ВСТУП
Динамічнийрозвиток підприємницької діяльності в Україні супроводжується значнимиекономічними суперечностями, зумовленими особливістю ринкової трансформації вумовах глобалізаційних процесів. Однією з найважливіших проблем, з якоюстикаються вітчизняні підприємства, є недостатня ефективність організаціїуправління їхніми фінансовими ресурсами в умовах переходу до ринку, з огляду нате, що фінансові ресурси – найважливіший чинник економічного зростання,реорганізацію управління фінансовими ресурсами підприємств необхідно сьогоднітрактувати як центральну ланку усього комплексу заходів, спрямованих на його забезпечення.У зв’язку з цим перехід України до ринкових відносин потребує від науковців тапрактиків здійснення систематизації й доповнення теоретичних уявлень прореорганізацію управління фінансовими ресурсами підприємств в перехіднійекономіці України, виявлення причин її недоліків, розроблення практичнихрекомендацій щодо їх усунення на рівні підприємств та економіки в цілому.
Головнамета даної курсової роботи — проаналізувати ефективність формування івикористання фінансових ресурсів державного підприємства, що досліджується, виявитиосновні проблеми в управлінні фінансами і дати рекомендації по удосконаленнюнапрямків формування та використання фінансових ресурсів.
Стратегічнимизадачами розробки рекомендацій були: максимізація прибутку підприємства,оптимізація структури капіталу державного підприємства і підвищення йогофінансової стійкості, а також створення ефективного механізму формування івикористання фінансових ресурсів.
Об'єктомдослідження виступає державне підприємство ПДЛП „Полтаваоблагроліс”. Данепідприємство перебуває в управлінні Державного управління майном.
Припроведенні аналізу показників формування і використання фінансових ресурсівпідприємства ПДЛП „Полтаваоблагроліс” були застосовані такі прийоми і методи яканаліз коефіцієнтів (відносних показників), порівняльний аналіз, факторнийаналіз, аналітичний метод, балансовий метод.
Темою фінансових ресурсів цікавиться чимало науковців,зокрема професор КНЕУ Поддєрьогін А.М., кандидати економічних наук, такі якСадеков А.А., Лащак В.В., Чацкіс Ю.Д., Литвиненко Є.О., Василик О.Д. та багатоінших. А так як проблема формування та ефективного використання фінансовихресурсів на сьогоднішній день є досить актуальною, достатньо великий обсяг інформації зосередженийі в періодичних виданнях. Всі ці праці і були використані при написаннітеоретичної частини роботи. Інформаційною базою фінансового аналізу булабухгалтерська звітність підприємства за останні роки, а саме: бухгалтерськийбаланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів і звіт провласний капітал.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХРЕСУРСІВ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ
1.1 Сутність і значення фінансових ресурсів
У сучасних умовах становлення економіки Українирозвиток вітчизняного бізнесу набуває особливої динамічності. Вона пояснюєтьсянаявністю досить жорсткої конкуренції як із боку українських, так і зарубіжнихкомпаній, підвищенням вимог споживачів до товарів і послуг, що пропонуються наринку. З іншого боку, підприємство є також споживачем різного роду ресурсів.
Отже,воно у процесі своєї господарської діяльності стикається з багатьмаконтрагентами (кредиторами, дебіторами). Тому, аби посісти своє місце на ринкуй успішно працювати, підприємство має враховувати багато чинників, що впливаютьна його діяльність, планувати й прогнозувати власні кроки. Звичайно, доситьважливе значення має професійна робота маркетингової служби підприємства. Однакна сучасному етапі розвитку дедалі вагомішого значення набуває саме управлінняфінансовою системою підприємства, оскільки фінансові ресурси є базиснимресурсом, без якого неможливе функціонування й розвиток підприємства [22].
Таказначущість категорії фінансові ресурси в організації та розвитку будь-якогопідприємства потребує чіткого визначення цього терміна. На жаль, в економічнійлітературі досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів, їхскладу, методів впливу на ефективність господарювання.
Аналіз сутності фінансових ресурсів слідрозпочати з визначення, яке наводиться у фінансово-кредитному словнику:«Фінансові ресурси — це грошові кошти, які перебувають у розпорядженніпідприємств, господарських організацій та установ». Як бачимо, унаведеному значенні фінансові ресурси прирівнюються до коштів. Але кошти, якіперебувають на поточному, валютному рахунках, у касі підприємства знеособлені йне мають цільового призначення. Отже, відбувається ототожнення фінансовихресурсів із грошовими, тоді як перші є специфічнішим явищем [22].
На думку А.Г. Загороднього, «фінансовіресурси — це сукупність коштів, що є в розпорядженні держави та суб'єктівгосподарювання». Знов-таки, це визначення не точне й не повне, оскількизводить поняття «фінансові ресурси» до сукупної маси коштів напідприємстві. На противагу цьому фінансові ресурси характеризують грошові нагромадження,грошові фонди, які формуються в процесі розподілу створеного на підприємствіпродукту.
Згідноз Опаріним фінансові ресурси – це сума коштів, які спрямовані в оборотні інеоборотні активи підприємства. Поддєрьогін вважає, що фінансові ресурси – цегрошові засоби, які є в розпорядження підприємства, а саме грошові фонди, атакож частина грошових засобів в не фондовій формі. Відповідно до Павловоїфінансові ресурси – це частина грошових доходів та надходжень суб’єктівгосподарювання, які використовуються для формування фондів фінансових ресурсівабо в не фондовій формі для забезпечення процесів відтворення [23].
Вумовах регульованого ринку частіше застосовується поняття «капітал»,який є для фінансиста реальним об'єктом і на який він може впливати постійно зметою отримання нових прибутків підприємства. Таким чином, капітал — це часткафінансових ресурсів, введених підприємством в оборот і в дію, що приносятьприбутки від цього обороту. У такому значені капітал виступає як перетворенаформа фінансових ресурсів.
У такомутрактуванні принципова відмінність між фінансовими ресурсами й капіталомпідприємства полягає в тому, що на будь-який момент часу фінансові ресурсибільше або рівні капіталу підприємства. Однак це не означає, що чим більшерозмір капіталу наближається до розміру фінансових ресурсів, тим ефективнішепідприємство працює.
Звизначення фінансових ресурсів слідує, що за походженням вони розділяються навнутрішні (власні) і зовнішні (залучені). У свою чергу внутрішні в реальнійформі представлені в стандартній звітності у вигляді чистого прибутку йамортизації, а в перетвореній формі — у вигляді зобов'язань перед службовцямипідприємства, чистий прибуток являє собою частину прибутків підприємства, якаутвориться після вирахування із загальних сум прибутків обов'язкових платежів — податків, зборів, штрафів, пені, неустойок, частини процентів і іншихобов'язкових виплат. Чистий прибуток знаходиться в розпорядженні підприємства ірозподіляється за рішеннями її керівних органів.
Зовнішніабо залучені фінансові ресурси діляться також на дві групи: власні й позикові.Такий розподіл, зумовлений формою капіталу, в якій він вкладається зовнішнімиучасниками в розвиток даного підприємства: як підприємницький або як позиковийкапітал. Відповідно результатом вкладень підприємницького капіталу є утвореннязалучених власних фінансових ресурсів, результатом вкладень позикового капіталу- позикових коштів.
За характером використання розрізняють цільові та універсальніфінансові ресурси. Цільові фінансові ресурси – це ресурси, що мають цільовепризначення і використовуються на вказані цілі: це кошти амортизаційного,резервного фонду, бюджетних асигнувань тощо. Універсальні фінансові ресурсивикористовуються на різні цілі: фінансові вкладення, благодійні внески тощо.
