НАЦІОНАЛЬНАЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
імені ЯРОСЛАВАМУДРОГО
МАРТИНОВСЬКИЙВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ
УДК342.951:351.77
«Адміністративно-юрисдикційнадіяльність органів
санітарно-епідеміологічноїслужби»
Спеціальність12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право;інформаційне право
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації наздобуття наукового
ступеня кандидатаюридичних наук
Харків – 2008
Загальна характеристика роботи
Актуальністьтеми дослідження. Реалізація правової реформи в Україні передбачає трансформаціюна демократичних засадах усіх основних державно-правових інститутів,запровадження нових принципів здійснення державної влади, вдосконаленнядіяльності органів, які за своїм призначенням повинні забезпечувати належніумови існування людини в суспільстві, у тому числі й пов’язані з охороною їїздоров’я. Не випадково на конституційному рівні серед найвищих соціальнихцінностей визнається здоров’я людини.
Втіленняв життя зазначених конституційних положень значною мірою обумовлено належнимрівнем функціонування системи державних органів, діяльність яких спрямована назабезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення. Середчисленних напрямків діяльності цих органів одним із пріоритетних виступаєреалізація адміністративно-юрисдикційних повноважень, що певною міроюускладнюється наявністю низки факторів. По-перше, це певна недосконалістьзаконодавчої бази діяльності органів санітарно-епідеміологічної служби, у томучислі й процесуальних аспектів притягнення до адміністративної відповідальності.По-друге, значний обсяг профілактичної та організаційної діяльності позабезпеченню санітарно-епідеміологічного благополуччя населення фактично звужуєможливості суто юрисдикційної діяльності, надає певною мірою їй другорядногохарактеру. По-третє, труднощі у правозастосовчій практиці органівсанітарно-епідеміологічної служби обумовлені недостатньою юридичноюкваліфікацією працівників цих органів. Такий стан справ істотно впливає направозастосовчу діяльність у відповідній сфері відносин, створює проблеми удіяльності суб’єктів адміністративної юрисдикції, негативно впливає на ступіньзахищеності прав і свобод осіб, які притягуються до адміністративноївідповідальності. З огляду на це виникає нагальна необхідність науковогоосмислення питань реалізації органами санітарно-епідеміологічного наглядуюрисдикційних повноважень і визначення пріоритетних напрямків вдосконаленняцього важливого напрямку їх діяльності.
Слідтакож зазначити, що у вітчизняній юридичній літературі проблемамадміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічноїслужби приділяється мало уваги та вони є ще недостатньо дослідженими. З оглядуна це, необхідність посилення захисту прав, свобод і законних інтересівгромадян та інших суб’єктів відповідних правовідносин, боротьби з порушеннямисанітарного законодавства, вдосконалення застосування з цією метоюадміністративно-попереджувальних заходів, заходів адміністративного припиненняобумовлює актуальність даної проблеми й потребує глибокого та всебічногодослідження широкого кола питань адміністративно-юрисдикційної діяльностіорганів санітарно-епідеміологічного нагляду.
Зв'язокроботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконаназгідно з комплексною цільовою програмою «Права людини та проблеми становленняорганізації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядуванняв Україні» (номер державної реєстрації 0186.0.070865), яка розробляється вНаціональній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого. Темадисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної юридичноїакадемії України імені Ярослава Мудрого (протокол №5 від 20 грудня 2002 р.).
Метата завдання дисертаційного дослідження. Метадисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавстваУкраїни та практики його реалізації визначити сутність, підстави та особливостіадміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічноїслужби, а також шляхи її вдосконалення.
Виходячиз поставленої мети, основну увагу дисертант зосередив на вирішенні такихосновних завдань:
– проаналізувати становлення тасучасне положення органів санітарно-епідеміологічної служби в Україні, їх місцев системі органів виконавчої влади;
– розкрити поняття, зміст інапрямки наглядової та контрольної діяльності органівсанітарно-епідеміологічної служби, їх співвідношення;
– охарактеризувати змістзагальнообов’язкових правил у сфері санітарного та епідемічного благополуччянаселення;
– з’ясувати сутність повноваженьсанітарно-епідеміологічної служби та особливості їхадміністративно-юрисдикційної діяльності;
– охарактеризувати окреміадміністративно-юрисдикційні провадження в діяльності органівсанітарно-епідеміологічної служби;
– сформулювати рекомендації щодополіпшення практичного здійснення відповідними посадовими особами органівсанітарно-епідеміологічної служби адміністративно-юрисдикційної діяльності;
– визначити напрямки вдосконаленняправового регулювання адміністративно-юрисдикційної діяльності органівсанітарно-епідеміологічної служби.
Об'єктомдослідження єсуспільні відносини, які виникають у сферіадміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічноїслужби щодо забезпечення прав і свобод людини на охорону здоров’я та безпечнедля життя й здоров'я довкілля.
Предметдослідження становлять теоретико-методологічні та правові засадиадміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічноїслужби, її підстави та процедури.
Методидослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомівнаукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що даєможливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичноїформи, здійснити комплексний аналіз адміністративно-юрисдикційної діяльностіорганів санітарно-епідеміологічної служби. У роботі використано діалектичний,структурно-функціональний, історико-правовий, порівняльно-правовий,системно-структурний та інші методи. На основі діалектичного методу пізнаннярозглянуто особливості адміністративно-юрисдикційної діяльності органівсанітарно-епідеміологічної служби в сучасних умовах і принципи її здійснення.При дослідженні виникнення й становлення органів санітарно-епідеміологічноїслужби в Україні застосовувався історико-правовий метод.Структурно-функціональний метод використовувався при виявленні характернихознак адміністративно-юрисдикційних проваджень діяльності органівсанітарно-епідеміологічної служби. При з’ясуванні системи таких проваджень,проведенні їх класифікації застосовувався системно-структурний, статистичний,порівняльно-правовий і структурно-логічний метод. Вони використовувалися привизначенні поняття адміністративно-юрисдикційної діяльності, розробцімеханізму, напрямків удосконалення теоретико-правових засад і практики йогоздійснення. У процесі виконання дисертаційного дослідження проведено аналізнаукової літератури та нормативних актів, які відносяться до теми дослідження,що дає можливість говорити про його об’єктивність та обґрунтованість, а такожвикористано результати попередніх розробок і публікацій автора.
Науково-теоретичнепідґрунтя дисертаційного дослідження склали загальнотеоретичні та наукові праціфахівців у галузі адміністративного права В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко,Г.В. Атаманчука, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, В.В.Богуцького, Г.П. Бондаренка, І.І. Веремеєнка, І.А. Галагана, В.М. Гаращука,І.П. Голосніченко, В.М. Горшеньова, Є.В. Додіна, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова,Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, В.Г. Перепелюка, О.В. Петришина, В.Ф. Сіренка,І.С. Студенікіної, Ю.А. Тихомирова, М.М. Тищенка, І.Б. Шахова,Ю.С. Шемшученка, А.П. Шергіна, Є.В. Шоріної та ін.
Нормативною базою дисертації є КонституціяУкраїни, чинні законодавчі та інші нормативно-правові акти держави, якірегулюють адміністративно-юрисдикційну діяльність органівсанітарно-епідеміологічної служби. Дисертант звертався також до публікаційпубліцистичного характеру, в яких розглядалися питання діяльності органівсанітарно-епідеміологічної служби. Емпіричну базу дослідження становлятьстатистичні матеріали щодо діяльності відповідних посадових осіб і фактичнідані стосовно практичної діяльності органів санітарно-епідеміологічної службитощо.
Науковановизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із першиху вітчизняній правовій науці комплексним дослідженням, присвяченим проблемахадміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічноїслужби. У результаті проведеного дослідження в дисертації сформульовано низкунових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем, асаме:
Уперше:
–визначено сутність, зміст та особливості адміністративно-юрисдикційноїдіяльності органів санітарно-епідеміологічної служби;
–з’ясовано фактори, які впливають на ефективність адміністративно-юрисдикційноїдіяльності органів санітарно-епідеміологічної служби;
–сформульовано пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-юрисдикційноїдіяльності органів санітарно-епідеміологічної служби та окремихорганізаційно-правових аспектів реалізації їх функцій;
–запропоновані зміни та доповнення до чинного законодавства.
Удосконалено:
–існуючі погляди щодо підстав і змісту адміністративно-юрисдикційної діяльностіорганів санітарно-епідеміологічної служби як складової їх діяльності позабезпеченню санітарно-епідемічного благополуччя населення;
–обґрунтування видів адміністративно-юрисдикційних проваджень, які здійснюютьсяорганами санітарно-епідеміологічної служби, зокрема, провадження позастосуванню адміністративно-попереджувальних заходів, заходівадміністративного припинення, провадження по справах про адміністративнеправопорушення у сфері забезпечення санітарно-епідемічного благополуччянаселення.
Дісталиподальшого розвитку:
–визначення змісту та напрямків адміністративно-юрисдикційної діяльності органівсанітарно-епідеміологічної служби;
–дослідження характеристики та змісту загальнообов’язкових правил у сферісанітарного й епідемічного благополуччя населення;
–шляхи розв’язань проблем практичного застосування та виконання органамисанітарно-епідеміологічної служби адміністративних стягнень.
Практичнезначення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять якзагальнотеоретичне, так і практичне значення для науки адміністративного права:
– усфері науково-дослідної діяльності – основні висновки дослідження можуть бути використанідля подальшої розробки проблем адміністративно-юрисдикційної діяльності органівсанітарно-епідеміологічної служби;
– у правотворчості –результати дослідження будуть сприяти вдосконаленню правового регулюванняадміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічноїслужби та їх посадових осіб;
– управозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволитьполіпшити практичну діяльність посадових осіб органівсанітарно-епідеміологічної служби щодо здійснення адміністративно-юрисдикційнихповноважень;
– унавчальному процесі – матеріали дисертації можуть використовуватися привикладанні дисциплін «адміністративне право», «адміністративнавідповідальність», при підготовці методичних і навчальних посібників, атакож відповідних розділів підручників для вищих навчальних закладів.
Апробаціярезультатів дослідження. Дисертація обговорювалась за розділами і вцілому на засіданнях кафедри адміністративного права Національної юридичноїакадемії України імені Ярослава Мудрого.
