Загальнодержавніподатки та їх значення для бюджету
Зміст
Вступ 6
1. Податки в системі державного доходу 8
1.1. Основні етапи становлення податковоїсистеми України 8
1.2. Основи побудови податкової системиУкраїни 12
2. Значення загальнодержавних податків длябюджету 16
2.1. Склад і характеристика загальнодержавнихподатків 16
2.2. Основні завдання вдосконаленняподаткової системи України 33
Висновки 36
Списоквикористаної літератури 36
ДодатокА – Виконання спільного фонду Державного
бюджетуУкраїни в 2007 році (станом на 24.12.2007) 38
ДодатокБ – Фінансові показники виконання
державногоі місцевих бюджетів 38
Вступ
Трансформаційніпроцеси, що відбуваються в Україні, вимагають чіткої координації дій в усіхсферах та ланках економічної і фінансової системи, що і є концептуальноюосновою стратегії економічного і соціального розвитку нашої держави на2002-2011 рр. «Європейський вибір». Україна може зайняти належне ій місце середпровідних європейських країн (з високим рівнем економічного зростання,зайнятості і доходів населення) тільки на шляху широкого і повного реформуванняекономіки, прискореного розвитку ринкового господарства і демократії.
Тому дужеактуальним постає питання щодо діяльності податкової системи України, від якоїзалежить добробут держави на політичному, економічному та соціальному рівнях.
Виходячи з вищесказаного було обрано таку тему курсової роботи: «Загальнодержавні податки таїх значення для державного бюджету»
Метою написаннякурсової роботи є розкриття складу та структури загальнодержавних податківУкраїни, ознайомлення з способами оподаткування найбільш важливими видамизагальнодержавних податків в Україні.
Предметомкурсової роботи загальнодержавні податки і розкриття їх значення для державногобюджету.
Податки єнеобхідною ланкою економічних стосунків в суспільстві з моменту виникненнядержави. Розвиток і зміна форм державного пристрою завжди супроводятьсяперетворенням податкової системи. У сучасному цивілізованому суспільствіподатки — основна форма доходів держави. Окрім цієї суто фінансової функціїподатковий механізм використовується для економічної дії держави на суспільневиробництво, його динаміку і структуру, на стан науково-технічного прогресу.Податки відомі давним-давно, ще на зорі людської цивілізації. Їх появапов'язана з найпершими суспільними потребами.
У зв’язку зізміною облікового забезпечення звітності про податки, збори та платежі виниклапотреба в підготовці висококваліфікованих спеціалістів.
Системаоподаткування України є сукупністю податків, зборів, інших обов'язковихплатежів до бюджету і внесків до державних цільових фондів, що стягуються вустановленому порядку. Її сьогоднішній стан можна охарактеризувати як створенняоснов.
Проблемою,досліджуваною в даній роботі, є ефективне функціонування податкової системиУкраїни, де особлива увага приділяється ролі загальнодержавних податків.
ПОДАТКИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО ДОХОДУ
1.1. Основні етапи становлення податковоїсистеми України
Податки існують в людськомусуспільстві майже тисячу років, але як і раніше немає для людини не приємнішоїпроцедури, ніж їх сплата. Високі податки — це завжди неминуча убогість,розорення держави, шлях до катастрофи. Там, де високі податки, немає і мови просвободу і забезпечене майбутнє. З іншого боку, винахід податків мало дужевелике значення для розвитку людського суспільства, оскільки, мобілізує черезподатки значні ресурси в своє розпорядження, державні структури забезпечувализахист своєї держави, розвивали виробництво, покращували матеріальний добробутсвоїх громадян, впливали на стан і розвиток науки, культури.
Формування податкової системиУкраїни розпочалося на рубежі 1991-1992 років. Складно визначити якуськонкретну дату, оскільки ще довгий час в оподаткуванні використовувалисянормативні акти СРСР. Україна в 1991 році почала керуватися Законом УкраїнськоїРСР «Про систему оподаткування» від 25.06.91 р. № 1251-XII" якзакон, регулюючий національну систему оподаткування. Проте це був доситьнедосконалий акт. Особливістю податкової системи України в 1992 р. з'явиласяпоява нових податків. Так, виникають механізми податку на доходи (введенийЗаконом України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій»від 21.02,92 р. № 2146-ХП), податку на додану вартість (Закон України «Проподаток на додану вартість» від 20.12.1991 р. № 2007- XII, а потімприйнятий Декрет КМ. України від 26.12.92 г № 14-92) і др. [8, 89-91 с].
Ці важелі визначали специфікуподаткової системи України. Оподаткування доходів підприємств і організаційпроводилося по ставці 18 %, механізм податку на додану вартість передбачавмаксимальну ставку 20 % до оподатковуваного обороту. З'являється акцизний збірстосовно нових умов (Закон України «Про акцизний характер, він бувскасований Законом України „Про акцизний збір“ від 18.12.91 р. №1996- XII). Разом з цим використовувалися і сталі податкові важелі: податок звласників транспортних засобів, плата за землю, прибутковий податок з громадян.
Рубіж 1992-1993 року вУкраїні характеризувався жвавими дискусіями при обговоренні перспектив розвиткуподаткової системи. В кінці 1992 р. сформувалися декілька концепцій
Перша — відображала позиціюголови комісії з питань економічної реформи і управління народним господарствомВерховної Ради України В.Піліпчука. У її основі лежало оподаткування об'ємівреалізації, по яких за звітний період вчинила оплата, за рахунок продавця, зсистемою диференційованих ставок залежно від сфери і виду діяльності.
Друга — ґрунтувалася напідході Головної Державної податкової інспекції, Міністерства фінансів іМіністерства економіки України. Система оподаткування тут була представленаподатком на прибуток (при єдиній ставці рівні 30-35 %); пільгуванням засобів,що направляються на інвестиційні цілі: обмеженням ставки податку на доданувартість 20 % і відміною пільг по ньому; чітким розмежуванням податків надержавних і місцевих; переходом в оподаткуванні фізичних осіб до сукупногорічного доходу як об'єкту оподаткування.
Третя — була запропонованаУкраїнським Союзом промисловців і підприємців. Вона представляла концепцію, вцілому аналогічну другий, але з великим акцентом на заходи, що забезпечуютьпріоритет виробників.
На початок 1993 рокуподаткова система придбала риси, сформульовані Мінфіном, Мінекономіки і томуподібне, що і було закріплено в пакеті Декретів Кабінету Міністрів України від26 грудня 1992 року. Цього дня стався „декретний залп“ в областіподаткового регулювання, що практично відновив всю систему податків України.
