній і кризовий для інших.
Другий підхідорієнтується на досягнення певного бажаного фінансового стану підприємства вмайбутньому, забезпечення якого здійснюється шляхом послідовної трансформаціїелементів поточного балансу в майбутній бажаний баланс. Типовим прикладом цьогопідходу є управління в умовах фінансової кризи підприємства.
Управління по методутрансформації балансу потребує встановлення елементів балансу, які найбільшсуттєво реагують на управляючий вплив. Крім того, такі зміни повинні бутидетерміновані до функції часу. Однак нині не встановлено ключових елементівбалансу і немає теоретичних моделей, які надійно апроксимують процес їхтрансформації за функцією часу. Тому відсутнє наукове розуміння механізмупереходу від поточного до бажаного балансу.
Портфельний підхідпередбачає виділення бізнес-процесів в окремі об' єкти управління фінансовимиресурсами, що об' єднуються в загальний портфель, а його цільовою функцією єоптимізація структури останнього.
Кожен з цихконцептуальних підходів має як свої переваги, так і недоліки. Длясільськогосподарських підприємств доцільним є застосування диференційованогопідходу, який передбачає використання комбінацій інструментів кожного зпідходів на окремих етапах життєвого циклу підприємства чи до окремихбізнес-процесів, на основі чого забезпечується підвищення ефективностівикористання фінансових ресурсів.
Етапність трансформаціїуправління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств. Процестрансформації управління фінансовими ресурсами має свою внутрішню логіку, якаобумовлює зміст та послідовність здійснення певних процедур та етапів.Вважаємо, що такими етапами повинні бути:
- визначенняцільових параметрів управління фінансовими ресурсами;
- аналізсучасного стану управління фінансовими ресурсами;
- розробкафінансової політики;
- реорганізаціяфінансової функції сільськогосподарських підприємств у відповідності з вимогамисучасного етапу економічного розвитку;
- створенняфінансової служби;
- визначеннятехнології, методів та прийомів розробки і ухвалення управлінських рішень всфері формування та використання фінансових ресурсів;
- розробка таприйняття нормативних документів з визначенням регламентів і процедурприйняття, реалізації та коригування рішень по управлінню фінансовимиресурсами;
- визначенняосновних показників аналізу та планування фінансових ресурсів, методів їхрозрахунку, критеріїв прийнятності та способів інтерпретації, процедур таперіодичності проведення фінансового аналізу;
- розробка тавпровадження внутрішньогосподарської системи фінансового планування;
- розробка тареалізація системи контролю формування, розміщення та використання фінансовихресурсів;
- організаціяуправлінського обліку та системи фінансового контролю і моніторингу увідповідності з потребами кожної із функціональних сфер управлінняпідприємством.
Філософія фінансовоїполітики повинна виходити з необхідності обґрунтування найбільш важливихаспектів формування та використання фінансових ресурсів за такими напрямами:
- політикауправління оборотними активами, кредиторською та дебіторською заборгованістю,спрямована на мобілізацію та ефективне використання всіх наявних фінансовихресурсів, та мінімізацію витрат на залучення їх додаткових обсягів;
- інвестиційнаполітика, що забезпечує створення та придбання необхідних підприємству активів,використання яких дозволяє підтримувати його конкурентоспроможність, нормальнефункціонування та здійснювати економічний розвиток ;
- кредитнаполітика, на основі якої досягається оптимальне за вартістю залучення тавикористання кредитних ресурсів комерційних банків;
- обліковаполітика, орієнтована на повне та своєчасне забезпечення управлінняпідприємством та його структурними підрозділами необхідною та достовірноюінформацією про реальні фінансові процеси підприємства;
- податковаполітика, що дозволяє використовувати існуючі податкові пільги та мінімізувативитрати на виконання своїх податкових зобов' язань.
Методичне забезпеченняуправління включає моделі, прийоми, методи та інструменти проведенняаналітичних і планово-прогнозних розрахунків визначення потреби в фінансовихресурсах, джерел їх формування, виявлення взаємозв'язку між наслідкамидіяльності й використанням фінансових ресурсів, оцінку та інтерпретаціюотриманих результатів.
Ефективне плануванняфінансових ресурсів передбачає розробку системи прогнозних документів довго-(стратегічного), середньо- та короткотермінового (оперативного) характеру, щовключає в себе цільові взаємозв' язані й взаємообумовлені кількісні та якісніпараметри формування й використання фінансових ресурсів підприємства, а такожчасові та ресурсні обмеження, що забезпечують досягнення цих завдань.
