Економічна суть грошей

ЕВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ,ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ, МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕСУ
ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ УМ.ЖИТОМИРІ
 
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з предмету
“ГРОШІ ТА КРЕДИТ”
на тему
“Економічна суть грошей”
 
 
 
Виконав:
 
 
 
 Перевірив: 

Житомир 2003 р.
Економічна суть грошей
Надзвичайноскладна сутність грошей не дала змоги світовій економічній думці датиоднозначне і доста­тньо повне їх визначення на понятійному рівні. Сучасназахідна грошова теорія обмежилась визначенням сутності грошей як всьоготого, що використовується як гроші. У цьому визначен­ні проглядається спробаохопити всі можливі призначення, форми прояву і сфери використання грошей, аленавряд чи в ньому є відповідь на питання, що таке гроші. Представники ін­шоїекономічної школи, що має своїми витоками трудову тео­рію вартості, визначаютьсутність грошей виходячи лише з їх місця в товарному обміні. З цих позиційгроші є специфічним товаром, що має властивість обмінюватися на будь-який іншийтовар, тобто як загальний еквівалент. Це визначення має той недолік, щоне враховує такого важливого призначення грошей, як обслуговування потребнагромадження вартості. З цього по­гляду друге визначення видається вужчим,недостатньо повним порівняно з першим.
Усунути недоліки цих двох визначеньгрошей спробували прибічники так званого портфельного підходу до вивчення гро­шей.Вони використали умовний портфель активів окремого еко­номічного суб'єкта, вякому всі активи розмістили в міру зни­ження їх ліквідності, тобто здатності дообміну (див. схему 1.1).
/>
Готівка Вклади до запитання та карткові Строкові вклади Облігації Акції Будівлі Земельні ділянки Автомобілі Дачі Інші активи
Схема 1.1.Портфель активів економічного суб'єкта
На першому місці в портфелірозміщена готівка, оскільки вона має найвищу абсолютну ліквідність, і тому ні вкого не ви­никає сумніву, що це — гроші. Навіть окремий показник для неївстановили — агрегат М0. На другому місці розміщені вклади до запитання такарткові, які мають хоч і високу ліквідність, проте нижчу, ніж готівка. Їх щетеж вважають грошима, проте дещо «нижчого сорту» і включають уже до іншогопоказника — агрегату М1. На третьому місці розміщені строкові вклади, які маютьще нижчу ліквідність, за що їх називають квазігроші і включають уже у третійгрошовий показник — агрегат М3. Ще нижчу ліквідність має наступний актив —облігації, в якому є елементи з достатньою ліквідністю, а є й з украй низькою.Тому в одних країнах перші з них вважають ще грошима, а другі — ні, а в іншихкраїнах усі облігації вже не вважають грошима. Так, у США короткостроковіоблігації державної позики ще вважають грошима і включають у новий грошовийагрегат МL. В Україні ж усі активигрупи «облігації» не вважають грошима і показник, адекватний американськомуагрегату МL, взагалі не визначається.
За портфельного підходу визначеннягрошей охоплює їх при­значення як засобу обігу та платежу, так і засобунагромаджен­ня вартості і тому є достатньо повним і більш прийнятним, ніж першідва. Проте і це визначення має істотний недолік — не дає можливості провестичітку межу між грошима (грошовими ак­тивами) і негрошима (негрошовимиактивами), унаслідок чого поряд з поняттям «гроші» з'являється поняття«квазігроші», ма­са їх визначається багатьма показниками (агрегатами), які різ­нятьсяміж собою ступенем ліквідності.
Більш детально зупинимось на сутностігрошей як загально­го еквівалента, оскільки в цьому статусі вони повинні матинай­вищу ліквідність.
За своїм місцем утоварному виробництві й обміні гроші — це специфічний товар, що має властивістьобмінюватисянабудь-який інший товар, тобто є загальнимеквівалентом.
Природа грошей якзагального еквівалента визначається пере­дусім їх походженням. Як було показановище, гроші виникли внаслідок стихійного виділення з безлічі товарів одного,най­більш придатного за своїми фізичними властивостями виконува­ти рользагального еквівалента. Але й після завершення форму­вання грошей яксамостійного економічного явища носієм їх протягом тисячоліть були товари в їхнатурально-речовому ви­гляді, зокрема срібло і золото. Будучи звичайнимитоварами, во­ни визначали також товарну природу самих грошей, суспільну рольяких виконували нібито за сумісництвом.