У 1993 році основним видомпрямих податків на юридичних осіб, що діяв в Україні, був податок на доходи.Закон України „Про оподаткування доходів підприємств і організацій“був ухвалений 21 лютого 1992 р., і протягом всього 1992 р. податок стягувався зюридичних осіб на території України. В умовах пошуку оптимальних податковихважелів з початку 1993 р. як прямий податок був введений податок на прибуток(Декрет Кабінету Міністрів України „Про податок на прибуток підприємств іорганізацій“ від 26.12.1992 р. № 12-92). Проте, не дивлячись напрогресивніший характер, він був скасований Законом України „Про Державнийбюджет України на 1993 рік“ (ст. 8) і, зачинаючи з другого кварталу 1993року, був відновлений у дії Закон України „Про оподаткування доходівпідприємств і організацій“. Така зміна в 1993 році була спробоюверстати Держбюджет, не збільшуючи його дефіцит. Одним з важелів цієї політикибуло вибрано повернення до більш напруженого податкового пресу. Відносно новимдля податкового законодавства в 1992 році для оподаткування доходу (прибули)з'явилося використання механізму податкового кредиту. Платники зіткнулися з нимз початку 1992 року. Якісне оновлення податкової системи України припало на1994-1995 роки. У цей період формуються стійкі, відпрацьовані податковімеханізми. Разом з діючими податками виникають нові (наприклад, податок напромисел). До 1994 року остаточно формується система місцевих податків ізборів, введена Декретом Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки ізбори“ від 20.05.93 р. № 56-93 і уточнена Законом України від 17.06.93 р.№ 3293-XII [10, 120-122 с.].
Найбільш значні зміни в цейперіод були пов'язані з ухваленням Закону України „Про внесення змін ідоповнень до Закону Української РСР “Про систему оподаткування» від 02.02.94р. № 9904-Х11: Закону України «Про оподаткування прибуткупідприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР. Закріплюються механізмиреалізації контролюючої функції податків: Закон України «Про внесення зміні доповнень до Закону України „Про державну податкову службу вУкраїні“ від 24.12.93 р. № 3813-Х11; Закон України „Про Державнийреєстр фізичних осіб платників податків і інших обов'язкових платежів від22.12.94 р. № 320/94-ВР.
У 1997 році відповідно доУказу Президента України “Про заходи по реформуванню податковоїполітики» від 31.07.96 р. № 621/96 зачався наступний етап розвиткуподаткової системи України, який не приніс очікуваного результату. Унаслідокекономічної кризи, яка характеризувалася спадом виробництва, падінням об'ємутоварної продукції і послуг, посиленням бюджетного дефіциту, податкова системане придбала стабільності. В умовах кризи неплатежів платник завжди міг своєчаснорозрахуватися з бюджетом. Об'єми накопиченої простроченої заборгованості, утому числі безнадійною, в умовах недоступності кредитів і несприятливогоінвестиційного клімату в країні не дозволили більшості підприємствстабілізувати свій фінансовий стан, збільшити обсяги виробництва і послуг ісвоєчасно сплатити податки і поточні платежі.
Сучасна податкова системарегламентує основні обов'язки платників: вести бухгалтерський облік, складатизвітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її збереження;у терміни, встановлені законодавством, подавати в державні податкові інспекціїі інші державні органи бухгалтерську звітність і інші документи і відомості,пов'язані з численням і сплатою податків і інших обов'язкових платежів;своєчасно і в повному розмірі сплачувати податкові суми і здійснювати іншіобов'язкові платежі, допускати службових осіб податкових інспекцій дляобстеження приміщень, які використовуються з метою отримання доходів абопов'язані із змістом об'єктів оподаткування, а також для перевірок по питанняхчислення податків і інших обов'язкових платежів; виконувати інші обов'язки,пов'язані з численням і сплатою податків і інших обов'язкових платежів.
1.2. Основи побудови податкової системиУкраїни
Система оподаткування – сукупністьподатків і зборів (обов‘язкових платежів) до бюджетів та державних цільовихфондів, що справляються у встановленому законами України порядку. Науковеобґрунтування основ податкової системи є необхідною передумовою позитивнихрезультатів податкової політики. Наукові основи побудови податкової системиповинні ґрунтуватись на вимогах системності, встановлення визначальної базицієї системи та формування правової основи і вихідних принципів.
Системність вимагаєвзаємопов’язані податків між собою, органічного доповнення одного іншим,виключення суперечностей із системою в цілому та іншими її елементами.
Визначальною базою податковоїсистеми є обсяг бюджетних коштів, яких потребує держава для виконанняпокладених на неї функцій.
Правовою основою системи доходівбюджету є відносини власності – державної чи приватної. При державній власностістворювані доходи належать державі. При приватній власності питання формуванняі розподілу доходів є компетенцією власника (або власників).
Вихідні принципи побудовиподаткової системи визначені в законі України «Про систему оподаткування». Доних відносяться:
стимулювання науково –технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняноготоваровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
стимулювання підприємницькоївиробничої діяльності та інвестиційної активності – введення пільг щодооподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;
обов’язковість – впровадженнянорм щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених напідставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період, тавстановлення відповідальності платників податків за порушення податковогозаконодавства;
рівнозначність іпропорційність – справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певнійчастці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів(обов’язкових платежів) на рівні прибутків і пропорційно більших податків ізборів (обов’язкових платежів) – на більші доходи;
рівність, недопущення будь –яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу досуб’єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів)при визначенні обов’язків щодо сплати податків і зборів (обов’язковихплатежів);
соціальна справедливість –забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхомзапровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходівгромадян та застосування диференційованого й прогресивного оподаткуваннягромадян, які отримують високі та надвисокі доходи;
стабільність – забезпеченнянезмінності податків і зборів (обов’язкових платежів) і їх ставок, а такожподаткових пільг протягом бюджетного року;
економічна обґрунтованість –установлення податків і зборів (обов’язкових платежів) на підставі показниківрозвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуваннямнеобхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;
рівномірність сплати –встановлення строків сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), виходячиз необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету дляфінансування витрат;
компетенція – встановлення іскасування податків і зборів (обов’язкових платежів), а також пільг їхплатникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключноВерховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим ісільськими, селищними, міськими радами;
єдиний підхід – забезпеченняєдиного підходу до розробки податкових законів з обов’язковим визначеннямплатника податку і збору (обов’язкового платежу), об’єкта оподаткування,джерела сплати податку і збору (обов’язкового платежу), податкового періоду,ставок податку й збору (обов’язкового платежу), строків та порядку сплатиподатку, підстав для надання податкових пільг;
доступність – забезпеченнядохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів(обов’язкових платежів).
