Реферат
на тему: «Взаємовідносини підприємств з податковими органами»
Вступ
Векономіці будь-якої держави оподаткування є одним з найбільш ефективнихінструментів регулювання економічних відносин між державою, суб'єктамигосподарської діяльності та громадянами. Перехід до ринкових відносин в Україніобумовив проведення істотних реформ в економіці та філософії господарювання, щозмінило роль і місце держави в економічних відносинах, способи та методи впливудержави на підприємства й, у першу чергу, в системі оподаткування.
Аналізуючиорганізацію процесів оподаткування підприємств України можна відзначити їх явновиражений фіскальний характер і спрямованість на забезпечення поточнихдержавних потреб без урахування найближчих соціально-економічних наслідків дляпідприємств, населення й економіки держави в цілому. Фіскальний характерсистеми оподаткування стимулює підприємства до штучного заниження прибутку, абопрямого ухилення від сплати податків.
Урезультаті цього в економіці України склалася ситуація, коли певна частинакапіталу знаходиться в «тіньовому» секторі, що значно шкодить інтересам державиу вигляді недоотриманих податків, зборів, обов'язкових платежів. За різнимиоцінками частка тіньового сектору економіки складає близько 40% від загальногообсягу ВВП, що свідчить про неефективність існуючої податкової системи, яка нестимулює вихід більшості підприємств з тіні.
Специфікаекономічного стану країни (висока зношеність основних фондів, застарілітехнології, важке фінансове становище більшості підприємств, зубожіннянаселення та криза неплатежів) вимагає при організації процесів оподаткуванняоцінювати реакцію суб'єктів господарювання на ті чи інші податкові дії намікроекономічному рівні.
Забезпечитипідвищення ефективності господарської діяльності підприємств і на цій основісталого розвитку економіки України – важливе завдання, що стоїть передекономічною наукою. Вирішити його дуже складно. Один з основних шляхів – створеннятакої податкової системи, що, виконуючи свою основну функцію – формуваннядоходів бюджету, не пригнічувала б господарську ініціативу підприємств,стимулювала розвиток виробництва продукції і надання послуг.
1. Взяття суб'єкта підприємницької діяльності – юридичної особи наоблік в органі державної податкової служби
Уп'ятиденний термін з дати реєстрації органи державної реєстрації направляютьпримірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію відповідномудержавному податковому органу і органу державної статистики та подаютьвідомості про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності доорганів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування Українина випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків навиробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування зтимчасової втрати працездатності і Пенсійного фонду України.
Юридичніособи повинні у 20-денний термін після одержання свідоцтва про державнуреєстрацію звернутися до органів державної податкової служби за своїммісцезнаходженням для взяття на податковий облік. Юридичні особи, що підпадаютьпід визначення платників податку на додану вартість згідно зі статтею 2 ЗаконуУкраїни «Про податок на додану вартість», зобов'язані зареєструватися якплатники такого податку в органі державної податкової служби за їхмісцезнаходженням (обліку) відповідно до Положення про Реєстр платників податкуна додану вартість
Длявзяття на облік платники податків – юридичні особи подають в органи державноїподаткової служби за своїм місцезнаходженням такі документи:
· заяву за формою №1-ОПП,бланк якої можна придбати в органі державної податкової служби. Заява за формою№1-ОПП підписується власником, засновником або призначеним керівником, чиголовним бухгалтером підприємства. Заяву за формою №1-ОПП необхідно подати довідділу обліку платників податків, потім вона реєструється в загальному відділі(канцелярії);
· завірені в нотаріальномупорядку копії статуту (якщо це потрібно для створюваної організаційної формипідприємства), установчих договорів з відміткою органу, що здійснив державнуреєстрацію;
· копію положення (длябюджетних установ, благодійних організацій);
· копію свідоцтва про державнуреєстрацію;
· копію довідки про включеннядо ЄДРПОУ з присвоєним їй ідентифікаційним кодом.
Однак перелік необхідних документів цим не обмежується, оскількиособа, яка подає документи, повинна пред'явити свій паспорт та довідки проприсвоєння ідентифікаційного номеру з ДРФО власникам, засновникам (якщовласники та засновники підприємства – фізичні особи), а також директорові таголовному бухгалтерові підприємства.
