Зміст
Вступ
Розділ 1. Порядок проведенняекономічної оцінки пасиву балансу
1.1 Значення та джерела економічноїоцінки пасиву балансу
1.2 Мета та завдання аналізу пасивубалансу підприємства
Розділ 2. Аналіз пасиву балансу ВАТ «Артон» за 2006-2007 роки
2.1 Аналіз складу, структури тадинаміки пасиву балансу
2.2 Оцінка показників ефективностівикористання капіталу підприємства
Розділ 3. Оптимізація структурипасивів ВАТ «Aртон» на наступний період
Висновки та пропозиції
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Діяльністьпідприємства в умовах ринкової економіки будь-якої форми власності,організаційно-правового статусу і галузевої спрямованості безпосередньозалежить від фінансового капіталу та його структури. Досягнення стратегічнихцілей підприємства також значно залежить від ефективності управління капіталомпідприємства та його структурою, тобто визначення загальної потреби в них,формування оптимальної структури, умов їх залучення.
Сучаснеекономічне становище потребує від власників та фінансових менеджерівпідприємств ефективного управління, уважного контролю та своєчасногокоригування структури капіталу підприємства, бо оптимальна структура капіталудозволяє отримувати максимальний прибуток, рентабельність, фінансову стійкістьта високі показники ліквідності та платоспроможності. Існують певні методичніпідходи, метою яких є забезпечення такого співвідношення внутрішніх тазовнішніх джерел фінансового капіталу підприємства, яке б дозволило досягтинайвищих показників господарської діяльності підприємства. Для контролю запоточним станом структури капіталу необхідно регулярно визначати показникиоцінки ефективності управління капіталом підприємства.
Актуальністьданої теми полягає в тому, що пасиви підприємства розглядаються як одна ізнайважливіших категорій фінансового менеджменту, оскільки представляють капіталпідприємства, який є передумовою для власне його функціонування. Тому слідпостійно аналізувати склад пасивів в розрізі динаміки, оцінювати їх структурнізміни, ефективність використання по роках та розробляти їх напрямкиоптимізації.
Метою даноїкурсової роботи є проведення економічної оцінки пасивів підприємства,дослідження основних критеріїв та показників оцінки ефективності управліннякапіталом підприємства та його структурою і шляхів оптимізації структурикапіталу підприємства.
Для досягненняцієї мети в курсовій роботі було встановлено наступні задачі:
1. Визначеннязагального порядку проведення економічної оцінки пасиву балансу напідприємстві;
2. Розглядтеоретичних аспектів структурного аналізу пасиву балансу;
3. Дослідженняскладу пасивів підприємства;
4. Проведенняаналізу пасивів в динаміці;
5. Оцінкаструктурних змін, які відбулися в складі пасивів;
6. Аналізефективності використання капіталу;
7. Визначеннянапрямків оптимізації складу пасивів підприємства.
Об’єктомдослідження є відкрите акціонерне товариство «Артон», яке розташоване в м.Чернівцях. Предметом дослідження є джерела формування капіталу ВАТ «Артон»,тобто його пасив.
При написаннікурсової роботи було використано теоретичну літературу з фінансового таекономічного аналізу, фінансову звітність підприємства. Проблеми управліннякапіталом підприємства та його структурою широко висвітлюються провіднимивченими-економістами: І.О. Бланком, Р.А. Герасименко В.В. Ковальовим,Є.С. Стояновою, Т.В. Тепловою та ін.
Джереламиінформації для написання даної курсової роботи і проведення економічної оцінки пасивівбалансу підприємства є такі форми звітності:
1.Бухгалтерський баланс підприємства (форма № 1);
2.Звіт про фінансові результати (форма № 2);
3.Звіт про рух грошових коштів (форма № 3);
4.Звіт про власний капітал (форма № 4);
5.Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5);
6.Оперативні дані підприємства.
Завданняроботи визначають її структуру: в першому розділі розкрито теоретичні основиекономічної оцінки пасиву балансу (окреслені завдання аналізу, його зв’язок зіншими питаннями та відповідно методика економічної оцінки пасиву балансу); вдругому прикладному розділі проведено аналіз джерел формування капіталу, аналізскладу, структури та динаміки пасиву балансу, здійснена оцінка показниківефективності використання капіталу ВАТ «Артон» за 2006-2007 роки; в третьомупрактично-прикладному розділі вказано проблеми та шляхи оптимізації структурипасиву балансу (зроблено на основі проведеного аналізу конкретні, економічнообґрунтовані пропозиції щодо вирішення проблемних питань економічної оцінкипасиву балансу та шляхи їх реалізації).
Розділ1. Порядок проведенняекономічної оцінки пасиву балансу
1.1Значення та джерела економічної оцінки пасиву балансу
Перехід доринкової економіки жадає від підприємства підвищення ефективності виробництва,конкурентоздатності продукції і послуг на основі впровадження досягненьнауково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і керуваннявиробництвом, активізації підприємництва і мобілізації невикористаних резервів.Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється оцінці пасивів підприємств.
Для аналізу джерелформування майна підприємства застосовується матричний баланс. Матрична модель– це прямокутна таблиця, елементи (клітинки) якої відображають взаємозв’язокоб’єктів. Вона зручна для фінансового аналізу, оскільки є простою та наочною формоюпоєднання різнорідних, але взаємопов’язаних економічних явищ. Аналіз заматричною моделлю можна формалізувати і виконувати на комп’ютері, що дає змогуоперативно змінювати та доповнювати модель.
У ринковійекономіці пасив балансу показує, яка величина засобів (капіталу) вкладена вгосподарську діяльність підприємства, хто і якою мірою брав участь у створеннімайнової маси підприємства. Він визначається як зобов'язання за отримані цінностічи як вимоги на отримані підприємством ресурсів. Зобов'язання розрізняються посуб'єктах: одні з них є зобов'язаннями перед власниками підприємства, інші — перед кредиторами, банками. Такий розподіл зобов'язань у балансі має важливезначення при визначенні терміновості їхнього погашення.
Аналіз джерелмайна підприємства тобто його пасиву здійснюється за даними балансу (форма №1).Джерелами економічної оцінки пасиву балансу виступають статті пасиву балансу,які групуються по ступені терміновості повернення зобов'язань. Убухгалтерському балансі власний капітал підприємства відбивається в першомурозділі пасиву «Власний капітал». Основна стаття цього розділу«Статутний капітал» показує суму засобів, інвестовану власниками длязабезпечення статутної діяльності підприємства. У цьому ж розділі відбитізалишки резервних фондів, утворених на підприємстві відповідно до законодавствай установчих документів, нерозподілений прибуток.
У статті „Пайовийкапітал” наводиться сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, щопередбачена установчими документами.
У статті„Додатковий вкладений капітал” акціонерні товариства показують суму, на якувартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.
У статті „Іншийдодатковий капітал” відображаються сума до оцінки необоротних активів, вартістьактивів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичнихосіб, та інші види додаткового капіталу.
У статті „Резервний капітал” наводиться сума резервів, створених відповідно до чинногозаконодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибуткупідприємства.
У статті„Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)” відображається або сума прибутку,яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритогозбитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власногокапіталу.
У статті„Неоплачений капітал” відображається сума заборгованості власників (учасників)за внесками до статутного капіталу. Ця сума наводиться в дужках і вираховуєтьсяпри визначенні підсумку власного капіталу.
У статті„Вилучений капітал” господарські товариства відображають фактичну собівартістьакцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сумавилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенніпідсумку власного капіталу.