В концептуальномурозумінні розробка системи планів формування та використання фінансовихресурсів сільськогосподарських підприємств повинна здійснюватись з врахуваннямтаких принципів:
- єдиногометодологічного підходу до побудови стратегічного, середньострокового тапоточного планів, що враховує дію об' єктивних економічних законів, новідосягнення науки та технологій в галузі, а також особливості фінансовоїдіяльності в умовах ринку. При цьому домінуюче значення в забезпеченніфінансових цілей відіграє стратегічна перспектива економічного розвиткупідприємства, що визначає пріоритетність стратегічного планування іпідпорядкованість йому середньострокових та поточних планів;
- цілісностісистеми планів та неперервності процесу планування, яка включає визначенняфінансових цілей підприємства на перспективу (стратегічний план), реалізаціюфінансової політики підприємства (окремі програми, оформлені бізнес- планом) тайого поточних фінансових завдань (операційні та фінансові бюджети), їхінтеграцію та координацію в процесі розробки, прийняття й реалізації. Крімтого, цей принцип передбачає забезпечення необхідного взаємозв'язку та єдностіміж окремими структурними елементами цілісної системи планування;
- консерватизмустратегічного планування формування та використання фінансових ресурсів;
- мобільностіпоточного планування, що передбачає оперативне врахування статнунормативно-законодавчої бази, державної політики фінансового регулювання таінших суттєвих зовнішніх чинників, а також конструктивних змін в діяльностіпідприємства;
- варіативностіпри розробці прогнозних фінансових сценаріїв, що дозволяє визначити оптимальнийваріант з погляду співвідношення результатів та використаних для йогодосягнення фінансових ресурсів;
- оптимальногопоєднання централізації та децентралізації планування на основі технологіїприйняття зустрічних планів: «зверху вниз» і «знизу вверх».
Аналіз фінансовихресурсів виступає важливим та самостійним етапом управління ними. Він дозволяєвсім зацікавленим фізичним та юридичним особам (власникам, керівникам,інвесторам, кредиторам, органам державного управління) отримувати інформаціюпро різні аспекти фінансового стану та ефективність діяльності підприємства.Одночасно аналіз широко використовується й на інших етапах прийняття тареалізації управлінських рішень щодо формування і використання фінансовихресурсів — плануванні та контролю. Прийняття обґрунтованих рішень в управлінніфінансовими ресурсами підприємства не можливе без попередньо проведеноговідповідного аналізу.
Головною метою аналізує обґрунтування й прийняття управлінських рішень щодо управління фінансовимиресурсами підприємства на основі оцінки та ідентифікації його внутрішніхпроблем і впливу зовнішнього економічного оточення. Його завдання визначаютьсяконкретними управлінськими рішеннями в сфері стратегічного розвитку та поточноїдіяльності, а також вимогами різних суб'єктів (органи державної влади,власники, кредитори, інвестори, керівники підприємства та його структурнихпідрозділів), що приймають управлінські рішення.
В залежності відзавдань аналізу фінансових ресурсів здійснюється вибір певних його форм(регулярний, комплексний, орієнтований або експрес-аналіз) і видів(ретроспективний, прогнозний або порівняння фактичних показників з плановими чиз показниками кращих підприємств-конкурентів).
В організації аналізусільськогосподарських підприємств мають враховуватись певні традиції таспецифіка вітчизняної фінансової звітності. В процесі його проведення не слідобмежуватись розрахунками лише динаміки окремих показників та їх структурнимиспіввідношеннями. На основі такого розрахунку можна визначити лише тенденціюпогіршення чи покращення певного фінансового коефіцієнту. Однак неможливозробити правильні висновки про загальний фінансовий стан, а тим більшеобґрунтовані пропозиції щодо прийняття управлінських фінансових рішень.
Фінансова теоріязапропоновано значну кількість фінансових коефіцієнтів, більшість з якихзнаходяться у функціональній залежності між собою. Крім того, існують різнірекомендації щодо їх нормативних (граничних) значень. Використання всього цьогоаналітичного апарату збільшує витрати часу та й коштів на проведенняфінансового аналізу без суттєвого покращення його результатів. Тому кожномупідприємству необхідно обмежити набір використовуваних фінансових коефіцієнтів,виходячи з конкретної специфіки його господарської діяльності. У цьому жконтексті доцільне встановлення індивідуальних нормативних значення фінансовихкоефіцієнтів та інших критеріїв оцінки й прийнятності управлінських рішень щодозалучення та використання фінансових ресурсів.
