Курсова робота
по фінансовому праву
на тему
Правові основи валютного регулюванняна Україні
Вступ
Становлення сучасної високоефективної української економікинеможливо без розвинутого фінансового ринку, складовою частиною якого євалютний ринок. Будучи формою організації руху валютних цінностей в Україні,валютний ринок в останні роки розвивався дуже швидкими темпами, тому валютнівідносини потребують надзвичайної уваги з боку держави.
Сучасна система валютного контролю і валютного регулюваннясформована за досить суперечливих і важких соціально-економічних умов. На процесїї становлення впливав ряд негативних чинників, зокрема, розрив традиційнихгосподарських зв'язків між республіками колишнього Радянського Союзу, різкепадіння виробництва, постійне зростання інфляції, зміна валютного режимудержавної монополії на режим валютних обмежень тощо.
Дана галузь дослідження має свої актуальні проблеми іперспективи вдосконалення та подальшого розвитку. Це підтверджується тим, що нарозгляді у Верховній Раді перебуває проект закону «Про валютне регулювання»,який визначений Президентом як невідкладний.
Проблеми, що властиві системі валютного регулювання івалютного контролю України, тісно пов’язані з загальною економічною іполітичною ситуацією в країні і по своїй суті є логічним наслідком процесів, щовідбуваються в суспільстві. Проблема валютного регулювання є актуальною нетільки тому, що держава відіграє тут головну роль, але і тому, що цей процесвпливає на економічні показники діяльності, зачіпаючи певною мірою інтересикожного з нас. Враховуючи обмеженість об’єму роботи автор ставив перед собоюзадачу дослідити загальні положення валютного регулювання в Україні, валютнихправовідносин, режиму, контролю, відповідальності за порушення валютногозаконодавства, висвітлити деякі проблеми валютного регулювання, зробити висновкиі викласти певні перспективи розвитку валютного регулювання.
Загальні засади валютного регулювання і валютного контролю
В юридичній літературі під поняттям валютного регулювання надумку багатьох вчених розуміється сукупність різноманітних форм і засобівюридичного впливу держави на поведінку суб’єктів суспільних відносин, якийздійснюється в інтересах всього суспільства або певного колективу з метоюпідпорядкувати поведінку окремих суб’єктів встановленому в суспільстві порядку.
Під валютним регулюванням слід розуміти діяльність держави тауповноважених нею органів, спрямовану на регламентацію валютних розрахунків іпорядку здійснення операцій з валютними цінностями.
Основними завданнями здійснення валютного регулювання таконтролю є:
1) організація системи курсоутворення, захист та забезпеченнянеобхідного ступеня конвертованості національної грошової одиниці;
2) регулювання платіжної функції іноземної валюти та іншихіноземних інструментів, регламентація поточних операцій платіжного балансу;
3) організація внутрішнього валютного ринку;
4) регламентація та регулювання банківської діяльності звалютними цінностями;
5) регулювання процесів утворення та руху валютного капіталу,захист іноземних інвестицій;
6) встановлення режиму та обмежень на вивезення і ввезеннячерез кордон валютних цінностей;
7) забезпечення стабільних джерел надходження іноземноївалюти на національний валютний ринок.
Основними формами здійснення валютного регулювання таконтролю є проведення:
• дисконтної політики, тобто управління обліковою ставкоюнаціонального банку, яка поряд з іншими засобами має регулювати обсяг грошовоїмаси, обсяг сукупного попиту, рівень цін у державі, а також приплив із-закордону та відтік короткострокових капіталів;
• девізної політики у вигляді валютної інтервенції, яка являєсобою купівлю-продаж національним банком іноземної валюти, що впливає на курснаціональної грошової одиниці, продажу або купівлі золота з метою бажаноговпливу на кон'юнктуру ринку золота, зміни режиму конвертованості валют, посиленняабо послаблення валютних обмежень;
• диверсифікації валютних резервів, що дає змогу зменшитизбитки від відносного знецінення тих або інших валют, і забезпеченнянайвигіднішої структури резервних активів;
• отримання або надання кредитів та субсидій, яківикористовуються для компенсації розривів, що виникають у міждержавнихплатежах;
• низки адміністративних заходів.[1][2]
Основними напрямами валютного регулювання є:
1) курсоутворення, захист та забезпечення певного ступеняконвертованості національної грошової одиниці, регулювання внутрішньоговалютного ринку;
2) регулювання платіжної функції іноземної валюти та іншихіноземних фінансових інструментів, регламентація поточних операцій платіжногобалансу;
3) регламентація та регулювання банківської діяльності звалютними цінностями;
4) регулювання процесів утворення та руху валютного капіталу,захист іноземних інвестицій, обмеження щодо кредитних операцій ізнерезидентами;
5) встановлення режиму та обмежень на ввезення-вивезеннячерез кордон валютних цінностей.[2][3]
Мета валютного регулювання полягає у підтримці економічноїстабільності та утворенні міцної основи для розвитку міжнародних економічнихвідносин шляхом впливу на валютний курс та на операції обміну валюти.