Другий розділпасиву „Забезпечення наступних витрат і платежів” відображає нараховані у звітномуперіоді майбутні витрати на платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток,гарантійні зобов’язання тощо), величина яких на дату складання балансу можебути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишкикоштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету таінших джерел.
У третьомурозділі пасиву „Довгострокові зобов’язання” показується сума заборгованостіпідприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточною.Наводиться заборгованість підприємства щодо зобов’язань із залучення позиковихкоштів (у інших суб’єктів господарювання), на які нараховуються відсотки.Показується сума податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніхперіодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою ставкою та податковоюбазами оцінки.
Четвертий розділ«Поточні зобов'язання» включає короткострокові (до 1 року) кредити банків і позики,а також притягнуті в ході розрахунків засоби кредиторів. Вони погашаютьсяпротягом року за рахунок поточних активів. Сюди входить заборгованість завнесками до позабюджетних фондів передбачених чинним законодавством, такожвідображається сума заборгованості за відрахуваннями до пенсійного фонду, насоціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальнестрахування його працівників [2].
Загальним для 3 і4 розділів є те, що тут відбиваються зовнішні джерела. Вони не належатьпідприємству, але протягом визначеного часу використовуються їм у господарськійдіяльності.
Отже, варто відзначитифункціонування підприємства в умовах ринкової економіки та світової фінансовоїкризи вимагає від підприємства всебічного пожвавлення для досягнення цілей,утримання позицій на ринку та конкурентоспроможної позиції. Тому важливим єпостійний аналіз та моніторинг складу пасивів тобто капіталу, яким володієпідприємство.
1.2Мета та завдання аналізу пасиву балансу підприємства
Джерелафінансування господарської діяльності (пасиви підприємства) складаються звласного капіталу і резервів, довгострокових позикових коштів та кредиторськоїзаборгованості. Узагальнено джерела коштів поділяються на власні і позикові.
Під капіталомпідприємства розуміють матеріальні засоби і грошові кошти, які вкладені впідприємство з метою здійснення господарської діяльності, тобто капітал – цекошти, якими володіє суб’єкт господарювання для здійснення своєї діяльності зметою отримання прибутку. Від того яким капіталом володіє суб’єктгосподарювання, настільки оптимальною є його структура залежить фінансовастабільність підприємства і результат його діяльності.
Основні завданняаналізу капіталу:
1. Вивченнявихідних умов функціонування підприємства;
2. Встановленнязмін по наявності та структурі капіталу та оцінка змін, що відбулися;
3. Пошукшляхів нарощування капіталу, зростання його рентабельності та зміцненняфінансової стійкості.
Основні принципиформування капіталу:
1. Забезпеченнямінімальних витрат для обсягу залученого капіталу і суми активів підприємства;
2. Визначенняперспектив розвитку господарської діяльності;
3. Забезпеченняоптимізації структури капіталу;
Важливим для аналізу джерел фінансових ресурсів підприємства є визначенняпоказників структури капіталу. Виділяють такі показники структури капіталу:
Коефіцієнт фінансової стабільності дорівнює відношенню власного капіталудо залученого:
/>, (1.1)
де /> — коефіцієнт фінансовоїстабільності;
ВК — власний капітал;
ЗК — залучений капітал.
Нормативне значення цього коефіцієнта для вітчизняних підприємствдорівнює одиниці. Більшість західних аналітиків уважають оптимальним значеннякоефіцієнта фінансової стабільності від 0,5 до 0,7. У вітчизнянихсільськогосподарських підприємств останнім часом він перебуває, як правило, вмежах від 4 до 6.
Коефіцієнт структури довгострокових вкладень, його розраховують як відношеннядовгострокових зобов'язань до необоротних активів:
/>, (1.2)
де /> — коефіцієнт структуридовгострокових вкладень;
ДЗ — довгострокова заборгованість;
НА — необоротні активи.
Коефіцієнт структури довгострокових вкладень допомагає оцінити часткузовнішніх джерел фінансування необоротних, активів. На жаль, у більшостівітчизняних підприємств значення коефіцієнта структури довгострокових вкладеньдорівнює нулю чи майже дорівнює. Це є свідченням відсутності довгостроковихкредитів і позик у підприємства. Як наслідок більшість із них не маютьможливостей до оновлення своїх виробничих потужностей та придбання новихтехнологій виробництва [16].
Коефіцієнт забезпеченості власним капіталом показує частку власногокапіталу в загальному обсязі капіталу підприємства. Він відповідно дорівнюєвідношенню власного капіталу до всього капіталу підприємства:
/>, (1.3)
де /> — коефіцієнтзабезпеченості власним капіталом;
ВК — власний капітал;
/> — загальна величина капіталу підприємства.
Щодо оптимального значення цього коефіцієнта існують різні думки. Багатоаналітиків вважають, що він не повинен бути меншим за 0,5—0,6. Хоча, наприклад,у японських компаніях він, як правило, дорівнює 0,2—0,3. У більшостівітчизняних сільськогосподарських підприємств значення цього коефіцієнтаколивається в межах 0,8—0,9.
Коефіцієнт фінансової залежності показує частку позикового капіталу взагальному обсязі капіталу підприємства. Він визначається шляхом:
/>, (1.4)
де /> — коефіцієнт фінансовоїзалежності;
ПК — сума позикового капіталу.
Цей коефіцієнт доповнює коефіцієнт фінансової незалежності, і відповідновважається, що він не повинен перевищувати 0,4—0,5.
Коефіцієнт співвідношення поточних зобов'язань і власного капіталу даєзмогу порівняти суму короткострокових кредитів, позикових коштів, довгостроковихзобов'язань, належних до виплати у поточному році, та кредиторськоїзаборгованості з власним капіталом підприємства. Формула його розрахункувідповідно така:
/>, (1.5)
де /> — коефіцієнтспіввідношення поточних зобов'язань і власного капіталу;
ПЗ — поточні зобов'язання.
Співвідношення поточних зобов'язань і власного капіталу не повинноперевищувати одиниці. З фінансової точки зору більш сприятливим є низькийрівень співвідношення поточних пасивів і власного капіталу.
Співвідношення необоротних активів і власного капіталу. Цей показник даєможливість оцінити загальний фінансовий стан підприємства через співвідношеннянеоборотних активів з джерелами їхнього фінансування. Формула його розрахункутака:
/>, (1.6)
де /> — коефіцієнтспіввідношення необоротних активів і власного капіталу.
У практиці західних компаній найбільш поширені значення цього коефіцієнтаколиваються в межах від 0,5 до 1,3. Якщо значення зазначеного коефіцієнтаперевищує одиницю, це означатиме, що підприємству не вистачає власних коштівдля фінансування придбання основних засобів та інших необоротних активів і вонозалучає для цього зовнішнє фінансування. При цьому важливо звернути увагу, зарахунок яких зовнішніх джерел фінансується інша частина необоротних активів.Якщо це довгострокові зобов'язання, то це цілком нормальна ситуація. Коли жджерелом фінансування виступають поточні пасиви, це може бути свідченнямкритичного фінансового стану підприємства.
Ефективність використання капіталу підприємства характеризуєтьсяпоказниками:
Рентабельність всього вкладеного капіталу (/>):
/>, (1.7)
де ЧП — чистий прибуток підприємства;
/> — середня величина авансованогокапіталу.
Рентабельність капіталу після сплати податків (/>):
/>, (1.8)
де ФВ — фінансові витрати.
Рентабельність власного капіталу (/>):
/>, (1.9)
де /> — середня величинаавансованого власного капіталу.