Результатидисертаційного дослідження доповідались на ХІІ міжвузівської студентськоїнаукової конференції “Наука і вища освіта” (м. Запоріжжя, 2004 р.), міжнароднійнауково-практичній конференції “Проблеми удосконалення правового регулюваннямісцевого самоврядування в Україні” (м. Харків, 2004 р.), науково-практичнійконференції молодих вчених і здобувачів “Конституція України – основа побудовиправової держави і громадського суспільства” (м. Харків, 2006 р.),науково-практичній конференції “Проблеми правового забезпечення медичноїдіяльності в Україні” (м. Харків, 2006 р.).
Публікації. Основніположення та висновки дисертаційного дослідження викладені у семи публікаціяхавтора. Три статті опубліковані у фахових юридичних виданнях, визначених ВАКУкраїни.
Структура дисертації. Відповідно домети, завдань, предмета і логіки дослідження дисертація складається зі вступу,двох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, списку використанихджерел і двох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 201 сторінку.Список використаних джерел складається із 204 назв на 19 сторінках.
Основний зміст роботи
У Вступі дається загальнахарактеристика роботи, обґрунтовується актуальність теми дисертаційногодослідження, визначаються його мета та основні завдання, об’єкт і предмет,методологічна основна, розкривається наукова новизна, формулюються теоретичнета практичне значення основних положень дисертації, ступінь їх апробації.
Розділперший “Правове регулювання діяльності органівсанітарно-епідеміологічної служби в Україні” складається з чотирьохпідрозділів і присвячений дослідженню статусу органівсанітарно-епідеміологічної служби, поняттю та особливостямконтрольно-наглядової діяльності органів санітарно-епідеміологічної служби, атакож загальній характеристиці юрисдикційної діяльності.
Упідрозділі 1.1. “Становлення та сучасний стан системи органівсанітарно-епідеміологічної служби в Україні” зазначено, що зародженнясанітарної справи в нашій державі як окремого напрямку медицини сягає своїмикоренями в XIX ст. Ще в Російській імперії, до складу якої на той час входила йУкраїна, у 1866 р., з метою припинення епідемій, Московський генерал-губернаторзасновує тимчасовий “Комітет охорони народного здоров'я”. Однак одним зісправжніх засновників міської санітарної організації справедливо можна вважатиФ.Ф. Эрисмана. За його ініціативою й особистою участю у 1891 р. була створенаперша міська санітарна станція при Гігієнічному інституті Московськогоуніверситету.
Огляд розвиткусанітарно-епідеміологічної служби в Україні дає підстави віділити п’ять етапівїї розвитку:
– дореволюційний – зародженнясанітарно-епідеміологічної служби;
– 1918-1932 рр. – створеннясанітарних організацій та установ, формування й зміцнення санітарних органів якобов'язкових ланок охорони здоров'я;
– 1933-1949 рр. – створеннядержавної санітарної інспекції, посилення державних контрольних функцій ідиференціація санітарно-епідеміологічної роботи;
– 1950-1990 рр.– утворення єдиної комплексної санітарно-епідеміологічної служби й посилення їїролі в плануванні та координації профілактичної роботи; проведення державноїсанітарної діяльності в рамках єдності попереджувального й поточногосанітарного нагляду; розвиток матеріально-технічної бази, в тому числібудівництво і реконструкція приміщень усіх районних і міськихсанітарно-епідемічних станцій;
– з 1991 р. – створеннязаконодавчої бази для функціонування установ державноїсанітарно-епідеміологічної служби та центрів санепіднагляду; переорієнтаціясанітарно-епідеміологічної служби на проведення санітарного нагляду заоб'єктами зовнішнього середовища, пошук причин і факторів, що визначають станздоров'я, у тому числі захворюваність населення у зв’язку з проблемамиекології, епідеміології, захворювань; освоєння нових методів роботи в системіінформаційної й правової забезпеченості населення щодо санітарного таепідеміологічного стану в суспільстві.
На сьогодні діяльність в сферізабезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення здійснюють:Головне санітарно-епідеміологічне управління МОЗ України; управління з медичнихпроблем аварії на Чорнобильській АЕС МОЗ України; Кримськасанітарно-епідеміологічна станція; обласні, міські, районні, районні у містахсанітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції; центральні санітарно-епідеміологічністанції на залізничному, повітряному, водному транспорті,санітарно-епідеміологічні станції на залізницях, а також станції басейнів іпортів; відповідні установи, заклади, з’єднання, частини і підрозділи державноїсанітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, Держкомкордон, Службибезпеки України.
В останні роки спостерігається покращанняроботи органів санітарно-епідеміологічної служби, органів і установ охорониздоров'я з вирішення проблем екологічної епідеміології захворювань, проводятьсядослідження за програмою соціально-гігієнічного моніторингу, вдосконалюютьсялабораторні бази, відбувається освоєння нових методів роботи в системіінформаційної і правової забезпеченості населення. Створюється нормативна ізаконодавча база для функціонування установ державноїсанітарно-епідеміологічної служби.