Особливості правового регулювання валютних відносин
Валютні відносини по своїй суті є специфічним різновидомфінансово-правових відносин і довести це можна тим, що вони повністювідповідають найважливішим особливостям фінансових відносин.[3][4]
На думку Є.О. Алісова валютні відносини мають деякіспецифічні особливості:
1) валютні відносини складаються в сфері фінансовоїдіяльності держави і пов’язані з її організуючою роллю з розподілу іперерозподілу національного доходу з метою утворення необхідних суспільствувалютних фондів.
2) безпосереднім приводом для виникнення валютних відносин єздійснювана державою планова діяльність з утворення і використання всуспільстві необхідних валютних фондів. Вказані фонди за своїм змістом єгрошовими, але з властивою для них специфікою, яка полягає в тому, що гроші вцих відносинах виступають в якості валюти, як міжнародний платіжний засіб.
3) об'єктом валютних відносин є валютні цінності, під якимитреба розуміти предмети, що слугують засобом платежу в міжнародних розрахункахабо ж які можуть бути сурогатом міжнародних розрахункових засобів, тобто гроші.Те ж саме можно сказати і щодо зобов’язань, пов’язаних з використанням валютнихфондів.
Є.О. Алісов додає ще дві особливості валютних відносин, якіхарактеризують їх владно-майнову сутність:
4) особливість валютних відносин владно-майнового характеруполягає в еквівалентному, тобто двосторонньому русі грошової форм міжсуб'єктами выдтворення. В цих відносинах відбувається не перерозподіл вартості,а перерозподіл частини грошових коштів, за допомогою яких можливі міжнароднийобмін та фінансове співробітництво;
5) комплексність валютних правовідносин
Галузь валютних відносин складається, з одного боку, зширокого комплексу міжнародних валютних відносин, з іншого — різноманітнихвнутрішньодержавних (внутрішніх) валютних відносин.
Таким чином валютну політику держави можна поділити на двічастини — поточну та перспективну. Поточна полягає в організації повсякденногооперативного регулювання поточної валютної кон’юнктури, а перспективна — в здійсненнідовгострокових структурних змін у міжнародному валютному механізмі, щореалізується через участь держави в міждержавних угодах. Значна роль уформуванні довгострокової валютної політики належить таким міжнароднимвалютно-фінансовим установам, як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк,Європейський банк реконструкції та розвитку тощо.
Поза правовідносинами валютні відносини не існують і якбудь-які фінансові правовідносини, як зазначає Л.К.Воронова, в механізміправового впливу виконують три функції: 1) вказують на коло осіб, на яких вконкретній ситуації розповсюджується дія відповідної правової норми; 2)закріплюють конкретну поведінку суб’єктів в сфері мобілізації, розподілу івикористання відповідних централізованих і децентарлізованих валютних фондів,якої вони мають дотримуватись; 3) є умовою можливості використання засобівзабезпечення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.
Під механізмом валютного регулювання розуміється сукупністьспеціальних інститутів, органів, осіб, що беруть участь в процесі відносинвалютного регулювання (суб’єктивна складова), а також набір форм і методів їхдіяльності (функціональна складова).[4][5]
Валютне правове регулювання здійснюється на двух рівнях:нормативному та індивідуальному. Нормативно-правове регулювання полягає встворенні (розробці і затвердженні) правових норм, об’єктом яких є суспільнівідносини, пов’язані з валютою. Індивідуально-правове регулювання – цезастосування правових норм до конкретних життєвих обставин, що тягне за собоювиникнення, зміну и припинення валютних правовідносин.
Як вже було сказано, виходячи з особливої владно-майновоїприроди валютних відносин, що визначається розробленою державою моделлюфункціонування національного валютного ринку України, формами участі резидентівв іноземних та міжнародних валютних ринках, участь в яких дозволяєтьсязаконодавством України, для фінансово-правового регулювання, характернезастосування імперативних приписів, в межах яких законодавцем допускаєтьсяможливість певної владної поведінки учасників цих суспільних зв'язків. Валютнівідносини в цілому регулюються за допомогою усіх трьох засобів правовогорегулювання (припису, дозволу і заборони).
Підсумовуючи все вище сказане відмітимо, що валютніправовідносини представляють собою врегульовані нормами права комплекснісуспільні зв’язки, які мають особливий владно-майновий характер, що виникають впроцесі організованої державою фінансової діяльності з приводу утворення івикористання централізованих і децентралізованих фондів специфічних грошових засобів– валютних фондів.[5][6]
Одним з найважливіших документів у цій сфері є ДекретКабінету Міністрів України (далі – КМУ) «Про систему валютного регулювання івалютного контролю» від 19 лютого 1993 року (далі — Декрет)[6][7]. Він регулює операції з валютнимицінностями, визначає статус валюти України, як єдиний законний засіброзрахунків на території України, містить дефініції понять, якими оперуєвалютне законодавство, встановлює загальні принципи валютного регулювання,як-то: обов'язкове ліцензування при здійсненні валютних операцій, а такожобов'язкове декларування валютних коштів, функції державних органів та установкредитно-фінансового характеру при регулюванні та здійсненні валютних операцій,права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, відповідальність за порушеннявалютного законодавства тощо.