Рентабельність залученого капіталу (/>):
/>, (1.10)
де /> — середня величиназалученого капіталу.
Рентабельність перманентного капіталу (/>):
/>, (1.11)
де /> — середня величинадовгострокового залученого капіталу [10].
Коефіцієнтоборотності власного капіталу (/>):
/>, (1.12)
де /> — чистий дохід відреалізації продукції;
/> — середня величина власногокапіталу.
Якщо цейкоефіцієнт дуже високий, то це означає значне перевищення рівня продаж надвкладеним капіталом, що спричиняє збільшення кредитних ресурсів і можливістьдосягнення того рівня, коли кредитори більше беруть участь у підприємницькійдіяльності, ніж власники. У такому разі відношення зобов’язань до власногокапіталу збільшується, знижується безпека кредиторів і у підприємства можутьвиникнути труднощі, пов’язані зі зменшенням доходів. Навпаки,низький коефіцієнт означає бездіяльність частини власних коштів. У такомувипадку цей коефіцієнт виявляє необхідність вкладання власних коштів у іншіджерела доходів.
Тривалістьобороту капіталу визначається (/>):
/>, (1.13)
де ЧД — чистийдохід від реалізації продукції.
Коефіцієнтвіддачі капіталу (/>):
/>, (1.14)
Оптимальнезначення більше 1.
Коефіцієнтзавантаження капіталу (/>):
/>, (1.15)
Оптимальнезначення цього коефіцієнта менше одиниці.
Цей коефіцієнт єоберненим до коефіцієнта віддачі капіталу, і він показує скільки капіталувикористовується для одержання 1 грн. виручки від реалізації. Оптимальнезначення менше одиниці.
Якщо підприємствовикористовує лише власні кошти для покриття активів, то воно обмежує їхнюрентабельність приблизно половинним рівнем економічної рентабельності:
/>, (1.16)
де /> — рентабельність власнихкоштів підприємства, %;
/> — рентабельність усіхавансованих коштів підприємства для покриття активів, %.
Якщо підприємствовикористовує залучені кошти, то воно збільшує або зменшує рентабельністьвласних коштів залежно від співвідношення власних і залучених коштів у пасиві івід процентної ставки. Тоді й виникає ефект важеля:
/> (1.17)
Отже, ефектважеля визначається двома складовими:
1. Різницею економічнорентабельності та середньої процентної ставки на позичковий капітал (СЗ);
2. Співвідношенням залучених(ПК) і власних (ВК) коштів [10].
Об’єднавши двіскладові, отримаємо:
/>. (1.18)
Зазначені вищепоказники характеризують джерела фінансових ресурсів підприємств, їхефективність використання і частку у забезпеченості ними основної діяльностіпідприємства. До методики аналізу джерел фінансових ресурсів належитьрозрахунок ефекту фінансового левериджу, особливо при визначенні доцільностізалучення позикових ресурсів.
Термін «леверидж» — запозичення американського терміна «Leverage». В буквальномурозумінні леверидж означає дію невеликої сили (важеля), за допомогою якої можнапереміщати доволі важкі предмети. Стосовно до економіки він трактується якдеякий фактор, невелика зміна якого може призвести до суттєвої зміни низкирезультатних показників. Для того, щоб зрозуміти сутність показника левериджупредставимо модель чистого прибутку як різницю між виторгом від реалізаціїпродукції та витратами (умовно-постійними і умовно-змінними) виробничого іфінансового характеру.
Взаємозв'язок між прибутком і витратами підприємства для одержання цьогоприбутку виражається за допомогою показника «леверидж».
Фінансовий леверидж — це взаємозв'язок між прибутком і співвідношеннямпозикового та власного капіталів, потенційна можливість впливати на прибутокшляхом зміни обсягу і структури власного та позикового капіталу. Фінансовийлеверидж означає включення в структуру капіталу підприємства позиковогокапіталу, який дає постійний прибуток. Цей показник розглядають як важіль, задопомогою якого можна значною мірою змінити результати виробничо-фінансовоїдіяльності підприємства.
Рівень фінансового левериджу вимірюється відношенням темпів зростаннячистого прибутку (∆ЧП%) до темпів зростання валового прибутку (∆П%):
/>. (1.19)
Він показує, у скільки разів темпи зростання чистого прибутку перевищуютьтемпи зростання валового прибутку. Це перевищення забезпечується за рахунокефекту фінансового важеля, складовою якого є його плече, тобто відношенняпозикового капіталу до власного. Залежно від конкретних умов підприємство маєможливість збільшувати чи зменшувати плече важеля і тим самим впливати наприбуток і рентабельність.
Рівень фінансового левериджу прямо пропорційно впливає на ступіньфінансового ризику підприємства та норму прибутку, яку вимагають акціонери. Чимвищою є сума відсотків до виплати (а вони, до речі, є постійними обов'язковимивитратами), тим менший чистий прибуток. Таким чином, чим вищий рівеньфінансового левериджу, тим вищим е фінансовий ризик.
Ті підприємства, фірми, котрі мають значну частку позикового капіталу,мають назву підприємств, фірм з високим рівнем фінансового левериджу, абофінансове залежного підприємства; підприємства, фірми, які фінансують своюдіяльність тільки за рахунок власного капіталу, називаються фінансовонезалежними. Зарубіжні економісти рекомендують вимірювати ефект фінансового левериджу.Вплив левериджу на результати діяльності буде позитивним у тому разі, якщоприбуток на власний капітал перевищує прибуток на загальну суму активів [15].
Ефект фінансового левериджу обчислюється за формулою:
/>, (1.20)
Однак інші вчені для більш точного визначення ефекту фінансовоголевериджу застосовують іншу формулу, яка враховує більше чинників при обрахункуефекту фінансового левериджу:
/>, (1.21)
де П — ставка податку на прибуток;
ЕР — економічна рентабельність;
ССК — середня ставка за кредит;
ЗК — обсяг залучених коштів;
ВК — обсяг власних коштів.
Ця формула містить такі складові:
1. Диференціалфінансового левериджу (ЕР – ССК), який характеризує різницю між рівнемрентабельності активів підприємства і рівнем ставки відсотка за кредит.
2. Коефіцієнтфінансового левериджу ЗК/ВК, який характеризує обсяг позичкового капіталу наодиницю власного капіталу. Уважають, що коефіцієнт фінансового левериджу неповинен перевищувати одиниці, інакше фінансовий ризик буде значним, іпідприємство може потрапити у залежність від зовнішнього джерела фінансування.
Якщо диференціал фінансового левериджу має позитивне значення, тобудь-яке збільшення коефіцієнта фінансового левериджу буде вести до йогозростання [3, 48].
На жаль, фінансовий леверидж як показник переваги рентабельності власногокапіталу над рентабельністю всіх активів у вітчизняній практиці фінансовогоаналізу майже не застосовується. Із встановленням ринкових відносин,стабілізацією кредитної політики цей важливий показник фінансового аналізупосяде своє місце серед показників, що характеризують фінансовий стан підприємства.
За допомогою поданої у цьому розділі методики дослідження джерелфінансових ресурсів підприємства дослідимо структуру і забезпеченість джереламиутворення майна ВАТ «Артон».
Відзначимо, щоекономічна оцінка пасиву балансу та порядок її проведення відіграють одну ізвирішальних ролей в комплексному аналізі підприємства. Саме оцінка пасивубалансу дозволяє сформувати оптимальну структуру капіталу на підприємстві,визначити необхідний обсяг власного та позикового капіталу, визначити вартістькапіталу. Використовуючи показники фінансової стійкості можна проаналізуватиефективність використання капіталу, фінансову незалежність, автономію,доцільність залучення позикових ресурсів.