В сучасних умовах поряд з іншиминапрямками діяльності, визначеними в Законі України „Про забезпеченнясанітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, органисанітарно-епідеміологічної служби здійснюють діяльність, пов’язану з розглядомсправ про адміністративні правопорушення. Цей напрямок є одним із найбільшважливіших, та певною мірою орієнтований на забезпечення ефективностівідповідної діяльності органів санітарно-епідеміологічної служби.
Упідрозділі 1.2. “Загальна характеристика функцій органівсанітарно-епідеміологічної служби”проводитьсяаналіз функцій органів санітарно-епідеміологічної служби, дається їхкласифікація, досліджуються їх взаємозв’язки і взаємозалежність. Особлива увагаприділяється аналізу контрольної функції, у зв’язку з чим розглядаються окремітеоретичні аспекти, які, на думку автора, мають визначальне значення дляосмислення проблем реалізації функцій органів санітарно-епідеміологічноїслужби. Зокрема, це торкається визначення співвідношення понять контролю танагляду.
Наоснові аналізу понять “контроль” та “нагляд”, автором доводиться, щовідсутність єдиної думки різних вчених щодо співвідношення понять “контроль” та“нагляд” пояснюється різноманітністю критеріїв, які є основою розмежування цихпонять.
Всеце дає змогу зробити висновок про те, що діяльність органівсанітарно-епідеміологічної служби органічно поєднує в собі елементи якконтрольної, так і наглядової діяльності.
Упідрозділі зазначається, що реалізація контрольно-наглядових повноваженьорганами санітарно-епідеміологічної служби безпосередньо пов’язана зпроведенням санітарно-епідеміологічних розслідувань, при цьому підкреслюється,що їх правове регулювання не знайшло свого відображення в чинному законодавствіУкраїни. Ця діяльність включає в себе збирання, аналіз та обробленняінформації, прийняття рішення та доведення його до адресата, контроль завиконанням рішень. Для повного та всебічного виконання працівниками органівсанітарно-епідеміологічної служби своїх обов’язків необхідно, щоб це питаннябуло нормативно врегульовано. Так, чітко визначений порядок проведеннясанітарних-епідеміологічних розслідувань, спрямованих на встановлення причин таумов виникнення й розповсюдження інфекційних хвороб, професійних захворювань,масових інфекційних захворювань і радіаційних уражень людей, значною міроюсприяв би ефективності такого роду діяльності.
Упідрозділі 1.3. “Адміністративна юрисдикція в органахсанітарно-епідеміологічної служби” розглянуто поняттяюрисдикції, її сутність і особливості.
Адміністративно-юрисдикційнадіяльність визначається як діяльність уповноважених на те органів (посадовихосіб) по виявленню правопорушень та їх фіксації, розгляду та вирішеннюадміністративно-правових спорів. Досліджується правовий статус суб’єктаадміністративно-юрисдикційної діяльності. Зазначається, що серед суб’єктівадміністративної юрисдикції окреме місце займають органисанітарно-епідеміологічної служби України як різновид органів виконавчої влади,що покликані виконувати функції у сфері правоохоронної діяльності держави, утому числі попередження, припинення протиправних проявів і притягнення довідповідальності за адміністративні правопорушення в сфері забезпеченнясанітарного та епідемічного благополуччя населення. Особливе положення органівсанітарно-епідеміологічної служби як суб’єктів адміністративної юрисдикціїобумовлює їх досить широкі повноваження щодо застосування адміністративнихстягнень і складення протоколів про адміністративні правопорушення.
Підкреслюється,що однією з особливостей адміністративно-юрисдикційної діяльності є специфікаправопорушень в сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччянаселення, що в свою чергу обумовлює необхідність використання відповіднихпрофесійних знань працівниками органів санітарно-епідеміологічної служби привиявлені порушень та вирішенні питань про притягнення до адміністративноївідповідальності. Поряд з цим спеціалізація дозволяє більш якісно тадиференційовано підходити до планування та організації цієї діяльності вокремих підрозділах органів санітарно-епідеміологічної служби, деталізуватианалітичну та профілактичну роботу, підвищувати ефективність боротьби з різнимиадміністративними правопорушеннями.
Адміністративнаюрисдикція органів санітарно-епідеміологічної служби має відмінності в порядкувирішення адміністративних справ, що свідчить про різнобічність процесуальноїформи цього виду діяльності. Юрисдикційний процес в органахсанітарно-епідеміологічної служби має особливості, пов’язані з його правовоюрегламентацією, обсягом повноважень посадових осіб, порядком розгляду справ,порядком оскарження. Підкреслюється, що здійснення юрисдикційних повноважень ворганах санітарно-епідеміологічної служби, їх ефективність перебувають у прямійзалежності від правильного застосування посадовими особамисанітарно-епідеміологічної служби норм матеріального та процесуального права.Першочергове значення для здійснення посадовими особами органівсанітарно-епідеміологічної служби юрисдикційної діяльності має рівень їхпрофесійної підготовки, у тому числі й можливості використання сучаснихтехнічних засобів і відповідних експертних технологій, що значною мірою сприяєформуванню належної доказової бази по справах, які віднесені законодавцем допідвідомчості цих органів.
Упідрозділі 1.4. “Загальнообов’язкові правила і норми у сфері санітарного таепідемічного благополуччя населення” дається загальнахарактеристика діючих санітарних правил і норм. На сьогодні, у цій сфері дієдвадцять шість санітарних правил і норм, які застосовуються практично у всіхсферах життєдіяльності.