Фінансові ресурси також класифікують за кругообігом на початкові –ті, з якими розпочинає підприємство свою діяльність, і прирощені – ті, щостворюються в процесі діяльності [23].
Отже, фінансовими ресурсами доцільно вважати частину коштівпідприємства у фондовій і не фондовій формі, яка формується у результатірозподілу виробленого продукту, залучається до діяльності підприємства з різнихджерел і спрямовується на забезпечення розширеного відтворення виробництва.Хоча проблема визначення поняття „фінансові ресурси” залишається доситьактуальною в сучасній економічній науці, оскільки потребує чіткого визначення йпояснення.
1.2 Особливості формування та напрямки використання фінансовихресурсів на державних підприємствах
Рух коштів, його швидкість і масштаби визначаютьпрацездатність фінансової системи компанії. З руху коштів розпочинається і нимже завершується грошовий кругообіг підприємства, оборот усього капіталу. Саметому рух коштів, грошовий обіг на підприємстві є основною ланкою в процесіобороту капіталу.
Фінансові ресурси формуються ще до початкудіяльності підприємства в процесі утворення статутного фонду. Далі ці коштиінвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення йрозвитку виробництва. Саме так підприємство отримує можливість займатисявиробництвом і збутом продукції, одержувати доходи. Грошові ресурси підприємствзберігаються в касі, а також на поточному, валютному та інших рахунках убанківських установах [20].
У процесі реалізації продукції, робіт, послуг нарахунки підприємств постійно надходять кошти у вигляді виручки від реалізації.Грошові ресурси надходять також від фінансово-інвестиційної діяльностіпідприємств: від акцій, облігацій та інших видів цінних паперів; від вкладаннякоштів на депозитні рахунки; від здавання майна в оренду. Однак підприємстворозпоряджається не всіма коштами, які воно одержує. Так, у складі виручки відреалізації продукції па підприємство надходять суми акцизного збору, податку надодану вартість, мито, котрі підлягають внесенню до бюджету. Частина грошовихнадходжень, що залишилася після відрахувань до бюджету акцизного збору, податкуна додану вартість, мита, спрямовується на заміщення коштів, авансованих воборотні та основні фонди, на виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом,позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями та іншими суб'єктамигосподарювання. Частина грошових надходжень, яка залишилася, формує валовий ічистий дохід, прибуток [25].
Важливою особливістю фінансової системипідприємства є формування й використання різноманітних грошових фондів. Грошовіфонди — це частина коштів, які мають цільове спрямування. Через нихздійснюється забезпечення господарської діяльності необхідними грошовимиресурсами, а також розширеного виробництва: фінансування науково-технічногопрогресу; опанування і впровадження нової техніки; економічне стимулювання;розрахунки з бюджетом, банками. До таких фондів належать: статутний фонд, фондоплати праці, амортизаційний (на державних підприємствах), розвиткувиробництва, соціального призначення, заохочення, резервний фонд тощо. Приорганізації підприємство повинне мати статутний фонд, або статутний капітал, зарахунок якого формуються основні фонди й обігові кошти.
Формування статутного капіталу, його ефективневикористання, управління ним — одне з головних завдань фінансової службипідприємства. Сума статутного капіталу державного підприємства, як правиловідображає вартість наявних основних фондів. Статутний капітал змінюєтьсяпідприємством зазвичай за результатами роботи за рік після внесення змін вустановчі документи.
До елементу фінансових ресурсів підприємства—«додаткового капіталу» належать:
Ø результатипереоцінки основних фондів, тобто їхня дооцінка;
Ø емісійний дохідакціонерного товариства (дохід від продажу акцій більший від їхньої номінальноївартості);
Ø безкоштовноотримані грошові й матеріальні цінності на виробничі цілі;
Ø асигнування збюджету на фінансування капітальних вкладень;
Ø асигнування напоповнення обігових коштів.
Резервний капітал — це грошовий фонд підприємства,що створюється з відрахувань від прибутку. Він спрямовується на покриттязбитків.
Також на підприємстві формується низка іншихгрошових фондів: для погашення кредитів банків, опанування нової техніки,науково-дослідних робіт, відрахувань вищестоящій організації.
Підприємствавикористовують кошти не лише у фондовій формі. Так, використання підприємствомкоштів для виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом і позабюджетнимифондами, банками, страховими організаціями здійснюється в не фондовій формі. Уне фондовій формі підприємства також одержують дотації та субсидії, спонсорськівнески. Отже, ми бачимо, що фінансові ресурси підприємства існують як уфондовій, так і у не фондовій формі, фактично будучи коштами підприємства,котрі мають або не мають цільової спрямованості.
Формуваннята використання фінансових ресурсів на підприємствах – це процес утвореннягрошових фондів для фінансового забезпечення операційної, інвестиційноїдіяльності, виконання фінансових зобов’язань перед державою та іншими суб’єктамигосподарювання.
Відомо,що будь – які ресурси обмежені і досягти бажаного ефекту можна не тількирегулюванням їхнього обсягу, а й через установлення оптимального співвідношеннярізних ресурсів. З сіх видів ресурсів фінансові мають першочергове значення,оскільки це єдиний вид ресурсів підприємства, що трансформується безпосередньоі з мінімальною витратою часу в будь – який інший вид ресурсів.
Обсягвиробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та структуру фінансовихресурсів підприємства. У свою черг, від величини фінансових ресурсів залежитьзростання виробництва та соціально – економічний розвиток підприємства.Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансовеблагополуччя підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.
Пошукфінансових джерел розвитку підприємства, забезпечення найефективнішогоінвестування фінансових ресурсів набувають важливого значення в роботіфінансових служб підприємства за умов ринкової економіки.
Упроцесі формування фінансових ресурсів підприємств важливу роль відіграєвизначення оптимальної структури їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власнихкоштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємства. Висока питомавага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребуєдодаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, зменшуєліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик. Тому в кожномуокремому випадку необхідно детально аналізувати доцільність залучення додатковихфінансових ресурсів з урахуванням фінансових ризиків.
Основнимиджерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залученікошти. До власних фінансових ресурсів належать:
Ø статутний капітал;
Ø амортизаційні відрахування;
Ø резерви, накопичені підприємством;
Ø валовий дохід та прибуток від різних видів господарськоїдіяльності;
Ø ресурси від реалізації майна;
Ø інші внески юридичних і фізичних осіб (цільове фінансування,добродійні внески й інше) [29].
Пристворенні підприємства джерелом придбання основних коштів, нематеріальнихактивів, оборотних коштів є статутний капітал. За рахунок нього створюютьсянеобхідні умови для здійснення підприємницької діяльності. Статутної капіталявляє собою суму коштів, наданих власниками для забезпечення статутноїдіяльності підприємства.
Амортизаційнівідрахування й частка прибутку, що направляється на накопичення, складаютьгрошові ресурси підприємства, що використовуються на його виробничо — технічнийі науковий розвиток. Розподіл прибутку може проводитися шляхом утворенняспеціальних фондів — фонду накопичення, фонду споживання, резервних фондів — або шляхом безпосереднього витрачання чистого прибутку на окремі цілі.
Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства — цебагатоцільове джерело фінансування його потреб, але основні напрямки їївикористання можна визначити як нагромадження і споживання. Пропорції розподілуприбутку на нагромадження і споживання визначають перспективи розвиткупідприємства.
Резервнийфонд створюється суб’єктами на випадок припинення їх діяльності длявідшкодування кредиторської заборгованості.
Фонди нагромадження і фонди споживання — це фонди спеціальногопризначення. Вони формуються, якщо це передбачено установчими документами. Фонднагромадження представляє собою джерело ресурсів господарюючого суб’єкта,акумулюючого прибуток, і інші джерела для створення нового майна, купівліосновних фондів, оборотних засобів і т.д. Фонд нагромадження відображаєзростання майнового стану господарюючого суб’єкта, збільшення його власних засобів.Разом з тим операції по придбанню і створенню нового майна господарюючогосуб’єкта не зачипають фонд нагромадження.