Розділ2. Аналіз пасиву балансу ВАТ «Артон» за 2006-2007 роки
2.1Аналіз складу, структури та динаміки пасиву балансу
Економічна оцінкапасиву балансу проводиться на прикладі відкритого акціонерного товариства «Артон», що знаходиться за адресою м. Чернівці, пр. Незалежності,106. ВАТ «Артон» засновано у 1995 році. Дане товариство зареєстроване уліцензійно-реєстраційні палаті Чернівецької міської ради 16.10.1995 р. та взятона облік у всіх відповідних інстанціях (Державна податкова інспекція у містіЧернівці, Фонд соціального страхування України, Шевченківський районний відділЧернівецького обласного управління Пенсійного фонду України, Чернівецькеобласне управління статистики). Метою завданням даного товариства є задоволенняпотреб населення, підприємств та організацій в товарах та послугах, одержанняприбутків від фінансово-господарської діяльності і задоволення на їх основіінтересів акціонерів та членів трудового колективу. Завданням товариства євиготовлення пожежних сигналізацій та димових сповіщувачів. Підприємство працюєдещо нестабільно, як бачимо із балансу та звіту про фінансові результати (додатокА, Б, Е, Ж) основні фінансові показники мають негативну тенденцію. Зокремарезультатом діяльності ВАТ «Артон» в 2005 та 2006 роках був прибуток відповідно1186,6 та 74,8 тис. грн., однак в 2007 році підприємство отримало збиток врозмірі 2398,8 тис. грн. Негативна тенденція має також валюта балансу, яка в2007 році зменшилась на 2482,4 тис.грн. порівняно із 2006 і становила 9222,0тис.грн.
Аналіз джерелфінансових ресурсів підприємства здійснюється за даними балансу. Для того, щобефективніше дослідити джерела формування фінансових ресурсів ВАТ “Артон”необхідно визначити структуру пасиву балансу цього підприємства. Потрібно такожпроаналізувати на якому переважно капіталі працює підприємство – власному чипозиковому, чи не прихований у структурі, що склалася, ризик для інвесторів, чиця структура сприятлива для ефективного використання капіталу, визначити вякому напрямку рухається товариство (розширюється чи згортається). Про це всеможна сказати, дослідивши зміни які відбулися в структурі пасиву балансу в 2006та 2007 роках.
Таблиця 2.1 Склад і структура джерел коштів ВАТ “Артон”в 2006 р. Джерела коштів На початок року На кінець року Відхилення Темп приросту тис. грн % до підсумку тис. грн % до підсумку тис.грн (+, -) % до початку року Власний капітал 8213,0 82,2 8163,3 69,8 -49,7 -0,6 -0,6 Статутний капітал 3618,7 36,2 3618,7 30,9 - - - Додатковий капітал 7,7 0,1 6,1 0,1 -1,6 -20,8 -20,8 Резервний капітал 70,3 0,7 74,1 0,6 +3,8 +5,4 +5,4 Нерозподілений прибуток 4516,3 45,2 4464,4 38,2 -51,9 -1,1 -1,1 Позикові кошти 1780,2 17,8 3538,3 30,2 1758,1 +98,8 +98,8 Короткострокові кредити 300,0 3,0 861,2 7,4 +561,2 +187,1 +187,1 Кредиторська заборгованість та поточні зобов'язання 1480,2 14,8 2677,1 22,9 1196,9 +80,9 +80,9 Доходи майбутніх періодів ВСЬОГО 9993,2 100,0 11701,6 100,0 1708,4 +17,1 +17,1
Як бачимо знаведеної таблиці розмір власного капіталу зменшився на 49,7 тис. грн. або на0,6 % відносно валюти балансу. Це насамперед пов’язано із зменшенням уструктурі власного капіталу нерозподіленого прибутку, він зменшився на кінець2006 р. порівняно з його початком на 51,9 тис. грн. або на 2,9 % відносновалюти балансу. В 2006 р. також проводилися відрахування до резервного фонду всумі 3,8 тис. грн., що становить 5% від отриманого річного прибуткупідприємства (74,8 тис. грн.).
Незначнезменшення відбулося у статті пасиву “інший додатковий капітал”, яке становило вабсолютній величині 1,6 тис. грн. та у відносній 1,6%, відносно початку року.
Сума позиковихкоштів у 2006 році збільшилася на 1578,1 тис. грн. або на 102,9 % відносновалюти балансу. Це насамперед пов’язано із залученням короткостроковогобанківського кредиту – 561,2 тис. грн. та збільшенням кредиторськоїзаборгованості за товари, роботи та послуги — 99,9 тис. грн.
Як бачимо зтаблиці поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів збільшилися на783,4 тис. грн. або на 7,8 % відносно валюти балансу. Це означає, що товариствопочало більше отримувати авансів під виконання роботи, а також суми попередньоїоплати покупцями і замовниками за продукцію і виконані роботи.
Поточнізобов’язання за розрахунками з бюджетом збільшилися на 402,5 тис. грн. або на 4,0% відносно валюти балансу. Зменшились поточні зобов’язання за розрахунками: зістрахування на 2,6 тис. грн., з оплати праці на 65,4 тис. грн. та було повністюпогашено інші поточні зобов’язання.
Структуракапіталу підприємства, яке аналізується, несе в собі певний ризик дляінвесторів, оскільки зменшилась частка власного капіталу та відповідно зрослонавантаження на підприємство за рахунок залучення короткостроковогобанківського кредиту, однак підприємство працює переважно на власному капіталі,який на кінець року зменшився на 2,9% притому, що валюта балансу зросла 1708,4тис. грн. або 17,1%.
Розглянемо складі структуру пасиву балансу в 2007 році.
Таблиця 2.2
Склад і структураджерел коштів ВАТ “Артон” в 2007 р.Джерела коштів На початок року На кінець року Відхилення Темп приросту тис. грн % тис. грн % тис.грн (+, -) % до початку року Власний капітал 8163,3 69,8 5578,4 60,5 -2584,9 -31,7 -31,7 Статутний капітал 3618,7 30,9 3618,7 39,2 - - - Додатковий капітал 6,1 0,1 4,6 0,0 -1,5 -24,6 -24,6 Резервний капітал 74,1 0,6 74,1 0,8 0,0 0,0 0,0 Нерозподілений прибуток 4464,4 38,2 1881,0 20,4 -2583,4 -57,9 -57,9 Позикові кошти 3538,3 30,2 3641,8 39,5 103,5 2,9 2,9 Короткострокові кредити 861,2 7,4 1848,0 20,0 986,8 114,6 114,6 Кредиторська заборгованість та поточні зобов'язання 2677,1 22,9 1793,8 19,5 -883,3 -33,0 -33,0 Доходи майбутніх періодів ВСЬОГО 11701,6 100,0 9220,2 100,0 -2481,4 -21,2 -21,2
Як бачимо із вищенаведеної таблиці негативні тенденції в структурі балансу проглядаються і в2007 р. насамперед зменшення самого підсумку балансу на 2481,4 тис.грн. або21,2%. Основним фактором, який вплинув на даний показник є зменшення власногокапіталу на 2584,9 тис.грн. або 31,7%, це спричинено негативним результатомдіяльності підприємства тобто його збитковістю у звітному періоді внаслідок чогозменшився нерозподілений прибуток на 57,5% із 8163,3 тис. грн. на початок рокудо 5578,4 тис. грн. відповідно на кінець року. Інший додатковий капітал дещозменшився, а відрахування до резервного фонду підприємства не проводилися.