Визначаєтьсячітка тенденція до збільшення після 1995 р. загальної кількості прийнятихнаказів Міністерства охорони здоров’я України, які стосуються санітарного таепідемічного благополуччя населення. Слід зазначити, що дані нормативні актирегулюють найактуальніші та ситуаційні проблеми у даній сфері. Але при цьомувелика кількість підзаконних актів певною мірою ускладнює правозастосовчупрактику органів санітарно-епідеміологічної служби, в тому числі і такий їїнапрямок як адміністративно-юрисдикційну діяльність. З іншого боку негативновпливає на рівень знань громадян і посадових осіб про відповідні вимогизаконодавця в цій сфері.
Аналізцих нормативно-правових актів дає можливість дійти до висновку, щопріоритетними напрямками правового регулювання у сфері забезпечення санітарногота епідемічного благополуччя населення є:
– запобіганнязниженню захворюваності населення, особливо на інфекції, небезпечні тасоціально значущі хвороби;
– ефективнаохорона навколишнього середовища;
–удосконалення діяльності органів санітарно-епідеміологічної служби;
–розвиток і впровадження інформаційних технологій.
Такимчином, за роки незалежності в державі сформовано нормативно-правову базудіяльності органів санітарно-епідеміологічної служби, яка у цілому, відповідаєсучасним потребам, характеризується достатньо високим рівнем систематизації і єпідґрунтям для реалізації державної санітарної політики. Але при цьому належнефункціонування органів санітарно-епідеміологічної служби вимагає певногооновлення та вдосконалення нормативно-правової бази відповідно до основнихнапрямів розвитку соціальної політики держави у сфері забезпечення санітарногота епідемічного благополуччя населення, наближення його до світових стандартів.
Розділдругий “Особливості адміністративно-юрисдикційної діяльності органівсанітарно-епідеміологічної служби в окремих адміністративних провадженнях” містить чотири підрозділи, в яких досліджуються окремі аспектиздійснення адміністративно-юрисдикційних повноважень органамисанітарно-епідеміологічної служби, а також визначаються шляхи удосконаленняцієї діяльності.
У підрозділі2.1. “Загальна характеристика повноважень органів санітарно-епідеміологічноїслужби” зазначається, що МОЗ України та його органи наділенірізноманітними повноваженнями міжвідомчого характеру, що обумовлено складністюпоставлених перед ними питань і завдань. Особливий інтерес являють міжвідомчіповноваження щодо здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду.Саме вони дозволяють МОЗ України та його органам, зокрема, органамсанітарно-епідеміологічної служби, здійснювати міжгалузеве управління щодозабезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення та державногосанітарного нагляду.
Юридично-владнийхарактер даних повноважень виявляється в тому, що МОЗ України, органи таустанови охорони здоров'я діють від імені та в інтересах усієї держави. Упроцесі реалізації даних повноважень між об'єктами і суб'єктами державногосанітарно-епідеміологічного нагляду виникають адміністративно-правовівідносини. Відсутність між ними організаційної підпорядкованості вказує наспецифічні особливості цих відносин. У даному випадку має місцепідпорядкованість піднаглядового характеру. Здійснюючи дані повноваження, органисанітарно-епідеміологічної служби застосовують стосовно об'єктів визначеніпримусові заходи впливу.
Аналізуючинаведені точки зору, автор доходить до висновку, що міжвідомчі повноваженняподіляються на дві основні групи:
–повноваження щодо правового регулювання відповідних сторін діяльностіорганізаційно-непідлеглих об'єктів управління;
–повноваження з контролю і нагляду за цією діяльністю.
Середінших повноважень органів санітарно-епідеміологічної служби виділяютьсяповноваження, які безпосередньо відносяться до адміністративно-юрисдикційноїдіяльності цих органів, зокрема:
– виявлення таприпинення правопорушень у сфері санітарного законодавства;
–залучення до відповідальності винних осіб і виконання покарання.
Зогляду на це визначається місце й роль адміністративної юрисдикційнихповноважень в загальній системі повноважень органів санітарно-епідеміологічноїслужби в Україні.
Упідрозділі 2.2. “Види адміністративних проваджень у діяльності органівсанітарно-епідеміологічної служби” виділяється такі видиадміністративних проваджень щодо органів санітарно-епідеміологічноїслужби: провадження у справах про адміністративні правопорушення(накладення та стягнення штрафів); застосуванняадміністративно-попереджувальних заходів; дисциплінарне провадження; застосуваннязаходів адміністративного припинення (обмеження, тимчасова заборона, заборона,припинення, зупинення, припинення інвестиційної діяльності, а також примусовоговилучення з реалізації предметів); провадження за скаргамигромадян; провадження щодо внесення подання про відсторонення осіб відроботи або іншої діяльності; дозвільне провадження; провадження зпроведення державної санітарно-гігієнічної експертизи; застосування фінансовихсанкцій; атестаційне провадження; провадження з нормування.