Слід зазначити, що принципистабільності, соціальної справедливості тощо порушуються постійними змінами додіючого законодавства України. При цьому механізм обчислення податків стаєскладним та незручним, внаслідок чого система оподаткування працює неефективно.
За економічним змістомподатки — це форма фінансових відносин між державою й членами суспільства.Економічна природа податку полягає у визначенні об‘єкту оподаткування й джереласплати, бюджетного призначення, а також прогнозування його впливу на суб‘єктівоподаткування і економіку в цілому.
Законом України «Про системуоподаткування» визначено, що під податком і збором (обов’язковим платежем) добюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок добюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюванийплатниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України прооподаткування.
Система оподаткуванняхарактеризується її елементами — суб’єкт оподаткування, об’єкт оподаткування,податкова ставка, джерело сплати.
Суб’єкти оподаткування – цеплатники (фізичні чи юридичні особи), які безпосередньо сплачують податки.
Об’єкт оподаткування – цедоходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартістьпродукції (робіт, послуг), спеціальне використання природних ресурсів, майноюридичних і фізичних осіб, інші об’єкти, визначені законодавством прооподаткування.
Податкова ставка – розмірподатку з одиниці об’єкта оподаткування.
Джерело сплати – джерело, зарахунок якого сплачується той чи інший податок (заробітна плата, прибутоктощо).
За методами обчисленняподатки можна поділити таким чином:
1. Кадастровий (від словакадастр – таблиця, довідник) коли об’єкти оподаткування розділені на групи запевною ознакою. Перелік цих груп і їх ознаки заносяться у відповідні довідники.Для кожної групи встановлена індивідуальна ставка податку. Такий методхарактеризується тим, що розмір податку не залежить від прибутковості об’єкта.Прикладом такого податку є податок з власників транспортних засобів. Вінутримується за встановленою ставкою в залежності від об’єму двигунатранспортного засобу і не залежить від того, використовується транспортнийзасіб чи простоює.
На підставі декларації.Декларація – документ, в якому платники податку наводять розрахунок доходу іподаток із нього. Характерною рисою цього методу є те, що сплата податкувідбувається після отримання доходу особою, яка цей доход отримує. Наприклад,податок на прибуток підприємств.
З джерела виплати доходу, щозменшується на суму податку. Наприклад, податок на доходи з фізичних осіб, якийсплачується підприємством або організацією, де працює фізична особа. До виплатизаробітної плати з неї утримується прибутковий податок і перераховується добюджету, решта сплачується робітнику.
Податкова система відіграєпровідну роль у формуванні державних доходів, відчутно впливає на доходиюридичних та фізичних осіб [11,42-44 с.].
ЗНАЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНИХ ПОДАТКІВ ДЛЯ БЮДЖЕТУ
1.3. Склад і характеристика загальнодержавнихподатків
Загальнодержавні податкиустановлюють вищі органи влади. Їх стягнення є обов’язковим на всій територіїкраїни незалежно від того, до якого бюджету (центрального чи місцевого) вонизараховуються.
Оскільки перелікзагальнодержавних податків та зборів дуже великий, ми розглянемо найголовніші,а саме, такі з них:
I) Податок на додану вартість(ПДВ) – це непрямий податок на споживання, який вилучає до бюджету частинудоданої вартості, створеної на всіх стадіях виробництва та обігу. Вінвключається у вигляді накидки до ціни товарів, послуг і повністю сплачуєтьсякінцевим споживачем товарів, послуг. Цей податок був введений в 1992г. ДекретомКабінету Міністрів України. Законодавче оформлення ПДВ отримав в 1997 р. зухваленням Закону України «Про податок на додану вартість» (введенийв дію з 1 жовтня 1997 р.).
Об'єктом оподаткування єоперації з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, а такожввезення і вивіз товарів (робіт, послуг) за її межі. Платниками ПДВ є:
• юридичні і фізичні особи,об'єм операцій оподаткувань з продажу товарів яких протягом останніх 12календарних місяців перевищував 1200 НМДГ;
• обличчя, які ввозять товари(роботи, послуги) на митну територію України або отримують від нерезидентароботи (послуги) для їх використання або споживання на митній територіїУкраїни;
• особи, торгуючі на митнійтериторії України за наявні засоби незалежно від об'ємів продажів (окрімфізичних осіб, торгуючих на умовах сплати ринкового збору);
• обличчя, які на митнійтериторії України надають послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажівчерез неї.
Платники ПДВ зобов'язаніреєструватися в податкових органах. Кожному з них привласнюється індивідуальнийподатковий номер. Податкові органи ведуть реєстр платників.
Звітним податковимдокументом, який одночасно буде і розрахунковим документом, є податкованакладна, яку платник податку зобов'язаний видавати покупцеві на його вимогу.Крім того, в товарних чеках або інших розрахункових документах, якізобов'язаний видавати продавець, повинна указуватися сума ПДВ.
Податок на додану вартістьскладає 20 % ціни товарів (робіт, послуг) і додається до неї. Окремі операціїобкладаються цим податком по нульовій ставці (наприклад, продаж товарів наекспорт). Крім того, Законом встановлений перелік операцій, звільнених від ПДВ(наприклад, продаж книг вітчизняного виробництва, учнівських зошитів,підручників і навчальних посібників, товарів спеціального призначення для інвалідіві т. д.).
Основою визначення кінцевоїціни реалізації товарів (робіт, послуг) є відпускні ціни підприємств, яківключають собівартість і прибуток. Ціна реалізації продукції (робіт, послуг),що містить ПДВ, визначається по формулі:
Цр = (С+П)* 1.2, де:
З — собівартість продукції;
П — прибуток.
Сума акцизного збору попідакцизних товарах також включається в оборот, оподатковуваний ПДВ. Крім того,в нього включаються ввізне мито і митний збір (по імпортних підакцизнихтоварах) і інші надбавки до цін, передбачені законодавством. Для визначеннясуми ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету, використовується методподаткового кредиту. Податковий кредит надається всім платникам ПДВ. Вінскладається з сум ПДВ, сплачених в звітному періоді у зв'язку з придбаннямтоварів (робіт, послуг), вартість яких включається у валові витрати виробництваі звернення, а також у зв'язку з придбанням основних фондів і нематеріальнихактивів.
Якщо за результатами звітногоперіоду різниця між сумою податку, отриманою у зв'язку з продажем товарів(робіт, послуг), і сумою податкового кредиту виявиться негативній, ця різницямає бути або відшкодована платникові з Державного бюджету України, або, по йогобажанню, зарахована в рахунок майбутніх платежів. Якщо ця сума не відшкодованапротягом наступного місяця, вона вважається за бюджетну заборгованість, на якунараховуються відсотки на рівні 120 % облікової ставки Національного банкуУкраїни [5].