Прийом документів для взяття на облік платника податків, перевіркукомплектності та відповідності документів вимогам чинного законодавства та Інструкціїздійснюють працівники підрозділу обліку платників податків. При невідповідностіпакета документів вимогам нормативно-правових актів, типовим формам документів пакетдокументів повертається заявникові з обов'язковим обґрунтуванням причин поверненнядокументів та відмови щодо взяття на облік. У разі якщо платник податківвимагає надання письмового обґрунтування, така вимога повинна бути задоволена.При відповідності пакета документів вимогам Інструкції заява реєструється у відділіобліку платників податків у журналі реєстрації заяв та повідомлень про взяття наоблік (перереєстрацію, реорганізацію, внесення змін) платників податків за ф. №2-ОПП.На заяві за ф. №1-ОПП робиться відмітка у лівому верхньому кутку «номер і датареєстрації в ДПА» згідно з записом про реєстрацію цієї заяви у графі 2 журналуза ф. №2-ОПП.
Взяття на облік платника податків здійснюється відділом облікуплатників податків протягом двох робочих днів від дня, наступного за днемнадходження заяви, за ф. №1-ОПП (ф. №5-ОПП) з повним пакетом документів.
Дані з заяви про взяття на облік заносяться до районного рівняЄдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб або Реєструфізичних осіб – платників податків – підприємців. Від органів державноїреєстрації до взяття на облік платника податків надходять відомості зреєстраційних карток новостворених суб'єктів господарської діяльності в електронномувигляді, які зберігаються на магнітних носіях і обробляються засобамиавтоматизованої інформаційної системи обліку та ведення реєстрів платників податківі зборів (юридичних та фізичних осіб – суб'єктів господарської діяльності та іншихсуб'єктів оподаткування) перехідної інформаційної системи ДПС, та/або відомостіз реєстраційних карток на паперових носіях, які зберігаються у відділі облікуплатників податків в окремій папці за датою проведення державної реєстрації.Довідка про взяття на облік платника податків за ф. №4-ОПП готується у двохпримірниках і підписується керівником органу державної податкової служби абойого заступником та посадовою особою підрозділу обліку платників податків – не нижченачальника відділу. У лівому верхньому кутку довідки за ф. №4-ОПП ставитьсяномер реєстрації з журналу ф. №2-ОПП та дата реєстрації в цьому журналі. Першийпримірник (оригінал) довідки за ф. №4-ОПП та одна копія такої довідки (дляподання в установу банку, де платник податків має намір відкрити рахунок)видаються керівній особі (директору, бухгалтеру), засновнику (власнику)платника податків або особі, яка має доручення, завірене печаткою суб'єктагосподарювання чи нотаріально (така довіреність або її копія підшиваються до реєстраційноїчастини облікової справи платника податків). Другий примірник довідки за ф. №4-ОППпідшивається до реєстраційної частини облікової справи.
Одночасно із видачею довідки юридичній особі підрозділом з облікуплатників податків про взяття такого платника на облік ставиться відмітка (штамп)за підписом відповідальної особи на першому примірнику установчого документа(статуту) такого платника податків або іншого документа, що його замінює, длявідповідної категорії платників податків
2. Система оподаткування підприємств в Україні
Системаоподаткування – це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожнадержава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн,стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретнихекономічних і соціальних завдань, власних національних особливостей.
Становленнясистеми оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 р.Закону «Про систему оподаткування». У ньому було визначено принципи побудови іпризначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названоплатників та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системиоподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.
Ураховуючизміни в податковій політиці держави, необхідність дальшого вдосконаленняоподаткування, 2 лютого 1994 р. було ухвалено другий варіант Закону «Просистему оподаткування». Третій варіант цього закону Верховна Рада Україниухвалила 18 лютого 1997 р.
Системаоподаткування – це сукупність податків і зборів, (обов'язкових платежів) добюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються впорядку, установленому відповідними законами держави.