Зазначається,що до адміністративно-юрисдикційних проваджень можна віднести: провадження усправах про адміністративні правопорушення (накладення та стягнення штрафів),провадження по застосуванню заходів адміністративного припинення, провадженняпо скаргах громадян, дисциплінарне провадження. Звертається увага настадійність проваджень, що слід враховувати при їх характеристиці та аналізу.
Розглядаютьсяпитання щодо більш детальної характеристики такого провадження, як провадженняза скаргами громадян, дисциплінарне провадження.
Порядіз цим, у підрозділі акцентується увага на особливостях здійснення провадженняпо застосуванню адміністративно-попереджувальних заходів. Підкреслюється, щохоча це провадження не юрисдикційного характеру, але його здійснення має першочерговезначення в роботі органів санітарно-епідеміологічної служби по забезпеченнюсанітарно-епідемічного благополуччя населення, значною мірою обумовлюєефективність такого роду роботи, прямо впливає на динаміку правопорушень у ційсфері.
Упідрозділі 2.3.“Діяльність органівсанітарно-епідеміологічної служби щодо припинення порушень санітарногозаконодавства”підкреслюється, що ефективне виконання головногозавдання, яке стоїть перед органами санітарно-епідеміологічної служби, значноюмірою обумовлене наявністю можливості припинення порушень санітарногозаконодавства, у тому числі порушень санітарно-гігієнічних ісанітарно-протиепідемічних правил і норм.
Зазначається,що санітарно-епідеміологічна служба наділені широким колом повноваженьміжвідомчого характеру щодо припинення даних порушень. Вони реалізуються шляхомзастосування адміністративних заходів, підставою для яких є виявлене, таке щопочалося, або таке, що триває порушення санітарно-гігієнічних ісанітарно-протиепідемічних правил і норм. До такого роду заходів відноситьсяобмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення, зупинення, припиненняінвестиційної діяльності, а також примусове вилучення з реалізації предметів.Акцентується увага на значущості застосування заходів адміністративного припиненняорганами санітарно-епідеміологічної служби. Детальний аналіз правових заходівприпинення порушень санітарного законодавства та практики їх застосуваннядозволив сформулювати ряд пропозицій, які направлені на удосконалення правовогорегулювання в цій сфері. Зокрема, обґрунтовується доцільність використанняорганами санітарно-епідеміологічної служби такого заходу, як вилучення зреалізації небезпечних для здоров’я продуктів харчування, хімічних ірадіоактивних речовин, біологічних матеріалів, досліджується його правоваприрода.
Упідрозділі 2.4. “Адміністративно-юрисдикційна діяльність органівсанітарно-епідеміологічної служби щодо застосування адміністративних стягненьза порушення санітарного законодавства”авторомохарактеризовані специфічні особливості адміністративно-юрисдикційноїдіяльності органів санітарно-епідеміологічної служби по застосуваннюадміністративних стягнень. Із семи видів адміністративних стягнень, зазначениху ст. 24 КУпАП, органи санітарно-епідеміологічної служби правомочні застосовуватиодне – штраф. У цілому, процедура накладення та стягнення штрафів органамисанітарно-епідеміологічної служби має певні особливості та містить три основністадії (порушення справи, розгляд справи та винесення постанови, виконання цієїпостанови) та одну альтернативну (оскарження постанови про накладенняадміністративного стягнення). Також, розглядається питання щодо чіткоговизначення складів правопорушень у сфері забезпечення санітарно-епідемічногоблагополуччя населення, аналізуються повноваження органівсанітарно-епідеміологічної служби, пов’язані з ініціацією провадження справ проадміністративні правопорушення та з розглядом справ по суті і прийняттявідповідних постанов. Для цього автором проведений аналіз діючого КУпАП таіснуючих проектів нового Кодексу про адміністративні правопорушення.
Надумку автора, робота над проектом КУпАП щодо правопорушень у сфері санітарногозаконодавства повинна проводитись з урахуванням наступних концептуальнихмоментів. По-перше, це чітке визначення переліку адміністративнихправопорушень, які можуть розглядати органи санітарно-епідеміологічної служби.По-друге, чітке визначення компетенції щодо складання протоколів проадміністративні правопорушення посадовими особами органівсанітарно-епідеміологічної служби. По-третє, урахування доцільностей іможливостей складання протоколів про порушення санітарного законодавствапредставниками інших державних органів. По-четверте, оскільки санітарнимзаконодавством охоплюється дуже велика кількість питань, пов’язаних з забезпеченнямсанітарного та епідемічного благополуччя населення і це, певною, часом значноюмірою, ускладнює правозастосовчу діяльність органів держави та слугує факторомздійснення правопорушень з боку громадян, які в достатній мірі не обізнані зіснуючими правилами та нормами. При цьому важливим питанням є чіткеформулювання складів відповідних правопорушень у КУпАП. Зазначається, що привиділенні окремих складів у цій сфері слід особливу увагу приділяти тим із них,які мають найбільш важливе значення для забезпечення санітарного таепідемічного благополуччя населення. Акцентується увага на необхідностіпосилення відповідальності за порушення правил поводження з відходами, які єнебезпечними для здоров’я людей.
