Економічна природа дефіциту бюджету

МIНIСТЕРСТВО ОCВIТИТА НАУКИ УКРАÏНИ
ДОНБАСЬКIЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНIЧНИЙ УНIВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПIДГОТОВКИСПЕЦIАЛИСТIВ
 КОНТРОЛЬНА РOБОТА
по курсу   «БЮДЖЕТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ»Студент:                                                                     Дрозд Марiя Олександрiвна
 
Спецiальнiсть,група:                                  ФНП-05-1з
 
Керiвник:                                             Татаренко В.О.
                                                                     

г. Алчевськ
2007

Питання 8. Розкрийте економічну природу дефіцитубюджету.
Дефіцитдержавного бюджету — явище в економіці не нове. Пов­ною мірою бюджетний дефіцитє наслідком дискреційної бюджетно-податкової політики, адже уряд не може точновизначити розмір майбутніх бюджетних надходжень і необхідних витрат. Він лишезатверджує загальні положення, що регулюють податкові ставки, фор­ми таобсяги трансфертних виплат, а також визначає пріоритети в структурі державнихзамовлень і закупівель. Однак навіть при нала­годженій процедурі прийняттязазначених рішень реальні обсяги надходжень до бюджету та розміри державнихвитрат значною мі­рою залежать від стадії (циклу) розвитку економіки. Інакшекажучи, бюджетний дефіцит зростає в періоди спаду, оскільки державні дохо­дивід податкових надходжень зменшуються, а обсяги трансфертних виплат зростають,і скорочується під час підйому економіки, оскіль­ки податкові надходженнязбільшуються, а обсяги трансфетних ви­плат відповідно зменшуються.
Отже,бюджетний дефіцит — це стан державного бюджету, при якому державні витратиперевищують бюджетні надходження. Інакше дискреційна бюджетно-податковаполітика — це свідоме маніпулювання податками та державними витратами з метоюзміни реального обсягу національного виробницт­ва та зайнятості, контролю надінфляцією та прискоренням економічного розвитку.
Дефіцитдержавного бюджету свідчить насамперед про його незбалансованість. Отже, появабюджетного дефіциту зумовле­на неправильно обраною та реалізованою концепцієюзбалансуван­ня бюджету.
Відомо трикласичних концептуальних підходи до збалансу­вання державного бюджету:
1)збалансування на щорічній основі;
2)збалансування в ході економічного циклу;
3)функціональні фі­нанси.
Кожна з цихконцепцій має характерні риси та економічні наслідки.
До«Великої депресії» 30-х років вважалося, що щорічно збалан­сованийбюджет є бажаною метою державних фінансів. Однак при ближчому розгляді стаєочевидним, що щорічно збалансований бюд­жет має ряд суттєвих недоліків, а саметакий підхід в основному ви­ключає фіскальну діяльність держави якантициклічну, стабілізуючу силу. Більш того, щорічно збалансований бюджетнасправді погір­шує коливання економічного циклу. Припустімо, що економіка рап­товостикається з тривалим періодом безробіття та зниженням дохо­дів. Тоді держава зметою збалансування бюджету має або збільши­ти податки, або обмежити власнівидатки, або використовувати поєднання цих заходів. Проблема полягає в тому, щоці заходи є стримуючими за характером і кожний з них ще більшою мірою змен­шує,а не стимулює ділову активність і сукупний попит. Можна уяви­ти іншу ситуацію.Економіка стикається з інфляційними процесами, внаслідок яких зростають грошовідоходи та автоматично підвищу­ються податкові надходження до бюджету. Щобзбалансувати бюд­жет і ліквідувати майбутні бюджетні надлишки, держава має змен­шитиподаткові ставки або збільшити державні видатки. Однак кож­ний з цих заходів(або їх поєднання) зумовить зростання ділової активності, зайнятості та вкінцевому підсумку не зменшить інфляції, а лише посилить її тиск на економіку.Отже, концепція щорічно зба­лансованого бюджету не є економічно ефективною,вона має суттєві суперечності та не може забезпечити стабільність економіки вдовго­строковому періоді. 