В здійсненні валютної роботи бере участь широке колодержавних органів загальної та спеціальної компетенції.
В статті 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про системувалютного регулювання і контролю» зазначені повноваження Національного банкуУкраїни і Кабінету міністрів України у сфері валютного регулювання.
Відповідно до статті 14 Декрету відбувається формуванняДержавного валютного фонду і місцевих валютних фондів.
Інші суб'єкти формують свої валютні фонди шляхом придбаннявалюти за рахунок власних та запозичених коштів як на міжбанківському валютномуринку України, так і за рахунок валютних надходжень, що залишаються в їхньомурозпорядженні.
Верховна Рада України, крім законодавчих функцій, затверджуєвизначений Кабінетом Міністрів України ліміт зовнішнього державного боргу.Кабінет Міністрів України спільно з Національним банком України складаєплатіжний баланс України, забезпечує виконання бюджетної і податкової політикив частині, що стосується руху валютних цінностей. Крім того, він забезпечуєформування і розпоряджається Державним валютним фондом.
В сфері валютного регулювання широкими повноваженняминаділений Національний банк України. На нього покладено здійснення валютноїполітики, виходячи з принципів загальної економічної політики України.Національний банк контролює дотримання ліміту зовнішнього державного боргу івизначає при необхідності ліміти заборгованості в іноземній валютібанкам-нерезидентам. Національний банк наділений в межах, встановлених валютнимзаконодавством, нормотворчими повноваженнями в галузі здійснення операцій навалютному ринку України; його акти є обов'язковими для всіх юридичних іфізичних осіб і вступають в силу в строк, встановлений Національним банком.
До компетенції Національного банку належить накопичення,зберігання і використання резервів валютних цінностей для здійснення державноївалютної політики, встановлення способів визначення і використання валютних(обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютнихцінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових)одиницях. Національний банк контролює своєчасне надання звітів і документаціїпро валютні операції за встановленими ним єдиними формами і публікує звіти провласні операції уповноважених банків.
Згідно з статтею 68 Закону України «Про місцевесамоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування також можуть матипозабюджетні цільові валютні кошти, які перебувають на спеціальних рахунках вбанках.[7][8]
Політика валютного регулювання в Україні реалізується черезмеханізм валютних обмежень і валютного контролю.[8][9]В даний час необхідність такого механізму диктується економічними причинами ійого суть полягає в законодавчій або адміністративній забороні, лімітуванні аборегламентації операцій з валютою або валютними цінностями.
Законодавство України встановлює загальний дозвіл щодоведення валютних операцій, але накладає певні обмеження і забороняє вчинятипевні дії. Будь-який суб'єкт має право бути власником валютних цінностей зусіма повноваженнями, що з цього випливають (володіння, користування,розпорядження валютними цінностями). Певні обмеження встановлювалися «Порядкомвикористання іноземної валюти як засобу платежу на території України»[9][10],які припинили свою дію у зв’язку з прийняттям нових «Правил використанняготівкової іноземної валюти на території України»[10][11].
Відповідно до даного нормативно-правового документувстановлюється порядок використання готівкової іноземної валюти з власних поточнихрахунків юридичними особами — резидентами та розташованими на території Українипредставництвами юридичних осіб – нерезидентів, порядок використання натериторії України готівкової валюти як засобу платежу або як застави, порядоквикористання готівкової іноземної валюти як засобу платежу у разі здійсненняторгівлі та надання послуг на транспортних засобах під час їх перебування закордоном, а також інші положення, які стосуються використання іноземної валютияк платіжного засобу на території України.
Порівнюючи з попереднім «Порядком використання іноземноївалюти як засобу платежу на території України» одразу ж можна помітити певнулібералізацію у забороні обігу і використання іноземних валют як платіжногозасобу в Україні, хоча говорити про відсутність обмежень ні в якому разі неможна, оскільки актуальною в будь-який час залишається проблема вивозу ітіньового обороту валюти в Україні.
Говорячи про зміни в законодавстві треба згадати про те, щонормативи ввозу/вивозу валюти встановлювались «Порядком переміщення валютичерез митний кордон», проте з прийняттям «Інструкції про переміщення валютиУкраїни, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, іншихбанківських документів і платіжних карток через митний кордон України»[11][12] даний порядок був скасований.
Дані нормативно-правові акти є джерелом (формою)валютно-правових норм, які є найменшим структурним елементом галузі валютнихвідносин. Хоч вони допускають певну диспозитивність для суб'єктів валютнихправовідносин, водночас ці норми мають характерні для всіх фінансово-правовихнорм риси — державно-владний характер, імперативність і категоричність їхприписів. Це прямо випливає з характеру валютної політики держави.