Фондспоживання представляє собою джерело фінансових ресурсів підприємства,зарезервованого для проведення операцій по соціальному розвитку і матеріальномузаохоченню колектива.
Прибуток і амортизаційні відрахування є результатом кругообігуресурсів, вкладених у виробництво, і відносяться до власних фінансових ресурсівпідприємства, якими вони розпоряджаються самостійно.
Оптимальневикористання амортизаційних відрахувань і прибутку по цільовому призначеннюдозволяє відновити виробництво продукції на розширеній основі [33].
Упроцесі формування фінансових ресурсів підприємств важливу роль відіграєвизначення оптимальної структури їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власнихкоштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питомавага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребуєдодаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів заакціями, дохід за облігаціями, зменшення ліквідності балансу підприємства,підвищення фінансових ризиків.
Залученіпозикові фінансові ресурси підприємства найчастіше зустрічаються у формі:
Ø банківських кредитів ;
Ø кредиторська заборгованість;
Ø бюджетні асигнування;
Ø страхові відшкодування;
Ø благодійні внески і т.д.
Томув кожному конкретному випадку необхідно детально аналізувати доцільністьзалучених додаткових фінансових ресурсів з урахуванням фінансових ризиків.
Кредиторськазаборгованість — це перш за все заборгованість по заробітній платні,відрахуванням до позабюджетних фондів, пов’язані з фондом оплати праці, резервмайбутніх платежів і ін. Утворення заборгованості по заробітній платнівикликане тим, що між строком її нарахування і днем виплати є деяка кількістьднів за роботу, в які господарюючий суб’єкт ще повинен виплатити робітникам.
Кредит – означає «розпорядження визначеною сумою грошей на протязідеякого часу, тобто ті, у кого є надлишок ресурсів, можуть їх давати в кредиттим, хто відчуває нестачу або має потребу в додаткових сумах».
Так за допомогою кредиту можна перебороти труднощі, пов’язані зтим, що на одній ділянці визволяються тимчасово вільні ресурси, а на іншихвиникає потреба в них. Кредит акумулює капітал, що визволився, тим самим,обслуговує прилив капіталу, що забезпечує нормальний відтворювальний процес.Також кредит прискорює процес грошового обігу, забезпечує виконання цілого рядувідносин: страхових, інвестиційних, грає велику роль у регулюванні ринковихвідносин.
Джерелом позичкового капіталу служать, по-перше, ресурси, щовивільняються з кругообігу: засоби, призначені для відновлення основногокапіталу (тобто амортизаційний фонд); частина оборотного капіталу, щовивільняється в грошовій формі в зв'язку з розбіжністю часу продажу товарів ікупівлі сировини, палива, матеріалів. Капітал, тимчасово вільний у період міжнадходженням ресурсів від реалізації товарів і виплатою заробітної плати.
Іншим джерелом позичкового капіталу виступають грошові прибуток інагромадження приватного сектора. У якості третього джерела позичковогокапіталу виступають грошові нагромадження держави, розміри яких визначаютьсямасштабами державної власності і часткою валового національного продукту.
Такимчином, можна зробити висновок, що тимчасово вільні ресурси, що виникають наоснові кругообігу промислового і торгового капіталу, грошові нагромадженняприватного сектора і держави утворюють джерела позичкового капіталу.
Доджерел фінансових ресурсів відносять також надходження грошових ресурсів зарахунок благодійних внесків, страхових внесків, від продажу закладеного майнаборжника, спонсорських внесків і т.д.
Такимчином, основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власніта залучені кошти. До власних фінансових ресурсів належать: статутний капітал,амортизаційні відрахування, резерви накопичені підприємством, валовий дохід та прибутоквід різних видів господарської діяльності, ресурси від реалізації майна, іншівнески юридичних і фізичних осіб (цільове фінансування, добродійні внески йінше.). До залучених позикових фінансових ресурсів підприємства відносяться:банківські кредити, кредиторська заборгованість, бюджетні асигнування, страховівідшкодування, благодійні внески і т.д.
1.3 Особливості управління фінансами державних підприємств
Спроможністьпідприємства досягнути успіху на ринку залежить від ефективності управлінняйого фінансовими ресурсами. Добре організоване управління є необхідноюскладовою для їх успішної роботи в умовах жорсткої ділової конкуренції.
Механізм управління фінансами державних підприємств в умовахперехідної економіки лише починає формуватись. Тому дослідження методологічнихпитань цього управління, визначення форм його взаємодії з державною фінансовоюсистемою дуже актуальні на сучасному етапі. Ця актуальність визначається і тим,що без докорінної зміни механізму управління фінансами державних підприємств наринкових засадах не можна розраховувати на підвищення результативності їхньоїдіяльності, ефективне виконання їхніх функцій як учасників ринкових відносин вУкраїні, вихід з економічної кризи в цілому.
Проблеми методології управління фінансами державних підприємствпотребують попереднього розгляду категорій «фінанси підприємства» та«фінансові відносини підприємства», які, з одного боку, мають визначитисутнісний бік предмета цього управління в умовах перехідної економіки, а здругого — особливості його змісту стосовно підприємств із державним капіталом.
Фінанси державних підприємств характеризують систему економічнихвідносин щодо формування, розподілу і використання фінансових ресурсів напідприємствах з державним капіталом для забезпечення ефективного розвитку їх навсіх стадіях життєвого циклу [26].
Розгляд сутності фінансів державного підприємства та їхнього місцяв системі державних фінансів дає змогу перейти до висвітлення системифінансових відносин цих підприємств.
Відповідно до раніше з'ясованої сутності фінансів державногопідприємства поняття його фінансових відносин пропонується викласти у такійредакції: фінансові відносини державного підприємства характеризують особливіформи його внутрішніх та зовнішніх фінансових зв'язків, які генерують фінансовіпотоки, пов'язані з формуванням, розподілом і використанням його фінансовихресурсів [31].
Розгляд сутності фінансів державного підприємства, сутності тасистеми його фінансових відносин дає змогу безпосередньо перейти до дослідженняметодологічних питань управління фінансами підприємства, його суб'єкта йоб'єкта, головної мети і функцій цього управління.
Серед цих питань вагомим є визначення сутності поняття управлінняфінансами державних підприємств або його фінансовий менеджмент.
Результати проведеного дослідження щодо вітчизняних та зарубіжнихпідходів до визначення сутності управління фінансами підприємства (абофінансового менеджменту) дозволяють зробити такі основні висновки:
1) Сутність управління фінансовою діяльністю підприємства можерозглядатися в трьох аспектах: як практична система, як наука, як навчальнадисципліна.
2) Управління фінансовою діяльністю підприємства становить частинузагальної системи управління ним і має тісно взаємодіяти з іншими системамиуправління: операційним менеджментом, інвестиційним менеджментом, менеджментомперсоналу тощо.
3) Як частина загальної системи управління фінансовий менеджмент маєбути спрямований на досягнення загальних стратегічних і тактичних цілейдіяльності підприємства. Проте як самостійна система управління фінансовийменеджмент має сприяти реалізації стратегічних і тактичних цілей безпосередньофінансової діяльності підприємства. Системи загальних цілей підприємства і йогофінансових цілей не повинні суперечити одна одній.
4) Як система управління фінансовий менеджмент характеризуєтьсякомплексом (або системою) принципів, методів та форм організації фінансовоїдіяльності підприємства.