Законом«Про систему оподаткування» визначено такі важливі принципи її побудови:
· стимулювання підприємницькоївиробничої діяльності та інвестиційної активності;
· стимулюваннянауково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходувітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
· обов'язковість;
· рівнозначність іпропорційність;
· рівність, недопущеннябудь-яких проявів податкової дискримінації;
· соціальна справедливість;
· стабільність;
· економічна обґрунтованість;
· рівномірність сплати;
· компетентність;
· єдиний підхід;
· доступність.
Усистемі оподаткування можна виділити дві підсистеми: оподаткування юридичнихосіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб.
Підприємства– суб'єкти господарювання повинні сплачувати загальнодержавні, а також місцевіподатки і збори. Загальнодержавні податки і збори включають:
· прямі податки [податок наприбуток, плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів таінших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість)];
· непрямі податки [податок надодану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито];
· збори (на обов'язковедержавне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, додержавного інноваційного фонду; за геологорозвідувальні роботи, виконані зарахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентнізбори; гербовий збір);
· державне мито, плата заторговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
Місцевіподатки і збори включають:
· два податки (комунальнийподаток і податок з реклами);
· різні збори (за правовикористання місцевої символіки; за парковку автотранспорту; за проїздтериторією прикордонних областей транспортом, що вирушає за кордон; за видачудозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; ринковий збір;готельний збір; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу ілотерей; за право проведення кіно- і телезйомок та ін.).
Аналізсистеми оподаткування в Україні, її становлення й розвитку дає змогу зробитивисновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільністьподаткової системи. Часті зміни в законодавчих актах щодо окремих податківнегативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, основнимє фіскальне спрямування податкової системи, недостатнє виявлення регулюючоїфункції основних податків. По-третє, система в цілому надто громіздка,розрахунки окремих податків невиправдано ускладнено.
3. Прямі податки
3.1 Оподаткування прибутку підприємств
Господарюючісуб'єкти у процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності вступають увзаємовідносини з різними ланками фінансово-кредитної системи і передусім збюджетом. Основним видом прямих податків, що сплачуються господарюючимисуб'єктами до бюджету, є податок на прибуток.
Згідноіз Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р.,зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 24 грудня 2002 р.№349-ІУ, податок на прибуток сплачують суб'єкти підприємницької діяльності йінші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність,спрямовану на отримання прибутку. У цьому зв'язку платниками податку наприбуток є:
· з числа резидентів – суб'єктигосподарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи іорганізації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як натериторії України, так і за її межами;
· з числа нерезидентів – фізичніі юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, якіотримують доходи з джерелом їх походження в Україні;
· філіали, відділення та іншівідокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особита розташовані на іншій території, ніж платник податку.
Об'єктомоподаткування є прибуток, який визначається шляхом вирахування зі скоригованоговалового доходу (виручки) сум валових витрат і амортизаційних відрахувань. Прицьому валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від усіх видівдіяльності, отриманого (нарахованого) за звітний період у грошовій,матеріальній або нематеріальній формах як в Україні, так і за її межами, безсум акцизного збору, податку на додану вартість й інших надходжень, що не єдоходом платника податку.
Прибутокплатників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремоїфізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єктаоподаткування.
3.2 Плата за землю
Платуза землю введено з метою формування ресурсів для фінансування:
· заходів з раціональноговикористання й охорони землі, підвищення родючості ґрунтів;
· відшкодування власникамземлі і землекористувачам витрат, які пов'язані з веденням господарства наземлях гіршої якості;
· розвитку інфраструктуринаселених пунктів.
Платаза землю надходить на рахунок місцевих бюджетів. Розмір земельного податку не залежитьвід результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), якаперебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Юридичніособи самостійно обчислюють суму земельного податку щорічно за станом на 1січня і до 1 лютого надають відповідні дані податковій адміністрації. Податокнараховується з дня виникнення права власності або права користування землею.
Суб'єктипідприємницької діяльності сплачують земельний податок за рахунок собівартості.Одночасно земельний податок включається до складу валових витрат.
3.3 Плата за воду
Платаза воду є одним з платежів за спеціальне використання природних воднихресурсів. Водні ресурси – це об’єми поверхневих, підземних та морських вод,розміщених на відповідній території.