Правові норми, що визначають порядок здійснення валютнихоперацій, виконують дві основні функції — регулюючу і контрольну. Регулюючафункція валютного законодавства зводиться у першу чергу, до визначення обсягуправ і обов'язків осіб, що беруть участь у здійсненні валютних операцій.Основною же метою валютного контролю є забезпечення дотримання валютногозаконодавства при здійсненні валютних операцій
Правовідносини, що випливають з валютних операцій,характеризуються особливим складом суб'єктів, їх правами і обов'язками, а такожоб'єктом — валютними цінностями. Валютні відносини виникають з приводуформування, розподілу, використання фондів валютних коштів (валютних фондів).
До системи валютних фондів України входять Державний валютнийфонд, республіканський валютний фонд, місцеві валютні фонди, що утворюються івикористовуються виконавчими органами місцевого самоврядування, а також валютніфонди юридичних і фізичних осіб, громадських організацій, інших осіб ( іноземнігромадяни та особи без громадянства).[12][13]Серед них розрізняють державні централізовані та децентралізовані фонди, атакож фонди, які державі не належать.
Операції з іноземною валютою, що дозволяються законодавствомУкраїни
Законодавством встановлюється проведення поточних валютнихоперацій і операцій з рухом капіталу, тобто експорт капіталу в іноземнуекономіку та імпорт іноземного капіталу в Україну.
Купувати і продавати валюту на внутрішньому валютному ринкуУкраїни резиденти можуть тільки через уповноважені банки. Резиденти доручаютьцим банкам продавати валюту на міжбанківському валютному ринку.
Уповноважені банки укладають угоди з купівлі-продажуіноземної валюти від свого імені та за свій рахунок відповідно до нової«Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків».[13][14]Право уповноваженого банку вести відкриту валютну позицію (тобто позиціювалютного ризику) — це право укладати угоди купівлі-продажу безготівковоїіноземної валюти за гривні.
Розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банкувизначається як різниця між сумою іноземної валюти, яку банк придбав за свійрахунок, і сумою проданої ним валюти за цей же період. У випадках, колиуповноважений банк здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти загривні, Національний банк установлює для нього ліміт валютної позиції.
Поточні валютні операції здійснюються резидентами безобмежень, крім випадків, передбачених законодавством. Безперешкодне ввезенняіноземної валюти в Україну можливе тоді, коли підприємці дотримуються митнихправил.[14][15]Вивозити іноземну валюту з України понад установленого ліміту можливо лише приодержанні довідки з уповноваженого банку.
Національний банк установлює порядок проведення валютнихоперацій, що зв'язані з рухом капіталу, видає дозвіл на участь у капіталібанків за кордоном, але, як правило, уповноваженим українським банкам, якімають генеральну ліцензію. Окрему ліцензію Національний банк видає на відкриттяукраїнськими резидентами рахунків у закордонних філіалах українськихуповноважених банків.
Така операція як переказування іноземної валюти здійснюєтьсявідповідно до нових «Правил здійснення переказів іноземної валюти за межіУкраїни за дорученням фізичних осіб та одержання фізичними особами в Україніпереказаної їм із-за кордону іноземної валюти»[15][16],Постановою Правління НБУ було визнано такими, що втратили чинність попередні«Правила переказу іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштівфізичних осіб — резидентів і нерезидентів».
Порядок відкриття рахунків для фізичних та юридичних осіб(резидентів та нерезидентів) регулюється «Інструкцією про відкриття банкамирахунків у національній та іноземній валюті»[16][17],відповідно до Постанови Правління НБУ попередню Інструкцію №3 НБУ «Провідкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті» визнано такою,що втратила чинність.
Згідно з Інструкцією банки можуть відкривати поточні, поточнібюджетні та депозитні рахунки. Законодавством також передбачена можливістьвідкриття кредитних рахунків. Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіхвидів та форм власності, їх відокремленим підрозділам, а також фізичним особам- суб'єктам підприємницької діяльності для зберігання грошових коштів таздійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинногозаконодавства України. Поточні рахунки відкриваються фізичним особам длязберігання коштів, отримання готівки та проведення безготівкових розрахунків унаціональній валюті з юридичними та іншими фізичними особами. Поточні бюджетнірахунки відкриваються підприємствам, установам, організаціям, які утримуютьсяза рахунок бюджетів. До поточних рахунків належать рахунки за спеціальнимирежимами їх використання та карткові рахунки (картрахунки),
Депозитні рахунки відкриваються підприємствам усіх формвласності, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам на підставі укладеногодепозитного договору між власником рахунку та установою банку на визначений удоговорі строк. Це дозволяє концентрувати кошти, що можуть бути інвестовані векономіку України, зокрема, згідно з постановою Правління Національного банкувід 23.09.1996 р. № 245, якою затверджений «Порядок купівлі фізичнимиособами-резидентами іноземної валюти на міжбанківському валютному ринкуУкраїни».