Не зважаючина зазначені проблеми, ця концепція має прихиль­ників. Ряд консервативнихекономістів, виступаючи за підтримку бюджету, що збалансовується на щорічнійоснові, вважає, що викли­кати сумнів має не зростаючий дефіцит державногобюджету та дер­жавний борг, а збільшення видатків, пов'язаних з проведеннямрізних урядових програм. Зростання кількості урядових програм, а особливо тих,що потребують значних витрат, має бути суспільне контрольованим. Це можливо втому разі, якщо такому зростанню сприяє сплата вищих податків. Якщовикористовується дефіцитне фінансування, цей процес стає суспільне неконтрольованим,бо дер­жавні програми мають тенденцію в кількісному відношенні зростати швидше,ніж належало б, тому що суспільна опозиція цьому процесу набагато слабша, коливін фінансується за рахунок зростання дефі­циту, а не податків. Зростаннядефіциту державного бюджету, спри­чинене збільшенням кількості урядовихпрограм, у даному разі роз­глядається як вияв більш фундаментальної проблеми •—посягання уряду на існування приватного сектора.
Іншаконцепція, а саме бюджет, збалансований на циклічній ос­нові, має цілкомпротилежний підхід. Обґрунтування цієї концепції логічне, просте та зрозуміле.Ідея бюджету, збалансованого на цик­лічній основі, передбачає, що урядреалізовуватиме антициклічну по­літику та водночас збалансовуватиме бюджет. Уцьому разі бюджет збалансовується не щорічно, а впродовж економічного циклу.Для того щоб протистояти спаду, уряд має зменшити податки та підви­щитидержавні видатки. Отже, фактично цілеспрямовано збільшу­ють бюджетний дефіцит,проте водночас стимулюється ділова ак­тивність і підприємництво (ставка намайбутнє). Протягом наступно­го інфляційного піднесення також логічно будезбільшити податкові ставки та зменшити державні витрати. Це дасть змогу,по-перше, ви­лучити з обігу частину надлишкової грошової маси, а по-друге, ство­ритидеякий бюджетний надлишок, за допомогою якого можна буде покрити державніборги, що з'явилися в період спаду.
Але навітьпри такій привабливій бюджетній концепції ми стикає­мося з серйознимипроблемами. Перша з них полягає в тому, що під­йоми та спади в економічномуциклі найчастіше неоднакові як за глибиною, так і за тривалістю. Тому тривалийта глибокий спад, за яким спостерігатиметься відносно короткий та скромнийперіод під­йому, безсумнівно, призведе до значного збільшення дефіциту дер­жавногобюджету й водночас до незначного позитивного сальдо бюджету (надлишку). Такепротиставлення не на користь даної кон­цепції, бо воно свідчить про появуциклічного дефіциту державного бюджету.
Сутністьдругої проблеми полягає в перевагах, які можна отрима­ти внаслідок інфляції. Заприродою інфляція сприяє перерозподілу доходів між дебіторами та кредиторами.Непередбачувана інфляція дає вигоду дебіторам (позичальникам) за рахуноккредиторів (позивачів). Наслідки інфляції в галузі перерозподілу є довільнимита непередбачуваними. Держава також може отримати вигоду від інфляції, якщовона є отримувачем позик від населення (позивача). Упродовж багатьох років укож­ної держави накопичується значна сума державного боргу (як зовніш­нього,так і внутрішнього). Інфляція дає змогу Міністерству фінансів сплатити боргигрошима, що втратили частину своєї купівельної спроможності. Тобто, урядотримує від населення «дорогі» гроші, а повертає за допомогоюінфляції «дешеві».