5) Предметом управління фінансами підприємства у широкому значеннівиступають його фінанси та фінансові відносини, а в більш вузькому значенні —формування, розподіл і використання його фінансових ресурсів та організаціяйого фінансових потоків. Із цих позицій предмет фінансового менеджменту можнаузагальнити як управління всіма аспектами фінансової діяльності підприємства.
На підставі цих висновків сутність поняття«управління фінансами підприємства» (або «фінансовийменеджмент») пропонується визначити таким чином: управління фінансамипідприємства являє собою невід'ємну складову загального управління йогогосподарською діяльністю і визначається комплексом принципів, методів та форморганізації управління всіма аспектами його фінансової діяльності.
Об'єктом управління фінансами підприємства виступають його активи,капітал та фінансові потоки, пов'язані з формуванням, розподілом тавикористанням фінансових ресурсів.
Суб'єктом управління фінансами виступає фінансова адміністраціяпідприємства у складі фінансових менеджерів різних рівнів повноважень.
Але для державних підприємств визначення основної мети правлінняфінансами має певні особливості. Через те, що створення державного підприємствапідпорядковане розв'язанню відповідних суспільних проблем загальнодержавногоабо місцевого значення, максимізація добробуту його власників (чи максимізаціяринкової вартості такого підприємства) не може вважатися головною метоюуправління його фінансовою діяльністю. З нашої точки зору, це управління маєбути, з одного боку, спрямоване на забезпечення розвитку тої діяльності, зарадиякої воно створене, а з другого, — на забезпечення високої ефективностіфінансової діяльності такого підприємства в процесі його розвитку.
Отжеосновною метою управління фінансами державного підприємства є забезпечення йогорозвитку необхідними фінансовими ресурсами та підвищення ефективності йогофінансової діяльності.
Розглядаючи функції управління фінансами, слідзазначити, що вони, насамперед, випливають з комплексу функцій будь-якоїсистеми управління, до складу якого входять: аналіз, планування, прийняттяоперативних рішень та контроль.
Таким чином, систему функцій управління фінансами державнихпідприємств пропонується визначити у такому складі:
- взаємодія з державними органами управління з окремих питаньфінансової діяльності державного підприємства;
- взаємодія з іншими учасниками фінансового ринку і суб'єктами йогоінфраструктури;
- створення ефективних організаційних структур управління фінансовоюдіяльністю на підприємстві, які найбільшою мірою відповідаютьорганізаційно-правовій формі його функціонування, частці державного капіталу,обсягу та напрямкам фінансової діяльності;
- аналіз фінансової діяльності та фінансового стану підприємства;
- планування фінансової діяльності підприємства;
- обґрунтування та прийняття оперативних фінансових рішень з окремихнапрямків фінансової діяльності;
- контроль за виконанням розроблених планів та прийнятих фінансовихрішень [35].
Розглянута система функцій управління фінансами державногопідприємства може бути доповнена відповідно до конкретних умов його фінансовоїдіяльності.
Отже,удосконалення управління фінансовими ресурсами підприємств слід розглядати якодин з головних чинників підвищення ефективності будь-якоївиробничо-господарської діяльності. Від цього залежить поліпшення позиційпідприємства в конкурентній боротьбі за його стабільне функціонування тадинамічний розвиток. Система управління фінансовими ресурсами підприємства можевважатися досить ефективною лише у тому разі, коли вона дає змогу не лишераціонально використовувати наявні ресурси, а й забезпечувати активнийсистемний пошук можливостей подальшого розвитку підприємства.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ НАПРИКЛАДІ ДЕРЖАНОГО ПІДПРИЄМСТВА ПДЛП „ПОЛТАВАОБЛАГРОЛІС”
2.1 Загальна характеристика ПДЛП „Полтаваоблагроліс”
Полтавськедержавне лісогосподарське підприємство „Полтаваоблагроліс” знаходиться натериторії Полтавської області у м. Полтава по вулиці Міщенка, 2.
Основноюметою даного підприємства є:
· збереження лісів, охорони їх від пожеж, захисту від шкідників іхвороб;
· посилення водоохоронних, захисних, клімато — регулюючих, санітарногігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою охорониздоров’я людей і поліпшення навколишнього природного середовища;
· реалізація державної політики розвитку лісового господарства васистемі Мінагрополітики України;
· безпосереднього керівництва і організації ведення лісовогогосподарства у наданих у оперативне управління лісах;
· розширеного відтворення, поліпшення породного складу і якостілісів, підвищення їх продуктивності;
· раціональне використання земельних ділянок лісового фонду;
· контролю, охорони, захисту, раціонального використання лісовихресурсів на території лісів, які надані у оперативне управління.
ПДЛП„Полтаваоблагроліс” є юридичною особою, веде самостійний баланс, маєрозрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, круглу печатку,штампи зі своїм найменуванням, відповідні бланки. Підприємство може мати свій фірмовийзнак, який реєструється відповідно до чинного законодавства України.
Управлінняпідприємством здійснює генеральний директор, якого призначає Орган управліннямайном за поданням обласної державної адміністрації шляхом укладення з нимконтракту в установленому законодавством порядку. Підприємство самостійновизначає структуру управління і встановлює штати, відповідно до вимогзаконодавства.
МайноПДЛП „Полтаваоблагроліс” становлять основні фонди та оборотні кошти, а такожцінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства.Джерелами формування майна є:
Ø майно передане йому органами державного управління;
Ø майно трудового колективу надбане в результаті господарськоїдіяльності;
Ø доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видівфінансово господарської діяльності;
Ø доходи від цінних паперів;
Ø кредити банків та інших кредиторів;
Ø капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
Ø безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій,підприємств, громадян України та інших держав;
Ø придання майна іншого підприємства, організації;
Ø іншого майна, набутого на підставах, не забороненихзаконодавством.
Підприємствомає право відповідно до законодавства продавати або передавати, здавати воренду іншим підприємствам, організаціям та установам, а також громадянамбудинки, споруди, обладнання, транспортні засоби, сировину та інші матеріальніцінності, які йому належать.
2.2 Аналіз ефективності фінансово-господарської діяльностіпідприємства
Основнимизавданнями аналізу фінансово – господарської діяльності підприємства є:визначення економічної ситуації, що склалася на підприємстві, оцінкаефективності найважливіших економічних та фінансових показників, пошукваріантів рішень, які б забезпечили покращення діяльності підприємства [34].При умовах переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвогорозширення права підприємств у галузі фінансово – економічної діяльності значнозростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств.Особливого значення набуває своєчасна та об’єктивна оцінка фінансового танупідприємств різноманітних форм власності.
Фінансовадіяльність підприємства має бути спрямована на організацію надходження йефективного використання фінансових ресурсів.
Фінансовийстан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіхелементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністювиробничо – господарських факторів і характеризуються системою показників, щовідображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.
Перш, ніж перейти до розрахунків конкретних показників по обранійтемі курсової роботи, хотілося б надати загальну характеристику досліджуваногооб’єкта роботи.
Таблиця 2.1.