При реалізації товарів(робіт, послуг), які звільнені від оподаткування, платник не користуєтьсяподатковим кредитом і включає суми ПДВ, сплачені постачальникам, до складувалових витрат виробництва (звернення). Для деяких видів продукції (зокрема,для експортних товарів) застосовується нульова ставка ПДВ. Продавець продукції(робіт, послуг), до якої застосовується нульова ставка, має право на податковийкредит і відповідно на відшкодування з бюджету сум ПДВ, сплачених їм припридбанні продукції (робіт, послуг), необхідної для виробництва.
II) податок на прибутокпідприємств
Впровадження цього податкуобумовлене низкою чинників, серед яких: необхідність впровадження ринковогомеханізму, удосконалення податкових стосунків і розширення можливостейфінансової діяльності органів місцевої самоврядності, оскільки податок наприбуток зараховується до бюджетів територіальних управлінь по місцезнаходженнюплатника податків.
Платниками податку наприбуток є всі суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі бюджетні ісуспільні організації, які отримують прибуток від господарської діяльності,нерезиденти, філії, відділення і інші відокремлені підрозділи.
Національний банк України ійого установи платять до державного бюджету України суму перевищення валовихдоходів консолідованого балансу над валовими витратами після закінченняфінансового року. Госпрозрахункові установи НБУ обкладаються податками наспільних підставах.
Об'єктом оподаткування єприбуток, який визначається шляхом зменшення валового доходу звітного періодуна суми валових витрат і амортизаційних відрахувань платника.
Відзначимо, що новий механізмвизначення прибутку враховує витрати підприємств на створення виробничихзапасів, які використовуватимуться в майбутньому податковому періоді.
У нових умовах підприємствамнеобхідно здійснювати не лише бухгалтерський, але і податковий облік, який даєможливість реально визначити об'єкт оподаткування [1].
Валовий прибуток – це спільнасума доходу платника податків від всіх видів діяльності, отриманого(нарахованого) впродовж звітного періоду в грошовій, матеріальній абонематеріальній формах як на території України, і континентальному шельфі,винятковій (морський) економічній зоні, так і за її межами.
Механізм оподаткуванняприбутку підприємств передбачає визначення скорегованого валового доходу. Вінобчислюється як валовий прибуток без врахування доходів, які не залучаються дойого складу.
Основними особливостямивалових доходів є склад доходів від не реалізаційних операцій і час їхвиникнення. До вказаних доходів відносяться суми безповоротної фінансовоїдопомоги, безкоштовно надані платникові вартості товарів; засоби страховогорезерву, використані не за призначенням; невикористані частки засобів, якіповертаються із страхових резервів; суми штрафів або неустойки або пені,отримані за рішенням сторін договори або за рішенням суду; інші доходи (операції).
Іншою особливістю є датазбільшення валового доходу, або так зване правило «першої події». Вінзбільшується, як тільки станеться перше з подій:
– або дата зарахуваннязасобів від покупця на банківський рахунок платника податків в оплату товарів(при продажі за готівковий розрахунок дата їх оприбутковування або датаінкасації грошової готівки в банківській установі);
– або дата відвантаженнятоварів (для робіт – дата фактичного надання їх результатів).
За умови, якщо торгівляпродукцією здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінниківгривни, збільшення валових доходів ведеться з дати продажу замінників.
Валові витрати виробництва іобороту – це сума будь-яких витрат платника податків в грошовій, матеріальнійабо нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,послуг), які отримуються (виготовляються) таким платником податків для їхподальшого використання у власній господарській діяльності.
Витрати підприємства ділятьсяна такі групи:
А – витрати, які залучаютьсядо складу валових витрат;
Б – витрати, які незалучаються до складу валових витрат;
В – витрати, які частковозалучаються до складу валових витрат.
Основними витратами групи Ає:
– вартість заздалегідьсплачених сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива і інших матеріальнихцінностей, послуги і роботи виробничого призначення;
– сума рахунківпостачальників, що акцептуються (не сплачених заздалегідь), затоварно-матеріальні цінності (ТМЦ), призначені для власної господарськоїдіяльності;
– витрати на ремонт (поточнийі капітальний), реконструкцію, модернізацію і технічне переоснащення і іншівиди поліпшення фондів у межах суми, яка не перевищує 5 % від сукупноїбалансової (залишковою) вартості основних фондів на початок року;
– сума нарахованою працівникамосновною, додатковою і інших видів заробітної плати;
– сума зборів, які нарахованідо сплати до державних цільових і позабюджетних фондів;
– вартість витрат нанауково-технічну літературу і підписку спеціалізованих видань по основнійдіяльності підприємства;
– сума непогашеноїдебіторської заборгованості, яка списується з балансу після закінчення термінупозовної давності;
– сума коштів (вартістьмайна) добровільно перерахованих (переданих) до бюджетів неприбутковиморганізаціям, але не більше 4 % від прибутку оподаткування попередньогозвітного періоду;
– сума нарахованих до сплатиподатків і зборів, за винятком ПДВ, акцизного збору, податку на прибуток,нерухомість, дивідендів і вартості торгівельного патенту.
Платники податку на прибуток,які не зареєстровані як платники ПДВ, включають до валових витрат ПДВ, якийвходить до складу ціни придбання товарів, інші витрати господарськоїдіяльності.
До складу валових витратрезидента включаються 85 % від вартості товарів, які можуть отримуватися їмбіля нерезидента відповідно до договорів, які є такими, що діють в офшорнихзонах, або якщо рахунки відкриті в цих зонах.
Витрати групи Б:
– вартість торгівельнихпатентів;
– сума виплачених дивідендів;
– емісійний дохід;
– вартість витрат наорганізацію і проведення прийомів, презентацій, свят, придбання ірозповсюдження дарунків (окрім добродійних внесків);
– витрати на поліпшенняосновних фондів, а також придбання нематеріальних активів, які підлягаютьамортизації;
– засоби, витрачені назадоволення особистих потреб працівників, за винятком оплати праці;
– суми сплачених штрафів,пені і недоїмки;
– суми витрат, якідокументально не підтверджені;
– суми податку на прибутокпідприємства, податку на дивіденди, нерухомість, а також сума ПДВ, якавключається в ціну товарів.