Кредитні рахунки в іноземній валюті відкриваютьсяуповноваженим банком у встановленому чинним законодавством України порядку надоговірній основі юридичним особам-резидентам, фізичним особам-резидентам, якізаймаються підприємницькою діяльністю, та юридичним особам-нерезидентам —банківським установам (вони відкриваються незалежно від наявності поточногорахунку). Кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, які надані шляхомоплати розрахункових документів чи шляхом перерахування кредитних коштів напоточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.
Для рахунків фізичних осіб-іноземців також передбачено правокупувати на міжбанківському валютному ринку України іноземну валюту, яка можебути перерахована за межі України, на суму коштів на розрахункових рахунках,включаючи відсотки з них. Умови купівлі іноземної валюти для резидентів танерезидентів однакові. Для нерезидентів знято обмеження на можливістьконвертувати гривню в іноземну валюту з рахунків типу «Лоро» за умовипідтвердження, що ці кошти отримані юридичною особою-нерезидентом внаслідокздійснення експортно-імпортних операцій. Нерезиденти мають також право купувативалюту на суму нарахованих відсотків за розміщеними депозитами та за залишкамикоштів на цьому рахунку.
Валютний контроль
Валютний контроль – це комплекс адміністративних заходів,спрямованих на стримування вивезення і стимулювання повернення валютних коштіву країну. Валютний контроль може поширюватись як на всі операції, передбаченіплатіжним балансом країни, так і на їх частину. Як правило, він поширюється нарух капіталів для захисту стабільності грошової системи та валютних резервів уперіод реформування економіки і є одним із невід'ємних елементів перехідноїекономічної політики. Валютний контроль як інструмент стабілізації рухукапіталів в малих відкритих економіках обмежує коливання процентних ставок таобмінних курсів, доки не буде сформовано розвиту ринкову інфраструктуру і нестане і можливим регулювати рух капіталів, а відтак і динаміку обмінного курсучерез вплив на рівень процентних ставок. Обмежуючи рух капіталів, країнаотримує можливість маневру для встановлення процентної ставки в інтересах реальноїекономіки, а не виключно для забезпечення цілей курсової політики або залежновід рівня процентних ставок за кордоном.
До основних принципів валютного контролю належить: монополіябанків на здійснення валютних операцій; необхідність виконання валютних операцій,яка має бути доведена; репатріація та обов'язковий продаж резидентаминадходжень в іноземній валюті; обов'язкова декларація закордонних авуарів;заборона на експорт та імпорт платіжних засобів; ізоляція внутрішнього ринкунаціональної валюти від зовнішнього (резидентам забороняється надавати та братипозики в національній валюті у нерезидентів); заборона компенсацій таарбітражних операцій; контроль за грою на термінах на валютному ринку: контрольза валютними позиціями комерційних банків.
Валютний контроль — невід'ємний елемент економічної політикиперехідного періоду. Обмежуючи рух капіталів, країна отримує можливість маневрудля встановлення процентної ставки в інтересах реальної економіки.[17][18]
Основними функціями валютного контролю, які випливають зДекрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання івалютного контролю», є: контроль за відповідністю валютних операцій чинномузаконодавству, наявністю необхідних ліцензій; перевірка обгрунтованостіплатежів в іноземній валюті резидентами і нерезидентами; перевірка повноти іоб'єктивності обліку і звітності за операціями резидентів і нерезидентів.
Функціями валютного контролю наділені державні органи табанківська система України. Відповідно до ст. 13 Декрету органами валютногоконтролю в Україні визначені: Національний банк України (далі — НБУ),уповноважені банки, Державна податкова адміністрація України, Міністерствозв'язку України, Державний митний комітет України.
Національний банк України є головним органом валютного контролю.Він здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій натериторії України з питань, що входять до його компетенції. НБУ забезпечуєвиконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролюзгідно з Декретом та іншими актами валютного законодавства України. Крімфункцій прямого контролю він також здійснює: державну валютну політику,виходячи з принципів загальної економічної політики України; разом із КабінетомМіністрів України складає платіжний баланс України; контроль за додержаннямзатвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргуУкраїни; визначення лімітів заборгованості в іноземній валюті уповноваженихбанків нерезидентам; видачу в межах своєї компетенції обов'язкових длявиконання нормативних актів щодо здійснення операцій на валютному ринкуУкраїни; накопичення, зберігання і використання резервів валютних цінностей дляздійснення державної валютної політики; видачу ліцензії на здійснення валютнихоперацій та прийняття рішення про їх скасування; встановлення способіввизначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражениху валюті України, курсів валютних цінностей, виражених у іноземній валюті аборозрахункових (клірингових) одиницях; встановлення за погодженням ізМіністерством статистики України єдиних форм обліку, звітності та документаціїпро валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчаснимподанням; публікацію банківських звітів про власні операції та операціїуповноважених банків тощо.
Уповноважені банки здійснюють контроль за валютнимиопераціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки. Державнаподаткова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютнимиопераціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України. Міністерствозв'язку України здійснює контроль за додержанням правил поштових переказів тапересилання валютних цінностей через митний кордон України. Державний митнийкомітет України здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютнихцінностей через митний кордон України.