Аналіззагальних показників роботи ПДЛП „Полтаваоблагроліс”Показники Методика розрахунку 2003р. 2004р. 2005р. Абсолютне відхилення 1 2 3 4 5 6 1.Дохід від реалізації продукції Звіт про фінансові результати (дод.В, К) 229160 353892 398546 169386 2.Валовий прибуток (збиток) Звіт про фінансові результати (дод.В, К) 81100 255598 292535 211435 3.Чистий прибуток Звіт про фінансові результати (дод.В, К) 37680 85928 127379 89699 4.Фондовіддача Чистий дохід від реалізації/середньорічна вартість осн. засобів (первісна вартість) 1,76 3,10 1,9 0,14 5.Рентабельність діяльності підприємства Чистий прибуток (збиток)/Чистий дохід від реалізації 0,16 0,24 0,32 0,16 6.Коефіцієнт абсолютної ліквідності Поточні фін. інвестиції+грош. кошти та їх еквіваленти/поточні зобов’язання 0,23 0,82 0,52 0,29 7. Коефіцієнт автономії Власний капітал/підсумок балансу 0,75 0,66 0,82 0,07 8. Коефіцієнт фін. стійкості Власний капітал/довгостр.+поточні зобов’язання 4,03 1,95 0,59 -3,47 9. Коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами Власні обор. кошти/оборотні активи 0,81 0,66 0,82 0,01 /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
З 2003 по 2005 рік дохід від реалізації продукції підвищивсяна 169386 грн. (з 229160 до 398546 грн.), що становить 73,9 %. У 2005 р.порівняно з 2003 р. валовий прибуток підприємства збільшився на 211435 грн, щоу відсотковому вираженні становить 360,7%. Чистий же прибуток підприємствазбільшився з 2003 по 2004 рік на 48248 грн (228,05 %). З 2004 р. по 2005 р.зріс на 41451грн (148,2 %).
Аналізуючидалі показники, можна сказати, що підприємство має здатність розраховуватись посвоїм зобов’язанням за рахунок наявних грошових коштів і за рахунок власнихфінансових ресурсів, так як за аналізований період коефіцієнти ліквідності іфінансової стійкості, відповідають нормативним значенням(>0,2;>1відповідно).
Оцінка майнового стану підприємства дає змогу визначитиабсолютні й відносні зміни статей балансу за визначений період, відслідкуватитенденції їх зміни та визначити структуру фінансових ресурсів підприємства.
Основні показники майнового стану та ліквідності державногопідприємства ПДЛП „Полтаваоблагроліс” наведені у таблиці (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Основніпоказники майнового стану та ліквідності
державногопідприємства ПДЛП „Полтаваоблагроліс”
заперіод з 2003 по 2005 рр.Показники Роки Відхилення у % до 2003 р. 2003 2004 2005 Аналіз майнового стану підприємства Коефіцієнт зносу основних засобів 0,23 0,07 0,19 82,6
Коефіцієнт
вибуття
основних засобів 0,08 0,01 0,07 87,5 Аналіз ліквідності підприємства
Коефіцієнт
швидкої
ліквідності 1,48 1,42 6,77 457,4 Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,23 0,82 0,52 226,1 Чистий оборотний капітал 17936 62204 89829 500,8
Аналізуючи дану таблицю можна зробити наступні висновки, щокоефіцієнт зносу характеризує стан та ступінь зносу основних засобів ірозраховується як відношення суми зносу основних засобів до їхньої первісноївартості. З 2003 по 2005 рр. цей показник збільшився на 82,6%.
Коефіцієнт вибуття основних засобів показує, яка частинаосновних засобів вибула за звітний період. Цей показник на досліджуваномупідприємстві в загальному з 2003 по 2005 зменшився на 0,01. Хоча у 2005 р.порівняно з 2004 р. цей показник збільшився у відсотковому відношенні на 87,5 %( з 0,01 по 0,07).
Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхомрозрахунку таких показників: коефіцієнта швидкої ліквідності, коефіцієнтаабсолютної ліквідності та чистого оборотного капіталу.
Коефіцієнт швидкої ліквідності – це відношення найбільшліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточнихфінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов’язаньпідприємства. За період з 2003 по 2004р. цей коефіцієнт зменшився на 0,06. Хочав 2005р. збільшився в 4,8 рази.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргівпідприємства може бути сплачена негайно. Обчислюється як відношення грошовихзасобів та їх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточнихзобов’язань. Цей показник зріс у 2005 р. порівняно з 2004 р. на 63,4%.
Чистий оборотний капітал – це різниця між оборотними активамипідприємства та його поточними зобов’язаннями. Його наявність та величинасвідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання тарозширювати подальшу діяльність. Значення цього показника у ПДЛП„Полтаваоблагроліс” характеризується позитивною тенденцією до збільшення: з 2003по 2005 р. він зріс на 71893 грн. Це свідчить про те, що підприємство спроможнесплачувати свої поточні зобов’язання та розширювати подальшу діяльність.
Отже,як бачимо з розрахунків, багато показників фінансово-господарського стану ПДЛП„Полтаваоблагроліс” є нижчі норми і потрібно робити відповідні висновки щодотого, як покращити стан підприємства.
2.3 Аналіз стану фінансових ресурсів державного підприємства ПДЛП„Полтаваоблагроліс”
Ефективністьвикористання фінансових ресурсів характеризується показниками рентабельності,ділової активності і фінансової стійкості.
Данийаналіз проведений у таблиці 2.3. Всі показники розраховуються на основіфінансової звітності (додаток А, Б, В, К).Таблиця 2.3
Показникиефективності використання фінансових ресурсів
заперіод з 2003 по 2005 рр.Показники Роки Відхилення у % до 2003 р. 2003 2004 2005 Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства Коефіцієнт концентрації власного капіталу 0,66 0,75 0,84 127,3 Коефіцієнт маневреності власного капіталу 0,49 0,17 0,18 36,7 Коефіцієнт фінансової залежності 1,33 1,51 1,22 91,7 Аналіз ділової активності підприємства Коефіцієнт оборотності активів 0,96 1,83 1,57 163,5 Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості 76 8,5 15 19,7 Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості 76,3 330 84 110,1 Строк погашення дебіторської заборгованості, днів 5 2 5 - Строк погашення кредиторської заборгованості, днів 5 43 24 480 Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів 3,67 3,15 4,3 117,2 Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) 1,76 3,10 1,9 108,0 Коефіцієнт оборотності власного капіталу 1,3 2,8 2,0 153,9 Аналіз рентабельності підприємства Коефіцієнт рентабельності активів 0,06 0,6 0,21 350,0 Коефіцієнт рентабельності власного капіталу 0,3 0,36 0,04 13,3 Коефіцієнт рентабельності продукції 2,3 2,0 2,0 87,0 /> /> /> /> /> />
Аналізплатоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюється за данимибалансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсівпідприємства, ступінь фінансової стійкості і незалежності підприємства відзовнішніх джерел фінансування діяльності.
Коефіцієнт концентрації власного капіталу показує питому вагувласного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих в його діяльність ірозраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумкубалансу. З 2003 по 2005 р. цей показник збільшився на 127,3%, але загаломвідповідав нормативному значенню (0,5).
Коефіцієнт маневреності власного капіталу – це відношеннячистого оборотного капіталу до власного капіталу. Він показує, яка частинавласного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобтовкладена в оборотні засоби, а яка – капіталізована. Цей показник мав тенденціюдо зростання: з 2003 по 2004 зріс на 34,7%, з 2004 по 2005 р. – на 105,9% і вцілому відповідав нормативному значенню (більше 0).
Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до коефіцієнтаконцентрації власного капіталу. З 2003 по 2004 рр. цей показник збільшився на13,5% (з 1,33 в 2003 році до 1,51 в 2004 році). Загалом за досліджуваний періодкоефіцієнт зменшився на 91,7 % (з 1,33 в 2003 році до 1,22 в 2005 році).
Аналіз ділової активності дозволяє проаналізуватиефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістюобертання фінансових ресурсів підприємства.
Коефіцієнтоборотності активів – це відношення чистої виручки від реалізації продукції досередньорічної величини балансу підприємства і характеризує ефективністьвикористання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхньогозалучення. На досліджуваному підприємстві ПДЛП „Полтаваоблагроліс” цей показникмав позитивну тенденцію зростання з 2003р. по 2004 р. – у 1,9 раза, а з 2004 по2005 р. збільшився на 85,8%.