Витрати групи В:
– вартість спецодягу, взуття,обмундирування, продуктів харчування (по переліку Кабінету Міністрів України);
– різниця вартості виробничихзапасів на початок і кінець звітного кварталу (окрім виробниківсільськогосподарської продукції);
– витрати, пов'язані зоплатою боргових зобов'язань (у сумі, яка не перевищує суми доходів платникаподатків впродовж звітного періоду, отриманих у вигляді відсотків, збільшеноюна суму, яка дорівнює 50 % від прибутку оподаткування звітного періоду);
– вартість витрат на зміст іексплуатацію об'єктів соціальної інфраструктури (окрім капітальних витрат, якіпідлягають амортизації);
– вартість витрат на рекламу,організацію презентацій і. свят з рекламною метою (в межах 2 % від прибутку,який підлягає оподаткуванню за звітний період);
– вартість витратгарантійного обслуговування (в межах 10 % від сукупної вартості такихреалізованих товарів, по яких не закінчився термін гарантійногообслуговування);
– вартість інших витрат.
Датою збільшення валовихвитрат виробництва (обороту) є подія, яка сталася раніше в податковому періоді:
– або дата списання засобів збанківських рахунків платника податків на оплату товарів (при придбанні заготівковий розрахунок – день їх видачі з каси платника);
– або дата оприбутковуванняплатником податків товарів (для робіт – дата фактичного отримання їхрезультатів).
При придбанні товарів звикористанням кредитових, карток або комерційних чеків – дата оформленнявідповідного рахунку (товарного чека).
Необхідно відзначити і новий елементвалових витрат – валові внески працівників на додаткове пенсійне забезпечення(пенсійний план). Вони входять до складу валових витрат платника податку наприбуток об'ємом не більше 15 % від суми сукупного доходу працівника. Таківнески не обкладаються податками прибуткового податку громадян при їхвідрахуванні, але включаються в доходи працівника в разі їх виплати.
Слід зазначити, що в системіоподаткування прибутку підприємств упроваджений новий порядок визначенняамортизації. Він передбачає віднесення на зменшення податкової бази витрат напридбання, виготовлення або поліпшення основних фондів шляхом нарахуванняамортизаційних відрахувань з часу здійснення таких витрат, а не з часу введенняосновних фондів в експлуатацію [3].
Основні фонди розділені натакі групи: будівлі, споруди і передавальні пристрої (1); автомобільнийтранспорт, меблі, прилади і інструменти, електронно-обчислювальні машини (2);будь-які інші фонди, які не включені в 1, 2 і 4 групи (3);електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробкиінформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, іншіінформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числістільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоціннихтоварів (предметів) (4).
Норми амортизації встановленіу відсотках до балансової вартості будь-якій з груп в розмірах відповідно: 2;10; 6; 15 відсотків в розрахунку на квартал.
Платник самостійно ухвалюєрішення щодо застосування прискореної амортизації основних фондів 3 групи заумови, що ціни на його товари (продукцію) не встановлюються державою.
Ставка податку на прибутоквстановлена в об'ємах 25 % і є єдиною для всіх платників, включаючипідприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, окрім окремихвиключень.
Разом з цим, в механізмістягнення податку на прибуток враховані особливості оподаткування операційособливого вигляду і окремих платників. Це:
Ø 1. Нерезиденти – юридичніособи і суб'єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичноїособи (філії, представництва і тому подібне), з місцезнаходженням за межамиУкраїни, які створені і здійснюють свою діяльність. відповідно законодавствуіншої держави.
Основними доходаминерезидентів, які отримані з джерел їх походження в Україні є отриманівідсотки; виплачені резидентом дивіденди; лізингова (орендна) плата; доходи відздійснення спільної діяльності, отримані від продажу нерухомого майна, увигляді добродійних внесків, виграні в гральному бізнесі; винагороди заздійснення освітньої, культурної, спортивної діяльності, а також брокерські, комісійніабо агентські; внески і премії від страхування або перестраховки рисок;прибуток від здійснення операцій з цінними паперами; інші доходи.
Ставка податку на прибутокдля нерезидентів складає – 15%.
Ø 2. Виробникисільськогосподарської продукції (окрім підприємств, основною діяльністю яких євиробництво і реалізація продукції квітково-декоративного рослинництва,хутряних товарів, лікерогорільчаних виробів і тому подібне). Валові доходи івитрати цих підприємств підлягають індексуванню, виходячи з офіційного індексуінфляції.
Разом з тимсільськогосподарські підприємства зменшують суму нарахованого податку на сумуподатку на землю, яка використовується в сільськогосподарському виробничомуобороті [11, 75-77 с.].
III) прибутковий податок згромадян
Прибутковий податок згромадян є вразливим інструментом податкової політики. Як джерело доходівбюджетів цей податок твердо виконує фіскальну функцію.
Порядок обчислення і сплатиприбуткового податку регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від26.12.92 р. № 13-92 (із змінами і доповненнями) «Про прибутковий податок згромадян».
У основу механізмуприбуткового податку, що діє, покладені такі принципи як дискретністьоподаткування, його прогресивний характер і значительна пільгова спрямованість.Йому властива лава інших принципів з дванадцяти визначених для системиоподаткування.
Платниками податків єгромадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства як ті, якіпостійно проживають в Україні, так і ті, що не мають постійного місцяпроживання в країні.
Об'єктом оподаткування є:
– сукупний дохідоподаткування впродовж календарного року, отриманий з різних джерел в Україні іза її межами, – для платників, що мають постійне місце проживання;
– дохід, отриманий з джерел вУкраїні, – для платників, які не мають постійного місця проживання.
При визначенні сукупногодоходу оподаткування враховуються доходи, отримані в грошовій і натуральнійформах по вільних цінах (окрім доходів працівників підприємств сезонноговиробництва, які обчислюються за фактичною собівартістю).
Спільний порядок визначенняприбуткового податку з громадян має такий вигляд:
ПП = (СДО – СЗ) /> СПП
де: ПН – прибутковий податок;
СНД – сукупний дохідоподаткування без врахування сум, які не включаються в нього;
СУ – суми зменшення;
СПП – ставки прибутковогоподатку.
До сукупного доходуоподаткування не відносяться: соціальні виплати, державні пенсії, компенсаційнівиплати, суми з відчуження майна, виграші по державних цінних паперах, сумиматеріальної допомоги і добродійна діяльність (з урахуванням обмежень), сумизаощаджень на депозитних рахівницях банків України і інші виплати.
До сум, які зменшуютьсукупний дохід (СУ) оподаткування, відносяться: у розмірі, який дорівнює 50відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (з розрахунку на місяць),встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, — для будь-якогоплатника податку;
Окрім цього, не відносятьсядо цієї групи: суми відсотків, які сплачені за користування позиками; доходи,отримані унаслідок дарування (спадкоємство); суми, які перераховані добродійниморганізаціям по заявах громадян в межах 12 неоподатковуваних податкамимінімумів доходів громадян впродовж календарного року.
Прибутковий податок згромадян по місцю основної роботи нараховується залежно від розміру місячногоСНД.