Проте не можнапояснювати товарну природу грошей тільки їх походженням чи закріпленням їхсуспільної ролі за певним конк­ретним товаром. Гроші є товаром самі по собі, посвоїй суті, що визначається їх місцем у товарних відносинах. Це помітно буловже за тих умов, коли в ролі грошей виступали конкретні товари. Так, золото,ставши монопольним носієм грошової суті, набуло подвійного існування — якзвичайний товар і як гроші. Подвій­ність виявлялась як у його споживній, так ів міновій вартості.
Поряд зконкретною споживною вартістю як здатністю задо­вольняти певні потреби людинизолото набуло загальної спожив­ної вартості — здатності задовольняти будь-якілюдські потреби внаслідок використання його як загального засобу обміну. Міжконкретною і загальною споживною вартістю золота виникла су­перечність — якщовоно застосовується у першій своїй властиво­сті, то не може використовуватись удругій, і навпаки.
У міру розвиткутоварного виробництва неухильно загострює­ться ця суперечність: щобзадовольнити дедалі зростаючі потре­би обігу в золоті-грошах, довелося бповністю відмовитися від використання його як конкретного товару. У такійситуації втра­чається особливе значення специфічних властивостей золота якгрошового товару, оскільки реалізувати їх стає дедалі важче.
Вирішення цієїсуперечності було знайдено на шляху ідеалі­зації грошей, поступового переходузагальної споживної вартості від конкретного товару-золота до простого йогознаку. Перший крок у цьому напрямі був зроблений у тій сфері грошових відно­син,де природні властивості золота як товару найменшою мірою вимагалися, — у сфері товарногообігу. Миттєвий характер фун­кціонування грошей як засобу обігу відкрив шляхдля заміщення грошей-золота грошима-знаками.
Реальна дійсністьсвідчить і про роздвоєння мінової вартості золота як звичайного товару і якгрошей. Вартість золота як зви­чайного товару формується під впливом змінпродуктивності су­спільної праці в золотодобуванні та змін суспільних потреб уцьому конкретному товарі. На вартість же золота як грошей впливають, крім того,ще й такі чинники, як зміни суспільних по­треб у грошах в усіх їхніх функціях,динаміка золотих запасів, нагромаджених у попередні віки, та ін. Тому вартістьзолота як грошей стає менш залежною від поточних змін умов видобування золота,більш сталою, ніж вартість золота як товару.
Особливо відчутноці відмінності вартості золота як звичайно­го товару і як грошей виявляються вобігу монет. Відомо, що від тривалого обігу монети стираються і вартістьзолота, яка реально залишається в монеті, зменшується. Проте в обігу монети про­довжувалициркулювати у своїй попередній вартості, що зали­шилася лише номінальне. Утакій номінальній вартості, відмінній від реальної, монети продовжували успішнофункціонувати як міра вартості і засіб обігу, тобто виконувати основні функції,ко­трі конституюють явище грошей.
Подібнароздвоєність мінової вартості золотої монети на реаль­ну і номінальну можевідбуватися і під впливом змін умов і тех­нології видобутку золота. У такихвипадках реальна вартість од­нойменної монети знижувалася при збереженніпротягом певного часу в ринкових відносинах її попередньої вартості як номіналь­ної,особливо на ринках, віддалених від місць видобутку золота. Незважаючи напідвищення цін на товари в місцях його видобут­ку, значна частина інших товарівтривалий час продовжує оціню­ватися попередньою мірою вартості, що сталаілюзорною, застарі­лою. Лише згодом поступово вирівнюється номінальна вартістьгрошей за фактичною вартістю золота як товару. Однак поки від­будеться однеколо вирівнювання, фактична вартість може знову змінитись. Отже, номінальнавартість може ніколи її не «наздогна­ти» або ж зрівнятися з нею лише накороткий строк.
Це свідчить проте, що гроші в процесі обігу набувають особ­ливої мінової вартості, яка можеіснувати відокремлено і парале­льно з внутрішньою вартістю того матеріалу, зякого вони вигото­влені. Гроші стають абсолютним уособленням мінової вартості,сформованої в обігу, а не запозиченої від грошового товару. Мож­ливістьформування такої вартості грошей створила основу для відокремлення явища грошейвід конкретного товарного носія, для виникнення грошей, не пов'язаних збудь-якою натурально-речо­вою формою, наприклад депозитні гроші, електроннігроші.