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості – це відношеннячистої виручки від реалізації продукції до середньорічної величиникредиторської заборгованості і показує швидкість обертання кредиторськоїзаборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниженнякомерційного кредиту, що надається підприємству. З 2003 р. по 2005 р. цейпоказник зменшився з 76 до 15відповідно ( 19,7 %).
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості порівняноз коефіцієнтом оборотності кредиторської заборгованості навпаки збільшився з2003 по 2005 рр. на 7,7 ( з 76,3 в 2003 році до 84 в 2005 році).
Строк погашення кредиторської та дебіторської заборгованостірозраховується як відношення тривалості звітного періоду до кредиторської абодебіторської заборгованості і показує середній період погашення кредиторськоїабо дебіторської заборгованості підприємства. З 2004 р. по 2005 р. строкпогашення кредиторської заборгованості зменшився з 43 до 24 днів. Але загаломвідбулося збільшення строку з 2003 по 2005 рр. на 38 днів. Строк погашеннядебіторської заборгованості не змінився (5 днів у 2005 році), але порівняно з2004 роком зріс на 3 дні.
Коефіцієнтоборотності матеріальних запасів – це відношення собівартості реалізованоїпродукції до середньорічної вартості матеріальних запасів. Він характеризуєшвидкість реалізації товарно — матеріальних запасів підприємства. У період з2003 по 2004 р. цей показник у динаміці зменшився на 0,52. А в період з 2004 по2005 р. збільшився на 1,15, в загальному з 2003 по 2005 р. збільшення склало17,2 % (з 3,67в 2003 році до 4,3 в 2005 році). Отже, швидкість реалізаціїтоварно – матеріальних запасів збільшилась.
Фондовіддача показує ефективність використання основнихзасобів. З 2003 р. по 2004 р. вона збільшилась на 7,6%, тобто випуск продукціїв розрахунку на 1 грн. вартості основних фондів збільшився, що характеризуєбільш ефективне використання основних фондів. Але з 2004 р. по 2005 р. цейпоказник зменшився на 1,2, що показує погіршення ефективності використанняосновних фондів.
Аналізрентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладання коштів упідприємство та раціональність їхнього використання.
Коефіцієнт рентабельності активів – це відношення чистогоприбутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризуєефективність використання активів підприємства. Розрахунок цього показника дляПДЛП „Полтаваоблагроліс” показує, що за період 2003 – 2005 рр. використанняактивів було досить ефективним, загальне збільшення цього показника становило153,8 %. Хоча в 2004 році порівняно з 2005 р. цей коефіцієнт був значно вищий у1,4 раза. Але це не свідчить про значне зменшення рентабельності активів.
Рентабельністьвласного капіталу характеризує ефективність вкладення коштів до даногопідприємства. За період досліджуваний коефіцієнт знизився на 13,3 % ( з 0,3 до0,04). Хоча з 2003 по 2004 рр. цей показник зріс на 0,06 і становив у 2004 році0,36.
Коефіцієнтрентабельності продукції характеризує прибутковість господарської діяльностіпідприємства від основної діяльності. З 2003 р. по 2004 р. даний показникзменшився у 0,87 раза (з 2,3 в 2003 році до 2,0 в 2004 році).
Отже,можна сказати, що на досліджуваному державному підприємстві ПДЛП„Полтаваоблагроліс” фінансові ресурси використовуються не достатньо ефективно,про що свідчать розрахунки показників фінансової стійкості, ділової активностіта показників рентабельності.
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ СТРУКТУРИ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВАТА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ
Ефективністьвикористання фінансових ресурсів характеризується оборотністю активів і показникамирентабельності та фінансової стійкості. Отже, ефективність використанняфінансових ресурсів можна підвищувати, зменшуючи термін оборотності і,підвищуючи рентабельність за рахунок зниження витрат і збільшення виторгу.
Успіхкерування фінансовими ресурсами прямо залежить від структури капіталу напідприємстві. Структура капіталу може бути перешкодою для підприємства.Вона також прямо впливає на рентабельність, норму прибутку, коефіцієнтівділової активності та оборотності на підприємстві.
НаПДЛП „Полтаваоблагроліс” можна запропонувати такі напрямки та шляхи підвищенняефективного використання фінансових ресурсів:
— зменшення запасів та готової продукції на складах на підприємстві;
— зменшення дебіторської заборгованості;
— зменшення поточних зобов'язань.
Будь-якіфонди, не використовувані для нестатків оборотного капіталу, можуть бутиспрямовані на оплату зобов’язань. Крім того, вони можуть використовуватися дляпридбання основного капіталу чи для інших цілей.
Такимчином із запропонованих заходів перейдемо до обґрунтування першого заходу.
Першийзахід. Один із способів економії оборотного капіталу, а отже — підвищення йогооборотності полягає в удосконалюванні керування запасами. Оскільки підприємствовкладає кошти в утворення запасів, то витрати зберігання зв'язані не тільки зіскладськими витратами, але і з ризиком псування товарів, а також із тимчасовоювартістю капіталу, тобто з нормою прибутку, що могла бути отримана в результатіінших інвестиційних можливостей з еквівалентним ступенем ризику.
Збільшеннязапасів і дебіторської заборгованості призводить до зменшення оборотностіоборотних коштів, збільшенню запасів, які у свою чергу не можуть бутивикористані і створюють нестачу оборотного капіталу, що, в свою чергу, примушуєпідприємство ставати боржником. А це явище, як правило негативно впливає наструктуру капіталу підприємства. Також збільшуються об’єми готової продукції наскладах, в наслідок поганої роботи маркетингового відділу та неконкурентноздатності продукції.
Прискоренняоборотності оборотних коштів веде до росту обсягів виробництва й реалізаціїпродукції. Підвищення оборотності оборотних коштів зводиться до виявленнярезультатів і витрат, зв'язаних із збереженням запасів, і підведенню розумногобалансу запасів і витрат. Для прискорення оборотності оборотних коштів напідприємстві доцільно:
— планування закупівлі необхідної сировини;
— удосконалювання прогнозування попиту;
— швидка доставка сировини.
Притому, що темп росту запасів складає 78,6 % ( 8513: 10826).
Доцільнобуло б зменшити запаси на 18 %. Сума, (18 % від вартості запасів), піде назакупівлю більш високоякісної сировини для більш рентабельнішого асортименту, аінша частина на розрахунок із кредиторами.
Вартістьзапасів на прогнозний рік складатиме 6980,7 грн.
Післятого, як ми підставимо нове значення до коефіцієнта оборотності запасів. Вийдетаке прогнозне значення.
К об.зап. 2005 рік = 39587: 9214,5= 4,3 разів.
К об.зап. на прогнозний рік = 39587: 8448,35 = 4,7 разів.
Тобтокоефіцієнт оборотності збільшився в порівнянні з минулим роком на 9,3 %. Отже,зміна приводить до позитивного впливу на цей коефіцієнт.
Другийзахід. Прискорення оборотності оборотного капіталу складається в зменшеннірахунків дебіторів.
Рівеньдебіторської заборгованості визначається багатьма факторами: вид продукції,місткість ринку, ступінь насиченості ринку даною продукцією, прийнятий напідприємстві, система розрахунків і інше. Керування дебіторською заборгованістюприпускає насамперед контроль за оборотністю засобів у розрахунках. Прискоренняоборотності в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Велике значеннямають добір потенційних покупців і визначення умов оплати товарів, щопередбачаються в контрактах.
Оплататоварів постійним клієнтам звичайно, виробляється в кредит, причому умовикредиту залежать від безлічі факторів. В економічно розвинутих країнах широкорозповсюдженою є схема «2/10 повна 30», що означає, що:
— покупець одержує двопроцентну знижку у випадку оплати отриманого товарупротягом десяти днів із початку періоду кредитування;
— покупець оплачує повну вартість товару, якщо оплата відбувається в період з 11по 30 день кредитного періоду;
— увипадку несплати протягом місяця покупець буде змушений додатково оплатитиштраф, величина якого може варіювати в залежності від моменту оплати.