На мій погляд це розосередження контрольних функцій в галузірегулювання валютних відносин між різними державними органами влади не сприяєукріпленню і без того хиткого стану нашої національної валюти. Про це яскравосвідчать чисельні факти незаконного переказів та пересилок валютних цінностейза кордони України, приховування незаконно, а також законно зароблених валютнихкоштів від обов'язкового продажу, а також обов'язкового декларування,наприклад, при перетинанні державного кордону України, проведення незаконнихвалютних операцій, зв'язаних з тіньовим обігом валютних коштів всупереч вимогамдіючого валютного законодавства. Автор вважає, що було б значно простіше іефективніше створити (наприклад на базі НБУ) єдиний державний орган, який бибезпосередньо здійснював функції валютного контролю і валютного регулювання, атакож координував би дії інших державних органів в цій сфері, іншихгосподарюючих суб'єктів, кредитно-фінансових установ незалежно від формивласності та підлеглості. Створення подібного органа державної влади дозволитьпідвищити ефективність державного валютного контролю, а також персоніфікувативідповідальність державних службовців, здійснюючих контролюючі функції.
Слід зазначити, що валютний контроль має сенс тільки тоді,коли проводиться комплексно: ефективність контролю залежить від міцності йогонаслабшої ланки.
Насамкінець слід зазначити, що валютний контроль як такий неможе замінити економічну політику і забезпечити довготермінову стабільністьобмінного курсу. Такого результату можна чекати лише від бюджетних програм тапри досягненні країною зовнішньоторговельної рівноваги. Однак валютний контрольможе знизити ризик спекулятивних атак проти національної валюти та відповідно —девальвації.
Скасування валютного контролю стоїть останнім у спискузаходів лібералізації і має відбутися після створення умов. коли національнінакопичення можна буде утримати всередині країни за допомогою сучаснихконкурентоспроможних фінансових механізмів. На нинішньому етапі економічногорозвитку Україні слід не скасовувати систему валютного контролю, авдосконалювати його форми.[18][19]
Відповідальність за порушення валютного законодавства
Діючим законодавством за порушення валютного законодавства натериторії України передбачено декілька різновидів юридичної відповідальності,зокрема кримінальну, цивільно-правову, адміністративну. Однак крім зазначенихзасобів можна казати про використання в законодавстві заходів фінансовоговпливу на правопорушників, а також про застосування певного спеціального рядусанкцій. Посилання на ці види відповідальності містяться в КримінальномуКодексі, Цивільному Кодексі, Кодексі про адміністративні правопорушення, ЗаконіУкраїни «Про зовнішньо-економічну діяльність», Законі України «Про порядокздійснення розрахунків в іноземній валюті», Декреті КМУ «Про систему валюногорегулювання і валютного контролю», Положенні НБУ «Про валютний контроль»[19][20] та інших нормативно-правових актах.
Серед усіх видів відповідальності найбільш жорстка тана мою думку менш ефективна є кримінальна відповідальність. Кримінальний Кодекс(далі — КК) України передбачає кримінальну відповідальність за приховуваннявалютної виручки (стаття 801 КК).*Суб’єктом злочину є тільки громадянин України. Безпосереднім об’єктом злочину,передбаченого статтею 801 КК – встановлений порядок встановленийпорядок відкриття та використання за межами України валютних рахунків. Вонапередбачає кримінальну відповідальність за незаконне відкриття і використанняза межами України валютних рахунків підприємств, установ, організацій абоприватних осіб. Незаконними такі операції вважаються у випадку відсутностідозволу на те Національного банку України. Використання таких рахунків полягаєв отриманні за ними валюти чи неконтрольованих доходів. Злочин вважаєтьсязакінченим при наявності відкриття, використання валютних рахунків і місцявчинення дії – територія іншої держави. Як було зазначено вище, безпосереднімоб’єктом даного злочину є кредитно-фінансова система України в сфері надходженьв іноземній валюті. Предметом злочину є валютні рахунки, тобто рахунки віноземній валюті, відкриті за межами України. Це: 1) валютні рахункипідприємств, установ, організацій, котрі діють на території України і незаймаються підприємницькою діяльністю. Це підприємства, установи, організації,діяльність котрих повністю фінансуються державою, різні неприбутковіорганізації, благодійні фонди тощо; 2) валютні рахунки суб’єктівпідприємницької діяльності – фізичних осіб, котрі займаються підприємницькоюдіяльністю, без утворення юридичної особи, та юридичних осіб усіх формвласності, котрі займаються підприємницькою діяльністю та мета яких отриманняприбутку.
Предметом даного злочину може бути і валютна виручка,тобто виручка в іноземній валюті, отримана резидентами України внаслідокреалізації сировини, продукції, матеріалів, добутих або вироблених на територіїУкраїни.