Згідно ст. 2 Закони України«Про прибутковий податок з громадян» об'єктом оподаткування у громадян, щомають постійне місце проживання в Україні, є сукупний дохід оподаткування закалендарний рік, отриманий з різних джерел як на території України, так і за їїмежами.
Після закінчення календарногороку по місцю основної роботи громадянина бухгалтерія проводить остаточнийперерахунок прибуткового податку виходячи з його сукупного доходу оподаткуванняза календарний рік. Для цього визначається сума річного сукупного доходуоподаткування шляхом підсумовування місячних доходів. Отриманий дохідзменшується на суми виплат, які згідно ст. 5 ЗУ не включаються в дохідоподаткування, і у відповідних випадках – на суми пільг по прибутковомуподатку, на які має право працівник в розрахунковому періоді [8, 45-48 с.].
Прибутковий податок платитьсягромадянами з їх доходів, отриманих від підприємств, організацій і фізичнихосіб, з якими вони мають трудові відношення відповідно законодавству про працюі за умови сплати внесків на обов'язкове соціальне і державне пенсійнестрахування.
Нарахування і перерахунокподатку проводять підприємства, установи, організації і фізичні особи –суб'єкти підприємницької діяльності до 1 лютого наступного за звітним роки. До15 лютого ці відомості подаються ними до податкової адміністрації.
Щомісячно підприємства іорганізації не пізніше терміну отримання коштів в банках на виплату громадянамналежних сум зобов'язані перерахувати податок до бюджету за минулий місяць.
Юридичні і фізичні особи, яківиплачують заробітну плату працівникам з виручки, а також ті особи, які немають рахунків в банках, перераховують податок наступного дня після здійсненнявідповідних виплат.
При обчисленні місячногодоходу оподаткування не враховуються неоподатковуваний податками мінімумдоходів громадян і пільги.
Платники податку зобов'язані:
а) вести облік доходів івитрат в об'ємах, достатніх для визначення суми спільного річногооподатковуваного податком доходу, у разі коли такий платник податкузобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке уявлення зметою повернення надмірно сплачених податків, у тому числі при застосуванніправа на податковий кредит.
Форми такого обліку і порядокйого ведення визначаються центральним податковим органом за узгодженням зкомітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податковоїполітики;
б) отримувати і зберігатипротягом терміну давності, встановленого законом, документи первинного обліку,на підставі яких формується податковий кредит платника податку;
в) подавати декларацію за встановленоюформою в певні терміни у випадках, коли згідно нормам цього Закону такеуявлення є обов'язковим;
на вимогу податкового органуі в межах його компетенції, визначеної законодавством, пред'являти документи івідомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податковогокредиту, обчисленням і сплатою податку, і підтверджувати необхіднимидокументами достовірність відомостей, відмічених в декларації з цього податку;
г) надавати особам, якізгідно із законом цим визначені відповідальними за зміст (нарахування) і сплатуподатку до бюджету, документи на підтвердження прав платника податку, якийотримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг;
д) у порядку, визначеномузаконом, допускати службових осіб податкового органу на територію або доприміщень, які використовуються платником цього податку для отримання доходіввід здійснення підприємницької діяльності;
е) в разі зміни отриманняподаткової соціальної пільги здійснювати заходи, передбачені цим Законом;
є) своєчасно платитиузгоджені суми податкових зобов'язань, а також суми штрафних (фінансових)санкцій, нарахованих податковим органом, і пеню, за винятком сум, якіоскаржуються в адміністративному або судовому порядку [1].
IV) податок з власниківтранспортних засобів і інших самохідних механізмів
Грошові кошти, які поступаютьвід стягнення податку, прямують на фінансування будівництва, реконструкції,ремонту і зміст автомобільних шляхів спільного користування, проведенняприродоохоронних заходів на водосховищах. Податок перераховується до бюджетівмісцевої самоврядності.
Порядок числення і сплатиподатку на транспортні засоби регулюється Законом України «Про податок звласників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів» від 6грудня 2006 р.
Платниками податків єпідприємства, організації, установи (юридичні особи) – власники транспортнихзасобів і інших самохідних машин і механізмів.
Відповідно до законодавстваоб'єктами оподаткування є автомобілі (легкові, вантажні, спеціальногопризначення); колісні трактори; мотоцикли, яхти і судна парусні, човни моторніі катери.
Ставки податку визначені зрозрахунку на рік: з 100 см3 об'єму двигуна, з 1 кВт потужності двигуна, з 100см довжини транспортного засобу. Всі ставки податку встановлені по видахтранспортних засобів і диференційовані залежно від потужності двигуна, видутранспортного засобу, його призначення і використання [4].
Податокз власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмівплатиться:
Фізичнимиособами – перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією,перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядомтранспортних засобів щорік або один раз за два роки, але не пізніше першогопівріччя року, в якому здійснюється технічний огляд;
Юридичнимиособами – щокварталу рівними частинами до 15 числа місяця, який настає зазвітним кварталом.
Податковіпільги. Від сплати податку звільняються:
а)фізичні особи, відмічені в пунктах 1 і 2 частки першої статті 14 Закону України«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результатіЧорнобильської катастрофи», статтях 4 — 11 Закону України «Про статусветеранів війни, гарантії їх, соціального захисту», статтях 6 і 8 ЗаконуУкраїни «О основних принципах соціального захисту ветеранів праці і іншихгромадян похилого віку в Україні», а також інваліди незалежно від групиінвалідності (у тому числі діти-інваліди за поданням органів соціальногозахисту) – щодо одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об'ємом циліндрівдвигуна до 2500 куб. см або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 750куб. см або одного човна моторного або катера (окрім спортивного) з довжиноюкорпусу до 7,5 м;
б)фізичні особи, відмічені в пунктах 3 і 4 частки першої статті 14 Закону України«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результатіЧорнобильської катастрофи», щодо одного легкового автомобіля з об'ємомциліндрів двигуна до 2500 куб. см або одного мотоцикла з об'ємом циліндрівдвигуна до 750 куб. см або одного човна моторного або катера (окрім спортивного)з довжиною корпусу до 7,5 м до їх відселення і протягом трьох років післяпереселення із зони гарантованого добровільного відселення або зони посиленогорадіоекологічного контролю;
в)на 50 відсотків – громадян, у власності яких знаходяться легкові автомобілі(код 8703) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см, узяті на облік вУкраїні до 1990 року включно, і вантажні автомобілі (код 8704), з об'ємомциліндрів двигуна до 6001 куб. см до 1990 року випуску включно, — щодо одного звідмічених автомобілів;
г)обличчя, які згідно законодавству є платниками фіксованогосільськогосподарського податку, — за трактори колісні (код 8701, окрімсідельних тягачів — код 8701 02) і вантажні автомобілі (код 8704).