Платуза воду здійснюють усі суб’єкти підприємницької діяльності (незалежно від формвласності), які мають самостійний баланс і поточний рахунок у банку. При цьомуплата стягується за воду, яка використовується для задоволення власних потреб,незалежно від того, звідки вона потрапляє з водогосподарської мережі, підземнихджерел, підприємств комунального господарства та інших підприємств. Проте якщопідприємство-водокористувач отримує воду з підприємств комунальногогосподарства або інших підприємств, то воно крім плати за отриману воду сплачуєпостачальникам вартість послуг, пов’язаних з постачанням води.
Розмірплати за забір води з водних об’єктів визначається на основі нормативів платиза 1 м3 забраної води, фактичних об’ємів її забору івстановлених мінімумів на забір води. При цьому нормативи плати за спеціальневодокористування встановлюються Кабінетом Міністрів України. Вони диференційованізалежно від джерела забору води, водогосподарської мережі або підземних джерел.
3.4 Фіксований сільськогосподарський податок
Фіксованийсільськогосподарський податок – це податок, який не змінюється протягомвизначеного законодавством терміну і справляється з одиниці земельної площі.
Платникамифіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємствапередбачених законами України організаційно-правових форм, селянські та іншігосподарства, що займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутомсільськогосподарської та рибної продукції, у яких сума, одержана від реалізаціїсільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки,за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75% загальної суми валовогодоходу підприємства. Платники фіксованого сільськогосподарського податкуздійснюють сплату цього податку у грошовій формі.
Об’єктомоподаткування є площа сільськогосподарських угідь, переданихсільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому вкористування, у тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, яківикористовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами длярозведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках, водосховищах).
Ставкафіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарськихугідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на1 липня 1995 року, відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом МіністрівУкраїни, в таких розмірах:
· для ріллі, сіножатей та пасовищ– 0,15;
· для багаторічних насаджень –0,09;
· для земель водного фонду,які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствамидля розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах, – 0,45відсотка грошової оцінки одиниці площі ріллі по областях та АвтономнійРеспубліці Крим.
3.5 Податок з власників транспортних засобів та інших самохіднихмашин і механізмів
Податокз власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів – цепрямий майновий податок, який нараховується і сплачується безпосередньо йогоплатником відповідно до чинного законодавства України.
Платникамиподатку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмівє підприємства, установи та організації – юридичні особи, іноземні юридичніособи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства,що мають
зареєстрованів Україні відповідно до чинного законодавства власні транспортні засоби, якіналежать до об’єктів оподаткування.
Доскладу об’єкта оподаткування входять:
· трактори (колісні), крімтих, що на гусеничному ході;
· автомобілі, призначені дляперевезення не менше 10 осіб, включаючи водія;
· автомобілі легкові;
· автомобілі вантажні;
· автомобілі спеціальногопризначення, крім тих, які використовуються для перевезення пасажирів і вантажу(крім автомобілів спеціального призначення швидкої допомоги та пожежних);
· мотоцикли (включаючи мопеди)і веломашини зі встановленим двигуном, крім тих, які мають об’єм циліндрівдвигуна до 50 см3, та ін.
Податокнараховується виходячи з об’єму циліндрів двигуна, вимірюваного в кубічнихсантиметрах, за ставками у гривнях з кожних 100 см3 об’ємуциліндрів двигуна. При цьому розмір ставок диференційований за видамитранспортних засобів (трактор, автомобіль та ін.) залежно від їх призначення(автомобіль вантажний або легковий), об’єму циліндрів двигуна та іншихпоказників. Для визначення суми податку за видами транспортних засобів і йогозагальної суми підприємства – юридичні особи складають спеціальний затвердженийподатковим органом розрахунок у трьох примірниках, форма якого наведена в табл.4.10.
Одинпримірник розрахунку платники податку – юридичні особи в зазначені податковиморганом строки, але не пізніше 1 березня поточного року подають до податковогооргану за місцем реєстрації підприємства.