Найбільшуживаними способами впливу на дебіторів із метою погашення заборгованості єнапрямок листів, телефонні дзвінки, персональні візити, продаж заборгованостіспеціальним організаціям (факторинг).
Призбільшенні запланованого випуску продукції на 10 % від поточного розміру, тазниження дебіторської заборгованості на 33 % (завдяки вище переліченим методамвпливу) підприємство матиме такий прогнозний вигляд коефіцієнта.
Коефіцієнтоборотності дебіторської заборгованості на прогнозний період = 365334,2: (3696+ 2686,7)/2 = 14,5 разів на рік,
де365334,2 грн. — це сума, яка може бути одержана на наступний прогнозний рік відреалізації продукції (за вирахуванням непрямих податків), передбачена відділоммаркетингової служби на підприємстві, тобто це чистий доход від реалізаціїпродукції. Сума 2686,7 грн. отримана внаслідок зменшення суми вартостідебіторської заборгованості на 33 %.
Цезначить, що підприємство за допомогою дебіторської заборгованості може зробитисобі покращення в фінансовому становищі, збільшуючи цим самим свою оборотність,як дебіторської заборгованості так оборотності оборотних активів в цілому.
Третійзахід. Спрямований на зменшення поточних зобов’язань.
По-перше,необхідний базовий запас коштів для виконання поточних розрахунків. По-друге,необхідні визначені кошти для покриття непередбачених витрат.
По-третє,доцільно мати визначену величину вільних коштів для забезпечення можливого чипрогнозованого розширення діяльності.
Такимчином, кошти можуть бути отримані від продажу непотрібних запасів та готовоїпродукції на складі.
Наперіод минулого року підприємство має тенденцію до покращення коефіцієнтаоборотності кредиторської заборгованості.
В2004 році цей показник склав 8,5, а в 2005 році даний коефіцієнт дорівнював 15.
Завдякитому, що підприємство зробило переоцінку майна, цим самим збільшило сумуамортизації, а це збільшило собівартість реалізованої продукції. Собівартість в2004 році складала 42488 грн., в 2005 році 39587 грн.
Кредиторськазаборгованість складатиме (з урахуванням зменшення її на 17 %), 945,4, грн.середнє значення її буде 1040,7 грн.
Коефіцієнтоборотності кредиторської заборгованості на прогнозний рік складатиме 31,9. Цеу 2,1 рази більше ніж попередній коефіцієнт минулого року.
Отжепідприємство, створюючи цей та інші заходи, по зменшенні кредиторськоїзаборгованості, запасів, дебіторської заборгованості, має можливість покращитисвою ділову активність, та ще ряд інших коефіцієнтів, такі, як співвідношенняпозикового та власного капіталу на суму зменшеного поточного зобов’язання, таряд інших коефіцієнтів фінансової сталості, ліквідності та рентабельностівсього капіталу в цілому.
Основнийякісний фактор, який впливає на формування прибутку від об’єму реалізаціїпродукції, є співвідношення долі постійних та змінних витрат в загальнійсукупності витрат. Це співвідношення характеризується ефектом операційноголівереджу.
Ефектвпливу цього фактора на суму прибутку вимірюється показником “сила впливуопераційного важеля”. Сила впливу операційного важеля вказує на ступіньпідприємницького ризику, зв’язаного з певним підприємством: чим більша силавпливу операційного важеля, тим більше підприємницький риск.
Вінпоказує також на скільки збільшиться прибуток при збільшені об’ємів випускупродукції на один процент.
Прогнозуємона прогнозний рік збільшити об’єм випуску продукції і виручку на 10 %, то призбільшенні об’єму випуску продукції також збільшується і величина зміннихвитрат на 10 процентів. При цьому прибуток находиться різницею виручки відреалізації, змінних витрат і постійних витрат. Валова ж маржа розраховується якрізниця виручки від реалізації і змінних витрат, які мають пряму залежність відзміни обсягу виробленої продукції ( табл. 3.1 ).
Силавпливу операційного важелю за 2005 рік становить 1,06 (152776,1/144535,5), а напрогнозний період – 1,05 (168053,7/159813,1). Відхилення при цьому становитиме0,01.
Таблиця3.1
ОпераційнийаналізПоказники Коефіцієнт збільшення За 2005 рік, грн. На прогнозний період, грн. В процентах до виручки Виручка від реалізації 1,1 332122 365334,2 100 Змінні витрати 1,1 179345,9 197280,5 54 Валова маржа 152776,1 168053,7 46 Постійні витрати - 8240,62 8240,62 - Прибуток - 144535,5 159813,1 -
Зотриманих даних видно, що при зміні об’єму випуску продукції на 10 відсотківзмінюється і сила впливу операційного важеля. Тобто сила впливу операційноговажеля піддається контролю. Сила впливу операційного важеля в значній мірізалежить від рівня фондомісткості: чим більше вартість основних засобів, тимбільша сума постійних витрат а чим більша сума постійних витрат тим сильнішедіє операційний важіль і навпаки.
Виходячиіз розрахунків на прогнозний період видно, що сила впливу операційного важеля дещозменшилася від попереднього розрахунку. Це значить, що при збільшені об’єміввипуску продукції на 10 відсотків величина збільшення прибутку відповідно буде15277,6 грн.
Розрахуємодругий показник операційного лівереджу, показник порогу рентабельності.
Порігрентабельності = 8240,62: 0,46 = 17914,39
Якбачимо поріг не змінюється, тобто залишився таким, яким він був в 2005 році(17914,39 = 17914,39).
Виходячиз того, що підприємство зменшує кредиторську заборгованість в прогнозномуперіоді на 10 %, а також зменшує дебіторську заборгованість на 33 %, цевідображається на прогнозному розрахунку. Яким чином це вплине на ефектфінансового лівереджу і рентабельності власних засобів.
Розрахунокефекту фінансового лівереджу на прогнозний рік проведено з урахуваннямдесятипроцентного зниження поточних зобов’язань.
Отже,можна сказати, що на підприємстві, практично, несформована ефективнаструктура капіталу, яка дозволяє виважено максимізувати рівень рентабельностівласного капіталу.
ВИСНОВКИ
Актуальністьвибраної теми обумовлена тим, що з переходом економіки України до ринковихвідносин, підвищується самостійність підприємств, їх економічна і юридичнавідповідальність. Різко зростає значення фінансової стійкості суб'єктівгосподарювання. Все це значно збільшує роль раціонального формування івикористання фінансових ресурсів підприємства.
Серед основних проблем, з якими на даному етапізіткнулися українські державні підприємства, особливе місто займає проблемаформування та використання фінансових ресурсів.
Згідно з Поддірьогіним, « фінансові ресурси — цечастина грошових засобів які є розпорядженні підприємства, а саме грошові фондита частина грошових засобів в не фондовій формі.
Л.Д. Буряком, котрий вважає, що «фінансовіресурси — це частина грошових коштів суб'єктів господарювання, яка перебуває уїхньому розпорядженні і спрямовується на виробничий, соціальний розвиток,матеріальне заохочення».
Отже,як ми бачимо що в сучасних умовах не існує єдиного підходу щодо визначеннясутності поняття «фінансові ресурси». Незважаючи на різноманітність підходівпоняття «фінансові ресурси», повинно містити форми їх прояву (фондова або нефондова), напрями використання, а також джерела формування фінансових ресурсів.