Для підприємств встановленадостатньо висока відповідальність за сплату податку. В разі заниження податкустягується вся сума несплаченого податку і штраф в двократному розмірі від тієїж суми. За недоліком обліку об'єктів оподаткування або за ведення обліку зпорушенням встановленого порядку (ненадання, невчасне представлення розрахунківі інших документів, необхідних для числення і сплати податку) стягується штрафу розмірі 10% від суми податку, який підлягає сплаті. За невчасну сплатуподатку стягується пеня у розмірі 120% річних від облікової ставки Національногобанку на день складання акту перевірки, від суми недоплати за кожен деньпрострочення платежу.
Сума податку на транспортнізасоби включається до складу валових витрат платника, а значить, зменшуєприбуток оподаткування і суму податку на нього. Податок на транспортні засобивключається в собівартість перевезень, яка впливає на розмір прибуткупідприємства.
Аналіз механізму стягненняподатку на транспортні засоби дає можливість зробити вивід, що поряд зфіскальною функцією вказаний податок виконує регулюючу функцію. Він направленийна підвищення інтенсивності використання транспортних засобів [4].
V) фіксований сільськогосподарськийподаток
Обличчя можуть бутизареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськимипідприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законамиУкраїни, селянські і інші господарства, які займаються виробництвом(вирощуванням), переробкою і збутом сільськогосподарській продукції, а такожрибницькі, рибальські і риболовецькі господарства, які займаються розведенням,вирощуванням і виловом, риби у внутрішніх водоймищах (озерах, ставках іводосховищах), в яких сума, отримана від реалізації сільськогосподарськоїпродукції власного виробництва і продуктів її переробки за попередній звітний(податковий) рік, перевищує 75 відсотків спільної суми валового доходу.
Об'єктом оподаткування дляплатників фіксованого сільськогосподарського податку (далі – платники податку)є майдан сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарськомутоваровиробникові у власність або наданих йому в користування, у тому числі наумовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими,рибальськими і риболовецькими господарствами для розведення, вирощування івилову риби, у внутрішніх водоймищах (озерах, ставках і водосховищах).
Ставка фіксованогосільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідьвстановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1липня 1995 року, відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом МіністрівУкраїни, в таких розмірах:
для ріллі, сіножатей іпасовищ, — 0,15;
для багатолітніх насаджень — 0,09;
для земель водного фонду, яківикористовуються рибницькими, рибальськими і риболовецькими господарствами длярозведення, вирощування і вилову риби, у внутрішніх водоймищах, — 0,45 відсоткагрошової оцінки одиниці майдану ріллі по областях і Автономній Республіці Крим.
Грошова оцінкасільськогосподарських угідь у разі потреби може уточнюватися згіднозаконодавству.
Платники податку перераховуютьв певний термін спільну суму коштів на відповідний рахунок місцевого бюджету замісцем розташування земельної ділянки [10, з 65-67 с.].
Платники податку несутьвідповідальність за правильність обчислення, своєчасність представленнярозрахунків і сплати сум фіксованого сільськогосподарського податку згіднозаконодавчим актам України.
VI) податок на промисел
Платниками податку напромисел є громадяни України, іноземні громадяни і особи, без громадянства(надалі – громадяни) як ті, які мають, так і ті, які не мають постійного місцяпроживання в Україні, якщо вони не зареєстровані як суб'єкти підприємництва іздійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарногороку, продаж вироблених, перероблених і куплених продукції, речей, товарів(надалі – товари).
Об'єктом оподаткування єсумарна вартість товарів за ринковими цінами, що наголошується громадянином вдекларації, поданій до державної податкової інспекції по району (місту) замісцем проживання, а громадянином, який не має постійного місця проживання вУкраїні, — за місцем продажу товарів.
Форма деклараціївстановлюється Головною державною податковою інспекцією України.
Не декларується і неоподатковується продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, наприсадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва,худоби, кролів, нутрій, птиці (як у жвавому вигляді, так і продукції їх забою всирому вигляді і у вигляді первинної переробки), продукції власногобджільництва, а також продаж автотранспортних засобів, які знаходяться вприватній власності громадян, якщо вони реалізуються один раз протягом року.
Ставка податку на промиселвстановлюється у розмірі 10 відсотків вказаної в декларації вартості товарів,які підлягають продажу протягом трьох календарних днів, але не менше розміруоднієї мінімальної заробітної плати. В разі збільшення терміну продажу товарівдо семи календарних днів ставу податку подвоюється [5].
На громадян, які здійснюютьпродаж товарів без придбання одноразових патентів або з порушенням терміну їхдії або здійснюють продаж товарів, не відмічених в деклараціях, начальникамидержавних податкових інспекцій і їх заступниками накладаються адміністративніштрафи в розмірі від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян, а за ті ж дії, здійснені повторно протягом року після накладенняадміністративного стягнення, — від десяти до двадцяти неоподатковуванихмінімумів доходів громадян.
1.4. Основні завдання вдосконаленняподаткової системи України
Для полегшення ситуаціїнеобхідно досягти стабільності податкового законодавства, яке забезпечило б:введення в дію законодавчих актів по питаннях оподаткування не раніше ніж черезрік з моменту їх ухвалення; незмінність ставок пільг і правил оподаткування вперебіг мінімум 3 років з моменту введення в дію актів податковогозаконодавства, а також податкового законодавства відносно платників, які берутьучасть в цільових державних інвестиційних програм в перебігу всього часу їхдії.
Держава повинна навчитисяграмотно керувати доходами і відмовитися від жорстокої зарегульованості економіки,яка штовхає підприємця в «тінь», що діє нині. Інакше кажучи, необхідно досягтизбалансованості інтересів бюджету і конкретного підприємця.
Для цього слід забезпечитигнучкість податкової системи, пристосувати її до зовнішньої і внутрішньоїекономічною кон’юнктури. Перш за все мова йде про делегуванні податковиморганам має рацію дати відстрочення, розстрочки по оплаті податків, стягуванняпені, і введення штрафних санкцій залежно від фінансового положення платникаподатків і перспектив його розвитку з дотриманням єдиної умови – в кінціпевного звітного періоду платник податків зобов'язаний повністю сплатити всюсуму заборгованості. При такій схемі, можливо, використовувати і вжевипробувану систему податкових кредитів.
Необхідно також враховуватичинник сезонності роботи платника і особливості окремих областей промисловостіі сільського господарства.
Уряд різних держав можутьбути в яких завгодно стосунках, проте підприємці прагнуть і прагнутимуть доспівпраці, якщо вона взаємна вигідно. У випадку якщо в податковомузаконодавстві не буде врахований цей чинник, то не лише держава, а і підприємцівтратять великі доходи.