Висновки
Удисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення науковогозавдання, яке полягає у дослідженні проблем адміністративно-юрисдикційноїдіяльності органів санітарно-епідеміологічної служби, шляхів оптимізації такогороду діяльності та підвищення її ефективності. Головними науковими тапрактичними результатами є наведені нижче висновки:
1.Органи санітарно-епідеміологічної служби виступають важливими суб’єктамиздійснення адміністративної юрисдикції, що зумовлено специфікою функцій, якіпокладені на них, особливостями застосування заходів адміністративногоприпинення, накладення адміністративних стягнень і міжгалузевим характеромздійснення повноважень.
2.Здійснення адміністративно-юрисдикційних функцій є одним із важливих напрямківдіяльності органів санітарно-епідеміологічної служби. Ці органи наділенішироким колом повноважень, у рамках яких вони реалізують належне їм право щодовирішення адміністративних справ. Акцентується увага на тому, що більшістьсправ про адміністративні правопорушення, які підвідомчі органам санітарно-епідеміологічноїслужби, – це порушення санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правилі норм. Тому доведення у справах про адміністративні правопорушення, щоздійснюється органами санітарно-епідеміологічної служби, спрямоване головнимчином на встановлення фактичних обставин справ про порушеннясанітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм. Аналізвищезазначених особливостей адміністративно-юрисдикційної діяльності органівсанітарно-епідеміологічної служби дозволяє зробити висновок, що вонивзаємозалежні та, як правило, одні особливості є похідними від інших.
3.Надвідомчі повноваження органів санітарно-епідеміологічної служби поділяютьсяна дві основні групи:
– повноваженняз правового регулювання відповідних сторін діяльності організаційно-непідлеглихоб'єктів управління;
–повноваження з контролю і нагляду за цією діяльністю.
Останніпрямо пов’язані зі здійсненням адміністративно-юрисдикційної діяльності.
4.Виділені види адміністративно-юрисдикційних проваджень щодо органів санітарно-епідеміологічноїслужби, а саме: дисциплінарне провадження, застосування заходівадміністративного припинення, провадження за скаргами громадян, адміністративнепровадження по застосуванню адміністративних стягнень.
5.Недостатня ефективність адміністративно-юрисдикційної діяльності органівсанітарно-епідеміологічної служби певною мірою зумовлюється наявністюрозбіжностей у нормативному регулюванні окремих аспектів застосуваннявідповідних заходів. Зокрема, це стосується певної неузгодженості правовогорегулювання застосування такого роду заходу, як зупинення або припиненняінвестиційної діяльності. З огляду на це, чіткий порядок реалізації цьогозаходу потрібен знайти своє відображення в “Інструкції про порядок застосуваннядержавною санітарно-епідеміологічною службою України адміністративно-запобіжнихзаходів (обмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення, зупинення)”
6.Для ефективного здійснення державного санітарного нагляду органисанітарно-епідеміологічної служби необхідно наділити додатковими повноваженнямищодо припинення правопорушень у сфері санітарного законодавства. До такихповноважень варто віднести право порушувати питання перед об'єктами санітарногонагляду про припинення та скасування актів управління, що не відповідаютьвимогам санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм.Виявивши подібний акт, органи санітарно-епідеміологічної служби повинні матипевні правові можливості щодо порушення питання про його скасування абоприпинення.
7.Відносно можливості складати протоколи про адміністративні правопорушенняавтором підкреслюється доцільність надати посадовим особам органівсанітарно-епідеміологічної служби право складати протоколи про правопорушення,передбаченого ст. 212-3 КУпАП „Порушення права на інформацію”, у випадках, колимова йде про інформацію, пов’язану з забезпеченням санітарно-епідемічногоблагополуччя населення. Поряд із цим, обґрунтовується доцільність доповненняКУпАП статтею 44-2 „Ухилення від медичного обстеження осіб, які є носіяминебезпечних інфекцій” та надання права посадовим особам органівсанітарно-епідеміологічної служби складати протоколи та виносити рішення поній. Із урахуванням необхідності координації зусиль по боротьбі з забрудненнямтериторій населених пунктів побутовими відходами обґрунтовується пропозиція проможливість складання протоколів про такого роду правопорушень також ідільничними уповноваженими міліції.
8.Дисертантом пропонується доповнити ст. 82 КУпАП частиною другою, в який слідзакріпити відповідальність за порушення правил складування, зберігання,розміщення, транспортування, утилізації, ліквідації та використання небезпечнихвідходів. При цьому, повинні бути передбачені більш жорстокі санкції запорушення цих норм. Відповідні доповнення можуть бути внесені та в інші статтіКУпАП. Так, до ст. 82-1 КУпАП додати частину другу – порушення правил веденняпервинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження знебезпечними відходами або неподання чи подання звітності щодо утворення,використання, знешкодження та видалення небезпечних відходів із порушеннямвстановлених строків, а так само порядку подання такої звітності; до ст. 82-2КУпАП додати частину другу – виробництво продукції з небезпечних відходів чи зїх використанням без відповідної нормативно-технічної та технологічноїдокументації, погодженої в установленому порядку; до ст. 82-4 КУпАП додатичастину другу – змішування чи захоронення небезпечних відходів, для утилізаціїяких в Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу спеціальноуповноваженого органу виконавчої влади у галузі охорони навколишньогоприродного середовища; до ст. 82-5 КУпАП додати частину другу – передачанебезпечних відходів із порушенням установлених правил на зберігання,оброблення або видалення підприємствам чи організаціям, що не маютьвідповідного дозволу на проведення цих операцій; до ст. 82-6 КУпАП додатичастину другу – порушення встановлених правил і режиму експлуатації установок івиробництв з оброблення й утилізації небезпечних відходів.