При інфляціїнаціональний доход номінальний (офіційний); як на­слідок, зростають податковінадходження, а розміри державного боргу не збільшуються. Це означає, що черезінфляцію уряду вдаєть­ся зменшити реальну величину державного боргу та істотнополег­шити собі його сплату (йдеться лише про внутрішній державний борг). Отже,виникає запитання. Чи є гарантія того, що держава не буде зацікавлена вінфляції та свідомо не провокуватиме її, аби роз­рахуватися зі своїми боргами?
Третійконцептуальний підхід до формування бюджету та його використання дотримуєтьсяідеї функціональних фінансів. Відповід­но до цієї ідеї на перший план виходитьпитання про стабілізацію та оздоровлення економіки, питання ж збалансуваннябюджету як на щорічній, так і на циклічній основі, є другорядним. Не вартохвилю­ватися, якщо у процесі стабілізації економіки будуть стійкі надлиш­кибюджету або його дефіцит. Відповідно до даної концепції пробле­ми, що пов'язаніз державним дефіцитом або з надлишком, незначні порівняно з більш небажанимиальтернативами — тривалими спада­ми або стійкою інфляцією.
Сучаснийперіод побудови ринкових відносин в Україні відбува­ється в досить складнихумовах, що зумовлено як об'єктивними, так і суб'єктивними причинами. Економічнаситуація характеризується скороченням обсягу національного виробництва майже вусіх галу­зях кризою платежів, зростанням тіньового капіталу, катастрофіч­ноюнестачею бюджетних коштів, а отже, і неспроможністю держави повноціннофінансувати економічні та соціальні програми. За тако­го стану, можливо, самеідея функціональних фінансів — це реальний шанс «піднятися з колін»,бо реалізація даної концепції спрямована передусім на розв'язання проблемекономіки, що дасть змогу виріши­ти питання бюджету. Бюджет і економікавзаємопов'язані, однак пріоритет надається останній. Без здорової економіки, щоефективно функціонує, не може бути життєздатного бюджету.
Зазначимо,держава будує свою фінансову політику в такий спосіб, що періодичновикористовуються три концептуальних підхо­ди. Проте це не означає, що проблемадефіциту державного бюдже­ту зникає. Основними причинами стійкого бюджетногодефіциту та збільшення державного боргу є:
-  збільшення державних витрат увійськовий час або в періоди будь-яких соціальних конфліктів;
-  циклічні спади в економіці, особливоякщо вони глибокі та три­валі;
-  скорочення податків з метоюстимулювання економіки без відповідного коригування державних витрат.
Цікавою зточки зору реалізації фіскальної політики держави є остання причина. Річ утому, що податкові надходження до державного бюджету та показник податковогонавантаження на економіку в довготривалій перспективі мають тенденцію дозниження, оскільки:
-  з метою стимулювання економікидержава цілеспрямовано змен­шує податкове навантаження;
-  усі системи оподаткуванняпередбачають значну кількість пільг;
-  дуже часто податкові зборизменшуються через незадовільну організацію оподаткування (неефективний митнийконтроль, неза­довільна робота податкових служб тощо);
-  у перехідних економіках податковівідрахування до бюджету ма­ють тенденцію до зниження через спад у традиційнихгалузях виробництва;
-  останніми роками посилюється впливполітичного бізнес-циклу,
-  що пов'язано з проведенням«популярної» макроекономічної політики збільшення державних витрат ізменшення податків перед
-  черговими виборами;
-  зростає напруга в бюджетно-податковійсфері внаслідок збільшення державних витрат:
— насоціальне забезпечення та медичне обслуговування (пере­важно в тих країнах, дезростає кількість людей похилого віку);
— на освітута створення нових робочих місць (переважно в тих країнах, де зростає кількістьмолодого населення).