Цивільна-правова відповідальність за своєю природоюносить майновий (компенсаційний) характер. Норми, що містяться в Цивільному Кодексі,зокрема в статтях 129 і 169 виражають принцип обмеженості використанняіноземної валюти як засобу платежу на території України. Стаття 129 ЦК Українивказує на те, що валютні цінності (іноземна валюта) можуть бути предметом угодлише в порядку і межах, встановлених чинним законодавством України. Стаття 169також вказує на принцип обмеженості використання іноземної валюти в Україні,зокрема в ній зазначається, грошові зобов’язання повинні бути виражені іпідлягають оплаті в українській валюті. Вираз і оплата зобов’язань в іноземнійвалюті допускається у випадках і у порядку встановленими чинним законодавствомУкраїни.
Щодо адміністративної відповідальності в сферівалютного регулювання, то вона передбачена статтею 162 Кодексу України проадміністративні правопорушення. Вона має преюдиціонарну, тобто превентивнуфункцію. Тепер за незаконні скуповування, продаж, обмін та використаннявалютних цінностей як засіб платежу або застави застосовується тількиадміністративна відповідальність.*Дії, що вказані в статті 162 КпАП караються штрафом в розмірі від 30 до 44неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей.Предметом валютного регулювання і валютного контролю, а отже і предметомправопорушень, відповідальність за які передбачена ст. 162 КпАП є валютніцінності. Перелік валютних цінностей дається в ст. 1 Декрету «Про системувалютного регулювання валютного контролю».
Деякі санкції визначені валютним законодавством носятьхарактер фінансових. Про характер певних правопорушень і відповідальності заних можна судити виходячи з ст.16 Декрету. Фінансові порушеннякредитно-фінансових установ передбачені валютним законодавством. До них,зокрема, належать: пропуск термінів розрахунків у валютних операціях, привиконанні зобов'язань за угодами тощо; здійснення валютних операцій безгенеральної чи індивідуальної ліцензії Національного банку України; незаконнеприховування в інших державах валютних цінностей, що належать резидентам;невиконання уповноваженими банками доручень резидентів щодо купівлі і продажуіноземної валюти; невиконання резидентами встановлених вимог до продажувалютних коштів, що надійшли на їх рахунки; невиконання уповноваженими банкамифункцій валютного контролю; несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітностіпро валютні операції та ін. За вказані вище порушення передбачені такі санкції:штраф в розмірі, еквівалентному вартості валютних цінностей, на суму якихвідбулось порушення; штраф в сумі, що встановлюється Національним банкомУкраїни; пеня; позбавлення ліцензії Національного банку України; виключення зРеспубліканської книги реєстрації банків та інших кредитно-фінансових установ.
Знову ж таки враховуючи обмеженість роботи хочу сказати, щоконкретні види правопорушень, відповідальність і санкції за них, порядокзстосування санкцій, порядок оскарження дій щодо накладення санкцій передбаченіу Положенні НБУ «Про валютний контроль».
В сфері валютного законодавства існують також спеціальнісанкції, які застосовуються до порушників встановленого порядкузовнішньоекономічної діяльності (далі – ЗЕД) поряд з майновою та кримінальноювідповідальністю. Оскільки ЗЕД також регулюється окремими актами валютногозаконодавства України, то автор вважає, що було б доречно включити цей різновидвідповідальності до даного питання.
За порушення встановленого законодавчими актами Українипорядку здійснення ЗЕД крім майнової та кримінальної відповідальності статтею37 Закону «Про ЗЕД» встановлено два різновиди спеціальних санкцій:індивідуальний режим ліцензування (далі – ІРЛ), та тимчасове припинення ЗЕД.Підставою для застосування ІРЛ та тимчасового припинення ЗЕД є порушення Закону«Про ЗЕД» або пов’язаних з ним законів, виходячи з частини 1 статті 37 Закону«Про ЗЕД». Згідно частини 1 статті 32 Закону «Про ЗЕД» усі суб’єкти ЗЕД таіноземні суб’єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушенняЗакону «Про ЗЕД» та пов’язаних з ним законів України тільки на умовах та впорядку зазначених законами України.
Висновки
На основівеликої маси нових вищезгаданих нормативно-правових актів можна сказати, щовідбувається постійний розвиток валютних відносин в Україні. Нормативна база єелементом надбудови над економічними відносинами в суспільстві. Таким чиноммаючи на сьогоднішній день таку активізацію у галузі валютної нормотворчості,особливо треба відмітити активність Національного банку України стосовновидання підзаконних нормативно-правових актів, з впевненістю можна казати прожвавість та безперервну динаміку валютних відносин в Україні. Маючи на сьогоднішнійдень безліч змін і доповнень в законодавстві можна пророкувати велику кількістьтеоретичних, дослідницьких та практичних роз’яснень, які внесуть необхіднуясність у розумінні змісту нормативних актів та відточену чіткість їхвикористання у вирішенні питань валютного регулювання і валютного контролю.