Також відмітимо,що підприємство залучило в 2007 році короткостроковий кредит на сумі 1706,1тис. грн. та відповідно зменшило поточні зобов’язання за такими статтями як«Кредиторська заборгованість за товари і послуги» на 136,9 тис. грн, та«Поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів» на 789,1 тис. грн.Водночас виникли зобов’язання за статтями розрахунків із учасниками тавнутрішніх розрахунків.
Для наочногопредставлення динаміки та структури пасиву балансу ВАТ «Артон» побудуємодіаграму.
/>
Рис. 2.1Структура пасивів ВАТ «Артон» в 2005-2007 рр.
Проведемо аналізвласного капіталу підприємства. Як бачимо власний капітал підприємстваскладається із нерозподіленого прибутку, статутного капіталу, резервного таіншого додаткового капіталу. Відсутні пайовий додатковий вкладений та вилученийкапітали. Позитивним фактором у функціонуванні підприємства є наявністьрезервного капіталу, що зменшує фінансовий ризик від можливих збитків абонеплатежів, але як бачимо відрахування із чистого прибутку до резервного фондув 2007 році не проводилися. Обсяг резервного капіталу на базовому підприємствістворений у розмірі 2,1% від статутного капіталу. Результати дослідженняприведемо у таблиці 2.3
Таблиця 2.3
Динаміка структуривласного капіталу ВАТ «Артон» в 2006 р.
Джерело
капіталу Сума, тис. грн. Структура капіталу, % На поч. року На кінець року На поч. року На кінець року Відхилення Статутний капітал 3618,7 3618,7 44,5 44,3 -0,2 Додатковий капітал 7,7 6,1 0,1 0,1 - Резервний капітал 70,3 74,1 0,9 0,9 - Спеціальні фонди і цільове фінансування Нерозподілений прибуток 4561,3 4464,4 55,4 54,6 -0,7 Всього 8213,0 8163,3 100,0 100,0 -
З даних наведеної таблиці можназробити висновок, що суттєвих змін в структурі власного капіталу неспостерігається.
Таблиця2.4
Динамікаструктури власного капіталу ВАТ «Артон» в 2007 р.Джерело капіталу Сума, тис. грн. Структура капіталу, % На поч. року На кінець року На поч. року На кінець року Відхилення Статутний капітал 3618,7 3618,7 44,3 64,9 +20,6 Додатковий капітал 6,1 4,6 0,1 0,1 - Резервний капітал 74,1 74,1 0,9 1,3 +0,4 Спеціальні фонди і цільове фінансування Нерозподілений прибуток 4464,4 1881,0 54,6 33,7 -20,9 Всього 8163,3 5578,4 100,0 100,0 -
З даних таблиці видно, що напідприємстві в звітному році зросла частка статутного капіталу (+20,6%) узагальному обсязі власного капіталу, це спричинено зменшенням нерозподіленогоприбутку (20,9% або 2584,9 тис.грн.) внаслідок того, що підприємство отрималозбиток в 2007 році.
Як бачимо в динаміці та структуріпасивів ВАТ «Артон» відбулися значні зміни, що значною мірою пов’язані зфінансовим результатом діяльності підприємства. Зменшилась частка власногокапіталу на 49,7 тис. грн. або на 0,6 % відносно валюти балансу в 2006 роціпорівняно із 2005, в 2007 р. обсяг власного капіталу зменшився на 2584,9 тастановив 5578,4 тис.грн. Дані зрушення відбулися за рахунок збитку 2007 року,який зменшив нерозподілений прибуток. Збільшилась вага позикових коштів завдякизалученню короткострокового кредиту банку на 561,2 тис.грн. та 986,8 тис.грн.відповідно в 2006 та 2007 роках. Це є негативним явищем для підприємства і збільшуєйого залежність перед кредиторами.
2.2Оцінка показників ефективності використання капіталупідприємства
Аналіз джерелмайна підприємства також включає визначення показників, за допомогою яких миможемо проаналізувати джерела утворення майна відкритого акціонерноготовариства “Артон”, тобто їх структуру, ефективність використання та ін. Також,порівнюючи обраховані показники та коефіцієнти з їх оптимальним значенням, яківстановили і вирахували численна кількість показників (в тому числі йіноземні), ми зможемо оцінити докладніше структуру капіталу, забезпеченість нимвиробничо-господарської діяльності, достатність та ефективність йоговикористання ефективність. Необхідним є також відзначення тенденції щодорозвитку показників. Зобразимо ці показники у вигляді таблиці (табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Аналіз показниківвикористання капіталу ВАТ “Артон” за 2006-2007 рр
№
п/п Назва показника Значення показника
Відхилення
(+,-) На кінець 2006 р. На кінець 2007 р. 1 Робочий (функціонуючий) капітал 2849,6 1138,7 -1710,9 2 Коефіцієнт фінансової стабільності 2,307 1,532 -0,775 3 Коефіцієнт забезпеченості власним капіталом 0,698 0,605 -0,093 4 Коефіцієнт фінансової залежності 0,302 0,395 +0,093 5 Коефіцієнт співвідношення поточних зобов’язань і власного капіталу 0,433 0,653 +0,22 6 Коефіцієнт співвідношення необоротних активів і власного капіталу 0,651 0,796 +0,145 7 Рентабельність всього вкладеного капіталу, % 0,7 -22,9 -22,2 8 Рентабельність капіталу після сплати податків, % 3,8 -17,7 -13,9 9 Рентабельність власного капіталу, % 0,9 -34,9 -34,0 10 Рентабельність позиченого капіталу, % 2,8 -66,8 -64,0 11 Рентабельність перманентного капіталу,% 0,9 -34,9 -34,0 12 Коефіцієнт оборотності всього капіталу 1,677 1,5 -0,177 13 Коефіцієнт оборотності власного капіталу 2,647 2,284 -0,363 14 Коефіцієнт віддачі капіталу 1,677 1,5 -0,177 15 Коефіцієнт завантаження капіталу 0,596 0,667 +0,071 16 Тривалість обороту власного капіталу, дні 136 158 +22 17 Тривалість обороту капіталу, дні 240 215 -25 18 Коефіцієнт фінансового левериджу 0,433 0,653 +0,22
Коефіцієнтфінансової стабільності, який обраховується за формулою 1.1, зменшився на 0,775.Так в 2006 році він становив 2,307, що далеко не дорівнює оптимальному значеннюцього коефіцієнта, яке становить одиниці для вітчизняних підприємств, хочабільшість західних аналітиків вважають, що воно має дорівнювати від 0,5 до 0,7.Це значення є свідченням того, що підприємство веде виробничу діяльність майжецілком за рахунок власних ресурсів, які у своїй більшості дуже обмежені. Якнаслідок, не закуповує нову техніку, забезпеченість сировиною та матеріальнимизасобами перебуває на низькому рівні. Таке перевищення над оптимальнимзначенням спричинене значною різницею між абсолютними значеннями власного іпозиченого капіталів. У структурі капіталу частка власного капіталу становить 69,8%, а позиченого 30,2 % у 2006 році та 60,5 % і 39,5% відповідно у 2007 році(табл 2.1). Для того щоб цей показник відповідав оптимальному значенню, тобто необхіднозменшити власний капітал, що є недоцільно або збільшити позичений до розмірувласного капіталу відповідних років. Це можна здійснити за рахунок залученнядовгострокових кредитів, які б спрямовувалися на розширенняматеріально-технічної бази підприємства та введення нових об’єктів увиробництво, що у свою чергу призвело б до збільшення валюти балансу,розширенню виробництва та ін.