Нарахованасума податку на транспортні засоби сплачується юридичними особами – платникамицього податку в місцевий бюджет щокварталу рівними частинами до 15 числамісяця, наступного за звітним кварталом.
3.6 Податок на нерухоме майно
Законі України «Про систему оподаткування» передбачений податок нанерухоме майно суб'єктів господарювання. Законодавчих актів щодо вказаногоподатку поки що не прийнято. Мета введення названого податку – забезпечитизбалансування доходів і витрат бюджету держави та сприяти підвищеннюефективності використання нерухомості суб'єктами господарювання.
Податок на нерухомість складається з суми податків на землю,будівлі і споруди. Нерухомість – це земля і постійно розміщені на ній будівліта споруди. Будівлі – це житлові будинки, офіси, гаражі, дачі. Споруди – цеоб'єкти, які підпадають під визначення першої групи основних фондів, завинятком будівель. Якщо об'єкт, який належить до основних фондів першої групи,використовується одночасно як споруда та як будівля, платник податку маєзвернутися до податкової адміністрації із заявою про розмежування напряміввикористання такого об'єкта з метою окремого визначення податкових баз і строківоподаткування.
4. Непрямі податки
4.1 Податок на додану вартість
Одним з основних джерел формування Державного бюджету України єподаток на додану вартість. На частку ПДВ у доходах Державного бюджету припадаєблизько 35%.
Податок на додану вартість – один з основних непрямих податків вУкраїні. Сутність ПДВ полягає в тому, що він є частиною новоствореної вартості,яка стягується з покупців у вигляді цін на товари і послуги, що продаються(надаються) на кожному етапі їх виробництва і продажу.
Податокна додану вартість – це податок, що стягується з покупців у вигляді надбавки доціни на товари, роботи, послуги, які їм продаються, а сплачується в бюджетпродавцями цих товарів, робіт та послуг.
Відповіднодо законів України платниками ПДВ є всі юридичні та фізичні особи, якіздійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність натериторії України, незалежно від форм власності та господарювання.
Об’єктомоподаткування при нарахуванні ПДВ є обороти з продажу продукції, товарів,виконання робіт і надання послуг. При цьому при продажу товарів об’єктомоподаткування є обороти не лише з продажу товарів власного виробництва, а йкупованих. При продажу робіт об’єктом оподаткування є вартість виконанихбудівельно-монтажних, ремонтних, науково-дослідних та інших робіт, у тому числіробіт, виконаних господарським способом. При продажу послуг об’єктомоподаткування є вартість послуг, наданих автотранспортом,вантажно-розвантажувальних, зв’язку, побутових, рекламних та ін.
Базаоподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної(контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайніціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податківта зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування.
Податок становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до цінитоварів (робіт, послуг).
4.2. Акцизний збір
Акцизнийзбір, так само як і ПДВ, є непрямим податком. Однак при формуванні цінипідакцизного товару, що продається, акцизний збір нараховується раніше, ніж ПДВі сума нарахованого акцизу включається в оборот для обчислення ПДВ, тобтопідакцизні товари оподатковуються двічі: перший раз акцизним збором, другий – ПДВ.
Акцизнийзбір, так само як і ПДВ, включається в ціну товару, що продається, у виглядінадбавки. Суть акцизного збору як непрямого податку полягає в тому, що вінвстановлюється у вигляді надбавки до ціни на високорентабельні й монопольнітовари, оплачується їх покупцями, сплачується в бюджет продавцями цих товарів.
Платникамиакцизного збору є всі суб’єкти підприємницької діяльності, що виготовляють іреалізують або імпортують підакцизні товари, а також громадяни України,іноземні громадяни і особи без громадянства, які ввозять (пересилають)підакцизні товари на митну територію України.
Допідакцизних товарів віднесено:
· бензини моторні;
· дизельне пальне;
· автомобілі;
· тютюнові вироби;
· ювелірні вироби;
· спирт етиловий та алкогольнінапої;
· пиво солодове.
Акцизнийзбір обчислюється за ставками, що визначаються у двох варіантах:
· у твердих сумах з одиниціреалізованого товару;
· за ставками у відсотках дообороту з продажу товарів.