У 1996-2000 роках законодавці вносили доповнення та зміни доприйнятих раніше актів. Ведеться розробка проекту нового закону про валютнерегулювання. Відмінною рисою валютного законодавства України в цьому плані єнаявність великої кількості підзаконних актів.[20][21]
На цей момент Україна, враховуючи існуючий в економічнорозвинутих країнах світу досвід валютного регулювання і валютного контролю,оформила юридично і втілила на практиці досить жорстку модель системи валютногорегулювання і контролю, котра властива країнам з перехідною економікою. Однакця модель валютної системи за її недовгу історію існування вже встиглаперетерпіти певні суттєві зміни. Аналізуючи ці зміни та їх характер можна дійтидо висновку про певну лібералізацію режиму валютного регулювання і валютногоконтролю, переході його на більш високий рівень. Однак при цьому не можназабувати про той факт, що модель української валютної системи має ще достатньоелементів завдяки яким утримується вся першопочаткова жорсткість. Валютнасистема України, що складається з певної кількості тих чи інших компонентівявляє собою відповідний, властивий лише Україні механізм валютного регулювання,тому застосування до українських умов дерегуляції, відкритості валютного ринкуі подальшої лібералізації незавжди прийнятне.
Тому найважливішим питанням для України є вдосконалення ірозвиток існуючих засобів і методів валютного регулювання для забезпеченнясамостійності і стабільності національної валюти, для зменшення ризикудевальвації української гривні внаслідок валютної інтервенції з боку іноземнихвалют. Центральною задачею валютного контролю має бути не стільки захистадміністративними засобами національної валюти, скільки забезпеченняекономічної незалежності України. Таким чином режим валютних обмеженьпокликаний захистити економічні інтереси українських юридичних та фізичнихосіб, а також держави вцілому на етапі перехідному етапі становлення і розвиткуринкових відносин в Україні.
Тому лібералізація валютного ринку в Україні маєздійснюватись відповідно і пропорційно до його стабільності.
Вцілому можна сказати, що нині діюче валютне законодавствовідповідає потребам соціальних та економічних процесів, що відбуваються в життідержави і суспільства на даному етапі його розвитку, хоча і має певні недоліки.Розроблена і втілена в Україні модель системи валютного регулювання і валютногоконтролю є складним і специфічним в організаційному та правовому аспектахсуспільним явищем. Вона знаходиться в постійному вдосконаленні елементівекономічної сутності і правового статусу, але при цьому дана система потребуєпевних доробок, а тексти багаточисельних нормативних актів, що регулюютьвалютні відносини – удосконалення і кодифікації. Позитивною рисою діючоговалютного законодавства України є закріплення для всіх без виключення суб’єктівможливості бути власником валютних цінностей, котра поряд з юридичнозакріпленими обмеженнями в здійсненні валютних операцій є основою діючого вкраїні правового режиму валютних відносин.
Таким чином можна стверджувати, що в Україні створенаостаточно сформована система валютного регулювання і валютного контролю, яка єфундаментом режиму валютних обмежень. Хочеться відмітити, що в Україністворений дієвий правовий механізм регулювання валютних відносин, котрийвдосконалюється при здійсненні практичної фінансової діяльності всіма їїучасниками і вцілому відображає прагнення к цивілізованим відносинам векономічній сфері. Наявні недоліки цілком з’ясовні, а їх усунення і ліквідаціявикликаних ними негативних наслідків цілком можливі в найближчий час. Про увагудержави до цього питання свідчить те, що на зміну досить довго діючому ДекретуКМУ готується прийняття Закону України «Про валютне регулювання». Реальноздійснити ці перетворення можна лише в комплексі з перетвореннями в іншихсферах економіки і соціального життя суспільства, яке повинно відповідатиоб’єктивним умовам розвитку України як учасника регіонального і світовогоспівтовариств.
Список літератури
1. Конституція України: Прийнята на 5сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. — К.: Преса України, 1997. — 80с.
2. Закон Про порядок здійсненнярозрахунків в іноземній валюті: Прийнятий 23 верес. 1994 р. № 185/94-ВР знаступними змінами та доповненнями// Відомості Верховної Ради України. — 1994.- № 40. — Ст. 364.
3. Закон Про внесення змін і доповненьдо Кримінального кодексу України і Кодексу України про адміністративніправопорушення щодо посилення відповідальності за порушення законодавства провалютне регулювання: Прийнятий 28 січ. 1994 р. // Голос України. — 1994. — 23берез. — С. 6.
4. Закон Про внесення змін до КодексуУкраїни про адміністративні правопорушення щодо порушення правил про валютніоперації // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 35, ст.280
5. Закон Про внесення змін доКримінального і Кримінально-процесуального кодексів України щодовідповідальності за порушення правил про валютні операції // ВідомостіВерховної Ради (ВВР), 2000, N 43, ст.368
6. Постанова Верховної Ради Проконцепцію проекту Закону України про валютне регулювання:… 31 жовт. 1995 р.// Голос України. — 1995. — 11листоп. — С. 2.
7. Проект Закону України «Про валютнерегулювання» від 23.05.1997 року.
8. Указ Президента Про врегулюванняпорядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті віднерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютногозаконодавства: 27 черв. 1999 р. № 734/99 // Уряд. кур’єр. — 1999. — 1 лип.