Коефіцієнт забезпеченості власним капіталом (фінансової незалежності,автономії) (ф-ла 1.3) зменшився на 0,093 від 0,698 у 2006 році до 0,605 у 2007р… Більшість аналітиків вважають, що оптимальне значення цього коефіцієнта неповинен бути меншим за 0,5—0,6. На даному товаристві він становить 0,6–0,7, що,безумовно, не є свідченням його фінансової стабільності, а свідчить лише провідсутність зовнішнього фінансування. Як було вже вище сказано для досягненняоптимального значення цього показника необхідно залучити зовнішні джерелафінансування.
Коефіцієнт співвідношення поточних зобов’язань і власного капіталу (ф-ла1.4) збільшився в поточному році із 0,433 на 0,65.3 Співвідношення поточнихзобов'язань і власного капіталу не повинно перевищувати одиниці, інакшефінансовий стан підприємства буде критичним. Середнє значення цього коефіцієнта0,4-0,6 свідчить про залежність товариства від короткострокового фінансування.
Співвідношення необоротних активів і власного капіталу (ф-ла 1.5) заостанні два роки становило 0,651 та 0,796 відповідно (оптимальне значення цьогокоефіцієнта, 0,5–1,3, як свідчить практика західних компаній). Це означає, щотовариству повністю вистачає власних коштів для фінансування придбання основнихзасобів та інших необоротних активів, однак воно не залучає для цього зовнішнєфінансування.
Коефіцієнт оборотності власного капіталу (ф-ла 1.11) зменшився на 0,363(2,674 в 2006 році і 2,284 в 2007 році).
Рентабельність всього вкладеного капіталу (ф-ла 1.6) зменшилася на 34% ідосягла негативного значення 34,9%. Це відбулося за рахунок отриманого в 2007році збитку 2398,8 тис.грн. (додаток Б). Відповідно всі інші показникиприбутковості в 2007 році як можемо побачити із даних таблиці мають негативнезначення. Коефіцієнт завантаження капіталу (ф-ла 1.15)зменшився на 0,071, цевідбулося за рахунок зменшення валюти балансу в поточному періоді. У 2007 роціцей коефіцієнт становить 0,667, що є негативним порівняно з попереднімперіодом, оскільки товариство використовує 0,667 капіталу для одержання 1 грн.виручки від реалізації, а в минулому періоді він становив 0,596, що означалозалучення 59,6% капіталу для одержання 1 грн. виручки від реалізації продукції.
Отже, ВАТ “Артон” здійснює свою діяльність практично повністю за рахуноквласних коштів. Частка позикових ресурсів, що використовується данимпідприємством досить невелика. Про це свідчать розраховані на основі методикианалізу, зазначеної в пункті 1.2 значення показників і дослідження структуристатей пасиву балансу в пункті 2.1.
Дані, які приводяться в пасивібалансу ВАТ „Артон”, дозволяють визначити, які зміни пройшли в структурівласного і позиченого капіталу, скільки запозичено в оборот підприємствадовгострокових і короткострокових позичених коштів; пасив показує, звідкивзялись кошти, кому зобов’язане за них підприємство.
Розділ3. Оптимізація структури пасивівВАТ «Артон» на наступний період
Формуванняоптимальної структури капіталу підприємства для фінансування необхідного обсягузатрат та забезпечення бажаного рівня доходів є одним із найважливіших завдань,що вирішуються в процесі фінансового управління підприємством.
Шляхи оптимізаціїструктури капіталу були вперше запропоновані професором І.О. Бланком упрацях, опублікованих в 1988–2000 рр. Згідно з ним, оптимальна структуракапіталу відображає таке співвідношення використання власного та позиковогокапіталу, при якому забезпечується найбільш ефективний взаємозв’язок міжкоефіцієнтами рентабельності власного капіталу та коефіцієнтом фінансовоїстійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.
Будь-якепідприємство для фінансування своєї діяльності потребує достатнього обсягуфінансування, яке залежить від періоду обігу активів та відповідних нимпасивів. Активи та пасиви підприємства за строками обігу можна поділити на короткота довгострокові. Залучення того чи іншого джерела фінансування пов’язане звитратами зі сплати процентів за користування цими джерелами. Загальна сумакоштів, що сплачується за користування певним обсягом залучених фінансовихресурсів, як уже зазначалося вище, називається вартістю капіталу. Воптимальному варіанті передбачається, що обігові кошти підприємств фінансуютьсяза рахунок довгострокових джерел. Завдяки цьому оптимізується загальна сумавитрат щодо залучення коштів.
Розглянемо значення коефіцієнта фінансової стабільності у 2007 роцістановив 1,532. Як вже було зазначено більшість західних аналітиків вважаютьоптимальним значенням цього коефіцієнта від 0,5 до 0,7. Таке перевищенняпоказника, обчисленого на основі даних ВАТ “Артон” над його оптимальнимзначенням свідчить про те, що дане підприємство веде виробничу діяльність майжецілком за рахунок власних ресурсів, які у своїй більшості обмежені. Для того,щоб розширити свою діяльність, збільшити обсяг випуску продукції і наблизитипоказник фінансової стабільності до оптимальних значень необхідно залучати їмна 2008 рік додаткові кошти за рахунок збільшення поточних зобов’язання абовзяття довгострокових кредитів банків.
Дослідимо чи спроможне дане підприємство виплатити відсотки в рахунокпогашення взятих в майбутньому кредитів за допомогою показника фінансовоголевериджу, обчисленого станом на 2007 рік (ф-ла 1.24):
/>
Як бачимо, коефіцієнт фінансового левериджу набуває від’ємного значенняпри ставці відсотка за кредит 25 %. Це означає, що дане підприємство при данійрентабельності капіталу не спроможне погасити взятий кредит. Це означає що ВАТ„Артон” потрібно залучити необхідну суму коштів за рахунок векселів виданих,кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, а також збільшенняпоточних зобов’язань за розрахунками.
Багато аналітиків вважають, що цей коефіцієнт не повинен бути меншим за0,5-0,6. У 2007 році цей показник на ВАТ “Артон” становив 1,532, що безумовно,не є свідченням їхньої фінансової стабільності, а свідчить лише про відсутністьзовнішнього фінансування. Таким чином, аналізуючи коефіцієнт забезпеченостівласним капіталом, необхідно передусім звертати увагу, на наявність економічновиправданих джерел фінансування в пасиві балансу. Якщо підприємство має чіткийбізнес-план, веде агресивну політику, спрямовану на завоювання ринків збутусвоєї продукції, розширює виробничі потужності (що й пропонуєтьсядосліджуваному підприємству), то величина коефіцієнта забезпеченості власнимкапіталом навіть 0,2-0,3 не свідчить про його критичний фінансовий стан.
Що ж до коефіцієнта співвідношення поточних зобов’язань і власногокапіталу то його значення на ВАТ “Артон” повністю відповідає оптимальномузначенню і за останній звітний період (2007 рік) він становив 0,653 це ж саместосується і коефіцієнта співвідношення необоротних активів і власногокапіталу.