Фінансуваннядефіциту державного бюджету може не супровод­жуватися безпосередньо емісієюготівки, а відбуватися в інших фор­мах, наприклад як надання кредитівЦентрального банку державним підприємствам за пільговими ставками відсотків абоу формі від­строчених платежів, коли уряд, придбавши товари та послуги, несплачує за них у встановлений термін. В останньому випадку, якщо закупівляздійснюється у приватному секторі, це підштовхує вироб­ників заздалегідьпідвищувати ціни, аби застрахуватися від можли­вих неплатежів. Це, у своючергу, дає новий поштовх до збільшення загального рівня цін, а отже, і рівняінфляції. Якщо відстрочені пла­тежі належать підприємствам державного сектора,то ці дефіцити здебільшого безпосередньо фінансуються Центральним банком абонакопичуються й збільшують загальний дефіцит державного бюдже­ту. Хочавідстрочені платежі, на відміну від монетизації, офіційно вважаютьсянеінфляційним способом фінансування бюджетного дефіциту, на практиці цейрозподіл дуже умовний.
Якщо дефіцитдержавного бюджету фінансується за допомогою випуску та розміщення державнихоблігацій, зростає середня ринко­ва ставка відсотка, що призводить доскорочення інвестицій у при­ватному секторі, до зменшення чистого експорту йчастково до зни­ження споживчих витрат. Боргове фінансування бюджетного дефіци­тучасто розглядають як антиінфляційну альтернативу фінансуванню дефіциту зарахунок монетизації. Проте борговий спосіб фінансуван­ня не усуває загрозизростання інфляції, а лише створює термінове відстрочення для такого зростання,що характерно для багатьох перехідних економік. У випадках обов'язкового, тобтопримусового розміщення державних облігацій серед комерційних підприємств іпозабюджетних фондів, навіть якщо по них обіцяно достатні відсот­ки, борговефінансування бюджетного дефіциту перетворюється, по суті, на механізмдодаткового оподаткування.
Проблемазбільшення податкових надходжень до державного бюджету виходить за межіфінансування бюджетного дефіциту, ос­кільки розв'язується в довготривалійперспективі на базі комплекс­ної податкової реформи, яка спрямована на зниженняставок оподат­кування та розширення бази оподаткування. Жоден із зазначенихспособів фінансування дефіциту державного бюджету немає абсо­лютних перевагперед іншими і не може розглядатися як цілковито антиінфляційний.
Питання 13. Дайте визначеннябюджетного процесу.
Бюджетнийпроцес – це регламе­нтована нормами права діяльність, яка пов’язана зіскладанням, розглядом, затвердженням бюдже­тів, їх виконанням і контролем за їхвиконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетнусистему України.
 
Питання17. Визначте етапи і терміни складання Державного бюджету України, а такождокументацію, яка при цьому використовується.
Найважливішимискладовими грамотно побудованого бюджетного процесу є його структурне інормативне відображення в часі.
До основнихзавдань бюджетного процесу належать:
- забезпеченнязбалансованості бюджету;
- гармо­нізаціябюджетної та економічної політики;
- досягненняреалістично­сті прогнозного обсягу доходів та видатків бюджетів;
- виявленняматеріальних і фінансових резервів;
- здійс­ненняперерозподілу бюджетних ресурсів між бюджетами;
- здійс­ненняконтролю на всіх стадіях бюджетного процесу.
Не пізніше1травня Кабінет Міністрів України (далі – КМУ) по­дає до Верховної Ради України(далі – ВРУ) річний звіт про вико­нання закону про Державний бюджет України тапоказники виконання зведеного бюджету. Рахункова палата протягом 2-х тижнів здня офіційного подання річного звіту готує висно­вки щодо використаннядержавних коштів.
У червні уВРУ відбуваються парламентські слухання з питань бюджетної політики нанаступний бюджетний період. ВРУ або схвалює, або бере до відома зазначений доку­ментта подає пропозиції і дору­чення КМУ.
На початкулипня відбува­ється розробка проекту ЗУ “Про Держбюджет У.” на наступний рік.
Не пізніше 15вересня КМУ подає до ВРУ офіційне рішення про схвалення проекту з-ну продержбюджет на наступний рік разом із відповідними матеріалами. Через 5днівпочинається процес предста­влення проекту закону на пленарних засіданнях ВРУ.