Тому досягнення узгодженостівнутрішньої податкової системи з податковими системами суміжних держав, які єосновними економічними партнерами України, – важливе питання сьогоднішньогодня. Створення досконалої податкової системи усередині однієї окремо узятоїкраїни не вирішує повністю вирішення всіх проблем.
Необхідно до мінімуму довестинегативний вплив на економіку країни тіньового бізнесу. Аналіз ситуації, якасклалася, свідчить про те, що тіньова діяльність заподіює збитки однаковоюмірою як державі, так і кожному легально працюючому підприємцеві. Правда,ризик, на який свідомо йдуть тіньовики, не завжди виправдовується прибутком,який вони отримують.
Тіньова економіка не безпечнаще і тим, що активно приваблює до своєї сфери все нових і нових суб'єктівпідприємницької діяльності. Наприклад, комерційні банки, на жаль, незвичайнозацікавлені в активній спільній роботі з фіктивними підприємствами. Тільки уодному з перевірених податковою інспекцією комерційних банків з 1000розрахункових рахунків, що діють, 294 використовувалися фіктивнимипідприємствами [9, 33-35 с.].
Головне завдання, якеставлять перед податковою поліцією, не розпиляти сили на нескінченні перевіркилотків і кіосків, а систематично відпрацьовувати найбільш значні факти ухиленнявід сплати податків, попереджати масові порушення податкового законодавства.Можна привести тільки дві цифри: зміст всією податковою поліцією обходитьсядержаві в 13 млн. гривень в рік, тоді як за підлогу року бюджет поповнився на190 млн. гривень завдяки дії податкової поліції.
Я вважаю, що само поняттяподаткової реформи включає не лише зміну законодавства, яке регулює розміри іпроцес збору податків, а і модернізацію самої податкової служби, приведення їїу відповідність з вже існуючими ринковими нововведеннями, яка могла б надостатньому рівні забезпечувати доходи до бюджету.
Всі розуміють, що за бажання,за рік або два не можна створити ідеальну податкову систему. Але зараз, перш завсе, потрібно думати про фінансову систему перехідного періоду.
Я розумію, що весь часподаткові органи, як органи фіскальні, є і будуть одними з найбільшнепопулярних державних інститутів в країні. Але хочу підкреслити, що податки –це плата за цивілізацію, і виконаються вони повинен цивілізований. Сподіваюся,що в недалекому майбутньому Україна вийде на такий рівень.
Висновки
Дана роботарозкриває сутність найголовніших загальнодержавних податків в Україні, якаполягає в виконанні податками своїх функцій.
Характеристикаподаткової системи дає змогу оцінювати вплив усіх основних видів податків нафінансово – господарську діяльність підприємств
В процесі роботиподано детальна характеристика загальнодержавних податків, розкрита їх сутністьта наведені принципи оподаткування юридичних та фізичних осіб, штрафи занесвоєчасну сплату та пільгове оподаткування.
Зрозумітибезпосередній зв'язок між бюджетом країни і добробутом кожного громадянина, утому числі і підприємця, повинен кожен.
Недоплачуваючи податкидо бюджету, кожен з нас прямо або побічно обкрадає сам себе. Уявіть собібагатого підприємця, в офісі якого (а зараз нерідко і удома) систематичновимикають електроенергію і воду, не працює опалювання. Навіть найсучаснішімодифікації автомобілів стають безпорадними на наших неосвітлених дорогах,покритих ямами. Як би це ні було сумно, але це реальність нашого життя, як привсьому цьому деякі особи нерідко захоплюються тим, що вони якимсь чиномвідхилилися від сплати податків. Тоді дозвольте запитати: чи виграють вони відцього? На перший погляд (з урахуванням одномоментної вигоди в грошовомувираженні), можливо, і так, але якщо подивитися глибше – у жодному випадку.Держава, яка не має достатньо засобів, стає безпорадною в справі захисту своїхгромадян, як в соціальному, так і в загальнодержавному плані. Вивід простій:стосунки між державою і підприємцем повинні будуватися на основах паритетностіі взаємної вигоди, а регулюватися можуть тільки через збалансовану податковусистему.
Зважаючи навищесказане, хотів би зупинитися на одній з особливостей економічної ситуації,яка склалася на Україні. Існуюча податкова база здатна забезпечити наповненнябюджету і навіть більше. Одночасне безсистемне надання пільг платникам і масовеухилення суб'єктів підприємницької діяльності від виплати податків примушуєдержаву розширювати податкову базу і ввести жорсткішу систему стягненняподатків. Створюється парадоксальна ситуація ніж більше податків намагаємосязібрати, тим менше платників їх виплачує, див. додаток А та Б.
На мій погляд,побудова такої податкової системи, яка б забезпечила створення сприятливогоподаткового клімату на Україні, неможлива без впровадження цілого комплексумерів, які в корені змінили б сам підхід до виплати податків, як необхідногоатрибуту держави.
Список використаної літератури
1. ЗаконУкраїни від 25.06.1991 р. № 1251-12 «Про систему оподаткування».
2. ЗаконУкраїни від 03.04.1997 р. № 168-97-ВР «Про податок на додану вартість».
3. ЗаконУкраїни від 28.12.1994 р. № 334-94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».
4. ЗаконУкраїни від 11.12.1991 р. № 1963-12 «Про податок з власників транспортнихзасобів і інших самохідних машин і механізмів».
5. ДекретКабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. «Про податок на додану вартість».
6. Василіко.Д. Державні фінанси Україні: Навчальній посібник. – К.: Віща школа, 2002.
7. Епіфанов а.О. та ін. Бюджет і фінансоваполітика України. – К.: “Наукова думка”, 2004.
8. Кашкарова С. М. Податкова система.Навчальний посібник. – К. CIPA, 2007.
9. ОпарінВ.М. Фінанси (загальна теорія): Навчальній посібник. – К.: КНЕУ, 2001.
10. СтоянВ.І. – Удоськоналення податкової системи Україні. //Фінанси Україні. – 2005. –№ 7.
11. ЮрійС.І., Беськид й.М. Бюджетна система Україні: навчальний посібник.–К.: НІОС. –2000.
12. Фінансипідприємств: Підручник/керівник авт. кол. і наук. ред. проф… А.М.Поддєрьогін.– К.: КНЕУ, – 2000.
13. Воробйовю.М. – Податкова політика держави та її вплив на формування фінансовогокапіталу підприємств. // Фінанси Україні. – 2006. — № 9
14. http://sta.kmu.gov.ua – Державна ПодатковаАдміністрація України
15. rada.gov.ua/ — Верховна рада Україні