Ставки акцизного збору встановлені у твердих сумах з одиницітоварів, що реалізовані. Ці ставки диференційовано залежно від якісниххарактеристик товару і визначено в гривнях (щодо тютюнових виробів) та в ЄВРО(щодо бензину, дистиляторів, пива, алкогольних напоїв).
Акцизний збір, обчислений в ЄВРО для товарів, що їх вироблено іреалізовано в Україні, сплачується у валюті України. При цьому використовуєтьсявалютний (обмінний) курс Національного банку, що діяв на перший день кварталу,в якому здійснюється реалізація товару. Цей курс для обчислення ставокакцизного збору залишається незмінним протягом кварталу.
Акцизний збір, обчислений в ЄВРО для товарів, що імпортуються вУкраїну, сплачується у валюті України за валютним (обмінним) курсомНаціонального банку, який діяв на день подання митної декларації.
4.3 Мито
Мито є податком, який стягується з товарів, що переміщуються черезмінний кордон країни. Це переміщення може бути пов'язане з ввезенням,вивезенням чи перевезенням транзитом товарів, транспортних засобів.
Платниками мита с фізичні та юридичні особи. Сплата податкуздійснюється при перетині митного кордону.
Реальними платниками мита на імпорт (ввізне мито) є споживачіімпортованих товарів. Проте при перетині митного кордону мито сплачує суб'єктгосподарювання за власні оборотні кошти, що впливає на його фінансовий стан. Наперіод від сплати прикордонного мита до реалізації споживачам імпортованихтоварів відбувається відволікання (іммобілізація) оборотних коштів імпортерів.
Об'єктом оподаткування є митна вартість товару, який переміщуєтьсячерез митний кордон.
Для визначення митної вартості імпортованого товару валюта, якавикористовується при укладанні контракту, перераховується в національну валютуУкраїни за курсом Національного банку на день подання митної декларації.
Використовуються два види ставок для вирахування суми мита:
· у відсотках до митноївартості товарів, які пер є міняються через митну територію;
· у грошовому вимірі наодиницю товару.
На підакцизні товари встановлено ставки специфічного ввізногомита. З більшості видів підакцизних товарів ставка ввізного мита встановлена в євроз одиниці товарів, які імпортуються.
Ставки ввізного мита диференціюються за товарними групам, як іставки акцизного збору. Перелік товарів, які підлягають чинному оподаткуванню,значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів.
Контроль за стягненням прикордонного мита здійснюють митні органи,які за виконання своїх обов'язків і надання послуг беруть митні збори увідсотках від митної вартості товару.
5. Місцеві податки і збори
Платниками комунального податку с всі юридичні особи. Від сплатиподатку звільняються сільськогосподарські підприємства, планово-дотаційніорганізації, бюджетні заклади. Об'єктом для розрахунку податку є фонд оплатипраці. Він розраховується множенням середньооблікової чисельності працівниківна місячний неоподаткований мінімум доходів громадян. Граничний розмір ставкиподатку – 10% від об'єкт оподаткування (фонду оплати праці). Податоксплачується щомісячно до 15 числа з розрахунку суми оподаткованого об'єкта запопередній місяць.
Платниками податку з реклами є суб'єкти підприємницькоїдіяльності, які рекламують свою діяльність (власну продукцію, послуги). Податокз реклами стягується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передаютьсякомерційною ціляю через засоби масової інформації (радіо, телебачення,періодична преса); вміщуються в афішах, на плакатах, рекламних щитах (навулицях, магістралях, майданах, будинках, транспортних засобах); на одягу,майні. Об'єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення і розміщенняреклами. Ставки податку визначено в таких розмірах: 0,1% від вартості послуг заодноразову рекламу; 0,5% від вартості розміщення реклами на тривалий час; 0,3%за рекламу на майні, товарах, одягу. Передбачено строки для сплати податку.Рекламодавці сплачують податок під час оплати послуг, виробники реклами щомісячно,до 15 числа наступного за звітним місяцем.
Платниками збору на право використання місцевої символіки єюридичні особи, які використовують символіку з комерційною ціллю. Об'єктомоподаткування є вартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг.Ставка збору не повинна перевищувати 0,1% від об'єкта оподаткування.