З початкужовтня ВРУ готує проект закону про Держбю­джет України і до 1-го читання вінрозглядається народними депутатами, у комітетах, депутатських фракціях тагрупах.
Комітет ВРУ зпитань бюджету не пізніше 15жовтня (20жовтня, якщо проект бюджету був прийнятийдо розгляду після повторного подання КМУ) року, який передує плановому,розглядає пропозиції до проекту закону про Держбюджет України і готує Висновкита пропозиції до нього.
У листопадівідбувається 2-є та 3-є читання закону про Держбюджет. Не пізніше 25 листопадаКо­мітет ВРУ з питань бюджету доопрацьовує проект закону та вносить його нарозгляд ВРУ.
Закон проДержбюджет України приймається ВРУ до 1 грудня року, що передує плановому інабуває чинності в разі його підписання Президентом України.
За умовинеповернення Пре­зидентом закону для повторного розгляду на місцяхрозпочинається процес затвердження місцевих бюджетів. Для узгодженості процесуформування державного та місцевих бюджетів, визначення термінів отриманняінформації, необхідної для обрахунків обсягів бюджетів та міжбюджетних трансфе­ртів,своєчасного затвердження місцевих бюджетів.
Питання33. Назвіть методи і види фінансування бюджету.
Відомо дваметоди бюджетного фінансування. Перший — відкриття кредитів — базується напринципі авансування видатків на кредитній основі. Відкриття кредитів неозначає перерахування грошових коштів на видатки головним розпорядникам коштів.Це дозвіл фінансового органу на видачу коштів, яка потім здійснюєтьсяустановами банків у межах встановлених видатковим розписом (спеціальнийдокумент) асигнувань. Підставою для відкриття кредитів є розпис видатків.Зазначений метод використовувався в Україні при фінансуванні із Державногобюджету до 1 липня 1993 року.
Сутність другого методу, а саме перерахування коштів з рахунка бюджету набюджетні рахунки розпорядників коштів, полягає у тому, що фінансовий органздійснює перерахування бюджетних коштів з рахунка бюджету на рахункирозпорядників коштів тільки за наявності їх на даному рахунку в даний момент.
Підставою дляперерахування є затверджені в бюджеті суми видатків. Даний методвикористовувався в Україні до 1 липня 1993 року тільки при фінансуванні змісцевих бюджетів.
З 1липня 1993 року відповідно до Указу Президента України «Про порядок виконанняДержавного бюджету України» від 18 червня 1993 року № 219/93 з метоюзабезпечення ефективного управління доходами і видатками Державного бюджету,ведення касового порядку його виконання, посилення контролю за надходженням,цільовим і економним їх використанням було вирішено, що Міністерство фінансівУкраїни буде здійснювати фінансування видатків у межах наявних фінансовихресурсів у Державному бюджеті України. Це означало, що з цього моменту в Україні почавзастосовуватися єдиний метод бюджетного фінансування — перерахування коштів зрахунка бюджету на бюджетні рахунки розпорядників коштів. Наприкінці 1995 рокув Україні. було утворено Державне казначейство України, до якого протягом 1996року і перейшла функція організації та здійснення фінансування із Державногобюджету.
Відповідно до Інструкції «Про порядок касового виконання Державного бюджету завидатками», затвердженої наказом Державного казначейства України в березні 2000року, фінансування із Державного бюджету може здійснюватися:
•за відомчою структурою;
•шляхом оплати витрат (оплатирахунків і видачі готівкою).
Основним, первинним документом для здійснення фінансування із бюджету виступаєплатіжне доручення за формою 0401001.
Здійснення видатків та оплата витрат проводяться органами Державногоказначейства при наявності даних про територіальне розташування мережі установ,підприємств і організацій на відповідній території та на підставі затвердженихкошторисів доходів і видатків та планів асигнувань. Фінансування видатківДержавного бюджету Державне казначейство України проводить шляхом переказукоштів територіальним управлінням Державного казначейства.