Забезпеченнякерованості системи управління фінансовими ресурсами підприємства передбачаєнеобхідність вирішення таких завдань:
- розробкуоб'ємних та часових параметрів надходження і використання фінансових ресурсів;
- визначенняможливих джерел фінансових ресурсів та їх реальної вартості;
- побудовусистеми інформаційного моніторингу за станом ресурсів та безперервного контролюнормативних показників;
- налагодженняуправлінського обліку фінансування основної та інвестиційної діяльності;
- розробкуправил, регламентів та процедур використання фінансових ресурсів, а такожсистеми матеріального стимулювання їх ефективного використання.
Система безперервногомоніторингу забезпечує можливість порівняння фактичних об'ємних, просторових тачасових параметрів фінансових ресурсів з встановленими нормативами таобмеженнями. Це дає можливість, по-перше, виявляти та корегувати виникаючивідхилення і, по-друге, оптимізувати витрати по їх залученню та використанню.Побудова такої системи, а також організація управлінського обліку використанняфінансових ресурсів повинна включати чотири групи критеріальних (нормативних)показників:
- достатностіфінансових ресурсів для забезпечення виконання запланованих заходів;
- оптимальногоза часом і вартістю обсягу фінансових ресурсів;
- оцінки рухугрошових потоків;
- фінансовихрезультатів реалізації запланованих заходів та діяльності підприємства.
Ці ж критерії можутьбути покладені в основу системи матеріального стимулювання використання фінансовихресурсів.
Розробка правил,регламентів та процедур використання фінансових ресурсів забезпечує системумоніторингу та контролю в усіх сферах діяльності підприємства. Вона відіграєсуттєву роль в організації функціонального управління фінансовими ресурсами.
Висновки
Встановлено, що нинісформовані теоретичні засади на основі яких повинне здійснюватись реформуваннясистеми управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств.
Обґрунтованодоцільність орієнтації процесу реформування управління фінансовими ресурсамисільськогосподарських підприємств на забезпечення реалізації стратегічнихфінансових завдань та ефективності їх діяльності. Його початковим пунктомвиступає вибір фінансової стратегії.
За результатамисистематизації наукової літератури та емпіричного аналізу визначено існуваннячотирьох концептуальних підходів (моделей) до управління фінансовими ресурсами:елементний (регулювання пропорцій між окремими елементами балансу); потоковий(управління фінансовими потоками з метою трансформації балансу), портфельний тадиференційований. Визначено, що останній підхід є найбільш прийнятним длясільськогосподарських підприємств.
З'ясовано, що процестрансформації управління фінансовими ресурсами має свою внутрішню логіку, якаобумовлює зміст та послідовність здійснення певних процедур та етапів.
Показано, що методичнезабезпечення управління фінансовими ресурсами включає моделі, прийоми, методита інструменти проведення аналітичних і планово- прогнозних розрахунківвизначення потреби в фінансових ресурсах, джерел їх формування, виявленнявзаємозв'язку між наслідками діяльності й використанням фінансових ресурсів,оцінку та інтерпретації отриманих результатів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ
1. Гудзь О.Є. Фінансові ресурсисільськогосподарських підприємств: Монографія. — К.: ННЦ ІАЕ, 2007. — 578 с.
2. Фінанси в період реформуванняагропромислового виробництва / М.Я. Дем'яненко, В.М. Алексійчук, А.Г. Борщ таін. / За ред. М.Я. Дем'яненка — К.: ІАЕ УААН, 2002 — 645 с.
3. Лайко П.А., Ляшенко Ю.І. ФінансиАПК: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К.: ДІЯ, 2000. — 225 с.
4. Чупіс А.В. та ін. Оцінка,аналіз, планування фінансового становища підприємства: Науково- методичневидання (Монографія). — Суми: Видавництво «Довкілля», 2001. — 404 с.
5. Колас Б. Управление финансовойдеятельностью предприятия. — М.: Финансьі, ЮНИТИ. — 1997. — 576 с.
6. Ковалев В.В. Курс финансовогоменеджмента: учеб. — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. — 448 с.
7. Лаптев С.В., Шуклов Л.В.Закономерности формирования российской модели финансового менеджмента Управлениекорпоративними финансами. 2004, №6, с. 2-8.