Ринковий збір – це плата за право займати місце для торгівлі наринках і в павільйонах усіх форм власності, на критих та відкритих столах,майданчиках, з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків тощо. Платникамиринкового збору є юридичні особи всіх форм власності, їх філіали, відділення,представництва та інші відокремлені підрозділи і фізичні особи, які реалізуютьсільськогосподарську й промислову продукцію та інші товари на ринках. Об’єктомоподаткування є торговельні місця. Ринковий збір справляється за кожний деньторгівлі. Ставки ринкового збору встановлюються за кожне торговельне місце і неповинні перевищувати 20% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для фізичнихосіб і трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для юридичних осіб.Ставки можуть бути диференційовані залежно від району розміщення ринку, видупродукції, що продається, тощо.
Збір за припаркування автотранспорту – це плата, що стягується звласників автотранспорту – юридичних і фізичних осіб за припаркуванняавтомобілів у спеціально обладнаних чи відведених для цього місцях. Платникамизбору є водії, які паркують свої автотранспортні засоби у спеціально обладнанихчи відведених для цього місцях. Збір стягується за ставками, встановленимимісцевими органами влади, з розрахунку за 1 год стоянки (паркування) автомобіляв місцях припаркування. Граничні розміри ставок не повинні перевищувати 5%неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у спеціально обладнаних місцях і 1%– у відведених місцях за 1 год стоянки (паркування) автомобіля.
Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сферипослуг – це плата суб’єктів торгівлі за видачу їм дозволу на торгівлю успеціально призначених для цього місцях. Платниками цього збору є юридичніособи всіх форм власності, а також фізичні особи, які отримали дозвіл нарозміщення об’єктів торгівлі сільськогосподарською продукцією і промисловимитоварами. Ставки збору залежать від площі торговельного місця, йоготериторіального розміщення, виду продукції (товарів), що продається, івстановлюються місцевими органами влади в розмірі від 10 до 40неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на рік для суб’єктів, які постійноздійснюють торгівлю, і від 0,5 до 3,0 неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян за разову (на одну добу) торгівлю.
Висновки
Об'єктивною реальністю є те, що за наявних економічних умовпідприємницькі структури та громадяни повинні віддавати частку своїх доходів назагальнодержавні суспільні потреби, а натомість одержувати від державибезплатні блага та послуги.
Створення податкової системи – це не тільки практична, а й великанаукова проблема. Вона потребує глибокого аналізу господарського життя вдержаві, доходів населення і підприємницьких структур, бюджету сім'ї. Лише затакими матеріалами можна дійти висновку щодо доцільності введення того чиіншого податку, спрогнозувати його вплив на економічні та соціальні процеси.
Найбільшого розквіту податки сягають за умов розвинутої ринковоїекономіки. Вони стають об'єктивним елементом фінансових відносин між державоюта юридичними й фізичними особами. Формується завершена модель податковоїсистеми кожної держави.
Ефективність податкової системи в значній мірі буде залежати відприйняття її українськими платниками податків. Навіть за умови високоїефективності і дієвості державної податкової адміністрації зможе здійснитиперевірку лише невеликої частини загальної кількості платників податків. Якщобільшість платників податків не будуть поважати податкову систему, то вона незможе виконати свою головну функцію – забезпечити надходження податковихзасобів у бюджет.
Список використаної літератури
1. Наказ «Про удосконалення процедури взяття на облік платниківподатків в органах державної податкової служби» від 02.03.2005 №93;
2. «Інструкція про порядок обліку платників податків» від 16.03.1998 №172/2612;
3. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від22.05.1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями;
4. Закон України «Про плату за землю» від 03.07.1992 №2535-XII;
5. Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від17.12.1998 №320-XIV;
6. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР;
7. Фінанси підприємства: Підручник /А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Бурякта ін., Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – 5-те вид.,перероб. та допов. – К.: КНЕУ, 2004. – 546 с.;
8. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навч. посіб. – 2-ге вид.,переробл. і допов. – К.: МАУП, 2004. – 328 с.