За рахунок залучення довгострокових кредитів відбуватиметься придбання основнихзасобів, збільшення обсягу випуску продукції, а це в свою чергу призведе дозбільшення виручки від реалізації продукції, збільшення чистого прибутку.Збільшення останніх двох перелічених статей збільшить як рентабельністьпозиченого капіталу, так і власного і всього вкладеного. Також зменшитьсятривалість обороту, і в свою збільшиться кількість оборотів.
Для початку діяльності підприємство формує власний фінансовий капітал. Дойого складу входять певні складові, такі як: статутний, пайовий, додатковийвкладений, інший додатковий, резервний, неоплачений, вилучений капітал інерозподілений прибуток.
Звичайно позитивним є те, що для здійснення своєї діяльності підприємствовикористовує власні кошти, але не завжди негативним є залучення кредитів.
Так власний капітал має такі переваги:
1. Власнийкапітал є фінансовою основою функціонування підприємства.
2. Формування власного капіталує простішим порівняно із залученням позикового капіталу.
3. Власний капітал забезпечуєбільшу можливість генерування прибутку в усіх сфера діяльності.
Однак є й свої недоліки у власного капіталу:
1. Обмеженістьобсягу залучення фінансових ресурсів для розширення операційної таінвестиційної діяльності підприємства.
2. Високавартість
3. Неможливезабезпечення перевищення коефіцієнта фінансової рентабельності підприємства надекономічною рентабельністю.
Коли підприємство здійснює діяльність виключно за рахунок власного капіталу,тоді воно функціонує в давно установлених масштабах. Підприємство не розширюєсвою діяльність, не закуповує нове устаткування, обладнання, не робитьінвестиції в інші суб'єкти господарювання. Це означає, що підприємство працюєщоб функціонувати, а не розширювати діяльність, не завойовувати нові території.Ці дії можуть у майбутньому принести значні прибутки, якщо ж раціонально,ефективно проводити фінансово-економічну політику.
Не завжди погано, коли підприємство залучає в свою діяльність позиковіресурси, зокрема, кредит. Зокрема, кредит краще ніж зобов'язання. За рахунокцих коштів воно може розширити діяльність, створити, можливо, нові робочі місцяі площі, покращити устаткування.
У нашому випадку, ми бачимо, що ВАТ «Артон» не має довгостроковихзобов'язань, тобто воно не бере кредити. Підприємство не розширює своюдіяльність і не оновлює матеріально-технічну базу. У підприємства є лишепоточні зобов'язання і короткострокові кредити банку.
ВАТ слід би взяти довгостроковий кредит, оновити матеріально-технічнубазу, основні засоби. Це може призвести до покращення його діяльності ізбільшення у майбутньому прибутку. Отже, кредит не завжди впливає негативно, унього є й позитивні сторони:
1. Широкимиможливостями залучення (за наявності гарантії або застави);
2. Збільшеннямфінансового потенціалу підприємства при необхідності істотного зростання темпівросту обсягу господарської діяльності;
3. Можливістюзбільшувати приріст рентабельності власного капіталу (за рахунок забезпеченнярозширення господарської діяльності).
Однак використання позичкового капіталу має й недоліки:
1. Складністьзалучення, оскільки воно залежить від рішення інших господарських суб'єктів(кредиторів), які при певному негативному іміджі підприємства можуть відмовитиу видачі кредиту;
2. Необхідністьнадання відповідних сторонніх гарантій (страхових компаній, інших господарськихсуб'єктів) або застави. При цьому гарантії надаються, як правило, на платнійоснові;
3. Зниженнянорми рентабельності активів, оскільки прибуток підприємства зменшується насуму відсотків, що виплачуються за кредит;
4. Зниженнярівня фінансової стійкості підприємства, а звідси зростання ризику банкрутства.
Таким чином, підприємство, що використовує позичковий капітал, має більшвисокий фінансовий потенціал свого розвитку і можливості приростурентабельності власного капіталу, однак втрачає свою фінансову стійкість (призбільшенні частки позикового капіталу коефіцієнт автономії прямує до нуля).
Доцільно також звернути увагу й на проблему залучення підприємствамидовготермінових кредитів та визначення ролі облігацій як інструменту залученнядовготермінових кредитних ресурсів, який заповнюватиме вільну нішу ньогопроблемного та мінливого сегмента кредитного ринку.
Банківські кредити є одним із найпоширеніших способів залученнядовготермінових позичкових ресурсів у розвинених країнах. В українськійекономіці простежується зовсім протилежне. Кредитні установи віддають перевагустратегії задоволення короткотермінових потреб позичальників у кредитнихресурсах, що стримує їх у здійсненні довготермінових потреб.
Хоча залучення кредитного капіталу за допомогою облігацій підприємств єперспективним і привабливим способом, але через нормативну невизначеність усфері обігу та випуску фондових інструментів вітчизняний ринок корпоративнихоблігацій перебуває на стадії розвитку. Пріоритетність цього сегмента фондовогоринку пов’язана із поширеністю комерційного кредитування, наявністю розробленихта апробованих методик та схем його реалізацій підприємствами України однеодного. Відсутність досвіду та методик оцінки доцільності залучення кредитнихресурсів за допомогою облігацій, методів і алгоритмів визначення ефективноїструктури джерел кредитного капіталу стримують активність вітчизнянихпідприємств на ринку облігацій.
Для оптимізації величини капіталу слід також проаналізувати власнийкапітал і валюту балансу, їхні темпи росту повинні бути приблизно на однаковихрівнях.
Підприємство також доцільно збільшувати власний, статутний, що можназробити за рахунок випуску облігацій, продажем простих і привілейованих акцій.Співвідношення між ними повинно забезпечити оптимальну структуру капіталу.Облігації і привілейовані акції — це постійної вартості цінні папери, за якимивідсотки/дивіденди повинні бути виплачені незалежно від отримання підприємствомприбутку. Крім того підприємство може збільшити цей капітал за рахунок зміниномінальної вартості акцій.
Для формування оптимальної структури власного капіталу необхідно прагнутидо максимізації ринкової вартості акцій. Досягнення цієї мети повиннобазуватися на: поліпшенні використання наявних фінансових ресурсів; зниженніризику шляхом максимального використання левериджу при збереженніплатоспроможності і ліквідності; спрощенні і досягненні гнучкості капіталу;підвищенні рентабельності за рахунок максимізації використання левериджу,мінімізації витрат на випуск цінних паперів.
Світовий досвід свідчить, що акціонерні товариства європейських країн іСША, як правило, виплачують дивіденди акціями. Така форма виплати доходів навкладений капітал приваблива для акціонерів у зв'язку із зростанням ринковоївартості капіталу акціонерного товариства, а висока ліквідність вторинногоринку акцій знижує їхні інвестиційні ризики. Виплата дивідендів акціями можездійснюватися як за рахунок додаткової їх емісії, так і за рахунок власнихакцій, що викуплені. Тому виплата дивідендів акціями є доцільно для даноготовариства [5,86].
Щодо умов роботи акціонерних товариств в Україні, то виплата доходів навкладений капітал акціями цього ж підприємства повинна здійснюватися, вважаємо,з урахуванням певних чинників.
По-перше, така форма виплати дивідендів може бути приваблива лише дляакціонерів тих підприємств, що мають стабільні джерела надходження доходів іприбутку в розмірах, що збільшуються. На жаль, частка таких акціонернихпідприємств у загальній їх кількості в нашій країні незначна.
По-друге, ефективність виплати дивідендів акціями, повинна оцінюватися увзаємозв'язку зі сформованою системою оподаткування дивідендів.