ДКУ доводить до ГРК затверджені обсяги фінансування відповідно до кодівбюджетної класифікації. ГРК розподіляє їх між підвідомчими установами і подаютьдо ДКУ розподіл бюджетних коштів по областях у розрізі підвідомчих установ,підприємств, організацій та кодів бюджетної класифікації. Розподіл коштівскладається у двох примірниках, реєструється в журналі реєстрації розподілукоштів та підписується керівником і головним бухгалтером, підписи якихскріплюються відбитком печатки. Один примірник розподілу коштів передається доуправління оперативно-касового планування видатків ДКУ, другий — залишається уголовного розпорядника, а витяг з розподілу коштів передається головнимрозпорядником коштів нижчестоящим розпорядникам. Отримані розподіли коштівуправління оперативно-касового планування видатків ДКУ перевіряє і групує по територіях(на рівні області), після чого складаються в двох примірниках реєстри наздійснення видатків по відповідній території. На підставі розподілу коштів тареєстрів на здійснення видатків управління оперативно-касового плануваннявидатків складає розпорядження на перерахування коштів. Розпорядженняскладається у двох примірниках, реєструється в журналі реєстрації тазатверджується Головою Державного казначейства України (заступником міністрафінансів).
Перший примірник розпорядження тареєстрів на здійснення видатків по територіях передається до управліннябухгалтерського обліку та звітності, другий — залишається в управлінніоперативно-касового планування видатків. Управління бухгалтерського обліку тазвітності звіряє суми фінансування з залишками не використаних асигнувань,після чого погоджений примірник розпорядження передаєтьсяопераційно-контрольному управлінню для перерахування коштів за призначенням.
Перевірений реєстр на здійснення видатків передається засобамителекомунікаційного зв'язку відповідному управлінню Державного казначейства.
На підставі розпорядження операційно-контрольне управління складає платіжнідоручення на переказ коштів територіальним управлінням Державного казначействата розпорядникам коштів. Територіальні управління Державного казначействадоводять до розпорядників коштів на рівні області отриману суму фінансування.Взаємовідносини органів Державного казначейства і розпорядників коштів на рівніобласті організовуються в такому ж порядку, як і взаємовідносини ДКУ та ГРК.
Оплата витрат проводиться як шляхом безготівкового здійснення платежівбезпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, організацій таустанов, що виконали роботи або надали послуги розпорядникам коштів, так ішляхом надання дозволу на отримання готівки в установах банків на цілі,передбачені в кошторисах доходів та видатків розпорядників коштів. Для облікувитрат розпорядників коштів на їх ім'я в органах Державного казначействавідкриваються реєстраційні рахунки. Реєстраційні рахунки — це рахунки, які відкриваютьсяв органах Державного казначейства розпорядникам бюджетних коштів для облікудоходів і видатків (з 1 січня 2000 року розпорядникам коштів відкриваютьсяреєстраційні та спеціальні реєстраційні рахунки, що пов'язано з впровадженнямзагального і спеціального фонду Державного бюджету України). Порядок відкриттяреєстраційних рахунків зазначений в «Інструкції про відкриття реєстраційнихрахунків органами Державного казначейства України», затвердженої наказом ГУДКУ№ 32 від 9 квітня 1997 року. До кожного реєстраційного рахунка вопераційно-контрольному управлінні (операційному відділі управління, відділібухгалтерського обліку та звітності відділення) ДКУ відкриваються особовікартки, які містять інформацію про виділені бюджетні кошти на оплату витрат,суми їх використання та залишку.