Маючи товарну форму, гроші разом зтим принципово відріз­няються від звичайних товарів. Вони мають не конкретну, аза­гальну споживну вартість, тобто здатні задовольнити будь-яку потребу людей,попередньо обмінявшись відповідними благами. Тому ринок сприймає гроші якабстрактну цінність, бажану саму по собі для будь-якого його суб'єкта,незалежно від його конкре­тних поточних потреб. Отже, гроші стають абсолютнимтоваром, який протистоїть на ринку всім іншим товарам, стає мірилом вартостіостанніх і безпосереднім втіленням багатства взагалі.
Застосування грошей дляобслуговування процесів нагромадження вартості та її продукти­вноговикористання (інвестування) істотно змінило їх суспільне призначення. Зпростого засобу обігу, що обслуговував обмін то­варів, вони перетворилися вносія самозростаючої вартості, тобто у форму капіталу. Вони стали широкообслуговувати нагрома­дження вартості, використання її для фінансуваннярозвитку ви­робництва, формування на цій основі маси позичкового капіталу тайого руху. Забезпечення самозростання вартості стало пріори­тетною ціллю рухугрошей у процесі відтворення, яка істотно впливає на інтереси економічнихсуб'єктів, на їх взаємовідносини.
При застосуванні у сфері інвестуваннягроші стають носієм капіталу, у зв'язку з чим виникає необхідність розрізняти грошіяк гроші і гроші як капітал.
Гроші як гроші використовуютьсяпереважно для реалізації наявної споживної вартості, тобто їх цільовепризначення обме­жується посередництвом в обміні.
Гроші як капітал використовуються длязабезпечення зростання наявної вартості. Для цього виготовлену вартістьпотрібно реалі­зувати, нагромадити та використати так, щоб її не тількизберегти, а й збільшити. Це можливо лише за умови, що гроші використо­вуютьсядля формування промислового чи торговельного капіталу або як позичковийкапітал. В усіх цих випадках цільове призна­чення грошей значно розширюється,розвиваються їх нові функці­ональні форми, зокрема засіб нагромадження і засібплатежу, істо­тно зростає роль грошей в економічному житті суспільства.
Набуття грошима однієї з форм рухукапіталу не означає, що вони перестали використовуватися як гроші.
Функціонуючи як капітал, грошіпродовжують виконувати свої традиційні функції міри вартості і засобу обігу,які разом конституюють явище грошей. Тому відмінності між грошима як грошима ігрошима як капіталом досить умовні і визначаються переважно призначенням грошейпри їх використанні економіч­ними суб'єктами. Гроші є власне грошима насампередпри їх ви­трачанні на особисте споживання, оскільки забезпечують купів­лютоварів та послуг.
Гроші стаютькапіталом переважно при їх нагромадженні, зберіганні та продажу на грошовомуринку, оскільки це дає влас­нику грошей додатковий дохід у вигляді процента.
Приобслуговуванні виробничого споживання гроші одночас­но є власне грошима ікапіталом, оскільки сприяють реалізації товару та одержанню прибутку.
Найвиразнішегроші як капітал виявляють себе в межах кругообігу капіталу окремогопідприємства. Наявна у нього сума грошей (на банківських рахунках, у касах) єодночасно частиною оборотного капіталу підприємства і масою ліквідності, щозабез­печує його поточну платоспроможність. Збільшення цієї суми одночаснозбільшує оборотний капітал підприємства, тобто масу наявних ресурсів, йоголіквідність, робить підприємство еконо­мічно могутнішим.
У межах всієїекономіки наявна сума грошей характеризує лише масу її ліквідності і не єчастиною обсягу реального капі­талу. Зростання цієї суми зумовлює лишеполіпшення ліквід­ності економіки, зростання рівня її монетизації, проте обсягреального капіталу від цього не збільшується. Якщо зростання загальної масигрошей буде надмірним, це призведе лише до їх знецінення.
Список використаної літератури
1.  Закон України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999р.
2.  Закон України “Про банки і банківську діяльність ” від 7 грудня 2000р.
3.  Закон України “Про платіжні системи та переказгрошей в Україні” від 5квітня 2001р.
4.  М.І. Савлук, А.М.Мороз та ін.Гроші та кредит. – К.: КНЕУ, 2002.
5.  Гальчинський А.С. Теоріягрошей. – К.: Основи. – 2001.
6.  Мишкін Фредерік С. Економікагрошей, банківської справи і фінансових ринків. – К.: 1998.