Розглядаючиоптимізацію структури капіталу ВАТ «Артон» на наступний період варто відзначитинасамперед про наявність великого обсягу короткострокового кредиту, якеотримало підприємство. Водночас спостерігається в 2007 році скорочення розмірувалюти балансу та зменшення розміру власного капіталу, як у відносній так іабсолютній величинах. Оптимізація структури капіталу підприємства повиннанасамперед орієнтуватися на використанні альтернативних джерел формуваннякапіталу, зокрема запозичення американського досвіду виплати дивідендівакціями, що сприяє збільшенню власного капіталу та водночас підвищеннюфінансової стійкості підприємства. Це є досить важливим аргументом в умовахнедостатності або неспроможності залучення кредиту та фінансової кризи.
Висновкита пропозиції
Отже,підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок, що економічна оцінка пасиву балансує одним з найважливіших розділів аналізу фінансового стану підприємства.Причиною цього є надзвичайно велике практичне значення. Без чіткої, прозороїінформації про стан, структуру та динаміку змін у майні підприємства, наскількираціонально воно поєднувало власні й позичкові джерела фінансування, неможливеефективне управління підприємством. Оцінка балансу має ряд переваг: методикаекономічної оцінки пасиву балансу охоплює всі основні напрямкифінансово-господарської діяльності підприємства; покладаючись на думкувисококваліфікованих експертів, можна уникнути помилкової оцінки підприємства,яка допустима при суто цифрових розрахунках із застосуванням шкали/градацій;Таким чином, аналіз балансу підприємства ВАТ «Артон» показав не зовсімзадовільні результати.
ВАТ «Артон» використовує для забезпечення своєї діяльності переважновнутрішні кошти, а саме власний капітал, який становить 69,8 % у 2006 році і 60,5% відповідно у 2007 році. Частка позикових коштів також досить значна (30,2 % у2006 році; 39,5 % у 2007 році). Всю частку позикових ресурсів становлятьпоточні зобов’язання, тобто відсутнє довгострокове фінансування підприємств. Цесвідчить про те що підприємство на даний момент не веде політику розширенняпідприємства, не закупляє нове обладнання, інвентар та ін. Але вартовідзначити, про наявність досить значного об’єму короткострокового кредиту, який може в подальшому загрожуватифінансовій стабільності підприємства, особливо в умовах світової фінансовоїкризи. Необхідним по мірі можливості для підприємства на нашу думку єпереведення короткострокового кредиту в довгостроковий, що дасть змогу зменшитикредитне навантаження та підвищити прибутковість підприємства.
Також вважаємо за необхідне говорити не лише про проблеми оптимізаціїкапіталу, особливо власного, а й про таргетування. Питання таргетування структуривласного капіталу підприємств практично не висвітлюється в наукових джерелах.Під таргетуванням структури власного капіталу розуміють особливості формуванняпринципів оптимізації, яких дотримуються асоційовані підприємства дляустановлення цільової структури власного капіталу з метою досягнення високихфінансових результатів чи зменшення збитків підприємства і його учасників тазамовників, а також зростання фінансової стійкості.
Отже можна дійти таких висновків:
1. Пристосуванняпідприємства до розробки механізму емісії і розміщення власних облігацій нафондовому ринку є потенційним кроком до поліпшення процесу залучення кредитнихресурсів.
2. ЗалученняВАТ “Артон” кредитних ресурсів за допомогою такого інструменту, як облігаціїмає стати не панацеєю чи єдиним способом їхнього залучення, а лише додатковимщодо кредитування методом.
3. Одним ізнапрямів поліпшення стратегії залучення кредитного капіталу даного підприємстває розробка ними внутрішніх нормативних документів, за допомогою яких вони зможутьоцінювати перспективність та доцільність способів залучення та структуру джерелпозичкових ресурсів.
4. Ізрозвитком вітчизняного фондового ринку, а саме такого його сегмента, як ринокоблігацій, залучення підприємствами кредитних ресурсів поліпшить не лишеступінь надходжень їх до підприємств, а й дасть змогу створити конкуренціюбанківському кредитуванню, що приведе до зниження процентної ставки забанківськими кредитами, поліпшення умов кредитування, створення передумов дорозвитку довготермінового банківського кредитування та інших видів залученнякредитних ресурсів.
Варто відзначити,що загалом на базовому підприємстві структура пасиву балансу містить певнінедоліки, пов’язані із зменшенням власного капіталу і збільшенням кредиторськоїзаборгованості. Водночас бачимо від’ємні значення показників рентабельностівсього вкладеного капіталу, капіталу після сплати податків, рентабельностівласного та позиченого капіталів в 2007 році вони становили відповідно -22,9%,-17,7%, -34,9% та -66,8%. Також відзначимо про неспроможність підприємствазалучити кредит, про це можна судити виходячи із розрахованого від’ємного значення коефіцієнта фінансовоголевериджу, яке становило -0,007. Поряд із цим на ВАТ «Артон» спостерігаєтьсязменшення фінансової стабільності, оскільки даний показник зменшився в 2007році порівняно з 2006 із 2,307 до 1,532 відповідно. Негативну тенденцію щодозменшення мають також коефіцієнти віддачі капіталу та забезпечення власнимкапіталом, які зменшились відповідно на 0,177 та 0,093.
Списоквикористаних джерел
1. Про бухгалтерський облік тафінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999 р. № 996 – ХІV// Все про бухгалтерський облік. – 2001. — № 37.
2. Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 2 “БАЛАНС”, затверджене наказом Міністерства фінансівУкраїни № 87 від 31 березня 1999р.
3. Ананьєв О.М. Оцінка вибору обсягузалучених коштів кооперативного підприємства. // Фінанси України.– № 4.– 2006.–С. 42-52.
4. Бодаковський В.Ю. Проблемизалучення кредитних ресурсів вітчизняними підприємствами. // Фінанси України.–№ 5.– 2007.– С. 106-112.
5. Герасименко Р.А. Особливостіформування фінансових ресурсів акціонерних підприємств. // Фінанси України.– №6.– 2006.– С. 82-92.
6. Губина И.А. Анализ ликвидностипредприятия на основе баланса // Світ бухгалтерського обліку. – 1998.-№2- с.75-79.
7. Мец В.О. Економічний аналізфінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посібник. — К.:КНЕУ, 1999. — 132 с.
8. Мних Є.В., Ференц І.Д. Економічнийаналіз: Навчальний посібник. — Львів: «Армія України», 2000. — 144 с.
9. Покропивний С.Ф. Економікапідприємств: Підручник в 2-х т. – К.: Вид-во “Хвиля-Прес”, 1995.
10. Попович П.Я. Економічний аналіздіяльності суб'єктів господарювання: Підручник. — Тернопіль: Економічна думка,2001. — 454 с.
11. Слав’юк Р.А. Структуруваннявласного капіталу підприємств України. Фінанси України № 8, 2007. с. 123-131.
12. Савицкая Г.В.Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 7 изд., перераб. и доп. – Минск:ООО “Новое знание”, 2002.
13. Салига С.Я., Дацій Н.В., КорецькаС.О., Нестеренко Н.В., Салига К.С. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. –К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 210 с.
14. Тарасенко Н.В. Економічнийаналіз: Навчальний посібник. Львів, Магнолія Плюс, 2006. – 344 с.
15. Цал-Цалко Ю.С. Фінансовазвітність підприємства та її аналіз: Навч. Посібник. – К.: ЦУЛ, 2002. – 360 с.
16. Шеремет О.О. Фінансовий аналіз:Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – 196с.
17. Шиян Д.В., Строченко Н.І.Фінансовий аналіз: Навч. посібн. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 240 с.