Уміру зарахування коштів на бюджетний рахунок па підставі виписки з установибанку та реєстрів на здійснення видатків операційно-контрольне управління(операційний відділ, відділ бухгалтерського обліку та звітності) ДКУ записуєкошти, що надійшли, на реєстраційні рахунки розпорядників коштів. Після цього складаються меморіальніордери в двох примірниках з обов'язковим зазначенням мети, на яку надійшликошти з Державного бюджету, кодів їх бюджетної класифікації, дати і підписувиконавця. Перший примірник меморіального ордера з виписками видаєтьсярозпоряднику коштів, другий — залишається в операційно-контрольному управлінні(операційному відділі; відділі бухгалтерського обліку та звітності). Одночасноз цим в особових картках розпорядників коштів робиться позначка про кошти,виділені на здійснення витрат.
Після отримання виписки з реєстраційного рахунка розпорядник коштів протягомопераційного дня подає до органу ДК необхідні розрахункові документи дляпроведення витрат (рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні,трудові угоди, договори на виконання робіт, акти виконаних робіт тощо) іплатіжні доручення. На підставі цих документів відповідний орган ДК перераховуєкошти за надані послуги, виконані роботи безпосередньо суб'єктам господарськоїдіяльності.
Для одержаннякоштів готівкою (на заробітну плату, стипендії, службові відрядження тощо)уповноважений отримувати її подає до операційно-контрольного управління(відділу обліку лімітів видатків та контролю за виконанням кошторисівтериторіальних органів казначейства) ДКУ заявку на видачу готівки та дотриманнягрошового чека. Заявка виписується розпорядником коштів на особу, з якою унього укладено договір про повну матеріальну відповідальність і яка має правоотримувати і видавати кошти. При отриманні заробітної плати та прирівняних донеї платежів разом із заявкою подаються платіжні доручення на перерахування сумприбуткового податку з громадян, сум нарахувань до фонду соціальногострахування та сум страхових внесків до Пенсійного фонду. Чек виписується наім'я особи, яка вказана в заявці на отримання грошового чека.
На підставі належно оформленого грошового чека уповноважена особа розпорядникакоштів отримує готівку з відкритого в установі банку бюджетного рахунка органуДК. Невикористана готівка повертається на цей же бюджетний рахунок заспеціальними документами. В них обов'язково вказується номер відповідногореєстраційного рахунка.
Питання 48. Дайте визначенняі характеристику бюджетної позики.
Бюджетні позики — короткострокові позики вищогобюджетного органу установі нижчого рівня для покриття тимчасового касовогорозриву в бюджеті у зв‘язку з перевищенням видатків над доходами в окреміперіоди (квартали) року (як правило, у І півріччі). В Україні право видавати здержавного бюджету бюджетну позикуадміністраціям та встановлювати строки їх повернення надано Міністерствуфінансів України. Аналогічні права мають адміністрації вищого структурногорівня щодо надання позичок структурам нижчого адміністративного рівня.
За користування бюджетною позикоюпозичальники сплачують відсоток бюджету й банку в установлені терміни. Зокрема,кошти підприємств, які надходять у банк за користування бюджетною позикою,перераховуються в державний бюджет в обсязі 60%, а коли до позичальниказастосовано штрафні санкції – 70% від загальної суми сплачених підприємствомвідсотків.

Література:
1. Конституція України:Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.
2. Бюджетний кодексУкраїни // Офіційний вісник України. – 2001. -     № 29.
3. Закон України “Промісцеве самоврядування в Україні” // ВВР. – 1997. — № 24.
4. Закон України “Пробанки і банківську діяльність в Україні” // ВВР. – 1991. — № 25, ЗЗУ, т. 1.
5. Василик О.Д. Державніфінанси України: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1997.
6. Государственные финансы.Учебник под редакцией д.Э.Н. Федосова —.М., — К., — Либідь. – 1991.
7. Єпіфанов А.О., Сало В.І.,Д’яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. – К.: Наукова думка. –1997.
8. Кириленко О.П. Фінанси. –Тернопіль: Економічна думка. – 1998.
9. Юрій С.І., Бескид Й.М.Бюджетна система України. – К.: НІОС. – 2000.