Такимчином, основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власніта залучені кошти. До власних фінансових ресурсів належать: статутний капітал,амортизаційні відрахування, резерви накопичені підприємством, валовий дохід та прибутоквід різних видів господарської діяльності, ресурси від реалізації майна, іншівнески юридичних і фізичних осіб (цільове фінансування, добродійні внески йінше.). До залучених позикових фінансових ресурсів підприємства відносяться:банківські кредити, кредиторська заборгованість, бюджетні асигнування, страховівідшкодування, благодійні внески і т.д.
Такимчином, можна зробити висновок, що дана оцінка комплексу перелічених показниківдає змогу визначити, наскільки ефективно використовуються власні і залученікошти підприємства. Цей аналіз наочно продемонструє конкретні резервипідвищення ефективності використання фінансових ресурсів, адже неефективністьпризводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, доможливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; доневиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрозиекономічних санкцій.
Об’єктомдослідження виступає державне підприємство ПДЛП „Полтаваоблагроліс”. Прианалізі даного підприємства виявилися це по-перше великий обсяг запасівсировини, внаслідок чого, на підприємстві збільшуються обсяги кредиторськоїзаборгованості, яка спрямована на покриття потреб у власних оборотних активах.Має місце зменшення дебіторської заборгованості.
Вцілому можна зробити висновок, що фінансовий стан ПДЛП „Полтаваоблагроліс” єзадовільним, хоча існують і деякі недоліки. В основному не досить ефективновикористовуються фінансові ресурси на даному підприємстві.
Виходячиз виявлених недоліків на підприємстві, з метою підвищення ефективностівикористання фінансових ресурсів, підприємству пропонується організувати такізаходи:
— випуск додаткового об’єму продукції;
— зменшення запасів на 18 %;
— зменшення поточних зобов’язань.
Урезультаті впровадження першого заходу, значно збільшиться кількість власнихфінансових ресурсів, що можуть бути спрямовані на фінансування запасів івитрат, на виплату кредиторської заборгованості.
Унаслідку впровадження другого заходу, також підвищиться оборотність запасів іпідприємство звільнить додаткові ресурси, на придбання сировини, що в своючергу збільшить рентабельність виробництва.
Привпроваджені третього заходу підприємство значно підвищить оборотність групиділової активності та фінансової стійкості. Та підвищить ряд коефіцієнтівліквідності. До того ж, ще й отримає свій робочий капітал, що до цього він неіснував ( як це показує нам коефіцієнт автономності).
Післявпровадження всіх запропонованих заходів підприємство значно підвищить своюділову активність, платоспроможність, ліквідність та рентабельність активів,залишаючись при цьому фінансово стабільним і фінансово гнучким.
Список використаноїлітератури
1. АртеменкоВ.Г., Беллендир М, В, Финансовый анализ: Учебное пособие. – М.: Издательство„ДИС”, НГАЭиУ, 2007. – 128 с.
2. БакановМ.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. – М.: Финансы и статистика, 2004. –288 с.
3. Білик М.Д. Управління фінансами державних підприємств: Спец.08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит. – Суми:, 2008. – 404 с.
4. Білик М.Д. Фінансові проблеми державних підприємств// ФінансиУкраїни (укр.) – 2006. — № 3. – С.70 – 83.
5. Бланк И.А. “Стратегия и тактикауправление финансами”. – К,: МП. ИТЕМ лтд. – СП “АДЕФ – Украина”, 2008.
6. Ванькович Д.В.Удосконалення управління
7. Гуляєва Н.М., Сьомко О.В. Фінансові ресурси підприємств //ФінансиУкраїни (укр.).-2008.- № 12.-C. 58-63
8. Гур”єва Я.В. Оцінка ефективності залучених позикових коштів дляформування оборотнього капіталу // Вісник УАБС (укр.).- 2008.- №2.-с.69-72
9. Давиденко Н.М. Фінансовий менеджмент піддприємств. // ФінансиУкраїни (укр.).- 2004. — №6. –с. 90-96
10. Довідник фінансиста підприємства.- М.: Інфа – М, 2007, — 493 с.
11. Домбровський В.С. Фінансове забезпечення функціонування і розвиткупідприємств малого бізнесу на регіональному рівні: Спец. 08.04.01 — фінанси,грошовий обіг і кредит.- Суми:, 2006.- 216 c.
12. Єріс Л.М. Андеррайтинг як засіб залучення додаткових фінансових ресурсів// Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитної системиУкраїни.- Х.: Фінарт,2007.- C.64- 66
13. Єріс Л.М. Податкове планування як засіб збільшення фінансових ресурсівпідприємств //Актуальні проблеми економіки (укр.).- 2006.- № 2.-C. 76-87
14. Єфімова О.В. фінансовий аналіз. – М.: Бухгалтерський облік,2005.-528с.
15. Лисицына Е.В. Лекція 3. Керування активами укомпанії // Фінансовийменеджмент (рос.).- 2007.- №5.-с.112-128.
16. Капустін В.В. Формування і використання фінансових ресурсів малихпідприємств: Спец. 08.04.01-фінанси, грошовий обіг і кредит.-Суми:, 2009.-215с.
17. Кім.Г., Сопко В.В., Кім С.Г. Бухгалтерський облік: первиннідокументи та порядок їх заповнення. – К.: ЦНЛ, 2004. – 440 с.
18. Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент.- К.: ЦУЛ, 2006.- 496 c.
19. Колесова И.В., Такмакова Е.А. Деньги и кредит.- Севастополь:СевГТУ, 2007.- 196 c.
20. Марченко А.А. Формування та використання фінансових ресурсівсуб`єктів 08.04.01-Фінанси, грошовий обіг і кредит.- К.:, 2008.- 16 c..
21. Музиченко А.О. Методи оптимізації структури фінансових ресурсів //Економіка.Фінанси. Право (укр.).- 2005.- № 6.-C. 12-16
22. Опарін В.М. Фінанси — інституціональна структура суспільства//Фінанси України (укр.).- 2007.- № 8.-C. 24-31
23. Павлова Л.Н. Фінансовий менеджменд. Керування грошовим обігомпідприємства. –М.: Банки й біржі: ЮНИТИ, 2006. – 400 с.
24. Пойда — Носик Н.Н., Грабарчук С.С. Фінансові ресурси підприємства//Фінанси України (укр.).- 2008.- № 1.-C. 96-104
25. Финансовыйанализ деятельности фирмы – М.: Крокус Интернейшнл, 2007.– 240 .
26. Финансовыйменеджмент теория и практика /Под ред. Е.С. Стояновой издательство второе. – М.:Издательство “Перспектива” 2007. – 574 с.
27. Філімоненко О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – К.:Ельга, Ніка – Центр, 2006. – 360 с.
28. Фінанси підприємств: Навчальний посібник: Курс лекцій/ За ред.д.е.н., проф… Г.Г. Кірейцева. – Київ: ЦУЛ, 2007. – 268 с.
29. Фінанси підприємств: Підручник/ Кер. авт. кол. і наук. ред. проф…А.М. Поддєрьогін. – 4-те вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2007. – 571 с.
30. Хачатурян С.В. Сутність фінансових ресурсів та їх класифікація//Фінанси України (укр..). – 2006. — № 4. – С. 77 – 82.
31. Череп А.В. Удосконалення управління фінансовими ресурсами з метоюпідвищення результативності суб’єктів господарювання// Формування ринковихвідносин в Україні (укр..). – 2005. — № 7. С. 44 – 48.
32. ЧеркасовВ. Е. Учебное пособие по финансово-экономическим расчетам. – М.: АУЗБанк, 2007.
33. ШереметА.Д. Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа предприятия. – М.: Инфра – М,2005. – 75 с.
34. ШереметА.Д. Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. – М.: Инфра, 2007 г.
35. ШимДж. К., Сигел Дж. Г. Финансовый менеджмент. – М.: Филинь, 2006. – 395 с.