9.Обґрунтовується доцільність введення до КУпАП такого складу адміністративногоправопорушення, як „Ухилення від проведення санітарно-епідемічного контролю”,та пропонується авторська редакція цієї статті – „Непредставлення на вимогупосадових осіб органів санітарно-епідеміологічної служби продукції дляздійснення її санітарно-епідемічного контролю представниками підприємств усіхформ власності, що її виготовляють або реалізують, а також здійснення іншихдій, що свідчать про ухилення від проведення санітарно-епідемічного контролю”.
10.Сформульовані пропозиції щодо посилення можливостей органівсанітарно-епідеміологічної служби відносно забезпечення санітарного стану натериторіях, що безпосередньо прилягають до споруд, в яких розташовані тафункціонують суб’єкти підприємницької діяльності.
Список опублікованих праць за темою дисертації:
1. Мартиновський В.В. Історія розвитку санітарно-епідеміологічноїслужби в Україні// Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред.В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2004. – Вип. 68. – С. 186-190.
Мартиновський В.В.Принципи адміністративної юрисдикції та їх застосування в діяльності органівсанітарно-епідеміологічної служби в Україні// Проблеми законності: Респ.міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад.України, 2005. – Вип. 73. – С. 196-202.
2. Мартиновський В.В. Нормативно-правове регулювання порядкунакладення штрафів органами санітарно-епідеміологічної служби// Державнебудівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. праць. – Вип. 9. – Харків:Науково-дослідний інститут державного будівництва та місцевого самоврядування.АПрН України, 2005. – С. 166-173.
3. Мартиновський В.В. До питання про історію розвиткусанітарно-епідеміологічної служби в Україні// Наука і вища освіта: Тези доповідейучасників ХІІ міжвуз. студ. наук. конф., м. Запоріжжя, 20 травня 2004 р.:У 2 ч. – Ч. 2 / Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного тамуніципального управління”; студентське наук. тов-во – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”,2004.– С. 37-38.
4. Мартиновський В.В. До питання про удосконалення професійноїпідготовки працівників органів санітарно-епідеміологічної служби України//Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування вУкраїні: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 25 травня 2004 р./ За ред. проф. Ю.П. Битяка. – Х.: Інститут державного будівництва та місцевогосамоврядування АПрН України, 2004. – С. 298-300.
5. Мартиновський В.В. Питання про порядок застосування фінансовихсанкцій органами санітарно-епідеміологічної служби// Конституція України –основа побудови правової держави і громадянського суспільства: Тези доповідейта наукових повідомлень учасників всеукраїнської науково-практичної конференціїмолодих вчених та здобувачів (26-27 червня 2006 р.) / За заг. ред. М.І.Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. України,2006. – С. 315-320.
6. Мартиновський В.В. Щодо питання про сучасний стан санітарногозаконодавства в сучасний період// Проблеми правового забезпечення медичноїдіяльності в Україні: Матеріали науково-практичної конференції 26 жовтня 2006р. / Відповідальні за випуск Кубрак О.В., Черкасова А.О., Беденко О.А., ЄгороваВ.О. – Х.: Харківська медична академія післядипломної освіти, 2006 – С. 25-26).
Анотації
МартиновськийВ.В. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів санітарно-епідеміологічноїслужби. - Рукопис.
Дисертаціяна здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право.– Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2008.
Дисертаціюприсвячено комплексному аналізу змісту та визначенню сутностіадміністративно-юрисдикційної діяльності органів санітарно-епідеміологічноїслужби. У роботі наведені результати дослідження, що стосуються правовогорегулювання адміністративно-юрисдикційної діяльності органівсанітарно-епідеміологічної служби.
Адміністративно-юрисдикційнудіяльність органів санітарно-епідеміологічної служби можна визначити якдіяльність цих органів або їх посадових осіб по виявленню правопорушень, їхфіксації, розгляду та вирішенню адміністративних справ.
Уроботі наведені ознаки цієї діяльності, розглянутий статус органівсанітарно-епідеміологічної служби, визначені принципи, напрямки, форми тапроаналізовані окремі адміністративно-юрисдикційні провадження. Приділено увагудіяльності органів санітарно-епідеміологічної служби по попередженню таприпиненню порушень у сфері санітарного законодавства, порядку накладення тастягнення штрафів, а також порядку застосування фінансових санкцій.Акцентується увага на складах адміністративних правопорушень, за якими органисанітарно-епідеміологічної служби мають право складати протоколи, та розглядатий виносити рішення по ним.
Сформульованіпропозиції щодо вдосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності органівсанітарно-епідеміологічної служби. Обґрунтовано ряд пропозицій щодо змін ідоповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також донизки підзаконних нормативних актів.
Ключовіслова: санітарно-епідеміологічна служба, санітарний нагляд,адміністративно-юрисдикційна діяльність, контроль, нагляд, повноваження,провадження, санітарне законодавство, штраф.